Екологічна підготовка майбутніх менеджерів з туризму у вищих навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія педагогічних наук України

УДК 371.134: 379.85: 504

13.00.04 - "Теорія і методика професійної освіти"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Екологічна підготовка майбутніх менеджерів з туризму у вищих навчальних закладах

Фастовець Оксана Олексіївна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник Лук'янова Лариса Борисівна, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, завідувач відділу андрагогіки, м. Київ.

Офіційні опоненти:

- доктор педагогічних наук, професор Федорченко Володимир Кирилович, Київський університет туризму, економіки і права, ректор, м. Київ;

- кандидат педагогічних наук Демешкант Наталія Андріївна, Національний аграрний університет, доцент кафедри методики навчання, м. Київ.

Захист відбудеться 30 жовтня 2008 року о 11-00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 29 вересня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Лапаєнко С.В.

Анотація

Фастовець О.О. Екологічна підготовка майбутніх менеджерів з туризму у вищих навчальних закладах. - Рукопис.

Дисертація на здoбуття наукoвoгo ступеня кандидата педагoгічних наук за спеціальністю 13.00.04 - "Теoрія і метoдика прoфесійнoї oсвіти". - Інститут педагoгічнoї oсвіти і oсвіти дoрoслих АПН України, Київ, 2008.

Дисертація є дослідженням основних тенденцій розвитку екологічної освіти в теорії та практиці навчання. В роботі висвітлено історичний аспект екологічної підготовки майбутніх менеджерів туризму в Україні та узагальнено її стан за кордоном. Обґрунтовано зміст екологічної складової підготовки майбутніх менеджерів туризму. У праці визначено доцільність та алгоритм екологізації професійно-орієнтованих дисциплін, обґрунтовано критерії відбору змісту екологічної складової професійно-орієнтованого курсу "Організація транспортних подорожей та перевезень туристів", запропоновано інноваційні форми та методи екологічної підготовки майбутніх менеджерів туризму. Результати впровадження авторської методики засвідчили позитивні зміни, що відбулися в екологічній підготовці студентів. Зокрема, усі показники екологічної підготовки: екологічна освіченість, екологічна свідомість, екологічна діяльність зазнали позитивних зрушень. Основні результати дослідження впроваджено у практику підготовки майбутніх менеджерів туризму у вищих навчальних закладах України.

Ключoві слoва: екологічна підготовка, менеджер з туризму, екологічна складова професійної підготовки, екологізація професійно-орієнтованих курсів, інноваційні форми.

Аннотация

Фастовец О.А. Экологическая подготовка будущих менеджеров туризма в высших учебных заведениях. - Рукoпись.

Диссертация на сoискание ученoй степени кандидата педагoгических наук пo специальнoсти 13.00.04 - "Теoрия и метoдика прoфессиoнальнoгo oбразoвания" - Институт педагoгическoгo oбразoвания и oбразoвания взрoслых АПН Украины, Киев, 2008.

Диссертация содержит исследование основных тенденций развития экологического образования в теории и практике обучения. В работе рассмотрен исторический аспект экологической подготовки будущих менеджеров туризма в Украине и обобщено ее состояние за рубежом; представлено содержание экологической составляющей подготовки будущих менеджеров туризма. Анализ педагогической и специальной туристической литература выявил тесную взаимосвязь между состоянием экологической подготовки будущих менеджеров туризма, развитием естественных наук, педагогической мысли и туризмологии. Учитывая важность экологической составляющей в содержании профессиональной подготовки будущих специалистов туризма, целесообразно выделять четыре этапа, которые характеризуют наполнение профессиональной подготовки экологическим содержанием: природопросветительский, природоохранний, экологообразовательный, этап образования для устойчивого развития. Экологическая подготовка рассматривается как составляющая профессиональной подготовки. Она имеет свои цели, содержательный, воспитательный, оценочный, организационный и результативный компоненты, которые функционируют, создавая совокупность методов и способов ее реализации. Практически каждая из профессионально-ориентированных дисциплин (профессионально-теоретический и профессионально-практический циклы) имеют потенциальные возможности для экологизации и потому активно влияют на осуществление экологической подготовки будущих менеджеров туризма. Установлено, что критериями предложенного содержания экологической подготовки будущих менеджеров туризма, обоснованных, разработанных и внедренных в учебный процесс, являются соответствие содержания экологического образования современным потребностям общества и отрасли, последовательность содержания на всех этапах обучения и его гуманистическая направленность; уровень использования современных образовательных технологий, а также целесообразное распределение учебного времени на аудиторное и самостоятельное изучение материала. Предложен алгоритм экологизации (насыщения экологическим смыслом без нарушения логического содержания предмета) профессионально-ориентированных дисциплин, отображающий преемственность изложения экологической информации. Он включает: устойчивое развитие туризма; причины возникновения экологической проблемы (история, особенности, составляющие), факты, явления, примеры, которые раскрывают ее негативное влияние, последствия; возможности научных, социальных, практических, правовых факторов, направленных на решение проблемы, оптимизацию взаимодействия общества и природы; реальную практическую деяльность специалиста в повышении эффективности решения экологических проблем отрасли. В работе обосновано целесообразность использования инновационных форм и методов экологической подготовки будущих менеджеров туризма: лекций-презентаций, лекционно-практических и семинарских занятий (в режиме презентации Місrosoft Office РоwerРоint); экологических экскурсий, экологических троп в процессе осуществления экологической подготовки будущих специалистов туристической отрасли. Эффективность экологической подготовки повышается в процессе использования интегративных подходов к организации самостоятельной познавательной деятельности. Важное значение в содержании экологической подготовки приобретает практика как форма самостоятельной познавательной экологической деятельности студентов. Представлена методика организации и проведения каждого из этапов эксперимента: осуществлена экспертная оценка разработанного комплекса учебно-методического обеспечения экологизированного курса "Организация транспортных путешествий и перевозок туристов". Результаты внедрения авторской методики свидетельствуют, что все показатели экологической подготовки - экологическая образованность, экологическое сознание, экологическая деяльность - претерпели позитивные изменения. Основные результаты исследования внедрены в практику подготовки будущих менеджеров туризма в высших учебных заведениях Украины.

Ключевые слова: экологическая подготовка, менеджер туризма, экологическая составляющая профессиональной подготовки, экологизация профессионально-ориентированнных курсов, инновационные формы.

Annotation

Fastovets O.O. Ecological Training of Future Managers of Tourism in Higher Educational Establishments. - Manuscript.

Dissertation for a Candidate degree in Pedagogy, speciality 13.00.04 - "Theory and methods of vocational education". - Institute of Vocational Education and Education for Adults of Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2008.

The dissertation contains researches of the main tendencies of ecological education development in the theory and practice of teaching. Having analyzed the historical aspects of the ecological training of the future managers of tourism in Ukraine and having summed up its state abroad, the author substantiates the content of ecological component of training future managers of tourism. The outcome of the research is the determination of the expediency and algorithm of ecologizating vocational subjects, as well as, the substantiation of the criteria of selecting the content of ecological component of the vocational course "The Organization of Transport and Transportation of Tourists". In the study there were offered the innovative forms and methods of ecological training of the future managers of tourism. The introduction of the author's own methods has proved the positive achievements which have taken place in ecological training of specialists: ecological literacy, ecological consciousness and ecological activity, in particular. The main results of the research have been introduced into the practice of training the future managers of tourism in higher educational establishments of Ukraine.

Key words: ecological training, manager of tourism, ecological component of vocational training, ecologization of vocational courses, innovative forms.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується потужними ризиками від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, в тому числі глобального масштабу, відсутністю адекватної рефлексії суспільства взагалі і професіоналів різних галузей господарства, зокрема на екологічну ситуацію, що склалася наразі у світі. Глобальна екологічна криза є відображенням глибинної кризи культури, вихід із якої вбачається у впровадженні екологічного імперативу взаємодії суспільства та природи (Ф. Вольвач, С. Дерябо, М. Дробноход, М. Кисельов, В. Крисаченко, Л. Лук'янова, М. Мойсеєв, О. Плахотник, Г. Пустовіт, Г. Філіпчук, М. Хилько).

Дослідження, здійснені за різними науковими напрямами, довели провідне значення навколишнього середовища у збереженні фізичного, психічного та психологічного здоров'я світової спільноти. Оскільки Україна має туристично-рекреаційні ресурси, що сприяють розв'язанню окресленої проблеми, а ринок туристичних послуг наразі урізноманітнюється пропозиціями інноваційних видів турпродукту, формуванням нових туристичних центрів, курортних зон, актуалізується підготовка висококваліфікованих менеджерів туризму.

Аналіз наукових праць свідчить, що проблема розвитку туристичної галузі в Україні розглядається в численних публікаціях, однак наголос зазвичай робиться насамперед на політико-правових, соціально-культурних, фінансових та інвестиційних проблемах туризму. Натомість проблема екологічної підготовки менеджерів туризму, незважаючи на її актуальність, залишається без належної уваги. Наголосимо, що перехід індустрії туризму України на засади сталого розвитку та приєднання до Болонського процесу посилили доцільність удосконалення екологічної підготовки майбутніх менеджерів туризму. Отже, екологічна підготовка майбутніх менеджерів туризму розглядається нами як важливий напрям сучасної освітньої політики держави, спрямований на підготовку фахівців, здатних вирішувати екологічні проблеми на основі набутих знань, керуючись гуманістичними ідеалами.

Теоретичні положення екологічної освіти активно розробляються сучасними вітчизняними та зарубіжними вченими. Так, філософічність екологічної освіти розглядали Т. Гардащук, М. Кисельов, В. Крисаченко, В. Хесле. Проблеми екологічної освіти в середній школі досліджували І. Звєрєв, О. Захлєбний, М. Колесник, О. Пруцакова, Н. Пустовіт, І. Удовиченко, С. Шмалєй. Зміст екологічної освіти в зарубіжних країнах висвітлювали у своїх дослідженнях І. Костицька, В. Ломакович, Г. Марченко, Я. Полякова, С. Старовойт, В. Червонецький, М. Швед. Проблему формування екологічних знань учнів ПТНЗ і студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації вивчали Н. Величко, Л. Лук'янова, Н. Магура, Н. Олійник, С. Сапожников. Наукові дослідження з теорії і практики екологічної підготовки у вищій школі здійснювали Л. Білик, Н. Грейда, Н. Демешкант, Н. Єфіменко, Л. Курняк, О. Мітрясова, А. Некос, О. Плахотник, Л. Титаренко. Окремі питання екологічної підготовки майбутнього вчителя розглядали О. Біда, М. Бойчева, С. Іващенко, Т. Нінова, В. Танська, Г. Тарасенко, О. Чернікова, Н. Ясінська. Стан підготовки майбутніх учителів засобами краєзнавчо-туристичної діяльності аналізували Т. Вайда, В. Обозний, С. Совгіра, О. Тімець.

Проблеми теорії фундаментальної туристичної науки та професійної освіти у туристичній галузі в Україні досліджували М. Галицька, І. Зязюн, Л. Кнодель, А. Конох, В. Лозовецька, О. Любіцева, Л. Нохріна, Я. Олійник, В. Пазенок, М. Скрипник, В. Федорченко, Н. Фоменко, Н. Хмілярчук, Г. Цехмістрова. Натомість, як показує аналіз особливості організаційно-педагогічного забезпечення процесу екологічної підготовки майбутніх менеджерів туризму у вищих навчальних закладах вивчалися побіжно, а переважна більшість питань означеного напряму залишається за межами належної уваги фахівців, що як засвідчує констатувальний експеримент, негативно позначається на рівні екологічної підготовки студентів. Не у повному обсязі залишаються дослідженими проблеми екологізації змісту освіти, обсяг та зміст екологічної складової професійно-орієнтованих дисциплін. Отже, актуальність порушеної проблеми, низький рівень дослідженості та винятково важливе значення її розв'язання для впровадження ідей сталого розвитку туристичної галузі зумовили вибір теми дослідження "Екологічна підготовка майбутніх менеджерів з туризму у вищих навчальних закладах".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень відділу андрагогіки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України з теми "Теорія і практика професійного навчання дорослого населення у ПТНЗ і на виробництві РК №0107U011776".

Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Інституту педагогіки та психології професійної освіти АПН України (з 20.02.2007 р. перейменований на Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих) (протокол №1 від 27.01.2005 р.) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №3 від 29.03.2005 р.).

Об'єкт дослідження - екологічна освіта майбутніх менеджерів туризму у вищих навчальних закладах Ш-ІV рівня акредитації.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи екологічної підготовки майбутніх менеджерів туризму у вищих навчальних закладах.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити зміст, форми і методи екологічної підготовки майбутніх менеджерів туризму.

Концепція дослідження. Система екологічної підготовки у вищих навчальних закладах базується на науково обґрунтованих підходах, теоретичних та практичних здобутках вітчизняної та зарубіжної педагогіки з урахуванням нових тенденцій розвитку. Зокрема, йдеться про положення, зазначені у основному документі Конференції у Ріо-де-Жанейро "Порядок денний на ХХІ століття" (1992 р.), Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини (1972 р.), Постанові Верховної Ради України "Основні напрями державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" (1998 р.), Концепції екологічної освіти України (2002 р.), стратегії ЄЕК ООН для освіти в інтересах збалансованого розвитку (2005 р.).

Процес екологічної підготовки є неперервним, на нього впливають багато чинників, провідними серед яких є виявлення та врахування педагогічних умов, спрямованих на посилення екологізації професійно-орієнтованих дисциплін. Упровадження екологічної складової у зміст професійно-орієнтованих дисциплін дозволить використати їх потенціал з метою вдосконалення екологічної підготовки майбутнього менеджера з туризму. Реалізація окреслених завдань забезпечується завдяки створенню екологізованих програм, відповідної навчально-методичної літератури для викладачів та студентів, зміст якої сприяє формуванню екологічного мислення, екологічної свідомості, екологічно доцільної поведінки у професійній діяльності та повсякденному житті. За таких умов екологічна підготовка майбутніх менеджерів туризму відбувається на засадах особистісно-орієнтованого навчання, диференціації та інтеграції змісту навчання, активізації самостійної пізнавальної діяльності студентів.

Провідну ідею та положення концепції відображено в гіпотезі дослідження: найбільш високого рівня екологічна підготовка майбутніх менеджерів туризму набуває за умови:

- дотримання принципів неперервності, наступності, доповнюваності; врахуванні кращих надбань вітчизняного та зарубіжного досвіду організації екологічної освіти у вищих навчальних закладах;

- використання потенційних можливостей професійно-орієнтованих дисциплін, реалізація яких відбувається у процесі доцільної екологізації навчально-виховного процесу;

- створення комплексу навчально-методичного забезпечення, розробленого з урахуванням галузевих вимог та потреб практиків;

- упровадження інноваційних форм та методів екологічної підготовки;

- забезпечення взаємозв'язку теоретичних знань із практичними вміннями й навичками, в тому числі й під час навчальної практики.

Відповідно до мети й гіпотези були визначені завдання дослідження:

1. Здійснити історико-педагогічний аналіз проблем розвитку екологічної підготовки фахівців з туризму у вищих навчальних закладах України та за кордоном, виявити сучасні тенденції в екологічній підготовці майбутніх фахівців.

2. Визначити зміст екологічної складової професійної підготовки майбутніх менеджерів туризму в навчальних закладах Ш - ІV рівнів акредитації та розробити алгоритм екологізації професійно-орієнтованих дисциплін.

3. Екологізувати програму курсу "Організація транспортних подорожей та перевезень туристів" за розробленим алгоритмом.

4. Експериментально перевірити авторську методику екологізації навчального процесу та дослідити доцільність використовуваних форм і методів екологічної підготовки у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації.

5. Підготувати навчально-методичний комплекс для здійснення екологічної підготовки у вищих навчальних закладах.

Методологічну основу дослідження становлять: провідні положення філософської теорії пізнання; необхідність гармонізації стосунків людини з природою на основі екологічного імперативу; концепція сталого розвитку суспільства; концептуальні положення про значення екологічної підготовки студентів у процесі їх професійного становлення на засадах діяльнісного підхіду.

Теоретичну основу дослідження складають: результати досліджень, що стосуються гуманізації сучасної освіти (С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Кремень); теорії неперервної екологічної освіти (М. Дробноход, М. Кисельов, В. Крисаченко, М. Мамедов, М. Мойсеєв, А. Степанюк, А.Урсул, Г. Філіпчук); організації навчальнo-вихoвнoгo прoцесу у вищих навчальних закладах (А. Алексюк, О. Дубасенюк, А. Кузьмінський, Л. Онищук, С. Сисоєва, Л. Хомич та ін.); результати педагогічних досліджень у галузі екологічної освіти (Л. Білик, Л. Лук'янова, Г. Пустовіт, Н. Пустовіт, Г. Тарасенко, В. Червонецький, С. Шмалєй); результати теоретичних досліджень підготовки фахівців для галузі туризму (М. Галицька, О. Дмитрук, В. Лозовецька, Л. Кнодель, А. Конох, Н. Ничкало, В. Федорченко, Н. Фоменко, Н. Хмілярчук).

Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети й перевірки гіпотези дослідження використовувався комплекс методів дослідження:

теоретичного рівня: узагальнення теоретичних положень та підходів до екологічної підготовки у вітчизняних та зарубіжних джерелах; кількісний та якісний аналіз, порівняння та узагальнення результатів педагогічного експерименту.

емпіричного рівня: діагностичні методи - анкетування, тестування студентів; обсерваційні методи - пряме та опосередковане спостереження; прогностичні методи - експертної оцінки, моделювання, синтезу, рангування; експериментальні методи - констатувальний, діагностувальний, формувальний експерименти; праксиметричні методи - аналіз діяльності.

Досліджування здійснювалося у три етапи впродовж 2001-2008 рр.

На першому етапі (2001-2003 рр.) вивчалися теоретичні джерела з проблеми дослідження, формулювалася гіпотеза, концепція і завдання дослідження. Аналізувалися навчальні плани і програми вищих навчальних закладів, форми і методи проведення теоретичних і практичних занять із професійно-орієнтованих дисциплін. На підставі результатів опитування, анкетування викладачів і студентів виявлялися суперечності між сучасними соціально-економічними вимогами до екологічної підготовки фахівців та її реальним станом у вищих навчальних закладах; з'ясовувався рівень самостійної пізнавальної діяльності студентів; узагальнювалися проблеми, що гальмують ефективність екологічної освіти у вищій школі; розроблялася методика проведення експерименту.

На другому етапі (2003-2006 рр.) здійснювався формувальний експеримент, зокрема впроваджувалася авторська методика, що дало змогу перевірити основні положення висунутої гіпотези дослідження; відбувалося корегування і узагальнювалися результати формувального експерименту.

На третьому етапі (2006-2008 рр.) відбувалося порівнювання проміжних та кінцевих результатів експерименту, впровадження авторської методики. Здійснювалося літературне оформлення рукописів дисертації та автореферату.

Експериментальна база дослідження. На різних етапах дослідження в експерименті брали участь 31 викладач та 297 студентів, які навчаються за напрямами "Менеджмент" та "Туризм" у 10 вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації 7 областей України. Генеральна сукупність вибірки становила 297 студентів Інституту туризму Федерації профспілок України (м. Київ), Інституту туризму і менеджменту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ), Харківської національної Академії міського господарства (м. Харків).

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: вперше на основі цілісного наукового аналізу визначено тенденції розвитку екологічної освіти у вищих навчальних закладах та схарактеризовано динаміку вагомості екологічної складової у змісті професійної підготовки майбутніх менеджерів туризму; обґрунтовано та розроблено алгоритм екологізації професійно-орієнтованих дисциплін і впроваджено у практику навчального процесу на прикладі авторського курсу "Організація транспортних подорожей та перевезень туристів"; теоретично обґрунтовано навчально-методичний комплекс для екологічної підготовки студентів вищих навчальних закладів; удосконалено методику проведення занять, у тому числі з використанням інформаційних технологій (режим презентації Місrosoft Office Роwer Роint); подальшого розвитку набули положення щодо взаємозв'язку між рівнем екологічної підготовки та використовуваними формами і методами здійснення цієї підготовки; узагальнено теоретичне положення щодо необхідності екологічної підготовки майбутніх менеджерів туризму в контексті сталого розвитку, положення щодо екологізації професійно-орієнтованих курсів як необхідної умови вдосконалення екологічної підготовки фахівців туризму.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в розробленні екологізованої авторської програми, методичних рекомендацій "Екологічна складова змісту курсу "Організація транспортних подорожей та перевезень туристів" та навчального посібника зазначеного професійно-орієнтованого курсу для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за напрямами "Менеджмент" та "Туризм".

Упровадження результатів дослідження. Ефективність результатів і висновків, одержаних автором, підтверджена 7 довідками про впровадження; зокрема комплекс навчально-методичних матеріалів, розроблених у процесі наукового дослідження, впроваджено у практику ВНЗ України: Житомирської філії Київського інституту бізнесу і технологій (довідка №53 від 04.10.2007 р.), Інституту туризму Федерації профспілок України (довідка №01-23-49 від 18.03.2008 р.), Інституту туризму і менеджменту Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (довідка №01-08/298 від 11.03.2008 р.), Київського національного торговельно-економічного університету (довідка №1805/08а від 17.09.2007 р.), Львівського інституту економіки і туризму (довідка №906 від 26.09.2007 р.), Харківської національної Академії міського господарства (довідка №1002 від 27.04.2007 р.), Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка №1880/01-11 від 19.10.2007 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних позицій, застосуванням методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження, якісним і кількісним аналізом експериментальних даних, висновків експертів; використанням сучасних методів аналізу, експертних оцінок; репрезентативністю вибірки; позитивними результатами їх впровадження у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів.

На захист виносяться положення:

1. Екологічна підготовка є невід'ємною складовою професійної підготовки як теоретичної (забезпечує оволодіння професійними знаннями), так і практичної (спрямовує на формування спеціальних практичних навичок). Зміна функції туризму від природопросвітницької до екологоосвітньої зумовила необхідність екологізації туристичної діяльності на етапі сталого розвитку.

2. Експериментально перевірена методика екологічної підготовки з використанням інформаційних технологій при проведенні лекційних та лекційно-практичних занять, семінарів, виконання проектів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження були представлені в доповідях та повідомленнях на науково-практичних конференціях, у тому числі: міжнародних - "Туризм на порозі ХХІ століття: освіта, культура, екологія" (м. Київ, 1999 р.), "Стан та основні напрями розвитку екологічної освіти в Україні та за кордоном" (м. Горлівка, 2004 р.), "Культура і освіта фахівців туристичної сфери: сучасні тенденції і прогнози" (м. Київ, 2004 р.), ІV Слов'янських педагогічних читаннях "Розвиток особистості в полікультурному освітньому просторі" (м. Черкаси, 2005 р.), VI Міжнародних Тижнях освіти дорослих в Україні "Освіта дорослих для свободи совісті і віри" (м. Київ, 2005 р.), "Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору" (м. Київ, 2006 р.), "Екологія: наука, освіта та природоохоронна робота" (м. Умань, 2007 р.), "Географія і туризм: європейський досвід" (м. Львів, 2007 р.), "Сучасні освітні технології у вищій школі" (м. Київ, 2007 р.), "Туристична освіта в Україні: проблеми та перспективи" (м. Київ, 2007 р.); всеукраїнських: "Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя" (м. Херсон, 2000 р.), "Міжнародний вектор туризму: сьогодення та майбуття" (м. Луганськ, 2008 р.), "Проблеми розвитку спортивно-оздоровчого туризму та краєзнавства в закладах освіти" (м. Переяслав-Хмельницький, 2008 р.); міжвузівських: "Туризм і регіональна політика" (м. Харків, 2007 р.), "Актуальні проблеми, сучасний стан та перспективи розвитку індустрії туризму в Україні" (м. Житомир, 2007 р.); науково-практичних семінарах: "Шляхи інтеграції природоохоронної та освітньо-виховної діяльності" (м. Полтава, 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у 25 наукових та науково-методичних публікаціях, написаних одноосібно, у тому числі: 2 навчальних посібниках; 1 методичних рекомендаціях; 1 програмі; 7 статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 14 статтях і тезах у збірниках матеріалів міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 26 друкованих аркушів.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 294 сторінок машинописного тексту, із них 193 основного тексту. Текст ілюстрований 24 таблицями, 34 рисунками (схеми, графіки). Список використаних джерел включає 286 найменувань, з них 15 іноземними мовами.

2. Основний зміст дисертації

У вступі oбґрунтoванo актуальність та дoцільність oбранoї теми; визначенo oб'єкт, предмет, мету, завдання, гіпoтезу, кoнцепцію та метoди дoслідження, метoдoлoгічну й теoретичну oснoви; рoзкритo наукoву нoвизну, теoретичне і практичне значення дoслідження та oсoбистий внесoк здoбувача; сфoрмульoванo кoнцепцію та oснoвні пoлoження, щo винoсяться на захист; наведенo дані прo впрoвадження та апрoбацію результатів дoслідження. екологічний менеджер навчальний туризм

У першoму рoзділі - "Екологічна підготовка майбутніх менеджерів туризму як педагогічна і соціальна проблема"- проаналізовано сучасні тенденції розвитку екологічної освіти в теорії й практиці навчання, розглянуто доцільність та особливості екологічної підготовки майбутніх фахівців, здійснюваної у вищих навчальних закладах; висвітлено історичний аспект підготовки менеджерів туризму в Україні та розкрито зміст її екологічної компоненти як складової професійної підготовки; досліджено зарубіжний досвід екологічної освіти майбутніх фахівців туристичної галузі; визначено особливості екологічної підготовки менеджерів туризму у контексті сталого розвитку.

Необхідність екологічної підготовки як складової професійної підготовки майбутніх фахівців визначається зворотною реакцією суспільства на антропогенний вплив, здійснюваний на навколишнє середовище. Трансформаційні процеси у взаємовідносинах природи і суспільства зумовили необхідність змін у системі екологічної підготовки фахівців взагалі та для туристичної галузі зокрема. Оскільки туристичній індустрії належить 10 відсотків світового валового національного продукту і третина світової торгівлі послугами та за прибутками від світового експорту, чисельністю працівників туристична індустрія посідає перше місце у світі, підготовка екологічно компетентного фахівця, здатного вирішувати проблеми туристичної діяльності на основі концепції сталого (збалансованого) розвитку, перетворилася на методологічну основу екологічної підготовки майбутніх менеджерів туризму.

З'ясовано, що ефективність розв'язання екологічних проблем у найближчому майбутньому повністю залежатиме від екологізації системи освіти та рівня екологізації життєдіяльності суспільства. Отже, розвиток екологічної освіти має відбуватися на основі синтезу трьох основних підходів (тенденцій): формування сучасних екологічних уявлень, формування нового ставлення до природи та нових стратегій і технологій взаємодії з природою.

За таких умов екологічна підготовка майбутніх фахівців повинна бути спрямована на формування екологічної обізнаності, екологічної свідомості, орієнтованої на дотримання розумності та гуманності у взаємовідносинах людини, суспільства та природи. Метою екологічної підготовки виступає формування здатності розв'язувати екологічні проблеми на основі набутих знань, умінь, способів мислення та відповідальності за свої дії, упередження негативних наслідків від професійної діяльності. Вирішення цієї проблеми ґрунтується на засвоєнні сукупності понятійного апарату, що відтворює систему ставлення людини до зовнішнього світу, можливості та наслідки змін цих зв'язків в інтересах навколишнього природного середовища, а також поширення існуючих соціальних концепцій і уявлень на явища та об'єкти природи та на їх взаємні зв'язки з людиною.

Екологічна підготовка майбутніх менеджерів туризму повинна здійснюватися системно, систематично, цілеспрямовано, з урахуванням особливостей підготовки фахівців відповідної галузі на основі упровадження спеціальних курсів екологічного спрямування та використання можливостей дисциплін професійно-орієнтованого спрямування.

Узагальнення особливостей екологічної підготовки майбутніх менеджерів туризму в Україні в різні історичні періоди дало підстави для виокремлення певних етапів. Зокрема, на першому (природопросвітницькому) етапі (ХVІІ - початок ХХ ст.) відбулося впровадження природознавства до програми середньої школи; формувалася методика проведення екскурсії у природу як початкової форми туристичної діяльності та складової педагогічного процесу; створювалися перші клуби, товариства, спілки, що на комерційній основі здійснювали організацію туристичної діяльності; була започаткована курсова підготовки "керівників екскурсій". На другому (природоохоронному) етапі (1918-1970 рр.) формувалася галузева система курсової підготовки і підвищення кваліфікації екскурсоводів природознавчої та краєзнавчої тематики, організаторів екскурсій, гідів-перекладачів; розпочалося викладання методики туристично-краєзнавчої роботи у ВНЗ педагогічного профілю; екологічна складова професійної підготовки була представлена елементами природоохоронної проблематики. Третій (екологоосвітній) етап (1970-1992 рр.) характеризується усвідомленням універсальної значущості екологічної освіти; формулюються її основні принципи; обґрунтовуються стандарти екологічної освіти; розпочинається підготовка фахівців для сфери туризму у ВНЗ України на географічних факультетах університетів; до програми підготовки введено курс "Охорона природи". На четвертому (освіти сталого розвитку) етапі (1992 р. - дотепер) відбувається зміна парадигми охорони природи на парадигму сталого розвитку; прийнято Концепцію екологічної освіти України; започатковано професійну підготовка майбутніх менеджерів туризму у ВНЗ; екологічна складова визнається невід'ємною компонентою професійної підготовки майбутніх фахівців туризму.

Встановлено, що серед основних тенденцій розвитку системи зарубіжної вищої професійної школи з туризму є її стандартизація на національному, регіональному та міжнародному рівнях. Зокрема, в зарубіжних країнах набула поширення практика створення поліфункціональних моделей підготовки фахівців для галузі туризму через активізацію вже існуючих умінь та навичок, набуття нових, професійно та соціально важливих, повного використання обсягу теоретичних знань, практичного досвіду та прикладних умінь. Реформування вищої освіти здійснювалося шляхом індивідуалізації навчання та запровадження інтегрованих курсів природознавчих дисциплін. Екологічна освіта в зарубіжних країнах будується на міждисциплінарному підході. У процесі підготовки фахівців використовуються програми, що поєднують основи екології зі спеціалізацією конкретних навчальних напрямів. Аналіз екологічної підготовки фахівців туризму за кордоном свідчить, що вона перебуває у стані постійного динамічного розвитку. Після запровадження Болонського процесу відбувається зближення систем підготовки майбутніх менеджерів туризму у різних країнах світу.

У другoму рoзділі - "Зміст, форми і методи екологічної підготовки майбутніх менеджерів туризму у вищих навчальних закладах" - обґрунтовано зміст екологічної складової підготовки майбутніх менеджерів туризму; визначено доцільність й алгоритм екологізації змісту професійно-орієнтованих дисциплін; обґрунтовано критерії відбору змісту екологічної складової професійно-орієнтованого курсу "Організація транспортних подорожей та перевезень туристів" та розкрито методику вдосконалення лекційних, лекційно-практичних та семінарских занять у режимі презентації Microsoft PowerPoint; виявлено найбільш доцільні форми і методи екологічної підготовки у вищих навчальних закладах туристичного профілю; висвітлено особливості організації самостійно-пізнавальної екологічної діяльності у ВНЗ.

У дослідженні доведено, що екологізація системи освіти полягає не тільки у насиченні ідеями, поняттями, принципами екології усіх навчальних дисциплін і насамперед професійно-орієнтованих, що створює підґрунтя для підготовки екологічно грамотних фахівців різного профілю, а й зумовлює зміни, спрямовані на оптимізацію впливу суспільства на природу, сприяє формуванню умінь приймати самостійні рішення, оцінювати їх з позиції екологічної доцільності. Отже, екологізація - це педагогічна діяльність, що охоплює шляхи формування інтелектуального розвитку студентів на засадах усвідомленої майбутньої практичної діяльності.

Екологічна підготовка майбутніх менеджерів туризму повинна здійснюватися на засадах комбінованої моделі, яка ґрунтується на базових знаннях, набутих студентами під час вивчення спеціальних курсів екологічного спрямування та поглиблюється за рахунок екологізації навчальних дисциплін професійного спрямування. Ми запропонували алгоритм екологізації (насичення екологічним змістом без порушення логічного змісту предмета) навчальних професійно-орієнтованих дисциплін, який відображає таку наступність викладу екологічної інформації у змісті дисципліни: сталий (збалансований) розвиток туристичної галузі; причина виникнення екологічної проблеми (історія, особливості, складові); факти, явища, приклади, які розкривають її негативний вплив, наслідки; можливості наукових, соціальних, практичних, правових чинників у вирішенні проблеми, оптимізацію взаємодії суспільства та природи, успіхи у розв'язанні проблеми; практична діяльність фахівця у підвищенні ефективності вирішення проблеми.

Основні вимоги до відбору та структурування змісту екологічної складової професійно-орієнтованих дисциплін викладено нами в такий спосіб:

1. Зміст необхідно структурувати відповідно до логіки професійної підготовки майбутнього менеджера туризму й узагальнення теоретичних прийомів, операцій, процесів усіх сфер професійної діяльності;

2. Теоретична основа має відображати сучасні досягнення в екологічній науці та туристичній діяльності, ресурсозберігаючих, виробничих, інформативних, комунікативних технологіях тощо;

3. Структурування екологічної складової має враховувати закономірності професійно-орієнтованих дисциплін, принципи, технологію педагогічного процесу, які гарантують реалізацію освітніх, розвивальних та виховних цілей;

4. Дедуктивна основа екологізованого змісту професійно-орієнтованих дисциплін має забезпечувати наступність екологічної підготовки - від загального до часткового;

5. Відбір структурних одиниць екологічної складової має сприяти усвідомленню суспільного значення екологічної освіти та її ролі в особистісному професійному зростанні.

За розробленим алгоритмом нами було здійсненно екологізацію курсу "Організація транспортних подорожей та перевезень туристів".

Доведено, що для професійно-орієнтованих дисциплін характерне швидке оновлення фактичного матеріалу та варіювання змісту, що відображає сучасний стан ринку туристичних послуг. Їх вивчення вимагає використання активних форм навчання. Зменшення кількості лекційних занять в умовах кредитно-модульної організації навчання та необхідність підвищення ефективності використання лекційного часу актуалізує цю позицію. З цією метою нами застосовувалися такі форми, як лекції-презентації, лекційно-практичні заняття, семінарські заняття з використанням інформаційних технологій.

З'ясовано, що доцільними формами екологічної підготовки майбутніх менеджерів туризму є екологічні екскурсії, екостежки. Їх впровадження у навчальний процес дозволяє усвідомити екологічну та психологічну місткість територій, сприяє розумінню екологічних наслідків туристичної діяльності.

Водночас упровадження проектної технології посилює ефективність свідомого самостійного засвоєння студентами навчального матеріалу та створення конкретного екологічного туристичного продукту; розвиває інтелектуальні вміння (гнучкість мислення, здатність до аналізу та узагальнення); формує певні особистісні якості (уміння брати на себе відповідальність, відчувати себе членом команди). Екологічна підготовка вимагає інтегративних, універсальних підходів до організації самостійної діяльності, тому впровадження методу проектів сприяє екологічній підготовці майбутнього менеджера з туризму; створенню відкритої системи освіти, що забезпечує кожному власну траєкторію самоосвіти, розвиває творчий потенціал. За результатами дослідження виникли підстави для висновку про те, що роль практики в екологічній підготовці менеджерів туризму підвищується від її комплексності та комбінування в межах навчального закладу на початкових етапах навчання з диференційованим підбором об'єктів практики поза межами навчального закладу для студентів старших курсів.

У третьому розділі - "Організація, хід і результати експериментальної роботи" - визначено завдання та умови проведення експерименту; обґрунтовано використання та послідовність методик, за якими здійснювалася організація та проведення етапів експерименту; проведено експертне оцінювання розробленого комплексу науково-методичного забезпечення професійно-орієнтованого курсу "Організація транспортних подорожей та перевезень туристів"; проаналізовано результати навчальної діяльності студентів.

На різних етапах дослідження в експерименті брали участь викладачі і студенти 10 вищих навчальних закладів туристичного профілю з 7 областей України. Генеральна сукупність вибірки становила 297 студентів ВНЗ Київської, Харківської та Івано-Франківської областей. Експертне оцінювання навчально-методичного комплексу здійснювали 14 викладачів та 7 студентів. Ставлення до екологічної складової визначали 170 студентів 1-5 курсів та 17 викладачів Інституту туризму ФПУ. Рівень екологічної підготовки визначався у 120 студентів Інституту туризму Федерації профспілок України, Інституту туризму і менеджменту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Харківської національної Академії міського господарства. За основу поділу груп на контрольні й експериментальні було взято рівень успішності студентів.

У процесі констатувального експерименту було доведено доцільність використання комбінованої моделі екологічної підготовки у ВНЗ, що й дало підстави для подальшого обґрунтування екологізації професійно-орієнтованих дисциплін; визначення форм і методів екологічної підготовки, найбільш прийнятних для майбутніх менеджерів туризму; вмотивованого використання активних методів самостійно-пізнавальної діяльності студентів. У цей період відбувалося пролонговане спостереження за об'єктом дослідження, вивчались умови його вияву, формувалися гіпотетичні припущення щодо екологізації навчально-виховного процесу, форм і методів екологізації, здійснювався кількісний та якісний аналіз зібраної теоретичної інформації. На цьому етапі формулювалася гіпотеза й уточнювалися завдання дослідження, визначалися його методи, розроблявся навчально-методичний комплекс.

На етапі формувального експерименту відбувалося впровадження розробленої методики; перевірялася ефективність запропонованих форм і методів екологічної підготовки студентів. З метою визначення ефективності здійсненого дослідження була проведена експертиза авторського навчально-методичного комплексу, який складається з навчального посібника "Організація транспортних подорожей та перевезень туристів", методичних матеріалів до нього (навчально-тематичного плану, програми курсу, тематики семінарських занять, переліку ключових понять та термінів, тестів для самоперевірки) та його електронного варіанту, а також методичних рекомендацій для викладачів і студентів, до яких увійшли: екологічна інформація, завдання для самостійної роботи студентів, індивідуальні навчально-дослідні завдання, тести для перевірки знань студентів та електронний варіант методичних рекомендацій.

Комплекс оцінювався 21 експертом методом експертних оцінок. Викладачі та студенти, які брали участь в оцінювані складових комплексу, пройшли ретельний відбір із визначення рівня особистої компетентності й можливості брати участь у такому оцінюванні. Застосована експертна методика ефективно сприяла виявленню позицій експертів-викладачів та експертів-студентів, засвідчила достатньо високий рівень конвергенції їх оцінок.

Оскільки дослідження спрямовувалося на з'ясування змісту, функцій і значення екологічної підготовки майбутніх менеджерів туризму, ми визначали ставлення суб'єктів навчального процесу до цієї підготовки як складової загальної професійної підготовки. За результатами рангування на початку експерименту ми отримали дані, що свідчили про достатньо низький рівень ставлення як викладачів так і студентів до екологічної підготовки. Зокрема викладачі надали екологічній складовій третій ранг із дев'яти, а студенти визнали її найменш значущою. Після завершення експерименту, рейтинг екологічної складової зріс до четвертого.

Усвідомлення багатокомпонентності екологічної підготовки дало підстави виокремити три взаємопов'язані складові, сукупність яких й утворює екологічну підготовку майбутніх менеджерів туризму. Зокрема: екологічна освіченість (екологічні знання, уявлення, уміння, навички); екологічна свідомість (екологічні переконання, цінності, моральне ставлення до навколишнього середовища, любов до природи); екологічна діяльність (екологічна поведінка: професійна, побутова, участь в екологічних заходах). Складові мають три рівні вияву: низький (А), середній (Б) і високий (В), кожному з яких відповідає певна кількість балів (табл.1).

Таблиця 1

Шкала рівнів складових екологічної підготовки (в балах)

У таблиці 2 представлено сукупність виявів складових екологічної підготовки студентів контрольних і експериментальних груп на різних етапах експерименту.

Таблиця 2

Прояви складових екологічної підготовки на різних етапах експерименту

Так, за показником екологічна освіченість у контрольній групі особливих змін не спостерігалося; зміни рівня екологічної освіченості студентів експериментальної групи відбулися за рахунок зниження показника середнього рівня з 36 до 20 та становили 55%; чисельність студентів, що набули високого рівня освіченості, зросла в 2 рази (від 20 до 40 осіб). Показник екологічна свідомість у контрольній групі не зазнав суттєвих змін; натомість в експериментальній групі - чисельність студентів, які мали низький рівень, скоротилася від 8 до 0; зафіксовано зростання чисельності осіб з показником середнього рівня від 13 до 20. Зазначимо, що за показником екологічна діяльність спостерігається позитивна динаміка на усіх рівнях. Водночас показники є значно меншими, ніж в екологічній освіченості та екологічній свідомості. Означене явище пояснюємо тим, що підвищити рівень знань студентів набагато легше, ніж змінити їх свідомість та посилити прагнення брати участь в екологічній діяльності.

На підставі комбінації проявів екологічної освіченості, екологічної свідомості та екологічної діяльності ми визначили 3 рівні екологічної підготовки: низький - інтуїтивний, середній - конструктивний, високий - оптимальний (табл. 3).

Таблиця 3

Рівні екологічної підготовки

Завдання дослідження перебачали порівняння результатів на початку та в кінці проведення експерименту в контрольній та експериментальній групах. Підсумкові результати аналізу відображні у табл. 4 та рис. 1; 2.

Таблиця 4

Підсумкові результати визначення рівня екологічної підготовки

Визначення рівнів екологічної підготовки майбутніх менеджерів туризму на кінець проведення експерименту показав таку тенденцію: в експериментальних групах чисельність студентів з інтуїтивним (низьким) рівнем є меншою, ніж у контрольних; конструктивний (середній) рівень превалює в контрольних групах, натомість оптимальний (високий рівень) є вищим в експериментальних групах. За результатами дослідження інтуїтивний (низький) рівень у контрольній групі становив 6,7%, тоді як в експериментальній групі - 1,6%. Значними були зміни у студентів за конструктивним (середнім) рівнем - із 76,7% у контрольній групі, до 56,7% в експериментальній. Оптимальний (високий) рівень у контрольній групі становив 16,6%, а в експериментальній групі зафіксовано збільшення чисельності студентів цього рівня до 41,7%.

Рис. 1. Рівні екологічної підготовки студентів на початок експерименту

Рис. 2. Рівні екологічної підготовки студентів на кінець експерименту

Упровадження авторської методики в навчально-виховний процес вищих навчальних закладів показало позитивні зрушення, яких зазнала екологічна підготовка майбутніх менеджерів туризму. Всі показники екологічної підготовки, виокремлені нами на попередніх етапах, а саме екологічна освіченість, екологічна свідомість, екологічна діяльність зазнали позитивних змін. Це свідчить про зростання рівня екологічної підготовки внаслідок упровадження екологічної складової до змісту професійно-орієнтованих курсів.

Висновки

На основі узагальнення результатів дослідження зроблено певні висновки:

1. Прийняття Концепції екологічної освіти України зумовило неперервність та визначило інтегративну функцію екологічної підготовки, що спрямована на формування екологічних знань, екологічного мислення та свідомості і ґрунтується на діяльнісному підході. Зміни, які відбуваються в суспільстві, актуалізують необхідність змін у системі екологічної підготовки фахівців для туристичної галузі. Підготовка фахівця, здатного вирішувати проблеми туристичної діяльності на основі екологічного імперативу, перетворилася на методологічну основу екологічної підготовки майбутніх менеджерів туризму.

Аналіз педагогічної та спеціальної туристичної літератури виявив тісний зв'язок між станом екологічної підготовки майбутніх менеджерів туризму, розвитком природничих наук, педагогічної думки, туризмології. Ураховуючи вагомість екологічної складової у змісті професійної підготовки майбутніх фахівців сфери туризму, доцільно виокремлювати чотири етапи, що характеризують наповнюваність професійної підготовки екологічним змістом. Від природопросвітницького (перший етап), коли екскурсію у природу було визнано як початкову форму туристичної діяльності та складову педагогічного процесу, через природоохоронний (другий етап) - формування галузевої системи курсової підготовки та підвищення кваліфікації екскурсоводів природознавчої та краєзнавчої тематики, організаторів екскурсій - та екологоосвітній (третій етап), коли почало складатися розуміння універсальної значущості екологічної освіти у системі підготовки та підвищення кваліфікації фахівців галузі туризму, до освіти сталого розвитку (четвертий етап), головною ознакою якого є поширення парадигми сталого розвитку і впровадження Концепції екологічної освіти України в підготовку майбутніх менеджерів туризму. Встановлено, що вимоги, які висуває суспільство до екологічної підготовки майбутніх менеджерів туризму, не збігаються із рівнем підготовки, яку реально отримують студенти у ВНЗ.