Формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача у процесі професійної підготовки в університеті

У дослідженні виокремлено різні підходи в теорії сучасного наукового знання до визначення поняття творчого потенціалу. В аспекті нормативного підходу, потенціал - це не лише ступінь потужності в будь-якому відношенні, але й наявність певних можливостей як цільових орієнтирів (В. Бережной, А. Голованов, Л. Сохань та ін.). Ми поділяємо погляд авторів (П. Кравчук, О.Чаплигін), які під потенціалом особистості розуміють інтегральну якість, що характеризує певний рівень зрілості її сутнісних сил як суб'єкта життєдіяльності та як індивідуальну цінність, що сприяє розширенню її можливостей в опануванні своїх суспільних відносин і свого власного саморозвитку. Вважаємо, що творчу сутність особистості необхідно розглядати як певний стан самоутворення, що розкриває перспективи максимального самовизначення.

Огляд наукового фонду дозволив визначити поняття “творчий потенціал особистості” як інтегровану властивість самокреативної особистості, яка приймає рішення у ході перетворення передбаченого результату на підставі самовідрефлексованого минулого досвіду відповідно до реальних дій. Відображенням саморефлексивного аспекту творчості є рефлексивно-інноваційний процес (І. Семенов, С. Степанов). Це рельєфно проявляють обидва аспекти творчого акту, виділені С. Рубінштейном у принципі творчої самодіяльності: 1) звернений назовні та втілюваний у матеріальному результаті творчості (творінні); і 2) звернений усередину, що реалізується у змінах особистості людини (творця).

Творчий педагогічний потенціал майбутнього викладача економіки - це динамічний стан рефлексивного ставлення студента до себе як самокреативної особистості і своєї поведінки у професійній діяльності відповідно до осмислення педагогічних цінностей та взаємодії з іншим.

Аналіз теоретико-прикладних досліджень дозволив виділити процес формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки через його творчу самодетермінацію, через самовизначення себе як творчого суб'єкта (творча позиція), свідомий вибір творчої позиції стосовно педагогічної професії (професійна позиція як становлення майбутнього викладача економіки до творчої педагогічної діяльності).

Третій розділ “Концептуально-теоретична модель формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки”- присвячено обґрунтуванню концептуальних засад формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки.

Аналіз сутнісних характеристик креативно-діяльнісного аспекту до освіти дозволив обґрунтувати концептуальні засади формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача як взаємодію двох розгорнутих у часі процесів: внутрішньо детермінованого індивідуально-професійного розвитку й зовнішнього - стосовно особистості студента, навчання, які репрезентовані з одного боку, рівнем “усвідомленого”, а з іншого, - “інформаційного”. Цим умотивовано осмислення концептуально-теоретичної моделі формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки як процесу усвідомленої актуалізації самим суб'єктом своїх можливостей, прояву суб'єктноутворюваності з використанням саморефлексії студента і додаткових функціональних ланок у його креативному самовираженні у процесі професійної самоактуалізації.

У нашому розумінні, процес формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача слід розглядати як системну організацію становлення суб'єктності студента в навчально-пізнавальній діяльності, що забезпечує: досягнення органічного поєднання процесів розвитку як саморуху, основою якого є ініціатива, активність особистості, що навчається, з одного боку, навчання як цілеспрямованого управління особистісно-ціннісним, професійно-творчим розвитком студента - з іншого; адекватність навчально-виховного впливу визначеним індивідуально-креативним особливостям кожного студента.

Вищеозначене дає уяву про концептуально-теоретичну модель формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки при «поперековому» й «поздовжньому» зрізах, що дозволяє простежити змістово-операційну особливість моделі й практично-дієву особливість модельного уявлення про досліджуваний феномен (див. схему).

«Поперековий зріз» - це структурна характеристика творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки, який акцентується на триєдиному й інтегративному розвитку: педагогічній рефлексії, суб'єктній активності та самокреативності особистості. Педагогічна рефлексія - внутрішня робота: співвіднесення себе, можливостей свого «Я» з вимогами педагогічної професії. Суб'єктна активність характеризується як інтегративна властивість особистості, яка дозволяє здійснювати цілепокладання, креативно оперувати способами діяльності, варіативно прогнозувати результати, рефлексивно впливати на творчий педагогічний процес. Самокреативність - це самозародження й самоорганізація. Самозародження запускається механізмами креативності. Самоорганізація виявляється у відкритості й нелінійності системи при наявності в ній креативних джерел енергії й креативних процесів обміну з довкіллям.

Структурна характеристика творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки представлена як ієрархізована паралельно розгорнута в часі сукупність процесів суб'єктної активності та креативної індивідуальності, які акумулюють “стан творчого педагогічного потенціалу” в особистості студента. Підсистемами виступають такі складники: професійна самоактуалізація (когнітивна функція), педагогічна рефлексія (регулятивна функція) й самокреативність (конативна функція), а також індивідуальність суб'єкта педагогічної діяльності (галузь самопізнання). Оскільки під «клітинкою» творчого потенціалу розуміється інтелектуальна активність (П. Кравчук), то творчий педагогічний потенціал представлено як переломлення через мотивацію, саме тому ми відводимо системостворювальну роль педагогічній рефлексії. До того ж, уважаємо, що в пізнавальній сфері домінувального значення набуває науково-педагогічний стиль мислення студента. Отже, “професійно-творчу спрямованість розуму” студента визначає мотиваційно-ціннісна сфера як підсистема творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки.

Структурна характеристика творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки сприяє осмисленню означеного феномена на рівні «загального», «особливого» й «одиничного», тобто з позиції діалектичної логіки. Про рівень «загального» дає уяву «поперековий зріз», а «особливого» й «одиничного» - «поздовжній зріз».

«Поздовжній зріз» концептуально-теоретичної моделі формування творчого педагогічного потенціалу дозволяє простежити три взаємопов'язаних, взаємозалежних і взаємозумовлених компоненти: мотиваційно-ціннісний, рефлексивний і креативний у контексті двох просторів самореалізації студента - особистість у перетворювальній діяльності та особистість студента, що перетворює сама себе. Саме крізь актуалізацію творчого потенціалу особистості студента культивується особистісний смисл творчого ставлення до себе і творчої педагогічної діяльності, що проявляється у професійно-творчій позиції майбутнього викладача економіки.

Функціонально-динамічний характер концептуально-теоретичної моделі простежується в послідовній логіці та наступності проходження етапів і фази суб'єктної активності у вирішенні актуальних протиріч у самореалізації майбутнім викладачем економіки. Суб'єктно - рефлексивна динаміка зростання студента «за вертикаллю» у «поздовжньому зрізі» концептуально-теоретичної моделі відповідає об'єкт-суб'єктній концепції та включає три стадії професійно-творчого становлення майбутнього викладача економіки (типовість, технологічна творчість, майстерність).

Формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача містить у собі основні стадії суб'єктноутвореності, успішне проходження яких у межах того чи іншого етапу («за горизонталлю»), послідовно збагачує та розширює професійно-творчі можливості

студента-майбутнього викладача на наступному етапі й дозволяє студентові сприймати себе як суб'єкта педагогічної рефлексії, що в цілому сприяє ефективності процесу професійної самоактуалізації в контексті фази перетворення, що проявляється в самокреативності особистості.

Поступово й послідовно студент перетворюється в суб'єкта власного професійного самовпливу, самовизначення, самовираження та креативної самореалізації. Продуктивне проходження означених стадій актуалізації творчого педагогічного потенціалу студентом забезпечує внутрішня регуляція цільовою професійно-творчою самореалізацією, і відтак надає суб'єктності дієвого, конструктивного характеру, що визначає її у цьому випадку фактором формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки. Так, майбутній викладач економіки, який оволодіває новим для нього видом діяльності, може проявляти при цьому наслідувальну активність і креативність. Він послідовно проходить у навчальній діяльності через три відомих у науці стадії: копіювання, творче наслідування, наслідувальна творчість. Водночас проходить такі моменти свого розвитку: а) професійно-педагогічне самовизначення; б) вибір зразка для наслідування; в) досягнення первинної ідентифікації з особистістю зразка; г) визволення від відпрацьованої ідентифікації та знаходження самостійної творчої особистісної ідентифікації.

Передумовами розробки концептуально-теоретичної моделі слугувало розуміння, що основною метою самопізнання, самовизначення, самоактуалізації є усвідомлення, осмислення й переосмислення студентом засобів здійснення педагогічної діяльності та себе як її суб'єкта, що забезпечує: а) здатність студента до рефлексивного засобу здійснення та аналізу педагогічної діяльності з метою її коригування; б) саморегуляцію студента як суб'єкта творчої навчальної діяльності, що опосередкована професійною самоактуалізацією; в) актуалізацію внутрішніх потенційних можливостей особистості, що проявляється у креативній поведінці та є підставою для становлення творчої позиції.

Основними параметрами актуалізації творчого педагогічного потенціалу студента виступають: інтерес до педагогічних явищ; оперативність “переносення”; “бачення” проблеми, науковий підхід до її рішення.

Різноманітні види творчої навчальної діяльності із створення професійно-педагогічних цінностей становлять загальну форму прояву творчого потенціалу майбутніх фахівців - професійно-творчу позицію майбутнього викладача економіки.

Потенційні можливості особистості - це сукупний результат її суб'єктної активності життєтворчості. Вони виражають рух на майбутнє, водночас включають актуальні набуті результати, і якщо потенційні особливості виражають тенденції перспективи становлення особистості, а також перетворення їх на актуальні, і навпаки, то це є істотним механізмом її творчого зростання, що характеризує динаміку, рух, появу новоутворень. Виходячи з цього, саме в суб'єктній активності криється потенціал людської творчості і творення себе самого і свого оточення, і саме від того, як будуть розкриватися властивості особистості, залежить шлях студента до професійної майстерності як вищого рівня прояву педагогічної творчості.

Становлення творчої позиції особистості - це діалектичний процес, що включає набуття нового через перехід потенційного в актуальне, через нівеляцію застарілих утворень і формування нових за умов інтенсифікації творчої діяльності. Отже, мова йде про еволюцію життєвого потенціалу (Ш. Бюллер) студента, тобто поступальний розвиток його творчих, професійних, особистісних та інших можливостей і ресурсів у реальній професійно-педагогічній підготовці.

Ми розглядаємо професійне навчання студента в контексті вищезазначеного як його здатність організувати своє професійно-педагогічне становлення за власним задумом. Виходячи з уявлення про акме професіоналізму викладача як про педагогічну майстерність, визначаємо професійну підготовку як єдиний творчий акт, спрямований на найбільш складні для студента навчальні завдання у будь-якій сфері університетської освіти, які жадають від нього актуалізації можливостей. Така творча реалізація професійного становлення є єдністю творчого ставлення студента: до своїх навчальних цінностей; свого професійного потенціалу; практичної реалізації власних цінностей у педагогічній майстерності. Причому, як показав констатувальний експеримент, останній аспект залежить від двох попередніх, тобто можливість досягнення майбутнім викладачем економіки педагогічної майстерності, основою якої є сформована творча позиція, залежить від співвіднесення двох процесів - еволюції його навчальних цінностей (суб'єктна позиція) і еволюції його професійного потенціалу (професійна позиція).

Отже, становлення творчої позиції майбутнього викладача економіки є взаємною еволюцією його цінностей і потенціалу (екзистенційного і практичного планів навчально-освітнього буття студента). Екзистенційний рівень навчального буття, коли студент виходить за межі стереотипів свого соціокультурного контексту та стає творцем цінностей, мети і смислів професійно-педагогічної підготовки. Якщо створювана студентом екзистенція перевершує його наявні можливості, то його творчий потенціал закономірно проявляється стосовно його власної навчальної діяльності.

Цей процес торкається усіх рівнів прояву студента в професійному становленні (індивід, особистість, індивідуальність), що призводить його до нового витка самовизначення, тобто до еволюції його творчого педагогічного потенціалу.

Становлення суб'єктності студентів є процесом і результатом зростання їхньої самореалізації у соціокультурному, освітньому середовищі університету. Відповідно до цього освітній процес розглядається як засіб і умова суб'єктного перетворення його учасників (студентів і викладачів) у єдиному просторі взаємодії й творчого розвитку. Спочатку, коли студент є особистістю, яку навчають (об'єкт), його діяльність носить репродуктивний характер (він виконує вимоги викладача); коли студент стає особистістю, яка навчається (суб'єкт), він сам визначає зміст, характер, рівень складності своєї діяльності, сам регулює власну пізнавальну діяльність та ін.; і, нарешті, позиція особистості, яка навчає (творчий суб'єкт) відповідає ролі, коли студент - майбутній викладач здійснює не навчально-пізнавальну діяльність, а педагогічну як навчально-професійну діяльність, квазіпрофесійну. В умовах навчання в університеті зміна позицій не означає різкого переходу - це поступовий процес, часом суперечливий (зручніше бути тим, кого ведуть, ніж ведучим), тривалість якого в кожного студента є різною.

Найбільшого розвитку творча позиція досягає тоді, коли студент свідомо обирає цінність творчого буття. Це стало підставою визначення стратегій професійної підготовки через типологію навчальної активності студентів “ініціатива - відповідальність”. Усе це виявляється в педагогічній позиції, що виступає у ставленні до педагогічної діяльності як до відкритого, тобто творчого завдання, коли необхідно вийти за межі своєї визначеності, - і зовнішньої (соціокультурна ситуація), і внутрішньої (рефлексія), у зону вільної самодетермінації, коли студент сам повинен усвідомлено культивувати цінності й мету професійно - педагогічного буття, нарощувати адекватний для них творчий педагогічний потенціал, студент творить себе від репродуктивного виконавця до майстра, творця.

Одним із основних понять, що характеризує творчий потенціал студента, є творча позиція, яка виступила інтегральним показником результативності педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки.

Для виявлення ефективності та динамічності концептуально-теоретичної моделі формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки було визначено критерії професійно-творчого становлення студента як механізму актуалізації його творчого педагогічного потенціалу в процесі професійно-педагогічної підготовки: мотиваційно-ціннісний, рефлексивний і креативний, з відповідними показниками. Мотиваційно-ціннісний компонент - перетворення особистості на основі привласнених цінностей (цінності-знання) (засвоєння системи психолого-педагогічних знань; методологічних, теоретичних, методичних і технологічних); цінності-вміння (оволодіння професійно-педагогічними вміннями: аналітичні, прогностичні, проективні, рефлексивні, організаторські, комунікативні, діагностичні, дослідницькі); цінності-відносини (власна професійна позиція як сукупність ставлень до педагогічної діяльності, до себе, до учнів.); цінності-мета (особистісна концепція «Я-професійне»); рефлексивний компонент - присвоєння особистістю педагогічних цінностей: пізнавальний педагогічний інтерес (усвідомлення педагогічної місії, цінностей); осмислення особистісних якостей майбутнього викладача (якості особистості, що сприяють успіху у творчій педагогічній діяльності); самооцінка своїх здатностей до педагогічної діяльності (розуміння свого призначення як викладача), педагогічна рефлексія ( Я-образ; орієнтація у світі цінностей творчої педагогічної професії); креативний компонент - творча самостійність (пізнавальна самостійність у процесі психолого-педагогічної підготовки); освоєння змісту освіти (якісно-кількісні показники освоєння змісту освіти); творча самореалізація (творчий прояв в оформленні результатів своєї діяльності (реферати, есе, наукові праці; участь у квазіпрофесійної діяльності).

У свою чергу, кожний з показників містить певні типові характеристики. У сукупності типові характеристики показників відображують високий, середній або низький рівні прояву загальних ознак у конкретного студента, що дозволило визначити й схарактеризувати рівні сформованості творчого педагогічного потенціалу.

Високий рівень актуалізації творчого педагогічного потенціалу. У студентів цього рівня домінують соціальні потреби, більша доля припадає на потреби самовираження, в них яскраво виражена мотивація до успіху. Вони проявляють більшу наполегливість у досягненні поставлених професійних цілей, віддають перевагу завданням підвищеної складності. У студентів значний обсяг знань та професійно-значущих умінь. Вони проявляють пластичність і гнучкість у спілкуванні, уміють взаємодіяти з різними людьми. Легко оцінюють події й визначають свою поведінку в певній ситуації. Студенти вміють позитивно і толерантно ставитися до чужої думки, звичок, поглядів. Вони - життєлюбні, вірять у себе, захоплені обраною професією. У них явно виражена гуманістична центрація, що виявляється в центрації на учня. Їх вирізняє увага й чуйність до вихованців. Головна цінність для цих студентів - воля, що поєднується із працею. У них прояв творчості - креативний і самоврядування. Вони адекватно оцінюють себе й інших, уміють прогнозувати своє професійне зростання, мають високий рівень самоактуалізації.

Середній рівень актуалізації творчого педагогічного потенціалу. У студентів цього рівня домінують соціальні й матеріальні потреби над потребами самовираження. У них здебільшого виражена мотивація до успіху. Вони проявляють більшу наполегливість у досягненні поставлених цілей, не завжди віддають перевагу завданням підвищеної складності. У студентів достатній рівень знань і професійно-значущих умінь, які вони не завжди використовують, не проявляють пластичність і гнучкість у спілкуванні, не завжди вміють взаємодіяти з різними людьми. Не завжди правильно оцінюють події й визначають свою поведінку в певній ситуації. Студенти не вміють спокійно й толерантно ставитися до чужої думки, звичок, чужих поглядів. Здебільшого вони вірять у себе. Вони здатні поміняти професію на більш матеріально вигідну. У них явно виражена пізнавальна центрація, що проявляється в центрації на методику навчання. У них відсутня чуйність до учнів. Головна цінність для цих студентів - праця. Вони мають потяг до творчості і самоврядування. Вони адекватно оцінюють себе й інших, уміють прогнозувати своє професійне зростання. У них середні евристичні здібності до творчості. Вони адекватно оцінюють себе й інших, уміють прогнозувати своє професійне становлення, не володіють достатньо самоактуалізацією.

Низький рівень актуалізації творчого педагогічного потенціалу. У студентів домінують матеріальні потреби над потребами самовираження. Яскраво виражена мотивація до запобігання невдач. Вони не проявляють наполегливості в досягненні поставлених професійних цілей, віддають перевагу завданням заниженої складності. У студентів недостатні знання і професійно-значущі вміння. Вони не проявляють пластичності й гнучкості у спілкуванні, і, як наслідок, погано вміють взаємодіяти з різними людьми. За результатами праці оцінюють події й визначають свою поведінку в певній ситуації. Студенти здебільшого з неприязню ставляться до чужої думки, звичок, не терпимі до чужих поглядів. Вони - життєлюбні, але не вірять у себе й свої професійні здатності. Майже незахоплені обраною професією. У них явно виражена езопова центрація, що проявляється в центрації на своє «я». Вони неуважні й не проявляють чуйності до учнів. Головна цінність для цих студентів - воля, що поєднується з орієнтацією на гроші. У них середній і низький рівні творчості, низький рівень самоврядування. Вони не адекватно оцінюють себе й інших, не вміють прогнозувати своє професійне становлення, мають середній і низький рівні самоактуалізації.

Дієвим механізмом активізації та збагачення творчих педагогічних можливостей студента, його творчого потенціалу має стати креативна (творча) спрямованість системи психолого-педагогічної освіти в університеті непедагогічного профілю. Креативність (творення) визначається не стільки критичним ставленням студента до нового з погляду наявного досвіду, скільки відкритістю до нового й сприйнятливістю нового, вона збільшує вірогідність творчих досягнень майбутнього викладача економіки при наявності високої мотивації до творчості та оволодіння необхідними творчими вміннями.

У четвертому розділі - “Експериментальна методика формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки в університеті непедагогічного профілю ” - обґрунтовано механізм актуалізації творчого педагогічного потенціалу студента в креативному середовищі, що сприяє ефективності забезпечення психолого-педагогічної освіти в університеті непедагогічного профілю та формуванню творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки в процесі бінарної професійної підготовки, визначено педагогічні умови, за яких означений процес буде результативним, узагальнено результати експериментальної роботи.

Необхідність перевірки теоретичних положень концепції та впровадження концептуально-теоретичної моделі формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки спонукала до розробки механізму актуалізації творчого педагогічного потенціалу студента в креативному середовищі психолого-педагогічної підготовки та апробації відповідних технологій навчання майбутніх викладачів економіки в процесі бінарної професійної освіти в університеті непедагогічного профілю.

Педагогічними умовами ефективної реалізації механізму актуалізації творчого педагогічного потенціалу студента в креативному середовищі процесу професійно-педагогічної підготовки в університеті непедагогічного профілю виступили:

-науково-методичне забезпечення професійно-творчого становлення майбутніх фахівців;

- креативне управління процесом навчанням студентів;

- наявність креативного освітнього середовища;

- орієнтація педагогічного процесу на розроблену концептуально-теоретичну модель формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки, екстраполяція її основних положень на зміст навчальної та практико-орієнтованої підготовки;

- оптимальність комплексу організаційно-методичних засобів, спрямованих на розвиток суб'єктної активності і педагогічної рефлексії майбутнього викладача економіки.

Експериментальна методика будувалась на теоретико-методологічних засадах, що відображають сутність індивідуально-креативного підходу, за яким становлення творчої позиції особистості відбувається поетапно: осмислення студентом педагогічної діяльності як особистісно ціннісної, що досягається сукупністю рефлексивних методик; співвідношення власних смислів цієї діяльності з вимогами педагогічного оточення, що формують типологію готовності майбутнього викладача економіки до педагогічної діяльності; проектування та набуття студентом власного досвіду творчої професійно-педагогічної діяльності, яка є віддзеркаленням творчої позиції особистості.

На формувальному етапі педагогічного експерименту було сформовано три експериментальні групи студентів, які під безпосереднім керівництвом автора опановували навчальні курси психолого-педагогічної підготовки за програмою формувального експерименту: ЕГ-1 - 60 студентів першого курсу факультету економіки, які вивчали навчальний курс “Основи педагогіки і психології” з авторським інтегрованим змістом; ЕГ-2 - 54 студента третього курсу, які вивчали авторський інтегрований спецкурс “Основи дидаскалогіі”; ЕГ-3 - 68 студентів п'ятого курсу, які вивчали авторський спецкурс “Креативний менеджмент навчання” та умовну групу - КГ - 170 студентів, яка складалась із числа декількох груп студентів - майбутніх економістів, що вивчали тільки навчальний курс “Основи педагогіки і психології”, та не вивчали варіативних експериментальних спецкурсів, це також було зумовлено специфікою та особливостями бінарної професійно-педагогічної підготовки в університеті непедагогічного профілю.

У механізмі актуалізації творчого педагогічного потенціалу студента в креативному середовищі виділено стадіальний розвиток, що відповідає певному наповненому змістовно періоду професійно-педагогічного становлення та сприяє творчому розвитку студента, а саме:

I - орієнтовно-професійна стадія (професійно-педагогічне самовизначення студента);

II - навчально-освітня стадія (вибір зразка для наслідування; формування її ціннісного ставлення до педагогічної діяльності);

III - професійно-конструктивна стадія (досягнення наслідування й ідентифікація; формування образу творчої педагогічної діяльності, образу викладача - творця);

IV - професійно-практична стадія (рефлепрактична діяльність, що передбачає освоєння конкретних психотехнологій, які забезпечують становлення творчої позиції в контексті самоактуалізації творчого педагогічного потенціалу);

V - професійно-творча стадія (усвідомлення себе як майбутнього викладача - творця).

Орієнтовно-професійна стадія охоплювала період професійної адаптації (в експериментальній групі - другий курс навчання), метою якої було ознайомити студентів з особливостями педагогічної професії та навчальною діяльністю. На означеній стадії вивчався курс “Основи психології і педагогіки” - інваріантний компонент змісту професійної підготовки майбутніх економістів. Принциповим у курсі було те, що відрізняє його від подібного, обов'язкового курсу для бакалаврату, інтегрованість відповідно до проблеми дослідження, що відображено у структуруванні змісту курсу, який складають розділи - “Психолого-педагогічні закономірності професійного становлення”, “Фахівець як суб'єкт діяльності”, “Особистісні якості в системі професійного самовдосконалення”, “Спеціаліст як суб'єкт пізнання”. Вивчення зазначених розділів курсу сприяло відрефлексованості психолого-педагогічних засад і цілезмістових орієнтирів професійно-педагогічної підготовки. Добір і конструювання навчального матеріалу та способів його засвоєння будувалося з урахуванням вікових та професійних особливостей студентів-першокурсників, які становлять переважно молодший юнацький вік. Цей курс слугував інформаційною основою стадій освітньо-розвивальної діяльності та сприяв формуванню у майбутнього викладача економіки суб'єктної активності студента, характеризувався підвищеним інтересом до власного “Я”, своїх ідеалів і можливостей, схильністю до роздумів про сенс життя, суспільні та особисті відносини і відповідним домінуванням екзистенціального начала в питаннях щодо сутності та призначення педагогічної професії, її цінностей, культурних норм, способів успішного функціонування фахівця і досягнення вершин професіоналізму.

Метою навчально-освітньої стадії, що збігається із третім курсом навчання, стало розширення професійних знань, умінь і навичок, а також організація творчих справ студентів, удосконалення системи суб'єкт-суб'єктної взаємодії, що сприяло суб'єктноутворюваності. У процесі реалізації професійно-освітнього компонента креативного середовища особлива увага була звернена на вибір студентами проблеми і теми індивідуального проекту відповідно до навчального спецкурсу “Основи дидаскалогії”. Зміст інтегрованого спецкурсу, що є варіативним у професійній підготовці майбутніх викладачів економіки, спрямовувався передусім на усвідомлене засвоєння студентами цілісної системи знань про педагогічну працю та необхідного для цього комплексу вмінь, вироблення у них чітких науково-обґрунтованих і різнобічних уявлень про характеристики її високої якості та настанов на їхні досягнення шляхом усвідомленого розвитку, нарощування, професійно важливих якостей, педагогічного мислення, компетентності, вправності та ін. Поряд із поглибленою рефлексією студентами наявних соціально-нормативних вимог до педагогічної діяльності відбувалося закріплення у них емоційно-забарвлених ціннісних орієнтацій на творчі вияви особистості в педагогічній професії та розвиток власної професійно-творчої індивідуальності.

На заняттях з означеної дисципліни використовувалися три різні типи змісту навчального матеріалу, які створювали студенти в ході експерименту - образні, структурні та структурно-образні моделі.

Спецкурс “Основи дидаскалогії ” на цій стадії експериментальної роботи був розвивальною підставою креативного середовища, цілеспрямованого управління креативним зростанням студентів на рефлексивній основі, що передбачало акцентування педагогічних впливів на засвоєнні системи знань і вмінь, вироблення комплексу професійно важливих якостей для досягнення готовності до творчої педагогічної діяльності.

При конструюванні змісту експериментального інтегрованого спецкурсу “Основи дидаскалогії ” враховано традиційне напрацювання змісту дисциплін з педагогічної творчості, педагогічної майстерності, педагогічної деонтології, переструктуризовано навчальний матеріал і представлено трьома розділами: “Креативний викладач ХХІ століття ”, “Педагогічна рефлексія ”, “Педагогіка в обличчях”.

Лекції проблемно-оглядового характеру спрямовувалися передусім на виявлення ціннісно-смислового фундаменту основних науково-теоретичних положень навчального матеріалу на засадах евристики та діалогу. Так, під час вступної лекції курсу навмисно створювалася проблемна задача-колізія, яка полягала у навчальному “дослідженні” професійної самоактуалізації, природних схильностей та набутих якостей, науково сформованого педагогічного мислення, внутрішньої культури та зовнішньої техніки, цілеспрямованої підготовки та самопідготовки, і вимагала активного рефлексивного осмислення студента. Допоміжне включення до навчального діалогу реферативних міні-виступів студентів із презентацією окремих монографічних поглядів видатних педагогів-класиків на проблему самоствердження у педагогічній діяльності сприяло не лише суб'єктній активності та активізації пізнавальної діяльності, а також його динамізації та переростання у полілог.

Закріплення теоретичного матеріалу проводилося на практичних, семінарських заняттях, за тематикою яких досягалась актуалізація знань. Так, практичні заняття були спрямовані на комплексне вивчення власного професійно-творчого портрета майбутнього викладача економіки і складання “Профілю творчої позиції майбутнього викладача економіки”, таким чином студенти переосмислювали власну творчу позицію на підставі самооцінки творчих особливостей.

Вивчення експериментального спецкурсу “Основи дидаскалогії” завершувалося презентацією творчого проекту кожної академічної групи як підсумку дослідницької діяльності та індивідуального проекту кожного студента.

Значну роль відігравала організація самостійної роботи студентів, виконання індивідуальних завдань і підготовка навчально-творчих продуктів. Студенти залучалися до проведення окремих занять із елементами творчості, відвідування конкурсу професійної майстерності серед старшокурсників «Крок у професію», участь у “Днях науки”, участь в олімпіаді з психології й педагогіки.

Професійно-конструктивна стадія охоплювала період третього курсу навчання студентів у вищому навчальному закладі. На означеній стадії студенти активно залучалися до підготовки курсового проекту, дослідницької діяльності, у них стимулювався розвиток інтересу до наукового пошуку педагогічної проблематики. Для вибору напрямів роботи та визначення її перспектив студентам пропонувалась орієнтовна тематика рефератів, індивідуальних завдань, надавалася консультативна допомога та інструктаж, вони запрошувалися на засідання наукових студентських гуртків “Я у світі педагогічної професії”, на студентські конференції, конкурси наукових праць з педагогіки і психології.

Завдання курсу “Основи дидаскалогії” спрямовувалися на розвиток діяльності, допомогу в знаходженні власної творчої позиції в контексті педагогічної діяльності; формування аналітичної культури майбутнього викладача, що дозволяло йому на достатній теоретичній базі осмислювати реалії педагогічної праці, моделювати практику творчої педагогічної діяльності та оволодівати її техніками, оволодіння здобутками творчої педагогіки, передовим досвідом викладача, який працює творчо.

На цій стадії активно використовувались ситуації інформаційно-пізнавальної взаємодії студента із авторами різних психолого-педагогічних текстів, що сприяло об'єднанню у професійній самосвідомості студента різних за функціональною спрямованістю суб'єктних “образів Я”, формуванню багатомірної особистості, що виступає як ієрархічно організована сукупність безлічі суб'єктних "Я" та зумовлює ставлення його позиції викладача-дослідника в широкому значенні цього слова.

У процесі вивчення курсу “Основи методики викладання” студенти виконували спеціальні індивідуальні завдання з текстами, які розподілялися за блоками. Перший блок був орієнтований на формування загального ставлення студента до професійно-орієнтованого читання наукових психолого-педагогічних текстів. Другий блок був спрямований на формування здатностей студента до структурно-логічного аналізу наукового психолого-педагогічного тексту в процесі його сприйняття. Третій блок сприяв формуванню оцінки студентом психолого-педагогічних текстів за параметрами їх доступності й значущості для практичного використання. Четвертий блок розвивав здатності студента до педагогічної інтерпретації наукової психолого-педагогічної інформації й до її використання стосовно майбутньої професійно-педагогічної діяльності.

Окрім того, на цій стадії активно застосовувалися мотиваційний, соціально-психологічний тренінги, діагностика проблем студентів у міжособистісній взаємодії, професійні майстер-класи (ведучими були призери Всеукраїнських олімпіад з педагогіки й психології), колективна-творча справа «Фестиваль професійних ідей».

Професійно-практична стадія охоплювала період четвертого року навчання студентів. У змісті спецкурсу “Креативний менеджмент навчання” (7 семестр), що є варіативним, виокремлено три змістових розділи: “ Креативність як найважливіша характеристика творчої діяльності викладача”, “Особистісно-ціннісний підхід до розвивальної освіти - основа креативного менеджменту навчання”, “Креативні психолого-педагогічні технології”. Логіка розкриття навчального матеріалу полягала в поступовому переході від аналізу та визначення цієї дефініції як соціально-педагогічного явища і психолого-педагогічного феномена до висвітлення особливостей рефлексивно-гуманістичної психології співтворчості, механізму креативної самоактуалізації через структурно-функціональний спектр розвитку особистості як гуманітарної системи.

При включенні цієї інформації до навчального матеріалу суттєво, порівняно із попереднім базовим спецкурсом, підвищувався рівень складності професійно-педагогічної підготовки студентів, поглиблювався її зміст, посилювалась аналітичність, забезпечуючи її наскрізний характер. Студенти опановували дещо інший вектор проблеми - рефлексію як засіб професійно-творчого самоздійснення - це спеціальне культивування студентом у собі саморозвивальної системи цінностей, коли здійснюється саморух смислів, їх самопородження.

Паралельно із засвоєнням програмного матеріалу курсу студенти в малих групах виконували творчий проект “Аукціон педагогічних ідей ”, результати якого презентувалися наприкінці вивчення спецкурсу. Він полягав у виборі групою певної педагогічної проблеми, розробці оригінального інноваційного варіанту її вирішення та критичного осмислення запропонованих нововведень. Ця пошукова робота дозволила не лише сформувати банк цікавих педагогічних ідей, а й сприяла виробленню умінь обґрунтовувати та “захищати” свої погляди, стимулювала розвиток дивергентного педагогічного мислення студентів.

Значну роль в інтеграції теоретичних знань і практичної діяльності майбутнього викладача економіки відіграли науково-практичний семінар, що проводили з учасниками Всеукраїнської студентської олімпіади з психології, науково-практична конференція “Студент як суб'єкт педагогічної взаємодії”, що забезпечувало комплексний розгляд професійно-педагогічних проблем і допомагало студентам побачити вже вивчені, знайомі явища, переосмислити теорію із практичного погляду, проаналізувати, узагальнити свій досвід, а також соціально-психологічні тренінги, спеціально сконструйовані педагогічні ситуації, конкурс «Крок у професію», план особистого творчого самовдосконалення, презентація колективних творчих справ груп.

Професійно-творча стадія охоплювала період четвертого курсу навчання в університеті (8 семестр). Студентами вивчавсь інваріативний навчальний курс “Комунікативні процеси у навчанні”. На цій стадії презентувалися й захищалися професійно-освітні проекти, складавсь освітній маршрут на перший рік майбутньої професійної діяльності й план самореалізації, план самовдосконалення ділової взаємодії, власний портрет «Я - майбутній викладач економіки», здійснювався самоаналіз «Мої позитивні й негативні якості міжособистісної взаємодії в університеті», презентація колективно-творчих справ групи.

Особливістю цій стадії стала рефлепрактика як метод розвитку творчого потенціалу студента. Для організації рефлексивно-інноваційного практикуму було обрано групову форму соціально-психологічної роботи. Рефлепрактика - це психолого-педагогічна програма розвитку рефлексивних і творчих здібностей її учасників, заснована на способах саморозвитку в процесі співтворчості. Основою рефлекпрактики був імаго-метод. Імаго-метод - це метод створення образу самого себе за допомогою спеціальних прийомів: переказу психолого-педагогічних текстів із переведенням розповіді в заздалегідь заданий діалог; імпровізований діалог; імпровізації заздалегідь заданої ситуації та ін. Застосування методу припускає ієрархічне наростання. На початковій стадії студенти виступали у ролі оповідача або слухача. Первісна й основна форма - розповідь від якого-небудь імені. Уживаючись в образ, людина переживає усі ті почуття, які уявлювана особа повинна випробовувати в певній ситуації. Сценарій рефлепрактики “ Я у світі педагогічної професії” включав три заняття практичного характеру: “Потенціал минулого”, “Моя професійна позиція”, “Обрії майбутньої творчої педагогічної діяльності” і два діагностувальних: “Динаміка цінностей педагогічної діяльності”, “Самовизначення в педагогічному конфлікті”.

У процесі рефлепрактики особливе значення надавалось інтерпретації психолого-педагогічних текстів, умінню обґрунтувати та відстояти свою позицію в діалозі. Спілкування з творами науковців, педагогів доводило парадоксальну особливість тексту перетворювати умовне в реальне й минуле в дійсне. У процесі рефлепрактики здійснено добір психолого-педагогічних текстів в усіх варіаціях до навчальних курсів, що викладалися на основі технології творчого саморозвитку, актуалізації творчого педагогічного потенціалу.

Запропонована педагогічна технологія зумовлювала нову якість викладання та освоєння психолого-педагогічних дисциплін, дозволяла формувати творчу особистість студента, який уміє включатися в діалог з авторами, самостійно здобувати знання, самонавчатися.

Аналіз інтенсивності змін середніх бальних оцінок показників компонентів творчого педагогічного потенціалу студентів за їх відносною різницею показав позитивну динаміку: мотиваційно-ціннісного - 0,45 для ЕГ1, 0,43 для ЕГ2, 0,25 для ЕГ3; рефлексивного - 0,62, 1,03, 0,4; креативного - 0,32, 0,5, 0,22. Найвища інтенсивність позитивних змін у розвитку компонентів творчого педагогічного потенціалу майбутнього студентів ЕГ2, особливо у мотиваційно-ціннісній сфері та у студентів ЕГ3 у креативній сфері, що доводить найбільшу значущість організації креативного середовища, особливістю якого є вивчення інтегрованих спецкурсів “Основи дидаскалогії”, “Креативний менеджмент навчання” та впровадження у навчальний процес професійно-педагогічної підготовки в університеті непедагогічного профілю рефлепрактики.

Динаміку рівнів актуалізації творчого педагогічного потенціалу студентів експериментальних груп подано в таблиці.

творчий педагогічний потенціал викладач

Таблиця. Динаміка рівнів актуалізації творчого педагогічного потенціалу студентів експериментальних і контрольних груп (у %)

Як бачимо з таблиці, суттєво зменшилась кількість студентів із низьким рівнем актуалізації творчого педагогічного потенціалу (з 66% до 24% в ЕГ2 та з 28% до 5,2% в ЕГ3) і вагомо збільшилася із середнім (з 19,2% до 48,9% в ЕГ1 та з 31,5% до 70,5% в ЕГ2) та високим, особливо серед студентів 5 курсу (з 15,6% до 38,3% в ЕГ3).

У студентів контрольної групи було зафіксовано загалом достатній рівень сформованості креативного компонента творчого педагогічного потенціалу та його окремих показників, що ще раз переконує у виключному значенні внутрішньої рефлексивної детермінації професійно-педагогічних якостей, а не тільки професійно-педагогічної підготовки, яку можна розглядати лише як один із факторів впливу на процес їх розвитку.

Досить результативним можна вважати розвиток креативного компонента творчого педагогічного потенціалу студентів експериментальних груп, хоча високий рівень сформованості цієї складової та динаміка її розвитку виявилися в ЕГ-1 та ЕГ-2 мінімізованими. Це, на нашу думку, зумовлено відсутністю в бінарній професійній підготовці в університетах непедагогічного профілю практичних занять на перших курсах, які б сприяли формуванню рефлективності й креативності.

Перевірка статистичної гіпотези про закони розподілу випадкових величин за допомогою критерію знаків довела достовірність позитивної динаміки розвитку показників усіх компонентів творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки в експериментальних групах на рівні 0=0,975.

Такі висновки підтверджуються цільністю кореляційних зв'язків між емпіричними даними комплексного експертного оцінювання сформованості виділених показників компонентів творчого педагогічного потенціалу студентів з їхнім самооцінкою, обчисленими за формулою. Близькі значення коефіцієнтів кореляції (0,47; 0,48, 0,53) після завершення вивчення студентами інтегрованих спецкурсів за експериментальною моделлю засвідчують підвищення адекватності їхньої професійної самоактуалізації, тоді як при проведенні “вхідних зрізів” у першокурсників та третьокурсників, які вперше знайомилися з цією галуззю знань, щільність кореляційних зв'язків дорівнювала лише 0,27; 0,28, а у п'ятикурсників - вже 0,42.

Аналіз інтенсивності змін середніх бальних оцінок показників компонентів творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки за їх відносною різницею також показав позитивну динаміку: мотиваційно-ціннісного - 0,45 для ЕГ1, 0,43 для ЕГ2, 0,25 для ЕГ3; креативного - 0,62, 1,03, 0,4; рефлексивного - 0,32, 0,5, 0,22.

Отримані дані свідчать про ефективність запропонованої концепції формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки у процесі професійної підготовки в університеті непедагогічного профілю.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано рефлексивно-гуманістичний підхід до розв'язання наукової проблеми формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки, що полягає у визначенні концептуально-методологічних засад категорії творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки, побудові концептуально-теоретичної моделі його формування, розробці механізму актуалізації творчого педагогічного потенціалу студента в креативному середовищі психолого-педагогічної освіти, що спрямована на забезпечення науково-методичного та організаційно-технологічного супроводу становлення творчої позиції майбутнього фахівця та впровадження її у практику бінарної професійної підготовки майбутніх викладачів економіки в університеті непедагогічного профілю.

1. Проведене теоретичне й експериментальне дослідження виявило, що інноваційні перетворення в освітньому просторі України, рівень розвитку сучасної психолого-педагогічної науки, соціальне замовлення загальноосвітньої 12-тирічної школи та сучасна освітня парадигма вищої професійної школи стимулюють появу творчих новаторських ідей, пошук більш досконалих систем навчання щодо формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки. Активний пошук нових резервів підготовки майбутніх викладачів економіки і кардинальні зміни у професійній освіті вітчизняної вищої школи відповідно до Болонської угоди спрямовує процес вдосконалення її змісту на бінарну освіту на засадах нової варіативної професійно-педагогічної підготовки в університетах непедагогічного профілю.

2. Здійснено ретроспективний аналіз наукових концептуальних підходів у зарубіжному досвіді, що сприяють ефективності й якості змісту професійно-педагогічної підготовки й визначено особистісно-ціннісну концепцію, що орієнтована на творчий розвиток особистості й віддзеркалює проблему професійно-педагогічної підготовки у трьох взаємнопроникаючих площинах: у площині творчого розвитку особистості студента (індивідуально-креативний аспект), у площині ставлення майбутнього фахівця до педагогічної діяльності (мотиваційно-ціннісний аспект) й у площині суб'єктної активності (рефлексивно-інноваційний аспект), що визначає можливість розглядати механізм формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки через ціннісну й операційну сферу. При цьому звертається увага на те, що інформаційно - описове викладання змінюється на методологічну спрямованість навчання, яка передбачає перехід від змістово-репродуктивного змісту наукових знань до конструктивно діяльнісного, продуктивного, що обумовлює сферу суб'єктної педагогічної реальності як єдності двох аспектів: перший - індивідуальний суб'єкт сам себе обирає, сутність якого визначається індивідуально-креативним підходом, орієнтованим на творчий розвиток особистості, що забезпечує усвідомлене формування самою людиною цілісного індивідуального контексту становлення в педагогічній реальності, другий - особистість не може вийти за межі людської суб'єктності. Цілісність встановлює нову якість у розвитку особистості, яка проявляється в тому, що особистість виявляється в усвідомленому виявленні певних можливостей, максимального їх прояву, перетворенні потенційних особливостей у форми реальної дійсності.

3. Творчість окремої людини розглядається у двох аспектах: як сутнісна якість особистості, в якій проявляється ставлення суб'єкта до світу й до самого себе, спосіб його самоствердження; як діяльність певного характеру, що відбиває вищий ступінь активності, спрямованої на подолання певного протиріччя, відповідно до поставленої мети.

Творчий потенціал особистості -це інтегрована властивість самокреативної особистості, яка приймає рішення у ході перетворення передбаченого результату на підставі самовідрефлексованого минулого досвіду відповідно до реальних дій. Творчий педагогічний потенціал майбутнього викладача економіки - це динамічний стан відрефлексованого ставлення студента до себе як самокреативної особистості і своєї поведінки у професійній діяльності відповідно до осмислення педагогічних цінностей та взаємодії з іншим.

4. Визначено, що структурна характеристика творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки представлена як ієрархізована паралельно розгорнута у часі сукупність процесів суб'єктної активності та креативної індивідуальності, які акумулюють “стан творчого педагогічного потенціалу” в особистості студента. Підсистемами виступають такі складники: професійна самоактуалізація (когнітивна функція), педагогічна рефлексія (регулятивна функція) й самокреативність (конативна функція), а також індивідуальність суб'єкта педагогічної діяльності (галузь самопізнання). Структурна характеристика творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки сприяє осмисленню означеного феномена на рівні «загального» й дає уяву про «поперековий зріз» цього феномена.

5. У дисертації розроблено концептуально-теоретичну модель формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки - «поздовжній зріз» феномена, яка дозволяє простежити процесуально-фунціональну особливість становлення творчої позиції студента у контексті двох просторів його самореалізації - особистість у перетворювальній діяльності (саморефлексія: усвідомлення - осмислення - переосмислення) і особистість студента, перетворююча сама себе (самокреативність). Саме скрізь актуалізацію творчого потенціалу особистості студента культивується особистісний смисл творчого ставлення до себе і творчої педагогічної діяльності, що проявляється у професійно-творчій позиції майбутнього викладача економіки. Домінуючою ідеєю концептуально-теоретичної моделі формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача економіки є розуміння суб'єктності як самовизначення, самоактуалізація і самоствердження в навчальному процесі, які протікають у формі перетворення і професійно-педагогічного самоствердження студента (рефлексія; педагогічна рефлексія; рефлексія творчої педагогічної взаємодії) через фазу суб'єктного становлення (особистість, яку навчають; особистість, яка навчається; особистість, яка навчає), тобто усвідомлення себе суб'єктом педагогічної професії (мотиваційно-ціннісний компонент), осмислення своїх особливостей та професійно-творчих здатностей (рефлексивний компонент) на стадії професійної самоактуалізації (типовість; технологічна творчість; майстерність), суб'єктна активність проявляється у самокреативності особистості (креативний компонент).