Полікультурна освіта майбутніх учителів гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах Канади

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність та доцільність дослідження. Піднесення української освіти до рівня стандартів розвинених країн світу та інтеграція в міжнародний науково-освітній простір є одним із завдань сучасного етапу розвитку освіти України. Це зумовлює необхідність пошуку шляхів оновлення змісту та якісного вдосконалення педагогічної освіти в країні, форм і методів підготовки педагогічних кадрів в умовах полікультурності, що зазначено в „Національній доктрині розвитку освіти” (2002 р.) у контексті необхідності забезпечення державою формування демократичного світогляду особистості, яка дотримується громадянських прав і свобод, з повагою ставиться до традицій, культури, віросповідання та мови спілкування народів світу.

Реалізація підростаючим поколінням потенційних можливостей зумовила потребу у підготовці високопрофесійних учителів, насамперед, гуманітарних дисциплін, здатних працювати в полікультурному середовищі, що сприяє підвищенню рівня культури спілкування. Полікультурна освіта вчителів гуманітарних дисциплін є особливо актуальною в поліетнічному, багатонаціональному суспільстві, оскільки, сучасна педагогіка вимагає, з одного боку, врахування етнокультурного досвіду, а з іншого - створення умов для пізнання культури інших народів і виховання толерантних відносин між людьми.

Досвід полікультурної освіти вчителів гуманітарних дисциплін Канади є корисним для вітчизняної педагогіки з огляду на необхідність розробки державних стандартів полікультурної освіти, пошуку ефективних шляхів відбору абітурієнтів на педагогічні спеціальності, оновлення змісту полікультурної педагогічної підготовки тощо.

Однак полікультурна освіта майбутніх учителів гуманітарних дисциплін у системі вищої педагогічної освіти Канади ще не була предметом спеціального дослідження.

Актуальність та недостатня розробленість означеної проблеми, важливість запозичення і впровадження досвіду зарубіжної педагогіки в українську систему педагогічної освіти з урахуванням вітчизняних суспільних реалій і традицій зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Полікультурна освіта майбутніх учителів гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах Канади”.

Об'єкт дослідження - професійна освіта майбутніх учителів гуманітарних дисциплін у вищій школі Канади.

Предмет дослідження - зміст, форми, методи та засоби полікультурної освіти майбутніх учителів гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах Канади.

Мета дослідження - проаналізувати стан, виявити основні тенденції розвитку теорії і практики полікультурної освіти майбутніх учителів гуманітарних дисциплін у системі вищої педагогічної освіти Канади та розробити шляхи використання прогресивних ідей канадського досвіду в навчальних закладах України.

Завдання дослідження:

1. Дослідити стан розробленості проблеми полікультурної освіти в теорії і практиці педагогічної освіти.

2. Проаналізувати історичні етапи становлення і розвитку полікультурної освіти вчителів гуманітарних предметів у Канаді.

3. Виявити основні тенденції розвитку полікультурної освіти майбутніх учителів гуманітарних дисциплін у Канаді на сучасному етапі.

4. Здійснити компаративний аналіз досліджуваного явища в Канаді та Україні.

5. Обґрунтувати можливості використання прогресивних канадських ідей в Україні.

1. Теоретичні засади полікультурної освіти в професійній підготовці вчителів гуманітарного профілю вищих навчальних закладів Канади

Здійснено педагогічне й історико-аналітичне дослідження проблеми розвитку полікультурної підготовки майбутніх учителів гуманітарних дисциплін у Канаді. Проаналізовано історико-соціальні передумови становлення і розвитку сучасної системи полікультурної підготовки вчителів у країні; обґрунтовано етапи й особливості (перехід від асиміляційної парадигми освіти до культурного плюралізму, забезпечення розуміння важливості останнього для особистості та суспільства, організація педагогічного процесу як діалогу носіїв різних культур) педагогічної освіти; розкрито сутність підходів до полікультурної підготовки майбутнього вчителя.

З'ясовано, що полікультурна освіта в Канаді виникла завдяки багатоетнічному складу населення та проблемам полікультурності суспільства, становлення якого детермінувалося соціально-культурними та соціально-економічними чинниками. Доведено, що полікультурна освіта як галузь наукового пізнання та педагогічної практики у 60-х роках XX століття в країнах Північної Америки визначила успішне вирішення проблеми загострення етнічно-расових протиріч і конфліктів. Пробудження національної свідомості, відродження національних культур та необхідності збереження самобутності кожної з них передували розвитку полікультурної освіти майбутніх педагогів.

На основі результатів дослідження полікультурної освіти в Канаді визначено її сутність і рушійні сили, завдяки яким відповідна підготовка вчителів набула сучасного вигляду. За результатами ретроспективного вивчення наукових педагогічних джерел щодо організації полікультурної освіти Канади (Дж. Белангер, Р. Бентлі, М. Бергер, М. Красовицький, А. Кубишкін, А. Ґалаґан, О. Прянишнікова, К. Мок, Дж. Скот, Р. Петерсен, М. Фуллан та ін.) з'ясовано, що на становлення і розвиток полікультурної освіти в Канаді вплинули соціально-політичні (формування полікультурної державності країни, становлення шкільної освіти з урахуванням потреб поліетнічного населення Канади), соціально-економічні (потреба в учителях з відповідною підготовкою), культурологічні (налагодження міждержавних зв'язків) та демографічні чинники, що й визначили мету, структуру, зміст і форми полікультурної підготовки вчителів.

Виявлено відсутність усталених наукових поглядів щодо термінологічного тлумачення ідеї плюралізації в освіті. У педагогічній теорії і практиці такі поняття, як: мультикультурна, полікультурна, багатокультурна, міжкультурна, кроскультурна, інтеркультурна освіта вживаються як синонімічні. Обґрунтовано категорію „полікультурна освіта” як найбільш містке поняття, оскільки префікс „полі” вказує на різноманітність культур, ступенів їх розвитку у соціальній групі. Обґрунтовано думку, що у багатонаціональних державах (США, Канада та ін.) полікультурна освіта набула статусу державної політики.

У ході теоретичного аналізу світових та вітчизняних теорій доведено, що полікультурна освіта майбутніх учителів гуманітарних предметів є одним із провідних напрямів розвитку сучасної світової педагогіки, вдосконалення навчально-виховного процесу, адаптації його до різноманітного в соціокультурному аспекті контингенту школярів у контексті реалізації ідеалів соціальної справедливості. Визначено головну мету полікультурної освіти - підготувати молодь до життя в умовах глобально залежного та культурно плюралістичного світу. З'ясовано, що Дж. Бенкс, П. Горскі та інші американські педагоги-автори концепції полікультурної освіти приділяють значну увагу проблемі взаємозв'язку індивідуального, етнічного, національного та глобального рівнів людського буття. Зроблено висновок, що полікультурна освіта - нова методологія, яка прагне осягнути психологічні, антропологічні, соціальні, економічні, історичні, політичні й культурні показники для виокремлення та актуалізації взаємозв'язків з гуманітарними дисциплінами у процесі викладання кожного навчального предмета. Головним принципом полікультурної освіти визначено рівноцінність і рівноправність усіх культур, її розуміння як комплексної системи релігійних переконань, ритуалів та звичаїв, суспільних цінностей і традицій, родинних зв'язків, відчуття належності до певної суспільної групи чи навіть субкультури, наприклад, професійної, молодіжної.

Доведено, що формування полікультурної особистості майбутніх учителів, зокрема гуманітарних дисциплін, передбачає: оптимальне співвідношення загальнолюдських і національних цінностей; вміння допомогти учням якомога повніше розкрити власний інтелектуальний потенціал та розвинути активність шляхом набуття соціального досвіду, обстоювання прав і свобод людини на місцевому, національному і глобальному рівнях. Це зумовлює спрямування полікультурної освіти майбутніх учителів на розвиток взаєморозуміння, встановлення толерантних стосунків між учнями і вчителями, які належать до різних культурних та етнічних груп.

З'ясовано, що розвиток теорії і практики полікультурної освіти майбутніх учителів гуманітарних дисциплін у Канаді узгоджується із світовими тенденціями та позначений певною специфікою. Так, система освіти в Канаді завжди мала враховувати культурну поліетнічність населення: більше 70 етнічних груп країни розмовляють 60 мовами, у багатьох школах учні представляють понад 20 окремих етнокультурних груп. З огляду на вищезазначене університети послуговуються великою кількістю педагогічних програм і курсів із мультикультуралізма та полікультурної освіти. У Канаді діють програми, спрямовані на забезпечення рівних освітніх можливостей для всіх етнічних спільнот, подолання перешкод на шляху до взаєморозуміння, надання допомоги у збереженні мови та культури, що забезпечує інтеграцію у суспільство тих, хто прибуває до Канади на постійне проживання.

Аналіз сутності сучасних наукових підходів стосовно полікультурної освіти майбутніх учителів Канади дозволив відзначити високий рівень організації навчального процесу, що сприяє формуванню вчителя-фахівця.

2. Реалізація полікультурної освіти майбутніх учителів у Канаді

Досліджено теоретичні та методичні принципи визначення структури навчальних планів і програм у системі полікультурної освіти Канади, проаналізовано зміст полікультурної підготовки майбутніх учителів гуманітарних предметів, виявлено можливості запровадження кращих надбань канадського досвіду в систему педагогічної підготовки в Україні.

У результаті дослідження виявлено, що полікультурні зміни у системі вищої педагогічної освіти Канади на сучасному етапі, зумовлені багатокультурністю суспільства, сприяли перегляду та оновленню навчальних планів і програм підготовки майбутніх учителів гуманітарних дисциплін в університетах. Завдяки нормативним документам, які мають полікультурне спрямування, створюються умови для усвідомлення майбутніми вчителями цінності культурної діяльності людства загалом і кожного народу зокрема, прийняття культурної різноманітності як позитивного чинника розвитку соціуму, відмови від стереотипів в оцінці значущості інших народів.

У результаті здійсненого компаративного аналізу розвитку полікультурної освіти в Україні та Канаді визначено спільне й відмінне в організаційній структурі, змісті, формах і методах полікультурної підготовки майбутніх учителів гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах.

З'ясовано, що важливими теоретико-методичними принципами побудови навчальних планів і програм у системі педагогічної освіти є: полікультурність, згідно з яким людина у процесі життєдіяльності знаходиться на перетині багатьох культур; поєднання, узгодженість та раціональне співвідношення теорії і практики; педагогічні ідеї рівності можливостей, поваги до культур, ідентичності, єдності навчання, виховання і соціалізації; послідовності і наступності; колегіальності, партнерства, відкритості, діалогу культур.

Виявлено, що у процесі полікультурної освіти використовується комплекс методів навчання: навчально-виховні - пояснення, розповідь, переконання, лекція, дискусія, диспути, листування електронною поштою і спілкування в режимі он-лайн з однолітками з різних країн; практично-діяльнісні - вправи, колективна і самостійна робота студентів з підручниками, посібниками, інформаційними ресурсами мережі Інтернет; рольові ігри, робота в парах, колективні та індивідуальні студентські проекти полікультурного змісту (навчально-дослідницькі, творчі); соціальне включення - активне залучення студентів-вихідців з етнокультурних меншин і сімей емігрантів до життя групи, факультету; методи стимулювання і контролю - позитивне підсилення просоціальних форм поведінки студентів, їхнього прагнення розв'язувати конфлікти мирним шляхом, підтримувати комфортний для всіх студентів мікроклімат у полікультурному середовищі; дисциплінарні санкції у випадку порушення майбутніми фахівцями етики міжетнічних, міжрасових відносин у групі, навчальному закладі; наочні - перегляд кінофільмів, проведення фотовиставок, оздоблення університетських приміщень плакатами, постерами, картами, стіннівками, які відображають багатокультурність як характерну ознаку канадського суспільства, а також знайомлять з культурними спадщинами інших народів.

До основних організаційних форм, які впроваджуються у процесі полікультурної підготовки віднесено: навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань, практики, контрольна та самостійна робота (проведення занять з урахуванням потреб студентів - вихідців із різних соціокультурних, етнічних та релігійних меншин); використання у ході занять навчальних матеріалів і посібників, які відображають полікультурну сутність канадського суспільства; культурно-дозвіллєва, організаторська, соціально-комунікативна діяльність: організація екскурсій, свят, тижнів полікультурного мистецтва, знайомство з культурою корінних народів, проведення днів творчості студентів різного етнічного походження; участь у культурних заходах місцевої громади (полікультурні мистецькі фестивалі), діяльність студентських організацій, участь у міжуніверситетських заходах полікультурного змісту (проекти „університети-побратими”, міжнародні проекти, організація семінарів з обміну педагогічним досвідом між викладачами).

Отже, майбутні вчителі-гуманітарії здобувають ґрунтовні теоретичні знання та застосовують їх на практиці (це стосується як спеціальних предметів, так і дисциплін психолого-педагогічної підготовки), що дозволяє встановлювати міжпредметні зв'язки та здійснювати дослідницьку роботу. Методичні і дидактичні знання, яких набувають майбутні вчителі у процесі професійної підготовки, сприяють їх швидкій інтеграції до умов шкільних навчальних закладів, що реалізовує контекстний підхід до професійно-педагогічної підготовки. Виявлено, що на початку 90-х рр. зросла кількість годин практичного компонента, що забезпечує інтеграцію теоретичних знань у майбутню професійну діяльність.

Визначено, що мeтою полікультурної освіти майбутніх учителів гуманітарних дисциплін в університеті Канади є формування культурно збагаченого й освіченого фахівця, здатного до успішної самореалізації й високопродуктивної професійної діяльності в умовах полікультурного суспільства, людини з гуманістичним світоглядом і вмінням жити у мирі та злагоді з представниками різних етносів. З'ясовано, що зміст навчальних курсів із гуманітарних дисциплін (педагогіки, філософії, історії, мов, літератури, культурології, теорії та методики міжкультурної комунікації тощо) дозволяє забезпечити підготовку майбутніх учителів до професійної діяльності у багатокультурному суспільстві.

На основі здійсненого аналізу змісту полікультурної підготовки майбутніх учителів гуманітарних предметів у вищих навчальних закладах Канади встановлено, що його характерною рисою є оптимальне поєднання циклу загальноосвітніх, спеціально-предметних і теоретичних дисциплін психолого-педагогічного компонента та використання набутих знань під час шкільної практики. Сучасна модель навчання і полікультурної підготовки передбачає орієнтований на особистість студента підхід до педагогічної освіти, використання дискусій, аналіз педагогічних ситуацій у полікультурному середовищі. З'ясовано, що широке використання таких методів, як демонстрація педагогічних відеофільмів, робота в полікультурних групах, навчальні дискусії, мікровикладання, презентації проектів сприяє реалізації життєвого досвіду студентів як джерела вивчення культурної своєрідності.

У результаті аналізу навчальних планів та програм полікультурної підготовки педагогів канадських університетів виявлено, що основними умовами формування готовності студента до полікультурної діяльності вчителя є розвиток високого рівня педагогічної майстерності, професійної творчості, постійний пошук і вдосконалення методів викладання, підвищення кваліфікаційного рівня.

Доведено, що цілеспрямована політика багатокультурності федерального уряду Канади забезпечила становлення та розвиток полікультурних програм підготовки майбутніх учителів гуманітарних дисциплін в українських студіях канадських університетів.

Визначено спільне й відмінне у змісті компонентів полікультурної підготовки педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах Україні та Канади. Виявлено, що у канадській системі основним елементом спеціально-предметного компонента є полікультурно-педагогічна складова, натомість в українській - дидактична.

Порівняльний аналіз організаційної структури, змісту, форм і методів полікультурної освіти майбутніх учителів гуманітарних дисциплін у ВНЗ України та Канади дозволив виявити прогресивні ідеї, що можуть бути використаними у процесі вдосконалення системи полікультурної підготовки педагогічних кадрів в Україні: орієнтація професійної підготовки на осіб, які визначилися з вибором педагогічної професії; раціональне співвідношення загальноосвітнього, спеціально-предметного, психолого-педагогічного компонентів підготовки канадських учителів у навчальних планах і програмах полікультурної освіти; збільшення кількості годин на проведення педагогічної практики, що підсилює психолого-педагогічний компонент підготовки; забезпечення можливості спеціалізації кількома мовами в університетах Канади; використання особистісних методів навчання.

Отже, проведений аналіз міжнародних та національних документів з питань освіти, дослідження сучасних полікультурних навчальних програм підготовки вчителів у Канаді, а також особисті спостереження під час стажування за реалізацією полікультурної програми у міжнародному мовному центрі у місті Оттава дають підстави стверджувати, що сутністю системи полікультурної освіти Канади є підвищення якості професійної підготовки вчителів, наближення її змісту до практичних потреб школи, а також підсилення полікультурного компоненту, який в Канаді є надбанням навчальних закладів.

Висновки

полікультурний педагогічний гуманітарний

1. На основі теоретичного аналізу визначеної проблеми виявлено, що в Канаді мультикультуралізм за період свого існування пройшов три етапи розвитку. Перший характеризувався особливою увагою до захисту прав канадців у сфері культури та збереження корінних мов, а також культурних цінностей національних меншин. Другий період визначився активізацією громадської та політичної діяльності щодо дотримання принципу справедливості стосовно національних меншин. На третьому - політику мультикультуралізму сприйняли всі прошарки суспільства.

З'ясовано, що канадська вища освіта зазнала багато змін із проголошенням політики багатокультурності у 1970-х роках. Учитель в Канаді є ключовою фігурою в реалізації ідей полікультурної освіти, що зумовлено державною політикою Міністерства освіти Канади, яке приділяє багато уваги цій проблемі. Підготовка вчителя в Канаді спрямована на формування особистості фахівця, здатного працювати в багатокультурному середовищі, що відображено в навчальних планах, програмах і стандартах вищої педагогічної освіти. Значна увага приділяється освітньому рівню представників етнічних меншин. Так, Міністерства освіти провінцій забезпечують підтримку різноманітних програм, орієнтованих на „перші нації”. Їх метою визначено сприяння корінному населенню Канади у задоволенні політичних, економічних і соціальних потреб (наприклад, у здобутті професії вчителя).

Виявлено, що у навчальних планах і програмах відображені такі напрями педагогічної діяльності, як розвиток у студентів зацікавленості й поваги до культур народів світу, розуміння загальнолюдського і специфічного в них, виховання поваги до глобальних, загальносвітових подій, розуміння їх характеру й наслідків для долі народів світу, сприйняття різних поглядів на світові явища і події. Майбутні вчителі-гуманітарії здобувають уміння та навички, що забезпечують їх ефективну діяльність у полікультурному середовищі, вчаться вирішувати проблеми адаптації, інтеграції і навчання дітей різних етнічних груп.

2. Проаналізовано соціально-історичні передумови виникнення полікультурної освіти Канади, що було спричинено: історичним розвитком суспільства (яке є полікультурним, адже потік емігрантів у цю країну ніколи не припинявся); суспільно-політичним устроєм (політика багатокультурності уряду Канади сприяє мирному співіснуванню та вільному розвитку різних культур); реалізацією таких принципів освіти, як мультикультурність, інтернаціоналізація, конвергенція освітньої галузі, глобалізація. Простежено історичний розвиток канадської полікультурної освіти майбутніх учителів гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах і виявлено, що сьогодні країна має своєрідну систему освіти, яка зазнала суттєвого зарубіжного впливу британського консерватизму та американського демократизму, який надає пріоритету рівності права на освіту всіх громадян країни, її доступності різним верствам населення.

Доведено, що важливе значення в історії розвитку сучасної системи полікультурної освіти педагогів має політика багатокультурності урядових структур та прийняття відповідного законодавства. Доведено, що освітня політика Канади бере початок від активної діяльності культурних громад, ініціатива яких визначалася бажанням зберігати, продовжувати і розробляти власну культурну спадщину, прагненням брати повноцінну участь у суспільному житті й одночасно допомагати розв'язувати соціокультурні проблеми.

Отже, сучасна полікультурна освіта вчителів гуманітарних предметів - це інтегрована система, що являє собою унікальний феномен і відповідає вимогам полікультурного суспільства, якому властива продуктивна взаємодія різноманітних культур та націй.

3. Проаналізовано основні тенденції розвитку полікультурної освіти майбутніх учителів гуманітарних дисциплін у Канаді на сучасному етапі: орієнтація до засвоєння національної ідеї, власної культури та вивчення інших, що враховано в змісті навчання, забезпечує всебічний розвиток духовної та емоційної сфери особистості; диверсифікація підготовки педагогічних кадрів; її професіоналізація в результаті якісних змін у системі педагогічної освіти Канади; фундаменталізація полікультурної педагогічної освіти: збільшення годин на вивчення теоретичних дисциплін психологічного та педагогічного циклів, залучення студентів до науково-дослідної роботи; посилення практичної складової полікультурної підготовки канадських учителів; підвищення якості педагогічної освіти шляхом модернізації її змісту; якісні зміни у вимогах та умовах праці вчителів Канади; зростання престижу вчительської професії; розширення можливостей університетів та коледжів; удосконалення кваліфікаційного забезпечення вищої педагогічної освіти; практика навчання за кордоном.

Наближення полікультурної освіти до потреб школи визначається шляхом узгодження теоретичної і практичної підготовки майбутніх учителів гуманітарних предметів масової школи. Сьогодні педагогічна практика розглядається як спосіб апробації теоретичних знань майбутніх учителів для роботи у полікультурному середовищі.

4. Визначено шляхи інтеграції полікультурної освіти майбутніх учителів гуманітарних дисциплін Канади до світового освітнього простору шляхом упровадження програм у сфері міжнародного співтовариства, що сприяє збільшенню кількості іноземних студентів. Серед них виділено наступні: „Сприяння міжкультурному діалогу”, „Міжнародний тиждень”, „КАМР”, „ЕССХ”, „Орієнтація”, „Міжнародні дослідження” та ін. Доведено вплив реалізації цих програм на якість полікультурної підготовки майбутніх учителів гуманітарних дисциплін в університетах Канади, а також ефективність вирішення низки педагогічних, навчальних, наукових та адміністративних проблем, актуальних для педагогічних факультетів. Вивчення досвіду навчання іноземних студентів призвело до поліпшення співпраці, освітньої практики, що відкриває широкі можливості для університетських викладачів і студентів, дає можливість брати участь у міжкультурному діалозі у контексті культурної інтерпретації й особистої трансформації.

Проаналізовано головні шляхи інтеграції полікультурної освіти майбутніх педагогів гуманітарного профілю Канади у світовий освітній простір: розроблення та вдосконалення низки полікультурних навчальних програм в університетах; створення відповідного навчально-методичного забезпечення (навчальні посібники для студентів, різноманітні дидактичні матеріали, методичні рекомендації для викладачів); надання майбутнім педагогам знань про кращі демократичні здобутки Канади; формування полікультурної компетентності на основі загальнопедагогічних і дидактичних принципів гуманізму, полікультурності.

Виокремлено спільне й відмінне у розвитку педагогічної освіти Канади і України. Визначено можливості впровадження позитивних ідей канадського досвіду у вітчизняну систему полікультурної підготовки педагогів.

З'ясовано, що на сучасному етапі в Україні полікультурна підготовка майбутніх учителів зорієнтована, насамперед, на оволодіння практичними вміннями та навичками організації навчально-виховного процесу. У канадських програмах полікультурної освіти раціональним є співвідношення теорії і практики полікультурної підготовки та доцільне поєднання діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів.

Встановлено, що канадська система полікультурної підготовки майбутніх учителів гуманітарних дисциплін характеризується наявністю полікультурно-педагогічного компонента. Важливою особливістю канадських навчальних планів і програм полікультурного спрямування є усвідомлення багатоманітності сучасного світу та специфіки культурних проявів на рівні особистості, групи, соціума, усвідомлення важливості полікультурності для особистості та суспільства. Навчальні програми університетів Канади відповідають таким критеріям, як: виважена гендерна політика; уникнення культурних, расових та етнічних стереотипів у навчальних матеріалах; відсутність упередженого ставлення до етнічного походження, віку та економічного статусу особистості.

5. Обґрунтовано можливості використання прогресивних ідей канадського досвіду полікультурної освіти майбутніх учителів гуманітарних дисциплін в Україні, найбільш перспективними з яких є: надання системі полікультурної підготовки вчителів більшої державної підтримки; орієнтація на педагога-професіонала шляхом удосконалення змісту, форм та методів навчання у педагогічних ВНЗ; розробка навчальних планів і програм полікультурного спрямування у професійно-практичній складовій, розуміння важливості культурного плюралізму для особистості та суспільства; раціональне поєднання теоретичної і практичної складових полікультурної підготовки педагогічних кадрів з метою організації педагогічного процесу як діалогу носіїв різних культур у часі та просторі; сприяння розвитку міжнародних програм, проектів, зорієнтованих на вдосконалення якості полікультурної освіти майбутніх учителів гуманітарних дисциплін; вивчення та запозичення полікультурного педагогічного досвіду викладачів, студентів вищих педагогічних закладів освіти інших країн з метою творчого використання у вітчизняній педагогічній теорії та практиці; сприяння співпраці щодо налагодження партнерства за кордоном; визначення ефективних способів входження української системи педагогічної освіти до світового освітнього простору.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Зокрема, подальшого наукового розв'язання потребують: вивчення й узагальнення перспективного зарубіжного педагогічного досвіду полікультурної освіти вчителів інших країн з метою вдосконалення вітчизняної системи вищої освіти; теоретичне обґрунтування й методична розробка засобів практичної реалізації полікультурної освіти та культурологічної спрямованості змісту підготовки педагога; забезпечення єдності теоретичних засад діяльності та навчальної практики у педагогічному процесі ВНЗ щодо підтримки культурної різноманітності; створення й упровадження спеціальної науково-методичної системи, спрямованої на полікультурну освіту з метою формування професійної педагогічної полікультурної компетентності майбутнього вчителя.

Література

1. Слоньовська О.Б. Зміст освіти в державних школах США / О.Б. Слоньовська // Українська полоністика. - Житомир, 2007. - С. 165-169.

2. Слоньовська О.Б. Полікультурна освіта в державних школах США / О.Б. Слоньовська // Наукові записки. - Острог, 2007. - С. 377-383.

3. Слоньовська О.Б. Розвиток полікультурної освіти в Канаді / О.Б. Слоньовська // Модернізація вищої освіти у контексті євроінтеграційних процесів : зб. статей за матеріалами всеукр. методологічного семінару з міжнар. участю. - Житомир, 2007. - С. 236-242.

4. Слоньовська О.Б. Теоретичні засади багатокультурності та світовий досвід / О.Б. Слоньовська // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2007. - С. 82-87.

5. Слоньовська О.Б. Розвиток полікультурної освіти майбутніх учителів гуманітарних дисциплін в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів / О.Б. Слоньовська // Нові технології навчання. Розвиток духовності та професіоналізму в умовах глобалізації: зб. наук. праць. - Київ-Вінниця, 2008. - С. 236-240.

6. Слоньовська О.Б. Розвиток полікультурної освіти школярів у світі / О.Б. Слоньовська // Ціннісні орієнтації навчальної діяльності учнів загально навчальних закладів в контексті сучасних вимог до освіти : наук.-метод. зб. / за заг. ред. О.А. Дубасенюк, В.І. Слінчук. - Житомир, 2008. - С. 189-193.

7. Слоньовська О.Б. Значення міжнародного співробітництва в забезпеченні якісної освіти / О.Б. Слоньовська // Українська полоністика. - Житомир, 2009. - С. 128-132.

Размещено на Allbest.ru