Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.01 - Загальна педагогіка та історія педагогіки

Педагогічні засади організації дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти в Україні (1960-1991 рр.)

Балахтар Валентина Візіторівна

Івано-Франківськ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор Пенішкевич Одарка Іванівна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри загальної та соціальної педагогіки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Берека Віктор Євгенович, Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія, вчений секретар

кандидат педагогічних наук, доцент Соя Микола Михайлович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Захист відбудеться «5» липня 2010 р. о 13 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.01 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: конференц-зала Будинку вчених, вул. Шевченка, 79, м. Івано-Франківськ, 76025.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (вул. Шевченка, 79, м. Івано-Франківськ, 76025).

Автореферат розіслано «5» червня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н. Р. Кирста

1. Загальна характеристика роботи

позашкільний освіта дозвілля підліток

Актуальність дослідження. Процес інтегрування України в європейський культурний та економічний простір визначили кардинальні зміни в суспільно-політичному, соціально-економічному житті, зумовили реформаційні процеси в освітній галузі, спрямовані на досягнення рівня світових стандартів. Саме тому нагальною потребою сьогодення є формування повноцінної особистості, розвинутої фізично, інтелектуально та духовно, здатної стати необхідною рушійною силою змін у суспільстві. У зв'язку з цим істотно актуалізуються завдання сучасної освіти.

Однією із сфер життєдіяльності школярів, де найбільш яскраво проявляються наслідки цих трансформацій, є дозвілля як природна потреба, можливість розвитку соціальної активності і творчого потенціалу особистості. Однак лише педагогічно організоване дозвілля, орієнтоване на врахування можливостей, інтересів, нахилів, психофізичних особливостей, стану здоров'я дитини, буде сприяти подоланню бездоглядності, зменшенню кількості правопорушень; активізації особистісного потенціалу, розвитку здібностей до прийняття і реалізації власних рішень, підвищенню комунікативної компетентності дітей та підлітків.

Успішному вирішенню зазначених завдань сприяє широка мережа позашкільних навчальних закладів - справжніх осередків дозвілля у системі позашкільної освіти та виховної роботи, яка з кожним роком зростає. Так, на початку XXI ст. в Україні працювало понад 1500 позашкільних навчальних закладів дослідницько-експериментального, художньо-естетичного, еколого-натуралістичного, туристично-краєзнав-чого, науково-технічного напрямів та 660 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, які відвідували понад 1,5 млн. дітей, що становить третину (33,9%) від загальної кількості дітей шкільного віку. З ними працювало понад 3,5 тис. педагогічних працівників.

Сутність державної політики України щодо організації дозвілля дітей і підлітків у системі позашкільної освіти зафіксовано у Конституції України (ст.53), законах України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Про молодіжні та дитячі організації», Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Національній програмі «Діти України», «Концепції Державної цільової програми розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року», реалізація яких сприяє збереженню мережі позашкільних закладів й збагаченню їх змісту діяльності, пошуку нових дозвіллєвих технологій організації різноманітних форм дозвілля з метою розвитку соціальної активності і творчого потенціалу особистості, створення умов повної самореалізації дітей та підлітків.

Осмислення проблеми організації дозвілля у позашкільних закладах переконує, що освітній процес, побудований за принципами демокра-тизації, гуманізації, потребує врахування вітчизняних та світових культурно-історичних, виховних традицій; педагогічного досвіду органі-зації дозвілля учнівської молоді; розширення кадрового забезпечення, підвищення професійної майстерності педагогів, істотних інноваційних змін у системі позашкільної освіти України не лише на мікро-, а й на макрорівнях соціалізації, пошуку оптимальних шляхів її реорганізації з метою всебічного розвитку дітей та підлітків як особистостей у сучасній системі цінностей, здатних до активної соціальної адаптації в суспільстві й самостійного життєвого вибору, до самоосвіти й самовдосконалення.

У зв'язку з цим активізувалися наукові пошуки вдосконалення органі-зації дозвілля в умовах функціонування сучасних позашкільних закладів. У дослідженнях порушено проблеми організації дозвілля дітей та підлітків (М. Аріарський, Л. Балясна, В. Білоконь, В. Бочелюк, І. Гутник, В. Кірса-нов, Н. Максютин, Г. Науменко та ін.); теоретико-методологічних засад культурно-дозвіллєвої діяльності (Т. Бакланов, В. Кірсанов, О. Мкртічян, М. Поплавський та ін.); формування духовності особистості у процесі раціонально організованого дозвілля (А. Воловик, В. Воловик, Ю. Ждано-вич, В. Завацький, В. Кірсанов, В. Лупійчук, А. Цьось, К. Чорна та ін.). Науковці відводять дозвіллю провідну роль у становленні і розвитку особистості, засвоєнню нею культурних і духовних цінностей, формуван-ню моральних якостей тощо.

Розробці теоретичних засад позашкільної виховної роботи, її змісту та провідних понять присвячено праці українських науковців В. Береки, О. Биковської, С. Букрєєвої, В. Вербицького, Г. Пустовіта, О. Сухомлин-ської, Т. Сущенка, Н. Харінко та ін. Формування і розвиток засад професійної та педагогічної майстерності висвітлено у дослідженнях Ш. Амонашвілі, І. Беха, С. Гончаренка, І. Зязюна, В. Кузя, Н. Кузьміної, І. Підласого, В. Сіненка, В. Сластьоніна, О. Щербакова та ін. Проведений аналіз свідчить, що питання організації дозвілля дітей та підлітків у закладах позашкільної освіти України в історичній ретроспективі не були предметом спеціального цілісного вивчення.

Таким чином, значущість проблеми для сучасної теорії і практики та недостатня розробленість, доцільність використання досвіду минулого, а також відсутність історико-педагогічних досліджень, які б відображали еволюцію організації дозвілля школярів у позашкільних установах, зумовили вибір теми дисертаційної роботи «Педагогічні засади організації дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти в Україні (1960-1991 рр.)».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри загальної та соціальної педагогіки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича як складову теми «Історико-педагогічні та соціальні проблеми професійної підготовки кадрів для системи неперервної освіти і соціальних служб» (0233U001234). Тему дисертації затверджено Вченою радою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол №10 від 27.12.2007) і узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 7 від 27.10.2009).

Мета дослідження - виокремити педагогічні засади організації дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти України (1960-1991 рр.) задля їх творчого урахування у позашкільних закладах в сучасних умовах.

Відповідно до мети визначено завдання дослідження:

- узагальнити теоретичні положення і практичний досвід дозвільної діяльності у системі позашкільної освіти в Україні (1960-1991 рр.);

- проаналізувати нормативно-правове забезпечення становлення й розвитку мережі позашкільних закладів освіти для учнівської молоді в Україні (1960-1991 рр.);

- визначити етапи та зміст організації дозвілля дітей і підлітків у системі позашкільної освіти означеної доби;

- охарактеризувати науково-методичне забезпечення організації дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти України досліджуваного періоду;

- актуалізувати ідеї організації дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти (1960-1991 рр.) з метою їх творчого використання у вітчизняній позашкільній освіті.

Об'єкт дослідження: позашкільна освіта України (1960-1991 рр.).

Предмет дослідження: зміст, напрями, форми та методи дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти в досліджуваний період.

Методологічною основою дослідження є загальні положення теорії наукового пізнання, діалектичний принцип зв'язку предметів із явищами матеріального світу, вивчення їх розвитку на основі єдності історичного і логічного, загального, одиничного й особливого, дослідження педагогічної науки про розвиток особистості як суб'єкта й об'єкта виховання та навчання в сфері дозвілля.

Для досягнення мети, розв'язання поставлених завдань використано такі методи дослідження: теоретичний аналіз і синтез філософської, історичної, психологічної, педагогічної, юридичної літератури з метою встановлення теоретико-методологічних основ організації дозвілля в системі позашкільної освіти України; ретроспективний аналіз нормативно-правових документів та архівних матеріалів для виокремлення етапів і основних тенденцій в організації дозвілля; предметно-цільовий аналіз матеріалів періодичних видань та статистичних даних з досліджуваної проблеми; метод порівняльно-історичного аналізу, який дав змогу виявити тенденції становлення та розвитку дозвілля; класифікація й теоретичне узагальнення фактичного матеріалу; загальнонаукові: абстрагування, логічний і системно-структурний аналіз.

Джерельну базу дослідження становлять документи й матеріали Державного архіву Чернівецької області (ДАЧО, ф. Р-763, Р-2472, Р-2773); Державного архіву Івано-Франківської області (ДАІФО, ф. Р-3); Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України у м. Києві (ЦДАВОВУУ, ф. 166; матеріали Національної бібліотеки імені В. Вернадського (м. Київ), Національної Парламентської бібліотеки України (м. Київ), Науково-педагогічної бібліотеки ім. В. Сухо-млинського АПН України, Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України (м. Львів), бібліотек Київського, Львівського, Прикарпатського, Чернівецького національних університетів; законодавчі акти, рішення з'їздів, конференцій та нарад з питань позашкільної освіти; нормативно-правові документи та збірники постанов і розпоряджень уряду УРСР за 1960-1991 рр., періодичні видання досліджуваного періоду («Радянська освіта», «Радянська Україна», «Радянська школа» та ін.); статистичні збірники, протоколи та стенограми пленумів, нарад профспілок і комсомольських комітетів з питань діяльності позашкільних закладів; філософська, історична, історико-педагогічна, науково-педагогічна література, дисертації і монографії з питань організації дозвілля дітей та підлітків у позашкільних закладах.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період 1960-1991 рр. Нижня межа збігається із ухвалою Закону «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в УРСР» (17.04.1959). Верхню межу (1991р.) дослідження зумовлено здобуттям Україною незалежності та ухвалою Закону України «Про освіту» (25.06.1991), в якому позашкілля визнано складовою системи освіти із законодавчим забезпеченням права кожного громадянина на її здобуття у позашкільних закладах.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше цілісно досліджено організацію дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти України (1960-1991 рр.), встановлено етапи її ґенези (1960-1972 рр.; 1973-1984 рр.; 1985-1991 рр.); обґрунтовано еволюцію змісту дозвільної діяльності позашкільних навчальних закладів, впровадження нових форм і методів її розвитку; охарактеризовано науково-методичне забезпечення організації дозвілля у системі позашкільної освіти в Україні означених років і визначено напрями її розвитку; обґрунтовано перспективи творчого використання здобутків організації дозвілля в системі позашкільної освіти України (1960-1991 рр.) в сучасних умовах; уведено до наукового обігу нові історико-педагогічні факти, маловідомі архівні документи ДАЧО (ф. Р-763, оп. 3 (спр. 92, 145, 165, 246); оп. 4 (спр. 1166, 1201); оп. 8 (спр. 393, 500, 1128); ф Р-2472, оп. 1 (спр. 286, 296, 305, 433, 730); ф Р-2773, оп. 1 (спр. 10, 11, 16); ЦДАВОВУ - ф 166, оп. 15 (спр. 2509, 2710, 4769, 4771, 4773, 5214, 5221, 6128, 6133, 6629, 7135, 7144, 7607, 7611, 8045, 8116, 8284, 8503, 9050, 9325), опис 17 (спр. 40, 41, 69, 70, 79, 81, 116).

Практичне значення дослідження. Результати та основні положення дослідження склали основу спецкурсів «Дозвіллєзнавство», «Історія організації дозвілля дітей і підлітків у позашкільних закладах», «Історія педагогіки», «Методика виховної роботи», «Методика роботи з дитячими й молодіжними організаціями», «Методика соціально-виховної роботи», «Основи сценарної діяльності соціального педагога», «Технології роботи за місцем проживання», які впроваджено у навчальний процес Хмельницької гуманітарно-педагогічної Академії (довідка № 154 від 11.03.2010), Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 193 від 17.03.2010), Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (довідка № 17-14/965 від 06.04.2010).

У практику Комунального закладу «Чернівецький обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді» (акт № 1 від 11.01.2010) впроваджено програму «Розвиток відчуттів засобами природи», яка може бути творчо використана для удосконалення організації дозвілля зростаючого покоління в умовах центрів еколого-натуралістичної творчості.

Матеріали, основні положення та висновки дисертації можуть бути використані для подальшого дослідження проблем організації дозвілля дітей та підлітків в історико-педагогічній науці, удосконалення змісту сучасного дозвілля в закладах позашкільної освіти в різних регіонах України, в реалізації сучасних соціально-педагогічних завдань підготовки майбутніх вихователів-позашкільників, розробці лекційних курсів, практичних занять у системі курсової перепідготовки фахівців.

Достовірність результатів дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних позицій, використанням комплексу методів дослідження, адекватних предмету та завданням, репрезентативністю джерельної бази, всебічним теоретичним аналізом фактів, матеріалів, які розкривають теоретичну і практичну сторони досліджуваної проблеми.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертаційної роботи оприлюднено на міжнародних: «Современные подходы к продвижению здоровья» (Гомель, 2006), «Підготовка соціальних педагогів та соціальних працівників в Україні в контексті Болонського процесу» (Чернівці, 2007), «Історичний розвиток позашкільної освіти в Україні» (Одеса, 2007), «Соціалізація особистості і суспільні трансформації: механізми взаємовпливу та вияви» (Чернівці, 2009), всеукраїнських: «Передовий досвід - 2009» (Миколаїв, 2009), «Регіональний вимір сензитивності механізмів управління: правовий, фінансово-економічний, психологічний аспекти» (Чернівці, 2009), регіональних: «Управлінські, правові та соціально-економічні чинники розвитку Української держави у ХХІ сторіччі» (Чернівці, 2008) науково-практичних конференціях; звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Чернівець-кого національного університету імені Юрія Федьковича та Чернівецької філії Міжрегіональної академії управління персоналом (2007-2010).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 12 публікаціях, із яких 6 - у виданнях, що входять до переліку ВАК України як фахові (у т.ч. 1 у співавторстві), 5 - у матеріалах науково-практичних конференцій (з них 1 у співавторстві), 1 - навчально-методичний посібник.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що систематизація, узагальнення фактичного матеріалу, постановка й конкретна розробка проблеми, обґрунтування висновків у публікаціях, що їх виконано у співавторстві, здійснено самостійно.

Структура дослідження: дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (370 найменувань, з них 10 - іноземними мовами та 144 архівних справи). Загальний обсяг дисертації - 212 сторінок. Робота містить 2 таблиці, 12 - діаграм і доповнена 4 додатками.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, розкрито теоретико-методологічну основу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, охарактеризовано джерельну базу, подано відомості про апробацію та впровадження основних положень дисертації.

У першому розділі - «Організація дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти як об'єкт історико-педагогічного вивчення» - проаналізовано філософські, соціологічні, культурологічні теорії та концепції дозвілля; здійснено історико-теоретичний аналіз понять «дозвілля», «дозвільна діяльність», «позашкільна освіта», «позашкільні заклади»; обґрунтовано понятійний апарат, принципи, функції, види, зміст, організаційні форми дозвілля у системі позашкільної освіти України (1960-1991 рр.); проаналізовано нормативно-правове забезпечення організації дозвілля дітей та підлітків на різних етапах становлення і розвитку позашкільної освіти в Україні.

Історико-ретроспективний аналіз праць вітчизняних і зарубіжних дослідників (Н. Крупська, Є. Мединський, В. Мономах, С. Русова, Фукідід; М. Аріарський, В. Бочелюк, А. Воловик, В. Воловик, Ю. Жданович, В. Завацький, В. Кірсанов, В. Лупійчук, А. Макаренко, М. Поплавський, А. Цьось, К. Чорна та ін.) засвідчує, що в теорії і практиці організації дозвілля в Україні сформувалися теоретико-методологічні основи дозвільної діяльності; поняття «дозвілля» трактується як «елемент культури», «частина вільного часу», «діяльність», «природна потреба людини», «можливість самореалізації особистості», чинник соціальної стратифікації.

Заслуговують на окреме дослідження концепції трактування поняття дозвілля (кількісна (Ж. Дюмазедьє), постіндустріального суспільства (французька (Фрідман), американська (Дж. Брайтбілл, С. Паркер, Дж.Келлі, М. Каплан) та німецька (У. Алєман, Р. Вайдел, Х. Дюрст, Р. Попп) школи), нейтральна (дуалістична) модель (Акерман, Московічі та ін.) як складова часового простору (В. Бочелюк, Р. Стеббінс), соціально-педагогічна (В. Суртаєв, В. Кірсанов)), у яких дозвілля розглядається як інструмент соціального та педагогічно-виховного процесу становлення особистості.

Важливу роль у розробці теорій та концепцій дозвілля відіграли ідеї та теоретичні положення праць Дж. Шіверса (розглядає дозвілля як природну потребу людини, можливість самореалізації та мотив для трудової діяльності) та М. Каплана (виділяє моделі дозвілля - гуманістичну, терапевтичну, кількісну, інституційну, епістеміологічну, соціологічну, в яких обґрунтовано значущість та доцільність існування для задоволення інтересів та потреб дітей та молоді).

На основі аналізу наукових праць вітчизняних дослідників (В. Бочелюк, А. Воловик, В. Воловик, Т. Дем'янюк, І. Петрова, В. Піча та ін.) з'ясовано, що дозвілля варто типологізувати залежно від виду, напряму, мети, місця та часу його проведення (культурне, освітньозорієнтоване, розважальне, «одомашнене» (поєднання праці та відпочинку у домашніх умовах), творче, сільськогосподарська праця у вільний час, інтерактивне, дозвілля на свіжому повітрі).

Охарактеризовано функції дозвілля (освітня, терапевтична, економічна, відновлення сил, пізнавальна, стимулювальна, розвивальна, соціальна, рекреаційна, комунікативна, творча, ціннісно-орієнтаційна, виховна). Виокремлено класифікації дозвілля за видом активності особистості (пасивне, активне); періодичністю (щоденне, святкове, щотижневе, відпускне); тривалістю (короткочасне, довготривале, епізодичне); напрямами діяльності (творче, рекреаційне, культурне, спортивне, декоративно-прикладне, туристичне), середовища, де відбува-ється (індивідуальне (сім'я), масове (позашкільний заклад, за місцем проживання)).

Колективне проведення дозвілля передбачає спільність захоплень, зацікавленість, психологічні міжособистісні контакти, швидку адаптацію до ситуації, допомогу у реалізації здібностей дитини, усунення дефіциту її позитивних емоцій, задоволення індивідуально-особистісних потреб й збагачення життєвого досвіду.

Розвиток особистості у сфері дозвілля в закладах позашкільної освіти представлено як різноаспектну педагогічну й соціальну проблему. Її практичне вирішення сприяло зниженню впливу негативних чинників виховання, самореалізації учнівської молоді, досягненню успіхів в обраній сфері дозвілля, що позитивно впливало на самооцінку особистості, підвищить статус дитини у середовищі однолітків і дорослих, сприятиме покращенню психологічного здоров'я, зняття психічної та фізичної напруги, всебічному розвитку здібностей, талантів дітей і підлітків, задоволенню потреб щодо професійного самовизначення в умовах ринкової економіки.

Аналіз архівних та нормативно-правових джерел дає підстави виокремити три етапи в організації дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти в Україні (1960-1991 рр.).

Перший (1960-1972 рр.) - ухвала нормативних документів («Закон про зміцнення зв'язку школи з життям і подальший розвиток системи народної освіти в УРСР» (1959) та ін.) сприяла розширенню мережі позашкільних закладів, збільшенню асигнувань на їхнє утримання, переходу від проектування окремих будинків до проектування центрів позашкільної освіти, визначенню завдань, змісту і форм виховної й дозвіллєвої роботи. Це забезпечувало піднесення рівня навчально-виховної роботи, змістовне удосконалення дозвілля дітей та підлітків, пропаганду активних форм виховного впливу за місцем проживання відповідно із урахуванням вікових особливостей, рівня розвитку, інтересів тощо. Таким чином, розглядаємо перший етап педагогічно цінним і прогресивним у становленні й розвитку організації дозвілля дітей і підлітків у позашкільних закладах України.

На другому етапі (1973-1984 рр.) позашкільні навчальні заклади досягли найвищого рівня розвитку. Було впорядковано мережу позашкільних установ освіти, систематизовано й регламентовано їх роботу партійними постановами та власними статутами, спеціальними типовими положеннями. У цих документах було означено різні аспекти діяльності закладів, реалізація яких сприяла вирішенню завдань ідейно-політичного, морального, трудового, естетичного і фізичного виховання дітей і підлітків. На цьому етапі здійснено переорієнтацію позашкільних закладів на центри інструктивно-методичної та організаційно-масової роботи з дітьми й підлітками.

У цей період до організаторів позашкільної роботи, суспільних вихователів як основних суб'єктів організації дозвілля висунуто вимоги: глибоке розуміння цілей та завдань організації дозвілля в системі позашкільної освіти відповідно до ідеології держави; визначення перспектив подальшого розвитку дитини; успішне керівництво діяльністю колективів; проведення роботи з дітьми в мікрорайоні; організація спільної діяльності батьків з позашкільними установами та громадськістю.

На третьому етапі (1985-1991 рр.) позашкільні заклади визнано загальноосвітніми. Розпочалася модернізація форм організації дозвілля дітей та підлітків з позиції гуманізму, демократизації й самоврядування, з'явилися самостійні, самодіяльні, добровільні дитячі організації. Відмова від централізованої регламентації відкрила широкий простір для творчих пошуків нетрадиційних форм організації дозвілля дітей і підлітків у позашкільних закладах республіки.

Результати аналізу архівних матеріалів свідчать, що держава приділяла значну увагу і надавала підтримку організації дозвілля дітей та підлітків. Її проводили відповідно до рішень Пленумів, з'їздів КПРС, Програми партії, Закону про народну освіту (1974), інших нормативних документів і забезпечували повним державним фінансуванням.

Притаманними ознаками організації дозвілля дітей і підлітків у системі позашкільної освіти України (1960-1991 рр.) є: ідейно-політична спрямованість; комплексний підхід до навчально-виховної й дозвіллєвої роботи; чітке планування і строга звітність; контроль органами народної влади. Однак політичні та суспільно-економічні зміни в житті та устрої держави зумовили кардинальні перетворення у функціонуванні системи позашкільної освіти щодо організації дозвілля дітей та підлітків та потребу у її глибокому системному реформуванні задля збереження виховного потенціалу й увиразнення пріоритетних напрямів діяльності, зміцнення і модернізації матеріально-технічної бази, удосконалення програмного й методичного забезпечення, створення необхідних умов для забезпечення її доступності.

У другому розділі - «Організація дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти в Україні (1960-1991 рр.)» - проаналізовано еволюційні зміни організації дозвілля дітей та молоді у системі позашкільної освіти в Україні досліджуваного періоду, розкрито напрями, зміст, науково-методичне забезпечення; означено перспективи творчого використання здобутків організації дозвілля зростаючого покоління у системі позашкільної освіти в сучасних умовах розвитку української держави.

У досліджуваний період відкривались різні типи позашкільних закладів: спеціалізовані (дитячі спортивні школи, станції юних техніків і натуралістів, дитячі бібліотеки й театри, екскурсійно-туристичні станції та інші); комплексні чи багатопрофільні (будинки та палаци піонерів і школярів, табори, парки, клуби, тобто заклади, що організовували дозвілля дітей в різних галузях науки, культури, спорту), які запроваджували вільний вибір форм і видів діяльності дітей та підлітків, задовольняли їх культурно-дозвіллєві інтереси, сприяли самореалізації, розвитку творчого потенціалу, розкриттю їх нахилів та здібностей, залучали до світу мистецтва, науки, техніки, спорту, допомагали школам, суспільству активізувати діяльність задля усунення дитячої бездоглядності, правопорушень, негативних проявів та ін. Динаміку позашкільних закладів в Україні досліджуваного періоду представлено на рис. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Зміни кількості позашкільних закладів в Україні (1960-1991)

До 1983 року простежуємо тенденцію до збільшення позашкільних установ (майже вдвічі), порівняно з початком досліджуваного періоду. У наступні роки їхня кількість значно зменшується: до 1991 року мережа скоротилась на 267 закладів. На рис.2 представлено зміни в структурі позашкільних закладів освіти в Україні (1960-1991 рр).

Проводилась робота щодо удосконалення мережі діючих позашкільних установ, розробка та впровадження проектів нових навчальних планів, програм, положень, методичної літератури з питань позашкільної роботи; вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду та його впровадження. Переважаючими принципами дозвільної діяльності були: суспільна спрямованість, добровільність дітей у виборі форм занять, ініціативність, самодіяльність, активність, цілеспрямованість та системність, обов'язковість, комплексність, природовідповідність і культуровід-повідність, поєднання навчання з життям тощо.

Упродовж досліджуваного періоду позашкільні установи активно співпрацювали із школами, профспілковими організаціями, створювали необхідні умови для виховання учнівської молоді шляхом організації дозвілля різної тематичної спрямованості.

Рис. 2 Зміни у структурі позашкільних закладів в Україні (1960-1991 рр.)

З'ясовано, що позашкільний навчальний заклад означеної доби являв собою спільноту дітей та дорослих, яка характеризувалася цілеспрямованістю, різновіковим складом учасників навчально-виховного процесу, автономністю існування, циклічністю функціонування, різнома-нітністю та свободою вибору виду діяльності, взаємовідносинами між дітьми і дорослими, які давали можливість дитині виступати у новій соціальній ролі. Позашкільні установи проводили інструктивно-методичну роботу з вчителями, працівниками позашкільних закладів, громадськістю та учнівським активом, здійснювали вивчення, узагальнення і розповсюдження передового педагогічного досвіду щодо позашкільної роботи, допомагали школам, суспільству активізувати діяльність з приводу дитячої бездоглядності, правопорушень, негативних проявів та ін.

Виокремлено провідні напрями роботи позашкільних закладів (технічний, природничий, туристично-краєзнавчий, спортивно-оздоровчий, естетичний; культурно-дозвільний, бібліотечно-бібліографічний, соціально-профілактичний, профорієнтаційний). Діти та підлітки надавали перевагу участі у гуртках технічного спрямування (радіоконструкторський, фізико-технічний, радіооператорський, кінооператорський, автоматики і телемеханіки, технічного моделювання, судномодельний, автомодельний, автолюбителів, картингістів та ін.).

Зміст організації дозвілля досліджуваного періоду (1960-1991 рр.) відповідно до змісту освіти загалом, і позашкільної зокрема, поєднував у собі систему знань, умінь і навиків, оволодіння якими забезпечувало розвиток розумових і фізичних здібностей дітей та підлітків, формування у них основ комуністичного світогляду, моралі та відповідної поведінки, готувало до життя, до праці, сприяло розкриттю і розвитку талантів, вибору професії, культурній організації дозвілля дітей та підлітків, виконанню завдань ідейно-політичного, морального, трудового, естетичного і фізичного виховання підростаючого покоління.

Урізноманітнився і зміст роботи позашкільних закладів, які, водночас, були організаційно-методичними центрами., Вони надавали методичну допомогу, розробляли методику і зміст роботи усіх закладів, навчали керівні кадри (директорів, завучів, методистів, працівників облвно), сприяючи школам, комсомольським і піонерським організаціям, консультували піонервожатих і школярів.

Провідними формами дозвілля зростаючого покоління (1960-1991 рр.) були: індивідуальні (самостійне читання літератури, колекціонування, філателія, нумізматика, гра на музичних інструментах, вишивання, малювання), гурткові (заняття, походи, екскурсії, ігри та ін.), масові (тематичні вечори, конференції, огляди, конкурси, фестивалі, лекції, зустрічі, клубні свята та ін.).

Водночас із традиційними формами організації дозвілля (екскурсії, злети, змагання, конкурси, олімпіади, походи, огляди, фестивалі, вечори відпочинку, виставки, експозиції та ін.), у позашкільних закладах освіти (палацах, будинках піонерів та школярів, станціях юних техніків, натуралістів, краєзнавців, флотиліях юних моряків та річковиків та ін.) були розвинуті нетрадиційні, участь у яких стимулювали позитивне ставлення дітей та підлітків до дискусій, ігрових технологій та тренінгів. Зокрема, гра для підлітків була своєрідним простором для налагодження взаємин із оточенням, можливістю контролювати й регулювати свій внутрішній світ, виявляти кмітливість, спритність, винахідливість, дотепність, готовність до нестандартних рішень.

У процесі дослідження з'ясовано, що особлива увага приділялась залученню дітей до участі у таборах праці й відпочинку, учнівських виробничих бригадах, у колгоспах, радгоспах. Це сприяло поступовому залученню учнівської молоді до продуктивної праці і дослідницької діяльності з біології й сільського господарства, формуванню трудових вмінь і навичок, розвитку фізичних якостей, зміцненню здоров'я в процесі активного дозвілля. Формуванню глибоких і стійких ідейних переконань у дітей сприяли залучення їх до створення шкільних музеїв, кімнат, залів, кутків В. Леніна, бойової, трудової та революційної слави, історико-краєзнавчих музеїв. Чільне місце посідала й робота з дітьми за місцем проживання (клуби, кімнати, дитячі майданчики при будинкоуправліннях, сільрадах, колгоспах, міських парках і скверах).

Отже, можемо стверджувати, що на той час було сформовано своєрідну «індустрію організації дозвілля дітей та підлітків», яка була спрямована на виконання завдань ідейно-політичного, морального, трудового, естетичного і фізичного виховання зростаючого покоління.

У літній період Міністерство освіти УРСР та органи управління освітою розв'язували важливе завдання: оздоровлення дітей та підлітків у позашкільних закладах, приділяючи особливу увагу його поєднанню з посильною суспільно-корисною працею на підприємствах, в колгоспах, дослідницькою роботою в гуртках. Відповідно до Постанов Ради Міністрів УРСР щорічно затверджували плани і розробляли заходи щодо організації оздоровлення й відпочинку дітей і підлітків. Дані Міністерства освіти УРСР про здійснену роботу з оздоровлення дітей в досліджуваний період представлено на рис. 3.

Рис. 3 Кількість дітей та підлітків в Україні, що були оздоровлені за період 1965-1991 рр.

Результати здійсненого аналізу свідчать про стрімке зростання мережі оздоровчих закладів у державі, в яких було встановлено відповідний режим дня, налагоджено виховну роботу, організовано змістовне дозвілля, а для дітей, які залишалися поза піонерськими таборами, не брали участі в заходах школи і позашкільних закладах були організовані різні форми дозвільної роботи за місцем проживання: на дитячих і спортивних майданчиках, при дитячих секторах будинків культури, будинкоуправліннях, в міських піонерських таборах.

Після здобуття Україною незалежності державна політика була спрямована на створення сприятливих умов організації дозвілля учнівської молоді задля забезпечення інтелектуально-творчого навчання і виховання у позашкільних установах; докорінне оновлення змісту, форм і методів діяльності закладів сфери дозвілля.

У сучасних умовах розвитку дозвілля в Україні особливої уваги заслуговують вимоги до фахівців із організації дозвілля дітей та підлітків у позашкільних установах. Подальшого вивчення потребує діяльність різноманітних типів позашкільних установ, спрямованих на удосконалення форм і методів організації дозвілля. Для підвищення кваліфікаційного рівня педагогів позашкільних освітніх закладів та активне використання ними нових форм і методів організації дозвілля вважаємо доцільним впровадження навчальних спецкурсів: «Дозвілля в закладах позашкільної освіти», «Позашкільна освіта», «Організація гурткової роботи», «Організація роботи з обдарованими дітьми», «Педагогіка обдарованих», «Педагогічна практика в дитячих оздоровчих таборах», «Позакласна та позашкільна освітньо-виховна практика», «Соціальна робота в сфері дозвілля», «Методика гурткової та клубної роботи» та ін., які можна ввести у вузівські програми фахової підготовки педагогів та перепідготовки в системі післядипломної освіти. Вважаємо, що вони сприятимуть удосконаленню змісту організації дозвілля дітей та підлітків, покращенню якості роботи фахівців.

До прогресивних ідей досвіду організації дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти України (1960-1991 рр.), які заслуговують на осмислення у контексті їх впровадження у позашкільних закладах у сучасних умовах, належать: розробка нормативно-правової бази, яка забезпечує сприятливі умови для регулювання та саморегулювання дозвілля зростаючого покоління; створення розгалуженої інфраструктури позашкільних установ та творчих об'єднань; державне фінансове забезпечення; встановлення взаємозв'язків позашкільних установ з державними, приватними та громадськими організаціями; організація дозвілля дітей та молоді з урахуванням їх інтересів, потреб та запитів; упровадження інноваційних технологій організації дозвілля зростаючого покоління; формування культури дозвілля в учнівської молоді; залучення позашкільних установ до розробки та реалізації довготривалих соціокультурних проектів та програм; підвищення статусу соціально-цінних видів дозвілля; регулювання та вдосконалення системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців сфери дозвілля у системі позашкільної освіти; матеріально-технічне та навчально-методичне забезпечення дозвілля дітей і підлітків у позашкільних закладах.

Висновки

Узагальнення результатів здійсненого дослідження дає підстави для таких висновків:

1. Аналіз теоретичних положень і практичного досвіду з теми дослідження. доводить, що, незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених різним аспектам організації дозвілля зростаючого покоління, недостатньо вивчені педагогічні засади організації дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти України (1960-1991 рр.).

З'ясовано: практично в усіх працях (теоретичних і практичних, вітчизняних та зарубіжних дослідників) дозвілля розглядається в контексті вільного часу, що розширює проблемне поле дозвілля і визначає його як багатовимірне, поліфункціональне явище. Визначено суть ключових понять дослідження: «дозвілля», «дозвільна діяльність», «позашкільна освіта». Осмислення сутності дозвілля дає змогу розглянути його аспекти, функції, напрями (види) діяльності, принципи, моделі і теорії на основі аналізу вітчизняних та зарубіжних концепцій. Основними функціями дозвілля є: виховна, комунікативна, пізнавальна, відновлення сил, терапевтична, стимулююча, соціальна, рекреаційна, розвивальна, творчої самореалізації, ціннісно-орієнтаційна, розважальна. Виокремлено класифікації дозвілля за видом активності особистості; періодичністю; тривалістю; напрямами діяльності та середовища, де відбувається дозвілля.

2. Результати аналізу нормативно-правового забезпечення становлення й розвитку мережі позашкільних закладів освіти для учнівської молоді в Україні (1960-1991 рр.) засвідчили важливість і доцільність її державного регулювання, визначення у наявних нормативно-правових документах законодавчих засад діяльності системи позашкільної освіти загалом і позашкільних навчальних закладів зокрема. В цілому діючі в УРСР закони та положення дублювали нормативну базу СРСР стосовно освіти (в т.ч. позашкільної), регламентували принципи побудови і перспективи розвитку мережі діючих типів позашкільних закладів; визначали нововведення, які були обов'язковими для впровадження задля вдосконалення діяльності установ з метою організації змістовного дозвілля.

3. Аналіз архівних матеріалів дає підстави визначити етапи та зміст організації дозвілля дітей і підлітків у 1960-1991 рр., кожний з яких характеризується ідейно-політичною спрямованістю, комплексним підходом до організації дозвілля зростаючого покоління у системі позашкільної освіти, підпорядкованістю центральним органам управління освітніх закладів - Міністерству освіти УРСР.

Обґрунтовано три етапи у розвитку організації дозвілля дітей і підлітків у системі позашкільної освіти України (1960-1972; 1973-1984; 1960-1991).

Перший (1960-1972 рр.) - етап осмислення значущості організації дозвілля дітей та підлітків, її становлення, означення напрямів і форм організації. Встановлено, що саме в цей період було чітко означено вимоги до ефективної організації дозвілля дітей та підлітків в системі позашкільних закладів України.

Другий (1973-1984 рр.) - етап найвищого рівня розвитку дозвілля дітей та підлітків, якісних еволюційних змін у мережі та структурі позашкільних закладів; удосконалення напрямів, змісту, форм і методів їхньої діяльності. Фактично відбулося виокремлення позашкілля в окрему ланку освітянської галузі, законодавчо визначено її діяльність, регламентовано відповідними державними нормативно-правовими актами і забезпечено цільовим державним фінансуванням.

Третій (1985-1991рр.) - етап удосконалення і модернізації змісту дозвілля дітей та підлітків, подолання кризових явищ, що уможливило визнання позашкільних закладів загальноосвітніми.

Аналіз змісту організації дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти України означеної доби переконує, що значну увагу було приділено забезпеченню розвитку їх розумових і фізичних здібностей, талантів, обдарувань, формуванню основ комуністичного світогляду, моралі та дотичної до неї поведінки, підготовці до життя і праці, а також професійному вибору зростаючого покоління.

4. Охарактеризовано науково-методичне забезпечення організації дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти України досліджуваного періоду, яке було спрямовано на вивчення, узагальнення та поширення педагогічного досвіду.

5. До прогресивних ідей досвіду організації дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти України (1960-1991 рр.), які заслуговують на осмислення у контексті їх впровадження у позашкільних закладах України у сучасних умовах, належать: розробка нормативно-правової бази та створення розгалуженої інфраструктури позашкільних установ і творчих об'єднань; державне фінансове забезпечення; координація й встановлення взаємозв'язків позашкільних установ з державними, приватними та громадськими організаціями; організація дозвілля дітей та молоді з урахуванням їх інтересів, потреб і запитів; впровадження інноваційних технологій організації дозвілля зростаючого покоління; формування культури дозвілля в учнівської молоді; залучення позашкільних установ до розробки та реалізації довготривалих соціокультурних проектів та програм; підвищення статусу соціально-цінних видів дозвілля; регулювання та вдосконалення системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців сфери дозвілля у системі позашкільної освіти; створення матеріально-технічного і навчально-методичного забезпечення організації дозвілля дітей та підлітків у позашкільних закладах.

Отже, сучасний стан позашкільної освіти потребує глибокого системного реформування задля збереження її потенціалу й утвердження пріоритетних напрямів діяльності, зміцнення й модернізації матеріально-технічного забезпечення, удосконалення програмного та методичного супроводу, створення доступності умов для здобуття позашкільної освіти дітьми і підлітками.

Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Перспективними напрямами її подальших досліджень вважаємо вивчення особливостей самоорганізації дозвілля дітей і підлітків, механізмів взаємодії позашкільних закладів із соціально-культурними установами, школами; спільну діяльність батьків із педагогами-позашкільниками щодо організації дозвілля зростаючого покоління; розробку науково-методичного забезпечення їхньої діяльності, а також підготовку майбутніх фахівців до роботи у закладах позашкільної освіти України.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях

1. Балахтар В. Особенности здоровья как социокультурной переменной / В. Балахтар, Т. Балякина // Современные подходы к продвижению здоровья : материалы Международн. науч.-практ. конф., (19-20 январ., 2006). - Гомель: УО «Гомельский государственный медицинский университет», 2006. - С. 13-17.

2.. Балахтар В. Окремі аспекти управлінської діяльності / Валентина Балахтар // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць. - Чернівці: Рута, 2007. - Вип. 345: Педагогіка та психологія. - С. 3-12.

3. Балахтар В. Історичний розвиток позашкільної освіти в Україні / Валентина Балахтар // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. Щоквартальник. - Одеса, 2007. - Вип. 4 : Південноукраїнський правничий часопис. - С. 279-282.

4. Балахтар В. Державне регулювання розвитком позашкільної освіти в Україні / Валентина Балахтар // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць. - Чернівці, Рута, 2007. - С. 12-16.

5. Балахтар В. Проблемні аспекти вищої освіти України в загальноєвропейському просторі / Валентина Балахтар // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. - Чернівці: Рута, 2008. - Вип. 405: Педагогіка та психологія. - С. 7-11.

6. Балахтар В. Прагнення до влади як мотив прийняття рішень в організаційній діяльності // Управлінські, правові та соціально-економічні чинники розвитку Української держави у ХХІ сторіччі: Матеріали VІ науково-практичної конференції, 18-19 квітня 2008 р., Чернівецька філія МАУП. - Чернівці, ТОВ «Друк Арт», 2008. - 208с. - С.150-154.

7. Балахтар В. Екологічна культура як передумова формування культури здоровя та здорового способу життя / Валентина Балахтар // Василь Сухомлинський - видатний педагог, гуманіст, мислитель ХІ століття : матеріали педагогічних читань (19-20 вересня 2008). - Чернівці, Технодрук, 2008. - С.16-22

8. Балахтар В. Теоретичні засади дозвілля в психолого-педагогічній літературі / Валентина Балахтар // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць. - Чернівці: Рута, 2009. - Вип. 447-448 : Педагогіка та психологія. - С. 27-31.

9. Балахтар В. Використання досвіду організації дозвілля дітей та підлітків в сучасних умовах / В. Балахтар, Ю. Добрянська // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць. - Чернівці: Рута, 2009. - Вип. 465 : Педагогіка та психологія. - С. 11-16.

10. Балахтар В. Становлення дозвілля у вітчизняній позашкільній освіті / Валентина Балахтар // Передовий досвід - 2009 : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, (17 вересня, 2009). - Миколаїв, 2009. - С. 122-123.

11. Балахтар В. Розвиток відчуттів засобами природи: навчально-методичний посібник / Валентина Візіторівна Балахтар. - Чернівці: Книги ХХІ. - 2009. - 80 с.

12. Балахтар В. Позашкільна освіта як осередок організації дозвілля дітей та підлітків / Валентина Балахтар // Регіональний вимір сензитивності механізмів управлінь-ня: правовий, фінансово-економічний, психологічний аспекти: матеріали VІІ Всеук-раїнської наук.-практ. конф., (10-11 грудня, 2009). - Чернівці: Букрек, 2010. - С. 307-310.

Анотація

Балахтар В. В. Педагогічні засади організації дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти в Україні (1960-1991 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2010.

Дисертація присвячена історико-педагогічному аспекту проблеми організації дозвілля дітей та підлітків в закладах позашкільної освіти України: охактеризовано стан вивченості проблеми, визначено позашкільну освіту як сферу організації дозвілля дітей і підлітків, його види, форми та наукові підходи до класифікацій, виявлено етапи становлення й розвитку організації дозвілля зростаючого покоління у системі позашкільної освіти України (1960-1991 рр.). У процесі дослідження розкрито роль і місце педагога-організатора дозвілля дітей та молоді у позашкільних закладах означеної доби. Проаналізовано напрями, зміст, принципи, функції, форми і методи організації дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти досліджуваного періоду. Окреслено систему позашкільних закладів України, визначено їх науково-методичне забезпечення. Окреслено шляхи реалізації прогресивних ідей досвіду організації дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти досліджуваного періоду у позашкільних закладах України.

Ключові слова: дозвілля, дозвіллєва діяльність, позашкільна освіта, позашкільні заклади, педагог-організатор, організації дозвілля дітей та підлітків.

Аннотация

Балахтар В. В. Педагогические основы организации досуга детей и подростков в системе внешкольного образования в Украине (1960 - 1991 рр.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01- общая педагогика и история педагогики. - Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2010.

Диссертация посвящена историко-педагогическому аспекту проблемы организации досуга детей и подростков в учреждениях внешкольного образования в Украине.

В процессе исследования определена сущность теоретических понятий «досуг», «внешкольное образование», состояние изученности проблемы внешкольного образования как сферы организации досуга детей и подростков, рассмотрены научные подходы к классификации досуга, его виды и формы, определены основные этапы становления и развития организации досуга подрастающего поколения во внешкольных учреждениях Украины (1960-1991 гг.). Выявлены и охарактеризованы направления, содержание, принципы, методы и формы организации досуга детей и подростков в сети внешкольных учреждений Украины. Определены основные функции досуга (воспитательная, коммуника-тивная, познавательная, восстановления сил, терапевтическая, стиму-лирующая, социальная, рекреационная, розвивающая, творческой само-реализации, ценносно-ориентирована, розвлекательная). Выделены классификации досуга за видом активности личности; периодичностью; продолжительностью; направлениями деятельности и средой, в которой организован досуг. В процессе исследования раскрыты роль и место педагога-организатора досуга во внешкольных учреждениях, рассмотрена система внешкольных учреждений Украины (1960-1991 гг.), определены ее нормативно-правовое и научно-методическое обеспечение. Сформулированы прогрессивные идеи опыта организации досуга детей и подростков в системе внешкольного образования Украины (1960-1991 гг.), заслуживающие осмысления в контексте их внедрения во внешкольных учреждениях Украины в современных условиях: разработка нормативно-правовой базы; ссоздание разветвленной инфраструктуры внешкольных учреждений и творческих объединений; государственное финансовое обеспечение; координация и взаимосвязь внешкольных учреждений с государственными, частными и общественными организациями; органи-зация досуга подрастающего поколения с учетом их интересов, запросов; внедрение инновационных технологий организации досуга подраста-ющего поколения; формирование культуры досуга в молодежи; привлечение внешкольных учреждений к разработке и реализации продолжительных социокультурных проектов и программ; повышение статуса социально-ценных видов досуга, регулирования и совершен-ствование системы профессиональной подготовки и повышения квалификации специалистов сферы досуга в системе внешкольного образования; создание материально-технического и учебно-методического обеспечения организации досуга детей и подростков во внешкольных учреждениях. В научное обращение введены малоизвестные и ранее неизвестные архивные материалы, исторические факты, связанные с развитием организации досуга детей и подростков в системе внешкольного образования Украины.

Ключевые слова: досуг, сфера досуга, внешкольное образование, внешкольные учреждения, педагог-организатор, организация досуга детей и подростков, .творческие объединения.

Annotation

Balakhtar V.V. Pedagogical basis of organization the children's and teenagers' leisure in the system of out-of-school education in Ukraine. (1960-1991). - Manuscript