Вплив мотивації досягнення на навчальну діяльність

Це означає, що студенти 4 курсу є більш активними у своїй діяльності, зорієнтовані на успіх та не бояться братися за нові справи, проявляють ініціативу.

Рис. 3.2 Еллерса " Досягнення успіху" 2 курс.

Аналізуючи показники уникнення невдач спостерігаємо, що для студентів 2 курсу існують 67% високого рівня та 33% середнього рівня щодо уникнення невдач ( Рис. 3.3).

Такі результати свідчать про те, що досліджувані студенти 2 курсу є більш пасивними, їхня діяльність та інтереси обмежені. Такі студенти не люблять проявляти ініціативу. У навчанні більше займають позицію спостерігача.

Рис. 3.3 Еллерса «Уникнення невдач», 2 курс

Аналізуючи результати методики Елерса «Дослідження мотивації до уникнення невдач» бачимо,що у студентів 4 курсу присутні 2% високих показників, 41% середніх та 57% низьких показників уникнення невдач (Рис. 3.4).

Рис. 3.4 Еллерса "Уникнення невдач" 4 курс

Якщо порівнювати результати двох груп, то можна побачити, що середнє значення результатів досягнення успіху є вищим у студентів 4 курсу. Це свідчить про те, що більшість студентів більше зорієнтовані на досягнення певної мети, відповідно є активними у своїй діяльності. У навчанні такі люди любять дізнаватися щось нове. Креативний погляд та інтелектуальний рівень допомагають їм добиватись поставлених цілей.

За результатами уникнення невдач у студентів 2 курсу є вищі показники. Це свідчить про те, що більша частина студентів є пасивною, байдужою до результатів діяльності. Такі студенти вибирають бездіяльність, бо будь-яка активність в новій справі викликає страх і тривогу. Саме ця тривога блокує намагання людини і не дозволяє рухатись вперед.

За оціночними шкалами в методиці ММРІ більший результат спостерігається у 2 курсу. Це означає, що більшість студентів хочуть показати себе в кращому світлі, намагаються підпорядковуватись певним нормам і правилам. Не люблять критики зі сторони оточення,а більше прагнуть схвалення. Турбуються про свій соціальний статус.

За шкалою Іпохондрії (Hs) високий результат у другого курсу. Можна сказати, що такі особи переживають тривогу через свій стан здоров`я. Це також впливає на міжособистісні відносини та власну діяльність. Зацикленість на власних відчуттях не дозволяє сприймати інформацію ззовні.

Другий курс також має високі результати за шкалою Депресії (D). Це може свідчити про те, що досліджувані постійно переживають тривогу. Присутня постійна внутрішня напруга, тривожні очікування які потім переростають в страх. Такі люди не можуть без чиєїсь допомоги. Тривожні переживання не дозволяють самостійно рухатись вперед.

За шкалою Істерії (Hy) високі показники належать 4 курсу. Такі особи мають високу здатність до витіснення, що дозволяє ефективно позбуватися тривоги. Особистість прагне бути в центрі уваги, шукає визнання і підтримки і домагається цього наполегливими діями. Присутня схильність до фантазування, егоцентризм, незрілість і поверховість у контактах. Непризнання їхніх достоїнств може викликати негативні емоції.

За шкалою Психопатії (Рd) високі результати має 2 курс. Такі люди відчувають тривожність або злість через будь-яку фрустрацію. Також відзначаються інфантильністю, нетерпимістю, егоцентричністю.

Результати за шкалою Паранояльності (Ра) в обох групах досліджуваних однаково низькі. Це свідчить що усі досліджувані в певній мірі схильні до недовірливості та обережності. Присутня також лабільність мислення та швидке переключення уваги.

За шкалою Психастенія (Рt) високі результати має 2 курс. Це може свідчити про те, що більшості студентів цієї групи притаманні страх, тривога, невмотивовані побоювання, невпевненість у собі і у своїй компетентності, знижена самооцінка, нав'язливість. Також низький поріг фрустрацій, напруженість, самокритичність, емпатійність, труднощі соціального пристосування, сором'язливість, боязкість. Низька здатність до витіснення і підвищена увага до негативних сигналів.

За шкалою Шизоїдність (Se) високих балів набрала група другого курсу. Такі показники характерні для осіб в яких навіть незначні фрустрації ведуть до виникнення стійких і тривалих негативних емоцій, а компенсація досягається шляхом відходу з навколишнього середовища у внутрішній світ.

Показники за шкалою Гіпомания (Ма) характерні для 4 курсу. Такі студенти мають підвищений настрій,присутня надмірна активність, велика кількість і легкість виникнення планів та ідей, які часто не здійснюються в силу підвищеного відволікання і переоцінки своїх можливостей, різноманітності інтересів, широким і поверхневим контактам.

Отже аналізуючи середнє значання всіх шкал, можемо зауважити, що найвищий результат належить 2 курсу за шкалою Психастенія (Рt )(Рис.3.5).

Рис. 3.5 Середні значення шкал.

Це говорить про те, що більшість досліджуваних керуються головним чином не потребою досягти успіху, а прагненням уникнути невдачі і поведінка визначається страхом перед можливістю накликати на себе небезпеку невірним вчинком. Цей страх лежить в основі обмежень своєї поведінки, особливо там, де успіх не гарантований. У тих же областях, де доводиться діяти, випробуваний прагне контролювати успішність своєї діяльності за допомогою розробки високого внутрішнього стандарту, з яким зіставляється дію і результат. Такі особи описуються оточуючими як сумлінні, ретельно виконують свої обов'язки, стримані у зовнішніх проявах і нерішучі.

3.3 Кореляційний аналіз

На основі отриманих даних було проведено кореляційний аналіз.

Проводячи кореляцію було виявлено, що вік досліджуваних обернено корелює з такою шкалою як «шк. брехні» (r=- 0,3) та «Психастенія»( r=- 0,3).

Це свідчить про те,що чим нижчий вік, тим вищі показники по шкалі брехні, тобто молодші досліджувані прагнуть показати себе в кращому світлі, ніж вони насправді, підпорядковуються думці оточення, стараються діяти за встановленими правилами. Такі особи бояться вийти за рамки дозволеного. Також їм притаманні тривожність, боязкість, нерішучість, постійні сумніви. Постійний стан страху зробити невірний крок породжує надмірний контроль поведінки. Увага концентрується на будь-яких негативних ситуаціях.

Обернений кореляційний зв'язок спостерігається між шкалою «М.дос.успіху» та «шк. Брехні» (r=- 0,3). (Додаток А1)

Це може означати, що досліджувані з низькими результатами по шкалі брехні мають високі результати у досягненні успіху. Такі особи мають власну думку і не стараються підпорядковуватись загальноприйнятим нормам. Керуючись головним чином мотивом досягнення, досліджуваним не потрібне схвалення оточенням власних дій. Досліджувані з такими результатами також є досить відкритими,а іноді і занадто. Це може породжувати певний дискомфорт у спілкуванні.

Шкала «Психастенія» методики ММРІ прямо корелює із шкалою «м.уник.невд.» (r= 0,37) та обернено корелює із шкалою «м. досягн.усп.»

(r= 0,33).

Такі результати можуть свідчити про те, що досліджувані у своїй діяльності керуються головним чином не потребою досягти успіху, а прагненням уникнути невдачі. Такі особи описуються оточуючими як сумлінні, ретельно виконують свої обов'язки, стримані у зовнішніх проявах і нерішучі. Також їм властива низька самооцінка, невпевненість в собі та своїй компетентності, невмотивований страх щодо діяльності,бояться зробити невірний крок, сильна тривожність. Показники шкали іпохондрії прямо корелюють із шкалою депресії. Ці дані свідчать про низький рівень тривоги, активність, товариськість, відчуття своєї значущості, сили, енергії та бадьорості у досліджуваних. Особистість відчуває потребу в глибоких і міцних контактах з оточуючими.

За результатами кореляційного аналізу було виявлено наступні кореляційні зв'язки.

Виявлено, що із показниками шкали «Істерія» прямо корелюють показники таких шкал як «Паранояльність» (r=0,47). (Додаток.А2)

Тобто із зростанням (зниженням) показників за цією шкалою відбувається зростання (зниження) показників за описаними вище шкалами і навпаки.

Відтак, можемо говорити про те, що фрустрація і виникає у зв'язку з тим,що тривога переживається як імпульс, що спонукає до тій чи іншій формі поведінки, що дозволяє прямо чи опосередковано задовольнити блоковану потребу. Прагнення утримати в центрі уваги навіть несуттєві факти, враховувати і передбачити навіть малоймовірні можливості. В результаті ситуація ніколи не представляється досить визначеною, що ще більше посилює постійну тривожність. Тому нездатність відокремлювати фон від сигналу, збільшення емоційної значущості фону призводить до ослаблення концентрації уваги, до сумнівів і коливань при необхідності прийняти рішення, тривогу і страхи з приводу можливих наслідків своїх дій. Оскільки кожен новий сигнал сприймається як загроза, то особистість дотримується вже випробуваних прийомів діяльності.

У той же час показники за шкалою «Іпохондрія» обернено корелюють із показниками таких шкал як « Психопатія» (r=-0,35), «Істерія» (r=-0,1) та «Гіпоманія» (r=-0,30). (Додаток А2)

Ригідність афекту зазвичай пов'язана з егоїстичними спонуканнями. Супроводжується інтенсивною розробкою концепції, яка покликана пояснити його виникнення і в той же час зберегти прийнятливе для індивіда уявлення про власну особистість. Ця вторинна індекаторна розробка створює враження незалежної позиції, вірності своїм критеріям.

Також виявлено, що показники за шкалою «Паранояльність» обернено корелюють із показниками таких шкал як шизоїдність (r=-0,32), досягнення успіху (r=-0,33), депресія (r=- 0,44), та прямо корелюють з такими шкалами як уникнення невдач (r=0,37), депресія (r=0,37).(Додаток А4)

Такими чином можемо говорити про те, що чим більше досліджувані студенти 2 курсу мають присутній стан шизоїдності та депресії, тим в них зменшується мотивація до навчання. Для студентів важко, а часом неможливо поглянути на себе з боку і включити себе в навколишній світ, що має негативний вплив на мотивацію до досягнення успіху. Поведінка часто ексцентрична, позбавлена емоційного забарвлення або гордовита. Хоча негативні сигнали і не доходять до особистості, але якщо сигнал дійшов, то він несподівано викликає велику вразливість.

Оскільки в силу незадоволеності і тривожності чітко сформоване уявлення про соціальну ситуацію у цих осіб часто виявляється джерелом напруженості, тривалих і інтенсивних негативних емоцій, вони уникають ясних і чітких формулювань і у них відсутнє чітке уявлення про те, як саме вони повинні вести себе в тій чи іншій ситуації.

Виявлено, що із показниками шкали «Шизоїдність» прямо корелюють показники такої шкали як «м. уник. невд. » (r=0,31) та обернено корелюють показники шкали «м. досягн. успіху»( r=-0,39). (Додаток А4)

Такі дані можуть свідчити про те, що досліджувані чутливі до будь-яких, навіть незначних невдач. Фрустрації ведуть до виникнення довготривалих негативних емоцій. Присутній страх перед будь-якою діяльністю, адже особа зразу налаштована на провал. Саме така спрямованість не дозволяє людині діяти, рухатись вперед,досягати чогось більшого.

Шизоїдний тип поведінки підсилює мотив уникнення невдач. Тобто в таких людей переважає саме тривожність, невпевненість в собі і у власних силах блокує можливість людини побороти свій страх перед невдачею. Переважання цього страху робить людину пасивною, замкненою для нового досвіду. Такі люди не вміють діяти інакше, як бути пасивним спостерігачем. Будь-яка активність спрямована на те, щоб лише щоб уникнути покарання за невиконану роботу. Ініціатива відсутня через страх зробити помилку.

Порівняльний аналіз

На основі отриманих в процесі дослідження даних було проведено порівняльний аналіз за критерієм t-тest Стьюдента

Порівняльний аналіз проводився між досліджуваними студентами другого та четвертого курсів.

При аналізі результатів було виявлено статистично-значимі відмінності між досліджуваними 19 років і молодше (М= 125) та 20 років і старше (М=151) у рівні мотивації успіху, старша вікова група була у більшій мірі мотивована до успіху (t= -4,62).

Також статистично значимою відмінністю між другим (М=2,6) та четвертим курсом (М=1,05) є різниця по шкалі недостовірності. За результатами студенти другого курсу більш спрямовані на покращення своїх результатів шляхом подання недостовірної інформації.

Існує також статистично-значима відмінність між другим(М=9,2) та четвертим курсом(М=6,8) за шкалою «Іпохондрія». Такий результат свідчить про тре, що досліджувані студенти другого курсу близькі до астеноневротичного типу. Досліджувані повільні, пасивні, приймають все на віру, покірні до влади, повільно пристосовуються, погано переносять зміну обстановки, легко втрачають рівновагу в соціальних конфліктах.

Виявлено відмінність між по шкалі «Депресії». Другий курс(М=5,7),четвертий курс (М=3,6). Такі дані означають,що оточуючим досліджувані виглядають як песимісттичні, замкнуті, мовчазні, сором'язливі, надмірно серйозні. Однак, насправді, особистість відчуває потребу в глибоких і міцних контактах з оточуючими. Особистість легко ідентифікує себе з окремими людьми, явищами, і якщо це ототожнення порушується, то особистість сприймає це як катастрофу, що приводить її до зниження настрою. Вже лише одна загроза розриву гармонійних відносин може викликати у таких осіб тривогу. Тому їх відгородженість - це прагнення уникнути розчарування.

Суттєвою статистичною різницею є різниця між результатами шкали «Шизоїдність». Другий курс (М=13,2), четвертий курс( М=11,7).

Такі дані можуть свідчити про те, що студентам другого курсу властивий шизоїдний тип поведінки. Вони здатні тонко відчувати і сприймати абстрактні образи, але повсякденні радощі й прикрощі не викликають у них емоційного відгуку. Таким чином, спільною рисою шизоїдного типу є поєднання підвищеної чутливості з емоційною холодністю і відчуженістю в міжособистісних стосунках.

Отже, проаналізувавши результати дослідження можна сказати, що високо мотивовані студенти є більш товариські, інтелектуальні, експресивні, мають високу нормативність поведінки, більш чуттєві, сміливіші, радикальніші, прагнуть бути добре інформованими, характеризуються аналітичністю мислення, але мають занижений самоконтроль.

Низько мотивовані студенти мають нижчий інтелектуальний розвиток, є більш замкнутими, стриманими, перебувають в очікуванні завдань, недостатньо організовані і відповідальні, самовпевнені та суворі щодо оточуючих.

Досліджувані із другого курсу в більшій мірі сприймають мотивацію до навчання як перешкоду своїй діяльності або ставляться до неї нейтрально; такі установки можуть проявлятися в ухиленні від спільних форм діяльності, в обмеженні контактів, в наданні переваги індивідуальній роботі. Досліджувані студенти також не є ініціативними та креативними, адже це передбачає відхід від суспільно прийнятих чи інших норм. На їхню думку, будь-які дії з їх сторони можуть спровокувати осуд.

Натомість досліджувані із четвертого курсу в більшій мірі сприймають мотивацію на досягнення успіху як самостійну цінність, на перший план для них виходять проблеми особистісні і мотивовані на якісний результат, спостерігається зацікавленість як в успіхах кожного члена групи зокрема, так і в успіхах групи загалом; притаманне прагнення внести свій вклад у групову діяльність, у нього виникає потреба у колективних формах роботи.

Такі студенти є більш відкриті для зовнішнього світу і не бояться братися за щось нове. У них переважає креативний погляд на речі і на вирішення будь-яких проблем.

Результати дослідження свідчать про те, що одні й ті самі мотиви навчальної діяльності визначають ставлення до навчання студентів. Це такі мотиви: широкі соціальні, професійні і науково-пізнавальні, однак сила їх прояву знаходиться в прямій залежності від курсу навчання. Ймовірно, недостатній рівень успішності студента можна пояснити, по-перше, причинами суб'єктивного характеру, по-друге, тим, що ці мотиви не стали реальною спонукальною силою діяльності.

ВИСНОВОК

Отже, в результаті проведених теоретичних та практичних досліджень, можна зробити висновок, що мотиваційна сфера людини дуже складна і неоднорідна.

Мотивація на успіх відноситься до позитивної мотивації. При такій мотивації людина, починаючи справу, прагне досягнення чогось конструктивного, позитивного. В основі активності людини лежить надія на успіх і потреба в досягненні успіху. Такі люди впевнені в собі, у своїх силах, відповідальні, ініціативні й активні. Їх відрізняє наполегливість у досягненні мети, цілеспрямованість.

Мотивація на невдачу відноситься до негативної мотивації. При даному типі мотивації активність людини пов'язана з потребою уникнути зриву, осудження, покарання, невдачі. Взагалі в основі цієї мотивації лежить ідея уникання й ідея негативних очікувань. Починаючи справу, людина вже заздалегідь боїться можливої невдачі, думає про шляхи уникання цієї гіпотетичної невдачі, а не про способи досягнення успіху.

Згідно отриманих результатів дослідження можемо побачити суттєві відмінності між досліджуваними двох груп. Студенти четвертого курсу є більш активними, впевненими в собі та у своїх силах, тому їх не лякають труднощі. У своїй діяльності більше налаштовані на успіх. Такі студенти мають цілі та ідеали, займаються самовихованням, саморозвитком та самовдосконаленням.

Присутня стійка демонстрована потреба домагатися успіху у різних видах діяльності. Індивіди, орієнтовані на успіх, чітко виявляють прагнення будь-що досягнути тільки успіхів у своїй діяльності, шукаючи таку діяльність, активно в неї включаються. Вибирають засоби і надають перевагу діям, спрямованим на досягнення поставленої мети. Когнітивну сферу таких осіб характеризує очікування успіху, тобто, беручись за будь-яку роботу, вони обов'язково розраховують на те, що досягнуть успіху, впевнені в цьому. Вони прагнуть отримати схвалення за дії, спрямовані на досягнення поставленої мети, а пов'язана з цим робота викликає в них позитивні емоції. Для них, окрім того, характерна концентрація уваги на досягненні мети.

Студенти, мотивовані на успіх, вибирають завдання середньої важкості. Їм властиві рішучість в невизначених ситуаціях, схильність до розумного ризику, готовність узяти на себе відповідальність, присутня велика наполегливість при прагненні до мети, адекватний середній рівень домагань, який підвищується після успіху і знижується після невдачі. Дуже легкі завдання не приносять їм задоволення і справжнього успіху, а під час вибору занадто важких є велика можливість неуспіху.

У студентів другого курсу присутній страх перед невдачею, адже вони хочуть уникнути осуду та сорому. Вони беруться за рішення як дуже легких завдань (де їм гарантовано 100% успіх), і дуже важких (де невдача не сприймається як особистий неуспіх). Занижена самооцінка та невпевненість у своїх силах не дозволяє проявляти ініціативу і братися за щось нове. Присутнє постійне порівняння себе з іншими людьми.

Явно виражена мета їхньої діяльності полягає не в тому, щоб досягнути успіху, а в тому, щоб уникнути невдачі. Всі їхні думки і дії першочергово підпорядковані саме цій меті. Досліджувані, від початку мотивовані на невдачу, виявляють невпевненість у собі, не вірять у можливість досягнути успіху, бояться критики. З роботою, особливо такою, у якій прогнозується можливість невдачі, у них зазвичай пов'язані негативні емоційні переживання, вони не відчувають задоволення від діяльності, обтяжені нею. Внаслідок цього, часто виявляються не переможцями, а переможеними.

Аналізуючи результати дослідження можна сказати, що запропонована гіпотеза була підтверджена частково. Адже студентам четвертого курсу була притаманна мотивація до досягнення успіху, а студентам другого курсу - мотивація до уникнення невдач.

Припускаємо, що такі результати виникли внаслідок того, що студенти четвертого курсу є більш відповідальними, пережили всі кризи пов`язанні з навчанням та усвідомлюють важливість успішного навчання.

Студентам другого курсу ще належить перенести всі кризи пов`язанні з навчанням. І можливо деякі з них не будуть в змозі витримати ці випробування і знайдуть себе в іншій діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирования личности. - М., 1976. 159с.

Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М., 1986.

Бибрих Р.Р. Особенности мотивации и целеобразования в учебной деятельности студентов младших курсов / Р.Р. Бибрих, И.А Васильева// Вестник МГУ. Серия 14. Психология. - 1987. - №2. 240 с.

Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М., 1990. 288 с.

Годфруа Ж. Что такое психология? - М., 1992. 496 с.

Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. - СПб.: Питер, 2000. 512 с.

Ильин Е. П. Мотивы человека: теория и методы изучения. - К.: Выща школа, 1998. 306 с.

Каганець І. Психоінформаційні технології в менеджменті. // Бізнес. - 1996.

Копорулина В.Н., Смирнова М.Н., Гордеева Н.О., Балабанова Л.М. Психологический словарь / Под общ. ред. Ю.Л. Неймера. -- Ростов-на-Дону, 2003; 260 с.

Комарова К. Мотивація праці та підвищення ефективності праці. // Людина та праця. - 1997. 345 с.

Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М., 1982. 516 с.

Маслоу А. Мотивация и личность. - СПб.: Евразия, 1999. 308 с.

Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики. - СПб., 1997. 416 с.

Маслоу А. Дальнейшие рубежи развития человека / Перевод Г. Балл, А.Попогребский. - М.: Смысл, 1999. 403 с.

Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. - М., 1990. 512 с.

Мекхаузен X. Мотивация и деятельность. - М., 1986. 356 с.

Рудестам К. Групповая психотерапия. - М., 1993. 260 с.

Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М., 1989 г.

Реан А.А. О ценностно - мотивационной сфере студентов - универсантов /А.А. Реан, Т.В. Андреева, Н.Н. Киреева и др. // Ананьевские чтения - 99: Тезисы научно - практической конференции. - СПб.,1999.

Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности: Учеб. пособие. - М.: Изд. центр,,Академия”, 2001. - 304 с.

Степанов С. Популярная психологическая энциклопедия. -- М., 2003;

Сухомлинський А.В. Про виховання. - М., 1985. 435 с.

Фрідман Л.І., Кулагіна І.Ю. Психологічний довідник вчителя. - М., 1991.

Хекхаузен X. Мотивация и деятельность. - М., 1986. 342 с.

Шпалінський В.В., Кожухова Т.В. Мотивація в управлінській діяльності. -- Х. -- Одеса, 2002. 308 с.

Размещено на Allbest.ru