Особливості діяльності вищих навчальних закладів різних типів і рівнів акредитації в умовах правової держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості діяльності вищих навчальних закладів різних типів і рівнів акредитації в умовах правової держави

План

Вступ

1. Типи вищих навчальних закладів та основні напрями їх діяльності

2. Сутність акредитації

3. Порядок проведення акредитації

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Основною ланкою у сфері освіти є навчальний заклад. Потреба у вищих навчальних закладах незалежно від форм власності та їх мережа визначаються Кабінетом Міністрів України.

Регулювання суспільних відносин у сфері освіти (у сферах навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України) здійснюється відповідно до законодавства України про освіту.

Серед гуманітарних сфер на сьогодні саме освіта в Україні має найбільш потужну законодавчу базу, тобто є однією із найкраще регламентованих сфер діяльності. Прийнято Закон України «Про освіту» та профільні закони України «Про професійно-технічну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про дошкільну освіту», «Про вищу освіту» та ін. Ці нормативно-правові акти встановлюють правовий статус навчальних закладів, засади наукової, навчально-виховної, господарської діяльності, порядок ліцензування, атестації, акредитації в системі освіти, регламентують діяльність громадського самоврядування, міжнародну співпрацю в галузі освіти тощо.

Організація навчального процесу здійснюється навчальними підрозділами навчального закладу. Навчальний процес у навчальних закладах - це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньому або кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти.

Він має організовуватися з урахуванням можливостей сучасних інформаційних технологій навчання та орієнтуватися на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до змін і розвитку в соціально-культурній сфері, в галузях техніки, технологій, системах управління та організації праці в умовах ринкової економіки.

Форми навчання в навчальних закладах здійснюється за такими формами: денна (стаціонарна), вечірня, заочна (дистанційна), екстернат. Можливе також й поєднання різних форм навчання.

У сучасних умовах, коли студенти змушені поєднувати навчання з працею, необхідно звернути увагу на таку форму навчання, як екстернат. Нагадаємо, що екстернат є особливою формою навчання осіб, які мають відповідний освітній (кваліфікаційний) рівень, для здобуття ними певного рівня освіти або кваліфікації шляхом самостійного вивчення навчальних дисциплін і складання у вищому навчальному закладі заліків, екзаменів та інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом. Доцільно напевно розробити спеціальні методичні посібники для навчання за цією формою для оптимального її використання.

Особливої уваги потребує післядипломна освіта, що є формою спеціалізованого вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення й оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

У сучасних умовах проблема перепідготовки і перекваліфікації кадрів стає особливо актуальною. Вбачається за доцільне при розробленні окремого проекту закону про безперервну освіту передбачити подібну класифікацію форм такої освіти. Слід закріпити права кожної особи на безперервну освіту, вимоги до такої освіти, механізми забезпечення належної якості та рівня підготовки в закладах такого типу.

1. Типи вищих навчальних закладів та основні напрями їх діяльності

Основні напрями діяльності вищого навчального закладу наступні:

- підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;

- підготовка та атестація наукових, науково-педагогічних кадрів;

- науково-дослідна робота;

- спеціалізація, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів;

- культурно-освітня, методична, видавнича, фінансово-господарська, виробничо-комерційна робота;

- здійснення зовнішніх зв'язків.

Вищий навчальний заклад у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України,

Указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міністерства освіти і науки України, галузевих міністерств і відомств.

Теперішнього часу в Україні функціонують наступні типи вищих навчальних закладів:

1. Університет (класичний університет) - багатопрофільний вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямів науки, техніки і культури за освітньо-професійними програмами всіх рівнів, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність серед населення, має розвинуту інфраструктуру наукових та науково-виробничих установ і підприємств, високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення такої діяльності. Наразі в Україні діють як класичні, так і технічні, економічні, медичні, аграрні, педагогічні та інші університети, які здійснюють багатопрофільну підготовку висококваліфікованих фахівців з вищою освітою у відповідній галузі.

2. Академія - вищий навчальний заклад, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів в окремо визначеній галузі знань або виробництва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

3. Інститут - вищий заклад освіти, який функціонує самостійно або є структурним підрозділом університету, академії, інститут здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певній галузі науки, виробництва, освіти, мистецтва і культури, проводить на належному рівні наукову та науково-виробничу діяльність, має високий кадровий і матеріально-технічний потенціал.

4. Консерваторія (музична академія) - вищий навчальний заклад, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у галузі мистецтва і культури музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін. Консерваторія проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення. Навчання в консерваторії повинно забезпечувати всебічну теоретичну і практичну підготовку музикантів до професійної виконавської і педагогічної діяльності.

5. Коледж - самостійний вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста з одного (кількох) споріднених напрямів підготовки або спеціальностей, має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу.

6. Технікум (училище) - вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста, має необхідний кадровий потенціал та матеріально-технічну базу. навчальний заклад освіта акредитація

Традиційно вищі навчальні заклади третього та четвертого рівнів акредитації мають свої підрозділи - інститути, факультети, кафедри, бібліотеки, наукові лабораторії, філії тощо.

Факультет - основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням вченої ради вищого навчального закладу за умови, що до його складу входить не менше трьох кафедр і на ньому навчається не менше 200 студентів денної (очної) форми навчання. Керівництво факультетом здійснює декан, який в залежності від кількості студентів може мати заступників.

Кафедра - це базовий структурний підрозділ ВНЗ, що проводить навчальну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін, і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням вченої ради ВНЗ за умови, що до її складу входить не менше п'яти науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання.

У вищих навчальних закладах І та II рівнів акредитації структурними підрозділами є відділення і предметні (циклові) комісії. Керівництво вищим навчальним закладом згідно Закону України "Про вищу освіту" здійснює ректор (президент), директор, начальник та ін. Помічниками ректора є проректори з певних напрямів діяльності (навчальної, наукової, виховної, соціально-економічної тошо).

Навчання у вищих навчальних закладах здійснюється за такими формами: денна (очна), вечірня, заочна, дистанційна, екстернатна. До основних посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього та четвертого рівнів акредитації належать: асистент, викладач, старший викладач, доцент, професор, директор бібліотеки, науковий працівник бібліотеки, завідувач кафедрою, декан, проректор, ректор.

У сучасних умовах головними завданнями вищого закладу освіти постають наступні:

1) проведення освітньої діяльності, яка зосереджує в собі навчальну, виховну, науково-дослідну, культурну, науково-методичну діяльність;

2) забезпечення набуття випускниками знань та умінь з конкретного наукового напрямку та підготовка їх до професійної діяльності;

3) проведення наукових досліджень або творчої, мистецької діяльності як основи підготовки майбутніх фахівців до науково-технічного і культурного розвитку держави;

4) забезпечення умов для оволодіння системою знань про людину, природу і суспільство; формування соціально зрілої, творчої особистості; виховання морально, психічно і фізично здорового покоління громадян; формування громадянської позиції, патріотизму, власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за свою долю, долю суспільства, держави і людства; забезпечення високих етичних норм, атмосфери доброзичливості й взаємної поваги в стосунках між працівниками, викладачами та студентами;

5) підготовка молоді до самостійної творчої професійної діяльності.

З перетворенням України на самостійну державу освіта стала власною справою українського народу. Розбудова системи освіти, її докорінне реформування мають скласти підґрунтя відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень.

2. Сутність акредитації

У відповідності з Законом "Про вищу освіту" вищий навчальний заклад (далі ВНЗ) є такий освітній або освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певним освітнім та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

ВНЗ можуть бути державної, комунальної, приватної форми власності, або перебувати у власності Автономної Республіки Крим.

ВНЗ державної форми власності засновані державою, фінансуються з державного бюджету і підпорядковуються, як правило, Міністерству освіти і науки України або іншому центральному органу виконавчої влади.

ВНЗ, що перебуває у власності Автономної Республіки Крим заснований органами влади Криму, фінансується з бюджету та підпорядкований органам влади автономії.

ВНЗ комунальної форми власності засновуються місцевими органами влади та підпорядковані їм, фінансуються з місцевого бюджету.

ВНЗ приватної форми власності засновуються на приватній власності і підпорядковуються власникам.

Освітньою є діяльність, яка пов'язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти з видачею відповідного документа.

Акредитація - процедура надання ВНЗ певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Можуть акредитуватись спеціальність, напрям підготовки і весь навчальний заклад.

Акредитація ВНЗ - це державне визнання його статусу (рівня акредитації). Акредитація закладу здійснюється протягом навчального року.

Акредитація спеціальності з певного напряму - це державне визнання відповідності рівня підготовки (перепідготовки) фахівців з цієї спеціальності державним вимогам. Акредитація спеціальності проводиться після (або в період) закінчення терміну навчання фахівців у ВНЗ за цією спеціальністю.

Акредитація здійснюється згідно з "Положенням про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах" (додаток 1). При акредитації проводиться акредитаційна експертиза, для здійснення якої формується експертна комісія, яка діє у відповідності з "Положенням про експертну комісію та порядок проведення акредитаційної експертизи" (додаток 2). Нормативи витрат, пов'язані з проведенням акредитації, встановлені Наказом МОНУ № 321 від 04.06.02 p. (додаток 3).

Акредитованою вважається спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, за якого ВНЗ певного типу отримав у результаті процедури акредитації право провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Напрям, за яким ВНЗ отримав в результаті процедури акредитації право провадити освітню діяльність, є акредитованим.

ВНЗ може бути акредитованим за певним рівнем акредитації, якщо не менше двох третин спеціальностей, за якими ВНЗ провадить освітню діяльність, є акредитованими за цим рівнем.

Рівень спроможності ВНЗ певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, визначається рівнем акредитації. Закон "Про вищу освіту" (ст.24) встановлює чотири рівня акредитації ВНЗ.

ВНЗ першого рівня акредитації здійснює підготовку фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Це технікуми, училища або структурні підрозділи ВНЗ третього або четвертого рівнів акредитації.

ВНЗ другого рівня акредитації готує фахівців як за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, так і за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра. Це коледжі або структурні підрозділи ВНЗ третього та четвертого рівнів акредитації.

ВНЗ третього рівня акредитації мають право готувати фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра та спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра. Це інститути, консерваторії.

ВНЗ четвертого рівня акредитації здійснюють підготовку бакалаврів, спеціалістів та магістрів. Це університети, академії, консерваторії (музичні академії) або інститути.

ВНЗ має право видавати документ про вищу освіту державного зразка тільки з акредитованого напряму або спеціальності.

Діючі Критерії та вимоги до акредитації підготовки фахівців відповідних рівнів, що затверджені рішенням ДАК від 23 листопада 1999 року, наведені в додатку 4.

З моменту реєстрації в Міністерстві юстиції України набувають чинності нові Нормативи та вимоги для акредитації підготовки фахівців з вищою освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

3. Порядок проведення акредитації

Порядок проведення акредитації регламентований "Положенням про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах" (додаток 1).

Акредитація проводиться з ініціативи навчального закладу. Акредитація ВНЗ в цілому або окремої спеціальності

складається з таких етапів:

1. Проведення самоаналізу. Самоаналіз діяльності ВНЗ або спеціальності проводиться у рік проведення акредитації. Структура і зміст звіту про самоаналіз наведені далі.

2. Подання заяви про проведення акредитаційної експертизи (додаток 5) та матеріалів акредитаційного самоаналізу до управління ліцензування та акредитації МОН України. На кожну спеціальність, що акредитується, формується окрема справа. У разі акредитації ВНЗ за певним рівнем до МОН подається заява і загальний звіт про самоаналіз діяльності ВНЗ за формою, що наводиться нижче (див. додатки).

3. Управління ліцензування та акредитації МОН у 10-денний термін проводить попередню експертизу і у разі відповідності поданих матеріалів вимогам формує склад експертної комісії МОН для перевірки стану справ на місці.

4. Навчальний заклад перераховує на рахунок ДАК кошти на організаційне забезпечення проведення акредитації відповідно до нормативу, встановленого МОН за погодженням з Мінфіном (24 неоподаткованих мінімуми).

5. Після переведення платежу на рахунок ДАК, МОН видає наказ про проведення експертизи та направлення експертів до ВНЗ. Відшкодування витрат на відрядження та оплату експертів у відповідності до пп. 1.12-1.14 "Положення про експертну комісію та порядок проведення акредитаційної експертизи" (додаток 2) здійснюється на місці безпосередньо навчальним закладом, що заявив про свого акредитацію на підставі наказу №321 МОН від 04.06.02 p. (додаток 3).

6. Проведення експертами МОН акредитаційної експертизи ВНЗ та підготовка експертних висновків. Якщо акредитаційна експертиза здійснюється у рік першого випуску фахівців, вона, як правило, проводиться в два етапи. Перший етап має місце після закінчення теоретичного навчання і включає заміри залишкових знань і всі інші перевірки діяльності ВНЗ. На другому етапі експертна комісія бере участь у роботі Державної екзаменаційної комісії, після чого робиться остаточний висновок щодо акредитації спеціальності- Якщо ВНЗ вже випускає фахівців даної спеціальності, то експертиза проводиться в один етап після закінчення терміну теоретичного навчання з обов'язковою перевіркою дипломних проектів (робіт) та аналізом роботи Державної екзаменаційної комісії за попередні роки.

7. За результатами експертизи експертна комісія готує мотивований висновок про можливість акредитації ВНЗ (спеціальності), ознайомлює його під підпис з керівництвом ВНЗ і залишає у ВНЗ копію висновку. Голова експертної комісії у тижневий термін після закінчення роботи передає експертний висновок до ДАК. Також ВНЗ передає до ДАК акредитаційну справу, доповнену матеріалами перевірки (м. Київ, вул. Металістів, 7-а, т.241-66-63).

8. Розгляд справи на експертній раді ДАК у присутності представників ВНЗ. Підготовка проекту рішення на засідання ДАК.

9. Розгляд справи на засіданні ДАК. Відсутність представників ВНЗ не може бути причиною неприйняття рішення.

10. Затвердження рішення ДАК Міністерством освіти і науки України.

11. Оформлення в ДАК сертифіката про акредитацію.

Висновок

Акредитація - це підтвердження певного рівня якості освітніх послуг, а також їхньої відповідності потребам окремих професійних галузей у країні. Саме вона є підставою для продовження терміну дії ліцензії. За результатами акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів видаються сертифікати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Список використаної літератури

1. Курко М. Н. Особливості утворення навчальних закладів усіх типів і рівнів акредитації в Україні / М. Н. Курко // Право і суспільство. -- 2010. -- № 5. -- С. 129-135.

2. Курко М. Н. Роль вищої освіти в умовах становлення правової держави / М. Н. Курко // Форум права. -- 2010. -- № 2. -- С. 224-230.

Размещено на Allbest.ru