Планування уроків музики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасна музично-освітня система має головну особливість, яка полягає у співіснуванні двох стратегій організації процесу навчання і виховання учнів - традиційної та інноваційної. Порівняно з традиційним інноваційне навчання більш орієнтоване на формування готовності особистості до динамічних змін у соціумі за рахунок розвитку здібностей до творчості, різноманітних форм мислення, а також здатності до співробітництва з іншими людьми. Специфічними особливостями інноваційного навчання є його відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі постійної переоцінки цінностей, налаштованість на конструктивні дії у нових непередбачуваних ситуаціях.

Серед вимог, які висуває суспільство до освітян, домінантними є володіння сучасними педагогічними технологіями навчання і виховання, розвинутість умінь застосовувати фахові знання в нових умовах, здатність до саморозвитку та самовиховання.

Успішність практичної діяльності учителів музики, зокрема й організації та проведення практики з використанням сучасних педагогічних технологій, визначається низкою чинників. Показниками високого рівня інноваційної діалогової взаємодії на будь-яких етапах мистецько-виховного процесу є толерантність, взаємодовіра, орієнтація на особистісні художні потреби та інтереси учнів. Ці ознаки практичної діяльності є суттєвими у зв'язку з особливостями учительської професії, що вимагає творчого індивідуального підходу, уміння всебічно переробляти та осмислювати набуту інформацію, застосовувати її в нових динамічних умовах, імпровізувати.

Освіта в умовах сучасного динамічного суспільства вимагає постійної творчої активності всіх учасників педагогічного процесу. Особливо зростає значення творчої ініціативи педагогів у пошуку нової стратегії і тактики демократизації і гуманізації педагогічної діяльності. Тому винятково важливим пріоритетом у системі сучасної освіти виступає інноваційно-освітня діяльність. Її предметом є розробка, розповсюдження та застосування освітніх інновацій, якими є вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності.

Мотиви, що спонукають педагогів до інноваційної освітньої діяльності, можуть бути різноплановими: суб'єктивними - незадоволення існуючою практикою навчання і виховання, стандартними, одноманітними методиками, творча інтуїція, натхнення як наслідок постійного аналізу власної і чужої практики, роздумів і пошуків нового; об'єктивними - залучення педагогів до інноваційної освітньої діяльності через систему управління освітою (участь у наукових семінарах, стажування, методичні об'єднання, курси підвищення кваліфікації, науково-практичні конференції, дискусії тощо).

Експериментальна перевірка продуктивності інновації, її змісту, методів, прийомів, форм організації освітньо-виховної роботи дає змогу встановити причинні зв'язки між інноваційними педагогічними впливами та їх результатами (нова якість знань, більш високий рівень розвитку здібностей, якостей особистості).

Але інноваційність не є і не може бути самоціллю в педагогічній практиці. Мета її полягає в оптимізації навчально-виховного процесу, у забезпеченні його відповідності умовам і тенденціям розвитку суспільства. Тому для раціонального управління нововведеннями необхідно знати передумови їх ефективного застосування. Рівень реалізації інноваційного процесу зумовлюється його цілями, методами й засобами, особливостями організації, якостями його виконавців (фаховою обізнаністю, здібностями, володінням професійними уміннями). Проблемно-евристичні, інтерактивні, ігрові, інтегративні технології, з одного боку, є умовою, а з іншого - засобом педагогічної творчості.

Суттєвою ознакою сучасних інноваційних процесів у сфері навчання і виховання є їх технологізація - неухильне дотримання змісту і послідовності етапів діяльності, алгоритму впровадження нововведень.

Підготовка вчителя до уроку - складна і відповідальна справа. Вона складається з таких послідовних етапів:

· аналіз матеріалу попереднього і наступного уроків з метою встановлення між ними зв'язку й послідовності;

· продумування змісту навчального матеріалу;

· вивчення характеру викладу матеріалу в літературі, якою користуємось на уроці;

· продумування виховних можливостей змісту навчального матеріалу та способів їх використання на уроці;

· підготовка обладнання до уроку;

· складання поурочного плану.

Загальновідомо, що повноцінна робота вчителя на уроці неможлива без планування уроку. З приводу цього хочеться згадати народну мудрість: «Порядок - половина справи» - і звернути увагу на ще один етап підготовки вчителя до уроку - написання плану. План - це підсумок педагогічних роздумів, тому обсяг його і форму не варто регламентувати.

План - це особистий документ вчителя, і тому структуру й форму поурочного плану він визначає самостійно. Розроблення плану та його дотримання допомагає ефективніше використати час уроку, відповідно структурувати його. Відсутність планування, а по суті й належної підготовки до уроку, відчутно знижує якість навчання, погіршує моральний клімат на уроці.

Підготовку, планування уроку не повинен недооцінювати ні досвідчений, ні молодий учитель. Поурочний план має бути абсолютно творчим, довільним за формою, обсягом. Тобто таким, який є потрібним і зручним для вчителя. Що при цьому вчитель фіксує письмово і в якій формі це робить, залежить від його досвіду, змісту і типу конкретного уроку. Головне - не форма письмового оформлення, а глибоке осмислення мети, завдання, змісту, ходу уроку аж до діяльності учнів, яка спрямовується, стимулюється і контролюється вчителем.

План уроку - це своєрідна система опорних сигналів, зрозуміла самому вчителеві, й тому він може бути складений у вигляді конспекту, тез, таблиці тощо. У плані відображаються дата, порядковий номер уроку, тип, тема мета, обладнання, хід уроку.

Звичайно, молодому вчителю треба детально прописати всі моменти структури уроку. Майстер педагогічної справи може обійтися коротким планом уроку. Тривалість підготовки вчителя до уроку залежить від двох чинників: професійного рівня та ставлення до справи, тобто рівня відповідальності.

Як підготувати сучасний урок

1. З чого потрібно розпочати підготовку до уроку:

· чітко визначити і сформулювати для себе його тему;

· визначити місце теми в навчальному курсі;

· визначити провідні поняття, на які спирається цей урок;

· окреслити для себе ту частину навчального матеріалу, яка буде використана у подальшій роботі, тобто подивитися на урок через призму перспективи своєї діяльності.

2. Визначити і чітко сформулювати для себе і окремо для учнів цільову установку уроку - навіщо він потрібний? У зв'язку з цим потрібно окреслити навчальну, розвивальну і виховну функції уроку.

3. Визначити обсяг навчального матеріалу. Для цього потрібно:

· підібрати літературу з теми;

· підібрати навчальні завдання, спрямовані на: засвоєння і відтворення нового матеріалу; застосування знань в нових умовах;творчий підхід до знань.

· упорядкувати навчальні завдання за принципом «від простого до складного»;

· підібрати три види завдань: завдання, які підводять учнів до відтворення матеріалу; завдання, що сприяють осмисленню матеріалу; завдання, що сприяють закріпленню матеріалу.

4. Згрупувати відібраний навчальний матеріал.

Для цього слід продумати послідовність організації роботи з відібраним матеріалом, зміну видів діяльності учнів. Головне при групуванні матеріалу - уміння знайти таку форму організації уроку, яка стимулюватиме активність учнів при сприйнятті матеріалу уроку.

5. Продумати «родзинку» уроку.

У кожному уроці має бути щось, що зможе здивувати учнів, - цікавий факт, несподіване відкриття, нестандартний погляд на вже відоме.

6. Спланувати контроль за діяльністю учнів на уроці, для чого подумати: що контролювати; яким чином контролювати; як використовувати результати контролю.

7. Підготувати обладнання уроку.

Скласти список необхідних навчально-наочних посібників.

8. Продумати домашнє завдання, його змістову частину та рекомендації щодо виконання.

Підготовлений таким чином урок має відобразитися у конспекті уроку.

Бажаним є використання прийомів і методів диференціації й індивідуалізації на різних етапах уроку, що дозволяє педагогові повніше враховувати індивідуальні можливості й особистісні особливості дитини, досягати більше високих результатів у навчанні й розвитку творчих здібностей молодших учнів.

Застосовуються такі засоби диференціації:

а) розробка завдань різних труднощів й обсягу;

б) різна міра допомоги вчителя учню при виконанні навчальних завдань; інноваційний навчання виховання музичний

в) варіативність темпу освоєння навчального матеріалу;

г) індивідуальні й диференційовані домашні завдання.

Практика показує, що на кожному етапі уроку можливо й необхідно використати прийоми й методи диференціації й індивідуалізації.

Основним завданням диференціації й індивідуалізації при поясненні матеріалу є актуалізація отриманих раніше знань.

Для ефективного застосування інтерактивних методів на уроках педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

- дати учням завдання для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання

- на одному занятті можна використання один, максимум - два інтерактивні методи, а не їх калейдоскоп;

- дуже важливо провести спокійне, глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи;

- визначення хронометражу й можливості відповіді;

- виробити критерії оцінки ефективності занять;

- передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни. Цьому можуть сприяти різноманітні вправи-розминки.

Розглянемо основні інтерактивні методи роботи на уроках.

Починаючи урок, учитель має на меті налаштувати учня на вивчення тієї чи іншої теми, тому звертається до знань, набутих на попередніх уроках.

Ефективність занять істотно залежить від зацікавлення художньою працею, від отриманого дітьми в процесі уроку емоційного задоволення, радості. Тому часто на уроках вчитель має використовувати ігрові моменти, нестандартні ситуації, елементи режисури.

Зараз у педагогіці дуже гостро стоїть питання особистісно орієнтованого підходу до навчання та виховання. Спосіб реалізувати особистісний підхід у навчанні один - зробити навчання сферою самоствердження особистості. Тому на своїх уроках учитель повинен дати можливість реалізуватися кожній дитині. Навіть, якщо в учня не дуже добре виходить практична діяльність, вчитель, вказуючи на помилки, має заохочувати словами до роботи, знаходить щось добре.

При цьому він весь час має опиратись на досвід дітей і поступово поповнювати його новою інформацією. Адже взаємодія двох видів досвіду учня має відбуватися не шляхом витіснення індивідуального, поповнення його суспільним досвідом, а шляхом їх постійного узгодження, використанням всього накопиченого учнем у його особистій життєдіяльності.

Для того, щоб дати змогу кожній дитині виразити своє ставлення та емоційне переживання щодо твору, дається завдання описати п'єсу. Такі вправи вчать учня не губитися перед аудиторією, розвивають його мовлення, вміння “прикрашати” мову різними мовленнєвими засобами, добирати необхідні слова, а також сприяють самовираженню, самоствердженню особистості.

Заняття музикою повинні розвивати творчі здібності учнів, але для цього і педагог повинен бути причетним до художньої (а не тільки педагогічної) творчості. Вчитель відчиняє двері “своєї майстерні” і показує, що він і сам розв'язує такі самі завдання, що й учень. Такі заняття дають можливість виявити неповторність особистості, реалізувати духовний потенціал учня. Виконуючи такі навчальні завдання дитина шукає в собі творця. Тому вчитель розуміє, що тут дуже важливо поважати особистість учня, намагатися зберегти його індивідуальність, вірити в його творчі сили.

Обовязковим має бути творчий підхід до засвоєння знань. Одноманітне, шаблонне повторення тих самих дій убиває цікавість до навчання. Діти втрачають радості відкриття й поступово можуть утратити здатність до творчості.

“Творчість, - писав В.О. Сухомлинський, починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням”.

Список використаної літератури

1. Бодрова Т.О. Сучасні педагогічні технології в практичній діяльності майбутніх учителів музики. К.: НПУ ім.М.П.Драгоманова, 2008.

2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. К.: Академвидав, 2004. 352 с.

3. Кравчук Л. Урок - унікальна і неповторна дидактична форма навчання і виховання. // Початкова освіта. Методичний порадник. 2010. №6.

4. Попова О.В. Становлення і розвиток інноваційних педагогічних ідей в Україні у ХХ столітті. Харків, 2001.

Размещено на Allbest.ru