Тенденції реформування вищої освіти в країнах Західної Європи

Відносно особливостей структури, нами встановлено, що вища освіта країн Західної Європи відзначалася різноманітністю. Це, серед іншого, й спричинило початок Болонського процесу як спробу гармонізувати відмінності. Водночас, до спільних рис систем вищої освіти країн Західної Європи відносимо: багатоступеневість, існування в структурі професійного (технологічного) неуніверситетського сектору, використання першого наукового ступеня докторського рівня (доктор філософії), наявність напіввищої освіти чи проміжних кваліфікацій (присуджуються переважно після 2 років навчання в коледжах різного типу), намагання навчати лише осіб із середньою освітою (тривалістю 12-13, зрідка - 14 років).

3. Розкрито тенденції реформування вищої освіти в країнах Західної Європи на межі ХХ-ХХІ ст. Загальною тенденцією (законодавчою), яка стосувалася зміни скерованості та стилю законів, став рух від державного контролю до державного нагляду. Наслідком зазначеної законодавчої тенденції став перехід у Західній Європі (наприклад, в Австрії і Бельгії) до реалізації гнучкого державного управління вищою освітою, проявами якого стали правовий нагляд і фінансовий менеджмент.

Три наступні законодавчі тенденції нижчого рангу стосувалися особливостей текстів прийнятих нормативно-правових актів. Перша законодавча тенденція - наявність традиційних для минулих часів законів із деталізованим і жорстким регулюванням питань, включених у текст авторами цих законів. Друга - зростання кількості “рамкових” законів регулятивно-ліберального типу, спрямованих на встановлення широких параметрів розвитку вищої освіти без надмірного обмеження автономії ВНЗ. Третя - прийняття в результаті широкого консультаційного процесу спеціальних меморандумів, “білих книг”, які визначають напрями реформування вищої освіти. Тенденцією реформування управління вищою освітою в країнах Західної Європи на межі ХХ-ХХІ ст. стала децентралізація, яка мала прояв у вигляді чотирьох субтенденцій: деконцентрація; делегування влади; передача повноти відповідальності за освітню діяльність місцевим громадам; денаціоналізація.

Серед інших тенденцій: зміни структури вищої освіти; підвищення рівня внутрішнього самоуправління і самоконтролю в напрямку збільшення автономії ВНЗ; зміни у фінансуванні ВНЗ (запровадження гнучкого блокового фінансування, “формул фінансування” на основі вступних і випускних витрат, контрактного фінансування, оплати за навчання в державних ВНЗ і вступної оплати); заходи щодо забезпечення якості вищої освіти (поступовий перехід від державного освітнього інспекторату до моніторингу з боку громадських чи державно-громадських органів); реформування процедур доступу до навчання і зменшення відсіву студентів (відміна відкритого доступу в університети, зменшення або посилення селективності доступу в університети, відміна відкритого неселективного доступу в професійному секторі вищої освіти, запровадження ліберальних правил виконання нормативів термінів навчання); поступове зміщення змін у фінансовій підтримці студентів від стипендіальної форми до різноманітних освітніх субсидій і позик; реформування навчальних курсів (створення в університетах навчальних курсів малої тривалості, адаптованих до потреб ринку праці, запровадження кредитно-модульної організації навчального процесу як основи гнучкої вищої освіти). Об'єднання держав у Європейський Союз стимулювало тенденцію інтернаціоналізації у вищій освіті країн Західної Європи.

4. Здійснено порівняльний аналіз моделей реформування вищої освіти в країнах Західної Європи і Україні. Аналіз практики західноєвропейських освітніх реформ дозволив виявити надмірно довге збереження “міністерської” моделі планування і запровадження змін у вищій освіті. Лише наприкінці ХХ ст. через проміжний варіант моделі реформ, який можна назвати “новоміністерським”, почала реалізуватися більш результативна модель - демократично-законодавча (застосована, наприклад, у Норвегії і Швеції). Вона передбачає тривалу і широку громадську дискусію щодо стану і якості національної вищої освіти, обговорення і порівняння її характеристик з аналогами в сусідніх країнах. Результати широкого обговорення, як правило, стають основою для прийняття спеціального меморандуму чи білого паперу щодо обсягів змін у вищій освіті. В Україні продовжувалася практика внесення змін у вищу освіту шляхом використання “міністерської” моделі реформ, успадкованої від колишнього СРСР.

5. Обґрунтовано доцільність використання західноєвропейського досвіду реформування вищої освіти країн в умовах модернізації вищої школи в Україні. Позитивний досвід країн Західної Європи щодо успішного реформування вищої освіти (прийняття спеціальних меморандумів щодо напрямів і обсягів змін у результаті організації тривалої демократично-законодавчої процедури, рамкове законодавство, експерименти обмеженого обсягу тощо) може бути використаний в Україні з урахуванням особливостей і традицій національної вищої школи. Передумовою досягнення успіху є організація в Україні широкого консультаційного процесу щодо обсягів змін у вищій освіті. Наступним кроком може стати законодавче ухвалення базових напрямів реформування вищої освіти у вигляді Меморандуму.

Теоретичні положення і результати дослідження дають підстави для рекомендацій щодо використання позитивного західноєвропейського досвіду реформування вищої освіти. Вважаємо за доцільне:

- створення інноваційної моделі реформування вищої освіти України (із використанням елементів демократично-законодавчої моделі) з метою підвищення гнучкості, конкурентоспроможності і привабливості української вищої школи у світовому освітньому просторі;

- розроблення і запровадження в навчальний процес ВНЗ дисципліни “Міжнародне освітнє право”, спеціалізованих курсів і семінарів з питань реформування вищої освіти країн Західної Європи і України.

Дисертаційна робота не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальшого науково-теоретичного обґрунтування потребує законодавча тенденція у вищій освіті країн Західної Європи на межі ХХ-ХХІ ст. - рух від державного контролю до державного нагляду.

Список праць за темою дисертації

1. Кряжев П.В. Болонський процес і нові підходи до реформування освіти // Проблеми освіти: Наук.- метод. зб. - К.: НМЦ ВО МОН України, 2005. - Вип. 46. - Болонський процес в Україні. - Ч. 2. - С. 12-17.

2. Кряжев П.В. Глобальні процеси й зміни умов для освітніх інновацій // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. - Серія “Психолого-педагогічні науки”. - 2004. - № 1. - С. 34-38.

3. Кряжев П.В. Нові підходи до реформування вищої освіти в умовах Болонського та інших європейських процесів // Науковий вісник Національного аграрного університету. - К., 2005. - Вип. 90. - С. 291-296.

4. Кряжев П.В. Пошуки стратегії розвитку сучасного університету - зарубіжний досвід // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. - Серія “Психолого-педагогічні науки”. - 2005. - № 4. - С. 162-165.

5. Кряжев П.В. Російські особливості бачення стратегії і тактики модернізації підготовки фахівців у світлі європейського досвіду // Нові технології навчання. - К., 2004. - Вип. 36. - С. 103-110.

6. Кряжев П.В. Якісні зміни вищої освіти в країнах Західної Європи наприкінці XX століття // Вища освіта України. - Тематичний випуск “Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології”. - 2007. - Т. 3, № 2. - С. 86-89.

7. Кряжев П.В. Болонський процес як нова модель державних освітніх реформ в епоху глобалізації // Проблеми модернізації освіти в Україні в контексті Болонського процесу: І Всеукраїнська науково-практична конференція. Київ, 20-21 лютого 2004 р. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. - С. 63-65.

8. Кряжев П.В. Болонський процес як прояв нової філософії освітніх реформ // Методологія соціального пізнання: здобутки й проблеми: Всеукраїнська науково-практична конференція. Запоріжжя, 25 травня 2005 р. - Київ - Запоріжжя: “Просвіта”, 2005. - С. 280-281.

9. Кряжев П.В. Досвід впровадження Болонської реформи в країнах Західної Європи // Професійна підготовка вчителів в умовах упровадження кредитно-модульної системи: Всеукраїнська науково-методична конференція. Київ, 10-11 жовтня 2007 р. - К.: КМПУ ім. Б.Д. Грінченка, 2007. - С. 32-34.

Размещено на Allbest.ru