Формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя фізичного виховання у процесі фахової підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. За вісімнадцять років становлення молодої української держави однією з її суттєвих проблем стало збереження та зміцнення фізичного й психічного здоров'я громадян. Негативний вплив довкілля, хвороби, гіподинамія та психічні перевантаження є головними причинами катастрофічного зменшення кількості українців (майже на шість мільйонів за останні двадцять років). В такому стані роль фізичної культури у житті кожної людини і суспільства неодмінно зростає, зумовлюючи потребу у формуванні нового покоління вчителів фізичного виховання, здатних до ефективної праці у складних та швидкоплинних умовах.

У задоволенні такої потреби в рамках вищих навчальних закладів стає на заваді низка перешкод соціально-гуманітарного характеру, як-от: необґрунтоване зростання кількості, але на шкоду якості закладів, які готують майбутніх учителів фізичного виховання; відсутність адекватної системи відбору здатних до педагогічної справи осіб; інволюція статусу професії вчителя фізичного виховання в молодіжному середовищі; занепад матеріально-технічної бази професійно-педагогічної підготовки тощо.

Окреслені реалії значно нівелюють закладені Національною доктриною розвитку освіти (2002), Національною доктриною розвитку фізичної культури і спорту (2004) та іншими державними документами високі стандарти професійної підготовки кваліфікованих кадрів у сфері фізичного виховання й послаблюють можливість якісної реалізації запропонованих освітньо-професійних програм.

Безперечним є той факт, що лише підготовка достатньої кількості педагогів-майстрів допоможе зупинити подальшу деградацію духовних, фізичних ціннісних орієнтацій молоді та ентропію української системи фізичного виховання взагалі. На цьому наголошують провідні фахівці національної академії педагогічних наук та спеціалізованих фізкультурно-спортивних та педагогічних вишів (І. Бех, М. Євтух, І. Зязюн, В. Кремень, В. Кудін, В. Курило, В. Луговий, Н. Ничкало, В. Платонов, В. Савченко, С. Сисоєва, Б. Шиян та ін.), які працюють над конструктивним оновленням базових імперативів професійної підготовки вчителів, поступово удосконалюючи її теоретичні та емпіричні засади.

У рамках фундаментальних досліджень триває відродження найбільш цінних та перевірених історичних ідей, інвентаризуються інноваційні резерви всієї галузі гуманітарних знань, серед яких останнім часом домінують наукові здобутки гуманістичної педагогіки (Ш. Амонашвілі, П. Блонський, С. Гессен, Д. Дьюї, Я. Коменський, Я. Корчак, А. Макаренко, К. Роджерс, В. Сухомлинський); напрацювання театральних педагогів (Є. Вахтангов, К. Станіславський, В. Немирович-Данченко, О. Закушняк, М. Кнебель); їхні сучасні послідовники у педагогічній галузі (В. Абрамян, М. Барахтян, О. Булатова, Г. Переухенко, С. Швидка); теоретичні погляди педагогів у галузі спорту (О. Демінський; Т. Круцевич, В. Мартиненко, О. Петунін, В. Платонов, В. Савченко, Б. Шиян); теоретико-методичні концепти розвитку когнітивних, емоційно-ціннісних та поведінкових властивостей учителя (Є. Барбіна, І. Зязюн, Н. Тарасевич (формування педагогічної майстерності); В. Гриньова (розвиток педагогічної культури); Н. Волкова (формування професійно-педагогічні комунікації), О. Цокур (формування педагогічної свідомості); С. Сисоєва (підготовка до формування творчої особистості учня) тощо.

Здійснивши тривалу наукову апробацію, авторські теорії знайшли своє, більш сфокусоване продовження в працях, присвячених професійній підготовці вчителів фізичного виховання: Т. Ротерс (формування духовної культури); Л. Сущенко (теоретико-методичні основи професійної підготовки), О. Аксьонової (узагальнення кращого педагогічного досвіду вчителів фізичного виховання), А. Конаха, І. Ляхової, А. Чорноштана (модульно-рейтингова технологія організації професійної підготовки майбутніх учителів), Г. Генсерук, Л. Іванової, Г. Кондрацької, А. Міненок, В. Наумчук (підготовка до виконання окремих функцій у межах професійно-педагогічної діяльності); В. Бабич, С. Ігнатенко (підготовка до формування окремих важливих якостей учнів); Л. Головатої, Р. Карпюка, Л. Морської (формування комунікативних умінь); В. Величко, М. Кричфалушого, В. Мазіна, Г. Михайлишин, С. Собка, О. Смакули, О. Федик (формування особистісних якостей, які забезпечують результативність педагогічної діяльності) тощо.

На жаль, розмаїття та велика кількість досліджень з проблем підготовки вчителів фізичного виховання надто повільно трансформується у високу якість професійної діяльності молодих педагогів-практиків, що, на наш погляд, пов'язано з існуванням у теорії та практиці професійної підготовки наступних суперечностей, зокрема, таких:

- між абстрактним характером навчально-пізнавальної діяльності майбутніх учителів фізичного виховання у вищих навчальних закладах та конкретним предметом майбутньої професійної діяльності, який вимагає вияву комплексу когнітивних, емоційно-ціннісних та поведінкових властивостей у реальних педагогічних ситуаціях;

- між необхідністю забезпечення тривалого фізичного, когнітивного й емоційного контакту майбутніх учителів фізичного виховання з педагогами-майстрами та посиленням тенденції насичення педагогічного процесу методами та засобами, що стимулюють засвоєння фактологічної та спортивної складової професійної підготовки;

- між визнанням базового рівня педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання інтегруючою метою професійної підготовки й відсутністю обґрунтованих необхідних та достатніх педагогічних умов стимулювання активної позиції студентів щодо її здобуття.

Прагнення усунути представлені суперечності, оптимально використовуючи матеріальні, особистісні та соціальні резерви навчально-виховного процесу вищої школи, детермінує необхідність теоретичного обґрунтування та емпіричної перевірки педагогічних умов формування педагогічної майстерності. Це й зумовило вибір відповідної теми дисертаційного дослідження “Формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя фізичного виховання в процесі фахової підготовки”.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - наукове обґрунтування необхідних і достатніх педагогічних умов формування базового рівня педагогічної майстерності майбутнього вчителя фізичного виховання на етапі фахової підготовки.

Для досягнення мети поставлено такі завдання:

дослідити специфіку професійної діяльності учителів фізичного виховання в сучасних умовах та окреслити резерви фахової підготовки, що детермінують її вдосконалення;

визначити структуру, критерії, показники, ознаки прояву та порогові характеристики педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання;

обґрунтувати технологічну модель формування базового рівня педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання на етапі фахової підготовки, змістове ядро якої складають визначені педагогічні умови;

експериментально перевірити ефективність технологічної моделі та педагогічних умов формування базового рівня педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання.

1. Теоретичні основи формування педагогічної майстерності у професійній підготовці майбутнього вчителя фізичного виховання

Здійснено аналіз особливостей професійно-педагогічної діяльності вчителів фізичного виховання в сучасних умовах, представлено нормативно-правові та академічні матеріали, що визначають хід та результати їхньої фахової підготовки, репрезентовано перспективні напрями розробки проблеми формування педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання, визначено її структуру, критерії, показники, ознаки прояву, порогові характеристики, здійснено конкретизацію й обґрунтування провідної дефініції.

Опрацювання українських та російських наукових, нормативно-правових, науково-методичних та енциклопедичних джерел, присвячених різним аспектам професійної діяльності вчителя фізичного виховання (В. Абрамова, Б. Ашмарін, В. Байдак, Л. Волков, М. Данилко, П. Єфіменко, М. Карченкова, Т. Круцевич, В. Курило, В. Мартиненко, Л. Матвєєв, О. Петунін, В. Постнікова, Ю. Рахматов, Л. Сущенко, С. Філь, А. Цьось, Б. Шиян тощо) дозволило експлікувати основні вимоги до процесу фахової підготовки майбутніх учителів та сукупність інтелектуальних, емоційно-почуттєвих, діяльнісних якостей (властивостей, компетенцій, навичок), які дозволяють виконувати типові виробничі функції (комунікативні, самоорганізаційні, рухові, рефлексивні, емфатичні, інтелектуальні, артистичні, сугестивні, управлінські, пізнавальні, аналітичні тощо).

Досягненню таких “розфокусованих” результатів може сприяти синтез всіх перелічених властивостей та якостей в інтегрованому вигляді через категорії “професіоналізм”, “компетентність”, “готовність”, “майстерність” тощо. На нашу думку, остання категорія найбільш точно відображає системне поєднання характеристик свідомості та психіки людини з її зовнішніми проявами у професійній поведінці. Такий висновок співпадає як з вітчизняними теоретичними позиціями, так і з існуючими соціокультурними умовами фахової підготовки та професійно-педагогічної діяльності вчителів фізичного виховання. Отже, педагогічна майстерність має підпорядкувати цільові, процесуальні й результативні компоненти фахової підготовки та її окремі етапи: допрофесійний етап, професійний відбір, виконання державних вимог на рівні освітньо-професійних характеристик, державна атестація.

У межах вітчизняної науково-педагогічної традиції (М. Гузик, О. Захаренко, А. Макаренко, В. Сухомлинський, М. Щетинін та ін.) педагогічна майстерність розглядається як вияв найвищої та раціональної форми активності особистості в професійній діяльності, активності, що ґрунтується на гуманізмі й розкривається в доцільному використанні методів і засобів педагогічної взаємодії в кожній конкретній ситуації навчання й виховання; як вияв педагогом власного “Я” у професії; як самореалізація особистості вчителя в педагогічній діяльності, що забезпечує саморозвиток особистості учня.

В якості базового орієнтиру для визначення структури педагогічної майстерності вчителя фізичного виховання обрано теоретичні здобутки відомої в Україні “Полтавської школи” професійної підготовки педагогів різних спеціальностей (М. Гриньова, І. Зязюн, Л. Крамущенко, Н. Тарасевич). Згідно задуму авторів у структурі педагогічної майстерності мають бути адекватно відображеними всі головні аспекти майбутньої педагогічної діяльності. Саме тому в дисертаційному дослідженні, поряд з уже відомими та загальноприйнятими компонентами педагогічної майстерності, як-от: педагогічна спрямованість, професійні знання, здібності до педагогічної діяльності, педагогічна техніка розкрито значення нового компоненту - кінестетичної культури, що характеризує рухові особливості педагогічної діяльності вчителя фізичного виховання.

Концептуальною основою для виділення зазначеного компоненту стала теорія множинного інтелекту Х. Гарднера (1983), яким обґрунтовано, висвітлено та операціоналізовано “тілесно-кінестетичний” інтелект. Означена складова, на думку американського психолога, характеризує контроль рухів тіла, здатність оперувати предметами навколишнього світу, а також уміння ефективно оперувати сигналами від аналізаторів (часового, просторового, слухового та інших). Враховуючи вітчизняні традиції розуміння інтелекту, як генетично детермінованого феномену, в досліджені використано понятійний конструкт “кінестетична культура”, як властивість, що може бути набутою в процесі свідомого засвоєння людиною оптимальних зразків тілесної “поведінки”.

На нашу думку, саме у кінестетичній культурі, як складовій педагогічної майстерності вчителя фізичного виховання, сконцентровано головні особливості зовнішніх ознак її прояву.

Виходячи з визначеної структури, критеріями педагогічної майстерності майбутнього вчителя фізичного виховання виступають: адекватність професійного самоставлення (сприйняття себе як професіонала), адекватність ставлення до учнів, засобів, процесу й мети педагогічної діяльності, комунікабельність, перцептивні та динамічні здібності, здатність до оптимістичного прогнозування, креативність, психологічні та педагогічні знання, дидактичні вміння й навички, знання з теорії та методики фізичного виховання, вольова саморегуляція, мімічна та пантомімічна виразність, техніка мовлення, контроль рухів тіла, оперування сигналами від аналізаторів.

Взаємодоповнюючими показниками сформованості педагогічної майстерності визначено: експертні оцінки результатів спеціальних педагогічних випробувань, навчальної та квазіпрофесійної діяльності; латентна ієрархія цільових установок; емпіричні дані, отримані в результаті діагностики за окремими шкалами таких методик: “Вивчення самооцінки професійної придатності й здібності до педагогічної діяльності”; “Діагностика комунікативної готовності до педагогічного діалогу”, “Педагогічні ситуації”, “Тест-опитувальник КОЗ”, “Діагностика емпатії за А. Меграбяном та Н. Епштейном”, “Оцінка вольових якостей за А. Востриковим”, а також тестів “Чи вмієте ви викладати свої думки?”, “Чи приємно з вами спілкуватися?”, “Ваш творчий потенціал”, “Рівень володіння невербальними компонентами у процесі ділового спілкування”.

Виділення компонентів педагогічної майстерності вчителя фізичного виховання, обґрунтування критеріїв, показників та ознак її прояву дало змогу конкретизувати та скласти порогові характеристики педагогічної майстерності, розподіливши їх на три рівні: базовий, елементарний, недостатній.

Кожна з представлених у дисертації позицій кількісно та якісно характеризує сформованість у майбутніх учителів фізичного виховання інтелектуальних, перцептивних та професійно-діяльнісних властивостей, що дозволяють наочно або латентно віднести їх до відповідного рівня.

Ознаки базового рівня у дослідженні прийнято за найвищий із можливих для фахової підготовки рівень педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання.

Ґрунтуючись на викладених теоретичних позиціях, в яких ураховано специфіку професійно-педагогічної діяльності учителів фізичного виховання, особливості структурної побудови та змістовного наповнення категорії ”педагогічна майстерність” у національних традиціях, під педагогічною майстерністю вчителя фізичного виховання у дисертації розуміємо комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі й робить можливим за мінімальних зусиль, у найкоротші терміни досягати запланованих високих результатів.

2. Науково-методичне забезпечення процесу формування педагогічної майстерності у майбутніх учителів фізичного виховання

Розглянуто теоретичні підходи до формування педагогічної майстерності майбутніх учителів, подано вихідні положення, сутність і зміст перспективних педагогічних технологій, розкрито та обґрунтовано зміст педагогічних умов, представлено авторську технологічну модель, у якій синтезовано та деталізовано цільові, процесуальні й результативні характеристики процесу формування педагогічної майстерності.

Аналіз нормативних документів, наукової літератури та емпіричного досвіду виявив недостатню розробленість теоретичних і практичних засад педагогічної підготовки вчителів фізичного виховання. З метою розв'язання означеної проблеми проаналізовано домінуючі підходи до педагогічної підготовки різних категорій учителів та викладачів ВНЗ.

У результаті аналізу наукових джерел виділено й охарактеризовано п'ять різних підходів до організації педагогічної підготовки з позицій:

· формування або розвитку відокремлених професійно-педагогічних якостей і умінь (М. Барахтян, Н. Волкова, С. Єлканов, Ю. Кулюткін, І. Шиманович та ін.);

· формування або розвитку тієї чи іншої складової педагогічної культури (С. Амеліна, Є. Бондаревська, І. Відт, В. Гриньова, О. Ігуменов, І. Ісаєв, В. Сластьонін, Л. Шарова та ін.);

· формування компетентності (В. Адольф, В. Баркасі, І. Зимня, О. Гура, О. Онаць, В. Шахов та ін.);

· формування загального професіоналізму (Н. Гузій, Б. Дьяченко, Т. Сорочан та ін.);

· формування або розвитку майстерності (Ш. Амонашвілі, Є. Барбіна, О. Глузман, В. Гриньова, М. Гузик, О. Дубасенюк, І. Зязюн, В. Луговий, А. Макаренко, А. Маркова, Н. Ничкало, О. Пєхота, С. Сисоєва, В. Сластьонін, В. Сухомлинський, А. Сущенко, Т. Сущенко, Н. Тарасевич, А. Щербаков та ін.).

Результати аналізу засвідчили наявність тісного змістовного й функціонального зв'язку в теоретичних позиціях кожного із зазначених підходів та дозволили вивести необхідні вихідні положення щодо формування педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання.

Перш за все, констатовано потребу у забезпеченні тривалої та інтенсивної взаємодії студентів із педагогами-майстрами обраного фаху. Тобто, основною вимогою до викладачів та інших осіб, що братимуть участь у процесі формування педагогічної майстерності, має бути високий рівень розвитку тих якостей, які є основою педагогічної майстерності.

Доведено, що у процесі формування педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання потрібно забезпечити умови для виявлення надситуативної активності студентів (В. Петровський), що сприятиме їх професійній самоідентифікації.

На основі визначеної у попередньому розділі дефініції та структури педагогічної майстерності вчителя фізичного виховання визначено такі завдання педагогічного процесу: формування професійно доцільних установок; розвиток здібностей, необхідних для успішної роботи, педагогічної техніки, формування професійних знань та кінестетичної культури.

Встановлено, що розширення бази засобів формування педагогічної майстерності має відбуватися за рахунок використання потенціалу театральної й спортивної педагогіки через запровадження спеціальних вправ артистичної, риторичної та кінестетичної спрямованості.

Аналіз навчальних планів факультету фізичного виховання Запорізького національного університету довів існування резервів у формуванні педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання за рахунок таких навчальних дисциплін: “Вступ до спеціальності”; “Педагогіка”; “Психологія”; “Теорія фізичного виховання з основами методик”; “Спортивно-педагогічне вдосконалення”, дисциплін спеціально-практичного блоку, а також усіх видів практик. З метою формування у майбутніх учителів фізичного виховання комунікативних, перцептивних, динамічних, творчих здібностей до педагогічної діяльності нами було розроблено зміст дисципліни “Професійна майстерність учителя фізичної культури”.

Процес формування педагогічної майстерності розглядається у дисертації як послідовне “накопичення” результатів ціннісного, когнітивного, діяльнісного етапів з 1-го до 8-го семестру у процесі творчої взаємодії з педагогами-майстрами.

Кульмінацією всіх етапів є практика (3-й, 6-й та 8-й семестри), під час якої здійснюється “перенесення” набутих під час навчального процесу новоутворень у контекст майбутньої професійної діяльності. Фоном для формування педагогічної майстерності виступає спортивно-педагогічне вдосконалення, у ході якого студенти опановують основи індивідуальної рефлексії та кінестетичної культури.

Результатом узагальнення існуючих резервів фахової підготовки стало визначення педагогічних умов формування педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання:

стимулювання фахової самоідентифікації та корекції неефективних стереотипів професійної поведінки студентів у ході вивчення дисциплін практичного блоку;

забезпечення тривалої когнітивної та емоційно-ціннісної взаємодії з педагогічною позицією вчителів-майстрів в опосередкованому або реальному вигляді;

використання педагогічного потенціалу спортивного тренування та культивування рефлексивної поведінки в процесі науково-дослідної та самостійної навчально-пізнавальної діяльності;

адекватне відтворення суттєвих ознак уроку фізичної культури в усіх видах навчально-професійних та квазіпрофесійних педагогічних практик;

насичення викладання дисципліни “Професійна майстерність учителя фізичного виховання” методами та засобами театральної освіти, адаптованими до специфічних умов педагогічної діяльності вчителя фізичного виховання.

Встановлено, що процес формування педагогічної майстерності має бути поетапним: від діагностики й формування професійно значущих установок через засвоєння теорії до самостійних спроб та практичного використання отриманих під час навчання знань, умінь і навичок.

Мету, завдання, зміст, методи, спрямованість і результати кожного з етапів, а також запланований загальний результат процесу формування педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання інтегровано в авторській технологічній моделі.

3. Дослідно-експериментальна робота з формування педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання

Висвітлено організацію, зміст та результати педагогічного експерименту з перевірки ефективності авторської технологічної моделі, змістове ядро якого складають визначені педагогічні умови.

З метою виявлення рівня сформованості педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання у дослідженні взяли участь 142 студенти спеціальності “Фізичне виховання” Запорізького національного університету, Запорізького національного технічного університету та Класичного приватного університету.

Метою констатувального експерименту було з'ясування вихідного рівня педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання, для чого використано комплекс взаємопов'язаних методів: цілеспрямовані педагогічні спостереження; анкетування з подальшим виявленням латентної ієрархії цільових установок; тестування рівня професійних знань; визначення рівня педагогічних здібностей з використанням комплексу діагностичних методик.

У виявленій за результатами анкетування латентній ієрархії установок найбільшу кількість кореляційних взаємозв'язків мали егоїстично орієнтовані установки: “Досягнення матеріального достатку”, “Досягнення самостійності, незалежності” та “Досягнення соціального престижу, кар'єра”. Установки, що характеризують майбутніх учителів фізичного виховання з гуманістичної сторони (такі як “Самореалізація в професії”, “Відповідальність за результат педагогічної взаємодії”), перебували в середині або на периферії семантичного простору. Такі результати свідчать, що більшість студентів не усвідомили специфіки майбутньої професійної діяльності, зосередивши увагу на другорядних її аспектах.

За допомогою діагностичних методик виявлено, що у більшості студентів відсутнє прагнення до професійного самовдосконалення. Установлено також, що велика кількість студентів переоцінює рівень розвитку своїх педагогічно значущих якостей. У ході дослідження встановлено, що переважній кількості майбутніх учителів фізичного виховання властива недостатня впевненість у налагодженні комунікаційних зв'язків з учнями; низький рівень здатності конструктивно вирішувати складні педагогічні ситуації. Зафіксовано низький рівень розвитку емпатійних, комунікативних, організаційних і динамічних здібностей; середній творчий потенціал; низький рівень розвитку вольової саморегуляції; низький рівень уміння висловлювати свої думки; невміння будувати спілкування; низький рівень володіння невербальними засобами.

Тестування рівня знань майбутніх учителів фізичного виховання виявило середній рівень знань із педагогіки (4,96 б. за 10-бальною шкалою), низький рівень знань із психології (2,96 б.) та середній рівень знань у галузі теорії та методики фізичного виховання (4,48 б.).

Таким чином, встановлені у ході констатувального експерименту факти довели загальний незадовільний стан сформованості педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання, що детермінувало проведення педагогічного експерименту з метою перевірки ефективності розроблених педагогічних умов та авторської технологічної моделі.

Експериментальна перевірка ефективності технологічної моделі та педагогічних умов формування педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання відбувалася протягом 2005-2009 рр. Її тривалість була зумовлена терміном навчання бакалаврів спеціальності “Фізичне виховання”. Експериментальною стала група ФВ-1215 факультету фізичного виховання Запорізького національного університету (далі - ЕГ). У групі навчалося 30 студентів (20 осіб чоловічої статі, 10 осіб жіночої статі).

Контрольною виступила група УФКС-138 факультету управління фізичною культурою та спортом Запорізького національного технічного університету (далі - КГ). У групі навчалося 26 студентів спеціальності “фізичне виховання” (20 осіб чоловічої статі, 6 осіб жіночої статі), у якій навчально-виховний процес здійснювався за традиційними навчальними планами.

За рівнем підготовленості студентів, формою обраного навчання (на контрактній або бюджетній основі), соціальним контингентом, співвідношенням спортивних досягнень, також матеріально-технічними умовами, рівнем кадрового забезпечення, термінами, змістом підготовки групи були приблизно однаковими.

Перевірка ефективності реалізації необхідних та достатніх умов формування педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання включала такі методи і процедури: експертне оцінювання під час навчання (1-й та 8-й сем.); виявлення сформованості окремих складових педагогічної майстерності за діагностичними методиками (1-й та 8-й сем.); анкетування з метою виявлення професійно важливих установок (8-й сем.); тестування рівня професійних знань (8-й сем.), а також виявлення відмінностей у показниках формування педагогічної майстерності ЕГ та КГ за допомогою статистичних процедур.

Динаміку результатів експертного оцінювання сформованості педагогічної майстерності студентів ЕГ та КГ у ході проведення формувального експерименту подано в табл. 1.

Таблиця 1. Динаміка рівнів сформованості педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання, %

Отримані дані засвідчили (табл. 1), що на початку експерименту кількість студентів з недостатнім, елементарним та базовим рівнем в ЕГ та КГ була приблизно однакова, а наприкінці експерименту в ЕГ значно підвищилася кількість студентів із базовим рівнем педагогічної майстерності, при цьому кількість студентів з недостатнім та елементарним рівнями знизилася. У КГ такі значні зміни не були зафіксовані. Так, в ЕГ кількість студентів із недостатнім рівнем зменшилася на 50 %; з елементарним - на 3,33%, а з базовим підвищилася - 53,33%. У КГ кількість студентів із недостатнім рівнем зменшилася лише на 11,54%, з елементарним зросла на 3,84%, з базовим - на 7,69%.

Порівняння експертних оцінок сформованості педагогічної майстерності на початку та наприкінці формувального експерименту в ЕГ та КГ за критерієм знаків довело достовірне підвищення оцінки в ЕГ (р ? 0,05) при відсутності значного зростання оцінки в КГ.

Крім того, на заключному етапі формувального експерименту були встановлені інші факти, які підтверджують позитивний характер змін у рівні педагогічної майстерності студентів ЕГ, зокрема:

порівняння результатів тестування рівня знань майбутніх учителів фізичного виховання ЕГ та КГ за критерієм Стьюдента довело достовірно (р ? 0,05) вищий рівень знань студентів ЕГ з психології та педагогіки;

латентна ієрархія ціннісних установок майбутніх учителів ЕГ виділялася більш вираженою орієнтацією на професійну самореалізацію, на відміну від егоїстично орієнтованих установок студентів КГ;

порівняння за критерієм Стьюдента результатів, отриманих за шкалами діагностичних методик в ЕГ та КГ, зафіксувало достовірно вищий (р ? 0,05) бал у студентів ЕГ за абсолютною більшістю критеріїв сформованості педагогічної майстерності. Втім, в експериментальній групі стандартне відхилення мало тенденцію до меншого значення, ніж у контрольній.

Таким чином, за підсумками формувального експерименту виявлено, що реалізація визначених педагогічних умов в рамках змодельованого процесу професійної підготовки в ЕГ сприяла позитивним змінам у професійному самоставленні студентів; їхньому відношенні до учнів, взагалі, до процесу професійної діяльності. Позитивні зміни відбулися також у формуванні комунікативних, перцептивних, динамічних здібностей, здатності оптимістичного прогнозування, знань із теорії й методики фізичного виховання, педагогіки, психології, дидактичних умінь і навичок, вольової саморегуляції, техніки мовлення. У КГ таких змін зафіксовано не було.

Використання діагностичного комплексу підтвердило, що в результаті педагогічного експерименту виникли такі кількісні та якісні зміни в особистісних та міжособистісних характеристиках суб'єктів педагогічного процесу, які свідчать, що процес формування базового рівня педагогічної майстерності в експериментальних групах у цілому відбувся. Авторська технологічна модель, змістовим ядром якої є експліковані педагогічні умови, довели свою ефективність. Таким чином, мета дисертаційного дослідження досягнута, виконані завдання та підтверджена гіпотеза дають змогу сформулювати загальні висновки.

Висновки

педагогічний професійний самоідентифікація

У дисертації досліджено проблему формування базового рівня педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання у процесі фахової підготовки.

1. Компаративний аналіз змісту концептуальних (Національна доктрина розвитку освіти, Національна доктрина розвитку фізичної культури й спорту тощо), нормативних (освітньо-професійні програми, освітньо-кваліфікаційні характеристики), навчально-методичних документів (комплекс навчально-методичного забезпечення дисциплін), академічної та прикладної наукової літератури, емпіричного досвіду підготовки майбутніх учителів фізичного виховання засвідчив, що існують значні суперечності між латентно наявною вимогою високого рівня професійно-педагогічної майстерності молодих учителів фізичного виховання та реальним її станом. Існуючі праці пропонують методи, засоби, форми навчального процесу, які не гарантують сформованість необхідного високого рівня професійної діяльності майбутніх учителів фізичного виховання.

2. Серед існуючих інваріантів понять “компетентність”, “зрілість”, “професіоналізм” для розвитку педагогічної складової професійної готовності вчителя фізичного виховання важливим є педагогічна майстерність, яка розглядається як комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі й робить можливим із мінімальними зусиллями, у найкоротші терміни досягати запланованих результатів.

Компонентами педагогічної майстерності вчителя фізичного виховання виступають: педагогічна спрямованість; професійні знання; здібності до педагогічної діяльності; педагогічна техніка; кінестетична культура.

Критеріями педагогічної майстерності майбутнього вчителя фізичного виховання виступають: адекватність професійного самоставлення (сприйняття себе як професіонала), адекватність ставлення до учнів, засобів, процесу й мети педагогічної діяльності, комунікабельність, перцептивні здібності, динамічні здібності, здібності оптимістичного прогнозування, креативність психологічні та педагогічні знання, знання з теорії й методики фізичного виховання, дидактичні вміння й навички, вольова саморегуляція, мімічна та пантомімічна виразність, техніка мовлення, контроль рухів тіла, оперування сигналами від аналізаторів.

Показниками критеріїв педагогічної майстерності є результати експертного оцінювання педагогічних випробувань і результатів квазіпрофесійної та навчально-професійної діяльності; латентна ієрархія установок, результати, отримані за окремими шкалами діагностичних методик, а також результати тестування.

3. Дослідження стану сформованості педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання на етапі закінчення базової освіти показало, що переважна кількість учасників експерименту за більшістю показників мають недостатній рівень сформованості окремих компонентів педагогічної майстерності, що підтверджує необхідність цілеспрямованої, спеціально організованої роботи.

4. Встановлено, що формуванню педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання сприятимуть створення такі педагогічні умови:

стимулювання фахової самоідентифікації та корекції неефективних стереотипів професійної поведінки студентів;

забезпечення тривалої когнітивної та емоційно-ціннісної взаємодії з педагогічною позицією вчителів-майстрів в опосередкованому або реальному вигляді;

використання педагогічного потенціалу спортивного тренування та культивування рефлексивної поведінки в процесі науково-дослідної та самостійної навчально-пізнавальної діяльності;

адекватне відтворення суттєвих ознак уроку фізичної культури в усіх видах навчально-професійних та квазіпрофесійних педагогічних практик;

насичення викладання дисципліни “Професійна майстерність вчителя фізичного виховання” методами та засобами театральної освіти, їх адаптація до специфічних умов педагогічної діяльності вчителя фізичного виховання.

Представлені умови, необхідні етапи педагогічного процесу, його змістове, процесуальне та результативне наповнення на рівні конкретних методів, видів навчальних занять, окремих дисциплін і педагогічної практики інтегровано в авторську технологічну модель формування педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання.

5. На основі якісного й кількісного аналізу отриманих у проведеному педагогічному експерименті даних доведено, що запровадження авторської технологічної моделі, змістовим ядром якої є визначені педагогічні умови формування педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання забезпечило суттєві статистично значущі зміни за більшістю показників. Загалом, в ЕГ кількість майбутніх учителів із недостатнім рівнем педагогічної майстерності зменшилася на 50 %; з елементарним - на 3,33%, а з базовим - 53,33%. У КГ кількість майбутніх учителів із недостатнім рівнем педагогічної майстерності зменшилася лише на 11,54%, з елементарним підвищилася на 3,84%, а з базовим - на 7,69%. Порівняння середнього бала сформованості педагогічної майстерності майбутніх учителів на початку та наприкінці експерименту між ЕГ та КГ за критерієм знаків виявило збільшення його в ЕГ (р ? 0,05) за відсутності значного підвищення в КГ.

Зіставлення всіх показників сформованості педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання (результатів діагностики за обраними методиками, тестування рівня знань) за допомогою критерію Стьюдента виявило достовірні (р ? 0,05) розбіжності між ЕГ та КГ за абсолютною більшістю критеріїв.

6. Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів розв'язання проблеми формування педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання, але закладає теоретичний та методичний базис для розробки інноваційних технологій формування педагогічної майстерності, адаптованих до нових вимог сучасного освітнього та соціального простору. До перспективних наукових тем відносимо опрацювання шляхів організації психолого-педагогічної підтримки професійно-педагогічної самореалізації особистості вчителя фізичного виховання та її інформаційно-методичного забезпечення.

Література

1. Папуча В.М. Теоретичні підвалини формування педагогічної майстерності студентів спеціальності “фізичне виховання” / В.М. Папуча // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб. наук. пр. / [редкол. : Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. - Запоріжжя, 2008. - Вип. 51. - С. 269-273.

2. Папуча В.М. Сучасний стан проблеми формування та розвитку педагогічної майстерності майбутнього вчителя фізичного виховання в процесі фахової підготовки / В.М. Папуча // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб. наук. пр. / [редкол. : Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. - Запоріжжя, 2008. - Вип. 52. - С. 234-239.

3. Папуча В.М. Еволюція визначення феномену педагогічної майстерності вчителя фізичного виховання / В.М. Папуча // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: зб. наук. пр. / [редкол. : Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. - Запоріжжя, 2009. - Вип. 4 (57). - С. 405-410.

4. Папуча В.М. Характеристика наукових підходів до вивчення феномену педагогічної майстерності вчителя фізичного виховання як наукова категорія / В.М. Папуча // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: зб. наук. пр. / [редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. - Запоріжжя, 2009. - Вип. 5 (58). - С. 85-90.

5. Папуча В.М. Особливості підвищення професійно-педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання / В.М. Папуча // Дні науки - 2008 : зб. тез доповідей: у 3 т. / [редкол.: В.М. Огаренко та ін.]. - Запоріжжя: КПУ, 2008. - Т. 3. - 368с.

Размещено на Allbest.ru