Педагогічні умови формування навчальної мотивації дітей шестирічного віку

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність дослідження. Неодмінною характеристикою реформаційних процесів в сучасній освіті є зростання вимог до рівня і якості освіти, її переорієнтування на безперервність, обов'язковою умовою якого є здатність людини до самоосвіти. Це стає можливим лише, якщо у структурі особистості наявна відповідна мотивація, формування якої починається ще з перших ланок навчання. Отже, на початковій школі лежить відповідальність за забезпечення міцного підґрунтя процесу модернізації вітчизняної освітньої системи.

У перший рік навчання, вікові межі якого знизились до шестирічного віку, діти мають не лише засвоїти певну сукупність знань, що є базою для подальшого навчання, а передусім визначити особисте ставлення до процесу навчання.

Науковцями доведено, що шестирічні першокласники мають істотні відмінності за рівнем свого психічного розвитку від семирічок, а тому не завжди виявляються готовими до навчання за шкільним типом, що призводить до виникнення різного роду утруднень. Зокрема, теорія і практика доводять, що інтерес до знань, бажання вчитися протягом першого року навчання в значної частини першокласників різко спадає, а то й зовсім зникає. Це, в першу чергу, пояснюється невідповідністю навчально-виховного процесу, традиційно орієнтованого на достатній рівень навчальної мотивації, віковим особливостям шестирічних першокласників. Отже, суть проблеми полягає в тому, як сформувати і не лише зберегти, а й підвищити рівень навчальної мотивації учнів шестирічного віку в навчально-виховному процесі.

Проблема становлення й розвитку мотивації - одна з ключових в психологічній науці, про що свідчать наукові праці вітчизняних та зарубіжних дослідників (В. Асеєв, В. Вілюнас, Д. Ельконін, Є. Ільїн, В. Ковальов, О. Ковальов, Г. Костюк, К. Левін, О. Леонтьєв, Б. Ломов, А.. Маслоу, В. Мерлін, А. Петровський, К. Платонов, С. Рубіншейн, К. Судаков, Д. Узнадзе, Х. Хекхаузен, П. Якобсон та ін.). Навчальна мотивація як компонент навчальної діяльності досліджувалась в таких напрямках: онтогенетичному (В. Асєєв, Л. Божович, Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Скрипченко та ін.; діяльнісному (М. Алексєєва, Н. Зубалій, А. Маркова, М. Матюхіна, Т. Матіс та ін.); дидактичному (Ю. Бабанський, М. Данилов, А. Кузьмінський, Я. Лернер, А. Омеля-ненко, М. Скаткін, О. Савченко, Г. Щукіна та ін.). Дисертаційні дослідження останніх років спрямовані на вивчення мотивації в контексті викладання окремих дисциплін: російської мови - О. Малихіна, природознавства - О. Паламар, фізичної культури - Л. Сварковська та інші. Проте становлення й розвиток навчальної мотивації носить міждисциплінарний характер і вимагає комплексного підходу. До того ж більшість наукових досліджень з проблем мотивації навчання проводились у 70-80-х роках минулого століття, відтак їх результати потребують осучаснення.

Проблема формування навчальної мотивації значно ускладнюється недооцінкою її значення з боку вчителів. Так, за даними анкетування, лише 58 % з них усвідомлюють залежність між мотивацією і навчальними досягненнями дитини. І лише 9 % на практиці намагаються формувати мотивацію, застосовуючи переважно зовнішні чинники впливу (заохочення, оцінка, покарання, приз тощо). Отже, виявляється протиріччя між: потребою суспільства й сучасної освіти в компетентній у сфері ставлень до себе, світу, інших особистості та невідповідністю технологічних підходів, що забезпечують повноцінний особистісний, в тому числі й мотиваційний розвиток учнів у період початку шкільного життя; традиційною орієнтацією системи дошкільної освіти передусім на інтелектуальну підготовку дітей до школи та недостатньою увагою до мотиваційно-потребнісної сфери дитини, що негативно впливає на загальну перспективу їхнього самовизначення та самореалізації, ускладнює становлення у маленьких школярів навчальних мотивів.

Усвідомлення виявлених протиріч зумовили вибір нами теми дисертаційного дослідження: „Педагогічні умови формування навчальної мотивації дітей шестирічного віку”.

Об'єкт дослідження: процес формування навчальної діяльності шестирічних першокласників.

Предмет дослідження: педагогічні умови формування навчальної мотивації шестирічних першокласників у навчальній діяльності.

Мета дослідження: визначити особливості навчальної мотивації у дітей шестирічного віку, науково обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов формування навчальної мотивації у шестирічних учнів.

Відповідно до мети дослідження визначено його завдання:

1. На основі аналізу літературних джерел уточнити зміст понять „навчальна мотивація”, „навчальні мотиви”, „навчальна діяльність” стосовно шестирічних першокласників.

2. Вивчити і проаналізувати особливості становлення навчальної мотивації у шестирічних учнів.

3. На підставі критеріального апарату визначити рівень сформованості мотиваційної сфери шестирічних учнів в контексті загальної готовності до навчання.

4. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування навчальної мотивації шестирічних учнів у навчально-виховному процесі.

1. Теоретичні засади формування навчальної мотивації молодших школярів у сучасній парадигмі освіти

Проаналізовано детермінанти готовності до шкільного навчання, визначено особливості становлення і розвитку навчальної мотивації шестирічних першокласників, подано психофізіологічні та соціально-психологічні характеристики шестирічного учня як об'єкта та суб'єкта учіння, й особливості становлення навчальної діяльності в першому класі.

Теоретичний аналіз ключових понять дослідження - мотив, мотивація, навчальні мотиви в контексті вивчення широкого понятійного поля дав змогу засвідчити множинність підходів до їх розуміння, зокрема, поняття мотив одночасно виступає як особистісна і діяльнісна категорія, пов'язана зі спонуками, настановами, потребами, інстинктами тощо (Л. Божович, В. Ковальов, О. Ковальов, К. Левін, О. Леонтьєв, Б. Ломов, А. Маслоу, С. Рубінштейн, О. Ухтомський, З. Фрейд, Х. Хекхаузен, К. Юнг та інші). Базовим для нашого розуміння мотивації, з огляду на динамізм процесу формування мотивів, є усвідомлення її діяльнісної природи. Тому близькою і прийнятною для нас є теорія діяльнісного походження мотиваційної сфери людини (Л. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєва, С. Рубінштейн) згідно з якою динаміка мотиваційної сфери має розглядатися лише через діяльність, а мотивація є низкою взаємообумовлених чинників (мотивів), що спонукають особистість до активності та визначають спрямованість її діяльності. Поняття „навчальна мотивація” розглядалось нами у структурі загальної мотиваційної системи особистості та було визначено як низка взаємообумовлених чинників, що спонукають навчальну діяльність особистості.

У результаті аналізу психолого-педагогічної літератури було виявлено, що навчальна мотивація має динамічний характер і змінюється під впливом об'єктивних (зміст навчального матеріалу, характер навчального процесу, сімейно-родинний фактор, ЗМІ, товариське середовище, особистість вчителя) і суб'єктивних чинників (сформованість психофізіологічних якостей, ставлення до школи і навчання, допитливість, пізнавальний інтерес). Мотиваційна сфера особистості представлена сукупністю наявних мотивів (широтою), що можуть бути наділені неоднаковою спонукальною силою, по-різному актуалізуються на різних етапах навчання і змінюються завдяки здатності мотивів до підпорядкування (М. Алексеєва, Ш. Амонашвілі, Б. Ананьєв, Л. Божович, Н. Голованова, Н. Гуткіна, Г. Люблинська, А. Маркова, М. Матюхіна, В. Мухіна, О. Савченко, Г. Щукіна).

У роботі охарактеризовано особливості психофізіологічного та соціально-психологічного розвитку дітей на момент вступу до школи. Проаналізовано вплив дошкільних видів діяльності на розвиток мотиваційної сфери дитини, готовності до шкільного навчання, передумов навчальної діяльності. Так, доведено, що кожний вид діяльності робить свій внесок у загальний розвиток дитини, збагачує знання і навички, сприяє зародженню передумов інших видів діяльності, що в сукупності гармонізує розвиток особистості.

Встановлено, що в мотиваційній сфері дитини шестирічного віку на момент вступу її до школи відбуваються суттєві якісні перетворення. Так, прагнення дитини змінити свій соціальний статус, бути дорослим, дотримуватись загальноприйнятих у суспільстві правил поведінки, спричинює появу широких соціальних, суспільних мотивів. Прагнення до якісно нових стосунків як з дорослими, так із однолітками сприяє з'явленню мотивів самоствердження та самовираження. Особливого значення набуває мотив інтересу до нових видів діяльності, в тому числі і навчання, що обумовлено активізацією пізнавальних мотивів, допитливістю. І хоча на початку учнів приваблюють переважно зовнішні аспекти шкільного навчання: процес відвідування школи, шкільна атрибутика, шкільний одяг, водночас їм також подобається сам процес виконання шкільних обов'язків. Ґрунтовні перетворення, що відбулися в особистості майбутнього школяра, створюють сприятливі умови для подальшого розвитку та становлення навчальних мотивів. Аналіз мотиваційного арсеналу дітей шестирічного віку перед початком навчання дав змогу виокремити ігрові, широкі соціальні (зміна соціального статусу, потреба у спілкуванні з однолітками), мотиви отримання схвалення, запобігання невдач та пізнавальні мотиви. Перевагу широких соціальних мотивів як провідних підтверджено психолого-педагогічними дослідженнями (М. Алексеєва, Л. Божович, М. Матюхіна, А. Маркова, Н. Морозова, І. Подласий, О. Савченко, Л. Славіна та інші), тоді як ігрові мотиви розглядались переважно у структурі мотиваційної сфери дітей дошкільного віку.

Становлення та розвиток навчальної мотивації відбувається в процесі формування навчальної діяльності, яка у шестирічних першокласників має свою специфіку. Особливості організації навчально-виховного процесу в першому класі зумовлені переходом від широкого спектру діяльностей до поступового домінування навчальної діяльності. Шестирічним учням у рівній мірі притаманні як дошкільні, так і шкільні види діяльності. Передчасне звуження багатої палітри діяльності лише до навчальної негативно впливає на мотиваційну сферу учнів. Урахування вікових особливостей вимагає багатокомпонентного навчання, макродіяльності, що поєднує в собі елементи різних її видів, забезпечує їх емоційне проживання, сприяє формуванню відповідних настанов на навчання, а, отже, стає підґрунтям для формування навчальної мотивації.

2. Експериментальне дослідження педагогічних умов формування навчальної мотивації шестирічних першокласників

Редставлено загальну програму та результати експериментальної роботи, спрямованої на перевірку педагогічних умов формування навчальної мотивації шестирічних першокласників.

Виходячи з розуміння, що становлення навчальних мотивів відбувається безпосередньо в процесі навчальної діяльності, передумовою становлення якої є загальна готовність дитини до систематичного навчання, ми розглядали особливості розвитку мотиваційної сфери в структурі загальної готовності дитини до навчання. Готовність до навчання розглядалась нами як комплексна характеристика соціально-психологічних надбань дитини, що є важливими передумовами для входження дитини у нове соціальне середовище, формування мотивації і повноцінної навчальної діяльності.

Для встановлення вихідного рівня загальної готовності дитини до навчання, у структурі якої визначався рівень мотиваційної готовності дітей взагалі та навчальних мотивів зокрема, було визначено наступні критерії: соціально-психологічна зрілість, яка оцінювалась за такими показниками: здатність дитини об'єктивно сприймати соціальну дійсність і себе в ній; сформованість образу „Я - майбутній школяр”; комунікабельність, уміння будувати стосунки з іншими дітьми та дорослими. Рівень розумового розвитку визначався за наступними показниками: розвиток психічних процесів (уяви, уваги, пам'яті, мислення); ерудиція (наявність уявлень про природу, соціальні явища тощо); пізнавальна активність. Мотиваційна готовність до шкільного навчання оцінювалась за наявністю в мотиваційному арсеналі дитини пізнавальних мотивів як домінуючих, ставленням дитини до школи і навчання, ступенем усвідомленості мотивів, наявністю та широтою пізнавальних інтересів.

В експерименті взяли участь два експериментальні та два контрольні класи, що дозволило встановити роль і місце спеціальної попередньої підготовки в забезпеченні процесу становлення навчальних мотивів та оволодіння навчальною діяльністю в першому класі.

За результатами проведеного обстеження та на основі критеріїв і показників до них було визначено три рівні загальної готовності дитини до систематичного шкільного навчання.

Саме тому процес формування навчальної мотивації шестирічних учнів відбувався поетапно і невідривно від формування навчальної діяльності. Так, перший етап (адаптаційний) був спрямований на створення сприятливих умов для входження дітей у шкільне життя, пробудження інтересу до навчальної діяльності, бажання оволодіти нею, показати її значимість в житті людини. Основний напрямок роботи з формування навчальної мотивації був пов'язаний з широкими соціальними, ігровими та пізнавальними мотивами. На цьому етапі важливо було також сформувати в учнів цілісний образ „Я - школяр” для збагачення й уточнення уявлень дітей про себе, свої реальні та потенційні можливості, особистісні якості, свою унікальність, а також про вимоги, яким дитина як учень має підкорятися в навчальній діяльності та шкільному житті в цілому. Пізнання зовнішнього світу відповідно до вимог шкільної програми відбувалось через формування змістовних уявлень дітей про навчання і школу. Через включення дітей у різні види діяльності, організацію парної, групової взаємодії ми намагалися ознайомити учнів зі структурою навчальної діяльності, розкрити значення кожного структурного компоненту для успішного її опанування, зокрема навчити учнів сприймати, усвідомлювати завдання, визначене вчителем, розуміти його цілі та свідомо обирати способи його розв'язання. На другому етапі (перехідному) продовжувалась робота з поглиблення уявлень учнів про структуру та особливості навчальної діяльності; відбувалось формування окремих загальнонавчальних умінь на основі засвоєння конкретних навчальних предметів. Основна увага приділялась формуванню навчально-орієнтованих і навчальних мотивів. На третьому етапі (навчальному) відбувалось формування цілісної структури навчальної діяльності у її практичному втіленні в процесі розв'язання різноманітних за предметним змістом навчальних завдань. І коли можна було говорити про оволодіння учнями навчальною діяльністю в первинному вигляді, робота спрямовувалась на формування навчальних (мотивів змісту і процесу) та навчально-пізнавальних мотивів, що давало змогу зосередити увагу школярів не лише на виконання конкретного навчального завдання, а усвідомлення та урізноманітнення способів його розв'язання.

На кожному з етапів за допомогою різних засобів та методів навчання (ігри, вправи, проекти, орієнтовані на індивідуальне, парне, групове та командне виконання; уроки інтегрованого типу, сюжетно-ігрові, ігрові, творчо-продуктивні типи уроків, уроки-проекти тощо) реалізувались гіпотетично висунуті та теоретично обґрунтовані в першому розділі дисертації педагогічні умови.

На адаптаційному етапі використовувались форми та методи навчання, які допомагали зробити опанування навчальною діяльністю суб'єктивно значимою для учнів, викликати бажання вчитися (ігрові уроки, сюжетно-ігрові, інтегровані, творчо-продуктивні уроки; комунікативні ігри, методи командного навчання та взаємодії). Проведений після адаптаційного етапу проміжний зріз засвідчив певну динаміку в мотиваційній сфері учнів. Хоча ігрові та соціальні мотиви продовжували домінувати, у структурі цих двох видів мотивів відбулись певні трансформації: частково соціальні та ігрові мотиви змінились навчально-орієнтованими, пов'язаними передусім з позитивним ставленням учнів до навчання, навчальної діяльності. Разом з тим, власне навчальні мотиви ще не були виявлені, що ще раз доводить поступовість їх становлення та свідчить про несформованість на належному рівні навчальної діяльності, усередині якої вони й формуються.

На перехідному етапі продовжувалась робота з поглиблення уявлень учнів про структуру та особливості навчальної діяльності; відбувалось формування окремих загальнонавчальних умінь на основі засвоєння конкретних навчальних предметів. З цією метою застосовувались сюжетно-ігрові уроки, інтегровані уроки, творчо-продуктивні уроки. Проведений після перехідного етапу другий контрольний зріз засвідчив наступні зміни в мотиваційній сфері першокласників: перестали бути значимими окремі соціальні мотиви, передусім пов'язані з отриманням шкільної атрибутики, бажанням змінити оточення, адже ці бажання вже були задоволені. Натомість ще більшої актуальності набуло прагнення до самовдосконалення та саморозвитку у зв'язку з необхідністю зайняти своє гідне місце в шкільному соціумі. З розвитком навчальної діяльності значення мотивів, пов'язаних з потребою у спілкуванні, не зменшилось; найбільш впливовими виявились саме активні методи роботи на уроці, які вимагали тісної співпраці учнів, а отже й спілкування. Діти виявляли до них особливий інтерес. Мотиви отримання схвалення з боку вчителя, батьків і однокласників у процесі оцінювання результатів виконаної роботи та під час виконання самих завдань, тепер стали виступати не лише як заохочення, а й як стимуляція діяльності. Тому отримання схвалення власних дій іншими так само залишилися одним із провідних мотивів першокласників. Мотиви запобігання невдач мали незначний відсоток проявів. Це свідчить про зниження рівня тривожності, переборення страху перед навчанням, а також набуття учнями впевненості у власних силах. Отже, соціальні мотиви продовжували залишатись надзвичайно значимими. У окремих учнів після перехідного етапу в мотиваційному арсеналі з'явились навчальні мотиви, які проявлялись у вибірковому, відносно стійкому інтересі до змісту навчального матеріалу. У контрольних групах аналогічних зрушень ми не відзначили.

На третьому навчальному етапі продовжувалось формування цілісної структури навчальної діяльності в її практичному втіленні в процесі розв'язання різноманітних за предметним змістом навчальних завдань. Тільки тепер, коли можна було говорити про оволодіння основною групою учнів навчальною діяльністю в первинному вигляді, робота спрямовувалась на формування навчальних та навчально-пізнавальних мотивів, що давало змогу зосередити увагу школярів не лише на виконанні конкретного навчального завдання, а й на усвідомленні способів його розв'язання. Застосування різних типів уроків давало змогу зберігати високий інтерес учнів до навчально-пізнавальної діяльності.

Контрольний зріз переконливо засвідчив, що протягом року в мотиваційній сфері першокласника відбулись суттєві кількісні і якісні зміни. Причому принципові розходження спостерігаються в показниках експериментальних і контрольних класів. Так, результати, отримані в ході контрольного зрізу в контрольних класах, виявили тенденції до зниження мотивації, що спонукає навчальну діяльність учнів. Ігрові, широкі соціальні та особливо пізнавальні мотиви стрімко знижувались. Це пояснюється передусім загальним ставленням дитини до діяльності (навчальної), яка вже не була такою бажаною, а також зниженням інтересу й навіть певною апатією до всього того, що відбувається в класі. Лише в незначної кількості дітей діагностувались навчальні мотиви, пов'язані з інтересом до змісту навчання, тоді як мотиви, пов'язані з процесом його отримання, не діагностувалися зовсім.

В експериментальних класах кількісне зниження показників ігрових, соціальних, навчально-орієнтованих і пізнавальних мотивів було пов'язано не з утратою інтересу до навчання, а з їх трансформацію в розряд навчальних мотивів. Так, збільшився відсоток навчальних мотивів змісту і з'явились навчальні мотиви, пов'язані з процесом навчання. Певна група учнів на цьому етапі вже могла чітко визначити переваги стосовно того чи іншого навчального предмету, окремим учням подобались усі предмети разом. Водночас ми спостерігали інтерес учнів до самого процесу відкриття нового. Ініціатива стосовно навчальної діяльності тепер в умовах зацікавлення виходила й від них, а не лише організовувалась учителем. І хоча у відсотковому відношенні цей показник вбачається незначним, проте відчувається загальна динаміка розвитку навчальної мотивації, наприклад, за результатами спостережень батьків і вчителів у 22% дітей експериментальних класів почало виникати бажання займатись навчальною діяльністю за межами заданого. Тобто інтерес дитини не обмежувався діяльністю в класі, а виходив за його межі. Про це свідчили запитання дітей, їхнє бажання розширювати власні знання за межі шкільної програми, виконання додаткових завдань, які їм не задавали. В окремих учнів ОК „Надійка” досить стійко стала спостерігатися інтелектуальна ініціатива (термін Д. Богоявленської), яка проявлялась у бажанні самостійно знайти додаткові способи розв'язання завдань і нестандартних рішень. Причому цих учнів не цікавило, чи збігатиметься їхня думка з думкою інших, неважливим було розв'язання завдання. Особливо їм подобались завдання, де необхідно було розмірковувати, виявляти власне бачення проблеми й ставлення до неї.

Висновки

навчальний мотиваційний критеріальний учень

Вивчення теоретичних засад проблеми та проведене експериментальне дослідження дали змогу зробити наступні висновки.

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення проблеми формування навчальної мотивації шестирічних учнів, що виявляється у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов формування навчальних мотивів шестирічних першокласників.

2. Теоретичний аналіз ключових понять дослідження - мотив, мотивація, навчальні мотиви в контексті вивчення широкого понятійного поля дав змогу засвідчити множинність підходів до їх розуміння, зокрема, поняття мотив одночасно виступає як особистісна і діяльнісна категорія, пов'язана зі спонуками, переконаннями, потребами, інстинктами особистості. Поняття навчальна мотивація ми розглядали у структурі загальної мотиваційної системи особистості та визначили її як низку взаємообумовлених чинників (мотивів), що спонукають навчальну діяльність особистості. У результаті теоретичного аналізу було виявлено, що навчальна мотивація має динамічний характер і змінюється під впливом об'єктивних і суб'єктивних (сформованість психофізіологічних якостей, ставлення до школи і навчання, допитливість, пізнавальний інтерес) чинників. Мотиваційна сфера особистості представлена сукупністю наявних мотивів (широтою), що можуть бути наділені неоднаковою спонукальною силою, яка по-різному актуалізується на різних етапах навчання і змінюється завдяки здатності мотивів до підпорядкування.

Теоретичне дослідження проблеми формування навчальної мотивації шестирічних учнів передбачало складання узагальненого соціально-психологічного портрету майбутнього школяра, у результаті якого було охарактеризовано особливості психофізичного розвитку дітей на момент вступу до школи. Зокрема, установлено, що в мотиваційній сфери дитини шестирічного віку на момент приходу її до школи відбуваються суттєві зрушення, зміни. Значущості набуває мотив інтересу до нових видів діяльності, у тому числі і навчання. І хоча дітей спочатку приваблюють зовнішні аспекти шкільного навчання, шкільна атрибутика тощо, водночас їм також подобається процес виконання шкільних обов'язків, який вони залюбки відтворюють в іграх „у школу”.

3. Зроблено висновки про ґрунтовні перетворення в особистості майбутнього школяра, які створюють сприятливі умови для подальшого розвитку мотиваційної сфери в цілому та становлення навчальних мотивів. Проаналізовано мотиваційний арсенал дітей шестирічного віку, в якому виокремлено ігрові, широкі соціальні (зміна соціального статусу, потреба у спілкуванні з однолітками), отримання схвалення, пізнавальні мотиви та мотиви запобігання невдач. Визначено вплив дошкільних видів діяльності на розвиток мотиваційної сфери першокласників, складання передумов навчальної діяльності, забезпечення готовності до шкільного навчання. Так, доведено, що гра в дошкільному дитинстві закладає важливі передумови навчальної діяльності, зокрема формування навчальних мотивів, адже розвиток мотиваційної сфери, в тому числі і засобами ігрової діяльності, спричинює їх поступове підпорядкування.

Охарактеризовано поступове становлення навчальної діяльності в першій ланці освіти, яка проходить кілька стадій свого розвитку: від пізнавально-ігрового через пізнавально-ігрове з елементами навчання до пізнавально-навчального, що закладає основи шкільного навчання. Поступовість становлення навчання в дошкільному віці зумовлюється загальним розвитком особистості дитини, розвитком і ускладненням інших видів діяльності. Розвиток мотивів визначається науковцями як одна з ключових передумов формування навчальної діяльності, а саме: зародження навчальної мотивації стимулює набуття учнями загальнонавчальних умінь, забезпечуючи засвоєння системи знань, що у свою чергу спричинює появу стійких навчальних мотивів, які дозволяють перейти на більш високий рівень розвитку навчальної діяльності.

4. Простежено особливості організації навчального процесу в першому класі, що пов'язується з поступовістю становлення та особливою структурою навчальної діяльності дітей шестирічного віку. На момент приходу до школи дитина перебуває на проміжному етапі між дошкільним і молодшим шкільним дитинством. І це означає, що її діяльності рівною мірою притаманні й дошкільні і шкільні види її проявів. Цей віковий період знаменується також поступовим переходом від багатого спектру діяльностей до абсолютного домінування навчальної діяльності. Тому штучне звуження багатої палітри діяльності в такий перехідний період лише до навчання за шкільним типом не лише збіднює діяльність шестирічної дитини, а й шкодить формуванню передумов навчальної діяльності, у наслідок чого розвиток інших видів діяльності, у яких повинні формуватися ці передумови, призупиняється й уповільнюється. Збіднення діяльності прямо пропорційно відбивається і на мотиваційній сфері дитини, у наслідок чого не відбувається належне формування навчальних мотивів. Ураховуючи синкретичність і поліспрямованість діяльності дітей шестирічного віку, стає очевидним, що навчально-пізнавальна діяльність на уроці в першому класі повинна бути обов'язково багатокомпонентною, що поєднує елементи різних видів діяльності - макродіяльністю. Залучення дитини під час навчання до різних видів діяльності сприяє її повноцінному й гармонійному розвитку, повною мірою забезпечує емоційне проживання дитиною цієї діяльності, сприяє виробленню відповідних настанов на навчання, а отже стає підґрунтям для формування навчальної мотивації.

5. У побудові загальної програми експериментальної роботи, спрямованої на перевірку ефективності гіпотетично визначених педагогічних умов формування навчальної мотивації шестирічних першокласників, ми виходили з розуміння цього феномену як складної системи, здатної до самоорганізації, активного функціонування, впливу на процес освоєння навчальної діяльності в той же час такої, що потребує цілеспрямованого і різнобічного управління в системі освітньо-виховного процесу першого класу й початкової школи взагалі, спеціальної організації та цілеспрямованої роботи. На підставі аналізу найважливіших чинників впливу на формування навчальної мотивації першокласників було встановлено доцільність створення сукупності педагогічних умов, сприятливих для розв'язання ключового завдання дослідження.

6. Для встановлення вихідного рівня сформованості шкільної зрілості, у структурі якої визначався рівень розвитку мотиваційної сфери дітей взагалі та навчальних мотивів зокрема, було визначено критерії та показники, зокрема соціально-психологічна зрілість, яка оцінювалась за такими показниками: здатність дитини об'єктивно сприймати соціальну дійсність і себе в ній; сформованість образу „Я - майбутній школяр”; комунікабельність, уміння будувати стосунки з іншими дітьми та дорослими. Рівень розумового розвитку визначався за такими показниками: розвиток психічних процесів (уяви, уваги, пам'яті, мислення); ерудиція (наявність уявлень про природу, соціальні явища тощо); пізнавальна активність. Мотиваційна готовність до шкільного навчання оцінювалась за наявністю в мотиваційному арсеналі учня пізнавальних мотивів як домінуючих, ставленням дитини до школи і навчання, ступенем усвідомленості мотивів, наявністю та широтою пізнавальних інтересів.

7. Організація двох експериментальних класів дала змогу встановити роль і місце спеціальної підготовки в системі дошкільної освіти в забезпеченні процесу становлення навчальних мотивів та оволодіння навчальною діяльністю в першому класі. Проведене дослідження переконало в необхідності здійснення на етапі дошкільної освіти спеціальної цілеспрямованої роботи з формування соціально-психологічної зрілості, становлення образу „Я - майбутній школяр”, що є підґрунтям для становлення навчальної мотивації в першому класі.

8. Було теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено сукупність наступних педагогічних умов формування навчальної мотивації шестирічних учнів. Перша з умов передбачала поетапне становлення навчальних мотивів у шестирічок (ігрові + соціальні + навчально-орієнтовані + навчальні), що обов'язково має бути враховано в змістовому та операційному аспектах, загальній націленості навчальної діяльності. Друга умова стосувалась організації навчального процесу в першому класі, що за діяльнісним складом має бути макродіяльністю, кожен з елементів якої на певному етапі є провідним (ігрова взаємодія, спілкування, експериментування, елементи навчальної праці, навчально-пізнавальна діяльність тощо). І третя - орієнтувала на урізноманітнення типів уроків відповідно до рівня сформованості навчальної діяльності учнів, що дало змогу забезпечити набуття самостійного досвіду учіння і, як результат, формування суб'єктної позиції учня. Процес формування навчальної мотивації шестирічних учнів відбувався поетапно й невідривно від формування їхньої навчальної діяльності.

9. За результатами даних контрольного експерименту одержані дані, що свідчать про позитивні зміни, які відбулись в показниках окремих складових та проявів шкільної зрілості шестирічних першокласників, зокрема у формуванні навчальної мотивації. Учні експериментальних класів характеризувалися проявами широких і стійких пізнавальних інтересів, усвідомленням смислу навчання (могли пояснити, для чого людині знання й наука, яку мету вони ставлять перед собою як учнями школи), сформованими мотивами навчання, умінням визначати мету діяльності, розумінням, для чого вона виконується й на який результат спрямована, позитивним ставлення до навчальної діяльності та школи в цілому.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Особливо перспективним воно може бути у розробці напрямків спеціальної підготовки вчителів і студентів з формування навчальної мотивації дітей шестирічного віку.

Література

1. Бушуєва Н.О. Формування в дошкільників позитивної настанови на шкільне навчання / Бушуєва Н.О. // Освіта Донбасу. - 2005. - №4 (111). - С. 73-77.

2. Бушуєва Н.О. Діагностика готовності дітей шестирічного віку до шкільного навчання / Бушуєва Н.О. // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - 2007. - №3 (120). - лютий. - С.26-32.

3. Бушуєва Н. Шестирічки: формування повноцінної навчальної мотивації / Наталя Бушуєва // Дошкільне виховання. - 2007. - № 9. - С.11-13.

4. Бушуева Н.А. Формирование адекватного отношения у шестилеток к различным видам деятельности / Н.А.Бушуева // Дошкольное детство: наука практике. Международная научно-практическая конференція, посвященная 25-летию кафедры педагогіки детства и семи (4-5 октября 2006 года): материалы конф. / Под ред. Е.А. Носовой, М.Н. Дедулевич. - Могилев: МГУ им. А.А. Кулешова, 2007. - С.224-227.

5. Бушуєва Н.О. Діагностика мотивів навчання шестирічок / Н.О. Бушуєва // Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць (спецвипуск): Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Реалізація принципу наступності дошкільної та початкової ланок у контексті суб'єктної парадигми освіти” - 17-18 травня 2007 року/ за заг. ред. проф.. В.І.Сипченка. - Слов'янськ : Видавничий центр СДПУ, 2007. - С.294-298.

6. Бушуєва Н.О. Поетапне формування навчальної діяльності шестирічних першокласників / Н.О.Бушуєва // Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: орієнтири та напрями сучасної освіти: Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції. 3-5 жовтня 2007 р., м. Луганськ. - Частина 2. - Луганськ: Альма-матер, 2007. - С.62-69.

Размещено на Allbest.ru