Соціально-педагогічні умови адаптації молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.05 - соціальна педагогіка

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ АДАПТАЦІЇ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

ДО НАВЧАННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

ВАСИЛЕНКО Олена Миколаївна

Луганськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Хмельницькому національному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 20 травня 2010 р. о 13.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.03 Луганського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ауд. 376.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

Автореферат розіслано 19 квітня 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Необхідність дослідження соціально-педагогічних аспектів роботи з дітьми з особливими потребами в загальноосвітніх школах пов'язана не лише із щорічним збільшенням кількості народжуваності таких дітей та їх становищем у суспільстві (ізоляція від однолітків, обмеження в спілкуванні та інших видах діяльності), але й зумовлена недостатністю реалізації на практиці системи інтегрованої освіти, що включає дитину з особливими потребами в повноцінний процес навчання поряд з іншими дітьми.

Ускладнення соціального середовища, стрімкий темп життя суспільства, надмірна кількість інформації, зниження виховного потенціалу сім'ї негативно впливають не тільки на якість навчання, але й на процеси соціалізації та адаптації дітей з особливими потребами, оскільки їхнє життя залежить від впливу соціальних факторів: житлових умов, ставлення здорових дітей і дорослих, системи освіти, охорони здоров'я та соціального захисту в державі, можливість реалізувати свої права та ін.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я в останні десятиріччя частота народжуваності хворих дітей становить 10,8 %, тобто, кожна десята дитина з'являється на світ із фізичними або розумовими вадами. За статистикою в Україні налічується 135,4 тисяч дітей-інвалідів, або 120 осіб на кожні 10 тисяч дітей. Зауважимо, що ці дані не враховують тих дітей, які не взяті на облік, але також мають окремі відхилення у розвитку і потребують відповідних умов навчання й виховання.

Необхідність надання всім дітям, незалежно від їх особливостей, рівних можливостей в участі в суспільному житті та отриманні освіти знаходить своє відображення в таких міжнародних документах, як Конвенція про права дитини, Декларація про права інвалідів, Всесвітня програма дій стосовно інвалідів, Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів та інших.

Аналогічні документи, які регламентують пріоритетність потреб та інтересів (в тому числі й освітніх) дітей з особливими потребами, прийняті і в Україні: Конституція України, Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття), Закони України „Про освіту”, „Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”, „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Постанова Кабінету міністрів України „Про схвалення Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів”, наказ Міністерства освіти і науки України „Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009 -2012 рр.”. На цій правовій основі базується і соціально-педагогічна робота, яка покликана забезпечити максимальну соціальну інтеграцію дітей з особливими потребами в усі сфери їхньої життєдіяльності.

Теоретичні положення, які розкривають соціально-педагогічні закономірності формування особистості дитини з особливими потребами та соціально-педагогічні підходи до роботи з нею, представлено в працях І. Звєрєвої, А. Капської, В. Ляшенка, В. Тесленка, С. Харченка та ін.. Вивчення проблем соціальної адаптації та соціалізації дітей з особливими потребами як важливої складової допомоги родинам, що їх виховують, знайшли своє відображення в роботах Н. Грабовенко, І. Іванової, А. Капської, Р. Кравченко, Т. Соловйової. Розкриттю різних аспектів адаптації та реабілітації дітей і молоді з особливими потребами присвячено дисертаційні дослідження вітчизняних науковців: Н. Грабовенко, В. Ляшенка, Н. Мирошніченко, В. Тесленка, М. Тютюнник, М. Чайковського та ін.

Водночас всебічний аналіз наукових джерел свідчить, що проблеми життєдіяльності дітей з особливими потребами пов'язані здебільшого з їх реабілітацією та навчально-виховною діяльністю в межах спеціальних закладів (В. Бондар, А. Висоцька, В. Засенко, В. Золотоверх, Н. Кравець та ін.). Значно менше досліджень присвячено вивченню питань створення соціально-педагогічних умов успішного входження дітей з особливими потребами в соціальне та загальноосвітнє середовище. Тому виникають певні протиріччя між: декларуванням принципу рівних прав і можливостей для дітей з особливими потребами та негативним або байдужим ставленням до них з боку суспільства; необхідністю залучення учнів з особливими потребами до загальноосвітнього простору та неготовністю загальноосвітніх закладів до його здійснення; наявністю потенційних можливостей розвитку особистості дитини з особливими потребами та відсутністю соціально-педагогічних умов, які сприяють її максимальній адаптації та інтеграції в загальноосвітньому просторі.

Актуальність проблеми дослідження, її теоретична значущість та практична потреба у визначенні шляхів її розв'язання, виявлені суперечності зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Соціально-педагогічні умови адаптації молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі”.

Зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами і темами. Дослідження є складовою науково-дослідної теми кафедри соціальної роботи і соціальної педагогіки Хмельницького національного університету „Професійна підготовка майбутніх фахівців соціально-педагогічної сфери” (державний реєстраційний № 0108U001290). Тема дисертації затверджена Вченою радою Хмельницького національного університету (протокол № 5 від 27.12.2006 р.), а також узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 23.01.2007 р.).

Об'єкт дослідження - процес адаптації молодших школярів з особливими потребами до шкільного навчання.

Предмет дослідження - соціально-педагогічні умови адаптації учнів молодшого шкільного віку з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити соціально-педагогічні умови адаптації молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі.

Гіпотеза дослідження полягала в тому, що успішна адаптація молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі можлива за таких соціально-педагогічних умов: створення сприятливого соціально-побутового та навчально-виховного середовища для молодших школярів з особливими потребами; формування продуктивних видів стосунків у дитини з особливими потребами з оточенням (у класі, в сім'ї); організації соціально-педагогічної та психологічної допомоги сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами.

Досягнення поставленої мети та перевірка гіпотези дослідження потребували послідовного розв'язання таких завдань:

1. Уточнити сутність поняття „адаптація молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі” у соціально-педагогічному контексті.

2. Визначити основні підходи до навчання учнів з особливими потребами на основі аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду організації навчальної діяльності цієї категорії школярів.

3. Розробити критерії, показники та рівні адаптованості молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі.

4. Теоретично обґрунтувати соціально-педагогічні умови адаптації до шкільного навчання молодших школярів з особливими потребами.

5. Експериментально перевірити у практиці діяльності загальноосвітніх шкіл соціально-педагогічні умови адаптації до шкільного навчання молодших школярів з особливими потребами.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали антропологічні та педагогічні ідеї педагогів-класиків (Л. Виготський, І. Соколянський, В. Сухомлинський, К. Ушинський, Я. Чепіга); концепції особистісно орієнтованої освіти, що спираються на ідеї пріоритетності досвіду дитини (І. Бех, С. Подмазін, О. Савченко, О. Сироватко, І. Якиманська); наукові положення про роль соціокультурного середовища в розвитку особистості (Л. Буєва, Ю. Мануйлов, С. Подмазін, О. Сироватко), соціальну адаптацію особистості в рамках її соціалізації (Г. Андрєєва, А. Мудрик, А. Петровський), необхідність освітньої інтеграції дітей з особливими потребами (Н. Борисова, Е. Даніелс, А. Колупаєва, І. Лошакова, Л. Шипіцина, О. Ярська-Смирнова); концептуальні підходи щодо соціально-педагогічної роботи з дітьми з особливими потребами у взаємодії з різними соціальними інституціями (О. Безпалько, А. Капська, В. Ляшенко, В. Тесленко, С. Харченко); теорії соціально-педагогічної роботи з сім'єю, яка виховує дитину з особливими потребами (І. Іванова, Т. Ілляшенко, Р. Кравченко, Л. Шипіцина та ін.).

Для розв'язання поставлених у дослідженні завдань було використано комплекс методів: теоретичні: аналіз соціально-педагогічної, соціологічної, юридичної, педагогічної, психологічної літератури, синтез, класифікація, порівняння та узагальнення з метою з'ясування змісту основних понять дослідження, обґрунтування сутності та особливостей адаптації дітей з особливими потребами до шкільного навчання, розробки соціально-педагогічних умов забезпечення ефективності даного процесу; емпіричні: спостереження за типовими проявами поведінки учнів з особливими потребами протягом занять та під час ігор з однолітками, методи опитування (бесіда, анкетування), стандартизовані й валідизовані психодіагностичні методики для визначення рівнів адаптованості молодших школярів з особливими потребами до навчання в школі; педагогічний експеримент, зорієнтований на перевірку ефективності запропонованих соціально-педагогічних умов адаптації молодших школярів з особливими потребами до шкільного навчання; методи математичної статистики для визначення статистичної значущості отриманих у ході експерименту результатів.

Експериментальна база дослідження: Хмельницькі навчально-виховні об'єднання (НВО) № 9 і № 3, Деражнянські загальноосвітні школи № 1, 2, 3 І-ІІІ ступенів і Волочиські загальноосвітні школи № 1, 3, 5 І-ІІІ ступенів Хмельницької області. До дослідження залучено 310 осіб, серед яких - 136 учнів перших класів з особливими потребами, 133 батьків досліджуваних дітей та 41 фахівець (вчителі, соціальні педагоги, психологи, логопеди, медичні працівники).

Наукова новизна результатів дослідження полягає у тому, що: вперше обґрунтовано соціально-педагогічні умови адаптації молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі: створення сприятливого соціально-побутового та навчально-виховного середовища; формування продуктивних видів стосунків з оточенням (у класі, в сім'ї); організація соціально-педагогічної та психологічної допомоги сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами; розроблено критерії (навчальної діяльності, поведінковий, світоглядний та емоційно-психічного стану), показники і рівні (високий, середній, низький) адаптованості молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі; дістали подальший розвиток наукові уявлення про сутність поняття „адаптація молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі” у соціально-педагогічному контексті; удосконалено форми і методи соціально-педагогічної роботи з дітьми з особливими потребами.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що розроблено та апробовано методику визначення рівнів адаптованості молодших школярів з особливими потребами до шкільного навчання, індивідуальні програми розвитку для учнів молодшого шкільного віку з особливими потребами з урахуванням їх соціальної та реабілітаційної складової, а також методичні рекомендації батькам та педагогам щодо покращення адаптації до навчання в загальноосвітній школі молодших школярів з особливими потребами.

Результати дослідження можуть бути використані в навчально-виховній діяльності початкової ланки загальноосвітніх шкіл, а також у процесі професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів та соціальних працівників у вищих навчальних закладах різного рівня акредитації, при розробці семінарів і навчальних прикладних курсів з проблем вивчення змісту соціально-педагогічної діяльності з дітьми з особливими потребами для студентів спеціальностей „Соціальна педагогіка” і „Соціальна робота”, у післядипломній підготовці та перепідготовці педагогічних працівників, соціальних педагогів, у процесі самоосвітньої діяльності батьків, що виховують дітей з особливими потребами.

Результати дисертаційної роботи впроваджено у навчально-виховний процес Хмельницьких загальноосвітніх закладів (довідка про впровадження управління освіти виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 14 від 3 січня 2008 р.), Деражнянських загальноосвітніх шкіл (довідка про впровадження відділу освіти Деражнянської районної державної адміністрації Хмельницької області № 433 від 17 червня 2008 р.), Волочиських загальноосвітніх шкіл (довідка відділу освіти Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області № 483 від 4 червня 2008 р.) Хмельницької області.

Апробація результатів дослідження. Основні результати й висновки дисертаційної роботи обговорювалися й одержали позитивну оцінку на засіданнях кафедри педагогіки і психології, кафедри соціальної роботи і соціальної педагогіки Хмельницького національного університету (2006 - 2009 рр.), на науково-методичних семінарах педагогів і психологів загальноосвітніх навчальних закладів м. Хмельницького та Хмельницької області. Основні положення дисертації доповідалися на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Сучасні психолого-педагогічні тенденції розвитку освіти у вищих навчальних закладах України” (Хмельницький, 2007), Міжвузівській науково-методичній конференції „Проблеми якості практичної підготовки фахівців в умовах реформування вищої освіти” (Хмельницький, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти у контексті Болонського процесу” (Ялта, 2008), Восьмій міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Вінниця, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Соціально-педагогічний комплекс регіону: теорія і практика” (Полтава, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції „Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка” (Суми, 2009).

Публікації. Основний зміст дисертації відображено у 14 одноосібних публікаціях, з них 8 статей опубліковано у наукових фахових виданнях, 6 - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (219 найменувань), 10 додатків на 93 сторінках, 36 таблиць та 5 малюнків. Загальний обсяг дисертації - 293 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання; сформульовано гіпотезу, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення здобутих результатів; наведено дані про апробацію та впровадження результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні аспекти адаптації молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі” - здійснено теоретичний аналіз наукових досліджень щодо проблеми адаптації дітей з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі; з'ясовано сутність понять („адаптація”, „молодші школярі”, „діти з особливими потребами”, „адаптація молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі”, „інтеграція” та ін.); визначено основні підходи до організації навчання учнів з особливими потребами; розроблено та обґрунтовано критерії, показники і рівні адаптованості молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі.

У ході аналізу наукової літератури встановлено, що стосовно дітей з вадами розвитку використовують різні терміни: „аномальні діти”, „діти-інваліди”, „діти з труднощами у навчанні”, „діти зі спеціальними потребами”, „діти з функціональними обмеженнями”. Для відображення соціального аспекту проблеми дослідження та гуманістичного підходу до соціально-педагогічної роботи перевага надана поняттю „діти з особливими потребами”. До цієї категорії дітей віднесено дітей з сенсорними порушеннями (вадами слуху, зору), а також з вадами у розвитку мовлення, емоційно-вольової сфери, опорно-рухового апарату та дітей з інтелектуальними порушеннями.

Активне вирішення питань навчання і виховання дітей з особливими потребами здійснювалося ще наприкінці ХІХ ст., коли з'явилися перші спроби створення спеціальних шкіл і дитячих садочків для цих дітей. Видатні російські (І. Городецький, С. Преображенський, М. Лебедєва та ін.), західноєвропейські педагоги, лікарі (А. Бланше, Л. Брайль, Р. Вайс, Б. Менель, М. Монтессорі, Санте де Санктіс, А. Фукс) рекомендували розпочинати роботу з дітьми якомога раніше і вважали, що таким чином створюються сприятливі умови для попередження появи в них вторинних порушень.

Всебічний аналіз означеної проблеми доводить необхідність упровадження інноваційних підходів до навчально-виховної діяльності учнів з особливими потребами. Оптимальними стратегічними напрямками вирішення цієї проблеми на сьогоднішній день є такі: інтегроване навчання (навчання учнів з особливими потребами в масових загальноосвітніх закладах та приведення потреб цих дітей у відповідність до системи освіти, що залишається в цілому незмінною), мейнстримінг (інтегровані структури, в яких здійснюється позаурочне спілкування та дозвіллєва діяльність дітей з особливими потребами із здоровими дітьми), інклюзивна освіта (забезпечення права дітей навчатись за місцем проживання в загальноосвітніх закладах, які намагаються відповідати потребам усіх дітей за допомогою внесення змін до навчальних програм та переобладнання шкільних приміщень).

Аналіз реальної практики навчання учнів з особливими потребами у вітчизняних закладах освіти свідчить про зростання уваги науковців до впровадження інтегрованого навчання як найбільш оптимальної форми навчально-виховної діяльності з цією категорією учнів тому, що інтеграція забезпечує повноцінне входження в освітнє та соціальне середовище дітей з вадами розвитку та не потребує при цьому зміни навчальних програм та перепланування шкільних приміщень, що значно утруднено соціально-економічною ситуацією в нашій державі. Ефективність реалізації інтегрованої форми навчання залежить від налагодження взаємодії соціальних інститутів суспільства та фахівців різного профілю (учителів, соціальних педагогів, психологів, лікарів, соціальних працівників та ін.) з урахуванням провідної ролі школи.

Проте впровадження інтегрованого навчання вимагає створення в загальноосвітніх закладах соціально-педагогічних умов забезпечення успішної адаптації учнів з особливими потребами до шкільного навчання, а це, в свою чергу, потребує змістовного обґрунтування в соціально-педагогічному контексті поняття „адаптація молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі”, яке визначено як процес і результат активного пристосування дитини з особливими потребами до шкільного життя та система педагогічних заходів, спрямованих на попередження і подолання проблем, які виникають у конкретної особистості чи групи (дітей з особливими потребами) на певних етапах її (їх) соціального становлення.

Особистісно орієнтований та середовищний підходи в роботі з цією категорією учнів визначаються орієнтацією соціально-педагогічної діяльності на потреби, інтереси та життєві проблеми дітей з особливими потребами, їх батьків, учителів, а також створення умов для самоактуалізації особистості дитини.

У ході аналізу літературних джерел встановлено, що критеріями та показниками адаптованості дитини молодшого шкільного віку з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі є такі: критерій навчальної діяльності (спрямованість на нову роль учня і психологічна готовність до активного включення в навчально-виховний процес; оволодіння навичками навчальної діяльності та сформованість навчально-пізнавальних умінь; прояв ініціативи, активності, терплячості, творчості та зацікавленості при виконанні самостійних і домашніх завдань; здатність відповідати тим очікуванням, які висувають вчителі, батьки, класний колектив); поведінковий критерій (знаходження необхідних механізмів та форм поведінки при розв'язанні внутрішніх і зовнішніх конфліктів; розвиненість механізмів регуляції рольової поведінки при виконанні доручень батьків, учителів; активність у спілкуванні); світоглядний критерій (адекватне сприйняття себе і свого статусу в класі; позитивне ставлення до школи, її правил і вимог; відповідальність за самостійно прийняте рішення (немає відчуття страху); самокритичність (визнання допущених помилок і прагнення їх усувати); вміння правильно реагувати на критику з боку товаришів, вчителів, батьків та робити правильні висновки) та критерій емоційно-психічного стану (здатність до саморегулювання почуттів, оптимістично сприймати життя; вміння самостійно долати труднощі, вирішувати повсякденні проблеми; можливість переживати стан самоствердження, власної цінності, значущості, прийняття оточення).

За допомогою цих критеріїв та їх показників, нами було визначено три рівні адаптованості молодших школярів з особливими потребами до навчання в школі: високий, середній та низький.

Високий рівень адаптованості молодшого школяра з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі характеризується тим, що учень позитивно ставиться до школи, поступово повністю опановує навчальний матеріал, розв'язує самостійно ускладнені завдання; активний, чемний, уважний до вказівок вчителя, батьків. Охоче та сумлінно виконує усі доручення, не потребуючи зовнішнього контролю. Виявляє активність до навчальної та позанавчальної діяльності. Має позитивний статус у соціальному середовищі своєї життєдіяльності (в сім'ї, в класі, в колі друзів).

Середній рівень адаптованості молодшого школяра з особливими потребами до шкільного навчання проявляється у тому, що дитина з особливими потребами позитивно ставиться до школи, але відвідування навчальних занять та позаурочних видів діяльності спричиняє певні переживання. Виявляє труднощі в розумінні навчального матеріалу. Учень активний і уважний під час виконання завдань та доручень учителя і батьків, намагається виявляти активність до навчальної діяльності, проте потребує постійного зовнішнього контролю. Дитина має позитивний статус в обмеженому колі середовища своєї життєдіяльності та дружить лише з декількома однокласниками.

Низький рівень засвідчує, що учень з особливими потребами негативно або байдуже ставиться до школи. Дитина часто скаржиться на здоров'я, відносно погане самопочуття, в неї переважає пригнічений настрій. Спостерігаються системні порушення дисципліни, прояви тривоги, нетерплячості, упертості, дратівливості, агресивності як під час занять, так і в спілкуванні з оточуючими. Навчальний матеріал засвоює досить фрагментарно із значними труднощами. Доручення виконує під контролем і без особливої активності. Не виявляє бажання приймати участь в позаурочних видах діяльності. Пасивний, близьких друзів не має, знає імена і прізвища лише декількох однокласників.

У другому розділі - „Розробка і впровадження соціально-педагогічних умов адаптації молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітніх школах” - обґрунтовано соціально-педагогічні умови адаптації учнів молодшого шкільного віку з особливими потребами до шкільного навчання; розглянуто напрямки впровадження зазначених умов в загальноосвітні заклади; подано результати констатувального і формувального етапів експерименту.

Теоретичний аналіз наукової літератури з проблем організації навчально-виховної діяльності учнів з особливими потребами, їхнього соціального розвитку засвідчив, що впровадження інтегрованого навчання потребує цілеспрямованого забезпечення в загальноосвітній школі таких соціально-педагогічних умов: створення в школах сприятливого соціально-побутового та навчально-виховного середовища для молодших школярів з особливими потребами; формування продуктивних видів стосунків дітей з особливими потребами з оточенням (у класі, в сім'ї); організації соціально-педагогічної та психологічної допомоги сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами. школяр особливий потреба адаптація

Створення в школі сприятливого соціально-побутового та навчально-виховного середовища для молодших школярів з особливими потребами полягає, по-перше, в забезпеченні шкільними фахівцями оптимального соціально-побутового довкілля для цієї категорії учнів з урахуванням усіх чинників, що можуть сприяти або заважати їх навчальній діяльності та соціальному розвитку і, по-друге, створення сприятливого навчально-виховного середовища для молодших школярів з особливими потребами, що передбачає здійснення супроводу їх навчання, в основі якого лежить розробка і застосування індивідуальних програм розвитку для них з урахуванням соціальної та реабілітаційної складової. При цьому робота соціального педагога спрямована на гнучку адаптацію дитини з особливими потребами в соціальному середовищі, навчання соціальним нормам поведінки та дисциплінованості (програми: „Сам удома”, „Я сам”, „Я серед інших”, бесіди за темами: „Добре чи погано?”, „У квартирі”, „У дворі”, „Вулиця”, „Транспорт” та ін.); формування навичок самообслуговування (програма „Особиста гігієна”); залучення до участі у різноманітних шкільних заходах спеціалістів з дошкільних закладів, установ культури, спортивних організацій тощо. Діяльність медичних працівників шкіл спрямована на налагодження співпраці з лікувальними та реабілітаційними закладами, з родинами учнів з особливими потребами; надання допомоги учителям фізичної культури в роботі над фізичним розвитком цих дітей. Робота логопеда полягає в діагностиці та виправленні дефектів мовлення у дітей з вадами мовлення і слуху (вправи на розвиток артикуляційного апарату, формування правильної вимови, групові вправи для дихання). Заняття психолога з дітьми з особливими потребами спрямовані на формування в них уміння володіти собою, співпереживати, співчувати та довіряти іншим (рольові ігри, які дають змогу поставити себе на місце іншої дитини, оцінити свою поведінку зі сторони та ін.). Діяльність вчителя (класного керівника) полягає в підвищенні мотивації до навчальної діяльності учнів з особливими потребами (фізкультхвилинки; ігри за партами; індивідуальні бесіди на теми: „Коли я щасливий”, „Я щасливий, я задоволений…” та ін.); допомозі дітям зняти зайве напруження (ігри: „Година тиші і година „можна”, „Слухай команду” та ін.); формуванні почуття емпатії (ігри: „Очі в очі”, „Маленька примара”, „Сопілочка”) та ін.

Формування продуктивних видів стосунків дитини з особливими потребами з оточенням (у класі, в сім'ї) передбачає, по-перше, забезпечення соціальної взаємодії дітей з особливими потребами та їхніх однолітків (проведення бесід на теми: „Уроки доброти”, „Почуття. Емоції” та залучення дітей з особливими потребами до участі в різноманітних конкурсах, спортивних заходах, активних іграх, екскурсіях, в святкуванні Днів народжень, шкільних свят тощо), по-друге, налагодження співпраці учнів з особливими потребами з колективом фахівців загальноосвітнього закладу, що здійснюється завдяки діалогу у спілкуванні, партнерства та рівності усіх сторін (визнання з боку шкільних фахівців будь-яких досягнень дитини та її підтримка в разі певних невдач) і, по-третє, формування ефективних форм спілкування дітей з особливими потребами з членами їх сімей (надання допомоги сім'ям у вирішенні питань навчання і виховання дітей та залучення членів родин до різних форм роботи в класі та школі).

В основу організації соціально-педагогічної та психологічної допомоги сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами, покладено взаємодію фахівців закладу освіти з родинами дітей з особливими потребами (здійснення соціальної діагностики сімей та консультативно-рекомендаційної діяльності з ними психологом школи; проведення соціальним педагогом лекційно-просвітницьких, практичних, індивідуальних, групових занять з батьками та налагодження зв'язків з органами соціальних інфраструктур; ознайомлення вчителем батьків з метою, завданнями, змістом і методикою навчально-виховного процесу в класі та школі та ін.); залучення батьків учнів з особливими потребами до роботи в класі (проведення батьківських зборів із відвідуванням усіх спеціалістів школи, візити додому до родин цих учнів та створення батьківських груп підтримки); налагодження спільної дозвіллєвої діяльності дітей з особливими потребами зі своїми батьками (участь в проведенні шкільних урочистостей, свят, зборів, подорожей тощо).

У процесі констатувального етапу експерименту здійснено аналіз стану адаптованості до навчання учнів з особливими потребами перших класів Хмельницьких навчально-виховних об'єднань (НВО) № 9 і № 3, Деражнянських загальноосвітніх шкіл (ЗОШ) № 1, 2, 3 І-ІІІ ступенів та Волочиських загальноосвітніх шкіл (ЗОШ) № 1, 3, 5 І-ІІІ ступенів Хмельницької області. До цього етапу експериментального дослідження було залучено 136 першокласників з особливими потребами загальноосвітніх шкіл м. Хмельницького та Хмельницької області.

Оцінка адаптованості проводилася за розробленою нами методикою визначення рівнів адаптованості до шкільного навчання молодших школярів з особливими потребами, яка складалась з чотирьох тестових методик: „Тестова бесіда на оцінювання психосоціальної зрілості (за А. Керном - Я. Йєрасеком)”, „Кінетичний малюнок сім'ї”, „Будинок - дерево - людина”, „Тест шкільної тривожності за Філіпсом”. Достовірність та надійність співставлення результатів дослідження забезпечувалася використанням кореляційного аналізу (за Спірменом), що дозволило визначити коефіцієнти рангової кореляції між середніми значеннями балів досліджуваних за обраними критеріями адаптованості.

Результати констатувального етапу експерименту засвідчили, що адаптованість до шкільного навчання першокласників з особливими потребами Хмельницьких НВО № 9 і НВО № 3 характеризується переважно низькими рівнями (42,9 % і 45,2 %). Аналогічні результати виявлено й в учнів перших класів Деражнянських ЗОШ № 1, 2, 3 І-ІІІ ступенів (32,5 %) та Волочиських ЗОШ № 1, 3, 5 І-ІІІ ступенів (51,4 %) Хмельницької області. Отримані показники дали підстави констатувати, що переважна більшість першокласників з особливими потребами перебували в негативному емоційно-психічному стані, що й призвело до формування в них неадекватного ставлення до себе і свого оточення, низького рівня набуття ними соціального досвіду та певних навчальних навичок. Усі ці фактори спричинили низьку готовність, а звідси - й низьку адаптованість учнів перших класів з особливими потребами до шкільного навчання.

Результати проведеного анкетування серед батьків досліджуваних дітей засвідчили, що більшість з них (40 %) мають неточне, поверхневе уявлення про рівень адаптованості своїх дітей до школи та роботу фахівців щодо його розвитку, але близько 30 % батьків виявили бажання і готовність продовжити співпрацю з фахівцями школи з питань покращення адаптації до шкільного навчання учнів з особливими потребами, що свідчить про зростання зацікавленості самих батьків.

Для проведення формувального етапу експерименту було виділено контрольні та експериментальні групи першокласників з особливими потребами згідно з вимогами репрезентативності дослідження.

На початку формувального етапу експерименту у першокласників з особливими потребами переважали середні та низькі рівні адаптованості до навчання в школі як в експериментальних групах (в середньому в 19,5 % і 20,7 %), так і в контрольних групах (в середньому в 23,1 % і 18,9 %), що потребувало відповідної допомоги фахівців загальноосвітніх шкіл. При створенні чіткої системи узгоджених дій всіх спеціалістів загальноосвітніх шкіл (впровадження соціально-педагогічних умов у навчально-виховному процесі цих закладів) у експериментальних групах спостерігається чітка тенденція підвищення високого рівня адаптованості до шкільного навчання (в середньому на 8,6 %), а також зниження низького рівня (в середньому на 9,1 %) при p < 0,01. Поряд з цим, позитивний напрям змін у контрольних групах є незначним: високий рівень зріс в середньому на 2,1 %, а низький зменшився в середньому на 3,1 %. Для доведення того, що ці результати не є випадковими, застосовано „G - критерій знаків”, який призначено для встановлення загального напрямку змін досліджуваної ознаки.

Дані про ефективність упровадження соціально-педагогічних умов та динаміку змін у рівнях адаптованості до шкільного навчання молодших школярів з особливими потребами представлено у таблиці 1.

Таблиця 1. Динаміка рівнів адаптованості до навчання в загальноосвітніх закладах молодших школярів з особливими потребами (p <0,01)

Аналіз результатів повторного анкетування серед 133 батьків досліджуваних дітей засвідчили, що на 30 % зріс рівень інформованості батьків про адаптованість своїх дітей до школи та про роботу фахівців щодо його розвитку, а 78 % опитуваних виявили бажання і готовність продовжити співпрацю з фахівцями школи по удосконаленню процесу адаптації до навчання в школах своїх дітей, що свідчить про зростання самосвідомості батьків.

Отже, впровадження соціально-педагогічних умов адаптації до шкільного навчання молодших школярів з особливими потребами сприяло не лише покращенню навчальних умінь цих учнів, але й розвитку їх соціальних якостей (самостійність, дисциплінованість, відповідальність, позитивне сприйняття себе і своїх соціальних зв'язків, здатність до прийняття власних рішень, розв'язання конфліктів тощо).

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми соціально-педагогічного забезпечення адаптації учнів молодшого шкільного віку з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі, що виявляється в розробці, обґрунтуванні й експериментальній перевірці соціально-педагогічних умов, які зумовлюють ефективність адаптації молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі.

2. Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми свідчить, що адаптація молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі в соціально-педагогічному контексті визначається як процес і результат активного пристосування дитини з особливими потребами до шкільного життя та система педагогічних заходів, спрямована на попередження та подолання проблем, які виникають у конкретної особистості чи групи (дітей з особливими потребами) на певних етапах її (їх) соціального становлення.

3. Вітчизняний досвід організації навчання дітей з особливими потребами свідчить, що на сучасному етапі найбільш оптимальною формою навчально-виховної діяльності для цієї категорії учнів є інтегроване навчання, яке забезпечує їх повноцінне входження в освітнє та соціальне середовище та не потребує при цьому зміни навчальних програм та перепланування шкільних приміщень.

4. Аналіз літературних джерел показав, що адаптованість до навчання в школі молодших школярів з особливими потребами найповніше характеризують такі критерії і показники: критерій навчальної діяльності (спрямованість на нову роль учня і психологічна готовність до активного включення в навчально-виховний процес; оволодіння навичками навчальної діяльності та сформованість навчально-пізнавальних умінь; прояв ініціативи, активності, терплячості, творчості та зацікавленості при виконанні самостійних і домашніх завдань; здатність відповідати тим очікуванням, які висувають вчителі, батьки, класний колектив); поведінковий критерій (знаходження необхідних механізмів та форм поведінки при розв'язанні внутрішніх і зовнішніх конфліктів; розвиненість механізмів регуляції рольової поведінки при виконанні доручень батьків, учителів; активність у спілкуванні); світоглядний критерій (адекватне сприйняття себе і свого статусу в класі; позитивне ставлення до школи, її правил і вимог; відповідальність за самостійно прийняте рішення (немає відчуття страху); самокритичність (визнання допущених помилок і прагнення їх усувати); вміння правильно реагувати на критику з боку товаришів, вчителів, батьків та робити правильні висновки) та критерій емоційно-психічного стану (здатність до саморегулювання почуттів, оптимістично сприймати життя; вміння самостійно долати труднощі, вирішувати повсякденні проблеми; можливість переживати стан самоствердження, власної цінності, значущості, прийняття оточення).

Проведений статистичний аналіз (за Спірменом) показав високу кореляційну залежність (r_s ? 0,93) між критеріями адаптованості, що свідчить про односпрямованість очікуваних змін адаптивних характеристик учнів перших класів з особливими потребами в процесі навчання.

Стан адаптованості молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі характеризується трьома рівнями: високим, середнім і низьким.

5. Дослідженням встановлено, що адаптація учнів молодшого шкільного віку з особливими потребами здійснюється ефективно за таких соціально-педагогічних умов: створення сприятливого соціально-побутового та навчально-виховного середовища для молодших школярів з особливими потребами; формування продуктивних видів стосунків дитини з особливими потребами з оточенням (у класі, в сім'ї); організації соціально-педагогічної та психологічної допомоги сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами.

6. Здійснена дослідно-експериментальна робота з упровадження розробленого комплексу соціально-педагогічних умов підтвердила вихідну гіпотезу дослідження, про що свідчить зростання рівнів адаптованості до шкільного навчання в представників експериментальних груп у порівнянні з досліджуваними контрольних груп. Різниця показників виявилась статистично значимою (p <0,01).

Реалізація першої соціально-педагогічної умови в навчально-виховній діяльності загальноосвітньої школи - створення сприятливого соціально-побутового та навчально-виховного середовища для молодших школярів з особливими потребами - дала змогу значно підвищити показники навчальної діяльності та емоційно-психічного стану учнів перших класів з особливими потребами експериментальних груп. Впровадження другої соціально-педагогічної умови - формування продуктивних видів стосунків дітей з особливими потребами з оточенням (у класі, в сім'ї) - зумовило покращення світоглядних позицій та уявлень досліджуваних експериментальних груп. Застосування третьої умови - організація соціально-педагогічної та психологічної допомоги сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами - дало можливість покращити показники поведінкових проявів молодших школярів з особливими потребами експериментальних груп.

Проведене дослідження не претендує на вичерпне розв'язання всіх проблем адаптації до шкільного навчання учнів з особливими потребами у зв'язку з її складністю і багатогранністю. Перспективним вважаємо вивчення соціально-педагогічних аспектів навчально-виховної діяльності учнів з особливими потребами середнього та старшого шкільного віку загальноосвітніх закладів в порівнянні з їх здоровими однолітками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Василенко О.М. Соціально-педагогічні аспекти адаптації молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі / О.М. Василенко // Наук. вісн. Південноукр. держ. пед. ун-ту імені К.Д. Ушинського / гол. ред. А.М. Богуш. - О. : ПДПУ імені К.Д. Ушинського, 2007. - № 5 - 6. - С. 159 - 164.

2. Василенко О.М. Шляхи попередження дезадаптації молодших школярів з особливими потребами в загальноосвітній школі / О.М. Василенко // Наук. вісн. Південноукр. держ. пед. ун-ту імені К.Д. Ушинського / гол. ред. А.М. Богуш. - О. : ПДПУ імені К.Д.Ушинського, 2007. - № 9 - 10. - С. 163 - 167.

3. Василенко О.М. Навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх закладах: вітчизняний та зарубіжний досвід / О.М. Василенко // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи / гол. ред. Н.С. Побірченко. - Умань : УДПУ імені Павла Тичини, 2007. - Вип. 23. - С. 46 - 51.

4. Василенко О.М. Організація соціально-педагогічної та психологічної допомоги сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами / О.М. Василенко // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту імені Михайла Коцюбинського : Сер. : Педагогіка і психологія / гол. ред. М.І. Сметанський. - Вінниця : ПП „Едельвейс і К”, 2008. - Вип. 22. - С. 331 - 336.

5. Василенко О.М. Аналіз та обґрунтування критеріїв, показників та рівнів адаптації молодших школярів з особливими потребами в загальноосвітній школі / О.М. Василенко // Наукові записки Вінниц. держ. пед. ун-ту імені Михайла Коцюбинського : Сер. : Педагогіка і психологія / гол. ред. М.І. Сметанський. - Вінниця : ПП „Едельвейс і К”, 2007. - Вип. 21. - С. 92 - 97.

6. Василенко О.М. Соціально-педагогічні підходи до вирішення проблеми адаптації молодших школярів з особливими потребами в навчально-виховну діяльність загальноосвітніх шкіл / О.М. Василенко // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту імені Михайла Коцюбинського : Сер. : Педагогіка і психологія / гол. ред. М.І. Сметанський. - Вінниця : ТОВ фірма „Планер”, 2009. - Вип. 26. - С. 191 - 196.

7. Василенко О.М. Соціально-педагогічні умови та шляхи навчання молодших школярів з особливими потребами в загальноосвітній школі / О.М. Василенко // Педагогічна освіта : теорія і практика. Педагогіка. Психологія : зб. наук. пр. - К. : Університет, 2007. - № 8. - С. 82 - 88.

8. Василенко О.М. Особливості застосування індивідуальних програм навчання для молодших школярів з обмеженими можливостями спеціалістами загальноосвітніх шкіл / О.М. Василенко // Методики корекційного навчання і виховання : традиції та інновації : зб. наук. пр. Кам'янець-Подільського держ. ун-ту : Сер. соціально-педагогічна. - Кам'янець-Подільський, 2008. - Вип. 8. - С. 152 - 156.

9. Василенко О.М. Аналіз стану адаптації молодших школярів з особливими потребами у вітчизняних загальноосвітніх закладах / О.М. Василенко // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців : методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. пр. - К. - Вінниця : ДОВ „Вінниця”, 2008. - № 18. - С. 60 - 67.

10. Василенко О.М. Особливості адаптації молодших школярів з особливими потребами в загальноосвітній школі / О.М. Василенко // Сучасні психолого-педагогічні тенденції розвитку освіти у вищих навчальних закладах України : матеріали Всеукр. наук.-теорет. конф. (18 - 19 жовт. 2007 р.). - Хмельницький, 2007. - С. 67 - 68.

11. Василенко О.М. Адаптація молодших школярів з особливими потребами в загальноосвітній школі як соціально-педагогічна проблема / О.М. Василенко // Проблеми якості практичної підготовки фахівців в умовах реформування вищої освіти : матеріали міжвуз. наук.-метод. конф. (25 січ. 2007 р.). - Хмельницький, 2007. - С. 42 - 44.

12. Василенко О.М. Створення збагаченого освітнього середовища для повноцінної інтеграції молодших школярів з особливими потребами в навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл / О.М. Василенко // Розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти у контексті Болонського процесу : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (5 - 6 берез. 2008 р.). - Ялта, 2008. - Ч 1. - С. 64 - 67.

13. Василенко О.М. Специфічні особливості уроків з викорис-танням комп'ютерної техніки для дітей з особливими потребами у загальноосвітній школі / О.М. Василенко // Соціально педагогічний комплекс регіону : теорія і практика : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (21 - 22 трав. 2008 р.). - Полтава, 2008. - С. 54 - 56.

14. Василенко О.М. Навчання дітей з особливими потребами в умовах інноваційної освіти / О.М. Василенко // Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (17 - 18 берез. 2009 р.). - Суми, 2009. - С. 19 - 21.

Василенко О.М. Соціально-педагогічні умови адаптації молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 - соціальна педагогіка. Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2010.

У роботі на основі теоретичного аналізу сучасних підходів до вирішення проблем адаптації уточнено сутність поняття „адаптація молодших школярів з особливими потребами до шкільного навчання” в соціально-педагогічному контексті, проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід організації навчальної діяльності дітей з особливими потребами, виявлено існуючі проблеми входження дітей з особливими потребами в соціокультурне та загальноосвітнє середовище.

У дослідженні розроблено та апробовано соціально-педагогічні умови адаптації молодших школярів з особливими потребами до навчання у загальноосвітній школі, виокремлено критерії, показники і рівні їх адаптованості до шкільного навчання та розроблено методику визначення адаптаційних рівнів учнів молодшого шкільного віку до навчання в школі.

Ключові слова: адаптація, молодші школярі з особливими потребами, соціально-педагогічні умови адаптації, адаптованість, критерії, показники і рівні адаптованості, інтегроване навчання.

Василенко Е.Н. Социально-педагогические условия адаптации младших школьников с особенными потребностями к обучению в общеобразовательной школе. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 - социальная педагогика. Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Луганск, 2010.

Диссертационная работа является теоретико-экспериментальным исследованием актуальной проблемы социально-педагогической работы с детьми с особенными потребностями. В диссертации уточнены понятия „адаптация”, „школьная адаптация”, „адаптированность”, „младшие школьники”, „инвалидность”, „дети с особенными потребностями”, „адаптация младших школьников с особенными потребностями к обучению в общеобразовательной школе”, „интегрированное обучение”.

В работе осуществлен теоретический анализ современных подходов к решению проблем адаптации, проанализирован отечественный и зарубежный опыт организации учебной деятельности детей с особенными потребностями, обозначены существующие проблемы в практической реализации права этих учеников в получении образования. Доказано, что значительные потенциальные возможности по обучению детей с особенными потребностями содержит интегрированное образование, которое предусматривает полноценное вхождение этих детей в общеобразовательную и социальную среду и не требует при этом изменений в учебных программах и перепланировки школьных помещений.

Ретроспективный анализ научной литературы по проблеме исследования позволил рассматривать адаптацию младших школьников с особенными потребностями в социально-педагогическом контексте как процесс активного приспособления ребенка с ограниченными возможностями к новым условиям его жизнедеятельности, а также систему педагогических мероприятий, способствующих предупреждению и преодолению проблем, возникающих у конкретной личности или группы (детей с особенными потребностями) на определенных этапах ее (их) социального становления во время обучения в общеобразовательной школе.

В результате теоретического анализа научных исследований обоснованы критерии, показатели и уровни адаптированности младших школьников с особенными потребностями к обучению в школе, которые легли в основу разработки методики определения уровней адаптированности учеников с ограниченными возможностями к школьному обучению.

В процессе экспериментальной работы теоретически обоснованы и апробированы социально-педагогические условия адаптации младших школьников с особенными потребностями к обучению в школе: создание благоприятной социально-бытовой и учебно-воспитательной среды для учеников с особенными потребностями (учет всех факторов, которые влияют на учебную деятельность этих учеников и обеспечение им сопровождения в школьном обучении с помощью разработки и применения для них индивидуальных развивающих программ); формирование продуктивных видов отношений ребенка с ограниченными возможностями с окружающими (обеспечение социального взаимодействия этого ребенка с его ровесниками, с коллективом школьных специалистов, с членами его семьи); организация социально-педагогической и психологической помощи семье, которая воспитывает ребенка с особенными потребностями (сотрудничество специалистов общеобразовательного учреждения с семьями, воспитывающими детей с особенными потребностями, приобщение родителей к работе в классе и налаживание совместного провождения досуга учеников с особенными потребностями с их родителями).