Підготовка майбутніх фахівців з музичного мистецтва у навчальних закладах Західної України

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

УДК: 371.134:78 (477.8)“191-192“

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ (ПЕРША ПОЛОВИНА ХХ СТОЛІТТЯ)

13.00.04 - “Теорія і методика професійної освіти“

АВТОРЕФЕРАТ

ФІЛІПЧУК НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

Київ-2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор, дійсний член АПН України Зязюн Іван Андрійович, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, директор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Орлов Валерій Федорович, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, старший науковий співробітник відділу теорії та історії педагогічної майстерності;

кандидат педагогічних наук Харченко Поліна Вагифівна, Академія мистецтв України, начальник науково-інформаційного відділу.

Захист відбудеться 11 листопада 2009 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

Автореферат розіслано 10 жовтня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.В. Лапаєнко

АНОТАЦІЇ

Філіпчук Н.О. Підготовка майбутніх фахівців з музичного мистецтва у навчальних закладах Західної України (перша половина ХХ століття)“. - Рукопис. навчальний музичний освіта мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - „Теорія і методика професійної освіти”. - Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена вивченню історичного досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва у навчальних закладах Західної України у першій половині ХХ століття.

На основі вивчення історичних джерел та архівних документів і матеріалів виявлено культурно-історичні передумови становлення й розвитку музичної освіти в західноукраїнських землях, обґрунтовано вплив народного мистецтва на відбір і структурування змісту професійної підготовки майбутніх музикантів у навчальних закладах різних типів і рівнів; розкрито роль видатних діячів культури і мистецтва у розвитку музичної освіти в Галичині, Буковині та Закарпатті; висвітлено значення музичних товариств у розбудові національної системи професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва; проаналізовано діяльність та зміст навчання учнів і студентів музичних спеціальностей у провідних музичних навчальних закладах Західної України у першій половині ХХ століття.

За результатами здійсненого історико-педагогічного аналізу розроблено методичні рекомендації для викладачів і студентів музичних та педагогічних навчальних закладів щодо використання прогресивних ідей досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва у Західній Україні в першій половині ХХ століття у навчально-виховному процесі сучасних музичних і педагогічних навчальних закладів.

Ключові слова: мистецька освіта, професійна підготовка, майбутні фахівці з музичного мистецтва, форми і методи професійної підготовки, музичні товариства, навчальні заклади Західної України першої половини ХХ століття.

Филипчук Н.О. Подготовка будущих специалистов по музыкальному искусству в учебных заведениях Западной Украины (первая половина ХХ столетия)». - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - „Теория и методика профессионального образования”. - Институт педагогического образования и образования взрослых АПН Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена изучению исторического опыта профессиональной подготовки будущих специалистов по музыкальному искусству в учебных заведениях Западной Украины в первой половине ХХ столетия.

На основе изучения литературных источников, архивных документов и материалов определены культурно-исторические предпосылки становления и развития музыкального образования на западноукраинских землях, обосновано положение о влиянии народного искусства на отбор и структурирование содержания профессиональной подготовки будущих музыкантов в музыкальных учебных заведениях различных типов и уровней; раскрыта роль выдающихся деятелей культуры и искусства в развитии музыкального образования в Галиции, Буковине и Закарпатье; освещено значение музыкальных обществ в создании национальной системы профессиональной подготовки будущих специалистов по музыкальному искусству; проанализирована деятельность и содержание обучения учащихся и студентов в ведущих учреждениях музыкального образования Западной Украины ХХ столетия.

Впервые введены в научный обиход архивные материалы, раскрывающие особенности организации профессиональной музыкальной деятельности культурно-образовательных и музыкально-певческих обществ Галиции, Буковины и Закарпатья. Проанализированы принципы построения учебно-воспитательного процесса и профессиональной подготовки будущего музыканта в музыкальных учебных заведениях различных типов и уровней. Прослежена эволюция содержания, форм и методов профессиональной подготовки в них будущих специалистов в области музыкального искусства с учетом регионального компонента.

Результаты научного поиска положены в основу разработки методических рекомендаций для педагогов и студентов музыкальных и педагогических учебных заведений по использованию прогрессивных идей опыта профессиональной подготовки будущих специалистов в области музыкального искусства в Западной Украине в первой половине ХХ столетия в учебно-воспитательном процессе современных музыкальных и педагогических учебных заведений.

Ключевые слова: художественное образование, профессиональная подготовка, будущие специалисты музыкального искусства, формы и методы профессиональной подготовки, музыкальные общества, учебные заведения Западной Украины первой половины ХХ века.

Philipchuk N.O. Future art specialists' training at the educational institutions of Western Ukraine (in the first part of the XXth century). - Manuscript.

A dissertation on issuing a scientific degree of Candidate of pedagogical sciences in the specialty 13.00.04 - the theory and methods of professional training. - Institute of Pedagogical Education and Adults Education in the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2009.

The dissertation is devoted to the researches of historical experience of future art specialists' professional training at the educational institutions of Western Ukraine in the first part of the XXth century.

On the historical and archives' investigatory basis it was discovered the socio-cultural ground for formation and development of music education in western part of Ukraine. Also it was substantiated the influence of national art (folklore) on the selection process and content structuring of future musical art specialists' professional training at the educational institutions of different types and levels. The author has studied the main role and impact of prominent art workers into musical educational development in Galicia, Bukovina and Transcarpathians. The significance of musical associations for the establishment and development of the national system of future art specialists' professional training is being enlightened. The activities and the content of studying process for pupils and students of musical specialities at leading educational institutions of Western Ukraine in the XXth century was analysed by the author.

The methodical recommendations on implementation of progressive experience of future art specialists' training in Western Ukraine in the XXth century might be used by the educators within the studying process at musical or music-and pedagogical institutions, establishments of art and culture as well.

Key-words: art education, professional training, future art specialists', forms and methods of professional training, musical associations,educational institutions of Western Ukraine in the first part of the XXth century.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Музичне мистецтво кожного народу є цінним скарбом його національної культури й яскравим репрезентантом її у світовому полікультурному просторі. Ефективний розвиток музичного мистецтва неможливий без підвищення якості підготовки фахівців з музичних спеціальностей у навчальних закладах мистецького профілю різних типів і рівнів акредитації. Забезпечити належну якість змісту та організації професійного становлення вітчизняних фахівців з музичного мистецтва можна на основі творчого використання педагогічного досвіду її здійснення, накопиченого упродовж історії розвитку освіти України в різних регіонах нашої держави.

Підвищенню якості сучасної загальної й професійної музичної освіти в Україні може сприяти актуалізація історичного досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва на західноукраїнських землях, що сформувався під потужним впливом країн Західної Європи (у Галичині під впливом Польщі, на Буковині - Австро-Угорщини й Румунії, в Закарпатті - Австро-Угорщини й Чехословаччини). Високий культурно-мистецький та освітній рівень цих держав позитивно позначився на якості професійної музичної освіти на західноукраїнських землях у першій половині ХХ століття й вплинув на покращення її стану в окремих регіонах.

Саме в цей період активізувалася інтеграція української культури з культурами інших країн, взаємопроникнення й взаємозбагачення багатьох загальноукраїнських та регіональних культурних процесів і традицій, що сприяло становленню і розвитку професійної мистецької освіти й зумовило зростання національної самосвідомості народу. Провідною у цьому історичному процесі стала організація культурно-мистецької та освітньої діяльності музичних товариств.

Аналіз історичної, педагогічної й мистецтвознавчої літератури та архівних джерел свідчить, що дослідженню проблем історичного розвитку музичної освіти і підготовки професійних музикантів приділяється певна увага. Досвід підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва висвітлено у працях та практичних розробках видатних педагогів-музикантів (Ф. Бузоні, Й. Гат, К. Мартінсен, Г. Нейгауз та ін.). Його прогресивні ідеї втілено в творчому доробку українських культурно-освітніх діячів (В. Барвінський, Ф. та М. Колесси, С. Людкевич, В. Пухальський та ін.).

Дослідженню історії розвитку музичної освіти і національної музично-педагогічної думки присвячені наукові праці Н. Величка, Л. Голубничої, В. Іванової, Л. Іванової, В. Кузьмічової, О. Кравчука, О. Михайличенка, О. Овчарук, О. Поясник, Л. Проців, Т. Смирнової, Є. Федотова. Загальні питання історії розвитку музично-естетичного виховання, удосконалення форм і методів навчання музики досліджувалися О. Апраксіною, С. Горбенком, Н. Добровольською, І. Зязюном, Л. Масол, Н. Миропольською, В. Орловим, О. Отич, Г. Падалкою, О. Рудницькою, О. Ростовським, П. Харченко, В. Черкасовим та ін. Зміст та організаційні форми музичної освіти в Україні на різних історичних етапах проаналізовано у наукових працях Б. Бриліна, І. Єгорової, Л. Коваль, С. Ковальової, Л. Лимаренко, Л. Москальової, З. Сироти, О. Цвігун та ін.

Важливе значення для нашого дослідження мають праці, в яких висвітлено регіональні особливості розвитку музичної освіти і культури в Галичині (О. Поясик, Л. Проців, М. Черепанин); на Буковині (М. Гарас, А. Жуковський, М. Ліщенко, Я. Мельничук, О. Романець, В. Сімович, Л. Кобилянська, І. Ковальчук, О. Пенішкевич, С. Процик, І. Хілько, О. Яцків та ін.) та Закарпатті (Т. Росул та ін.).

Водночас, як показало вивчення стану проблеми дослідження, аналізу змісту й організаційних форм підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва у навчальних закладах Західної України першої половини ХХ століття ще не приділяється належної уваги. Історико-педагогічний аналіз процесу становлення і розвитку національної системи музичної освіти в Україні сприятиме поверненню забутих імен видатних педагогів-музикантів, відновленню у музично-педагогічній практиці форм, методів, змісту навчання і виховання фахівців з музичного мистецтва, що збагатить теорію і практику української музичної педагогіки; розширить уявлення про характер, статус і місце музичної освіти українців упродовж першої половини ХХ століття в різних національно-державних, політичних і культурно-освітніх умовах (Австро-Угорщина, Польща, Румунія, Чехословаччина). Це сприятиме науково обґрунтованому відбору й структуруванню змісту регіонального компонента музичної освіти та фахової підготовки вітчизняних музикантів-професіоналів.

На основі врахування результатів теоретичного аналізу виявлено суперечності між: усвідомленням на державному рівні необхідності переосмислення історичного досвіду підготовки фахівців з музичного мистецтва для удосконалення національної системи професійної музичної освіти України та недостатньою дослідженістю історичних, культурологічних, етнокультурних та поліетнічних витоків музично-педагогічних процесів, що відбувалися в Західній Україні у першій половині ХХ століття; потребами суспільства в компетентних, культурно, духовно й творчо розвинених фахівцях з музичного мистецтва і неспроможністю сучасної системи професійної підготовки майбутніх музикантів задовольнити їх; спрямованістю вітчизняної музичної освіти на інтегрування до європейського культурно-освітнього простору і недостатнім урахуванням при цьому історичного досвіду діалогу культур, накопиченого у Західній Україні в першій половині ХХ століття.

Необхідність подолання означених суперечностей, недостатня дослідженість історико-педагогічних аспектів проблеми становлення і розвитку музичної освіти на західноукраїнських землях та нові освітні потреби зумовили вибір теми дисертації “Підготовка майбутніх фахівців з музичного мистецтва у навчальних закладах Західної України (перша половина ХХ століття)“.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Науковий пошук здійснено відповідно до тематичного плану досліджень Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України як складової теми "Творчий розвиток особистості засобами мистецтва в системі професійної освіти” (РК № 014U010513).

Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (з 2007 р. - Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України), протокол № 14 від 25 грудня 2003 р. і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні, протокол № 5 від 22 травня 2007 р.

Об'єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх фахівців з музичного мистецтва в її історичному розвитку.

Предмет дослідження: зміст, форми і методи професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва у навчальних закладах Західної України у першій половині ХХ століття.

Мета дослідження: на основі історико-педагогічного аналізу виявити особливості професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва у навчальних закладах Західної України в першій половині ХХ століття та визначити шляхи творчого використання прогресивних ідей цього історичного досвіду в розвитку музичної освіти України у сучасних умовах.

Відповідно до мети визначено такі завдання:

1. Виявити суспільно-політичні й культурно-історичні передумови становлення і розвитку професійної музичної освіти у Західній Україні.

2. З'ясувати роль музичних товариств у формуванні системи професійної музичної освіти на західноукраїнських землях у першій половині ХХ століття.

3. Обґрунтувати освітньо-культурне значення провідних музичних навчальних закладів Галичини, Буковини та Закарпаття у професійній підготовці майбутніх фахівців з музичного мистецтва у Західній Україні в першій половині ХХ століття.

4. Простежити еволюцію змісту, форм і методів професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва та організації навчального процесу в музичних закладах освіти на основі врахування національно-регіональних особливостей.

5. Розробити методичні рекомендації щодо використання прогресивних ідей історичного досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва в Західній Україні у першій половині ХХ століття на сучасному етапі розвитку вітчизняної музичної освіти.

Методи дослідження. Для реалізації визначених завдань використано такі методи: історіографічний - вивчення історичних першоджерел; бібліографічний - опрацювання архівних і бібліотечних фондів; класифікація та систематизація якісних характеристик системи музичної освіти і виховання у Західній Україні в першій половині ХХ століття; історико-педагогічний та порівняльний аналіз фактів і явищ, їх синтез для дослідження еволюції змісту музичної освіти, виявлення загальних особливостей та регіональної специфіки її розвитку; хронологічний - для вивчення динаміки змін у системі професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва у Західній Україні на цьому історичному етапі; інтерпретація та узагальнення дослідницьких матеріалів для формулювання висновків і рекомендацій щодо використання прогресивних ідей цього історичного досвіду на сучасному етапі розвитку національної музичної професійної освіти.

Хронологічні межі дослідження були визначені з урахуванням особливостей розвитку музичної освіти на західноукраїнських землях в першій половині ХХ століття. Нижня межа - початок ХХ століття (1904 р.) - зумовлена появою перших музичних шкіл при музичних товариствах і розвитком підготовки фахівців з музичного мистецтва у навчальних закладах. Верхню межу визначено з урахуванням часу заснування перших музично-педагогічних факультетів та музичних відділень при педагогічних інститутах, на яких здійснювалася професійно-педагогічна підготовка фахівців з музичного мистецтва (1962 р.).

Територіальні межі дослідження охоплюють регіони Західної України (за винятком Волині), які у ХVІІІ-ХІХ ст. перебували у складі Австро-Угорської імперії (Галичина, Буковина, Закарпаття). Натомість, Волинь з 1793 р. опинилася під владою російського самодержавства і тому в досліджуваний період мала відмінні від інших західноукраїнських територій суспільно-політичні та соціокультурні передумови національно-культурного розвитку в цілому та у сфері мистецької освіти, зокрема.

Джерельна база дослідження. На різних етапах наукового пошуку було використано 309 джерел, в тому числі 43 архівні справи, документи й матеріали Державних архівів Львівської, Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської обл. (ф. 231, оп. 2, спр. 5983; ф. 294, оп. 1, спр. 12, 13, 22, 85, 124, 154, 163, 170 (ДАТО); ф-3, оп. 1, спр. 8355, арк. 1, 3-5; спр. 8687, арк. 3, спр. О-36878, спр. Т-344; ф-3, оп. 2, спр. 19923, арк. 1-3; спр. 21380, арк. 2-4; спр. 22379, арк. 26, 27; спр. 23187, арк. 1-6; спр. 24913, арк. 6-7; спр. 28195, арк. 17-20; ф-4, оп. 1, спр. 2289, арк. 1.13 з., 3; ф-12, оп. 3, спр. 412, арк. 8-10; ф-15, оп. 1, спр. 19282, арк. 71; ф-38, оп. 1, спр. 56, арк. 6; спр. 86, арк. 4, 9, 15-17; спр. 3314, арк. 8; ф-39, оп. 2, спр. 180, арк. 1-2 зв.; ф- 43, оп. 1, спр. 4985, арк. 1; спр. 6001, арк. 2; спр. 6359, арк. 1-2; спр. 7993, арк. 1; ф-118, оп. 1, спр. 3871, арк. 5-11; оп. 5, спр. 3855, арк. 3, 6, 8, 11-12, 19, 27; ф-994, оп. 1, од. зб. 4, арк. 1; ф-283, оп. 1, спр. 175, арк. 19 зв.; ф-325, оп. 1, спр. 2011, арк. 3-6; фр-2329, оп. 1, спр. 361, арк. 1-6; р-16, оп. 3, спр. 17, арк. 71; р-520, оп. 2, спр. 132, арк. 18; р-623, оп. 2, спр. 74, арк. 51; р-2329, оп. 1, спр. 6, арк. 49; спр. 361, арк. 1-6 (ЧОДА); ф. 17728; ф. 17753 (ДА УМВС)); 266 літературних джерел Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, Київської публічної бібліотеки імені Лесі Українки та інших бібліотек.

У ході дослідження було використано громадсько-політичні, педагогічні, мистецькі періодичні видання першої половини ХХ століття, зокрема, такі часописи, як: „Українська музика”, „Науковий збірник товариства „Просвіта”, „Пчілка”, „Рідний край”, „Буковина”, „Час”, ”Буковинський кобзар”, „Каменярі”, „Молодий Буковинець”, „Радянська Буковина” та ін.; 7 звітів і статутів навчально-виховних закладів та музичних товариств; програми, навчальні плани, підручники та посібники; навчально-методичні видання, а також монографії, автореферати, збірники наукових праць, сучасні педагогічні та музикознавчі періодичні видання.

Організація дослідження:

Дослідження виконувалося упродовж 2003-2009 рр. й охоплювало три етапи.

На першому етапі (2003-2004 рр.) - здійснювалося вивчення стану досліджуваної проблеми в педагогічній теорії; виявлялися архівні документи й матеріали; обґрунтовувалися об'єкт, предмет, мета й завдання дослідження; розроблялася програма наукового пошуку.

На другому етапі (2005-2007 рр.) - продовжувалася робота з вивчення літературних та архівних джерел; виявлення й систематизації документів і матеріалів щодо професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва у навчальних закладах Західної України в першій половині ХХ століття.

На третьому етапі (2008-2009 рр.) - узагальнювалися результати наукового пошуку, здійснювалася обробка й аналіз отриманих даних, теоретично обґрунтовувалися можливості творчого використання прогресивних ідей історичного досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва в сучасних мистецьких і педагогічних навчальних закладах; формулювалися загальні висновки; завершувалося оформлення рукопису дисертаційного дослідження.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження:

вперше цілісно проаналізовано процес становлення і розвитку музичної освіти в Західній Україні у першій половині ХХ століття; схарактеризовано суспільно-політичні та культурно-історичні передумови цього процесу; обґрунтовано положення щодо еволюції змісту, форм і методів професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва та організації навчального процесу в музичних закладах освіти на основі врахування національно-регіональних особливостей; доведено провідну роль музичних товариств у становленні і розвитку професійної музичної освіти на західноукраїнських землях у першій половині ХХ століття; виявлено основні напрями професійної підготовки майбутніх фахівців у галузі мистецтва у Західній Україні в цей історичний період; до наукового обігу введено 25 маловідомих матеріалів та архівних документів, які до цього часу не використовувалися у професійній музичній освіті, а також історичні факти, пов'язані з розвитком професійної підготовки фахівців з музичного мистецтва у першій половині ХХ століття, які значно розширюють уявлення про особливості організації музичної освіти в зазначений період; удосконалено положення щодо специфіки фахової підготовки вчителя музики і співу на західноукраїнських землях у досліджуваний період; подальшого розвитку набули положення щодо внеску видатних діячів культури і мистецтва в розвиток музичної освіти на західноукраїнських землях.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці методичних рекомендацій для викладачів і студентів вищих навчальних закладів щодо творчого використання прогресивних ідей історичного досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва у Західній Україні в першій половині ХХ століття у навчально-виховному процесі сучасних вищих навчальних закладів мистецького та педагогічного профілю.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва у мистецьких і педагогічних навчальних закладах різних типів і рівнів акредитації, в системі післядипломної мистецької і педагогічної освіти, а також для написання підручників, навчальних посібників та авторських програм з мистецьких дисциплін.

Основні положення і рекомендації, обґрунтовані за результатами дослідження, впроваджено у навчально-виховний процес Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (довідка № 38/1499 від 23.09. 2009 р.), Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка (довідка № 04-11/794 від 22.09. 2009 р.), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № 192 від 06.10. 2009 р.).

Вірогідність та аргументованість отриманих результатів і висновків дослідження забезпечено ретроспективним аналізом широкої джерельної бази, зокрема, архівних документів і матеріалів, теоретичною і методологічною обґрунтованістю вихідних положень дослідження; застосуванням системи наукових методів, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження.

Апробація результатів дослідження здійснювалася на міжнародних наукових конференціях та семінарах: „Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти в контексті європейського інтеграції” (30.06-2.07. 2004 р., м. Суми); „Треті міжнародні педагогічні читання пам'яті професора О.П. Рудницької” (1-2.12. 2005 р., м. Київ); „Актуальні аспекти модернізації художньо-педагогічної освіти” (21-22.04. 2005 р., м. Полтава); „Мистецька освіта у культурній політиці держави ХХІ століття” (24-25.05. 2007 р., м. Львів); „Традиція і культура” (8-9.06. 2007 р., м. Київ); „Професійно-мистецька школа у системі національної освіти” (1-3.10. 2008 р., с. Мала Білозерка Запорізької обл.); „Гуманістичні орієнтири мистецької освіти” (22-24.04. 2009 р., м. Київ); VІІІ Міжнародний науковий семінар „Україна в світовому культурному просторі” (12-13.05. 2008 р., м. Санкт-Петербург, Російська Федерація); всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Другі педагогічні читання пам'яті професора О.П. Рудницької” (2.12. 2004 р., м. Київ); „ІV педагогічні читання пам'яті професора О.П. Рудницької” (30.11. 2006 р., м. Київ); „V педагогічні читання пам'яті професора О.П. Рудницької” (6-7.12. 2007 р., м. Київ); „VІ педагогічні читання пам'яті професора О.П. Рудницької” (4-5.12. 2008 р., м. Київ); „Система виховання Пласт: світові традиції, реалії та перспективи” (15-16.01. 2009 р., м. Чернівці); на регіональних науково-практичних конференціях та методичних семінарах: „Теорія і практика професійної освіти в умовах європейської інтеграції” (13- 14.03. 2006 р., м. Київ); „Теорія і практика неперервної професійної освіти: науковий пошук, результати, перспективи” (20-21.02. 2007 р., м. Київ); „Педагогічна майстерність в освітньо-виховних системах: теорія і практика” (2-3.04. 2008 р., м. Київ); „Ціннісні орієнтири педагогічної освіти і освіти дорослих на початку ХХІ століття” (16-17.03. 2009 р., м. Київ); „Методологічні засади мистецької освіти” (26.04. 2004 р., м. Київ; 18.05. 2006 р., м. Умань); „Мистецький компонент у змісті професійної освіти” (5-6.10. 2005 р., м. Чернівці); „Інтеграція мистецтв у циклі загальноосвітніх предметів” (30.01. 2006 р., м. Київ); „Новітні технології мистецької освіти в роботі з учнями навчально-виховних закладів” (2.03. 2006 р., м. Київ); “Інновації в освітньому просторі гімназії” (3.10. 2006 р., м. Київ). Результати дослідження обговорювалися на засіданнях відділу педагогічної естетики та етики Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (до 20.02. 2007 р. - відділ мистецької освіти).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у 20 одноосібних публікаціях автора, з яких: 1 розділ у колективній монографії, 5 статей, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 14 статей і тез у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 225 сторінок, з них 189 сторінок основного тексту. Рукопис містить 2 таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі висвітлено актуальність досліджуваної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та етапи дослідження, обґрунтовано хронологічні й територіальні межі дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, представлено джерельну базу, викладено відомості щодо апробації й впровадження результатів науково-дослідної роботи, наведено дані про наукові публікації автора, структуру і зміст дисертації.

У першому розділі - „Культурно-історичні передумови розвитку музичної освіти у Західній Україні в першій половині ХХ ст.” - виявлено передумови розвитку професійної музичної освіти у Західній Україні. Досліджено вплив видатних діячів культури і мистецтва, а також мистецьких та культурно-освітніх товариств на зародження й становлення перших мистецьких навчальних закладів; проаналізовано зміст та особливості навчання в них. Обґрунтовано значення української народнопісенної творчості у формуванні змісту професійної музичної освіти на західноукраїнських землях.

На основі історико-педагогічного аналізу політичного, економічного, громадсько-культурного та освітнього розвитку Західної України у першій половині ХХ століття було виокремлено чинники, які помітно впливали на становлення вітчизняної музичної освіти. Серед них:

– суспільно-політичні: поділ етнічних українських земель між різними державами з відмінним політичним устроєм, культурними та релігійними традиціями; поширення народницького руху проти полонізації і русифікації; особисті контакти західних українців зі східними українцями;

– культурно-історичні: народна музична творчість; мистецтво княжих дружинників; музична церковна культура; мистецька діяльність братств лірників і кобзарів; розвиток світської музики; збільшення верстви світської інтелігенції та посилення її ролі у мистецькому житті; створення співацько-музичних товариств.

У ході дослідження доведено, що становлення і розвиток системи мистецької освіти на Західній Україні у першій половині ХХ століття відбувалися під впливом прогресивних ідей та творчої діяльності культурно-освітніх діячів України, а саме: Т. Шевченка - на його ідеях формувалася патріотична позиція митців і громадських діячів на західноукраїнських землях; М. Лисенка, який підніс українську музику до високого рівня світової музичної культури й збагатив її скарбами українського народного мистецтва; М. Максимовича - наукові та культурно-мистецькі ідеї якого суттєво вплинули на зміст тогочасної мистецької освіти, діяльність шкільних рад, підходи до розробки навчальних програм і підручників; М. Шашкевича - чиї погляди слугували методологічною основою для розробки змісту мистецької освіти, морально-етичним і громадянським виміром для професіоналізації кадрів, духовно-інтелектуального зростання української інтелігенції.

У розділі розкрито вплив української народної пісні на формування змісту національної професійної музичної освіти України відповідно до музичних спеціальностей: музикознавець, фольклорист, виконавець-інструменталіст, вокаліст, диригент, композитор, музикант-педагог. Обґрунтовано її історичне значення як жанру народного мистецтва, елементу народного світогляду, засобу народної педагогіки. Наголошено на тому, що єдність емоційно-раціонального начала і національної ідеї в змісті пісень у кожний історичний період мала свої особливості, визначала характер і світоглядний зміст народнопісенної творчості. Таким чином, українська народна пісня, як основа творчої діяльності культурно-освітніх діячів України, поряд з іншими соціокультурними чинниками сприяла закладенню міцних мистецьких підвалин для становлення національної системи професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва у Західній Україні в першій половині ХХ століття.

Другий розділ - „Особливості становлення і розвитку професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва на теренах Західної України у першій половині ХХ століття” - присвячено порівняльному історико-педагогічному аналізу процесів становлення і розвитку музичної освіти Галичини, Буковини та Закарпаття, вивченню ролі музичних товариств у виникненні мережі музичних навчальних закладів різних типів і рівнів. Проаналізовано їх культурно-освітню й концертну діяльність, зв'язки з митцями інших регіонів України та зарубіжжя. Здійснено огляд музичних періодичних видань та виявлено їх вплив на створення музичних шкіл і консерваторій. Простежено історію розвитку провідних вищих музичних навчальних закладів Львова, Чернівців, Ужгорода, а також професорсько-викладацький склад цих закладів та перелік навчальних предметів, що викладалися у них.

Аналіз 43 архівних документів та матеріалів уможливив висновок, що у кожному з музичних навчальних закладів були організовані симфонічні й духові оркестри, хори, які регулярно виступали перед викладачами та батьками учнів і студентів з концертами.

У ході дослідження доведено, що провідним музичним навчальним закладом Галичини була Львівська державна консерваторія, заснована у 1939 р. на основі злиття чотирьох вищих музичних навчальних закладів: Консерваторії Галицького Музичного Товариства (1854 р.), Львівської музичної консерваторії ім. Кароля Шимановського (1902 р.), Вищого Музичного Інституту ім. М. Лисенка (1903 р.) та музикологічного Інституту (відділ музикології) Львівського університету (1912 р.). Консерваторію очолив видатний музикант-педагог В. Барвінський. У структурі цього навчального закладу діяло 6 факультетів та 9 кафедр, навчання здійснювалося українською мовою. При консерваторії функціонувала також державна дитяча музична школа, якій в 1944 р. було присвоєно ім'я М.В. Лисенка.

Вивчення архівних документів і матеріалів уможливило висновок, що кожний з цих навчальних закладів по-своєму вплинув на формування змісту навчання та сприяв створенню творчої атмосфери у консерваторії. Найбільш вагомий вплив на формування духу навчального закладу здійснив Вищий Музичний Інститут ім. М.В. Лисенка, який дав змогу вибудувати навчальний процес у Львівській державній консерваторії на засадах української національної культури. Визначальною сутнісною рисою, успадкованою Львівською консерваторією, був наскрізний процес професіоналізації майбутніх фахівців з музичного мистецтва. Професорсько-викладацький склад вирізнявся високою європейською освіченістю. Такі педагоги, як В. Барвінський, А. Вахнянин, С. Людкевич, О. Ясеницька-Волошин здобули освіту, наукові ступені та мистецькі звання у навчальних закладах Відня, Праги та інших європейських столиць.

За рівнем організації навчального процесу Вищий Музичний Інститут ім. М.В. Лисенка наближався до західноєвропейських консерваторій, де учні загальноосвітніх шкіл і студенти вищих навчальних закладів навчалися паралельно, засвоюючи музичну програму. Це дозволяло їм розширювати свій музичний світогляд й ставати професійними музикантами. Адже основною метою цього інституту було створення належних умов для здобуття ґрунтовної музичної освіти, про що йшлося у Статуті, ухваленому 1903 р. й оновленому відповідно до вимог часу в 1910-1911 рр.

Вищий Музичний Інститут став центром професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва й вплинув на створення розгалуженої мережі інших навчальних закладів. У 30-ті роки тут навчалося близько 600 учнів у понад 60 професійних музикантів-педагогів. Якість, професійність й українська національно-культурна спрямованість були характерними ознаками діяльності цього навчального закладу. В усіх філіях Інституту був запроваджений єдиний навчальний план та єдині критерії оцінювання рівня фахової підготовки випускників. Для вчителів музики були започатковані музично-педагогічні семінари, вводилися курси музичної ритміки, а для керівників хорів “Просвіти” працювали диригентські курси. У 20-ті роки в Інституті було створено ще й драматичну школу.

На підставі історико-педагогічного аналізу з'ясовано, що на буковинських землях розвиток музичної освіти відбувався під впливом народної музичної культури, професійного західноєвропейського музичного мистецтва й театру. Культурний поступ на Буковині в силу її полікультурності піддавався впливу не лише з боку української Галичини і Наддніпрянщини, але й, певною мірою, Румунії та інших європейських країн. Як свідчить аналіз архівних документів і матеріалів, культурне життя Буковини не мало української домінанти. Без власної національної освіти, в атмосфері культурних утисків важливим чинником пробудження українства ставала просвітницька діяльність педагогів, митців, священників, громадських діячів, членів музичних товариств і організацій.

Входження до європейського культурно-освітнього простору створило певні умови для розвитку професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва відповідно до європейських музично-освітніх тенденцій. На початку ХХ ст. усе відчутнішими стають впливи ідей національного відродження, поширюваних плеядою галицьких культурних діячів. Це сприяло формуванню буковинської національно свідомої інтелігенції.

Вивчення архівних і літературних джерел дозволяє стверджувати, що провідним музичним навчальним закладом Буковини була Чернівецька музично-драматична консерваторія, заснована 10 листопада 1924 р. за підтримки музичного товариства „Гармонія”. Виявлено, що певний рівень музичної освіти здобували і вихованці учительського інституту, відкритого в Чернівцях після прийняття імператорського закону про народні школи (1869 р.). Поряд з відкриттям реальних шкіл, гімназій, промислових і сільськогосподарських шкіл, дівочих ліцеїв у Чернівцях у другій половині ХІХ ст. стали функціонувати ще дві музичні школи. При "Товаристві плекання музичного мистецтва" було організовано музичну школу, в якій викладалася вокальна та інструментальна музика і спів. Усі ці навчальні заклади сприяли зростанню серед населення Буковини інтересу до музичного мистецтва й підвищенню його музично-естетичної культури.

Результати ретроспективного аналізу уможливили висновок, що в досліджуваний період на Закарпатті склалися дещо відмінні від Галичини й Буковини умови історичного, політичного й соціокультурного розвитку. Виявлено, що серед багатьох організацій українського спрямування найбільш чисельною й авторитетною серед населення закарпатського краю була „Просвіта”, створена 8 березня 1920 р. Їй протистояло москвофільське товариство імені О. Духновича.

Історико-педагогічний аналіз розвитку професійної музичної освіти на західноукраїнських землях дозволяє стверджувати, що упродовж тривалого часу єдиним носієм культури й освіти в Закарпатському регіоні було духовенство. Саме з ним пов'язувалися перші спроби організації музичного виховання на Закарпатті. Так, завдяки зусиллям єпископа А. Бачинського в 1794 р. було відкрито «півцо-учительську семінарію» - перший український навчальний заклад, вихованці якого здобували початкову музичну освіту, але лише в такому обсязі, щоб забезпечувати відправлення богослужінь: ознайомлення з церковними книгами, вивчення гласів ірмологіона, воскресних тропарів і кондаків, стихира і прокіменів тощо.

Аналіз архівних матеріалів засвідчує, що у 20-х роках було засновано учнівське музичне товариство, скрипкову школу, зміст навчання в якій передбачав диференціацію та індивідуалізацію музичної підготовки й забезпечував готовність майбутніх фахівців з музичного мистецтва до педагогічної роботи у місцевих школах або до продовження навчання в європейських консерваторіях.

Історіографічний аналіз культурного й мистецького життя Західної України першої половини ХХ століття дозволив з'ясувати роль музичних товариств у формуванні системи музичної освіти на західноукраїнських землях. Метою їх діяльності було охоплення широких верств населення музичною творчістю, залучення до неї обдарованої молоді; поширення національного мистецтва й культурних цінностей у найвіддаленіших куточках західноукраїнських земель; розширення мережі культурно-мистецьких освітніх установ; координування їх роботи.

У змісті професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва стрижневою стає ідея національного виховання. Вона пронизує усі форми урочної, позаурочної й позашкільної діяльності мистецьких навчальних закладів. Завдяки цьому зростає кількість висококваліфікованих учителів, вихованих на засадах національної музичної культури. Толерантні взаємини між мистецькими навчальними закладами, між творчою українською, польською, німецькою, чеською, єврейською інтелігенцією сприяли збагаченню професійно-мистецької освіти у регіоні.

У третьому розділі - „Зміст та організація підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва у навчальних закладах Західної України у першій половині ХХ століття” - проаналізовано зміст, форми і методи професійної підготовки майбутніх музикантів у навчальних закладах, а також висвітлено значення теоретичних, методичних і практичних здобутків у цій галузі для сучасної музично-педагогічної практики.

Вивчення архівних та літературних джерел дало змогу виявити, що на початку ХХ ст. у Галичині функціонувала широка мережа закладів музичної освіти, що охоплювала 30 музичних шкіл різного рівня і типу. Від 1910 р. їх кількість перевищувала 50, у 1924 р. - 65, а в 1934 р. їх залишилося 10. Більшість з них були однопрофільними, навчали в них, як правило, або співу, або грі на одному з інструментів: фортепіано, скрипці чи цитрі. Найбільш поширеними були такі спеціальності, як фортепіано, сольний спів, скрипка, рідше цитра і хоровий спів.

Опрацьовані джерела свідчать, що у цьому регіоні діяли також дво- і багатопрофільні школи. Саме останні були справжніми музичними школами, в яких навчання здійснювалося за кількома спеціальностями. Навчальний рік тривав 10 місяців, проводилися іспити та концерти. Водночас, виявлено, що нерідко навчальні плани, програми, тематика занять, розподіл годин та курсів залежали від компетентності, дидактичних та методичних установок, матеріальних можливостей керівника школи. Термін навчання в цих школах становив від 6 до 12 років.

В усіх навчальних закладах здійснювалося вивчення музичної грамоти й основ теорії музики, у багатьох з них цей перелік доповнювався історією музики, що вивчалася 2-3 роки, гармонією (1-3 роки) та іншими музично-теоретичними дисциплінами. Окрім того, навчальні програми деяких шкіл передбачали вивчення композиції, контрапункту, аналізу музичних форм, ритмічної руханки, естетики мистецтва, естетики музики, інструментознавства, практичного інструментування, акустики, психології музики, техніки та естетики фортепіанної гри, хорового співу тощо. На основі вивчення документальних джерел доведено, що у більшості шкіл до 20-х років ХХ ст. недостатня увага приділялася вивченню сольфеджіо. Натомість, був введений спеціальний курс з метою підготовки до державного іспиту, який передбачав проведення звітних прилюдних концертів. За результатами іспитів найбільш здібні випускники мали змогу продовжувати освіту, іншим видавалися свідоцтва, що підтверджували їхнє право працювати викладачами у загальноосвітніх та в музичних навчальних закладах нижчого рівня.

У ході дослідження з'ясовано, що для тогочасної системи музичної освіти характерним був багатовіковий склад навчальних груп (в одному класі музичної школи могли навчатися першокласник і студент університету). Це спричиняло утруднення методичного характеру, особливо під час лекцій з теоретичних дисциплін та групових занять зі спеціальності.

Виявлено, що до 20-х років ХХ ст. назви етапів навчання не були уніфіковані. Здебільшого, виокремлювалися підготовчий (елементарний або нижчий), середній та вищий етапи. У деяких школах був введений найвищий (концертний) курс, який передбачав підготовку або до концертно-виконавської або до оперної діяльності, залежно від спеціалізації.

Вивчення архівних документів і матеріалів дозволяє стверджувати, що у провідних музичних школах, очолюваних досвідченими педагогами, вводився педагогічний курс, а також підготовчий курс для складання державного іспиту на звання вчителя музики в загальноосвітніх середніх школах та вчительських семінаріях. Вимоги програми та спосіб організації навчання у цих музичних школах були подібними, але за відсутності державної програми, державної підтримки (особливо коли йшлося про українські музичні заклади) учителі та керівники шкіл на практиці реалізовували ті методичні поради й художньо-естетичні принципи, якими вони оволоділи під час навчання у приватних вчителів або в мистецьких навчальних закладах.

Як свідчить історико-педагогічний аналіз професійної музичної освіти у досліджуваний період, це було проблемою усієї європейської професійної музичної педагогіки того часу, оскільки вона переживала період свого становлення, пошуків шляхів розвитку музичного шкільництва. Мистецько-артистичні, художньо-естетичні, методологічні, методичні, ідейно-творчі та наукові засади музичного виховання ще не були розроблені. За цих умов особистість педагога, його професійний рівень, педагогічні здібності, ерудиція, смаки, установки, принципи мали винятково важливе значення.

На жаль, існують дуже скупі відомості про школи, які діяли при музично-співоцьких товариствах (наприклад, “Боян”, „Просвіта”, „Кобзар”, „Говерла”, „Гармонія” та ін.). Вони не були загальнодоступними, а призначалися лише для членів товариства та їхніх дітей. Серед вихованців цих шкіл були відомі співаки і педагоги, що свідчить про високу якість навчання.

У ході наукового пошуку особливу увагу було приділено вивченню досвіду першої в Галичині української музичної школи, заснованої в Станіславі 1902 р. при “Станіславському Бояні”. За рівнем підготовки майбутніх музикантів цю школу можна віднести до багатопрофільних навчальних закладів нижчого типу. Основними предметами тут були: елементарна теорія музики; гармонія, контрапункт, композиція, інструментування, історія та естетика музики; заняття у класі гри на фортепіано, скрипці та інших музичних інструментах; сольний і хоровий спів.

У сфері шкільної мистецької освіти пріоритетне значення також надавалося співу, викладання якого базувалося на нормативах державних шкільних законів. Цим займалася найвища інстанція - Міністерство віросповідання та народної освіти, яке розробляло спеціальні навчальні плани і програми з музики. Вони були достатньо модернізовані і розроблялися з урахуванням дидактичних вимог.

Узагальнення результатів наукового пошуку дозволило стверджувати, що висока освіченість мистецької еліти, використання прогресивних ідей європейського мистецько-педагогічного досвіду та надбань національної культури, активна участь митців у громадському житті, творче поєднання теоретичних і практичних компонентів у змісті навчання музики сприяли забезпеченню високого рівня професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва на західноукраїнських землях у першій половині ХХ століття.

Таким чином, мета нашого наукового пошуку досягнута, визначені завдання виконані.

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження зроблено такі висновки.

1. Аналіз історичних джерел та наукової літератури з досліджуваної проблеми дозволив виявити такі культурно-історичні передумови та чинники, що впливали на становлення і розвиток музичної освіти на Західній Україні у першій половині ХХ століття:

– суспільно-політичні: поділ етнічних українських земель між різними державами з відмінним політичним устроєм, культурними та релігійними традиціями; поширення народницького руху проти полонізації і русифікації; особисті контакти західних українців зі східними українцями;

– культурно-історичні: народна музична творчість; мистецтво княжих дружинників; музична церковна культура; мистецька діяльність братств лірників і кобзарів; розвиток світської музики; збільшення верстви світської інтелігенції та посилення її ролі у мистецькому житті регіону; створення культурно-мистецьких та співацько-музичних товариств.

2. Історіографічний аналіз культурного й мистецького життя на західноукраїнських землях у першій половині ХХ століття дозволив з'ясувати роль музичних товариств у формуванні системи музичної освіти. Зокрема, у кожному з досліджуваних регіонів цього краю на початку ХХ століття утворювалися й активно діяли потужні культурно-мистецькі осередки, метою яких було залучення широких верств населення до музичної й пісенної культури; підтримка художньо обдарованої молоді; пропагування національного мистецтва й культурних цінностей у найвіддаленіших куточках західноукраїнських земель; розширення мережі культурно-мистецьких освітніх установ; координування їхньої діяльності. Закладаючи основи професійної підготовки майбутніх фахівців у галузі музичного мистецтва, товариства впливали на розвиток музичної освіти на західноукраїнських землях у першій половині ХХ століття.

3. Вивчення архівних документів і матеріалів та літературних джерел, що характеризують діяльність провідних музичних навчальних закладів Галичини, Буковини й Закарпаття у першій половині ХХ століття (Консерваторії Галицького Музичного Товариства (1854 р.), Львівської музичної консерваторії ім. Кароля Шимановського (1902 р.), Вищого Музичного Інституту ім. М. Лисенка (1903 р.), музикологічного Інституту (відділ музикології) Львівського університету (1912 р.); Чернівецької музично-драматичної консерваторії (1924 р.), Ужгородської півцо-учительської семінарії (1794 р.) та ін.) дозволило обґрунтувати їх культурно-освітнє значення та виявити їх вплив на розвиток системи професійної музичної освіти у Західній Україні. Рівень професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва у цих закладах був достатньо високим й відповідав європейським тенденціям розвитку музичної освіти. Їх освітня діяльність характеризувалася поєднанням наукової музичної теорії і творчості; спрямованістю на формування музично-естетичної культури різних верств населення; широкими взаємозв'язками з культурними музичними центрами Європи; сприянням встановленню культурних контактів між українцями східних і центральних земель; реалізацією індивідуального підходу в роботі з обдарованою молоддю; врахуванням особливостей національно-культурних процесів, що позитивно позначилося на рівні фахової підготовки майбутніх музикантів та зростанні етносвідомості українства.

4. Вивчення еволюції змісту професійної підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва та організації навчального процесу в музичних закладах освіти Західної України у першій половині ХХ століття уможливило висновок щодо реалізації діяльності цих закладів з урахуванням національно-регіональних особливостей та прогресивних ідей європейського, зокрема, польського, чеського, румунського досвіду. Мета викладання музичних дисциплін полягала у виявленні й вихованні музичних здібностей учнів і студентів, розвитку в них естетичного й патріотичного почуттів, підготовці до участі в церковній службі, вихованні любові до музики тощо. На заняттях співу обов'язковими були такі форми роботи, як дихальні, вокально-інтонаційні та ритмічні вправи, вивчення теорії музики, оглядове ознайомлення з біографіями і творами видатних композиторів. Формуванню професійних навичок майбутніх музикантів сприяло залучення їх до гри в оркестрах, ансамблях. Регулярні академконцерти („пописи”) й публічні виступи сприяли вихованню в них сценічної витримки, самоконтролю, виконавських навичок як важливої умови підготовки музиканта-професіонала.