Екологічна освіта в Україні

5. впровадження екоефективних методів організації виробництва - постійно вдосконалювати рівень персоналу, що відповідає за природоохоронний менеджмент, довести кількість фахівців, які раз на два роки підвищують власну кваліфікацію до 100% до 2012 року (на середньострокову перспективу) та тих, що підвищують кваліфікацію щорічно до 75% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

6. розвиток екологічно безпечних видів транспорту - впроваджувати кількість видів транспорту альтернативних до вуглеводневих видів палива до 25% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 50% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

7. пріоритет в розвитку громадських видів транспорту у великих містах - поширювати екологічно сприятливі види міського транспорту до 25% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 50% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

8. стимулювання використання альтернативних видів палива - підвищити кількість транспортних засобів та систем, що використовують альтернативні види палива до 25% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 50% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

9. підвищення енергоефективності виробництва - до 25% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 50% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

10. мінімізація негативного впливу атомної енергетики на навколишнє середовище - забезпечити зниження негативного впливу на навколишнє середовища об'єктів атомної енергетики до 10% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 30% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

11. підвищення ефективності водокористування через запровадження економічних стимулів на рівні басейнів, повного відшкодування витрат (включно з платою за екосистемний сервіс), підвищення рівня доступу до якісної питної води у всіх регіонах та населених пунктах держави;

12. підвищення ефективності управління повенями, пом'якшення наслідків посух та кліматичних змін - зменшити збитки від повеней та посух до 10% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 30% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

13. посилення державної підтримки сільськогосподарських виробників продукції органічного землеробства - підвищити використання органічного землеробства та споживання його продукції до 25% від базового рівня на середньострокову перспективу і до 50% до 2020 року (на довгострокову перспективу);

14. забезпечення широкого впровадження технологій мінімального обробітку ґрунту;

15. впровадження екосистемного підходу в систему ведення лісового господарства та комплексного використання лісових ресурсів;

Мета реалізації національної екологічної політики полягає в стабілізації і поліпшенні екологічного стану навколишнього природного середовища України та здійснення Національних планів дій з охорони навколишнього природного середовища шляхом переходу до сталого розвитку економіки та впровадження екологічно збалансованої системи природокористування.

Національна екологічна політика базується на принципах:

- рівності трьох складових розвитку держави (економічної, екологічної, соціальної), що зумовлює орієнтування на пріоритети сталого розвитку, врахування екологічних наслідків під час прийняття економічних рішень;

- екологічної відповідальності, який потребує запровадження відповідальності за будь-які порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- запобігання, який передбачає аналіз і прогнозування екологічних ризиків, які ґрунтуються на результатах державної екологічної експертизи, а також проведення державного моніторингу навколишнього природного середовища;

- інтеграції питань охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів (екологічних цілей) в секторальну політику на тому ж рівні, що й економічні та соціальні цілі;

- "забруднювач та користувач платять повну ціну", який передбачає запровадження для забруднювача стимулів щодо зниження рівня негативного впливу на навколишнє природне середовище та повної відповідальності користувача за стан наданих йому у користування природних ресурсів, а також зменшення впливу його діяльності (бездіяльності) на стан цього середовища;

Висновок

Екологічна освіта і виховання - одне із актуальних завдань сьогодення і шляхи її вирішення слід шукати негайно. Настав час, коли природа потребує термінової охорони. Людина повинна стати її захисником. Аналіз літератури переконав нас у тому, що проблема екологічного виховання не є новою в історії людства. Її коріння можна простежити на будь-якому відтинку людської цивілізації. Ця проблема турбує людство уже протягом багатьох віків. Вирішити її намагались педагоги і мислителі різних поколінь. Сама ж екологічна культура є явищем історичним, плинним і змінним у вирі життя.

В курсовій роботі ми зробили спробу вияснити суть процесів екологічної освіти і виховання, показали особливості їх взаємозв'язку і взаємообумовленості. Внаслідок цієї роботи ми прийшли до висновку, що процеси екологічної освіти і виховання мають свої особливості. Але завдяки тому, що вони займаються розв'язанням однієї і тієї ж мети - формування екологічної культури людини, ми розглядали їх у взаємозв'язку.

Аналіз першоджерел переконав нас у тому, що екологічне виховання учнів не повинно проводитись епізодично, воно має бути глибоко продуманим, систематичним, цілеспрямованим. Досягти оптимальних результатів в екологічному вихованні можна при умові широкого використання в навчально-виховному процесі уроків-комплексів, що мають інтегрований зміст, завдань інтегрованого характеру.

Міжпредметні зв'язки -- важливий в сучасних умовах наукової інтеграції фактор формування змісту і структури навчального предмета, Найбільш повна реалізація можливостей міжпредметних зв'язків, виявлення їх функцій досягається, коли вони реалізуються в процесі навчання як самостійний принцип побудови дидактичної системи.

В курсовій роботі дано аналіз змісту міжпредметних зв'язків, спрямованих на екологічне виховання учнів молодшого шкільного віку. Поданий матеріал включає використання різних завдань міжпредметного характеру, які можна застосувати при організації навчально-виховної діяльності.

В даній роботі подані різні дидактичні завдання, які мають екологічне спрямування і сприяють активізації пізнавальної діяльності. Деякі з цих завдань були використані під час проходження педагогічної практики. Узагальнюючи вищенаписане, ми прийшли до висновку про те, що міжпредметні зв'язки є могутнім фактором виховання у людей екологічної культури. Досягнення певних результатів в цьому залежить від майстерності, творчості педагога, екологічна культура якого повинна служити прикладом для його маленьких вихованців.

Екологічна освіта та виховання спрямовані на формування особистості, яка у повсякденному житті дотримуватиметься норм екологічно грамотної поведінки та підтримуватиме практичні дії державних установ та приватних осіб щодо захисту довкілля. Виховання почуття особистої відповідальності за все живе на Землі, бережливого ставлення до навколишнього середовища, розширення екологічних знань, культури повинні стати рисою характеру кожної людини і це повинно закладатись у якісно новому, цілісному підході до виховання особистості в єдиному процесі безперервної освіти.

Виховання у людей дбайливого ставлення до природи має починатись з дитячих років - найбільш активного періоду формування світогляду людини, характеру, звичок, ставлення до навколишнього світу. Таке ставлення формуватиметься, якщо поєднувати інтелектуальну та практичну діяльність молоді, прищеплюючи їй уміння виконувати певну практичну роботу з вивчення, збереження та відтворення конкретних природних об'єктів. Екологічна освіта у вищих навчальних закладах, залежно від рівня їхнього науково-педагогічного потенціалу, потреб регіону має чотири освітньо-кваліфікаційних рівні: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст і магістр. У "Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями" введено окремий напрям "Екологія" за спеціальностями "Екологія та охорона навколишнього середовища", "Прикладна екологія" (за галузями) та "Експлуатація апаратури контролю навколишнього середовища".

Особливу увагу приділяє екологічному використанню Всеукраїнська екологічна ліга, яка з метою популяції ідей безперервної освіти проводить в школах екологічні конференції.

Велику роботу з питань екологічного виховання та навчання проводить Національний екологічний цент України. Свої освітні програми він провадить за двома напрямами організація роботи школярів і молоді з вивченням та охорони малих річок та видання популярної літератури з природоохоронної тематики. З метою формування екологічної культури молоді, залучення дітей і підлітків до природоохоронного руху, пошуку та підтримки талановитих дітей і підлітків, розвитку нових творчих напрямів діяльності молоді започатковано Всеукраїнський фестиваль екологічної творчості "Свіжий вітер".

Список використаних джерел

1. Закон України ''Про охорону навколишнього середовища''

2. Закон України “Про природо-заповідний фонд”

3. Базарнов В.Ф. Екскурсія між формою екологічної освіти / В.Ф. Базарнов - Томськ, 2007. - 65 з.

4. Бобильова Л.Д. Екологічне виховання молодших школярів / Бобильова О.В. // Початкова школа. - 2010. - №5. - С. 64 - 75.

5. Догбаєва М. Екологічне виховання школярів із допомогою інтернету / М. Догбаєва // Виховання школярів. - 2005. - №1. - С. 22 - 23.

6. Данилова М. Цікава екологія // Виховання школярів. - 2005. - №5. - С. 25 - 33.

7. Дерев'янко В.А. Уроки екологічної творчості / Дерев'янко В.А. // Початкова школа. - 2009. - №12. - С. 40 - 44.

8. Дерим - Оглу О.Н. Матеріали до проведення екскурсії в змішаних лісах / Томіліна Н.Г. // Початкова школа. - 1990. - №5. - С. 28 - 34.

9. Ердаков Л.Н. Екологічна казка для першокласників / Ердаков Л.Н. // Початкова школа. - 1992. - №11 - 12. - С. 19 - 22.

10. Жестова М.С. Проведення екскурсії до лісу / Жестова М.С. // Початкова школа. - 2011. - № 7. - С. 30 - 34.

11. Жестова М.С. стан екологічного виховання учнів / Жестова М.С. // Початкова школа. - 1989. - №10 - 11. - С. 78 -81.

12. Зверев І.Д. Охорона природи і екологічного виховання / Зверев І.Д. // Виховання школярів. - 1985. - №6. - С. 30 - 35.

13. Зверев І.Д., Суравегіна І.Т. Екологічна освіта школярів. - Педагогіка, 1993. - С. 112.

14. Зверев І.Д Екологія в шкільному навчанні / Зверев І.Д. // Новий аспект освіти. - Просвітництво, 1990. - С. 132.

15. Ігнатьєва М.В. Про сучасну школу і проблеми екологічного мислення / Ігнатьєва М.В. // Альмаматер. - 2005. - №8. - С. 57.

16. Кропочева Т.Б. Нетрадиційні уроки природознавства / Кропочева // Початкова школа. - 2012. - №1. - С. 18 - 22.

17. Плешакова А.А. Екологічні проблеми освіти в початковій школі / Плешакова А.А. // Початкова школа. - 1991. - №5. - С. 2 - 8.

18. Сайдакова Л.А. Позакласне заняття на екологічну тему / Сайдакова Л.А. // Початкова школа. - 1993. - №9. - С. 40 - 42.

19. Хафизова Л.М. Як знайомити дітей із правилами поведінки на природі / Хафизова Л.М. // Початкова школа. - 1998. - №8. - С. 40 - 46.

20. Холомкіна А.І. Осіння екскурсія по парку / Холомкіна А.І. // Початкова школа. - 2008. - №9. - С. 63 - 65.

21. Назарук М.М. Основи екології та соціоекології. / Назарук М.М. // Львів: Афіша, 2009. -- 255 с.

22. Андрейцев А.К. Основи екології / Андрейцев А.К. // Підручник. -- К.: Вища шк., 2001. -- 358 с.

23. Малишко М.І. Основи екологічного права України./ Малишко М.І. // К.: 1999. - 150 с.

24. Крисаченко В.С. Екологічна культура (теорія і практика). / Крисаченко В.С. // Заповіт, 2007.- 350 с.

25. Гайнріх Д., Гергт М. Екологія: dtv-Atlas: Пер. з 4-го нім. вид. / Наук. ред. пер. В.В.Серебряков. // Знання-Прес, 2001. - 280 с.

26. Голубець М. Екологія: наукова сутність, об'єкти досліджень, завдання / Голубець М. // Праці наукового товариства ім. Шевченка, Екологічний збірник. - 2004. - Т.VII. 

27. Андрейцев В.І. «Право екологічної безпеки» / Андрейцев В.І. //Знання-Прес-2002р.

28. Дмитренко І.А. «Екологічне право України» / Дмитренко І.А. // Юрінком -Інтер-2011р.С 81-96.

29. Баб'як О.С. “Екологічне право України” / Баб'як О.С. // Атіка, 2010р.С 57-63.

Размещено на Allbest.ru