Урок-діалог як засіб спілкування учня і вчителя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальність роботи. Нині, починаючи з найрозвиненіших країн, відбувається перехід до нового типу цивілізації, набагато динамічнішого порівняно з індустріальним. Цей тип називають постіндустріальним, або інформаційним, оскільки найважливішим ресурсом тут постає інформація. Від людей дедалі більше вимагають не лише конкретні знання, уміння й навички, а й здатність до творчості, до продуктивної співпраці з іншими людьми, до прийняття відповідальних рішень. Основна прикмета сучасності -зміна свідомості людини й суспільства. Досягнення інтелекту стали загрожувати існуванню культури і світової цивілізації в цілому. Головна причина цього, - відсутність діалогічності свідомості людини.

Головне завдання гуманної освіти - подолання конфлікту культури з інтелектом, набуття людиною духовного здоров'я, гармонії тіла, розуму, душі і духу. Тому впровадження діалогічного підходу є у практичну роботу загальноосвітньої школи є доцільним і актуальним.

В останній час вчителі стали приділяти увагу нетрадиційним урокам, одним із таких уроків є урок-діалог, як форма спілкування між учителем та учнем. Інтерес к діалогічній формі взаємодії пояснюється свідомим негативним впливом на учбовий процес монологу котрий останнім часом використовується в системі „учитель-учень” .Монолог на уроках та інших організаційних формах навчання стримує розвиток учня, його ініціативу, робить його замкнутим . Тому перехід від монологу до діалогізації учбового процесу підвищення в цих цілях діалогічних форм спілкування, являється оправданим та необхідним.

Мета роботи: дослідити урок-діалог, як засіб спілкування учня і вчителя. урок діалог навчальний мовленнєвий

В ході реалізації мети роботи, були вирішенні наступні завдання:

1.Визначити поняття „урок”, „діалогічне спілкування” в психолого-педагогічній літературі.

2.Розглянути урок-діалог та його місце в навчально-виховному процесі.

3.Розробити алгоритм -модель діалогічного уроку.

4. Встановити наслідки впливу уроку-діалогу на мовленнєву діяльність учнів.

5. Виявити умови протікання діалогічного спілкування на уроці.

6.Встановити наслідки впливу діалогічного уроку на спілкування учня і вчителя

7. Провести дослідно-експериментальну перевірку дидактичних умов забезпечуючих результативність діалогічного спілкування.

Діалогічне спілкування на уроці між учителем і учнем направлення на рішення навчальних, виховних та розвивальних задач за допомогою встановлення реальних психологічних контактів та педагогічних стосунків.

В результаті проведеного дослідження ми дійшли наступних висновків:

1.Завдяки вмілому застосуванні діалогічного спілкування на уроці, підвищується учбова діяльність, формується пізнавальний напрям особистості, формуються відношення в учнівському колективі .

2.Через діалогічне спілкування на уроці будується психологічні ситуації, які стимулюють самонавчання і самовиховання особистості. У діалогічному спілкуванні учні не пасивно сприймають інформацію, а активно разом з вчителем здобувають знання. Воно передбачає багатоголосся, поліфонію думок, висловлювань, дій усіх його учасників.

3.Завдяки діалогу школярі навчаються діяти в нестандартних ситуаціях, бачать протиріччя факторів, які вивчаються, спорять, доводять, відстоюють особисту точку зору, формують проблеми, шукати нестандартні їх рішення.

4.Учень є повноправним учасником спілкування, де відбувається цілковита повага партнерів. Діалог виховує в учнів не просто прагнення пізнати істину, а й осмислення того, що шлях до неї лежить через дискусію, через зіставлення позицій партнерів. Ефективність його можлива на уроці, якщо сходяться дві позиції, відбувається зіткнення двох точок зору на виникаючу проблему.

5. Діалог є необхідним та ефективним способом розвитку в учнів: розумової, мовленнєвої, творчої, мисленої діяльності.

6. Учні набувають навичок активного слухання, виділення головної думки, аргументованого відстоювання власної думки. В учнів формується діалогічний підхід до вирішення різноманітних проблем, що дає змогу компенсувати ефект старіння набутої у школі наукової інформації. Кожний діалогічний урок створює сприятливу ситуацію для вияву творчості учнів і вчителя, формування навичок прийняття рішень і готовності до особистої відповідальності за їх результат.

Найбільш сприятливими формами для організації діалогічного спілкування є групова робота, нетрадиційні уроки, проблемне навчання. Тому маса цих форм навчання в системі роботи вчителя повинні бути підвищенні. Для виникнення діалогу важливий характер питань учителя. Питання повинні потребувати від учнів не просто встановлення раніше засвоєних знань, а розкриття суті проблеми.



Розділ І. Теоретичні основи діалогічного спілкування учителя і учня

Одним із головніших якостей вчителя є його уміння організовувати взаємозв'язок з дітьми, спілкуватися з ними і керувати їх діяльністю. Для багатьох вчителів очевидна істина: відношення к вчителю діти часто переносять на предмет, котрий він викладає. Це багато разів доводили психолого-педагогічні дослідження.

Спілкування в педагогічній роботі виступає, по-перше, як засіб рішення учбових задач, по-друге, як соціально-психологічне забезпечення виховного процесу, по-третє, як спосіб організації взаємовідношення вчителя і учня, забезпеченість успішність навчання і виховання. ”Я переконаний, - писав А.С.Макаренко що добре сказане дітям ділове, крупке слово має велике значення і може бути у нас так багато ще помилок в організаційних формах, тому що ми ще і говорили часто з дітьми по-справжньому не уміємо.

А треба уміти сказати так щоб вони в вашому слові відчули вашу волю...вашу особистість . Цьому треба вчитися .

Спілкування-система багатофункціональна .Психолог Б.Ф.Ломов пропонує таку класифікацію функцій спілкування: інформаціонно-комунікативна, регуляціонно-комунікативна, аффективно-комунікативна.

Вчитель в своїй діяльності повинен реалізувати всі функції спілкування-виступають і як джерела інформації і як чоловік, пізнающий іншого чоловіка чи групу людей, і як організатор колективної діяльності і взаємовідношень.

В процесі навчання, вирішуються три основні задачі: навчальна, виховна, розвивальна. Спілкування же в такому випадку “працює” таким чином:

- при рішенні навчальної задачі спілкування дозволяє наладити реальний психологічний контакт з учнями , формувати позитивну мотивацію навчання;

-при рішенні виховних задач за допомогою спілкування встановлюються виховні та педагогічні стосунки, психологічний контакт між вчителем і учнем, що в багатьох випадках підвищує учбову діяльність; формується пізнавальний напрям особистості; формування відношення в учнівському колективі.

- при рішенні розливальних задач через спілкування будуються психологічні ситуації, стимулюючи самонавчання і самовиховання особистості:

- створюються можливості для виявлення індивідуально-типологічних особливостей учнів;

- відбувається соціально-психологічна корекція в розвитку і становлення важливіших особистих якостей(мова, мислена діяльність);

Такий діапазон педагогічного спілкування в системі процесу навчання.[8,27].

Повноцінне педагогічне спілкування є не лише багатогранним, а й полі функціональним. Воно забезпечує обмін інформацією і співпереживання. Пізнання особистості і самоутвердження, продуктивну організацію взаємодії. Обмін інформацією і ставленнями реалізує комунікативний бік спілкування, пізнання особистості і самоутвердження-перцептивний, а організація взаємодії-інтерактивний.

Орієнтація на полі функціональність спілкування дає змогу вчителеві організувати взаємодію на уроці і поза ним як цілісний процес: не обмежуватись плануванням лише інформаційної функції, а створювати умови для обміну ставленнями, переживаннями; допомагати кожному школяреві гідно самоутвердитися в колективі, забезпечуючи співробітництво і співтворчість у класі.

Спілкування педагога з учнями є специфічним тому що, за статусом вони виступаю з різних позицій: учитель організовує взаємодію, а учень сприймає її і включається в неї. Треба допомогти учневі стати активним учасником педагогічного процесу, забезпечити умови для реалізації його потенційних можливостей.

Професійно-педагогічне спілкування має свою структуру.

1.Моделювання вчителем майбутнього спілкування з класом в процесі підготовки до уроку ( прогностичний етап ).

2.Організація спілкування з класом ( навчальний період спілкування ).

3. Управління спілкуванням в педагогічному процесі.

4.Аналіз використовуваної системи спілкування і моделювання нової системи спілкування на майбутню діяльність.

Етап 1.Важливим етапом педагогічного спілкування є його моделювання. На цьому етапі відбувається планування комунікативної структури уроку, яка відповідає дидактичній меті і задачам уроку, педагогічної ситуації в класі творчої індивідуальності педагога, особливостей учнів в класі.

Важливою умовою моделювання спілкування є емоційна єдність педагога і учня, це допомагає вчителю передбачити атмосферу уроку, відчути, як складаються взаємовідношення на цьому уроці, побачити перспективу їх розвитку і на ґрунті всього цього спланувати логіко-педагогічну і емоційну діяльність майбутньої діяльності котра дозволяє зробити творчу атмосферу. Чім точніше спрогнозує вчитель атмосферу в класі, тим продуктивніший буде наступний процес спілкування.

Етап 2. Велике значення в учбовому процесі має організація спілкування з класом в навчальний період контакту з ним .Цей період умовно називають „комунікативною атакою „ в період котрої завойовується ініціатива в спілкування і цілісна комунікативна перевага котра дає можливість в подальшому керувати спілкуванням з класом.

Етап 3. Керування спілкуванням-важливий елемент професійної комунікації. Сучасні соціально-психологічні дослідження показую, що людина по-різному може виступати в процедурі спілкування: по-перше, може бути ініціатором; по-друге, суб'єктом; по-третє, в різних ситуаціях виступають чи активним, чи пасивним учасником взаємодії. Професійно-педагогічне спілкування заключається в тому, що ініціативність виступає як спосіб керування спілкуванням і цілісним учбово виховним процесом . Можемо сказати, що в плані соціально-психологічним керуванням пізнавальним пояском на уроці і творчої діяльності вчителя і учнів зроблено через вірно зроблену систему спілкування. Ініціатива в спілкуванні дає можливість вчителю вирішувати цілий ряд стратегічних і тактичних учбово-психологічних задач забезпечити керуючу роль в учбово виховному процесі, придати педагогічно цілісообразний напрямок формам спілкуванням і настроєм, почуттями і діяльністю дітей створити нужний соціально-психологічний клімат.

Залежно від орієнтації ( особистісна чи рольова ), взаємо звернення (відкрите чи закрите), а також активності учасників педагогічне спілкування може розвиватися за двома основними типами: як діалогічне або як монологічне. У монологічному спілкуванні відбувається поляризація за активністю: одні інструктують, наказують, диктують, інші-пасивно сприймають цей вплив; у діалогічному - активні всі, хто бере участь у конструктивному співробітництві. Діалог передбачає багатоголосся, поліфонію думок, висловлювання дій усіх його учасників.

За сучасних умов зміна орієнтацій у вихованні принципово пов'язанна з опануванням вихователем майстерності ведення діалогу. Поняття „ діалог” вживається не лише в значенні розмови між двома особами, а й як обмін сенсом у спілкуванні (не тільки репліками). Діалог педагогічний-це дія у педагогічному процесі, яка дає можливість кожному партнерові у самовираження у спілкуванні.[7, 204].

1.1 Теоретичні підходи до трактування понять „діалогічне спілкування” „урок” в психолого-педагогічній літературі

Урок-це основна форма навчання. Це навчання, проведене вчителем з постійним змістом учнів однакового рівня підготовки, об'єднаних в одну учбову групу. Класична тривалість уроку 45 хвилин, але можуть бути виключення: в початковій школі-30 хвилин, у старших класах-80 хвилин.

Слідує відмітити, що урок - це цільний, логічно завершений етап на шляху досягнення знань, умінь і навиків. Уроки проводяться по розкладу і включають фронтальну, групову та індивідуальну роботу учнів.

Для будь-якого уроку характерна точність і ясність мети уроку, котра охоплює всі його сторони ( навчальна сформувати поняття , вооружити учнів знаннями, уміннями і навичками;виховна придполога виробітку у учнів правових норм та якостей особистості учня; розливальна мета-розвиток розумових сил і пізнавальних здібностей школярів ).

На уроці повинна бути свобода вибору. Завдання могуть бути:

- репродуктивного ;

- реконструктивного;

- творчого характеру.

В залежності від мети уроку розрізняють дидактичні, виховні і організаційні вимоги .

Все частіше в сучасній школі вчителі прибігають до проведення нетрадиційних уроків.

Нетрадиційні уроки характеризуються деякими признаками:

1.Центр тяжіння переміщується на особистість учнів. Учбовий предмет розглядається як засіб розвитку особистості учнів.

2.Особистісне прийняття учнями завдань, котрі ставляться та рішаються в ході уроку.

3.Пізнавальна діяльність будується на принципах педагогічної взаємодії.

4.Змістова сторона нетрадиційних уроків включає в себе новизну і актуальність, емоційність порівняння і аналогу, ефект парадоксальності і розкриття значимості матеріалу для школярів.

5.Розподіл функцій між вчителем і учнем.

6.Особливості нетрадиційних уроків заключається в створенні групового ефекту, але при активній позиції кожного учня.

7.На нетрадиційних уроках використовується інформація, котра соотноситься с можливостями кожного учня.

8.Емоційний фон уроку характеризується настроєм вчителя на педагогічну взаємодію з учнями, направлений на формування позитивних емоцій в стосунках „вчитель-учень”.

Серед нетрадиційних уроків велике значення приділяється уроку-діалогу.[18,143-144].

Діалогічне педагогічне спілкування - це тип професійного спілкування, що відповідає критеріям діалогу, забезпечуючи суб'єкт-суб'єктний принцип взаємодії педагога та учнів.

Основні ознаки діалогічного педагогічного спілкування:

1.Визначення рівності особистісних позицій, відкритості і довіра партнерів.

Складність організації діалогічного спілкування полягає в тому, що педагог не зводить своїх дії до оцінювання поведінки учня і вказівок на шляхи виправлення .Такий шлях означав би пасивність вихованця. Для того щоб стимулювати успішне самовиховання учня, педагогові слід давати вихованцеві інформацію про нього, але той повинен сам учитися давати собі оцінку. Таким чином, ідеться не просто усунення оцінного судження, а про змінну його авторства. Так забезпечуються співробітництво, рівність і активність обох сторін.

2.Домінанта педагога на співрозмовникові і взаємовплив поглядів.

Особистісна рівність у педагогічному діалогічному спілкуванні передбачає різні позиції його учасників стосовно їхніх інтересів. Звичайно, учень перебуває в колі своїх потреб і діє в напрямку задоволення власних прагнень (самоутвердитися, пізнати), а вчитель у професійному спілкуванні має спрямовувати свої інтереси на потреби іншого.

Гуманізація педагогічної взаємодії полягає в децентрації позиції вчителя щодо всіх інтересів, які не збігаються з інтересами розвитку дитини, а в діалозі - зосередженості на співрозмовникові. Тому зосередженість на співрозмовникові-така позиція педагога в професійному спілкуванні, коли в центрі уваги вчителя є особа співрозмовника, його мета, мотиви, точка зору. Рівень підготовки до діяльності.

У такий позиції учень, його особистість стає цікавим і важливим для педагога. Він уважний до реакції дитини, будує свою взаємодію в площині інтересів співрозмовника його потреб. Звернення педагога в діалозі завжди має установку на відповідь партнера, яку він цінує, приймає з визнанням права на особисту позицію кожного у взаємодії.

Зосередженість на співрозмовникові передбачає не лише увагу до іншого, а й готовність змінювати свої наміри, свої думки відповідно до реакції співрозмовника.

Зосередженість на співрозмовникові і взаємовплив поглядів свідчать про ціннісну орієнтацію вчителя на учня як мету у професійному діалозі.

3.Модальність висловлювання і персоніфікація повідомлення. Спілкування-діалог пов'язане з відкритою позицією, засобом реалізації якої є персоніфікована манера висловлювання („Я вважаю”, „Я гадаю”). Персоніфікація тексту повідомлення-критерій діалогічного педагогічного спілкування, який передбачає виклад інформації від першої особи, звернення педагога та учнів до особистого досвіду, що пов'язаний з предметом повідомлення. В діалозі співрозмовник висловлює не лише предметну думку, а й своє ставлення до неї, що й зумовлює взаємодію.

4.Поліфонія взаємодії і надання вчителем розвиваючої допомоги. Поліфонія в спілкуванні-критерій діалогічного педагогічного спілкування, який передбачає можливість для кожного учасника комунікації викладу своєї позиції. Поліфонія передбачає пошук розв'язків у процесі взаємодії з урахуванням думок кожного учасника. Вона протистоїть монологічному спілкуванню, як репрезентує думку лише однієї особи, переважно вчителя.

5.Двоплановість позицій педагога у спілкуванні. У процесі професійного спілкування педагог веде діалог не лише з партнером, а й з самим собою: активно включаючись у взаємодію, він водночас аналізує ефективність втілення власного задуму. Це дає змогу зберегти ініціативу у спілкуванні, дотримуватися над завдання в педагогічній дії і перебуватися під час діалогу.[7, 205-206].

1.2 Урок-діалог та його місце в навчально-виховному процесі

В філософії та педагогіці настійливо пробивається підхід до навчання з позиції суб'єктно-суб'єктивних стосунків, котрий затверджує, що вчителя і учні повинні разом іти до засвоєнню знань. Найбільш ефективно це дозволяє зробити діалог, розглядаємий як процес і метод дослідження. Можна сказати, що в педагогіку стучиться метод діалогу в різних формах та модифікаціях.

Діалогічна форма спілкування має багато позитивного перед монологічною мовою вчителя. Діалог є важливим способом формування діалектичного мислення учнів. Ця форма спілкування дозволяє учню бути не просто споживачем знань, але й активним учасником їх добування.

Позитивним у діалозі є і те, що він спонукає учнів відстоювати свою точку зору на обговорюєму проблему, привчає їх к поважливому, терпіло му ставленню к позиції інших учасників діалогу.

Діалог задіває емоційну сферу учня. Він переживає коли його переконують в неправоті його позицій у сварки, і навпаки радіє коли прав. Знання набуті в діалоговій взаємодії, бувають прикрашені особливим емоційним відтінком. Тому емоційне відношення к змісту діалогу і до його учасників є важливою умовою виробітки оціночних суджень та емоційного виховання учнів.

Повний діалог містить у собі:

- обмін діями (рівень тіла);

- обмін інформацією (рівень інтелекту);

- обмін почуттями (рівень душі);

- обмін сенсами (рівень духу).

За ситуації повного діалогу:

1-й голос того, хто говорить;

2-й голос того, хто слухає;

3-й голос авторитета, посередника, перекладача.

Позитивні аспекти діалогічного підходу в реалізації педагогічних цілей полягають у тому, що:

по-перше, він не заперечує вже наявних продуктивних методів навчання й виховання;

по-друге, створює можливість на основі системної структуризації й алгоритм-моделі уроку планувати й застосовувати найефективніші методи чи прийоми, які наявні в особистому досвіді конкретного вчителя;

по-третє, завдяки позитивному підходу діалог трансформує будь-яку конфліктну ситуацію в ситуацію розвитку, повертає вчителеві й учневі втрачений сенс навчальної діяльності зміцнює впевненість у власних силах, відкриває простір у майбутнє; і нарешті, допомагає сформуватися „людині культури”.

В цілому можна відмітити, що діалогічна форма навчання як процес суб'єктно-суб'єктивної взаємодії виступає як важливий засіб розвитку особистості учня і удосконалення навчально-виховного процесу.[20, 20-21].

1.3 Дидактичні умови, що забезпечують організацію діалогічного рівня на уроці

Діалогічний урок-це урок побудований на психопедагогічних принципах діалогічного підходу, а саме :

- входження вчителя в контакт із класом завдяки отриманню „так реакції”, учнів;

- особистісної рівнозначності учнів і вчителя;

-у центрі уваги особистісний сенс навчальної діяльності і учня, і вчителя;

- урок сприяє успішному розвиткові й зростанню учня і вчителя;

- наявність для учня і вчителя ситуацій свободи вибору різних форм участі на уроці;

- учень часто виступає в ролі вчителя;

- високий рівень відкритості й довіри;

- обмін особистісно значущими діями, думками, почуттями, сенсами;

- опора на життєвий досвід учнів і вчителя;

- формування асоціативних ланцюжків, образів, метафор;

- позитивний підхід до виникаючих проблем, які сприймаються як чудова можливість для розвитку особистості учнів і вчителя;

- трансформація фізичного хронотопу уроку відповідно до ситуації, що містить у собі доцільний відступ од плану уроку, перестановка столів і стільців: колом, квадратом, віялом, ялинкою тощо;

- розширення зовнішнього і внутрішнього діалогу;

- урок виступає як твір культури, результат співтворчості вчителя й учнів, що має власну безумовну цінність.

Уроки проведені на основі діалогічного підходу, сприяють виникненню ситуації повного діалогу, що є моментом суб'єктивного переживання істини, обміну значущої інформації між двома сторонами.[25,38-39].

Ефективна організація діалогічного рівня на уроці залежить від таких умов:

Перша умова-рівність учителя і учня в діалоговій взаємодії. Під рівністю учня розуміється його право потребувати до себе поважливого ставлення зі сторони вчителя, право говорити зауваження і непогодження з вчителем без страху на осуд та покарання. Рівність учителя і учня в учбово-виховному процесі як відомо основа співпраці між ними.[1,43].

Співпраця-не така вже й проста річ як для учнів, так і для вчителів. Учитель-діалогіст завжди ставить у центр уваги учня. Тут спрацьовують такі закони:

- цілковита повага партнерів один до одного, визначення ними того, що кожен має право на самостійне, обґрунтоване висловлювання;

- виховання в учнів не просто прагнення пізнати істину, а й осмислення того, що шлях до неї лежить через дискусію, через зіставлення позицій партнерів;

- формування в учнів потреби не просто у співрозмовникові, а в опоненті, який потрібний йому саме через свою відмінність до нього.

Співпраця між учнями і вчителем-процес взаємодії особистостей у напруженому пошукові відповідей на поставлене запитання.[3,4].

Друга умова діалогізації учбового процесу-поважливе ставлення до іншої думки. Діалог повинен припускати право учня виказувати будь яку точку зору на проблему, відстояти її важніше, чим получити правильну відповідь у готовому вигляді. Але учителю більш важніший результат, а не процес його отримання. Пріоритет однією з найважливіших причин низької його продуктивності.

Третя умова. Ефективність діалогічного спілкування на уроці можлива, якщо сходяться дві позиції, відбувається зіткнення двох точок зору на виникаючу проблему. Діалог визначає будь-які позиції у спілкуванні. Тільки так він можливий бути таким, щоб воно припускало чи неоднозначне тлумачення, чи вчителем він повинен бути підготовлен так, щоб визвав зіткнення двох і більше позицій.

Найбільш сприятливими формами для організації діалогового спілкування є групова робота, нетрадиційні уроки, проблемне навчання. Тому маса цих форм навчання в системі роботи вчителя повинні бути підвищенні. Для виникнення діалогу важливий характер питань учителя. Питання повинні потребувати від учнів не просто встановлення раніше засвоєння знань, а розкриття суті проблеми.

Формування мовленнєвої діяльності учнів-одна із центральних задач навчання. Роль діалогу в її рішенні велика. Для організації змістового діалогу необхідно в момент підготовки до уроку планування і точно визначити його мету, місто, логіку побудови, при цьому треба визначити раніше можливі варіанти відповідей учнів. Тоді ефективність уроку буде вищою оскільки на ньому будуть зроблені умови для розвитку розуму і мови учнів.[1,45].

Діалогічне спілкування на уроці між учителем і учнем направлення на рішення навчальних, виховних та розвивальних задач за допомогою встановлення реальних психологічних контактів та педагогічних стосунків. Це в свою чергу підвищує учбову діяльність, формується пізнавальний напрям особистості, формуються відношення в учнівському колективі .

А також через діалогічне спілкування на уроці будується психологічні ситуації, стимулюють самонавчання і самовиховання особистості. У діалогічному спілкуванні учні не пасивно сприймають інформацію, а активно разом з вчителем здобувають знання.

Переважання монологічного навчання в шкільній практиці призводить до того, що учні не завжди готові діяти в життєвих ситуаціях. Необхідно вчити школярів діяти в нестандартних ситуаціях, бачити протиріччя факторів, які вивчаються, спорити, доводити, відстоювати особисту точку зору, формувати проблеми, шукати нестандартні їх рішення.

Щоб діалогове спілкування відбувалось на уроці, треба у центр уваги ставити учня, як повноправного учасника спілкування. Треба виховувати в учнів не просто прагнення пізнати істину, а й осмислення того, що шлях до неї лежить через дискусію, через зіставлення позицій партнерів. Ефективність діалогічного спілкування на уроці можлива, якщо сходяться дві позиції, відбувається зіткнення двох точок зору на виникаючу проблему. Але повинна бути цілковита повага партнерів один до одного, визначення ними того, що кожен має право на самостійне, обґрунтоване висловлювання.

Найбільш сприятливими формами для організації діалогічного спілкування є групова робота, нетрадиційні уроки, проблемне навчання. Тому маса цих форм навчання в системі роботи вчителя повинні бути підвищенні. Для виникнення діалогу важливий характер питань учителя. Питання повинні потребувати від учнів не просто встановлення раніше засвоєних знань, а розкриття суті проблеми.



Розділ ІІ. Опитно-експериментальна перевірка дидактичних умов забезпечующіх результативність уроку-діалогу

2.1 Вивчення і аналіз стану проблеми в практиці роботи школи

З давніх часів система освіти виконує дві основні функції. Одна, звернена до суспільства, полягає в забезпеченні неперервності його функціонування через передачу новому поколінню певної сукупності цінностей, знань, умінь і навичок, правил поведінки. Отже, ідеться про передачу тих цінностей, які необхідні для підтримання суспільного виробництва й життєдіяльності суспільства загалом. Друга функція, безпосередньо пов'язана з першою, але звернена вже до індивіда, полягає в тому, щоб підготувати його до життя, точніше кажучи, допомогти йому знайти гідне місце в суспільстві, належним чином пристосуватися, адаптуватися до вимог останнього, виявити свої природні потенційні здібності.[24,8].

Нині, починаючи з найрозвиненіших країн, відбувається перехід до нового типу цивілізації, набагато динамічнішого порівняно з індустріальним. Цей тип називають постіндустріальним, або інформаційним, оскільки найважливішим ресурсом тут постає інформація. Від людей дедалі більше вимагають не лише конкретні знання, уміння й навички, а й здатність до творчості, до продуктивної співпраці з іншими людьми, до прийняття відповідальних рішень. Основна прикмета сучасності - зміна свідомості людини й суспільства. Досягнення інтелекту стали загрожувати існуванню культури і світової цивілізації в цілому. Головна причина цього, - відсутність діалогічності свідомості людини.[3,3].

Головне завдання гуманної освіти - подолання конфлікту культури з інтелектом, набуття людиною духовного здоров'я, гармонії тіла, розуму, душі і духу. Тому впровадження діалогічного підходу є у практичну роботу загальноосвітньої школи є доцільним і актуальним.

Аналіз стану проблеми свідчить про те, що в останній час вчителі стали приділяти увагу діалогу. Його вважають формою спілкування між учителем і учнем. Зацікавленість до діалоговій формі взаємодії пояснюється негативним впливом на учбовий процес монолог, котрий існує в системі „учитель-учень”.

Монолог на уроках та інших організаційних формах навчання стримує розвиток учня, його ініціативу, робить його замкнутим. Тому перехід від монологу до діалогізації учбового процесу підвищення в цих цілях діалогічних форм спілкування, являється оправданим та необхідним.[6,110].

І тому, діалогічна взаємодія почала застосовуватись і впроваджуватись в роботах багатьох шкіл. Досвід багатьох шкіл свідчить про те, що уроки, проведенні на основі діалогічного підходу, сприяють виникненню ситуації повного діалогу, що є моментом суб'єктивного переживання істини, обміну значущої інформації між двома сторонами.

Повний діалог містить у собі:

- обмін діями (рівень тіла);

- обмін інформацією (рівень інтелекту);

- обмін почуттями (рівень душі);

- обмін сенсами (рівень духу).

За ситуації повного діалогу:

1-й голос того, хто говорить;

2-й голос того, хто слухає;

3-й голос авторитета, посередника, перекладача.

Позитивні аспекти діалогічного підходу в реалізації педагогічних цілей полягають у тому, що:

по-перше, він не заперечує вже наявних продуктивних методів навчання й виховання;

по-друге, створює можливість на основі системної структуризації й алгоритм-моделі уроку планувати й застосовувати найефективніші методи чи прийоми, які наявні в особистому досвіді конкретного вчителя;

по-третє, завдяки позитивному підходу діалог трансформує будь-яку конфліктну ситуацію в ситуацію розвитку, повертає вчителеві й учневі втрачений сенс навчальної діяльності зміцнює впевненість у власних силах, відкриває простір у майбутнє; і нарешті, допомагає сформуватися „людині культури”.

Підготовка діалогічного уроку.

Перший етап. Очікування.

1.Вибрати затишне місце й час, найзручніший для підготовки уроку. Зробити кілька глибоких, на повні груди, циклів дихання.

2.Пригадати попередній урок. Які думки і почуття були для вас і учнів тоді найважливішими? Що хотілося б перенести у наступний урок, а чого доцільно уникнути? Що ви обіцяли учням , які завдання довели?

3.З'ясувати тему і мету уроку. Які почуття викликають вони у вас? Якщо позитивні, значить усе гаразд , а якщо негативні, то повідомити про це учнів на уроці на уроці і звернутися за їх підтримкою і допомогою.

4.Запитати себе:

4.1.Що я можу зробити, щоб досягнути високої ефективності уроку?

4.2.Хто з колег і учнів може мені допомогти у цьому?

4.3.Скільки для цього необхідно часу?

4.4.Яке потрібне обладнання?

4.5.Які можуть виникнути перешкоди?

4.6.Чи готовий я до найгіршого варіанту?

Другий етап. Планування уроку.

1.Записати тему, мету, обладнання , план.

2.Виділити 2-3 головних питання.

3.Підготувати кілька резервних запитань.

4.Помітити літерою „А” те, що можете зробити тільки ви, літерою „Б” те, що можна делегувати учням, літерою „В” те, що при дефіциті часу можна не розглядати.

5.Запланувати під час уроку кілька ситуацій вибору.

6.Підготувати кілька образів і порівнянь із кожної з проблем уроку.

7.Продумати, що можна зробити, щоб на уроці ви з учнями відчули радість успіху, душевне тепло і взаємоповагу.

8.Уявити себе в ролі учня і подивитися на майбутній урок його очима. Врахуйте і його слушні зауваження.

9.Дайте завдання своїй підсвідомості доопрацювати образ майбутнього уроку і продумати всі стосунки з учнями класу.

Алгоритм-модель діалогічного уроку.

1-й крок. Вхід у клас-входження у контакт.

1.1.Двері відчиняються... Я вступаю, входжу, вриваюсь? Культивуйте повагу до ситуації у класі. Не вривайтесь в неї. Спочатку побачити, відчути і тільки потім діяти. Я входжу в ситуацію...

1.2.По інерції чи за звичкою прямуєте до вчительського столу, до дошки, стаєте перед класом?

Зрозуміло, що на початку буде слово і разом із ним ви щедро подаруєте всім усмішку.

Запитайте в учнів, якби вони хотіли, щоб ви зверталися до них: діти, учні, панове, друзі, колеги? -чи просто-Добрий день! Я радий вас бачити! Ти спізнився .Нічого нового! Ми терплячи чекали на тебе!

1.3.За 2-3 хвилини потрібно отримати „так-реакцію” від класу, яка свідчитимете про встановлення взаємного емоційного контакту .

2-й крок. Початок уроку.

Створюємо для учнів ситуацію вибору. Із чого розпочнемо наш урок?

2.1. З кінця минулого уроку.

2.2. З перевірки домашнього завдання в зошиті.

2.3. З дотепного анекдоту.

2.4 З опитування.

2.5. З вивчення нового матеріалу. З'ясуємо - хто який варіант? Більшість, наприклад, за останній.

3-й крок. Актуалізація і мотивація.

3.1.Доручити одному з учнів записати на дошці дату, номер уроку, тему, головні питання, поняття.

3.2.Викликати в пам'яті учнів асоціації, образи, аналогії, необхідні для актуалізації і мотивації змісту і теми уроку у трьох модальностях: побачити, почути, зробити. „ Тут і тепер ми пригадаємо ситуацію, коли ви бачили, чули, робили щось у вашому житті, то це подібне, близьке до того, що ми побачимо, почуємо, зробимо сьогодні на уроці. Це нам потрібно для того, щоб...”

4-й крок. Виклад нової інформації, яка сприймається на віру.

4.1.Розповідь здійснюється блоками по 7 хвилин.

4.2.Кожен блок містить несподіванку, яка може здивувати учнів (точка здивування).

4.3.Проблема блоку передається у вигляді образу, метафори, умовного символу.

4.4.Інформація сприймається на віру, без пояснення.

5-й крок. Аналіз, пояснення й усвідомлення інформації.

5.1.З'ясувати, чи є запитання щодо нової інформації?

5.2.Усвідомлення і розгляд учнями проблем зусібіч.

5.3.В індивідуальних, групових, парних формах роботи пошук інструментів, шляхів вирішення проблем: формули алгоритму, аналіз, порівняння, синтез тощо.

5.4.Усвідомлення нових меж свого знання незнання.

5.5Демонстрація учнями рівня усвідомлення нової інформації (знання, уміння, навички.). Надається максимальна можливість для висловлювання учнями їхніх думок.

5.6. Оцінюється не учень, а його відповідь і дії. Паралельно з оцінкою вчителя й однокласників учень оцінює свою роботу.

5.7.У процесі усвідомлення нового , під час уроку прагнемо вийти на рівень школи, міста, держави, Землі і навіть Космосу.

6-й крок. Робота з поняттями.

6.1.Кожне (слово поняття) має три рівні відображення у свідомості людини: тіло-форма, душа-зміст, дух-сенс.

6.2.Золоте правило: не залишати без пояснення жодного не зрозумілого слова.

6.3.Учень і вчитель разом підбирають відображення поняття на кожному з рівнів і роблять запис у зошиті, на дошці.

7-й крок. Закінчення уроку-вихід із контакту.

7.1. Один із учнів підбиває підсумок уроку.

7.2. Узагальнення уроку (що ми зрозуміли, створили нового).

7.3. Повідомити про свої сподівання на майбутнє і пояснити домашнє завдання.

7.4. З'ясувати, чи є запитання? Дати відповідь.

7.5. Повідомити про свої почуття під час уроку, образ уроку.

7.6. Подякувати учням за урок. Прощання.[20,20-21].

Таким чином, упровадження діалогічного підходу значно розширює можливості для навчання, розвитку і зростання особистості і учня, і вчителя, полегшує їхню взаємодію. Учні набувають навичок активного слухання, виділення головної думки, аргументованого відстоювання власної думки. В учнів формується діалогічний підхід до вирішення різноманітних проблем, що дає змогу компенсувати ефект старіння набутої у школі наукової інформації. Кожний діалогічний урок створює сприятливу ситуацію для вияву творчості учнів і вчителя, формування навичок прийняття рішень і готовності до особистої відповідальності за їх результат.

2.2 Програма уроку-діалогу як спілкування учня і вчителя

Проходив урок природознавства у ІІІ класі.

Учень чітко, без запинки розповів про кругообіг води в природі. Діти задали декілька запитань учню і він на них відповів. І ось вчитель задав не зовсім звичайне запитання.

Вчитель: Діти! Ви колись бачили пар?

Діти: Так! В каструлі!

Вчитель: Хто бачив пар підніміть руки.(Всі діти піднімають руки). А ось я ніколи не бачила пар.

Учень І: Коли мама ставить на вогнище каструлю з водою, із неї йде пара. Як же ви це бачили? Чи у вас не має каструлі?

Учень ІІ: На кришки каструлі ми бачимо піт.

Вчитель: Я продовжую утверждати, що ніколи не бачила пар.

Учень І: Я розумію, ви тому не бачили пар, що пар від річки (від Сонця) і пар від каструлі (людина поставила)- це різний пар. Ми маємо на увазі один пар, а ви інший.

Учень ІІІ: Якщо б із каструлі пар виходив повільно, його б не було видно. В один і той же час, якщо пара менше виходить, то його погано видно. Тому пар із річки і не видно.

Вчитель: Тобто ти хочеш сказати, що той пар, видно, це „багато пара”, а котрий не видно-це більш розряджений пар?

Учень ІІІ: Я вважаю, що пар виникає від дотику холодного і теплого. Один і другий пар-це один і той же пар. Так як він виходить із одного і того же джерела.

Вчитель: Поставимо опит. Подивимось на киплячій чайник. Там де пара більше всього (у носика), він як раз і невидний, а побачити його можна лише на деякій відстані від носика, де пара явно менше. Чому?

Учень ІV: В проміжутки між водою та повітрям пара просто не має!

Учень V: Є якщо закрити рукою носик, то пар ударе в руку. Тобто він є хоча і небачен.

Учень І: В носику чайника є піт. Чайнику жарко, і в нутрі , на поверхні носика виступає піт...

Учень VІ: Чайник потіє ...

Учень VІІ: Це невидимий пар страний. Його і немає, але його можливо побачити. Якщо подивитися скрізь цей пар, то його не видно, а за ним речі розпливаються.

Вчитель: Дивіться, що получається. Є видимий пар № 1. Є між ним і носиком невидимий пар № 2. А що на кордоні? Пар № 3?

Учень І: Коло носика є пар № 1 і пар № 2. Але ще є там щось, що заслоняє пар № 1 і робить його невидимим.

УченьVІІІ: Пар № 2 швидше виплива, і він жатий. Пар № 2 так швидко летить, що ми його не вспіваємо замітити! Пар № 1-повільний та розпливчатий, а пар № 2-сжатий та швидкий. Тому ми його і не бачимо.

Учень ІX: Пар № 2-це як би плотна трубка. В ньому, мабуть, є отвір, а через нього випливає пар № 1.

Учень X: Пар № 2 створює поле. Скрізь це поле виходить пар № 1. Причому пар № 2 такий, що робить невидимий проходящій через нього пар № 1.

Вчитель: Що ж таке пар № 1? Що ми бачимо?

Учень XІ: Ми бачимо пар № 1- остудивши каплі води.

Учень ІІ: Я вважаю, що пара № 1 не існує. Пар № 1-це облоко. А пар № 2-це справжній пар. Пар № 2-це застивший, остивший пар.

Учень XI: Що ж це получається? Значить пара не видно?

Вчитель: Да, пара не видно. Тому я с самого початку уроку сказала, що я пара ніколи не бачила.[12,63].

2.3 Результати опитно-експериментальної перевірки дидактичних умов забезпечующіх результативність уроку-діалогу

Урок-діалог може бути початий реплікою учня, його питанням, його непогодженням з позицією вчителя. Але такі запитання-сюрпризи бувають на уроці рідко. Тому діалоги дуже часто починає вчитель, ставлячи перед учнями задачу, проблему, питання. При цьому вчитель завжди готовий до того, що діти можуть переоприділити первоначальну поставлену проблему.

Для того щоб учбова задача, поставлена вчителем, могла породити учбовий діалог, вона повинна представити перед учнями в образі вчителя-Співрозмовника, виступає як його точку зору, як його „голос”, виношена особиста позиція, спонукаюча дітей до творчості.

Діалогічний урок має різні особливості порівняно з традиційним уроком. Перш за все - появою дитячих гіпотез, питань, моделей.

На перших порах ці варіанти пояснюються, ці гіпотези дітей кажуться неуклюжі і погано зрозумілі самому создателю. Зачасту вони не витримують критики порівняно з нормативним поясненням.

Але ці дитячі моделі утримують неповторну позицію дитини, його точку зору, його „надлишок бачення” в конкретному образі. Це образ-питання, образ-варіант, народившись, ще не має право на існування, ризикує бути повергнутим осміянню, як гадке каченя.

Можна виділити дві основні функції дитячих образів.

Орудійна функція.

В цій функції дитячі гіпотези, дитячі образи народжені лише для того, щоб померти. Вони дійсно допомагають оволодіти своєю поведінкою на урокі-діалогі. Моделі дітей розшатують прівичні образи і понімання, вскривають їх неоднозначність. Це - наглядні образи протиріччя, парадокса, трудності, початок мислення. Це - психологічні „ліса”, котрі в подальшому більше не знадобляться.

Естетична функція.

Діти дійсно створюють „свій” чайник і „свій” пар. В своїй естетичній функції дитячі образи розвивають продуктивне уявлення. Образи дітей в цьому відношенні унікальні, не повторні. До них можна вернутися через декілька років, вони утворюють вехі індивідуальній пам'яті як способу спілкування з особистим минулим. Саме в естетичній функції дитячих образів і гіпотез і є можливість реальної рівності дитини і дорослого на уроці. В дитячому образі парообразования просвічується людина.

Питання вчителя - „Що ж ми бачимо?” - де що монологізірує діалог. У дітей були інші питання, вони ставили і намагалися вирішувати інші проблеми. Ми привили всіх дітей до одних і тих же проблемам. Тому перспективний хоча і неуклюжий, діалог сводиться до обговорення механізмів перетворення пара в воду, так як вчитель не зміг до кінця витримати напругу уроку-діалогу, напруги дитячої многопроблемності уроку. Намагання дітей пояснити пароутворення за допомогою образу „живого чайника”, ідеї о механічному походження пароутворення, „теорія стихій” та інші дитячі ідеї як би випали із розмови, „вмерли”.

Важливо, що урок-діалог більше, ширше, цікавіший позиції вчителя в ньому. Потребується велика майстерність ведення діалогу, дозволяюча не допустити його монологізації. .[12,65-66].

Результати діалогічного спілкування між учнями і вчителем будуть позитивними тоді, якщо будуть виконуватися всі умови котрі забезпечують результативність уроку-діалогу, а саме:

· По-перше, тип стосунків індивідуальних або групових суб'єктів (зокрема нерівних за соціальним статусом), що передбачає не лише взаємну повагу і настанову на співпрацю, а й щиру готовність конструктивно скористатись у цій співпраці думками й пропозиціями один одного і навіть, за достатніх підстав, значно змінити свої позиції.

Психологічним механізмом реалізації такої готовності постають внутрішні діалоги, що розгортаються у психіці індивідів;

· По-друге, тип знання, що виокремлює суперечливі якості у спробах чи результатах пізнання тих чи тих об'єктів і з'ясовує можливості, якщо не вирішення цих суперечностей, то принаймні повнішого й глибшого розуміння вказаних об'єктів.[21,38-39].

Діалогічне спілкування направлене на гуманізацію, тобто керуючись гуманістичними цінностями, слід прагнути до внесення діалогічних засад у взаємодію, яка відбувається у різних галузях суспільного життя і суб'єктами якої є не лише особистості, а й організації та соціальні спільноти різних рівнів.

Треба зазначити те, що в останній час все більше і більше шкіл почали звертатися до діалогічної взаємодії, що свідчить про його позитивний вплив на дитину. Діалог орієнтується на такі процедури навчання, у центрі яких - дитина з її індивідуально-неповторним баченням освіти і навчального предмета; спілкування дитини з іншими дітьми і, звичайно, учителями, які є, можливо, носіями інших розумінь; суперечка і порозуміння з іншими учасниками навчальної роботи, створення дитячих навчальних творів.

У практичній роботі ми часто зустрічаємося зі складністю для вчителя впізнати, усвідомити ситуацію справжнього діалогу, а тим паче створити її на уроці. Тому на перший план педагогічної взаємодії виходить особистісний смисл навчальної діяльності учня і вчителя, діяльності, що має високий рівень узагальненості способів дій. Адже діалог за своєю суттю завжди вимагає певного ризику і сміливості від обох сторін учасників.

Треба відмітити, що гуманістична орієнтована діалогічна освіта виникла у людства у часи глобальних криз, тому що суспільство вимагало значно більшої кількості креативних особистостей, здатних вивести людство на інший рівень розвитку. Ми знаємо такі приклади у Давній Греції (Сократ, Платон), в епоху Відродження („Сади Лоренцо Медичі”), в епоху російського відродження - за часи Петра І - у Києво-Могилянській академії.

Зусилля, які мають на меті сприяти гуманізації суспільних відносин, повинні бути спрямовані передусім на галузь освіти й виховання молодого покоління, і з огляду на те, що освіті притаманна, поряд із відтворювальною, ще й перетворювальна функція, - освіта покликана бути могутнім важелем трансформації суспільства.[3,4].

Діалогічне спілкування між учнями і вчителем є необхідним та ефективним способом розвитку в учнів мовленнєвої, розумової та творчої діяльності. В процесі уроку-діалогу у учнів з'являються нові гіпотези, питання або моделі, які вони вирішують або конструюють разом з вчителем.

Завдяки уроку-діалогу - центральним ключем засвоєння знань стала постановка перед учнями проблем, організації особливих проблемних ситуацій, для рішення котрих у них не було засобів, що потребує від учнів не просто відтворення еталонних способів мислення, а пошук дій по рішенню проблем. Треба відзначити те, що в учбовому процесі завдяки діалогічному спілкуванню учень не вирішує ті питання, які нав'язує вчитель, а вирішує особисті мотиви і цілі навчання.

Діалогічне спілкування між учнем і вчителем на уроці має декілька переваг. Завдяки діалогу учні вчаться доводити і відстоювати свою точку, аргументувати відповідь. Тобто на таких уроках розвивається, як розумова, мисленева, мовленева, так і творча діяльність. У них виникають мисленеві експерименти, котрі реалізують специфічні дитячі можливості вільно діяти в уявному світі.

На уроках-діалогах діти приходять до тих чи інших моделей, образів, тобто не просто засвоєнні зразки, пропонуємі дорослими. Діти отримують можливість самостійно виробляти свою впевненість в зіткненні і боротьбі з різними і навіть протилежними типами мислення.

Упровадження діалогічного підходу значно розширює можливості для навчання, розвитку і зростання особистості і учня, і вчителя, полегшує їхню взаємодію. Тобто результативність уроку-діалогу на лице. Учні набувають навичок активного слухання, виділення головної думки, аргументованого відстоювання власної думки. В учнів формується діалогічний підхід до вирішення різноманітних проблем, що дає змогу компенсувати ефект старіння набутої у школі наукової інформації. Кожний діалогічний урок створює сприятливу ситуацію для вияву творчості учнів і вчителя, формування навичок прийняття рішень і готовності до особистої відповідальності за їх результат.



Загальні висновки

В результаті проведеного дослідження ми дійшли наступних висновків:

1.Завдяки вмілому застосуванні діалогічного спілкування на уроці, підвищується учбова діяльність, формується пізнавальний напрям особистості, формуються відношення в учнівському колективі .

2.Через діалогічне спілкування на уроці будується психологічні ситуації, які стимулюють самонавчання і самовиховання особистості. У діалогічному спілкуванні учні не пасивно сприймають інформацію, а активно разом з вчителем здобувають знання. Воно передбачає багатоголосся, поліфонію думок, висловлювань, дій усіх його учасників.

3.Завдяки діалогу школярі навчаються діяти в нестандартних ситуаціях, бачать протиріччя факторів, які вивчаються, спорять, доводять, відстоюють особисту точку зору, формують проблеми, шукати нестандартні їх рішення.

4.Учень є повноправним учасником спілкування, де відбувається цілковита повага партнерів. Діалог виховує в учнів не просто прагнення пізнати істину, а й осмислення того, що шлях до неї лежить через дискусію, через зіставлення позицій партнерів. Ефективність його можлива на уроці, якщо сходяться дві позиції, відбувається зіткнення двох точок зору на виникаючу проблему.

5. Діалог є необхідним та ефективним способом розвитку в учнів: розумової, мовленнєвої, творчої діяльності.

6. Учні набувають навичок активного слухання, виділення головної думки, аргументованого відстоювання власної думки. В учнів формується діалогічний підхід до вирішення різноманітних проблем, що дає змогу компенсувати ефект старіння набутої у школі наукової інформації. Кожний діалогічний урок створює сприятливу ситуацію для вияву творчості учнів і вчителя, формування навичок прийняття рішень і готовності до особистої відповідальності за їх результат.

Размещено на Allbest.ru