Размещено на http://www.allbest.ru

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ТЕРЕНТЬЄВ Микола Васильович

УДК 35.088.6

ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ “ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ”

25.00.03 - державна служба

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Дніпропетровськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - кандидат історичних наук, доцент

ШПЕКТОРЕНКО Ігор Валентинович,

Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, доцент кафедри філософії та соціології державного управління.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор

ХАДЖИРАДЄВА Світлана Костянтинівна,

Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського, завідувач кафедри управління освітніми закладами та державної служби;

кандидат наук з державного управління

СЛЮСАРЕНКО Олена Миколаївна,

Інститут вищої освіти АПН України, вчений секретар.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 29).

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.М. Дрешпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У період швидких глобальних змін, світової інтеграції, загострення конкуренції особливе місце у формуванні людини та її соціального благополуччя належить освіті, компетентності, можливостям працевлаштування, реалізації та нарощування знань у професійній діяльності. Розвиток кар'єри найчастіше пов'язується з освітою, знаннями.

Професійна підготовка, яка в Україні відбувається з наданням освітньо-кваліфікаційного рівня (ОКР) магістра з державного управління, є значущим фактором для ефективного виконання державними службовцями своїх посадових обов'язків і завдань. Висока ступінь ієрархічності державної служби об'єктивно вимагає урізноманітнення програм навчання, аби отримані знання найкраще відповідали посадовій компетенції, поточним і перспективним професійним обов'язкам.

В Україні спостерігається низький рівень фахових знань державних службовців на всіх рівнях державного управління, дефіцит компетентності, невідповідність отриманої професійної підготовки реальним потребам, коли спеціальність (спеціалізація) або рівень кваліфікації повністю або частково не відповідають професійно-кваліфікаційним вимогам. Професіоналізм державних службовців залишається невисоким. Сучасна професійна підготовка державних службовців повинна не лише узгоджуватися з тенденціями розвитку інформаційного суспільства, держави, а й бути випереджальною. Більшість державних службовців не мають вищої освіти у галузі державного управління. державний службовець освіта післядипломний

Впровадження рівневої освіти (принципу рівневості) у вищу освіту загалом, сприятиме індивідуалізації змісту навчання, зокрема, надасть можливість диференціювати вимоги до вищої освіти державними службовцями різних категорій посад, сприятиме впровадженню особистісно-орієнтованого підходу щодо кар'єрного розвитку державних службовців. Оптимізація змісту освіти за спеціальністю “Державне управління” прискорить насичення державного апарату спеціалістами, які зможуть на базі отриманого ОКР надалі удосконалювати власний професійний рівень, використовуючи при цьому різні види та форми навчання.

Різні аспекти зазначеної проблематики, що останнім часом постійно перебуває в полі зору вчених, досліджувалися в працях українських і закордонних дослідників. Проблеми вищої освіти і Болонського процесу досліджують І. Бабін, Н. Бондарчук, Я. Болюбаш, В. Вікторов, В. Грубінко, Д. Дзвінчук, А. Колот, К. Корсак, В. Кремень, І. Ластовченко, В. Приходько, О. Радченко, М. Степко, А. Тамм, В. Шилова, В. Шинкарук та ін. Актуальним питанням розвитку професійної освіти і навчання державних службовців присвятили наукові дослідження В. Александров, О. Васильєва, О. Воронько, С. Дубенко, М. Івашов, Р. Ільясов, С. Калашнікова, В. Князєв, Н. Колісниченко, Г. Коржевська, В. Луговий, Є. Матвіїшин, О. Мельников, М. Миколайчук, Н. Нижник, О. Оболенський, Г. Опанасюк, Л. Плаксій, Н. Протасова, Н. Синицина, С. Серьогін, О. Слюсаренко, Ю. Сурмін, Ж. Таланова, С. Хаджирадєва, Ю. Шаров, І. Шпекторенко та ін. Серед зарубіжних дослідників освітянської проблематики: Л. Василенко, В. Карпічов, Б. Пономаренко, І. Рибакова, В. Романов та ін.

Однак, наукових праць, у яких системно були б обґрунтовані механізми переходу змісту вищої освіти за спеціальністю “Державне управління” на принципи Болонського процесу, зокрема, принципу її рівневості, в Україні ще немає.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи “Соціокультурні, ментальні та духовні аспекти підготовки управлінської еліти в Україні (з використанням тренінгових технологій)” (номер державної реєстрації 0108U003401) ДРІДУ НАДУ Президентові України, де автором розроблено модель формування змісту вищої освіти за напрямом і спеціальністю “Державне управління”.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних основ формування змісту вищої освіти за спеціальністю “Державне управління”. Для досягнення мети було вирішено такі завдання:

– узагальнити світовий та європейський досвід формування змісту освітньо-професійних програм в освітній галузі “Державне управління”;

– визначити результативність реалізації принципів Болонського процесу в системі підготовки державних службовців в Україні, зокрема, принципу рівневості;

– обґрунтувати доцільність рівневої вищої освіти за спеціальністю “Державне управління” у процесі професіоналізації кадрів державної служби та необхідність формування змісту навчання відповідно до посадової структури державної служби, функцій, компетенцій посад, галузей управління, з урахуванням поточних і перспективних потреб державного управління;

– запропонувати структурно-функціональну модель формування змісту вищої освіти за спеціальністю “Державне управління”, в основу якої покладено модернізацію навчальних програм освіти на основі ОКР молодший спеціаліст, бакалавр, магістр в залежності від змісту професійної діяльності державних службовців;

– розробити та обґрунтувати проект Концепції післядипломної освіти державних службовців в Україні.

Об'єкт дослідження - підготовка державних службовців за спеціальністю “Державне управління”.

Предмет дослідження - формування змісту вищої освіти за спеціальністю “Державне управління”.

Гіпотеза дослідження базується на тому, що перехід освіти за спеціальністю “Державне управління” на рівневу основу сприятиме реалізації положень Болонського процесу у вищій освіті України, позитивно вплине на компетентність, процес професіоналізації кадрів державної служби. Рівневий принцип вищої освіти відповідатиме вимогам посадової структури державної служби, функціям, посадовим компетенціям державних службовців усіх рівнів управління, прискорить реалізацію особистісно-орієнтованого підходу у підвищенні професійної компетентності та професіоналізму кадрів.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є система загальнонаукових і спеціальних методів: системного, правового, історичного, порівняльного, аналізу і синтезу, структурно-функціонального, діяльнісного, системно-аналітичного, ідентифікації, екстраполяції, моделювання, абстрактно-логічного та інших. Системний підхід є методологічною основою всієї дисертаційної роботи й використовується для вирішення більшості завдань дослідження, у тому числі для аналізу системи професійної освіти державних службовців. Метод правового аналізу було використано для аналізу законодавчих актів, нормативних документів у сфері професійної освіти. За допомогою історичного, порівняльного та системного методів проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід організації системи освіти державних службовців. Методи структурно-функціонального аналізу дали можливість дослідити функції, структуру професійної діяльності державних службовців, їх компетентності; методи ідентифікації, екстраполяції використані під час вивчення можливостей і доцільності імплементації зарубіжного досвіду в систему професійної освіти державних службовців України; метод синтезу та системно-аналітичний - під час визначення сутнісних характеристик ключових понять дослідження, обґрунтування Концепції післядипломної освіти державних службовців; метод моделювання - у ході розробки моделі формування змісту програм професійної освіти державних службовців; абстрактно-логічний - під час узагальнення, формулювання висновків і пропозицій. Основою методології визначення змісту освіти у галузі “Державне управління” є діяльнісний підхід. Сукупність використання цих та інших методів забезпечила всебічність вивчення проблеми та достовірність висновків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

уперше:

- запропоновано структурно-функціональну модель формування змісту багаторівневих програм вищої освіти за спеціальністю “Державне управління”;

- розроблено та обґрунтовано проект Концепції післядипломної освіти державних службовців в Україні;

удосконалено:

– підходи щодо формування змісту вищої освіти України за напрямом навчання та спеціальністю “Державне управління”;

– підходи щодо формування змісту програм вищої освіти за спеціальністю “Державне управління” в залежності від галузі управління, посадової структури, функцій та компетенцій посад державної служби України, поточних і перспективних завдань державного управління;

дістали подальшого розвитку:

– ідеї щодо шляхів підвищення професійної компетентності та професіоналізму державних службовців через індивідуалізацію змісту їх професійних знань, умінь, отриманих під час навчання за програмами спеціальності “Державне управління”;

– розробки щодо поглиблення особистісно-індивідуального спрямування змісту програм професійної освіти.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що отримані наукові та практичні результати можуть використовуватися з метою удосконалення системи підготовки державних службовців у процесі складання ГСВОУ та формування навчальних програм у системі професійної освіти державних службовців.

Результати здійсненого дослідження використано в роботі Міністерства освіти і науки України (довідка № 3.1/8-1545 від 18 січня 2010 р.) під час розробки концептуальних засад розвитку та удосконалення системи підготовки кадрів для державної служби та інших сфер життєдіяльності суспільства; Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України (довідка № 3.2/8-1550 від 21 січня 2010 р.) під час формування варіативної частини навчальних програм підготовки магістра, у тому числі за спеціальністю “Державна служба”; Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара (довідка № 86-904-64 від 14 жовтня 2009 р.) під час формування варіативної частини навчальної програми підготовки магістрів за спеціальністю “Державна служба”; Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України (акт № 15/83-21 від 25 листопада 2009 р.) під час формування варіативної частини навчальних програм у магістратурі за спеціальністю “Державне управління”; Національним університетом водного господарства та природокористування (м. Рівне) (акт № 001-18 від 12 січня 2010 р.) під час акредитації спеціальності “Державна служба”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею автора. Основні ідеї та розробки, здійснені в рамках дисертаційного дослідження, у тому числі ті, що характеризують наукову новизну, практичне значення та одержані результати, отримані автором особисто.

У практичному посібнику, надрукованому у співавторстві з І.В. Шпекторенком, особистий внесок здобувача полягає в аналізі Галузевого стандарту вищої освіти України за спеціальністю “Державне управління”, розробці підходів до формування змісту професійної освіти державних службовців та внесенні пропозицій до проведення поточного та підсумкового контролю, організації індивідуальної роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені у доповідях на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2007, 2009); “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (Дніпропетровськ, 2006 - 2008); “Теорія та практика державної служби” (Дніпропетровськ, 2008); “Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком” (Дніпропетровськ, 2007, 2008); “круглих столах”, проведених у ДРІДУ НАДУ (2008, 2009).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені у 16 публікаціях, із них: 6 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях; 9 публікаціях у матеріалах науково-практичних конференцій; практичному посібнику (у співавторстві).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, двох додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 246 сторінок, з них - 193 основного тексту. Робота містить 5 таблиць, додатки - на 33 сторінках. Список використаних джерел містить 171 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан наукової проблеми, що досліджується, обґрунтовано актуальність теми, показано зв'язок дисертації з науковими програмами, темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу дослідження, охарактеризовано методи, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо особистого внеску здобувача, апробації та публікації результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні засади формування змісту вищої освіти у галузі державного управління” - здійснено аналіз наукової розробки теми, викладено концептуальні підходи до управління професійною підготовкою державних службовців, у широкому контексті проаналізовано вплив Болонського процесу на зміст професійної освіти державних службовців у її багаторівневому вимірі.

У результаті аналізу наукових джерел встановлено, що дослідження проблеми формування змісту вищої освіти тривають у декількох напрямах: змісту навчання у контексті безперервності освіти; у поєднанні з різними аспектами управління освітою; через комплекс сучасних завдань системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців в Україні; у контексті адаптації законодавства України до законодавства ЄС; у ракурсі підвищення якості підготовки працівників, фінансування програм, розробки стандартів освіти для фахівців у сфері державного управління. Отже, сучасний стан наукової розробки проблеми формування змісту вищої освіти за спеціальністю “Державне управління” вимагає визначення відповідних теоретичних засад.

Виявлено, що для досвіду підготовки державних (публічних) службовців у країнах Західної Європи, Північної Америки є характерним загальний, інтегральний, міждисциплінарний підходи; розвивається її варіативність, особливо у підготовці керівників вищої, середньої і навіть нижчої лінійної ланки, у переліку академічних і наукових спеціальностей перебуває велика кількість напрямів навчання. Довгострокове стаціонарне навчання у Європі поширене на базі спеціально створених для цього вищих навчальних закладів, що функціонують окремо від університетів. Фундаментальність і широкопрофільність базової професійної освіти полегшують і прискорюють просування кадрів на вищі рівні державної служби, проте вони не є достатніми для ефективного виконання керівних функцій. Такий недолік компенсується різними видами додаткової підготовки, але основну роль відіграють магістерські програми.

Наголошується, що зміст професійної освіти державних службовців розкривається у вимірі Болонського процесу, оскільки її зміст, отримана навчальна компетенція безпосередньо вливають на сформованість професійної компетентності. Особливу роль у впровадженні Болонських принципів у вищу освіту державних службовців в Україні відіграє принцип рівневості формування навчальних компетенцій, змісту підготовки.

Вимоги до змісту освіти конкретизуються з позиції галузевої спрямованості професійної діяльності державних службовців, різних вимог до їх професійної компетентності, індивідуалізації траєкторій професійного та кар'єрного розвитку. Зміст освіти повинен враховувати професійні та особистісні аспекти розвитку державного службовця, сприяти його розвиткові як особистості, індивідуальності. Невикористаним потенціалом підвищення освітнього рівня є самоосвіта, коли парадигма професійного навчання державних службовців змінюється від суб'єкт-об'єктної до суб'єкт-суб'єктної моделі.

Важлива функція вищої освіти державних службовців в Україні полягає в забезпеченні її безперервності, що гарантуватиме взаємне узгодження та доповнення різних форм, видів і технологій навчання, починаючи з вищого навчального закладу (далі - ВНЗ) і закінчуючи різними видами підвищення кваліфікації, самоосвіти. Безперервність освіти активізує вдосконалення номенклатури навчальних дисциплін, зміст умінь згідно з певним ОКР, а відтак - структури отриманих знань. Зміст навчання, його відповідність майбутнім професійним та особистісним потребам виступає потужним мотиватором до якісного здобуття нових навчальних компетенцій. Мета змін, які відбуваються в Україні у межах Болонського процесу - створення прямого зв'язку ринку праці з ринком освітніх послуг.

Визначено, що для реалізації концептуальних засад Болонського процесу в Україні необхідно вдосконалити структуру ОКР вищої освіти державних службовців за спеціальністю “Державне управління”; прийняти прозорі та зрозумілі градації дипломів, ОКР та кваліфікацій; використати єдину систему кредитних одиниць і додатка до диплома; врахувати європейську практику організації акредитації та контролю якості освіти; підтримувати та розвивати європейські стандарти якості, методичного забезпечення; ліквідувати перепони для розширення мобільності викладачів і дослідників, студентів (слухачів); запровадити сучасні підходи інтеграції вищої професійної освіти і науки у справі підготовки магістрів за спеціальністю “Державне управління”; забезпечити подальший розвиток принципів автономності та самоврядування у системі вищої професійної освіти та науки, особливо у питаннях визначення потреб у навчанні, змісту варіативної частини навчання. Через зміст програм вищої освіти (галузевих стандартів вищої освіти) має відбуватися пошук рівноваги між масовою фундаментальною та елітарною освітою, вузькою спеціалізацією та професійною досконалістю. Для України є актуальним досвід безперервної підготовки та впровадження програм з державного управління у закладах середньої освіти, спрямування змісту навчання молодих випускників коледжів, ВНЗ до подальшої роботи в державних органах.

У другому розділі - “Зміст вищої освіти за спеціальністю “Державне управління” у післядипломній освіті державних службовців в Україні” -зроблено аналіз рівневої освіти у галузі державного управління з позиції її безперервного та післядипломного характеру, розроблено Концепцію післядипломної професійної освіти державних службовців в Україні.

Встановлено, що безперервність професійної освіти державних службовців реалізується шляхом забезпечення наступності змісту та координації навчально-виховної діяльності на різних рівнях професійної освіти, що функціонують як продовження попередніх і передбачають підготовку персоналу для можливого переходу на наступні ОКР; формування потреби та здатності особистості до самоосвіти; оптимізації системи підготовки, перепідготовки персоналу, модернізації системи післядипломної освіти на основі державних стандартів; створення інтегрованих навчальних планів і програм з урахуванням поточних і перспективних потреб державного управління та державної служби; формування та розвитку навчальних науково-виробничих комплексів підготовки фахівців за ОКР; запровадження та розвитку дистанційної та інших сучасних форм освіти; організації навчання відповідно до потреб особистості і ринку праці на базі закладів післядипломної освіти різних рівнів акредитації; забезпечення зв'язку між загальною середньою, професійно-технічною, вищою, післядипломною освітою. У такому баченні безперервної освіти державних службовців її перехід на рівневий принцип формування змісту відповідатиме як вимогам розвитку освіти у країнах ЄС, так і об'єктивним потребам державного управління та державної служби в Україні.

У контексті професійної освіти державних службовців проблему впровадження ОКР можна розглядати як з позиції безперервного характеру самої освіти (у вимірах часу, професійного, кар'єрного розвитку персоналу державної служби), так і з позиції отримання післядипломної освіти.

В Україні ОКР магістра з державного управління, який відноситься до післядипломної освіти державного службовця, нині одержується після здобуття першої вищої освіти за будь-яким ОКР, що не відповідає Закону “Про вищу освіту”. Тому система професійної підготовки державних службовців, ґрунтована на принципах рівневості, вимагає пристосування до норм згаданого Закону, а відтак - уведення відповідних ОКР в освітній галузі “Державне управління”. За умов, коли першим рівнем професійної освіти стане ОКР бакалавра (або молодшого спеціаліста) за спеціальністю “Державне управління”, наступні освітні цикли освіти (перепідготовки) також будуть за своїм змістом післядипломними, однак відбуватимуться в рамках попередньо набутого напряму або спеціальності підготовки. Після такого реформування під післядипломною освітою матиметься на увазі функціонування її різноманітних організаційних форм: отримання ОКР, перепідготовка в рамках вже отриманого ОКР бакалавра, магістра, підвищення кваліфікації, стажування, аспірантура, докторантура, самоосвіта, що повністю відповідатиме законодавчій базі у галузі освіти в Україні.

У розділі обґрунтовується необхідність формування змісту професійної освіти державних службовців та організація навчального процесу за стандартами ОКР у відповідності з потребами розвитку держави, державного управління, державної служби, на основі впровадження результатів сучасних наукових досліджень, широкого використання вітчизняного та зарубіжного досвіду у сфері багаторівневої професійної освіти та навчання дорослих; упорядкування й оптимізація мережі навчальних закладів післядипломної освіти державних службовців шляхом поєднання галузевого принципу з широкою міжгалузевою кооперацією; можливостей розширення (зміни) напряму (спеціалізації) професійної освіти при отриманні наступного ОКР та підвищенні кваліфікації з урахуванням потреб центрального, регіонального, місцевого рівнів державного управління; залучення професорсько-викладацьких і наукових кадрів вищої школи, провідних фахівців до навчального процесу; забезпечення єдності й дієвості управління та регулювання діяльності всіх елементів системи післядипломної освіти. Доведено, що зміст професійної освіти повинен формуватися з урахуванням галузевої, посадової, функціональної та іншої специфіки змісту управлінської діяльності.

Установлено, що отримання ОКР магістра державного управління в Україні логічно вважати другою вищою освітою з потенційною можливістю перепідготовки за програмами спеціальностей (спеціалізації). З переходом до принципу рівневості в професійній освіті в Україні перепідготовка відбуватиметься за ОКР бакалавра, магістра за спеціальністю “Державне управління”. На основі цих рівнів у майбутньому здійснюватиметься підвищення кваліфікації, добір на службу, оцінювання, службове просування кадрів. З позиції принципів Болонського процесу перепідготовка означатиме навчальну підготовку під конкретну посаду державної служби в межах певного ОКР; попереднє навчання; “вирівнювання знань”, удосконалення існуючих видів підвищення кваліфікації.

Виявлено важливість забезпечення зв'язку між загальною середньою, професійно-технічною, вищою та післядипломною освітою у контексті професійної освіти державних службовців. Найголовніше завдання безперервної, післядипломної освіти державних службовців - оперативно та максимально повно забезпечувати потреби суспільства, державного управління, державної служби. Програма магістерської підготовки зі спеціальності “Державне управління” повинна бути зорієнтована на врахування інтересів і якісного складу контингенту слухачів.

У третьому розділі - “Модель формування змісту багаторівневої вищої освіти за спеціальністю “Державне управління” - проаналізовано практику формування змісту однорівневої (магістерської) навчальної програми спеціальності “Державне управління” в Україні, з відповідним аналізом освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) та освітньо-професійної програми підготовки магістра (ОПП) Галузевого стандарту вищої освіти України (ГСВОУ) (2005 р.), запропоновано структурно-функціональну модель формування змісту програм професійної освіти державних службовців.

Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців в Україні використовує лише дві організаційні форми післядипломної освіти: підготовку за магістерськими програмами та підвищення кваліфікації. Підготовка управлінців переважно здійснюється без урахування досліджень щодо реальних потреб, характеру професійних навичок, спеціальних знань і якостей особистості, яких вимагає державна служба. ВНЗ не повною мірою використовують ресурсні можливості ГСВОУ, варіативної складової програм освіти. Відсутня перепідготовка в рамках ОКР магістра з напряму “Державне управління”, коли шляхом додаткового навчання можна опанувати іншу спеціальність.

Складовими державного стандарту освіти є: освітня (освітньо-кваліфікаційна) характеристика; освітньо-професійна програма підготовки; нормативна частина змісту освіти і тести.

Використання системного аналізу ОКХ магістра за напрямом підготовки 1501 та спеціальністю 8.150100 “Державне управління” дозволило довести, що в ОКХ відтворено узагальнені вимоги до підготовки державного службовця-магістра у цій галузі, проте не відтворено галузеву структуру державного управління. Професійне призначення й умови використання випускників ВНЗ цієї спеціальності та ОКР у вигляді переліку первинних посад, виробничих функцій і типових задач діяльності в ОКХ визначені узагальнено, без конкретного виявлення компетенцій органів влади. Зроблено висновок, що ОКХ ГСВОУ потрібно визначати через структуру професійної діяльності державного службовця - суб'єкта діяльності, що одночасно є й об'єктом процесу стандартизації (за умов використання компетентнісного підходу у визначенні змісту освіти).

Розподіл умінь за видами типових завдань діяльності, класів завдань діяльності, видів уміння, рівнів сформованості даного уміння, не повинні ускладнювати планування навчальної програми (змісту освіти), діяльність викладача і слухача. Система контролю орієнтована швидше на контроль умінь, ніж знань, що негативно позначилося на формуванні в ОКХ змісту освіти та формалізації виробничих функцій, типових завдань діяльності та умінь.

У процесі дослідження встановлено, що в ОКХ відсутні вимоги до атестації, контролю якості освіти та професійної підготовки випускників, що здійснюють навчання за спеціальністю “Державне управління”. Не встановлено параметрів, стандартів сформованості здатностей ОКХ. Визначено, що при розробці видів завдань діяльності підготовку спеціалістів варто поділити на фундаментальну, наукову, професійну та практичну, що закріплено Законами України “Про освіту” та “Про вищу освіту”.

У результаті аналізу ОПП підготовки магістра напряму підготовки 1501 спеціальності 8.150100 “Державне управління” встановлено, що у цьому документі, як і в ОКХ не пояснюється необхідність зосередження на змісті професійних умінь, а не знань. Обґрунтовується необхідність чіткого визначення в ОПП змісту знань нормативної частини навчальної програми, варіанти її варіативної частини, без дублювання умінь в ОПП і в ОКХ. Класифікація змісту умінь в ОКХ має умовний, узагальнений характер. Зміст умінь, наведених у додатку А ОПП, не співвідноситься з фактичною посадовою компетенцією груп посад державної служби й властивий керівному її складу (вищим керівникам).

Перед ВНЗ постає проблема створення програм навчання, аби навчити досить складним умінням слухачів магістратури за спеціальністю “Державне управління” за 18 місяців. Мету навчання за магістерською програмою ускладнює недосконалість визначення цільової аудиторії, точніше, її фактична орієнтованість на вищий персонал державної служби.

У розділі розкрито зміст структурно-функціональної моделі формування багаторівневої професійної освіти за спеціальністю “Державне управління” (Рис. 1). Вона передбачає використання кількох підходів, які можна застосовувати окремо та в комбінованих варіантах.

В основу визначення змісту освіти запропоновано покласти вимоги до посад - первинного елемента професії з певними функціями. Це надає можливість, використовуючи метод моделювання, стандартизувати рівні складності управлінської діяльності за групами посад, посадовими компетенціями, розробляти навчальні програми професійної освіти, зміст їх варіативної складової, спеціалізацій, індивідуальної роботи, самоосвіти. Класифікації посад (груп посад) державної служби на вищий, середній та нижній рівні, можуть враховуватися при посадовому, посадовому з елементами функціональної спрямованості професійної діяльності підході до визначення змісту навчальних програм професійної освіти.

Функціональний підхід до формування змісту програм професійної освіти будується на функціях державного службовця. В основу навчальних програм можуть покладатися різні варіанти класифікації функцій персоналу. Модель побудована на відображенні у навчальному процесі узагальненої структури професійної діяльності державного службовця, яка включає такі професійні функції: проектувальну, виконавську, управлінську, організаційну. Іншим щодо визначення змісту навчання є компетентнісний підхід, коли формування результатів навчання досягається шляхом порівняння з вимогами до посадової компетенції. Загальні компетенції, характерні для всіх державних службовців, складаються з трьох видів: інструментальних, міжособистісних і системних, класифікованих з позиції значення навичок для професії та рівня їх засвоєння.

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 1. Структурно-функціональна модель формування змісту навчання за спеціальністю “Державне управління” в умовах рівневої освіти

Спеціальні компетенції залежать від повноважень державного органу, пов'язуються з конкретною професійною діяльністю державних службовців і очікуваними результатами. Даний підхід відповідає поділові навчальних компетенцій, схвалених країнами-учасницями Болонського процесу. Визначено, що для обіймання вищих посад державної служби необхідна вища освіта за спеціальністю “Державне управління” за ОКР магістра, середньої ланки - бакалавра, нижньої - молодшого спеціаліста.

Спеціалізація виступає найважливішою передумовою професійної діяльності. Функціональна спеціалізація, у тому числі у поєднанні з галузевою, надасть можливість зміни навчальної спеціалізації під час переходу з бакалаврської програми до магістерської, та у перепідготовці в межах отриманого ОКР напряму навчання. Спеціалізація може бути організована за рівнями управління з використанням посадово-функціонального підходу. Дисципліни програм професійної підготовки державних службовців мають поділятися на: фундаментальні; гуманітарні, соціально-економічні та загальноосвітні; фахові; спеціальні.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено нове вирішення актуального науково-практичного завдання, що полягає в розробці теоретико-методологічних основ формування змісту вищої освіти за спеціальністю “Державне управління”.

Отримані результати свідчать про досягнення мети, вирішення завдань, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, та дозволяють сформулювати такі висновки, пропозиції та рекомендації, що мають теоретичне і практичне значення.

1. Огляд джерел за темою дослідження показав, що система професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців в Україні як і національна система вищої освіти, відчула на собі недоліки стандартизовано-нормативного підходу до планування змісту навчання. Всеосяжність змісту існуючої програми напряму та спеціальності “Державне управління” та принципів підбору кадрів на навчання згідно з категоріями посад державної служби без врахування галузевої специфіки, функціональних, посадових обов'язків, внутрішнього забезпечення якості знижує її спрямованість на професійну діяльність і ефективність. Результати аналізу літератури свідчать, що у світі використовується загальний, інтегральний, міждисциплінарний підходи, комбіновані рівневі й галузеві академічні магістерські програми для інтегрування академічних навичок з практичним досвідом, зі стандартизацією навчальних дисциплін.

2. Доведено, що значний вплив на зміст вищої освіти державних службовців матиме міжнародне визначення бакалавра як ОКР. Сорбонська декларація закріпляє двоступеневу (дворівневу) структуру вищої освіти, використання системи кредитів (ECTS), акумулюючої кредитної системи, міжнародне визначення бакалавра як рівня вищої освіти, що надає особі кваліфікацію та право продовжувати навчання за програмами магістра.

Обґрунтовано, що одну з основ професіоналізації персоналу державного управління повинна складати фундаментальна, диференційована професійна освіта, яка ґрунтується на функціях, загальних і спеціальних компетенціях вищого (ОКР магістра), середнього (ОКР бакалавра, магістра), нижнього (ОКР молодшого спеціаліста) корпусів державної служби. Склад професійних завдань повинен включатися в цілі та зміст навчальної програми з урахуванням класифікації кадрів (посад державної служби різних рівнів) за використання посадового, посадового з елементами функціональної спрямованості професійної діяльності підходах до формування змісту навчання. Функціональний, компетентнісний і галузевий підходи мають бути основними у процесі формування змісту програм професійної освіти. Згідно з вимогами до професійної компетентності державного службовця формується перелік дисциплін загальної та варіативної частин програми, структурно-логічна схема підготовки, стандарти сформованості умінь у розрізі різних ОКР. Запровадження таких підходів зменшить тенденцію до дроблення дисциплін (курсів), сприятиме чіткому визначенню цілей, системної логіки викладання.

3. Визначено, що система професійної освіти кадрів державного управління, повинна стати безперервною та циклічною післядипломною освітою, за своїм змістом - складнокомпонентною, з метою розвитку широкої професійної компетентності, навичок самонавчання. Важливу роль мають відіграти принципи формування навчальних компетенцій. Професійна освіта державних службовців вимагає змістовного оновлення з підвищенням її фундаменталізації, гуманізації, гуманітаризації, поліваріантності, гнучкості як принципів навчання. Зміщення акцентів у змісті навчання з отримання інформації на формування розумових здібностей, інтелектуального потенціалу, досягається збільшенням варіативності академічних програм, індивідуалізації змісту навчання, покращенням наукової розробки стандартизації професійної освіти, формуванням і розвитком навчальних науково-виробничих комплексів рівневої підготовки фахівців; зв'язком між загальною середньою, професійно-технічною, вищою та післядипломною освітою.

4. Запропонована структурно-функціональна модель формування багаторівневої професійної освіти, побудована на ідеї, що академічність, фундаментальність вищої освіти може бути реалізована як через безперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ОКР з цієї спеціальності. Структура закладів професійної освіти, які здійснюють навчання за напрямом і спеціальністю “Державне управління”, можуть мати структуру, що не відрізнятиметься від нинішньої структури вищої освіти в Україні, оскільки ВНЗ відповідного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за ОКР, які забезпечують навчальні заклади нижчого рівня акредитації. Неперервна програма підготовки для здобуття найвищого ОКР реалізується, як правило, у вищих закладах освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, диференційована підготовка може забезпечуватися вищими закладами освіти різних рівнів акредитації шляхом їх об'єднання в навчальні, навчально-наукові комплекси або на інших договірних засадах. З цієї точки зору є формальні підстави здійснювати повний цикл підготовки персоналу для державної служби за всіма існуючими ОКР в межах Національної академії державного управління при Президентові України та її регіональних інститутів, як провідних закладів професійної освіти державно-управлінських кадрів в Україні.

Насамперед йдеться про використання прозорих схем і етапів підготовки, які будуть порівнюваними для різних країн-учасниць Болонського процесу. У моделі формування змісту професійної освіти за спеціальністю “Державне управління” пропонується дворівнева система освітньо-кваліфікаційних рівнів за схемою: бакалавр - не менше 3-х років і магістр - два роки навчання. Це може бути й трьорівнева система - враховуючи ОКР молодшого спеціаліста, або чотирирівнева, з урахуванням ступеня доктора філософії (PhD). Перший етап, залежно від кількості рівнів, в академічному плані повинен повністю забезпечити доступ до другого етапу - підготовки бакалавра (магістра). У свою чергу, освіта на магістерському рівні дає право продовжити післядипломну освіту та здобувати ступінь доктора філософії, еквівалентом якого в Україні на цей час є науковий ступінь кандидата наук.

5. Запропоновано Концепцію післядипломної освіти державних службовців в Україні, яка базується на обґрунтуванні відповідності рівневої організації професійної освіти Закону України “Про державну службу”, типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, умов добору кадрів, їх оцінювання, а також перепідготовки, підвищення кваліфікації, самоосвіти. Доведено, що поділ всього корпусу державної служби на категорії і ранги, на державних службовців і посадових осіб має відображати їх функції та фокусуватися на стандартах компетенцій, рівнях управління: центральному, регіональному, місцевому, що необхідно закріпити у Законі “Про державну службу”. Чіткий функціональний підхід до визначення компетенції діяльності кожного державного органу будь-якого рівня дозволятиме чітко визначати посадову компетенцію державного службовця, зміст навчання, який би сприяв його професійно-посадовому та особистісному розвиткові. Процес навчання повинен поєднуватися з процесом самовдосконалення у вигляді самостійної та індивідуальної роботи й об'єктивними поточними та підсумковими іспитами.

Академічні програми кожного ОКР повинні мати чітку типову структуру, припускати їх модифікацію з урахуванням професійних (функціональних, посадових, компетентністних, галузевих) потреб державних службовців, що відповідно займають посади в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади; місцевих державних адміністраціях; для посад, що мають наскрізний характер; для посад патронатної служби.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Терентьєв М. Рівнева освіта державних службовців в Україні: досвід США і Канади / Микола Терентьєв // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Вип. 2 (32). - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. - С. 206-212.

2. Терентьєв М. В. Болонський процес і професійна освіта державних службовців в Україні / М. В. Терентьєв // Менеджер. - 2008.- № 3 (45).- С. 55-60.

3. Терентьєв М. Аналіз змісту навчання та формування навчальних умінь магістра зі спеціальності “Державне управління” / Микола Терентьєв // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Вип. 1 (35). - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2009. - С. 275-282.

4. Терентьєв М. В. Післядипломна освіта державних службовців в Україні / М. В. Терентьєв // Менеджер. - 2009. - № 1 (47). - С. 185-189.

5. Терентьєв М. Ступенева освіта державних службовців в Україні: досвід країн ЄС / М. Терентьєв // Теоретичні та прикладні питання державотворення: ел. зб. наук. пр. [Ел. ресурс]. - 2009. - Вип. 5. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2009-1/zmist/R_3/Terentev.pdf

6. Терентьєв М. Теоретико-методологічні підходи до моделі формування змісту професійної освіти за спеціальністю “Державне управління” / Микола Терентьєв // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Вип. 2 (38). - О. : ОРІДУ НАДУ, 2009. - С. 152-154.

7. Терентьєв М. В. Принципи функціонування єдиної освітньої системи органів місцевого самоврядування України / М. В. Терентьєв // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : матеріали щорічн. міжнар. наук.-практ. конф. (31 жовт. 2007 р.) : у 2-х т. - О. : ОРІДУ НАДУ, 2007. - Т. 1. - С. 60-62.

8. Терентьєв М. Трансформація професійної освіти державних службовців України у рамках Болонського процесу / Микола Терентьєв // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України : матеріали 4-ї регіон. наук.-практ. конф. (17 трав. 2007 р.). - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2007. - С. 186-189.

9. Терентьєв М. В. Професійна освіта державних службовців в умовах Болонського процесу / М. В. Терентьєв // Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком : матеріали наук.-практ. конф. (23 листоп. 2007 р.). - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2007. - С. 22-26.

10. Терентьєв М. Пропозиції до Концепції розвитку післядипломної освіти державних службовців в Україні / Микола Терентьєв // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України : матеріали 5-ї регіон. наук.-практ. конф. (15 трав. 2008 р.). - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. - С. 172-175.

11. Терентьєв М. В. Організаційні форми післядипломної освіти державних службовців в Україні / М. В. Терентьєв // Проблеми формування та підготовки управлінської еліти в Україні : матеріали “круглого столу” (28 трав. 2008 р.). - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. - С. 16-20.

12. Терентьєв М. В. Формування змісту варіативної частини професійних програм освіти за спеціальністю “Державне управління” / М.В. Терентьєв // Теорія та практика державної служби : матеріали наук.-практ. конф. (19-20 верес. 2008 р.). - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. - С. 229-232.

13. Терентьєв М. В. Зміст програм професійної освіти державних службовців з урахуванням рівнів управління / М. В. Терентьєв // Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком : матеріали ІІ регіон. наук.-практ. конф. (21 листоп. 2008 р.). - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. - С. 222-225.

14. Терентьєв М. В. Зміст професійної освіти напряму “Державне управління” у контексті Болонського процесу / М. В. Терентьєв // Система оцінювання кадрів: стан і перспективи розвитку : матеріали “круглого столу” (27 трав. 2009 р.). - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2009. - С. 83-86.

15. Терентьєв М. В. Проблеми якості професійної підготовки державних службовців в Україні як ресурсу регіонального управління / М.В. Терентьєв // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : матеріали щорічн. міжнар. наук.-практ. конф. (30 жовт. 2009 р.) : у 2-х т. - О.: ОРІДУ НАДУ, 2009. - Т. 1. - С. 361-362.

16. Терентьєв М. В. Формування навчальних умінь у слухачів магістратури за спеціальністю “Державне управління” : практ. посіб. / М.В. Терентьєв, І. В. Шпекторенко. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008 . - 56 с.

АНОТАЦІЇ

Терентьєв М. В. Формування змісту вищої освіти за спеціальністю “Державне управління”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.03 - державна служба. - Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Дніпропетровськ, 2010.

У дисертації узагальнено світовий і європейський досвід формування змісту професійних програм з вищої освіти за напрямом “Державне управління”, визначено можливості реалізації принципів Болонського процесу у вищій професійній освіті державних службовців в Україні, зокрема, принципу рівневості вищої освіти; обґрунтовано доцільність рівневої вищої професійної освіти за напрямом і спеціальністю “Державне управління” у процесі професіоналізації кадрів державної служби, теоретично обґрунтовано необхідність формування змісту навчання згідно з посадами державної служби та відповідними компетенціями, функціями, галузями управління, змістом професійної діяльності з урахуванням поточних і перспективних потреб державного управління та державної служби. Запропоновано структурно-функціональну модель формування змісту вищої професійної освіти, в основу якої покладено модернізацію навчальних програм освіти на основі освітньо-кваліфікаційного рівня (ОКР) молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра.

Ключові слова: професійна освіта (навчання) державних службовців, магістр державного управління, безперервна освіта, професійний розвиток, освітньо-кваліфікаційний рівень.

Терентьев Н. В. Формирование содержания высшего образования по специальности “Государственное управление”. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.03 - государственная служба. Днепропетровский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Днепропетровск, 2010.

В диссертации обобщен мировой и европейский опыт формирования содержания профессиональных программ высшего образования специальности “Государственное управление”, определены возможности реализации принципов Болонского процесса в высшем профессиональном образовании государственных служащих в Украине, в частности, принципа уровневости высшего образования. Обоснована необходимость формирования содержания обучения в соответствии с уровнями управления, должностными обязанностями государственных служащих, а также соответствующих функций, компетенций, отраслей управления, конкретного содержания профессиональной деятельности кадров государственных органов с учетом текущих и перспективных потребностей государственного управления и государственной службы.

Соответствие уровневой организации профессионального образования Закону Украины “О государственной службе”, типовым профессионально-квалификационным характеристикам должностей государственных служащих, требованиям к отбору кадров, их ежегодного оценивания, аттестации, а также требованиям к переподготовке, повышению квалификации, достигается путем закрепления в указанном Законе перечня высших, средних и нижних должностей государственной службы, находящихся на различных уровнях государственного управления: центральном, региональном, местном, муниципальном.

Одну из основ процесса профессионализации кадров государственного управления должно выполнять фундаментальное, дифференцированное профессиональное образование, содержание которого основывается на функциях, общих и специальных компетенциях высшего (образовательно-квалификационный уровень (ОКУ) магистра), среднего (ОКУ бакалавра, магистра), нижнего (ОКУ младшего специалиста) корпусов государственной службы. Структурно-функциональная модель формирования содержания высшего профессионального образования государственных служащих предполагает модернизацию программ обучения на основе указанных образовательно-квалификационных уровней специальности “Государственное управление”.

Содержанию профессиональных задач должны соответствовать цели и содержание учебной программы с учетом классификации кадров (должностей государственной службы различных уровней) с использованием должностного, должностного с элементами функциональной и отраслевой направленности профессиональной деятельности, подходов. Функциональный, компетентностный и отраслевой подходы должны быть основными в процессе формирования содержания программ профессионального образования. Согласно требованиям к профессиональной компетентности государственного служащего формируется перечень дисциплин общей и вариативной частей программы, структурно-логическая схема подготовки, стандарты сформированности умений в разрезе различных ОКУ. Практическое внедрение названных подходов уменьшит тенденцию к дроблению дисциплин, создаст условия для четкого определения целей, системной логики процесса профессионального обучения.

Предложена структурно-функциональная модель формирования многоуровневого профессионального образования, построенная на идее, что академичность, фундаментальность высшего образования могут быть реализованы как посредством непрерывной программы подготовки, так и дифференцированно, в соответствии со структурой ОКУ этой специальности.

Ключевые слова: профессиональное образование (обучение) государственных служащих, магистр государственного управления, непрерывное образование, профессиональное развитие, образовательно-квалификационный уровень.

Terent'ev M. V. Higher Education Content Formation on the Speciality “Public Administration”. - Manuscript.

Author of the thesis applies for PhD degree on speciality 25.00.03 - civil service. - Dnepropetrovsk regional institute of public administration of the National Academy of public administration attached to the office of the President of Ukraine, 2010.

The thesis offers generalization of the world experience as well as the European one as for the professional academic programs content practiced in teaching the course in public administration at higher schools. Besides, the possibilities are determined for implementation the Bologna process principles at higher schools which provide professional training for civil servants in Ukraine and the degree principle of higher education in particular. Grounds are given to expediency of the degree principle of higher professional education on speciality “public administration” in the process of the civil service personnel professionalization. The idea of taking into account certain points such as the trainees' positions, their range of competence, functions, engagement in administration areas, peculiarities of professional activities as well as the current and perspective requirements of public administration and civil service while forming the content of the academic course is grounded. Structural and functional model of higher education content formation has been suggested. The framework of the model is modernization of the educational programs based on the educational qualification degrees (EQD) of a junior specialist, a bachelor, a master.