Розвиток творчих здібностей школярів в позаурочний час

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості організації дозвіля дітей в позаурочний час

1.1 Дозвіллєва діяльність, її види

1.2 Роль педагога-організатора в організації дозвілля дітей в позаурочний час

1.3 Взаємодія школи та позашкільних навчально-виховних закладів в формуванні творчої діяльності школяра

1.4 Роль творчих колективів в становленні творчої особистості дітей та підлітків

Розділ 2. Дослідницько-експериментальна робота з вивчення особливостей організації участі школярів міста у Всеукраїнському конкурсі талантів "Чисті роси" та організації позакласної роботи в Чистоводненської ЗОШ І-ІІ ступенів

2.1 Умови підготовки і проведення шкільного туру Всеукраїнського конкурсу талантів "Чисті Роси"

2.2 Досвід педагога-організатора з організації та проведення виховних заходів в школі

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність теми обумовлена оновленням суспільства, а тим більше його радикальною зміною, а це - суперечливий, складний і тривалий процес, пов'язаний із пошуком нових шляхів, засобів здійснення перетворень в усіх сферах життєдіяльності людей. Усе це зумовлює необхідність творчої участі в цьому процесі всіх членів суспільства, тому що недостатня творча активність, відсутність ефективних стимулів її розвитку та реалізації - основні фактори, які заважають втіленню нових ідей, задумів, нових цільових настанов та орієнтацій. Процеси демократизації і гуманізації суспільства створюють можливість вибору шляхів життєдіяльності його членів, сприятливі умови для творчості кожного. У гуманному цивілізованому суспільстві розвиток особистості, її творчих можливостей стає самоціллю всіх суспільних відносин. Саме тому в умовах духовного відродження суспільства діяльність закладів народної освіти - від дитячого садка до загальноосвітньої школи, потребує конкретних змін, які викликані необхідністю формування суспільно-активної, творчої особистості, що можливо лише при створенні сприятливих умов для всебічного розвитку потенційних можливостей кожної дитини, самореалізації її особистості у навчальному процесі. Вирішення проблеми формування творчої особистості юного громадянина значною мірою залежить від учителя, творча педагогічна діяльність якого стає міцним засобом формування і всебічного розвитку особистості кожної дитини. Проблема становлення творчої особистості вчителя в тій чи іншій мірі висвітлюється в наукових дослідженнях філософій, психологів і педагогів.

Проблема розвитку творчого потенціалу учнів завжди хвилювала вчених-дослідників, педагогів-практиків А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського. Ці прогресивні педагоги вважали, що правильно організований навчально-виховний процес у школі сприяє формуванню в учнів творчого ставлення до навчання, розвитку їх пізнавального інтересу. Завдання школи вони вбачали у вільному розвитку учнів, їх самостійності, активності, у творчому ставленні до застосування знань. Вчитель може впливати на процес формування мислення учня, цілеспрямовано активізувати його творчість.

В. Сухомлинський писав, що у новому суспільстві людина буде настільки закохана у свою справу, що "присвятить їй усі свої творчі сили". Своєчасно знайти, виховати і розвити здібності у вихованців - головне в навчально-виховній роботі [24, с. 45]. В. Сухомлинський звертає увагу на те, що у школі не повинно бути жодного учня, у якого відсутні захоплення, цікавість до певного предмета. Він вважав, що і творча наснага -- потреба, у якій особистість знаходить щастя. Переживаючи духовне задоволення від того, що вона творить, людина по-справжньому відчуває, що вона живе. Творчість є тією живою водою, що вливає нові сили у дітей, допомагаючи їм долати труднощі. Творчість починається там, де інтелектуальні та естетичні багатства, здобуті раніше, стають засобом пізнання, засвоєння, перетворення світу, при цьому людина ніби зливається зі своїм духовним надбанням. Вчителі повинні виховувати учня так, щоб з перших днів перебування у школі він чимось цікавився, розвивав свої творчі здібності, щоб у нього сформувалось певне життєве захоплення. Важливим першоджерелом творчості як самоствердження та самовираження особистості, на думку В.О. Сухомлинського, є слово [24, с. 69]. Творча наснага, що переживається у дитячі роки, починається з того, що слово як духовне багатство особистості стає будівельним матеріалом, з якого дитина щось створює. Твір, казка були першою сферою творчості, в котрій дитина стверджувала свої здібності, пізнаючи себе, переживаючи перше почуття гордості від того, що вона щось створює. Дитяча казка, що складена серед природи, є, на думку В.О. Сухомлинського, цілим духовним світом, що визначає зміст та направленість думок, почуттів, переживань.

А.С. Макаренко у свій час обґрунтував доцільність прогнозування ризику у виховній роботі. Якщо педагог не довіряє творчим силам дитини, робить виховний процес безконфліктним, він ризикує виховати людей безвільних та безвідповідальних. А.С. Макаренко вважає, що не можна загартувати людину, якщо не ставити перед нею важких завдань [18, с. 28].

Г. Ващенко у своїй книзі "Виховний ідеал" [4, с. 45] переймається проблемою гармонійного виховання української молоді. Серед пріоритетних напрямків цього виховання є розвиток творчих здібностей молоді. Він пише: "Молоді покоління не лише засвоюють культурні здобутки, а й рухають культуру вперед. Це можливе лише при наявності розвинених творчих здібностей. Тому школа має приділити увагу розвиткові у молоді спостережливості, пам'яті, творчої уяви і логічного мислення. Не менше уваги має приділяти школа і розвитку у дітей логічного мислення (здібностей аналізу, синтезу, висловлювання, в різних формах індукції, дедукції і аналогії)".

Тому тема дослідження є актуальною і своєчасною.

Об'єкт дослідження - розвиток творчих здібностей школярів.

Предмет дослідження - організація позаурочної діяльності з метою розвитку творчих здібностей.

Мета дослідження - дослідити шляхи розвитку творчих здібностей школярів в позаурочний час.

Завдання дослідження:

1. Опрацювання психолого-педагогічної літератури з теми, визначення ролі дозвілля у розвитку творчих здібностей школярів.

2. Визначити особливості організації позанавчальної виховної роботи з метою розвитку творчих здібностей школярів.

3. Вивчити різноманітність форм позанавчальної виховної роботи для розвитку творчих здібностей.



Розділ 1. Особливості організації дозвіля дітей в позаурочний час

1.1 Дозвіллєва діяльність, її види

Сучасна соціокультурна ситуація характеризується цілим рядом негативних процесів, які намітилися в сфері духовного життя українського суспільства - втратою духовно-моральних орієнтирів, відчуження від культури і мистецтва дітей, молоді і дорослих, істотним зменшенням фінансової забезпеченості установ культури, у тому числі й діяльність сучасних культурно-дозвіллєвих центрів.

Перехід до ринкової системи відносин спричинює необхідність постійно збагачувати зміст діяльності установ культури, методи її здійснення і шукати нові дозвіллєві технології. Основне їхнє завдання полягає в розвитку соціальної активності і творчого потенціалу особистості, організації різноманітних форм дозвілля і відпочинку, створення умов повної самореалізації особистості в сфері дозвілля. На жаль, через соціально-економічні труднощі суспільства, відсутність належної кількості соціально-культурних установ і недостатню увагу до організації дозвілля з боку місцевих органів влади і культурно-дозвіллєвих установ відбувається розвиток різноманітних форм дозвіллєвої діяльності, яка знаходиться за межами соціально-дозвіллєвих інститутів. Вільний час є одним з важливих засобів формування особистості людини. Він безпосередньо впливає і на її виробничо-трудову сферу діяльності, тому що в умовах вільного часу найбільш сприятливо відбуваються рекреаційно-відбудовні процеси, що знімають інтенсивні фізичні та психічні навантаження. Використання вільного часу є своєрідним індикатором культури, кола духовних потреб та інтересів конкретної особистості або окремої соціальної групи.

Як частина вільного часу дозвілля залучає особистість своєю не регламентованістю і добровільністю вибору його різних форм, демократичністю, емоційною забарвленістю, можливістю поєднати фізичну й інтелектуальну діяльність, творчу і споглядальну, виробничу й ігрову. Для значної частини людей соціальні інститути дозвілля є ведучими сферами соціально-культурної інтеграції й особистісної самореалізації.

Практика дозвілля показує, що найбільш привабливими формами дозвіллєвої діяльності є музика, танці, ігри, шоу, КВК, однак не завжди культурно-дозвіллєві центри планують свою роботу, виходячи з інтересів людей. Треба не тільки знати сьогоднішні культурні запити, передбачати їхні зміни, а й уміти швидко реагувати на них, вміти запропонувати нові форми і види дозвіллєвих занять. Тому необхідно виробити диференційовані форми організації дозвілля різних груп населення.

Дозвіллєзнавство - це галузь науки, яка вивчає життєдіяльність, відносини й організацію людей у сфері вільного часу. Вільний час - це не самоціль. Дійсну цінність він набуває лише тоді, коли використовується для всебічного розвитку особистості [7, с. 35]. Вільний час призначений для того, щоб людина мала можливість розкрити себе, піднятися до вищого рівня прояву своїх здібностей, повніше задовольнити свої постійно зростаючі потреби. По суті це такий же зайнятий час, як і години праці на виробництві або в домашньому господарстві. У вільний час ми вчимося, виховуємо дітей, читаємо книги, дивимося телевізор, ходимо в кіно, театр, на концерти, займаємося самоосвітою, спілкуємося з товаришами і друзями, буваємо на природі тощо. При розгляді складових вільного часу, на наш погляд, цілком може бути приведене положення про те, що вільний час являє собою як дозвілля, так і час для більш піднесеної діяльності. Звідси випливає, що не можна ототожнювати поняття "дозвілля" з поняттям "вільний час". Вільний час набуває форми дозвілля, але не зводиться цілком до нього. Для дозвілля насамперед характерні пасивно - видовищні форми проведення вільного часу. У рамках дозвілля в основному здійснюється споживання культури, а не її творення: людина прагне задовольнити свої потреби в насолоді, задоволенні, розвазі. Дозвілля розвиває особистість. Дозвілля - це сукупність занять у вільний час, за допомогою яких задовольняються безпосередні фізичні, психічні і духовні потреби, в основному відновлювального характеру. На відміну від природної основи відновлення сил людини, дозвілля є специфічним, соціальним способом регенерації цих сил.

До дозвілля ймовірніше всього можна віднести такі види занять, як читання, перегляд телепередач, відвідування кінотеатрів, театрів, концертів, спілкування з друзями, заняття спортом, розваги, прогулянки, ігри, пасивний відпочинок тощо. Для занять у години дозвілля характерна в основному самоособистісна спрямованість їхнього змісту.

Слід також зазначити таку закономірність: і в сфері дозвілля, і в сфері більш піднесеної діяльності в кожного з нас виявляється основне заняття. Якраз воно і виступає основою всіх інших видів занять і активно впливає як на їхню тривалість, так і на їхню частоту.

Вільний час має дві складові:

- це час, що використовується на необхідну суспільну, творчу й іншу діяльність;

- це власне дозвілля.

По мірі реалізації сутності вільного часу чи, інакше кажучи, за характером впливу основних видів діяльності на формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості всі заняття учнів можна диференціювати на три основних типи проведення вільного часу учнівської молоді:

· культурно-творчий - набір занять, пов'язаних з ним, характеризується однією загальною ознакою - створення й відтворення матеріальних і духовних цінностей і містить у собі художню й науково-технічну творчість, суспільну діяльність, різні форми самоосвіти;

· культурно-споживчий. При всьому розмаїтті занять цього типу їх поєднує одна загальна властивість - споживання духовних цінностей, що роблять порівняно менший вплив на учнів, ніж їхнє створення чи відтворення (читання книг, газет, журналів, відвідування виставок тощо);

· рекреативний тип, що поєднує різні види відпочинку й розваг: туризм, спорт, відпочинок у компаніях, відвідування танцювальних вечорів, дискотек, кафе.

Наведена типологія відповідає диференціації вільного часу, тому що культурно-творчий і культурно-споживчий тип проводження часу характеризують, головним чином, піднесену творчу діяльність, а рекреативний тип виражає дозвіллєву діяльність [6, с. 48].

Можна виділити такі види дозвіллєвої діяльності:

- пасивний відпочинок як найпростіший рівень дозвілля, то не має перспективних цілей, дозволяє звільнитися від виробничої перевтоми, побути у спокої, психологічно розслабитися; пасивне дозвілля є складовою життя людини;

- розважальне дозвілля включає прогулянки, спортивні та видовищні шоу, відвідування театрів, ігри, рекреаційні заходи і сприяє емоційній та фізичній розрядці; розважальне дозвілля вимагає від людини певної підготовки, вольових зусиль, застосування фізичних та психічних сил;

- пізнавальне дозвілля передбачає активну участь людини у дозвіллєвій діяльності, спілкування в хобі-групах, з однодумцями, формує світогляд людини, розвиває її духовний світ, соціальні зв'язки та творчі уподобання;

- творче дозвілля характеризується духовною насиченістю, соціальною активністю, сприяє культурному збагаченню, створенню нових духовних цінностей.

1.2 Роль педагога-організатора в організації дозвілля дітей в позаурочний час

Сучасний педагог-організатор основну увагу в своїй діяльності має приділяти особистості учня, допомагати і підтримувати учня у його саморозвитку, самовихованні, поєднувати уміння учителя-предметника, соціального педагога, практичного психолога, наставника, старшого товариша, здатного увійти в референтне середовище школяра. Важлива варіативність у діяльності педагога-організатора в залежності від вікової групи учнів (підлітки чи юнацтво), типу школи.

Основними напрямами діяльності педагога-організатора є сприяння розвитку і діяльності дитячих громадських організацій та організація дозвілля учнів.

Центральною фігурою в роботі позашкільних установ дозвіллєвої сфери є педагог-організатор, творча, соціально активна особистість, що уміє нешаблонно мислити, професійно діяти, створювати нові громадські цінності.

Вимоги до педагога, що працює з підлітками в дозвіллєвій сфері діяльності, включають загальні професійні напрями в педагогічній діяльності, обумовлені дозвіллєвою сферою, і вимоги до особистісних якостей.

У навчальному посібнику "Педагогіка" Л.Н. Макарової був запропонований ряд професійних і особистих характеристик, яким повинен задовольняти педагог нового типу. Повністю підтримуючи їх точку зору, дотримуватимемося її у викладі. Під педагогом нового типу розуміється не просто викладач, що транслює знання, "він передусім творить особистість, затверджує людину в людині".

Його характеризують:

- висока цивільна відповідальність і соціальна активність;

- любов до дітей, потреба в спілкуванні з ними, здатність проникнути в їх всесвіт;

- справжня інтелігентність, духовна культура, особиста гідність;

- високий професіоналізм, інноваційний стиль науково-педагогічного мислення, готовність до створення нових цінностей і ухвалення творчих рішень;

- потреба в постійній самоосвіті і саморозвитку і готовність до цього;

-· фізичне і психічне здоров'я, професійна працездатність.

Центральне місце в професіоналізмі педагога займає спрямованість його особистості. У ній виділяють соціально-моральний, професійно-педагогічний і пізнавальний аспекти.

Ідейна переконаність лежить в основі соціальних потреб, моральних і ціннісних орієнтацій, почуття цивільної відповідальності, соціальної активності учителя. В процесі виховання педагог впливає на переконання особи, а це можливо тільки за наявності власних переконань.

Професійна спрямованість педагога включає інтерес до своєї професії, педагогічне покликання, професійно-педагогічні наміри і схильності. Інтерес до професії виражається в позитивному емоційному відношенні до дітей, конкретних видів педагогічної діяльності, в прагненні до опанування педагогічних знань і умінь.

Педагогічне покликання формується в процесі накопичення педагогом досвіду і самооцінки своїх педагогічних здібностей. Основу педагогічного покликання складає любов до дітей.

У професійні якості входять педагогічний обов`язок і відповідальність. В межах своїх прав і компетенції педагог зобов'язаний надати допомогу дітям в будь-яких конфліктних ситуаціях. Кодекс педагогічної моралі зобов'язав педагога пред'являти до себе підвищені вимоги, що є особливо актуальним нині.

Одним з найважливіших вимог, які пред'являє педагогічна професія, відмічає Л.Н. Макарова, являється чіткість професійної позиції її представників. Позиція педагога - це система тих інтелектуальних, вольових і емоційно-оцінних стосунків до світу, педагогічної діяльності, які є джерелом її активності. Вирішальними серед чинників, що впливають на вибір професійної позиції, виявляються професійні установки педагога, індивідуально-типологічні особливості його особи, темперамент і характер.

Л.Н. Макарова дає характеристику типовим ролевим педагогічним позиціям.

Педагог може виступати в якості:

- інформатора, якщо він обмежується повідомленням вимог, норм і так далі (наприклад, потрібно бути чесним);

- друга, якщо він прагне проникнути в душу дитини;

- диктатора, якщо він насильницьки впроваджує норми і ціннісні орієнтації у свідомість вихованців;

- порадника, якщо він використовує обережне умовляння;

- прохача, якщо педагог прохає вихованця бути таким, "як належить", опускаючись, іноді до приниження і лестощів;

- натхненника, якщо він прагне захопити цікавими цілями і перспективами.

Кожна з цих позицій може давати позитивний і негативний ефект залежно від особи вихователя, але завжди дають негативні результати несправедливість і свавілля, підігравання дитині, перетворення його на маленького диктатора або кумира, підкуп, неповагу до особи дитини.

"Опанувати педагогічну професію можна тільки на індивідуально-особовому рівні, коли є можливості для самореалізації особи кожного педагога, тобто для виявлення і розвитку його творчої індивідуальності. Рівень творчості в діяльності педагога відбиває міра використання ним своїх можливостей для досягнення поставлених цілей".

Творчість педагога проявляється при рішенні різноманітних завдань, де вимагаються уміння управляти своїм психічним і емоційним станом, діяти в публічній обстановці (оцінити ситуацію спілкування, притягнути увагу аудиторії, використовуючи різноманітні прийоми) і інше. Творчу особу відрізняє і особливе поєднання особово-ділових якостей, що характеризують її креативність, - здатність створювати оригінальні цінності, приймати нестандартні рішення. Можна виділити наступні ознаки креативності: оригінальність, эвристичность, фантазію, активність, концентрованість, чіткість, чутливість. Педагогові-творцеві властиві також такі якості, як ініціативність, самостійність, здатність до подолання інертності мислення, висока потреба в досягненні цілей, цілеспрямованість, широта асоціацій, спостережливість, розвинена професійна пам'ять.

У практиці соціально-культурної сфери найчастіше використовуються наступні принципи дозвіллєвої діяльності.

Принцип "червоної лінії". Червона лінія - це грань ризику, грань розумного і такого, що допускається. У стосунках співдружності педагога і дітей створюється демократична сфера. Переступивши цю грань ризику, педагог може виявитися в ситуації панібратства.

Принцип "могутньої купки". Дозвілля - це справа колективна. Для того, щоб радість колективної перемоги була для кожного індивідуальна, потрібний відповідний психологічний клімат.

Принцип "фельдмаршала Кутузова". Для того, щоб дотримати цей принцип, необхідно бути терплячим і нічого не робити в ситуаціях, які можуть вирішитися самі.

Роль педагога-організатора полягає в мудрому керівництві: у допомозі, пораді, співпраці. Це, звичайно, важливі завдання і одним із засобів і методів розв`язання цих завдань є учнівське самоврядування, яке, забезпечуючи участь усіх школярів в управлінні справами колективу свого класу та школи, стає моделлю елементів дорослого життя, формою усвідомлення подальшої активної життєвої позиції.

1.3 Взаємодія школи та позашкільних навчально-виховних закладів в формуванні творчої діяльності школяра

Творча діяльність - це сукупність занять, що більш інтенсивно впливають на процес всебічного розвитку особистості, а дозвілля - це сукупність видів діяльності, головним чином, із задоволенням культурних потреб поновлюючого характеру.

У законі України "Про освіту" [12, с. 38 ] йдеться про позашкільне виховання як невід'ємну частину системи освіти й спрямовується воно на розвиток здібностей і талантів учнівської молоді, задоволення її інтересів і духовних запитів.

Сутність позаурочної освіти та виховання як складової частини системи освіти України визначають специфічні умови її функціонування, а саме: диференційованість, динамічність, гнучкість, мобільність варіативність, доступність тощо.

Позаурочна освіта та виховання - процес безперервний. Він немає фіксованих термінів завершення і послідовно переходить із однієї стадії в другу від створення умов, сприятливих для творчої діяльності дітей і підлітків, до забезпечення їх співробітництва у творчому процесі та самостійній творчості, яка і формує потребу особистості в подальшому творчому сприйнятті світу.

Особливість позаурочної виховної роботи полягає в проектуванні таких педагогічних методик та технологій, що могли б якнайповніше допомогти дітям зорієнтуватися і самореалізуватися у складній багатогранній соціокультурній ситуації.

Позаурочна робота передбачає самостійний вибір і використання її суб'єктами доступних для сприйняття різноманітних форм і методів роботи.

Виховна робота в школі базується на історично обумовлених традиціях виховання особистості, створених представниками різних національних спільнот України, суспільних та родинних цінностях, ідеалах і реалізується в позаурочний час у спільній роботі педагогічного та учнівського колективу школи. дозвілля творчий школяр позакласний

Головна мета позаурочної роботи в школі - створення умов для творчого інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей та учнівської молоді у вільний від навчання час, підготовка підлітків до життя в умовах переходу до ринкової економіки, задоволення їх потреб шляхом залучення до науково-експериментальної та дослідницької діяльності.

Мета позаурочної виховної роботи - поглиблення й розширення знань, формування практичних навиків і світоглядних переконань. Цілеспрямована позаурочна діяльність сприяє виробленню звичок поведінки, що відповідають нормам загальнолюдської культури і моралі [9, с. 3].

Позаурочна виховна робота тісно пов'язана з навчальною діяльністю школярів, та, не дивлячись на це, являє собою автономну область навчально-виховного процесу. У цій сфері діяльність школярів відзначається більшою самостійністю, творчістю, індивідуальністю тощо.

Творче начало є основною рисою, яка визначає життєздатність і результативність вчинків і дій людей в умовах реальної дійсності. У зв'язку з цим мета освіти і виховання пов'язується з формуванням творчої особистості, котрій притаманне гостре почуття нового, повна самореалізація сил і здібностей в діяльності і спілкуванні; всебічне пізнання і самопізнання власного "Я", інтенсивний розвиток духовного потенціалу в цілому, а не лише у сфері покликання; гармонія між самопізнанням, самовираженням, самоутвердженням і саморозвитком.

Проблема педагогічної творчості набуває особливого значення у зв'язку з інтеграцією освіти: школі потрібен вихователь з творчим мисленням, який не замикається лише на одному предметі, здатний зв'язати його з іншими навчальними дисциплінами, з наукою в цілому, із завданнями виховання в ім'я цілісного розвитку особистості школяра.

Важлива роль у вихованні учнівської молоді належить позакласній роботі, яка забезпечує сприятливі умови для ознайомлення юнаків і дівчат з основами зовнішньої політики України, допомагає педагогам виховувати їх патріотами України, розвиває творчі здібності, активність і самостійну діяльність кожного школяра.

Основними завданнями позаурочної роботи є:

- формування суспільно-громадського досвіду особистості;

- розвиток, стимулювання та реалізація її духовного і творчого потенціалу;

- створення системи пошуку, розвитку і підтримки юних талантів для формування творчої та наукової еліти у різних галузях суспільного життя;

- залучення до особистісно-значущих соціокультурних цінностей, потреба у яких не забезпечується системою базової освіти;

- задоволення потреб особистості у професійному самовизначенні;

- забезпечення соціально-педагогічного захисту неповнолітніх та організація їх дозвілля;

- розвиток психофізичних ресурсів, зміцнення здоров'я, підтримка високої працездатності протягом всього періоду навчання;

- виховання вольових якостей, формування активної життєвої позиції, здорового способу життя засобами фізичної культури та спорту.

Особлива роль у вихованні підростаючого покоління належить школі. Саме в школі молода людина одержує відповідну суму знань, тут формується її характер, воля і світогляд. По суті виховання учнів потрібно розуміти як цілеспрямований, систематичний дійовий вплив всіма прийомами педагогічних форм і методів на формування свідомості учнів, на виховання їх в дусі високої відданості Україні, вірності моральним принципам.

Наше суспільство вимагає, щоб сучасна українська школа готувала активних і свідомих творців нового життя, а тому перед нею ставляться нові, більш складні завдання по вихованню підростаючого покоління. Змінюється і оновлюється зміст виховання учнів. Він приводиться у відповідність з новими цілями української школи.

Зміст виховання учнів тісно пов'язаний із змістом всього навчально-виховного процесу школи, становленням гармонійно розвиненої особистості. Він має бути таким, що відображає історію рідного краю, традиції, мистецтво українського народу, культуру нації тощо.

Форми позаурочної роботи -- це види об'єднань, способи організації учнів і педагогів для спільної діяльності після навчальних занять, а також конкретні просвітницько-пізнавальні й виховні акції, розраховані на масову чи диференційовану учнівську аудиторію [17, с. 275].

Слід розрізняти позаурочну (позакласну) виховну роботу в школі і позашкільне виховання. Позаурочною називається різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, яку організовує в позаурочний час педагогічний колектив школи. Позашкільною роботою називають освітньо-виховну діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.

Завдання позаурочної та позашкільної виховної роботи:

а) закріплення, збагачення і поглиблення знань, розширення загальноосвітнього світогляду, формування наукового світогляду, вироблення умінь і навичок самоосвіти;

б) формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей і нахилів;

в) організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг;

г) поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання. Зміст позаурочної та позашкільної роботи: розумове, естетичне, моральне, правове, екологічне, трудове, фізичне виховання; освітньо-пізнавальна діяльність; заняття з праці і техніки та профорієнтаційної роботи; заняття різними видами мистецтва; спортивно-масова робота; ігри та розваги; позакласне читання. Принципи організації позаурочної та позашкільної виховної роботи -- це добровільна участь учнів, розвиток винахідливості і творчості, взаємодія різних форм і видів. Позаурочні об'єднання повинні бути автономними і самобутніми, з наявною провідною ідеєю, добровільними, відкритими, мати самоврядування, комфортний мікроклімат, стиль взаємин дорослих і учнів "на рівних", бути динамічними за складом, співпрацювати з різними позаурочними структурами .

Тематика виховних заходів, які проводяться в школах, свідчить про те, що виховна робота оновлюється, повертається до своїх національних джерел. Так, наприклад, значного поширення набули такі форми, як: сократівські бесіди, шкільний референдум, відкритий мікрофон, публічні лекції, шкільний етичний театр, альтернативні виховні заходи (коли учням надається право вибрати будь-який з кількох запропонованих виховних заходів), "жива газета", "філософський стіл", діалог "Два погляди на один факт", рицарський турнір, свято рідної мови, День матері, цикл лекцій-розповідей "Повернуті імена", захист фантастичних проектів, операції "Турбота" та "Радість людям", турніри ерудитів, збори "Поговоримо про кожного", анкета "Портрет мого класу" та її аналіз, круглий стіл "Дорослі і ми", вечір авторської пісні "Візьму бандуру", виставка "Світ моїх захоплень", свято "Сила -- грація" та інші.

На практиці позашкільна освіта в Україні забезпечується закладами освіти, культури, мистецтва, фізкультури і спорту тощо. Особливе місце серед них належить позашкільним навчальним закладам, які можуть швидко, мобільно реагувати на зміни, надавати дітям широкі та нетрадиційні можливості для покращання якості їх життя та інтенсивного формування позитивного ставлення до нього і передбачають активну взаємодію та співпрацю дорослих і дітей. У позашкільних навчальних закладах залучення учнів у освітню діяльність відбувається в невимушеному навчально-виховному процесі за вільного вибору особистістю не лише закладу, а й педагогів, відповідно до своїх уподобань, нахилів та інтересів.

Співробітництво педагогів школи з організаторами позашкільного педагогічного процесу - надзвичайно важливий момент. Заняття дітей в гуртках і секціях не повинні бути для вчителів справою тільки позашкільних закладів.

Взаємодія - двосторонній процес, в ході якого зміни відбуваються не тільки в житті вихованців, а й у їхніх вихователів.

Дух взаємодії - у взаємній зацікавленості школи і позашкільного закладу у повноцінному розвитку дітей. Цьому сприяють узгодженість і гармонійність запланованих спільних справ і засобів виховання, повна підтримка дитячих обдарувань і сприяння їх розвитку, наявність аналітичної культури.

Відсутність хоча б одного з цих компонентів взаємозв'язку призводить до втрати виховного авторитету як школи, так і позашкільного закладу . Професіоналізм взаємодії школи і позашкільного закладу починається з усвідомлення їх спільної мети з переходу від стадії з'ясування до стадії точного передбачення шляхів їх налагодження, створення умов подальшого їх розвитку, використовуючи при цьому кожний крок до педагогічної співпраці з іншими впливами, що взаємодіють один з одним і справляють єдиний спільний вплив на особистість [1, с. 26].

Спільна діяльність школи і позашкільних закладів з батьками має на меті розкрити необмежені можливості більш раннього і плідного розвитку дітей у позаурочний час, грамотно показати батькам методику домашньої педагогічної роботи, щодо закріплення особистих здібностей та інтересів дітей: знайомство з науково-популярною літературою, поїздки в музей, бібліотеки, відвідування виставок.

Така спільна робота вчителів і педагогів позашкільних закладів з батьками, надзвичайно важлива тоді, коли діти переживають складні періоди життя.

Головна турбота такої спільної роботи - зробити все для того, щоб дитина і в сім'ї і в позашкільних закладах, і в школі ні на хвилину не залишалася в ізоляції, не допустити того, щоб вона втратила самоповагу. Головним напрямком виховної роботи у позашкільному закладі є забезпечення процесу інтелігенції цілеспрямованих і неорганізаційних виховних впливів на особистість, а також стимулювання розвитку суб'єктивної позиції дитини в цьому процесі, регулювання оптимальних взаємин у системі: "особистість - сім'я - школа - позашкільні виховні інститути - суспільство" [8, с. 54].

1.4 Роль творчих колективів в становленні творчої особистості дітей та підлітків

Творчі колективи мають дуже вагомий вплив на розвиток особистості.

Взагалі динамізм, притаманний сучасній цивілізації, швидка зміна техніки і технології в усьому світі, інтелектуалізація праці, гуманізація та демократизація суспільства зумовлюють зростання соціальної ролі особистості з високим рівнем інтелектуального розвитку і творчих можливостей, здатної до плідної, продуктивної праці, тобто особистості творчої, неординарної.

Творча особистість - це внутрішній вияв людської неповторності, індивідуальності, унікальності, таланту, добропорядності, непересічності, здатності до створення самої себе, до самосприяння як найголовнішої ознаки у ланцюгу "самостійностей", до самореалізації, самоздійснення, готовності до самоуправління як власного перетворювача зовнішніх вимог на контрольовану рівновагу внутрішнього світу, до накопичення досвіду індивідуальної поведінки.

Набуття такого досвіду відіграє важливу роль у становленні творчої особистості.

Видатний педагог В. Сухомлинський називає творчість сутністю життя у світі знань і краси.

І хоча він не давав у своїх працях визначення особистісної творчості, найціннішим є те, що творчість він розглядав як діяльність, у якій розкривається духовний світ особистості, своєрідний магніт, що притягує людину до людини [24, с. 121].

Участь дитини в творчих колективах має вагоме значення в розвитку її особистості. Бажаючи розвинути у дітей певні задатки та здібності, батьки з раннього віку відводять своїх дітей до творчих колективів, де з ними займаються спеціалісти з певного напрямку художньо-естетичної діяльності, таким чином даючи дітям можливість розширити можливості соціалізації.

Деякі діти залучаються в колективі в шкільному віці, коли вже відчувають нагальну потребу займатися тим чи іншим видом діяльності і бачать, що порівняно з однолітками, їхні здібності розвинені більше.

Деяких дітей та підлітків приводять в колективи дорослі, звернувши увагу не тільки на здібності дитини, а й на те, що вони значно перевищують можливості середнього підлітка, тобто підходять під поняття "обдарованість"

Творчі колективи дають змогу обдарованим дітям проявити свої творчі здібності, втілити свої мрії, більше часу проводити зі своїми однолітками або навіть знайти нових друзів, що в подальшому житті може вплинути на професійну орієнтацію підлітка і, як наслідок, отримати відповідну професію.

Розділ 2. Дослідницько-експериментальна робота з вивчення особливостей організації участі школярів міста у Всеукраїнському конкурсі талантів "Чисті роси" та організації позакласної роботи в Чистоводненської ЗОШ І-ІІ ступенів

2.1 Умови підготовки і проведення шкільного туру Всеукраїнського конкурсу талантів "Чисті Роси"

Всеукраїнський фестиваль дитячої та юнацької творчості "Чисті роси" проводиться в рамках Всеукраїнського огляду художньої творчості дітей та юнацтва і започатковується з метою виявлення талановитих і обдарованих дітей та молоді у різних видах мистецтва (хореографічне, циркове, театральне та образотворче мистецтво, музичне виконавство, літературна та композиторська творчість, декоративно-ужиткове мистецтво, художні ремесла, кінотворчість, тележурналістика) та сприяння подальшому розвитку їх обдарувань, залучення юних аматорів до активної участі у мистецькому житті країни та формування творчої еліти України.

Завданнями цього конкурсу є:

· патріотичне виховання дітей та молоді засобами українського мистецтва;

· виявлення і підтримка кращих дитячих та молодіжних художніх колективів і окремих виконавців;

· удосконалення системи науково-методичного та організаційного керівництва процесом художньої творчості, залучення митців, професійних виконавських колективів до творчої співпраці з юними аматорами, надання їм фахової допомоги;

· підвищення професійного та педагогічного рівня керівників дитячих і молодіжних художніх колективів;

· узагальнення та поширення кращого досвіду роботи з дитячими та молодіжними художніми колективами та виконавцями;

· пошук нових форм і методів роботи з ними.

В конкурсі можуть приймати участь учні загальноосвітніх, професійно-технічних і позашкільних навчальних закладів , від 6 років, також конкурс має три вікові категорії, щоб конкурсанти були на рівні зі своїми суперниками та почували себе комфортно у відношенні до інших учасників, перша категорія - від 6 до 10 років; друга - від 11 до14 років; третя - від 16 до18 років.

Учасники можуть проявити себе в таких номінаціях, як художнє виконавство, образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво, художні ремесла, хореографічне, театральне мистецтво, для цього спочатку треба заповнити анкету учасника. Кожен з учасників на свій виступ має певну кількість часу, в зв'язку з номінацією. Наприклад, тривалість виступу в номінації "циркове мистецтво" - 10 хвилин, "кіномистецтво" - 10 хвилин, "образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво, художні ремесла" просто показують свої роботи журі, а журі вже оцінює роботи по окремим критеріям; номінація "літературна творчість" - 10 хвилин, номінація "театральне мистецтво" - 30 хвилин тощо.

Підсумки фестивалю проводяться на кожному етапі. Колективи, виконавці, які стали переможцями 2-го етапу, запрошуються для участі у заключному Гала-концерті. Журі визначає Гран-прі фестивалю і Лауреатів у кожній номінації та в кожній віковій групі.

Учасники нагороджуються відповідними дипломами, переможці - спеціальними призами.

Участь дітей та підліків в фестивалі відбувається за декількома етапами.

1 етап - шкільні відбірні конкурси та заняття в гуртках творчого напряму протягом навчального року. В ході підготовки шкільного етапу на конкурсній основі відбираються учасники, проходять відповідну підготовку. Наприклад, соліст-вокаліст повинен надати до виступу (незалежно від вікової категорії) три твори: пісню а'капела, народну пісню під живий супровід або фонограму-мінус та пісню естрадного або класичного характеру. Таким чином, ми бачимо, що підготовка відбувається серйозна і обдаровані діти дуже активно працюють. Так само і інші жанри мистецтв. Конкурси можуть бути різних напрямків.

До річниці дня народження Т.Г. Шевченка було проведено конкурс на кращого читця літературного твору поета. В конкурсі прийняли участь школярі 5-9 класів. Твори підбиралися за вибором учасників, оцінювалась виразність , емоційність декламування. Кращим учасником конкурсу стала учениця 8 класу - Новикова Валентина. Адміністрація школи запропонувала та рекомендувала прийняти участь Новиковій В. у фестивалі "Чисті роси".

Цей процес контролює заступник директора з виховної роботи, а займається підготовкою шкільного звітного концерту педагог-організатор школи. Переможці мають звання Дипломантів конкурсу: Новикова Валентина (читець віршів), Савалюк Анна та Савалюк Марія (вокал), Пономаренко Наталія та Брагаренко Іван (хореографія), Рєутов Володимир (читець гуморесок),Козаченко Марія (читець віршів), тощо.

Від кожного класу була достатня кількість бажаючих прийняти участь в конкурсі, при цьому спостерігалася активна допомога з боку батьків.

2 етап - районний тур фестивалю-конкурсу "Чисті роси". Діти, які пройшли відбір після шкільного конкурсу, виступають на районному звітному концерті з тими самими творчими номерами, які готували на шкільний етап з урахуванням зауважень, які отримали від комісії. Звіт приймає обласна комісія Гуманітарного Центру розвитку творчості дітей, голова - Бегунович В.І. Переможцями стають діти, які отримують звання Лауреатів ІІІ, ІІ, І ступенів, набравши, відповідно, 13, 14, 15 балів. Учасники, які отримали бали "15К", висуваються на обласний тур фестивалю. В районному звітному конкурсі брали участь: Савалюк Анна та Савалюк Марія (вокал), Рєутов Володимир (читець гуморесок), Пономаренко Наталія та Брагаренко Іван (хореографія).

3 етап - обласний тур фестивалю, де діти-переможці мають змогу проявити свої творчі здібності і отримати визнання на рівні області та країни в ціломую. На жаль, останній раз обласний тур Всеукраїнського фестивалю-конкурсу "Чисті роси" відбувся у 2007 році у м. Южному.

Основним показником роботи школи з обдарованими дітьми є участь та результативність у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі "Чисті роси", який проходить за певним Положенням.

Отже, всеукраїнський фестиваль "Чисті роси" дає обдарованим дітям можливість реалізувати свої здібності, а педагогам - організувати змістовне дозвілля школярів.

2.2 Досвід педагога-організатора з організації та проведення виховних заходів в школі

Проводячи дослідно-експериментальну роботу з учнями Чистоводненської ЗОШ І-ІІ ступенів необхідно було довести наступну гіпотезу: розвиток творчих здібностей школярів залежить від рівня організації позанавчальної діяльності та методів залучення школярів до неї.

Дослідно-експериментальна робота з перевірки гіпотези складалася з констатуючого, формуючого і контрольного етапів експерименту. Базою дослідження стали учні 1-9 класів Чистоводненської ЗОШ І-ІІ ступенів.

Мета експерименту - дослідження розвитку творчих здібностей школярів в процесі реалізації виховних заходів в школі.

Завдання експерименту:

- проаналізувати систему виховної роботи школи та її спрямування на розвиток творчих здібностей школярів;

- вивчити та узагальнити методи організації творчої діяльності дітей;

- дослідити форми виховної роботи, спрямовані на розвиток та формування творчих здібностей дітей та підлітків.

В ході констатуючого експерименту було проведено анкетування учнів 5-7-х класів (38 молодших підлітків) з питань розвитку творчих здібностей шляхом залучення до позакласної та позашкільної роботи.

Анкета містила в собі 10 запитань на які учні мали дати відповіді.

Виходячи з бесід з дітьми та педагогами школи, аналізу результатів анкетування та продуктів творчої діяльності школярів, можна зробити висновок, що рівень творчості молодших школярів знаходиться на середньому рівні. Також слід відмітити, що декілька дітей є визнаними талантами школи - Нікулеско Марина та Пономаренко Наталя, учениці 7 класу. Більшість же школярів мало часу приділяють позакласній діяльності, а дуже багато проводять вдома біля комп'ютера. З цього випливає, що рівень творчої активності учнів 5 класу становить 30%; 6 класу - 40%; 7 класу - 15%; 8 класу - 45%.

Контрольний експеримент, який було проведено з учнями 6 та 7 класів дав наступні результати. Рівень творчої активності учнів 6 класу, що становив на початку констатуючого експерименту 30%, підвищився на 12%, в результаті контрольного експерименту рівень творчої активності учнів підвищився до 42%. Рівень творчої активності учнів 7 класу,що на початку констатуючого експерименту становив 15%, в результаті контрольного експерименту підвищився на 22%, і становить 37%.

Формуючий експеримент включав в себе залучення молодших та старших підлітків до участі в групових та масових заходах творчого характеру. Для цього етапу експерименту були обрані учні 6 та 7 класів.

Відповідно виховного плану школи на грудень-лютий 2015 року було складено план формуючого експерименту з учнями 6 та 7 класів:

проведені групові заходи для учнів 6 та 7 класів, а саме:

- вікторина "Щасливий випадок",

- гра-подорож "Морські глибини",

- брейн-ринг "За здоровий спосіб життя",

- ігрова програма"Шар-Ах Шоу",

- спортивні змагання "Нумо, хлопці!",

- Конкурс до дня закоханих "Мій зможе!" з участю старших підлітків.

Під час участі в цих програмах молодші школярі проявили творчість у виконанні завдань художнього, акторського, вокального та поетичного характеру. Основними прийомами, якими користувалися під час залучення школярів до участі в заходах, були гра, змагання, заохочення та інші.

В 7 класі було проведено такі групові заходи творчого характеру, як "Щасливий випадок", "За здоровий спосіб життя". В ході цих заходів та по їх закінченню було виявлено, що більшість учнів цього класу були більш зацікавлені в участі в брейн-ринзі "За здоровий спосіб життя".

В порівнянні з проведеними груповими заходами творчого характеру та організованим проведенням спортивних змагань між командами учнів 6 та 7 класу, з'ясувалося, що спортивним змаганням учні цих класів надають більшу перевагу, ніж груповим заходам творчого характеру. Особливо цікавим для учнів були конкурси, що впливають на зміцнення фізичного здоров'я. Таке порівняння приводить нас до відповідного висновку, що учні більш ефективним вважають спортивні ігри, ніж творчі конкурси та вікторини.

Але окрім організованого проведення спортивних змагань "Веселі старти", учні також мали можливість взяти участь у масовому заході творчого характеру - в конкурсній програмі до дня Святого Валентина "Мій зможе!". Порівнюючи активність учнів у ході спортивних змагань та підготовку та участь у конкурсній програмі до дня Святого Валентина, з'ясувалося, що старші підлітки досить відповідально ставляться до підготовки масового заходу (допомагають в оформленні зали, підбору номерів художньої самодіяльності), беруть активну участь в конкурсах цього масового заходу, на що впливає гарна атмосфера від вболівальників, які підтримують учасників конкурсної програм.

Таким чином, можна сказати, що молодші та старші підлітки досить активно беруть участь в групових та масових заходах як спортивного, так і інтелектуального, творчого характеру.

Протягом формуючого експерименту було проведено 4 групових та 2 масових заходи за системою КТС (діти самі були ініціаторами, готували, проводили та аналізували заходи, даючи об'єктивну оцінку кожному учаснику).

Результати діагностичної роботи представлені в таблиці 2,.

Як показує статистика, більшість учнів відвідують шкільні гуртки, а саме: "Наше диво калинове" (15), "Спортивне орієнтування" (16), рукодільний (10), "Юні ботаніки" (16), "Юний художник" (12). Окрім шкільних гуртків, учні також відвідують і позашкільні заклади, такі, як Будинок культури (3), сільська бібліотека (4).

Таким чином, беручи до уваги результати експерименту, можна сказати, що рівень творчої активності учнів залежить не лише від їхньої активної участі в заходах групового та масового характеру, а й від того, яким чином ведеться підготовка учнів до цих заходів з боку педагога-організатора, керівників гуртків, від кваліфікації педагогів та їх бажання досягти певних результатів. Ці досягнення виявляються в нагородженні грамотами, кубками та медалями.

Команди Чистоводненської ЗОШ І-ІІ ступенів були нагороджені грамотами за:

- участь в природоохоронній пропаганді (номінація "Екологічна казка") 2011 р.

- ІІ місце в спартакіаді з футболу (юнаки) 2011 р.;

- І місце у конкурсі тематичних газет "Котигорошко" 2010 р.;

- ІІІ місце в номінації "Чисті роси" гурт "Перлина" 2012 р.;

- ІІІ місце в районному фестивалі-конкурсі "Молодь обирає здоров'я" -команда "Екологи" 2012 р.

Отже, по закінченню контрольного експерименту можемо сказати, що рівень творчої активності учнів щоразу підвищується. Найефективнішим відвідування шкільних та позашкільних гуртків є серед учнів 5-8 класів, а менш активним - в учнів молодшого шкільного віку та у старших підлітків.

Висновки

Проведене теоретичне і експериментальне дослідження, присвячене визначенню розвитку творчих здібностей дітей, дозволило розв'язати поставлені задачі і сформулювати основні результати дослідження. Для визначення напряму роботи по дослідженню організації діяльності учнів в позаурочний час молодшого, середнього і старшого шкільного віку і визначення його показників були використані наступні методи діагностики: анкетування, бесіда, спостереження, кількісний аналіз результатів досліджень, якісний аналіз результатів дослідження.

Основні поради щодо організації творчої діяльності школярів в позаурочний час:

· використання різноманітних форм та методів організації навчальної діяльності для актуалізації суб'єктивного досвіду учнів;

· створення атмосфери, що сприяє зацікавленості кожного учня в роботі колективу;

· стимулювання учнів до розмірковування, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, дати неправильну відповідь;

· використання в процесі роботи дидактичного матеріалу, що дозволяє учню обирати найбільш прийнятні для нього види і форми роботи;

Виявлення інтересів і здібностей дитини - справа дуже складна, але дані, які отримані в ході такої діагностичної роботи, надають педагогу можливість ознайомитися з первинною інформацією щодо спрямованості інтересів школярів та молоді. А це в свою чергу, дозволяє педагогу більш об'єктивно розглядати здібності та характер дитини з високим рівнем творчої активності.

Під час вивчення спрямованості інтересів школярів та молоді слід враховувати той факт, що інтереси у більшості дітей диференційовані, не чітко та часто не досить стійкі.

Але без отримання інформації щодо спрямованості інтересів дитини виховний процес стає не можливим.

Список використаної літератури

1. Альтшуллер Р.С. Формы организации внеклассных занятий, 1975. - №4. - С. 22.

2. Безрукова В.С. Все о современном уроке в школе: проблемы и решения. Книга 3: Здоровьесберегающий урок. - М.: Сентябрь, 2006. - 176 с.

3. Бурлака Я.І., Вихрущ В.О. Про форми організації навчальної діяльності школярів. // Рад. школа. -- 1984. -- №5. -- С. 39.

4. Ващенко Г. Виховний ідеал. Підручник. - Київ, 1994. - 324 с.

5. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. - К.: Вид.центр "Академія", 2001. - 576 с.

6. Воспитательная работа в школе / Под ред. Л.В. Кузнецовой. - М., 2002. - 203 с.

7. Воспитание школьников во внеурочное время / Под ред. Л.К. Балясной. - М., 1980. - 141 с.

8. Григоренко Ю.Н. Кострецова У.Ю. Кипарис: Учебное пособие по организации детского досуга в лагере и школе. М.: Педагогическое общество России, 2002р. - 238 с.

9. Довідник педагога-організатора (навчально-методичний посібник). Рівне. 2001. - 135 с.

10. Дьяченко В.К. Общие формы организации процесса обучения. - Красноярск, 1984. - 184 с.

11. Зайчекно І.В. Педагогіка: Навч. посібник. - Чернігів, 2003. - 528 с.

12. Закон України "Про позашкільну освіту", 2009. - 13 с.

13. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. - М.: Педагогика, 1985. - 367 с.

14. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. - К., 1997. - 142 с.

15. Кон И. Открытие Я. - М., 1978. - 121 с.

16. Кульчицька О.І. Творчі здібності та особливості їх прояву в дитячому віці. // Обдарована дитина, №1, ред. Моляко В.О., К. - 2000. - 25 с.