Розвиток музично-педагогічної освіти в Україні (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)

Встановлено, що у 80-х роках викладачами музично-педагогічних факультетів набуто значний досвід застосування активних форм і методів навчання, що допомагали розв'язувати важливі проблеми освіти, професійно-педагогічної та методичної підготовки майбутніх учителів музики при вивченні спеціальних дисциплін. Ці методи забезпечували більш глибоке й творче засвоєння студентами спеціальних знань, формували самостійність, свідому й творчу активність у сфері музично-педагогічної підготовки спеціалістів у галузі освіти, розвивали навчально-дидактичні знання, вміння та здібності майбутніх учителів, надавали практичну допомогу для роботи в умовах сучасної школи. У цей період удосконалюється професійно-педагогічна та науково-методична підготовка науково-педагогічних працівників у провідних наукових центрах, істотно збільшується науковий потенціал фахових кафедр. Для узагальнення та впровадження передового педагогічного досвіду створено дві опорні кафедри (кафедра хорового диригування та методики музичного виховання на базі педагогічного інституту м. Вінниці та кафедра теорії, історії музики та гри на музичних інструментах на базі педагогічного інституту м. Дрогобича), які виконували координуючу роль у системі підготовки вчителів музики.

Вдосконалення професійно-педагогічної підготовки студентів на музично-педагогічних факультетах здійснювалося з використанням нових методик і більш досконалих технологій навчання, основна увага викладачів зосереджувалася на розвитку творчих здібностей студентів, формування їхньої педагогічної майстерності. Було введено нові спецкурси та спецсемінари, оновлено зміст фахових дисциплін, розроблено спеціальні методики. Підвищенню якості підготовки спеціалістів сприяло проходження студентами суспільно-педагогічної, виконавської та педагогічної практик. Викладачі фахових кафедр плідно працювали в створених на базі факультетів школах-лабораторіях. Широко запроваджувалися основні принципи гуманізації та гуманітаризації музично-педагогічної освіти. Тривала робота з педагогізації навчального процесу.

У світлі вимог перебудови вищої школи та в контексті вдосконалення навчально-виховного процесу на музично-педагогічних факультетах відбувалися якісні зміни, зокрема, вводилися нові спеціальності, формувалася система безперервної освіти, почали створюватися навчально-методичні комплекси. Науково-педагогічні працівники ВНЗ постійно оновлювали зміст навчальних програм, у навчальні плани уводилися нові дисципліни. Для оновлення змісту музично-педагогічної освіти активно використовувалися адекватні методи навчання та міжпредметні зв'язки. Велися пошуки інноваційних форм роботи в навчально-виховній, концертно-виконавській і музично-просвітницькій діяльності. Викладачі та студенти музично-педагогічних факультетів надавали методичну й практичну допомогу вчителям музики загальноосвітніх шкіл із впровадження нової програми “Музика”, розробленої Д.Б. Кабалевським. Важливе значення у вдосконаленні діяльності музично-педагогічних факультетів відігравали рішення Всесоюзної наради-семінару завідувачів кафедрами СРСР.

Отже, у 60 - 80-х роках ХХ століття створюється потужна науково-методична база для професійно-педагогічної підготовки вчителів музики, спроможних вирішувати проблеми музично-естетичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл.

У п'ятому розділі - “Музично-педагогічна освіта на межі ХХ - ХХІ століть” - досліджено реорганізацію музично-педагогічної галузі наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття. У цей період здійснюється розробка стратегічних напрямів розвитку педагогічної освіти. Педагогічні інститути отримали статус університетів, відкриваються нові факультети та нові відділення. З метою підготовки фахівців нової генерації на базі провідних педагогічних університетів створюються самостійні навчальні заклади - Інститут культури та мистецтв (Луганськ) й Інститути мистецтв (Івано-Франківськ, Київ, Одеса, Тернопіль). Музично-педагогічна освіта України рішуче рухалася в Європейський освітній простір.

У розділі засвідчено, що на рубежі ХХ - ХХІ століть визначалися пріоритетні напрями освітньої політики, Міністерство освіти і науки України розпочало державну акредитацію спеціальностей і навчальних закладів. Фахові кафедри розробляли галузеві стандарти вищої освіти зі спеціальності “Музика”, почали запроваджувати багатоступеневу систему навчання. Викладачі фахових кафедр розробляли концепції розвитку факультетів, активно вводилася друга спеціальність - це “Світова художня культура”.

Відповідно до появи нових спеціальностей змінювалася внутрішня структура, відкривалися нові кафедри, котрі очолювали науковці з ученими ступенями й званнями. Характерною особливістю цього періоду стало те, що Інститути мистецтв, музичні, музично-педагогічні та мистецькі факультети розпочали підготовку фахівців за контрактною основою, почала діяти екстернатура й магістратура, зменшувався строк навчання для студентів, які мали середню спеціальну освіту.

Встановлено, що у 90-х роках ХХ століття активно розвивалося міжнародне співробітництво викладачів фахових кафедр з культурними центрами й навчальними закладами зарубіжних країн засобом підготовки іноземних студентів, стажування, участі в міжнародних конкурсах, спільних науково-практичних семінарах, проведення майстер-класів і творчих зустрічей, створення колективних проектів на основі міжнародних програм.

В Інститутах та на факультетах працювали навчально-методичні комісії, які проводили експертну оцінку наукової продукції. Питання модернізації музично-педагогічної освіти розглядалися на методичних семінарах і методичних комісіях. Викладачі фахових кафедр розробляли зміст навчально-методичних комплексів з фахових дисциплін.

У навчальних закладах ІV рівня акредитації працювала аспірантура, на базі Інституту мистецтв КНПУ ім. М.П. Драгоманова продовжувала діяти спеціалізована рада із захисту кандидатських дисертацій з теорії і методики навчання музики й музичного виховання. Студенти з базовою освітою отримували спеціалізацію, що надавало можливість працевлаштування в загальноосвітніх навчальних закладах ІІ - ІІІ рівнів акредитації.

У зв'язку з входженням України в світовий освітній простір запроваджувалися модульно-рейтингові технології, кредитно-модульні системи організації навчального процесу та системи рейтингового оцінювання знань студентів, розроблялися критерії оцінок знань з фахових дисциплін за 12 бальною шкалою.

Провідними науковцями фахових кафедр на базі навчально-виховних закладів створювалися творчі лабораторії, співробітники яких разом зі студентами досліджували актуальні проблеми подальшого розвитку музично-педагогічної й мистецької освіти, формували музично-педагогічну думку. Деканати та фахові кафедри надавали велике значення роботі з обдарованими студентами, залучали їх до керівництва художніми колективами, участі в олімпіадах, фестивалях і конкурсах.

Характерними особливостями професійно-педагогічної підготовки вчителів музики досліджуваного періоду стало вдосконалення системи навчально-виховної роботи, впровадження нових технологій та інтерактивних методів навчання. Викладачі фахових дисциплін посилили українознавчу підготовку, використовували нові інформаційні технології у навчанні, запроваджували творчі завдання у процесі навчання гри на музичних інструментах, цикли звукових дидактичних матеріалів з вивчення історії музики, нові методики розвитку музичної пам'яті, формування індивідуального виконавського стилю, введення музичних колекцій, диференціації в процесі фахової підготовки, систему К.С. Станіславського, театралізації пісень, творчі завдання з педагогічної майстерності, комплексне виконання тематичних програм, комп'ютерні програми хорових та інструментальних партитур, релятивну систему, програмове навчання в процесі вивчення музично-теоретичних дисциплін, поліінструментальну підготовку.

У розділі зазначається, що на зламі двох тисячоліть відбулася фундаменталізація діяльності художніх колективів, які стали базою підготовки вчителів музики та відомих виконавців у різних жанрах музичного мистецтва. Викладачі фахових кафедр запроваджували системний підхід та інтерактивні форми роботи у проведенні всіх видів практик (фольклорної, пропедевтичної, педагогічної, виконавської, переддипломної).

Фундаменталізація музично-педагогічної освіти відбулася завдяки використанню як сталих, так і нових форм співпраці із загальноосвітніми навчальними закладами. Продовжували діяти науково-методичні семінари, викладачі фахових кафедр співпрацювали з учителями музики, готували спільні методичні розробки, проводили науково-практичні конференції, узагальнювали досвід учителів-новаторів. Упроваджуючи ідею навчально-методичних комплексів, надавали методичну допомогу педагогам дитячих музичних шкіл, шкіл мистецтв, художнім школам, ліцеям і гімназіям, вивчали стан викладання мистецьких дисциплін. На базі новостворених навчально-методичних комплексів проводили виїзні засідання кафедр, методичні об'єднання вчителів музики, на яких затверджувалися авторські програми, здійснювалися пошуки нових педагогічних технологій, відбувалася експертна перевірка концепції мистецької освіти.

У проведенні профорієнтаційної роботи використовувалися як сталі, так і нові форми й методи роботи. Для виявлення здібної молоді та залучення її до навчання в університетах започатковувалися конкурси молодих виконавців на музичних інструментах та вокалістів.

Отже, на рубежі двох тисячоліть музично-педагогічна освіта України перебувала у стані пошуку нових засобів підготовки майбутніх учителів. Створювалися нові структурні підрозділи, відкривалися нові спеціальності, здійснювалося оновлення навчальних планів, застосовувалися новітні технології.

У шостому розділі - “Зміст науково-дослідної, творчої, концертно-виконавської та музично-просвітницької діяльності” - проаналізовано зміст й організацію науково-дослідної роботи студентів у наукових гуртках і проблемних групах, участь студентів у фестивалях, конкурсах та олімпіадах, досліджено форми концертно-виконавської та музично-просвітницької діяльності, що склалися у визначений період у вітчизняній музично-педагогічній освіті.

У процесі дослідження виявлено, що у 60-х роках на музично-педагогічних факультетах почали працювати проблемні групи і наукові гуртки, учасники яких вивчали методику роботи з художніми колективами, брали участь у роботі творчих лабораторій, досліджували проблеми хорознавства, музикознавства, методики музичного виховання. Результати наукових пошуків обговорювалися на регіональних і міжвузівських наукових конференціях.

У 70-х роках проходили значні зрушення в організації науково-дослідної роботи студентів музично-педагогічних факультетів. Позитивні зміни відбулися як у самому змісті науково-дослідної роботи, так і у формах її організації. Наукові дослідження студенти проводили в творчих лабораторіях та оперних студіях. З'явився новий напрям педагогічного дослідження, зумовлений популярністю вокально-інструментального жанру музики. Спостерігалася тенденція підвищення рівня якості наукових досліджень студентів у проблемних групах і наукових гуртках через: удосконалення системи науково-дослідної роботи студентів; появи нових форм роботи, спрямованих на розвиток творчих можливостей студентів; розширення тематики наукових досліджень; проведення заходів, спрямованих на підтримку талановитої молоді, котра займалася пошуковою діяльністю; збільшення кількості студентів, які займалися науково-дослідною роботою; збільшення кількості проблемних груп і наукових гуртків.

Встановлено, що тематика студентських проблемних груп і наукових гуртків у 80-х роках зосереджувалася навколо проблем: адаптації програми з “Музики” Д.Б. Кабалевського для загальноосвітніх шкіл України; музично-виконавського мистецтва (хорового, вокального й інструментального жанрів); дослідження музичного фольклору за результатами фольклорних експедицій; вивчення питань сучасної музики та її впливу на формування світогляду школярів; музично-естетичного виховання учнів у групах продовженого дня; теоретичних основ композиції, створення студентами творів патріотичного спрямування, обробок та аранжування творів воєнно-патріотичної тематики; впливу педагогічних ідей В.О. Сухомлинського на формування музичної культури школярів.

Оновлення змісту наукових досліджень зумовлено тим, що: вивчення фахових проблем відбувалися в контексті гуманізації музично-педагогічної освіти; тривали дослідження з упровадження в практику роботи загальноосвітніх шкіл адаптованого варіанта програми “Музика” для шкіл УРСР; у наукових дослідженнях студентів знайшли підтвердження прогресивні ідеї педагогів-новаторів Ш.О. Амонашвілі, Д.Б. Кабалевського, В.Ф. Шаталова, М.П. Щетініна; з'явилися наукові дослідження розвитку музично-творчих здібностей школярів засобами дитячого театру, клубу юних аматорів музики, “Тижня музики”, “Школи мистецтв”. Студенти створювали кінофрагменти до музичних творів, досліджували проблеми музичної фольклористики й основ музично-творчої імпровізації; проблеми мистецтвознавства, розвитку музичної культури різних регіонів України.

У розділі зазначається, що викладачі та студенти Інститутів мистецтв, музично-педагогічних, музичних і мистецьких факультетів брали активну участь у різних за змістом і спрямованістю міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських, міжвузівських фестивалях і фестивалях-конкурсах. За змістом це були тематичні й монографічні фестивалі, а також фестивалі виконавського мистецтва.

Провідні хорові колективи брали участь у фестивалях хорової та духовної музики, де звучали твори світової хорової літератури, українських композиторів і духовна музика композиторів різних епох. Вшановуючи пам'ять відомих композиторів і виконавців, студентські хорові колективи приймали участь у монографічних фестивалях.

Обдаровані студенти брали участь у фестивалях фортепіанної музики, де звучали твори слов'янських, західноєвропейських та українських композиторів. Ці фестивалі стали лабораторією творчого пошуку, розвитком індивідуальних творчих здібностей студентів, презентацією сталих традицій української фортепіанної школи.

Різні за складом художні колективи були учасниками фестивалів народної музики. Високий професіоналізм і виконавську майстерність демонстрували оркестри народних інструментів, різні за складом ансамблі. Зростав інтерес до українського народного інструмента - бандури. Ансамблі бандуристів були учасниками фестивалів кобзарського мистецтва, котрі проводилися за ініціативою викладачів фахових кафедр. Усе більше в навчальний процес входила сучасна музика, студенти виступали на фестивалях авторської та бардівської пісні, телевізійних фестивалях-конкурсах естрадної пісні, брали участь у міжвузівських фестивалях-конкурсах інструментальної та вокальної музики.

Із створенням музично-педагогічних факультетів проводилися конкурси, присвячені творчості відомих українських композиторів, знаменним подіям у житті суспільства, конкурси хорових колективів, вокалістів, патріотичної пісні, диригентів, піаністів, баяністів, бандуристів, гітаристів, скрипалів, фортепіанних ансамблів, конкурси з виконавської практики, ансамблів, конкурси абітурієнтів. Під час проведення конкурсів висвітлювалися питання ефективності музично-естетичного виховання молоді, підвищення якості методичної та навчально-пізнавальної діяльності, вони стимулювали творчу роботу студентів і науково-педагогічних працівників, сприяли пошуку і впровадженню нових педагогічних технологій.

Починаючи з 1985 року, студенти музично-педагогічних факультетів були активними учасниками олімпіад “Студент і науково-технічний прогрес”, котрі проходили відповідно до фахової підготовки вчителів музики. В олімпіадах брали участь студенти-виконавці на фортепіано, народних, струнно-смичкових і духових інструментах.

З 2000 року на базі музично-педагогічного факультету ПДПУ ім. К.Д. Ушинського започатковано олімпіаду зі спеціальності “Музичне мистецтво”, на якій студенти Інститутів мистецтв, музично-педагогічних, музичних і мистецьких факультетів демонстрували рівень виконавської майстерності в оволодінні музичними інструментами в контексті методичної підготовки, проводили уроки музики та позакласні заходи з музично-естетичного та художнього виховання школярів.

Фахові кафедри щорічно проводили олімпіади з диригування, постановки голосу, методики музичного виховання, концертмейстерського класу та естрадного мистецтва. На початку ХХІ століття започатковані олімпіади пам'яті викладачів музично-педагогічних факультетів, які сприяли розвитку музично-педагогічної освіти в Україні. Учасники олімпіад демонстрували рівень фахової та методичної підготовки, артистизм, творчу індивідуальність, уміння працювати з аудиторією тощо.

Отже, участь студентів у міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських, регіональних та факультетських фестивалях, конкурсах і олімпіадах стимулювала до творчості, формувала традиції виховання талановитих виконавців, які своєю концертно-виконавською та музично-просвітницькою діяльністю впливали на розбудову національної музично-педагогічної освіти, духовне відродження України.

У процесі дослідження виявлено, що на новостворених музично-педагогічних факультетах педагогічних інститутів діяли художні колективи, котрі очолювали відомі в Україні та за її межами диригенти та виконавці, а також випускники цих факультетів. У репертуарі колективів значилися твори світової та вітчизняної музичної літератури, обробки народних пісень і танцювальна музика. Кращі художні колективи та солісти-виконавці постійно брали участь у всесоюзних оглядах художньої самодіяльності та фестивалях художньої творчості, звітних концертах перед викладачами й студентами інших навчальних закладів, на яких демонстрували рівень виконавської майстерності хорових та інструментальних колективів, окремих виконавців. Творча співпраця викладачів й студентів різних навчальних закладів сприяла демократизації музично-педагогічної освіти, формуванню активної морально-естетичної позиції, інтернаціональному вихованню студентів, розвитку вокально-хорового та оркестрового жанрів в структурі музично-педагогічної освіти, створенню спільних творчих проектів.

Творча діяльність викладачів фахових кафедр в університетах культури, загальноосвітніх школах, музичних лекторіях, клубах любителів музики, дитячих філармоніях, під час проведення “Тижня музики для дітей та юнацтва”, лекцій-концертів та бесід-концертів спрямовувалася на співпрацю та сприяла піднесенню на новий рівень музично-просвітницької роботи з музично-естетичного виховання підростаючого покоління. Основними критеріями педагогіки співпраці були: необхідність перебудови змісту музично-естетичного виховання відповідно до вимог суспільства, пошуки ефективних форм і методів впливу на емоційну сферу школярів з використанням різних жанрів музичного мистецтва, тематична спрямованість основних заходів музично-просвітницької діяльності відповідно до нової концепції музично-естетичного виховання, тенденція оновлення змісту музично-естетичного виховання на основі національного компонента.

Досліджуючи концертно-виконавську та музично-просвітницьку діяльність колективів викладачів та студентів музично-педагогічних факультетів, присвячену історичним подіям у житті суспільства, необхідно зосередити увагу на тому, що ці заходи мали ідеологічну спрямованість і виконували певну виховну функцію, формували в студентів почуття патріотизму, колективізму, поваги до історичного минулого свого народу. Підготовка до їхнього проведення вимагала від студентів організованості й знання репертуару, володіння виконавськими вміннями й навичками.

Необхідно зазначити, що викладачі музично-педагогічних факультетів були організаторами концертів для студентської молоді, робітників підприємств, мешканців міст, концертів для учасників наукових конференцій, фестивалів, Днів літератури й мистецтв, проводили творчі зустрічі з відомими композиторами та виконавцями, які впливали на професійно-педагогічне становлення майбутніх учителів музики. У процесі проведення цих заходів у студентів формувалися ціннісні орієнтації, вони випробовували власні творчі можливості в певних жанрах музичного мистецтва.

Дослідження визначеної проблеми є підставою для того, щоб констатувати: у визначений період традиційними формами концертно-виконавської та музично-просвітницької діяльності стала практика проведення звітних, шефських, афішованих, сольних та авторських концертів викладачів і студентів музично-педагогічних факультетів, котрі відігравали важливу роль у професійному становленні студентів і стимулювали розвиток виконавської майстерності викладачів і студентів, були показником якості фахової підготовки, засобом формування сценічної майстерності, формою проходження виконавської практики та проведення музично-просвітницької роботи.

У розділі зазначається, що на межі ХХ - ХХІ століть з'являються нові форми концертно-виконавської та музично-просвітницької діяльності, зокрема, концерти, присвячені презентації ВНЗ, факультетів, художніх колективів, свята хорової та духовної музики, на яких виступали кращі художні колективи та солісти-виконавці, у репертуарі яких були твори світської та духовної музики. На базі Інститутів мистецтв, музично-педагогічних, музичних та мистецьких факультетів працювали високопрофесійні художні колективи, які презентували своє мистецтво на міжнародному рівні, пропагували українську музичну культуру, сприяли створенню творчих проектів між навчальними закладами країн світу, переконливо демонстрували рівень національної хорової, вокальної та інструментальної шкіл, розвиток музично-педагогічної освіти в Україні. Отже, художні колективи й солісти-виконавці музично-педагогічних факультетів брали участь у відповідальних мистецьких заходах, проводили значну музично-просвітницьку роботу з пропаганди кращих зразків світового та вітчизняного музичного мистецтва, сприяли формуванню в слухачів духовної культури та музичного світогляду.

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено та систематизовано розвиток музично-педагогічної освіти в Україні в другій половині ХХ - на початку ХХІ століть, визначено основні її засади та надбання, ідеї і закономірності, що надасть можливість удосконалити професійно-педагогічну підготовку вчителів музики у педагогічних університетах.

Одержані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення мети, розв'язання поставлених завдань, підтвердження гіпотези та дають підстави зробити такі висновки:

1. Процес розвитку музично-педагогічної освіти в Україні в другій половині ХХ - початок ХХІ століття неможливо усвідомити без наукового аналізу та узагальнення попередніх наукових розвідок. Проблеми музичної та музично-педагогічної освіти в достатній мірі та всебічно висвітлені у науково-педагогічних працях вітчизняних науковців. Історіографію музичної освіти на різних етапах її становлення досліджували вітчизняні вчені, зокрема, О.Я. Ростовський, Г.М. Падалка, О.М. Олексюк, О.П. Рудницька, К.І. Шамаєва, О.В. Михайличенко. Разом з тим, відсутні дослідження, у яких узагальнено генезис музично-педагогічної освіти як системи професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів музики; недостатньо розкрито змістовну та процесуальну характеристику підготовки спеціалістів, динаміку становлення і розвитку змісту й методів навчання вчителів музики відповідно з основними напрямами реформування, перебудови й модернізації вищої школи.

2. У дисертації досліджено та узагальнено теоретико-методологічні основи розвитку музично-педагогічної освіти другої половини ХХ - на початку ХХІ століть. Джерельна база дослідження (В.П. Андрущенко, А.М. Алексюк, О.І. Вишневський, О.В. Глузман, М.Б. Євтух, І.А. Зязюн, С.Ф. Клепко, В.Г. Кремінь, М.Д. Култаєва, В.І. Луговий, В.С. Лутай, В.К. Майборода, А.А. Марушкевич, В.С. Пазенок, Є.М. Причепій, О.Д. Сердюк, О.В. Сухомлинська та ін.) дозволила визначити основні вектори становлення вищої освіти, усвідомити реалії розвитку національної освіти й перспективи їхнього розв'язання, оновлення стандартів української освіти її інтеграцію у світове європейське співтовариство.

За допомогою науково обгрунтованих підходів, емпіричних і теоретичних методів сформульовані основні закономірності розвитку музично-педагогічної галузі в контексті досліджуваного історичного періоду, котрі зумовлені специфікою професійно-педагогічної підготовки вчителів музики та являють собою комплексний процес якісних змін у структурі досліджуваного феномена. Відповідно до виявлених закономірностей здійснено розподіл історико-педагогічної реалії на п'ять історичних періодів та виявлено основні тенденції розвитку музично-педагогічної освіти.

3. Розвиток музично-педагогічної думки 60-х - 80-х років сприяв якісним новоутворенням, характерною ознакою яких стало запровадження системного підходу до розкриття змісту теорії й практики музично-педагогічної освіти, концепції музично-естетичного виховання школярів та мистецької освіти, культурологічних основ майбутнього вчителя. У 90-х роках науковці ВНЗ плідно працювали над створенням нових концепцій, зокрема, хорового співу із застосуванням релятиву, змісту естетичної оцінки, оціночної діяльності в галузі музичного мистецтва, теорії й методики художньої культури, формування світоглядних позицій школярів, музичного сприймання, формування ціннісних орієнтацій засобами сучасного музичного мистецтва, формування духовного потенціалу, професійного становлення вчителів мистецьких дисциплін.

Для забезпечення науково-методичного рівня викладання фахових дисциплін у ВНЗ і підготовки вчителів музики, науковці музично-педагогічних факультетів розробляли комплексну тематику та проводили індивідуальні дослідження, публікували навчальні посібники та методичні рекомендації, укладали репертуарні збірники, хрестоматії, пісенні збірники, друкували підручники з “Музики” та “Музичного мистецтва”. Викладачі, котрі займалися композиторською діяльністю, писали музику в різних жанрах, твори для дітей певного шкільного віку, робили аранжування, транскрипції, переклади інструментальних і вокальних творів. Своєю творчістю та науковими пошуками вони впливали на процес удосконалення музично-педагогічної галузі, формування музично-педагогічної думки.

4. Зміст музично-педагогічної освіти визначається навчальними планами та навчальними програмами. Навчальні плани музично-педагогічних факультетів мали встановлену структуру й логіку побудови. Відповідно до вимог суспільства та потреб загальноосвітньої школи змінювався термін навчання (від 4 до 5 років). Відбувалися якісні зміни у зв'язку з уведенням спеціалізації, нових спецкурсів і спецсемінарів. Змінювався обсяг дисциплін із запровадженням двопрофільності навчання та здобуттям подвійної спеціальності. Істотно вплинуло на зміст навчальних планів запровадження галузевих освітньо-профільних програм підготовки фахівців, нових освітньо-кваліфікаційних рівнів (бакалавр, спеціаліст, магістр), уведення рейтингово-модульної системи навчання.

Навчальні плани забезпечувалися навчальними програмами, розробкою яких на етапі становлення музично-педагогічної освіти опікувалися викладачі фахових кафедр новоутворених музично-педагогічних факультетів. Вони були єдиними для усіх республік колишнього Радянського Союзу. Починаючи з 1991 року, розпочалося відродження вітчизняної музично-педагогічної галузі, оновлення змісту навчальних програм відповідно до концепції національної освіти України. Викладачі фахових кафедр розробляли авторські та альтернативні програми відповідно до вимог суспільства щодо підготовки високопрофесійних, конкурентноспроможних фахівців з вищою педагогічною освітою, відповідно до нових стандартів вищої школи та встановлених освітньо-кваліфікаційних рівнів.

5. Розвиток музично-педагогічної освіти в Україні в 60-х - 80-х роках ХХ століття характеризується відкриттям нових музично-педагогічних факультетів, зростанням контингенту викладачів і студентів, встановленню зв'язків з науково-дослідними центрами СРСР. Музично-педагогічні факультети поповнювалися науковцями, які захистили кандидатські дисертації. Основна увага зосереджувалася на введенні нових спецкурсів і спецсемінарів, оновленні змісту фахових дисциплін, викладачі та студенти активно долучалися до процесу адаптації нової програми з “Музики”. Підвищенню якості підготовки спеціалістів сприяло проходження студентами суспільно-педагогічної, виконавської та педагогічної практик. Для узагальнення та запровадження передового педагогічного досвіду створено опорні кафедри. На ноутворених музично-педагогічних факультетах і тих, що діяли, створювалися художні колективи; колективи фахових кафедр співпрацювали з обласними інститутами вдосконалення вчителів; викладачі проводили відкриті заняття, виїзні засідання кафедр у базових школах.

Підготовка вчителів музики згідно з націотворчими та культурологічними засадами відбувалася в процесі створення нової концепції художнього виховання, автором якої була О.П. Щолокова, переходу музично-педагогічних факультетів на підготовку фахівців за двопрофільною спеціальністю з народознавчих і культурологічних дисциплін. Підготовка науково-педагогічних кадрів здійснювалася через цільову аспірантуру, яку було відкрито на базових музично-педагогічних факультетах. Здійснювалася розробка нових технологій викладання фахових дисциплін, оновлення змісту проходження фольклорно-етнографічної практики, створення викладачами фахових кафедр шкіл-лабораторій, перебудови навчально-виховного процесу на засадах гуманізації та гуманітаризації музично-педагогічної освіти.

6. З набуттям Україною державного суверенітету визначалися пріоритетні вектори освітньої політики, здійснювалася розробка стратегічних напрямів розвитку педагогічної освіти. Відбулася реорганізація структурних підрозділів музично-педагогічної освіти, створювалися Інститути мистецтв. Розроблялися галузеві стандарти музично-педагогічної освіти, запроваджувалися багатоступенева система навчання, модульно-рейтингові технології, кредитно-модульні системи організації навчального процесу та системи рейтингового оцінювання знань студентів. Розпочалася підготовка вчителів музики за контрактною основою, почала діяти магістратура й екстернатура. З входженням України у світовий освітній простір плідно розвивалося міжнародне співробітництво з культурними центрами й навчальними закладами.

На зламі двох тисячоліть відбулася фундаменталізація музично-педагогічної освіти, здійснювалися пошуки нових форм роботи, тривала експертна перевірка концепції мистецької освіти. На базі навчально-виховних закладів науковцями фахових кафедр створювалися творчі лабораторії, активно працювали художні колективи, вдосконалювалася система навчально-виховної роботи, запроваджувалися інноваційні технології та інтерактивні методи навчання. Викладачі фахових кафедр розробляли програми роботи з обдарованими студентами, перспективні плани роботи із загальноосвітніми навчальними закладами.

7. Залучення студентської молоді до роботи в проблемних групах і наукових гуртках, оволодіння методикою організації та проведення наукових пошуків стимулювало розвиток їхніх науково-творчих здібностей, свідомий вибір тематики наукових досліджень для подальшого вивчення та розробки перспективних напрямів музично-педагогічної освіти. Діяльність студентів у проблемних групах і наукових гуртках носила плановий і системний характер, зосереджувалася навколо проблем реформування, модернізації та перебудови загальноосвітніх навчальних закладів, запровадженням нових шкільних програм, адаптації програми з “Музики” Д.Б. Кабалевського для шкіл України, запровадженням концепції мистецької освіти, проблем загальної та музичної педагогіки, методики музичного виховання, мистецтвознавства та музикознавства.

Складовою науково-дослідної роботи в мистецьких ВНЗ уважається участь студентів у міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських і міжвузівських фестивалях, конкурсах й олімпіадах. Конкурси та олімпіади охоплювали різні жанри музичного мистецтва, в них брали участь обдаровані студенти-інструменталісти, вокалісти й диригенти. Вони стали лабораторією творчого пошуку, розвитком індивідуальних творчих здібностей студентів, презентацією сталих традицій вітчизняної музичної педагогіки. Участь студентів у міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських, регіональних, факультетських фестивалях, конкурсах та олімпіадах стимулювала до творчості, формувала традиції виховання талановитих виконавців, які своєю концертно-виконавською та музично-просвітницькою діяльністю впливали на розбудову національної музично-педагогічної освіти, духовне відродження України.

Творча співпраця викладачів фахових кафедр зі студентами сприяла виникненню і становленню різних форм концертно-виконавської та музично-просвітницької діяльності. Художні колективи, ансамблі та солісти-виконавці брали участь у проведенні концертних і музично-просвітницьких заходів для різних аудиторій слухачів. Вони пропагували твори вітчизняної та зарубіжної музики, обробки народних пісень і танців, твори сучасних композиторів.

Зміни, що відбувалися в суспільстві, впливали на зміст, форми й методи проведення концертно-виконавської та музично-просвітницької діяльності. Процеси реформування, модернізації та розбудови музично-педагогічної освіти сприяли виникненню нових і поширенню сталих форм роботи. Тематична спрямованість концертних і музично-просвітницьких заходів відповідала вимогам суспільства, зосереджувалася навколо актуальних проблем розвитку музично-виконавського мистецтва, розширювала уявлення про зміст нових концепцій музично-естетичного та художнього виховання молоді. На якість концертно-виконавської та музично-просвітницької діяльності впливали інтеграційні процеси, що відбувалися в педагогічній і мистецькій галузі, міжнародна співпраця педагогічних університетів з навчальними закладами та творчими об'єднаннями близького й далекого зарубіжжя, запровадження творчих проектів і спільних програм.

Отже, концертно-виконавська та музично-просвітницька діяльність, по-перше, стимулювала професійне становлення майбутніх учителів; сприяла зростанню рівня виконавської майстерності викладачів та студентів педагогічних університетів; підвищенню загального культурного рівня суспільства та входженню України до європейського світового освітнього простору, по-друге.

Система професійно-педагогічної підготовки вчителів музики за новими освітньо-кваліфікаційними рівнями на музично-педагогічних, музичних, мистецьких факультетах та Інститутах мистецтв, науково-педагогічні досягнення вітчизняних учених, творчий досвід викладачів фахових кафедр та художніх колективів, повинні бути визначальними для розбудови національної системи музично-педагогічної освіти, її інтеграції до світового освітнього простору.

Подальшого розвитку потребують дослідження проблем теорії і практики підготовки вчителів музики в умовах багатоступеневої системи навчання у педагогічних університетах; система оцінювання навчальних досягнень студентів Інститутів мистецтв, музичних, музично-педагогічних та мистецьких факультетів в умовах інтеграції до європейського освітнього простору; розвиток музично-педагогічної освіти з урахуванням вітчизняних надбань та прогресивного зарубіжного досвіду.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Черкасов В.Ф. Становлення і розвиток музично-педагогічної освіти в Україні (1962 - 1991 рр.): монографія /В.Ф. Черкасов. - Кіровоград: “Імекс - ЛТД”, 2008. - 376 с.

2.Черкасов В.Ф. Періодизація музично-педагогічної освіти /В.Ф. Черкасов //Вища освіта України: Теоретичний та науково-методичний часопис. Безперервна освіта в Україні: реалії та перспективи, тематичний випуск. - “Педагогічна преса” - К.: 2008. - Вип. 4 (додаток 1) - С.208-210.

3.Черкасов В.Ф. Музично-педагогічна освіта в Україні в 70-х роках ХХ століття /В.Ф. Черкасов //Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Сер.: Педагогіка і психологія: - зб. статей. - Чернівці: Рута, 2008. - Вип. 406. - С.172-181.

4.Черкасов В.Ф. Історіографічні дослідження розвитку музичної та музично-педагогічної освіти /В.Ф. Черкасов //Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія: - зб. статей. - Ялта РВВ РВНЗ КГУ, 2008. - Вип. 20. Ч. 1. - С.152-159.

5. Черкасов В.Ф. Оновлення змісту музично-педагогічної освіти в 90-х роках ХХ століття /В.Ф. Черкасов //Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія: - зб. статей. - Ялта РВВ РВНЗ КГУ, 2008. - Вип. 18. Ч. 1. - С.259-266.

6. Черкасов В.Ф. Перебудова музично-педагогічної освіти на початку ХХІ століття /В.Ф. Черкасов //Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. - Вип. 74. - С.170 -173.

7. Черкасов В.Ф. Вплив концертної діяльності на виконавську практику студентів музично-педагогічних факультетів /В.Ф. Черкасов //Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія: - зб. статей. - Ялта: РВВ РВНЗ КГУ, 2007. - Вип. 16. Ч. 2. - С.159-167.

8. Черкасов В.Ф. Творчий внесок викладачів ВНЗ України в розвиток музично-педагогічної думки 90-х років ХХ століття /В.Ф. Черкасов //Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Серія 14. - Теорія і методика мистецької освіти: збірник наукових праць. - К.: НПУ, 2007. - Вип. 5 (10). - С.201-206.

9. Кривозуб В.Ф. Концертно-виконавська діяльність викладачів та студентів музично-педагогічних факультетів (історичний аспект) /В.Ф. Кривозуб //Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наукових праць: Спеціальний випуск: Мистецько-педагогічна освіта. - 2007 /[Редкол.: В.К. Буряк (гол. ред.) та ін.]. - Кривий Ріг: Видавничий дім. 2007. - № 18. Ч. 1. - С.222 -233.

10. Кривозуб В.Ф. Оптимізація музично-педагогічної освіти на мистецьких факультетах (з досвіду роботи КДПУ імені Володимира Винниченка) /В.Ф. Кривозуб //Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. - Луганськ: ЛНПУ “Альма-матер”, 2006. - № 1 (118) - С.73-82.

11. Кривозуб В.Ф. Розвиток музично-педагогічної освіти в центральному та північному регіонах України (історичний аспект) /В.Ф. Кривозуб //Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Серія 14: Теорія і методика мистецької освіти: збірник наукових праць. - К.: НПУ, 2006. - Вип. 3 (8). - С.27-31.

12. Кривозуб В.Ф. Організація науково-дослідної роботи студентів музично-педагогічних та мистецьких факультетів вищих навчальних закладів України /В.Ф. Кривозуб //Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. - Вип. 71. - С.133-137.

13. Кривозуб В.Ф. Формування музично-педагогічної думки в Україні у 70-х - 80-х роках ХХ століття /В.Ф. Кривозуб //Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія. - зб. статей. - Ялта: РВВ РВНЗ КГУ, 2006. - Вип. 10. Ч. 1. - С.265-272.

14. Кривозуб В.Ф. Зміст науково-творчої діяльності студентів: конкурси і науково-практичні конференції /В.Ф. Кривозуб //Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д. Ушинського: збірник наукових праць. - Спеціальний випуск: Мистецька освіта: сучасний стан і перспективи розвитку. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2006. - Ч. 1. - С.216-222.

15. Кривозуб В.Ф. Розвиток музично-педагогічної думки в Україні в період національного відродження /В.Ф. Кривозуб //Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: збірник наукових праць. - К.: Фенікс, 2006. - Вип. 7. - С.154-161.

16. Кривозуб В.Ф. Інтеграція музично-педагогічної освіти України в світовий освітній простір /В.Ф. Кривозуб //Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: збірник наукових праць. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. - Вип. 5. - С.115-122.

17. Кривозуб В.Ф. Реформування музично-педагогічної освіти в Україні в період набуття незалежності /В.Ф. Кривозуб //Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2005. - Вип. 63. - С.112-115.

18. Кривозуб В.Ф., Бондарук Г.Д. Зміст педагогічної практики на музично-педагогічних факультетах /В.Ф. Кривозуб //Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія: зб. статей. - Ялта: РВВ КДГІ, 2004. - Вип. 6. Ч. 1. - С.274-280.

19. Кривозуб В.Ф. Методична підготовка студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів /В.Ф. Кривозуб //Педагогіка вищої та середньої школи: збірник наукових праць /[Гол. редактор - доктор педагогічних наук, професор Буряк В.К.]. - Кривий Ріг: КДПУ, 2004. - Вип. 8. - С.218-223.

20. Кривозуб В.Ф. Зміст диригентської підготовки спеціалістів на мистецьких і музично-педагогічних факультетах педагогічних університетах України /В.Ф. Кривозуб //Наукові записки. Психолого-педагогічні науки. -Ніжин: НДПУ ім. Миколи Гоголя, 2004. - Вип. 4. - С.17-19.

21. Кривозуб В.Ф. Науково-творча діяльність студентів вищих навчальних закладів (з історії професійно-педагогічної освіти) /В.Ф. Кривозуб //Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. 2004. - Вип. 58. - С.141-147.

22. Кривозуб В.Ф. Музично-педагогічна освіта в Україні в другій половині ХХ століття /В.Ф. Кривозуб //Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2004. - Вип. 54. - С. 90-93.

23. Кривозуб В.Ф. Становлення професійно-педагогічної освіти в Україні в другій половині ХХ століття /В.Ф. Кривозуб. Зб. Вища освіта України: Теоретичний та науково-методичний часопис. Вид. “Педагогічна преса” Київ, 2004. - Вип. 4 (14) - С. 125-128.

24. Кривозуб В.Ф. Музично-співацьке життя в Київській академії (історичний нарис) /В.Ф. Кривозуб //Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. - Вип. 36. - С.182-187.

25. Кривозуб В.Ф. Характеристика структури уроку музики /В.Ф. Кривозуб //Наукові записки. Серія: Педагогічні науки (Художня освіта і виховання студентської молоді). - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1999. - Вип. 18. - С. 49-62.

АНОТАЦІЇ

Черкасов В.Ф. Розвиток музично-педагогічної освіти в Україні (друга половина ХХ - початок ХХІ століть) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Інститут вищої освіти АПН України. - Київ, 2009.

У дисертації досліджено процес розвитку музично-педагогічної освіти в Україні в другій половині ХХ - початку ХХІ століть, пов'язаний зі становленням музично-педагогічних факультетів, на яких здійснювалася професійно-педагогічна підготовка вчителів музики для загальноосвітніх навчальних закладів.

У дослідженні науково обгрунтовано концептуальні засади розвитку музично-педагогічної освіти, уточнено понятійний апарат, виявлено закономірності розвитку музично-педагогічної галузі, здійснено розподіл педагогічної реалії на певні історичні періоди, виявлено тенденції розвитку музично-педагогічної освіти, зроблено історіографічний аналіз стану вивчення проблеми.

Аналіз освітніх процесів у контексті історичних подій свідчить, що 1962 - 2008 роки - це особливий період розвитку музично-педагогічної освіти, який вимагає детального й глибокого вивчення, систематизації та узагальнення. Проведене дослідження ґрунтується на документальних матеріалах і являє собою цілісну картину історико-логічної інтерпретації розвитку музично-педагогічної освіти в хронологічно визначеній послідовності. Такий підхід уможливив простежити напрями розвитку музично-педагогічної думки, визначити й дослідити основні етапи розвитку музично-педагогічної освіти різних регіонів України в певні історичні періоди, здійснити науковий аналіз навчальних планів і програм, за якими здійснювалася підготовка майбутніх учителів, дослідити розвиток науково-дослідної, концертно-виконавської та музично-просвітницької діяльності викладачів і студентів музично-педагогічних факультетів.

Ключові слова: розвиток музично-педагогічної освіти в Україні, музично-педагогічні факультети, музично-педагогічна думка, науково-дослідна робота, концертно-виконавська та музично-просвітницька діяльність.

Черкасов В.Ф. Развитие музыкально-педагогического образования в Украине (вторая половина ХХ - начало ХХІ столетия) - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Институт высшего образования АПН Украины. - Киев, 2009.

В диссертации исследован процесс развития музыкально-педагогического образования в Украине во второй половине ХХ - начало ХХІ столетия, связанный со становлением музыкально-педагогических факультетов, на которых осуществлялась подготовка учителей музыки для общеобразовательных учебных заведений.

В проведенном исследовании научно обоснованы концептуальные основы развития музыкально-педагогического образования, определен понятийный аппарат, выявлены закономерности становления и развития музыкально-педагогической сферы, осуществлено распределение педагогической реальности на определенные исторические периоды, выявлены тенденции развития музыкально-педагогического образования, осуществлен историографический анализ состояния изучаемой проблемы.

В диссертации осуществлен целостный научный анализ развития музыкально-педагогической мысли, влияние ученых, преподавателей музыкально-педагогических факультетов и учителей-новаторов на разработку теоретических основ музыкальной педагогики, теории и практики музыкально-естетического воспитания, методологических основ, задач и содержания художественного образования, искусствоведения, новейших концепций в области музыкально-педагогического образования, в частности, теории и методики художественной культуры, формирование мировоззрения учителей, музыкального восприятия, формирование ценностных ориентаций и духовного потенциала личности, хорового пения с применением релятива. В процессе сравнительной характеристики учебных планов и учебных программ выявлены качественные изменения в изучении общественно-гуманитарных, психолого-педагогических и специальных дисциплин. Определено содержание профессионально-педагогической подготовки специалистов с двупрофильных специальностей в соответствии с квалификационным уровнем бакалавр, специалист, магистр. Осуществлен анализ учебных программ с музыкально-теоретических и специальных дисциплин, созданных отечественными учеными на основе принципов национального возрождения, авторских и альтернативных программ.

На основе изучения архивной документации исследован процесс становления, реорганизации музыкально-педагогических факультетов и создание на их базе Институтов искусств, музыкальных и искусствоведческих факультетов. Обобщен процесс перестройки, реформирования и модернизации музыкально-педагогического образования, сотрудничества с международными и музыкальными учреждениями ближнего и дальнего зарубежья, проведение государственной аккредитации, применение многоступенчатой образовательно-профессиональной подготовки, европейских норм и стандартов в музыкально-педагогическом образовании, введение новых двупрофильных специальностей, спецкурсов и спецсеминаров, изучение дисциплин в соответствии с кредитно-модульной технологией, развитие национальной музыкальной культуры и музыкально-педагогической мысли в европейском союзе, открытие аспирантуры с методики музыкального воспитания, стажировка преподавателей в ведущих научно-исследовательских центрах, создание научно-методических комплексов, деятельность опорных кафедр, работа учебно-методических комиссий и методических семинаров.

Выявлены особенности роста качественного и количественного уровня контингента преподавателей и студентов, создание научно-педагогических школ на базе художественных коллективов, творческих лабораторий, учебно-методических комплексов, создание новых музыкально-педагогических технологий и инновационных методов обучения, интегрированного подхода к преподаванию музыкально-теоретических дисциплин, использование компьютерных технологий, технических средств обучения, межпредметных связей, программированного обучения, новых корректирующих методик, полиинструментальной подготовки и усиление украиноведческой подготовки. Обобщена связь преподавателей специальных кафедр с органами народного образования, научно-методическая работа в методических объединениях учителей музыки, базовых школах и институтах последипломной подготовки, проведение выездных заседаний специальных кафедр, помощь выпускникам, стажировка, профориентационная работа.

Осуществлен анализ научно-исследовательской деятельности студентов в проблемных группах и научных кружках по изучению проблем музыкальной педагогики, методики музыкального воспитания, хороведения, музыкознания, музыкального фольклора, теоретических основ композиции, создание обработок и аранжировок музыкальных произведений, адаптация программы “Музыка” для украинских школ, развитие музыкальной культуры разных регионов Украины. Выявлено особенности содержания творческо-исполнительской деятельности студентов в процессе их участия во всесоюзных, всеукраинских, региональных и факультетских фестивалях конкурсах и олимпиадах. Осуществлено и охарактеризовано классификацию концертно-исполнительской и музыкально-просветительской деятельности преподавателей и студентов, ее роль в пропаганде мирового и отечественного музыкального искусства, профессионально-педагогического становления учителей музыки.

Ключовые слова: развитие музыкально-педагогического образования в Украине, музикально-педагогические факультеты, музыкально-педагогическая мысль, научно-исследовательская работа, концертно-исполнительская и музыкально-просветительская деятельность.

Cherkasov V.F. The development of musical pedagogical education in Ukraine (the second half of the XX - the beginning of the XXІ centuries) - Manuscript.

The thesis for earning the doctoral degree in pedagogics for speciality 13.00.01 - general pedagogics and history of pedagogics. - Institute for Hogher Education of APS of Ukraine. - Kyiv, 2009.

The thesis deals with the process of development of musical pedagogical education in Ukraine in the second half of the XX - the beginning of the XXI centuries, connected with the formation of musical pedagogical faculties offering professional pedagogical classes for teachers of music in the secondary school.

The research work introduces some conceptual scientifically grounded bases for the development of musical pedagogical education, specifies some concept notions, reveal some regularities of the beginning and development of the musical pedagogical field, divides the pedagogical realities into some historical periods, brings out different tendencies of the development of musical pedagogical education, shows historiographical analysis of nowadays studying of the problem.