Проблема виховання патріотизму в молодших класах

Размещено на http://allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. НАУКОВІ ОСНОВИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

1.1 Поняття «патріотизм», «патріотичне виховання»

1.2 Напрямки патріотичного виховання

РОЗДІЛ ІІ. ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ

2.1 Основні завдання патріотичного виховання молодших школярів

2.2 Патріотичне виховання молодших школярів на традиціях українського народу

ВСТУП

Виховання у молодого покоління почуття гордості за свою країну, готовності бути гідним громадянином України, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції нині визнано проблемою загальнодержавного масштабу.

У сучасних умовах патріотизм виявляється, насамперед, у любові до Батьківщини, готовності утвердити незалежність своєї молодої держави, піднесенні України до рівня високорозвинених держав світу.

Актуальним є необхідність виховання гуманних почуттів: любові до людини, поваги і піклування про неї, доброти, співчуття, великодушності тощо.

Проблема виховання патріотизму знайшла своє відображення у українській (В. Бичко, І. Надольний, Л. Сохань, І. Стогній, О. Забужко, В.Шинкарук та ін.) і зарубіжній (І. Кант, К. Роджерс, Е. Фром та інші) філософії.

Питанням виховання молодого українського покоління приділяли велику увагу Г.Ващенко, І.Огієнко, С.Русова, Я.Чепіга.

Головне завдання патріотичного виховання в цей період вони вбачали у вихованні людини як громадянина і „свідомого патріота”, на основі загальнолюдських і національних цінностей, на ідеях народності, державності, людяності.

Серед класиків педагогічної науки до цієї проблеми звертались Я.Коменський, Г.Сковорода, К.Ушинський, А.Дістервег, С.Русова, Я.Корчак, А. Макаренко, В.Сухомлинський та інші.

Проте, в умовах українського державотворення виникла нагальна потреба у розробці нових підходів, форм і методів, шляхів і засобів, а також технологій процесу виховання юних патріотів України на засадах принципів гуманізму, свободи, демократії, громадянського миру і національної злагоди. Це обумовило вибір теми - «Виховання патріотизму в молодших школярів засобами фольклору».

Тема курсової роботи є актуальною, тому що в міру дорослішання у школярів, як відзначають вчені-дослідники, починає формуватися так зване «джерельце героїзму» (А. Я. Бруштейн), що вимагає реалізації, але, як не прикро це констатувати, він найчастіше залишається незатребуваним. Зате пробуджуються сили підростаючого організму можуть знайти своє застосування в примиканні до антигромадських організаціям, потік яких рік від року зростає.

Мета курсової роботи - виявити методи і прийоми, використовувані у виховній роботі по формуванню патріотичної свідомості молодших школярів засобами фольклору.

Завдання курсової роботи:

- обгрунтувати завдання і принципи патріотичного виховання молодших школярів засобами фольклору;

- виявити методи і прийоми патріотичного виховання молодших школярів засобами фольклору;

- показати ефективні форми виховання патріота в початковій школі засобами фольклору .

Об'єкт дослідження - процес патріотичного виховання молодших школярів засобами фольклору.

Предмет дослідження - педагогічні методи роботи з патріотичного виховання молодших школярів засобами фольклору.

Гіпотеза: якщо підійти до роботи по вихованню патріотизму молодших школярів засобами фольклору, то процес виховання можна зробити більш природним, ефективним.

Можна припустити, що якщо на основі базисної програми розробити комплекс занять, спрямований на вдосконалення роботи з патріотичного виховання школярів, то можна отримати наступні результати:

- підвищити рівень патріотичного розвитку школярів засобами фольклору;

- забезпечити комплексний підхід до гармонійного розвитку школярів;

- підвищити ефективність патріотичного виховання у дітей пізнавального інтересу до рідного краю, до своєї країни

Методи дослідження:

- вивчення педагогічної та методичної літератури з проблеми дослідження;

- методи аналізу, синтезу, порівняння.

РОЗДІЛ І. НАУКОВІ ОСНОВИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

1.1 Поняття «патріотизм», «патріотичне виховання»

Патріотизм - це коли ви вважаєте, що ця країна краще за всіх інших від того, що ви тут народилися.

Бернард Шоу

Патріотичне виховання підростаючого покоління завжди було одним з найважливіших завдань сучасної школи, адже дитинство і юність - сама благодатна пора для прищеплювання священного почуття любові до Батьківщини.

Під патріотичним вихованням розуміється поступове і неухильне формування у учнів любові до своєї Батьківщини.

Патріотизм - одна з найважливіших рис всебічно розвиненої особистості. У молодших школярів повинно вироблятися відчуття гордості за свою Батьківщину і свій народ, пошану до його великих звершень і гідних сторінок минулого. Багато чого залежить від школи: її роль в цьому плані неможливо переоцінити.

До жаль, в кінці минулого століття шкільне патріотичне виховання практично зійшло, як мовиться, «нанівець». Цьому за останні роки сприяло чимало факторів: посилене насадження ЗМІ думки про помилковий шлях розвитку, відсутність загальної державної базової ідеології. Крім того, виховання патріотизму ускладнене відсутністю методичної літератури, в яких педагоги могли б знайти рекомендації і поради з цієї проблеми.

Його сенс полягає в поясненні реальних понять добра і зла, зверненні свідомості школярів до високих ідеалів країни і створенні у них тим самим самостійних уявлень про гідне в загальносвітовому значенні і самоцінності країни. Якщо вчитель в повсякденній роботі почне регулярно звертатися до матеріалів українського фольклору, то їх використання дозволить виростити покоління людей благородних, готових до подвигу, тих, яких прийнято називати коротким і ємним словом «патріот».

Патріотизм покликаний дати новий поштовх для розвитку духовності нації. Це є нагальною потребою і держави, і суспільства, і особистості. Державі необхідно, щоб всі діти виросли національно свідомими громадянами. Суспільство зацікавлене в тому, щоб розвиток особистості здійснювався на моральній основі. А особистість, віддаючи свою любов Батьківщині, прагне досягти взаємності. Реалізація заявлених викликів забезпечить країні гідне місце у цивілізованому світі.

Неможливо уявити справжнього громадянина-патріота, який би не проявляв любові до рідного краю, не шанував батька-матері, не знав свого родоводу, національних традицій, не відчував єдності з природою, не турбувався про її охорону та примноження багатств.

Нормативним підґрунтям реалізації даної ідеї слугують: Державні національні програми «Освіта» («Україна ХХІ століття») та «Діти України», «Національна програма патріотичного виховання, розвитку духовності», концепції громадянського та патріотичного виховання, формування гуманістичних цінностей, гуманізації виховання (І. Бех, Н.Ганнусенко, О. Сухомлинська, К. Чорна), «Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді» (І.Д. Бех, К.І. Чорна).

Патріотизм (грец. - співвітчизник, батьківщина) - моральний і політичний принцип, соціальне відчуття, змістом якого є любов до Батьківщини і готовність підпорядкувати його інтересам свої приватні інтереси. Цього можна досягти тільки засобами виховання на основі українського фольклору.

Патріотизм припускає гордість досягненнями і культурою своєї Батьківщини, бажання зберігати її характер і культурні особливості та ідентифікація себе з іншими членами нації, готовність підпорядкувати свої інтереси інтересам країни, прагнення захищати інтереси Батьківщини і свого народу.

Історичне джерело патріотизму - століттями і тисячоліттями закріплене існування відособлених держав, прихильність до рідної землі, мови, традицій. В умовах освіти націй і утворення національних держав патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості, відбиває загальнонаціональні моменти в його розвитку.

Уявлення про патріотизм зв'язуються з трепетним ставленням до своєї Батьківщини, але уявлення про сутність патріотизму у різних людей різний. З цієї причини, одні люди вважають себе патріотами, а інші їх такими не вважають. Наприклад, Протоієрей РПЦ Димитрій Смирнов 12 вересня 2008 дав таке визначення: «Патріотизм - це любов до своєї країни, а не ненависть до чужої». Серед тез інтерв'юйованого: патріотизм не пов'язаний зі ставленням людини до політики держави, патріотизм не може означати ненависть до чужого, патріотизм культивується з допомогою релігії, фольклору та ін.

Патріотизм - це любов до Батьківщини, відданість своїй Вітчизні, прагнення служити її інтересам і готовність до самопожертви, до захисту.

На особистісному рівні патріотизм виступає як найважливіша, стійка характеристика людини, що виражається в її світогляді, моральних ідеалах, нормах поведінки.

На макрорівні патріотизм являє собою значиму частину суспільної свідомості, яка виявляється в колективних настроях, почуттях, оцінках, у відношенні до свого народу, його способу життя, історії, культурі, державі, системі основоположних цінностей.

Патріотизм проявляється у вчинках і в діяльності. Зароджуючись з любові до своєї малої Батьківщини, патріотичні почуття, пройшовши через цілий ряд етапів на шляху до своєї зрілості, піднімаються до загальнодержавного патріотичного самосвідомості, до усвідомленої любові до своєї Вітчизни.

Патріотизм завжди конкретний, спрямований на реальні об'єкти. Діяльна сторона патріотизму є визначальною, саме вона здатна перетворити чуттєве начало в конкретні для Вітчизни і держави справи і вчинки.

Патріотизм є етичною основою життєздатності держави і виступає в якості важливого внутрішнього мобілізуючого ресурсу розвитку суспільства, активної громадянської позиції особистості, готовності її до самовідданого служіння своїй Вітчизні. Патріотизм як соціальне явище - цементуюча основа існування та розвитку будь-яких націй і державності.

У патріотизмі гармонійно поєднуються кращі національні традиції народу з відданістю до служіння Батьківщині.

Патріотизм - це особлива спрямованість самореалізації і соціальної поведінки громадян, критеріями для яких є любов і служіння Батьківщині, забезпечення цілісності та суверенітету, її національна безпека, сталий розвиток.

Отже, патріотизм є однією з найбільш яскравих рис національного характеру. Його можна сформувати різними способами впливу на школярів.

Один із найяскравіших способів - це формування патріотичних почуттів молодших школярів засобами фольклору нашої країни. А це означає, дати уявлення дітям про звичаї, традиції нашого народу, зрозуміти і вивчити вірші, легенди, гаївки, веснянки, прислів'я, приказки, загадки, скоромовки та інше.

1.2 Напрямки патріотичного виховання

патріотичний виховання україна

Завданнями патріотичного виховання молодших школярів засобами фольклору є:

1. Формування в дітей системи знань про Батьківщину: природознавчі і географічні відомості (географічні особливості рідного краю, клімату, природи країни), інформацію про життя народу (особливості побуту, праці, культури, традицій), соціальні відомості (знання про визначні пам'ятки рідного міста, столиці, країни, знання назви країни, її столиці, інших містах, державної символіки), деякі історичні відомості (про народ у різні історичні періоди, подвиги людей, знання історичних пам'яток міста, вулиць).

2. Виховання в молодших школярів інтересу до світу, емоційної чуйності на події життя. Передбачає активізацію емоційної сфери особистості, виховання таких почуттів як любов до рідних і близьких людей, рідного міста, на повагу до народу, захоплення творами народної творчості, любові до природи.

3. Включення дітей у практичну діяльність із застосуванням отриманих знань. Передбачає формування в молодших школярів певних навичок і умінь: вміння відобразити накопичені знання на грі, мистецькму середовищі і праці, вміння брати участь у суспільно направленій праці, вміння бережливо ставитись до природи, результатів праці інших, вміння застосовувати знання у спілкуванні з дорослими і однолітками.

Вирішуючи завдання патріотичного виховання, кожен педагог має будувати працю відповідно до місцевих умов і особливостей дітей, враховуючи такі принципи:

- «позитивний центризм» (відбір знань, найактуальніших для дитини даного віку);

- безперервність педагогічного процесу;

- диференційований підхід до кожної дитини, максимальний облік її психологічних особливостей, можливостей та інтересів;

- раціональне поєднання різних видів діяльності, баланс інтелектуальних, емоційних і рухових навантажень;

- діяльнісний підхід;

- розвиваючий характер навчання, заснований на дитячій активності.

Розглядаючи патріотизм, необхідно зупиниться на базових, глибинних і найбільш стійких характеристиках цього моменту - стосунки між дитиною і країною (культурою, природою, народом), виражених у таких поняття, як «Вітчизна» і «Батьківщина». Певна тріада: Суспільство - Природа - Культура навколо вихованця благополучно впливає на розвиток в ньому патріотизму.

Аналіз понять «рід», «рідня» дає значний зв'язок між суб'єктом та іншими людьми - близькість по спільності походження (З. І. Ожегов). Звідси ставлення до Батьківщини - зв'язок дитини з країною, регіоном, джерело її походження, безпосередня схожість. Вочевидь, що слово «Батьківщина» походить від слова «батько», водночас звично до словосполучення «Батьківщина - мати». Тут доцільно звернути увагу на родинні відносини, котрі можуть дати ключ до розуміння сутності патріотизму. З одного боку, в патріотизмі присутні суб'єктивні дитячі проекції:

- подяки дітей батькам (за народження на світ);

- повагу батьків дітьми (визнання авторитету батька, батько носій соціальних норм);

- можливості дітей отримати фізичну захист, моральну підтримку, рада у важкий період (сильний батько - захисник, покровитель, наставник);

- можливості дітей отримати тепло, ласку, можливість сприймати, попри всі помилки, образи, помилки (із боку люблячої матері).

З іншого боку, у межах цих відносин діти несуть обов'язок піклування про батьків на старості, хвороби та інше.

У цьому плані можна буде усвідомити другу складову відносини суб'єкта і країни, обумовленою їм як Батьківщини чи Батьківщини - зв'язок функціональну: одержувач добра - боржник, який реалізує свій патріотичний борг.

За підсумками філософських міркувань слід можливість перейти до міркуваньпсихолого-педагогическим і назавжди відповісти питанням що можна виховувати у процесі патріотичного виховання, тобто, як назвати те, що ми ж збираємося виховувати?

Завдання патріотичного виховання - виховання патріотичних почуттів. Така позиція не виключає необхідність розвитку інформаційного забезпечення молодших школярів, включення вихованців у ті чи інші види діяльності.

Патріотичні почуття:

- висловлюють суб'єктивну значимість ідентифікації особистості себе з країною, народом, культурою, природою з урахуванням походження і схожості;

- включають емоційно забарвлені уявлення (образи політичних, етнокультурних, пейзажних явищ і предметів, власних дій з відношенням до Батьківщини;

- виявляється у переживаннях, які орієнтують суб'єкта до дій, які дають право на захист Батьківщини;

- виступають регуляторами конкретні дії в життєдіяльності особистості.

Серед, інших дуже ефективних засобів виховання, особливо адекватна - символіка, фольклор.

У вихованні патріотичних почуттів можна використовувати такі групи символів:

- словесні (девіз, назва, ім'я);

- предметні (прапор, форма, нагрудний знак);

- дієві (ритуали);

- музичні (мелодії, сигнали);

- образотворчі (малюнки).

За допомогою фольклору (казок, віршів, прислів'їв, приказок, легенд, історій) виховуються в молодших дошкільників патріотичні почуття.

Отож, фольклор, як ніщо інше, допомагає вчителям виховувати молодших школярів патріотично, патріотами своєї країни, захисниками і вихованцями нашої країни, в любові до інших людей і їх праці, любові до народних звичаїв і традицій.

РОЗДІЛ ІІ. ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ

2.1 Основні завдання патріотичного виховання молодших школярів

В умовах держави в системі освіти важливого значення набувають питання патріотичного виховання у підростаючого покоління як почуття поваги до народу, його фольклору, звичаїв і традицій, так і почуття любові до Батьківщини. У цих умовах важливим є становлення оновленої системи патріотичного виховання, формулювання нових завдань і підвищення ефективності його форм і методів, тобто засобами фольклору.

Патріотичне виховання, будучи складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність вчителів виховувати патріотизм в молодших школярів засобами фольклору. Патріотичне виховання починається зі школи, сім'ї.

Патріотичне виховання молодших школярів є одним із основних цілей освітнього закладу. Це складний педагогічний процес. У основі його лежить розвиток моральних почуттів.

Патріотичне виховання молодшого шкільного віку - це цілеспрямований педагогічний процес на особистість дитини із метою збагачення її знань про Батьківщину, виховання патріотичних почуттів, формування умінь і навиків моральної поведінки, розвиток потреби у діяльності.

Період молодшого шкільного віку за своїми психологічними характеристиками найсприятливіший для виховання патріотизму, оскільки молодший школяр відповідає довірою дорослому, йому властива наслідуваність, сугестивність, емоційна чуйність, щирість почуттів. Знання, враження, пережиті у дитинстві залишаються з дитиною протягом усього життя.

К. Ушинський, Є. І.Водовозова вважали, що починати виховувати в дітей віком патріотизм потрібно з дошкільного віку. Центральної ідеєю виховання була ідея народності.

Відповідно до теорії Ф. Енгельса, патріотизм носить класовий характер. Виховання патріотизму ототожнювалося вихованню ставлення до державного ладу.

У 60-70-ті рр. ХХ століття розуміння патріотизму стало розглядатися як частина поняття моральності. Основний наголос робиться на пізнанні дитиною своєї країни. Саме тоді з'являються дослідження, оперті на емоційну сферу дитини.

У Концепція патріотичного виховання громадян наголошується на необхідності організації у шкільній установі спеціальної роботи з патріотичного виховання дітей із урахуванням їхніх вікових особливостей, культури і традицій народу.

Базовим етапом формування в дітей патріотизму можна вважати накопичення дитиною соціального досвіду на Батьківщині, засвоєння норм поведінки й взаємовідносин.

У поняття патріотизму входять когнітивний (знання, уявлення), емоційний (почуття) і поведінковий (вміння, навички) компоненти, які взаємодіють у сфері соціуму з природою.

Когнітивний компонент забезпечує зміст роботи з патріотичного виховання.

Поведінковий - виконує діагностичну функцію.

Емоційний компонент є головним у віці.

Почуття грають певну роль у патріотичному вихованні дітей, проте моральні почуття школярів відрізняються конкретністю, недостатньою міцністю й сталістю.

Уявлення молодшого школяра розширюються поступово. Цьому сприяє оволодіння дітьми моральними судженнями, оцінками, поняттями, і навіть пізнавальний інтерес до світу.

Характерною рисою виховання в дітей патріотизму є злитість моральних почуттів та знань.

Ми бачимо, що знання тільки тоді впливають на моральний розвиток дитини, якщо вони вирізняються почуттями і переживаннями. Особливістю прояву патріотизму є те, що моральний досвід обмежений рамками тієї практичної діяльності, у якій вони включаються (спілкування з дітьми і дорослими, праця, фольклор). У молодшому шкільному віці тільки розпочинається формування волі, моральних ідеалів важливих для патріотичного виховання.

2.2 Патріотичне виховання молодших школярів на традиціях українського народу

Сучасна українська школа перебуває в процесі інтенсивного розвитку, плідного пошуку, активізації науково педагогічних ініціацій. Школа покликана стати для учня та вчителя місцем духовного збагачення кожного з учасників навчально-виховного процесу, де формувалася б громадянська зрілість, особиста відповідальність за свій внесок у національно-культурне відродження України, у розбудову держави. Велику роль в цьому відіграє патріотичне виховання молодших школярів.

Історичне джерело патріотизму - століттями й тисячоріччями закріплене існування держав, що формували прихильність до рідної землі, мови,традицій. В умовах утворення націй і утворення національних держав, патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості, що відбиває загальнонаціональні моменти в його розвитку.

Патріотичне виховання в сучасній школі містить взаємопов`язану діяльність вчителя та учня з розвитку сукупності моральних норм та рис поведінки, а саме: повага до Батьківщини, відданість їй, активна праця на благо Вітчизни, примноження трудових звичаїв країни,прагнення до зміцнення честі й гідності своєї держави,любов до рідного краю,дружба з іншими народами, тощо. Школа має невичерпні можливості для здійснення патріотичного виховання. Під час навчального процесу молодші школярі ознайомлюються з історією українського народу, його багатовіковою боротьбою за свої права за незалежність, з багатонаціональною культурою, унікальними традиціями, звичаями та обрядами.

М. Стельмахович зазначав, що без опори на українські народні звичаї, виховати справжнього українця не можливо. Тому їх збереження,збагачення і дотримання має доленосне значення як для нації в цілому, так і для кожного українця. «Застосування знань і засобів етнопедагогіки ставить реальний заслін без духовності, національному нігілізму, допомагає дітям усвідомити свою роль як спадкоємців народних цінностей і традицій ».[3,с. 227].

У початкових класах важливого значення набувають такі інтерактивні засоби виховання, як народні обряди та традиції, що спрямовані на розвиток творчого потенціалу особистості, кооперування та гуманізацію стосунків у колективі. Саме під впливом системи народознавчих заходів діти проходять шлях свого розвитку від підсвідомого розуміння своєї етнічної належності у молодшому віці до національної зрілості.

Рідна мова ,історія народу,йог традиції, звичаї та обряди, зокрема, фольклор, різні види народного мистецтва й художня творчість, народні символи та народна символіка, - все це є тим благодатним ґрунтом, на якому зростає національна свідомість. Звичай, обряд, обрядовість - це способи відтворення національних знань через пошукову діяльність, спрямовану на світорозуміння, а також розуміння свого місця у світі.

Засвоєння, зберігання і розвиток традицій і звичаїв українців є важливим засобом зміцнення національної свідомості. У народі побутує повір'я той, хто забув звичаї своїх батьків карається людьми і Богом. Знання своєї сім'ї охоплює походження батька й матері, їхнє соціальне становище, місце і роль у сімейній ієрархії; родинні зв'язки. З цією метою з учнями починаємо збирати фото найстарших членів родини: прапрадідуєів, прапрабабусь, прадідусів, прабабусь, дідусів, бабусь. Діти не лише приносять фотографії, але й вчаться розповідати про членів своїх родин (їх ім'я, по батькові, скільки років прожили, чим займалися). Весь зібраний фотоматеріал кожний учень із своїми батьками оформлює в альбом «Моя родина». Це яскравий альбом з візерунками, малюнками, справжній витвір мистецтва! На уроці кожний учень захищає свій альбом. Ця робота цінна тим, що діти, вивчаючи свій родовід, проймаються великою повагою і любов'ю до тих своїх далеких предків, яких навіть ніколи не бачили. Я намагаюсь підкреслити, що давнім українським звичаєм неодмінно було знати про всіх родичів до 7-го коліна.

Найбільш улюбленою формою прилучення дітей до народного джерела є родинні свята. Вони посідають особливе місце у навчально-виховному процесі. Це ніби підбиття підсумків великої роботи, яка проводиться заздалегідь. Традиційними стали такі свята, як «Щедрий вечір» та «Ой прилинь, прилинь, весна красна».

Готуючись до свят, діти вивчають безліч колядок, щедрівок, посівальних пісень, веснянок, гаївок, хороводів. До цих свят обов'язково залучаються й батьки. Вони готують дітям подарунки, якими обдаровують після щедрування, колядування. А до свята весни випікають коровай та справжніх жайворонків з тіста.

Крім цих свят, проводимо свято «Мій рід, моя родина», «Хліб -- усьому голова», «Рідна мати моя», «Батьківщина -- то найкращий край». Дуже приємно на родинних святах бачити не лише батьків, а й дідусів, бабусь. Такі заходи сприяють зміцненню сімейних стосунків, кращому розумінню поколінь, збереженню і відродженню тих традицій, які існували багато-багато років на нашій Україні.

Таким чином, вивчаючи народні традиції, діти починають цікавитися історичним минулим українського народу. Відроджується культура рідного народу, входять в життя прадавні ігри дітей. Вивчення фольклору допомагає розвинути творчі нахили учнів, спонукає їх до пізнавальної активності, є запорукою виховання любові до рідної української мови, до рідної української землі.

У сучасній педагогіці активності набуває метод проектів як освітня технологія, метою якого є орієнтування учня актуалізацію власного життєвого досвіду і набуття на його основі нового. Цей метод набув широкої популярності та широкого впровадження завдяки таким аспектам :

- закономірний зв'язок між навчальними проблемами та практичним життєвим досвідом самих учнів;

- самостійна пізнавальна діяльність школяра;

- наявність індивідуалізації навчання;

- динамічність проблем навчання;

- висока емоційна активність;

- чітко організована структура роботи.

Саме використання народних традицій, обрядів у навчанні, через цілеспрямованість і підпорядкованість цього навчання власним уподобанням молодших школярів - одна з важливих ідей сьогодення.

Відображення народознавчого аспекту в навчально-виховному процесі можуть буті сформовані відповідно до народного календаря. Однієї з форм цього аспекту є проведення шкільних декад, в організації яких учитель використовує засоби виховного впливу різних видів мистецтв, що розкривають природні здібності кожного школяра. Проведення таких тематичних декад у початковій школі сприяє формуванню певних знань про народ, особливості його трудової діяльності й побуту, матеріальну та духовну культуру, історичний досвід і нинішній спосіб організації життєдіяльності, його традиції, звичаї, знання про родовід, отчий край тощо. Їх доцільніше проводити щосеместру.

Результати цієї народознавчої роботи можуть бути висвітлені у підсумковому огляді-заліку, де кожний клас,що брав участь у декаді, звітує про виконану роботу. Це - оформленні сторінки рукописної книги,альбоми з малюнками, експонати для шкільного музею.

Наводжу приклади завдань для молодших школярів :

1 клас Кожному учневі запам'ятати та записати імена своїх матусь, татків, бабусь, дідусів, прадідів. На основі зібраних відомостей виготовити альбом «Наш родовід».

2 клас Зібрати та описати народні приказки та прислів'я. Намалювати до них ілюстрації.

3 клас Вивчити самим та показати іншим учням народні ігри та розваги. Записати їх, проілюструвати.

4 клас Вивчити та підготувати театралізацію 2-3 народних пісень. Створити «Пісенник» з малюнками і текстами до пісень.

Таку роботу слід продовжувати і в наступних класах, що сприятиме глибокому та свідомому засвоєнню народних звичаїв, вивченню та дотриманню обрядів, виховання національно свідомої особистості. Серед інтерактивних методів, що широко впроваджують у навчанні молодших школярів, є проведення брейн-рингів, КВК, конкурсів «Розумники та розумниці» тощо. Завдання слід будувати на матеріалі народних традицій, обрядів, звичаїв. Наприклад:

- яке значення має український вінок (оберіг);

- що є символом дівочої краси (коса);

- атрибутом якого українського зимового свята є кусання калити (Андрія);

- який птах перший прилітає з вирію і є благовісником весни (жайвір);

- яку страву варили українці на знак примирення з ворогом (кашу);

- що символізує кутя(обрядова страва Різдва Христового, символ поминання предків);

- чому в деяких місцевостях веснянки називаються гаївками(тому що виконувалися в гаях);

- назвіть українські народні пісні, де згадуються рослини - символи українців;

- назвіть народні повір'я або прикмети;

- назвіть українські народні пісні, де згадуються улюблені народом птахи й тварини тощо.

Як свідчить практика,використання в проектній діяльності учнів народних традицій є доцільною та цікавою для молодших школярів формою інтерактивного навчання. Адже вона розвиває інтелектуальні здібності, формує творчий підхід до проблеми, сприяє самовираженню та розвитку самостійності, стимулює пізнавальну активність молодших школярів, поглиблює знання та виховує повагу до українських традицій, формує патріотичні почуття у дітей.

Ідея досвіду базується на наукових положеннях К.Ушинського, який вперше обґрунтував поняття «малої батьківщини» й окреслив стратегічний напрям його формування шляхом запровадження батьківщинознавства, а також на працях В.Сухомлинського, який підкреслював діяльнісний характер патріотизму, необхідність вчити дітей шукати своє місце в житті країни.

Вивчення наукової літератури та досягнень педагогічної практики дало змогу дійти висновку про те, що патріотизм - це:

- любов до Батьківщини, віра у її майбутнє;

- любов, повага та доброзичливе ставлення до народу;

- любов до родини, отчого дому;

- любов до рідної мови та усвідомлення, що мова є духовним багатством народу;

- поважне ставлення до історії та культури власного народу;

- готовність до праці на користь рідної землі;

- дотримання та пропаганда здорового способу життя;

- любов до природи, турбота про збереження та її багатств.

В основу власної педагогічної діяльності покладено досвід українського народу, його історико-культурні традиції, духовність. Все це спрямовано на поглиблення знань учнів про Україну, про свій рідний край; розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в державі; формування глибокої переконаності у нетлінності духовних скарбів народу, глибокої поваги до батьків, до природи, до землі-годувальниці.

Новаційна значущість пропонованого досвіду полягає в тому, що, враховуючи вимоги до розвитку системи освіти, а саме - впровадження ефективних інновацій у традиційну класно-урочну систему - завдання виховання патріотизму молодших школярів реалізуються через метод проектів з використанням краєзнавчих матеріалів. Це передусім пов'язано з тим, що цей метод будується на засадах гуманістичної та дитиноцентристської педагогіки, де у центрі навчального процесу перебуває дитина з її особливостями, інтересами, потребами.

Для себе окреслила основні завдання:

· не лише передати учням певну суму тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв'язання пізнавальних і практичних завдань;

· сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи різні ролі;

· розширити коло спілкування дітей, знайомство з різними культурами, різними точками зору на одну проблему;

· прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.

Поєднання пізнавальної, дослідницької та перетворювальної діяльності підвищує рівень навчальних досягнень молодших школярів, дає змогу реалізувати себе учням з різними здібностями. Кожен мій вихованець працює, усвідомлюючи, навіщо йому отримані знання і де він може їх застосувати. А я прагну знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

Навчальний проект для учнів - це можливість зробити щось самостійно чи з товаришами, це дослідження, яке допомагає виявити і розвинути природні задатки, це нові відкриття та знання. В основі кожного навчального проекту лежить близька й актуальна для учнів проблема, вирішення якої сприяє розвитку пізнавального інтересу, самоствердженню особистості, отриманню задоволення від активної пошукової діяльності.

Оскільки проект орієнтований, перш за все, на самостійну роботу школярів - індивідуальну, парну або групову, яку вони виконують впродовж визначеного відрізку часу, - організувати дослідницьку діяльність учнів 1 класу в повній мірі складно: за віковими особливостями дітям шести років достатньо важко працювати самостійно. Враховуючи це, роботу з першокласниками слід починати з елементів проектної діяльності, залучаючи до неї батьків.

Формування патріотичних почуттів у шестирічок розпочалося на краєзнавчому матеріалі в ігровій формі: проведено «Мандрівку на веселому потязі» із зупинками - цікавинками, кожна з яких носила тематичний характер. Підготовка до проведення до зупинок-свят відбувалася за участю дитячо-батьківсько-вчительської громади за методом проектів.

Під час першої зупинки «Юні ерудити» було проведено вікторину «Люби, вивчай свій рідний край» та конкурс у розв'язанні ребусів і кросвордів краєзнавчої тематики. Ці завдання в ігровій формі дали змогу дослідити життєвий досвід дітей, а також спланувати напрямки подальшої роботи.

Емоційно-естетичне пізнання природи рідного краю, милування його красою, виховання відчуття прекрасного та любові до довкілля - ці завдання, які вирішувалися під час другої зупинки «Майстерня Олівця - малювця». Учні спостерігали за незвичайною палітрою неба, хмар; фантазували про замріяні зимові сни рослин, що ростуть на шкільному подвір'ї; відкривали для себе різноманітність відтінків снігу. Враження, отримані під час прогулянки, емоційне піднесення та любов до природи діти втілили в композицію «Зимовий день», взяли активну участь у конкурсі малюнків «У нашому місті Зима-чарівниця».

Виховання патріотизму немислиме без формування любові до рідного слова. Тому під час зупинки «Театральна» учні, працюючи в парах, із задоволенням виконували завдання від Сороки-білобоки: розшифровували скоромовки та змагалися у їх промовлянні. Таким чином, діти прилучалися до вивчення усної народної творчості, цінних мовних скарбів українського народу.

Під час цієї зупинки було також проведено конкурс на кращого декламатора віршів поетів рідного краю, зокрема, Т. Шевченка, Д.Чередниченка, Т.Коломієць та ін.

Через сприйняття лялькової вистави «Теремок» в ігровій формі діти аналізували, досліджували, вчилися поважати, любити й оберігати те, що, здавалося б, відоме їм з раннього дитинства.

Любов до природи, піклування про охорону, збереження та примноження її багатств - один із напрямків патріотичного виховання підростаючого покоління реалізовувався під час зупинки «Природнича». Першокласники побували в гостях у Капітошки-синоптика, який допоміг їм осягнути значення природи в житті людини, відчути себе її частинкою, дослідити взаємозв'язки між живою і неживою природою рідного краю.

Готовність до праці на благо рідної землі учні мали змогу проявити, виготовляючи і розвішуючи на шкільному подвір'ї годівнички для птахів із використаних пакетів для молочних продуктів.

Також я прагну сформувати у свідомості моїх учнів розуміння того, що навчання для них сьогодні - найважливіша праця, результати якої принесуть в майбутньому користь не лише їм, а й державі.

Активно зберігати і примножувати багатства рідної Батьківщини може лише здоровий громадянин. Патріотизм - це дотримання та пропаганда здорового способу життя. Піклуючись про здоров'я підростаючого покоління, ми плекаємо власне майбутнє. Тому під час зупинки «У здоровому тілі - здоровий дух» учні вчилися розрізняти емоції та їх вплив на настрій та здоров'я людини, досліджували значення посмішки в житті. Спортивне свято дало змогу розвинути у дітей почуття взаємовиручки, дружні стосунки, викликати інтерес до здорового способу життя.

У другому класі передбачалася робота над рядом проектів. Найцікавішим для учнів виявився проект «Друзі наші менші. Собака - мій вірний друг». Залучившись до пошукової діяльності, з допомогою рідних та моєю безпосередньою координацією, діти опрацювали багато джерел: художніх творів, довідкової літератури, енциклопедій, матеріалів у мережі Інтернет, де знайшли цікаву інформацію про довкілля собак, їх героїзм, відданість та безкорисливу допомогу людям.

Результати анкетування, яке було проведено моїми другокласниками серед учнів початкових класів нашої школи, дали можливість дізнатися про кількість домашніх улюбленців, їх поширені клички та екзотичні уподобання.

Робота над цим проектом дала змогу школярам перейнятися почуттям любові до тварин, бажанням берегти і піклуватися про своїх улюбленців.

На моє глибоке переконання, вихованням патріотичних почуттів в молодших школярів має бути пронизаний кожний урок. На уроках читання звертаю увагу на те, яка глибока мудрість закладена в прислів'ях про рідну землю, як-от: «Землі кланяйся низько, до хліба станеш близько», «Земля добра, вона людей годує» тощо. Пам'ятаючи слова Василя Симоненка: «Бо нива - це моя! Тут я почну зажинок, бо кращий урожай не жде мене ніде, бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок мене на ниву батьківську веде»,- формую в учнів усвідомлення свого синівського обов'язку, ідеї про те, що все починається від батьківського порога, стежини, стрункої тополі біля твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться в садочку.

Патріотичні почуття нерозривно пов'язані із загальнолюдськими цінностями, тому під час уроків та позакласних заходів розширюю, поглиблюю знання та уявлення учнів про ідеали добра, справедливості, правди, честі. Діти знайомляться з народною творчістю, ремеслами, беруть участь у бесідах, екскурсіях, святах з виконанням народних обрядів, зокрема, «Щедрий вечір, добрий вечір», «Народ скаже, як зав'яже», «Народні звичаї, традиції, обряди».

Сім'я, родина, дім, рідна вулиця, природа навколо - це ті натуралістичні фактори, які дитина бачить, розуміє, за допомогою яких можна зацікавити дитину, спонукати її до пізнання та дослідження нового, і які формують у неї почуття патріотизму.

Прагну доводити, що у кожного з нас є місце, де ми народились, відкрили очі і побачили світ, усвідомили своє буття, промовили своє перше слово, зробили свій перший крок, доторкнулися до своєї землі, пережили першу радість чи відчули перший смуток. Цей куточок на все життя входить в нашу душу, хвилює нас; він як джерельце, з якого починається велика річка, це є наш початок.

Ставлю перед собою завдання: донести до кожної дитини усвідомлення того, що цей куточок треба зберегти, як пам'ять про колиску, з якої виросли. З цього починається у нашому серці Батьківщина, переростаючи з рідного краю в могутню державу.

У третьому класі опрацювання краєзнавчого матеріалу має більш широкий спектр. Проект «Мій рідний край - Львівщина» дає змогу дослідити, вивчити, проаналізувати, порівняти свою місцевість, побачити її місце в історії нашої держави, культурну цінність, природну красу і значимість. Працюючи над проектом, діти обрали у 3 класі для дослідницької діяльності наступні напрямки:

· Символіка Львівщини;

· Ти течеш через віки, Дніпре, серцю милий;

· Славетні імена;

Результативність моєї роботи прослідковується в тому, що у дітей:

ь виникла зацікавленість у дослідженні історії рідного краю, народних традицій, природи, бажання їх берегти

ь пошукова активність трансформувалася у допитливість;

ь розвинулися здібності до генерування оригінальних ідей;

ь з'явилося відчуття особистої значущості від залучення до різних видів роботи;

ь сформувалися комунікативні здібності, уміння виявляти свої бажання, інтереси та узгоджувати їх з іншими у процесі спільної діяльності.

З цього робимо висновок, що використання краєзнавчого матеріалу та активна пошукова діяльність учнів дає необмежені можливості не тільки збагатити новими знаннями, а й сформувати активну життєву позицію, виховати справжнього громадянина патріота України.

Размещено на Allbest.ru