Розвиток зв'язного мовлення молодших школярів із затримкою психічного розвитку засобами образотворчого мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.03 - корекційна педагогіка

РОЗВИТОК ЗВ'ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ЗАСОБАМИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

КАШУБА ЛЮДМИЛА ВОЛОДИМИРІВНА

Київ - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В умовах модернізації освітньої системи в Україні посилена увага приділяється розробленню інноваційних інтегративних педагогічних технологій навчання дітей з психофізичними особливостями. Значну частину серед них складають діти із затримкою психічного розвитку (ЗПР).

Концептуально-змістові засади навчання дітей із ЗПР визначено в Державному стандарті спеціальної освіти, де окреслюються основні освітні компетенції, серед яких мовна компетентність визнана основоположною. Формування мовної компетентності у школярів із ЗПР передбачає, перш за все, розвиток мовлення, оскільки через мовлення трансформується логіка мислення дитини, визначається успішність когнітивного та емоційного розвитку (Л. Вавіна, Т. Власова, Т. Вісковатова, А. Колупаєва, В. Лубовський, Т. Сак, Є. Соботович, В. Тарасун, С. Шевченко, М. Шеремет та ін.).

Водночас, у практиці роботи шкіл (класів) інтенсивної педагогічної корекції, де навчаються діти із ЗПР, бракує педагогічних технологій, які були б розроблені на інтегративній основі та враховували сучасні компентнісні підходи до розвитку зв'язного мовлення як основи навчальної діяльності учня з недостатністю пізнавальної сфери.

Особливості мовленнєвого розвитку дітей із ЗПР дослідниками вивчалися різноаспектно: на особливості граматичної структури вказували Є. Соботович (1984), Р. Трігер (1987), Г. Рахмакова (1987); недостатність мовленнєвої активності, парціальність порушень, збідненість та недиференційованість словникового запасу відмічали О. Слєпович (1987), С. Шевченко (1983, 1994), В. Тарасун (1998); фонематичну недорозвиненість при знижені пізнавальної діяльності вивчали С. Карнова (1974), Р. Трігер (1981), А. Колупаєва (1995). Розвитку комунікативних навичок та творчого зв'язного мовлення дошкільників присвячено дослідження І. Марченко (2001), Л. Савчук (2006).

Втім, певна фрагментарність, вікові обмеження та суперечливість висновків в багатьох дослідженнях актуалізує необхідність експериментального вивчення особливостей зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР.

Багатоаспектність і складність проблеми розвитку зв'язного мовлення, стилістичних умінь молодших школярів відмічали вчені-лінгвісти, методисти, психологи (Б. Ананьев, А. Богуш, Л. Божович, Л. Венгер, Л. Виготський, М. Жинкін, О. Запорожець, І. Зимня, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, Л. Мацько та ін.). При цьому в окремих наукових працях зазначається, що наочно-образним засобом впливу, який вмотивовує навчальну діяльність учня і виступає одним із стрижневих складових роботи з розвитку зв'язного мовлення є образотворче мистецтво.

Позитивний коригуючий вплив образотворчого мистецтва на пізнавальну діяльність дітей з інтелектуальною недостатністю досліджувалися Т. Головіною, К. Гордієнко, О. Грабовським, І. Дмитрієвою, Г. Дульнєвим, Г. Плешканівською та ін.

Однак, з позицій використання образотворчого мистецтва для вдосконалення мовлення школярів із ЗПР у спеціальній педагогіці і, зокрема, методиці навчання мови цих дітей залишилось поза увагою.

Педагогічна та методична значущість проблеми, її недостатнє теоретичне та методичне розроблення зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: „Розвиток зв'язного мовлення молодших школярів із затримкою психічного розвитку засобами образотворчого мистецтва”.

Об'єктом дослідження є мовленнєва діяльність молодших школярів із затримкою психічного розвитку.

Предметом дослідження є процес формування зв'язного мовлення у дітей із затримкою психічного розвитку молодшого шкільного віку.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні особливостей розвитку зв'язного мовлення дітей із затримкою психічного розвитку молодшого шкільного віку, розробці та апробації методики його корекції на основі використання засобів образотворчого мистецтва в умовах навчально-виховної роботи.

Відповідно до мети було визначено завдання дослідження:

1. Визначити теоретичні підходи до вивчення проблеми розвитку зв'язного мовлення та методичні аспекти його формування у дітей молодшого шкільного віку.

2. Виявити особливості структурних компонентів процесу розвитку зв'язного мовлення у молодших школярів із ЗПР.

3. Означити критерії та рівні сформованості зв'язного мовлення у молодших школярів із ЗПР.

4. Визначити та обґрунтувати педагогічні умови розвитку зв'язного мовлення у молодших школярів із ЗПР.

5. Розробити та апробувати методику розвитку зв'язного мовлення у молодших школярів та довести педагогічну доцільність використання засобів образотворчого мистецтва.

Методи дослідження: теоретичні: системний аналіз педагогічної, лінгвістичної та спеціальної літератури в розрізі проблеми, яка досліджувалась; психолого-педагогічний експеримент, який охоплював констатуючий, формуючий, контрольний та порівняльний етапи; емпіричні: спостереження за навчально-виховним процесом; вивчення результатів сформованості зв'язного мовлення школярів із ЗПР, анкетування вчителів, бесіди з логопедами, дефектологами, вихователями, батьками молодших школярів із ЗПР; процедури кількісної, якісної та статистичної обробки експериментальних даних.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується комплексом методів дослідження, адекватних його меті, завданням; залученням фактичного матеріалу, його якісним, кількісним та статистичним аналізом; широким обговоренням дослідження на наукових сесіях, науково-практичних конференціях і семінарах.

Експериментальна база: спеціальна загальноосвітня школа № 2 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області; загальноосвітня І-ІІ ст. спеціальна школа-інтернат інтенсивної педагогічної корекції м. Новомиргорода Кіровоградської області; загальноосвітня школа І ступеня „Мрія” Кіровоградської міської ради Кіровоградської області.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження.

Вперше визначено стан зв'язного мовлення у молодших школярів із ЗПР; теоретично обґрунтовано і експериментально доведено доцільність використання засобів образотворчого мистецтва при розвитку зв'язного мовлення у цієї категорії учнів; розкрито педагогічні умови реалізації інтегративного підходу до розвитку зв'язного мовлення в учнів молодших класів засобами образотворчого мистецтва.

Конкретизовано і уточнено: дефініцію „зв'язне мовлення”; дістала подальшого розвитку методика навчання молодших школярів із ЗПР.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання з діагностичною метою розроблених методів дослідження зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР. Розроблені й апробовані: комплекс корекційних завдань, методичні прийоми корекції показників зв'язного мовлення можуть бути використані в процесі спеціального навчання молодших школярів із ЗПР.

Матеріали дослідження можуть знайти застосування в процесі читання курсу лекцій у педагогічних освітніх закладах, які готують або підвищують фаховий рівень вчителів початкових класів, дефектологів, логопедів.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні положення дослідження дістали своє відображення в публікаціях автора, доповідались й отримали схвалення на розширених засіданнях кафедри дошкільної та початкової освіти, кафедри корекційної педагогіки Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського. Результати досліджень апробовано на звітній науково-практичній конференції молодих учених Інституту спеціальної педагогіки АПН України „Інноваційні технології навчання й виховання дітей з особливими потребами” (Київ, 2006 р.) на міжнародних науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми корекційної педагогіки та психології” (Кам'янець-Подільський, 2006, 2007 рр.); науково-практичної конференції „Конструювання навчального процесу на основі ТРВЗ-педагогіки” (Запоріжжя, 2005), ІІ, ІІІ, ІV Міжнародних науково-практичних конференцій: „Розвиток творчих здібностей особистості - умова успішного навчання” (Вінниця, 2005), „Психолого-педагогічні аспекти розвитку пам'яті та творчого мислення” (Вінниця, 2006), „Актуальні проблеми навчання молодших школярів” (Вінниця, 2008); Міжнародної науково-практичної конференції „Психолого-педагогические проблемы преподавания основ наук в современной школе” (Воронеж, 2008); міжвузівських конференціях Кіровоградського державного університету ім. Володимира Винниченка (2005-2009 рр.); обласних семінарах-практикумах (2005-2009 рр.); а також під час викладання на курсах підвищення кваліфікації вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, вчителів початкових класів, вихователів дошкільних навчальних закладів Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського (2004-2009 рр.), Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (2006-2008 рр.), Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (2006-2008 рр.).

Результати дисертації впроваджено в навчально-виховних процес Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка від 17.10.2008 р. за № 602); Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського (довідка від 13.03.2009 за № 163); Херсонського державного університету (довідка від 07.11.2008 р. за № 08-12/1591); Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка від 21.01.2009 р. за № 36); спеціальної загальноосвітньої школи № 2 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області (довідка від 13.11.2008 р. за № 753); загальноосвітньої І-ІІ ст. спеціальної школи-інтернату інтенсивної педагогічної корекції м. Новомиргорода Кіровоградської області (довідка від 22.10.2008 р. за № 125); загальноосвітньої школи І ступеня „Мрія” Кіровоградської міської ради Кіровоградської області (довідка від 27.05.2008 за № 145).

Публікації. Результати дослідження викладені в 17 публікаціях у наукових фахових виданнях; 15 одноосібних та 2 у співавторстві.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, загальних висновків, списку використаних джерел (307 найменувань, 12 із них іноземними мовами) і 10 додатків на 70 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 232 сторінки. Основний зміст роботи викладено на 201 сторінці тексту, до якого входять 24 таблиці та 23 рисунка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано об'єкт, предмет, мету і завдання; охарактеризовано методологічні та теоретичні основи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість одержаних результатів.

У першому розділі - „Науково-теоретичні засади розвитку зв'язного мовлення у молодших школярів” - представлено результати аналізу загальної і спеціальної психолого-педагогічної вітчизняної та зарубіжної наукової літератури з проблем сформованості та розвитку зв'язного мовлення у молодших школярів із затримкою психічного розвитку і з нормальним розвитком. Розкрито структуру та зміст поняття „зв'язне мовлення”, визначено теоретико-методичні засади формування зв'язного мовлення у дітей із затримкою психічного розвитку.

Аналіз загальної психолого-педагогічної літератури дав змогу з'ясувати, що проблема розвитку зв'язного мовлення багатоаспектна, а це значно ускладнює її теоретико-експериментальне вивчення. В загальній психології та педагогіці існує кілька концептуальних теорій та напрямків вивчення проблеми зв'язного мовлення. Так, розвитку процесу висловлювання присвятили свої праці В. Бадер, Н. Гавриш, В. Капінос, Т. Коршун, Л. Мацько, Л. Скуратівський, В. Собко, О. Хорошковська та ін.; лінгводидактичні засади методики розвитку зв'язного мовлення розробляли М. Вашуленко, Л. Величко, Т. Ладиженська, М. Пльонкін, Г. Сіриця, О. Копалова та ін.

З аналізу лінгвістичної та науково-методичної літератури висновується, що зв'язне мовлення - складне системоутворююче поняття, регулюючою ознакою якого є комунікативна компетентність, яка допомагає індивіду орієнтуватися у різноманітних комунікативних ситуаціях. Відтак, розвиток зв'язного мовлення розглядається вченими як засіб формування соціально активної особистості і, відповідно, має ґрунтуватися на комплексному компетентнісному підході.

У психолого-педагогічній літературі описано різні підходи до проблеми розвитку зв'язного мовлення дітей дошкільного та молодшого шкільного віку (А. Богуш, Д. Балдинюк, М. Вашуленко, М. Жинкін, І. Зимня, М. Ісаєнко, Г. Люблінська, Т. Ладиженська, М. Львов, В. Мельничайко, Л. Федоренко та ін.).

Серед провідних варто виокремити: інтелектуально-мовний; структурно-композиційний, функціонально-стилістичний. Функціонально-стилістичний підхід є одним із найпоширеніших у розвитку усного і писемного зв'язного мовлення школярів. Він передбачає розвиток умінь володіти мовленням залежно від ситуації спілкування і цим самим забезпечує його розвиток.

М. Ісаєнко виокремлює у мовленнєвому спілкуванні такі компоненти: когнітивно-інформаційний, емоційно-виразний, гностичний, оцінний, кожний з яких представлений відповідною сукупністю умінь та навичок. Зазначимо, що ці компоненти виступають критеріями мовленнєвої компетентності особистості й можуть слугувати підґрунтям експериментального дослідження розвитку зв'язного мовлення.

У контексті розвитку зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР означена проблема має певну специфіку, що визначається особливостями їхнього мовленнєво-комунікативного розвитку, зумовленого, здебільшого, функціональними порушеннями, соціальним станом розвитку дитини.

Сучасні дослідження (Н. Бастун, Т. Власова, Т. Ілляшенко, В. Ковальов, К. Лебединська, М. Певзнер, Т. Сак, О. Слєпович, В. Тарасун та ін.) вказують на такі особливості психічного розвитку дітей із ЗПР, як труднощі в оволодінні елементарною грамотою; формуванні елементарних розумових операцій, читання, письма, лічби; легкі порушення мнемічної, інтелектуальної та мовленнєвої діяльності; емоційно-вольової регуляції поведінки; самоконтролю; зниження працездатності, пам'яті, уваги, мислення, мовних функцій.

Затримка психічного розвитку - складне поліморфне порушення, при якому страждають різні компоненти психічної та фізичної діяльності. Дітям цієї категорії властиві певні розлади здатності до абстрактного та наочно-образного мислення, недостатня сенсомоторна координація, загальна моторна повільність, неорганізованість, імпульсивність, недостатня цілеспрямованість, слабка мовна регуляція, спонтанна активність в усіх видах діяльності.

Розмовно-побутове мовлення учнів із ЗПР мало відрізняється від норми, але становить здебільшого ситуативний характер. Поза ситуацією не зрозумілим стає монологічне мовлення таких учнів. У них лише починається перехід до контекстного мовлення. Молодші школярі цієї категорії перебувають на значно нижчій сходинці формування монологічного мовлення, ніж діти, які розвиваються нормально. Це пов'язано, насамперед, з несформованістю формуючої функції мовлення, незрілістю операцій програмування та граматичного структурування, недорозвитком пізнавальної сфери (І. Марченко, Л. Савчук, О. Слєпович, С. Шевченко та ін.).

Одним із найсуперечливих питань у спеціальній педагогіці залишається формування зв'язного мовлення в дітей з затримкою психічного розвитку, що, у свою чергу, залежить від ступеня розвитку наочно-образного мислення, вміння встановлювати суттєві ситуаційні зв'язки між предметами та правильно висловлюватися. Процес інтенсивного формування наочно-образного мислення відбувається на етапі початкової школи. Тому методичні засади навчання молодших школярів із ЗПР орієнтовані на практичну діяльность з опорою на використання засобів наочності при сприйнятті засвоюваного матеріалу.

На підставі теоретичного аналізу наукових джерел (Л. Занков, І. Зимня, А. Зимульдінова, Н. Гавриш, О. Гордієнко, Г. Дульнєв, Т. Скрипник та ін.) виявлено, що засоби образотворчого мистецтва розглядаються в контексті їх впливу на розвиток інтерактивного та соціально-перцептивного компонентів процесу спілкування та встановлення оптимальних міжособистісних стосунків у молодших школярів. Було з'ясовано, що всі компоненти процесу спілкування (вербальні, невербальні) взаємопов'язані між собою і сприяють встановленню взаємодії та розвитку міжособистісних стосунків, допомагають орієнтуватися в ситуації спілкування та пізнанні один одного.

Як засвідчив аналіз спеціальної літератури (Л. Вавіна, О. Граборов, І. Дмитрієва, В. Кащенко, Н. Стадненко та ін.), формування та розвиток зв'язного мовлення у дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними порушеннями переважно здійснюється шляхом складання оповідань за картиною та серією картин, але не знайшли достатнього практичного розвитку завдання творчого спрямування. Образотворчі засоби спонукають уникати неадекватні способи спілкування, застосовувати мовленнєві еталони. Тому виникає потреба своєчасного й ефективного коригування зв'язного мовлення, використовуючи засоби образотворчого мистецтва.

Аналіз психолого-педагогічної літератури, державних документів, спостереження за навчально-виховною роботою молодших школярів із ЗПР, власний досвід педагогічної діяльності засвідчує, засоби образотворчого мистецтва в сучасній практиці не є дієвим інструментарієм підвищення успішності при проведенні означеної роботи. Проблема розвитку зв'язного мовлення засобами образотворчого мистецтва недостатньо вивчена і розроблена і потребує глибокого науково-експериментального вивчення саме у початковий період навчання.

У другому розділі - „Дослідження особливостей зв'язного мовлення у молодших школярів із затримкою психічного розвитку” - представлено стан сучасної практики розвитку зв'язного мовлення дітей молодшого шкільного віку із ЗПР; розкрито організацію та методику констатувального експерименту, його етапи; представлено компонентну структуру; визначено критерії та показники сформованості зв'язного мовлення учнів 1-4 класів із затримкою психічного розвитку за авторською компонентно-критеріальною системою оцінювання.

Відповідно до мети констатувального етапу дослідження було визначено наступні завдання: аналіз сучасної практики розвитку зв'язного мовлення у молодших школярів із затримкою психічного розвитку; документації та анамнестичних даних з медичних карток дітей; виявлення рівнів сформованості зв'язного мовлення за показниками з використанням образотворчих засобів; виявлення вміння самостійно вербально описувати та графічно зображувати прояви основних емоційних станів людини; визначення актуальних ситуацій спілкування школярів.

На початку констатувального етапу було проведено пілотажне дослідження, метою якого було виявлення особливостей зв'язного мовлення учнів із затримкою психічного розвитку 1-4 класів. Задля цього використано метод спостереження. Так, у ході спостереження за учнями 1-4 класів шкіл інтенсивної педагогічної корекції (далі ІПК) було виявлено загальні особливості їхнього розвитку. А саме: діти здебільшого недостатньо орієнтувались в інструкціях, недостатньо самостійно включались у виконання завдань, не вміли використовувати правила мовленнєвого етикету, спрямованих на пізнавальну діяльність.

З'ясовано, що вчителі під час роботи над розвитком зв'язного мовлення найбільше часу відводять таким видам навчальної діяльності, як переказування текстів, розповіді і т.п. Практикуються вправи на звуковимову, словникову роботу, складання речень із новим словом та за малюнком, бесіди за малюнком і за змістом прочитаних текстів та ін. Однак, лише епізодично проводиться робота з розвитку зв'язного мовлення із залученням творів мистецтва, сюжетних малюнків тощо. Засоби образотворчого мистецтва не є дієвим інструментарієм підвищення успішності при проведенні означеної роботи. Підручники та посібники для дітей із ЗПР молодшого шкільного віку потребують більшої ілюстрованості, повнішого представлення творів художнього мистецтва.

Ознайомлення з шкільною та медичною документацією допомогло з'ясувати певні особливості сформованості зв'язного мовлення (зниження пізнавальної активності; ускладнення мисленнєвих процесів і операцій, обмеженість проявів емоційних станів) дітей молодшого шкільного віку.

Проведене опитування вчителів початкових класів дало змогу сконцентрувати увагу на важливих аспектах проблеми зв'язного мовлення, визначити критерії та показники, підібрати спеціальні завдання з використанням образотворчих засобів. Відсутність спеціальних методик із розвитку зв'язного мовлення та розробок корекційно-розвивальних занять для молодших школярів спостерігались в процесі відвідування занять з розвитку зв'язного мовлення.

Нами проаналізовано стан навчально-методичного забезпечення навчання української мови школярів 1-4 класів шкіл інтенсивної педагогічної корекції. З'ясовано, що підручники та посібники для дітей із ЗПР молодшого шкільного віку потребують більшої ілюстрованості, повнішого представлення творів художнього мистецтва. Так, із загальної кількості (399) вправ, які є в підручнику з української мови для учнів із ЗПР 1 класу лише 13% виконуються з використанням засобів образотворчого мистецтва; для учнів 2 класу - із 565 вправ ілюстровано - 9,2%; для учнів 3 класу - із 636 вправ малюнки використовуються на 8%, для учнів 4 класу - із 672 вправ коефіцієнт використання образотворчих засобів становить 9%.

Окрім того, недостатньо годин за сучасними програмами відводиться на вивчення службових частин мови, адже саме вони служать інструментарієм зв'язності усного та писемного мовлення. Завдяки їм діти навчаються складати словосполучення, речення, складати описи, писати творчі роботи. Так, у 1 класі на вивчення службових частин мови відводиться 1 % від кількості годин, відведених на вивчення частин мови; у 2 класі - 3%; у 3 класі - 3,8%; у 4 класі - 2,5%. Така недостатня увага до опанування граматичними функціями та семантико-стилістичними властивостями службових частин мови, їх використанням у мовленнєвій практиці учнів початкових класів, призводить до недорозвинення зв'язного мовлення.

На другому етапі отримані дані враховувались при розробці варіативної методики констатувального експерименту, спрямованої на визначення критеріїв, показників та рівнів сформованості зв'язного мовлення у молодших школярів із затримкою психічного розвитку.

На цьому етапі передбачалося досягнення наступних цілей: з'ясувати особливості сформованості показників зв'язного мовлення учнів 1-4 класів у процесі виконання спеціально розроблених завдань; визначити рівні його сформованості. Це відбувалося у процесі виконання мовленнєвих завдань: повторення речень за зразком, складання розповіді за планом; розпізнавання помилок у власному мовленні та мовленні однолітків; використання правил мовленнєвого етикету під час виконання і перевірки завдань.

Зазначений етап дослідження передбачав визначення вихідного рівня сформованості зв'язного мовлення дітей молодшого шкільного віку за розробленими критеріями та показниками, що були розроблені.

Так, показниками комунікативно-мовленнєвого критерія є: багатство словникового запасу, наявність формул мовленнєвого етикету, спроможність помічати помилки у власному мовленні та мовленні інших. Показники соціопрагматичного критерія: відповідність висловлювання мовленнєвій ситуації, спроможність репродукувати і створювати висловлювання, доречність висловлювання. Такі показники, як наявність мовних і немовних засобів виразності, уміння регулювати темп і стиль мовлення відповідно емоційної забарвленості є складовими емоційно-репродуктивного критерію. До всіх показників в межах кожного критерію було розроблено низку експериментальних завдань окремо для кожного класу. Аналіз результатів виконаних дітьми завдань дозволив виявити загальні рівні сформованості зв'язного мовлення (високому рівню відповідало значення коефіцієнту 0,9 і вище; достатньому - 0,8-0,7; середньому - 0,6-0,5; низькому - 0,4-0,3).

Обстеження словникового запасу в учнів 1-2 класів виявило труднощі у вживанні назв професій, знарядь праці, актуалізації іменників, прикметників, дієслів, прийменників. Учні 3-4 класів відчували труднощі у роботі з антонімами, синонімами, складанням словосполучень і речень за малюнками. За рівнем використання норм мовленнєвого етикету більшість учнів 1 класу показала низький рівень, 2-4 класів - середній. Одержані дані по визначенню умінь помічати недоліки у власному мовленні та мовленні однолітків мали у 1-2 класах - низький показник, у 3-4 класах - середній.

Рівень сформованості за соціопрагматичним критерієм в учнів 1-3 класів є низьким, а в учнів 4 класу - середнім. Труднощі викликали завдання словесного опису ситуацій за серією малюнків, правильного розпізнавання емоційних станів людей, зображених на малюнках та вербалізація пози, жестів, міміки персонажів. Специфіка складання діалогу школярів відзначена короткими фразами та обмеженістю розгортання подальших подій. Перевірка емоційної виразності дітей зазначеної категорії експериментальної групи (ЕГ) виявила проблему у вмінні відтворювати емоційні стани героїв, слабкі можливості у декламуванні та емоційному описуванні подій і персонажів.

Порівняльний аналіз рівнів сформованості зв'язного мовлення учнів 1-4 класів експериментальних і контрольних груп засвідчили, що учні 1-2 класів експериментальної групи мають низький показник (0,3; 0,4) сформованості зв'язного мовлення, а учні 3-4 класів - середній показник (0,5).

Учні 1 класу контрольної групи (КГ) показали низький показник (0,4); учні 2 і 3 класів - середній показник (0,5); учні 4 класу - середній показник (0,6). При цьому за окремими показниками засвідчено коливання числових значень коефіцієнтів у межах від низького до середнього рівнів.

У констатувальному дослідженні використовувалися експериментальні методики з формування образного мислення засобами образотворчого мистецтва, ейдетики, теорії розв'язання винахідницьких задач, методики розвивального навчання Д. Ельконіна - В. Давидова - В. Рєпкіна та гуманно-особистісної педагогіки Ш. Амонашвілі.

Дослідженням охоплено 117 учнів 1-4 класів, які мали діагноз - затримка психічного розвитку (ЗПР): 61 учень із затримкою психічного розвитку (1 клас - 12 учнів; 2 клас - 11 учнів; 3 клас - 23 учні; 4 клас - 14 учнів) експериментальної групи та 56 учнів із ЗПР (1 клас - 8 учнів; 2 клас - 11 учнів; 3 клас - 25 учнів; 4 клас - 12 учнів) контрольної групи. Дослідження здійснювалося шляхом порівняння рівня сформованості зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР шкіл інтенсивної педагогічної корекції. Дослідження в порівняльному плані уможливлює ґрунтовніше виділити специфічні особливості розвитку зв'язного мовлення під час виконання завдань дітьми із ЗПР.

Таким чином, констатувальний етап дослідження дозволив отримати експериментальне підтвердження наших теоретичних положень та виявити загальний рівень і особливості сформованості зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР.

У третьому розділі - „Експериментальна методика розвитку зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР образотворчими засобами” - подано теоретичні позиції організації експериментального навчання, описано модель та висвітлено зміст авторської апробованої методики поетапного розвитку зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР засобами образотворчого мистецтва; представлено результати апробування формувальної методики.

Головна мета формувального етапу дослідження полягала у формуванні зв'язного мовлення дітей молодшого шкільного віку образотворчими засобами в умовах спеціально організованої корекційно-розвивальної роботи та визначенні педагогічних умов її ефективності.

На цьому етапі розв'язувалася низка завдань: визначалися теоретичні та організаційно-методичні засади формувального експерименту; розроблялася методика формування зв'язного мовлення у молодших школярів із затримкою психічного розвитку засобами образотворчого мистецтва; проводився комплекс корекційно-розвивальних занять із розвитку зв'язного мовлення з урахуванням визначених критеріїв та показників; апробовувалася авторська методика; відстежувалася динаміка та особливості сформованого зв'язного мовлення дітей цієї категорії у процесі інтегрованих занять; проводився порівняльний аналіз розвитку зв'язного мовлення в експериментальних та контрольних групах.

Теоретичними засадами організації зазначеного етапу дослідження виступив діяльнісний підхід до формування комунікативно-мовленнєвих умінь та принципи мовленнєвого розвитку і начання дітей рідної мови, зокрема, принципи комунікативної, когнітивної, адаптивної спрямованості, принцип мисленнєво-мовленнєвої активності, ситуативності, індивідуальності, новизни матеріалу та лінгводидактичні принципи (А. Богуш, В. Скалкін, Л. Федоренко та ін.).

Для реалізації головної мети експериментальної частини дослідження було розроблено модель (рис. 1) і спеціальну методику поетапного розвитку зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР засобами образотворчого мистецтва, опорні положення якої репрезентовані в цій моделі.

При створенні експериментальної методики ми враховували теорію поетапного формування розумових дій П. Гальперіна, на основі якої визначено наступні етапи формування зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР: пропедевтичний, когнітивно-розвивальний, мовленнєво-діяльнісний, емоційно-регулятивний, художньо-творчий.

Підготовчим видом роботи на пропедевтичному етапі були вступні міні-бесіди про вплив емоційних станів людини для спілкування, які допомагають створювати доброзичливу атмосферу між комунікантами, в процесі чого реалізується мотиваційний компонент методики.

На когнітивно-розвивальному етапі учнів знайомили з прийомами ейдотехніки, які розвивали органи чуттів у процесі мовленнєвої діяльності, з назвами й проявами нових емоційних станів (страх, сум, радість, здивування, спокій, гнів) та настроїв, вчили сприймати схему власного обличчя, застосовувати мімічні піктограми, визначати емоційних стан героїв, зображених на малюнках.

Мовленнєво-діяльнісний етап передбачав застосування засвоєних знань у ситуаціях спілкування. Використовувалась наочність, адаптована до мовленнєвих завдань для дітей даної категорії в творчих вправах, описових розповідях за змістом сюжетних картин, імажинативних іграх, психогімнастики, артикуляціної гімнастики, пантоміми, лялькотерапії, монологах, діалогах, сюжетно-рольових іграх, театралізації фрагментів казок, оповідань тощо. Були використані різноманітні прийоми розвитку мовлення: моделювання мовленнєвих ситуацій за змістом картин, коментоване малювання, складання аплікацій на задану тему, за змістом художніх творів.

Змістовним наповненням етапу виступив розроблений нами спецкурс для вчителів експериментальних класів «Розвиток зв'язного мовлення молодших школярів із затримкою психічного розвитку засобами образотворчого мистецтва», який охоплював 6 лекційних тем і 14 практичних занять. Педагогам було запропоновано інформацію про інноваційні інтерактивні технології по формуванню образного мислення, ейдетики, теорії розв'язання винахідницьких задач, розвивального навчання. На тренінгах моделювалися заняття за запропонованими темами, підбиралася наочність, складалися проекти для проведення індивідуальних та групових занять; готувалися конспекти занять із розвитку зв'язного мовлення з використанням образотворчих засобів.

Кінцевою метою цього етапу було змістове наповнення, системний підхід до оновлення форм і методів професійної діяльності педагога, використання інформаційно-комунікаційних технологій на заняттях.

Емоційно-регулятивний етап передбачав подальший розвиток емоційно-вольової сфери, формування контрольно-оціночних дій, комплексне використання невербальних засобів в різних видах комунікації; збагачення мовлення учнів скоромовками та чистомовками, регулювання сили голосу і темп мовлення; доречно вживати засвоєні слова, розуміння прислів'я, слів з переносним значенням; визначати кількість слів у реченні; утворювати ступені порівняння прикметників, узгоджувати кількісні, порядкові числівники та займенники, будувати речення, що ускладнені зворотами, контролювати та оцінювати послідовність викладу думок.

Змістовний аспект роботи передбачав використання мовленнєвих ситуацій для спілкування застосування образотворчих засобів. Запропоновано систему занять з емоційно-мовленнєвого тренінгу. При цьому враховувалися методи і прийоми, які стимулювали самостійність і мовленнєву активість школярів.

В процесі художньо-творчого етапу відбувалося заохочення учнів до художньо-мовленнєвої діяльності, створення ситуації успіху. Для цього використовувалися комунікативно-інформаційні технології, відбувалося малювання картин, складання розрізних малюнків і пазлів, ліплення тощо.

Нами було розроблено спеціальну корекційно-розвивальну програму поетапного розвитку зв'язного мовлення для учнів зазначеної категорії підготовчих - четвертих класів та методичні рекомендації для вчителів з використанням образотворчих засобів.

З метою виявлення ефективності експериментальної методики на прикінцевому етапі було проведено контрольні зрізи. Учням запропоновано завдання до кожного з виокремлених критеріїв і показників відповідно до констатувального етапу експерименту.

Ефективність перевірки розробленої методики здійснювалася шляхом порівняльного аналізу вихідних рівнів сформованості зв'язного мовлення учнів початкових класів експериментальної та контрольних груп (КГ - учні аналогічної школи ІПК, КГн - учні загальноосвітньої школи), визначених перед початком експерименту.

У таблиці 1 подано порівняльні дані на контрольному етапі експерименту.

Таблиця 1. Визначення рівнів розвитку зв'язного мовлення у дітей молодшого шкільного віку після експериментального навчання

Обробка контрольно-аналітичних даних під час їх порівняння з вихідними даними, отриманими на початку та на контрольному етапі формувального експерименту дала змогу зафіксувати суттєву різницю між показниками після навчання в експериментальній групі. Вони більш наближені до рівнів сформованості зв'язного мовлення дітей загальноосвітньої школи(КГн). В учнів 1 класу - з 0,3 (низький) до 0,7 (достатній); 2 класу - з 0,4 (низький) до 0,7 (достатній); 3-4 класів - з 0,5 (середній) до 0,7 (достатній). Ефективність навчання підтверджувалася його результативністю: зменшилась кількість учнів з низьким рівнем учнів 1 класу - 8,9%, 2 класу - 7,7%; 3 класу - 5,5%; 4 класу - 4,3%. Середній рівень спостерігався в учнів: 1 клас - 42,4%; 2 клас - 35,5%; 3 клас - 37,9%, 4 клас - 43,1%. Достатнього рівня досягли учні: 1 класу - 48,7%; 2 класу - 52,5%; 3 класу - 46,2%; 4 класу - 48,9%. Високий рівень у 2 класі становив - 4,3%; у 3 класі - 5,4%; у 4 класі - 3.7%.

За всіма показниками зв'язності мовлення учні початкових класів контрольної групи показали нижчі результати (на 15-19%), ніж у експериментальній групі, але були вищими, ніж на початку навчального року. Низький рівень мали учні: 1 класу - 12,1%; 2 класу - 9,2%; 3 класу - 6,8%; 4 класу - 6,7%. Середній рівень встановлено в учнів: 1 класу - 61,2%; 2 класу - 62,3%; 3 класу - 71,4%; 4 класу - 64,5%. Збільшилась кількість учнів з достатнім рівнем: 1 клас - 26,7%; 2 клас - 28,5%; 3 клас - 21,8%; 4 клас - 28,5%. Високий рівень не мав жоден учень початкових класів.

З метою перевірки контрольно-аналітичних розбіжностей показників між даними респондентів кожної з груп нами було проведено обрахування значення t-критерію Стьюдента (при p<0,95).

Виявлені показники розбіжностей, щодо сформованості зв'язного мовлення учнів 1-4 класів у експериментальної та контрольної груп статистично значущі: якщо порівнювати отримане значення t із критичним значенням із таблиці Стьюдента, де t=3,3, а p=0,95 (t табл.=2,093), то отримане значення t-критерію буде більше табличного, що свідчить про суттєву значущість коефіцієнта кореляції.

На підставі аналізу отриманих даних можемо зробити висновок, що сформованість компонентів зв'язного мовлення дітей із ЗПР молодшого шкільного віку з експериментальної та контрольної груп суттєво відрізняються. Учні експериментальної групи впевнено відповідали на запитання, швидко виконували творчі завдання, складали монологи та діалоги, доречно висловлювались. Показники щодо розвитку зв'язності мовлення учнів 1-4 класів контрольної групи вказують на значно нижчий рівень, і близькі до тих, які були отримані у констатуючому експерименті. Порівняння результатів двох груп за t-критерієм Стьюдента (при p<0,95) показало, що відмінності між ними значущі.

Результати статистичних даних підтверджують результати, які були отримані під час впровадження методики поетапного розвитку зв'язного мовлення і вказують на те, що учнями експериментальної групи доречно використовувались різноманітні засоби образотворчого мистецтва в процесі застосування технології по формуванню образного мислення, розвивального навчання та ейдотехнік. Учні всіх класів ЕГ групи виправляли практично помилки у власному та мовленні однолітків, використовували етикетну лексику, складали монологи і діалоги, виконували творчі мовленнєві завдання, доповнювали розповіді малюнками та ліпленням за темою висловлювання.

Діяльність дітей контрольної групи відзначалася значно вираженою імпульсивністю і недостатньою цілеспрямованістю. В них спостерігалися недоречні висловлювання, невміння складати діалоги, концентрувати увагу на основних подіях, зображених на малюнках, спостерігалися безсистемні переходи від внутрішньомовленнєвого промовляння - до матеріалізованого відтворення предметів. Водночас, практично у всіх випадках, зміна етапів супроводжувалася погіршенням результатів діяльності: недотримання вимог виконання та послідовності, допущення більшої кількості помилок та їх невиправлення тощо.

Таким чином, отримані дані засвідчують те, що в учнів експериментальної групи, на відміну від учнів контрольної групи, мовленнєве обґрунтування завдань учнями ЕГ характеризується більш повною відповіддю на запитання, детальним словесним описом власного виконання та виконання товариша, бажанням довести його правильність чи неправильність, інтонаційною забарвленістю відповіді.

Узагальнюючи вищевикладене, слід підкреслити, що зіставлення результатів констатувального та формувального етапів показало, що за час проведеної корекційно-розвивальної роботи у молодших школярів із ЗПР в експериментальній групі вдалося значно підвищити рівень розвитку зв'язного мовлення засобами образотворчого мистецтва. Зважаючи на отримані експериментальні дані можна говорити про ефективність запропонованої формувальної методики.

Узагальнені показники рівнів сформованості зв'язного мовлення учнів із ЗПР 1-4 класів експериментальної групи на початку і в кінці навчання представлені на діаграмі.

Отримані під час розрахунків дані засвідчили, що методика експериментального навчання сприяла появі значних відмінностей між показниками рівнів дітей молодшого шкільного віку експериментальної та контрольних груп з розвитку зв'язного мовлення до і після її реалізації. Результати навчального експерименту довели її ефективність.

ВИСНОВКИ

зв'язний мовлення школяр психічний

1. На підставі теоретичного аналізу наукових підходів до розвитку зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР з'ясовано, що зв'язне мовлення у сучасній психолого-педагогічній науці розглядається як мовленнєва діяльність мовця, направлена на співбесідника для досягнення кінцевої комунікативної мети, тобто як соціалізоване мовлення. Воно розглядається як складне системно-інтегративне поняття, яке виявляє здатність особистості сприймати та породжувати мовленнєві висловлювання відповідно до спеціальної ситуації спілкування і має творчий характер. Виявлено значний інтерес науковців та практиків до питань зв'язного мовлення особистості, пошуку шляхів формування мовленнєво-комунікативних умінь у дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Однак, має місце недостатня розробленість проблеми діагностування та формування зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР засобами образотворчого мистецтва.

2. Встановлено залежність рівня сформованості зв'язного мовлення від недорозвитку словесно-логічного мислення, що призводить до парціональних порушень розвитку мовлення, зокрема, у його лексико-граматичних ланках, класифікуючій та узагальнюючій функції. З'ясовано, що серед особливостей мовлення дітей зазначеної категорії провідними виступають: порушення мовленнєвого розвитку; незрілість знаково-символічної діяльності; незрілість емоційно-вольової сфери; морально-етичної сфери; несформованість потреби у спілкуванні та сфери образів - уявлень.

3. За результатами дослідження встановлено, що розвиток зв'язного мовлення у дітей молодшого шкільного віку із ЗПР буде ефективним за умови вчасної корекційної допомоги. При цьому відводиться провідна роль розвитку наочно-образного мислення і на його основі словесно-логічного. Дієвим засобом розвитку наочно-образного мислення та зв'язного мовлення дітей з особливостями психофізичного розвитку є образотворче мистецтво. Засоби образотворчого мистецтва реалізують комплексний підхід до предметної системи навчання і мають могутній коригуючий вплив на розвиток мовлення молодших школярів із затримкою психічного розвитку. Підсилюють цей вплив використання інноваційних методик, зокрема, ейдетичних, на сучасній інтегративній основі. Взаємообумовленість компонентів процесу спілкування (комунікативного, інтерактивного, перцептивного) через образотворчі засоби сприяє розвитку зазначених компонентів.

4. Визначено критерії сформованості зв'язного мовлення учнів 1-4 класів: мовленнєво-комунікативний, соціопрагматичний, емоційно-репродуктивний. Кожний критерій розкривається через континуум показників: багатство словникового запасу; наявність формул мовленнєвого етикету; вміння помічати недоліки у власному мовленні та мовленні однолітків; відповідність висловлювань мовленнєвій ситуації; спроможність репродукувати і створювати висловлювання, доречність висловлювань; використання мовних засобів виразності; наявність немовних засобів виразності; програмування і регулювання спілкування відповідно до емоційного стану. Апробація цих показників показала, що вони надійні та валідні.

5. Розроблено авторську модель розвитку зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР засобами образотворчого мистецтва, яка базується на загальних психолого-педагогічних і спеціальних принципах та враховує компонентну структуру зв'язного мовлення, яка впроваджувалася на підготовчому, когнітивно-розвивальному, мовленнєво-діяльнісному, емоційно-регулятивному та художньо-творчому етапах. Розроблену модель покладено в основу змісту та методики формувального етапу дослідження.

6. На основі узагальнення особливостей формування зв'язного мовлення молодших школярів із затримкою психічного розвитку було апробовано та експериментально підтверджено ефективність спеціальної формуючої методики. У результаті цілеспрямованого корекційного впливу на наочно-образну форму мислення шляхом поетапного використання засобів образотворчого мистецтва від простих завдань до ускладнених. Використання образотворчих засобів сприяло подоланню недорозвинення зв'язного мовлення в учнів із ЗПР, оскільки розроблена інтегративна педагогічна технологія позитивно впливала на весь перебіг психофізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку.

7. Внаслідок впровадження корекційно-розвивальної програми та комплексу занять з розвитку зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР засобами образотворчого мистецтва виявлено значне зростання показників низького (0,3-0,4) та середнього (0,5) рівнів у дітей молодшого шкільного віку із ЗПР експериментальних груп. Узагальнені показники рівнів сформованості зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР експериментальної та контрольних груп засвідчили ефективність авторської методики зв'язного мовлення засобами образотворчого мистецтва. Так, у школярів експериментальної групи порівняно з контрольною показники збільшились від 11,2% до 33,8%.

Проведене дослідне формування зв'язного мовлення у молодших школярів із ЗПР зумовлює доцільність подальших досліджень з розвитку зв'язного мовлення учнів із недостатністю пізнавальної сфери.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Кашуба Л. В. Ейдетика: кроки до інтеграції освітніх технологій / Л. В. Кашуба, А. А. Кендюхова // Конструирование учебного процесса на основе ТРИЗ-педагогики: материалы науч.-практ. конф., 14-15 июня 2005 г.; Запорожский обл. ИППО. - Запорожье, 2005. - С. 168-179.

2.Кашуба Л. В. Мовленнєво-комунікативний розвиток молодших школярів із ЗПР засобами ейдетичних методик / Л. В. Кашуба // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: [наук.-метод. зб. / [за ред.: В. І. Бондаря, В. В. Засенка]. - К., 2005. - Вип. 6. - С. 123-127.

3.Кашуба Л. В. Ейдетика: шляхи інтеграції в початкову освіту шкіл інтенсивної педагогічної корекції / Л. В. Кашуба // Розвиток творчих здібностей особистості - умова успішного навчання: матер. ІІ науково-практич. конф., 22-24 вересня 2005 р.; Вінницький обл. ін-т післядипломної освіти. - Вінниця: ВОІПОПП, 2005. - С. 109-112.

4.Кашуба Л. В. Інноваційні освітні технології: ідеї, пошуки, впровадження / Л. В. Кашуба, А. А. Кендюхова // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: [наук.-метод. зб. / за ред.: В. І. Бондаря, В. В. Засенка]. - К., 2006. - Вип. 7. - С. 30-33.

5.Кашуба Л. В. До проблеми розвитку зв'язного мовлення у школярів із ЗПР / Л. В. Кашуба // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: [наук.-метод. зб. / за ред.: В.І. Бондаря, В. В. Засенка]. - Запоріжжя, 2006. - Вип. 8., т. І. - С. 269-270.

6.Кашуба Л. В. Професійна підготовка педагога до розвитку творчої уяви молодшого школяра із ЗПР / Л. В. Кашуба // Психолого-педагогічні аспекти розвитку пам'яті та творчого мислення: матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф., 27-29 жовтня 2006 р; ВОІПОПП. - Вінниця, 2006. - Ч. 1. - С. 152-162.

7.Кашуба Л. В. Використання ейдетичних методик в художньо-мовленнєвій діяльності молодших школярів із ЗПР / Л. В. Кашуба // Психолого-педагогічні аспекти розвитку пам'яті та творчого мислення: матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф., 27-29 жовтня 2006 р; ВОІПОПП. - Вінниця, 2006. - Ч. 1. - С. 145-151.

8.Кашуба Л. В. Використання ейдетичних методик при навчанні школярів із ЗПР / Л. В. Кашуба // Сучасні проблеми організації роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку: [зб. наук. праць / відп. ред. В. І. Співак]. - Сер. соціально-педагогічна. - Кам'янець-Подільський, 2006. - Вип. VІ. - С. 131-133.

10.Кашуба Л. В. Проблеми організації та шляхи реалізації виховної роботи зі школярами, що мають вади психофізичного розвитку / Л. В. Кашуба // Науково-методичне забезпечення рівного доступу до якісної освіти в умовах її модернізації: [наук.-метод. вісник / уклад. А. Б. Іванко]; КОІППО ім. В. Сухомлинського. - Кіровоград, 2006. - № 1 - С. 391-399.

11.Кашуба Л. В. Речевое развитие учащихся начальных классов / Л.В. Кашуба // Психолого-педагогические проблемы преподавания основ наук в современной школе: материалы междунар. науч-практ. конф., 9-10 августа 2008 г.; ВОИПКПРО. - Воронеж, 2008. - С. 8-12.

12.Кашуба Л. В. Експериментальна програма розвитку зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР образотворчими засобами / Л. В. Кашуба // Психолого-педагогічні аспекти розвитку пам'яті та творчого мислення: матер. ІV міжнар. наук.-практич. конф., 16-19 жовтня 2008 р.; ВОІПОПП. - Вінниця, 2008. - Ч.2 - С. 36-41.

13.Кашуба Л. В. Програма розвитку зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР / Л. В. Кашуба. - Вінниця: ВМГО «Поділля - 2000», 2008. - 16 с.

14.Кашуба Л. В. Розвиток зв'язного мовлення молодших школярів із ЗПР: метод. рек. для вчит. почат. кл. / Л. В. Кашуба. - Вінниця: ВМГО «Поділля - 2000», 2008. - 135с.

15.Кашуба Л. В. Мовленнєве зростання молодшого школяра / Л. В. Кашуба // Педагогічний вісник. - Кіровоград, 2008. - № 4 (8). - С. 43-45.

16.Кашуба Л. В. Образотворче мистецтво як засіб розвитку зв'язного мовлення дітей з психофізичними порушеннями / Л. В. Кашуба // Сучасні проблеми організації роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 25-26 лютого 2009 р.: [зб. наук. праць / відп. ред. В. І. Співак]. - Сер. соціально-педагогічна. - Камянець-Подільський, 2009. - Вип. 11. - С. 171-178.

17.Кашуба Л.В. Цікава економіка / Л. В. Кашуба. - Вінниця: ВМГО «Поділля - 2000», 2009. - 64 с.

Размещено на Allbest.ru