Методика формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасний науково-технічний прогрес спричинив значні зміни в багатьох галузях людських знань, що призвело до подальшої інтенсифікації й ускладнення процесу навчання. Повною мірою це стосується також загальноосвітніх навчальних закладів.

Обсяг засвоєння інформації, який щороку збільшувався, вимагає від учнів великого психічного напруження й фізичних зусиль. У зв'язку з цим успішне засвоєння навчальних дисциплін залежить не лише від бажання та здібностей школярів, а й від стану їхнього здоров'я й рівня фізичної працездатності. Тому, як зазначається в Національній доктрині розвитку освіти, пріоритетним завданням є виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров'я та здоров'я оточуючих як до найвищої індивідуальної й суспільної цінності. Це здійснюється шляхом розвитку фізичної культури, повноцінного медичного обслуговування, оптимізації режиму навчально-виховного процесу, створення екологічно сприятливого життєвого простору.

Фізична культура, виконуючи важливі функції, тісно пов'язана з освітою, наукою, охороною здоров'я, культурою й тому віддзеркалює соціальне та економічне життя нашого суспільства. На важливе значення фізичної культури й спорту вказують прийняті державні документи: Закон України «Про фізичну культуру і спорт», Державна програма розвитку фізичної культури і спорту, Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту. У документах зазначено, що фізична культура є важливим чинником здорового способу життя, профілактики захворювань, організації змістовного дозвілля, формування гуманістичних цінностей та створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини.

Науковими дослідженнями доведено, що фізична культура відіграє важливу роль у збереженні й зміцненні здоров'я школярів, підвищенні фізичної працездатності, збільшенні тривалості життя, формуванні професійно важливих якостей особистості (Е.Г. Буліч, 1997, 2000; О.С. Куц, 2005; Б.М. Мицкан, 2003; І. В. Муравов, 1981, 1989).

Проте, за численними науковими даними (В.В. Бєлов, 1994; М.М. Булатова, 2005; Т.Ю. Круцевич, 2000; А.М. Сітовський, 2008), останнім часом простежується стійке погіршення стану здоров'я населення та, зокрема, дітей і молоді. Кількість населення скоротилася на 2,5 млн унаслідок перевищення смертності над народжуваністю. У структурі захворюваності переважають хронічні неінфекційні хвороби (серцево-судинні захворювання, злоякісні новоутворення, психічні та ендокринні розлади, алергічні прояви), які характеризуються негативною динамікою. Поширеність серцево-судинної патології збільшилася за останнє десятиліття в 1,9 раза, онкологічної патології - на 18, бронхіальної астми - на 35,2, цукрового діабету - на 10,1%.

У сучасних умовах проводяться ґрунтовні дослідження покращення системи фізичної культури в навчальних закладах. Зокрема, пропонується вдосконалити методи й форми проведення уроків та позакласних заходів, покращити програмно-нормативне забезпечення, збільшити рухову активність школярів, формувати здоровий спосіб життя, удосконалити систему оцінювання (І. В. Бакіко, 2007; Л.В. Волков, 2008; В.С. Добринський, 2000; М.В. Дутчак, 1999; Н.В. Москаленко, 2009).

Незважаючи на такий широкий спектр досліджень, науковці єдині в тому, що для покращення фізичного стану та здоров'я учнів необхідно підвищити їхню рухову активність. Ураховуючи соціальні й економічні умови, в Україні це можливо здійснити переважно за рахунок самостійних занять фізичними вправами.

На необхідність самостійних занять фізичними вправами вказували Е.Г. Буліч, 2000; Е.С. Вільчковський, 1998; О.Д. Дубогай, 2007, 2008; Л.Я. Іващенко, 1994; О.С. Куц, 2005; І. В. Муравов, 1989. Психолого-педагогічні основи самостійних занять досліджували В. Валін, 1992; О.М. Масюк, 2001; Т.М. М'якушев, 1991. Окремі аспекти методики самостійного виконання фізичних вправ подано в наукових розвідках В.Д. Єднака, 2000; С.М. Звєрева, 1979; А. І. Кіссе, 1999; Т.Ю. Круцевич, 2000; Ю.В. Новицького, В.Ф. Трещаліна, 1995.

У працях В.Г. Ареф'єва (1997), Д.М. Піскової (1996) самостійні заняття фізичними вправами розглядаються як засоби оптимізації фізичного виховання учнів. У наукових розвідках А.Л. Благій (1999), А.В. Віндюка (2002), Г. І. Власюк (2009), С.С. Огороднікова (1982) пропонуються орієнтовні програми для самостійних занять фізичними вправами.

Загалом слід відзначити, що питанням удосконалення самостійної роботи в школі приділяється значна увага в доповідях на різних науково-методичних конференціях, у наукових працях (Г. І. Власюк, 2009; Л.В. Граф, 1993; А.С. Дорошенко, 1982; О.Д. Дубогай, 2008). Водночас у більшості випадків можливості їх розв'язання розглядаються з позиції оптимізації діяльності учнів. Навіть у дисертаційних роботах (А.В. Віндюк, 2002; О.О. Власюк, 2009), де пропонуються шляхи вдосконалення самостійної діяльності школярів на уроках фізичної культури, питання методичного забезпечення залишаються без належної уваги авторів.

Виходячи з досліджень Н.В. Кузьміної (1990), О.В. Пєтуніна (2001), А.Ф. Линенка (1986), потрібно відзначити, що головною умовою залучення учнів до самостійних занять фізичними вправами є формування їх готовності до цієї діяльності. На думку більшості науковців (А.Й. Капська, 1998; Б.М. Шиян, 2001), готовність до діяльності характеризується інтегративним станом особистості, що вміщує в собі оптимальну систему знань, умінь, навичок, потреб, мотивів і здібностей. У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях розроблено історичні та загальнопедагогічні аспекти становлення й розвитку організаційно-методичних основ готовності до діяльності. Опубліковано низку наукових робіт, у яких розглядаються проблеми формування готовності учнів до різних сторін діяльності: позаурочної роботи, індивідуальних занять, спортивної діяльності (С.М. Мартиненко, 2009, 2010; В. І. Наумчук, 2002). Проте в науковій і методичній літературі відсутні дослідження з питань формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами як цілісного й інтегративного стану, шляхів, засобів та методів її формування в загальноосвітніх навчальних закладах.

Аналіз наукових джерел, нормативно-правових актів, практики організації й методики фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах дає змогу виявити об'єктивні суперечності формування готовності учнів до самостійних занять фізичними вправами, які посилюють актуальність робити, а саме:

– між рівнем сучасних вимог суспільства до фізичної підготовленості та здоров'я школярів і реальною практикою фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах;

– між необхідністю підвищення рухової активності учнів та потенційними можливостями існуючої системи фізичної культури загальноосвітніх навчальних закладів;

– між потребою підготовки старшокласників до самостійних занять фізичними вправами й недостатнім її науково-методичним обґрунтуванням.

Необхідність розв'язання зазначених суперечностей, а також недостатнє теоретичне та практичне вивчення обраної теми зумовили актуальність дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно зі зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури й спорту за темою 2.1.9 «Оптимізація фізкультурно-оздоровчої роботи у навчальних закладах на основі диференційованого підходу з урахуванням темпів біологічного і морфофункціонального розвитку» (номер держреєстрації 0104U003062). Роль автора полягає в науковому обґрунтуванні змісту та методики підготовки старшокласників до самостійних занять фізичними вправами.

Тема дисертації затверджена вченою радою Волинського національного університету імені Лесі Українки (протокол №5 від 27 грудня 2007 р.), узгоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол №6 від 29 вересня 2009 р.).

Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці методики формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами.

Завдання дослідження:

1) виявити передумови формування готовності школярів до самостійних занять фізичними вправами;

2) обґрунтувати показники та критерії готовності учнів до самостійних занять фізичними вправами;

3) розробити й апробувати методику формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами.

Об'єкт дослідження - підготовка школярів до самостійних занять фізичним вправам.

Предмет дослідження - методика формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами.

Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи дослідження:

? теоретичні - аналіз психолого-педагогічної та спеціальної літератури, порівняння, систематизація інформації, моделювання (для аргументування вихідних положень дослідження, узагальнення наявних даних, обґрунтування понятійно-термінологічного апарату);

? емпіричні - педагогічне спостереження, тестування, анкетування, метод експертних оцінок (для визначення результатів навчальної діяльності учнів); педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) - для розробки змісту самостійних занять фізичними вправами та виявлення ефективності його реалізації в процесі навчання фізичної культури школярів загальноосвітніх навчальних закладів;

? статистичні - для обробки емпіричних даних, перевірки достовірності одержаних результатів.

Дослідження відбувалося протягом 2005-2011 рр. і реалізовувалося в кілька етапів.

Аналітико-констатувальний етап (2005-2006 рр.) передбачав аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціологічної, науково-методичної літератури; визначення об'єкта, предмета, мети, завдань, програми дослідження; накопичення й систематизацію емпіричного матеріалу.

На пошуковому етапі (2007-2008 рр.) визначено сутність готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами, розроблено методику формування готовності учнів до самостійних занять фізичними вправами, обґрунтувано показники та критерії готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами.

Формувальний етап (2009-2010 рр.) спрямовано на організацію формувального експерименту, перевірку ефективності розробленої методики навчання.

Узагальнювальний етап (2010-2011 рр.) передбачав аналіз, узагальнення даних експерименту, формування висновків, апробацію результатів дослідження, оформлення тексту дисертації.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальну роботу здійснювали на базі загальноосвітніх навчальних закладів №11, 19 м. Луцька. У дослідно-пошуковій діяльності взяло участь 385 учнів старшого шкільного віку.

Наукова новизна одержаних результатів:

уперше визначено зміст та структуру готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами; теоретично обґрунтовано концептуальні засади формування готовності школярів до самостійних занять фізичними вправами, яка основана на ідеях особистісного розвитку учнів засобами здоров'язбережувальних технологій; розроблено методику формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами, що охоплює мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-змістовий, фізичний компоненти, етапи й форми навчання, організаційно-педагогічні умови, які забезпечують ефективність цієї моделі;

уточнено характеристику поняття «готовність до самостійних занять фізичними вправами», розширено критерії та показники її оцінки;

подальшого розвитку набули положення щодо рівня фізичного стану й здоров'я старшокласників, залучення школярів до самостійних занять фізичними вправами.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методики формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами, що передбачає застосування різних засобів, методів і фізичних навантажень відповідно до рівня їхнього фізичного стану, в доповненні змісту шкільної фізичної культури, адаптованої для формування готовності учнів до самостійних занять фізичними вправами.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів м. Луцька (довідки про впровадження №61/2-07 від 01.02.2011 р.; №91/01-16 від 31.01.2011 р.; №211/2-08 від 17.02.2011 р.); у навчальний процес професійно-технічного училища Луцького національного технічного університету (довідка про впровадження №96 від 15.02.2011 р.), коледжу технологій та бізнесу Волинського національного університету імені Лесі Українки (довідка про впровадження №40 від 11.02.2011 р.), Волинського технікуму Національного університету харчових технологій (довідка про впровадження №39 від 21.01.2011 р.), Луцького базового медичного коледжу (довідка про впровадження від 09.02.2011 р.).

Матеріали дослідження можуть бути використані в процесі підготовки майбутніх учителів фізичної культури під час викладання навчальних дисциплін «Педагогіка», «Психологія», «Теорія і методика фізичного виховання».

Особистий внесок полягає в розробці методики формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами, що передбачає застосування різних засобів, методів і фізичних навантажень відповідно до рівня їхнього фізичного стану. У наукових роботах, виконаних у співавторстві, автору належать експериментальні дані та їх обґрунтування.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, використанням комплексу взаємопов'язаних методів, адекватних предмету, меті й завданням дослідження, дослідно-експериментальною перевіркою основних положень розробленої методики навчання, аналізом одержаних результатів, репрезентативністю вибірки та використанням методів математичної статистики, підтвердженням основних гіпотез у результаті педагогічного експерименту.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження висвітлено на Міжнародних науково-практичних конференціях «Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві» (Луцьк, 2005, 2008), «Молода спортивна наука України» (Львів, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні технології зміцнення та відновлення здоров'я» (Луцьк, 2005), щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу і студентів Волинського національного університету імені Лесі Українки (2005-2011), обласних семінарах та курсах підвищення кваліфікації вчителів.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 12 наукових працях, із яких сім - у наукових виданнях ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (217 позицій) та трьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 207 сторінок. Робота містить 14 рисунків і 30 таблиць.

Основний зміст дисертації

старшокласник фізичний заняття

У вступі аргументовано актуальність дослідження; зазначено його зв'язок із науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження; охарактеризовано комплекс методів дослідження та етапи науково-педагогічного пошуку; розкрито наукову новизну й практичне значення; обґрунтовано вірогідність одержаних результатів; наведено дані про апробацію та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі «Науково-методичні основи самостійних занять фізичними вправами учнів загальноосвітніх навчальних закладів» розкрито програмно-нормативні та науково-методичні основи фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах, правила самостійних занять фізичними вправами, сутність готовності старшокласників до навчальної діяльності.

На основі аналізу літературних джерел із педагогіки, філософії, психології та фізичної культури визначено сутність поняття «самостійні заняття фізичними вправами», яке ми розуміємо як форму організації навчання, що включає різноманітні види індивідуальної й колективної рухової активності, здійснюється на уроці та позаурочних заняттях з урахуванням індивідуальних особливостей і фізичних можливостей учнів під керівництвом викладача або без його безпосередньої участі.

У наукових джерелах самостійну роботу школярів розглядають як різноманітні види індивідуальної й групової пізнавальної діяльності; типи навчальних завдань, які виконуються під керівництвом учителя; систему організації роботи, за якої управління навчальною діяльністю учнів відбувається за відсутності педагога та без його безпосередньої допомоги; роботу школярів, що проводиться за спеціальним індивідуальним навчальним планом, складеним на основі врахування їхніх індивідуальних особливостей і пізнавальних можливостей.

Різноманітним аспектам самостійних занять учнів фізичними вправами присвячено наукові розвідки Е.С. Вільчковського, 1998; О.Д. Дубогай, 2008; В.Ф. Новосельського, 1989; В.Н. Шауліна, 1991. У дослідженнях розроблено правила дозування самостійних фізичних навантажень, запропоновано програми оздоровчих занять, подано правила контролю й самоконтролю.

У роботі з позицій системного підходу як методологічної основи дослідження розглянуто готовність учнів до навчальної діяльності. Найважливіші положення її формування розробили І. Б. Котова, 1994; А. І. Кочетов, 1991; В.Н. М'ясищев, 1995; К.К. Платонов, 1963. У сучасній психолого-педагогічній літературі готовність до праці розглядається як стала характеристика, цілісне виявлення особистості, складовими частинами якої є знання предмета, проективні, конструктивні вміння, загальні та спеціальні здібності; інтегративне поняття, що характеризується складною динамічною структурою взаємопов'язаних особистісних компонентів, здатністю до самооцінки.

З'ясовано, що готовність до занять фізичними вправами - це інтегральна характеристика особистості, яка включає позитивну мотивацію до діяльності, систему знань, умінь і навичок, належну фізичну та функціональну підготовленість, особистісні якості. Дослідження готовності учнів до занять фізичними вправами ведуться за такими напрямами: історичні й загальнопедагогічні аспекти; формування підготовленості школярів до різних сторін діяльності; формування окремих компонентів готовності школярів до занять фізичними вправами.

У сучасній психолого-педагогічній літературі відсутні дослідження методики формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами як цілісного й інтегративного стану особистості.

У другому розділі «Передумови формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами» розкрито ставлення учнів старших класів до фізичної культури; особливості їхнього фізичного розвитку та фізичної підготовленості; стан здоров'я й функціональних можливостей організму.

Результати дослідження засвідчили, що рівень інтересу старшокласників до фізичної культури невисокий. Лише 54,11% шістнадцятирічних юнаків і 45,99% - 17-річних мають середній і вищий від середнього рівні інтересу до фізичної культури. У 7-10% респондентів інтерес до виконання фізичних вправ відсутній або сформувалося негативне ставлення до цього.

На ставлення учнів до фізичної культури впливають такі основні чинники: нестача вільного часу, відсутність спортивної бази й потрібних секцій, поганий стан здоров'я та втома школярів, недоліки в організації фізичної культури в середньому загальноосвітньому навчальному закладі, недооцінка важливості цього напряму роботи вчителями-предметниками й адміністрацією школи.

Основними мотивами занять фізичною культурою є такі: можливість підвищення фізичної підготовленості, покращення стану здоров'я, оволодіння технікою фізичних вправ та отримання високих оцінок.

Результати дослідження свідчать, що щоденно чи 5-6 разів на тиждень займаються фізичними вправами 9,3-11,5% респондентів. Ще 21,7 - 32,8% старшокласників виконують фізичні вправи 3-4 рази на тиждень. Більшість учнів обмежує свою рухову активність лише обов'язковими уроками фізичної культури.

Освітня спрямованість фізичної культури реалізується шляхом планомірного засвоєння школярами певного обсягу знань, систематичним їх поповненням і поглибленням. Результати тестування засвідчили, що загалом рівень сформованості знань із фізичної культури старшокласників перебуває в межах 5,75-5,96 бала (за 12-бальною шкалою).

Більшість відповідей учнів (59,26-68,25%) відповідає середньому рівню навчальних досягнень. Достатній рівень теоретичної підготовленості виявляють 17,46% 16-річних і 27,78% 17-річних старшокласників. 9,26-12,7% респондентів мають початковий і лише 1,59-3,7% - високий рівні знань із фізичної культури (табл. 1).

Таблиця 1. Стан теоретичної підготовленості учнів відповідно до рівнів навчальних досягнень, %

Вік, років	Рівень навчальних досягнень
	початковий (1-3 бали)	середній (4-6 балів)	достатній (7-9 балів)	високий (10-12 балів)
16	12,7	68,25	17,46	1,59
17	9,26	59,26	27,78	3,7

Отже, можна констатувати, що в більшості учнів рівень знань із фізичної культури не задовольняє вимог до самостійних занять фізичними вправами.

Фізичний розвиток старшокласників за показниками довжини й маси тіла, окружності частин тіла перебуває в межах норми. Водночас необхідно відзначити зниження в учнів величин екскурсії грудної клітки. Цей показник становить 6,83 см у 16-річних юнаків і 6,72 см - у 17-річних. У процесі навчання параметри фізичного розвитку вірогідних змін не зазнають.

Простежується тенденція зниження рівня фізичної підготовленості учнів.

Таблиця 2. Рівень фізичної підготовленості старшокласників, X ± Sх

Показник	Вік, років
	16	17
Вис на зігнутих руках, с	31,51±2,28	32,07±3,44
Стрибок у довжину з місця, см	208,74±4,86	209,67±5,17
Підтягування у вису на перекладині, кількість разів	8,43±0,78	9,54±0,82
Піднімання в сід за 1 хв, кількість разів	37,45±1,49	42,05±1,56
Біг протягом 6 хв, м	1528,23±56,48	1584,41±47,75
Біг 2000 м, хв, с	10,45±0,21	9,32±0,19
Нахил уперед із положення сидячи, см	7,69±1,63	9,85±1,84
Біг 100 м, с	15,27±0,15	15,05 ±0,09
Човниковий біг 4 х9 м, с	10,35 ± 0,08	10,23± 0,12

Відповідно до вимог шкільної програми фізична підготовленість оцінюється 3-8 балами. Достатній рівень навчальних досягнень старшокласники мають за показниками сили й швидкісно-силових якостей. Низький або середній рівні фізичної підготовленості виявлено за розвитком швидкості, гнучкості, витривалості та спритності.

Аналізуючи результати медичних обстежень, ми виходили, передусім, із того, що стан здоров'я співвідноситься з кількісним складом школярів основної, підготовчої, спеціальної медичних груп і звільнених від занять фізичними вправами. Отримані дані засвідчили, що більшість учнів належать до основної медичної групи. Водночас 35-38% старшокласників уже мають відхилення в стані здоров'я та належать до спеціальної медичної групи. Потрібно зазначити, що в процесі навчання зменшується кількість учнів основної медичної групи, а, відповідно, збільшується в підготовчій і спеціальній. Кількість школярів спеціальної медичної групи за останні три роки суттєво зросла. Це пояснюється не лише зниженням стану здоров'я учнів, а й підвищенням вимог до медичних обстежень у загальноосвітніх навчальних закладах. Старшокласники найчастіше мають захворювання нервової системи, органів чуття та органів дихання. Загалом на ці хвороби припадає 62,5-69,7% випадків.

Результати досліджень дають підставу стверджувати, що в учнів простежуються ознаки напруження роботи серцево-судинної системи. Показники частоти серцевих скорочень становлять 80-82 уд./хв. Середні величини проби Штанге в юнаків - 52,47-55,39 с. Під час навчання тривалість затримки дихання на вдиху в школярів дещо зростає. Визначення тривалості затримки дихання на видиху засвідчило зниження результатів відповідно до проби Штанге на 40,12-48,97%. За середньостатистичними нормами величина ЖЄЛ у школярів переважно відповідає віковим нормам. Водночас вона на 0,4-0,5 л нижча від належної. Аналіз результатів засвідчив, що 37,56% учнів мають низькі й нижчі від середніх показники ЖЄЛ.

Аналіз науково-методичної літератури та практики роботи загальноосвітніх навчальних закладів дає підставу стверджувати, що основною причиною зниження фізичної підготовленості та функціональних показників організму старшокласників є недостатня рухова активність. Це зумовлює розробку теоретико-методичних положень формування в школярів готовності до самостійних занять фізичними вправами.

У третьому розділі «Педагогічні засади формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами» подано методику формувального експерименту, який здійснюється в процесі розвитку мотиваційно-ціннісного ставлення учнів до самостійного виконання фізичних вправ, оволодіння його когнітивним, операційно-змістовим і фізичним компонентами; визначено педагогічні умови та засоби її реалізації.

Результати дослідження засвідчили, що формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами - це цілеспрямований і структурований процес, який охоплює формування мотивації до діяльності, засвоєння теоретичних знань та практичних умінь, підвищення фізичної підготовленості й функціональних можливостей. Готовність старшокласників до самостійних занять фізичними вправами - інтегроване утворення, що містить у собі низку компонентів, адекватних вимогам, змісту та умовам діяльності. Рівень особистісної готовності складається з інтересу, усвідомлення особистісної значущості діяльності, прагнення оволодіти технологіями діяльності, повноти й глибини знань, сформованості вмінь і навичок, уміння їх використовувати в практичній діяльності.

Ураховуючи результати аналізу наукових джерел, практики роботи загальноосвітніх навчальних закладів та зважаючи на позиції системного підходу як методологічної основи дослідження, розроблено методику формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами, в основі якої лежить узаємозв'язок усіх компонентів навчального процесу за дотримання визначеної мети, завдань, принципів, методів, засобів, форм й етапів навчання.

Відповідно до розробленої методики завдання навчальної діяльності учнів полягають у формуванні мотиваційно-ціннісного, когнітивного, операційно-змістового та фізичного компонентів готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами.

В основу формування готовності учнів до самостійних занять фізичними вправами покладено такі дидактичні принципи: свідомості й активності, науковості, системності та послідовності міцності знань, умінь і навичок, диференціації й індивідуалізації навчання.

Урахування результатів психолого-педагогічних досліджень із логікою вивчення фізичної культури дало можливість визначити етапи формування в школярів готовності до самостійних занять фізичними вправами. На першому етапі - формування мотиваційно-ціннісного ставлення до фізичної культури - у старшокласників виховуються розуміння значення самостійних занять фізичними вправами, стійкий інтерес і мотивація до виконання фізичних вправ, активність, що виявляється в реалізації вольових зусиль. На другому етапі формуються знання, уміння й правила самостійного виконання фізичних вправ, уміння побудови програм оздоровчого тренування. Третій етап передбачав залучення учнів до самостійного виконання фізичних вправ, засвоєння правил і технологій виконання оздоровчого тренування, накопичення практичного досвіду самостійного виконання фізичних вправ.

Аналіз та узагальнення результатів дослідження дали змогу визначити основні педагогічні умови формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами: систематичність, неперервність занять фізичними вправами, реалізація особистісно-діяльнісного підходу, орієнтація на самовиховання й саморозвиток, міждисциплінарна інтеграція навчальних дисциплін, створення атмосфери співпраці та взаємонавчання.

У розділі детально охарактеризовано структуру формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами. Мотиваційно-ціннісний компонент забезпечує формування ціннісного ставлення учнів до самостійних занять фізичними вправами й розвиток її мотиваційної основи.

У процесі розробки основних методичних підходів до організації навчання школярів прийнято визначення мотиваційно-ціннісного ставлення до самостійних занять фізичними вправами як інтегративної якості особистості, що включає цілеспрямованість та активність у навчанні, високий рівень інтересу й мотивації до фізичної культури, демонструє високий ступінь самостійності у виконанні фізичних вправ. Отримані результати засвідчують, що основними критеріями мотиваційно-ціннісного компонента готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами є інтерес до фізичної культури, мотиви виконання фізичних вправ, спрямованість ціннісних орієнтацій, систематичність фізичних навантажень.

Когнітивний компонент передбачає формування системи знань і розвиток мислення школяра. Когнітивний складник готовності учнів до самостійного виконання фізичних вправ оцінювався за двома параметрами: обсяг знань порівняно зі встановленим зразком (кількісний критерій); використання знань під час уроків фізичної культури й самостійних занять фізичними вправами (якісний критерій). Формування спеціальних знань здійснюється в процесі вивчення матеріалу всіх розділів шкільної програми з фізичної культури, а саме: гімнастики, спортивних ігор, лижної (кросової) підготовки, плавання.

Основою операційно-змістового компонента є навчання учнів умінь і навичок самостійного виконання фізичних вправ. Сформованість операційно-змістового складника готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами визначено за двома показниками: 1) обсяг умінь порівняно з нормами (кількісний); 2) якість виконання рухових дій (якісний критерій).

Фізичний компонент готовності забезпечує успішне виконання певного виду діяльності й характеризується відповідним рівнем фізичного розвитку, фізичної підготовленості, функціонального стану, стану здоров'я. Причому найбільш важливим компонентом фізичної готовності є руховий, тобто певний рівень розвитку сили, швидкості, витривалості, спритності, гнучкості. Критерії готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами досить різнопланові й загалом характеризують рівень їхнього фізичного стану.

Результати дослідження засвідчили, що обов'язкові уроки фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах не спроможні поповнити дефіцит рухової активності учнів, забезпечити підвищення їхньої розумової працездатності, запобігти захворюванням. Розв'язанню цього завдання сприяють самостійні заняття школярів фізичними вправами. Загалом форми самостійних занять фізичними вправами, які рекомендувались учням для самостійних занять, поділялися на три умовні групи: ранкова гігієнічна гімнастика, вправи протягом навчального дня, самостійні тренувальні заняття.

Результати педагогічного експерименту засвідчують, що учні експериментальної групи мають переважно високий, вищий від середнього та середній рівні інтересу до фізичного виховання й спорту. Лише 7,29% респондентів оцінили рівень інтересу до фізичної культури як низький і нижчий від середнього. У контрольній групі значно більший відсоток школярів із низьким, нижчим від середнього інтересом до виконання фізичних вправ (22,29%). Крім того, залишились учні із негативним ставленням до фізичного виховання (2,59%).

Після завершення експериментальної роботи 61,95% старшокласників стали виконувати фізичні вправи більше двох разів на тиждень. У контрольній групі цей показник складає лише 23,79%. Необхідно також зазначити, що близько 20% учнів експериментальної групи почали відвідувати спортивні секції.

Дослідження наслідків розробленої методики навчання свідчить, що в школярів експериментальної групи зростає рівень знань (Р < 0,001). Вони більш активно й старанно відповіли на запитання, дали повні та розширені відповіді, пояснюючи значення фізичного виховання для здоров'я й життєдіяльності людини.

Результати педагогічного експерименту засвідчили, що старшокласники експериментальної групи мають достовірно вищі показники розвитку вмінь для самостійних занять фізичною культурою (табл. 3). Особливо суттєва різниця між учнями контрольної та експериментальної груп за показниками планування самостійних занять фізичними вправами, дозування фізичних навантажень, здійснення контролю й самоконтролю.

Таблиця 3. Стан сформованості вмінь самостійних занять фізичними вправами старшокласників експериментальної й контрольної груп після педагогічного експерименту (операційно-змістовий компонент готовності) (бали)

Розділ умінь	Група дітей (X ± Sх)	Вірогідність різниці
	експериментальна	контрольна
Планування самостійних занять фізичними вправами	7,34 ± 0,05	3,42 ± 0,03	< 0,001
Техніка виконання фізичних вправ	6,71 ± 0,04	4,57 ± 0,02	<0,001
Дозування фізичних навантажень	6,45 ± 0,05	3,92 ± 0,03	< 0,00 1
Розвиток фізичних якостей	7,22 ± 0,04	4,25 ± 0,03	< 0,001
Здійснення контролю та самоконтролю	7,05 ± 0,04	4,32 ± 0,02	< 0,001

У старшокласників експериментальної групи вірогідно покращився рівень фізичної підготовленості та функціональних можливостей організму. За всіма тестами учні експериментальних груп переважають контрольну. Найбільша різниця простежується за витривалістю, силовими й швидкісно-силовими якостями. Такий стан зумовлений переважно змістом навчальних занять в експериментальних групах.

Функціональні можливості старшокласників експериментальної групи вірогідно вищі, ніж у контрольній. Найбільша різниця простежується за затримкою дихання, пробами Штанге й Генчі, ЖЄЛ. Підвищення функціональних можливостей учнів експериментальної групи пояснюється змістом навчальних занять.

Висновки

1. Аналіз наукових літературних джерел засвідчує, що в сучасних умовах ведеться активний пошук шляхів удосконалення шкільної фізичної культури. Зокрема, пропонується вдосконалити методи й форми проведення занять фізичними вправами, покращити програмно-нормативне забезпечення, санітарно-гігієнічне забезпечення навчального процесу, підвищити рухову активність учнів, застосовувати технічні засоби навчання, удосконалити систему оцінювання.

У наукових працях констатується, що ефективним шляхом підвищення рухової активності школярів є самостійне виконання фізичних вправ. Термін «самостійні заняття фізичними вправами» визначається як форма організації діяльності, яка включає різноманітні види індивідуальної й колективної рухової активності, здійснюється на уроці та позаурочних заняттях з урахуванням індивідуальних особливостей і фізичних можливостей учнів під керівництвом учителя або без його безпосередньої участі.

У наукових дослідженнях визначено історичні та загальнопедагогічні засади формування готовності до діяльності, обґрунтовано понятійний апарат, розкрито особливості формування готовності школярів до окремих сторін діяльності. Проте в сучасній психолого-педагогічній літературі відсутні дослідження методики формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами як цілісного й інтегративного стану особистості.

2. Передумовами успішного формування готовності школярів до самостійних занять фізичними вправами є їхня мотивація до рухової активності, рівень спеціальних знань, належна фізична підготовленість, оптимальні функціональні можливості учнів, які характеризується такими особливостями:

- рівень інтересу старшокласників до фізичної культури є невисоким. Лише 45,99-54,11% учнів мають середній і вищий від середнього рівні інтересу до фізичної культури, у 7-10% респондентів інтерес до виконання фізичних вправ відсутній або сформувалося негативне ставлення. Основними мотивами занять фізичною культурою є можливість підвищення фізичної підготовленості, покращення стану здоров'я, оволодіння технікою фізичних вправ та отримання високих оцінок. Щоденно чи 5-6 разів на тиждень займаються фізичними вправами 9,3-11,5% респондентів. Більшість учнів обмежують свою рухову активність лише обов'язковими уроками фізичної культури;

- рівень сформованості знань із фізичної культури старшокласників перебуває в межах 5,75-5,96 бала (за 12-бальною шкалою). Більшість відповідей учнів (59,26-68,25%) відповідає середньому рівню навчальних досягнень. Достатню підготовленість виявляють 17,46-27,78% старшокласників. 9,26-12,7% респондентів мають початковий і лише 1,59-3,7% - високий рівні знань із фізичної культури;

- простежується тенденція зниження рівня фізичної підготовленості учнів. Відповідно до вимог шкільної програми, рівень фізичної підготовленості оцінюються 3-8 балами. Достатній рівень навчальних досягнень старшокласники мають лише за показниками сили й швидкісно-силових якостей. Низький або середній рівні фізичної підготовленості виявлено за розвитком швидкості, гнучкості, витривалості та спритності;

- у школярів простежуються ознаки напруження роботи серцево-судинної й дихальної систем. Помічено зростання показників частоти серцевих скорочень, артеріального тиску відповідно до вікових норм. 37,56% учнів мають низькі та нижчі від середніх показники життєвої ємкості легень.

Аналіз отриманих результатів дає підставу стверджувати, що основною причиною зниження фізичної підготовленості та функціональних показників організму старшокласників є недостатня рухова активність. Це зумовлює розробку теоретико-методичних положень формування в школярів готовності до самостійних занять фізичними вправами.

3. Результати дослідження засвідчили, що формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами - це цілеспрямований і структурований процес, який охоплює формування мотивації до діяльності, засвоєння теоретичних знань і практичних умінь, підвищення фізичної підготовленості та функціональних можливостей.

Методика формування готовності школярів до самостійних занять фізичними вправами, розроблена на основі аналізу літературних джерел, практики роботи загальноосвітніх навчальних закладів, а також системного підходу як методологічної основи дослідження, що включає взаємозв'язок усіх компонентів навчального процесу за дотримання визначеної мети, завдань, принципів, методів, засобів, форм та етапів навчання. В основі розробленої методики лежить формування мотиваційно-ціннісного, когнітивного, операційно-змістового й фізичного компонентів готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами.

Мотиваційно-ціннісний компонент забезпечує формування ціннісного ставлення учнів до самостійних занять фізичними вправами та розвиток її мотиваційної основи. Когнітивна складова передбачає формування системи знань і розвиток мислення школяра. Основою операційно-змістового компонента є навчання учнів умінь та навичок самостійного виконання фізичних вправ. Фізичний компонент готовності забезпечує успішне виконання рухової дії й характеризується відповідним рівнем фізичного розвитку, фізичної підготовленості, функціонального стану, стану здоров'я.

4. Визначено критерії готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами. Мотиваційно-ціннісний компонент готовності виявляється інтересом до фізичної культури, мотивами виконання фізичних вправ, спрямованістю ціннісних орієнтацій, систематичністю фізичних навантажень; когнітивний - обсягом знань порівняно зі встановленим зразком, використанням знань під час уроків фізичної культури й самостійних занять фізичними вправами; операційно-змістовий - обсягом умінь, якістю виконання рухових дій; фізичний - рівнем фізичного стану та здоров'я учнів.

5. Визначено етапи формування в старшокласників готовності до самостійних занять фізичними вправами. На першому етапі - формування мотиваційно-ціннісного ставлення до фізичної культури - у школярів виховуються розуміння значення самостійних занять фізичними вправами, стійкий інтерес і мотивація до виконання фізичних вправ, активність, що виявляється в реалізації вольових зусиль. На другому етапі формуються знання, уміння та правила самостійного виконання фізичних вправ, уміння побудови програм оздоровчого тренування. Третій етап передбачав залучення учнів до самостійного виконання фізичних вправ, засвоєння правил і технологій оздоровчого тренування, накопичення практичного досвіду самостійного виконання фізичних вправ.

До основних педагогічних умов формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами належать систематичність, неперервність занять фізичними вправами, реалізація особистісно-діяльнісного підходу, орієнтація на самовиховання та саморозвиток, міждисциплінарна інтеграція навчальних дисциплін, створення атмосфери співпраці й узаємонавчання.

6. Апробація розробленої методики в практиці навчання фізичної культури школярів показала її ефективність, що підтверджується:

- підвищенням інтересу учнів до фізичного виховання та спорту. Більшість респондентів експериментальної групи мали високий і вищий від середнього рівні інтересу до виконання фізичних вправ, а в контрольній групі їх значно менше. Крім того, у контрольній групі залишилися школярі, у яких немає інтересу до виконання фізичних вправ або навіть сформовано негативне ставлення до такої діяльності;

- підвищенням кількості осіб, які самостійно займаються фізичними вправами, до 61,95% (у контрольній групі цей показник складає лише 23,79%). 20% учнів експериментальної групи почали відвідувати спортивні секції;

- зростанням у школярів експериментальної групи рівня спеціальних знань (Р < 0,001);

- вірогідним підвищенням у старшокласників експериментальної групи рівня сформованості вмінь планувати самостійні заняття фізичними вправами, дозувати фізичні навантаження, здійснювати контроль і самоконтроль;

- підвищенням рівня фізичної підготовленості за всіма руховими тестами. Найбільша різниця простежується за витривалістю, силовими й швидкісно-силовими якостями;

- вірогідним (Р < 0,05) покращенням роботи серцево-судинної та дихальної систем і фізичної працездатності.

Проведене дослідження не розв'язує всіх питань означеної проблеми. Подальшого вивчення потребують питання побудови раціональних оздоровчих програм для самостійних занять фізичними вправами залежно від індивідуальних особливостей учнів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Захожий В.В. Сучасні підходи до оптимізації фізичного виховання школярів / В.В. Захожий // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Х.: ХДАДМ, 2003. - №24. - С. 36-39.

2. Захожий В.В. Рівень розвитку сили у школярів / В.В. Захожий // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: зб. наук. пр. ВДУ ім. Лесі Українки. - Луцьк: Волин. обл. друк., 2005. - С. 228-231.

3. Захожий В.В. Нормування фізичних навантажень у процесі оздоровчих занять фізичними вправами / В.В. Захожий, Л.В. Фукс // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: зб. наук. пр. ВНУ ім. Лесі Українки. - Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. - Т. 2. - С. 116-120.

4. Захожий В.В. Дозування фізичних навантажень для самостійних занять фізичними вправами студентів / В.В. Захожий, О.А. Сапожник // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: зб. наук. пр. ВНУ ім. Лесі Українки. - Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2009. - №2 (6). - С. 39-42.

5. Захожий В.В. Формування в старшокласників інтересу до самостійних занять фізичними вправами / В.В. Захожий // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: зб. наук. пр. ВНУ ім. Лесі Українки. - Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. - №1 (9). - С. 38-40.

6. Захожий В.В. Методика формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами / В.В. Захожий // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: зб. наук. пр. ВНУ ім. Лесі Українки. - Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. - №2 (10). - С. 33-37.

7. Войнаровська Н.В. Програмування фізкультурно-оздоровчих занять для учнів загальноосвітніх навчальних закладів / Н.В. Войнаровська, В.В. Захожий // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: зб. наук. пр. ВНУ ім. Лесі Українки. - Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. - №3 (11). - С. 21-24.

8. Захожий В.В. Нормування рухової активності школярів / В.В. Захожий // Тези другої науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу і студентів Луцького інституту розвитку людини Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». - Луцьк: [б. в.], 2003. - С. 48-50.

9. Захожий В.В. Ставлення юнаків 16-17 років до фізичного виховання та спорту / В.В. Захожий // Молода спортивна наука України: анотації, зміст та допоміжні індекси + повна версія збірника наукових праць на CD. - Вип. 10. - Т. 4. - Кн. 1. - Л.: НВФ «Українські технології», 2006. - С. 61-65.

10. Захожий В.В. Лікарсько-педагогічний контроль та самоконтроль під час занять фізичними вправами / В.В. Захожий // Сучасні технології зміцнення та відновлення здоров'я: зб. тез наук.-практ. конф., присвяченої 5-річчю інституту. - Луцьк: [б. в.], 2005. - С. 35-37.

11. Захожий В.В. Дозування фізичних навантажень у процесі самостійних занять фізичними вправами / В.В. Захожий // Сучасні оздоровчо-реабілітаційні технології: зб. наук. пр. - №1. - Луцьк: [б. в.], 2005. - С. 89-93.

12. Захожий В.В. Формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами: метод. рек. / Захожий В.В. - Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. - 48 с.