Педагогічні технології профілактики шкільного травматизму у фаховій підготовці майбутніх учителів фізичної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. Т.Г. ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОФІЛАКТИКИ ШКІЛЬНОГО ТРАВМАТИЗМУ У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Спеціальність: Теорія та методика навчання

БРІЖАТА ІРИНА АНАТОЛІЇВНА

Чернігів, 2011 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний рівень розвитку суспільства значною мірою актуалізує наукові проблеми, пов'язані зі збереженням і зміцненням здоров'я та фізичним розвитком учнівської й студентської молоді.

Серед причин погіршення стану здоров'я підростаючого покоління виділяють, у першу чергу, гіподинамію, недосконалість існуючої системи охорони здоров'я, зростання рівня дитячого травматизму, економічну та соціальну кризи, забруднення навколишнього середовища (О.Д. Дубогай, В.І. Завацький, 1995, Г.Л. Апанасенко, 2000, Л.В. Волков, 2001, М.О. Носко, 2009). Проблема травматизму в теперішній час займає третє місце серед захворювань населення України. За даними Міністерства охорони здоров'я України, переважна більшість травм (68%) виникає в підростаючого покоління. Як свідчить статистичний аналіз звітів закладів охорони здоров'я України за 2005-2010 р., 26% шкільних травм діти отримують на уроках фізичної культури та позаурочних формах організації занять з фізичного виховання. Травми є основною причиною летальних наслідків у дітей шкільного віку, причому від них гине або отримує серйозні ушкодження більше дітей, ніж від усіх інших захворювань, узятих разом (Л.І. Фісенко, 1995, М.С. Бондаренко, Б.А. Довгань, 1997, Б.М. Шиян, 2004, І.Я. Грубар, 2006). У комплексі профілактичних заходів, спрямованих на зниження захворюваності та смертності дітей, важливу роль відіграє попередження нещасних випадків і травм, що стали одним з головних факторів, які загрожують життю і здоров'ю дітей (М. Мейелл, 1995, В.Т. Пономарьов, 1997, І.Л. Царенко, 2010).

Профілактика шкільного травматизму та безпека занять фізичною культурою є одним із найбільш важливих питань організації навчально-виховної роботи в шкільній системі фізичного виховання, яка можлива за відповідних умов організації навчального процесу. У ході вирішення проблеми зменшення випадків травматизму в галузі фізичного виховання необхідно застосувати такий підхід, при якому ризик травмонебезпеки повинен бути виключений за рахунок логічно побудованої системи її попередження. Це у свою чергу потребує відповідної професійної підготовки вчителя фізичної культури, наявності в нього знань, умінь та навичок з технології травмопрофілактики як структурного елементу педагогічних технологій, створення організаційно-методичних умов особистісне орієнтованої підготовки майбутнього фахівця з фізичної культури і спорту, удосконалення змісту професійно орієнтованих дисциплін навчального плану (Ю.Г. Толокнов, 1995, А.П. Конох, 2000, І.О. Калініченко, 2010, В.І. Синіговець, 2011). Ураховуючи соціальну значущість та актуальність проблеми дитячого травматизму, відсутність технологій профілактики шкільного травматизму в професійній підготовці майбутніх фахівців з фізичної культури, темою дисертаційного дослідження обрано “Педагогічні технології профілактики шкільного травматизму у фаховій підготовці майбутніх учителів фізичної культури”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає зведеному плану кафедри логопедії і біологічних основ фізичної культури “Біосоціокультурні аспекти формування навичок здорового способу життя” (протокол №6 від 12.12.2005 р.) Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи факультету фізичного виховання Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка за темою “Методичні засади професійної підготовки майбутніх вчителів фізичного виховання до формування здорового способу життя сучасної молоді” (№ державної реєстрації 0110U000020 від 29 січня 2010 р.). Внесок автора в розробку цих тем полягає у створенні та впровадженні педагогічної технології профілактики шкільного травматизму у фаховій підготовці майбутніх учителів фізичної культури. Тема дисертації затверджена вченою радою Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (протокол №5 від 29 грудня 2010 року) та узгоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №1 від 25.01.2011 р.).

Мета роботи - теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності педагогічної технології профілактики шкільного травматизму в підготовці майбутніх фахівців із фізичного виховання.

Відповідно до теми та мети дослідження було поставлено такі завдання:

1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практичній діяльності фахівця фізичної культури, оцінити рівень травматизму учнів на уроках фізичного виховання як соціальної проблеми;

2. Дослідити основні чинники травмувань учнів під час проведення уроків фізичної культури в школі задля визначення найбільш суттєвих причин виникнення травм школярів;

3. Визначити роль та місце травмопрофілактичної підготовки в професійній діяльності майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту;

4. Розробити та обґрунтувати педагогічну технологію профілактики шкільного травматизму в системі фахової підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання;

5. Експериментально перевірити ефективність педагогічної технології профілактики шкільного травматизму в підготовці майбутнього вчителя фізичної культури.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх учителів фізичної культури в системі вищих педагогічних закладів освіти.

Предмет дослідження - педагогічні технології профілактики шкільного травматизму в процесі підготовки майбутніх учителів фізичної культури.

Для розв'язання поставлених завдань і перевірки вихідних положень було використано такі методи наукового пошуку:

- теоретичні: аналіз - для вивчення навчально-нормативної документації, психологічної, педагогічної, методичної та спеціальної літератури, навчальних програм і навчальних планів, дисертацій та авторефератів, матеріалів конференцій і періодичних фахових видань з метою визначення стану розробки та перспектив досліджуваної проблеми, зіставлення - для порівняння різних поглядів учених на досліджувану проблему, визначення напрямів дослідження та понятійно-категорійного апарату, синтез, порівняння, узагальнення;

- емпіричні: спостереження за навчальним процесом, анкетування, тестування, методи самооцінки, бесіди з учителями, учнями загальноосвітніх середніх шкіл, зі студентами та викладачами факультетів фізичного виховання вищих педагогічних навчальних закладів з метою визначення реального стану проблеми шкільного травматизму та ролі майбутніх фахівців у профілактиці дитячого травматизму в навчально-виховному процесі, виявлення чинників шкільного травматизму та його профілактика в системі фізичного виховання учнів, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний зрізи), який дав можливість отримати достовірні дані про ефективність упровадженої технології профілактики шкільного травматизму в підготовку майбутніх фахівців з фізичного виховання, методи математичної статистики - для обробки результатів наукового експерименту.

Названі методи взаємно доповнювали один одного і забезпечили можливість комплексного пізнання предмета дослідження. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що нами вперше:

- створено експериментальну програму профілактики шкільного травматизму на уроках фізичної культури для учнів 1-11 класів;

- розроблено та впроваджено педагогічну технологію профілактики шкільного травматизму в систему фізичного виховання, яка передбачає: застосування “Програми профілактики шкільного травматизму”, підготовку і здійснення інструктажу (вступного, поточного, заключного), постійний контроль техніки безпеки на уроках фізичного виховання, виконання гігієнічних вимог до спортивного одягу, взуття та місць занять, опанування прийомами та методикою страховок і самостраховок;

- розроблено та включено до програм навчальних дисциплін додаткові змістові модулі травмопрофілактики та комплекс навчально-методичних матеріалів для формування знань та умінь травмо-профілактичної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури;

- упроваджено й експериментально перевірено ефективність педагогічної технології профілактики шкільного травматизму у фаховій підготовці майбутніх учителів фізичної культури.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та впровадженні в навчально-виховний процес фахової підготовки майбутніх учителів з фізичної культури комплексу навчально-методичних матеріалів, до якого увійшли: навчальні посібники “Науково-дослідна робота майбутнього вчителя фізичної культури з профілактики шкільного спортивного травматизму”, “Біомеханіка з основами профілактики спортивного травматизму”, навчальні програми з дисциплін “Біомеханіка (з основами профілактики шкільного травматизму)”, “Основи наукових досліджень”, методична розробка “Методичні рекомендації для майбутніх учителів фізичної культури з травмопрофілактичної роботи в школі”.

Основні положення та результати дослідження впроваджено в систему підготовки майбутніх фахівців фізичної культури Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (довідка №378 від 12.03.2011 р.), Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (довідка №04-11/937 від 25.01.2011 р.), Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка (довідка №262 від 12.03.2011 р.), Сумського обласного інституту після-дипломної педагогічної освіти (довідка №241 від 7.02.2011 р.), навчальний процес Сумської спеціалізованої школи №2 при викладанні дисципліни “Фізична культура, основи здоров'я” (довідка №153 від 11.01.2011 р.).

Результати дослідження можуть бути використані викладачами вищих навчальних закладів для підвищення ефективності травмопрофілактичної підготовки майбутніх учителів фізичної культури в професійній діяльності, учителями загальноосвітніх навчальний закладів для попередження та профілактики травматизму на заняттях з фізичної культури, на курсах післядипломної освіти для підвищення рівня травмопрофілактичної підготовки вчителів-практиків.

Особистий внесок здобувача полягає в самостійному виконанні всього обсягу експериментальної роботи, аналізі літературних даних, описі й обговоренні отриманих результатів. З метою впровадження в практику й підвищення ефективності занять з профілактики дитячого травматизму автором розроблено й апробовано педагогічну технологію підготовки студентів факультету фізичного виховання до роботи з цієї проблеми.

У статті, написаній у співавторстві з О.В. Бріжатим, “Охорона здоров'я учнів в контексті галузевих стандартів підготовки майбутніх учителів фізичної культури” авторському доробку І.А. Бріжатої належить формулювання актуальності досліджень та інтерпретація отриманих результатів. В опублікованій у співавторстві з О.В. Бріжатим статті “Методики травмопрофілактичної підготовки майбутніх учителів фізичної культури на заняттях із біомеханіки” автору належить розробка змісту та впровадження в навчальний процес підготовки майбутніх учителів фізичної культури тематичних модулів травмопрофілактичної підготовки з дисципліни “Біомеханіка”.

У навчальному посібнику, виданому у співавторстві з О.В. Бріжатим “Науково-дослідна робота майбутнього вчителя фізичної культури з профілактики шкільного спортивного травматизму”, дисертантці належить теоретичний зміст науково-дослідної травмопрофілактичної підготовки студентів, розробка двох практичних робіт з профілактики травматизму та тестових завдань для перевірки знань студентів. У дисертації не використовувалися ідеї й розробки, що належать співавтору.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях і методичних семінарах кафедри логопедії і біологічних основ фізичної культури, звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (м. Суми, 2003-2010), відображено у виступах на науково-практичних конференціях: міжнародних: “Молода спортивна наука України” (м. Львів, 2003, 2009), “Фізична культура, спорт та здоров'я” (м. Харків, 2003), “Актуальні проблеми фізичного виховання та спорту на сучасному етапі”, “Актуальні проблеми сучасної біомеханіки фізичного виховання та спорту” (м. Чернігів, 2009, 2010), регіональних: “Формування здоров'я школярів в умовах навчально-виховного закладу” (м. Суми, 2004, 2005, 2008), “Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України” (м. Суми, 2004, 2005), “Освіта і здоров'я: формування здоров'я дітей, підлітків та молоді в умовах навчального закладу” (м. Суми, 2008).

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено в 16 наукових та навчально-методичних працях, із них 13 - одноосібних, у тому числі 2 навчальні посібники, 5 наукових статей у фахових виданнях з педагогіки, 1 методика.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 3 додатків, списку використаних джерел зі 170 найменувань, викладена українською мовою на 278 сторінках друкованого тексту, з яких основного тексту - 162 сторінки, містить 6 таблиць та 7 рисунків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дисертаційного дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, сформульовано завдання, охарактеризовано методи наукових пошуків, розкрито наукову новизну, практичне значення дослідження та особистий внесок здобувача, наведено дані про апробацію та впровадження результатів роботи.

У першому розділі - “Науково-методичні передумови попередження шкільного травматизму на уроках фізичної культури” - проаналізовано стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практичній діяльності, виявлено чинники травмувань учнів під час проведення уроків фізичної культури в школі, з'ясовано сутність і особливості застосування педагогічних технологій у фаховій підготовці майбутніх учителів, висвітлено методичні аспекти професійної підготовки студентів з профілактики шкільного травматизму. Протягом всього ХХ століття актуальність проблеми травматизму зростала, причому особливе занепокоєння викликає не просто збільшення випадків травматизму в Україні, а та обставина, що відзначається зростання травматизму зі смертельними наслідками, переходом на інвалідність, тимчасовою втратою працездатності.

Сьогодні в економічно розвинених країнах світу травми займають 3 місце серед причин смертності населення, причому вони забирають життя людей найбільш молодого працездатного віку. Серед чоловіків у вікових групах від 1 до 44 років цей показник найвищий.

Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження дав змогу визначити такі види травматизму: сімейний, побутовий, вуличний, шкільний:

а) під час перерви;

б) на уроках (фізичної культури, трудового навчання), спортивний:

- під час організованих занять спортом;

- під час неорганізованих занять спортом, інший травматизм.

На основі наукових студій з'ясовано, що шкільний травматизм належить до групи найменш вивчених видів травматизму в дитячому віці. За даними різних авторів, він становить від 6% до 16% від усього дитячого травматизму. За частотою випадків в Україні шкільний травматизм займає третє місце після побутового й вуличного та має тенденцію до зростання. Як наголошує більшість науковців, під час навчального-виховного процесу близько 95,6% травм виникає на уроках фізичної культури і лише 4,4% - під час інших уроків. Той факт, що 4/5 усіх ушкоджень діти отримують у приміщенні школи і лише 1/5 - на її території, свідчить про низький рівень організації учнів під час навчально-виховного процесу в школі та відсутність контролю за ними з боку вчителів. На основі аналізу педагогічної літератури за напрямком дослідження визначено, що основними причинами травматизму є такі: організаційні недоліки при проведенні занять і змагань, помилки в методиці, які пов'язані з порушенням дидактичних принципів навчання, відсутність індивідуального підходу, недостатній облік стану здоров'я, статевих і вікових особливостей, фізичної й технічної підготовленості школярів, недостатнє матеріально-технічне оснащення занять, незадовільний санітарно-гігієнічний стан залів і майданчиків, низький рівень виховної роботи, відсутність медичного контролю й порушення лікарських вимог, суб'єктивні чинники, гіпокінезія, психологічні причини. Шкільний травматизм розглядається як важлива проблема соціального характеру. Часто він є однією з основних причин, що загрожує життю та здоров'ю учнів. Робота з профілактики травматизму, захворювань і нещасних випадків на заняттях фізичною культурою й спортом є одним із найважливіших завдань викладачів, тренерів, інструкторів, медичних працівників, дирекції шкіл.

Аналіз навчальних планів, програм навчальних дисциплін у системі підготовки майбутніх фахівців фізичної культури, ознайомлення зі змістом підручників та навчальних посібників дали можливість стверджувати, що сьогодні недостатньо навчально-методичного матеріалу для цільової травмопрофілактичної підготовки студентів вищих навчальних закладів педагогічного профілю. Саме тому пошук шляхів оптимізації знань і вмінь попередження шкільного травматизму при викладанні професійно-орієнтованих дисциплін є нагальною потребою в підготовці фахівців.

У другому розділі - “Педагогічні технології профілактики шкільного травматизму” - визначено роль та місце травмопрофі-лактичної підготовки в професійній діяльності майбутніх учителів з фізичної культури, розроблено, обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічну технологію профілактики шкільного травматизму в системі фахової підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання.

Для визначення основних причин виникнення травм на уроках фізичної культури та їх частки в статистичному загалі шкільного травматизму нами було проведено опитування вчителів фізичної культури, учнів та їх батьків. У результаті аналізу анкетних даних визначено такі основні причини ушкоджень: неякісна підготовка місць занять, де частка цього фактора травматизму становить 17%, порушення методики проведення занять (невідповідність фізичного навантаження, недостатнє забезпечення страхування, відсутність навчання методик страхування, неправильний добір вправ) - 16%, відсутність інструктажу - 15%, відсутність лікарського контролю - 14%, незадовільний стан спортивного інвентарю - 11%, незадовільна організація уроку (перенасичення залів, незадовільний стан дисципліни учнів, відсутність контролю з боку вчителя) - 10%, власна необачність - 7%, переоцінка своїх можливостей - 5%, відсутність відповідного одягу та взуття - 5%.

Проаналізувавши журнали медичних працівників шкіл та медичні картки учнів у дитячих консультаціях, ми виявили значну кількість випадків ушкоджень та травм учнів, отриманих під час проведення занять з фізичної культури за один навчальний рік. У результаті аналізу документів зафіксовано 2707 випадків травмування. Відсоток випадків травмування хлопців та дівчат від загальної кількості обстежених не однаковий і складає 58,3% та 41,7% відповідно.

Аналізуючи дані щодо видів ушкоджень під час занять фізичною культурою учнів у школах Сумської області, можна зазначити, що переважно учні отримують забої та подряпини, а саме: хлопці - 45,7%, дівчата - 54,3%. На другому місці у хлопців та дівчат травми кисті - 14% та 13% відповідно. Третє місце складають травми надп'ятково-гомілкового суглобу у хлопців (12,3%) та травми суглобів кисті у дівчат (8,5%). Менший відсоток у хлопців становлять травми суглобів кисті - 10,1%, травми ліктьового суглобу - 4,8%, травми колінного суглобу - 2,2%, у дівчат: травми надп'ятково-гомілкового суглобу - 8,3%, травми ліктьового суглобу - 3,5% та виникнення гострого патологічного стану - 2,5%. Встановлено, що за період одного навчального року серед загальної кількості шкільних травм переважають травми, отримані на уроках фізичної культури - 60,6%, травми, що трапились на перервах - 35,4%, та травми, які учні отримали безпосередньо в класі - 4%. З метою з'ясування ставлення вчителів фізичної культури до проблеми профілактики шкільного травматизму, усвідомлення значущості цієї проблеми та визначення рівня знань, умінь та навичок, нами було проведено анкетування, у якому взяли участь 45 учителів загальноосвітніх навчальних закладів м. Суми. У результаті дослідження визначено, що 21% респондентів не володіє методами страхування учнів, 18% не можуть правильно вибрати із запропонованих підвідні вправи, 27% не змогли дібрати вправи для створення методики самострахування, 24% недостатньо обізнані із заходами профілактики травматизму в системі фізичного виховання, 64% не знають юридичних аспектів своєї відповідальності за порушення правил безпеки при організації навчального процесу. Таким чином, можна констатувати незадовільний рівень знань учителів фізичної культури з профілактики шкільного травматизму та травмопрофілактичної підготовки.

У формуванні культури фізичного здоров'я дітей значну роль відіграють батьки. Тому з метою виявлення рівня знань з профілактики травматизму в школі було проведено тест-опитування батьків учнів загальноосвітніх шкіл, в якому взяли участь 256 осіб. Систему попередження травматизму в школі, де навчається дитина, батьки оцінили в такий спосіб: “відмінно” - 1,8%, “добре” - 7,1%, “задовільно” - 39,2%, “незадовільно” - 51,7%. Таким чином, 91% батьків не задоволені станом профілактичної роботи з питань травматизму в школі, 53,5% вважають недостатнім свій рівень знань щодо попередження травматизму власної дитини, 85,7% з них хотіли б їх розширити.

У результаті контролю за якістю знань майбутніх фахівців з фізичної культури з проблеми профілактики шкільного травматизму визначено, що більшість (76%) студентів не володіє методиками дозування фізичних навантажень залежно від контингенту учнів. Значні труднощі викликають завдання, пов'язані з добором підготовчих вправ, 42% студентів не змогли правильно дібрати підвідні вправи для вивчення основних вправ, запропонованих шкільною програмою, а назвати параметри санітарно-гігієнічних вимог до спортивних залів, майданчиків, інвентарю, обладнання та спортивної форми змогли тільки 12% майбутніх фахівців.

Результати дослідження спонукають стверджувати про необхідність перегляду змісту професійної підготовки вчителів фізичної культури, а в межах нашого дослідження - тієї його частини, що стосується професійної травмопрофілактичної підготовки. Підтвердженням цього є відповіді вчителів про те, що якісна травмопрофілактична підготовка - важлива складова професійної майстерності. Причому така підготовка необхідна для професійної самоосвіти вчителя, але базові знання, уміння повинні закладатися й формуватися під час навчання у ВНЗ.

Тому важливим етапом наших досліджень була деталізація шкільних програм з фізичної культури, системний аналіз яких спонукав нас розробити та запропонувати навчальну програму для попередження травматизму на уроках фізичної культури “Програма профілактики шкільного травматизму” (1-11 класи). У процесі створення експериментальної програми було вдосконалено шкільну програму “Основи здоров'я і фізична культура”, до інтегральної моделі якої включено такі розділи: у першому - представлено перелік обов'язкових для вивчення фізичних вправ або їх базових елементів, другий розділ визначає направлену роботу опорно-рухового апарату та режими роботи м'язів, третій та четвертий розділи містять бази даних для добору підготовчих та підвідних вправ, п'ятий - оптимальний підбір необхідного інвентарю та обладнання, у шостому розділі дібрані методи попередження та профілактики травматизму учнів. Матеріал програми дає можливість використовувати її для якісної підготовки студентів до планування і проведення уроків фізичної культури в школі. Запропонована педагогічна технологія профілактики шкільного травматизму в системі фізичного виховання одночасно з використанням “Програми травмопрофілактики шкільного травматизму” передбачає підготовку і здійснення інструктажу, постійний контроль техніки безпеки на уроках фізичної культури, виконання гігієнічних вимог до спортивного одягу, взуття та місць занять, опанування прийомами та методикою страховок і самостраховок. Для виявлення рівня знань і вмінь студентів спеціальності “Фізичне виховання” щодо запобігання шкільного травматизму і визначення ефективності дидактичних травмопрофілактичних технологій у підготовці майбутнього вчителя фізичної культури було проведено педагогічний експеримент. В експериментальному дослідженні взяли участь студенти Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка - 68 осіб (експериментальна група) та Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка в кількості 55 осіб (контрольна група). Студентам експериментальної групи викладалися навчальні модулі з профілактики шкільного травматизму та “Програма профілактики шкільного травматизму” в професійно-орієнтованих дисциплінах за програмою педагогічного експерименту “Травмопрофілактична підготовка майбутнього вчителя фізичної культури”, які були впроваджені за варіативною частиною навчального плану Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка. Студенти контрольної групи навчалися за традиційною методикою викладання дисциплін. З метою визначення однорідності навчальних груп, які брали участь у педагогічному експерименті, а також достовірності отриманих результатів використовувались t-критерій Стьюдента та критерій Крамера-Уелча.

Процес навчання студентів експериментальної групи супроводжувався впровадженням комплекту навчально-методичних матеріалів, до якого увійшли: навчальні посібники “Науково-дослідна робота майбутнього вчителя фізичної культури з профілактики шкільного спортивного травматизму” та “Біомеханіка з основами профілактики спортивного травматизму”, навчальні програми з дисциплін “Біомеханіка (з основами профілактики шкільного травматизму)”, “Основи наукових досліджень” та “Методичні рекомендації для майбутніх учителів фізичної культури з травмопрофілактичної роботи в школі”, тестові завдання для перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу. Якість знань студентів визначались за такими складовими профілактики шкільного травматизму, як: підготовка місць занять, обладнання, травмопрофілактичний інструктаж, добір підготовчих вправ, дозування фізичних навантажень, здійснення допомоги в складних вправах, правила виконання елементів страховки, навчання елементів самостраховки, добір безпечного екіпірування й підбір підвідних вправ у складних рухах, визначення відповідності рухового завдання фізичній підготовленості учня.

У результаті впровадження технології профілактики шкільного травматизму в процес фахової підготовки майбутніх учителів фізичної культури визначено якість знань студентів з травмопрофілактичної підготовки за складовою “Підготовка місць занять, обладнання”. Аналіз даних виявив те, що високого рівня знань досягли 36% студентів експериментальної групи (ЕГ) і всього 4% студентів контрольної групи (КГ). Достатній рівень знань показали 24% студентів ЕГ та 11% - КГ. Середнього рівня знань досягли 32% студентів ЕГ і 24% - КГ.

Переважна більшість студентів КГ (61%) і тільки 8% ЕГ показали низький рівень знань з даного компоненту підготовки. Встановлено, що 92% студентів ЕГ і 39% КГ засвоїли потрібний матеріал.

Теоретичну інформацію з травмопрофілактичного інструктажу в ЕГ та КГ на високому рівні засвоїли 19% та 2% студентів відповідно. Достатній рівень знань показали 21% студентів ЕГ та 8% - КГ. 48% (ЕГ) та 13% (КГ) досягли середнього рівня знань.

Тільки 12% студентів ЕГ і 77% студентів КГ показали низький рівень знань. Добре засвоїли інформацію з травмопрофілактичного інструктажу 88% студентів ЕГ і тільки 23% студентів КГ. При визначенні якості знань майбутніх учителів фізичної культури з травмопрофілактичної підготовки за компонентом “Добір підготовчих вправ” з'ясовано, що 54% студентів ЕГ і 16% КГ засвоїли навчальний матеріал на високому, достатньому та середньому рівні. Тільки студенти ЕГ змогли дібрати відповідні підготовчі вправи для навчання і показати високий рівень знань (11%), достатній - 19% (ЕГ) та 4% (КГ), середній рівень - 34% (ЕГ) та 12% (КГ).

Дані експериментальної роботи за наступним компонентом травмопрофілактичної підготовки “Дозування фізичних навантажень” свідчать, що 34% студентів ЕГ та 8% КГ засвоїли навчальний матеріал. Середнього рівня знань досягли 26% студентів ЕГ та 8% КГ. Достатній та високий рівень успішності продемонстрували тільки студенти ЕГ (8%).

Рис. - Середньостатистичні дані якості травмопрофілактичної підготовки майбутніх учителів фізичної культури:

Результати тестування, проведеного в ЕГ, та їх зіставлення з результатами, отриманими в КГ, підтверджують ефективність розробленої педагогічної технології профілактики шкільного травматизму і за компонентом “Здійснення допомоги у складних вправах”.

58% студентів ЕГ та 39% КГ зможуть надати допомогу учням при виконанні складних фізичних вправ. Рівень знань майбутніх фахівців фізичного виховання з травмопрофілактичної підготовки за компонентом, який передбачає засвоєння правил виконання елементів страховки при виконанні фізичних вправ, в ЕГ вищий порівняно з КГ.

Дані експериментальної роботи засвідчили, що за критерієм “Добір безпечного екіпірування” 14% студентів ЕГ та 4% - КГ засвоїли матеріал на високому рівні, 17% (ЕГ) та 6% (КГ) мають достатній рівень знань, 26% (ЕГ) та 11% (КГ) - середній рівень знань, 43% (ЕГ) та 79% (КГ) - володіють знаннями на низькому рівні. Аналіз результатів педагогічного експерименту дозволив констатувати, що в процесі фахової підготовки майбутніх учителів фізичної культури до здійснення травмопрофілактичної роботи з компоненту “Добір підвідних вправ у складних рухах” 8% та 12% майбутніх учителів ЕГ засвоїли даний матеріал на високому та достатньому рівні відповідно, 27% студентів ЕГ та 16% КГ - на середньому рівні, 53% студентів ЕГ та 84% КГ мають низькі знання з цього розділу.

Успішність студентів за компонентом “Визначення відповідності рухового завдання фізичній підготовленості учня” вищий в ЕГ, а саме: високого та достатнього рівня досягли 7% та 14% студентів ЕГ відповідно, 33% студентів ЕГ та 14% КГ досягли середнього рівня, 46% ЕГ та 86% КГ мають низький рівень знань.

Середньостатистичні дані якості травмопрофілактичної підготовки свідчать, що високого рівня знань за десятьма компонентами досягли 12,2% студентів ЕГ і 1,2% - КГ, достатній рівень показали 15% майбутніх учителів ЕГ та 4% - КГ, на середньому рівні знання засвоїли 31,6% студентів ЕГ та 14,5% - КГ. Таким чином, 56,8% студентів ЕГ та 19,7% - КГ (на 37,1% менше) засвоїли матеріал із профілактики шкільного травматизму на високому, достатньому та середньому рівнях. У результаті проведення експериментальних досліджень встановлено, що рівень знань майбутніх фахівців фізичного виховання за всіма компонентами травмопрофілактичної підготовки у студентів експериментальної групи значно вищий порівняно з представниками контрольної групи.

Звідси можна констатувати, що впровадження дидактичних технологій запобігання травматизму в підготовку майбутнього вчителя фізичної культури у наших дослідженнях мало високу ефективність.

У третьому розділі - “Теоретична і практична оцінка результатів власних досліджень” - представлено обговорення результатів власних досліджень з теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки ефективності розроблених педагогічних технологій профілактики шкільного травматизму в підготовці майбутніх учителів з фізичної культури.

Для вирішення проблеми зменшення випадків шкільного травматизму у фізичному вихованні створено логічно побудовану систему його запобігання, що у свою чергу потребує відповідальної професійної підготовки вчителя фізичної культури, наявності знань, умінь та навичок з травмопрофілактики як структурного елементу педагогічних технологій, створення організаційно-методичних умов компетентної підготовки майбутнього фахівця фізичної культури, удосконалення змісту спеціально-практичних дисциплін навчального плану та впровадження нових змістових навчальних модулів, пов'язаних із профілактикою травматизму.

Таким чином, у процесі фахової підготовки потрібно обов'язково вносити до навчальних програм дисциплін “Біомеханіка”, “Основи наукових досліджень”, “ТМФВ” змістові модулі та навчально-методичні комплекси з профілактики шкільного травматизму. Знання цього навчального матеріалу надають фахівцю фізичної культури можливість підвищити рівень проведення уроків та спортивних тренувань, дозволяють правильно дозувати навантаження, запобігати травматизму та перетренуванню, адекватно добирати фізичні вправи та визначати їх вплив на організм дитини та його функціональні системи, правильно розвивати фізичні здібності та здійснювати контроль, а також спортивний відбір на початкових стадіях підготовки учнів. Отримані результати підтвердили актуальність і доцільність розробки обраної теми дослідження.

Упровадження технологій профілактики шкільного травматизму на якісно новому рівні дозволить майбутньому вчителю фізичної культури ефективно вирішувати завдання освітньої галузі “Фізична культура та здоров'я”, а саме: формування в учнів умінь і навичок здорового способу життя, організації корисного дозвілля та активного відпочинку, розвитку й відновлення фізичних і духовних сил, реабілітації та корекції здоров'я, виховання позитивних моральних і вольових якостей.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й висвітлено нове практичне вирішення актуальної проблеми вдосконалення педагогічних технологій профілактики шкільного травматизму у фаховій підготовці майбутніх учителів фізичної культури. Узагальнення результатів дослідження стало підґрунтям для таких висновків:

1. У системі фізкультурної освіти виняткового значення набуває професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту, спрямована на організацію вищими навчальними закладами країни технологічно обґрунтованих заходів, що надають особистості майбутнього фахівця фізичного виховання та спорту такого рівня професіоналізму, завдяки якому він стане конкурентоспроможним на ринку праці, буде самостійно організовувати фізичне виховання різних верств населення й успішно працювати в усіх напрямках спортивного і фізкультурного руху. Професійні знання учителя фізичної культури, в першу чергу, повинні бути направлені на збереження здоров'я учнів, особливо коли йдеться про травмонебезпеку уроків фізичної культури, спортивно-масових заходів, організації самостійних занять спортом. Встановлено, що шкільний травматизм належить до групи найменш вивчених видів травматизму в дитячому віці. Він становить від 6% до 16% від усього дитячого травматизму, а за частотою випадків він займає третє місце після побутового й вуличного та має тенденцію до зростання. Модернізація процесу професійної підготовки фахівців з фізичної культури вимагає розробки, створення й забезпечення освітнього процесу навчальними програмами спецкурсів, навчальними та навчально-методичними посібниками, зміст яких повинен бути націлений на зміну професійного мислення фахівців, озброєння їх новими знаннями й уміннями з профілактики шкільного травматизму;

2. На основі аналізу літературних джерел та проведених досліджень визначено, що шкільний травматизм сьогодні розглядається як суттєва проблема соціального плану, яка загрожує здоров'ю та життю школярів. Встановлено, що під час навчального-виховного процесу близько 95,6% травм виникає на уроках фізичної культури і лише 4,4% - під час інших уроків. Той факт, що 4/5 усіх ушкоджень отримуються в приміщенні школи і лише 1/5 - на її території, свідчить про низький рівень організації дітей під час навчально-виховного процесу та відсутність належного контролю за дітьми з боку вчителів;

3. У ході досліджень було визначено основні причини травматизму школярів: організаційні недоліки при проведенні занять і змагань, помилки в методиці проведення занять, які пов'язані з порушенням дидактичних принципів навчання, відсутність індивідуального підходу, недостатній облік стану здоров'я, статевих і вікових особливостей, фізичної й технічної підготовленості школярів, недостатнє матеріально-технічне оснащення занять, незадовільний санітарно-гігієнічний стан залів і майданчиків, низький рівень виховної роботи, що призводить до порушення дисципліни, неуважності, поспішності, несерйозного ставлення до страховки, відсутність медичного контролю й порушення лікарських вимог, суб'єктивні чинники: недостатня підготовленість до виконання заданих фізичних навантажень, стан стомленості (втома), гіпокінезія, психологічні причини;

4. Аналіз навчальних планів, за яким здійснюється підготовка фахівців за спеціальністю 6.010200 “Фізичне виховання” в Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка та Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка, виявив, що в жодному циклі дисциплін немає навчальних предметів (або їх частин), в яких приділяється достатня увага травмопрофілактичній підготовці майбутніх фахівців з фізичного виховання або методам попередження й профілактики травматизму в процесі фізичного виховання школярів. Проаналізувавши навчальні програми дисциплін “Основи безпеки життєдіяльності”, “Валеологія”, “Основи медичних знань”, “Основи наукових досліджень” циклу фундаментальної (природничо-наукової) підготовки, ми також не виявили тем або розділів, присвячених проблемі профілактики травматизму на уроках фізичної культури. Важливою умовою підвищення теоретичних знань та практичних умінь майбутніх учителів фізичної культури в системі попередження травматизму на уроках фізичної культури є необхідність удосконалення програм дисциплін фахового спрямування за рахунок розробки тем змістових модулів, які спрямовані на вивчення методик шкільної травмопрофілактики в процесі фізичного виховання учнів. У результаті аналізу даних щодо ставлення вчителів фізичної культури до проблеми профілактики шкільного травматизму визначено, що переважна більшість опитаних учителів вказують на нестачу теоретичних знань з проблеми травмопрофілактики та вмінь застосовувати їх на практиці, що в свою чергу негативно позначається на якості їх професійно-педагогічної діяльності. Результати досліджень свідчать про необхідність уточнення змісту професійної підготовки вчителів фізичної культури, а саме спеціальної травмопрофілактичної підготовки. Якісна травмопрофілактична підготовка вчителів повинна бути необхідною складовою професійної майстерності;

5. Створено експериментальну “Програму профілактики шкільного травматизму” на уроках фізичної культури для учнів 1-11 класів, до інтегральної моделі якої було включено такі розділи: у першому - представлено перелік обов'язкових для вивчення фізичних вправ або їх базових елементів, другий розділ визначає роботу опорно-рухового апарату та режими роботи м'язів, третій та четвертий розділи містять бази даних для добору підготовчих та підвідних вправ, п'ятий - оптимальний добір необхідного інвентарю та обладнання, у шостому розділі дібрані методи попередження та профілактики травматизму учнів. Розроблено та впроваджено педагогічну технологію профілактики шкільного травматизму в системі фізичного виховання, яка передбачає використання “Програми травмопрофілактики шкільного травматизму”, підготовку і здійснення інструктажу (вступного, поточного, заключного), постійний контроль техніки безпеки на уроках фізичної культури, дотримання гігієнічних вимог до спортивного одягу, взуття та місць занять, опанування прийомами та методикою страховок і самостраховок. Створено та апробовано в навчально-виховному процесі підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту комплект навчально-методичних матеріалів: навчальні посібники “Науково-дослідна робота майбутнього вчителя фізичної культури з профілактики шкільного спортивного травматизму” та “Біомеханіка з основами профілактики спортивного травматизму”, навчальні програми з дисциплін “Біомеханіка (з основами профілактики шкільного травматизму)”, “Основи наукових досліджень”, “Методичні рекомендації для майбутніх учителів фізичної культури з травмопрофілактичної роботи в школі”;

6. Аналіз результатів педагогічного експерименту дозволив констатувати високу ефективність впровадження педагогічних технологій запобігання шкільному травматизму в навчальному процесі підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури: 56,8% студентів ЕГ та 19,7% - КГ (на 37,1% менше) засвоїли матеріал з профілактики шкільного травматизму на високому, достатньому та середньому рівнях;

7. Розроблені автором педагогічні технології травмопрофілактичної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання адаптовані у навчальному процесі вищої школи, є гуманістичними за своєю філософською та психологічною суттю, глибоко моральними, орієнтованими на професійне самовизначення, самоактуалізацію й самореалізацію майбутніх фахівців. Застосування традиційних педагогічних технологій та запропонованих технологій профілактики шкільного травматизму сприяє створенню умов для глибокого та повного засвоєння студентом навчального матеріалу на основі системного застосування знань у процесі одночасного вирішення навчальних і професійних завдань, синтезування знань з різних дисциплін, інтенсифікації навчальної діяльності студентів, стимулювання творчості студентів, розвитку їх здатності аналізувати інформацію та педагогічні ситуації, підвищення комунікативної активності студентів, формування інтересу й емоційно-ціннісного ставлення до навчальної і професійної діяльності. Наукове дослідження не вичерпує всіх основних завдань оптимізації професійної підготовки вчителів фізичної культури, зокрема щодо формування знань з травмопрофілактичної підготовки студентів. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у конструюванні та впровадженні інтерактивних засобів профілактики шкільного та спортивного травматизму у професійній діяльності фахівців з фізичного виховання та спорту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бріжата І.А. Біомеханіка з основами профілактики спортивного травматизму / І.А. Бріжата. - Суми: Мрія-1. - 2006. - 286 с.

2. Бріжата І.А. Науково-дослідна робота майбутнього вчителя фізичної культури з профілактики шкільного спортивного травматизму: (навчальний посібник) / І.А. Бріжата, О.В. Бріжатий. - Глухів: ГНДПУ, 2011. - 184 с.

3. Бріжата І.А. Формування культури фізичного здоров'я учнів в системі профілактики шкільного травматизму / І.А. Бріжата // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Харків-Львів: ХДАДМ (ХХІ), 2003. - №17. - С. 33-37.

4. Бріжата І.А. Ефективність дидактичних технологій профілактики шкільного спортивного травматизму у підготовці майбутнього вчителя фізичної культури / І.А. Бріжата // Вісник Глухівського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. Вип. 14. - Глухів: ГДПУ, 2009. - С. 141-144. шкільний виховання педагогічний

5. Бріжата І.А. Дидактичні технології профілактики шкільного спортивного травматизму / І.А. Бріжата // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Випуск 64. Серія: Педагогічні науки. - Чернігів: ЧДПУ, 2009. - №64. - С. 36-39.

6. Бріжата І.А. Методики травмопрофілактичної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури на заняттях із біомеханіки / І.А. Бріжата, О.В. Бріжатий // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Випуск 81. Серія: Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт. - Чернігів: ЧДПУ, 2010. - №81. - С. 17-19.

7. Бріжата І.А. Удосконалення фахової травмопрофілактичної підго-товки майбутніх учителів фізичної культури / І.А. Бріжата // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Педагогічні проблеми фізичної культури: зб. наук. праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. - Випуск 12. - С. 18-22.

Размещено на Allbest.ru