Психолого-педагогічна підготовка майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Спеціальність 13.00.04 - «Теорія і методика професійної освіти»

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОВИХОВАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

УДИЧ ЗОРЯНА ІГОРІВНА

Київ-2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогічної світи і освіти дорослих

НАПН України, м Київ.

Захист відбудеться «18» травня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий «16» квітня 2011 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Від якості підготовки майбутнього вчителя до організації самовиховання старшокласників залежить забезпечення навчальних закладів педагогічними кадрами, здатними надавати кваліфіковану педагогічну підтримку у всебічному саморозвитку школярів, сприяти їхньому життєвому самовизначенню, формувати стійкі моральні цінності у своїх вихованців, прагнення дотримуватися здорового способу життя. Сьогодні вже не достатньо підготувати майбутнього вчителя до викладання навчальної дисципліни та до виконання обов'язків класного керівника. Система підготовки має передбачати і становлення вчителя як наставника школярів у самовихованні, особливо старшокласників, що зумовлюється вимогами до виховання підростаючого покоління.

Організація самовиховання старшокласників є пріоритетним завданням педагогів тому, що його реалізація дає змогу учням не лише вдосконалюватися, позбутися стереотипів та негативних проявів, а й пізнати себе, сформувати об'єктивну самооцінку, адекватно оцінювати свої можливості, розкрити власний потенціал, розвивати якості, необхідні для досягнення поставлених цілей у житті, що, безумовно, сприяє самовираженню, самореалізації, формуванню особистості, стійкої до депресій, невдач і розчарувань. Така людина зможе досягнути відповідного становища у суспільстві, стати добропорядним громадянином, зразковим сім'янином й плідно працювати на користь громади, суспільства, держави, бути самодостатньою особистістю.

Враховуючи специфіку самовиховного процесу і те, що самовиховання визначається як кінцевий результат шкільного виховання, логічним є положення про те, що саме старшокласникам необхідно створювати умови для самовиховання і надавати необхідну педагогічну підтримку. В контексті кінцевого результату зростають вимоги до вчителя сучасної школи.

Загалом, проблема професійної підготовки вчителя і виконання ним посадових обов'язків завжди залишається актуальною. Її розв'язанню присвячені праці видатних педагогів: Я. Коменського, В. Дістервега, К. Ушинського, С. Русової, А. Макаренка, В. Сухомлинського та ін. Узагальнюючи праці вітчизняних авторів останніх років, у яких пропонуються шляхи удосконалення процесу підготовки майбутнього вчителя (зокрема до виховної роботи, взаємодії із старшокласниками), а також самовиховання, визначаємо основні напрями наукових досліджень, серед яких різні аспекти підготовки майбутніх учителі (О. Семеног, Н. Якса, Н. Денисова, І. Богданова, Л. Мільто, К. Пасько, Г. Сагач, Н. Клокар, Я. Кічук, С. Сисоєва, О. Дубасенюк, та ін.); підготовка до виховної діяльності (Г. Троцко, А. Шевченко, Н. Яремчук, Ю. Бардашевська, та ін.); підготовка до класного керівництва (Н. Бугаєць, Є. Бачинська, Є. Горшкова та ін.); підготовка до здійснення окремих напрямів виховання старшокласників (С. Совгіра (екологічне), В. Загрева (правове), Ю. Болотіна, Л. Нечипорук (моральне), Г. Баталіна, С. Замашна, Л. Михайлова, О. Сапожнік, Н. Зацепіна, Л. Аристова (естетичне), С. Рашидова, В. Коваль, Р. Петронговський (патріотичне), О. Кириченко, В. Івашковський (військове), С. Шандрук, Л. Корінна, М. Рудь, Д. Попова, Ю. Стежко, О. Рудіна (ціннісне орієнтації), О. Кошолап, Ю. Завалевський (громадянське), С. Кириленко (фізичне) та ін.); різні аспекти підготовки до виховної роботи із старшокласниками (Ю. Пелех (організація позакласної виховної роботи), Л. Білас (формування свідомості), С. Немченко, Г. Корчова (корекція девіантної поведінки), Н. Тимощук (особистісно орієнтованого виховання), І. Ящук (формування життєвої компетентності), І. Мачуська, Р. Шулигіна (формування культури міжособистісного спілкування), Т. Цюман (формування культури життєвого самовизначення), В. Ягоднікова (формування лідерських якостей), В. Тернопільська (формування соціальної відповідальності)). Є також ряд досліджень, метою яких визначено: профорієнтацію старшокласників і розвиток у них необхідних умінь (О. Морін, І. Уличний, Т. Становиська, Н. Пасічник, та ін.); організацію самовиховання (М. Сметанський, О. Кучерявий, І. Шиманович, Т. Шестакова, С. Даньшева (професійне самовиховання); Ю. Жданович, Л. Ярова (виховний процес, самовиховання дітей та підлітків у системі скаутингу і Пласту); О. Пріданнікова (керівництво самовихованням учнів старших класів допоміжної школи); А. Калініченко, І. Середа (самовиховання студентів) та ін.).

Аналіз змісту праць з означеної тематики свідчить про достатній рівень розкриття проблеми підготовки майбутніх учителів до педагогічної діяльності, зокрема в питанні їх готовності до виховної роботи із старшокласниками. Однак з-поміж вивчених не виявлено дослідження, присвяченого підготовці наставників старшокласників у самовихованні.

Отже, очевидності набувають певні суперечності, що помітно гальмують вирішення проблеми фахової підготовки вчителя до організації самовиховання старшокласників. Такими, на наш погляд є:

· нові суспільні вимоги до випускника середнього загальноосвітнього навчального закладу, здатного до самоосвіти та самовиховання, і не готовність вчителів створювати відповідне середовище для саморозвитку учнів, надання їм педагогічної підтримки у цьому процесі;

· соціальне замовлення на формування наставника старшокласників у самовихованні та відсутність у нього досвіду і здатності виконувати ці функції;

· визнання педагогами необхідності залучення учнів до самовиховання і недостатня сформованість у них необхідних знань, умінь, навичок.

Виходячи з актуальності проблеми залучення старшокласників до самовиховання, надання їм ефективної педагогічної підтримки і підготовки вчителів до виконання цих завдань, а також враховуючи наявність вказаних суперечностей та недостатнє наукове обґрунтування розв'язання цієї проблеми і було визначено тему дисертаційного дослідження: «Психолого-педагогічна підготовка майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з планом науково-дослідної роботи відділу виховних систем у педагогічній освіті Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України з теми «Аксіологічний підхід до змісту навчання і виховання майбутніх педагогів» (РК № 0108U0010887).

Тема затверджена на засіданні вченої ради Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України (протокол № 13 від 22 грудня 2005 р.) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 3 від 21 березня 2006 р.).

Об'єкт дослідження - система професійної підготовки майбутніх учителів до виховної роботи.

Предмет дослідження - зміст і методи підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників.

Концептуальна ідея дослідження Реальні вимоги суспільства щодо випускників шкіл і потреби середньої загальної освіти у кваліфікованих наставниках спонукає до пошуку шляхів удосконалення психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників. Процес такої підготовки має здійснюватися із застосуванням аксіологічного, системного та діяльнісного підходів. А також враховувати особливості системи педагогічної підготовки в Україні, відображати умови та принципи, котрі можуть сприяти ефективній психолого-педагогічній підготовці майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників, а також враховувати етапність цього процесу, компоненти, критерії та рівні готовності майбутніх учителів здійснювати організацію самовиховання старшокласників. Методика підготовки майбутнього вчителя до виконання функцій наставника старшокласників у самовихованні буде ефективною у разі застосування принципів гуманізації, розвивального навчання, індивідуального підходу, партнерства, свідомості й активності, зв'язку навчання з практикою.

Мета дослідження. Розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель професійної підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників.

У своєму дослідженні ми виходили з гіпотези, згідно з якою ефективність психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників може бути підвищена в разі дотримання педагогічних умов організації навчального процесу. Зокрема, якщо: процес підготовки педагогів-наставників школярів у самовихованні матиме структурно-змістове забезпечення; у системі «студент-викладач» відбудеться оптимізація міжособистісних взаємин; діятиме моніторинг та контроль за процесом професійної підготовки студентів - майбутніх учителів; реалізуватиметься мотиваційно-ціннісне забезпечення процесу становлення майбутніх учителів; процес професійного становлення майбутніх учителів матиме необхідну науково-методичну та матеріально-технічну базу; здійснюватиметься практична підготовка студентів до виконання функцій наставників старшокласників у самовихованні.

Наявність відповідних суперечностей, актуальність проблеми, її недостатня наукова розробленість, а також перевірка гіпотези дослідження та досягнення його мети передбачають розв'язання комплексу дослідницьких завдань:

1. Проаналізувати розробленість досліджуваної проблеми у вітчизняній літературі, вивчити досвід організації самовиховання молоді у Національній скаутській організації України - Пласт.

2. Виявити педагогічні умови, критерії та рівні професійної підготовки майбутніх учителів до виконання ролі наставника старшокласників у самовихованні.

3. Обґрунтувати зміст і визначити ефективні форми і методи психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів до виконання функцій наставника старшокласників у самовихованні.

4. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників.

5. Розробити та впровадити навчально-методичний комплекс з підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників.

Теоретико-методологічними засадами дослідження стали концептуальні положення психології, філософії та педагогіки щодо вирішальної ролі самовиховання у розвитку особистості, впливу вчителя на формування особистості школяра. А також окремі положення, висвітлені у працях з проблем професійної підготовки майбутніх педагогів (І. Дичківська, О. Пєхота, Е. Помиткін, В. Рибалка, О. Дунаєва, С. Сисоєва, Л. Хомич, О. Антонова, В. Орлов, В. Загвязинський, В. Шахов, Г. Балл, В. Бондар та ін.); технології навчання студентів (О. Дубасенюк, Ю. Бабанський, В. Гузеєв, Ю. Фокін, В. Прошкін, В. Омеляненко, Г. Мешко, М. Буланова-Топоркова, З. Курлянд та ін.); самовиховання (К. Ушинський, С. Русова, Г. Ващенко, А. Макаренко, В. Сухомлинський, Л. Рувінський, А. Бодалєв, А. Ковальов, А. Кочетов та ін.); професійного самовиховання (О. Главацька, О. Кучерявий та ін.); умов самовиховання школярів (Н. Ілініцька, О. Дуда, О. Пріданнікова); виховної діяльності та організації самовиховного середовища в громадських організаціях (Ю. Поліщук, Ю. Жданович, М. Окаринський, М. Москаленко, Л. Ярова та ін.). В основу дослідження покладено положення Національної доктрини розвитку освіти, Державної національної програми «Освіта» Україна ХХІ століття, Законів України «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», а також міжнародних документів, ратифікованих Україною (Конвенція про права дитини, Декларація прав дитини, Болонська декларація) та ін.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези використано такі групи методів дослідження:

· теоретичні - методи аналізу (для порівняння поглядів фахівців на досліджувану проблему; визначення рівня розкриття проблеми самовиховання у психолого-педагогічній літературі та категоріально-поняттєвого апарату дослідження), моделювання загальної і часткових гіпотез дослідження і проектування результатів та процесів їх досягнень на різних етапах пошукової роботи;

· емпіричні - діагностичні методи (анкетування, опитування, бесіди) та експертна оцінка під час проведення соціологічного опитування і констатувального експерименту; вивчення педагогічної документації, аналіз творчих робіт і тестових завдань, спостереження, узагальнення педагогічного досвіду, діагностика окремих компонентів готовності майбутнього вчителя до професійної діяльності для вивчення традиційної методики підготовки вчителів до виховної роботи із учнями;

· статистичні - ранжування, шкалювання, рейтингова оцінка, математична і статистична обробка одержаних у ході дослідження результатів, коефіцієнтів кореляції, оцінка статистичної значимості гіпотези та ін.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних положень дослідження; широкою джерельною базою; системним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми; використанням методів, які відповідають меті та завданням, специфіці окремих етапів; обґрунтованим масивом експертних даних і їх опрацюванням з використанням методів статистичного аналізу; позитивними результатами практичного застосування авторської технології підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 2004- 2010 рр. і охоплювало такі етапи:

-на першому - теоретичному етапі (2005-2006) вивчено, проаналізовано психолого-педагогічну, наукову, методичну літературу з проблеми дослідження; визначено стан досліджуваної проблеми з різних аспектів (історичного, теоретичного, практичного); обґрунтовано об'єкт, предмет, мету й завдання дослідження; уточнено категоріальний апарат дослідження; розроблено програму наукового дослідження;

-на другому - діагностико-формувальному етапі (2006-2009) проведено соціологічне опитування та констатувальний експеримент з метою визначити суспільні вимоги до наставника учнів, вивчення стану підготовки майбутніх учителів та з'ясування готовності педагогів середніх загальноосвітніх навчальних закладів залучати старшокласників до самовиховання і здійснювати відповідну педагогічну підготовку; розроблено модель підготовки, здійснено експериментальну перевірку гіпотези, обґрунтовано форми та методи підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників у процесі вивчення педагогічних дисциплін, залучення студентів до роботи в наукових проблемних групах; розроблено навчальний спецкурс для викладачів і видрукувано навчально-методичний посібник для студентів з теми дослідження; здійснено формувальний експеримент; аналіз проміжних результатів; корекція експериментальної моделі;

-на третьому - узагальнювальному етапі (2009-2010) систематизовано та оброблено експериментальні дані, узагальнено результати, сформульовано основні висновки, оформлено текст кандидатської дисертації.

Дослідно-експериментальна база дослідження. Формувального експеримент здійснювався у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського; Житомирському державному університеті імені Івана Франка; Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка; Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти. Загалом у формувальному експерименті взяли участь 587 студентів - майбутніх учителів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження визначається тим, що: вперше укладено і експериментально перевірено модель психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників; охарактеризовано її структурні взаємопов'язані компоненти; розроблено систему критеріїв, показників і рівнів готовності майбутнього вчителя до організації самовиховання старшокласників; обґрунтовано етапність підготовки майбутніх учителів до організації і надання педагогічної підтримки у самовихованні старшокласників, а також педагогічні умови та принципи, що позитивно впливають на цей процес; конкретизовано поняття «підготовка вчителя» стосовно організації самовиховання школярів і запропоновано визначення поняття «наставник старшокласників у самовихованні»; удосконалено положення щодо психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників на основі результатів діагностичного аналізу та узагальнення педагогічного досвіду; подальшого розвитку набула методика підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи у школі, що ґрунтується на принципах системності, гуманізації, розвивального навчання, індивідуального підходу, партнерства, свідомості і активності, зв'язку навчання з практикою.

Практичне значення роботи полягає у тому, що розроблено навчально-методичний комплекс, у який увійшли: навчальний спецкурс «Організація самовиховання старшокласників», що визначає структуру залікового кредиту, шкалу і критерії оцінювання досягнень студентів, зміст відповідної підготовки, тематику лекційних і практичних занять, реферативних повідомлень, вимоги до підготовки і тематика індивідуально-дослідних завдань. Містить також тестові завдання; методичні рекомендації щодо проходження педагогічної практики; педагогічні задачі та ситуації, психолого-педагогічний тренінг й термінологічний словник, до якого увійшли поняття, що стосуються процесу самовиховання і готовності вчителя залучати до нього старшокласників і здійснювати необхідну педагогічну підтримку. Зміст такої роботи відображено у навчально-методичному посібнику автора «Психолого-педагогічна готовність вчителя до організації самовиховання старшокласників», який відповідає вимогам кредитно-модульної системи. Досягнуті у ході дослідження висновки, теоретичні положення, розроблені навчальний спецкурс і навчально-методичний посібник можуть використовуватися при підготовці майбутніх учителів у вищих педагогічних навчальних закладах різних рівнів акредитації та під час підвищення кваліфікації педагогічних працівників в інститутах післядипломної педагогічної освіти, проведенні науково-методичних семінарів.

На захист виносяться:

· модель психолого-педагогічної підготовки студентів до організації самовиховання старшокласників, яка відображає єдність мотиваційного, теоретичного і практичного аспектів становлення майбутніх учителів завдяки структурно-функціональному взаємозв'язку мети, завдань, методологічних підходів, принципів, змісту, технології підготовки, критеріїв, показників, рівнів, результатів сформованості готовності до організації самовиховання старшокласників;

· теоретично обґрунтовані положення щодо етапів підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників: мотиваційно-діагностичний, змістово-процесуальний, організаційно-діяльнісний, аналітико-корекційний, які забезпечують формування прагнення майбутніх учителів виконувати функції наставника старшокласників у самовихованні; ознайомлення з інформаційною базою; набуття досвіду особистісного і професійного самовиховання, а також розвиток необхідних умінь і навичок для допомоги учням у самовихованні на різних етапах та рівнях цього процесу;

· організаційно-педагогічні умови, які забезпечують ефективність підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників: структурно-змістове забезпечення процесу підготовки наставників старшокласників у самовихованні; моніторинг та контроль за процесом професійної підготовки студентів; міжособистісна взаємодія у системі «студент-викладач»; науково-методичне, мотиваційно-ціннісне та матеріально-технічне забезпечення процесу становлення майбутніх вчителів; активізація практичної підготовки студентів.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження знайшли відображення у доповідях і повідомленнях на науково-практичних і звітних конференціях та семінарах, обговореннях різних рівнів: на міжнародних науково-практичних конференціях (Тернопіль, 2005; Ялта, 2007; Дрогобич, 2007; Полтава, 2008, 2009; Мала Білозерка Запорізької обл., 2008); на всеукраїнських науково-практичних конференціях (Рівне, 2007; Чернівці, 2009; Київ, 2009); на обласних науково-практичних конференціях та семінарах (Чернівці, 2005; Тернопіль, 2006); на щорічних звітних наукових конференцій Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України (2005-2010) та Тернопільського Національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (2008-2010); на щорічних мистецько-педагогічних читань, присвячених пам'яті професора О.П. Рудницької (2007-2008); обговорювалися на засіданнях відділу виховних систем у педагогічній освіті Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України (2004-2010), а також на засіданнях кафедри педагогіки та гендерної рівності Інституту педагогіки і психології Тернопільського Національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (2008-2010).

Впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (довідка № 10/21 від 30.04.2010 р.); Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка № 465 від 26.05.2010 р.); Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 9 від 13.05.2010 р.); Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 01/366 від 2.06.2010 р.).

Публікації. Результати дослідження висвітлено у 14 публікаціях, серед яких: 1 навчально-методичний посібник, 7 статей у фахових виданнях, 6 статей у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг наукових публікацій з теми дисертаційного дослідження становить 26,4 авторських друкованих аркушів.

Структура дисертації: дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел (налічує 319 найменувань). Дисертація містить 8 таблиць, 13 рисунків і 41 додаток на 120 сторінках. Повний обсяг дисертації - 332 сторінки, основний текст - 181 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету та основні завдання, гіпотезу та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, відображено апробацію і впровадження одержаних результатів.

У першому розділі дисертації - «Теоретичні основи дослідження» - здійснено аналіз розробки теоретичних і практичних положень щодо самовиховного процесу в системі середньої школи такими педагогами як К. Ушинський, С. Русова, Г. Ващенко, А. Макаренко, В. Сухомлинський та ін.; з'ясовано стан розроблення поняттєво-категоріального апарату з проблеми дослідження і проаналізовано документацію вищої школи, яка має сприяти забезпеченню формування практичного досвіду педагогічної діяльності під час професійної підготовки; узагальнено результати соціологічного опитування студентів, учителів, учнів старших класів та представників Пласту з метою виявлення стану залучення молоді старшого шкільного віку до самовиховання; досліджено і узагальнено досвід підготовки членів Пласту до організації самовиховання молоді. Соціологічне опитування проведено на базах освітніх установ Західної, Центральної та Східної України: м. Тернопіль (середні загальноосвітні школи № 15, 16; Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти; Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка); м. Вінниця (середня загальноосвітня школа № 34; Вінницький обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників; Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського); м. Суми (середня загальноосвітня школа № 27; Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти; Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка). А також на базі осередку Пласту у місті Тернопіль під час Всеукраїнського інтелектуально-мистецького фестивалю «Орликіада» (2-4 листопада 2006 р.).

Аналіз стану підготовки педагогів до організації самовиховання молоді в Україні дає підстави стверджувати, що досі цілеспрямованої, науково обґрунтованої системи підготовки наставників не розроблено. Незважаючи на те, що видатні українські педагоги (К. Ушинський, С. Русова, Г. Ващенко, А. Макаренко, В. Сухомлинський та ін.) наголошували на необхідності створення умов для самовиховання і залучення до цього процесу школярів, у їхній педагогічній спадщині недостатньо розглянутим залишається питання підготовки до такої виховної роботи вчителів, не запропоновано достатньо обґрунтованих рекомендацій. Щоправда, проблема професійного становлення вчителя, вимог до його особистості, форм та методів виховної роботи, що має стати фундаментом для укладання нової системи підготовки педагогів до наставництва у самовихованні школярів розроблена на високому рівні. Соціологічне опитування, у якому взяли участь 936 респондентів (309 учнів старших класів, 334 студенти, 145 учителів, 148 членів організації Пласт) виявило, що лише 26 % старшокласників займаються самовихованням; 87 % студентів не змогли дати визначення терміну «самовиховання», і 96 % вказати етапи організації самовиховання учнів; 17 % опитаних учителів стверджують, що допомагають своїм учням у самовихованні, при цьому 90 % наголошують на необхідності активізації цього процесу у шкільному середовищі. У такий спосіб, було виявлено недостатній рівень підготовки майбутніх учителів і залучення старшокласників до самовиховання. Однак молодіжними організаціями, метою діяльності яких є самовиховання особистості, нагромаджено значний досвід підготовки педагогічних кадрів до забезпечення потреб і створення умов для самовиховання молоді. Виявлено, що найбільше здобутків у цій галузі має одна з найстаріших та найчисленніших організацій - Пласт. З цією метою проведено опитування членів, вивчено і узагальнено досвід підготовки пластових педагогів-волонтерів (виховників) до здійснення молоддю самовиховання. Опитування підтвердило високий рівень впровадження самовиховання членів цієї організації: 90 % молодих людей мають власну програму самовиховання, а 100 % педагогів-волонтерів створюють самовиховне середовище і долучають до нього своїх вихованців. З'ясовано, що ефективність процесу підготовки пластових педагогічних кадрів забезпечується поєднанням теоретичного і практичного аспектів, застосуванням активних форм і методів підготовки, врахуванням етапів підготовки, наявністю чітко визначених вимог до особистісних якостей наставника, його знань, умінь та навичок, а також дієвого контролю за процесом підготовки, підвищення кваліфікації і діяльності виховників, функціональної системи заохочень та покарань. Одержані результати дали можливість удосконалити модель підготовки майбутніх наставників старшокласників у самовихованні.

До ключових понять дослідження було включено: «самовиховання» як процес удосконалення особистості старшокласників; «підготовка», «професійна підготовка», «готовність» «професійна готовність до педагогічної діяльності», «практична готовність», «практична готовність учителя здійснювати педагогічну підтримку старшокласників у самовихованні», «психолого-педагогічна підготовка вчителя до організації самовиховання старшокласників» в ракурсі становлення майбутнього педагога; «вихователь», «наставник», «наставник старшокласників у самовихованні» учитель, який надає педагогічну підтримку учням старшої ланки школи у самовихованні. За допомогою аналізу та узагальнення різних підходів до з'ясування їх суті, запропоновано тлумачення раніше не вживаних, стосовно теми дослідження, понять. Так, «практична готовність учителя здійснювати педагогічну підтримку старшокласників у самовихованні» розглядається нами як наявність у нього особистого досвіду самовиховання; сформованих умінь та навичок для створення позитивного середовища та умов для самовиховання у колективі старшокласників; формування стійкої мотивації в учнів до самовдосконалення; залучення їх до самовиховного процесу і надання педагогічної підтримки; здійснення педагогічного консультування, контролю за реалізацією школярами програм самовиховання.

Застосовуючи узагальнені визначення таких понять як «професійна підготовка», «готовність до педагогічної діяльності», «готовність до виховної діяльності» поняття «психолого-педагогічна підготовка вчителя до організації самовиховання учнів» розглядається як інтегральне утворення, що включає в себе формування професійно важливих якостей особистості наставника у самовихованні, дотримання ним основних норм поведінки; розвиток необхідних для залучення школярів до самовиховання здібностей, умінь та навичок; становлення у вчителя стійких мотивів до ефективної співпраці із старшокласниками; набуття ним необхідного практичного досвіду в справі залучення учнів до самовиховного процесу і надання їм педагогічної підтримки та ефективне педагогічне консультування; а також сукупність професійно орієнтованих знань.

Зміст поняття «наставник старшокласників у самовихованні» сформульоване на основі аналізу різних підходів до з'ясування суті таких понять як «вихователь» і «наставник», а саме - це вчитель, який, крім своїх професійних обов'язків щодо навчання і виховання учнів, здійснює педагогічну діяльність, спрямовану на створення позитивного самовиховного середовища в колективі старшокласників, залучає їх до самовиховання, формує необхідні уміння, навички і мотивацію для самовдосконалення й надає відповідну ефективну психолого-педагогічну підтримку, допомагає здійснювати контроль за досягненнями у цьому процесі.

Другий розділ - «Система підготовка майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників» - присвячений розробці моделі психолого-педагогічної підготовки вчителя до організації самовиховання старшокласників.

У ході моделювання здійснено обґрунтування педагогічних умов, які забезпечують ефективність підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників. З'ясовано структуру його готовності щодо залучення старшокласників до самовиховання і надання їм педагогічної підтримки. Визначено зміст професійної психолого-педагогічної підготовки педагогічних працівників до виконання функцій наставника старшокласників у самовихованні. Проаналізовано організаційні форми і методи ефективної підготовки наставника старшокласників у самовихованні.

У пропонованій моделі відображено складові, які впливають на ефективність психолого-педагогічної підготовки студентів до організації самовиховання старшокласників: рівні, критерії та показники готовності; педагогічні умови ефективної організації підготовки; визначальні принципи організації навчального процесу; етапність цього процесу; основні блоки підготовки; форми і методи організації підготовки.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури та емпіричного досвіду підготовки фахівців визначено структуру готовності вчителя виконувати обов'язки наставника старшокласників у самовихованні, яка містить взаємопов'язані критерії: мотиваційний, теоретичний, діяльнісний.

Для реалізації моделі психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників у структуру останньої включено ряд компонентів: 1) мотиваційний (виражає усвідомлене ставлення вчителя до проблеми залучення школярів до самовиховання і прагнення виконувати роль наставника у цьому процесі, надання кваліфікованої психолого-педагогічної підтримки); 2) орієнтаційний (життєві цінності, професійні орієнтації, основою яких є професійна етика, професійно-педагогічні ідеали, погляди, принципи, переконання, готовність діяти відповідно до них); 3) ціннісний (стійку ціннісну орієнтацію вчителя у взаємодії із учнями); 4) когнітивний (включає поняттєвий та операційний компоненти, завдяки яким визначається сукупність знань учителя про суть і специфіку самовиховного процесу, його організацію у шкільному середовищі, а також комплекс умінь та навичок, необхідних для залучення старшокласників до самовиховання і надання їм ефективної психолого-педагогічної підтримки); 5) розвивальний (здатність педагога до саморозвитку як особистісного, так і професійного самовиховання, його прагнення до досконалості у виховній роботі із старшокласниками, здійснення систематичного самоаналізу, самопізнання, оцінювання результатів діяльності з метою коригування, вдосконалення виконання функцій наставника старшокласників); 6) комунікативний (загальні та специфічні комунікативні уміння, які дають змогу успішно налагоджувати контакт із старшокласником, об'єктивно аналізувати його внутрішні стани, керувати ситуацією взаємодії з ним, застосувати конструктивні стратегії поведінки у конфліктних ситуаціях; культуру мовлення; експресивні уміння, які забезпечують адекватний висловлюванням міміко-пантомімічний супровід; перцептивно-рефлексивні уміння); 7) креативний (реалізується завдяки оригінальному розв'язанню педагогічних завдань, в імпровізації, експромті); 8) регулятивний (забезпечує усвідомлення вчителем своїх дій, почуттів, мотивів, становища та доцільну видозміну власної діяльності відповідно до ситуації, тобто забезпечує достатній рівень саморегуляції).

Крім цього, визначено ряд показників готовності майбутніх учителів виконувати функції наставника старшокласників у самовихованні.

Обґрунтовано і охарактеризовано рівні готовності майбутнього вчителя до організації самовиховання старшокласників: високий, середній, низький.

Модель психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників схематично можна зобразити так (див. рис. 1.) підготовка учитель самовиховання старшокласник

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Модель психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників

Впровадження моделі підготовки майбутніх наставників старшокласників у самовихованні передбачає дотримання таких етапів:

I. Мотиваційно-діагностичний - ознайомлення студентів із значенням, змістом, специфікою та особливостями педагогічної професії, розкриття соціальної значимості педагогічної професії, її місце і функції в сучасному суспільстві; формування у студентів професійно-педагогічної спрямованості, світогляду, потреби у систематичному самовихованні й самовдосконаленні; визначення наявності у студентів необхідних для вчителя якостей, педагогічного потенціалу, негативних проявів особистості; пошук можливостей та засобів для самовдосконалення, формування культури навчальної праці. Цей етап реалізується під час вивчення навчального курсу «Вступ до педагогічної професії», надання індивідуальних консультацій.

II. Змістово-процесуальний - ознайомлення студентів із явищем самовиховання; методикою його організації для старшокласників; визначення особливостей учнів старшого шкільного віку; специфікою роботи наставника, вимогами до його професійних цінностей, вмінь і навичок. Етап впроваджується за допомогою лекційних і практичних занять під час викладання таких навчальних курсів психолого-педагогічного циклу: «Педагогіка», «Історія педагогіки», «Загальна психологія», «Основи педагогічної майстерності», «Психологія педагогічної праці», «Методика виховної роботи», «Освітні технології», «Вікова і педагогічна психологія», «Психологія виховної діяльності», «Технології виховної роботи в школі» та ін.; виконання індивідуального навчально-дослідного завдання.

III. Організаційно-діяльнісний - оволодіння студентами практичним досвідом професійного самовиховання, вивчення передового педагогічного досвіду щодо взаємодії учителів та учнів у процесі самовиховання останніх; формування необхідних для наставника якостей, вмінь і навичок. Етап реалізується шляхом надання індивідуальних консультацій, залучення студентів до участі в роботі наукової проблемної групи «Педагог-наставник школярів у самовихованні».

IV. Аналітико-корекційний - використання студентами знань і вмінь організації самовиховання старшокласників під час педагогічної практики; залучення студентів-практикантів до вивчення передового досвіду педагогів-наставників, обговорення результатів діяльності.

У третьому розділі дисертації - «Експериментальна перевірка авторської моделі підготовки вчителів до організації самовиховання старшокласників» - представлені хід і результати дослідно-експериментальної роботи із застосування методики підвищення готовності викладачів до організації контролю навчальних досягнень і впровадження технології організації контролю навчальних досягнень у навчальний процес вищих педагогічних навчальних закладів.

До формувального експерименту було залучено 587 студентів І-IV курсів, з яких 285 склали експериментальну групу, 297 - контрольну.

Об'єктивну оцінку рівнів готовності студентів до організації самовиховання старшокласників у ході експерименту забезпечили: визначені емпіричні показники та критерії оцінки; обрані адекватні методи і методики їх діагностики (анкетування, поняттєві словники, узагальнення експертних і незалежних оцінок, аналіз продуктів діяльності); різноманітність методичних підходів (системний, особистісний, діяльнісний, аксіологічний, праксеологічний, критеріальний); застосування методів математичної статистики.

Під час формувального експерименту в експериментальних групах впроваджувалися різноманітні форми і методи роботи

Форми - фронтальні: лекції, навчальні конференції; групові: семінарські, лабораторні, практичні заняття, консультації, студентські наукові проблемні групи і товариства; індивідуальні: консультації, індивідуальні навчально-дослідні завдання, курсові і дипломні роботи, самостійна робота.

Методи - фронтальні: позитивного прикладу; групові: тренінги, ділові ігри, навчальні дискусії, частково-пошукові і проблемні виклади, розповіді, бесіди, практичні тренування; індивідуальні: бесіда, проектування, практичне тренування.

Для забезпечення ефективності їх застосування укладено термінологічні словники (самовиховання особистості і педагогічна підтримка старшокласників у самовихованні), список тем для дискусій, рольових ігор, орієнтовну програму роботи науково-проблемної групи, розроблено тренінг формування професійного іміджу майбутніх наставників, педагогічні задачі та ситуації, тестові завдання для перевірки рівня готовності до надання старшокласникам педагогічної підтримки у самовихованні, а також навчальний спецкурс «Організація самовиховання старшокласників» та посібник «Психолого-педагогічна готовність вчителя до організації самовиховання старшокласників».

За допомогою методів математичної статистики було здійснено порівняння узагальненого коефіцієнту сформованості готовності студентів до організації самовиховання старшокласників в експериментальній та контрольній групі. Було з'ясовано, що у першій групі результати кращі, адже в ній застосовувалася технологія відповідної підготовки (табл. 1).

Так, порівняння узагальненого коефіцієнту сформованості готовності студентів до організації самовиховання старшокласників в експериментальній та контрольній групі після формувального експерименту свідчить, що в експериментальній групі він досягнув 0,87, що на 0,25 більше ніж в контрольній (досягнув 0,62). І хоча в обох групах цей показник відповідає середньому рівню, однак в експериментальній він вищий.

Отже, результати експерименту підтвердили гіпотезу дослідження і продемонстрували, що підвищення рівнів готовності майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників в експериментальній групі є наслідком впровадження розробленої моделі підготовки студентів.

Таблиця 1. Середні значення готовності майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників до і після проведення експерименту

ВИСНОВКИ

У ході дослідження виявлено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено модель психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників. За результатами дослідження зроблені такі висновки:

1. Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми дав змогу з'ясувати, що видатні вітчизняні педагоги (К. Ушинський, С. Русова, Г. Ващенко, А. Макаренко, В. Сухомлинський) наголошували на необхідності залучення учнів до самовиховання. Вони визначали його як мету всього виховання підростаючого покоління. Однак до сьогодні у сучасній психолого-педагогічній літературі питання самовиховання школярів, зокрема старшокласників, і підготовки майбутніх учителів до організації цього процесу недостатньо досліджені. У зв'язку з цим у дисертації особливу увагу зосереджено на уточненні поняттєвого апарату. Зокрема визначено, що наставник старшокласників у самовихованні - це вчитель, який здійснює педагогічну діяльність, спрямовану на створення позитивного самовиховного середовища в учнівському колективі старшокласників, залучає їх до самовиховання, формує необхідні уміння, навички і мотивацію для самовдосконалення й надає відповідну ефективну психолого-педагогічну підтримку, допомагає здійснювати контроль за досягненнями у цьому процесі.

Крім того, теоретичний аспект підготовки майбутніх наставників старшокласників у самовихованні теж потребує удосконалення. Це пов'язано із тим, що в навчальній літературі з педагогіки та психології недостатньо уваги приділено власне явищу самовиховання. Досить часто автори обмежуються лише визначенням основної термінології, етапів та його основних методів і прийомів. Натомість, нерозкритими залишаються питання особливостей створення самовиховного середовища у школі і залучення до цього процесу учнів різних класів, надання їм педагогічної підтримки. Не з'ясовано також і вимоги до вчителя як наставника, невизначені критерії, показники та рівні його готовності здійснювати функції наставника старшокласників у самовихованні.

Аналіз методичних рекомендацій і документації, пов'язаної із організацією педагогічної практики в українських вищих навчальних закладах, свідчить про недотримання принципу всебічної підготовки педагогічних кадрів. Адже вони не містять вимог, спрямованих на здобуття досвіду залучення учнів до самовиховання, надання їм педагогічної підтримки у самовихованні, вивченні можливого інноваційного досвіду вчителів.

Зважаючи на несформованість системи педагогічної підтримки старшокласників у самовихованні і підготовки до цього учителів, а також відсутність досліджень, спрямованих на розв'язання цих питань, нами було вивчено досвід наймасовішої громадської організації України - Пласту щодо підготовки педагогічних кадрів, метою діяльності яких є створення самовиховного середовища і залучення до нього членів організації. Визначення технології їх підготовки дало змогу сформувати ефективну модель підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників.

2. Умовами, які забезпечують ефективність підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників визначено: структурно-змістове забезпечення процесу підготовки наставників старшокласників у самовихованні; моніторинг та контроль за процесом професійної підготовки студентів; міжособистісні взаємини у системі «студент-викладач»; науково-методичне, матеріально-технічне та мотиваційно-ціннісне забезпечення процесу становлення майбутніх учителів; активізація практичної підготовки студентів.

Обґрунтовано критерії готовності майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників: мотиваційний, теоретичний, діяльнісний. Мотиваційний критерій відображає прагнення опанувати систему знань та умінь, необхідних для залучення учнів до самовиховання і надання їм педагогічної підтримки; наміри виконувати функції наставника старшокласників у самовихованні. Теоретичний - визначає оволодіння системою знань, які стосуються старшого шкільного віку та самовиховання. В основі діяльнісного критерія лежать досвід самовиховання, сформовані уміння залучати учнів до самовиховання, надавати їм необхідну педагогічну підтримку і співпрацювати із педагогічним колективом, батьками, громадськістю, іншими спеціалістами.

Сформованість готовності наставника старшокласників у самовихованні запропоновано визначати відповідно до трьох рівнів: низького (характерний для вчителя, який не володіє, чи володіє фрагментарною інформацією, знаннями щодо самовиховання, а також методикою організації самовиховання учнів, однак не здійснює систематично і цілеспрямовано організацію самовиховання старшокласників, не створює відповідних умов; не усвідомлює необхідності залучення учнів до самовиховання; не здатний стати довіреною особою учня у його самовихованні, оскільки в нього не сформовано не лише мотивація, але він не володіє відповідними знаннями та вміннями організації цього процесу); середнього (притаманний вчителеві який володіє ґрунтовними знаннями щодо організації процесу самовиховання школярів і управління ним, усвідомлює необхідність залучення учнів до самовиховання, стає довіреною особою учнів у самовихованні і поетапно супроводжує цей процес, створюючи відповідні умови, враховуючи рівень розвитку та індивідуальні особливості кожного учня, психологічний клімат у класі і школі); високого (властивий педагогу, котрий систематично і цілеспрямовано організовує самовиховання учнів на основі виховних інновацій, створюючи відповідні умови в учнівському колективі, залучаючи до цього процесу батьків, педагогічний колектив, громадські інститути; педагогу, який має сформований позитивний імідж наставника, що підкріплюється визнанням оточення його значущості у вихованні підростаючого покоління).

3. Зміст підготовки майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників має забезпечувати студентів інформацією про самовиховання, специфіку учнів старших класів, методику створення самовиховного середовища в учнівському колективі, залучення до цього процесу старшокласників, надання їм необхідної педагогічної підтримки, особливості взаємодії із дітьми з груп ризику, співпрацю із батьками. А також майбутні вчителі повинні оволодіти знаннями щодо вимог до особистості наставника старшокласників у самовихованні, формування позитивного іміджу наставника, емоційного вигорання. Даний зміст підготовки відображений у навчальному спецкурсі «Організація самовиховання старшокласників» та навчально-методичному посібнику «Психолого-педагогічна готовність вчителя до організації самовиховання старшокласників».

Ефективними формами і методами формування мотивації і практичної готовності майбутніх учителів до організації самовиховання старшокласників є рольові ігри, проектування, тренінги, розв'язування педагогічних задач, робота у студентських науково-проблемних групах, індивідуальні й групові консультації, а також нестандартні лекційні і практичні заняття.

4. Авторська модель психолого-педагогічної підготовки студентів до організації під час педагогічної діяльності самовиховання старшокласників відображає структурно-функціональний взаємозв'язок мети, завдань, методологічних підходів, принципів, змісту, технології підготовки, критеріїв, показників, рівнів, результатів сформованості готовності до організації самовиховання старшокласників.