Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток філософії освіти в американському просвітництві (друга половина XVIII - початок XIX ст.)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Розв'язання глобальних проблем, накопичених людством у ХХ столітті, неможливе без докорінних змін у галузі освіти. У наш час існує гостра необхідність в інтеграції освітніх систем окремих країн і створенні єдиного світового освітнього простору з неодмінним збереженням національних особливостей і пріоритетів. Не випадково одним із найважливіших принципів реалізації Національної доктрини розвитку освіти виступає відкритість системи освіти, формування національних і загальнолюдських цінностей, міжнародне співробітництво й інтеграція в освітній галузі.

У зв'язку з цим сучасна освітня політика нашої держави повинна створюватись на високому рівні узагальнення й мати серйозне філософське обґрунтування. Між тим філософія освіти з її зверненням до граничних основ процесу навчання й виховання підростаючих поколінь формується в Україні лише в останнє десятиліття. Учені зосередились переважно на визначенні статусу, призначення, функцій цієї нової наукової дисципліни. Серйозного впливу на вироблення освітніх концепцій і стратегічних політичних рішень філософія освіти, яка формується, поки ще, на жаль, не справляє.

У цих умовах особливої актуальності набуває вивчення історичного досвіду філософського обґрунтування освітньої діяльності в розвинутих країнах світу. Як відомо, філософія вже з моменту свого виникнення справляла суттєвий вплив на теорію й практику виховання й навчання підростаючих поколінь. У ХVІІІ столітті, яке ввійшло в історію західної цивілізації як доба Просвітництва, вплив філософії на педагогічну дійсність багатократно зростає. Це пов'язано з тим, що ядро філософських концепцій просвітителів становили роздуми про людину й шляхи її удосконалення. Погляди мислителів ХVІІІ століття на світ, особистість та її призначення визначали не тільки життєві позиції й переконання людей, але й принципи їх навчання й виховання.

Не так давно просвітницький світогляд пов'язували з поглядами тільки французьких філософів, які дотримувалися матеріалістичних та атеїстичних позицій. Сучасні вчені, які досліджують цю епоху (В. Жучков, М. Кисіль, Л. Ваховський), підкреслюють, що Просвітництво не можна зводити до якоїсь одної сутнісної характеристики й обмежувати просторово. Це закономірне, повторюване явище, характерне для багатьох регіонів світу, яке виступає як особлива стадія соціокультурної динаміки, що характеризується переходом від релігійного традиціоналізму до суспільства зі змішаною системою цінностей. Хронологічні межі цієї епохи досить умовні, оскільки Просвітництво зовсім не пов'язане однозначно з певним періодом у розвитку капіталізму. Не буде перебільшенням стверджувати, що мало не в кожного народу була своя епоха Просвітництва, яка не завжди збігалася в часі з розквітом і занепадом Просвітництва в сусідніх країнах і мала регіональну специфіку в змістовному відношенні.

Особливий інтерес становлять історичні традиції філософського обґрунтування освітньої політики в США. Це пояснюється тим, що становлення американської національної й державної системи здійснювалось під безпосереднім впливом філософських концепцій, які набули значного поширення завдяки видатним діячам американського Просвітництва. Така тісна єдність філософії з усіма галузями життя, передусім, освітою, була зумовлена місією школи, яка повинна була відіграти провідну роль у державі - «посвятити» молодь у громадян нової республіки. Саме це сприяло зародженню у ХVІІІ столітті американської філософії освіти як самостійного наукового напрямку, який багато в чому визначав увесь наступний розвиток Сполучених Штатів Америки.

Активну наукову розробку проблем філософії освіти в Україні й інших пострадянських державах було розпочато в 90-х роках ХХ століття (Л. Бєляєва, І. Бех, Н. Гусєва, Б. Гершунський, В. Гончаров, В. Філіппов, П. Ігнатенко, В. Краєвський, А. Кусжанова, Н. Нічкало, Н. Розов, М. Култаєва, І. Радіонова, В. Шадриков, П. Щедровицький, Б. Бім-Бад, В. В'ялих, О. Долженко, Б. Лихачов, Л. Соколов, О. Сухомлинська, В. Лутай, Н. Таланчук, Г. Климова, С. Клепко, В. Корженко, М. Романенко, М. Фішер та ін.). З'явились спеціальні дисертаційні дослідження, виконані вченими-філософами, у яких аналізується філософське підґрунтя процесу навчання (В. Філіппов, Т. Вороніна, І. Проскуровська, С. Григор'єв, А. Ростовцев, С. Шевцов та ін.).

Історики філософії дуже активно досліджували західноєвропейські філософські системи ХVІІІ століття (В. Кузнєцов, Б. Меєровський, А. Грязнов, І. Нарський, П. Шашкевич, О. Огурцов та ін.), філософські концепції американського Просвітництва (Б. Биховський, Н. Гольдберг). Вони торкались проблем, які цікаві й з точки зору педагогіки (проблема людини, теорія пізнання). Однак філософсько-педагогічні погляди американських мислителів ХVІІІ століття у перерахованих працях не зачіпаються.

В історико-педагогічній літературі епоху Просвітництва представлено в основному іменами французьких філософів-матеріалістів. В останніх історико-педагогічних виданнях (О. Джуринський, А. Духавнєва, В. Кравець, О. Піскунов, Л. Столяренко та ін.), докторській дисертації Л. Ваховського розглядаються педагогічні погляди англійських мислителів епохи Просвітництва Д. Беллерса, Т. Пейна, Д. Прістлі, Д. Гартлі, Д. Толанда, німецьких філософів Ф. Вольфа, В. Гумбольта, представників філантропізму І. Базедова, Х. Зальцмана, І. Кампе. Погляди ж американських просвітителів XVIII століття викладаються вкрай стисло і явно недостатньо.

Становлення американської системи шкільної освіти прийнято пов'язувати з іменами Г. Манна, Д. Дьюї та інших американських педагогів більш пізнього періоду. При цьому дослідники (В. Коваленко, В. Пішвакова, О. Рогачова та ін.) підкреслюють, що формування Д. Дьюї як педагога відбувалось під впливом ідей Ж.-Ж. Руссо та інших західноєвропейських мислителів, і нічого не згадують про американських просвітителів, творча спадщина яких адаптована, на відміну від європейської, до американських умов життя, лягла в основу всіх галузей життя американського суспільства, включаючи й систему освіти. У дисертаційному дослідженні Р. Жуковського вказується, що досвід американського морально-етичного виховання розпочався з 30-х років ХІХ ст. і завершився 90-ми роками ХХ ст., оскільки саме в цей період суспільство США почало по-новому осмислювати моральне виховання молодого покоління. Однак, якщо порівнювати морально-етичні цінності вказаного періоду з тими, які ще в середині ХVІІІ ст. проголосили американські просвітителі, ми знайдемо їх повну тотожність. Звідси випливає, що розгляд становлення американської системи освіти й виховання має неодмінною умовою вивчення спадщини американських мислителів другої половини XVIII - початку ХІХ століття.

Зарубіжні дослідники (У. Медлін, М. Накостін, А. Майклджон, С. Трост, К. Шаллер, Д. Боуен, Д. Пулліам, Г. Броуді, Д. Шілдс, С. Лукас, Г. Шнейдер, Р. Уіттмор, Р. Феннесі, Д. Блау, А. Кох, Т. Буфорд, Р. Галль) більш широко розглядають філософсько-педагогічні концепції епохи Просвітництва. Погляди американських учених цього періоду представлено ними в контексті певних філософських шкіл.

Здійснений огляд філософської, педагогічної, історико-філософської, історико-педагогічної літератури дає підстави стверджувати, що нині є необхідність в історико-педагогічному дослідженні розвитку філософії освіти, засвоєнні історичних традицій філософського обґрунтування освітньої політики. Особливе значення для нашої країни, яка орієнтується на західні освітні цінності, має вивчення філософсько-педагогічних концепцій американського Просвітництва, що визначили розвиток незалежної американської держави й справили вирішальний вплив на формування єдиної культурної й освітньої спільності Заходу.

Отже, актуальність, теоретична й практична значимість проблеми, а також її недостатня розробленість в історико-педагогічній науці зумовили вибір теми дослідження: «Розвиток філософії освіти в американському Просвітництві (друга половина ХVІІІ - початок ХІХ ст.)».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах комплексної теми наукового дослідження «Модернізація діяльності вищого закладу освіти в контексті європейської інтеграції» (державний реєстраційний №0103V004993). Тема роботи затверджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №3 від 30.03.2004).

Об'єкт дослідження - філософія освіти США.

Предмет дослідження - процес розвитку філософії освіти в американському Просвітництві.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з середини ХVІІІ до початку ХІХ століття. Саме в цей час Північноамериканські Штати, які здобули незалежність, створюють систему освіти, що втілювала філософсько-педагогічні ідеї доби Просвітництва й сприяла об'єднанню величезної кількості іммігрантів у єдину американську націю.

Мета дослідження - виявити основну проблематику, особливості й тенденції розвитку філософії освіти в американському Просвітництві й визначити можливості використання американського досвіду для вдосконалення сучасної вітчизняної освітньої системи.

Для реалізації поставленої мети нами ставились і розв'язувались такі завдання:

1. На підставі аналізу наукової літератури визначити сутність, статус і призначення філософії освіти.

2. Дослідити соціально-історичні й педагогічні передумови розвитку філософії освіти в американському Просвітництві, показати вплив західноєвропейських філософсько-педагогічних концепцій на процес її формування.

3. Проаналізувати світоглядні, аксіологічні, методологічні аспекти філософії освіти американського Просвітництва, з'ясувати їх значення для усвідомлення сутності освіти й розробки стратегії її розвитку.

4. Науково обґрунтувати вплив філософії освіти американського Просвітництва на розвиток педагогічної теорії та шкільної практики в досліджуваний період.

5. Розкрити історичне значення і прогностичні можливості філософії освіти американського Просвітництва.

Методологічну основу дослідження становить цивілізаційний підхід до вивчення всесвітнього історико-педагогічного процесу (А. Тойнбі, М. Данилевський, Г. Корнетов, Ю. Павленко). Методологічне значення мають філософські положення про єдність історичного й логічного, про взаємозумовленість педагогічних і соціокультурних явищ і процесів, принципи історизму, детермінізму, системності, урахування сукупності фактів, основні положення Закону України «Про освіту», Державної національної програми «Освіта» (Україна XXI століття), Національної доктрини розвитку освіти України.

Для розв'язання поставлених завдань ми використовували комплекс дослідницьких методів: а) теоретичні методи для визначення вихідних теоретико-методологічних позицій дослідження (класифікаційний аналіз, аналіз відношень, каузальний аналіз, синтез, індукція й дедукція, моделювання, аналогії); б) генетичний, порівняльно-зіставний, проблемно-хронологічний методи для виявлення особливостей і тенденцій розвитку філософії освіти в американському Просвітництві.

Джерельна база дослідження містить кілька груп джерел, найбільш численну з яких становлять письмові оповідні джерела. Специфіка предмета дослідження потребувала, перш за все, аналізу філософських і педагогічних праць видатних американських мислителів ХVІІІ - першої половини ХІХ століття. Вивчено твори американських мислителів Т. Джефферсона, Б. Франкліна, Т. Пейна, Б. Раша, І. Аллена, К. Колдена.

Принципове значення для розуміння логіки й основних тенденцій розвитку американської філософсько-педагогічної думки мали роботи, розгляд яких показав її генетичний і функціональний зв'язок із західноєвропейською традицією. Це передусім твори Д. Локка, П. Бейля, Д. Толанда, Ф. Вольтера, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, що стосуються специфіки соціального реформування суспільства, проблем духовності, смислу життя, виховання й освіти молоді.

З метою виявлення тенденцій економічного, політичного й соціокультурного розвитку Північноамериканських Штатів у ХVІІ - ХVІІІ століттях було проаналізовано історичну літературу (Г. Аптекер, М. Вебер, Р. Віппер, О. Ієгер, Е. Лавіс, А. Рамбо, В. Кінелєв, В. Миронов, Д. Бурстін, В. Согрін, А. Токвіль, Г. Шелдон та ін.). Розглянуто також історико-філософські (Д. Реале, Д. Антисері, А. Каримський, Н. Покровський, В. Дільтей, Е. Соловйов) та історико-педагогічні (В. Петрищев, Д. Кавнтс, С. Брукс, В. Гончаров, І. Тараненко, Л. Масленникова, З. Малькова, В. Марцинкевич, К. Янжул, В. Вілер, Е. Ковалевський та ін.) роботи, присвячені аналізу філософсько-педагогічних поглядів американських просвітителів. Цінним джерелом для нашого дослідження стали листи американських просвітителів, отримані з архіву бібліотеки Конгресу США за допомогою глобальної мережі Інтернет.

У дисертації використано роботи сучасних педагогів (Л. Ваховський, В. Жуковський, І. Бех, В. Коваленко, Л. Пуховська та ін.) і філософів (М. Култаєва, І. Радіонова, М. Романенко, В. Корженко, В. Пішвакова, М. Конох, С. Шевцов) України та інших країн, які досліджують проблеми філософії освіти, а також новітню філософську й історичну літературу з цієї проблеми англійською мовою (В. Ісааксон, Д. Лоуен, Р. Вормсер, Д. Гриня, М. Ліч).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше з позицій цивілізаційного підходу виявлено сутнісні характеристики філософсько-педагогічних концепцій американських мислителів доби Просвітництва; подальшого розвитку набуло обгрунтування підходів до визначення статусу й призначення філософії освіти як галузі знань; залучено різноманітне й досить широке коло джерел, частину з яких введено в науковий обіг уперше.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її положення й висновки можуть бути використані при подальшому дослідженні філософських проблем педагогіки, при розробці підручників, навчальних посібників з історії педагогіки, філософії освіти, порівняльної педагогіки, у процесі вивчення філософських і педагогічних дисциплін у вищих навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача у роботах, опублікованих у співавторстві, полягає в розкритті особливостей формування філософії освіти в американському Просвітництві та її історичного значення.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертаційного дослідження висвітлено на Міжнародних науково-практичних конференціях «Практична філософія та правовий порядок» (Харків, 2001), «Нове кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України» (Луганськ, 2002), «Проблеми і напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини» (Запоріжжя, 2003), на Міжнародній науковій конференції пам'яті П.І. Новгородцева «Ідея правової держави: історія і сучасність» (Луганськ, 2003), на Всеукраїнській науково-методичній конференції «Культурно-творча спадщина Григорія Сковороди» (Луганськ, 2002), на Українсько-російській науково-методичній конференції «Дидактика спорту: проблеми, тенденції, перспективи» (Донецьк, 2003).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено в 10 наукових публікаціях (9 - у збірниках наукових праць, 1 - у збірнику матеріалів конференцій); з них - 4 одноособові статті в наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій - 5,5 друк. арк.

Структура дисертаційного дослідження. Дисертація загальним обсягом 219 сторінок складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (427 найменування, з них 136 - зарубіжні джерела), 4 додатків на 6 сторінках.

Основний зміст дисертації

філософія просвітництво американський освіта

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, хронологічні межі, методологічну основу, методи, джерельну базу дисертаційної роботи, розкрито наукову новизну й практичне значення результатів дослідження, наведено дані про апробацію й структуру роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження» визначено статус і призначення філософії освіти, розглянуто соціально-історичні й педагогічні передумови становлення й розвитку філософії освіти в американському Просвітництві; дано оцінку впливу західноєвропейського Просвітництва на формування філософсько-педагогічної думки в Північноамериканських Штатах.

У наш час співіснують найрізноманітніші трактування поняття «філософія освіти», підходи до визначення її статусу й призначення. Розглянувши більшість з них, ми дійшли висновку, що філософію освіти слід розглядати як результат взаємодії філософського й педагогічного знання, як засіб розв'язання не тільки теоретичних, але й практичних педагогічних проблем. Тепер філософія освіти має статус самостійного наукового напрямку, призначення якого, з одного боку, полягає в раціональній рефлексії над самим феноменом освіти, обґрунтуванні основної освітньої мети й розгляді її відповідності сутності людини, а з іншого - у визначенні стратегії розвитку освіти й виробленні освітньої політики, що забезпечує досягнення цієї мети в конкретних соціокультурних умовах.

Здійснений у дисертації історико-педагогічний аналіз проблеми засвідчив, що філософія освіти оформилась і набула розвитку в рамках великої Західної цивілізації в добу Просвітництва. У цей період було створено нові філософсько-педагогічні концепції, які зростали не тільки з практики, але й стали результатом філософського осмислення сутності людини, її призначення й місця в суспільстві. Вони передбачали й докорінні перетворення в галузі виховання й навчання, і реформування всього суспільства за допомогою просвітництва. Практичне втілення філософсько-педагогічні ідеї Просвітництва знайшли в Сполучених Штатах Америки. Саме тут філософсько-педагогічні принципи просвітителів, які забезпечують свободу, справедливість і рівність, лягли в основу освітньої політики, що сприяла досить швидкому переходу від середньовічних традицій до цінностей сучасної демократії, формуванню нового типу мислення, значним змінам у соціально-економічному, політичному й культурному житті країни.

У роботі проаналізовано історичні передумови, які зумовили поширення ідей Просвітництва на американському континенті: соціально-економічні (зростання ремісничого й мануфактурного виробництва, розвиток внутрішнього суднобудування й судноплавства, поява єдиного ринку і єдиної валюти, що сприяло зародженню капіталістичних відносин і появі прогресивно мислячої буржуазії); політичні (заснування в колоніях органів законодавчої, виконавчої і судової влади, боротьба колоній за право керувати своїми справами самостійно, без втручання Англії і наступне перетворення їх у штати з республіканською формою правління й розподілом влади); культурні й педагогічні (змішування європейських традицій, відносна релігійна свобода, вироблення системи моральних цінностей на основі християнського віровчення, які служили громадянським цілям, прийняття законів про будівництво шкіл, значне поширення грамотності серед населення).

Становлення й розвиток молодої американської держави й американської нації об'єктивно передбачало зародження національної філософії, здатної осмислити історичні події, що відбувались, обґрунтувати стратегію наступного руху вперед, а також педагогіки й системи освіти, здатної підготувати громадян до її практичної реалізації. Американські філософи-просвітителі, які відігравали провідну роль у політичному й культурному житті країни, зуміли створити філософію освіти й виробити освітню політику, яка стала підґрунтям прогресивних економічних, політичних і соціокультурних перетворень.

Теоретичним джерелом американської філософії освіти були роботи англійських і французьких філософів-просвітителів. Після їх вивчення й критичного переосмислення американські просвітителі дійшли висновку про те, що добробут і прогрес суспільства залежать від успішного практичного втілення просвітницьких концепцій. Основними ідеями західноєвропейського Просвітництва, що справили вплив на становлення й розвиток американської філософії освіти другої половини ХVІІІ ст., були: ідея суспільного договору, яка сприяла усвідомленню природних прав людини як джерела свободи й рівності, у тому числі й права кожного на повноцінну освіту; обґрунтування принципово нової системи цінностей, що відповідає природному людському єству й наблизила ціннісну сферу до реального життя людини; учення про емпіричне походження людського знання, про вирішальну роль виховання й освіти у формуванні людської особистості; ідея про світський і реальний характер освіти.

Сприйнявши перераховані ідеї західноєвропейських мислителів, американські просвітителі дійшли висновку, що освіта - це головна рушійна сила прогресу суспільства (Т. Джефферсон) і що розвиток культури, економіки й суспільства в цілому неможливий без всезагальної освіти (Т. Пейн). У ході дослідження ми дійшли висновку, що, набувши життєвої сили від ідей західноєвропейського Просвітництва, американська філософія освіти змогла реально сприяти становленню освіти кожного американця в дусі демократизму й раціоналізму. Це, з одного боку, пояснюється тим, що тут, на відміну від Західної Європи, були відсутні усталені століттями традиції, які могли б завадити її реалізації, а з іншого - суспільство з самого початку було менш стратифікованим і тому більш схильним до демократії. У Західній Європі, як відомо, основні ідеї Просвітництва або залишились на папері, або здійснювались значно пізніше.

У другому розділі «Особливості філософії освіти американського Просвітництва» проаналізовано світоглядні основи американської філософії освіти; подано погляди просвітителів на сутність і основні напрямки освіти; розглянуто становлення й розвиток шкільної практики в різних штатах у контексті філософсько-педагогічних ідей Просвітництва.

В основі філософії освіти американського Просвітництва лежать світоглядні принципи, які склалися в результаті історико-культурного розвитку країни. У дисертації показано, що спочатку цей розвиток відбувався як успадкування європейських традицій, серед яких першочергову роль відіграв пуританізм. Пуританська філософія ґрунтувалась на таких чеснотах, як працелюбство, ощадливість, терпіння, виходила з особистої відповідальності кожної людини перед Богом. Особливо підкреслювалась значимість свободи совісті й думки як недоторканої святині, індивідуальної здатності людини пізнати й реалізувати в житті своє покликання. Саме тому пуританізм справляв величезний вплив на американську філософію освіти, що формувалася, і практику навчання й виховання підростаючих поколінь.

В умовах бурхливого розвитку капіталізму, наукової революції, секуляризації суспільної свідомості потужна філософсько-педагогічна традиція, закладена пуританами, була підхоплена й розгорнута американськими просвітителями: губернатором штату Віргінія й третім президентом Америки Т. Джефферсоном (1743-1826), видатним ученим і державним діячем Б. Франкліном (1706-1790), відомим революціонером і мислителем Т. Пейном (1737-1809), основоположником американської психіатрії, президентом Пенсильванського товариства сприяння відміні рабовласництва - Б. Рашем (1745-1813), героєм визвольної війни І. Алленом (1737-1789), фізиком і державним діячем - К. Колденом (1688-1776), філософом і економістом Д. Купером (1759-1839).

Світоглядне значення для педагогічної теорії й практики мали філософські концепції людини, розроблені американськими мислителями ХVІІІ ст., що ґрунтувались на натуралістичному підході до людської сутності й потреб і розглядались як природні й зумовлені самою природою. Простежуються дві основні лінії у визначенні сутності людини, які стали світоглядним орієнтиром для філософії освіти: 1) філософське осмислення природного й суспільного в людському існуванні; 2) соціально-антропологічні роздуми про роль релігії й праці в становленні моральності людини.

Уявлення про людину як продукт середовища, якому притаманна свобода (І. Аллен), як складну матеріальну систему, яка поєднує фізичні й ментальні якості (Д. Купер), поняття «єдності» людини, введене Т. Пейном, стали підґрунтям для висновку про єдність людини із середовищем існування, про зв'язок соціальних якостей людини з удосконаленням її природних задатків. Людина постала перед американськими просвітителями як істота, здатна в певних рамках до зміни й розвитку своєї натури. Більше того, вона спроможна зрозуміти, якою треба стати, щоб зайняти своє місце в суспільстві.

Моральність, на думку американських просвітителів, є невід'ємною властивістю людського єства й суспільної свідомості. При цьому моральність, притаманна людській природі, може змінюватися зі зміною зовнішніх обставин, а критерієм моральності й чеснот, як підкреслював Т. Джефферсон, є користь і досягнення щастя. Важлива роль у формуванні моральності належить праці, яка обслуговує потреби цивілізованої людини, що постійно зростають (Б. Франклін), а також вихованню й освіті як сукупності зовнішніх і внутрішніх чинників.

Важливою імплікацією американського антропологізму є релігія. Критика релігії й схильність американських філософів-просвітителів до деїзму не завадила їм побачити в ній зміст, який відображає моральну сутність людини. Тому більшість американських мислителів вважали за необхідне використовувати релігійні догми з метою виховання й освіти.

Однак релігійна мораль для просвітителів не була кращою, ніж світська. Релігія, на їхню думку, є лише одним із засобів досягнення моральності, а її основу становить працелюбство. Вони доводили абсолютну доброчесність праці й ощадливості, що виступають джерелом не тільки матеріального добробуту, але й соціального здоров'я суспільства й духовності людини.

Світоглядні принципи, які були обґрунтовані американськими просвітителями й відобразили їхнє розуміння природної сутності людини, її місця в суспільстві, знайшли висвітлення в системі ціннісних уявлень. У філософії освіти було послідовно переглянуто систему цінностей та ідеалів з тим, щоб за допомогою правильно організованого виховання й освіти підростаючих поколінь забезпечити високий і стабільний рівень життя в Америці.

Ціннісні уявлення американських просвітителів тяжіли до евдемонізму, який поєднував у собі елементи гедонізму й аскетизму. З одного боку, приймалось основоположення про те, що головне в житті людини - бути щасливою, з іншого - визнавалось, що досягнення щастя неможливе без доброчесності, яка аскетично розуміється як відмова від чуттєвих задоволень.

Ціннісними орієнтирами американської філософії освіти другої половини ХVІІІ ст. стало виховання моральності, здорового способу життя й працелюбства. Як уже відзначалось, об'єктивним критерієм доброчесності, на думку американських мислителів, є користь, яка виступає і стимулом, рушійною силою, і результатом моральних вчинків. Причому тільки моральні вчинки, які приносять користь іншим людям, могли сприяти добробуту й щастю того, хто їх здійснює. Моральність повинна поєднуватися з турботою про здоров'я, оскільки воно, як стверджував Б. Франклін, справляє очевидний вплив на душу. Основа формування здорового способу життя вбачалась у поєднанні фізичного режиму з моральними настановами (Б. Раш). Неодмінною умовою фізичного й морального розвитку людини виступає працелюбство. Постійна праця в молоді роки сприяє виробленню доброчесних звичок, зміцнює здоров'я. Тільки чесність, старанність, працелюбство й ощадливість можуть дати будь-якій людині спокій, достаток, повагу, а отже, свободу й щастя.

Як бачимо, аксіологічні уявлення американських просвітителів формувались на основі цінностей, зорієнтованих на повсякденне практичне життя. Цьому сприяв американський дух капіталізму, який багато в чому визначив характер філософського мислення просвітителів, що було вільним від утопічних проектів і пропозицій. Благочинна поведінка, бажання працювати на розвиток країни, підтримання для цього гарної фізичної форми лягли в основу запропонованої просвітителями системи виховання й освіти й визначили педагогічні, релігійні й політичні орієнтації наступних поколінь американців.

Реалізація запропонованих мислителями ціннісних ідей у процесі освіти й виховання вимагала глибокого розуміння сутності й механізму пізнання. Ґрунтуючись на емпірично-сенсуалістичній теорії Д. Локка, американські просвітителі дійшли висновку, що джерелом знань є синтез чуттєвості й розуму, який, у свою чергу, є справою досвіду й тренування і, як наслідок, цілком залежить від виховання, освіти й навколишнього середовища. Саме тому американські просвітителі приділили особливу увагу педагогічним проблемам і вжили практичних заходів, спрямованих на їх розв'язання.

Американські просвітителі у короткий строк змогли подолати численні педагогічні забобони й утвердити в суспільній свідомості думку про те, що призначення освіти полягає не в керуванні дітьми, а в тому, щоб навчити їх самостійно користуватися власним розумом, бути доброчесними й працелюбними громадянами своєї країни. Маючи політичну владу й прагнення перетворити суспільство за допомогою просвітництва широких народних мас, вони окреслили цілі, визначили засоби для їх досягнення й вдалися до реформ, що сприяли секуляризації й демократизації освітнього процесу.

Величезне значення для розвитку американської педагогіки мало теоретичне обґрунтування й практичне втілення ідеї про загальну освіту. «Білль про загальне поширення знань» (1779), розроблений Т. Джефферсоном, передбачав здійснення загальної народної освіти з метою збереження республіканських принципів, прилучення народних мас до самоуправління й розв'язання соціальних проблем. Американські просвітителі також ратували за природовідповідність, доступність і практицизм навчання, наполягали на необхідності забезпечення демократичного характеру освіти. Їх вимоги створення здорової атмосфери шкільного життя, заохочення кращих учнів, відміни тілесних покарань та багато інших знайшли втілення в шкільній практиці не тільки Америки, але й інших європейських країн.

Шкільна освіта в колоніальний період американської історії мала яскраво виражений релігійний характер і регіональні особливості, що визначалися економічним, соціальним і культурним рівнем поселенців. Проголошення незалежності й об'єднання штатів у єдину державу дозволило видатним діячам американського Просвітництва здійснити практичні кроки щодо упорядкування й докорінної модернізації шкільної системи. Розроблена ними філософія освіти дозволила вичленити ідеї й виробити освітню стратегію, яка підходила для представників різних націй і віросповідань.

Передусім, призначення школи вбачалось у тому, щоб «посвятити» молодь у громадян нової республіки, зберегти й зміцнити демократичні завоювання. Чітко простежувалась тенденція підкорити школу потребам економіки, пов'язати з потребами промисловості й сільського господарства, розвивати її на ґрунті динамічної соціально-політичної й наукової практики. Шкільна система забезпечувала відносно вільний доступ громадян до освіти, сповідувала віротерпимість, орієнтувалась на гармонійний розвиток природних задатків і здібностей індивіда. Стратегічну роль у становленні й розвитку шкільної справи в Північноамериканських Штатах відіграла ідея уніфікованої національної ідентичності, сформульована «директором школи всієї Америки», видатним ученим, прибічником ідей Просвітництва Н. Вебстером (1758-1843). Він наполягав на необхідності створення власної версії англійської мови й розробив систему фонетичних відмінностей її від американського й британського варіантів.

Перераховані педагогічні ідеї й принципи лягли в основу розробки проектів національної системи освіти С. Сміта, С. Кноха, Дюпона де Немура; діяльності відомого американського педагога й організатора освіти, управляючого Бюро з Народної освіти в штаті Массачусетс Горація Манна (1796-1859); діяльності редактора науково-популярних журналів: «Connecticut Common School Journal» (1839), «American Journal of Education» (1848) і фундатора Федеральної Ради освіти (1867), нині відомого як Департамент Освіти - Генрі Бернарда (1811-1900). Під впливом ідей Просвітництва набули поширення «інструкторські школи» Д. Ланкастера («monitor school»), «школи для кожного» («common school»), Недільні школи (Sunday school); відкрилась перша академія для дівчат (Е. Віллард), Американська асоціація освіти жінок (К. Бічер), з'явились молодіжні, релігійні й громадські організації, які займались освітою американського народу: «Товариство для удосконалення шкіл і поширення корисних знань» (1828), «Американський інститут просвіти» (1830), Національний ліцей (1831) і багато інших.

Своєрідним синтезом ідей, які зародилися в епоху Просвітництва, стала філософсько-педагогічна концепція Д. Дьюї (1859-1952), названа інструменталізмом, що ґрунтувалась на принципах соціальної необхідності освіти, дбайливого ставлення до особистості й здоров'я кожної дитини, трудового й морального виховання в школі, демократичного суспільного устрою.

Отже, філософія освіти американського Просвітництва зароджувалась разом з американською державою й суспільством, розвивалась паралельно з розвитком американської нації. Вона стала своєрідною відповіддю на потреби й вимоги найрізноманітніших людей у цьому мультинаціональному суспільстві й символізувала появу нового типу цивілізації, у якій кожен має право на вільне самовираження й самовдосконалення.

Ідеї філософії освіти американського Просвітництва, які зародились у період боротьби за незалежність і створення єдиної держави, становлять безсумнівний інтерес для України. Історико-педагогічний досвід американців допоможе коректно сформулювати світоглядні, аксіологічні й методологічні принципи освіти незалежної української держави; виробити освітню політику, яка забезпечує виховання достойних громадян, підготовку кожної дитини до самостійної практичної діяльності.

Висновки

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове розв'язання наукової проблеми становлення й розвитку філософії освіти в американському Просвітництві, що виявляється у визначенні статусу й призначення філософії освіти, історико-педагогічних передумов і чинників формування філософсько-педагогічних концепцій в американському Просвітництві, вивченні світоглядних, аксіологічних й методологічних аспектів філософсько-педагогічних поглядів американських мислителів як основи для визначення ними сутності освіти, виявленні особливостей реалізації філософсько-педагогічних ідей досліджуваного періоду в шкільній практиці.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю створення в нашій країні ефективної системи освіти, яка здатна забезпечити інтеграцію України у світовий освітній простір при збереженні національних особливостей і пріоритетів. У зв'язку з цим важливого значення набуває вивчення історичних традицій філософського обґрунтування освітньої політики в розвинутих країнах світу. Особливий інтерес становить історико-педагогічний досвід США, який стосується епохи Просвітництва. Розвиток Північноамериканських Штатів у другій половині ХVІІІ ст. відбувався під безпосереднім впливом філософсько-педагогічних ідей Просвітництва, які сприяли становленню незалежної держави, змінили й освітню систему, і саме суспільство.

2. Філософія освіти має міждисциплінарний характер і нині є самостійною галуззю знань, яка покликана розкрити співвідношення між філософією як світоглядною системою і освітою, що виступає визначальним чинником формування особистості, і забезпечити осмислення педагогічних явищ задля їх розуміння. Реалізуючи свої функції, філософія освіти дає уявлення про сутність людини як предмет виховання, пропонує систему цінностей і методологічних орієнтирів, які виступають у якості граничних основ освітнього процесу.

3. У другій половині ХVІІІ століття в США склалися сприятливі умови для розробки філософсько-педагогічних концепцій. Розвиток філософії освіти й використання її досягнень в освітній практиці зумовлювались соціально-економічними, політичними, культурними й педагогічними передумовами. Цьому сприяла також відсутність у країні усталених базисних педагогічних традицій, які починають складатися саме в епоху Просвітництва.

4. Філософія освіти в США в досліджуваний період формувалась у контексті ідей західноєвропейського Просвітництва. Визначальний вплив на розвиток філософсько-педагогічних поглядів американських просвітителів справили критика вчення про вроджені ідеї, теорія суспільного договору, деїзм і положення про світський і реальний характер освіти, принципи віротерпимості й інтелектуальної свободи, уявлення про освіту як провідний чинник формування особистості. При цьому не ставилося питання про примірку чи підгонку до американських смаків і потреб тих або інших ідей західноєвропейського Просвітництва. Американським мислителям другої половини ХVІІІ - початку ХІХ ст. вдалося виявити й творчо переосмислити фундаментальні принципи, на основі яких вони прагнули побудувати вільну й розвинену державу.

5. Світоглядне значення для педагогічної теорії й практики мали уявлення американських просвітителів про людину, сутність і потреби якої розглядались ними як природні й визначені самою природою. На цьому ґрунті було створено концепцію нового історичного суб'єкта, активного, який тяжіє до демократії й вільного способу життя, здатного користуватися власним розумом у процесі пізнання й перетворення навколишнього світу. Формування такого суб'єкта й становить призначення освіти й виховання, якому також повинні бути притаманні природні риси й особливості.

6. У філософії освіти американського Просвітництва обґрунтовано нову систему цінностей, яка відображувала дух американського капіталізму, філософські уявлення про природну сутність людини та її місце в суспільстві й значною мірою була зорієнтована на повсякденне практичне життя. До провідних ціннісних ідей американської філософії освіти другої половини ХVІІІ століття належить виховання моральності, здорового способу життя й працелюбства. Моральність і фізичний розвиток людини, чесність, ретельність, працелюбство й ощадливість можуть забезпечити спокій, достаток, повагу, а отже, свободу і щастя.

7. Відповідно до розроблених світоглядних й аксіологічних принципів американськими просвітителями було переглянуто філософсько-педагогічне підґрунтя освіти й виховання. Виявивши сутність і механізм пізнання, вони зуміли подолати педагогічні забобони й переконати суспільство в тому, що призначення освіти - навчити дитину користуватися власним розумом, бути доброчесним і працелюбним громадянином своєї країни. Американські просвітителі, маючи політичну владу й прагнення перетворити суспільство за допомогою просвітництва народу, окреслили стратегічні цілі, визначили засоби для їх досягнення й здійснили реформи, що сприяли секуляризації й демократизації освітнього процесу. Вирішальне значення для розвитку американської педагогіки другої половини ХVІІІ - початку ХІХ століття мали ідея про всезагальний і демократичний характер освіти, принципи природовідповідності, доступності й практицизму навчання, вимоги щодо створення здорової атмосфери шкільного життя, заохочення найкращих учнів, відміни тілесних покарань і т. ін.

8. Американські просвітителі здійснили практичні кроки щодо упорядкування й докорінної модернізації шкільної системи, вироблення освітньої політики, яка влаштовувала представників різних націй і віросповідань. Освіта й школа розглядались як інструмент зміцнення державної незалежності й демократичних перетворень, формування американської нації. Зміст шкільної освіти підкорювався потребам промисловості й сільського господарства, формувався з урахуванням динамічних соціально-політичних і культурних перетворень. Організація шкільної справи в США в досліджуваний період орієнтувалась на забезпечення вільного доступу громадян до освіти, віротерпимість, гармонійний розвиток природних задатків і здібностей індивіда. Тенденції, що склалися в американській педагогічній теорії й практиці в другій половині ХVІІІ - на початку ХІХ століття під впливом філософії освіти просвітителів, визначали характер розвитку освіти в наступні століття й сприяли перетворенню США в досить короткий строк у світові лідери.

9. Ураховуючи, що філософія освіти американського Просвітництва формувалась в умовах набуття незалежності й становлення єдиної держави й розглядала систему освіти як важливий засіб закріплення досягнутого, її положення є актуальними для України, яка нині переживає схожі процеси.

По-перше, система освіти, деполітизована й деідеологізована, може й повинна розглядатися як чинник зміцнення незалежності держави, поглиблення докорінних перетворень в усіх галузях суспільного життя.

По-друге, в основу освітньої політики нашої багатонаціональної держави повинні бути покладені ідеї, які сприяють об'єднанню людей різних національностей, соціокультурних орієнтацій. Освітня система, що намагається забезпечити переваги одної частини населення над іншою, не має перспектив, оскільки суперечить демократичним принципам і не зможе сформувати справжніх громадян, здатних пишатися своєю країною.

По-третє, американський досвід дає підстави стверджувати, що система освіти, яка сповідує світоглядний плюралізм, віротерпимість, інтелектуальну свободу, разом з тим покликана сприяти формуванню національної ідентичності, тобто забезпечити функціонування державної мови, збереження культурних традицій тощо.

По-четверте, ефективна освіта характеризується високим ступенем релевантності. Вона повинна відповідати потребам економіки, соціально-політичної галузі, бути пов'язаною з потребами реальної життєдіяльності людини й сприяти формуванню моральності, здорового способу життя й працелюбства - якостей, без яких жодна країна не змогла досягти процвітання.

По-п'яте, історико-педагогічний досвід США вчить, що освіта може успішно сприяти подоланню соціального песимізму, викликаного «тотальним критицизмом» суспільної свідомості в нашій країні на сучасному етапі. Слід пам'ятати, що саме віра в майбутнє, оптимізм і патріотизм американців, які формувались передусім у масовій школі, сприяли швидкому й неухильному росту Америки.

Проведене дослідження є однією з перших спроб цілісного вивчення розвитку філософії освіти в американському Просвітництві й тому не претендує на вичерпний аналіз проблеми. Перспективними напрямками подальшого її дослідження, на нашу думку, є більш детальне вивчення аксіологічних аспектів філософсько-педагогічних ідей американських просвітителів, діяльності американських педагогів-практиків цього періоду Г. Манна, Е. Віллард, Н. Вебстера та ін., становлення й розвитку суспільно-педагогічного руху в США.

Основні положення й висновки дисертації викладено автором у таких публікаціях

Ваховский Л.Ц., Калюжная В.Ю. Философия образования американского Просвещения в контексте исторического развития западной философско-педагогической мысли // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Пед. науки. - 2004. - №1 (69). - С. 65-77.

Калюжна В.Ю. Американські просвітителі про фізичне виховання і здоровий спосіб життя як фактори удосконалення особистості // Педагогіка, психологія та методико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Дидактика спорту: проблеми, тенденції, перспективи. - Ч. 2. - Х. - Донецьк, 2004. - С. 81-86.

Калюжна В.Ю. Вплив англійських матеріалістів XVII-XVIII ст. на становлення філософсько-педагогічної думки американських просвітителів // Вересень: Наук.-метод., інформ.-осв. журнал. - 2003. - №2 (24). - С. 67-73.

Калюжна В.Ю. Педагогічні ідеї Григорія Сковороди й американських просвітителів (спроба порівняльного аналізу) // Культурно-творча спадщина Григорія Сковороди (до 280-ї річниці від дня народження): Зб. наук. пр. - Луганськ: Вид-во Східноукраїнського нац. ун-ту імені Володимира Даля, 2002. - С. 75-77.

Калюжная В.Ю. Развитие научных представлений о философских основаниях педагогического процесса // Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України: Вісн. Луган. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України. Спец. вип.: У 2 ч. - Ч. 2. - 2002. - С. 207-212.

Калюжная В.Ю. Система образования и принципы ее организации в период колонизации Северной Америки и первых лет независимости США (середина XVII - середина XVIII вв.) // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Пед. науки. - 2001. - №9 (41). - С. 74-81.

Калюжная В.Ю. О культурно-исторических факторах и духовных традициях системы образования и воспитания в США // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Пед. науки. - 2001. - №1. - С. 82-88.

Калюжная В.Ю., Соннова М.В. Традиции Просвещения в современных проектах экологического образования в США // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Пед. науки. - 2000. - №2 (20). - С. 110-119.

Калюжна В.Ю. Традиції пуританізму в системі освіти США та їх значення для духовного розвитку країни // Практична філософія та правовий порядок: Зб. наук. ст. - Х.: Центр освітніх ініціатив, 2000. - С. 274-276.

Калюжна В.Ю. Ідеї філософії доби Просвітництва про обґрунтування природних прав і свобод людини у змісті соціально-гуманітарних дисциплін у спеціалізованому навчальному закладі МВС України // Проблеми і напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини: Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. - Ч. 1. - Запоріжжя, 2003. - С. 165-166.

Размещено на Allbest.ru