Виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

УДК 37.034:373.3

ВИХОВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ШАНОБЛИВОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮДЕЙ

13.00.07 - теорія і методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Дяченко Ольга Олександрівна

Миколаїв - 2010



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Вінницькому державному педагогічному університеті імені М.М. Коцюбинського, Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Сметанський Микола Іванович, завідувач кафедри соціальної роботи Хмельницького інституту соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна”

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Богуш Алла Михайлівна, завідувач кафедри теорії і методики дошкільної освіти Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського

кандидат педагогічних наук, доцент Плахтій Валентина Іванівна, доцент кафедри української мови та літератури, проректор з гуманітарних питань і виховної роботи Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії

Захист відбудеться „8” квітня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 38.134.02 у Миколаївському державному університеті імені В.О. Сухомлинського (54001, м. Миколаїв, вул. Комунарів, 1, к. 9)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського (54030, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 24)

Автореферат розіслано „5” березня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М. Старєва



АНОТАЦІЯ

Дяченко О.О. Виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія та методика виховання. - Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського. - Миколаїв, 2010.

Дисертацію присвячено питанню виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей. У роботі розкрито соціально-педагогічні причини непошани дітей до оточуючих та проаналізовано стан сформованості шанобливого ставлення до людей у сучасній початковій школі.

Розглянуто сутність і структуру поняття „шанобливе ставлення”. Визначено компоненти (когнітивний, чуттєво-мотиваційний, діяльнісний), показники (обсяг знань та суджень поняття „шанобливе ставлення”; мотиви, інтереси, позитивні емоції та почуття; ступінь їх сформованості та проявів у вчинках, діяльності учнів) і рівні (високий, середній, низький) вихованості у дітей шанобливого ставлення до людей.

Обґрунтовано педагогічні умови, спрямовані на формування у молодших школярів шанобливого ставлення до людей (створення у виховному просторі „школа-сім'я” психолого-педагогічної атмосфери шанобливого ставлення; залучення молодших школярів до активної взаємодії з однолітками, дорослими людьми, старшим поколінням; демонстрування дітям у навчально-виховному процесі кращих зразків шанобливого ставлення). Розроблено методику виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей. Виокремлено етапи експериментальної роботи: пропедевтичний, когнітивно-збагачувальний, репродуктивно-діяльнісний, креативно-діяльнісний.

Аналіз даних діагностики дозволив прослідкувати позитивну динаміку розвитку у молодших школярів експериментальних груп шанобливого ставлення до людей. шанобливий соціальний педагогічний школа

Ключові слова: повага, пошана, ціннісне ставлення, шанобливе ставлення, взаємодія, молодший школяр.



АННОТАЦИЯ

Дьяченко О.А. Воспитание у младших школьников почтительного отношения к людям. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. - Николаевский государственный университет имени В.А. Сухомлинского. - Николаев, 2010.

Диссертация посвящена вопросу воспитания у младших школьников почтительного отношения к людям. В работе раскрыты социально-педагогические причины непочтения детей к окружающим и проанализировано состояние воспитанности почтительного отношения к людям в современной начальной школе.

В процессе исследования рассмотрены сущность и структура понятия „почтительное отношение”. Установлено, что почтительное отношение - это проявление уважения, которое базируется на признании личных заслуг, социального статуса, моральных и индивидуальных достоинств или качеств человека.

Определены структурные компоненты (когнитивный, восприимчиво-мотивационный, деятельностный), показатели (объем знаний и суждений понятия „почтительное отношение”; мотивы, интересы, позитивные эмоции и чувства; степень их сформированности и проявлений в поступках, деятельности учеников), уровни (высокий, средний, низкий) воспитанности у детей почтительного отношения к людям.

Обоснованы педагогические условия, которые направлены на формирование у младших школьников почтительного отношения к людям: создание в воспитательном пространстве „школа - семья” психолого-педагогической атмосферы почтительного отношения; способствование активному взаимодействию младших школьников с ровесниками, взрослыми людьми, людьми преклонного возраста; демонстрирование детям в учебно-воспитательном процессе лучших образцов почтительного отношения.

Исследование показало, что ученики, которые воспитываются в атмосфере почтительного отношения, под влиянием условий, которые не препятствуют друг другу, непроизвольно усваивают заданный стиль поведения; взаимодействуя с разными людьми, получают возможность понять состояние ближнего, его действия и поступки, учатся оценивать личность собеседника в целом; воспринимая положительные образцы почтительного отношения к людям, переживают внутренние противоречия между достигнутым и необходимым уровнем развития, способствующего появлению у них потребности в усовершенствовании.

Разработано методику воспитания у младших школьников почтительного отношения к людям. Установлено, что реализации педагогических условий способствуют психологические механизмы (идентификация, эмоциональное обусловливание, подражание, мотивационное опосредование, конформность, освоения роли, поддержание внутреннего согласования взглядов). Согласованы методы воспитания у младших школьников почтительного отношения к людям (дискуссия, пример, игра, создание воспитательных ситуаций, лекция, беседа, решение проблемных ситуаций, создание фильма „Моя семья”, инсценизация, регулирование межличностных отношений в коллективе) и формы (конференция, диспут, праздник, ярмарка, экскурсия, урок („работа рядом”, „работа вдвоем”, „работа группами”, „совместная работа”, „коллективная работа”), общественно-полезный труд, тренинги, внеурочная благотворительная деятельность, работа с родителями). Определены этапы экспериментальной работы: пропедевтический, когнитивно-обогащающий, репродуктивно-деятельностный, креативно-деятельностный.

Анализ данных диагностики дал возможность проследить позитивную динамику развития у младших школьников контрольных и экспериментальных групп почтительного отношения к людям.

Ключевые слова: уважение, почтение, ценностное отношение, почтительное отношение, взаимодействие, младший школьник.



SUMMARY

Diachenko O.O. Junior pupils' respectful attitude to people cultivation. Manuscript.

Thesis for Candidate degree in Pedagogy, speciality 13.00.07 - theory and methodology of education. - V. O. Suchomlynskyi Mykholaiv State University. - Mykholaiv, 2009.

The dissertation is devoted to the issue of junior pupils' polite attitude to people cultivation. The work shows socio-pedagogical causes of children's disrespect to surrounding human beings and analyses the state of cultivation of respectful attitude at the modern primary school. The essence and the structure of the notion „respectful attitude” are considered. The following components (cognitive, sensitive-motivational, activity), dimensions (the capacity of knowledge and judgment of the notion „respectful attitude”; motives, interests, positive emotions and feelings; the degree of their development and reflections in pupils' actions, activities) and levels (high, intermediate, low) of performance of respectful attitude to people are determined. Pedagogical conditions for junior pupils' respectful attitude to people cultivation (the creation of the atmosphere of respectful attitude in the educational „school-family” environment; the involvement of junior pupils in active interaction with peers, adults, elderly generation; setting the best examples of respectful attitude to children) are well-grounded. The methodological principles of junior pupils' respectful attitude to people cultivation are worked out. Stages of experimental work such as propaedeutic, cognitive- accumulating, reproductive-activity creative-activity are differentiated. The analyses of the obtained diagnostic data enabled the researcher to track down the positive dynamics of respectful attitude to humans development in the experimental groups of junior pupils.

Keywords: respect, honour, attitude, attitude to values, respectful attitude, interaction, junior pupil.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в Україні, посилюють вимоги до виховання особистості, формування в неї етичної культури, гуманних відносин, шанобливого ставлення до рідних, друзів, незнайомих людей, до себе.

Виключного значення ця проблема набуває для учнів початкових класів, що зумовлюється їхніми віковими особливостями. Молодший шкільний вік є сенситивним для становлення адекватної самооцінки, критичності у ставленні до себе та оточуючих, засвоєння соціальних норм, морального розвитку, формування навичок спілкування з однолітками, встановлення міцних дружніх контактів.

Проблема шанобливого ставлення та поваги учнів до людей вивчалася в різних напрямах: соціальна сприйнятливість молодшого школяра (Б.Ц. Бадмаєв, Т.І. Батигіна, М.Й. Боришевський, Л.А. Висотіна, Я.Л. Коломинський, Н.М. Трофимова); сутність феномена „ставлення” досліджували філософи (І.В. Бестужев-Лада, Г.М. Гак, О.Г. Дробницький, А.Г. Здравомислов), психологи (В.В. Абраменкова, П.П. Блонський, О.О. Бодальов, О.М. Леонтьєв, Г.О. Люблінська, В.М. Мясищев, С.Л. Рубінштейн, О.О. Ухтомський), педагоги (А.С. Бєлкін, С.А. Козлова, К.Д. Ушинський, С.Т. Шацький, О.П. Штихалюк); історію вшанування розглядали А.А. Гармаєв, В.А. Малахов, Г.Г. Ващенко і Софія Русова.

Виховання поваги до людей вивчали Д.Д. Бакієва, Т.П. Голованова, О.І. Кульчицька, Г.С. Прозоров та ін. Ціннісне ставлення до людей досліджували С.Ф. Анісімов, І.О. Білецька, Л.Г. Десфонтейнес, Т.Н. Жданова, Л.І. Рувинський, Л.І. Степанович та ін.

Однак проблема виховання в молодших школярів шанобливого ставлення до людей ще не була предметом окремого дослідження. Успіх її вирішення залежить від усунення низки суперечностей: між високим рівнем розвитку сучасних засобів комунікації і низьким рівнем міжособистісної взаємодії та спілкування; між гуманізацією виховного процесу і традиційним вихованням у школі та сім'ї; між наявністю законодавчих актів, які захищають права дорослих і дітей та їх дотриманням у повсякденному житті.

Актуальність проблеми, недостатня розробка її в теорії і практиці виховання зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота входить до плану науково-дослідної теми кафедри педагогіки Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського („Зміст педагогічної підготовки вчителів в умовах формування загальноєвропейського простору вищої освіти” (державний реєстраційний номер 0105U0000942). Тема дослідження затверджена рішенням вченої ради Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (протокол № 4 від 21.11.2004 р.) та скоординована Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 25.01.2005 р.).

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей.

Об'єкт дослідження - процес морального виховання учнів молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження - методика виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей.

Для досягнення мети в дослідженні передбачається вирішення таких завдань:

1. З'ясувати сутність і структуру поняття „шанобливе ставлення до людей”.

2. Визначити компоненти, показники та схарактеризувати рівні вихованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей.

3. Виявити та теоретично обґрунтувати педагогічні умови виховання в молодших школярів шанобливого ставлення до людей.

4. Розробити та експериментально апробувати методику виховання в молодших школярів шанобливого ставлення до людей

Методи дослідження. Для розв'язання визначених завдань використано комплекс методів дослідження:

- теоретичні - для з'ясування стану досліджуваної проблеми в науковій літературі, пошуку нових закономірностей з метою вдосконалення процесу виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей: ретроспективний та системно-структурний аналіз, порівняння, класифікація, систематизація, узагальнення філософських, психологічних та педагогічних досліджень;

- емпіричні - для дослідження реального стану сформованості в учнів молодшого шкільного віку шанобливого ставлення до людей на констатувальному та контрольному етапах експериментальної роботи: анкетування, бесіда, спостереження, гра, вирішення проблемних ситуацій;

- формувальний експеримент - для перевірки теоретичних прогнозів та ефективності виховання шанобливого ставлення до людей у практичній діяльності початкової школи;

- статистичні - для забезпечення об'єктивності результатів дослідження: кількісний та якісний аналіз експериментальних даних рівнів вихованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей.

Наукова новизна дослідження:

- уперше визначено та науково обґрунтовано педагогічні умови виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей (створення у виховному просторі „школа-сім'я” психолого-педагогічної атмосфери шанобливого ставлення до людей; залучення молодших школярів до активної взаємодії з однолітками, дорослими людьми, старшим поколінням; демонстрування у навчально-виховному процесі кращих зразків шанобливого ставлення до людей);

- з'ясовано сутність і структуру поняття „шанобливе ставлення до людей”;

- визначено компоненти (когнітивний, чуттєво-мотиваційний, діяльнісний), показники (обсяг знань та суджень про людські чесноти; повнота уявлень про цінність кожної людини; особливості знань про рідних та близьких; уявлення про моральні норми в шанобливому ставленні до людей; наявність мотивів шанобливого ставлення; прояв позитивних емоцій, почуттів у ставленні до людини; бажання спілкуватися; здатність до співчуття, співпереживання, чуйності; стійкість інтересу до людини; відповідність вчинків та дій знанням, почуттям, емоціям та мотивам шанобливого ставлення; вміння обирати та коригувати спосіб поведінки; наявність моральних якостей) та рівні (високий, середній, низький) вихованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей;

- подальшого розвитку набула методика морального виховання у молодших школярів ціннісного ставлення до людей.

Практичне значення дослідження. Обґрунтовано зміст, форми виховання в молодших школярів шанобливого ставлення до людей (конференція, диспут, свято, ярмарок, екскурсія, урок („робота поряд”, „робота удвох”, „робота групами”, „спільна робота”, „колективна робота”), суспільно-корисна праця, тренінги, позаурочна доброчинна діяльність, робота з батьками), методи (дискусія, приклад, гра, створення виховних ситуацій, лекція, бесіда, вирішення проблемних ситуацій, створення фільму „Моя сім'я”, інсценізація, регулювання міжособистісних стосунків у колективі). Розроблено методику діагностування проявів шанобливого ставлення до людей. Одержано емпіричні дані, які слугують науково-методичними рекомендаціями для вчителів, педагогів-організаторів, соціальних педагогів, батьків. Здобуті результати дослідження будуть використані для виховання шанобливого ставлення до людей у школярів інших вікових періодів, у вищих навчальних закладах для підготовки студентів до виховної роботи з дітьми.

Результати дослідження впроваджувались у практику педагогічного процесу ЗОШ № 3 м. Умані (акт № 812 від 11.12.2008), НВК „Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 7-колегіум” м. Умані (акт № 296 від 11.12.08), Полянецької ЗОШ (акт № 26 від 02.02.09), Бабанської ЗОШ (акт № 11 від 03.02.09) Уманської районної ради Черкаської області.

Достовірність результатів дослідження забезпечується його методологічним обґрунтуванням вихідних теоретичних положень; використанням комплексу методів, адекватних предмету, меті і завданням дослідження; наступністю і послідовністю в реалізації вихідних теоретичних положень; кількісним і якісним аналізом результатів дослідження; позитивними даними впровадження одержаних результатів дослідження у практику початкової школи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження обговорювались на Всеукраїнській науково-методичній конференції „Підготовка педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах у контексті процесів глобалізації” (Київ, 2005), Всеукраїнських педагогічних читаннях „Буде школа - буде село - буде держава” (Черкаси, 2006), Всеукраїнських Захаренківських педагогічних читаннях „Теоретико-методичні засади формування творчої особистості” (Черкаси, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції „Роль едукаційного середовища у підготовці вчителя сільської школи (Умань, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції „Спадщина видатних педагогів Полтавщини в міжнародному освітньому просторі” (Полтава, 2009).

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 14 публікаціях, з яких одна - методичні рекомендації, 12 статей надруковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України: чотири - у збірниках наукових праць, три статті в науково-методичних журналах, п'ять тез конференцій; одна стаття в науковому фаховому іноземному виданні з переліку ВАК Республіки Білорусь.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, 11 додатків, списку використаних джерел. Основний зміст викладено на 174 сторінках. Список використаних джерел складає 172 назви. Дисертація ілюстрована 9 таблицями, 6 рисунками на 16 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми; визначено мету, об'єкт, предмет, завдання дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення, методи дослідження, достовірність здобутих результатів; подано відомості про апробацію та впровадження результатів; визначено структуру дисертації.

У першому розділі - „Теоретичні основи виховання в молодших школярів шанобливого ставлення до людей” - подано аналіз філософського, психологічного та педагогічного підходів до трактування понять „ставлення”, „взаємодія”, „ціннісне ставлення”, „повага”, „шанобливе ставлення”; визначено соціально-педагогічні причини нешанобливого ставлення молодших школярів до людей; з'ясовано компоненти, показники й рівні розвитку в дітей шанобливого ставлення до людей; проаналізовано стан вихованості шанобливого ставлення до людей у молодших школярів, які брали участь в експерименті.

Філософи по-різному розглядають поняття „ставлення”. Одні з них вважають, що ставлення - це єдність об'єктивного змісту та суб'єктивної форми. У ставленні реалізуються об'єктивні потреби, цілі, досвід суспільства, але їх реалізація залежить від суб'єктивних факторів - свідомості, бажання та волі людини, її почуттів, емоцій (І.В. Бестужев-Лада, О.Г. Дробницький, А.Г. Здравомислов).

Інші вчені (І.Д. Бех, П.П. Блонський, О.О. Бодальов, С.А. Козлова, О.М. Леонтьєв, Г.О. Люблінська, С.Л. Рубінштейн, О.О. Ухтомський) досліджували ставлення як психологічну категорію. Проте найбільш ґрунтовно ставлення особистості вивчено у психологічному плані В.М. Мясищевим. Дослідник переконаний, що ставлення є зовнішнім фактором і водночас виражає внутрішній світ особистості.

У педагогічному сенсі ставлення - це реалізація певних зв'язків, що встановлюються між особистістю та іншими людьми, а також різними аспектами довкілля (І.Ф. Харламов). Ставлення людини до іншої людини як до суб'єкта, в якого є свій власний світ, реалізується у взаємодії людини з людиною в суспільстві. Йдеться про взаємодію їхніх внутрішніх світів, обмін думками, ідеями, образами, вплив на запити і потреби, вплив на оцінки іншого індивіда, його емоційний стан, тощо. Так формується адекватне уявлення людини про себе, інших людей, їхніх груп. Взаємодія людей виступає провідним фактором у регуляції їхніх самооцінок та поведінки в суспільстві.

Аналіз праць, у яких розглядаються „повага” та „шанобливе ставлення” (В.А. Блюмкін, А.А. Гармаєв, В.А. Малахов), переконує в тому, що ці дві категорії не можна ототожнювати або протиставляти. Врахувавши особливості цих понять, вважаємо, що шанобливе ставлення - це вияв поваги, який ґрунтується на визнанні особистих заслуг, соціального статусу, моральних та індивідуальних цінностей чи якостей людини.

Шанобливе ставлення є складовою ціннісного ставлення. Предметом ціннісного ставлення Л.І. Степанович називає сферу значимостей, яка представлена у суб'єктно-психологічно-афективному вираженні у вигляді прагнень, шанобливого ставлення, переваги, схвалення чи засудження. Суб'єкт шанобливо ставиться до об'єкта, який володіє системою дійсних цінностей, включених у практику й перетворених із позицій потреб до інтересів суб'єкта.

Для виявлення рівнів сформованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей визначено й обґрунтовано такі компоненти і показники:

- когнітивний компонент із показниками: обсяг знань і суджень про людські чесноти; повнота уявлень про цінність кожної людини; особливості знань про рідних та близьких; уявлення про моральні норми в шанобливому ставленні до людей);

- чуттєво-мотиваційний компонент із показниками: наявність мотивів шанобливого ставлення; прояв позитивних емоцій, почуттів у ставленні до людини; бажання спілкуватися; здатність до співчуття, співпереживання, чуйності; стійкість інтересу до людини;

- діяльнісний компонент із показниками: відповідність вчинків та дій знанням, почуттям, емоціям і мотивам шанобливого ставлення; вміння обирати й коригувати спосіб поведінки; наявність моральних якостей.

Виявлено три рівні вихованості шанобливого ставлення до людей: низький, середній, високий.

Для молодших школярів низького рівня вихованості шанобливого ставлення до людей характерні поверхові або зовсім відсутні знання та судження про людські чесноти. Маючи дещо завищену самооцінку і хибне уявлення про свою винятковість, вони вважають, що не до всіх потрібно ставитись шанобливо. Знання про близьких обмежені егоїстичними потребами дитини. Учні цього рівня мають недостатні уявлення про моральні норми в шанобливому ставленні до людей. У них часто відсутні загальні моральні мотиви, а тим більше мотиви шанобливого ставлення до оточуючих. Вчинки та дії у ставленні до інших діти правильно оцінюють або як хороші, або як погані, але на основі власних емоційних відчуттів. Не виявляють бажання спілкуватися та співпрацювати з людьми. Цікавляться особистістю загальношанованої людини, однак інтерес, не отримавши підкріплення, швидко згасає. Не турбуються про своїх близьких, а тим більше, про інших людей. Власні вчинки вважають правильними і такими, що не потребують виправлення. У ставленні до людей проявляють поодинокі випадки морально-етичних якостей, які базуються на позитивних переживаннях.

Діти середнього рівня вихованості шанобливого ставлення до людей називають людські чесноти, натомість судженням властива неконкретність, вони здебільшого загальні. Переконані, що кожен заслуговує на шанобливе ставлення, проте в повній мірі не можуть пояснити своє твердження. Мають досить обсяжні знання про професійну діяльність та вміння близьких людей, але моральні якості не співвідносять з їхніми чеснотами. Знають, як необхідно поводитися для вираження шанобливого ставлення до людей, проте їх знання часто не збігаються із діями та вчинками. Тому і мотиви дій та вчинків носять ситуативний характер. Молодші школярі не завжди готові до співпраці та спілкування з оточуючими. Здатність до співпереживання проявляють переважно до людей, особистістю яких сильно захоплені. Їм властиві позитивні емоції у відносинах з людьми, які викликають інтерес. Діти цього рівня доброзичливі, проте допомагають лише тим людям, які їх цікавлять, всім іншим - за умов крайньої необхідності та нагадування дорослих. Правильно, але з допомогою обирають спосіб поведінки для вираження шанобливого ставлення до оточуючих. У їхньому ставленні помітна значна частина морально-етичних якостей.

Для учнів високого рівня характерне володіння глибоко усвідомленими знаннями та судженнями про чесноти людини, на чому й базується їхнє переконання, що до кожного необхідно ставитись шанобливо. У своїх рідних та близьких людей діти цінують так уміння та професійність, як моральні якості. Мають стійкі уявлення про моральні норми в шанобливому ставленні до людей. Їхні дії та вчинки вмотивовані. Молодші школярі з радістю і захопленням спілкуються та співпрацюють з оточуючими, здатні до співчуття, співпереживання, чутливості. Виявляють стійкий інтерес до людей та їхніх особистих досягнень. Учням високого рівня вихованості шанобливого ставлення до людей властива відповідність вчинків та дій знанням, почуттям, емоціям і мотивам шанобливого ставлення. Вони завжди доброзичливі до оточуючих, охоче допомагають не лише вчителеві, батькам, людям похилого віку, цікавим для них особам, але й друзям та незнайомцям. Шанобливо ставляться до техперсоналу та їхньої праці. Вони визнають свої помилки у вчинках та коригують їх. Цей рівень передбачає наявність значної кількості морально-етичних якостей.

Рівні вихованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей відображають обсяг і глибину знань та суджень поняття „шанобливе ставлення”; наявність мотивів, інтересу, позитивних емоцій та почуттів; ступінь їх сформованості та проявів у вчинках і діяльності учнів.

Відповідно від низького до високого рівня у молодших школярів зростає самостійність та мимовільність виявів шанобливого ставлення до людей. Егоїстичне уявлення дитини про свою неповторність змінюється на визнання того, що кожній людині властиві особисті чесноти, які роблять її винятковою.

Дослідженням охоплено 426 школярів початкових класів. На констатувальному етапі дослідно-експериментальної роботи з'ясовано, що більшість учнів молодшого шкільного віку перебували на середньому рівні вихованості шанобливого ставлення до людей (51,8 %). Не звертаючи особливої уваги на особистісні чесноти оточуючих, такі діти щиро захоплюються їхніми вміннями. Ставлення учнів до людей залежить від того, наскільки цікаві вміння, і легко змінюється із втратою інтересу до них. 24,3 % молодших школярів здатні побачити в людях їхні найменші якості та чесноти, намагалися шанобливо ставитись до всіх оточуючих.

Низький рівень вихованості шанобливого ставлення до людей властивий 23,9% учням. Ці діти поводяться шанобливо заради вигоди або, щоб уникнути покарання. Їм складно оцінити навіть очевидні заслуги людини.

У ході порівняння структурних компонентів вихованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей відзначено, що рівні вихованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей за чуттєво-мотиваційним компонентом виражені найяскравіше (28,9 %). Це дає змогу констатувати, що учні молодшого шкільного віку сприймають довкілля, людей у ньому здебільшого через емоції та почуття. Поява в цьому віці пізнавального інтересу до оточуючих, їхніх умінь та особистісних якостей підвищує рівень позитивного ставлення до людей.

29,5 % молодших школярів не володіють морально-етичними знаннями, їм важко висловити свої судження, відстояти переконання. Ця проблема пов'язана не лише з малим життєвим досвідом учнів, але й відсутністю в них відповідних моральних норм.

Рівні вихованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей за діяльнісним компонентом займають середню позицію (22,6 % - високий рівень та 55,7 % - низький). Такий результат є наслідком поєднання у вчинках та діях дітей їхніх емоцій, почуттів із морально-етичними знаннями, уявленнями та досвідом взаємодії з людьми.

Учням першого класу найбільше властиві показники чуттєво-мотиваційного компонента, що зумовлено дитячою безпосередністю, емоційністю, відкритістю. Проте рівень морально-етичних знань у них виявився нижчим, що пояснюється відсутністю в учнів відповідного освітнього та життєвого досвіду.

На відміну від першокласників, учні 3-4 класів менш емоційні, їм властива стриманість, спричинена дорослішанням. Для дітей цього віку важливою є думка друзів, які часто засуджують чи засміюють надмірну чуттєвість. Рівень морально-етичних знань у них вищий, ніж у 1 та 2 класах.

Дії та вчинки учнів 1-4 класів також різняться. Якщо можливість і бажання спілкуватися з різними людьми дозволяє школярам 3-4 класів отримати досвід моральної поведінки у ставленні до оточуючих, то школярі 1-2 класів відсутність такого досвіду компенсують інтуїтивно.

Зазначимо, що високий рівень вихованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей з 1 по 4 клас зріс: у першому класі - до 22,6 %, у другому - 24,2 %, у третьому - 24,6 %, а в четвертому - 25,5 %

Такий приріст є закономірним, бо зумовлений появою в дітей інтересу до особистості людини. Якщо учнів шести років цікавить одна постать - учитель, думку якої вони цінують, до якої прислухаються, через яку сприймають усіх оточуючих, то в сім років це можуть бути вже і родичі, друзі, з якими дітям цікаво, люди, які захоплюють школярів передусім своїми вміннями. Учні восьми та дев'яти років більше цікавляться внутрішнім світом оточуючих, їхніми особистісними якостями, прагнуть до взаємодії з ними.

Встановлено різницю вихованості шанобливого ставлення до людей в учнів сільських та міських шкіл. Показники молодших школярів, які навчаються у сільській школі, є вищими (24,6 % - високий рівень, 52,2 % - середній рівень, 23,2 % - низький рівень), ніж у школярів міської школи (23,8 % - високий, 51,4 % - середній, 24,8 % - низький). Такий результат зумовлений особливостями сільського життя. Учні, в сім'ях яких проживають бабуся чи дідусь, мають вищий рівень вихованості шанобливого ставлення до людей, ніж інші. Такі діти знають особливості людини похилого віку, її потребу в турботі, допомозі. Вони більш чутливі до оточуючих, їм легше зрозуміти проблеми іншого. У таких сім'ях присутня своєрідна морально-психологічна атмосфера тактовності, стриманості, взаєморозуміння. Загальносімейна думка стає вагомою для кожного члена родини.

Подібна ситуація спостерігається і серед школярів, у яких є брати та сестри. Вони знають, як і коли допомогти друзям, однокласникам, визнають їхнє право на різні захоплення, легко ідуть на контакт з усіма дітьми, швидко вирішують конфліктні ситуації. Одинакам, навпаки, важко зрозуміти потреби оточуючих, мотиви їхніх вчинків. Вони найчастіше висміюють емоційні прояви між однокласниками, їм складно побачити в інших безкорисливість, інші позитивні якості.

Аналіз вихованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей дає підстави стверджувати важливість виховання в учнів необхідних морально-етичних знань, якостей, способів поведінки, які сприятимуть появі в них бачення і визнання в кожній людині її особистих заслуг, моральних та індивідуальних чеснот, особливостей.

У другому розділі - „Організація дослідно-експериментального дослідження з виховання в молодших школярів шанобливого ставлення до людей” - обґрунтовано педагогічні умови виховання в дітей шанобливого ставлення до людей; розкрито методику організації та проведення формувального етапу експерименту; здійснено аналіз рівнів вихованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей на констатувальному та контрольному етапах експерименту.

Педагогічні умови виховання шанобливого ставлення до людей було визначено на основі наукових доробок, у яких розкриваються психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку, їхній вплив на формування у дітей морального ставлення до людей (В.В. Абраменкова, Б.Ц. Бадмаєв, Т.І. Батигіна, А.С. Бєлкін, О.О. Бодальов, М.Й. Боришевський, Л.А. Висотіна, В.М. Гореєва, П.Ф. Каптєрєв, Я.Л. Коломинський, Г.О. Люблінська, Н.М. Трофимова).

У працях Ш.О. Амонашвілі, Л.М. Архангельського, А.М. Богуш, О.О. Бодальова, С.А. Братченка, А.С. Макаренка розкрито вплив оточуючого середовища на виховання особистості школяра. Діючи на психіку, поведінку, вибір, сприйняття, середовище визначає ставлення дитини до людей та довкілля.

Дослідники (О.О. Бодальов, В.Т. Кабуш, Я.Л. Коломинський, В.М. Мясищев) переконані, що для пізнання однією людиною іншої велике значення має їхня взаємодія. У спільній діяльності відбувається обмін інформацією, яка, впливаючи на розум, почуття, волю формує моральність у відносинах, гуманне ставлення, відповідну поведінку взаємодіючих осіб. Спілкуючись із різними людьми, особистість вчиться регулювати власну поведінку, вправляється у суспільно вагомих вчинках, має змогу закріплювати відповідні вміння, навички, звички.

На думку вчених (М.І. Болдирєв, Н.Ф. Голованова, В.Т. Петриков, Л.М. Пономарьов, В.О. Сухомлинський, В.Т. Чепіков) метод позитивного прикладу, який базується на наслідувальній здатності, здійснює відчутний вплив на виховання учнів молодшого шкільного віку. Позитивний приклад має сприяти виникненню у дітей потягу до активної роботи над собою, до розвитку і вдосконалення своїх особистісних властивостей і якостей, подоланню наявних недоліків. Сприймаючи різні зразки поведінки і діяльності, школярі переживають внутрішні протиріччя між досягнутим і необхідним рівнем розвитку, що сприяє появі в них потреби в удосконаленні.

У ході дослідження визначено такі педагогічні умови виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей:

- створення у виховному просторі „школа-сім'я” психолого-педагогічної атмосфери шанобливого ставлення;

- залучення молодших школярів до активної взаємодії з однолітками, дорослими людьми, старшим поколінням;

- демонстрування у навчально-виховному процесі кращих зразків шанобливого ставлення.

На формувальному етапі розроблена експериментальна модель виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей (рис. 1).

Встановлено, що механізмом дієвості педагогічних умов є: ідентифікація, емоційне обумовлювання, наслідування, мотиваційне опосередкування, конформність, освоєння ролі, підтримання внутрішньої узгодженості поглядів. З'ясовано методи і форми виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей. Визначено етапи експериментальної роботи: пропедевтичний, когнітивно-збагачувальний, репродуктивно-діяльнісний та креативно-діяльнісний.

На пропедевтичному етапі підготовлено вчителів і батьків до виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей; створено атмосферу пошани у виховному просторі „школа - сім'я”. Для цього серед працівників школи та батьків проведено анкетування, лекції. З усіма бажаючими проводились індивідуальні бесіди. Крім того, працівники школи та рідні учнів молодших класів взяли участь у диспуті, конференціях та тренінгах.

На когнітивно-збагачувальному етапі проведено соціометричне дослідження школярів експериментальної групи, з'ясовано міжособистісні відносини в учнівському колективі. Шляхом низки запитань виявлено взаємні симпатії, антипатії, байдужість у ставленні дітей один до одного, зокрема, наявність школярів, які зовсім не користуються авторитетом та пошаною в однокласників.

Для учнів, яких рідко обирали, створювались ситуації успіху, що ефективно реалізувались у їх взаємодії з однокласниками. Самоствердившись у спільній роботі з однолітками, учні підвищили свій авторитет у класі.

Активна взаємодія дітей насамперед була організована на уроках, що проходили в таких формах: „робота поряд”, „робота удвох”, „робота групами”, „спільна робота”, „колективна робота”. Протягом уроку створювались ситуації або давались завдання, які спонукали школярів спілкуватися між собою, звертатись за допомогою один до одного. У груповій формі роботи учні інакше оцінювали дії своїх однокласників. Між ними встановились позитивні відносини, викликані спільними переживаннями. Значну увагу приділено рольовим іграм. У процесі гри учні отримали можливість спілкуватися між собою, взаємодіяти. Успіх суспільно-корисної праці також сприяв симпатії та позитивним взаємовідносинам серед школярів. Діти збагатили свої знання про внутрішній світ однолітків, навчилися цінувати їхні досягнення та індивідуальні особливості.

З метою викликати в молодших школярів пізнавальний інтерес до дорослих організовано низку екскурсій на фабрики, ферми, в дендропарк, де діти ознайомилися з людьми, які там працюють. Мета екскурсій - навчити бачити насамперед особисті якості людини та шанобливо ставитись до неї й до роботи, яку вона виконує.

Спільна праця учнів з батьками над створенням фільму „Моя сім'я” допомогла дітям змінити своє звичне ставлення до рідних, звернути увагу на їхні інтереси та потреби.

Виховання шанобливого ставлення у молодших школярів до людей похилого віку розпочали з відвідування будинку пристарілих. Після зустрічі з одинокими людьми школярі зобразили свої враження в малюнках.

Для більшого зближення онуків із рідними бабусями та дідусями діти отримали завдання взяти інтерв'ю і написати статтю про життя стареньких; було проведено сімейний ярмарок.

З поняттям шанобливого ставлення педагоги знайомили молодших школярів на уроках із позакласного читання. У казках, оповіданнях, притчах, віршах діти мали змогу побачити й усвідомити зразки шанобливих дій та вчинків. Захоплюючись художніми, музичними, літературними творами і дізнаючись про тих, хто їх написав, учні виявляли бажання бути схожими на визначних особистостей і відповідно себе поводити.

На репродуктивно-діяльнісному етапі застосовано спеціальні вправи для конкретизації та закріплення необхідних шанобливих дій і вчинків. Так, після того, як учні опрацювали вірш чи оповідання з позитивними прикладами пошани і схарактеризували дії та вчинки головних героїв, учитель пропонував їх інсценізувати. Закріпленню в дітей шанобливого ставлення один до одного, незнайомих людей сприяли ігри „У музеї”, „Бібліотека”, „На вулиці”, розігрування сценок під загальною назвою „Знайди помилку”.

На креативно-діяльнісному етапі учням пропонувалася низка завдань:

- придумати ситуацію нешанобливого ставлення до людини та її можливе позитивне і негативне вирішення;

- розв'язати запропоновану ситуацію двома-трьома правильними способами;

- проведення рольової гри „На автовокзалі”.

Такі завдання сприяли не лише закріпленню отриманих знань і вмінь шанобливого ставлення до людей, але й появі в дітей власного бачення шляхів вирішення тієї чи тієї проблеми.

Порівняльний аналіз рівнів вихованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей на констатувальному і контрольному етапах експерименту дозволив виявити зміни, що відбулися в рівнях вихованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей.

Високий рівень вихованості шанобливого ставлення до людей за когнітивним компонентом у молодших школярів експериментальної групи зріс з 21,2 % до 29,2 %. Висловлювання дітей стали більш змістовними, послідовними, логічними, збагаченими власними думками. У своїх судженнях вони почали використовувати морально-етичні поняття, що характеризують шанобливе ставлення до людей. Збільшився обсяг знань про життя та захоплення рідних. Учні правильно визначають чесноти, властиві новим знайомим. Вони переконані, що лише людина, яка свідомо здійснила антисоціальний вчинок, не заслуговує на шанобливе ставлення. Такі позитивні зміни спостерігались у всіх класах: у першому класі - на 4,5 %, другому - на 6,2 %, третьому - на 9,7 %, а четвертому - на 11,2 %. Нерівність показників високого рівня вихованості шанобливого ставлення до людей за когнітивним показником у різних класах зумовлений віковими особливостями учнів.

Високий рівень вихованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей за чуттєво-мотиваційним компонентом також зріс з 29 % до 38,1 %. Діти почали виявляти позитивні емоції, почуття до людей різного соціального статусу, віку, співчувати їм, захоплюватися ними. Учні намагаються виправдати, зрозуміти кожну людину, її життєвий вибір, тому змінилося не лише кількісне співвідношення осіб, яким вони надали перевагу, але й якість мотивації вибору. Такі зміни пов'язані з тим, що школярі мали змогу спілкуватися з різними людьми, навчились оцінювати їхні моральні якості, розуміти причини, які спонукають окремих людей до неправильних дій. Зазначимо, що діти, які перебували на високому рівні за цим компонентом, досягли найвищого результату.

Показники високого рівня вихованості шанобливого ставлення до людей за діяльнісним компонентом змінилися з 22,9 % до 30,6 %. Дії та вчинки учнів відповідають знанням, почуттям, мотивам шанобливого ставлення. Діти навчилися обирати правильний спосіб поведінки та змінювати його за необхідності, виявляти моральні якості у ставленні до людей, з радістю спілкуватися не лише із своїми батьками, але й рідними однокласників. Школярі прагнуть вдосконалювати власну поведінку, часто пропонують свою допомогу.

Порівнюючи низькі рівні вихованості в молодших школярів експериментальної групи шанобливого ставлення до людей у межах структурних компонентів, отримали такі результати: низький рівень вихованості шанобливого ставлення до людей за когнітивним компонентом знизився на 5,6 %, за чуттєво-мотиваційним компонентом - на 5,4 %, за діяльнісним компонентом - на 3,6 %. Учні відтепер знали і відчували, як необхідно себе поводити у ставленні до людини, хоча іноді через лінощі або сором'язливість залишались осторонь.

Низький рівень вихованості у молодших школярів шанобливого ставлення до людей засвідчений такими результатами (див. рис. 2.).

Рівень вихованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей після проведеної дослідно-експериментальної роботи в порівнянні з даними, що відображають початковий рівень, підвищився. Високого рівня вихованості шанобливого ставлення до людей досягло 32,6 % учнів. Зменшилась кількість дітей із низьким рівнем вихованості шанобливого ставлення до людей - із 23,6 % до 18,8 %. Порівняно з експериментальною групою в контрольній не спостерігалося суттєвих змін.

Відбулися зміни й у ставленні батьків, бабусь, дідусів та працівників школи до учнів, дітей, один одного, оточуючих та розумінні поняття „шанобливе ставлення”.

Унаслідок проведеного дослідження повністю досягнуто його мету і виконано всі завдання, що дали змогу дійти таких висновків:

1. Шанобливе ставлення - це вияв поваги, який ґрунтується на визнанні особистих заслуг, соціального статусу, моральних та індивідуальних чеснот чи якостей людини. Будь-яке ставлення - це складне утворення, в якому через дії та вчинки реалізуються знання, мотиви, почуття, емоції, інтереси суб'єкта до об'єкта.

2. Дієвими компонентами і показниками вихованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей визначено:

- когнітивний компонент передбачає обсяг знань та суджень про людські чесноти; повнота уявлень про цінність кожної людини; особливості знань про рідних та близьких; уявлення про моральні норми в шанобливому ставленні до людей;

- чуттєво-мотиваційний - наявність мотивів шанобливого ставлення; прояв позитивних емоцій, почуттів у ставленні до людини; бажання спілкуватися; здатність до співчуття, співпереживання, чуйності; стійкість інтересу до людини;

- діяльнісний компонент характеризується відповідністю вчинків та дій знанням, почуттям, емоціям і мотивам шанобливого ставлення; вміння обирати та коригувати спосіб поведінки; наявністю моральних якостей.

3. Стан вихованості у молодших школярів шанобливого ставлення до людей найповніше характеризується трьома рівнями: низький, середній та високий.

Молодшим школярам низького рівня характерні поверхові судження про людські чесноти, уявлення про моральні норми у шанобливому ставленні, знання про життя та інтереси близьких людей. Учні цього рівня виявляють позитивні емоції з метою уникнення покарання, в оточуючих вбачають лише матеріальну користь для себе, у їхніх діях та вчинках переважають грубість, впертість, примхливість.

Школярі середнього рівня називають людські чесноти, цікавляться лише професійною діяльністю та вміннями близьких людей, їхні знання не завжди збігаються з діями та вчинками, а мотиви носять ситуативний характер. Учні співчувають та доброзичливо ставляться до людей, особистістю яких захоплюються.

Для молодших школярів високого рівня характерне володіння усвідомленими знаннями та судженнями про чесноти людини. Вони мають стійкі уявлення про моральні норми, життєвий досвід, інтереси, захоплення рідних. Діти цього рівня відзначають моральні якості в людей, їхнє спілкування сповнене позитивними емоціями, почуттями. Школярі співчувають не лише близьким, але й незнайомим людям, намагаються шанобливо ставитись до всіх оточуючих.

Зазначені рівні вихованості в молодших школярів шанобливого ставлення до людей відображають обсяг і глибину знань та суджень поняття „шанобливе ставлення”; наявність мотивів, інтересу, позитивних емоцій та почуттів; ступінь їх сформованості у вчинках і діяльності учнів.

4. Виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей набуває ефективності за таких педагогічних умов:

- створення у виховному просторі „школа-сім'я” психолого-педагогічної атмосфери шанобливого ставлення;

- залучення молодших школярів до активної взаємодії з однолітками, дорослими людьми, старшим поколінням;

- демонстрування дітям у навчально-виховному процесі кращих зразків шанобливого ставлення.

5. Методика виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей, яка охоплює зміст, форми і методи виховного впливу на цей процес, має реалізовуватись поетапно.

На пропедевтичному етапі експериментальної роботи здійснюється підготовка вчителів і батьків до виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей; створюється психолого-педагогічна атмосфера пошани у виховному просторі „школа - сім'я”. Когнітивно-збагачувальний етап передбачає ознайомлення молодших школярів із поняттям „шанобливе ставлення” на прикладах літературних героїв, видатних людей; розширення знань учнів про однокласників, батьків, людей похилого віку, різних професій, про їх особисті моральні якості та здобутки; формування уявлення про людські чесноти. На репродуктивно-діяльнісному етапі основна увага зосереджується на формуванні в молодших школярів вміння у шанобливому ставленні до людей. Креативно-діяльнісний етап передбачає не лише закріплення отриманих знань та вмінь шанобливого ставлення до людей, але й формування в дітей самостійного власного бачення вирішення проблеми непошани.

6. Результати формувального експерименту свідчать про істотні зміни, які відбулись у структурних компонентах шанобливого ставлення до людей (високого рівня досягли 32,6 % учнів, зменшилася кількість дітей із низьким рівнем - з 23,6 % до 18,8 %).

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні можливостей і специфіки виховання шанобливого ставлення до людей в учнів середніх та старших класів школи, а також у молоді середньо-спеціальних і вищих навчальних закладів.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Методичні рекомендації:

1. Чорна О.О. Виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей: методичні рекомендації для вчителів початкової школи та батьків / О.О. Чорна. -- Умань : РВЦ „Софія”, 2009. -- 40 с.

Статті у наукових журналах і збірниках, які затверджені ВАК України:

2. Чорна О.О. Педагогічні умови формування у молодших школярів шанобливого ставлення до людей / О.О. Чорна // Рідна школа. -- 2006. -- №4. -- С. 18--20.

3. Чорна О.О. Виховання шанобливого ставлення до людей у школі-родині / О.О. Чорна // Рідна школа. -- 2006. -- №10. -- С. 22--23.

4. Чорна О.О. Роль сім'ї у формуванні в молодших школярів шанобливого ставлення до людей / О.О. Чорна // Рідна школа. -- 2008. -- № 11. -- С. 37--39.

5. Чорна О.О. Показники та рівні сформованості у молодших школярів шанобливого ставлення до людей / О.О. Чорна // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / ред. кол.: Н.С. Побірченко (гол. ред.) та інші. -- К. : Міленіум, 2006. -- Випуск 15. -- С. 133--137.

6. Чорна О.О. Шанобливе ставлення до людей як соціально-педагогічна проблема / О.О. Чорна // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського ; серія „Педагогіка і психологія”. -- Випуск 18. -- Вінниця : ТМ „Діло”, 2006. -- С. 105--109.

7. Чорна О.О. Співпраця школи та сім'ї у вихованні в молодших школярів шанобливого ставлення до людей / О.О. Чорна // Вісник Черкаського університету ; серія „Педагогічні науки”. -- Випуск 98. -- Черкаси, 2007. -- С. 146--151.

8. Чорна О.О. Проблема вихованості у молодших школярів шанобливого ставлення до людей / О.О. Чорна // Педагогіка та психологія. -- Чернівці : ЧНУ, 2009. -- Вип. 452. -- 216 с. -- С. 190--200.

Статті у наукових журналах, які затверджені ВАК Республіки Білорусь:

9. Черная О.А. Особенности|особенность| формирования в учеников младшего школьного возраста|века| почтительного|уважительного| отношения к людям / О.А. Черная // Народная асвета. -- 2009. -- №7. -- С. 94--96.

Статті та тези у збірниках матеріалів конференцій:

10. Чорна О.О. Виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до людей / О.О. Чорна // Підготовка педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах у контексті процесів глобалізації : матеріали Всеукраїнської наук.-метод. конф.: м.Умань, 17-18 листопада 2005 р. / ред. кол.: Н.С. Побірченко (гол. ред.) та ін. -- К. : Міленіум, 2005. -- С. 197--199.

11. Чорна О.О. Виховання шанобливого ставлення до людей у педагогічній спадщині Олександра Захаренка / О.О. Чорна // Буде школа - буде село - буде держава : матеріали Всеукраїнських педагогічних читань, присвячених Дню народження Олександра Антоновича Захаренка: м.Черкаси, 2 лютого 2006. -- Черкаси, 2006. -- С. 41--42.

12. Чорна О.О. Співпраця школи та сім'ї у вихованні в молодших школярів шанобливого ставлення до людей / О.О. Чорна // Теоретико-методичні засади формування творчої особистості. Всеукраїнські Захаренківські педагогічні читання (до 70-ти річчя з дня народження): м. Черкаси, 2 лютого 2001 р. / ред. кол.: В.Т. Поліщук (гол. ред.) та ін. -- Черкаси, 2001. -- С. 36.