Девіантна поведінка молоді

7) Проституція.

Вчені виділяють в проституції, такі суттєві ознаки:

1) рід занять - задоволення сексуальних потреб клієнтів;

2) характер занять - систематичний промисил у вигляді статевих зв'язків з різними особами, без почуттєвого потягу, направлений на задоволення статевої пристрасті клієнтів у будь-якій формі;

3) мотив занять - заздалегідь узгоджена винагорода грішми чи тих матеріальних цінностей, що є основним чи додатковим джерелом існування повії.

Причинами проституції як і багатьох інших соціальних відхилень є соціально-економічні і морально-етичні чинники. Проте є специфічні причини. Так частина жінок має сильне лібідо та його потреби вище середніх, звідти вихід на спортивний секс. Переважна більшість експертів вважає, що проституція неминуча, оскільки потреба до розмноженню - найсильніша фізіологічна потреба. Проституція - це соціальна проблема, як злочинність, алкоголізм інші форми девіантної поведінки. Проституція - це форма соціального паразитизму, що виражається в ухиленні від суспільно-корисної праці. Проституція сприяє поширенню венеричних захворювань і СНІДу. Ці жінки не здатні виробляти на світ здорове потомство. Відбувається моральне падіння жінки, вона втрачає сором, совість, віру, гидливість. В даний час держава відтворює умови, які сприяють девіантної поведінки, і у держави немає моральних підстав вводити кримінальну відповідальність за проституцію. Кримінальне переслідування призвело б до судових помилок, так як довести склад злочину найчастіше неможливо. Навіть заскочені на місці злочину, жінки посилаються на «любов з першого погляду». Крім того, посилення правової боротьби з проституцією призвело б до розквіту підпільного секс - бізнесу. Факторами, що стримують проституцію, могли б бути підвищення життєвого рівня населення, реалізація програми статевого виховання, згладжування соціальної нерівності; введення кримінальної відповідальності за діяльність сутенерів. Держава повинна визначити своє відношення до організованої проституції. Особливо небезпечним є залучення в проституцію неповнолітніх. На сьогодні доводиться визнати, що нинішні власті не мають можливостями позитивно впливати на попередження проституції. Між тим зростання; проституції і статевих дисгармоній неминуче веде до поширення СНІДу. За прогнозами вчених, через 10-15 років ця епідемія стане проблемою номер один. За даними статистики близько 50 тис. жінок надають сексуальні послуги за гроші. Кожна 6-7 проститутка - неповнолітня. Більше всього проституток працює в обласних центрах, зонах відпочинку і територіях, де велика кількість трудових мігрантів [22, C. 20].

8) Азартні ігри.

Азартні ігри є формою догляду людини від реальної дійсності. Він весь поглинається пристрастю, яка за великим рахунком викликана штучно.

Наприклад, дитина, проводить години за комп'ютером, вона не помічає, що відбувається навколо неї, забуває про існування ровесників, нервує з приводу руху фігурок на екрані тим самим розхитує нервову систему.

Для людей певного типу азартні ігри - біологічна потреба.

У зв'язку з цим подібних людей не зупинять жодні міркування ощадливості і здорового глузду.

9) Аутизм.

Це утруднення соціальних контактів, відірваність від соціального оточення, надзвичайна замкнутість. Така поведінка часто пов'язана з проблемами соціалізації. Особистість вимушена дистанціюватися від інших у кінцевому ж рахунку - від навколишньої реальності. Компенсацією для неї є життя в замкнутому світі самотності, фантазій і мрій. Соціальною причиною такої поведінки є факт диференціації людей на шкалі престижу.

Якщо індивід відстає від навколишніх у придбанні символів успіху, він, або знаходить собі рівних за рангом і спілкується з ними, або замикається на самоті.

10) Нарцистична поведінка.

Демонстративне зосередження уваги інших на собі, на своїй персоні, щоб привернути увагу оточуючих, «нарцис» доводить свою поведінку до епатажу (шокуючого враження). Він помітно одягається, без приводу виділяє запах дорогих парфумів, на зборах висловлюється тільки з сенсаційними повідомленнями. Основні джерела формування нарцистичної поведінки полягають: в загальному від уваги дорослих до єдиної дитини в родині, в особистих труднощах людини, коли він починає діяти «від протилежного.

Обійдений увагою аутсайдер замість того, щоб відчувати гнітючий комплекс неповноцінності, вибираєепатаж. Він нав'язливо демонструє свою незвичайність. Соціальна шкода від нарцисизму виникає тоді, коли носій цієї поведінки починає надмірно претендувати на особливе місце в соціальній ієрархії.

11) Фанатизм.

Це є сліпа прихильністю якійсь ідеї, чи людині. Це - наслідок однобічності особистості. Він загрожує непередбачуваними наслідками. Його носій може прийти як до великої перемоги, так і до величезного провалу. Фанатизм не визнає інакомислення, тому він намагається залучити «під свої прапори» інших. Ті, хто не згоден, опиняються в числі супротивників [26, c. 48].

Окрім негативних форм девіантної поведінки також існують позитивні форми прояву девіантної поведінки такі як:

1) Геніальність.

Самодіяльною творчістю, перш за все художньою, займаються мільйони людей. Професійниою творчістю - тисячі. Однак вершин майстерності досягають небагато. На вершині успіху виявляються особливо обдаровані природою індивіди. Своє життя вони присвячують або мистецтву, або науці, або винахідництву. Однак спосіб життя таких людей часто буває незрозумілий оточуючим вони або не мають сім'ї, або відмовляються від побутового комфорту, або непрактичні в повсякденних справах, або надзвичайно примхливі, або прискіпливі до дрібниць, або марнотратні, або допускають безглузді витівки. Девіантність творчо обдарованих людей, що знайшла вихід у художніх творах, допомагає громадянам зрозуміти себе і навколишній світ, насолоджуватися життям, а наукові відкриття сприяють прогресу різних сфер людського буття.

2) Принциповість.

У повсякденній практиці люди досить гнучко відстоюють свої інтереси виходячи з ситуації. Мало хто йде на конфлікт з пануючою думкою. Інакше кажучи, більшість залишається конформістами. Однак є люди, які не можуть ні за яких обставин змінити власні переконання і активно їх відстоюють. Вони ризикують бути незрозумілими, ізольованими, осміяними, та позбавленими звичного кола життєвих благ. Принципові люди часто бувають непризнанеми оточуючим, їх позбуваються у трудових колективах та організаціях.

Однак без їх фактично девіантної поведінки соціальні структури з більшим ступенем імовірності занепадають.

3) Зверхінтеллігентність.

Нею володіють люди, які втілюють своїм виглядом і поведінкою еталон етикету та моралі. Вони завжди ввічливі, підтягнуті, начитані, співчутливі, відрізняються манерами, схильні поступатися, не нав'язують своєї думки, не зневаги у ставленні до кому-небудь. Поведінка таких людей схвалюється оточуючими.

Вони сформовані особливостями особистої долі та способу життя, які навряд чи можна скопіювати.

Таким чином сформувались типи девіантної поведінки, які проявлялись в суспільстві протягом багатьох років в різних формах як в негативних так і в позитивних. В девіантній поведінці існують такі соціальні явища, які знаходять свій вираз у відносно розповсюджених масових формах людської діяльності, що не відповідають офіційно встановленим нормам.

3. Девіантна поведінка в молодіжному середовищі та поняття соціальних норм в суспільстві.

Молодіжне середовище є однією з ланок соціальної структури суспільства та компонент загального соціального макросередовища, одночасно виступаючи окремим суспільним прошарком, до якого входять індивіди певної вікової категорії; воно підпорядковується як загальним, так і властивим лише для нього закономірностям суспільного функціонування і розвитку [16, c. 128]. Серед різновидів соціальної девіантності у сучасному молодіжному середовищі, які зумовлюються його структурою, соціальним статусом його членів, характером загального соціального середовища, складову частину якого воно становить, найбільш характерними є: позитивні і негативні відхилення від соціальних норм, прийнятих у суспільстві, соціальної девіантності, пов'язаної з моральними нормами, правилами поведінки і дисципліни, які не наносять шкоди іншим членам суспільства та різноманітні злочинні дії індивіда, що носять кримінальний характер і вимагають покарання. Соціальна норма - сукупність вимог і очікувань, які представляють соціальне суспільство, для регуляції діяльності стосунків [9, c. 230].

Основні тенденції характеризуються посиленням негативних напрямків соціальної девіантності сучасного молодіжного середовища в українському суспільстві. В сучасних кризових умовах трансформації українського суспільства послаблюється сила впливу соціальних регулятативів девіантності, однак за умови їх комплексного використання при вирішення цих проблем можна досягти певної ефективності засобів запобігання негативних форм соціальної девіантності у молодіжному середовищі та її регулювання [10, c. 27].

Отже, девіація досить поширене соціальне явище, оскільки існують правила, завжди знайдуться їх порушники. Окрім того, суспільство розвивається і потребує нових норм задля свого функціонування як системи. Ці нові норми неминуче породжують нові типи девіації. Звідси необхідність формування толерантного підходу до девіантності і розуміння її об'єктивності. Для розкриття природи і причини соціальних відхилень необхідно виходити з того, що вони, як і соціальні норми, є виразом відносин людей, що складається в суспільстві. Соціальна норма і соціальне відхилення - два полюси на одній і тій же осі соціально значущої поведінки індивідів, соціальних груп та інших соціальних спільнот. Соціальні відхилення настільки ж різноманітні, як самі соціальні норми. Більше того, різноманітність відхилень перевищує різноманітність норм, бо норма типова, а відхилення можуть бути вельми індивідуалізовані.

Відхилення від соціальних норм, незважаючи на велику різноманітність, мають деякі загальні причини, що підтримують їх існування, а часом провідні до їх зростання та поширеності. За своєю суттю вони зводяться до об'єктивних і суб'єктивних протиріч суспільного розвитку, які порушують взаємодію особистості з соціальним середовищем і ведуть до форм поведінки індивідів не узгоджуючи її з існуючою нормативною системою.

При тому одне і те ж протиріччя «може лежати в основі як соціально не бажаних форм поведінки (злочинність, алкоголізм, самогубство і т.д.), так і соціально схвалюваних (пізнавальна активність, творчість, побутова активність і т.д.).

У період переходу до ринкової економіки змінилося матеріальне становище багатьох верств населення. Більшість живе за межею бідності, збільшилася кількість безробітних. Все це створює конфліктні ситуації, а вони призводять до девіацій. Єдиний спосіб якось змінити становище, що склалося - покращити життя, допомогти людям подолати їхні проблеми для цього і створюються тепер соціальні служби та інші організації. Але якщо їх діяльність не буде підтримуватися державою зростання злочинності, наркоманії, алкоголізму і т.д. буде тільки рости.

Питання для перевірки засвоєних знань:

1. Дайте визначення поняттю «девіантна поведінка»?

2. Назвіть основні типи девіантної поведінки?

3. Назвіть основні форми девіантної поведінки?

4. Дайте визначення поняттю «соціальна норма»?

5. Дайте визначення поняттю «соціальної аномії»? Укажіть автора, який вперше запропонував теорію соціальної аномії.

Лекція як найважливіша форма навчання характеризується послідовним і глибоким викладом навчального матеріалу викладачем. До нетрадиційних методів вивчення соціології девіантної поведінки належать: лекції есе, лекція контент-аналіз, практичні заняття, які включають у себе роботу з тестами, анкетами, укладання програми та підбір інструментарію соціологічних досліджень, ділові ігри, тренінги.

Лекція есе допоможе незвичайновикладати навчальний матеріал. Лекції контент - аналіз проводиться для аналізу текстів як матеріал для соціологічних досліджень. Соціологія девіантної поведінки зосереджена на поясненні відхилень, виходячи не стільки з специфіки особистості девіанта, скільки в силу закономірностей процесів соціальної взаємодії та культури, умов соціального середовища, соціальної структури. Основні цілі лекції це придбання студентами знань про сутність девіантної поведінки, формування вміння розрізняти форми девіантної поведінки молоді в сучасному суспільстві та розширити уявлення у студента про девіантну поведінку в позитивних та негативних формах її прояву, вміння засвоювати студентами матеріал лекції, розвивати їхню розумову діяльність, формування у студентів таких якостей, як вміння слухати і чути, сприймати та аналізувати матеріал, а також безпосереднє попередження їх від можливих помилок, які вчиняються найчастіше в їх віці, що проявляються в такій формі як девіантна поведінка.

Висновок

З огляду цієї роботи можна вважати, що девіантність - це відхилення від правильного руху, відхилення від норми. Соціальна девіантність молоді - це свідомо вибіркове порушення молодюю загальноприйнятих у нашому суспільстві соціальних норм співжиття. Проблема соціальної девіантності молоді останім часом набула особливої значущості у зв'язку з соціальною дезорганізацією суспільства, яка характеризується відхиленням його від нормального, передбаченого законодавчими актами, розвитку. Молодіжне соціальне середовище є тією сферою, де найбільш повно проявляється девіантність поведінки молоді. Оскільки молодь являє собою соціально - демографічну верству суспільства. Молодіжне середовище функціонує і розвивається за загальними закономірностями суспільного розвитку, однак, будучи відносно самостійним, воно має певні особливості, зумовлені віковими характеристиками соціалізації особистості молодої людини. Молодіжне середовище не є однорідним, а являє собою обєднання декількох різних вікових груп, ранню юнацьку групу та групу, яку прийнято вважати за ланки юнацьких груп та дорослістью. Для запобігання відхилень від соціальних норм в усіх сферах життєдіяльності людини, слід докорінно оновити зміст усіх законодавчих актів, спрямованих на регулювання суспільних відносин.

У даній роботі були вивчені проблеми девіантної поведінки, розглянуті типи та форми прояву девіантної поведінки, а також описані методи викладання лекцій, розроблений план - конспект лекцій для даної теми з предмету соціологія девіантної поведінки. В лекції висвітлюються проблеми формування девіантної поведінки в ході соціалізації, розкривається сутність девіантної поведінки, аналізуються фактори, що впливають на поширення девіацій у суспільстві. Подані найголовніші теорії походження та розвитку девіацій. Спеціальну увагу приділено специфіці виявлення девіантної поведінки в молодіжному середовищі, аналізуються результати соціологічних досліджень наркоманії, алкоголізму та інших проявів девіантної поведінки молоді.

Соціальні відхилення настільки ж різноманітні, скільки самі соціальні норми. Більше того, різноманітність відхилень перевищує різноманітність норм, бо норма типова, а відхилення можуть бути вельми індивідуалізовані. Аморальний вчинок однієї людини може бути зовсім не схожий на вчинок іншого. Відхилення від соціальних норм, незважаючи на велику різноманітність, мають деякі великі причини, що підтримують їх існування, а часом провідні до їх зростання і поширеності. За своєю суттю вони зводяться до об'єктивних і суб'єктивних суперечностей суспільного розвитку, які порушують взаємодію особистості з соціальним середовищем і ведуть до форм поведінки індивідів не узгоджених з існуючую нормативною системою.

У період переходу до ринкової економіки змінилося матеріальне становище багатьох верств населення. Більшість живе за межою бідності, збільшилася кількість безробітних. Все це створює конфліктні ситуації, а вони призводять до девіацій. Хто забувається в пляшці, хто забувається в наркотичному дурмані, а хтось воліє займатися проституцією. Можна сказати, що питання девіантної поведінки в суспільстві актуальні серед молоді і частіше ця поведінка носить негативний характер прояву.

Список літератури

1. Бебик В.М. Політична культура сучасної молоді / В.М. Бебик, М.Ф. Головатий, В.А. Ребкало. - К.: МАУпрП, 1996. - 236 с.

2. Быков С.А. Наркомания среди молодежи / С.А. Быков // Социологический журнал. - 2000. - №4. - С. 27.

3. Бондарчук О.І. Психологія девіантної поведінки / О.І. Бондарчук. - К.: Між. Акад..упр. персоналом, 2006. - 288 с.

4. Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения как специальная социологическая теория: учебн. пособие / Я.И. Гилинский, В.С. Афанасьев. - М.: Социология в России, 1996. - 350 с.

5. Гилинский Я.И. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других «отклонений» / Я.И. Гилинский. - М.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. - 409 с.

6. Григальчик, Е.К. Стратегия активного обучения в школе / Е.К. Григальчик. - М.: ООО «Красико-Принт», 2001. - 349 с.

7. Гришко А.Я. О наркомании среди подростков /А.Я. Гришко // Социологические исследование. - 1990. - №2. - С. 120.

8. Герасимів Т.З. Девіантна поведінка особистості філософсько - правовий вимір/ Т.З. Герасимів. - Львів: Львівський гуманітарний університет, 2009. - 524 с.

9. Демичева А.В. Особенности девіантного поведения молодежи в условиях трансформации украинского общества / А.В. Демичева // К.: Материалы международной научно - практической конференции. - 1995. - С. 46-70.

10. Демичева А.В. Причины и факторы роста негативного девиантного поведения в условиях трансформации украинского общества /А.В. Демичева // Приднепровский научный вестник. - 2006. - №18. - С. 27.

11. Дюркгейм Е. Самогубство / Е. Дюркгейм. - К.: Проблеми суспільства, 1999. - 350 с.

12. Дюркгейм Э. О разделении общественого труда / Э. Дюркгейм. - М.: изд. Юрид., 1990. - 236 с.

13. Змановская Е.В. Девиантология / Е.В. Змановская. - Минск.: ИЦ «Академия», 2004. - 204 с.

14. Іванов В.М. Девіантна поведінка: причини і масштаби / В.М. Іванов // Соціально-політичний журнал. - 1995. - №2. - С. 47-57.

15. Крапивко Є.М. Особливості виникнення соціокультурних девіацій в студентському середовищі / Є.М. Крапивко. - К.: Видав. Проблеми молоді, 2006. - 220 с.

16. Кавалеров А. І. Молодіжне середовище в його девіантному вимірі / А.І. Кавалеров. - Одеса.: Видав. Молодь і девіантність, 2005. - 328 с.

17. Клеберг Ю.А. Социальная психология девиантного поведения / Ю. А Клеберг. - М.: ТЦ. Сфера, 2004. - 292 с.

18. Кудрявцев В.Н. Качественые методы в социально - правовых исследованиях / В.Н. Кудрявцев // Социологическое исследование. - 1999. - №7. - С. 44 - 46.

19. Лукашевич М.И. Производственная адаптация молодежи: Сущность, функции, управление / М.И. Лукашевич. - К.: МАУП, 1999. - 344 с.

20. Мертон Р. Социальная теория и структура / Р. Мертон. - М.: Изд. Юрид., 1995. - 324 с.

21. Методико - соціально та правові аспекти девіантної поведінки дітей та підлітків [методичний посібник] / під редакцією А.В. Кушвіна - Камянець - Подільський: Абетка - Нова, 2004. - 132 с.

22. Меренков А.В. Социальний портрет современной проститутки / А.В. Меренков // Социологический журнал. - 2000. - №7. - С. 20 - 27.

23. Маликов Н.Н. Типология отношений студентов к наркомании / Н.Н. Маликова // Социологический журнал. - 2000. - №7. - С. 35 - 40.

24. Пидкасистый П.И. Психолого-дидактический справочник преподавателей высшей школы / П.И. Пидкасистый. - М.: Педагогическое общество России, 1999. - 230 с.

25. Смелзер Н. Социальное отклонение / Н. Смелзер - М.: Изд. Юрид. - 1989 - 246 с.

26. Шереги Ф.Е. Девіація підлітків та молоді: алкоголізація, наркоманія, проституція / Ф.Е. Шереги, О.Л. Арефєв, Н.В. Вострукнутів, С.Б. Зайцев, А.Б. Нікіфоров. - М.: Видав. Юрид., 2001.

27. Черниш Н.Й. Соціологія молоді / Н.Й. Черниш. - К.: 1990. - 216 с.

28. Ядов В.А. Стратегия и методи качественого анализу данных / В.А Ядов. - М.: Социология: методология, методы, математические модели, 1991. - 380 с.

Размещено на Allbest.ru