Особливості практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в університетах США

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Г. КОРОЛЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Особливості практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в університетах США

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

Чорна Любов Василівна

Полтава - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, Міністерство освіти науки України.

Науковий керівник кандидат педагогічних наук, професор

Архипова Світлана Петрівна,

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького,

завідувач кафедри соціальної роботи і соціальної педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент

Кнодель Людмила Володимирівна,

Київський національний університет внутрішніх справ,

завідувач кафедри мовної підготовки;

кандидат педагогічних наук

Авшенюк Наталія Миколаївна,

Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України,

завідувач відділом порівняльної професійної педагогіки.

Захист відбудеться 7 грудня 2009 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 44.053.01 у Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г.Короленка за адресою: 36003, м. Полтава, вул. Остроградського, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка за адресою: 36003, м. Полтава, вул. Остроградського, 2.

Автореферат розісланий 6 листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.І.Шиян

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

професійний туристичний аудиторний освіта

Актуальність і доцільність дослідження. Початок ХХІ століття характеризується комплексом трансформаційних змін, зумовлених процесами глобалізації та інтеграції, створенням єдиного європейського простору та формуванням світового ринку. У цих умовах туризм як засіб міжнаціонального спілкування набуває особливого значення. В Україні туризм проголошено одним із пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури. Законом України “Про туризм” і Державною програмою розвитку туризму на 2002 - 2010 роки передбачено ряд конкретних заходів щодо проведення ефективної інноваційної діяльності в туризмі. Підвищення професійного рівня працівників туристичної галузі виступає передумовою успішного виконання поставлених завдань.

Інтенсивність соціально-економічних змін у нашій країні загалом та динамічний розвиток туристичної індустрії зокрема вимагають високого рівня професійної компетентності сучасного фахівця з туризму. Основним критерієм цього є практичні навички організації туристичної діяльності, самостійного проектування і розробки конкурентоспроможного туристичного продукту, менеджменту і маркетингу в туризмі. У зв'язку з цим актуалізується питання практичної підготовки фахівців туристичної галузі.

Вивчення літературних джерел засвідчує, що проблема професійної підготовки фахівців з туризму на початку нового тисячоліття стала предметом активних наукових досліджень у нашій країні. О.Бейдик, О.Дмитрук, Л.Kнодель, Л.Лук'янова, І.Петрова, Л.Поважна, М.Скрипник, Т.Сокол, Г.Цехмістрова, В.Федорченко, Н.Фоменко, В.Цибух, Г.Щука досліджували важливі питання теорії та організації освіти в туризмі. Водночас ґрунтовного вивчення проблеми практичної підготовки фахівців туристичної галузі ні в Україні, ні за кордоном вітчизняними науковцями не проводилося.

Більш широко методологічні та теоретичні основи змісту, форм і методів практичної підготовки розкрито у працях американських учених Р.Браймера, М.Брізека, Б.Бегса, Р.Гуда, Дж.Сміса, Р.Макінтоша, С.Голднера, Б.Гудвіна, М.Скотленд, К.Росса, Т.Паверза, А.Пізама, А.Пуерані, М.Лефера, М.Лазерсона, П.Лавері, Дж.Джафарі, Л.Елсвуда, Р.Крісті-Мілла, Е.Ховарда, Н.Граба, Р.Пфайстера, С.Джі, С.Гібса, С.Флечера, Дж.Фуллера, Д.Едджела, С.Кенга, Х.Дівайна, Г.Чака, Д.Хокінса, К.Фречтлінга та ін. Це зумовлено об'єктивними факторами: туризм у країні посідає третє місце у сфері обслуговування; кожний п'ятнадцятий працюючий американець зайнятий у цій галузі; cистема професійної підготовки фахівців туристичної галузі США займає провідні позиції у світі з розробки та впровадження освітніх інновацій і вирізняється зваженим підходом до проблеми оптимального поєднання теорії та практики туристичної діяльності; університети країни постійно удосконалюють зміст практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад розвитку економіки, науково-технічних досягнень. У цьому контексті досвід навчальних закладів США становить значний інтерес для вітчизняної освіти в туризмі.

Опрацювання наукових джерел, нормативно-правових актів, що регламентують діяльність системи вищої освіти в Україні, методичних матеріалів, аналіз практичного досвіду підготовки вітчизняних фахівців туристичної галузі засвідчили наявність наступних суперечностей між:

- існуючою недосконалою системою професійної підготовки фахівців з туризму та зростаючими вимогами до неї українського суспільства у зв'язку із входженням його до єдиного європейського освітнього простору;

- багатосегментністю туристичної галузі, різноманітними напрямами діяльності її фахівців та єдиним напрямом і обмеженим спектром спеціалізації в туризмі у вітчизняній системі професійної освіти;

- недостатньо практикоорієнтованою підготовкою фахівців туристичної галузі, недосконалістю навчальних планів і програм, відсутністю відповідних підручників і посібників у системі вітчизняної освіти та багатим досвідом оптимального поєднання теорії і практики навчання, забезпеченістю навчальною літературою, використанням інноваційних технологій в університетах США.

Актуальність проблеми, відсутність досліджень з теорії і практики організації підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі та можливість використання прогресивних ідей і досвіду вищих навчальних закладів США зумовили вибір теми нашого дослідження: “Особливості практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в університетах США”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено у межах науково-дослідної теми “Неперервна професійна підготовка майбутніх фахівців” (РК 01960012722) кафедри соціальної роботи і соціальної педагогіки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Тема дисертації затверджена вченою радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 7, від 13.03. 2008 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 3, від 25.03. 2008 р.).

Мета дослідження полягає у виявленні особливостей змісту, методів і форм практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в університетах США та визначенні можливостей використання позитивних теоретичних ідей і досвіду американських ВНЗ у системі вітчизняної освіти.

Завдання дослідження:

1. Охарактеризувати процес та основні етапи становлення і розвитку туристичної галузі й системи професійної підготовки фахівців з туризму в США.

2. Проаналізувати функціонування системи професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в умовах університетської освіти США.

3. Узагальнити оптимальне поєднання теорії і практики у досвіді університетської освіти США з питань професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі.

4. Розкрити особливості змісту практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в умовах університетської освіти США.

5. Обґрунтувати специфіку методів, аудиторних і позааудиторних форм практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в університетах США.

6. Визначити можливості використання досвіду практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі США в контексті трансформації вітчизняної вищої школи.

Об'єкт дослідження: теорія і практика професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі США.

Предмет дослідження: практична підготовка майбутніх фахівців туристичної галузі в умовах університетської освіти США.

Для реалізації визначених завдань використовувалися такі методи наукового дослідження: метод порівняльно-історичного аналізу, який дав змогу виявити тенденції розвитку туристичної галузі та системи професійної освіти в туризмі США; інтерпретаторсько-аналітичний метод, на основі якого здійснювалося вивчення українських і зарубіжних джерел із застосуванням синтезу, аналізу, систематизації та узагальнення; метод системного аналізу, який дав змогу виокремити основні складові практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі США та розкрити їх особливості; метод контент-аналізу, з допомогою якого було проаналізовано навчальні плани різних рівнів професійної підготовки фахівців туристичної галузі США, робочі навчальні програми дисциплін професійного компоненту; метод теоретичного узагальнення, на основі якого зроблено висновки та обґрунтовано практичні рекомендації.

Теоретико-методологічною основою дослідження є концепції підготовки фахівців; основні методологічні принципи науковості, об'єктивності, системності, всебічного вивчення явищ і процесів; комплексне використання методів наукового пошуку; роботи українських учених із порівняльної педагогіки (А.Алексюка, О.Галуса, І.Зварич, Н.Калашник, К.Корсака, Т.Кошманової, О.Пивоварової, Л.Пуховської, А.Сбруєвої), із питань підготовки фахівців туристичної галузі України (Л.Kнодель, Л.Лук'янової, Л.Поважної, Т.Сокол, В.Федорченка, Н.Фоменко, Г.Цехмістрової), дослідження американських учених з історії туризму та освіти в туризмі (Р.Браймера, С.Джі, С.Гібса, Р.Крісті-Мілла, А.Сапори, М.Скотленд, Д.Уокера), її організації (М.Брізека, Дж. Джафарі, С.Голднера, С.Кенга, Р.Макінтоша, К.Росса, А.Пізама, Дж.Сміса), а також нормативно-правові документи із проблематики дослідження.

Джерельна база дослідження: офіційні документи і матеріали про розвиток туризму та професійної освіти в туризмі США й України, зокрема - нормативні акти, статистичні дані; наукові праці американських педагогів - фахівців у галузі туристичної діяльності; періодичні зарубіжні видання із проблем порівняльної педагогіки, міжнародної освіти та професійної підготовки фахівців туристичної галузі; інформація з мережі Інтернет; наукові дослідження вітчизняних учених із проблем порівняльної педагогіки та професійної підготовки фахівців туристичної галузі; програмно-методичне забезпечення університетів США та України.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні уперше: виявлено особливості практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі щодо змісту, форм і методів підготовки, її структурної організації; розкрито зміст практичної підготовки майбутніх бакалаврів, бакалавр-магістрів і магістрів туристичної галузі та визначено його особливості: релевантність; інтеграція інваріантної та варіативної складових; розвивальний характер; пріоритетність індивідуального підходу до визначення змісту підготовки; оптимальність у виборі дисциплін; предметність змісту навчальних предметів; моделювання майбутньої професійної діяльності; урахування навчальних і практичних можливостей студентів та навчально-матеріального потенціалу ВНЗ і баз практики; обґрунтовано специфіку методів (дискусії, ділової гри, моделювання виробничих ситуацій та проектування), аудиторних (лекцій практиків, семінарів, практичних і лабораторних занять, наставництва) і позааудиторних (самостійної роботи, навчальної практики, стажування) форм практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в університетах США; охарактеризовано процес становлення і розвитку туристичної галузі США в єдності таких етапів: етапу подорожей, етапу становлення організованого туризму, етапу формування індустрії туризму, етапу масового туризму та системи професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в університетах США на різних історичних етапах - етапі становлення професійної підготовки, формування системи професійної підготовки, якісного вдосконалення системи професійної підготовки; проаналізовано функціонування системи професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в умовах університетської освіти США, вказано на її організацію (кредитно-модульну систему) та принципи функціонування (доступність; науковість; гнучкість; гуманізм; неперервність; інтеграція з наукою і виробництвом); узагальнено оптимальне поєднання теорії і практики у досвіді університетської освіти США з питань професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі на прикладі таких моделей підготовки: “Школи готельного бізнесу”, “Загального менеджменту зі спеціалізацією в туризмі”, “Ліберальної освіти зі спеціалізацією в туризмі”, “Гібридної моделі освіти в туризмі”; визначено можливості та засоби використання досвіду практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі США (проведення навчальної практики за принципом почерговості теоретичної і практичної підготовки; запровадження стажування; розширення спектра спеціалізації; кількісна та якісна оптимізація навчальних дисциплін і процесу підготовки бакалаврів, магістрів; налагодження співпраці між галузевими організаціями й університетами; застосування інноваційних технологій навчання; удосконалення самостійної роботи студентів) у контексті трансформації вітчизняної вищої школи.

Подальшого розвитку набули положення щодо організації професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в університетах США; розширено відомості про американську модель системи освіти в туризмі.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо можливостей адаптації прогресивних ідей американського досвіду підготовки фахівців туристичної галузі у вітчизняній системі освіти з туризму; розробці та впровадженні методичних рекомендацій щодо організації навчальної практики студентів спеціальності 6. 050400 - “Туризм”. Матеріали дисертації можуть бути використані у навчальних закладах, які здійснюють підготовку майбутніх фахівців туристичної галузі, керівниками - з метою оптимізації процесу професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі; викладачами - для розробки навчально-методичного забезпечення педагогічного процесу; у процесі підготовки навчальних предметів “Історія туризму”, “Педагогіка туризму”; студентами - при написанні курсових та дипломних робіт.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (акт про впровадження № 1/2551 від 03.09.2009 р.), Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (акт № 119 від 10.06.2009 р.), Західноукраїнського економіко-правничого університету (акт № 01-04-114 від 11.06.2009 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (акт № 615-33/03 від 02.06.2009 р.), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (довідка про впровадження № 494 від 06.07.2009 р.), Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (акт № 417/03 від 13.10.2009 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечено теоретико-методологічною обґрунтованістю його основних положень; застосуванням комплексу взаємопов'язаних методів, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження; системним аналізом законодавчих актів, наукових праць та навчально-методичних документів.

Особистий внесок здобувача полягає у дослідженні особливостей змісту і форм практичної підготовки на різних етапах розвитку освіти в туризмі, обґрунтуванні підходів американських учених до проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі у статтях, написаних у співавторстві; самостійному розробленні методичних рекомендацій щодо організації навчальної практики студентів спеціальності 6.050400 - “Туризм”.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації висвітлювались у виступах автора на міжнародних науково-практичних конференціях: “Туристичний бізнес: світові тенденції та національні пріоритети” (Харків, 2009 р.), “Викладач і студент: суб'єкт-суб'єктні відносини” (Черкаси, 2008 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Викладач і студент: перспективи професійного зростання” (Черкаси, 2007 р.), “Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції” (Черкаси, 2008 р.), “Формування професіоналізму майбутнього фахівця в галузі економіки: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Луганськ, 2009 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 12 публікаціях, серед них: 7 статей, опублікованих у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України: 5 - одноосібних, 2 - у співавторстві, 5 публікацій у збірниках матеріалів міжнародних та всеукраїнських наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації дорівнює 321 сторінці, з них 201 сторінка основного тексту. Список використаних джерел налічує 320 найменувань, з них 244 - англомовні видання. Дисертація містить 10 таблиць, 7 рисунків, 12 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність і зв'язок з науковими програмами, планами та темами, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет, теоретико-методологічні основи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, представлено джерельну базу, обґрунтовано вірогідність отриманих результатів, наведено відомості про особистий внесок здобувача, апробацію результатів дослідження та публікації.

У першому розділі - “Основні тенденції розвитку професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в університетах США” - охарактеризовано основні етапи розвитку туристичної галузі, визначено передумови становлення професійної підготовки фахівців туристичної галузі та обґрунтовано історичні етапи розвитку професійної освіти в туризмі США, проаналізовано функціонування системи професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в умовах університетської освіти США.

Висвітлено підходи американських та українських учених до визначення сутності понять “туризм”, “подорож”, “туристична індустрія”, “індустрія гостинності” (Дж.Джафарі, Р.Браймера, Л.Елсвуда, Р.Мілла, С.Джі, Е.Ховарда, К.Росса, Н.Граба, Р.Пфайстера,), до періодизації історії розвитку туризму (Дж.Уокера, М.Устименко, І.Афанасьєва), становлення системи освіти в туризмі (М.Брізека, Б.Бегса, Р.Гуда, Дж.Сміса, Р.Макінтоша, С.Голднера, А.Сапори).

У контексті дослідження процесу становлення та формування туристичної індустрії США розглянуто економічну і соціальну політику держави, стратегію та систему заходів з оптимізації розвитку всіх сфер життя, а також створення відповідних умов для задоволення потреб громадян у туризмі. Обґрунтовано, що поява туризму на індустріальній стадії розвитку американського суспільства обумовлена політико-економічними та соціально-культурними чинниками, серед яких: технічне удосконалення всіх сфер життя, прискорений розвиток продуктивних сил, поглиблення поділу праці, посилення урбанізаційних процесів, зміни в ментальності населення і системі цінностей.

На основі періодизації історії туризму Л.Устименко й І.Афанасьєва та наукових даних щодо відкриття Америки визначено чотири етапи розвитку туризму в США: перший (етап подорожей) - 1492-1841 рр.; другий (етап становлення організованого туризму) - 1841-1914 рр.; третій (етап формування індустрії туризму) - 1914-1945 рр.; четвертий (етап масового туризму) - 1945 р. - теперішній час.

Характеристика вищезазначених етапів забезпечила можливість окреслити cпецифіку розвитку туризму впродовж кожного з них. Як наслідок, виявлено, що в перший період освоєння нових територій великою кількістю переселенців і торгівля стали основними факторами розбудови інфраструктури гостинності, яка разом із удосконаленням транспортних засобів і створенням шляхової мережі забезпечила умови для зародження туризму в США. Соціальні та культурні чинники, пов'язані зі зміною обліку міст, їх популяризацією засобами літератури, зумовили зростання числа подорожуючих, головним чином із числа освіченої частини громадян європейських країн. Проте подорожі на цьому етапі мали стихійний характер.

Досягненням другого періоду стало поступове перетворення самодіяльного туризму на організований: створювалася інфраструктура туристичної галузі з турфірмами, готелями, ресторанами, транспортними агенціями, системою розваг; у різних штатах країни розбудовувалися курортні зони; елітарний туризм набував значного поширення серед багатих верств населення, а культурно-пізнавальний - серед інтелігенції. Підвищення якості та надійності транспортних перевезень разом із їхнім здешевленням сприяли істотному збільшенню потоків подорожуючих.

Упродовж третього етапу зросла роль США на світовій арені, країна посідала перше місце за обсягами виїзного туризму, туристичний бізнес перетворився на основне джерело доходів деяких штатів, з'явилися перші державні туристичні організації, туризм як галузь економіки вже був сформований.

Четвертий етап охарактеризований як період налагодження туристичних зв'язків із різними країнами світу, формування транснаціональних корпорацій, готельних ланцюгів і закладів харчування, посилене використання авто- й авіатранспорту, впровадження високих технологій у туристичну індустрію, яка за кількістю зайнятих працівників посідає перше, друге або третє місце в 29 штатах країни.

На основі узагальнення еволюції туризму розкрито передумови становлення освіти в туризмі США, пов'язані з політичними, економічними, соціальними процесами та науково-технічним прогресом.

Проведений аналіз матеріалів дослідження забезпечив можливість визначення хронології започаткування професійної підготовки фахівців туристичної галузі в університетах країни та здійснення періодизації історії освіти в туризмі США, у процесі якої виокремлено три етапи: перший (етап становлення професійної підготовки) - 1922-1945 рр., пов'язаний із відкриттям ряду шкіл при університетах країни, які здійснювали підготовку фахівців з гостинності та рекреації; другий (етап формування системи професійної підготовки) - 1945-1964 рр., який характеризується зростанням кількості університетів, що проводили підготовку фахівців туристичної галузі; третій (етап якісного удосконалення системи професійної підготовки) - 1964 р. - теперішній час, позначився введенням ступеневої освіти, розгалуженням мережі вищих навчальних закладів туристичного профілю в країні, створенням міжнародних інститутів.

Доведено, що розвиток професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі США здійснювався на основі: визнання проблеми на усіх рівнях та цілеспрямованості і єдності дій державних органів, готельних та туристичних підприємств, галузевих асоціацій та освітніх закладів; визначення змісту освіти в туризмі, його відповідності вимогам американського суспільства до рівня професійної підготовки; створення програмно-методичного забезпечення спільними зуcиллями наукових шкіл університетів і фaхівців індустрії гостинності; урізноманітнення форм підготовки в університетах; застосування варіативних програм навчання для поступового забезпечення різнорівневої кваліфікаційної підготовки стаціонарно і за програмами дистанційного заочного навчання; розширення матеріально-технічної бази університетів за рахунок готельних і туристичних підприємств; об'єднання університетів на національному та міжнародному рівнях, створення нових освітніх проектів та запровадження комбінованого освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр-магістр”.

У процесі дослідження проаналізовано функціонування американської системи професійної підготовки фахівців туристичної галузі в сучасних умовах, при цьому встановлено, що система освіти в туризмі - це сукупність вищих навчальних закладів, які забезпечують фундаментальну наукову та професійно-практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх інтересів, удосконалення наукової та професійної підготовки. Дана система вирізняється певними особливостями, серед яких: переважаюча кількість вищих приватних закладів у порівнянні з державними; самостійність ВНЗ у підходах до формування їх організаційної структури, визначенні мети діяльності та розробки навчальних планів підготовки і робочих навчальних програм дисциплін; акредитація навчальних закладів як засіб визначення якості підготовки майбутніх фахівців, отримання федеральних замовлень і коштів.

З-поміж усіх інституцій системи підготовки фахівців з туризму США виокремлено два типи закладів: однопрофільні, які спеціалізуються виключно на підготовці молодших фахівців для туристичної галузі й не трансформуються в систему ступеневої освіти країни, та багатопрофільні, які здійснюють підготовку фахівців для різних сфер господарювання, включаючи туризм, і забезпечують можливість переходу з одного рівня професійної підготовки на інший. Провідними ВНЗ країни є університети.

Обґрунтовано, що система освіти в туризмі США є відкритою і доступною для вибору профілю навчання відповідно до здібностей та інтересів громадян; гнучкою завдяки її варіативності і постійному оновленню; неперервною через узгодження змісту й координацію навчання на різних освітніх рівнях; науковою, оскільки забезпечує можливість здобути наукові знання про суспільство та конкретну сферу його діяльності; функціонує на основі кредитно-модульної системи організації навчального процесу й інтеграції з наукою і виробництвом.

У системі ступеневої освіти в туризмі в університетах США встановлено такі освітньо-кваліфікаційні рівні:

- перший, який на основі середньої освіти забезпечує набуття спеціальних знань, умінь і навичок, достатніх для здійснення виробничих функцій на операторському рівні та підтверджується дипломом про професійну підготовку, сертифікатом чи асоціативним ступенем (прирівнюється до рівня молодшого фахівця): туристичний агент, екскурсовод, консультант із питань організації подорожей, консультант із круїзних турів;

- другий, який веде до отримання ступеня бакалавра, на основі середньої освіти передбачає формування фундаментальних і спеціальних знань, умінь і навичок, які дозволяють здійснювати професійну діяльність самостійно на експлуатаційно-проектувальному рівні професійної діяльності: проектувальник туристичних послуг, менеджер із маркетингу, менеджер паркового господарства, інформаційного туристичного центру, бюро подорожей;

- третій, який на базі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра дозволяє здобути ступінь магістра, забезпечує можливість розвитку спеціальних умінь і навичок, необхідних для виконання фахових завдань творчого, інноваційного характеру: туристичний оператор, менеджер із туризму, рекреації, клубного бізнесу, ділового та подієвого туризму;

- четвертий, який на основі освітньо-кваліфікаційного рівня магістр передбачає глибоке вивчення наукових основ обраного фаху з метою здійснення дослідження та отримання ступеня доктора наук: науковець.

З'ясовано, що в окремих університетах країни (Массачусетському університеті й Університеті Флориди) підготовка фахівців проводиться за комбінованою програмою бакалавр-магістра. У роботі розкрито її специфіку.

У другому розділі - “Зміст і форми організації практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в університетах США” - узагальнено оптимальне поєднання теорії і практики у досвіді університетської освіти США з питань професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі; розкрито особливості змісту практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в умовах університетської освіти США; обґрунтовано специфіку методів, аудиторних і позааудиторних форм практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі; визначено можливості використання досвіду практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі США в контексті трансформації вітчизняної вищої школи.

На основі вивчення наукової літератури з'ясовано, що зміст освіти в туризмі США, як обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, світогляду, громадянських та професійних якостей майбутнього фахівця, що розвиваються у процесі навчання, є соціально залежним і соціально визначальним. Його формування є наслідком складної взаємодії внутрішніх і зовнішніх політико-економічних і соціально-культурних процесів. У зв'язку з цим визначення спектра вимог до змісту та форм професійної підготовки досліджено з урахуванням державної політики з питань освіти, вимог виробничників до рівня підготовки майбутніх фахівців, у світлі рішень міжнародних науково-практичних конференцій та на основі праць американських учених з питань теорії і практики професійної підготовки.

Узагальнено оптимальне поєднання теорії і практики у досвіді університетської освіти США з питань професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі на прикладі чотирьох моделей підготовки: “Школи готельного бізнесу”, “Загального менеджменту зі спеціалізацією в туризмі”, “Ліберальної освіти зі спеціалізацією в туризмі”, “Гібридної моделі освіти в туризмі”; розкрито компоненти змісту підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра і магістра, їх кількісне співвідношення.

Визначено спектр вимог до змісту професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі США, які пов'язані з: застосуванням системного, компетентнісного та гуманістичного підходів; особистісною зорієнтованістю змісту; відповідністю підготовки майбутніх фахівців міжнародним стандартам; перетворенням навчання на цілеспрямовану діяльність; міжпредметністю зв'язків навчальних предметів, інтеграцією та координацією їх змісту з огляду на дидактичні принципи науковості, доступності, системності, послідовності, зв'язку з практичною діяльністю.

У контексті вимог до форм підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі США встановлено, що ключовими є органічне поєднання різних форм організації професійної підготовки з метою забезпечення належних умов для пошукової, дослідної, пізнавальної та практичної діяльності студентів, спрямованої на розвиток проектувальних, організаційних та управлінських навичок роботи в туризмі; системна організація самостійної і науково-дослідної роботи майбутніх фахівців; неперервність і послідовність практики на підприємствах галузі задля забезпечення конкурентоздатності майбутніх фахівців.

Аналіз теоретичних напрацювань американських і вітчизняних учених засвідчив, що зміст практичного навчання в туризмі - це система практичних умінь, навичок і способів діяльності, якої набувають майбутні фахівці з туризму в процесі занять, практики на базі галузевих організацій та в позааудиторний час. Він визначається програмами підготовки фахівців певних освітньо-кваліфікаційних рівнів, які містять перелік навчальних дисциплін і форм практики із зазначенням обсягу часу, відведеного на їх вивчення та проведення.

В умовах університетської освіти США підготовка фахівців туристичної галузі забезпечується на основі загальноосвітнього і професійного компонентів, які передбачають наявність обов'язкових та елективних складових. Вивчення загальноосвітніх предметів спрямоване на формування системи загальнонаукових знань, які складають основу наукового світогляду та є базою для розуміння й інтерпретації питань, що розглядаються при вивченні спеціальних предметів.

До професійного компоненту належать навчальні предмети, які визначають спеціалізацію випускника та мають виразний прикладний характер, і практика на базі туристичних організацій.

Виявлено, що співвідношення складових компонентів навчальних планів та кількість кредитів, необхідних для отримання ступеня бакалавра, в університетах країни різна. Відстежено розмежування загальноосвітньої і професійної підготовки за роками навчання в Університеті Флориди.

У дисертаційній роботі розкрито зміст практичної підготовки бакалаврів рекреаційних і туристичних наук, бакалавр-магістрів та магістрів в Університеті Флориди, бакалаврів з природних ресурсів, рекреації та туризму в Університеті штату Колорадо, бакалаврів з паркових, рекреаційних і туристичних ресурсів в Університеті штату Мічиган, бакалаврів з рекреаційних, паркових і туристичних наук Техаського університету А і М, магістрів з рекреаційних і туристичних наук в Університеті штату Арізона, магістрів з управління в туризмі та менеджменту подієвого туризму в Університеті ім. Джорджа Вашингтона.

Вивчення проблеми практичної підготовки в американських університетах дало змогу зробити висновок про те, що процес практичного навчання є тривалим, поступовим і логічно побудованим. Він відбувається на основі знань студентів про конкретну дію і передбачає такі структурні елементи, як: створення образу дії з практики туристичної діяльності; осмислення теорії дії на основі аналізу вибраних практичних ситуацій; узагальнення знань і набуття простих умінь; розвиток психологічної та фізичної готовності до виконання певних видів робіт у туризмі; формування простих навичок туристичної діяльності в процесі лабораторних і практичних занять; автоматичне засвоєння і виконання дій професійного характеру в процесі навчальної, навчально-виробничої практик; формування складних навичок шляхом систематизації знань, умінь та навичок; самостійні, практичні дії студента в процесі стажування.

Практична підготовка в університетах США має певні закономірності - істотні, об'єктивні, стійкі зв'язки, що забезпечують її ефективність. До закономірностей віднесено: розвивальний характер підготовки; високий рівень активності та самостійності студентів; урахування навчальних і практичних можливостей студентів; залежність рівня підготоки від навчально-матеріального потенціалу ВНЗ і баз практики.

На основі матеріалів дослідження визначено особливості змісту практичної підготовки: релевантність змісту навчання вимогам суспільства, потребам та інтересам як галузі, так і студентів; забезпечення фундаментальності підготовки; інтеграція інваріантної та варіативної складових; пріоритетність індивідуального підходу до визначення змісту підготовки; оптимальність у визначенні спектра навчальних дисциплін і предметність їх змісту; моделювання майбутньої професійної діяльності.

Установлено, що форми організації практичної підготовки в університетах США - це цілісні моделі навчального процесу, обмежені у просторі та часі, які забезпечують взаємоузгоджену діяльність викладачів і студентів задля досягнення цілей навчання. Широкого застосування в навчальних закладах країни набули групові та індивідуальні форми підготовки, серед яких лекції, практичні та лабораторні заняття, семінари, самостійна і науково-дослідна робота, навчальна і виробнича практика.

Лекція передбачає активну взаємодію всіх учасників процесу навчання, аналіз проблемних ситуацій, пошук шляхів розв'язання проблеми, виконання завдань практичного характеру, екскурсію на виробництво, перегляд відео-сюжетів, презентацію напрацювань студентів. У зв'язку з цим виокремлено такі її види, як: проблемна лекція, лекція-дискусія, лекція-візуалізація, лекція-конференція, лекція-пошук, лекція-ділова гра. Зазначено, що в окремих університетах широкого застосування набули лекції практиків, які проводять досвідчені фахівці туристичної справи.

Досліджено, що семінари в університетах країни - це вид практичних занять, які розвивають логічне мислення студентів, здатність до обґрунтування власних думок та спрямовують майбутніх фахівців на самостійну пізнавальну діяльність, опрацювання студентом фахової літератури, підготовку доповідей, проектів, їх презентації. Практичні та лабораторні заняття проводяться в спеціально обладнаних приміщеннях, оснащених технічними засобами, які широко застосовуються в практиці туристичної діяльності чи гостинності, та на базі галузевих підприємств, під час яких студенти виконують завдання прикладного характеру й аналізують отримані результати, набувають навичок роботи з устаткуванням.

Оскільки основним критерієм конкурентоздатності є наявність практичного досвіду, то така форма передачі досвіду як наставництво набула широкого застосування в університетах країни. Наставництво як вид практичних занять внесено до навчальних планів 12-ти ВНЗ країни, які здійснюють підготовку майбутніх фахівців туристичної галузі та гостинності. При цьому досвідчені підприємці туристичної індустрії, наставники, навчають студентів складати бізнес-плани, створювати підприємства і керувати ними, впроваджувати інноваційні технології ведення туристичного бізнесу.

Доведено, що особливістю професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в США є повна самостійність і відповідальність студентів за результати навчання. За таких умов актуалізується питання планування й організації самостійної практичної роботи студентів як у процесі аудиторних занять, так і в позааудиторний час та під час практики. Встановлено, що завдання на самостійну роботу мають прикладний характер і вирізняються різним рівнем складності.

В університетах країни функціонують такі форми практики майбутніх фахівців туристичної галузі, як: навчальна, навчально-виробнича і виробнича практика. З'ясовано, що навчальна та навчально-виробнича практика спрямовані на розвиток навичок професійної діяльності, лідерства й управління в колективі, ознайомлення з місцями можливого стажування та забезпечення логічного переходу від навчання студентів до виконання ними виробничих обов'язків. Їх організація регламентується робочими навчальними програмами, які розкривають мету і завдання практики.

У роботі вказано на особливості навчальної практики в університетах США, до яких належить поєднання двох форм навчання: теоретичної (на базі навчального закладу, розподіленої на модулі, кожний з яких є логічним переходом від тематичного теоретичного матеріалу до його застосування на практиці) та практичної (в організаціях сфери дозвілля, рекреації, туризму). Основним джерелом теорії підготовки до такої практики виступає підручник, зміст якого розкриває способи розв'язання виробничих проблем і перспективи професійного розвитку студента.

З'ясовано, що стажування бакалаврів - це 640-годинна виробнича практика впродовж усього восьмого семестру навчання або 520 - під час літнього семестру, вона є найбільш поширеною в університетах країни, сприяє систематизації знань, забезпечує пізнання цілісної системи технологічних операцій підприємства та дослідження перспективи можливого працевлаштування студентів. Цей процес у ВНЗ регламентується положеннями про стажування, де зазначається його мета, завдання, тривалість, обов'язки керівників практики і стажистів, форми контролю.

Дослідження форм організації практичної підготовки в умовах університетської освіти забезпечило можливість визначення їх специфіки: різноманітність видів лекцій, включаючи лекції досвідчених виробничників; проведення практичних і лабораторних занять на базі галузевих підприємств; семінарів як самостійного опрацювання фахової літератури, підготовки доповідей, проектів, їх презентації; самостійної роботи, направленої на виконання конкретних фахових дій; наставництва як форми передачі практичного досвіду; навчальної практики як єдності двох форм навчання: теоретичної на базі навчального закладу та практичної в галузевих організаціях; стажування як тривалого процесу пізнання студентами обраної професії в її природному середовищі та дослідження перспективи їх працевлаштування.

Охарактеризовано методи організації та здійснення практичної підготовки, її контролю, стимулювання, з-поміж останніх виокремлено методи: аналізу конкретних ситуацій, моделювання виробничих ситуацій, проектування послуг, ділової гри. Виявлено, що найбільшого поширення в університетах країни набули ділові ігри, пов'язані з моделюванням віртуального підприємства чи аукціону, під час яких студенти вчаться застосовувати технології реалізації туристичних продуктів і послуг через глобальну електронну торговельну мережу.

Враховуючи пріоритети розвитку України та освітні трансформації в суспільстві, обґрунтовано доцільність упровадження прогресивних ідей досвіду практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в університетах США в роботу вітчизняних ВНЗ як один із можливих шляхів удосконалення професійної підготовки в туризмі нашої країни. Така можливість обумовлена функціонуванням багаторівневої професійної підготовки фахівців з туризму в обох країнах, кредитно-модульної системи організації навчання та проведенням практики як складової змісту підготовки. До запропонованих шляхів належать: проведення навчальної практики студентів напряму “Туризм” за принципом почерговості теоретичної і практичної підготовки; запровадження стажування; розширення спектра спеціалізації; урізноманітнення напрямів підготовки магістрів та започаткування підготовки фахівців суміжних галузей за єдиним навчальним планом; збалансована кількість навчальних предметів; налагодження співпраці між освітніми закладами та галузевими організаціями у питаннях організації навчальної практики, стажування і проведення практичних занять; застосування інноваційних технологій навчання; вдосконалення самостійної роботи студентів.

ВИСНОВКИ

У даній дисертаційній роботі розв'язано актуальну наукову проблему: розкрито особливості змісту, методів і форм практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в університетах США та вказано на можливості творчого використання ідей позитивного досвіду організації практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі США у вітчизняних умовах.

1. Охарактеризовано основні етапи становлення і розвитку туристичної галузі. На основі аналізу розвитку всіх сфер американського суспільства, динаміки сегментації туристичної галузі та наукових матеріалів виокремлено чотири етапи розвитку туризму в США: етап подорожей - 1492-1841 рр.; етап становлення організованого туризму - 1841-1914 рр.; етап формування індустрії туризму - 1914-1945 рр.; етап масового туризму - 1945 рік - теперішній час. Доведено, що туризм у країні - це похідна розвитку американського суспільства, зумовлена політико-економічними і соціально-культурними факторами, яка в усі історичні періоди виконувала пізнавальну, соціокультурну, рекреаційну й економічну функції, але їх реалізація відбувалася по-різному. Розкрито передумови становлення освіти в туризмі США як політичні, економічні, технологічні та соціальні процеси.

2. Охарактеризовано основні етапи становлення і розвитку системи професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в університетах США: І етап - становлення професійної підготовки (1922-1945 рр.); ІІ етап - формування системи професійної підготовки (1945-1964 рр.); ІІІ етап - якісного вдосконалення системи професійної підготовки (1964 рік - теперішній час). Вказано на роль окремих університетів і галузевих організацій у процесі становлення освіти в туризмі. Визначено підходи американських учених до проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі США та обґрунтовано їх залежність від якісних галузевих характеристик.

3. Проаналізовано функціонування американської системи професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в умовах університетської освіти. Визначено поняття “системи освіти в туризмі США”, розкрито її структуру, доведено, що провідне місце в даній системі, представленій однопрофільними і багатопрофільними навчальними закладами, належить університетам, які характеризуються децентралізацією управління, кредитно-модульною системою організації процесу навчання, багаторівневістю. Встановлено, що система професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в університетах країни функціонує на принципах відкритості та доступності, гуманізму, гнучкості, неперервності, науковості й інтеграції з наукою і виробництвом, взаємозв'язку з освітою в інших країнах.

4. Узагальнено оптимальне поєднання теорії і практики у досвіді університетської освіти США з питань професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі на прикладі чотирьох моделей підготовки: “Школи готельного бізнесу”, “Загального менеджменту зі спеціалізацією в туризмі”, “Ліберальної освіти зі спеціалізацією в туризмі”, “Гібридної моделі освіти в туризмі”, розкрито компоненти освітньо-професійних програм підготовки бакалаврів і магістрів з туризму, їх кількісне співвідношення. Проаналізовано теоретичні положенння педагогів США з питань змісту та форм професійної підготовки, напрями державної політики щодо підвищення рівня професіоналізму фахівців, вимоги виробничників до знань, умінь і навичок випускників і на основі цього обґрунтовано вимоги до змісту професійної підготовки, пов'язані з системним, компетентнісним, гуманістичним підходами; особистісною зорієнтованістю навчання та його діяльнісним характером; міжпредметністю зв'язків навчальних предметів; інтеграцією та координацією змісту з огляду на дидактичні принципи науковості, доступності, послідовності, зв'язку з практичною діяльністю.

5. Розкрито зміст практичної підготовки майбутніх бакалаврів туристичної галузі за спеціалізацією: “Менеджмент туризму та гостинності”, “Міжнародний туризм”, “Менеджмент рекреаційних, паркових і туристичних ресурсів”, магістрів: “Менеджмент подієвого туризму”, “Спортивний менеджмент”, “Менеджмент туризму та рекреації”, бакалавр-магістрів: “Менеджмент туризму та гостинності” в умовах університетської освіти США як системи практичних умінь, навичок і способів діяльності, якої набувають майбутні фахівці з туризму в процесі занять, позааудиторний час і практики на базі галузевих організацій; визначено його особливості: релевантність змісту навчання вимогам суспільства, потребам та інтересам як галузі так і студентів; забезпечення фундаментальності підготовки; інтеграція інваріантної та варіативної складових; пріоритетність індивідуального підходу до визначення змісту підготовки; оптимальність у визначенні спектра навчальних дисциплін і предметність їх змісту; моделювання майбутньої професійної діяльності. При цьому встановлено, що практична підготовка майбутніх фахівців туристичної галузі має свої закономірності, які відображають стійкі об'єктивні зв'язки між діяльністю викладача, студента, досвідченого практика та об'єктом засвоєння, до них належать: розвивальний характер підготовки; високий рівень активності та самостійності студентів; урахування навчальних і практичних можливостей студентів; залежність рівня підготоки від навчально-матеріального потенціалу ВНЗ і баз практики.

6. Обґрунтовано специфіку методів організації та здійснення практичної підготовки, методів стимулювання на прикладі дискусії, ділової гри, моделювання виробничих ситуацій та проектування, методів контролю і самоконтролю в практичній підготовці й аудиторних та позааудиторних форм практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в університетах США як цілісних моделей навчального процесу, обмежених у просторі та часі, які забезпечують взаємообумовлену діяльність викладачів і студентів задля досягнення цілей навчання, на основі: функціонування таких видів лекцій як проблемної, лекції-дискусії, лекції-візуалізації, лекції-гри, лекції-пошуку, лекції досвідчених практиків; проведення практичних і лабораторних занять у спеціалізованих приміщеннях і на базі галузевих підприємств; семінарів як самостійного опрацювання фахової літератури, підготовки доповідей, проектів, їх презентації; самостійної роботи, направленої на виконання конкретних фахових дій; науково-дослідної роботи як опанування елементів організації і методики дослідної діяльності та проведення наукових досліджень; наставництва як форми передачі практичного досвіду; навчальної практики як єдності двох форм навчання: теоретичної на базі навчального закладу та практичної в галузевих організаціях; стажування як тривалого процесу пізнання студентами обраної професії в її природному середовищі та дослідження перспективи їх працевлаштування.

7. Визначено можливості використання досвіду практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі США в контексті трансформації вітчизняної вищої школи та врахування національних пріоритетів розвитку України. Вони передбачають: організацію навчальної практики студентів на основі єдності двох форм навчання: теоретичної і практичної; стажування студентів; застосування інноваційних технологій навчання; налагодження процесу співпраці між освітніми закладами та галузевими організаціями як у питаннях організації практики і стажування, так і в проведенні практичних занять; кількісну та якісну оптимізацію навчальних дисциплін і процесу підготовки бакалаврів та магістрів; удосконалення самостійної роботи шляхом використання завдань прикладного характеру; розширення спектра спеціалізації з урахуванням суспільного попиту на фахівців на ринку праці.

До перспективних напрямів подальших досліджень американського досвіду практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі вважаємо за доцільне віднести: підходи до організації самостійної роботи студентів; організаційно-методичне забезпечення підготовки магістрів-практиків у системі освіти в туризмі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Чорна Л. З історії підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в університетах США / Л. Чорна, С.Архипова // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. - 2008. - Вип. XXVI-XXVII. - С. 3-9.

2. Чорна Л. В. Нові підходи до організації післядипломної освіти менеджерів туризму / Л. В. Чорна // Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки. - 2007. - Вип. 113. - С. 81-85.

3. Чорна Л. В. Організація якісної практичної підготовки майбутніх фахівців сфери туризму / Л. В. Чорна // Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки. - 2008. - Вип. 124. - С. 77-82.

4. Чорна Л. В. Підходи зарубіжних учених до формування змісту туристичної освіти в процесі її розвитку / Л. В. Чорна // Збірник наукових праць Полтавського державного університету імені В. Г. Короленка. Серія: Педагогічні науки. - 2008. - Вип. 3 (61). - С. 32-38.

5. Чорна Л. В. Підходи американських учених до проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі / Л. В. Чорна, С. П. Архипова // Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки. - 2008. - Вип. 136. - С. 165-168.

6. Чорна Л. В. Вимоги до змісту та форм підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі в США / Л. В. Чорна // Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки. - 2009. - Вип. 148. - С. 7-12.