Педагогічні умови формування комунікативної компетентності у майбутніх пілотів цивільної авіації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ПІЛОТІВ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ

Спеціальність: Теорія і методика професійної освіти

Пухальська Галина Анатоліївна

Черкаси, 2011 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Практика експлуатації повітряних судів стан безпеки польотів у цивільній авіації нині вимагають пошуку та розроблення шляхів покращення професійної підготовки пілотів. Питання професійної компетентності пілотів є частиною комплексної проблеми безпеки польотів, що пов'язана з людським фактором. 2010 року у світі різко збільшилася кількість авіаційних подій і катастроф, що посилило важливість розв'язання цієї проблеми.

Через фахову провину пілотів останнім часом трапляється до 90% авіакатастроф. Серед причин фахівці називають недостатній рівень практичних навичок та вмінь, брак професійного мислення льотчиків, помилки під час польотів та непорозуміння між членами екіпажу, між екіпажем та диспетчерами в ускладнених умовах польоту.

Такий стан актуалізує питання підготовки льотних кадрів цивільної авіації, спонукає до наукового переосмислення проблеми формування комунікативної компетентності пілота - командира екіпажа сучасного багатомісного літака.

Соціально-економічні перетворення в Україні стимулювали широкий розвиток міжнародного співробітництва, що суттєво інтенсифікувало визнання різними соціальними групами необхідності підвищення комунікативної компетентності майбутніх фахівців, оволодіння мовами та сигналами міжнародного спілкування, стратегіями взаємодії в екіпажах. Натомість реалії свідчать, що рівень компетентності випускників ВНЗ авіаційного профілю, а даними аналізу цієї проблеми, не завжди відповідає соціальним запитам суспільства.

Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять досягнення педагогіки, психології, висновки сучасних міждисциплінарних праць (філософських і психолого-педагогічних), положення сучасної психолого-педагогічної науки про системно-структурний, суб'єктно-діяльнісний і синергетичний підходи до аналізу педагогічних явищ, філософські засади моделювання системи освіти у XXI столітті, зміст та форми професійної підготовки фахівців, концептуальні положення теорії спілкування та управлінської діяльності, особистісно орієнтовану освіту як провідний чинник гармонізації суспільства, особистість як активного суб'єкта діяльності й розвитку, підходи до організації професійної підготовки, оцінювання ефективності та якості підготовки фахівців), теоретичні й методичні засади льотного та наземного навчання майбутніх пілотів, оцінювання професійної готовності фахівців.

Водночас на сьогодні педагогічні умови формування комунікативної компетентності пілотів цивільної авіації у ВНЗ ще не стали предметом спеціального наукового дослідження, оскільки дотепер не окреслено цілі, не розв'язано завдання, не з'ясовано зміст і технологію формування комунікативної компетентності пілотів, не обґрунтовано принципи, не вивчено критерії оцінювання такої компетентності. Це не сприяє цілеспрямованій організації підготовки фахівців у ВНЗ, суттєво знижує ефективність формування в них професійної культури, не створює оптимальних умов для самоактуалізації, не забезпечує соціальну адаптацію випускників. У зв'язку з цим, проблема виявлення та обґрунтування педагогічних умов формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів має особливе значення для авіаційної педагогіки та практики організації авіаційних перевезень.

Отже, протиріччя між соціально-економічною потребою якісних змін у підготовці пілотів до льотної діяльності у сфері авіаційного транспорту та наявним станом їхньої комунікативної компетентності, актуальність і недостатній рівень теоретичного та практичного опрацювання порушеної проблеми зумовили вибір теми дослідження «Педагогічні умови формування комунікативної компетентності у майбутніх пілотів цивільної авіації».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з проблематикою науково-дослідного сектору Державної льотної академії України, що погоджена з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України за темою «Досягнення теорії і практики підготовки авіаційних кадрів у єдиному інформаційному просторі на основі дистанційного навчання» (1Б52.03 РК 0103U003359 від 05.11.2002 р. №633). Тема дисертації затверджена вченою радою Державної льотної академії України (протокол №4 від 23.07.2005 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №7 від 25.09.2007 р.).

Мета дослідження полягає в з'ясуванні, обґрунтуванні педагогічних умов та апробуванні системи їх реалізації під час наземної підготовки для формування комунікативної компетентності в майбутніх пілотів цивільної авіації.

Завдання дослідження:

1. Конкретизувати та науково обґрунтувати сутність поняття «комунікативна компетентність майбутнього пілота цивільної авіації»;

2. Виокремити та охарактеризувати критерії, показники й рівні сформованості комунікативної компетентності в курсантів-пілотів;

3. Дослідити педагогічні умови формування комунікативної компетентності в майбутніх пілотів цивільної авіації;

4. Розробити й експериментально перевірити систему формування комунікативної компетентності в майбутніх пілотів цивільної авіації в процесі професійної підготовки, а також верифікувати модель її реалізації;

5. Підготувати методичні рекомендації з формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації в процесі їх професійної підготовки у вищій школі.

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки майбутніх пілотів цивільної авіації.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації під час наземної підготовки.

Методи дослідження. Для розв'язання порушених завдань використано комплекс методів теоретичного та емпіричного дослідження: теоретичні - аналіз теоретичних джерел із проблем вищої школи, професійної підготовки фахівців у ВНЗ для окреслення дослідницьких напрямів та уточнення понятійно-категоріального апарату, класифікація й систематизація теоретичних та експериментальних даних для обґрунтування сутності, мети, завдань, змісту, структури, рівнів сформованості комунікативної компетентності майбутніх пілотів, метод моделювання для побудови моделі формування комунікативної компетентності в процесі їх професійної підготовки у ВНЗ, аналіз професійної діяльності пілотів для з'ясування ролі та місця комунікативної компетентності в їхній професійній діяльності, емпіричні - вивчення й оцінювання сучасного стану підготовленості пілотів для отримання початкових даних дослідження, спостереження, бесіди, анкетування, тестування, експертне оцінювання для дослідження стану й динаміки формування комунікативної компетентності курсантів у процесі їх професійної підготовки у ВНЗ, вивчення результатів професійної підготовки пілотів для побудови змісту спецкурсу щодо формування комунікативної компетентності курсантів у ВНЗ, педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний) для перевірки ефективності розроблених педагогічних умов, методи математичної статистики для опрацювання отриманих даних та інтерпретації кількісних і якісних характеристик роботи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- уперше обґрунтовано систему формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів у процесі їх професійної підготовки у ВНЗ на підставі інтеграції особистісно орієнтованого навчання, проблемного та модульного навчання, що реалізовано через ієрархічну чотириблокову модель, з'ясовано сутність поняття «комунікативна компетентність майбутнього пілота цивільної авіації»;

- удосконалено процес професійної підготовки майбутніх пілотів цивільної авіації шляхом запровадження технології формування комунікативної компетентності, розвитку основних компонентів комунікативної компетентності майбутніх пілотів;

- дістали подальшого розвитку теоретичні засади професійного розвитку особистості в умовах суб'єкт-суб'єктної взаємодії між курсантом та викладачем у навчальному процесі при використанні професійно орієнтованих завдань проблемного характеру.

Практичне значення дослідження вмотивоване конкретною реалізацією результатів дослідження в підготовці пілотів для цивільної авіації України, а також розробленням навчально-методичних посібників «Основи формування професійної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації» та «Формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації», комп'ютерної системи навчання «Компетентність» та їх упровадженням у навчальний процес льотної академії України.

На підставі одержаних експериментальних даних і висновків розроблено науково-методичні рекомендації для науково-педагогічних працівників, працівників управління освітніх закладів стосовно вдосконалення навчальних програм підготовки майбутніх пілотів, опанування авіаційної психології та педагогіки, обґрунтування спецкурсів і спецсемінарів з особистісно орієнтованих технологій професійної підготовки курсантів-пілотів.

Результати дослідження впроваджено та реалізовано в навчально-виховний процес Державної льотної академії України (довідка №264 від 27.01.2011 р.), Кіровоградського льотного училища (довідка №11 від 24.11.2010 р.), льотного факультету Харківського університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба (акт №350/176/41/33/111 від 01.04.2011 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та результати дослідження викладено в доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях: «Профессиональная подготовка авиационных специалистов в свете современных требований» (Кіровоград, 2006), «Досвід та проблеми країн Європи (Великобританії, Німеччини, Франції, Іспанії, України) з реалізації ідей Болонської конвенції» (Біла Церква, 2007), на всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Авіація та космонавтика: стан, досягнення і перспективи» (Кіровоград, 2010), «Запобігти, врятувати, допомогти» (Харків, 2010), «Новітні технології - для захисту повітряного простору» (Харків, 2010), обговорено на методичних семінарах та засіданнях кафедри авіаційної педагогіки і психології Державної льотної академії України.

Публікації.

Основні результати дослідження відображено в 13 наукових публікаціях, зокрема - 5 наукових публікаціях у збірниках матеріалів у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 2 навчально-методичних посібниках, одній статті в іншому науковому виданні, 5 - у матеріалах конференцій.

Особистий внесок здобувача. У статті «Професійна компетентність як підґрунтя для формування фахової майстерності пілотів цивільної авіації» дисертантом охарактеризована структура професійної компетентності майбутнього пілота, описані її основні компоненти, у статті «Диагностика психофизиологических и физических качеств при пролонгированном профессионально-психологическом отборе» досліджено матеріали аварійності в авіації за людським фактором у ХХ ст., згідно з даними спостережень наведено та проаналізовано показники емоційно-вольової стійкості пілотів.

Структура дисертації.

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків на 44 сторінках, списку використаних джерел (316 найменувань).

Повний обсяг роботи становить 273 сторінок. Основний зміст дисертації викладено на 192 сторінках. Робота містить 11 рисунків, 26 таблиць, що займають 22 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, доведено зв'язок роботи з науковими програмами й планами, аргументовано об'єкт, предмет, мету й завдання дисертації, охарактеризовано методи дослідження, умотивовано наукову новизну й практичне значення роботи, конкретизовано особистий внесок здобувача, подано відомості про впровадження та апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі «Формування комунікативної компетентності пілотів цивільної авіації як психолого-педагогічна проблема» проведено історичний і психолого-педагогічний аналіз стану опрацювання проблеми в науковій літературі. Систематизування історичних етапів розвитку вітчизняної авіації дало змогу виконати науковий аналіз та надати психолого-педагогічну характеристику цим етапам.

Поняття «компетентність» науковці тлумачать насамперед як спроможність кваліфіковано провадити діяльність, виконувати завдання або роботу. При цьому воно містить набір знань, навичок і вмінь, що допомагають особистості ефективно діяти або виконувати окремі функції, спрямовані на досягнення чинних стандартів у професійній галузі або в певній діяльності. Згідно з результатами аналізу наукової літератури, присвяченої підготовці майбутніх пілотів (Р.М. Макаров, С.М. Неділько та ін.), сформульовано концептуальні положення.

1. Метою професійної підготовки курсантів є забезпечення високого рівня їхньої компетентності як майбутніх пілотів щодо питань організації й проведення професійної та психологічної підготовки, майстерного керування літаком за будь-яких умов повітряної ситуації, управління екіпажем;

2. Зміст підготовки курсантів авіаційного ВНЗ включає сукупність загальних і професійних уявлень, понять, суджень фахової діяльності пілотів, залежить від змісту та передбачає такі компоненти: буттєвий, пізнавальний, діяльнісний, особистісний, праксеологічний, ціннісний;

3. Про результативність системи підготовки курсантів свідчить професійна, психологічна та особистісна готовність курсантів.

Ретельне осмислення наукової літератури, ОКХ та ОПП підготовки пілотів у Державній льотній академії України дало змогу описати структуру професійної діяльності пілота цивільної авіації, що включає такі компоненти: діагностичний, прогностичний, проектувальний, організаційний, технологічний, соціально-комунікативний, оцінний і творчий.

Різноманітні й багатоаспектні дефініції тлумачення поняття «комунікативна компетентність» відображають складну природу окресленого явища. Проведений теоретичний аналіз уможливив інтерпретацію комунікативної компетентності майбутнього пілота цивільної авіації як заснованої на знаннях та чуттєвому досвіді здатності орієнтуватися в ситуаціях службового, управлінського та педагогічного спілкування, усвідомлювати мотиви, стратегії поведінки, психічні стани як власні, так і комунікативних партнерів (членів екіпажу), освоювати технології взаємодії й техніки спілкування в різних ситуаціях (польотних, під час навчання на землі, у побуті).

До структури комунікативної компетентності пілота цивільної авіації належать такі компоненти: комунікативні знання (когнітивний компонент), комунікативні навички та вміння (операційний компонент), комунікативна спрямованість (ціннісно-мотиваційний компонент), комунікативна креативність (креативний компонент).

На етапі констатувального експерименту вивчено особливості комунікативної компетентності пілотів загонів цивільної авіації та сформованість досліджуваної властивості в курсантів-випускників.

Для його проведення обрано такий інструментарій: адаптована анкета «Командир екіпажу - очима підлеглих», опитувальник «Соціально-психологічні характеристики суб'єкта спілкування», тест «Інтерперсональна діагностика» Т. Лірі, методика КОС-2, тест К. Томаса. Проведений аналіз дав змогу зробити висновок про недостатню ефективність сформованості комунікативної компетентності в названої категорії фахівців. Концептуальним підґрунтям підвищення якості підготовки майбутніх пілотів та формування високого рівня їхньої комунікативної компетентності визнано: поглиблення фундаментальних знань, гуманізація підготовки курсантів, диференціація змісту навчання за видами майбутньої професійної діяльності, створення системи дієвої психологічної підготовки, що має супроводжувати створення комплексу належних педагогічних умов.

У другому розділі «Теоретичні та методичні засади формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації» окреслено теоретичні й методичні аспекти спілкування та взаємодії пілотів в екіпажах цивільної авіації, обґрунтовано педагогічні умови формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації, охарактеризовано систему формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів, розроблено педагогічну технологію формування їхньої комунікативної компетентності, навчально-методичні матеріали для проведення занять, досліджено компоненти, критерії, показники та рівні комунікативної компетентності майбутніх пілотів.

Психолого-педагогічне проектування процесу формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів потрактовано як комплексне та інтерактивне явище, від якого залежить ефективність педагогічної діяльності в ході формування такої компетентності.

Головною функцією є функція зв'язку педагогічної теорії з практикою. На цій підставі побудовано модель системи формування у ВНЗ комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації, що постає як навчально-виховний комплекс, який коригують і вдосконалюють, керуючись вимогами соціального замовлення, нормативними документами й практичним досвідом.

Модель складається з кількох блоків: блок управління, блок умов, процесуальний блок, результативний блок (рис.).

Рис. - Модель системи формування у ВНЗ комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації:

Результат теоретико-експериментальної роботи - розроблення компонентів комунікативної компетентності майбутніх пілотів: когнітивний, операційний, ціннісно-мотиваційний, креативний компоненти, відповідно до яких розмежовано критерії та показники сформованості. На основі обґрунтованих критеріїв виокремлено рівні комунікативної компетентності майбутніх пілотів: високий, середній та низький. Згідно з обраною логікою дослідження, запропоновано та аргументовано педагогічні умови, що можуть стати продуктивними для формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів під час навчально-виховної діяльності у ВНЗ.

Перша умова - упровадження в навчальний процес методик і технологій особистісно орієнтованого та проблемного навчання, друга умова - використання переваг модульно-рейтингової системи навчання майбутніх пілотів, третя умова - застосування нових інформаційних технологій навчання на заняттях під час наземної підготовки, із застосуванням останніх досягнень педагогіки та психології в галузі комунікації та взаємодії між людьми, четверта умова - інтеграція льотного навчання з науками, що вивчають проблеми «людського фактора» в авіації.

Педагогічна система формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів, що логічно утворює ціле, має чітку структуру та ієрархію, включає основні структурні й функціональні компоненти: педагогічну мету, навчальну та наукову інформацію, засоби педагогічної діяльності курсантів і педагогів. Компонентом та рушієм розробленої моделі педагогічної системи формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів є модульна особистісно орієнтована технологія.

Головна мета такої технології - формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації шляхом виконання створених професійно орієнтованих завдань і на підставі педагогічних умов, що дають змогу оперувати рушійними силами розвитку основних якостей особистості курсанта й реалізуються під час проведення спецкурсу, побудованого на модульній основі, системі інформаційно-виховного впливу науково-педагогічних працівників на особистість курсанта, застосуванні мультимедійних засобів навчання. Зміст технології відображено в робочій програмі спецкурсу, що вміщує 5 навчальних модулів. Формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів відбувалося завдяки спеціально створеним педагогічним умовам та ситуаціям, реалізованих за допомогою спецкурсу «Основи формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації», професійно орієнтованих завдань проблемного характеру, новітніх інформаційних технологій, суб'єкт-суб'єктної взаємодії між курсантами та викладачем.

У третьому розділі «Експериментальне дослідження системи формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації» відображено результати експериментальної перевірки педагогічних умов формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації та апробування системи їх реалізації під час наземної підготовки. Перша педагогічна умова - надання переваги особистісно орієнтованому та проблемному навчанню - сприяла формуванню такого стилю взаємодії учасників навчальної діяльності, за якого нейтралізують формальність і функціоналізм та набувають рис міжособистісного, міжсуб'єктного спілкування, стимулювала розвиток рефлексивної позиції, впливала на критичний аналіз і конструктивне вдосконалення курсантами власної компетентності. У ході реалізації цієї умови посутню роль відіграє спецкурс «Основи формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації», що складався з двох частин. Перша частина - лекційна, спрямована на оволодіння курсантами системою знань щодо теоретичних засад професійної компетентності пілота й шляхів її формування. Друга частина - практична, зорієнтована як на закріплення й поглиблення теоретичних знань, так і на безпосереднє формування в курсантів практичних умінь і навичок комунікативної компетентності.

Під час проведення занять проблемний блок включав: на першому етапі - формулювання мети, завдань, опис ситуаційних завдань, представлення курсантам зразків виконання типових завдань, первинний аналіз умов завдання, складання повідомлень стосовно їхнього змісту за зразками, на другому етапі в курсантів формували навички й уміння роботи, вивчали алгоритми діяльності в ситуаціях професійної діяльності, на третьому етапі викладач пропонував курсантам змоделювати ситуацію професійної діяльності на основі певних навчальних завдань так, щоб вони цілком зрозуміли її зміст, вели пошук способів діяльності, пов'язаних із проблемними ситуаціями в найбільш стислі терміни, на четвертому етапі - викладач оцінював творче використання слухачами імітаційного моделювання у процесі розв'язання та відпрацювання професійних завдань на заняттях, під час упровадження моделювання в практичну діяльність.

Для реалізації другої педагогічної умови - застосування модульно-рейтингової системи навчання в ході формування комунікативної компетентності пілотів - спроектовано та структуровано навчальний матеріал на основі принципу модульності.

Третю педагогічну умову - використання нових інформаційних технологій навчання на заняттях під час наземної підготовки, із застосуванням останніх досягнень педагогіки та психології в галузі комунікації й взаємодії між людьми - реалізовано через залучення до процесу підготовки курсантів комп'ютерного навчання й комп'ютерної системи навчання «Компетентність».

Про реалізацію четвертої педагогічної умови - інтеграції льотного навчання з науками, що вивчають проблеми людського «фактора» в авіації -свідчить гармонійне поєднання в спецкурсі та комп'ютерній системі навчання «Компетентність» матеріалів спеціальних дисциплін і педагогічної технології формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів.

Формувальний експеримент складався з таких послідовних фаз: вибір контрольної та експериментальної груп, консультування курсантів експериментальної групи, проведення занять за розробленою педагогічною технологією в експериментальній групі, створення належних педагогічних умов формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації під час підготовки курсантів та їх апробація. На останньому етапі експерти оцінювали рівні сформованості комунікативної компетентності курсантів у ході розв'язання завдань соціально-комунікативної взаємодії. Для статистичного обґрунтування результатів експертного оцінювання в дослідженні застосовано дисперсійний аналіз. Фактором впливу на рівень сформованості комунікативної компетентності курсантів у процесі їхнього навчання обрано технологію, що застосовують у ході їх підготовки («Х») у конкретних педагогічних умовах. Під її впливом вивчено відмінність результативної ознаки «У» (рівень комунікативної компетентності курсантів під час розв'язання квазіпрофесійних завдань).

Ефективність педагогічних умов і технології формування комунікативної компетентності курсантів досліджено за сумарною кількістю балів експертного оцінювання, згідно з визначеними параметрами. Аналіз результатів контрольного вимірювання (табл.) довів, що ЕГ упевнено випереджає КГ. Так, 37% курсантів ЕГ мали високу результативність діяльності, порівняно з 31% у КГ, при цьому низьку результативність діяльності в КГ мали 15% курсантів, у ЕГ таких не зафіксовано.

Табл. - Узагальнені результати експертного оцінювання рівня успішності діяльності курсантів у ході виконання ними проблемних завдань щодо взаємодії з членами екіпажу наприкінці експерименту (%):

За всіма досліджуваними показниками курсанти ЕГ засвідчили кращі результати, ніж курсанти КГ. Про це свідчить наявність позитивних змін і підвищення ефективності виконання курсантами ЕГ проблемних завдань, її відмінність від КГ. Доведення статистичної значущості результатів експерименту на всіх його етапах вможливило висновок проте, що процес формування комунікативної компетентності в майбутніх пілотів відбуватиметься ефективно, якщо реалізувати окреслені педагогічні умови їх підготовки у ВНЗ.

ВИСНОВКИ

У дослідженні запропоновано теоретичне узагальнення й нове розв'язання проблеми формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації в процесі їх професійної підготовки у вищій школі, що відображено у створенні, обґрунтуванні й експериментальній перевірці педагогічних умов формування комунікативної компетентності в курсантів ВНЗ авіаційного профілю. Згідно з отриманими в ході дослідження результатами, окреслено основні теоретичні та практичні здобутки автора, що підтверджують досягнення порушених завдань і дають змогу сформулювати концептуальні висновки: результати історичного й психолого-педагогічного аналізу довели, що, попри наявність наукових досліджень проблеми формування професійної компетентності, окремі питання вивчено недостатньо, зокрема й проблема формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації, що є актуальною для педагогічної науки, має складну й багатозначну природу та потребує організації комплексного міждисциплінарного дослідження. На підставі аналізу наукових джерел та опитування експертів, визначено середню оцінку важливості соціально-комунікативного компонента (2,84), що підтверджує припущення про високе значення цього компонента в професійній діяльності пілота цивільної авіації. Вивчення сучасного рівня підготовки випускників авіаційних ВНЗ дає змогу характеризувати його як такий, що не в повному обсязі відповідає вимогам майбутньої професійної діяльності. З'ясовано, що концептуальним підґрунтям підвищення якості підготовки майбутніх пілотів цивільної авіації та формування високого рівня їхньої комунікативної компетентності має стати: поглиблення фундаментальних знань, гуманізація підготовки курсантів, диференціація змісту навчання за видами майбутньої професійної діяльності, створення системи дієвої психологічної підготовки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пухальська Г.А. Проблема формування професійної готовності пілотів в умовах інформатизації освіти / Г.А. Пухальська. - Військова освіта: Збірн. наук. пр. - К. 2006. - №2 (18). - С. 163-171.

2. Пухальська Г.А. Проблеми підготовки майбутніх пілотів цивільної авіації у вищому навчальному закладі / Г.А. Пухальська // Проблеми інженерно-педагогіної освіти. Збірник наукових праць. Випуск 14-15. - Харків, Українська інженерно-педагогічна академія (УІПА), 2006. - С. 129-135.

3. Пухальська Г.А. Професійна компетентність як підґрунтя для формування фахової майстерності пілотів цивільної авіації / Т.О. Семітківська, Г.А. Пухальська // Наукові праці академії: випуск ХІ / за ред. Р.М. Макарова. - Кіровоград: Видавництво ДЛАУ, 2006. - С. 290-299.

4. Пухальська Г.А. Використання новітніх засобів навчання в процесі формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів / Г.А. Пухальська // Вища освіта України - Додаток 3, том V(12) - 2008 р. - Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». - С. 504-512.

5. Пухальська Г.А. Педагогічні умови формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації / Г.А. Пухальська // Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Педагогіка. Психологія: зб. наук. пр. - К.: Вид-во Нац.авіац.ун-ту «НАУ-друк», 2009. - Вип. 2. - С. 15-18.

6. Макаров Р.Н. Диагностика психофизиологических и физических качеств при пролонгированном профессионально-психологическом отборе / Макаров Р.Н., Селезнев А.В., Пухальська Г.А. // Наукові праці академії: випуск VІ, частина 1 / за ред. Р.М. Макарова. - Кіровоград: ДЛАУ, 2002. - С. 15-25.

7. Пухальська Г.А. Основи формування професійної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації / Пухальська Г.А. - Кіровоград: ДЛАУ, 2008. - 72 с. навчальний педагогічний курсант

8. Пухальська Г.А. Формування комунікативної компетентності майбутніх пілотів цивільної авіації / Пухальська Г.А. - Кіровоград: ДЛАУ, 2010. - 84 с.

Размещено на Allbest.ru