Визначення толерантності до невизначеності учнів старших класів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ»

Кафедра психології

КУРСОВА РОБОТА

з психології

на тему:

Визначення толерантності до невизначеності учнів старших класів

Студента 3 курсу, групи - П-31

напряму підготовки:6.030102 «Психологія»

Смульського Євгенія Сергійовича

Керівник: старший викладач,

кандидат психологічних наук,

Василькевич Ярослава Зіновіївна

м. Переяслав-Хмельницький - 2014 р.



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичний аналіз толерантності та толерантності до невизначеності

1.1 Сутність поняття толерантність у психологічному контексті

1.2 Поняття толерантності до невизначеності

Розділ 2. Дослідження толерантності до невизначеності учнів старших класів

2.1 Обгрунтування методик дослідження

2.2 Визначення толерантності до невизначеності як індивідуально типологічної властивості особистості учня старших класів

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність теми. Сучасна людина існує в світі який швидко змінюється, часто зустрічаючи на своєму життєвому шляху ситуації невизначеності.

Такі умови життєдіяльності вимагають від особистості прояву психологічної гнучкості та витриманості, уміння приймати рішення в ситуаціях надлишкового або обмеженого доступу до інформації, застосування внутрішніх ресурсів для успішного функціонування в невизначених ситуаціях, здатності до повсякчасної особистісної трансформації та розвитку власної ідентичності.

У цьому аспекті особливого значення набувають наукові дослідження, пов'язані з проблематикою особистісного змінювання (О. Ф. Бондаренко, П. В. Лушин, С. Д. Максименко, Н. І. Пов'якель, О. П. Саннікова, Т. М. Титаренко, О. Я. Чебикін, Ю. М.Швалб, С. І. Яковенко, В. М. Ямницький).

Одним з перспективних напрямків є визначення толерантності до невизначеності (С. Баднер, Д. Маклейн, Р. Нортон, І. Френкель-Брунсвік) та ідентичністю особистості (Е. Еріксон, Дж. Мід, Х. Теджфел, К. Уілбер, Е. Фромм, Е.Шостром, М. Яромовіц) на різних етапах розвитку останньої.

У представленому курсовому дослідженні ми зосереджували увагу на теоретичному та емпіричному аналізі толерантності до невизначеності учнів старших класів.

Мета дослідження: теоретичне аналізування та практичне дослідження толерантності до невизначеності як однієї з детермінант особистісних змін в період раннього юнацтва.

Об'єктом дослідження є толерантність.

Предметом дослідження є толерантності до невизначеності старших школярів.

Завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз толерантності до невизначеності.

2. Дослідити рівень толерантності до невизначеності учнів старших класів. толерантність юнацтво невизначеність учень

3. Розробити методичні рекомендації, що до підвищення рівня толерантності до невизначеності учнів старших класів.



Розділ 1. Теоретичний аналіз толерантності та толерантності до невизначеності

1.1 Сутність поняття толерантність у психологічному контексті

Толерантність - це здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та способи життя іншої людини, які відрізняються від власних. Це визначення освітлює лише кілька аспектів цього досить широкого, багатогранного питання. Адже, толерантність поняття абстрактне, тому досить складно розглядати його під кутом зору окремої науки. В першу чергу необхідно здійснити об'єктивний аналіз толерантності в психологічному контексті. Основними характерними ознаками виступають: принципи толерантності; суб'єкти толерантності; предмет толерантності; рівні толерантності; типи толерантності; функції толерантності.

До принципів толерантності ми вважаємо необхідно віднести такі: рівність між представниками різних народностей, релігій та культур; гарантоване законом збереження і розвиток культурної самобутності та мов національних меншин; реальна можливість дотримуватись традицій усіх культур, представлених у суспільстві, а також виховання розуміння значимості цих традицій; свобода віросповідання за умови, що це не ущемлює права і можливості представників інших конфесій; співпраця і солідарність у вирішенні спільних проблем; відмова від негативних стереотипів у сфері міжетнічних та міжрасових відносин і у стосунках між статями[1; 47-48].

Суб'єктом толерантності виступають окремо взяті особи, різні об'єднання формального та не формального характеру, суспільні інститути (особливо школа та сім'я), на які розповсюджуються принципи толерантності. Взагалі в плані суб'єкта виховання толерантності може виступати значна частина соціальних організацій та ланок систем освітньої, виховної або навчальної системи.

Предметом толерантності виступають ті характеристики особистості чи соціальної спільноти, які стають полем зіткнення інтересів, різні неузгодження думок та переконань, які не мають компромісного рішення. Очевидно, що у різних суб'єктів предмет толерантності може бути різним. Один готовий примиритися з тим, що хтось вірить в іншого Бога, але нізащо не визнає права мати інші політичні погляди. Інший, навпаки, готовий не звертати уваги на політичні погляди, якщо є однаковість у релігійній приналежності. Іншими словами, у кожної людини, соціальної групи, суспільства є деякі межі або зони, де толерантність не допускається, і є предмети, стосовно яких звучить відомий вислів: «не можу поступитися принципами».

Рівень толерантності. О. Волошина виділила три рівні вихованості толерантності особистості: високий (активний), середній (активно-ситуативний) і низький (пасивний). Найважливішими показниками їх вираженості є пізнавальний, чуттєво-мотиваційний та поведінковий компоненти.

Високий (активний) рівень сформованості толерантності характеризується глибокими усвідомленими знаннями сутності поняття «толерантність», готовністю до діалогу, співробітництва та позитивної взаємодії з представниками різних культур при збереженні власної ідентичності; сформованістю стійкого ціннісного ставлення до себе, інших; Батьківщини, людства, природи; толерантність переходить в осмислену необхідність і потребу.

Середній (активно-ситуативний) рівень сформованості толерантності характеризується знаннями про толерантність, але неглибоко усвідомленими; чіткими уявленнями про важливість толерантності в суспільстві, але неготовністю до діалогу, співробітництва та позитивної взаємодії; ціннісне ставлення до себе, інших, Батьківщини, людства, природи, сформоване фрагментарно.

Низький (пасивний) рівень сформованості толерантності характеризується поверховими знаннями сутності толерантності (або відсутністю таких знань); пасивністю, небажанням взаємодіяти, недостатньою вихованістю толерантних якостей; наявністю хибних уявлень про свою винятковість, прагненням переносити відповідальність на оточення, високим рівнем тривожності; ціннісне ставлення до інших, людства, Батьківщини несформоване [2; 49-51].

Існують також типи толерантності, але типологія досить різноманітна залежна від парадигми окремо взятої науки, або її галузі. Тому виникає необхідність у використанні декількох типологій. Найбільш повноцінно, на нашу думку, її показав В.Лекторський. Він представив такі типи толерантності:

1. Байдужість до існування різних поглядів та практик. Цей тип характеризує ситуацію, коли різні системи поглядів допускаються, при умові, що вони не суперечать загальнолюдським нормам. Він прямо залежить від рівня виховання, а також ерудованості особи.

2. Повага до іншого, якого я не розумію і з яким я не взаємодію. Цей тип відокремлюють у силу рівноправності культур і відсутності привілейованої системи поглядів та переконань. Він прямо витікає із системи цінностей та переконань, яка домінує в тому чи іншому соціальному середовищі, а це в свою чергу є проблематикою виховного процесу.

3. Терпимість до слабкості інших. Цей тип носить деякий зневажливий контекст. Але збігається з плюралізмом і пов'язаний з виділенням привілеїв у системах поглядів та цінностей. В його основі лежить система цінностей, яка виховується різними соціальними інститутами в процесі онтогенетичного розвитку особистості.

4. Розширення власного досвіду та критичний діалог, що спирається на діалогічність природи розуму. Тобто для розвитку даного типу необхідний інтелектуальний розвиток індивіда, а саме навчання та самонавчання [1; 46-54].

Толерантність найбільш поширеного значення набуває в соціопсихологічному контексті, тому очевидним стає необхідність розглянути типологію толерантності за соціальними сферами її буття:

1. Гендерна толерантність - неупереджене ставлення до представників іншої статі, неприпустимість апріорного приписування недоліків іншій статі, відсутність ідей про перевагу одної статі над іншою. На сучасному етапі розвитку суспільства гендерна рівність загальноприйнятого явища, а толерантне ставлення до протилежної статі є одним із аспектів вихованої роботи системи освіти.

2. Вікова толерантність - неупередженість до апріорних недоліків людини, пов'язаних із її віком. Вікова толерантність може повністю залежати від культурної приналежності сім'ї, тому досить важливе місце в її виховані займає сім'я та найближче оточення.

3. Освітня толерантність. Очевидно, що даний тип толерантності має побутовий характер і не пов'язаний з обговоренням питанням, де рівень освіти суб'єктів є вирішальним.

4. Міжнаціональна толерантність - ставлення до представників різних націй, здатність переносити недоліки і негативні дії окремих представників певних національностей на інших людей, ставитися до будь-якої людини з позиції «призумції національної невинності».

5. Расова толерантність - відсутність упереджень до представників інших рас.

6. Релігійна толерантність - ставлення до догматів різних конфесій, релігійності з боку віруючих і невіруючих, представників різних конфесійних груп.

7. Географічна толерантність - неупередженість до жителів невеликих або провінційних міст, сіл та інших регіонів з боку столичних жителів і навпаки.

8. Міжкласова толерантність - терпиме ставлення до представників різних майнових шарів (багатих до бідних, бідних до багатих).

9. Фізіологічна толерантність - ставлення до хворих, інвалідів, фізично неповноцінних, осіб із зовнішніми недоліками тощо.

10. Політична толерантність - ставлення до діяльності різних партій і об'єднань, висловлювань їх членів.

11. Сексуально орієнтована толерантність - неупередженість стосовно осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією.

12. Маргінальна толерантність (толерантність стосовно маргіналів) - ставлення до безпритульних, наркоманів, алкоголіків, ув'язнених тощо [3; 34-41].

1.2 Поняття толерантності до невизначеності

У перехідні періоди, коли зростає невизначеність життя у суспільстві, людині потрібні додаткові внутрішні сили задля подолання різноманітних складностей і проблем. Непередбачуваність, що може стати неможливістю отримати хорошу освіту, нездатністю знайти гідну роботу, перейти з однієї сфери діяльність у іншу, і т.д. досить часто негативно впливає на людське життя. Більшість людей, за даними закордонних авторів (Бруннер Дж., Бартлет Ф.), відчуваючи власний страх і навіть «відраза» перед незвіданим, незрозумілим, новим, прагнуть уникнути таких ситуацій, лише небагатьом - це навіть доставляти задоволення (наприклад різним митцям та винахідникам). Часто вважається, наприклад, що, хто прагне визначеності, мають стереотипне мислення, перебільшують значення поваги до влади, не вміють розуміти покупців, переважно відмежовуються від нового є не толерантними людьми, це інколи приводить до серйозних особистісних проблем .

Для того щоб визначити яке місце займає толерантність необхідне розуміння особистості як системи, адже це означає визнання існування в неї різних характеристик: психічних властивостей, станів, процесів, в тому числі психічних відносин, які є однією з найважливіших характеристик особистості, оскільки представляють суб'єктивний бік її зв'язку із предметами, явищами, її внутрішнього ядра.

Також стриманість особистості часто залежить від внутрішніх установок індивіда, так стійкість особистості визначається особливостями взаємодії між особистісними характеристиками, та особливостями поєднань різних рівнів особистісних якостей. Ми дійшли до висновку, що психологічна стійкість в зовнішньому плані - це збереження організованості особистісної системи, а у внутрішньому - адекватна субпідрядність психічних властивостей, станів і процесів (власне рівень стійкості особистості). Внутрішня толерантність (до невизначеності) досить часто відіграє позитивне соціальне значення не тільки в міжособистісних відносинах, а і в внутрішньо особистісних зв'язках, адже впливає на самоконтроль і мотивацію.

Толерантність як якість особистості нерідко протиставляється стереотипності і авторитаризму і вважається необхідним елементом успішної адаптацію новим несподіваним умовам. Адже люди які надмірно спрощують явища навколишнього світу, виявляють категоричність, не здатні приймати рішення коли не відомі частина фактів. Частот є інтолерантними в межах внутрішньої толерантності (до невизначеності). А ті хто не здатен бачити речі з різних точок зору, з урахуванням різних чинників можуть проявляти зовнішню інтолерантність.

Тлумачення терміна "невизначена ситуація"

Невизначеність -- недостатність відомостей щодо умов, у яких буде протікати діяльність, низький рівень передбачуваності, не можливість передбачення більшості умов. Невизначеність пов'язані з ризиком планування, прийняття рішень, здійснення дій всіх рівнях який або системи. Невизначена ситуація має безліч тлумачень:

1. Як ситуація з перемінними (Леонтьєв Д. А.). Відносна невідомість того, що відбуватиметься.

2. Як ситуація що характеризується наявністю неповної інформації про те що коїться тут і в умовах необхідності ухвалення рішення. Ситуації непередбачуваності настання очікуваної події у часі, і що при цьому відбудеться з технологією поведінки. Ситуації які передбачають невизначеність стимулу, і його вичленування з багатьох подібних (Кринчик Є. П.).

3. Ситуація що у суб'єктивному усвідомленні індивіда суворо не детермінована ні з засобах рішення, ні з шуканим результатом ( Лустина Є. А.).

4. Ситуації смислового абсурду, які передбачають залучення піддослідних у діяльність мету, якої не відома (Зоткин М. У.).

5. Як ситуація принципової невідомості майбутнього (Льдокова Р. М.).

6. Як ситуації двоїстості, суперечливості і незв'язності інформації котра надходить (Хелман).

Вочевидь, що наявні сьогодні розуміння "невизначеної ситуації", виявляють проблему походження невизначеності. Проте оскільки більшість дослідників вважають, що невизначені ситуації об'єктивно детерміновані характером зовнішньої інформації, ступенем її зв'язаності, зрозумілості і узгодженості. Отже яку можна експериментально змоделювати, що вони часто й робиться у дослідженнях. Наприклад, запропонувати займатися діяльністю не знаючи її справжньої мети, чи вибрати між відомим способом проведення часу й невідомим тощо. Цікаво, що попри це, реакція на цю створену невизначеність можлива прямо діаметральна, - від повного ухвалення, й включення до діяльності, до її уникнення. Традиційно в психологічній науці вона інтерпретується як толерантність/інтолерантність до невизначеності. У цьому плані, закономірним є запитання, - де гарантії того, що створена дослідниками ситуація справді сприйнята піддослідним як невизначена. У цьому плані саме цікавим стає питання необхідних внутрішньоособистісних умовах сприйняття типу ситуацій як невизначеної, і навіть включення цих невизначених ситуацій до системи індивідуального досвіду. Власне установка відношення до цього класу ситуацій і вважатиметься толерантністю до невизначеністю

З часу опису феномена ТН Frenkel-Brunswik (1949), було безліч спроб створення валідної і надійної методики для виміру ТН інтолерантності. Спочатку, толерантність невизначеності була складової шкали упереджень (>H.G.Gough, 1951). Пізніше, було створено ряд спеціалізованих шкал:Budner (1962), Ehrlich (1965), Rydell &Rosen (1966), MacDonald (1970), Norton (1976), Vigano LaRosa (1986), Nutt (1988), McLain (1993).

Здебільшого описаний вище вимірювальний інструментарій це особистісні опитувальники, виниклі виходячи з розуміння їх авторами суті конструкта ТН. Отже, зміст вимірювальних методик відображає усе різноманіття підходів до вивчення толерантності до невизначеності. Так, Frenkel-Brunswik (1949) визначалв толерантність до невизначеності через зв'язок з особливостями сприйняття досліджуваного, Budner (1962) і MacDonald (1970) у їх опитувальниках толерантність до невизначеності визначалась як «тенденцію сприймати невизначену інформацію, як різновид психологічного дискомфорту чи загрози».

На жаль, відсутні чіткі погляди на суті вимірюваного феномена як наслідок, - стандартизованого вимірювального інструментарію, створює низку проблем як методологічного так і прикладного характеру.

Розмитість теоретичних уявлень об'єкт виміру (ТН) породила традицію створення вимірювальної методики під конкретне авторське розуміння суті вимірюваного феномена, що мінімізує можливість зіставлення результатів, отриманого виміру явища за допомогою іншого опитувальника.

Зацікавлення дослідженням толерантності до невизначеності в окремих представників вітчизняній наукової школи виникло понад десять років тому. Проте, не дивлячись на розрізненість зусиль, зараз існують російськомовні адаптації як мінімум трьох вимірювальних шкал.

У 1998 року Е.Г.Луковицька у межах виконання дисертаційного дослідження, зроблена адаптація шкали MSTAT- IМаклейна (McLain, 1993). Вона здійснила переклад пунктів опитування російською мовою, і навіть його перевірку на вибірці з 130 респондентів.

Є дані про успішне застосування MSTAT-I московськими дослідниками у межах емпіричного дослідження особистісного вибору (Леонтьєв Д. А., Мандрикова Е.Ю., 2005).

У 2003 року шкала Баднера (Budner, 1962) було переведено і адаптована Г.У.Солдатовой та її співробітниками.



Розділ 2. Дослідження толерантності до невизначеності учнів старших класів

2.1 Обгрунтування методики дослідження

Для дослідження рівня толерантності до невизначеності учнів старших класів Переяслав-Хмельницької гімназії ми використали опитувальник толерантності до невизначеності С. Баднера (адаптований Г. Солдатовой) (додаток А) [5; 94-96].

Методика представляє з себе перший самостійний опитувальник, направлену на діагностику толерантності до невизначеності. Не дивлячись на значний вік цього опитувальника, він не втратив актуальності, як проста методика, для діагностика важливої особистісної якості, опитувальник досі використовується в широкому спектрі задач - від професіонального консультування до психотерапевтичної роботи.

С. Баднер один із найвідоміших авторів опитувальників для діагностики толерантності до невизначеності, він розумів ТН в контексті теорії особистісних якостей і говорив про толерантність до невизначеності, як про «тенденцію сприймати невизначені ситуації як джерело загрози». В подальшому опитувальник Баднера використовувався при створені нових, так перевірка опитувальника і публікація шкали Райделла і Розена в 1966 році, виконана МакДональдом, дала поштовх у роботі Киртона, який на вибірці в 600 чоловік провів дані методики і виявив, що інтолерантність прямо поєднана з догматизмом, ригідністю і консерватизмом.

У 2008 року опитувальник Баднера (Budner, 1962) був переведений і адаптований Г.У.Солдатовой та Л.І. Шайгеровой. Дані отримані Г.У.Солдатовой під час дослідження, у якому брали участь психологи, лікарі і інженери міста Москви свідчать про валідність та надійність адаптованого варіанту опитувальника.

Опитувальник С. Баднера включає в себе 16 питань, об'єднаних в три шкали, а також загальний показник інтолерантності до невизначеності. У роботах дослідників виділено ряд характеристик невизначених ситуацій, до найбільш поширених та істотних можна віднести новизну, суперечливість, складність, які С. Баднер в своєму опитувальнику виділив як субшкали. Це досить важлива особливість цієї методики, адже є можливість визначення джерела інтолерантності до невизначеності.

Основним показником який досліджується за допомогою даного опитувальника є інтолерантність до невизначеності. Це досить важлива особистісна характеристика, адже людина толерантна до невизначеності, може почувати себе відносно комфортно в ситуаціях високої ентропії. Він здатний продуктивно діяти в незнайомих ситуаціях і при мізерній поінформованості часто бере на себе відповідальність, вміє приймати рішення без сумнівів і боязні не удачі. В незнайомих ситуаціях він бачить можливості розвитку і прояву своїх можливостей.

Якщо людина проявляє високий рівень інтолерантності до невизначеності, це проявляється в схильності сприймати незвичайні і складні ситуації скоріше як небезпеку, чим ту яка дає нові можливості. Відсутність інформації або її обмеженість приносять такій людині дискомфорт. Інтолерантні до невизначеності люди краще почувають себе в знайомому середовищі, і потребують чіткого формулювання, ясних цілей і простих задач.

Виділені С. Баднером субшкали інтолерантності до новизни, суперечливості та складнощів в опитувальнику існують не тільки для уточнення джерела інтолерантності до невизначеності, а також надають можливість дослідити, до яких саме характеристик невизначених ситуацій досліджуваний проявляє толерантне або інтолерантне ставлення і виявити рівень даної особистісної характеристики.

Використання субшкал також дозволяє проаналізувати ті чи інші особистісні реакції, які характерні для досліджуваного в ситуаціях невизначеності.

Так людина яка проявляє високий рівень інтолерантності до новизни досить часто демонструють догматизм, комфортність, ригідність та стереотипність в діяльності та повсякденному житі. Індивиди з високим рівнем толерантності до нового сприймають ці ситуації, не як загрозу, а відкриття нових можливостей потенціалу розвитку особистості в різних аспектах життєдіяльності.

Друга субшкала - рівень інтолерантності до складних ситуацій, тобто до тих, які характеризуються наявністю важкої обстановки, активністю мотивів особистості, порушенням відповідності між вимогами середовища (зокрема соціального) та можливостями людини. Для людини яка проявляє високий рівень інтолерантності до таких ситуацій характерним є уникнення складних завдань, відповідальності та деякий соціальний конформізм. Навпаки толерантний до складнощів індивід готовий прийняти відповідальність, має власну думку, здатна до критичного мислення та адекватно реагує на складнощі.

Остання субшкала інтолерантність до суперечливості, тобто ситуації, які досить важко, або неможливо вирішити. Люди що проявляють високий рівень інтолерантності до подібних ситуацій часто з обережністю( а іноді із страхом) ставляться до пошуку альтернативних рішень, їм притаманна певна необхідність в стандартизованому виборі, повна поінформованість та ясність рішення.

Опитувальник проводився в груповій формі, перед заповненням опитувальника експериментатор зачитує інструкцію до методики: Оцініть, будь ласка, ступінь своєї згоди або незгоди з поданими на бланку твердженнями. Сам опитувальник складається із 16 питань. Кожному питанню відповідає сім варіантів відповіді: Абсолютно незгодний, не згодний, скоріше незгоден, згодний і абсолютно згодний.

Обробка методики також досить доступна та проста: кожній відповіді на непарний пункт присвоюється від 1 до 7 балі («абсолютно незгоден» - 1 бал, «абсолютно згоден» - 7 балів). Кожній відповіді на парний пункт присвоюється реверсивний бал («абсолютно згоден» - 1 бал, «абсолютно незгоден» - 7 балів). Після підраховуємо загальну суму балів, які набрані по всім шістнадцяти питанням. Чим вище цей показник, тим опитаний більш інтолерантний до невизначеності.

Підрахунок суми балів по окремим субшкалах дозволяє виявити основне джерело інтолерантності до невизначеності: новизна, суперечливість, складність.

Інтерпретація отриманих даних отриманих під час обробки результатів методики, загалом і за окремими субшкалами в методиці, достатньо обмежена, адже інтерпретація практично відсутня, так як методика практично призначена для отримання статистичного матеріалу.

В методиці подана таблиця середнього значення і стандартного відхилення загального показника та субшкал, інтерпретація отриманого результату, а також показників субшкал відсутня. За самою методикою можливо лише дізнатись про рівень загального показника чи субшкал, а також оцінити наскільки він є високим, по відношенню до середнього показника за допомогою стандартного відхилення.

2.2 Визначення толерантності до невизначеності як індивідуально типологічної властивості особистості учня старших класів

В нашому досліджені прийняли участь 47 чоловік, які навчаються в 9-10 класах в віці 15-16 років.

Підлітковий вік сензетивний для соціального та емоційного розвитку. Виражена потреба підлітка в емоційній рівновазі підштовхує його до формування свого власного емоційного інтелекту, як можливості розуміння своїх так і чужих емоцій та керування ними. [4; 204].

В свою чергу відсутність навиків успішної взаємодії з соціумом, невміння адекватно інтерпретувати емоційний стан, слабке самокерування та нестриманість стають важкими перешкодами для підлітка в ситуаціях невизначеності, перешкоджаючи вибору конкретних стратегій подальших дій. Тому ми вважаємо, що рівень толерантності до невизначеності у підлітків буде загалом нижчим середнього.

Для розв'язання поставлених у дослідженні завдань використовується: «Опитувальник толерантності до невизначеності С. Баднера» (адаптований Г.У.Солдатовой та Л.І. Шайгеровою)

Результати дослідження: по шкалі інтолерантності до невизначеності середнє арифметичне значення в досліджуваних учнів становить 59.348 балів, середній значення за методикою становить 57.55, різниця складає 1.8 бала, тобто середній показник інтолерантності до невизначеності знаходиться в межах стандартного відхилення.

Було виявлено, що в досліджуваній групі 38 (83 %) опитаних мають середні бали (48-67 балів), 2 (4%) одержали низькі бали (16-48) і 6 (13%) досліджуваних - високі бали (67-112 балів). На коловій діаграмі Рис. 1.1 показані відношення рівнів інтолерантності до невизначеності серед групи досліджених старшокласників.

Рис. 2.1 Показник рівня інтолерантності до невизначеності



За допомогою субшкал було виявлено, що середній рівень інтолерантності до невизначеності, за субшкалою новизни становить: 13.879, це середній показник. В досліджуваній групі 33 (72 %) опитаних мають середні бали (11-20 балів), 11 (24%) одержали низькі бали (11-4) і 2 (4%) досліджуваних - високі бали (20-28 балів).

За субшкалою складнощі: середній показник 32.409, тобто не перевищує середній рівень. В досліджуваній групі 35 (76%) опитаних одержали середній рівень (23-35 балів), 0 отримали низькі показники і високий рівень 11 (24%) досліджуваних (35-63 бали).

За субшкалою суперечливість середнє значення13.098, в межах стандартного середнього показника. Серед опитаних 31(67%) отримали середні результати (8.5-15), 4 (9%) мають низькі показники (8.5-3 бали) і високий рівень інтолерантності у 11 (24%) опитаних (15-21 балів).

Табл. 1.1 Показники інтолерантності до невизначеності

Показники	Інтолерантність	Новизна	Складнощі	Суперечливість
Низький	2 (4%)	11 (72 %)	0	4 (9%)
Середній	38 (83 %)	33 (24%)	35 (76%)	31(67%)
Високий	6 (13%)	2 (4%)	11(24%)	11 (24%)

На таблиці 1.1 представлені статистичні результати проведення опитувальника толерантності до невизначеності С. Баднера, які свідчать проте, що інтолерантність до новизни серед опитаних не являється джерелом інтолерантності до невизначеність. Практично більшість досліджуваних отримали вищі результати по субшкалах: складнощі, та суперечливість, за рахунок яких піднявся загальний показник інтолерантності до невизначеності.



Рис 2.2 Показники інтолерантності до невизначеності 9-10 клас гімназії м. Переяслав-Хмельницького

На малюнку 2.2 окремо представлені показники двох різних груп опитаних, а саме 9-го та 10-го класів гімназії м. Переяслав-Хмельницького. Серед опитаних учнів 9-го класу 69% отримали середні результати, 5% мають низькі показники і високий рівень інтолерантності у 26% опитаних. В подібних умовах учні 10-го класу демонструють інші показники: 92% отримали середні результати, 4% мають низькі показники і високий рівень інтолерантності також мають 4% опитаних. Середній арифметичний рівень в 10-го класу становить 57.592 бали, а 9-го 61.105, що вище на 3.5 бала.

За показниками субшкал розподіл інтолерантності які свідчать проте, що інтолерантність до новизни серед опитаних не являється джерелом інтолерантності до невизначеність. Практично більшість досліджуваних отримали вищі результати по субшкалах: складнощі, та суперечливість, за рахунок яких піднявся загальний показник інтолерантності до невизначеності.



Список використаної літератури

1. Лекторський В.А. О толерантности, плюрализме и критицизме // вопросы философии. -1997. -№11. -С.46-54.

2. Волошина О. В. Педагогічні умови виховання толерантності у підлітків старшого віку в позакласній роботі : дис. канд. пед. наук : 13.00.07 / Оксана Василівна Волошина. - Вінниця, 2007. - 197 с.

3. Мацковський М. Толерантность как обьект социологического исследования / М. Мацковский // Век толерантности : науч.-публицист. вестн. - М.: МГУ, 2001. - Вып. 3-4. - С. 34-41.

4. Люсин Д. В., Ушаков Д. В. Социальный интелект: Теория, измерение, иследования. М.: Институт психологи РАН, 2008.

5. Психодиагностика толерантности личности. Под редакцией Г.У. Солдатовой, Л.А. Шайгеровой. -- М.: Смысл, 2 0 0 8 . - 172 с .

6. Василюк Ф. Є. Психология Переживания (анализ преодоления критических ситуацій) . --М., 1984.

7. Практикум по психодиагностике и исследованию толерантности личности. / Под ред. Г.У. Солдатовой, Л.А. Шайгеровой. - М.: Изд-во МГУ им. М.В. Ломоносова, 2003.

Размещено на Allbest.ru