Метод проектів як засіб формування життєвої компетентності старшокласників у процесі навчання українознавчих предметів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 372.881.116(477)

13.00.09 - теорія навчання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

МЕТОД ПРОЕКТІВ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ

ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ

У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ УКРАЇНОЗНАВЧИХ ПРЕДМЕТІВ

НИЩЕТА Володимир Анатолійович

Кривий Ріг - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Бердянському державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Баханов Костянтин Олексійович, Бердянський державний педагогічний університет, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри методики навчання історії та загальної дидактики.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Корнєєв Віктор Петрович, Інститут педагогіки АПН України, головний науковий співробітник;

кандидат педагогічних наук, доцент Фрейман Григорій Ошерович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри суспільно-політичних дисциплін.

Захист відбудеться "13" травня 2009 р. о 12.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.09.053.01 у Криворізькому державному педагогічному університеті за адресою: 50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54, к. 230.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету за адресою: 50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54.

Автореферат розіслано "06" квітня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Б. Штельмах

Анотації

Нищета В.А. Метод проектів як засіб формування життєвої компетентності старшокласників у процесі навчання українознавчих предметів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.09 - теорія навчання. - Криворізький державний педагогічний університет, Кривий Ріг, 2009.

Дисертацію присвячено проблемі формування життєвої компетентності старшокласників у процесі навчання українознавчих предметів засобами проектної діяльності. На підставі результатів аналізу психолого-педагогічної літератури складено номенклатуру сутнісних ознак життєвої компетентності, функціональну модель життєвої компетентності, критерії її сформованості. Уперше обґрунтовано життєтворчі можливості українознавчих предметів, виявлено життєво-компетентнісний потенціал методу проектів як особистісно зорієнтованої технології. У контексті ідей компетентнісного підходу та життєтворчого спрямування сучасного навчання, технологічного підходу до організації пізнавальної діяльності учнів, підсилення ролі українознавчої складової сучасної освіти науково обґрунтовано й експериментально перевірено дидактичні умови використання авторської технології життєтворчих проектів як засобу формування життєвої компетентності старшокласників у навчанні української мови та літератури, історії України. Розроблено рекомендації щодо її впровадження в процесі навчання українознавчих предметів у середній загальноосвітній школі.

Ключові слова: компетентність, компетентнісний підхід, життєва компетентність, метод проектів, технологія життєтворчих проектів.

Нищета В.А. Метод проектов как средство формирования жизненной компетентности старшеклассников в процессе изучения украиноведческих предметов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09 - теория обучения. - Криворожский государственный педагогический университет, Кривой Рог, 2009.

Диссертация посвящена проблеме формирования жизненной компетентности старшеклассников в процессе обучения украиноведческих предметов средствами проектной деятельности. Актуальность исследования обусловлена тем, что: содержание работы является дальнейшей разработкой идей компетентностного подхода и жизнетворческой направленности современного обучения, технологического подхода к организации познавательной деятельности учащихся, усиления роли украиноведческой составляющей современного образования; на современном этапе развития образования в Украине существует ряд противоречий между потребностью общества в гражданах с высокоразвитой жизненной компетентностью и очень низкой ориентацией на это системы обучения, между необходимостью широкого использования в практике технологий активного обучения, к которым принадлежит метод проектов, и слабой подготовленностью к этому всей среды образования, между потребностью в воспитании национальной сознательности учащихся, ее реализации в жизни и недостаточной практической направленностью украиноведческих предметов в школе.

На основании результатов анализа психолого-педагогической литературы составлена номенклатура сущностных признаков жизненной компетентности, функциональная модель жизненной компетентности, согласно которой это интегральное образование состоит из групп компетентностей: относительно себя как личности и субъекта жизнетворчества ("Я-концепция", ценностные ориентации, эмоционально-волевая сфера), относительно взаимодействия с другими людьми (коммуникативная, поликультурная, конфликтная компетентности), относительно деятельности во всех ее видах и формах (мотивационная, функциональная компетентности, проективная культура). Впервые обоснованы жизнетворческие возможности украиноведческих предметов, жизненно-компетентностный потенциал метода проектов как личностно ориентированной (инновационной) технологии.

Критериями сформированности жизненной компетентности старшеклассников определены ценностные ориентации, мотивационная и поликультурная компетентности, "Я-концепция", ответственность, коммуникабельность, эмоциональная сфера, личностная зрелость, "Я_динамичное" как способность к творческому преобразованию себя.

Технология жизнетворческих проектов предполагает процесс проектирования в соответствии с четырьмя технологическими фазами: этап постановки проблемы-задания, этап самостоятельной исследовательской деятельности, этап критической оценки промежуточных результатов, этап защиты проектов учащимися. старшокласник українознавчий життєтворчий

Научно обоснованы и экспериментально проверены дидактические условия использования авторской технологии жизнетворческих проектов как средства формирования жизненной компетентности в обучении украинского языка и литературы, истории Украины. Диссертационное исследование подтвердило выдвинутую гипотезу.

Основаниями для вывода об эффективности технологии жизнетворческих проектов в формировании жизненной компетентности старшеклассников стали: позитивная динамика качественных изменений в экспериментальных классах составила по разным показателям до 26 %; значение индекса сформированности жизненной компетентности возросло на 9,26 %; в экспериментальных классах нет учащихся, которые бы показали низкий уровень сформированности жизненной компетентности; произошли позитивные изменения коммуникативного и жизнетворческого качества ученических сочинений - контрольный срез засвидетельствовал высокий уровень проектов.

Разработаны рекомендации по внедрению технологии жизнетворческих проектов в процессе обучения украиноведческих предметов с целью формирования жизненной компетентности учащихся, а также рекомендации по практическому внедрению компетентностного, инновационого, жизнетворческого, технологического, проектного подходов на всех этапах процесса образования.

Ключевые слова: компетентность, компетентностный подход, жизненная компетентность, метод проектов, технология жизнетворчесих проектов.

Nischeta V. A. Method of Projects as a Way of Forming of Senior Pupils' Life Competence in the Process of Teaching of Ukrainian-study Subjects. - Manuscript.

Thesis of obtaining a scientific degree of candidate of pedagogical sciences on speciality 13.00.09 - theory of training. - Kryvyi Rih State Pedagogical University, Kryvyi Rih, 2009.

The research of the thesis is devoted to the problem of senior pupils' life competence in the process of teaching of Ukrainian-study subjects by means of project activity. On the base of results of psychological and pedagogical literature's analysis, the nomenclature of nature signs of life competence, functional model of life competence, criteria of its forming has been made. For the first time lifecreative opportunities of Ukrainian-study subjects have been grounded. The life-competent potential of project method as a personality oriented technologies has been defined. In the context of ideas of competence approach and lifecreative direction of modern teaching, technological approach to organization of pupils' cognitive activity, strengthening of the role of Ukrainian-study subjects in modern education the author has scientifically grounded and experimentally verified the didactic conditions of using the authorial technology of lifecreative projects as a way of forming of life competence in teaching of Ukrainian language and literature, History of Ukraine. Recommendation as for using of this technology in the process of teaching of Ukrainian-study subjects in secondary general school have been work out.

Key words: competence, competence approach, life competence, project method, technology of lifecreative projects.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Стрімкий розвиток сучасної цивілізації з притаманними йому швидкими змінами технологій, зростанням ролі інформації, розширенням свободи людини ставлять перед школою ХХІ століття завдання докорінного переосмислення освітньої парадигми, актуалізації змісту, технологій становлення особистості учня як суб'єкта й проектувальника життя, створення життєвого простору, спрямованого на розвиток і саморозвиток компетентної особистості, яка вміє творчо розв'язувати проблеми, прагне змінити на краще власне життя й життя своєї країни.

Освітній процес сучасної школи має віддзеркалювати реальний характер життєвого процесу, його суперечності, негаразди, позитивні й негативні тони й відтінки. У сучасній філософії освіти вважається, що дитина, яка навчається, має бути зорієнтована в тому, що побачить за межами школи, з якою реальністю матиме справу, коли ступить у самостійне життя. Разом з тим, школа, система освіти мають бути романтичними в тому розумінні, щоб дитина не відривалася від ідеалу, вірила у прекрасне, надіялася на добро і прагнула до любові.

Переосмислення означених реалій і відтворення нового світоглядно-філософського контексту, що може бути прийнятий у вигляді нової парадигми розвитку освіти, викладений українськими вченими В. Андрущенком, І. Зязюном, В. Кременем, В. Лутаєм, М. Михальченком, В. Огнев'юком, М. Романенком, О. Савченко та ін.

Як зазначено в Державному стандарті базової й повної середньої освіти, ключові (життєві) компетентності мають реалізовуватися в кожній освітній галузі, а рівень їх сформованості має слугувати результатом навчального процесу. Життєва компетентність розглядається нині як необхідна психолого-педагогічна умова повноти самореалізації особистості й досягнення нею вершин свого самоздійснення. Однак, на сьогодні навчання шкільних предметів не має достатньої життєтворчої спрямованості.

З іншого боку, сучасний стан розвитку української нації ставить на порядок денний завдання інтенсивного виховання національної свідомості через посилення в навчанні ролі українознавчих предметів, що надає проблемі формування життєвих компетентностей на уроках саме цих предметів особливої актуальності.

Таким чином, сучасний етап розвитку освіти в Україні виявив низку суперечностей, серед яких головними є протиріччя між потребою суспільства в громадянах із високорозвиненою життєвою компетентністю і дуже низькою орієнтацією на це системи навчання; між необхідністю широкого використання в практиці технологій активного навчання, до яких належить метод проектів, і слабкою підготовленістю до цього всього освітнього середовища; між потребою у вихованні національної свідомості учнів, реалізації її в житті і недостатньою практичною спрямованістю українознавчих предметів у школі.

Загальні аспекти ключових (життєвих) компетентностей досить ґрунтовно висвітлювалися в роботах П. Горностая, В. Донія, І. Єрмакова, І. Зимньої, В. Ляшенка, Г. Несен, О. Овчарук, Л. Соханя та ін. Проте проблема використання життєтворчого підходу в контексті українознавчих предметів із залученням активних методів навчання, зокрема методу проектів, залишається до цього часу не вивченою.

Реформування освіти вимагає широкого впровадження в практику навчання активних методів, до яких належить і метод проектів. Проектування та його головне концептуальне вираження - проект - найдієвіший акт переходу від теорії до практики, від минулого до майбутнього, від потенційного до актуального.

Розробку методу проектів здійснювали Дж. Дьюї, Д. Каттерік, В. Кілпатрик, В. Монда, А. Папандреу, Д. Снезден. У сучасній педагогіці метод проектів досліджували російські вчені В. Гузєєв, Д. Левітес, Є. Полат, Г. Селевко та українські К. Баханов, А. Касперський, Т. Кручиніна, О. Пєхота, О. Пометун та ін. Практичні аспекти використання методу проектів детально розробили автори системного курсу "Intel® Teach to the future (Навчання для майбутнього)".

У сучасній дидактиці вважається, що вміння використовувати метод проектів є показником високої кваліфікації вчителя, а сам метод - прогресивною технологією навчання та розвитку учнів. У цьому сенсі говорять про технологію проектування як технологію ХХІ століття.

Зазначене вище дало підстави вважати актуальним і перспективним визначений напрямок дослідження та зумовило вибір теми: "Метод проектів як засіб формування життєвої компетентності старшокласників у процесі навчання українознавчих предметів".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Бердянського державного педагогічного університету "Інноваційні технології у підготовці сучасного вчителя" (номер державної реєстрації 0101U002714) і теми кафедри методики навчання історії та загальної дидактики Бердянського державного педагогічного університету "Упровадження компетентнісного підходу до навчання суспільствознавчих предметів", затвердженої вченою радою БДПУ (протокол № 1 від 28.08.2007 р.), у яких автор безпосередньо брав участь.

Тема дисертації затверджена вченою радою Бердянського державного педагогічного університету (протокол № 5 від 19.01.2007 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 3 від 20.03.2007 р.).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику формування життєвої компетентності старшокласників засобом проектної діяльності під час навчання українознавчих предметів.

Відповідно до мети визначено такі завдання:

1. Визначити та теоретично обґрунтувати психолого-педагогічні засади формування життєвої компетентності старшокласників у процесі навчання українознавчих предметів.

2. Визначити структуру та критерії сформованості життєвої компетентності старшокласників.

3. Визначити стан сформованості життєвої компетентності старшокласників.

4. Розробити та експериментально перевірити методику формування життєвої компетентності старшокласників у процесі навчання українознавчих предметів засобами проектної діяльності. Розробити рекомендації щодо її впровадження в процесі навчання українознавчих предметів з метою формування життєвої компетентності учнів.

Об'єкт дослідження - процес формування життєвої компетентності старшокласників у навчанні українознавчих предметів.

Предмет дослідження - дидактичні умови використання методу проектів як засобу формування життєвої компетентності старшокласників під час навчання українознавчих предметів.

У процесі дослідження було зроблено припущення, що формування життєвої компетентності старшокласників під час навчання українознавчих предметів буде ефективним за умов: 1) комплексного та послідовного використання методу проектів на уроках української літератури, української мови, історії України; 2) чіткого визначення порядку діяльності учнів за допомогою операційних карток і дозування навчального матеріалу; 3) постійної опори на життєвий досвід учнів, міжпредметні та позапредметні знання; 4) встановлення суб'єкт-суб'єктних відносин між учителем і учнями в процесі навчання; 5) побудови змісту проектів на основі структури життєвої компетентності, що включає компетентності відносно себе як особистості, як суб'єкта життєдіяльності, компетентності відносно взаємодії з іншими людьми, компетентності відносно діяльності в усіх її видах і формах.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали: концептуальні положення педагогіки життєтворчості та компетентнісного підходу як стрижневих конструктивних ідей неперервної освіти; теоретичні й практичні засади формування життєвої компетентності особистості як домінанти нової школи; концептуальні принципи інноваційних педагогічних технологій, активних та інтерактивних методів навчання; дидактичні теорії сучасної шкільної мовної, літературної та історичної освіти; психологічні характеристики періоду ранньої юності.

Основними методами дослідження були: 1) теоретичні: аналіз наукової педагогічної, психологічної й методичної літератури, порівняння, зіставлення та синтез аналітичної інформації, що дало змогу визначити номенклатуру сутнісних ознак життєвої компетентності, створити функціональну модель життєвої компетентності як педагогічного явища, обґрунтувати життєво-компетентнісний потенціал методу проектів, розкрити життєтворчі можливості українознавчих предметів, схарактеризувати період ранньої юності як "формативні роки"; теоретичне осмислення й узагальнення передового педагогічного досвіду вчителів у контексті проблеми, що досліджувалася; системно-структурний і проблемно-цільовий аналіз і моделювання процесу формування життєвої компетентності учнів; 2) емпіричні: зовнішнє спостереження з метою відстеження особистісного зростання старшокласників, процесу формування в них життєвих компетентностей, а також з метою відстеження ступеня активності учнів на уроках, спроможності працювати в команді; анкетування як засіб моніторингу рівня сформованості в учнів складових життєвої компетентності; аналіз учнівських творчих робіт з метою визначення рівня рефлексії старшокласників, їх мислення, аргументації, ступеня занурення в проблему й спроможності розв'язати її тощо; самооцінювання та експертне оцінювання, опитування (анкетування) вчителів середніх загальноосвітніх шкіл з метою виявлення ступеня використання ними завдань життєтворчого спрямування; 3) статистичні: методи математичної статистики з метою підрахунку й оформлення результатів експерименту з погляду їх достовірності. Основним методом дослідження став педагогічний експеримент (пілотний, констатувальний, формувальний, контрольний).

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі загальноосвітніх середніх шкіл №№ 1, 2, 5, 15, 16 м. Бердянська, с. Луначарське Бердянського р-ну Запорізької обл., медичного коледжу смт. Міжгір'я Закарпатської обл. Педагогічним експериментом було охоплено 502 особи (учні 10-11 класів).

Дослідження проводилося поетапно.

На першому етапі (2003-2005 рр.) було проаналізовано наукову й методичну літературу, присвячену методу проектів, і здійснено пілотний експеримент, який полягав у започаткуванні впровадження методу проектів життєтворчого спрямування на уроках української літератури: розроблено методику діяльності, методичні рекомендації щодо застосування методу проектів, тематику проектів за всіма програмовими творами 10-11 класів з української літератури. Результати проведених на цьому етапі зрізів загального рівня компетентності з виокремленням життєтворчого аспекту довели ефективність упровадження методу проектів на уроках української літератури з метою формування основних компетенцій особистості та життєтворчих зокрема, засвідчили якісні зрушення свідомості школярів.

На другому етапі (2005-2007 рр.) було здійснено аналіз психолого-педагогічної літератури з обраної теми, визначені вихідні положення дослідження; було вивчено та узагальнено досвід роботи вчителів, окреслено питання, що потребують подальшого розв'язання. На цьому етапі було складено номенклатуру сутнісних ознак життєвої компетентності й на її основі авторську функціональну модель життєвої компетентності, обґрунтовано життєво-компетентнісний потенціал методу проектів і життєтворчі можливості українознавчих предметів, вивчено вікові психологічні особливості старшокласників, розроблено технологію життєтворчих проектів у навчанні української мови, української літератури, історії України.

На третьому етапі (2007-2008 рр.) було проведено педагогічний експеримент у три етапи. У процесі констатувального експерименту було здійснено моніторинг сформованості життєвої компетентності та її складових у десятикласників, порівняння результатів за ознаками їх проживання - адміністративною ("місто - село") та регіональною ("Південь України - Захід України"), - аналіз учнівських творів з погляду їх комунікативної й життєтворчої якості, анкетування вчителів української мови, літератури, історії з метою виявлення ступеня використання ними життєтворчих можливостей навчальних предметів. Формувальний експеримент полягав в апробації методики формування життєвої компетентності старшокласників у процесі навчання українознавчих предметів засобами проектної діяльності: було здійснено експериментальну перевірку ефективності технології життєтворчих проектів. Контрольний експеримент полягав в узагальненні результатів зовнішнього спостереження за учнями, анкетування, аналізу виконаних життєтворчих проектів школярів. На цьому етапі було здійснено аналіз якісно-кількісних результатів дослідження, сформульовано й обґрунтовано висновки.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що: уперше складено номенклатуру сутнісних ознак життєвої компетентності, обґрунтовано життєтворчі можливості українознавчих предметів, розроблено методику моніторингу сформованості ціннісних орієнтацій, здійснено моніторинг сформованості життєвої компетентності відповідно до авторської функціональної моделі, науково обґрунтовано й експериментально перевірено дидактичні умови використання методу проектів як засобу формування життєвої компетентності старшокласників у навчанні українознавчих предметів; виявлено життєво-компетентнісний потенціал методу проектів; отримали подальшого розвитку ідеї компетентнісного підходу та життєтворчого спрямування сучасного навчання, технологічного підходу до організації пізнавальної діяльності учнів, підсилення ролі українознавчої складової сучасної освіти з метою формування національної свідомості учнів; уточнено класифікацію життєвих компетентностей учнів, типологію проектів у межах здійсненого дослідження, підстави визначення життєво-компетентнісного потенціалу методу проектів.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що в дисертації: конкретизовано поняття життєвої компетентності та визначено критерії її сформованості; виявлено залежність формування життєвої компетентності від життєтворчої спрямованості навчання старшокласників українознавчих предметів; визначено дидактичні умови ефективного використання методу проектів як засобу формування життєвої компетентності старшокласників, дотримання яких є доцільним під час навчання українознавчих предметів, що знайшло відображення в колективній монографії та методичних посібниках.

Практичне значення дослідження полягає в розробці рекомендацій учителям української мови й літератури та історії щодо: надання українознавчим предметам життєтворчої спрямованості; використання методу проектів у навчанні в старшій школі, що включають особливості цілепокладання (зокрема життєтворчої мети), змісту роботи, методичні вказівки відносно впровадження технології, особливості визначення очікуваних результатів проектування, зауваження з приводу визначення ключового та тематичних питань проектів, розробки операційних карт, критеріальну базу оцінювання учнівської творчості; методики підготовчої роботи до діяльності з проектування (визначення ідейно-емоційних оцінок літературних творів, лінгвістичного аналізу текстів, аналізу історичних джерел).

Обґрунтовані в дослідженні висновки й практичні рекомендації впроваджені в навчальний процес загальноосвітніх шкіл №№ 1, 2, 3, 5, 15, 16 м. Бердянська Запорізької обл. (довідка № 1832 від 22.12.2008 р.), медичного коледжу смт. Міжгір'я Закарпатської обл. (довідка № 437 від 23.12.2008 р.), загальноосвітніх шкіл №№ 30 (довідка № 220 від 17.12.2008 р.), 29 (довідка № 217 від 17.12.2008 р.), колегіуму № 11 м. Чернігова (довідка № 211 від 17.12.2008 р.), Мішково-Погорілівської санаторної школи-інтернату Миколаївської обл. (довідка № 332 від 18.12.2008 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретико-методологічною обґрунтованістю та комплексним використанням методів, їх адекватністю меті та завданням дослідження, репрезентативністю експериментальних даних, кількісним і якісним аналізом зібраних даних з використанням методів математичної статистики, практичною перевіркою ефективності використання методу проектів у навчанні старшокласників українознавчих предметів, а також отриманими позитивними результатами.

Особистий внесок автора. У колективній монографії "Формування критичного мислення учнів на уроках мови" (В.Ф. Дороз, Л.Я. Романова, О.Б. Ярова, В.А. Нищета, Г.А. Удовиченко) автором розроблено розділ "Критичне творче мислення у процесі застосування педагогічної технології життєтворчих проектів". У методичному посібнику "Життєтворчі проекти в навчанні історії України" (К.О. Баханов, В.А. Нищета) автором розроблено розділ "Життєтворчі проекти у навчанні історії". Розробки та ідеї, що належать співавторам, у дисертації не використовувалися.

Апробація роботи. Узагальнені теоретичні положення й практичні рекомендації впроваджувалися протягом усього періоду дослідно-експериментальної роботи. Отримані результати дослідження обговорювались у виступах на Міжнародній науково-практичній конференції "Національна ідентичність вищої освіти в Росії: виклики та перспективи модернізації" (м. Невинномиськ, Росія, 2008), Всеукраїнських науково-практичних конференціях "Моделі компетентісного випускника різних типів загальноосвітніх навчальних закладів: сутність, пріоритети, пошук відповідей на виклики ХХІ століття" (м. Донецьк, 2007), "І корфовські педагогічні читання" (м. Бердянськ, 2007), "Розвиток критичного мислення на уроках гуманітарних предметів" (м. Бердянськ, 2008), Всеукраїнському семінарі "Концептуальні засади сучасної шкільної історичної освіти" (м. Бердянськ, 2007), доповідях на наукових і методичних семінарах кафедри теорії та методики навчання мов Інституту філології БДПУ.

Публікації. Основні положення та результати дослідження відображені в 9 публікаціях, у тому числі в 4 фахових, у розділі колективної монографії, у методичному посібнику.

Дисертаційне дослідження складається із вступу, двох розділів (теоретичного й експериментального), висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний текст дисертації викладено на 176 сторінках друкованого тексту. Робота містить 16 таблиць, 18 рисунків. Список використаних джерел включає 234 найменування й викладений на 22 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми й вибір теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу, визначено завдання, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення, наведено дані про апробацію дослідження та впровадження його результатів у навчальний процес загальноосвітніх шкіл.

У першому розділі - "Теоретичні основи формування життєвої компетентності учнів засобом проектного навчання" - проаналізовано педагогічну, методичну, психологічну літературу здійснено і на підставі синтезу аналітичної інформації складено номенклатуру сутнісних ознак життєвої компетентності і на її основі побудовано функціональну модель життєвої компетентності, обґрунтовано життєво-компетентнісний потенціал методу проектів як інноваційної педагогічної технології, життєтворчі можливості українознавчих предметів, охарактеризовано період ранньої юності як "формативні роки".

Життєтворчість є особливою, вищою формою виявлення творчої природи людини, яка сприяє самостійному творчому вибору особистістю стратегії життя, розробці життєвих планів і програм, вибору та використанню засобів, необхідних для реалізації її індивідуального життєвого проекту, і виступає чинником здобуття життєвої компетентності. Це є найпоширенішою концепцією педагогіки життєтворчості, прихильниками якої є О. Бєлєнок, П. Горностай, В. Доній, І. Єрмаков, Т. Єрмаков, Г. Ковганич, В. Ляшенко, І. Мартинюк, В. Мозговий, Г. Несен, І. Олейничук, М. Олейничук, Є. Павлютенков, О. Папу, Д. Пузіков, С. Смольнікова, Н. Соболєва, Л. Сохань, І. Степаненко, І. Тараненко, В. Циба, Г. Фрейман та ін.

Виходячи із сучасних тлумачень поняття життєвої компетентності, зроблено висновок про доречність його розгляду в контексті компетентнісного (життєтворчого) підходів, тому трактуємо життєву компетентність як складне утворення, що охоплює уміння орієнтуватися в соціальних ситуаціях; здатність обирати адекватні та ефективні способи розв'язання життєвих проблем; знання своїх особистих якостей, своїх достоїнств і недоліків; здатність до самовдосконалення та самозмін; здатність розуміти й оцінювати інших людей, встановлювати з ними адекватні способи спілкування, проявляти толерантність у стосунках; уміння керувати собою й обставинами свого життя.

Наведені положення стали теоретичною базою дослідження. Результатом аналізу педагогічної літератури й синтезу матеріалу було складання номенклатури складових життєвої компетентності. Було відмічено, що педагоги, розглядаючи різні ракурси питання, чітко не структурують зазначені складові, тому ми дійшли висновку про необхідність створення функціональної моделі життєвої компетентності відповідно до вимог наукового дослідження (рис. 1).

У зв'язку із зміною освітніх парадигм (предметно зорієнтованої на особистісно зорієнтовану) останнім часом стають популярними технології, що ґрунтуються на інноваційних засадах. Аналіз теоретичних і методичних напрацювань К. Баханова, Т. Беркалієва, С. Гончаренка, І. Гусь, О. Дем'яненка, І. Дичківської, І. Єрмакова, Ю. Загуменнова, Є. Заір-Бека, І. Зозюк, І. Іонової, Г. Ісаєвої, І. Калмикової, С. Клепка, Г. Ковганича, В. Корнєєва, Н. Крилової, С. Кримського, В. Логвіна, І. Олейничук, О. Паламарчука, О. Пєхоти, Л. Пироженко, І. Погорілої, Є. Полата, Г. Селевка, С. Сисоєвої, Г. Столяренка, Г. Токмань, О. Тряпіциної, А. Хуторського, М. Чанової, С. Шацького, Г. Шварца, С. Шевцової, Л. Шелковича дозволив зробити висновок, що метод проектів є інноваційною (особистісно зорієнтованою) педагогічною технологією. Однак на сьогодні в дидактиці метод проектів розроблений лише з погляду створення певного об'єкту, продукту пошукової, дослідницької діяльності учнів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Функціональна модель життєвої компетентності особистості

Використання ж технології проектування в реалізації компетентнісного підходу, у контексті теорії виховання розглядається як педагогічна діяльність, спрямована на виховання вільної, відповідальної, життєво компетентної особистості як суб'єкта і проектувальника життя, отже, має життєво-компетентнісний потенціал. Під час роботи над проектами школярі моделюють власну стратегію, і кожна молода людина прагне у своєму індивідуальному житті втілити свій проект, свою життєву програму, але складену за таким алгоритмом, який веде до гідного людини життєздійснення.

У першому розділі проаналізовано праці К. Баханова, Г. Бойка, В. Кілпатрика, Г. Корнух, Л. Левіна, Л. Мацько, В. Олефіренка, С. Омельчука, І. Підласого, К. Приходченко, Б. Суходольського, Г. Токмань, Л. Фурсової, обґрунтовано вибір української мови, української літератури, історії України в якості змістових ресурсів дослідження, оскільки як гуманітарні предмети вони мають відношення до людини, її буття, свідомості, до суспільства, дозволяють цілеспрямовано використовувати надбання національної й світової культури, забезпечують формування людини й громадянина; як українознавчі предмети - надають навчанню українознавчої спрямованості. Результати філологічної та історичної освіти (комунікативна, літературна, історична компетентності) впливають на формування в учнів складових життєвої компетентності. З іншого боку, особистість із сформованою життєвою компетентністю є відповідальною, усвідомлює цінність знань, оскільки має здатність прагнення до творчого перетворення себе. Вона вміє й прагне оперувати знаннями в житті, розцінює їх як знаряддя для вирішення життєвих проблем. Зазначені аспекти дали підстави для висновку про великий життєтворчий потенціал української мови, української літератури, історії України.

Аналіз психологічної літератури (Г. Абрамова, А. Адлер, М. Алексєєва, Л. Виготський, В. Давидов, І. Дубровіна, І. Кон, О. Леонтьєв, М. Матюхіна, А. Петровський) дозволив зробити висновок, що період ранньої юності, до якого належить вік старшокласників, є "формативними роками", для яких характерні: найбільш інтенсивне творче дозрівання особистості; формування потреби в життєвому самовизначенні та самотворчості; розвиток потреби в самоусвідомленні як цілісної творчої особистості; інтерес до самореалізації, самоствердження; ускладнення життєдіяльності; складання життєвих планів, життєвих перспектив. Зазначені психологічні особливості за умови цілеспрямованого педагогічного впливу можуть слугувати ефективним знаряддям формування життєвої компетентності старшокласників, а в поєднанні з матеріалом українознавчих предметів - ще й свідомих громадян української держави та носіїв національної та світової культури.

У другому розділі - "Методика формування життєвої компетентності старшокласників у процесі навчання українознавчих предметів засобом проектної діяльності та її експериментальна перевірка" - описано методику проведення й результати констатувального експерименту з визначення наявного рівня сформованості в старшокласників життєвої компетентності та її складових; методику формувального експерименту з упровадження розробленої автором технології життєтворчих проектів у навчанні української мови та літератури, історії України; проаналізовано й узагальнено результати контрольного експерименту з перевірки ефективності експериментальної методики.

Результати констатувального експерименту дозволили зробити висновок, що: у старшокласників недостатньо розвинений рівень життєвої компетентності (35 % учнів виявили високий рівень, 63 % - середній, 2 % - низький); виявлені недоліки в ціннісному розвиткові (старшокласники надто орієнтовані на вічні, особисті, сімейні цінності, демонструючи ігнорування національних і громадянських цінностей), що негативно впливає на сформованість у них ціннісних орієнтацій; рівень сформованості в учнів життєвих компетентностей не достатній, особливо емоційно-вольової сфери, мотиваційної компетентності, "Я-концепції", "Я-динамічного" як здатності до творчого перетворення себе; існує несуттєва різниця в життєтворчому розвиткові школярів міста й села і значно більша різниця цієї ознаки в учнів Півдня й Заходу України; у контексті життєво-компетентнісного аналізу письмові роботи учнів відповідають середньому рівню; у 13-ти учнів (2 %) життєва компетентність сформована на низькому рівні; учителі недостатньо приділяють увагу життєтворчому становленню учнів.

У процесі наукового дослідження розроблено та впроваджено в навчання старшокласників українознавчих предметів особистісно зорієнтована технологію життєтворчих проектів, яка має чотири етапи: постановки проблеми-задачі, самостійна дослідницька робота учнів, оцінка поетапних результатів, створення проекту та його захист. Базовими положеннями технології є формулювання ключових (становлять суть проектів, торкаються сутності навчального предмету, пов'язують його з іншими дисциплінами, з життям, з реальною дійсністю) і тематичних питань (вказують шлях розкриття ключового питання, покликані активізувати учнів), а також розробка операційних карт для опрацювання тематичних питань проектів. Операційні карти відіграють роль певних алгоритмів діяльності, пам'яток, у яких окремо виділено рубрику "Сучасність", де поміщено запитання, що вимагають від учнів встановлення зв'язку матеріалу, що вивчається, із сьогоденням та особистісним досвідом школярів.

Загалом в 10-11 класах було розроблено 28 життєтворчих проектів з української мови та літератури, історії України. Аналіз передбачуваної результативності життєтворчого проектування дозволив відібрати для проведення формувального експерименту 17 проектів.

У процесі формувального експерименту проводилося зовнішнє спостереження за учнями експериментальних класів, яке дало підставу стверджувати, що в старшокласників відбулися позитивні якісні зміни в контексті педагогіки життєтворчості.

Крім того, проводилося порівняльне зовнішнє спостереження за учнями експериментальних і контрольних класів під час опанування ними змісту навчальних предметів. Виявлено, що в експериментальних класах порівняно з контрольними в учнів сформовано більш високий рівень комунікативної, літературної, історичної компетентності.

Контрольний експеримент мав на меті визначення рівня сформованості життєвої компетентності учнів і її складових і продемонстрував такі результати: 1) майже за всіма критеріями спостерігаються позитивні якісні зрушення у контрольних класах, що пов'язано з багатьма факторами: процесом загального дорослішання учнів, впливом навчально-виховного процесу в школі, родинним вихованням, психологічними особливостями періоду ранньої юності тощо; 2) за результатами формувального експерименту було вираховано індекси фактичної результативності груп старшокласників у балах (К) і динаміку якісних змін у відсотках (Q); виявлено більш високий якісний приріст індексів (К 2 ? К 1) експериментальних класів у порівнянні з контрольними, аналогічно значно вищою виявилася й позитивна динаміка якісних змін (Q сформованості життєвої компетентності відповідно склала 12 % проти 8 %) (табл. 1); 3) загальний рівень сформованості життєвої компетентності виявився вищим у старшокласників Заходу України в порівнянні з учнями Півдня України (індекс відносної результативності склав відповідно 75,35 % проти 73,61 %); 4) контрольний аналіз письмових робіт старшокласників продемонстрував, що проекти виконані на високому рівні.

Таблиця 1 Порівняльні результати формувального експерименту з погляду динаміки якісних змін

Теоретичне обґрунтування проблеми формування життєвої компетентності учнів засобом проектного навчання, розробка та експериментальна апробація технології життєтворчих проектів у навчанні старшокласників українознавчих предметів підтвердили припущення, на якому ґрунтується дослідження, і дали підстави зробити такі загальні висновки щодо обумовлених завдань:

1. Аналіз наукової літератури дозволив визначити та теоретично обґрунтувати психолого-педагогічні засади формування життєвої компетентності старшокласників у процесі навчання українознавчих предметів, до яких належать: педагогіка життєтворчості як домінанта нової школи; життєва компетентність як мистецтво жити, запорука життєстійкості та життєздатності особистості; метод проектів як інноваційна (особистісно зорієнтована) педагогічна технологія, що має життєво-компетентнісний потенціал; життєтворчі можливості українознавчих предметів - української мови, української літератури, історії України; психологічні особливості періоду ранньої юності як "формативних років".

2. Структура життєвої компетентності обумовлена авторською функціональною моделлю, відповідно до якої це інтегральне утворення складається з трьох груп компетентностей: відносно себе як особистості та суб'єкта життєдіяльності ("Я-концепції", ціннісних орієнтацій, якостей емоційно-вольової сфери); відносно взаємодії з іншими людьми (комунікативної, полікультурної, конфліктної компетентностей); відносно діяльності в усіх її видах і формах (функціональної та мотиваційної компетентностей, проективної культури); життєва компетентність включає в себе здатність до творчого перетворення себе, емпатію, відповідальність, комунікабельність, рольову поведінку, здатність до співпраці, самостійність, критичне, стратегічне та прогностичне мислення, креативні якості. Відповідно до авторської функціональної моделі було визначено критерії сформованості життєвої компетентності старшокласників: ціннісні орієнтації (цінності п'яти груп відповідно до Кодексу цінностей українського виховання: абсолютні (вічні), національні, громадянські, особисті, сімейні); мотиваційна компетентність (загальна спрямованість індивіда на значущі особисті цілі, прагнення до самореалізації, самостійності, ініціативності, прагнення до досягнення високих результатів діяльності); "Я-концепція": "Я-актуальне" (рефлексія, самоідентифікація, упевненість у собі, самооцінка здібностей, характеру, усвідомлення темпераменту, вимогливість до себе); відповідальність; комунікабельність, потреба в спілкуванні; емоційна сфера (урівноваженість, розсудливість); полікультурна компетентність (здатність до духовної та психологічної близькості з іншими людьми, доброзичливість, емпатія, уміння слухати); особистісна зрілість; "Я-динамічне" (здатність до творчого перетворення себе).

3. Результати моніторингу стану сформованості життєвої компетентності та її складових (ціннісних орієнтацій, мотиваційної компетентності, "Я_концепції", відповідальності, комунікабельності, емоційної сфери, полікультурної компетентності, особистісної зрілості, "Я-динамічного") дали підстави для порівняльного аналізу кількісних даних за показниками "місто - село", "Південь України - Захід України". У підсумку більш високий рівень сформованості життєвої компетентності виявився в респондентів Західної України (високий рівень - 43 %, середній - 53 %, низький - 4 %). Загалом серед 502 охоплених констатувальним експериментом учнів 175 старшокласників показали високий рівень сформованості життєвої компетентності (35 %), 314 - середній (63 %), 13 - низький (2 %). Факт наявності школярів із середнім і низьким рівнями є підставою для проведення цілеспрямованої роботи щодо формування й розвитку життєвої компетентності та її складових.

Аналіз учнівських творів засвідчив, що загалом учні виконали поставлене завдання з написання твору на середньому рівні сформованості життєвої компетентності. Отже, існує потенціал для вдосконалення комунікативної й життєтворчої якості писемного мовлення школярів.

Анкетування вчителів показало, що респонденти мало пропонують школярам запитання й завдання життєтворчого спрямування, отже, недостатньо приділяють увагу життєтворчому становленню учнів.

4. Розроблена методика впровадження технології життєтворчих проектів у навчання української мови, української літератури, історії України як українознавчих предметів. Технологія передбачає: визначення змістових ресурсів українознавчих предметів - особистісно значущих аспектів навчальних тем і факторів мотивації навчальної діяльності на уроках української мови, ідейно-емоційних оцінок вивчених художніх творів на уроках української літератури, паралелей між історією й сучасністю та уроків минулого для сучасного суспільства й особисто для учнів на уроках історії України - задля формулювання теми й проблематики діяльності; надання меті діяльності життєтворчого спрямування на формування складових життєвої компетентності; передбачення очікуваних результатів роботи над кожним окремим проектом і визначення сукупної результативності життєтворчого проектування; побудову уроку відповідно до структури особистісно зорієнтованого навчання й технологічних етапів життєтворчого проектування, обов'язково дотримуючись вимог до діяльності вчителя та учнів; створення учнями проектів у вигляді твору, оскільки змістовим наповненням діяльності з проектування є цілеспрямовано виучуваний текст або його інтерпретації; формування в учнів навичок аналізу літературних творів, лінгвістичного аналізу текстів, аналізу історичних першоджерел; ретельну розробку ключових і тематичних питань проектів, а також операційних карт до них, обов'язково виділяючи рубрику "Сучасність"; створення на уроці сприятливої атмосфери діалогізму, розкутості, невимушеності; захист-презентацію учнями проектів; комплексне оцінювання учнівських проектів відповідно до заздалегідь визначених критеріїв.

Процес життєтворчого проектування відбувається відповідно до чотирьох технологічних фаз. На етапі постановки проблеми-задачі вчитель підводить учнів до усвідомлення проблеми, мети діяльності, добирає орієнтовну назву проекту, пропонує операційні карти з розробки тематичних питань; учні усвідомлюють проблему, визначають мету діяльності на уроці, придумують варіанти назв проекту, знайомляться з операційними картами. На етапі самостійної дослідницької діяльності вчитель організує групову дослідницьку роботу учнів, застосовуючи активні та інтерактивні методи, стежить за їх індивідуальною роботою; учні обговорюють у групах аспекти тематичних питань. На етапі критичної оцінки проміжних результатів учитель організовує обговорення тематичних питань, створює сприятливу психологічну атмосферу, стежить за логікою думок школярів, коригує розумову діяльність учнів, тактовно виправляючи помилки, висловлює побажання, підводячи до певних висновків, формулює домашнє завдання, вказуючи термін виконання; учні висловлюють думки щодо аспектів тематичних питань, розкриваючи різні погляди на проблеми, займають певну позицію згідно зі своїм життєвим досвідом, переконаннями, особистісними орієнтаціями, оцінюють роботу одне одного. На етапі захисту проектів учні створюють власні проекти, відповідно оформлюючи, готуються до їх захисту, учитель організовує захист учнями проектів на уроці чи позакласному заході, залучаючи до його підготовки школярів, організовує цінування, виставляє підсумкову оцінку.

5. Експериментальна перевірка методики формування життєвої компетентності старшокласників у процесі навчання українознавчих предметів засобами проектної діяльності довела ефективність технології життєтворчих проектів у формуванні життєвої компетентності та її складових. Підставами для висновку стали такі результати: позитивна динаміка якісних змін в експериментальних класах за різними критеріями склала від 1 % до 26 %; значення індексу відносної сформованості життєвої компетентності учнів експериментальних класів на Півдні України збільшилося на 8,45 % та на 9,26 % - на Заході України; загалом з 287 учнів експериментальних класів 138 показали високий рівень сформованості життєвої компетентності (48 %), 149 - середній рівень (52 %) (динаміка якісних змін склала 12 %); в експериментальних класах немає школярів, які показали низький рівень сформованості життєвої компетентності; відбулися позитивні зміни комунікативної та життєтворчої якості учнівських творів - контрольний зріз засвідчив високий рівень проектів.

Статистична обробка результатів дисертаційного дослідження засвідчила таке: доведена істотність зв'язку між рівнем сформованості життєвої компетентності старшокласників та інноваційною технологією життєтворчих проектів; вплив упровадження інноваційної технології життєтворчих проектів у навчання українознавчих предметів на рівень сформованості в старшокласників життєвої компетентності доведений з імовірністю 0,9 (90 %); рівень сформованості життєвої компетентності залежить від упровадження в навчальний процес інноваційної технології життєтворчих проектів.

Проведене дослідження дало підстави розробити рекомендації щодо впровадження методики формування життєвої компетентності старшокласників у процесі навчання українознавчих предметів засобами проектної діяльності.

Основні положення й результати дисертаційного дослідження відображено в таких публікаціях

1. Нищета В.А. Актуальність педагогічних ідей М.О. Корфа: екстраполяція на концепти педагогіки життєтворчості / В.А. Нищета // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету: (Педагогічні науки). - № 2. - Бердянськ: БДПУ, 2008. - С. 43-48.

2. Нищета В.А. Критичне творче мислення у контексті життєтворчої спрямованості вивчення української мови та літератури / В.А. Нищета // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету: (Педагогічні науки). - № 4. - Бердянськ: БДПУ, 2008. - С. 62-71.

3. Нищета В.А. Життєва компетентність особистості : до питання створення функціональної моделі / В.А. Нищета // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб. наук. пр. / [редкол. : Т. І. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. - Запоріжжя: [б. в.], 2008. - Вип. 51. - С. 257-264.

4. Нищета В.А. Методика проведення й результати моніторингу сформованості життєвої компетентності старшокласників / В.А. Нищета // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб. наук. пр. / [редкол. : Т. І. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. - Запоріжжя: [б. в.], 2008. - Вип. 52. - С. 212-218.

5. Нищета В. Метод проектів на уроках літератури / Володимир Нищета // Українська мова та література. - Травень, 2006. - № 17 (465). - С. 4-9.

6. Нищета В.А. Життєвий проект як орієнтир у просторі майбутнього / В.А. Нищета // Моделі компетентного випускника 12-річної школи: сутність, пріоритети, пошуки відповідей на виклики ХХІ століття: Матеріали Всеукраїнської науково-пошукової конференції, 16-17 травня 2007 року. - К. ; Донецьк: [б. в.], 2007. - Т. 1. - С. 411-416.

7. Нищета В. Життєва компетентність як орієнтир сучасної шкільної історичної освіти / Володимир Нищета // Концептуальні засади сучасної шкільної історичної освіти: [зб. документів і наук. праць] ; [за ред. К.О. Баханова]. - Бердянськ: БДПУ, 2007. - С. 260-263.