Внесок В.І. Масальського у становлення і розвиток методики російської мови в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ВНЕСОК В.І. МАСАЛЬСЬКОГО У СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК МЕТОДИКИ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ В УКРАЇНІ

Спеціальність: Теорія і методика навчання

Воловик Наталія Іванівна

КИЇВ, 2010 РІК

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Педагогічна наука є результатом багатовікового досвіду навчання, виховання і розвитку підростаючих поколінь, у якому інтегруються минулі й сучасні набутки. Специфічною рисою сьогоденної розбудови освіти в Україні є її невіддільність від національного ґрунту. Реалії сучасної шкільної освіти вимагають від науковців і вчителів перегляду багатьох питань, серед яких: концепція змісту освіти, принципи, методи та прийоми навчання мови, розвиток мовлення школярів, формування сучасної мовної особистості тощо.

Для успішного вирішення цих питань потрібен не тільки пошук нових форм роботи, а й творче переосмислення і використання всього багатства методичних ідей, здобутих вітчизняною лінгводидактикою.

Методика як наука може вдосконалюватися й розвиватися тільки за умови, якщо її представники будуть постійно піклуватися про наступність у розробці методичних проблем, щоб перевірені практикою істини ставали надбанням наступних поколінь учених, методистів і вчителів.

В останні роки в Україні помітно посилився інтерес до історії методики навчання української і російської мов. Такі розвідки все більше стають предметом серйозного наукового осмислення. Здебільшого вони зводяться до поодиноких статей, розробок, але серед досліджень методичної спадщини є й низка кандидатських дисертацій. Зокрема, кандидатська дисертація З.П. Бакум «Лінгводидактична спадщина С.Х. Чавдарова» (1996 р.), у якій ґрунтовно оцінено внесок ученого в теорію і практику навчання української мови у школі. У дослідженні проаналізовано творчий доробок С.Х. Чавдарова з проблеми змісту, форм і методів навчання мови та методики опрацювання різних її аспектів: фонетики, граматики, правопису, а також роботи над розвитком мовлення учнів. У дисертації доведено, що С.Х. Чавдаров своїми численними працями заклав основи створення наукової методики української мови.

Кандидатська дисертація Л.І. Мамчур «Лінгводидактична спадщина В.О. Сухомлинського» (1998 р.) присвячена аналізу сутності методичної системи В.О. Сухомлинського в навчанні мови. Дослідниця підкреслює конструктивність і високу результативність розробленої педагогом методики, визначає внесок методичних новацій В.О. Сухомлинського в українську лінгводидактику.

У кандидатській дисертації В.В. Палатної «Проблеми шкільної мовної освіти в педагогічній спадщині С.Х. Чавдарова» (2009 р.) проаналізовано становлення й динаміку розвитку педагогічних поглядів С.Х. Чавдарова на систему шкільної мовної освіти.

Значний інтерес вітчизняних учених до осмислення прогресивних ідей минулого з погляду сьогодення пояснюється необхідністю створення передумов усебічного розуміння науковцями нових проблем, що постали перед педагогічною наукою і практикою у зв'язку з розбудовою національної системи освіти (Основні напрями наукових досліджень з педагогіки і психології України // Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. - 1994. - №1. - 5-33, 6).

Брак належного аналізу методичної спадщини збіднює методику як галузь педагогічної науки, не дає можливості прогнозувати її майбутнє.

Актуальність дослідження зумовлена потребою звернення в умовах національного відродження і реформування шкільної освіти до творчої спадщини визначних вітчизняних педагогів і методистів з метою широкого використання здобутків видатних учених минулого в сучасній школі.

Вагомий внесок у становлення методик викладання російської і української мов як окремих галузей педагогічної науки зробив Володимир Іванович Масальський - визначний педагог, видатний учений, діяльність якого припала на ХХ сторіччя.

До кола наукових інтересів В.І. Масальського належали проблеми стилістики української мови, історії та теорії методики, створення програм і підручників з української і російської мов для середньої школи, вивчення і поширення передового педагогічного досвіду, вивчення в школі граматики, засвоєння правопису, розвитку мовлення учнів.

Погляди В.І. Масальського на викладання мови (зокрема російської) в школі ґрунтувалися на науково-педагогічній діяльності дослідника, на вивченні ним питань становлення і розвитку методики як науки, узагальненні передового педагогічного досвіду, досягненнях лінгвістичної, психологічної та педагогічної науки того часу.

На жаль, в історико-педагогічній літературі майже не оцінено теоретичний і практичний внесок В.І.Масальського в розвиток вітчизняної методичної думки. Педагогічній діяльності та лінгводидактичній спадщині вченого присвячено лише поодинокі статті, здебільшого прижиттєві рецензії на його книги (П.І. Соловйов, А.В. Островський, М.М. Миронов, М.І. Дорошенко, О.Г. Дзеверін та ін.) та статті біографічного змісту (М. Павлович, А.П. Могила, Л.Д. Березівська, М. Гетманський та ін.).

Згадується ім'я видатного вченого і в багатьох енциклопедичних довідниках: «Учені вузів Української РСР», «Українська літературна енциклопедія», «Українська мова. Енциклопедія», «Педагоги України ХХ століття», «Український педагогічний словник», «Український педагогічний календар» тощо. Чільне місце в наукових розвідках, присвячених В.І. Масальському, посідають статті Л.В. Кушнірової.

Науковець зупиняється на проблемі дослідження В.І. Масальським передового педагогічного досвіду вчителів-словесників та необхідності використання праць ученого у професійній освіті студентів філологічних факультетів, розглядає питання історії розвитку методики української мови, теорії і практики навчання рідної мови та вивчення стилістики у лінгводидактичній спадщині В.І. Масальського.

Тимчасом бракує всебічного аналізу спадщини В.І. Масальського з методики викладання російської мови.

На часі монографічне дослідження його наукового внеску в теорію і практику шкільного навчання мови. Актуальність і недостатня наукова розробка проблеми зумовили тему дисертації - «Внесок В.І. Масальського у становлення і розвиток методики викладання російської мови в Україні».

Дослідження лінгводидактичної спадщини В.І. Масальського та врахування його методичних ідей дасть можливість глибше осмислити історію розвитку методичної думки в Україні, сприятиме формуванню нових поглядів на зміст, мету, принципи, методи та прийоми навчання російської мови в школах України.

Лінгводидактичну спадщину науковця становлять монографії, підручники, статті, доповіді, лекції та ін. У його творчому доробку близько 200 наукових праць. Майже всі вони мають теоретичну і практичну цінність і повинні стати надбанням широкого кола вчителів, викладачів, студентів і наукових працівників.

Ставлення сучасних науковців і педагогів до освітянської спадщини радянського періоду неоднозначне. Л.В. Кушнірова підкреслює, що «в роботах ученого (В.І. Масальського), як і в більшості публікацій того періоду, наявні певні ідеологічні канони, але це була данина часу». Зазначимо, що науково-педагогічна діяльність В.І. Масальського припала на 20-70-ті роки ХХ століття, і його підхід до вирішення основних проблем методики навчання мови базувався на основі тогочасного рівня розвитку філософської, педагогічної та лінгвістичної думки за відповідних соціально-політичних умов. У дослідженні лінгводидактичної спадщини В.І. Масальського ми керувалися твердженням М.І. Кудряшова, відомого російського вченого, про те, що «у методичній спадщині потрібно критично засвоювати не зовнішні дані, а думку, ідею тих конкретних історичних обставин, умов навчання, коли ця ідея була висловлена стосовно цілей і завдань сучасної школи, сучасних умов життя, сучасного стану науки».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень і є складовою комплексної науково-дослідної теми кафедри методики викладання російської мови та світової літератури Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова: «Актуальні проблеми методики викладання російської мови і світової літератури». Тему затверджено Вченою радою Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (протокол №5 від 26 грудня 2006 року) та узгоджено в бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №3 від 20 березня 2007 року, витяг із рішення №142 від 21 березня 2007 року).

Мета дослідження полягає у визначенні внеску В.І. Масальського в теорію і практику навчання російської мови в школах України, в актуалізації ідей, положень, рекомендацій ученого, що мають використовуватися в сучасній школі.

Відповідно до мети дослідження сформульовано такі завдання:

- дослідити процес становлення лінгводидактичних поглядів В.І. Масальського на основі аналізу науково-педагогічної діяльності й вивчення наукової спадщини вченого;

- вивчити проблему паралельного викладання української і російської мов у лінгводидактичній спадщині В.І. Масальського;

- проаналізувати лінгводидактичну спадщину В.І. Масальського і визначити її роль і місце в історії розвитку методики російської мови в Україні;

- розкрити сутність розробленої В.І. Масальським методичної системи навчання російської мови в українській школі;

- показати значення праць ученого з лінгводидактики для розвитку сучасної методики навчання російської мови в школах України;

- визначити шляхи впровадження педагогічних ідей і положень ученого, що стосуються навчання російської мови, у практику сучасної школи.

Об'єкт дослідження - лінгводидактична спадщина В.І. Масальського.

Предмет дослідження - методичні ідеї вченого, методична система навчання російської мови в школах України, розроблена В.І. Масальським.

Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

- вивчення лінгводидактичної спадщини В.І. Масальського та відгуків на його праці з метою визначення її ролі і місця в історії розвитку методики російської мови в Україні;

- ознайомлення з архівними документами (особова справа В.І. Масальського, звіти вченого) та матеріалами (листи, рукописи праць) з метою дослідження процесу становлення лінгводидактичних поглядів науковця;

- аналіз навчальних програм, підручників та методичних посібників, у яких знайшли розвиток методичні ідеї В.І. Масальського для визначення шляхів впровадження педагогічних ідей і положень ученого, що стосуються навчання російської мови, у практику сучасної школи.

Методологічна основа дослідження. Дослідження лінгводидактичної спадщини В.І. Масальського здійснювалося з урахуванням принципу історизму: досвід ученого вивчався в контексті його часу, внесок дослідника в теорію і практику навчання російської мови в Україні оцінювався у порівнянні з поглядами його попередників і сучасників, вивчалося, що з його спадщини витримало випробування часом, знайшло розвиток у працях українських методистів і застосовується в сучасній школі.

Дослідження відбувалося поетапно:

- перший етап (2005-2006) - теоретичне осмислення проблеми, вивчення основних праць В.І. Масальського з лінгводидактики та публікацій про нього, визначення їх теоретичних і практичних аспектів;

- другий етап (2006-2008) - аналіз лінгводидактичної спадщини В.І. Масальського з метою дослідження проблем принципів, методів та прийомів, розвитку мовлення учнів, визначення внеску вченого в теорію і практику навчання російської мови в школах України;

- третій етап (2008-2009) - узагальнення осмислення проблеми, апробація концепції про актуальність методичних ідей В.І. Масальського у публікаціях, формулювання висновків, оформлення результатів свого наукового пошуку.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в педагогічній науці всебічно висвітлено лінгводидактичну спадщину В.І. Масальського та показано її в системі, подальшого розвитку набули чинники, які сприяли становленню методичних поглядів В.І. Масальського, створено модель лінгводидактичної концепції вченого, згідно з якою вивчення мови - це взаємозв'язаний процес опанування граматики, розвитку мовлення та засвоєння правопису, виокремлено ефективні методи і прийоми для кожного зі складових, простежено зв'язок творчих здобутків ученого з тогочасною педагогічною і методичною думкою, окреслено значення його теоретичного доробку і практичних рекомендацій для розвитку методичної думки та вдосконалення процесу навчання російської мови в школах сучасної України, в науковий обіг введено невідомі та маловідомі документи, матеріали, історичні факти, які значною мірою розкривають і конкретизують наукові уявлення про лінгводидактичну спадщину В.І. Масальського, її вплив на розвиток методичної науки ХХ сторіччя та тогочасні освітні процеси, проаналізовано лінгводидактичну спадщину В.І. Масальського з погляду актуальності його ідей для сучасної методики викладання російської мови в школах України, розкрито важливість доробку вченого для сучасного розвитку методичної науки.

Практичне значення дослідження: виділено методичні ідеї та практичні рекомендації В.І. Масальського, які не втратили своєї актуальності, їх подальше висвітлення вченими та використання вчителями сприятиме розвиткові методичної думки.

Результати дослідження допоможуть у наукових розвідках з теорії та історії методики російської мови, вони можуть бути використані під час читання лекцій з історії та теорії методики у вищих навчальних закладах та інститутах післядипломної педагогічної освіти, самостійної роботи студентів тощо. Обґрунтованість і вірогідність результатів дослідження забезпечується використанням методів, адекватних його меті та завданням, опорою на принципи історизму, об'єктивності, науковим аналізом фактографічного матеріалу в історико-генетичному, порівняльно-історичному, логічному й проблемному аспектах.

Джерела дослідження. Теоретичні праці з історії та теорії сучасної методики мови, педагогіки (дидактики), психології, архівні матеріали, що зберігаються в Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка, Інституті педагогіки АПН України, Педагогічному музеї України.

Публікації. Основний зміст дисертації відображено в 6 публікаціях автора, із них 3 - у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Зміст дисертації викладено на 212 сторінках, із них - 165 сторінок основного тексту, додатки містяться на 25 сторінках. Список використаних джерел налічує 213 найменувань, поданих на 22 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність наукового дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, сформульовано його наукову новизну та практичне значення, подано відомості про апробацію дослідження, форму апробації та впровадження здобутих теоретичних результатів у сучасну освітню теорію і практику.

У першому розділі - «Становлення В.І. Масальського як ученого-методиста» - розглянуто життєвий шлях та науково-педагогічну діяльність ученого, визначено й проаналізовано чинники, які сприяли становленню і формуванню його лінгводидактичної концепції.

В.І. Масальський - відомий український мовознавець, який досліджував лінгвостилістику української мови, та вчений-методист, до кола наукових уподобань якого увійшли: історія методики, зокрема внесок російських революціонерів-демократів В.Г. Бєлінського, М.Г. Чернишевського, М.О. Добролюбова та видатного педагога К.Д. Ушинського в розвиток науки про вивчення мови, проблема становлення і розвитку методики паралельного вивчення української і російської мов, теорія методики (принципи, методи та прийоми навчання, вивчення окремих аспектів російської мови, розвиток мовлення учнів). Багато уваги вчений приділяв також питанням викладання української і російської мов у початковій школі та вивченню, узагальненню і поширенню педагогічного досвіду кращих учителів української і російської мов. Основою формування наукових інтересів В.І. Масальського стала його робота в навчальних і науково-дослідних закладах України. Розпочавши трудову діяльність у 1920 році, В.І. Масальський до 1977 року вів активні науково-педагогічні пошуки. Перша друкована праця В.І. Масальського «Мова і література в школі. Статті педагогічних видань за 1919-1928 рр. Бібліографічний довідник з анотаціями», яка вийшла в 1929 р., засвідчила серйозний і системний підхід майбутнього науковця до методичних проблем.

З 1944 по 1959 рік В.І. Масальський завідує відділом методики мови в Науково-дослідному інституті педагогіки УРСР. У цей час відділ методики проводить велику роботу з поширення досвіду кращих учителів України шляхом видання збірників (за редакцією В.І. Масальського) з досвіду навчання викладачів української і російської мов.

Саме в цей час учений плідно працює над питаннями розвитку мовлення учнів, методики граматики і правопису, паралельного вивчення двох мов - української і російської. Результатом досліджень науковця стали монографії: 1949 р. - «Культура мови в початковій школі», 1953 р. - «Питання методики граматики, правопису і розвитку мовлення учнів», 1955 р. - «Вивчення російської і української мов у середній школі УРСР і завдання методики мови. Дослідження досвіду викладання братніх мов у середніх школах УРСР періоду 1950-1953 рр.».

Цікаві розвідки вченого з історії методики, зокрема, статті: «К.Д. Ушинський про навчання граматики» (1945 р.), «К.Д. Ушинський про систему знань з мови» (1953 р.), «Методична система «Родного слова» К.Д. Ушинського (книжки для 3-го року навчання)» (1954 р.), «Н.Г. Чернышевский, Н.А. Добролюбов о языке и его изучении» (1955 р.) - та монографія «Русские революционеры-демократы и К.Д. Ушинский о языке и его изучении. Очерки по истории развития передовой отечественной научной мысли» (1956 р.).

В.І. Масальський приділяв значну увагу підготовці наукових кадрів, рецензував кандидатські дисертації.

У 50-60-ті роки В.І. Масальський бере безпосередню участь у створенні шкільних програм з української і російської мов для 1-4 та 5-7 класів початкових і середніх шкіл УРСР, а також підручників з української мови для шкіл з російською мовою навчання.

Питання методики викладання мови, історичного розвитку методики як науки, зокрема методики паралельного викладання української і російської мов, тривалий час перебували в центрі наукових уподобань дослідника. У монографічному дослідженні «Нариси з історії розвитку методики викладання української та російської мов у загальноосвітніх початкових і середніх школах Української РСР» (1962 р.) уперше було проаналізовано методичну спадщину української школи в аспекті паралельного вивчення української і російської мов, розкрито наукові основи, зміст і методику викладання української і російської мов у школах Української РСР протягом 1917-1960 років та окреслено проблеми і завдання методики їх викладання на новому етапі. В основі дослідження - аналіз багатьох джерел, історико-педагогічного та бібліографічного матеріалу з педагогіки, психології, лінгвістики, а також аналіз та узагальнення передового педагогічного досвіду більш як за сорок років.

Теоретичні основи методики як науки, питання про зв'язок методики мови з іншими науками, зокрема з лінгвістикою, педагогікою, психологією, характеристика принципів і методів навчання мови, конкретні методичні шляхи і прийоми викладання фонетики, граматики і правопису в школі, роботи над розвитком мовлення учнів висвітлено вченим у підручнику «Методика викладання української мови в середній школі», виданому в 1962 році за редакцією С.Х. Чавдарова і В.І. Масальського.

Водночас учений приділяє значну увагу проблемам викладання мов у школах України. Одна за одною виходять його праці: «Принципы и методы преподавания русского языка в средней школе» (1966 р.), «Новое в обучении русскому языку» (1968 р.), «О содержании и направленности обучения русскому языку» (1968 р.). У 1971 р. з'являється книга «Преподавание русского языка в школе. Принципы и методы», у якій подано наукове обґрунтування принципів і методів викладання російської мови в загальноосвітній школі, характеристику наукових засад методики навчання мови, її завдання. Основну увагу автор зосереджує на паралельному вивченні російської і української мов, а саме: особливостях і прийомах організації педагогічного процесу засвоєння двох мов. Друге видання книги, перероблене та доповнене, «Преподавание русского языка в средней школе. Принципы, методы, уроки», яке виходить у 1977 р., рекомендоване Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти як навчальний посібник для студентів філологічних факультетів університетів. Цікавим для методистів і викладачів методики є той факт, що в посібнику з'являється розділ «Практичні заняття з методики викладання російської мови», який містить теми практичних занять, до кожної теми - перелік питань для обговорення, список літератури, що може бути використана у підготовці, та контрольні запитання. Зазначимо, що список цитованої та використаної літератури налічував 240 джерел, серед яких наукові монографічні дослідження, посібники для студентів і викладачів, статті періодичних видань. Наукова спадщина В.І. Масальського багатопланова і змістовна. Задля кращого усвідомлення її суті пропонуємо класифікацію праць ученого за чотирма напрямами: лінгвістичні праці (дослідження зі стилістики), історія методики викладання російської і української мов, теорія методики викладання російської і української мов, програми, підручники для школи.

Учений досліджував мову і стиль творів письменників: «Мова і стиль поезій Т.Г. Шевченка» (1936 р.), «Мова і стиль творів М. Коцюбинського» (1963 р.). Однак історія методики - один із головних напрямів діяльності вченого-методиста. В.І. Масальський вважав, що підвищити якість викладання мови в школі можливо, лише враховуючи досягнення мовознавства, педагогіки, психології, узагальнюючи досвід кращих учителів та вивчаючи доробок методистів минулого. Науковець протягом усього життя цікавився питаннями історичного розвитку методики. Відомий російський учений М.І. Кудряшов зазначав: «Історія методики і шкільної практики являє собою чудовий арсенал методичних ідей у їх додатку до конкретних сторін багатогранної діяльності вчителя-словесника. Потрібно вивчати історію, щоб не шукати навпомацки того, що вже давно знайдено попередниками». Саме з цієї позиції В.І. Масальський розглядає методичний доробок видатних учених, виділяє в їхній лінгводидактичній спадщині саме ті положення, які не втратили своєї актуальності, стали свого роду методичними аксіомами і справжнім надбанням багатьох поколінь учителів. У центрі наукових інтересів дослідника була творча спадщина російських революціонерів-демократів (В.Г. Бєлінського, М.Г. Чернишевського, М.О. Добролюбова) та видатного педагога К.Д. Ушинського. Дослідник детально вивчив і проаналізував їхні праці. Прагненням В.І. Масальського було не задовольнити свою історичну цікавість, а насамперед «з'ясувати, що в працях В.Г. Бєлінського, М.Г. Чернишевського, М.О. Добролюбова та К.Д. Ушинського має особливу цінність для лінгвіста, викладача мови сьогодні, тобто, що повинно бути враховано у характеристиці закономірностей історичного становлення науки про мову, його вивченні, які з положень передової науки минулого увійшли в практичну методику мови».

У розділі зазначено, що вивчення історії методики, зокрема праць В.Г. Бєлінського, М.Г. Чернишевського, М.О. Добролюбова та К.Д. Ушинського, дало вченому можливість виділити в їхній лінгводидактичній спадщині ті питання, які не втратили актуальності, стали справжнім надбанням багатьох поколінь учителів, та побудувати свою методичну концепцію, спираючись на перевірені часом науково-методичні положення. Так, завершуючи аналіз праць В.Г. Бєлінського, В.І. Масальський виділяє ті засади, на яких можна побудувати струнку і досить детальну методичну систему:

- навчання граматики в школі слугує розвиткові мислення, особистості учня в цілому, сприяє практичному опануванню правильного мовлення;

- бесіда, читання, письмо - методичні засоби оволодіння мовою.

Підсумовуючи внесок В.Г. Бєлінського в становлення методики викладання мови, учений ще раз акцентує увагу на твердженнях критика про необхідність зв'язку теорії з практикою у навчанні мови, на його запереченнях переоцінки засвоєння мови на основі практики і недооцінки теорії. Розглянувши погляди В.Г. Бєлінського, М.Г. Чернишевського, М.О. Добролюбова, В.І. Масальський доходить висновків, що видатні критики приділяли значну увагу як проблемам мовознавства, так і питанням методики викладання мови, що їхні погляди визначили головний шлях розвитку передової науки - лінгвістики, педагогіки, методики викладання мови і літератури. Зокрема, питання зв'язку мислення і мовлення, поняття і слова, логіки і граматики залишалися в центрі уваги майже всіх наступних лінгвістів і методистів. Учений підкреслює також ту визначну роль, яку відіграли критики в розвитку проблеми підручника, особливо виділяючи необхідність орієнтації підручника на особистість учня.

Дослідник також показав високу ефективність методичної системи К.Д. Ушинського, її зв'язок із подальшим розвитком передової наукової думки. Завдяки В.І. Масальському набули нового звучання і стали надбанням методики викладання мови радянського періоду рекомендації видатного педагога щодо розвитку мислення учнів у процесі вивчення граматики в школі, зв'язку розвитку мовлення й мислення, необхідності введення деякого історичного коментаря, що пояснює певні мовні факти та сприяє практичному оволодінню усним і писемним мовленням, засвоєння кожної граматичної деталі за допомогою системи вправ, необхідності вивчення мовних фактів на основі з'ясування їх функцій в усному і писемному мовленні. Праця В.І. Масальського дала поштовх до подальшого дослідження історії методики та творчого доробку видатних методистів.

Досліджуючи проблеми становлення і розвитку паралельного викладання української і російської мов у загальноосвітніх початкових і середніх школах України, В.І. Масальський уперше в педагогічній літературі систематизував методичну спадщину з 1917 по 1960 рр., критично її проаналізував, уклав докладну бібліографію методичної літератури, до якої увійшли книги, статті в педагогічній пресі, тези доповідей на методичних нарадах, автореферати дисертацій, матеріали педагогічних читань, рецензії тощо, теоретично узагальнив досвід паралельного викладання української і російської мов, встановив періодизацію розвитку методики мови як науки, що стала першою спробою класифікації етапів становлення методики на основі аналізу діалектичного розвитку методики як науки, окреслив шляхи подальшого розвитку теорії методики.

В.І. Масальський надавав великого значення вивченню, узагальненню і пропаганді кращого досвіду викладання мови в школі. Дослідження та узагальнення індивідуального і масового досвіду роботи вчителів (аналіз системи занять з учнями, окремих її елементів, застосування вчителями методів, прийомів викладання граматики, вивчення з учнями правопису, робота з формування культури мовлення учнів, звичайні і відкриті уроки вчителів, участь у педагогічних, методичних нарадах і конференціях тощо) стали вченому підґрунтям для опрацювання наукових засад і закономірностей методики викладання мови в школі. Результати аналізу навчально-методичної і наукової спадщини В.І. Масальського дали підстави для висновку, що основою формування лінгводидактичних поглядів ученого стали: праця в навчальних і науково-дослідних закладах України, вивчення історії методики, узагальнення передового досвіду вчителів.

У другому розділі - «Дослідження В.І. Масальським теорії і практики навчання російської мови в школах України» - представлено лінгводидактичну концепцію науковця, побудовану на взаємозв'язку вивчення граматики, оволодіння правописом і розвитку мовлення учнів, яка ґрунтується на виокремлених дослідником принципах і методах навчання мови, і розглянуто ідеї вченого як джерело збагачення сучасної теорії і практики навчання російської мови в Україні.

В.І. Масальський зробив вагомий внесок у розвиток теорії і практики методики викладання російської мови в школах України. Учений цікавився проблемами, пов'язаними із загальними питаннями викладання російської мови (зміст навчання мови, психологічні передумови засвоєння мови, принципи і методи навчання мови, теорія уроку), з методикою викладання фонетики і граматики (мета, завдання, зміст, зв'язок граматики з вивченням правопису і розвитком мовлення учнів тощо), з навчанням орфографії й пунктуації (історія методики орфографії, передумови засвоєння орфографії, вправи з орфографії, виправлення пунктуаційних помилок тощо), з методикою розвитку мовлення учнів (робота над словом, розвиток навички читання, розвиток усного і писемного мовлення, види робіт з розвитку зв'язного мовлення учнів тощо).

Особливої актуальності набуває сьогодні теза вченого про те, що педагогічний процес навчання і виховання в школі може бути ефективним тільки за умови забезпечення активної (курсив В.І. Масальського) роботи учнів за умови підтримки вчителя. Сучасні методисти (Л.В. Вознюк, Є.П. Голобородько, І.П. Гудзик, Л.В. Давидюк, Л.І. Курач, Г.О. Михайловська, В.І. Статівка та ін.) у пошуках шляхів підвищення ефективності сучасного уроку наголошують саме на активності учня.

Досліджуючи проблеми методики як науки, питання принципів, методів і прийомів викладання російської мови, В.І. Масальський узагальнив теоретичний і практичний досвід, схарактеризував принципи і методи викладання мов. Розглядаючи методичний доробок ученого, ми розуміємо, що багато в чому він перегукується з відомими сучасній методиці принципами і методами навчання мови.

Ґрунтовний аналіз наукового спадку вченого переконує нас у наявності стрункої авторської лінгводидактичної концепції навчання мови, яка розглядає його як взаємозв'язаний процес навчання граматики, розвитку мовлення та опанування правопису (орфографії і пунктуації).

Джерелами цієї концепції стали вивчення історії методичної думки, теоретичні напрацювання вченого, узагальнення передового педагогічного досвіду. Підґрунтям концепції є розглянуті В.І. Масальським суто теоретичні питання методики, а саме: наукові основи методики, завдання методики як науки, питання принципів, методів і прийомів викладання російської мови в школі. Чільне місце в лінгводидактичній системі В.І. Масальського займають питання вивчення фонетики і граматики та засвоєння правопису в школі. Узагальнюючи досвід українських учителів, науковець окреслює шляхи підвищення ефективності уроків граматики, до яких відносить: раціональний розподіл часу на уроці, використання різних методів презентації нового матеріалу, різноманітні способи опитування учнів.

Ефективними методами викладання граматики В.І. Масальський вважає такі: виділення істотного в дидактичному матеріалі з мови, використання на уроці наочних таблиць з граматики, правопису, застосування різних прийомів психологічного унаочнення під час пояснення і закріплення виучуваного, зіставлення мовних фактів російської і української мов, граматичний розбір, раціонально побудована система класних і домашніх вправ.

Розглядаючи питання засвоєння учнями правопису, В.І. Масальський до найефективніших прийомів відносить:

- під час опанування орфографії: списування з підкресленням тих чи інших правописних елементів, словниково-семантичну (словниково-етимологічну) роботу, словниково-стилістичну роботу, граматичний розбір, орфографічний розбір, вправи на правильну вимову, вибіркове списування, списування з виконанням певних орфографічних і граматичних завдань, різні види пояснювального диктанту, попереджувальний і вибірковий диктанти, самодиктант, використання орфографічних і тлумачних словників, використання узагальнювальних орфографічних таблиць, зіставлення слів російської і української мов;

- під час оволодіння пунктуацєюї: синтаксичний аналіз, спостереження за ритмомелодійною стороною речення, добір прикладів із художніх творів, що вивчаються на уроках літератури, їх аналіз, самостійне складання прикладів на правило, аналіз речень з пунктуаційними помилками в письмових роботах учнів, вправи на перетворення речень за допомогою зміни або пересування розділових знаків у них (граматико-стилістичні вправи), вправи на поширення речень, заміну одних синтаксичних конструкцій іншими, перекази зі синтаксичним завданням на введення певної конструкції - прямої мови, називного речення, порівняльного звороту тощо.

У лінгводидактичній концепції вивчення мови в школі В.І. Масальського значну увагу приділено розвиткові мовлення учнів. Саме він започаткував дослідження з розвитку мовлення учнів, їхньої культури спілкування. Безперечним внеском В.І. Масальського в теорію розвитку мовлення учнів є сформульоване ним визначення мовної грамотності. Мовна грамотність, як стверджує вчений, - це не тільки засвоєння орфографічних і пунктуаційних навичок, а й уміння граматично і стилістично правильно, усно і письмово формулювати свої думки, передавати думки інших, влучно добирати потрібні слова для викладу думок, правильно будувати речення та логічно їх пов'язувати між собою, конструювати зв'язний текст.

Як бачимо, уже сам перелік вимог до мовної грамотності показує, над чим потрібно працювати, щоб навчити дітей мови.

Великого значення дослідник надавав урокам з практичної стилістики в середній школі, підкреслюючи, що такі заняття мають бути органічно пов'язані з вивченням граматики і правопису. «Конче необхідно, - пише вчений, - ширше рекомендувати застосування в школі таких видів усних і письмових вправ, робіт, які одночасно потрібні для засвоєння граматики, правопису і розвитку мовлення учнів». До таких вправ В.І. Масальський відносить різні стилістичні вправи, вільні та творчі диктанти, роботу над картиною, перекази, твори. Успіх у роботі над розвитком мовлення учнів В.І. Масальський вбачає в ретельній підготовці вчителя до уроку: необхідно уважно добирати текст, розробити його план, скласти зразковий переказ, на який потрібно орієнтувати учнів на уроці.

Під час опрацювання тексту необхідно вчити учнів: розуміти значення окремих слів, нових для їхньої мовної практики, усвідомлювати значення засобів виразності мови, доцільно користуватися багатствами граматики і лексики літературної мови. Основою граматико-стилістичних вправ є тексти. Тексти, які використовуються для граматико-стилістичних вправ, мають відповідати таким вимогам щодо підготовки учнів: змістовність, виховний потенціал, високі стилістично-естетичні якості, змістова відповідність, лексична наповнюваність, синтаксична будова, стилістичні властивості. Крім того, забезпечується піднесення розумової, мовної і мовленнєвої культури школярів на вищий рівень.

Таким чином, В.І. Масальський, проаналізувавши сучасний йому стан питання з розвитку мовлення в теоретичному і практичному аспектах, дійшов певних висновків, які не втратили своєї актуальності і сьогодні, а також окреслив перспективи методики розвитку мовлення учнів, які були реалізовані українськими вченими в другій половині ХХ століття.

ВИСНОВКИ

Володимир Іванович Масальський - видатний учений, лінгвіст, методист, популяризатор науки. Його внесок у розвиток вітчизняної методики викладання мови, російської і української, вагомий і незаперечний.

Становлення В.І. Масальського як ученого, педагога і методиста відбувалося в умовах створення нової школи. В.І. Масальський пройшов шлях від викладача мови і літератури у провінційних школах і технікумах до завідувача кафедри слов'янської філології Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.

В.І. Масальському довелося працювати в різних соціально-економічних і суспільно-політичних умовах, тому праці вченого не позбавлені ідеологічного забарвлення, але самовідданність на науково-педагогічній ниві і його наукові дослідження сприяли розвиткові української мови, методики викладання української і російської мов, удосконаленню системи паралельного вивчення двох (української і російської) мов, активізації процесу вивчення мов, упровадження в практику роботи школи нових методів і прийомів навчання.

Становленню лінгводидактичних поглядів ученого сприяло вивчення історії методики. Науковець протягом усього життя цікавився питаннями історичного розвитку методики. Розглядаючи методичний доробок видатних учених, В.І. Масальський виділяє в їхній лінгводидактичній спадщині саме ті моменти, які не втратили своєї актуальності, стали методичними аксіомами та справжнім надбанням багатьох поколінь учителів. У центрі наукових інтересів дослідника діяльність російських революціонерів-демократів (В.Г. Бєлінського, М.Г. Чернишевського, М.О. Добролюбова) і видатного педагога К.Д. Ушинського. В.І. Масальський з'ясовує, що в їхніх працях має особливу цінність для лінгвіста, викладача мови сьогодні, що повинно бути враховано у характеристиці закономірностей історичного становлення науки про мову, які з положень передової науки минулого увійшли в практичну методику мови. Науковець показав високу ефективність методичних систем В.Г. Бєлінського, М.Г. Чернишевського, М.О. Добролюбова та К.Д. Ушинського, їх зв'язок з подальшим розвитком передової наукової думки. Завдяки В.І. Масальському їхні методичні ідеї набули нового звучання і стали надбанням методики викладання мови радянського періоду.

Велике значення надавав В.І. Масальський дослідженню проблеми становлення і розвитку паралельного викладання української і російської мов у загальноосвітніх початкових і середніх школах України.

Учений схарактеризував динаміку педагогічного процесу викладання української і російської мов у зв'язку з досягненнями педагогіки (дидактики), логіки, психології, лінгвістики і методики. Дослідник в історичному, теоретичному і практичному аспектах розглянув психологічні засади педагогічного процесу, питання єдності теорії і практики у викладанні мови, значення російсько-українських зв'язків, проблему співвідношення наукової і шкільної граматики (програми, підручники, праці з методики мови та досвід роботи учителів-словесників).

Науковець детально вивчив і проаналізував усе, що було створено в галузі методики викладання російської мови в Україні за весь час існування радянської школи (з 1917 р. по 1960 р.), склав докладну бібліографію методичної літератури, до якої увійшли книги, статті в педагогічній пресі, тези доповідей на методичних нарадах, автореферати дисертацій, матеріали педагогічних читань, рецензії тощо, встановив періодизацію розвитку методики мови як науки, що стала першою спробою класифікації етапів становлення методики на основі аналізу діалектичного розвитку методики як науки, окреслив шляхи подальшого розвитку теорії методики.

Становленню лінгводидактичних поглядів ученого сприяло і дослідження індивідуального та масового досвіду роботи вчителів, у якому він вбачав один зі шляхів опрацювання наукових засад і закономірностей методики викладання мови у школі. Учений обстоював широку потребу впровадження педагогічних знахідок і новацій у шкільну практику і пов'язував подальший розвиток методики з науковим узагальненням досвіду роботи кращих учителів. Основою формування лінгводидактичної концепції В.І. Масальського стали: робота в навчальних і науково-дослідних закладах України, вивчення історії методики, узагальнення передового досвіду вчителів. В.І. Масальський зробив значний внесок у розвиток теорії і практики методики викладання російської мови в школах України. Досліднику належить одна з перших спроб визначити методику викладання російської мови в Україні як педагогічну науку, яка визначає мету, принципи, форми і методи навчання російської мови, тісно пов'язану з мовознавством, дидактикою та психологією, спирається на передовий педагогічний досвід, і спроба дати визначення методики викладання української і російської мови як однієї науки. Однак це положення вченого не набуло подальшого розвитку ані в його працях, ані в дослідженнях інших українських учених.

Значущим є внесок ученого в розробку принципів, змісту, форм ті методів навчання російської мови в Україні. Серед спеціальних принципів витримали випробування часом і широко застосовуються принципи: науковості (забезпечується змістом знань, які повідомляються учням, усуненням розриву між вивченням різних сторін мови, між шкільною і науковою граматикою), взаємозв'язаного вивчення російської і української мов, систематичності (у матеріалі, методах його повідомлення та обробки), наступності і перспективності, доступності, свідомості (дотримання дидактичних, психологічних і методичних закономірностей), наочності (у світлі теорії пізнання, учення І.П. Павлова про дві сигнальні системи), міцності засвоєння матеріалу, проблемного навчання, активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, варіантності методів (зумовлений лінгвістичним матеріалом, процесом діяльності учнів), єдності теорії і практики, зв'язку навчання з життям, індивідуального підходу до учнів в умовах колективної навчальної праці класу, зацікавленості (упроваджується за допомогою створення проблемних ситуацій, пізнавальних завдань, організації самостійної роботи в процесі навчання мови, що розвиває здібності учнів, уміння спостерігати за мовними фактами, здобувати знання за допомогою словника, підручника, застосовувати знання у процесі навчання, на практиці, під час мовленнєвого спілкування).

Теоретичні положення В.І. Масальського про взаємопов'язане вивчення в школі всіх сторін мови знаходять висвітлення у положеннях функціонально-комунікативного підходу до вивчення мовних явищ.

Порівняльний підхід до вивчення мовних явищ - кращий спосіб засвоєння російської мови українськими учнями.

Висвітлення явищ російської мови з опорою на знання з української є актуальним і сьогодні.

Після В.І. Масальського українська методика викладання російської мови, спираючись на новітні досягнення мовознавства, педагогіки та психології і результати експериментальних досліджень, зробила значний крок уперед в оновленні змісту і модернізації форм, методів навчання мови у школі, проте теоретичні висновки вченого, його практичні рекомендації в галузі лінгводидактики не втратили своєї значущості.

Результати аналізу науково-педагогічної діяльності та лінгводидактичної спадщини В.І. Масальського відкривають можливості для формування нових поглядів на зміст, мету, засоби і методи сучасної лігводидактики.

Вважаємо, що дослідження лінгводидактичної спадщини вченого і врахування найцінніших, співзвучних нашим поглядам думок має вагоме значення для обґрунтування концепції вивчення російської мови у сучасній українській школі.

Зміст і висновки дослідження можуть бути використані в навчальному процесі педагогічних навчальних закладів у розробці курсу «Методика викладання російської мови в середніх школах України», спецкурсу «Історія методики викладання російської мови в Україні», в укладанні навчальних і методичних посібників для вищих навчальних закладів і вчителів шкіл, у системі післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Здійснене дослідження охоплює тільки деякі важливі аспекти проблеми. Окремого вивчення потребують складові лінгводидактичної концепції В.І. Масальського, а саме: розвиток мовлення учнів, вивчення граматики, оволодіння правописом.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Воловик Н.И. Из истории исследования параллельного изучения украинского и русского языков. О методическом наследии В.И. Масальского / Н.И. Воловик // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2009. - №9. - С. 63-64.

2. Воловик Н.И. Учитывать исходное, избегать повторов. О проблеме взаимосвязи обучения украинскому и русскому языкам в лингводидактическом наследии В.И. Масальского / Н.И. Воловик // Русская словесность в школах Украины. - 2009. - №5. - С. 44-45.

3. Воловик Н.И. Обобщение педагогического опыта учителей-практиков в лингводидактическом наследии В.И. Масальского / Н.И. Воловик // Русский язык и литература в учебных заведениях. - 2009. - №5. - С. 35-40.

4. Воловик Н.И. Вопросы теории и практики изучения русского языка в лингводидактическом наследии В.И. Масальского / Н.И. Воловик // Материалы докладов международной научно-практической конференции «Вторые Севастопольские Кирилло-Мефодиевские чтения». - Севастополь: Рибэст, 2008. - С. 13-19. дидактичний навчальний викладання

5. Воловик Н. Известный педагог В.И. Масальский (К 110-летию со дня рождения В.И. Масальского) / Н. Воловик // Русский язык, литература, культура в школе и вузе. - 2006. - №6. - С. 16-17.

6. Воловик Н.И. Проблема взаимосвязи изучения украинского и русского языков в лингводидактическом наследии В.И. Масальского / Н.И. Воловик // Русский язык и литература: Проблемы изучения и преподавания в школе и вузе: Сб. науч. тр. - К., 2009. - С. 358 - 362.

Размещено на Allbest.ru