Формування знань і умінь молодших школярів у процесі навчання засобами наочності і моделювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки АПН України

УДК 372 4.02 : 371 33 5

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Формування знань і умінь молодших школярів у процесі навчання засобами наочності і моделювання

13.00.09 - теорія навчання

Павелко Вікторія Вікторівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Рівненському державному гуманітарному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, професор Пасічник Ядвіга Августівна, Рівненський державний гуманітарний університет професор кафедри математики та методики її викладання.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Ігнатенко Микола Якович Республіканський вищий навчальний заклад „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), перший проректор;

кандидат педагогічних наук, доцент Березюк Олена Станіславівна, Житомирський державний університет імені Івана Франка, доцент кафедри педагогіки. навчальний соціальний дидактичний

Захист вiдбудеться 9 квітня 2009 р. о 1600 годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради Д 26.452.01 в Інститутi педагогiки АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д.

З дисертацiєю можна ознайомитись у бібліотеці Iнституту педагогiки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

Автореферат розісланий 7 березня 2009 року.

Вчений секретар спецiалiзованої вченої ради Л. Д. Березiвська

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Зміст освіти, згідно з Законом України „Про загальну середню освіту”, має відповідати соціальному замовленню суспільства, враховувати реальні можливості процесу навчання, забезпечувати високу наукову і практичну значимість навчального матеріалу, соціально детерміновану єдність у конструюванні та реалізації змісту освіти з позиції навчальних предметів, що вивчаються у школі.

Нині у непростих соціально-економічних умовах система освіти продовжує реформуватися, адаптуватися до вимог суспільства і розвитку науки. Спрямованість системи освіти на засвоєння знань, яка була традиційною і виправданою ще декілька десятиліть тому, вже не відповідає соціальному замовленню, яке вимагає виховання самостійних, ініціативних членів суспільства. Це потребує формування в учнів здатності діяти на основі здобутих знань, а не виконувати лише дію за аналогією, за зразком.

Тому сучасні дидакти шукають такі засоби, які б допомагали всім дітям фундаментально засвоїти матеріал програми початкової школи, набути вміння самостійно вчитися, сприяли б їхньому розвиткові.

Одним із таких питань, яке на сучасному етапі вимагає перегляду і уточнення, є використання засобів наочності й моделювання під час формування знань і вмінь молодших школярів у процесі навчання.

Дана тема має глибоке історичне коріння. Видатні педагоги минулого на основі сенсуалістичної філософії обґрунтували необхідність опори на чуттєве пізнання навколишнього світу у процесі навчання школярів. Теоретичне пояснення наочного навчання уперше зроблено у ХVІІ ст. чеським педагогом Я.А.Коменським, а пізніше - Дж. Локком, Ж. Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинським.

Питання розвитку та адаптації “золотого правила” дидактики до сучасних умов досліджували в другій половині XX ст., зокрема, В.Г. Болтянський, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, Л.В. Занков, А.І. Зільберштейн, Л.М. Фрідман та ін. Вони розкрили окремі теоретичні й методичні аспекти цієї теми, які, однак, не набули цілісного спрямування у своєму розвитку, а отже, не знайшли дальшого відображення у педагогіці.

Нині принцип наочності - це найвідоміший принцип навчання, який використовують з найдавніших часів. Аналізуючи сучасні підручники з педагогіки, легко побачити, що зміст цього принципу навчання дослівно перегукується із “золотим правилом”, сформульованим у XVII ст.

Однак потрібно враховувати, що в наш час із зміною вимог і потреб суспільства і науки вдосконалилися, одержали розвиток і розширилися функції, можливості використання навчально-наочного матеріалу, його видова різноманітність, яка дає змогу зробити наочним вивчення таких предметів, процесів і явищ, які не можуть безпосередньо сприйматися за допомогою органів чуттів. Отже, традиційного розуміння принципу наочності у процесі пізнання в умовах сьогодення недостатньо, тому це питання потребує розвитку і вдосконалення.

З іншого боку, в дидактиці й методиках існують різні класифікації наочних посібників та різні погляди щодо їхньої ролі й використання у навчальному процесі (С.П. Баранов, Н.П. Волкова, В.І. Євдокімов, А.І. Зільберштейн, А.М Маслов, Н.О. Менчинська, М.Г. Моро, А. Розуменко, О.Я. Савченко, Л.М. Скаткін, І.Ф. Харламов, В.В. Ягупов та ін.). Одні вчені вказують на необхідність використання засобів наочності на кожному уроці в початкових класах під час розгляду нового поняття (зокрема Л.В. Занков, А.М. Пишкало та ін.), другі наголошують на дотримуванні міри в застосуванні засобів наочності (Л.М. Скаткін та ін.), бо надмірно тривале використання однакових засобів призводить до затримки розвитку в учнів абстрактного мислення, треті підкреслюють, що потрібно вміти забезпечити поступовий, але своєчасний, перехід від використання одних видів наочного матеріалу до інших - від конкретніших до менш конкретних (зокрема, М.Г. Моро та ін.).

Крім того, аналіз методичної літератури і шкільних підручників, спостереження за навчальним процесом дають підстави стверджувати, що питання формування знань і умінь молодших школярів з використанням засобів наочності й моделювання у процесі навчання недостатньо вивчене, а в практичній діяльності вчителя виникають проблеми, пов'язані з ефективністю використання наочного матеріалу. Це спричиняє недостатній рівень свідомого засвоєння учнями знань. Міцність і свідомість засвоєння знань досягається лише тоді, коли вивчення кожного нового поняття, явища, способу дії супроводжується ілюстрацією відповідного об'єкта чи його моделі, показом практичних дій і маніпуляцій з об'єктами. Саме на початкових етапах ознайомлення з новим навчальним матеріалом використання засобів наочності й моделювання є не лише необхідним, а й обов'язковим компонентом процесу навчання, системи роботи вчителя. Однак педагоги не завжди враховують необхідність принципу „краще один раз побачити, ніж сто разів почути”.

Зумовлено це неоднозначністю тлумачення понять “наочність”, “моделювання”, “засоби наочності”, з одного боку, та недостатнім обґрунтуванням правил і вимог застосування засобів наочності й моделювання у навчальному процесі, з другого. Тому виникла проблема використання засобів наочності й моделювання, яка вимагає теоретичного і практичного розв'язання, тобто дослідження шляхів застосування моделювання у процесі навчання школярів взагалі і в початковій школі зокрема.

Сучасні вимоги до формування і розвитку особистості в процесі навчання та недостатні теоретичні обґрунтування зазначеної проблеми, а також потреба практики в удосконаленні процесу формування знань і вмінь учнів початкової школи зумовили вибір теми дисертаційного дослідження "Формування знань і умінь молодших школярів у процесі навчання засобами наочності і моделювання".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми дослідження кафедри математики та методики її викладання РДГУ „Шляхи вдосконалення навчання математики в школі та вищому навчальному закладі”. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 4 від 26.11.2004) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 2 від 22.02.2005).

Мета дослідження - виявити вплив засобів наочності й моделювання на рівень навчальних досягнень молодших школярів, уточнити, доповнити і експериментально перевірити дидактичні умови ефективного використання засобів наочності й моделювання.

Для реалізації мети і перевірки висунутої гіпотези дослідження було поставлено такі завдання:

1) вивчити стан досліджуваної проблеми на теоретичному і практичному рівнях;

2) проаналізувати зміст принципу наочності на різних етапах розвитку науки і трансформувати його з позиції зв'язку з моделюванням;

3) уточнити, доповнити і експериментально перевірити дидактичні умови ефективного використання засобів наочності й моделювання;

4) сформулювати методичні рекомендації щодо використання засобів наочності й моделювання у навчально-виховному процесі у початковій школі.

Об'єкт дослідження - процес засвоєння навчального матеріалу молодшими школярами з використанням засобів наочності й моделювання.

Предмет дослідження - дидактичні умови, що забезпечують ефективність використання засобів наочності й моделювання у навчальному процесі з метою підвищення рівня знань і вмінь молодших школярів.

Гіпотеза: якщо процес формування знань і вмінь молодших школярів супроводжується використанням засобів наочності й моделювання відповідно до таких дидактичних умов, як: а) усвідомлення вчителем функціонального значення і змісту моделей, досконале володіння ним мовленням і прийомами маніпулювання моделями різних видів; б) належне технічно-конструктивне оформлення демонстраційних та індивідуальних моделей, інформаційне забезпечення їх; в) самостійне використання моделей школярами на різних етапах навчання, то це забезпечує свідоме засвоєння учнями знань і вмінь, підвищення їхньої якості.

Для розв'язання поставлених завдань і перевірки гіпотези ми використовували такі методи дослідження:

а) метод теоретичного аналізу, за допомогою якого системно представлено психолого-педагогічні й методичні джерела інформації, які стосуються досліджуваної проблеми;

б) методи компонентно-структурного і функціонального аналізу, які уможливили розглянути засоби наочності й моделювання як елементи дидактичної системи, що перебувають у зв'язку, у предметній і функціональній площинах;

в) метод термінологічного аналізу, за допомогою якого проаналізовано категорійно-понятійний апарат психології, філософії, фізіології відповідно до предмета дослідження у педагогічному аспекті;

г) емпіричні методи - спостереження, тестування, опитування, анкетування, колективні та індивідуальні бесіди, які використовували з метою вибору, коригування засобів наочності й моделювання, що сприяють формуванню знань і вмінь молодших школярів);

ґ) педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний та контрольний);

д) методи статистичної обробки результатів експерименту, які дали змогу визначити рівень сформованості знань і вмінь молодших школярів на початку експериментальної роботи, виявити ефективність запропонованих нами дидактичних рекомендацій формування знань і вмінь молодших школярів у процесі навчання засобами наочності й моделювання і обґрунтувати достовірність одержаних результатів експерименту.

Методологічною основою дослідження є положення теорії пізнання, педагогіки, психології про зв'язок свідомості, психіки, мислення, діяльності у пізнавальному процесі та відображення і перетворення навчального матеріалу різного ступеня абстрактності з метою формування в учнів знань і вмінь, концепція демократизації і гуманізації освіти і виховання. У дослідженні враховано основні положення державних документів про стратегію розвитку освіти в Україні - Державний стандарт початкової загальної освіти, Закон України "Про загальну середню освіту", концепція середньої загальноосвітньої школи України (12-річна школа).

Організація дослідження. Дослідження проводили протягом 1998- 2008 років. Воно охопило три етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1998-2001 рр.) вивчали історичну, філософську, педагогічну та психологічну літературу з теми дослідження; проаналізовано педагогічний досвід організації навчальної діяльності молодших школярів; визначено стан розробленості досліджуваної проблеми у педагогічній теорії і практиці; накопичено емпіричний матеріал; визначено об'єкт і предмет, окреслено мету і завдання та сформульовано гіпотезу дослідження.

На другому етапі (2001 -2005 рр.) розроблено концепцію і модель дослідження, зокрема уточнено і доповнено дидактичні умови формування знань і вмінь молодших школярів у процесі навчання з використанням засобів наочності й моделювання, розроблено окремі складові комплексу навчально-методичного забезпечення формування знань і вмінь молодших школярів засобами наочності й моделювання, а також методику дослідження рівнів сформованості навчальних досягнень учнів і методику використання засобів наочності й моделювання у процесі навчання; проведено констатувальний експеримент.

На третьому етапі (2005-2008 рр.) проведено дослідно-експериментальну перевірку визначених дидактичних умов формування знань і вмінь молодших школярів у процесі навчання з використанням засобів наочності й моделювання, остаточно сформовано та практично реалізовано комплекс навчально-методичного забезпечення формування знань і вмінь молодших школярів засобами наочності й моделювання, здійснено аналіз, систематизацію та узагальнення результатів дослідження, одержаних у процесі теоретичного аналізу і педагогічного експерименту, оформлено дисертаційну роботу і сформульовано загальні висновки дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальну роботу здійснювали на базі НВО № 12, ЗОШ № 22, 25, НВК “Гармонія” м. Рівного, в школах Дубровицького, Здолбунівського, Дубенського районів Рівненської області, спеціалізованій школі І - ІІІ ступенів № 2 м. Кременця Тернопільської області. Крім цього, матеріали дослідження використовували на заняттях із спецкурсу “Теоретико-методичні основи розвивального навчання молодших школярів” на педагогічному факультеті Рівненського державного гуманітарного університету.

В експериментальній роботі брали участь 614 учнів і 24 вчителі. Анкетуванням було охоплено 98 учителів.

Наукова новизна одержаних результатів: уперше виявлено вплив засобів наочності та моделювання на рівень навчальних досягнень молодших школярів.

Уточнено і доповнено дидактичні умови ефективного використання засобів наочності й моделювання; обґрунтовано необхідність систематичного застосування засобів наочності й моделювання у навчальному процесі; трансформовано зміст принципу наочності з позиції його зв'язку з моделюванням на сучасному етапі розвитку дидактичної науки.

Удосконалено систему відбору засобів наочності в поєднанні з моделюванням з врахуванням психолого-дидактичних умов та змісту матеріалу; доведено положення про те, що систематичне застосування засобів наочності й моделювання у процесі навчання з дотримуванням виявлених дидактичних умов забезпечує формування свідомих і міцних знань і вмінь молодших школярів.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що розроблені нами методичні рекомендації щодо використання засобів наочності й моделювання під час вивченння окремих дисциплін у початковій школі, які одержали експериментальне підтвердження, виявились ефективними, активно впроваджуються у практичну роботу вчителів.

Матеріали дисертації можуть бути використані і при підготовці майбутніх учителів початкових класів у педагогічних навчальних закладах, у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, для написання посібників, при розроблянні лекційних і практичних курсів.

Основні положення, рекомендації і результати дослідження впроваджувалися у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів: НВО № 12, ЗОШ № 22, 25, НВК “Гармонія” м. Рівного (довідка № 07-2419 від 02.10.2006 р.); Дубровицькій ЗОШ № 3 та Жаденській ЗОШ Дубровицького району Рівненської області; Мізоцькому ліцеї та Дерманській гімназії Здолбунівського району Рівненської області; Варковицькій гімназії Дубенського району Рівненської області (довідка № 01-05/02-2514 від 10.10.2006 р.); спеціалізованій школі I - III ступенів № 2 м. Кременця Тернопільської області (довідка №. 49 від 17.04.2008 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечено теоретичною і методологічною зумовленістю вихідних концептуальних позицій, застосуванням комплексу взаємозв'язаних методів дослідження, адекватних меті, предмету і завданням роботи, використанням сучасних методів статистичної обробки експериментальних даних.

Апробація результатів дисертації. Матеріали і результати дослідження доповідались та обговорювались на наукових конференціях Рівненського державного гуманітарного університету: „Наочність і моделювання у навчальному процесі з математики” (2001), „Моделювання як ефективний метод розв'язування сюжетних задач в початкових класах” (2002), „Моделювання в навчальному процесі” (2004), „Моделювання - необхідна умова ефективності процесу навчання при вивченні початкового курсу математики” (2005), „Використання моделювання при вивченні нумерації цілих невід'ємних чисел” (2006), "Формування знань і вмінь молодших школярів у процесі навчання засобами наочності і моделювання" (2008, м. Острог Рівненської області); „Особливості використання наочного матеріалу під час вивчення нумерації цілих невід'ємних чисел” (м. Кременець Тернопільської області, 2008); на засіданнях кафедри математики та методики її викладання Рівненського державного гуманітарного університету, на засіданнях кафедри Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка, на засіданнях шкільних, міських, районних методичних об'єднань учителів початкових класів міста Рівного і Рівненської області.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у шести працях, усі одноосібні: 5 статей - у фахових виданнях, затверджених ВАКом України; 1 - матеріали наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків і списку використаних джерел (255 найменувань) на 22 сторінках, 8 додатків на 38 сторінках. Основний зміст викладено на 162 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 179 друкованих сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено стан наукового розроблення теми, мету, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито завдання і методи, наукову новизну та практичне значення наукової роботи, наведено дані про апробацію і впровадження основних положень дослідження, подано характеристику структури дисертації.

У першому розділі "Психолого-педагогічні основи використання засобів наочності та моделювання у навчальному процесі початкової школи" шляхом аналізу досліджень психологів, філософів, педагогів встановлено зв'язок принципу наочності й моделювання, обґрунтовано необхідність систематичного застосування моделювання у процесі навчання, трактування понять "наочність", "моделювання", розкрито їхню сутність і зміст, уточнено основу класифікації засобів, які забезпечують реалізацію принципу наочності й процесу моделювання, визначено особливості видової характеристики кожної із цих груп, їхнє призначення, уточнено і доповнено умови ефективного застосування засобів наочності й моделювання у процесі навчання.

Результатом навчання мають бути міцні, свідомі знання і вміння, які характеризуються здатністю творчого застосування як у подальшому навчанні, так і в житті.

У ході аналізу психолого-педагогічних джерел встановлено, що використання наочного матеріалу у процесі навчання - питання, яке має глибоке історичне коріння. У кожному конкретно-історичному періоді зміст поняття наочності зазнавав змін. Він поглиблювався, уточнювався з розвитком теорії і практики навчання, задовольняючи на відповідному етапі наявні суспільні потреби. Саме останні спонукають до перегляду даного питання, його обґрунтування із сучасних дидактичних позицій.

Первинну основу теорії наочного навчання сформулювали і обґрунтували провідні педагоги минулого, зокрема, Я.А. Коменський (1592-1670) у “золотому правилі”, Й.Г. Песталоцці (1746-1825) в “основному методі”, “вищому принципі навчання людства” та К.Д. Ушинський (1824-1870) у педагогічно-психологічному трактуванні. Успішно розвивали його послідовники М.Ф. Бунаков, В.І. Водовозов та інші. Проведене нами дослідження дає підстави констатувати, що нині у педагогічній літературі XXI століття, суть наочного навчання - це “золоте правило”, сформульоване чеським педагогом XVII століття.

Необхідність принципу наочності в навчанні як основи процесу пізнання, що базується на чуттєвому сприйманні, спогляданні, підтверджують численні наукові дослідження і другої половини XX ст. (Н.Г. Заволока, Л.В. Занков, А.І. Зільберштейн, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, О.Я. Савченко, Л.М. Фрідман та інші).

Однак нині актуальними є питання: як пов'язати цей ланцюжок „принцип наочності - безпосереднє сприймання, споглядання - чуттєве відображення - уявлення” з об'єктами, які ми безпосередньо сприйняти не можемо, тобто з абстрактними поняттями, що взагалі не підлягають спогляданню; як реалізувати цей зв'язок у процесі навчання молодших школярів.

У дослідженні ми розглядали фактори, які зумовлюють необхідність уточнення і адаптації принципу наочності до сучасних умов та застосування моделювання, а саме:

1) процес мислення, зокрема: а) особливості розвитку мислення молодшого школяра; б) особливості емпіричного і теоретичного мислення; в) завдання і роль мислення у процесі пізнання. За основу були взяті результати досліджень Л.С. Виготського, В.В. Давидова, Д.Б. Ельконіна, А.З. Зака, В.А. Крутецького;

2) психологічні теорії навчання, розроблені науковцями на основі дослідження процесу навчання: а) теорія поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперіна, Н.Ф. Тализіної; б) теорія формування навчальної діяльності В.В. Давидова, Д.Б. Ельконіна, О.М. Леонтьєва;

3) використання у процесі навчання матеріалу, що характеризується високим ступенем абстрактності й неможливістю чуттєво-образного сприймання.

Теоретичне вивчення вище перелічених аспектів дало підстави зробити висновок, що принцип наочності, сформульований та описаний видатними педагогами минулого, зокрема Я.А. Коменським, Й.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинським, і який без змін трактують у сучасних підручниках, дає змогу у взаємозв'язку з іншими принципами формувати лише емпіричне мислення. Воно своєю природою орієнтується на цей традиційний принцип. Тут змістом навчання є зовнішні властивості предметів, явищ, які можна завжди співвіднести з їхніми чуттєво даними об'єктами-предметами як засобами наочності. Формування теоретичного мислення спрямоване на моделювання. Виявлення внутрішніх, суттєвих залежностей під час роботи з науковими поняттями не може бути пов'язане безпосередньо з відчуттями спостерігача, а отже, і з традиційним розумінням принципу наочності, традиційними засобами наочності. Суттєве неможливо спостерігати, його необхідно усвідомлювати. Абстрактні поняття взагалі не підлягають спогляданню, вони вимагають пояснення або використання відповідних засобів, які допоможуть сформувати потрібні уявлення.

Крім того, багато об'єктів пізнання, вивчення яких здійснюється згідно з навчальною програмою, характеризуються складними, узагальненими ознаками. Тому основний принцип роботи з таким матеріалом полягає у спрощенні. Принцип простоти реалізується у навчанні різними шляхами:

1) спрощення об'єкта способом ізоляції його від зовнішніх чинників або врахування лише деяких із них;

2) спрощення об'єкта зменшенням кількості параметрів, що досліджуються, та зв'язків між ними;

3) спрощення об'єкта методом його ідеалізації.

Водночас учитель, спрощуючи об'єкт, створює його модель.

Аналізуючи і обґрунтовуючи суть поняття „наочності” в розумінні наочного об'єкта, наочного образу, властивості, співставлено його з поняттям „моделі”, „моделювання” та поєднано традиційне і сучасне трактування змісту принципу наочності. Це дало змогу встановити зв'язок між принципом наочності й моделюванням. Використовуючи на уроці різний наочний матеріал, учитель звертає увагу учнів не лише на їхні зовнішні, видимі сторони, ознаки, що забезпечує створення образного уявлення, а й на зв'язки, закономірності. Свідомо виділяє певну сторону, властивість об'єкта (його копії), явища, які у даний момент викликають навчальний інтерес відповідно до конкретно поставленого завдання. Водночас реальні предмети не є предметами засвоєння, а лише засобом засвоєння відповідних знань, засобом матеріалізації, тому об'єктом засвоєння не є їхні власні характеристики.

Отже, те, що педагоги називають і використовують у процесі навчання як наочні предмети, об'єкти, наочний матеріал, - це моделі предметів, понять, явищ. Але наочний матеріал, у розумінні навчальна модель, процес побудови моделей - моделювання має ширші властивості й можливості, порівняно з тими, що передбачає традиційне трактування принципу наочності.

Моделювання є необхідним, ефективним у процесі навчання. Моделювання забезпечує безпосереднє чуттєве споглядання і сприймання зовнішніх ознак і властивостей об'єкта, сприяє розвиткові емпіричного мислення; унаочнює, тобто робить “видимим” абстрактний матеріал, демонструючи його властивості й взаємозв'язки, та є опорою для розвитку теоретичного мислення, забезпечуючи формування ґрунтовних, свідомих, міцних знань.

Правильне використання моделювання обґрунтовують у сучасному процесі навчання з точки зору кількох аспектів, а саме:

а) моделювання як засіб навчання, коли модель - це об'єкт, що підлягає як безпосередньому спогляданню та сприйманню, так і відтворенню логічних операцій;

б) моделювання - це джерело нових знань, тобто метод наукового пізнання, необхідний для впорядкування існуючих знань, самостійних теоретичних висновків та для подальшого розвитку пізнання.

Таким чином, використання наочного матеріалу у сучасному процесі навчання переходить від ілюстрування властивостей та ознак до побудови моделей, які поєднують у собі абстрактне і конкретне, чуттєве і логічне, наочне і не наочне. Тобто, обумовлюючись розвитком і потребами науки та суспільства, застосування наочного матеріалу виходить за межі, визначені принципом наочності, в основі якого лежить “золоте правило”, сформульоване Я.А. Коменським.

У зв'язку з цим принцип наочності на сучасному етапі потрібно розуміти як необхідність систематичного використання у навчальному процесі наочного матеріалу - моделей, які чуттєво сприймаються і сприяють утворенню відповідного образу в учнів.

Неоднозначним є питання поділу наочного матеріалу на види, тобто його класифікація. Внаслідок вивчення, аналізу педагогічної літератури другої половини XX ст. та сучасної можна стверджувати про наявність великої кількості різноманітних класифікацій. Це ускладнює розуміння особливостей, призначення і використання наочного матеріалу. Тому необхідна єдина суттєва основа для створення і використання у процесі навчання загальної, науково обґрунтованої класифікації наочного матеріалу. Такою основою, на наш погляд, є зв'язок, який ґрунтується на сучасному узагальненому розумінні принципу наочності (засобів наочності) та моделювання (засобів моделювання) як його розвитку, а саме:

принцип наочності як необхідність опори у процесі навчання, як безпосереднє, опосередковане чуттєве сприймання і споглядання є першим рівнем застосування наочного матеріалу;

моделювання, завдання якого унаочнити, зробити “видимим” і абстрактний матеріал, є другим рівнем, вищим ступенем застосування наочного матеріалу.

Завдання принципу наочності, яке окреслюється його змістом, можливістю, призначенням, - створювати в учнів образи предметів, явищ шляхом показу, ілюстрації цих предметів, явищ, які в цьому випадку є засобами наочності. Звичайно, в процесі навчання можуть застосовуватися безпосередньо і самі предмети, а не їхні моделі, однак така потреба виникає дуже рідко.

Завдання моделювання - забезпечити формування в учнів свідомих, активних знань, які є основою для розвитку емпіричного і теоретичного мислення. Засоби його реалізації - моделі, які можна поділити на дві групи:

1) моделі, які використовують для моделювання на основі чуттєво образного сприймання;

2) моделі, придатні для рівня абстрактного моделювання.

Наочні посібники першої групи - це предметні, образні моделі, які володіють властивістю безпосереднього чуттєво-образного впливу, враховуючи наявний чуттєвий досвід школяра, можливість практичного застосування. Зауважимо, що коли моделі першої групи використовувати лише для показу зовнішніх загальних ознак об'єкта, який просто “стоїть перед очима” у дітей, то в такому випадку ці моделі - це засоби наочності.

Наочні посібники другої групи - абстрактного моделювання - це узагальнені моделі у вигляді виразів, формул, рівнянь, таблиць, креслень, графіків, схем, які зовсім, здавалося б, ненаочні поняття можуть зробити, хоч і в абстрактній формі, але наочними.

Для максимальної реалізації психолого-дидактичних функцій наочного матеріалу у результаті дослідження було визначено зміст кожного компонента із триєдиного ланцюжка "знати - вміти - пам'ятати” і дидактичні умови ефективного використання засобів наочності й моделювання (рис. 1).

При цьому вважаємо за необхідне виділити окремо такі умови, як:

- усвідомлення учителем характеристики моделей наочних посібників, знання прийомів роботи з моделями різних видів і вміння маніпулювати моделями в процесі повідомлення змісту навчального матеріалу;

- осмислене використання моделей учнями під керівництвом учителя на етапі закріплення знань, умінь та самостійно на етапі контролю.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Дидактичні умови ефективного використання засобів наочності й моделювання.

У другому розділі "Застосування засобів наочності й моделювання для формування знань і вмінь молодших школярів" описано місце засобів наочності й моделювання у практичній діяльності вчителя сучасної початкової школи; методику використання моделювання у процесі навчання як одного із найважливіших факторів свідомого засвоєння знань; проаналізовано одержані результати та умови впровадження їх у практику навчання, наведено кількісні і якісні характеристики сформованості знань і вмінь молодших школярів до і після проведеного експерименту та зроблено їх порівняння.

Здійснений теоретичний та практичний аналіз використання засобів наочності й моделювання на уроках української мови, читання, природознавства, математики дає змогу стверджувати, що традиційне розуміння принципу наочності обмежує можливості ефективного впливу засобів наочності й моделювання. Виявляється це в існуванні суперечливих порад щодо застосування, призначення наочного матеріалу, видової приналежності засобів, які характеризуються однаковими видовими ознаками; в розумінні необхідності, а відповідно, і несистематичності фрагментарності використання у процесі навчання; у визнанні навчальними моделями лише окремих, традиційно прийнятих, засобів наочності (моделі геометричних фігур, моделі циферблата годинника, звукобуквені моделі слова); в обмеженому, незначному використанні вчителями засобів, які відображають абстрактні поняття.

Враховуючи результати спостережень і аналізу досліджуваної проблеми, ми розробили загальнодидактичні й методичні рекомендації використання засобів наочності й моделювання під час формування знань і вмінь молодших школярів у процесі вивчення окремих навчальних дисциплін.

На етапі констатувального експерименту ми поставили завдання: виявити початковий рівень знань і вмінь молодших школярів, рівень свідомого засвоєння знань і вмінь; виявити наявний стан використовування вчителями наочного матеріалу у процесі навчання, враховування ними видової різноманітності наочних засобів і особливості самостійного застосування наочного матеріалу учнями і наявність такої потреби у них. Для цього ми використовували такі методи: спостереження, опитування, анкетування, індивідуальні й колективні бесіди.

Так, у ході анкетування вчителям було поставлено запитання: “Які моделі ви використовуєте в процесі навчання (на уроках математики)?”. Одержані відповіді можна розділити на такі групи:

а) традиційне розуміння поняття “модель”, як, наприклад, модель годинника, глобуса, модель геометричних фігур, - 16,7% (17 осіб);

б) традиційне, але узагальненіше трактування даного поняття (типу таблиці, опорні схеми), - 33,3% (32 особи);

в) взагалі не відповіли на дане запитання або зазначили, що не використовують, - 50% (49 осіб).

Під час формувального експерименту в експериментальних класах проводили роботу на основі розроблених нами як загальнодидактичних, так і методичних рекомендацій щодо застосування моделювання.

На цьому етапі педагогічного експерименту було розв'язано такі завдання:

уточнено і доповнено дидактичні умови ефективного використання засобів наочності й моделювання у процесі навчання молодших школярів;

створено комплекс навчально-методичного забезпечення, що використовувався для формування знань і вмінь молодших школярів засобами наочності й моделювання.

Учителі експериментальних класів використовували на уроках математики і природознавства запропоновану нами систему наочного матеріалу. Наочний матеріал застосовували і в контрольних класах, але відмінність у методиці полягала у:

трактуванні, розумінні педагогом суті й призначення наочного матеріалу в сучасному процесі навчання;

систематичності використання.

Засоби наочності й засоби моделювання, залежно від мети уроку, застосовували на різних його етапах. Учителями експериментальних класів наочний матеріал використовували у широкому розумінні його змісту, можливостей і призначення.

Залежно від вікових і психологічних особливостей учнів, мети і завдань уроку, на кожному з його етапів застосовували моделі різного виду. Однак загальний характер їхнього призначення при цьому був таким:

на етапі актуалізації опорних знань - опора для відтворювання уже наявних знань і умінь;

на етапі мотивації навчальної діяльності - для створення проблемної ситуації, яка потребує розв'язування;

на етапі сприймання нового матеріалу - для забезпечення розуміння, усвідомлення матеріалу, що вивчається;

на етапі закріплення, узагальнення знань і умінь - допомога як у пошуковій роботі, так і для полегшення запам'ятовування отриманих знань, набутих умінь;

на етапі контролю знань і умінь - для самостійного, але контрольованого вчителем, творчого використовування їх. Це сприяло стимулюванню зацікавленості учнів до самого процесу виконання завдання, пошуку результату і творчого підходу до вирішення будь-яких ситуацій.

Спостерігаючи та аналізуючи результати навчальної діяльності учнів, відгуки вчителів, батьків, можна констатувати, що ефективність навчання школярів підвищилася на уроках, де педагоги втілювали сучасний підхід до розуміння і використання засобів наочності й моделювання. Учні почали активніше себе проявляти в процесі навчання, краще розуміти і запам'ятовувати навчальний матеріал, оскільки їхні знання ґрунтувалися на основі усвідомленого сприйняття. Зменшилася кількість випадків, які характеризувалися нерозумінням матеріалу, викликаючи в учнів труднощі в процесі розв'язування завдань, збільшився інтерес до математики у 16% учнів, на 18% збільшилась кількість учнів експериментальних класів, які бажали виконувати завдання самостійно.

Ефективність розробленої нами методики підтверджують одержані кількісні показники якісної характеристики успішності учнів. Так, в експериментальних класах вона становила 77,88%, у контрольних класах - 56,73%.

Отже, внаслідок використовування засобів наочності й моделювання у процесі навчання в учнів експериментальних класів, порівняно з контрольними, підвищився рівень навчальних досягнень в оволодінні знаннями і вміннями.

Проведена нами науково-дослідна робота дає змогу сформулювати такі висновки:

1. Проблема використання наочного матеріалу у процесі формування знань і вмінь школярів цікавила вчених протягом становлення педагогічної науки і навіть задовго до оформлення її у самостійну галузь. У часи панування схоластичного викладання наочне навчання було прогресивною ідеєю. З моменту першого теоретичного обґрунтування необхідності у процесі навчання наочного матеріалу минуло понад три століття. Однак, незважаючи на сталість трактування, на сучасному етапі це питання має характеристику педагогічної проблеми. Вона зумовлена неоднозначністю розуміння змісту таких понять, як наочність, модель, наочні засоби та їхня класифікація, моделювання. Крім того, враховуючи і реагуючи на вимоги сучасної освіти, ці поняття почали розвиватись і набувати нових ознак і характеристик. Це лише поглибило проблемність питання застосування засобів наочності й моделювання, оскільки ідеї, пов'язані з ними, являють собою окремі теоретичні положення і в своїй основі мають часто протилежні характеристики (утворення відповідного образу внаслідок безпосереднього чуттєвого сприймання навчального матеріалу - і можливість сприймання навчального матеріалу з високим ступенем абстрактності, узагальнення).

2. Проведене дослідження дає змогу констатувати, що формування знань і умінь молодших школярів у процесі навчання за допомогою наочного матеріалу у традиційному розумінні зводиться до формування лише емпіричного мислення, яке своєю природою орієнтується на “золоте правило” дидактики. Виявлення внутрішніх, суттєвих залежностей під час роботи з науковими поняттями не може бути пов'язане безпосередньо з відчуттям спостерігача, а отже, і з традиційними засобами наочності. Тому формування теоретичного мислення спрямоване на моделювання. У зв'язку з цим принцип наочності на сучасному етапі потрібно розуміти як необхідність систематичного використання у процесі навчання наочного матеріалу - моделей, які чуттєво сприймаються і сприяють утворенню відповідного образу в свідомості учнів.

Ми також встановили, що основою класифікації наочного матеріалу є зв'язок, який ґрунтується на сучасному узагальненому розумінні принципу наочності (засобів наочності) й моделювання (засобів моделювання) як його розвитку. Це дало змогу виділити два рівні застосування наочного матеріалу:

а) першим рівнем застосування наочного матеріалу є принцип наочності як необхідна опора на безпосереднє, опосередковане чуттєве сприймання і споглядання у процесі навчання;

б) другим рівнем, вищим ступенем застосування наочного матеріалу є моделювання, його завдання - унаочнити, зробити “видимим” абстрактний матеріал.

3. Для ефективного використання засобів наочності й моделювання у процесі навчання молодших школярів потрібно дотримуватися необхідних дидактичних умов і положень, відображених у триєдиному аспекті “знати - вміти - пам'ятати”.

Відсутність одного з вказаних аспектів негативно впливає на процес формування знань і умінь засобами наочності й моделювання і позначається на результатах навчальних досягнень учнів.

Правильне та ефективне застосування засобів наочності й моделювання у процесі навчання передбачає дотримування таких дидактичних умов:

усвідомлення вчителем характеристики моделей наочних посібників, знання прийомів роботи з моделями різних видів та вміння маніпулювати моделями в процесі повідомлення змісту навчального матеріалу;

осмислене використання моделей учнями під керівництвом учителя на етапі закріплення знань і умінь та самостійно на етапі контролю.

Ці умови, як свідчать результати даних досліджень, сприяють зникненню неоднозначних моментів, які породжують педагогічну проблему, пов'язану з використанням наочного матеріалу. У такому випадку наочні посібники у процесі навчання будуть справді “золотим” правилом забезпечення ефективності уроку.

Результати експериментальної перевірки дидактичних умов ефективного використання засобів наочності й моделювання у процесі формування знань і вмінь молодших школярів показали, що в експериментальній групі відсоток учнів з високим і достатнім рівнями навчальних досягнень зріс на 21,1%. Найважливішими показниками результативності застосування засобів наочності й моделювання у процесі навчання є усвідомлення, міцність, гнучкість сформованих знань і вмінь, високий рівень стійкості інтересу учнів до навчального предмета, самостійність у виконанні завдань.

4. Під час підготовки до використання наочного матеріалу на уроках необхідно враховувати такі фактори: систематичність застосування, вибір для пояснення нового матеріалу відповідних засобів наочності й моделювання за основу, необхідність використання при цьому методу аналогії. Застосування наочного матеріалу має характеризуватися дотримуванням такої послідовності: загальновідомі моделі, спосіб моделювання - можливі варіанти-замінники цих моделей, моделювання за допомогою їх - самостійне, творче використання моделей учнями.

Практична реалізація вище описаних положень дає змогу орієнтуватися педагогові в усій різноманітності наочного матеріалу, яка існує на сьогодні, з максимальною ефективністю добирати потрібні засоби, відповідно до поставленої мети. Це дає змогу зробити урок цікавим, результативним, сприяє розвитку розумової, творчої діяльності учнів і, як наслідок, підвищує рівень сформованих знань і вмінь молодших школярів.

Проведене дослідження є одним із можливих підходів до питання підвищення ефективності формування знань і вмінь молодших школярів у процесі навчання та необхідності використання моделювання. Перспективи подальшої роботи у дослідженні даної проблеми ми вбачаємо у розроблянні таких напрямів, як методика використання засобів наочності й моделювання під час вивчення кожної дисципліни початкового курсу зокрема; використання моделювання у процесі навчання, як необхідна умова у формуванні компетентності учнів.

Основні положення дисертації викладено в публікаціях

1. Павелко В. Зв'язок принципів моделювання та наочності в навчальному процесі математики / В. Павелко // Наук. записки. Серія "Психологія і педагогіка". - Вип. 2. - Острог, 2001. - С. 233-238.

2. Павелко В.В. Моделювання математичних ситуацій у навчальному процесі / В.В. Павелко // Теорія та методика вивчення природничо-математичних і технічних дисциплін : зб. наук.-метод. праць : Рівнен. держ. гуманітарний ун-т. - Вип. 3. - Рівне, 2001. - С. 64-66.

3. Павелко В.В. Золоте правило Я.А. Коменського - минуле і сучасність / В.В. Павелко // Наук. записки. Серія "Психологія і педагогіка". - Вип. 3. - Острог, 2002. -- С. 365-371.

4. Павелко В.В. Моделювання в навчальному процесі / В.В. Павелко // Наук. записки. Серія "Психологія і педагогіка". - Вип. 5. - Острог, 2004. -- С. 258-261.

5. Павелко В.В.Формування знань і умінь молодших школярів у процесі навчання засобами наочності і моделювання / В.В. Павелко // Актуальні проблеми психології та педагогіки : Матеріали наук. викладацько-студент. конф. 24 квітня 2008. - Острог: Нац. ун-т „Острозька академія”, 2008. - С. 39 -42.

6. Павелко В.В. Моделювання як засіб активізації діяльності учнів у процесі навчання / В.В. Павелко // Актуальні проблеми гуманітарної освіти : зб. наук. праць. - Вип. 4. - Кременець, 2008. - С. 296-297.

Анотації

Павелко В.В. Формування знань і умінь молодших школярів у процесі навчання засобами наочності і моделювання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09 - теорія навчання. - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2009.

У дослідженні проаналізовано на теоретичному і практичному рівнях існуючий стан і перспективи розвитку питання формування знань і вмінь молодших школярів у процесі навчання засобами наочності й моделювання. У роботі уточнено зміст принципу наочності, обґрунтовано необхідність застосування моделювання, розкрито суть, особливості використання наочного матеріалу як засобу наочності й засобу моделювання; розглянуто наочний матеріал з точки зору класифікації; уточнено і доповнено дидактичні умови ефективного застосування засобів наочності й моделювання; розглянуто та проаналізовано наявний стан розуміння і використання наочного матеріалу у процесі навчання, зокрема, на уроках української мови, читання, математики, природознавства.

Розроблено дидактичні й методичні рекомендації щодо використання засобів наочності й моделювання на основі вивчення матераілу початкового курсу математики й природознавства; описано апробацію запропонованих нами рекомендацій; наведено і проаналізовано одержані результати дослідно-експериментальної роботи; обґрунтовано ефективність формування знань і вмінь учнів початкових класів засобами наочності й моделювання.

Ключові слова: наочність, принцип наочності, засоби наочності, моделі, процес моделювання, наочний матеріал, дидактичні умови, процес навчання.

Павелко В.В. Формирование знаний и умений младших школьников в процессе обучения средствами наглядности и моделирования. - Рукопись.

Диссертация на соискание степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09 - теория обучения. - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена вопросу формирования знаний и умений младших школьников в процессе обучения средствами наглядности и моделирования с целью обоснования, проверки и подтверждения эффективности их воздействия.

В работе проанализирована литература по теме исследования; раскрыты суть, содержание, особенности использования принципа наглядности, средств наглядности, моделирования и средств моделирования; определена видовая характеристика наглядного материала, уточнены и дополнены дидактические условия эффективного его применения.

Результатом обучения должны быть прочные, осмысленные знания, умения, характеризующиеся возможностью творческого применения их. Формирование таких знаний и умений обеспечивает использование средств наглядности и моделирования, каждое из которых имеет свое задание, предназначение.

Анализ и обоснование сути понятия ''наглядность'' с точки зрения наглядного объекта, наглядного образа, свойства дали возможность уточнить содержание принципа наглядности, раскрыть его связь с моделированием.

Понимание учителем роли и сути моделей в учебном процессе, владение в совершенстве приемами работы с ними обеспечивает сознательное усвоение учащимися знаний, повышение их качества.

На основе теоретического анализа методической литературы, практического исследования особенностей использования наглядного материала в процессе обучения раскрываются и сравниваются особенности понимания, применения средств наглядности и моделирования на уроках математики, украинского языка, чтения, природоведения.

Уточнены и дополнены дидактические условия эффективного использования средств наглядности и моделирования, разработаны методические рекомендации использования средств наглядности и моделирования в процессе изучения отдельных разделов начального курса математики и природоведения.

При построении системы наглядного материала для применения на уроках необходимо учитывать наличие таких факторов: систематичность использования, выбор соответствующих средств наглядности и моделирования, необходимость применения метода аналогии. Использование наглядного материала должно характеризироваться соблюдением такой последовательности: общеизвестные модели, способ моделирования - возможные варианты-заменители этих моделей, моделирование ими - самостоятельное, творческое использование моделей учащимися.

Результаты педагогического эксперимента дают основание утверждать, что разработанная нами методика использования средств наглядности и моделирования в учебном процессе с учетом уточненных и дополненных дидактических условий эффективна и целесообразна, так как способствует повышению уровня знаний и умений учащихся начальных классов. Показателями эффективности являются повышение успеваемости, прочность, осознанность знаний, умений, развитие интереса к учебному предмету, возросшая самостоятельность учащихся при выполнении заданий.

Ключевые слова: наглядность, принцип наглядности, средства наглядности, модели, процесс моделирования, наглядный материал, дидактические условия, процесс обучения.

Pavelko V.V. Formation of knowledge and skills of junior schoolchildren in the process of instruction by the visual aids and modelling. - Manuscript.

Presentation of the thesis for the scientific of Candidate of Pedagogical Sciences in the specialty 13.00.09 -the theory of teaching. - The Institute of Pedagogics of the Academy Pedagogical Sciences Ukraine, Kyiv, 2009.

The current condition and development perspectives of the above-mentioned problem are analyzed in the work. The content and the purpose of visual teaching principle and modeling in the process of instruction are defined in the work, there is revealed the essence and peculiarities of visual aids as means of teaching and modeling use; visual aids are being investigated from the point of view of their distribution (classification) by types; conditions of visual aids and modeling рedagogical conventional effective use and deprivation of their “pedagogical problem” status are determined there; the present condition of understanding, visual aids use in the process of instruction, specifically during the Ukrainian language, reading mathematics and nature study lessons as from the traditional interpretation point of view so from the modeling point of view.

There are developed visual aids systems the use of which is reasonable during preliminary course of mathematics learning in order to create strong didactic and methodical recommendations proposed by us; the results gained during research-experimental work are shown and analyzed there; the effectiveness of knowledge and skills of preliminary classes pupils formation during instruction by the visual aids and modeling methods is grounded there.

Key words: visual teaching, visual teaching principles, visual aids, models, modeling process, visual teaching material, рedagogical conventional, instruction process.

Размещено на Allbest.ru