Теоретико-методичні основи професійної підготовки диригента оркестрового колективу у вищих мистецьких навчальних закладах

У розділі розкрито зміст основних компонентів організаційно-методичної системи професійної підготовки диригента оркестрового колективу - цільового, ціннісно-мотиваційного, змістового та аналітико-результативного.

Цільовий компонент у професійній підготовці диригента оркестру залежить від розуміння та надання студентам особистісного смислу майбутній професійній діяльності. Саме тому пропонованій системі професійної диригентсько-оркестрової підготовки надається важливого значення тим чинникам, які впливають на особистісну сутність поглядів, переконань та формування власного професійного світогляду. Ефективність упровадження організаційно-методичної системи вимагає прийняття та усвідомлення суб'єктами педагогічного процесу системи освітніх цілей. Доведено, що стратегічна мета зумовлює доцільність створення освітнього середовища для професійного і творчого зростання майбутнього фахівця.

Серед визначених цілей диригентсько-оркестрової підготовки мають бути такі, що спрямовують студентів на удосконалення професійного розвитку. Реалізація цих цілей здійснювалася за допомогою дисциплін спеціального циклу. Таким чином, у ході засвоєння дисциплін спеціального (диригування, спеціальний інструмент, оркестровий клас тощо) циклу вибудовується образ „Я-професіонала”, який утверджується та закріплюється під час проходження практики студентів.

Ціннісно-мотиваційний компонент забезпечує гуманізацію професійної освіти майбутньої підготовки диригента оркестру. Він є системоутворюючим і виступає провідною умовою професійного зростання студента, надає музично-творчій діяльності яскраво вираженого особистісного характеру, спонукаючи до професійної досконалості. Завдання інтенсифікації диригентсько-оркестрової підготовки вимагають важливості усвідомлення і рефлексії викладачами всієї мотиваційної сфери студентів, яка насамперед співвідноситься з системою їх особистісних ідеалів і цінностей. У структурі мотиваційної сфери студента особлива увага має звертатися на пізнавальні та професійні мотиви, що впливають на формування цілісної мотиваційної сфери особистості фахівця. За таких умов стає актуальною підготовка студента до професійної рефлексії, свідомого визначення себе як суб'єкта власного професійного становлення. Принциповим положенням щодо розвитку професійної рефлексії є рефлексивно-творча організація навчально-виховного процесу, який набуває особливого функціонально-смислового значення і спрямований на досягнення цілісності у структурній та змістовій організації фахової підготовки (В. Орлов).

Змістовий компонент розкриває специфіку диригентсько-оркестрової підготовки, спираючись на вибудовану змістову структуру комплексу дисциплін, що сприяють якісній підготовці майбутнього фахівця. Елементи цього компонента становлять теоретичну (засвоєння знань) та практичну підготовку (формування умінь і навичок) майбутнього диригента оркестру. Змістова структура диригентсько-оркестрової підготовки формується завдяки комплексу дисциплін та на основі принципів, форм, методів та умов реалізації з урахуванням особливостей студентського вікового періоду й специфіки навчання. Практична реалізація здобутих знань студентів відбувається під час проходження практики, протягом якої вони самі визначають такий стиль керівництва, який сприяє досягненню творчих результатів.

У дослідженні акцентується увага на універсальності підготовки диригента оркестрового колективу в мистецьких закладах, що не виключає її інтеграцію в широку систему суміжних наук. Це є ще одним підтвердженням того, що методологічна і теоретична основа змісту професійної підготовки диригента оркестру зумовлена інтеграцією гуманітарних, психолого-педагогічних та спеціальних дисциплін.

Аналітико-результативний компонент є узагальнюючим як стосовно формування диригентсько-оркестрових умінь, так і всього процесу професійної підготовки. Названий компонент складається з трьох етапів. Перший етап завершується сформованістю орієнтації на майбутню професію, яка безпосередньо, впливає на мотивацію студентів до оволодіння знаннями та уміннями здійснювати навчально-виховну та творчу діяльність з оркестровим колективом. Результатом другого етапу навчання є сформованість комунікативних умінь та якостей, необхідних для сприйняття учасників оркестрового колективу не тільки як об'єктів професійної діяльності, а й суб'єктів творчої співпраці. Третій етап є узагальнюючим, як стосовно формування диригентсько-оркестрових умінь, так і всього процесу професійної підготовки.

Узагальнення викладених положень і врахування зв'язків між компонентами навчально-виховного процесу дають змогу схематично відобразити організаційно-методичну систему професійної підготовки диригента оркестрового колективу у вищих мистецьких навчальних закладах (рис.1).

На підставі теоретичного аналізу психолого-педагогічної, філософської і спеціальної літератури встановлено, що основу диригентсько-оркестрової підготовки становлять організаційно-управлінський, психолого-педагогічний та диригентсько-виконавський напрями, які відображають процеси: а) творчої самореалізації диригента; б) розвитку його комунікативних якостей; в) організації та управління оркестровим колективом.

Кожен із зазначених напрямів диригентсько-оркестрової підготовки відображує специфіку змін у професійно важливих якостях майбутнього виконавця, диригента, викладача. Зокрема, зміст виконавського напряму підготовки мають визначати властивості студентів як творчих особистостей, їхнє прагнення до творчої самореалізації; зміст педагогічного напряму - знання, уміння та досвід педагогічної комунікації, набуті в процесі проведення репетицій, під час участі в концертах, конкурсах та фестивалях; управлінського напряму - знання, пов'язані із специфікою організації та керування оркестровим колективом, а також відповідні практичні вміння.

До педагогічних умов, що забезпечують ефективність професійної підготовки диригентів оркестрових колективі віднесено: формування мотивації до самовдосконалення та професійного самоствердження; діалогізація навчально-виховного процесу; спрямування студентів до активної самопізнавальної діяльності на основі індивідуалізації музично-теоретичної та психолого-педагогічної підготовки; послідовне стимулювання творчої самореалізації студентів на засадах вільного самовираження в диригентсько-оркестровій та музично-виконавській діяльності; використання варіативних форм діяльності в організації навчально-виховного процесу.

У висновках до розділу наголошується на тому, що компоненти системи професійної підготовки диригентів оркестрових колективів виявляють наукову предметність у складових елементах, які, у свою чергу, виявляються в конкретних навчальних дисциплінах, знаннях, практичних уміннях і навичках чи окремих пізнавально-творчих якостях, що підлягають освоєнню й розвитку. У процесі підготовки студенти мають оволодіти знаннями, уміннями й навичками майбутньої професійної діяльності, опановуючи при цьому методологію постійного самопізнання та самовдосконалення, набуваючи життєвий досвід і спираючись на демократичні загальноприйняті цінності.

У п'ятому розділі - „Експериментальне дослідження системи професійної підготовки диригентів оркестрових колективів” - розглянуто організацію проведення експериментального дослідження та його результати; наведено якісну і кількісну характеристику отриманих результатів.

Постановка цілей і завдань формувального етапу експериментального дослідження ґрунтувалася на висновках, зроблених на основі теоретичного аналізу й констатувального експерименту, стосовного того, що навчально-виховний процес у вищих мистецьких навчальних закладах не забезпечує належного рівня готовності студентів до диригентсько-оркестрової діяльності та розвитку їхньої ціннісно-мотиваційної сфери. Експериментальну роботу спрямовано на перевірку гіпотези, підґрунтям для формулювання якої слугували основні положення концепції професійної підготовки студентів у вищих мистецьких навчальних закладах.

Досягнення мети основного етапу експериментального дослідження передбачало запровадження організаційно-методичної системи професійної підготовки майбутніх диригентів оркестрових колективів: внесення заздалегідь розроблених змін у навчально-виховний процес зі студентами експериментальної групи; діагностику сформованості професійних знань та умінь диригента оркестрового колективу студентів експериментальної та контрольної груп для виявлення результативності проведеної роботи.

Умови для професійної підготовки студентів мистецьких закладів до диригентсько-оркестрової діяльності створювалися завдяки модифікації традиційної методики гуманітарної та професійної підготовки, організації навчання за принципами гуманізації, особистісної орієнтації та інтелектуально-творчого розвитку, на основі суб'єкт-суб'єктних відносин із застосуванням діалогічної форми спілкування, впровадженням особистісної та професійно-педагогічної діагностики.

На першому етапі як основний метод навчання студентів оркестрової спеціалізації використовувалася пошукова діяльність, що здійснювалася під час проблемно-пізнавальних ситуацій та розвитку професійної орієнтації.

Упровадження проблемної технології вплинуло на стабілізацію пізнавальної мотивації студентів до диригентсько-оркестрової діяльності, сприяло якісним змінам у професійних знаннях студентів за обсягом, повнотою та системністю. Створення умов для реалізації на практиці принципів професіоналізації та педагогізації диригентсько-оркестрової підготовки передбачало контекстне навчання з використанням прийомів моделювання професійних ситуацій з практики диригентсько-оркестрової діяльності.

Ефективним методом у процесі формувального експерименту визнано стимулювання студентів до створення професійних автобіографій та Я-концепції особистості диригента оркестру, що сприяло рефлексивному осмисленню ними майбутньої професійної діяльності, змін у творчих орієнтаціях.

Як важлива складова організаційно-методичної системи розглядався аналітико-результативний компонент, основним способом реалізації якого обрано тестування студентів на основі попередньої діагностики їхнього особистісного і професійного зростання. Зокрема, використовувалася така схема діагностико-корекційних дій: діагностика особистісних властивостей студентів (ставлення до диригентсько-оркестрової діяльності; ставлення до педагогічної діяльності; рівень сформованості вольових якостей); перевірка ефективності впровадження змістового компонента організаційно-методичної системи; проміжний контроль спеціальних знань, що розкривають специфіку професійної діяльності диригента оркестрового колективу; внесення коректив у навчальний процес щодо студентів з низьким рівнем цільової та мотиваційної сфер; виявлення недоліків у навчанні, розвитку професійної рефлексії; підсумковий контроль.

На другому етапі формувального експерименту перевірялася ефективність розробленої організаційно-методичної системи диригентсько-оркестрової підготовки; при цьому враховувалися відповідні вимоги та сукупність запропонованих педагогічних принципів: диференційованого підходу, індивідуального підходу, гуманістичної спрямованості, професійної рефлексії, особистісної орієнтації, діалогічної взаємодії, соціалізації, педагогізації та психологізації, системності.

Під час формувального експерименту відповідно до принципів системності та самоорганізації здійснювався вплив на цільову сферу студентів, який передбачав: усвідомлення ними основної мети диригентсько-оркестрової освіти - підготовки творчої особистості професіонала; рефлексивне осмислення студентами процесу диригентсько-оркестрової діяльності як способу самовираження власної індивідуальності, самовиховання і самоствердження як фахівця, здатного до самостійної виконавської та управлінської діяльності з урахуванням сучасних суспільних вимог.

З метою вдосконалення підготовки майбутніх фахівців, приведення її у відповідність до завдань професійної освіти та вимог до змісту навчального курсу автором було здійснено модифікацію програм з курсів: „Методика роботи з оркестром”, „Диригентсько-оркестрова практика”, „Оркестровий клас”, орієнтованих на поглиблення знань студентів, пов'язаних з особливостями оркестрово-виконавської культури, розуміння основних закономірностей керування творчим колективом та загальних проблем оркестрового виконавства.

У процесі експерименту широко використовувалися елементи ділової гри, зокрема: моделювання ситуацій з організації діяльності оркестру; уміння виявляти проблеми у взаємовідносинах під час репетиції оркестрового колективу; визначення вправ, що спрямовані на вдосконалення педагогічних умінь студентів (розвиток емоційної та вольової сфер, цілеспрямованості, самостійності, виконавської надійності, здатності до самооцінювання та саморегуляції).

З урахуванням педагогічного забезпечення професійної підготовки студентів експериментальної групи програма третього етапу експерименту передбачала ґрунтовніше вивчення циклу спеціально-орієнтованих дисциплін та організацію самостійної роботи студентів як диригентів. Перевірено гіпотезу, за якою ефективність диригентсько-оркестрової освіти залежить від урахування у змісті освіти соціально-психологічних проблем керування оркестровим колективом; використання технології проблемного навчання.

У розділі наголошується на важливості виконання завдань, що спонукали студентів до активного мислення і слугували певним етапом упровадження проблемної технології. Здійснювалося мікромоделювання професійних ситуацій у процесі застосування диригентом авторитарного, демократичного та ліберального стилів спілкування, обговорювалися способи спілкування на підставі зацікавленості спільною творчою діяльністю. Використовувалися моделювання та аналіз ситуацій спілкування диригента і оркестрантів під час концертної діяльності.

На цьому етапі формувального експерименту здійснювалася активізація суб'єктного зростання студентів, що вимагало підвищення їхньої позитивної самооцінки. З цією метою використовувалися прийоми емпатичного розуміння, позитивного ставлення та поваги, що сприяло створенню позитивного психологічного клімату у взаємодіях зі студентами. Цілком логічним у цьому аспекті видавалося відтворення студентами власного професійного автопортрета „бачення себе зі сторони”. Основною метою „Я-концепції” стало надання допомоги студенту в тому, щоб стати для себе джерелом підтримки та позитивного самосприймання, що сприяє продуктивному особистісному і професійному зростанню.

У процесі дослідження встановлено, що використання системи пізнавальних завдань не тільки сприяло удосконаленню інтелектуальних умінь студентів, а й передусім слугувало засобом усвідомлення та систематизації знань щодо конструктивних, комунікативних та діяльнісно-творчих функцій диригента оркестру.

Дослідження студентів експериментальної групи засвідчило певні зміни за показниками особистісного розвитку (перевірялися знання способів самодослідження індивідуальності та засобів професійного саморозвитку), що відбулися завдяки застосуванню методів складання автобіографії професійного зростання. Використання їх підтвердило припущення, що формування й розвиток Я-концепції професіонала сприяє професійній рефлексії, підвищенню усвідомленості професійного вибору і має починатися з вивчення особистісних якостей та самовизначення майбутнього фахівця.

Упровадження в експериментальній групі методики, яка сприяє удосконаленню знань, умінь та розвитку особистісних якостей майбутнього диригента оркестрового колективу, підтвердило основні теоретико-методичні положення дисертації. Під час проведення формувального експерименту відбулися статистично значущі зміни в рівнях розвитку комунікативних якостей, управлінських умінь та прагненні до творчої самореалізації студентів експериментальної групи порівняно з контрольною. Статистичний аналіз даних експериментального дослідження засвідчив об'єктивність змін у рівнях сформованості готовності студентів до диригентсько-оркестрової діяльності в експериментальній групі під впливом обґрунтованої методики її розвитку (табл. 1).

Таблиця 1 - Динаміка формування готовності студентів до диригентсько-оркестрової діяльності експериментальної і контрольної груп, %

Отримані результати показують, що в експериментальній групі за напрямами підготовки якісно зросла частка студентів з достатнім (від 17,6 до 39,6%; 55,9 до 67,6%; 17,6 до 38,2%; 8,8 до 29,5%) і високим рівнями професійної готовності до диригентсько-оркестрової діяльності (з 11,8 до 20,1%; 5,9 до 14,7%; 2,9 до 11,8%; 2,9 до 14,7%), водночас зменшилася частка студентів із низьким рівнем готовності за визначеними критеріями (від 44,1 до 13,7%; 17,6 до 5,9%; 44,1 до 17,7%; 58,8 до 54,5%).

Таким чином, можна зробити висновок, що рівень готовності до диригентсько-оркестрової діяльності є вищим у студентів експериментальної групи порівняно з контрольною.

Ефективність запропонованої організаційно-методичної системи професійної підготовки диригента оркестрового колективу у вищих мистецьких навчальних закладах підтверджуються якісним аналізом її динаміки, результати якого детально описано в дисертаційному дослідженні.

Спираючись на наукові дослідження В.Бондар, С.Гончаренка, С.Сисоєвої, Р.Вайноли, виявлено й обґрунтовано педагогічні закономірності процесу професійної підготовки майбутніх диригентів оркестрових колективів. З урахуванням особливостей мистецької освіти їх визначено як сукупність об'єктивних стійких зв'язків, які сприяють ефективному вирішенню завдань щодо набуття знань, умінь та удосконалення особистісних якостей майбутнього диригента оркестрового колективу.

Першою педагогічною закономірністю є органічна єдність гуманізації процесу диригентсько-оркестрової підготовки та розвитку професійно важливих особистісних якостей, які в дисертації розглядаються в контексті створення сприятливих умов і доброзичливих взаємин між викладачами і студентами. Специфiкoю вищої мистецької освіти стає не навчання як таке, а навчання певнoгo типу: з використанням природних функцій самoрoзвитку iндивiда. Кoнцентрацiя уваги в навчальнo-вихoвнoму прoцесі на цьoму аспектi дiяльнoстi пoступoвo призвoдить дo oсoбистiснoї переoрiєнтацiї вищoгo навчальнoгo закладу на пiдгoтoвку не лише студента, фахівця певнoї квалiфiкацiї, а й творчої oсoбистoстi.

Друга педагогічна закономірність професійної підготовки диригента полягає у взаємозв'язку рівня розвитку мотивації студента до майбутньої професійної діяльності та ефективності засвоєння знань, яка є однією із центральних у педагогіці та психології. Вона зумовлює прояв навчальної активності (потреби, цілі, почуття обов'язку, інтереси тощо).

Наявність відповідного рівня розвитку мотивації виявляє внутрішні резерви особистості для її розвитку, навчання і виховання.

Третьою педагогічною закономірністю є взаємозв'язок розвитку загальних та професійних здібностей у майбутніх диригентів оркестрових колективів з активізацією їхньої творчої діяльності, в основу якої покладено право на власну творчість, пошуки власної технології, що відповідає їхнім особистісним якостям.

У висновках до розділу зазначається, що активна творча діяльність у вищих мистецьких навчальних закладах дає позитивний результат за умови, що вона ґрунтується на підвищенні творчої активності студентів і подальшій організації творчого пошуку в професійній діяльності. У зв'язку з цим перед викладачами стоїть завдання виявити, закріпити у студентів прагнення до творчого самовираження, а також створити всі необхідні умови для їхнього подальшого розвитку.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано новий підхід до розв'язання наукової проблеми професійної підготовки диригентів оркестрових колективів у вищих мистецьких навчальних закладах, який полягає у визначені теоретико-методичних основ і побудові концептуальної моделі формування її змісту, розробленні й упровадженні в практику навчання студентів за спеціальністю „Музичне мистецтво” науково-методичної системи формування цілісних знань про об'єкти професійної діяльності диригента оркестрового колективу. Одержані результати підтвердили вихідну гіпотезу, а реалізовані мета і завдання дослідження дали змогу сформулювати такі висновки та пропозиції.

У процесі комплексного аналізу філософської, психолого-педагогічної та музикознавчої літератури встановлено, що проблема професійної підготовки диригента оркестрового колективу є складною та багатоаспектною, практичне розв'язання якої потребує глибокого осмислення і уникнення вузького однобічного підходу.

На підставі поняттєво-термінологічного аналізу внаслідок з'ясування змісту семантичного кола професійну підготовку диригента оркестрового колективу визначено як процес набуття відповідних знань, умінь і навичок диригентсько-оркестрової діяльності, формування професійної компетентності, удосконалення особистісних якостей та здібностей, оволодіння науковими основами та цінностями музичної культури.

Доведено, що в основу професійної підготовки диригента оркестрового колективу має бути покладено безперервний процес формування психолого-педагогічних знань, організаторських умінь, розвитку основних видів професійної рефлексії, що в майбутньому сприятиме здійсненню поліфункціональної творчої діяльності.

Історичний і педагогічний аналіз становлення та розвитку диригентсько-оркестрового мистецтва засвідчив його нерозривний зв'язок із соціально-культурним розвитком суспільства. Період становлення цього виду мистецтва позначився поступовим нагромадженням виконавського досвіду, утвердженням традицій керування оркестровим колективом. Основними етапами еволюції диригентського мистецтва були стихійні та примітивні рухи тіла первісних людей, хейрономія давнього періоду і епоха середньовіччя, поява батути з „відбиванням такту” в ХVІ столітті, генерал-бас і диригування за клавесином у ХVІІ-ХVІІІ століттях і виникнення нового стилю з розвинутою мануальною технікою, які успішно використовуються й сьогодні. Кожному періоду притаманні поступове нагромадження виконавського і педагогічного досвіду, впровадження окремих педагогічних постулатів, що сприяло удосконаленню диригентсько-оркестрового мистецтва.

Визначено та обґрунтовано критерії сформованості знань, умінь та особистісних якостей диригента оркестрового колективу. Запропоновано змістові характеристики рівнів, що визначають специфіку їхніх проявів і взаємозв'язків.

Трактування професійної підготовки як процесу набуття студентами відповідних знань, умінь і навичок диригентсько-оркестрової діяльності, а її структури ? як єдності чотирьох компонентів зумовлює необхідність оцінювання рівня їхньої сформованості у студентів за мотиваційно-ціннісним, когнітивно-пізнавальним, комунікативно-особистісним та діяльнісно-творчим критеріями.

Мотиваційно-ціннісний критерій відображує професійну орієнтованість студентів на професію диригента оркестрового колективу. Когнітивно-пізнавальний критерій застосовується для оцінювання сформованості у студентів сукупності знань, необхідних для майбутньої професійної діяльності, і є домінуючим серед інших груп критеріїв. Комунікативно-особистісний критерій дає змогу виявити рівень сформованості у студентів професійної етики, знань і умінь вербальної (мотивованість, швидкість вербальних реакцій і переконливість аргументів) та невербальної комунікації (міміка, мануальна техніка). Діяльнісно-творчий критерій забезпечує оцінювання готовності студентів до виконання завдань, пов'язаних з оркестрово-виконавською, організаційно-управлінською та концертною діяльністю колективу.

На основі розроблених критеріїв підтверджено гіпотезу про недостатній рівень сформованої професійної готовності до диригентсько-оркестрової діяльності у студентів-випускників вищих мистецьких навчальних закладів. Виявлено причини, що перешкоджають професійному розвитку майбутнього диригента: а) недостатня професійна орієнтованість студентів у початковий період навчання; б) відсутність спрямування традиційної диригентсько-оркестрової підготовки на розкриття багатоаспектності професійної діяльності, її системного бачення; в) невідповідність навчальних програм теоретичній і практичній підготовці студентів до керування оркестровим колективом та відсутність зв'язку між цими видами підготовки, що зумовлено традиціями, інертністю; г) низький рівень професійної задоволеності, негативне ставлення до майбутньої професії.

Специфіка професійної діяльності диригента оркестру полягає в тому, що вона тісно пов'язана із соціально-педагогічною діяльністю, яка відрізняється багатогранністю, їй притаманні певні властивості. Керування оркестровим колективом не тільки відрізняється творчим спрямуванням, ґрунтується на концепції музично-естетичного виховання учасників, а й передусім передбачає активну взаємодію об'єктивних та суб'єктивних чинників розвитку особистості. Таку діяльність слід розглядати як складний психолого-педагогічний акт, який великою мірою визначає перспективу функціонування і творчу діяльність колективу в цілому.

Розроблено та обґрунтовано принципи диригентсько-оркестрової підготовки: диференційованого підходу, індивідуального підходу, гуманістичної спрямованості, професійної рефлексії, особистісної орієнтації, діалогічної взаємодії, соціалізації, педагогізації та психологізації, системності, на підставі яких диригентсько-оркестрова підготовка розглядається як складна педагогічна система, котрій притаманні відкритість, динамізм та адаптивність; враховано багатоваріантність ідей, підходів, методів та організаційних форм навчальної діяльності студентів. Такі принципи сприяють утвердженню значущості особистісного і професійного розвитку студентів, установленню особистісно-рівноправних відносин між викладачами та студентами, які закладають основу для їхнього інтелектуального та емоційно-творчого зростання.

Сучасна організаційно-методична система професійної підготовки майбутніх диригентів оркестрових колективів ґрунтується на інтеграції та індивідуалізації; вони забезпечують якісне поєднання дисциплін різних навчальних циклів (культурологічного, психолого-педагогічного, спеціального, музично-теоретичного), сприяють розвитку творчого мислення студентів, поглибленню їхніх знань, становленню системи гуманістичних цінностей особистості, самоактуалізації студентів як диригентів оркестрів, а також формують їхню професійну самосвідомість, що знаходить відображення у розвитку позитивної Я-концепції, мотивації до професії, розвитку рефлективності як системоутворюючої професійної якості диригента.

Дослідження ґенези професійної діяльності диригента оркестрового колективу, специфіки створення навчальних та нормативних засад дало змогу визначити основні складові цілеспрямованої професійної підготовки студентів у системі вищої мистецької освіти, яка має забезпечити вирішення основних завдань педагогічної (наукової, методичної, навчальної та організаційно-творчої роботи) й професіогенезу диригента (професійної адаптації, формування індивідуального стилю керівництва колективом, прагнення до професійної досконалості). Ці завдання і визначають сутність системи професійної підготовки.

Формувальний експеримент, проведений на підставі організаційно-методичної системи, дав змогу перевірити ефективність запропонованої моделі, яка ґрунтується на впровадженні методичного комплексу навчальних програм, підготовці посібників та навчально-методичних матеріалів для студентів та викладачів, а також на оновленні змісту підготовки студентів оркестрової спеціалізації.

У процесі дослідження встановлено, що в основу запропонованої організаційно-методичної системи покладено єдність освітніх цілей, ефективне стимулювання пізнавально-професійної мотивації студентів та врахування в навчальному процесі специфіки поетапності їхньої професійної підготовки.

Реалізація розробленого програмно-методичного забезпечення підготовки студентів до керування оркестровим колективом сприяє підвищенню їхніх професійних знань, умінь, загальнокультурного рівня розвитку особистісних якостей та здатності до самовдосконалення. Теоретично розроблені та впровадженні дисертантом програми навчальних курсів, спецкурсів та навчальних посібників сприяли розвитку професійних здібностей майбутніх диригентів, розширенню їхнього тезаурусу.

8. Педагогічні закономірності професійної підготовки майбутніх диригентів оркестрових колективів розглядаються як сукупність об'єктивних стійких зв'язків, що сприяють ефективному вирішенню завдань щодо набуття знань, умінь та вдосконалення особистісних якостей студентів мистецьких закладів.

Теоретико-методичний аналіз проблеми дослідження, а також аналіз експериментальних даних дали змогу виявити такі педагогічні закономірності професійної підготовки диригента оркестрового колективу: органічна єдність гуманізації процесу диригентсько-оркестрової підготовки та розвитку професійно важливих особистісних якостей; взаємозв'язок рівня розвитку мотивації до майбутньої професійної діяльності та ефективності засвоєння знань; розвиток загальних і професійних здібностей є прямо пропорційний активізації творчої діяльності майбутніх диригентів оркестрових колективів.

9. Узагальнення результатів проведеного дослідження дає підстави запропонувати такі рекомендації для вищих мистецьких навчальних закладів: відмовитися від вузькофахового підходу в диригентсько-оркестровій підготовці студентів на користь міждисциплінарного та інтегративного підходів, що відповідає науковій парадигмі мистецької освіти; створювати необхідні умови для заохочення викладачів до розробки елективних спецкурсів і спецпрактикумів для студентів, які забезпечуватимуть особистісну мотивацію та прагнення до оволодіння майбутньою професією; уникати застосування волюнтариських методів залучення студентів до творчої діяльності, шукати ефективні способи їхньої мотивації до творчої самореалізації.

Теоретичні результати дослідження можуть бути основою для підготовки підручників та навчальних посібників, розробки нових програм з музично-педагогічного та спеціального циклу навчальних дисциплін.

На підставі результатів дослідження Міністерству освіти і науки України та Міністерству культури України пропонується розробити методичні рекомендації з метою подальшого вдосконалення теоретичної та практичної підготовки фахівців культурно-мистецького спрямування шляхом введення до навчальних планів і програм обґрунтованих концептуальних положень щодо особистісно орієнтованих підходів, творчої самореалізації, керування колективом.

Дисертаційне дослідження може бути успішно використане для подальшого вдосконалення підготовки студентів, що навчаються на оркестрових спеціалізаціях з метою апробації новітніх педагогічних технологій, спрямованих на індивідуалізацію, оновлення змісту підготовки диригентів оркестрових колективів.

У дисертаційній роботі не висвітлено всі аспекти проблеми професійної підготовки диригентів оркестрових колективів. Зокрема, глибокого дослідження потребують питання художньо-естетичного розвитку майбутніх диригентів та їхньої фахової адаптації до сучасних потреб суспільства. Перспективним видається подальше дослідження особистісних якостей диригентів різних творчих колективів, впливу їх на внутрішні психологічні механізми функціонування оркестрів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Сверлюк Я.В. Диригентсько-оркестрова освіта: теорія, методика, практика : монографія /Я.В.Сверлюк; за наук. ред. О.М.Олексюк. - Рівне : РДГУ, 2007. - 235 с.

2. Ільченко О.О. Методологічні проблеми професійної музичної освіти: монографія / О.О.Ільченко, Я.В.Сверлюк. - Рівне: Перспектива, 2004. - 200 с.

Навчальні посібники та інші навчальні видання

3. Слободяник Н.В. Основи знань керівників дитячих музично-аматорських колективів : навч.-метод. посіб. / Н.В.Слободяник, Я.В.Сверлюк ; [Рекомендовано Мін. освіти і науки України]. - Рівне : РДГУ, 2002. - 182 с.

4. Сверлюк Я.В. Методика роботи з духовим оркестром: конспект лекцій для підготовки бакалаврів та спеціалістів усіх форм навч. / Я.В.Сверлюк. -Рiвне : РДГУ, 2004. - 135 с.

5. Характернi особливостi роботи з дитячим духовим оркестром : метод. реком. / уклад. Я.В.Сверлюк. - Рiвне : РДГУ, 2000. - 35 с.

Статті в наукових фахових виданнях

6. Сверлюк Я.В. Міжособистісні та особистісні умови керування дитячим музичним аматорським колективом / Я.В.Сверлюк // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти : зб. наук. пр. РДГУ. - Рівне : РДГУ, 2002. - №20. - С.80-83.

7. Сверлюк Я.В. Напрями удосконалення практичної підготовки диригента аматорського оркестрового колективу / Я.В.Сверлюк // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти : зб. наук.пр. РДГУ. - Рівне : РДГУ, 2003. - №25. -С.173-175.

8.Сверлюк Я.В.Роль задатків і здібностей у професійній музичній діяльності / Я.В.Сверлюк // Нова педагогiчна думка : наук.-метод. журн. РIПКПК. - 2004. - №2. - С.105-109.

9. Сверлюк Я.В. Професійна підготовка диригента оркестрового колективу як педагогічна проблема / Я.В.Сверлюк // Нова педагогiчна думка : наук.-метод. журн. РIПКПК. - 2005. - №1. - С.150-153.

10. Сверлюк Я.В. Генезис зародження та етапи розвитку диригентського мистецтва / Я.В.Сверлюк // Нова педагогiчна думка : наук.-метод. журн. РIПКПК. - 2005. - №2. - С. 118-122.

11. Сверлюк Я.В. Психолого-педагогічна структура діяльності диригента оркестрового колективу / Я.В.Сверлюк // Нова педагогiчна думка : наук.-метод. журн. РIПКПК. - 2005. - №4. - С. 129-134.

12. Сверлюк Я.В. Специфіка музично-педагогічної діяльності диригента оркестрового колективу / Я.В.Сверлюк // Нова педагогічна думка : наук.-метод. журн. РІПКПК. -2006. - №3. - С.102-105.

13. Сверлюк Я.В. Етимологія педагогічного професіоналізму диригентського мистецтва / Я.В.Сверлюк // Нова педагогічна думка : наук.-метод. журн. РIПКПК. -2006. - №4. - С.116-119.

14. Сверлюк Я.В. Історичні передумови розвитку вітчизняного диригентсько-оркестрового мистецтва / Я.В.Сверлюк // Нова педагогічна думка : наук.-метод. журн. РIПКПК. - 2007. - №1. - С.123-125.

15. Сверлюк Я.В. Оркестрове виконавство як соціокультурне явище / Я.В.Сверлюк // Нова педагогічна думка : наук.-метод. журн. РIПКПК. - 2007. -№2. - С.102-105.

16. Сверлюк Я.В. Керування оркестром в контексті особистісно-орієнтованих методологічних підходів / Я.В.Сверлюк // Нова педагогічна думка : наук.-метод. журн. РIПКПК.-2007. - №3. - С.56-60.

17. Сверлюк Я.В. Система та компонентна структура підготовки диригентів оркестрових колективів у вищих мистецьких закладах / Я.В.Сверлюк // Нова педагогічна думка : наук.-метод. журн. РIПКПК. -2008. -№1. - С.91-95.

18. Сверлюк Я.В. Розвиток диригентсько-оркестрового мистецтва в контексті українських культурно-історичних подій / Я.В.Сверлюк // Нова педагогічна думка : наук.-метод. журн. РIПКПК. -2008. - №2. - С.134-137.

19. Сверлюк Я.В. Педагогічні умови професійної підготовки диригента оркестрового колективу / Я.В.Сверлюк // Нова педагогічна думка : наук.-метод. журн. РIПКПК. -2008. - №3. - С.128-132.

20. Сверлюк Я.В. Особливості підготовки диригента оркестрового колективу у вищих мистецьких закладах / Я.В.Сверлюк // Педагогічна освіта: теорія і практика. - Кам'янець-Подільський : [б. в.], 2009. - Вип. 3. - С.320-325.

21. Сверлюк Я.В. Операційні та художні засади диригентсько-оркестрового виконавства / Я.В.Сверлюк // Сучасні технології навчання і виховання у вищій школі : наук. вісн. Південноукр. держ. пед.ун-ту ім. К.Д.Ушинського. - Одеса : ПДПУ ім. К.Д.Ушинського, 2009. - С.170-177.

22.Сверлюк Я.В. З історії західноєвропейської професійної музичної освіти / Я.В.Сверлюк // Теорія і методика мистецької освіти : наук. часоп. нац. пед. ун-ту ім. М.П.Драгоманова. - К. : [б. в.], 2010. - Вип. 9. - С.101-106.

23. Сверлюк Я.В. Основні закономірності професійної музично-виконавської діяльності / Я.В.Сверлюк // Педагогічна освіта: теорія і практика. - Кам'янець-Подільський : [б. в.], 2010. -Вип. 6. - С.295-299.

24. Сверлюк Я.В. Особливості комунікативної взаємодії в оркестровому колективі / Я.В.Сверлюк // Вісник КНУКіМ : зб. наук. пр. / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. - К. : КНУКіМ, 2010.- Вип. 22. - С. 84-89.

25. Сверлюк Я.В. Проектування організаційно-методичної системи професійної підготовки диригента оркестрового колективу / Я.В.Сверлюк // Нова педагогічна думка: наук.-метод. журн. РIПКПК. - 2010. - №4. - С. 125-128.

26. Сверлюк Я.В. Компетентнісний підхід як складова модернізації диригентсько-оркестрової освіти / Я.В.Сверлюк // Нова педагогічна думка : наук.-метод. журн. РIПКПК. -2011. - №2. - С. 159-163.

Статті в наукових виданнях

27. Сверлюк Я.В. Острiг - центр музичної культури та духовностi 16-17 ст. / Я.В.Сверлюк // Роль християнства в утвердженнi освiти, науки та мистецтва: iсторiя, уроки, перспективи : матеріали мiжнар. наук.-теорет. конф. - Рiвне : РДГУ, 2000. - С.58-51.

28. Сверлюк Я.В. З історії розвитку духової музики на Волинському Поліссі / Я.В.Сверлюк // Поліссєзнавство: наукові фольклорно-етнологічні та мистецтвознавчі студії. - Рівне : Волин. обереги, 2001. - С.96-100.

29. Сверлюк Я.В. Напрямки удосконалення підготовки студентів до роботи з дитячим духовим оркестром / Я.В.Сверлюк // Актуальні питання мистецької освіти та розвиток творчої особистості : наук. зб. РДГУ. - Рівне : РДГУ, 2001. - С. 78-84.

30. Сверлюк Я.В. З історії музичної культури гетьманщини / Я.В.Сверлюк, В.П.Лапченко // Берестецька битва в історії, літературі та мистецтві : наук. зб. РДГУ. - Рівне : РДГУ, 2001. - С.186-190.

31. Сверлюк Я.В. Напрями удосконалення практичної підготовки диригента аматорського оркестрового колективу / Я.В.Сверлюк // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології :наук. зб. Ін-ту психології АПН України.- К. : [б. в.], 2001. - С.146-151.

32. Сверлюк Я.В. Керування оркестровим колективом як педагогічна проблема / Я.В.Сверлюк // Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції: теоретичні та методичні засади розвитку : тези міжнар. наук. конф., 30 черв. - 2 лип., Київ. - Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2004. - С. 179-180.

33. Сверлюк Я.В. Музично-просвітницька діяльність духового оркестру в комуні ім. Ф.М.Дзержинського / Я.В.Сверлюк // Наукова конференція викладачів, співробітників, докторантів, аспірантів та студентів РДГУ (25-27 лют. 2008 р.). - Рівне : РДГУ, 2008. - С. 34-36.

34. Сверлюк Я.В. Ансамблевое исполнительство как составная часть профессиональной підготовки студентов музыкальных специальностей / Я.В.Сверлюк // Образование, наука и техника: ХХІ век : сб.науч. ст. / Югор.гос. ун-т. - Ханты-Мансийск : [б. и.], 2008. - Вып. 6.- С.251-255.

35. Сверлюк Я.В. Культурно-історичні передумови розвитку вітчизняного диригентсько-оркестрового мистецтва / Я.В.Сверлюк // Історія становлення та перспективи розвитку духової музики в контексті національної культури України: зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. - Рівне : Волинські обереги, 2008. - Вип. 3. - С.88-95.

36. Сверлюк Я.В. Технологічні засади професійної музичної освіти. Всеукраїнська науково-теоретична конференція / Я.В.Сверлюк // Роль митця і традиційних інститутів мистецтва за умов всезростаючого впливу культурних індустрій: зб. матеріалів Всеукр. наук.-теоретич. конф., Київ, 23-24 груд. 2009 р. - К.: Видавн. центр „КНУКіМ”, 2009. - С.203-205.

37. Сверлюк Я.В. Педагогические вопросы профессиональной подготовки дирижера оркестрового коллектива / Я.В.Сверлюк // Актуальные вопросы современного образования: материалы V Междунар. науч.-практ. конф., Москва-Ульяновск, 23 апр. 2010 г. / Упр. довузов. образования УлГУ. - М. ; Ульяновск: УлГУ, 2010.- С.310-319.

38. Сверлюк Я.В. Компетентнісний підхід у підготовці диригентів оркестрових колективів / Я.В.Сверлюк // Українська культура ХХІ століття: стан, проблеми, тенденції : матеріали Всеукр. наук.-теорет. конф., Київ, 22 груд. 2010 р. - К. : Видавн. центр „КНУКіМ”, 2010. -С.229-231.

АНОТАЦІЇ

Сверлюк Я.В. Теоретико-методичні основи професійної підготовки диригента оркестрового колективу у вищих мистецьких навчальних закладах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Інститут вищої освіти НАПН України. - Київ, 2011.

У дисертації досліджено методологічні, теоретичні й методичні основи професійної підготовки диригента оркестрового колективу з урахуванням специфіки майбутньої професійної діяльності. Висвітлено генезис та еволюцію поняття „диригент оркестру” як педагогічного та музикознавчого феномена, який сприяв обґрунтуванню проблеми сучасної диригентсько-оркестрової освіти. У широкому міждисциплінарному контексті сформульовано зміст поняття „професійна підготовка диригента оркестрового колективу”, розкрито його суспільне значення в музично-естетичному вихованні підростаючого покоління.

Доведено доцільність упровадження в практику розроблених дисертантом сучасних методичних підходів до розв'язання проблеми професійної диригентсько-оркестрової освіти. Експериментально перевірено ефективність педагогічної технології та методики, створених на основі гуманістичних принципів професійного розвитку студентів.

За результатами експериментального дослідження на завершальному етапі підтверджено обґрунтованість досліджуваних теоретико-методичних засад і ефективність розробленої на їхній основі педагогічної технології, яку було впроваджено в систему професійної підготовки майбутніх диригентів у вищих мистецьких навчальних закладах. Ключові слова: оркестровий колектив, диригент, диригентсько-оркестрова підготовка, професійна підготовка, творча діяльність, організаційно-методична система, технологія навчання, навчально-методичне забезпечення, педагогічні умови.

Сверлюк Я.В. Теоретико-методические основы профессиональной подготовки дирижера оркестрового коллектива в высших учебных заведениях искусств. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт высшего образования НАПН Украины.- Киев, 2011.

В диссертации исследованы методологические, теоретико-методические основы профессиональной подготовки дирижера оркестрового коллектива с учетом специфики будущей профессиональной деятельности. Отражен генезис и эволюция понятия „дирижер оркестра” как педагогического и музыковедческого феномена, который способствовал обоснованию проблемы современного дирижерско-оркестрового образования. В широком междисциплинарном контексте сформулировано содержание понятия „профессиональная подготовка дирижера оркестрового коллектива”, раскрыто его общественное значение в музыкально-эстетическом воспитании подрастающего поколения.

Аргументируется необходимость коррекции содержания образования на основе современных достижений педагогики и психологии, музыкальной педагогики с целью углубления подготовки студентов к творческой самореализации, педагогическому общению и управлению оркестровым коллективом.

Разработана и экспериментально проверена методика профессиональной подготовки студентов высших учебных заведений искусств к дирижерско-оркестровой деятельности, особенностью которой является улучшение качества профессиональных знаний; уровень повысится, если учебный процесс будет базироваться на принципах интеграции музыкально-теоретических, психолого-педагогических и профессионально ориентированных дисциплин, применении аксиологических, креативных и системно-синергических подходов с учетом типологии творческой индивидуальности будущего дирижера. Система подготовки должна быть направлена на развитие у студентов личностных качеств, актуализирующихся в стремлении к творческой самореализации, сформированности коммуникативных качеств и управленческих умений, с учетом традиций музыкального образования и современных социальных условий.

Основой для анализа стал персонифицированный подход, с помощью которого определен взгляд дирижеров, педагогов-музыкантов и исследователей на проблему функционирования оркестровых коллективов, определения роли дирижера в общевоспитательной и творческой деятельности. Это дало возможность подойти к осмыслению и практическому решению проблемы профессиональной подготовки студентов у высших учебных заведениях, избежав узкого одностороннего подхода.

Разработанная концептуальная модель творческой индивидуальности будущего дирижера оркестра, касающаяся подготовки дирижеров оркестровых коллективов, должна способствовать творческому саморазвитию личности, пониманию ее роли как субъекта, активного участника образовательного процесса. Подход, направленный на формирование будущего специалиста и основывающейся на принципе всестороннего гармоничного развития личности, принципе ценностного взаимодействия, создает теоретические предпосылки подготовки студентов высших учебных заведений к управлению оркестровыми коллективами.

В процессе исследования установлено, что в основу предложенной профессиональной подготовки будущего дирижера должна быть положена дидактически оправданная организационно-методическая система, базирующаяся на единстве образовательных целей, эффективном стимулировании познавательно-профессиональной мотивации студентов и учете в учебном процессе специфики поэтапной профессиональной подготовки студентов. Особое значение уделяется многовариативным способам усовершенствования нормативного и вариативного компонентов содержания образования в вузах различного профиля на основе принципов интеграции и индивидуализации. Аргументируется целесообразность использования организационно-методической системы образования, способной удовлетворить требования его гуманизации.

Реализация разработанного программно-методического обеспечения подготовки студентов к управлению оркестровым коллективом способствовала повышению их профессиональных знаний, общекультурного уровня, развитию умений и личностных качеств, а также способности к самосовершенствованию. Разработанные и внедренные диссертантом программы учебных курсов, спецкурсов и подготовки учебных пособий направлены на развитие профессиональных способностей будущих дирижеров, расширение их тезауруса.

Результаты экспериментального исследования на завершающем этапе свидетельствуют об обоснованности исследуемых теоретико-методических принципов и эффективности разработанной на их основе педагогической технологии, которая внедрена в систему профессиональной подготовки будущих дирижеров в системе высшего образования.

Ключевые слова: оркестровый коллектив, дирижер, дирижерско-оркестровое образование, профессиональная подготовка, творческая деятельность, организационно-методическая система, технология учебы, учебно-методическое обеспечение, педагогические условия.

Sverliuk J.V. Theoretical and methodical bases of vocational training of the orchestral staff conductor in higher artistic educational institutions. -Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of Doctor of Pedagogical Sciences after speciality 13.00.04 - „Theory and the Method of Professional Education”. - Institute of High Education of the National Асаdemy of Pedagogical Sciences of Ukraine. - Kуіv, 2011.

In the thesis, methodological, theoretical and methodical bases of vocational training of the orchestral staff conductor are explored taking into consideration the specific of future professional activity. Genesis and evolution of the term „orchestra conductor” are displayed as a pedagogical and musicological phenomenon, which promotes the grounding of the problem of modern conductor-orchestral education. In a wide interdisciplinary context I formulated the meaning of the term „vocational training of the orchestral staff conductor”, and reveal the social role in musically-aesthetic upbringing of the younger generation.

Expediency of introduction in practice of modern methodical approaches, found out by the candidate for a degree, for solving problems of vocational conductor-orchestral education was proved. Efficiency of pedagogical technology and methods, created on the base of humanistic principles of professional development of students was experimentally tested.

According to the results of the experimental research, on the final stage, grounding of investigated theoretic-methodological principles and the efficiency of the pedagogical technology, created on their basis, which was introduced in the system of vocational training of future conductor in the system of higher artistic education were proved.

Keywords: orchestral staff, conductor, conductor-orchestral education, vocational training, creative activity, organizationally-methodical system, technology of training, educational-methodological support, pedagogical conditions.

Размещено на Allbest.ru