Размещено на http://www.allbest.ru/

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ

Реферат

Роль дидактичних ігор у формуванні пізнавальної активності молодших школярів

Студентки

Лагути Яни Сергіївни

Бердянськ - 2014

Зміст

Вступ

1. Поняття пізнавальної активності дитини

2. Дидактичні ігри як метод навчання і виховання молодших школярів

3. Дидактичні ігри як засоби розвитку пізнавальної активності молодших школярів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

"Гра має важливе значення в житті дитини … Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…", - А.С. Макаренко.

Проблема ігрової діяльності знайшла своє відображення в багатьох педагогічних теоріях і системах. Значного поширення в світовій педагогічній практиці набула створена у першій половині XIX ст. система дидактичних ігор Ф. Фребеля [7; 10; 14].

Зростаючий інтерес до питань ігрової діяльності на початку ХХ ст. реалізувався у всесвітньовідомій педагогічній системі М. Монтессорі, теоретичними засадами якої є вільне виховання і сенсуалізм (теорія, згідно якої основою психічного життя є чуттєві уявлення).

На розвиток теорії ігрової діяльності значною мірою вплинула вітчизняна наукова педагогічна думка. К. Ушинський зазначав, що в процесі гри "самодіяльно працює дитяча душа" [11].

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. теорія ігрової діяльності значно збагатилася ідеями С. Русової щодо організації ігор різних видів.

Відомі педагоги (П. Блонський, В. Сухомлинський, В. Сорока, С. Шацький та ін.) експериментально досліджували провідні педагогічні проблеми, створили парадигми практичної виховної роботи з учнями в контексті різних видів ігрової діяльності [1; 6].

Значну кількість педагогічних ідей щодо ігрової діяльності дитини психологи висловили побіжно в результатах психологічних досліджень. Проблемою гри займались такі психологи як Л. Виготський, Д. Ельконін, А. Леонтьєв, О. Дусавицький тощо [9].

Л. С. Виготський, розглядаючи роль гри у психічному розвитку дитини, відзначив, що у зв'язку з переходом у школу гра не лише не зникає, але й навпаки, - пронизує собою усю діяльність школяра. "У шкільному віці, - писав він, - гра не лише не вмирає, а проникає у відносини до дійсності. Вона має своє продовження у шкільному навчанні та праці..." [2; 12].

Вивчення досвіду роботи вчителів показує, що в реальному навчальному процесі дидактичні ігри використовуються епізодично або взагалі не використовуються. Багато вчителів недостатньо володіють методикою використання дидактичних ігор на уроках. Причиною цього є відсутність науково обґрунтованої системи використань дидактичних ігор, методики використання такої системи.

Дидактична гра має особливе місце і є одним із засобів розвитку пізнавальної активності молодших школярів у процесі навчання. В. О. Сухомлинський писав, що без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. Гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєвий потік уявлень, понять про навколишній світ. Однак таке значення має не будь - яка гра, а лише та, що передбачає пізнавальну діяльність учасників. Гра дарує дітям радість і захоплення, пробуджує в душі кожного з них добрі почуття, роздмухує вогник дитячої думки і творчості. Вона дає змогу привернути увагу й тривалий час підтримувати інтерес до тих важливих і складних завдань, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. Наприклад, одноманітне розв'язування задач на уроці математики стомлює дітей, викликає байдужість до вивчення предмета. Проте виконання цих самих завдань у процесі дидактичної гри стає для дітей вже захоплюючою цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети - у кожного виникає бажання перемогти, не відставати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що вміє, знає.

Гра, будучи простим і близьким людині способом пізнання навколишньої дійсності, повинна бути найбільш природним і доступним шляхом до оволодіння тими чи іншими знаннями, вміннями, навичками. Існуюча ж необхідність у раціональній побудові, організації та застосування її в процесі навчання і виховання вимагає більш ретельного і детального її вивчення.

При вивченні гри дослідники стикаються з її багатством, багатомірністю проявів, невизначеністю кордонів гри, з її феноменом першоджерела дозвілля, так і однією з форм людської діяльності.

Гра навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок, не вносячи в зміст дозвілля нескінченні сюжети і теми життя та діяльності людини, зберігаючи при цьому свою самоцінність.

Отже, гра - один із засобів формування пізнавальної активності молодших школярів.

гра школяр пізнавальний навчання

1. Поняття пізнавальної активності дитини

Пізнавальна активність дитини - це її внутрішня готовність до подальшої участі у процесі оволодіння знаннями, уміннями і навичками та виявлення самостійності й творчого підходу до виконання навчальних завдань. У центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Активність, бажання і здатність до навчання, уміння спілкуватися, співпрацювати,міркувати, обґрунтовувати свої думки, бути собою закладаються у процесі навчання на уроках у початкових класах. Сьогодні перед початковою школою стоїть завдання домогтися, щоб діти не лише засвоїли матеріал, а й могли вільно оперувати ним, застосовувати їх для вирішення навчальних та життєвих проблем, для розширення свого пізнавального досвіду.

Сучасний педагог Л.В. Артемова справедливо зазначає: "Щоб навчання було легким і бажаним, важливо пропонувати такий зміст знань, який дитина на даному етапі розвитку своєї психіки може сприйняти найбільш оптимально - зацікавлено, з найменшими труднощами" [8], тобто важливим є вплив пізнавального інтересу на результативність навчання в початкових класах. Г.І. Щукіна, систематизувавши основні дослідження педагогіки з даної проблеми, зазначає, що активізація пізнавальної діяльності учнів є однією з умов ефективності і підвищення якості навчально-виховного процесу. Проведені наукові пошуки значним чином активізували практику в дослідженні різних можливостей ефективності навчального процесу.

Активізація навчальної діяльності - це спонукання дітей у процесі формування умінь і навичок до максимальної активності, спрямованої на свідоме засвоєння знань, розвиток навчальних інтересів та самостійності у процесі навчання. Суть активізації навчальної діяльності вбачаю в тому, щоб учні активно опанували навчальний матеріал, уміли самостійно застосовувати набуті знання на практиці.

2. Дидактичні ігри як метод навчання і виховання молодших школярів

Дидактична гра - метод навчання, що дає змогу формувати в учнів уміння й навички або систему уявлень і понять шляхом вправляння в процесі ігрової діяльності. Вона включає конкретну вправу (дидактична основа) та ігрові дії, ігровий момент або ігрову ситуацію і складається з таких компонентів: дидактична задача, ігрова дія чи ігровий елемент, правила гри, хід гри, підсумок або закінчення гри [3].

Дидактичні ігри мають своєрідну структуру, в якій більшість дослідників виділяє такі основні елементи, як [5]:

ь дидактичне завдання;

ь ігровий задум;

ь ігровий початок;

ь ігрові дії;

ь правила гри;

ь підбиття підсумків.

Дидактичне завдання гри визначається відповідно до вимог програми з урахуванням вікових особливостей дітей. Наприклад, формування у дітей математичних уявлень, логічного мислення; розвиток мовлення; формування уявлень про природу, навколишнє середовище; розвиток оцінки та самооцінки, ініціативи, кмітливості, здатності виявляти польові зусилля для досягнення поставленої мети, довільної уваги, зосередженості.

Ігровий задум - наступний структурний елемент дидактичної гри. Дидактичне завдання в грі свідомо маскується, воно постає перед дітьми у вигляді цікавого ігрового задуму. Дітей приваблюють відтворення уявного сюжету, активні дії з предметами, загадка, таємниця, перевірка своїх можливостей змаганням, рольове перевтілення, загальна рухова активність, кмітливість.

На створення ігрової атмосфери істотно впливає ігровий початок. Він може бути звичайним, коли вчитель повідомляє назву гри і спрямовує увагу дітей на наявний дидактичний матеріал, об'єкти дійсності, та інтригуючим, цікавим, захоплюючим, таємничим.

Ігрові дії - засіб реалізації ігрового задуму і водночас здійснення поставленого педагогом завдання. Виконуючи із задоволенням ігрові дії і захоплюючись ними, діти легко засвоюють і закладений у грі навчальний зміст.

Правила гри діти сприймають як умови, що підтримують ігровий задум; їх невиконання знищує гру, робить її нецікавою. Без заздалегідь визначених правил ігрові дії розгортаються стихійно, і дидактичні завдання можуть лишитися невиконаними. Тому правила гри задаються до її початку і мають навчальний та організуючий характер. Спочатку дітям пояснюється ігрове завдання, а потім - спосіб його виконання.

Успіх дидактичних ігор значною мірою залежить від правильного використання в них ігрового обладнання: іграшок, геометричних фігур, природного матеріалу (шишок, плодів, насіння, листків) тощо.

Підбиття підсумків гри в зв'язку з такою віковою особливістю дітей, як нетерплячість, бажання відразу дізнатися про результати діяльності, проводиться відразу після її закінчення. Це може бути підрахунок балів, визначення команди-переможниці, нагородження дітей, які показали найкращі результати тощо. При цьому слід тактовно підтримати й інших учасників гри [5].

На думку Д.Б. Ельконіна дидактичній грі притаманна багатофункціональність. Серед функцій навчальної гри він виділяє [13]:

ь формування базових засад особистості (формування самосвідомості, розвиток довільної поведінки, статево-рольова ідентифікація, національно-культурне самоусвідомлення, розвиток творчого ставлення до дійсності, набуття досвіду соціальної взаємодії, формування комунікативних умінь, розвиток емпатії тощо);

ь збагачення емоційно-почуттєвої сфери;

ь адаптаційна;

ь мотиваційна;

ь розвивальна;

ь виховна, дидактична;

ь коригуюча;

ь здоров'язберігаюча;

ь компенсаторна та ін.

Складним питанням в теорії дидактичних ігор є питання їх класифікації. До теперішнього часу єдина класифікація не прийнята. Систематизація дидактичних ігор не є універсальною, ігри можна розрізняти за різними показниками.

Р. Жуковська пропонує таку класифікацію дидактичних ігор [4]:

ь за змістом (ігри з розвитку мовлення, математичних уявлень, фонетичного слуху тощо);

ь за використанням дидактичних ігрових матеріалів (ігри з іграшками і картинками, словесні, сенсорні, настільно-друковані ігри);

ь за рівнем активності дітей (ігри-вправи, ігри-заняття, автодидактичні ігри тощо).

Н. Седж повніше розкриває дану систематику. За змістом дидактичні ігри ділять на ігри з ознайомлення з навколишнім світом, розвитку мовлення, розвитку математичних уявлень та понять, музичні ігри і т.д.

За використанням ігрового матеріалу виділяють ігри з іграшками і картинками, настільно-друкарські, словесні тощо.

За ступенем активності дітей і вихователя дидактичні ігри ділять на три групи: ігри-заняття, ігри-вправи, автодидактичні ігри. Автодидактичні ігри - це ігри зі спеціальними предметами, маніпулюючи якими дитина розуміє співвідношення «більше - менше», «нижче - вище» тощо. Гра не передбачає участі дорослого [5].

У методиці викладання кожного навчального предмета виділяють специфічні дидактичні ігри, що відбивають його структуру й особливості.

Правильно побудована цікава дидактична гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує польові якості дитини. Не варто оцінювати дидактичну гру лише з позицій навченості дитини. Цінність гри, передусім у тому, що вона викопує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію. У навчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.

3. Дидактичні ігри як засоби розвитку пізнавальної активності молодших школярів

Сутність дидактичних ігор полягає у вирішенні пізнавальних завдань, поставлених в цікавій формі. Саме вирішення пізнавальної задачі пов'язано з розумовою напругою, з подоланням труднощів, що привчає дитину до розумової праці. Одночасно розвивається логічне мислення дітей. Засвоюючи або уточнюючи в дидактичній грі той або інший програмний матеріал, діти вчаться спостерігати, порівнювати, класифікувати предмети по тих або інших ознаках; вправляти пам'ять, увага; вчаться застосовувати чітку і точну термінологію, зв'язно розказувати; описувати предмет, називати його дії і якості; проявляють кмітливість, винахідливість [5].

Значення дидактичних ігор для розвитку дітей надзвичайно велике ще і тому, що в процесі ігрової діяльності разом з розумовим розвитком здійснюється фізичне, естетичне і етичне виховання. Виконуючи різноманітні рухи, дії з іграшками і предметами, дитина розвиває дрібні м'язи руки. Засвоюючи кольори, їх відтінки, форму предметів, маніпулюючи іграшками і іншим ігровим обладнанням, набуваючи певного чуттєвого досвіду, діти починають краще розуміти красу навколишнього світу. Виконуючи правила гри, хлопці привчаються стримуватися, контролювати свою поведінку, внаслідок чого виховується воля, дисциплінованість, чесність, правдивість, уміння діяти спільно, приходити один одному на допомогу, радіти власним успіхам і успіхам товаришів.

Доцільність використання дидактичної гри на тих чи інших етапах уроку залежить також і від рівня знань, умінь і навичок учнів та від складності дидактичних завдань, які стоять перед ними. Гра допомагає учням, коли важко, коли є необхідність створити додатковий емоційний фон навчання, опосередковано впливати на хід і результати їхньої діяльності.

Дидактична гра несе в собі значний потенціал активізації навчально-пізнавальної діяльності, необхідно лише як в теорії, так і на практиці глибше розкривати саме механізм взаємодії навчального та ігрового компонент пізнавального процесу.

Висновки

Отже, дидактичні ігри є важливим засобом активізації навчальної діяльності молодших школярів, тому що вони:

а) органічно об'єднують триєдину мету навчання: освітню, розвивальну, виховну;

б) задовольняють різноманітні дитячі інтереси: ігрові, пізнавальні, соціальні;

в) впливають на розвиток психічних процесів, на формування активної особистості;

г) виступають, як засіб всебічного розвитку дитини, зокрема, її пізнавальних здібностей;

д) підвищують інтерес до навчання, розвивають уважність, забезпечують краще засвоєння навчального матеріалу.

Список використаних джерел

1. Варзацька Л.О. Гра як засіб пізнання / Лариса Олександрівна Варзацька // Початкова школа. - 1988. - № 12. - С. 34-35.

2. Дошкільна педагогічна психологія: навч.-метод. комплекс / [ред. Д.Ф. Ніколенко]. - К.: Вища школа, 1987. - 181 с.

3. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; гол. ред. В.Г. Кремень. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

4. Жуковская Р.И. Игра и ее педагогическое значение / Роза Иосифовна Жуковская. - М.: Педагогика, 1975. - 111 с.

5. Игры и упражнения в обучении шестилеток: пособ. для учит. / [ред. Н.В. Седж]. - Минск: Нар. асвета, 1985. - 136 с.

6. Кларин М.В. Игра в учебном процессе / Михаил Владимирович Кларин // Сов. педагогика. - 1985. - № 6. - С. 57-61.

7. Кравець В.П. Історія класичної та зарубіжної педагогіки та шкільництва: навч. посіб. [для студ. пед. навч. закл.] / Володимир Петрович Кравець. - Тернопіль, 1996. - 436 с.

8. Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання: навч. посіб. / В.І. Лозова, Г.В. Троцко. - Харків: ХДПУ, 1997. - 338 с.

9. Михайлова З.А. Игровые занимательные задачи для дошкольников: Книга для воспитателя детского сада / Зинаида Алексеевна Михайлова. - [2-е изд.]. - М.: Просвещение, 1990. - 94 с.

10. Монтессори М. Самовоспитание и самообучение в начальной школе / Мария Монтессори. - К.: ВІПОЛ, 1995. - 108 с.

11. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори / Костянтин Дмитрович Ушинський. - К.: Радянська школа, 1949. - 418 с.

12. Федусенко Ю. Особливості впливу навчально-ігрової діяльності на розвиток основних психічних процесів у молодшому шкільному віці / Юрій Федусенко // Рідна школа. - 2005. - № 4. - С. 25.

13. Эльконин Д.Б. Психология игры / Даниил Борисович Эльконин. - М.: Просвещение, 1978. - 268 с.

14. Ярмаченко М.Д. Довідник з історії педагогіки: посіб. / Микола Дмитрович Ярмаченко. - К.: Освіта, 2000. - 236 с.

Размещено на Allbest.ru