Розвиток шкільної математичної освіти в Україні (друга половина ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД

„ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА”

Автореферат

Розвиток шкільної математичної освіти в Україні (друга половина ХХ століття)

13.00.01 ? загальна педагогіка та історія педагогіки

Павлюк Олена Михайлівна

Луганськ ? 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор

Ваховський Леонід Цезаревич,

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, декан історичного факультету.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник Дічек Наталія Петрівна,

Інститут педагогіки НАПН України,

завідувач лабораторії історії педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент

Хміль Наталія Анатоліївна,

Харківський національний університет радіоелектроніки, доцент кафедри соціальної інформатики.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Кардинальні перетворення в усіх сферах життєдіяльності суспільства в умовах динамічного розвитку України потребують переорієнтації, підвищення якості та постійних трансформацій у галузі освіти. Зміна освітньої парадигми передбачає, перш за все, використання нових підходів до змісту й організації навчання в загальноосвітній школі.

Провідну роль у вдосконаленні навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи займає цикл природничо-математичних дисциплін, зокрема математики, яка є знаряддям дослідження багатьох сфер теоретичної та практичної діяльності. З прийняттям Концепції шкільної математичної освіти (1990) у системі вивчення математики в школі відбулися певні позитивні зміни, які можна вважати початком її реформування, але, поряд з тим, залишається низка невирішених та актуальних для дослідження проблем. математичний освіта шкільний

Аналіз сучасної шкільної освіти свідчить про необхідність пошуку нових шляхів розвитку змісту, форм і методів викладання математики. Розв'язання цього складного завдання неможливе без глибокого й неупередженого вивчення вітчизняного історико-педагогічного досвіду організації шкільної математичної освіти. Саме історико-педагогічний аналіз дозволить узагальнити й глибше зрозуміти здобутки попередніх років, а також звернути увагу на помилки й невирішені питання.

Історико-педагогічного вивчення з нових методологічних позицій потребують зміст і структура шкільної математичної освіти радянської доби. Особливо цікавим і корисним є виявлення комплексного впливу ідеологічних, політичних, соціально-економічних чинників на зміст, засоби, форми та методи шкільної математичної освіти в другій половині XX ст. Указаний період є дуже складним для наукового вивчення, оскільки він був пов'язаний з масштабними економічними, соціально-політичними, культурними трансформаціями в житті українського суспільства. Характерною ознакою другої половини XX ст. є науково-технічний прогрес, спрямований на впровадження у виробництво новітніх досягнень науки та техніки, подальший розвиток і вдосконалення системи освіти.

Процес історико-педагогічного аналізу й узагальнення протиріч, досягнень і помилок в освітніх реформах другої половини XX ст. не може вважатися завершеним. Необхідним є подальше дослідження означеного періоду, оскільки накопичений досвід буде корисним у розробці перспективних шляхів розвитку шкільної математичної освіти вже в контексті державних і суспільних перетворень у незалежній Україні.

Проблема розвитку вітчизняної шкільної математичної освіти знайшла певне висвітлення в науковій літературі. Сутність шкільної математичної освіти з урахуванням психологічних особливостей учнів різних вікових категорій у своїх працях розкрили відомі педагоги Б. Гнеденко та І. Тесленко. У роботах Н. Єрмолаєвої, М. Леонтьєвої, С. Ляпіна, О. Маркушевича, М. Метельського, Л. Потьомкіної, О. Сєму-шина, В. Снігірьова, Я. Чекмарьова розглянуто сутнісні характерис-тики шкільної математичної освіти в контексті цілей та завдань загальноосвітньої школи на тому чи тому історичному етапі, а також проблема співвідношення математики як науки й математики як шкільного предмета. Деякі аспекти шкільної математичної освіти висвітлено в довідково-нормативних документах (М. Леонтьєва, Б. Сорокін, В. Фірсов та ін.).

Особливості розвитку шкільної математичної освіти в Україні в другій половині ХХ століття певною мірою відображено в історико-педагогічних дослідженнях. В узагальнювальних історико-педагогічних публікаціях проблему навчання математики в школі розглянуто побіжно (М. Анісов, М. Константинов, М. Кузін, М. Левківський, О. Любар, Є. Мединський, О. Мельничук, Ф. Паначин, О. Пискунов, М. Стельмахович, Д. Федоренко, М. Шабаєва та ін.).

Підходи до періодизації розвитку шкільної математичної освіти в Україні розкрито в історико-педагогічних працях Я. Бурлаки, Б. Гнеденка, А. Прус, О. Скриннікової та ін. Зазначимо, що характеристики щодо періодизації розвитку шкільної математичної освіти саме в другій половині ХХ століття є неповними, не визначено критерії, окремі часові відрізки взагалі не вивчалися.

Історико-педагогічне дослідження проблем реформування шкільної математичної освіти в Україні в другій половині ХХ століття та пропозиції щодо оновлення змісту шкільного курсу математики представлено в наукових розвідках С. Абрамовича, Я. Бродського, Б. Гнеденка, С. Головка, М. Кузіна, М. Колмакової, А. Столяра та ін. Основну увагу автори приділяють вивченню протиріч між соціальним замовленням суспільства й реальним станом справ в освіті взагалі й у математичній зокрема. Однак певних напрямів вирішення зазначеної проблеми не окреслено.

Н. Дічек вивчала науково-педагогічну діяльність відомого педа-гога-математика, заслуженого діяча науки Української РСР, професора Олександра Матвійовича Астряба. Дослідниця в кандидатській дисер-тації розкрила досвід науковця з питань методики викладання геометрії й арифметики, створення підручників, навчальних та методичних посіб-ників; проаналізувала його внесок у розвиток методико-математичних концепцій навчання вітчизняної школи; охарактеризувала науково-дослідну роботу О. Астряба в НДІ педагогіки УРСР (1932 - 1958); визначила внесок ученого в поширення передового педагогічного досвіду.

Наприкінці ХХ століття значно активізується історико-педа-гогічне вивчення новаторського досвіду вчителів математики, спрямо-ваності їхніх педагогічних ідей та пошуків. Певною мірою проблему педагогічного новаторства висвітлено в напрацюваннях О. Адаменко, Н. Калениченко, А. Кирди, В. Курила, Л. Лутченко, С. Сисоєвої, І. Со-колової та ін. У цих роботах науковці розглянули погляди, розкрили зміст методик донецького вчителя-новатора В. Шаталова та інших учителів математики (В. Донець, Н. Тарасенкової, О. Хмурої). Вивчення новаторського досвіду дослідники завершують 80-ми роками, питання ж його подальшого розвитку за часів незалежної України взагалі залишилося поза увагою науковців.

Окремі аспекти розвитку шкільної математичної освіти відобра-жено в публікаціях Я. Димарського, Н. Єрмолаєвої, Л. Жовтан, Г. Маслової, Л. Філон, Н. Хміль, Г. Щуки та ін.

Близькою до обраної нами теми є кандидатська дисертація Н. Міськової „Становлення змісту шкільної початкової математичної освіти в Україні (60-ті роки ХІХ - 30-ті роки ХХ ст.)”. Однак хроноло-гічні межі дослідження зовсім не перетинаються з нашим періодом, і тому є підстави наполягати на необхідності досконалого вивчення розвитку шкільної математичної освіти в Україні саме в другій половині ХХ століття.

Проведений історіографічний аналіз показав, що історико-педа-гогічні дослідження, присвячені цілісному вивченню розвитку шкільної математичної освіти в Україні в другій половині XX століття, відсутні.

Отже, актуальність проблеми й недостатня її розробленість в історико-педагогічній науці зумовили вибір теми дослідження: „Розвиток шкільної математичної освіти в Україні (друга половина XX століття)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисерта-ційну роботу виконано в межах комплексної науково-дослідної теми Луганського національного університету імені Тараса Шевченка „Вітчизняна і зарубіжна педагогічна спадщина (друга половина ХІХ - початок ХХІ століття)” (державний реєстраційний номер 0106U013193). Тему дисертації затверджено Вченою радою Луганського національ-ного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 4 від 24.11.2006 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 26.12.2006 р.).

Об'єкт дослідження - процес розвитку шкільної математичної освіти в Україні.

Предмет дослідження - зміст, форми й методи шкільної математичної освіти в Україні в другій половині XX століття.

Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХХ століття. Нижня межа (50-ті роки) зумовлена початком цілеспрямованої роботи з удосконалення шкільної математичної освіти, верхня межа (90-ті роки) пов'язана з прийняттям Концепції шкільної математичної освіти й затвердженням особистісно орієнтованого підходу до навчання математики в загальноосвітній школі.

Мета дослідження - виявити особливості й тенденції розвитку змісту, форм та методів шкільної математичної освіти в другій половині XX століття й визначити можливості використання історико-педагогічного досвіду в сучасних умовах.

Відповідно до предмета й мети дослідження було поставлено такі завдання:

1. Розкрити сутнісні характеристики поняття „шкільна матема-тична освіта” та здійснити історіографічний аналіз проблеми.

2. Виявити соціально-економічні та науково-педагогічні передумови розвитку шкільної математичної освіти в Україні в другій половині XX століття.

3. Узагальнити й систематизувати теоретичні погляди провідних педагогів, психологів, громадських діячів другої половини XX століття щодо мети, завдань, змісту й методів шкільної математичної освіти.

4. Обґрунтувати провідні тенденції розвитку практики шкільної математичної освіти в досліджуваний період.

5. Окреслити шляхи використання історичного досвіду шкільної математичної освіти в сучасних умовах.

Методологічною основою дослідження є положення теорії наукового пізнання, що вимагають визначення науково-методичного апарату, ідеї про взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ та необхідність їх аналізу в конкретних історичних умовах, принципи науковості, історизму, урахування сукупності фактів.

Теоретичну основу дослідження становлять: теоретичні ідеї про завдання та сутність шкільної математичної освіти (Б. Гнеденко, А. Колмогоров, М. Метельський, І. Тесленко); теоретичні підходи до наукового вивчення історико-педагогічного процесу (Л. Ваховський, Н. Дічек, О. Сухомлинська); ідеї щодо періодизації та історіографії вітчизняної історії педагогіки (Н. Гупан, В. Курило, О. Сухомлинська); концептуальні положення щодо розвитку шкільної математичної освіти, які знайшли своє відображення в Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, Концепції шкільної математичної освіти.

Поставлені завдання розв'язувалися за допомогою низки мето-дів: конкретно-пошуковий, завдяки якому було виявлено, відібрано, проаналізовано та систематизовано джерела з проблеми дослідження; періодизації для визначення якісно відмінних періодів у розвитку досліджуваного явища; порівняльно-хронологічний, що дав змогу в хронологічній послідовності відтворити генезу розвитку, змісту, форм та методів шкільної математичної освіти; порівняння, узагальнення, систематизації, синтезу, які забезпечили розгляд досліджуваного феномену як цілісності; інтерпретації отриманих даних для визначення тенденцій розвитку шкільної математичної освіти та перспектив щодо використання історико-педагогічного досвіду в сучасних умовах.

Джерельну базу дослідження становлять: фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (м. Київ) (ЦДАВОВУ) (справи фондів: 2 - Рада Міністрів Української РСР; 166 - Міністерство народної освіти України), Державного архіву Луганської області (ДАЛО) (справи фонду Р-1067 - Обласний відділ народної освіти виконавчого комітету Ворошиловградської обласної ради народ-них депутатів); матеріали Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (м. Київ), Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. М. Горького; законодавчі та нормативні акти, накази й постанови урядових установ, керівних органів освіти; матеріали конференцій, з'їздів, сесій, нарад; публікації в періодичних педагогічних виданнях („Вопросы психологии”, „ВИЕТ”, „Математика в школі”, „Математика в школе”, „Народное образование”, „Освіта Донбасу”, „Освіта України”, „Початкова школа”, „Психология” „Радянська школа”, „Рідна школа”, „Советская педагогика” та ін.); істо-рико-педагогічні, психолого-педагогічні праці, дисертаційні роботи, монографії, статті; навчальні плани, програми, підручники, методичні посібники; довідково-енциклопедичні видання; матеріали мережі Інтернет.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше визначено основні етапи, тенденції й особливості розвитку шкільної математичної освіти в другій половині XX століття в Україні; узагальнено та систематизовано теоретичні погляди відомих педагогів, психологів, громадських діячів другої половини XX століття на проблеми шкільної математичної освіти в Україні, виявлено тенденції розвитку практики вивчення математики в загальноосвітній школі досліджуваного періоду; дістали подальшого розвитку наукові уявлення про сутність та зміст поняття „шкільна математична освіта”, особливості генезису шкільної математичної освіти в Україні в другій половині ХХ столітті. У науковий обіг уведено маловідомі архівні матеріали з проблеми та історичні факти, що не знаходили відображення в попередніх наукових публікаціях.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можли-вості їх використання для розробки й удосконалення навчальних планів і програм, підручників, посібників, методичних рекомендацій зі шкільних математичних дисциплін. Зібраний фактичний матеріал, узагальнення та висновки можуть бути враховані при розробці та викладанні навчальних курсів „Педагогіка”, „Історія педагогіки”, „Шкільний курс математики”, „Методика викладання математики”, спецкурсів, спецсемінарів у вищих педагогічних навчальних закладах України.

Результати проведеного дослідження можуть бути використані в процесі професійної підготовки майбутніх учителів математики у ви-щих навчальних закладах різного рівня акредитації, у системі після-дипломної підготовки та перепідготовки педагогічних працівників, у процесі організації науково-дослідної роботи студентів, магістрантів, для подальшої наукової розробки проблем історії освіти й педагогічної науки України.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження систематично обговорювалися на засіданнях кафедр педагогіки, соціальної педагогіки Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення та висновки доповідалися на Міжнародних науково-практичних конференціях: „Наука и образование - 2007” (Дніпропетровськ, 2007), „Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону” (Ялта, 2009), „Інтеграція системи безперервної освіти України в європейський освітній простір: стан, проблеми, перспективи” (Чернівці, 2009), „Ціннісні пріоритети освіти ХХІ століття: європейський вектор розвитку вищої школи” (Луганськ, 2009).

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 11 одноосібних публікаціях, з них 7 - у наукових фахових виданнях та 4 - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (478 найменувань), 8 додатків на 9 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 228 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи, хронологічні межі, джерела, методологічну та теоретичну основу дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення дисертаційної роботи, представлено дані про апробацію одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади розвитку шкільної математичної освіти в Україні (друга половина XX століття)” розкрито сутнісні характеристики та підходи до визначення поняття „шкільна математична освіта”, здійснено історіографічний аналіз проблеми, виявлено соціально-економічні та педагогічні передумови розвитку шкільної математичної освіти в Україні в другій половині ХХ століття, проаналізовано теоретичні погляди науковців досліджуваного періоду на проблему шкільної математичної освіти.

У ході дослідження було виокремлено кілька підходів до визначення поняття „шкільна математична освіта”. По-перше, деякі дослідники (Б. Гнеденко, І. Тесленко) уважають, що не може бути єдиної дефініції шкільної математичної освіти, це поняття слід визначати для кожної вікової категорії учнів. По-друге, учені Н. Єрмолаєва, С. Ляпін, О. Маркушевич, О. Сємушин підходять до визначення шкільної математичної освіти в контексті порівняння математики як науки й математики як шкільного предмета, що дає змогу мати чітке уявлення про відповідність змісту шкільних математичних дисциплін сучасному рівню розвитку науки. По-третє, сутність шкільної математичної освіти визначається на основі цілей та завдань загальноосвітньої школи на тому чи тому історичному етапі (Я. Чекмарьов та В. Снігірьов). Подібне визначення міститься в Концепції шкільної математичної освіти, пояснювальних записках до навчальних програм, аналогічні думки висловлено в працях М. Леонтьєвої. Найбільш чіткі узагальнення в межах цього підходу було зроблено М. Метельським, який надає шкільній математичній освіті статус найважливішого компонента загальної середньої освіти, виокремлює її з інших галузей освітнього процесу.

З урахуванням означених підходів до визначення ключового для дослідження поняття шкільна математична освіта розглядається як процес і результат засвоєння передбачених навчальною програмою математичних знань, умінь і навичок, який здійснюється, з одного боку, з урахуванням рівня розвитку математики як науки, з іншого - вікових та психологічних особливостей учнів. Мета вивчення математики в школі полягає у: свідомому засвоєнні математичних знань, умінь і навичок; розвитку прийомів логічного мислення та способів пізнання; формуванні наукового світогляду; вихованні навичок самостійної роботи, умінні раціонально та творчо виконувати навчальні завдання; задоволенні потреб суспільства та особистісних потреб учнів у математичному знанні.

Проведений історіографічний аналіз проблеми засвідчив, що цілісного дослідження розвитку шкільної математичної освіти в Україні (друга половина ХХ століття) не існує. Дослідники розкривали лише окремі аспекти історії вітчизняної шкільної математичної освіти: обґрунтування періодизації розвитку школи та шкільної математичної освіти в Україні (А. Прус, О. Скриннікова, О. Сухомлинська та ін.); дослідження генези завдань та змісту шкільної математичної освіти, обґрунтування пропозицій щодо їхнього оновлення (С. Абрамович, Б. Гнеденко, С. Головко, М. Кузін, М. Колмакова); аналіз окремих аспектів новаторського досвіду вчителів математики (О. Адаменко, Н. Калениченко, А. Кирда, В. Курило, Л. Лутченко, С. Сисоєва, І. Соколова) та ін.

У дисертаційній роботі доведено, що, незважаючи на зростання інтересу вітчизняних істориків педагогіки до проблеми розвитку шкільної математичної освіти в другій половині ХХ століття, поки що немає досліджень, які б усебічно й цілісно висвітлювали проблему, узагальнювали на широкій джерельній базі всю сукупність історико-педагогічних фактів та забезпечували достовірність і об'єктивність одержаних результатів.

На основі аналізу періодизацій розвитку української школи (О. Сухомлинська), періодизації розвитку математичної освіти (А. Прус, О. Скриннікова) у дисертації запропоновано власний варіант періодизації розвитку шкільної математичної освіти в другій половині ХХ століття, підставою для якої стала зміна орієнтирів щодо відбору змісту шкільних математичних дисциплін. На першому етапі (50-ті - перша половина 60-х років) переважала орієнтація змісту математичної освіти на суспільно-виробничу працю та вирішення завдань політехнічної підготовки; на другому етапі (друга половина 60-х - 80-ті роки) провідним орієнтиром для відбору змісту освіти стають відповідність математики як навчального предмета математиці як науці, розвиток логічного та абстрактного мислення учнів; на третьому етапі (90-ті роки) зміст математичної освіти визначається в контексті парадигми особистісно орієнтованого навчання.

Аналіз історичних передумов розвитку шкільної математичної освіти в Україні дозволив установити, що витоки вивчення математики сягають часів Київської Русі. Проте безпосередньо теоретико-методичні основи системи навчання математики в загальноосвітній школі почали активно розроблятися в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття (дослідження П. Білібіна, С. Виноградова та ін.). Це було пов'язано з бурхливим соціально-економічним розвитком країни, освітніми реформами 60-х років ХІХ та початку ХХ століття. Важливим чинником розвитку математичної освіти став суспільно-педагогічний рух, зокрема математичні з'їзди, конференції, діяльність Київського фізико-математичного товариства. Особливе значення відіграв математичний конгрес, який проходив у Римі (1908) і яким визначено основні напрями модернізації шкільної математичної освіти. Характерним недоліком викладання математики в дореволюційній середній школі був формалізм, відірваність шкільної математичної освіти від життя, використання її лише як „гімнастики для розуму”.

Кардинальні перетворення в шкільній математичній освіті пов'язані з передвоєнною освітньою політикою (О. Астряб, К. Лебедин-цев, М. Салум), прийняттям Закону „Про зміцнення зв'язку школи з життям і подальший розвиток системи народної освіти СРСР” (1958).

Проблеми шкільної математичної освіти другої половини ХХ століття знайшли відображення у вітчизняній педагогічній теорії. У зазначений період педагоги-теоретики обґрунтовують нові підходи до відбору змісту шкільної математичної освіти. На підставі аналізу науко-вої літератури з теми дослідження з'ясовано, що на початку цього періоду орієнтиром для відбору змісту вчені вважали підготовку шкільної молоді до праці на виробництві (О. Артемов, О. Сємушин, В. Чайковський), а починаючи з другої половини 60-х років, пріоритетного значення набувають відповідність шкільних математичних предметів здобуткам математики як науки та орієнтація на розвиток особистості учня (М. Богданович, М. Журбас, Л. Карасьова, А. Колмогоров, А. Конфорович, В. Крутецький, Ф. Сем'я, І. Тесленко та ін.). Перетворення в змісті математичної освіти призвели до суттєвих зрушень у методиці викладання математики. Тенденція до психолого-педагогічного обґрунтування вивчення математики в загальноосвітній школі, збільшення загальнопедагогічних і психологічних досліджень, ідеї педагогіки співробітництва призвели до гуманізації шкільної математичної освіти (Р. Басангова, М. Віленкін, В. Глазирін, Б. Гнеденко, А. Головін, С. Манведов, А. Мартинова, А. Мишкіс, А. Окунєв, О. Погорелов, М. Потоцький, В. Таточенко, Н. Чиканцев, В. Чучуков, Л. Шалєва, І. Шаповал, У. Швець та ін.), утіленням якої в 90-ті роки ХХ століття стає парадигма особистісно орієнтованого навчання (Н. Боглаєва, І. Гібш, М. Головань, В. Забранський, Г. Коберник, В. Коваль, Л. Коломийченко, А. Пеньков, С. Подмазін, Є. Смирнова, Т. Степанова, Т. Сукач, С. Яценко та ін.).

У другому розділі „Особливості й тенденції розвитку шкільної математичної освіти в Україні в другій половині XX століття” виявлено зміни, що відбувалися в змісті шкільної математичної освіти в другій половині ХХ століття; розкрито особливості організації, форм і методів шкільної математичної освіти впродовж досліджуваного періоду; проаналізовано вплив передового та новаторського досвіду вчителів математики на процес розвитку шкільної математичної освіти; обґрунтовано провідні тенденції розвитку практики шкільної математичної освіти в досліджуваний період; окреслено шляхи використання історичного досвіду шкільної математичної освіти в сучасних умовах.

Упродовж другої половини ХХ століття в Україні відбувалися інтенсивні зміни в завданнях та змісті шкільної математичної освіти, кардинально трансформувалися засади для їхнього формування. На першому етапі освітня політика, закріплена в Законі 1958 року, спрямовувалась на забезпечення зв'язку школи з життям, зумовила тенденцію до орієнтації змісту шкільних математичних дисциплін на суспільно-виробничу працю та вирішення завдань політехнічної підготовки учнів. Це, з одного боку, підсилювало практичне значення вивчення математики в школі, з іншого - призвело до невідповідності змісту шкільних математичних курсів новітнім досягненням математики як науки. Для подолання цього протиріччя на другому етапі створювались нові навчальні програми, які забезпечували зближення математики як навчального предмета й математики як науки та перехід на більш високий рівень викладання математичних дисциплін у школі. У другій половині 80-х років помітними стають тенденції до диференціації та гуманітаризації шкільної математичної освіти, що значно підсилило спрямованість змісту шкільних математичних дисциплін на розвиток особистості учня.

Значних перетворень зміст шкільної математичної освіти зазнав на третьому етапі (90-ті роки), коли затверджувалась нова парадигма вивчення математики в школі, спрямована на створення національної школи, гуманізацію, гуманітаризацію, диференціацію та індивідуаліза-цію навчання. Ці тенденції простежуються в Концепції шкільної мате-матичної освіти (1990), проекті Державних стандартів з математики (1997), варіативних навчальних програмах з математичних дисциплін.

Нові підходи до визначення завдань та змісту шкільної математичної освіти викликали потребу в удосконаленні організації, форм, методів та засобів навчання математики. На першому етапі, у 50-х - першій половині 60-х рр., перевага надавалася уроку, проте широко використовувались різні види екскурсій (загальновиробничі, спеціальні), учні залучалися до виготовлення навчально-наочного приладдя. На другому етапі форми та методи вивчення математичних дисциплін у загальноосвітній школі були зорієнтовані перш за все на розвиток особистості учня й, у першу чергу, на розвиток логічного та абстрактного мислення. У практику загальноосвітньої школи в умовах реалізації диференційованого підходу втілювалися методи розвиваль-ного та концентрованого навчання, упроваджувалися різноманітні форми організації самостійної роботи учнів, проблемного навчання, урізноманітнювались форми діагностики знань учнів. Широко використовувались уроки різних типів, практичні заняття (лабораторні роботи, виміри на місцевості, практикуми), співбесіди, консультації, факультативні заняття, екскурсії, а також лекції (вступні, поточні, оглядові), колоквіуми, семінари, заліки для учнів старших класів. На третьому етапі продовжувалось урізноманітнення форм і методів навчання, поширювалися активні, ігрові методи (ланцюжок, естафета, казка на математичні теми тощо).

Науково-технічна революція сприяла появі значної кількості технічних та електронно-обчислювальних засобів навчання (спочатку мікрокалькуляторів, а потім комп'ютерів). Створення математичних кабінетів передбачало збільшення обсягу наочних посібників та навчально-методичної літератури. Як наслідок, було посилено увагу до технічного всеобучу вчителів, з'явилась можливість для більш широкого використання алгоритмічного, програмованого навчання.

Важливим чинником розвитку шкільної математичної освіти другої половини ХХ століття став передовий педагогічний досвід та педагогічне новаторство вчителів математики. Передовий досвід забезпечував досягнення значних результатів у вивченні математики в межах традиційного навчально-виховного процесу за рахунок переважно суб'єктивних чинників (особистісних якостей, здібностей, рівня педагогічної майстерності вчителя). Більшість передових педагогічних ідей учителів математики України 50 - 70-х років ХХ століття (Я. Айзенштат, Ф. Білецький, Б. Білоцерківська, М. Гельфанд, І. Гольденблат, П. Горбатий, Г. Гріневіч, О. Дубінчук, С. Литюк, Л. Лоповок, Д. Маєргойз, В. Матвєєв, В. Осинська, М. Салум, З. Самодурова, Б. Сиваковський, К. Сікорський, Т. Тарловська, І. Тесленко та ін.) увійшли в традицію, перетворилися в загальну практику, збереглися й розвиваються в досвіді сучасної школи.

Поширювався й утілювався передовий досвід застосування аналізу та синтезу при розв'язанні арифметичних задач, використання графічного методу розв'язання арифметичних задач, роботи в зошитах з друкованою основою, використання методів ефективного вивчення ірраціональних і логарифмічних рівнянь, передовий педагогічний досвід зі створення та обладнання математичних кабінетів тощо.

У другій половині 80-х років ХХ століття з'явилися нові можливості для відмови від авторитарної педагогіки. Прояви формалізму в організації, формах і методах навчання спровокували в галузі шкільної математичної освіти в умовах так званої „перебудови” кардинальні зміни. Невдоволення станом справ в освіті вилилося в потужний загальносоюзний педагогічний рух під назвою „педагогіка співробітництва”, у якому брали участь і українські вчителі матема-тики. Авторів такої педагогіки називали „вчителями-новаторами”.

Новаторський досвід, на відміну від передового, характери-зувався орієнтацією на нові ідеї, нові методи й прийоми здійснення навчально-виховної роботи. Він був авторським, унікальним і збага-чував педагогічну діяльність новими ідеями, підходами, принципами (блочне введення теоретичних знань, багатократне повторення мате-ріалу, гармонійний розвиток мислення, поєднання зовнішнього контролю та самоконтролю, гуманізм). Доступність новаторського досвіду вчителів математики В. Шаталова та його послідовників Р. Даниловича, В. Легасова, Л. Москаліної, Ю. Соколова, В. Чатурії створювала оптимальні умови для розвитку творчого потенціалу вчителів, сприяла пошуку нових шляхів до розв'язання ще не вирішених питань навчання математики в школі. Масове поширення передового й новаторського досвіду сприяло виникненню нових напрямків у навчанні, підвищувало якість знань учнів, сприяло вдосконаленню педагогічної майстерності вчителів математики.

У ході дослідження встановлено, що провідними тенденціями розвитку практики навчання математики в школі в досліджуваний період були: активізація самостійної роботи учнів; підсилення практичної значущості вивчення математичних дисциплін; гуманізація, гуманітаризація, диференціація, індивідуалізація навчання, орієнтація на розвиток особистості учня.

Дослідження процесу розвитку шкільної математичної освіти в Україні в другій половині XX століття дозволило зробити такі висновки:

1. У дисертації на основі використання широкого кола джерел подано розгорнуту характеристику поняттю „шкільна математична освіта”, здійснено історіографічний аналіз проблеми, охарактеризовано передумови розвитку шкільної математичної освіти в Україні в другій половині ХХ століття, проаналізовано розвиток теоретичних поглядів на проблему вивчення математики в школі, досліджено тенденції й особливості вдосконалення змісту, форм, методів засобів шкільної математичної освіти в досліджуваний період, проведено узагальнення та осмислення передового й новаторського досвіду навчання математики в загальноосвітній школі України другої половини ХХ століття.

2. Узагальнення існуючих підходів до тлумачення ключового поняття дослідження дало підстави розглядати шкільну математичну освіту як процес і результат засвоєння передбачених навчальною програмою математичних знань, умінь і навичок, який здійснюється, з одного боку, з урахуванням рівня розвитку математики як науки, з іншого - вікових та психологічних особливостей учнів. Мета вивчення математики в школі полягає у свідомому засвоєнні математичних знань, умінь і навичок, розвитку прийомів логічного мислення та способів пізнання, формуванні наукового світогляду; вихованні навичок самостійної роботи, умінні раціонально та творчо виконувати завдання, задоволенні потреб суспільства та особистісних потреб учнів у математичному знанні.

3. Історіографічний аналіз проблеми показав, що цілісного дослідження розвитку шкільної математичної освіти в Україні в другій половині ХХ століття не проводилося. Дослідники торкалися лише деяких аспектів історії вітчизняної шкільної математичної освіти в межах своїх наукових розвідок: періодизація розвитку школи та шкільної математичної освіти в Україні, висвітлення окремих аспектів її розвитку в другій половині ХХ століття; вивчення особливостей розвитку шкільної математичної освіти в окремих регіонах України; дослідження генези завдань та змісту шкільної математичної освіти; аналіз новаторського досвіду вчителів математики. Відсутність спеціального дослідження, присвяченого розвитку шкільної математичної освіти в другій половині ХХ століття, актуалізує тему дисертаційної роботи.

4. На основі аналізу періодизацій розвитку української школи й шкільної математичної освіти встановлено, що хронологічні межі нашого дослідження охоплюють три етапи розвитку досліджуваного явища: 1) 50-ті - перша половина 60-х років; 2) друга половина 60-х - 80-ті роки; 3) 90-ті роки ХХ століття. Безпосередньо теоретико-методичні основи системи навчання математики в школі починають розроблятись в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття. Соціально-економічні, педагогічні передумови зумовили основні напрями модернізації шкільної математичної освіти. Кардинальні перетворення в шкільній математичній освіті були також пов'язані з передвоєнною освітньою політикою та прийняттям Закону „Про зміцнення зв'язку школи з життям і подальший розвиток системи народної освіти СРСР” (1958).

5. У педагогічній теорії другої половини ХХ століття приділено увагу обґрунтуванню нових підходів до відбору змісту шкільної математичної освіти. На першому етапі орієнтиром для відбору змісту вчені вважали підготовку шкільної молоді до праці на виробництві, а в другій половині 60-х - 80-х роках (другий етап) пріоритетного значення набувають відповідність шкільних математичних предметів здобуткам математики як науки та орієнтація на розвиток особистості учня, 90-ті роки (третій етап) характеризуються обґрунтуванням особистісно орієнтованої парадигми шкільної математичної освіти. Було зроблено теоретичні узагальнення щодо психолого-педагогічного обґрунтування шкільної математичної освіти.

6. Виявлено тенденції трансформації змісту шкільної матема-тичної освіти в другій половині ХХ століття. У 50-х - першій половині 60-х років відповідно до обґрунтованих ученими критеріїв навчальні програми з математичних дисциплін мали тенденцію на встановлення зв'язку з суспільно-виробничою працею, із завданнями політехнічної підготовки учнів. Навчальні програми другої половини 60-х - 80-х років минулого століття відзначалися тенденцією до зближення змісту математики як навчального предмета й математики як науки, підсилення спрямованості змісту математичних дисциплін на розвиток інтелектуальних здібностей та науково-пізнавальної самостійності учнів, формування наукового світогляду. У навчальних програмах з математики в загальноосвітній школі в 90-х роках ХХ століття знайшли відображення ідеї диференціації та гуманізації, основоположного значення набуває особистісно орієнтоване навчання математики.

7. Перетворення в змісті шкільної математичної освіти зумовили потребу в удосконаленні організації, форм, методів та засобів навчання математики. У досліджуваний період спостерігалася тенденція до використання форм і методів, зорієнтованих на розвиток особистості учня, на активізацію самостійної й творчої роботи школярів. У практиці в умовах диференційованого підходу втілювалися методи розвиваль-ного та концентрованого навчання, упроваджувалися різноманітні форми організації самостійної роботи учнів, проблемного навчання, урізноманітнювались форми діагностики знань учнів. Використо-вувались уроки різних типів, лекції, практичні заняття, колоквіуми, семінари, співбесіди, заліки, консультації, факультативні заняття, екскурсії. Вираженою була тенденція до масового застосування технічних та електронно-обчислювальних засобів навчання, підсилення уваги до технічного всеобучу вчителів, більш широкого використання алгоритмічного, програмованого навчання.

8. Одним з вагомих чинників розвитку шкільної математичної освіти в другій половині ХХ століття був передовий та новаторський педагогічний досвід учителів математики. Передовий досвід був спрямований на подолання недоліків і труднощів, вирішення окремих питань і не передбачав вихід за межі традиційного навчально-виховного процесу. Новаторський досвід характеризувався орієнтацією на нові ідеї, нові методи й прийоми здійснення навчально-виховної роботи й зумовлював системні зміни. Передові й новаторські ідеї вчителів математики творчо використовувалися в практичній роботі.

9. Проведений аналіз теоретичних аспектів, узагальнення практики шкільної математичної освіти в другій половині ХХ століття дозволяє окреслити шляхи використання історичного досвіду вивчення математики в загальноосвітній школі в сучасних умовах. По-перше, історико-педагогічний досвід показує, що ефективність відбору змісту шкільної математичної освіти зумовлюється щонайменше трьома чинниками: відповідністю змісту шкільних математичних дисциплін сучасному рівню розвитку математики як науки; урахування процесуального боку навчання; урахування вікових та індивідуальних особливостей, потреб та інтересів учнів. Важливо гармонізувати їхній вплив на зміст навчального матеріалу. По-друге, до розробки навчальних програм з математики доцільно залучати провідних учених-математиків, педагогів та психологів, відомих учителів-практиків. По-третє, одночасно з сучасними інноваційними методиками доцільно використовувати апробовані часом здобутки передового та новатор-ського досвіду, які не втратили своєї актуальності й у сучасних умовах, а саме: крупноблочного повідомлення знань за допомогою опорних сигналів; провідної ролі теоретичних знань; випереджального навчання; проблемного навчання; концентрованого навчання тощо. По-четверте, потрібно відновити всі щаблі системи вивчення, узагальнення та поширення передового й новаторського педагогічного досвіду вчителів математичних дисциплін. Бажано використовувати перевірені історією форми цієї роботи: обмін досвідом, практикуми, створення картотек передового педагогічного досвіду, радіо- і телепередачі. По-п'яте, важливо відновити вплив суспільно-педагогічного руху на вдосконалення математичної освіти. У зв'язку з цим заслуговують на увагу досвід проведення математичних з'їздів, інтенсивного обговорення на сторінках педагогічної преси навчальних програм, концепцій, популяризація діяльності відомих учителів в електронних засобах інформації.

Виконане дослідження не охоплює всіх аспектів розвитку шкільної математичної освіти другої половини ХХ століття. Подальшими напрямками історико-педагогічного вивчення проблеми ми вважаємо такі: розвиток шкільної математичної освіти в окремих регіонах України; дослідження педагогічної спадщини вчителів математики Луганщини; використання історико-педагогічного досвіду вивчення математики в практиці роботи сучасної школи тощо.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях

1. Павлюк О. М. Шкільна математична освіта як предмет педагогічного дослідження / О. М. Павлюк // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2007. - № 17 (133). - С. 212 - 218.

2. Павлюк О. М. Розробка психологічних аспектів шкільної ма-тематичної освіти в освіті другої половини ХХ століття / О. М. Павлюк // Зб. наук. пр. Уман. держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / редкол. : Побірченко Н. С. (гол. ред.) та ін. - Умань, 2008. - Вип. 25. - С. 108 - 113.

3. Павлюк О. М. Спрямованість тематики дисертаційних робіт з розвитку шкільної математичної освіти в Україні в другій половині ХХ століття / О. М. Павлюк // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. пр. / за заг. ред. проф. В. І. Сипченка. - Слов'янськ, 2009. - Вип. ХLVI. - С. 284 - 287.

4. Павлюк О. М. Сучасні підходи до проблеми періодизації розвитку шкільної математичної освіти в Україні в другій половині ХХ століття / О. М. Павлюк // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шев-ченка : Педагогічні науки. - 2009. - № 6 (169). - С. 188 - 194.

5. Павлюк О. М. Методологічні принципи педагогічної спадщини Віктора Федоровича Шаталова на шляху інтеграції освіти до Європейського освітнього простору / О. М. Павлюк // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. - Вип. 470 (Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. „Інтеграція системи безперервної освіти України в Європейський освітній простір: стан, проблеми, перспективи” (22 - 24 жовт. 2009 р.).- Чернівці, 2009. - С. 107 - 112.

6. Павлюк О. М. Історичний аспект становлення та розвитку змісту шкільної математичної освіти в Україні в другій половині ХХ століття / О. М. Павлюк // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки (За матеріалами IV Міжнар. наук.-практ. конф. „Ціннісні пріоритети освіти ХХІ століття: Європейський вектор розвитку вищої школи”). - 2009. - № 23 (186). - С. 77 - 81.

7. Павлюк О. М. Еволюція розвитку шкільної математичної освіти в Україні в другій половині ХХ століття / О. М. Павлюк // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. пр. Уман. держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / редкол. : Побірченко Н. С. (гол. ред.) та ін. - Умань, 2009. - Вип. 30. - С. 237-244.

8. Павлюк О. М. Особливості організації, форм та методів шкільної математичної освіти в Україні в другій половині ХХ столітті / О. М. Павлюк // Наук. вісн. Ужгород. нац. ун-ту. Сер. „Педагогіка. Соціальна робота”. - Ужгород, 2009. - Вип. 16. - С. 74 - 76.

9. Павлюк О. М. Шаталов Віктор Федорович та його послідов-ники / О. М. Павлюк // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. Педагогіка і психологія. - Ялта, 2010. - Вип. 26. - Ч. 1. - С. 132-135.

10. Павлюк О. М. Шкільна математична освіта в контексті освітніх реформ другої половини ХХ століття / О. М. Павлюк // Наука и образование - 2007 : материалы V Междунар. науч.-практ. конф. - Днепропетровск, 2007. - Т. 1 : Педагогические науки. - С. 95 - 99.

11. Павлюк О. М. Шкільна математична освіта як предмет історико-педагогічного дослідження / О. М. Павлюк // Розвиток освіти в умовах полі етнічного регіону : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 9 - 11 квіт. 2009 р. - Ялта, 2009. - Вип. 5. - Ч. 2. - С. 120 - 123.

АНОТАЦІЯ

Павлюк О. М. Розвиток шкільної математичної освіти в Україні (друга половина XX століття). ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 ? загальна педагогіка та історія педагогіки. ? Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. ? Луганськ, 2011.

У дисертації розглянуто розвиток шкільної математичної освіти в Україні в другій половині ХХ століття. Розкрито поняття „шкільна математична освіта”, здійснено історіографічний аналіз проблеми, обґрунтовано періодизацію та схарактеризовано соціально-економічні й педагогічні передумови, що впливали на розвиток шкільної математичної освіти в досліджуваний період, узагальнено теоретичні погляди відомих педагогів, психологів, громадських діячів другої половини XX століття на проблеми шкільної математичної освіти.

На основі широкої джерельної бази розглянуто особливості та виявлено тенденції трансформації змісту, модернізації форм, методів і засобів шкільної математичної освіти в другій половині ХХ століття. Проаналізовано передовий і новаторський досвід навчання математики в школі, окреслено шляхи використання історичного досвіду шкільної математичної освіти в сучасних умовах.

Ключові слова: шкільна математична освіта, соціально-економічні передумови, зміст, форми, методи, новаторство, передовий досвід, тенденції розвитку шкільної математичної освіти.

Павлюк Е. М. Развитие школьного математического образования в Украине (вторая половина ХХ века). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Луганск, 2011.

В диссертации впервые исследовано развитие школьного математического образования в Украине (вторая половина ХХ века). Раскрыто понятие „школьное математическое образование”, осуществлен историографический анализ проблемы, обоснована периодизация, охарактеризованы исторические предпосылки развития школьного математического образования в исследуемый период. Установлено, что истоки школьного математического образования в Украине достигают времен Киевской Руси, но непосредственное влияние на создание системы изучения математики в школе оказали школьные реформы второй половины ХІХ - начала ХХ века, предвоенная образовательная политика, а также принятие Закона 1958 года „О связи школы с жизнью и дальнейшее развитие системы народного образования СССР”.

В ходе исследования были определены периоды в развитии исследуемого явления: 1) 50-е - первая половина 60-х годов; 2) вторая половина 60-х - 80-е годы; 3) 90-е годы, основанием для выделения которых было изменение ориентиров в выборе содержания математических дисциплин.

Обобщены теоретические взгляды известных педагогов, психологов, общественных деятелей второй половины XX века на проблемы школьного математического образования в Украине, систематизированы публикации и диссертации отечественных авторов по проблеме исследования.

Осуществлен целостный анализ практики изучения математики в общеобразовательной школе исследуемого периода, рассмотрены особенности и выявлены тенденции трансформации содержания, модернизации форм, методов и средств школьного математического образования во второй половине ХХ века.

На протяжении второй половины ХХ века в Украине происхо-дили интенсивные изменения в целях и содержании школьного математического образования, кардинально трансформировались прин-ципы их формирования. Новые подходы к определению задач и содержания школьного математического образования вызвали потреб-ность в усовершенствовании организации, форм, методов и средств обучения математике. Научно-техническая революция способствовала появлению значительного количества технических и электронно-вычислительных средств обучения. Характерной особенностью второй половины ХХ века в организации школьного математического образования было усиление внимания к техническому всеобучу учителей, к совершенствованию их учебно-воспитательной работы.

Проанализирован передовой педагогический опыт в преподавании математики, который интенсивно накапливали работники областных педагогических институтов, учителя средней школы. Передовые педагогические идеи учителей математики второй половины ХХ века характеризуются стремлением достичь сознательного и крепкого усвоения учениками учебного материала, высокой педагогической культурой уроков, ориентацией организации занятий на максимальную самостоятельную активность учеников.

Показан вклад учителей-новаторов в поиск новых принципов и методов обучения, которые базировались не на совершенствовании отдельных аспектов изучения математики, а на новых идеях - гуманизме, сотрудничестве учителя и ученика. Педагогическое новаторство второй половины ХХ века в школьном математическом образовании стало явлением общественным и охватило учителей разных городов и областей Украины, вызывало энтузиазм у учителей многих поколений.

В исследовании обоснованы ведущие тенденции развития практики школьного математического образования в исследуемый период, очерчено пути использования исторического опыта школьного математического образования в современных условиях.

Ключевые слова: школьное математическое образование, социально-экономические предпосылки, содержание, формы, методы, новаторство, передовой опыт, тенденции развития школьного математического образования.

Pavluyk O. M. Development of School Mathematics Education in Ukraine (the second half of the XX century). - Manuscript.

Thesis for candidate degree in Pegagogics, specialty 13.00.01 - general pedagogic and history of pedagogic. - Luhansk Taras Shevchenko National University - Luhansk, 2011.

The dissertation investigates the development of school mathematics education in Ukraine in the second half of the twentieth century. The approaches to the question are revealed, the definition of "school mathematics education is improved, the historiographic analysis of the problem, the periods and characteristics of the socio-economic and educational conditions that influenced the development of school mathematics education in a given period are characterised, the theoretical views of known educators, psychologists, social workers of the second half of the XX century as for the problem of school mathematics education are summarised.

On the basis of wide source analysis the features and tendencies content transformation is discussed, updating forms, methods and means of school mathematics education in the second half of the twentieth century are a viewed. The advanced and innovative experience of teaching mathematics at school and, the ways to use historical experience of school mathematics education in modern terms are analysed.

Keywords: school mathematical education, socio-economic background, contents, forms, methods, innovations, best practices, trends in school mathematics education.

Размещено на Allbest.ru