Державні освітні стандарти нового покоління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державні освітні стандарти нового покоління

Серед найсучасніших освітніх технологій, що активно заявили про себе наприкінці XX століття і набули сьогодні помітного поширення в розвинутих країнах світу є дистанційні технології навчання, які підтримують і забезпечують дистанційну освіту (ДО). Відбувається перерозподіл світового освітнього простору і ДО відіграє в цьому процесі провідну роль, суттєво урізноманітнюючи ринок освітніх послуг.

Можна вказати на два визначальні чинники (явища), які спричинили появу і розвиток сучасних форм ДО (електронної ДО).

Перший з них - це об'єктивні тенденції глобалізації світу, підвищення динаміки соціально-економічного розвитку суспільства і, як результат, поява нових потреб тих, хто навчаються, щодо характеру отримання за цих умов якісної освіти. Нова освітня парадигма, що визначила і задекларувала принципи відкритої освіти, була реакцією системи освіти на виклик цього чинника. [1] навчання освіта дистанційний

Відповідні зміни відбуваються й у вітчизняній освітній системі.

Провідними тенденціями розвитку неперервної освіти в Україні є:

* орієнтація на особистість (у розумінні діяча суспільного розвитку, свідомого індивіда, який посідає певне становище у суспільстві та виконує певну громадську роль);

* відкритість та доступність цієї системи не тільки кожній людині, але й на зрізі кожного ступеня освіти;

* гнучкість освітньої системи у виборі стилю, типу набуття людиною знань, умінь і навичок (наявність таких форм, як дистанційна, заочна, вечірня тощо);

* створення цілісного "освітнього простору" (через мережу засобів масової інформації, бібліотек і т. і.) [2]

Другий - це бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), їх всебічне впровадження практично у всі сфери життєдіяльності людини, необхідність, у зв'язку із цим, широкого застосовування ІКТ в освітній практиці як засобу навчання і предмета вивчення. Посиленню впливу цього чинника на характер і темпи розвитку ДО, в першу чергу, сприяли особливості і досягнутий рівень розвитку методів і засобів ІКТ (персональних комп'ютерів та інших комп'ютерно-орієнтованих засобів навчання, засобів і технологій формування і доступу до інформаційних електронних джерел інформації, мережі Інтернет, локальних і корпоративних комп'ютерно-технологічних платформ організації транспорту навчальних інформаційних об'єктів) при одночасному поступовому і невпинному зниженні вартості як самих засобів ІКТ (в першу чергу, засобів індивідуального користування), так і вартості телекомунікаційних послуг. [1]

9 січня 2007 року набув чинності Закон України "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки". Серед низки основних напрямків розвитку інформаційного суспільства в контексті концепції неперервної освіти слід відзначити наступні:

· забезпечення вільного доступу населення до телекомунікаційних послуг, зокрема до мережі інтернет, ІКТ та інформаційних ресурсів;

· створення загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів…;

· надання кожній людині можливості для здобуття знань, умінь і навичок з використанням ІКТ під час навчання, виховання та професійної підготовки.

З 2011 року почала діяти Державна цільова програма "Сто відсотків", метою якої є впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій, створення умов для поетапного переходу до нового рівня освіти на основі зазначених технологій.

Проблему передбачається розв'язати шляхом:

· розроблення нормативно-правового та науково-методичного забезпечення впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій;

· оновлення змісту, форм і методів викладання навчального предмета "Інформатика";

· забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів сучасними навчальними комп'ютерними комплексами та системними і прикладними програмними продуктами;

· надання загальноосвітнім навчальним закладам швидкісного доступу до Інтернету з використанням сучасних технологій під'єднання для високоефективного доступу до освітніх ресурсів;

· удосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у сфері впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес, забезпечення стовідсоткового володіння такими знаннями усіма педагогічними працівниками;

· створення системи дистанційного навчання дітей з обмеженими можливостями та дітей, які перебувають на довготривалому лікуванні;

· створення системи веб-сайтів усіх загальноосвітніх навчальних закладів для опублікування кращих освітянських надбань, підтримки колективної та індивідуальної комунікації, формування мережних професійних об'єднань;

· формування єдиного освітнього середовища, забезпечення інформаційної інтеграції освітніх ресурсів, інформаційної безпеки та централізованого фільтрування несумісного з навчальним процесом контенту.

14 березня 2011 року міністр освіти та науки України Дмитро Табачник під час зустрічі з педагогами та студентами полтавських ВНЗ зазначив що вже за 4 роки дистанційне навчання можуть запровадити в усіх школах України. "Тоді ми забудемо, що таке карантин, що таке зупинка занять, тому що кожна дитина зможе працювати на відстані", - сказав Табачник.[4] навчання освіта дистанційний

Орієнтація на запровадження дистанційного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах освіти підтверджена і в Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, а саме: "Формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів, зміст якої є інтегративним, відбувається у результаті застосування під час вивчення всіх предметів навчального плану діяльнісного підходу. Навчальними програмами обов'язково передбачається внесок кожного навчального предмета у формування зазначеної компетентності."[5]

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392 "Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти", рішення колегії Міністерства освіти і науки від 27 серпня 2013 року протокол № 4/1-2 та з метою модернізації змісту загальної середньої освіти МОН України 21 жовтня 2013 року було затверджено Концепцію профільного навчання у старшій школі. Важливу роль в реалізації концепції відіграє дистанційне навчання, як форма організації навчального процесу. Так, розглядаючи моделі організації профільного навчання зазначається, що в моделі "Опорна профільна школа" перспективним є використання дистанційної форми навчання, реалізації моделі "Районна мережева організація профільного навчання" передбачає широке використання дистанційних курсів.

Однією з основних умов реалізації зазначеної концепції є підготовка педагогічних кадрів та перманентне навчання керівників профільних шкіл у системі післядипломної педагогічної освіти. Готовність педагогів до переходу на профільне навчання пов'язана з підготовкою і підвищенням кваліфікації педагогічних кадрів для профільної школи.

Виділяють три показники готовності педагогів до переходу на профільне навчання: мотиваційну готовність, рівень кваліфікації і компетентність у сфері розв'язання завдань старшої школи.

Нові вимоги до вчителя в умовах переходу до профільного навчання диктують необхідність подальшої модернізації педагогічної освіти та підвищення кваліфікації діючих педагогічних кадрів. [6]

З метою забезпечення розвитку неперервної педагогічної освіти в Україні та на виконання Указу Президента України від 25 червня 2013 року №344 "Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року" наказом МОН від 14.08.2013 р. № 1176 затверджено галузеву Концепцію розвитку неперервної педагогічної освіти.

В концепції зазначається, що розвиток неперервної педагогічної освіти має бути спрямований на модернізацію на всіх рівнях освіти змісту, форм, методів та технологій навчання відповідно до вимог інформаційного громадянського полікультурного суспільства.

Одним із шляхів забезпечення неперервності розвитку педагогічної освіти є запровадження інноваційних форм організації професійної підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, зокрема: центрів педагогічної майстерності, педагогічних майстерень, майстер-класів, у тому числі в режимі відеоконференцзв'язку, корпоративного навчання, дистанційного, ситуаційного і контекстного навчання, проектних методів, партнерського навчання тощо.[3]

На регіональному рівні триває реалізація проекту "Мобільне навчання у відкритому інформаційному середовищі". Одним із шляхів його практичної реалізації є інноваційна модель відкритого освітнього простору "Веб-колегіум креативної педагогіки", який успішно функціонує другий рік. Ця інновація була відзначена дипломом переможця V Міжнародного фестивалю педагогічних інновацій у 2013 році і занесена до Всеукраїнського банку інновацій. У 2013 році було проведено понад 130 вебінарів з різних напрямків педагогічної діяльності.

Таким чином в державних освітніх стандартах в умовах інформаційного суспільства дистанційне навчання як форма організації навчального процесу посідає одне із провідних місць. Впровадження цієї форми навчання є вимогами часу, підтверджено низкою державних документів в галузі освіти і відповідає новій освітній парадигмі, яка полягає у необхідності забезпечення рівного доступу до якісної освіти для всіх тих, хто повинен навчатися, хто має бажання, потребу навчатися впродовж життя і хто має для цього можливості. [7]

Джерела інформації

1. Технологія створення дистанційного курсу: Навчальний посібник / За ред. В.Ю. Бикова та В.М. Кухаренка - К.: Міленіум, 2008. - 324 с

2. http://ukped.com/statti/zagalna-pedagogika/2252-orientatsija-na-neperervnu-osvitu.html)

3. Галузева Концепція розвитку неперервної педагогічної освіти. (http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/36816/)

4. http://www.osvita.org.ua/news/56588.html

5. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. (http://www.mon.gov.ua/images/files/doshkilna-cerednya/serednya/derzh-standart/post_derzh_stan.doc)

6. Концепція профільного навчання у старшій школі. (http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/37784/)

7. В.Ю. Биков. Моделі організаційних систем відкритої освіти. Монографія. - К.: Атіка, 2008.- 684 с: іл. ISBN 978-966-326-317-5

Размещено на Allbest.ru