Тенденції постмодернізму в педагогічній теорії та практиці США (60–90-ті роки ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 37.013(73)«196/199»(043)

Тенденції постмодернізму в педагогічній теорії та практиці США (60-90-ті роки ХХ століття)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Мілова Оксана Євгенівна

Луганськ 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Ваховський Леонід Цезаревич,

Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка,

декан історичного факультету.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Кузнєцова Олена Юріївна,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г. С. Сковороди,

завідувач кафедри теорії та практики

англійської мови;

кандидат педагогічних наук

Калюжна Вікторія Юріївна,

Луганський державний університет внутрішніх

справ імені Е. О. Дідоренка, доцент кафедри

іноземних мов.

Захист відбудеться 11 червня 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.03 у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ауд. 376.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розіслано 8 травня 2009 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Л. Бутенко

постмодерннізм европейський освітній

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми дослідження. Майбутнє нашої держави значною мірою залежить від рівня культурного розвитку її громадян, а особливо молодого покоління, на яке покладаються великі надії та сподівання. Освіта як один із соціокультурних проектів відіграє найважливішу роль у процесі становлення особистості, формування її світогляду, світовідчуття та світосприйняття. Тому сьогодні, завдяки відкритості сучасного українського суспільства, створюються всі умови для збагачення та підвищення ефективності національної системи освіти найкращими здобутками світової культури. У зв'язку з цим Державна національна програма ,,Освіта” (Україна ХХІ століття) при розробці теоретико-методологічних засад національної освітньої системи орієнтує на використання не тільки вітчизняного, а й зарубіжного досвіду. У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті також звернено увагу на необхідність оволодіння багатствами світової культури, виховання поваги до народів світу.

Освіта є тією галуззю, що підвладна впливу різноманітних зовніш-ніх чинників. Одним з таких чинників у кінці ХХ століття став феномен постмодернізму, який проявив свої ознаки в культурному, соціальному, духовному, політичному, економічному житті світового суспільства.

60 - 90-ті роки ХХ ст. ознаменувалися глибокими трансформаціями у світовій суспільній свідомості, зумовлені кризою та подальшим розпадом характерної для кінця ХІХ - першої половини ХХ століття соціокультурної матриці під назвою модерн. Найбільш гострий аналіз модерну здійснює постмодернізм, що виникає на основі літературно-естетичного напрямку в 60-х роках ХХ ст. у Франції, розробляє свою філософію й, поступово поширюючись на всі сфери життя та діяльності людини, отримує статус нової світової інтелектуальної течії.

Власне постмодернізм являє собою не набір догм, канонів або істин, а абсолютно інший шлях збагачення й оновлення світогляду, світовідчуття суспільства та кожної окремої особистості. Характерними рисами феномену постмодернізму є різноманіття, плюралізм, демократичність, відмова від універсальних норм, правил, принципів, цінностей, критика ідеології нового часу, яка ототожнюється з ідеями прогресу, свободи та науки. Постмодернізм формує й культивує новий образ людини - вільної, незалежної, непокірної, з одного боку, та самотньої, невизначеної, хаотичної - з іншого, представляє на розсуд спільноти систему власних цінностей, за якою особисті й родинні цінності набувають статусу провідних. Відмовляючись від абсолютності істини, постмодернізм створює власну теорію пізнання, репрезентує свої ідеї щодо проблеми походження, джерел та способів передачі наукового знання.

Під впливом постмодернізму сформувався новий підхід не тільки до літератури, історії, політики, законодавства, соціології, лінгвістики, точних наук, але й до освіти, її теоретичної бази та практичної діяльності. Постмодерністські тенденції, або ,,постмодернізми”, як їх називають американські педагоги-теоретики, стають усе більш помітними. Проте вважати, що постмодернізм кардинально змінив освітню систему, було б не зовсім правильно. Наразі назріла необхідність її підпорядкування під загальні зміни в суспільному та культурному житті, а також потреба адаптувати педагогічну теорію до реалій кінця ХХ століття.

Серед перших науковців, хто здійснив спробу визначити й проаналізувати постмодерністські тенденції в педагогічній теорії та практичній діяльності, а також з'ясувати ступінь їх впливу на розвиток освіти, були американські філософи та педагоги, які, посилаючись на доробок західноєвропейських дослідників постмодернізму, досягли значних успіхів у вивченні його феномену, виявленні постмодерністських тенденцій у галузі освіти. Вони проаналізували традиційну концепцію філософії як епістемологічної бази науки й культури, теоретично обґрунтували нову модель філософії, яка відповідає етапу постмодер-нізму, заклали основи постмодерністської концепції в педагогічній теорії. Тому їхні теоретичні та практичні надбання є важливим матеріалом для вивчення й запозичення вітчизняними науковцями з метою виявлення постмодерністських рис у національній педагогічній теорії, практиці та сучасній освітній політиці. Особливо цікавим для України може стати досвід формування та рівноправного співіснування великої кількості педагогічних теорій, упровадження елементів полікультурного навчання в практику роботи вітчизняних шкіл та урізноманітнення форм і методів навчально-виховного процесу.

Педагогічну теорію та практичну діяльність загальноосвітніх шкіл США досліджували такі вітчизняні науковці, як Л. Ващенко, І. Вєтрова, Н. Дупак, Б. Жеребковська, В. Кравець, О. Кузнєцова, О. Литвинов, Н. Пацевко, А. Сбруєва, М. Шутова та ін. Аналізом американської філософії освіти займалися Л. Ваховський, Н. Вяткіна, З. Грищенко, В. Калюжна, П. Матвієнко, О. Мисечко та ін.

Проблемі феномену постмодернізму, виявленню його характерних ознак, формуванню нового постмодерністського типу людини, складанню постмодерністської системи цінностей та аналізу постмодерністської теорії пізнання присвячено роботи корифеїв філософії постмодернізму Л. Вітгенштейна (L. Wittgenstein), Г. Гадамера (H. Gadamer), М. Гайдеггера (M. Heidegger), Ф. Гваттарі (F. Guattari), Ж. Делеза (J. Deleuze), Ж. Дерріди (J. Derrida), Ф. Джеймсона (F. Jameson), Ж. Ліотара (J. Lyotard), Р. Рорті (R. Rorty), М. Фуко (M. Foucault) та ін. Феномен постмодернізму досліджують і сучасні науковці: зарубіжні - Ю. Баєр, Ю. Жицінські, М. Каган, П. Козловськи, З. Краснодембський, С. Леш та ін.; російські - М. Епштейн, І. Ільїн, О. Колесніков, С. Мареєв, І. Цугіна та ін.; українські - О. Бандура, І. Головашенко, В. Гриб, Г. Заїченко, І. Зязюн, О. Колос, С. Куцепал, В. Лук'янець, В. Лях, Л. Озадовська, В. Ратніков, О. Соболь, О. Хома, І. Цехмістро та ін.

Визначенню постмодерністських тенденцій у педагогічній теорії та практиці США присвячено дослідження американських філософів і педагогів-теоретиків С. Ароновіца (S. Aronowitz), К. Бека (C. Beck), Є. Боєра (E. Boyer), А. Гідденса (A. Giddens), П. Гіралделлі (P. Ghiraldelli), Д. Глінки (D. Hlynka), В. Долла (W. Doll), Г. Жіро (H. Giroux), Д. Коррігана (D. Corrigan), Д. Лемке (J. Lemke), М. Макнаб (M. McNabb), П. Слаттері (P. Slattery) та ін.

Загальні аспекти філософії освіти в контексті постмодернізму вивчали такі українські науковці, як В. Вихрова, В. Загороднюк, К. Корсак, Г. Меднікова, М. Романенко, А. Ярошенко й російські - О. Ізвєков, О. Огурцов, О. Петров та ін. Проте спеціальних досліджень, присвячених проблемі тенденцій постмодернізму в педагогічній теорії та практиці США, не проводилося.

Аналіз теорії та практики з досліджуваної проблеми дав змогу виокремити низку суперечностей між: необхідністю вивчення й систематизації світового досвіду в обґрунтуванні філософії освіти пост-модернізму та нестачею досліджень за цією тематикою в Україні; потребою врахування американського досвіду осмислення тенденцій постмодернізму в педагогічній теорії та повільною трансформацією усталених стереотипів вітчизняної педагогіки; можливістю використання американського досвіду впровадження постмодерністського мислення в практичну діяльність та врахуванням специфіки освіти України.

Виявлення вищеозначених суперечностей та недостатня розроб-леність проблеми у вітчизняній педагогіці зумовили вибір теми дисертаційного дослідження ,,Тенденції постмодернізму в педагогічній теорії та практиці США (60 - 90-ті роки ХХ століття)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах комплексної теми наукового дослідження ,,Вітчизняна і зарубіжна педагогічна спадщина (друга половина ХІХ - початок ХХІ століття)” (реєстраційний номер 0106U013193) Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою ЛНУ імені Тараса Шевченка (протокол № 7 від 28 січня 2005 року) й узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 26 квітня 2005 року).

Об`єкт дослідження - процес розвитку педагогічної теорії та практики в США в 60 - 90-х роках ХХ століття.

Предмет дослідження - тенденції постмодернізму в контексті розвитку педагогічної теорії та практики США (60 - 90-ті роки ХХ століття).

Мета дослідження - визначити та проаналізувати тенденції постмодернізму, їх вплив на педагогічну теорію та практику США (60 - 90-ті роки ХХ століття).

Відповідно до об'єкта, предмета та мети дослідження визначено такі завдання:

· виявити соціокультурні та філософсько-педагогічні умови становлення й розвитку постмодернізму в європейських країнах та США в 60 - 90-х роках ХХ століття;

· розкрити сутність та характерні ознаки постмодернізму як інтелектуальної течії в західній культурі;

· визначити філософсько-педагогічний зміст постмодернізму;

· схарактеризувати тенденції постмодернізму в педагогічній теорії США в 60 - 90-х роках ХХ століття;

· проаналізувати вплив тенденцій постмодерну на зміст освіти, на форми та методи навчання й виховання в освітніх закладах США в 60 - 90-х роках ХХ століття;

· визначити риси постмодернізму у філософсько-педагогічному забезпеченні сучасної освітньої політики України.

Методологічною основою дослідження є положення теорії науко-вого пізнання, теорії систем, методологія компаративних досліджень, історико-хронологічний та соціокультурний підходи. Загальна методологія дослідження базується на фундаментальних філософських положеннях про роль освіти в розвитку суспільства, взаємозв'язок елементів системи освіти, розуміння значущості якісного реформування освітньої системи задля її плідної та ефективної роботи, концептуальних положеннях Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державної національної програми ,,Освіта” (Україна ХХІ століття).

Теоретичну основу дослідження складають ідеї та узагальнення вітчизняних і зарубіжних науковців щодо соціокультурного та філософського аспектів постмодернізму (Ф. Гваттарі, В. Гриб, Ж. Делез, Ф. Джеймсон, Ю. Жицінські, П. Козловськи, С. Куцепал, Ж. Ліотар, В. Лук'янець, В. Ратніков, Р. Рорті, О. Соболь, М. Фуко); теоретичні положення філософії освіти постмодернізму про формування нового типу людини, шкали цінностей та постмодерністської теорії пізнання (С. Ароновіц, К. Бек, А. Гідденс, Е. Ємен, Г. Жіро, Д. Лемке, Ж. Ліотар, Г. Мєднікова, О. Огурцов, М. Романенко, Р. Рорті, А. Ярошенко); ідеї американських науковців щодо впливу постмодернізму на формування педагогічної теорії, оновлення змісту, форм і методів навчально-виховного процесу (П. Гіралделлі, В. Долл, М. Кледжес, Д. Корріган, М. Макнаб); положення щодо здійснення досліджень у галузі порівняльної педагогіки (Л. Ваховський, О. Джуринський, Т. Кошманова, О. Кузнєцова, С. Куцепал, А. Сбруєва).

У дослідженні було використано комплекс методів: теоретичний аналіз зарубіжної, зокрема американської, та вітчизняної філософської й науково-педагогічної літератури, науково-методичних матеріалів, наукових періодичних видань для виявлення постмодерністських ознак та тенденцій у педагогічній теорії й практиці США, для обґрунтування понятійного апарату; історико-генетичний метод для визначення вихідних теоретичних позицій дослідження; монографічний - для вивчення та узагальнення практичного досвіду американських педагогів для з'ясування їх внеску в процес упровадження тенденцій постмодернізму в навчально-виховну діяльність; методи систематизації, узагальнення та класифікації, завдяки яким було сформовано джерельну базу дослідження, визначено ідеї постмодернізму в освітній теорії та практиці США, сформульовано основні висновки дисертації.

Джерельну базу дисертаційної роботи склали наукові дослідження з проблем філософії постмодернізму (Ф. Гваттарі, Ж. Делез, Ж. Ліотар, Р. Рорті, М. Фуко та ін.), філософії освіти та педагогіки постмодернізму (К. Бек, Г. Жіро, Г. Меднікова, М. Романенко та ін.); документальні джерела: державні документи, постанови та програми (Державні програми ,,Нація в небезпеці” (,,Nation at risk”), ,,Національні цілі освіти” (National goals for education) (США); матеріали зарубіжних періодичних видань (,,Phi Delta Kappan”, ,,Educational Theory”, ,,Educational Leadership”, ,,Educational Week”, ,,Journal of Educational Reseach”); публікації вітчизняних та російських періодичних видань (,,Вопросы философии”, ,,Философия и общество”, ,,Практическая философия”, ,,Философия образования”, ,,Гуманітарні науки”, ,,Шлях освіти”, ,,Педагогика”, ,,Человек”, ,,Управление школой”, ,,Народное образование”); дисертації з проблем філософії постмодернізму, матеріали мережі Інтернет.

У дослідженні використано матеріали з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Державної науково-педаго-гічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського, Державної науково-технічної бібліотеки України, Національної парламентської бібліотеки України, Луганської обласної наукової бібліотеки імені О. М. Горького, електронної бібліотеки Конгресу США.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 60 - 90-х років ХХ століття, який характеризується становленням постмодернізму як інтелектуальної течії, а також кардинальними змінами в усіх сферах життєдіяльності сучасного суспільства. Визначення нижньої межі, 60-ті роки ХХ століття, пов'язано з масовими актами громадянської непокори в західноєвропейських країнах та США в боротьбі за нові ідеали й цінності, виникненням нового літературно-естетичного напрямку, який став основою для філософського постмодернізму радикального спрямування та першими спробами внести часткові зміни в американську систему освіти. Верхня межа, 90-ті роки ХХ століття, зумовлена втратою постмодернізмом своїх радикальних засад, з початком вивчення явища постмодернізму у вищих навчальних закладах США, з теоретичним обґрунтуванням постмодерністських тенденцій у педагогічній теорії США, а також впливом постмодерністських тенденцій на організацію навчально-виховного процесу.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження. У дисертації вперше на основі автентичних матеріалів визначено філософсько-педагогічний зміст постмодернізму; проаналізовано та узагальнено наукові уявлення американських філософів освіти, педагогів-теоретиків про тенденції постмодернізму в американській та світовій педагогічній теорії; виявлено ступінь впливу постмодерністських тенденцій на зміст та організацію навчально-виховного процесу в США в 60 - 90-х роках ХХ століття. Дістав подальшого розвитку аналіз поглядів американських та європейських учених, філософів і педагогів на проблему становлення постмодернізму та його впливу на формування педагогічних теорій і реформування освітніх систем у 60 - 90-х роках ХХ століття. Удосконалено наукові уявлення про зміст, методи та форми навчання й виховання в освітніх закладах США в другій половині ХХ століття під впливом ідей постмодернізму.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його основні теоретичні положення та висновки є підґрунтям для проведення подальших наукових досліджень за спорідненими темами; результати дисертаційної роботи можуть бути використані в процесі викладання педагогіки, історії педагогіки та порівняльної педагогіки в педагогічних навчальних закладах України, при підготовці навчально-методичної літератури, при розробці та обґрунтуванні експериментальних програм для шкіл, у системі післядипломної педагогічної освіти України. Одержані результати сприятимуть проведенню порівняльного аналізу процесу розвитку педагогічної теорії та практики в різні історичні епохи в різних країнах.

Апробація результатів дослідження здійснювалася в доповідях та виступах на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції ,,Ціннісні пріоритети освіти ХХІ століття: орієнтири та напрямки сучасної освіти” (Луганськ, 2005), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції ,,Образование и наука без границ - 2005” (Дніпропетровськ, 2005), І Міжнародній науково-практичній конференції ,,Сучасні наукові дослідження - 2006” (Дніпропетровськ, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції ,,Історико-педагогічні дослідження: регіональний вимір” (Луганськ, 2006), Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції (Київ, 2007), на засіданнях кафедри педагогіки Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано шість робіт, з них п'ять - у наукових фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (330 найменувань, з них 167 - іноземними мовами), 8 додатків на 11 сторінках. Загальний обсяг дисертаційної роботи - 243 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та хронологічні межі дослідження, розкрито його методологічну й теоретичну основу, репрезентовано дослідницькі методи, з'ясовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи, наведено дані про апробацію одержаних результатів.

У першому розділі ,,Теоретико-методологічні засади дослідження” висвітлено соціокультурні та філософсько-педагогічні передумови становлення й розвитку постмодернізму в європейських країнах та США в другій половині ХХ століття, представлено положення теоретиків постмодернізму про сутність цього феномену як філософсько-інтелектуальної та культурної течії, визначено й проаналізовано філософсько-педагогічний зміст постмодернізму, охарактеризовано ознаки постмодерністської педагогічної теорії та виявлено тенденції постмодернізму в педагогічній теорії США, розглянуто ступінь їхнього впливу на формування численних педагогічних проектів та освітню політику США 60 - 90-х років ХХ століття.

У ході дослідження встановлено, що друга половина ХХ століття ознаменувалася формуванням нової філософсько-інтелектуальної та культурної парадигми під назвою постмодернізм. Постмодернізм - це складний комплекс явищ, поглядів, позицій, які характеризувалися в 60 -70-х роках ХХ століття надзвичайною радикальністю, а у 80 - 90-х роках - лояльністю та толерантністю. Становлення постмодернізму підготувала загальна криза західноєвропейського суспільства, ознаками якої стали вільнодумство, відмова від цінностей, традицій та правил, тотальна критика людини, її досвіду, знань, соціальних устроїв, культури, економіки, політики, науки, зокрема філософії. Ідейними витоками постмодернізму є ,,нігілізм” Ф. Ніцше, марксистська критика, теорія ,,мовної гри” Л. Вітгенштейна, ідеологія ,,великої відмови” Г. Маркузе та ін. Теоретичне осмислення педагогічних ідей постмодернізму пов'язують з такими педагогічними рухами, як антипедагогіка та критична педагогіка.

Численні дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців доводять, що філософський постмодернізм являв собою неоднорідну та комбіновану теорію, яка синтезувала різні точки зору, ідеї, погляди, підходи та традиції філософування. Серед них - постструктуралізм, деконструктивізм, екзистенціалізм, неопрагматизм, герменевтика та марксизм. На основі аналізу робіт теоретиків постмодернізму М. Гайдеггера, Ф. Гваттарі, Ж. Делеза, Ж. Дерріди, Ф. Джеймсона, Ж. Ліотара, Р. Рорті, М. Фуко встановлено його сутнісні характеристики та особливості. Постмодернізм визначають як ,,ситуацію” в суспільному житті, ,,соціально-культурну трансформацію”, ,,соціальну формацію”, протилежну модерну, та ,,проект” продовження модерну, який характеризується ,,недовірою до метанаративу”, ,,смертю суб'єкта”, деконструкцією, етноцентризмом та широким діалогом. Постмодерністи вважають неможливим існування єдиної загальноприйнятої ідеології (на кшталт марксизму) та шкали цінностей, якими керується суспільство, наполягають на збереженні цілісності людини й забезпеченні права на її автономне існування. Вони наголошують на необхідності деконструкції (аналізу й переоцінки) досвіду та надбань попереднього й сучасного поколінь, визнають право етносів на життя за власними правилами та традиціями, одночасно закликаючи всіх до пошуку спільного в різноманітному. Серед особливостей постмодернізму виділяють еклектичність, толерантність, скептицизм, плюралізм, негативізм, вільнолюбство та безсистемність, що призвело до поширення песимістичних ідей, критичних оцінок та радикальних настроїв у західноєвропейському та американському суспільному й культурному житті в другій половині ХХ століття.

У зв'язку зі своїм значним поширенням та активним втручанням у сучасне культурно-інтелектуальне життя й соціальну ситуацію другої половини ХХ століття постмодернізм став об'єктом особливої уваги та прискіпливого вивчення не тільки з боку філософів, соціологів, політологів, мистецтвознавців, а й педагогів та філософів освіти (У. Еко, С. Леш, І. Хассан, Л. Фідлер та ін.). Останні, по-перше, змогли обґрунтувати його філософсько-педагогічний зміст відповідно до важливих для освіти аспектів: онтологічного, аксіологічного та герменевтичного. По-друге, сформували нову освітню парадигму ХХ століття, у якій змістили акценти з питання ,,що вони знають?” на питання ,,хто вони?” Аналіз позицій філософів та освітян щодо філософсько-педагогічного змісту постмодернізму дає підстави виділити його такі характеристики: 1) формування особистості, здатної самостійно творити себе, змінюватися та вдосконалюватися; 2) переоцінка впливу етичних норм освітніх інститутів на формування особистості та етичних норм взаємин між учасниками педагогічного процесу; 3) створення нової ціннісної бази освіти й нових освітніх цінностей, визнання індивідуальних цінностей особистості як пріоритетних у педагогічному процесі; 4) аналіз сутності та змісту педагогічного процесу на підставі постмодерністських тенденцій; 5) розширення джерел інформації для плідного конструювання знань.

У дисертаційній роботі доведено, що активними дослідниками феномену постмодернізму в галузі педагогічної теорії та шкільної освіти в другій половині ХХ століття можна вважати американських філософів та педагогів С. Ароновіца, К. Бека, Є. Боєра, Б. Вілсона, Д. Глінку, П. Гіралделлі, В. Долла, Г. Жіро, М. Кледжес, Д. Коррігана, М. Макнаб, П. Слаттері та ін. На основі аналізу їхніх робіт визначено ознаки постмодерністської педагогічної теорії: антисцієнтичність, тобто орієнтація на духовні та моральні цінності; визнання впливу соціокультурних чинників на педагогічний процес; демократичний та рівноправний ,,діалог” між учасниками педагогічного процесу; необхідність конструювання й осмислення особистістю власного ,,Я”; формування освітніх цінностей та орієнтирів відповідно до вимог постмодерністського суспільства й з урахуванням особистих інтересів кожного окремого його представника; включення елементів національних культур разом з елементами домінуючої культури до педагогічного процесу; орієнтація на різні форми оцінювання; урізноманітнення джерел інформації та методів навчання.

Загальні ознаки педагогіки постмодерну знайшли певне відображення в педагогічній теорії США досліджуваного періоду. Аналіз теоретичних праць американських педагогів-теоретиків дозволив виділити та охарактеризувати такі постмодерністські тенденції: 1) формування вмінь та навичок пошуку інформації (,,конструювання знання”) (to construct knowledge) (К. Бек, Г. Жіро); 2) демократичність навчання, тобто рівноправний ,,діалог” та ,,симетричні взаємини” між учасниками навчально-виховного процесу (К. Бек, Є. Боєр); 3) толерант-ність, тобто залучення національних культур поряд з домінуючою до педагогічного процесу (К. Бек, Д. Глінка); 4) творчість як підхід до навчально-виховного процесу та його елемент (В. Долл, Д. Корріган); 5) різноманітність, що стосується методів і способів навчання, джерел інформації та форм оцінювання (К. Бек, Д. Глінка, Г. Жіро); 6) емоційність та інтуїція як складові успішного навчального процесу (Є. Боєр, П. Слаттері).

Доведено, що постмодерністські тенденції в педагогічній теорії США стали підґрунтям для концептуального оформлення численних альтернативних педагогічних проектів. Серед них педагогіка миру, педагогіка критичного мислення, педагогіка соціальної справедливості, педагогіка кордонів, педагогіка альтернатив, полікультурна педагогіка, феміністська педагогіка та рефлексивна педагогіка. Постмодерністських змін відчула на собі не тільки педагогічна теорія, але й освітня політика США другої половини ХХ століття. Як результат впливу постмодерністських тенденцій на освітню політику практичного застосування набули освітні моделі ,,відкритої освіти”, ,,неінституційної освіти”, ,,назад до основ” та ,,Новий вік” (релігійний рух) (,,New Age”), а також організація й робота альтернативних шкіл.

Таким чином, постмодернізм, становлення й розвиток якого при-падає на 60 - 90-ті роки ХХ століття, вніс свої корективи до педагогічної теорії та освітньої політики США, активізуючи американських педагогів-теоретиків і філософів освіти до переоцінки сутності та змісту педагогічного процесу, етичних норм взаємодії його учасників, освітніх цілей, форм оцінювання, методів та способів навчання й виховання.

У другому розділі ,,Тенденції постмодернізму в педагогічній практиці США в 60 - 90-х роках ХХ століття” розкрито вплив постмодернізму на сутнісні характеристики педагогічного процесу та його зміст; виявлено й схарактеризовано тенденції постмодернізму в організації навчально-виховного процесу американських шкіл у досліджуваний період; висвітлено постмодерністські риси у філософсько-педагогічному забезпеченні сучасної освітньої політики України.

У дисертації встановлено, що вплив постмодернізму на практичну діяльність освітніх закладів США в другій половині ХХ століття зумовив формування нового постмодерністського підходу до педагогічного процесу, який акцентує увагу на пріоритетності індивідуальних цілей, формуванні навичок критичного й творчого мислення, урізноманітненні форм та методів навчання й використанні різних форм оцінювання.

Порівнюючи дві протилежні моделі педагогічного процесу - модерністську та постмодерністську, американські науковці виявили в останній такі постмодерністські риси, як відсутність логіки поступового циклічного накопичення знань („нелінійність”) (non-linearity), формування навичок та вмінь пошуку інформації („мінливість значення”) (slippery signifieds), розширення джерельної бази, урізноманітнення методів та способів навчання („додаток”) (supplement), рівноцінна участь як учителів, так й учнів у навчальному процесі („багатоголосся”) (multiple voicing), прийняття життєвого досвіду як певного знання („іронічне порівняння”) (ironic juxtaposition), пріоритетність процесу навчання перед його результатами („руйнування канону”) (breakup of the canon).

Доведено, що саме зміна моделі педагогічної діяльності з модерністської на постмодерністську призвела до переоцінки змісту навчально-виховної діяльності та формування нових навчальних планів і програм. Педагогічний процес уперше вийшов за межі усталеного навчального простору (школа), перетворивши його в гіперпростір (суспільство), у якому традиційні взаємини між його учасниками втрачають свою доцільність та актуальність. Особистий досвід розцінюється як найважливіша складова знання, акценти зміщуються на створення спільноти людей, ,,здатних навчатися впродовж усього життя”, система освіти трансформується, здійснюючи перехід від „закритого” до „відкритого” типу.

Установлено, що в 60 - 90-х роках ХХ століття, у період активного втручання постмодернізму в освітню галузь США, розпочався процес створення навчальних планів постмодерністського типу. Їх характерними ознаками є неструктурованість; розвиток нових навчальних стратегій з акцентом на різницю між освітніми цілями та індивідуальними цілями кожного окремого учня; альтернативні методи оцінювання; формування особистості як найважливішої освітньої мети; пріоритетність активних і творчих методів та форм навчання; демократичний та рівноправний діалог між учасниками педагогічної діяльності. Прикладом найбільш узагальненої моделі навчального плану американські науковці вважають ,,Програму мислення” (Thinking curriculum), яку рекомендували брати за основу для складання навчальних програм у загальноосвітніх закладах США в другій половині ХХ століття. Проект цієї програми, як і багато інших проектів, націлював, по-перше, на розвиток розумових здібностей (,,високоорганізованого мислення”) учнів, їхніх умінь творчо та критично мислити, аналізувати й вирішувати проблемні ситуації, знаходити значення; по-друге, на максимальне наближення педагогічного процесу до реалій, обставин та вимог сучасного постмодерністського суспільства; по-третє, на розвиток умінь учнів самостійно шукати та обробляти інформацію, використовуючи різноманітні джерела; по-четверте, конструювати знання, аналізуючи й узагальнюючи інформацію, суспільний та власний досвід.

Як показав аналіз типових навчальних планів та програм американських загальноосвітніх закладів, постмодерністські ідеї про сутність навчального планування знаходять своє відображення у визначенні проблеми ,,чого навчати?” та ,,що вивчати?” На перший план виходить зацікавленість учасників педагогічного процесу самим процесом навчання, а не його результатами. Формування механічних навичок і вмінь утрачають свої позиції перед формуванням навичок критичного та творчого мислення. Усі учасники педагогічного процесу беруть безпосередню участь у визначенні його змісту, складанні та корегуванні навчальних планів і програм, у яких індивідуальні цілі учнів визнаються пріоритетними, а загальноосвітні - тільки допоміжними. Трансформується роль учителя, який допомагає, координує, спостерігає, спрямовує та навчається разом з учнями.

Установлено, що в ситуації, коли змінюється зміст педагогічного процесу, переосмислюються навчальні цілі та методи оцінювання, усвідомлюється зміщення акцентів з учителя як центральної фігури навчально-виховної діяльності на учня, форми та методи навчання не можуть залишатися усталеними. В умовах постмодерністської ситуації вони відповідають тим напрямкам та завданням, яке визначив і поставив перед шкільною освітою постмодерністський тип мислення. Серед таких напрямків та завдань американські педагоги виокремлюють розвиток навичок спостереження, мислення, аргументування, спілкування й вирішування проблемних ситуацій.

У роботі констатується, що, переоцінюючи традиційні форми та методи педагогічного процесу, американські педагоги дійшли висновку, що тільки навчання в групах дає найефективніші результати щодо досягнення навчально-виховних цілей та розвитку навичок ,,високоорга-нізованого мислення”. Перевагами навчання в групах вважається: здатність підвищувати ,,соціальну інтеграцію”; залучати учнів до процесу активного навчання; розвивати вміння працювати в командах; використовувати на практиці навички ,,навчання в співпраці”; залучати учнів до активного оцінювання власного життєвого досвіду; створити однакові умови та надати рівні можливості для навчання учням з різним рівнем знань, соціальним досвідом, фізичним, психічним та культурним розвитком.

У дисертаційній роботі встановлено, що групова форма навчання спонукала до теоретичного обґрунтування та практичного застосування активних і творчих форм та методів навчання. Серед них - навчання в співпраці, проектне навчання, проблемне навчання, навчання через відкриття. Як доводять американські педагоги, саме ці методи здатні зацікавити учнів педагогічним процесом і конструюванням знань, активізувати їхню роботу з досягнення власних навчальних цілей, розвивати здібності та навички критичного, творчого й проблемного мислення та залучити вчителів до активної роботи з конструювання знань.

У дисертації виявлено постмодерністські риси у філософсько-педагогічному забезпеченні сучасної вітчизняної освітньої політики та обґрунтовано необхідність застосування постмодерністської парадигми до аналізу процесу формування національної філософії освіти й трансформацій у галузі української освітньої системи. Зацікавленість вітчизняних науковців феноменом постмодернізму зумовлена, по-перше, системними суспільними, соціальними й культурними змінами, які охопили сучасну українську спільноту, та спробами їхнього теоретичного, ідеологічного й концептуального осмислення; по-друге, нагальною потребою зрозуміти та пояснити незвичайні, нетипові й нетрадиційні явища, що виявляються в галузі національної системи освіти, яка перебуває в кризовому стані (В. Арешонков, І. Ісаєнко, К. Корсак, Ю. Ротенфельд, П. Саух та ін.).

Установлено, що у філософсько-педагогічному забезпеченні сучасної освітньої політики України виявляються деякі риси постмодернізму, а саме: ідентифікація людини, тобто конструювання людиною своєї особистості та усвідомлення її неповторності й відмінності від інших; національна самоідентифікація, тобто збереження та розвиток національної самобутності; ціннісне різноманіття, тобто життя відповідно до власного набору цінностей; постмодерністський тип свідомості (нелінійність мислення), тобто пошук значення та смислу; толерантність і демократичність, тобто взаємоповага та взаєморозуміння. Ці постмодерністські риси спонукали до часткового переосмислення педагогічного процесу й призначення національної освіти. На перший план вийшли нові освітні цінності, серед яких найважливішими вважаються людина, її здатність до саморозвитку та духовність. Змінилася освітня модель, що характеризується переходом від школи знання до школи розуміння. Освіта втратила своє призначення ,,тиражувати знання”, а сконцентрувалася на розвитку особистості, здатної до неперервного навчання впродовж усього життя. У виховний процес проникає ,,постмодерний гуманізм”, який наголошує на пріоритетності індивідуальних особливостей кожної окремої дитини.

Упровадження постмодерністського мислення у вітчизняну педагогічну теорію, практику та освітню політику може призвести до виникнення певних ризиків. Серед них - вірогідність зникнення самого виховного процесу внаслідок ствердження ідеї ,,децентрації суб'єкта”, що значною мірою стосується вищих навчальних закладів; неможливість конструювання цілісної концепції особистості з причини постійного розширення потоку інформації та втратою попередніх методів соціального виховання своєї актуальності.

Узагальнення результатів проведеного дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та практичне розв'язання проблеми впливу постмодерністських тенденцій на розвиток педагогічної теорії та практики США в 60 - 90-х роках ХХ століття. Основну увагу приділено питанням філософсько-педагогічного змісту постмодернізму, виявленню постмодерністських тенденцій у американській педагогічній теорії та освітній діяльності, впливу постмодерністських тенденцій на зміст, форми й методи навчально-виховного процесу, виявленню рис постмодернізму у філософсько-педагогічному забезпеченні сучасної вітчизняної освітньої політики.

2. Постмодернізм як філософсько-інтелектуальна та культурна течія формується в другій половині ХХ століття під час глобальної світової кризи, яка охопила всі сфери суспільного життя та людської діяльності. Залежно від контексту вживання постмодернізм визначають як: 1) ситуацію в культурному, архітектурному, мистецтвознавчому та філософському житті; 2) соціально-культурну трансформацію; 3) назву соціальної формації; 4) протилежність модернізму; 5) продовження ,,проекту модерну”; 6) ,,недовіру до метанаративу” (відмова від єдиної загальноприйнятої ідеології). Серед характерних рис постмодернізму як інтелектуальної течії виділяють еклектичність, толерантність, скепти-цизм, плюралізм, децентрацію суб'єкта, негативізм, вільнолюбство, деконструктивізм, безсистемність, відмову від ідей прогресу та науковості знання. Теоретичне осмислення постмодернізму сформувалося під впливом соціальних рухів та філософії другої половини ХІХ - ХХ століть, особливо марксистської критики, нігілізму Ф. Ніцше, ідеології ,,великої відмови” Г. Маркузе та ,,мовної гри” Л. Вітгенштейна. На обґрунтування педагогічних ідей постмодернізму значною мірою вплинули такі соціальні рухи, як антипедагогіка та критична педагогіка.

3. Аналіз філософських поглядів постмодерністів з проблем формування людини, її ціннісних орієнтирів та теорії пізнання дає можливість визначити та схарактеризувати філософсько-педагогічний зміст постмодернізму. Його сутність полягає в навчанні та вихованні нової вільної особистості, здатної самостійно творити себе, змінюватися та вдосконалюватися; збереженні її цілісності та, одночасно, забезпеченні її права на автономність; переоцінці впливу етичних норм освітніх інститутів на формування особистості; аналізі та переоцінці етичних взаємин між учасниками педагогічного процесу; формуванні та визнанні індивідуальних цінностей особистості як пріоритетних напрямків педагогічного процесу; створенні нової ціннісної бази освіти та нових освітніх цінностей; зміні сутності педагогічного процесу; використанні нових джерел знань та нових джерел інформації; залученні соціальних інститутів до педагогічного процесу.

4. Тенденціями постмодернізму в американській педагогічній теорії 60 - 90-х років ХХ століття визначено: формування вмінь та навичок пошуку інформації та її інтерпретація (,,конструювання знання”) (to construct knowledge); демократичність навчання, тобто ,,симетричні відносини” між учасниками освітнього процесу; толерантність, тобто залучення національних культур поряд з домінуючою до навчально-виховної діяльності; різноманітність у джерелах інформації, методах та способах навчання й формах оцінювання; творчість як важливий елемент навчання, емоційність та інтуїція як необхідні складові успішного навчально-виховного процесу.

5. Постмодерністські тенденції в педагогічній теорії стали підґрунтям для концептуального оформлення численних педагогічних проектів, як-от педагогіка миру, педагогіка кордонів, педагогіка критичного мислення, феміністська педагогіка, рефлексивна педагогіка, педагогіка альтернатив, педагогіка соціальної справедливості, полікультурна педагогіка. Постмодерністські тенденції значно вплинули на освітню політику США в 60 - 90-х роках ХХ століття, що призвело до впровадження нових освітніх моделей у практику роботи навчальних закладів та організації альтернативних шкіл. Серед таких моделей визначають ,,відкриту освіту”, ,,неінституційну освіту”, ,,назад до основ” та ,,Новий вік” (релігійний рух) (,,New age”).

6. Упровадження постмодерністського мислення в педагогічну практику США в 60 - 90-х роках ХХ століття спонукало до переосмислення змісту педагогічного процесу. Його сутнісними характеристиками визначено: зацікавленість учнів самим навчальним процесом, тобто підвищення їхньої активності; зміщення акцентів з учителя як центральної фігури навчально-виховної діяльності на учня, тобто трансформація ролі вчителя, який спостерігає, координує, спрямовує та навчається разом з учнями; залучення всіх учасників педагогічного процесу до роботи з переосмислення та визначення його змісту; визнання пріоритетності індивідуальних цілей особистості; формування навичок творчого та критичного мислення (,,високоорганізоване мислення”); розвиток здібностей учнів до самостійного пошуку інформації, аналізу та конструювання знань.

7. Вплив постмодерністських тенденцій на організацію навчально-виховного процесу проявився в урізноманітненні форм і методів навчання. Найважливішою та найпродуктивнішою формою постмодерніс-ти вважають роботу в групах. Зміщення постмодерністських акцентів з ,,пасивних” методів навчання на ,,активні та творчі” дало підстави для застосування в педагогічній практиці загальноосвітніх шкіл США таких форм і методів, як навчання у співпраці, проектне навчання, проблемне навчання та навчання через відкриття. Серед найефективніших видів роботи (технік), характерних для творчих та активних методів, американські педагоги виділяють діалог і критичний аналіз.

8. Теоретичні ідеї постмодерністської педагогіки та практичний досвід загальноосвітніх шкіл США в організації навчально-виховної роботи в умовах постмодерністської ситуації дають підстави використовувати їх здобутки й напрацювання для розробки філософсько-педагогічного забезпечення сучасної освітньої політики України. Національна система освіти, яка на цьому етапі знаходиться в стадії трансформацій, потребує формування нової філософської освітньої парадигми для аналізу цих трансформацій. Оскільки постмодерністська концепція філософії освіти відповідає сучасній світовій постмодерній ситуації, а українське суспільство живе в постмодерному вимірі, то без вивчення й детального розгляду її проблем неможливо успішно завершити процес формування національної освітньої парадигми. На сучасному етапі у філософсько-педагогічному забезпеченні освітньої політики України виявлено такі постмодерністські риси, як ідентифікація людини, тобто конструювання особистості; визнання людини найбільшою цінністю, тобто становлення особистості є однією з найголовніших освітніх цілей; національна самоідентифікація, тобто розвиток національної самосвідомості; формування постмодерністського типу свідомості, тобто пошук значення та смислу; здійснення переходу від школи знання до школи розуміння; демократичність і толерантність, тобто взаєморозуміння та взаємоповага; упровадження ,,постмодерного гуманізму” у виховний процес.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. До перспективних напрямків її подальшої розробки вважаємо за доцільне віднести питання впливу постмодернізму на форми й методи навчання, організацію виховної роботи та управління школою.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЗНАЙШЛИ ВІДОБРАЖЕННЯ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Мілова О. Є. Вплив постмодернізму на педагогічну теорію та практику в США / О. Є. Мілова // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2006. - № 6 (101). - С. 182 - 188.

2. Мілова О. Є. Постмодернізм і нові педагогічні технології в США / О. Є. Мілова // Освіта Донбасу. - 2006. - № 2 (115). - С. 88 - 91.

3. Мілова О. Є. Постмодернізм в освіті в другій половині ХХ століття: глобальний та регіональний аспекти / О. Є. Мілова // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2006. - № 19 (114) - С. 59 - 66.

4. Мілова О. Є. Філософсько-педагогічна концепція пост-модернізму / О. Є. Мілова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту / за ред. проф. Єрмакова С. С. - Х. : ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - №2. - С.68 - 72.

5. Мілова О. Є. Постмодернізм і розвиток сучасної освіти в США / О. Є. Мілова // Гуманітарні науки. - 2007. - №2. - С. 122 - 127.

6. Мілова О. Є. Особливості організації шкільної освіти в США в контексті постмодернізму / О. Є. Мілова // Україна наукова : зб. матеріалів третьої всеукр. наук.-практ. конф., м. Київ, 20 - 22 грудня 2007. - К., 2007. - Ч. 1. - С. 56 - 58.

АНОТАЦІЇ

Мілова О. Є. Тенденції постмодернізму в педагогічній теорії та практиці США (60 - 90-ті роки ХХ століття). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки - Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню тенденцій постмодернізму в педагогічній теорії та практиці США в 60 - 90-х роках ХХ століття. На основі теоретичного аналізу наукової літератури визначено сутність і характерні риси постмодернізму як філософсько-інтелектуальної та культурної течії, соціокультурні й філософсько-педагогічні передумови його становлення; розкрито філософсько-педагогічний зміст постмодернізму; охарактеризовано ознаки постмодерністської педагогічної теорії; виявлено тенденції постмодернізму в педагогічній теорії та педагогічному процесі США; проаналізовано вплив постмодернізму на освітню політику США; висвітлено постмодерністські риси у філософсько-педагогічному забезпеченні сучасної освітньої політики України.

Ключові слова: постмодернізм, постмодерністська ситуація, постмодерністське мислення, постмодерністські тенденції, філософсько-педагогічна концепція постмодернізму, постмодерністська педагогічна теорія, педагогічний процес.

Милова О. Е. Тенденции постмодернизма в педагогической теории и практике США (60 - 90-е годы ХХ столетия). - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Луганск, 2009.

Диссертация посвящена исследованию тенденций постмодернизма в педагогической теории и практике США в 60 - 90-х годах ХХ столетия. На основе теоретического анализа научной литературы определены сущность и характерные черты постмодернизма как философско-интеллектуального и культурного течения, социально-исторические и философско-педагогические предпосылки его становления. Доказано, что философия постмодернизма как доминирующая идеология второй половины прошлого века стала основанием для концептуального формирования постмодернистской философии образования, постмодернистской педагогической теории и постмодернистской парадигмы американского образования. Установлено и проанализировано тенденции постмодернизма в педагогической теории США: конструирование и конкретизация знаний; демократичность обучения; толерантность, свобода и равные условия обучения; разнообразие источников, форм и методов; творчество; интуиция и интерпретация. В свою очередь постмодернистские тенденции подготовили почву для теоретического обоснования множества альтернативных педагогических проектов, таких как педагогика мира, педагогика границ, педагогика альтернатив, поликультурная педагогика, феминистская педагогика, рефлексивная педагогика. Обозначено влияние постмодернизма на образовательную политику США, которое нашло свое отражение в практическом применении ряда новых образовательных моделей (,,открытое образование”, ,,назад к основам”, ,,неинституционное образование”, ,,New Age”).

В диссертации определены постмодернистские тенденции в педагогическом процессе, а также связанные с ними изменения в содержании и организации учебно-воспитательной деятельности общеобразовательных школ США. Установлено, что все структурные компоненты педагогического процесса (цели, мотивация, содержание, методы и формы, оценивание) подверглись критике и переосмыслению под влиянием внедрения постмодернистского мышления в американское образование. Анализ материалов исследования указывает на приоритетность собственной мотивации учащихся, их индивидуальных целей, осознания необходимости овладения определенным багажом знаний, переориентации с результатов обучения на сам процесс, самостоятельного поиска информации, ее анализа и дальнейшего конструирования знаний, групповых форм работы, разнообразия методов и альтернативного оценивания в педагогическом процессе в условиях постмодерна. Доказано, что под влиянием постмодернистских тенденций на организацию учебно-воспитательной деятельности произошло смещение акцентов с индивидуальных форм работы на групповые, с ,,пассивных” методов обучения на ,,активные и творческие”, которые способны сформировать навыки ,,высокоорганизованного мышления” (творческое, критическое и проблемное мышление).

В диссертационном исследовании показано постмодернистские черты в философско-педагогическом обеспечении современной образовательной политики Украины. Интерес отечественных научных деятелей к проблеме изучения постмодернистских тенденций объясняется необходимостью формирования новой концепции философии образования и реформирования ее системы соответственно условиям и требованиям постмодернистского общества. Следовательно, теоретический и практический опыт американских исследователей можно использовать для комплексного изучения феномена постмодернизма и его проявлений во всех сферах общественной жизни современной Украины.

Ключевые слова: постмодернизм, постмодернистская ситуация, постмодернистское мышление, постмодернистские тенденции, философско-педагогическая концепция постмодернизма, постмодернистская педагогическая теория, педагогический процесс.

Milova O. Y. Postmodern tendencies in the USA pedagogic theory and educational process (60 - 90-th of XX century) - Manuscript. Thesis for the Candidate of science degree in Pedagogic (speciality 13.00.01 - General Pedagogic and History of Pedagogic). - Lugansk National University named after Taras Shevchenko. - Luhansk, 2009.

The thesis deals with the problem of postmodern tendencies in the USA pedagogic theory and educational process (60 - 90-th of XX century). On the basis of theoretical analysis of the scientific literature the essence and characteristic features of postmodern philosophy and culture are defined. In the research the social-historical prerequisites and philosophy premises for postmodern development are determined; the pedagogical matter of postmodernism and postmodern tendencies in the USA pedagogic theory and educational process are proved; the influence of postmodernism on the USA educational process is analyzed; the postmodern features in the philosophy and pedagogic foundations of Ukraine modern educational policy are elicited.