Диференційоване викладання у класі, де навчаються діти з різним рівнем здібностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Ізмаїльський Державний Університет

Реферат

З дисципліни «Інклюзивна освіта»

На тему:

«Диференційоване викладання у класі, де навчаються діти з різним рівнем здібностей»

Студента другого крусу

Спеціальність «Соціальний педагог»

21 групи Банчу Михайл

Викладач Замашкіна О. Д.

2014р

Зміст

Вступ

1. Диференційоване навчання - основа інклюзії

1.1 Застосування диференційованого викладання у діяльності вчителя

1.2 Зарубіжний досвід

2. Адаптація змісту, процесу та продукту навчальної діяльності

Висновки

Література

Вступ

диференційований інклюзія адаптація вчитель

Розвиток технологій XXІ століття сягнув небачено далеко. Декілька років тому ми навіть не мріяли про такі речі як смартфони, планшети, політ в космос та багато, багато іншого… Все це винайшли люди. Люди пристосовувалися до умов середовища, створювали соціум, речі і культури, писали книги і мали все передавати з покоління в покоління, навчати і навчатися.

В кожній культурі, країні існували свої школи, методики, принципи викладання. Далеко не кожен мав можливість отримати елементарні знання, а діти з особливими освітніми потребами не могли навіть мріяти про це. До груп таких дітей належать: діти з порушеннями психофізичного розвитку, з обмеженими можливостями здоров'я, інваліди, діти із різних соціально вразливих груп тощо. Поняття „особливі освітні потреби” передбачає такі види потреб, що виходять за межі загальноприйнятої норми і залежать від розумової, фізичної недостатності або певних труднощів, які пов'язані з навчанням і потребують спеціальної медико-соціальної та психолого-педагогічної уваги і послуг для можливостей розвитку їх особистого потенціалу. Конвенція ООН про права дитини, як документ міжнародного рівня, висуває вимоги до кожної держави щодо розробки та вдосконалення законодавчої бази для виконання важливого принципу усіх демократичних суспільств, що кожна дитина, незалежно від стану її здоров'я, наявності інтелектуального або розумового порушення має право на одержання якісної освіти.

Різний соціальний статус, умови проживання, розвитку, екологічні та фізіологічні проблеми накладають свій відбиток на соціально-психологічний розвиток дитини, тому так необхідно в умовах сучасної школи знайти індивідуальний стиль навчання та викладання, розуміння та вміння застосовувати диференціації у навчанні та вихованні.

1. Диференційоване навчання - основа інклюзії

Однією з форм навчання дітей з особливими освітніми потребами є визнана в багатьох країнах світу інклюзивна форма навчання. Інклюзивна освіта - це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дитини на освіту та права навчатися за місцем проживання в умовах загальноосвітнього закладу. Для забезпечення рівних можливостей доступу до якісної освіти інклюзивні навчальні заклади повинні адаптувати програми і плани, форми і методи навчання та ресурси до індивідуальних потреб дітей з особливими освітніми потребами, а отже застосовувати диференціацію у всіх її видах.

Диференціація у викладанні розглядається як підхід, який надає педагогу можливість ураховувати відмінності між здібностями та можливостями дітей, та забезпечувати оптимальний та результативний навчальний процес для кожного.

Диференційоване викладання у класі, де навчаються діти з різним рівнем здібностей означає повну реорганізацію уроку таким чином, щоб дати учням можливість у різний спосіб сприймати інформацію, осмислювати поняття і демонструвати набуті знання й уміння.

Диференціація складається з таких чинників:

Середовище.

Навчальна програма.

Викладання.

Оцінювання.

Вони складають взаємозв'язану структуру і є невід'ємними складовими для успішного процесу навчання, соціалізації та розвитку дитини. (Мал. 1.)

Мал..1. 1.

Диференціація передбачає таку організацію роботи на уроці, коли одному учневі або групі учитель пропонує в певній системі посильні завдання різної складності й цим самим створює сприятливі умови для розвитку й навчання кожного.

Надання можливості для навчання в загальноосвітньому просторі - це інклюзія та ефективність для всіх.

1.1 Застосування у практичній діяльності вчителя

Диференційоване навчання у практичній діяльності вчителя може виражатися в тому, що всі учні отримують завдання різного рівня складності, враховуючи здібності та можливості кожного, створення ситуації успіху для кожного, слабшим з них надають індивідуальну допомогу.

Нерідко слабшим учням дають окремі, посильні для них завдання або пропонують легкі завдання, згодом ускладнюють їх додатковим завданням, яке вони виконують відповідно до своїх можливостей. Загалом, диференціювати завдання можна кількістю завдань, ступенем їх складності, ступенем самостійності виконання.

Складнішим і ефективнішим видом диференційованого навчання є здійснення його в умовах поділу класу на групи залежно від рівня навчальних можливостей учнів. У практиці такого поділу використовують методику Ю. Бабанського, яка ґрунтується на реальних навчальних можливостях учнів. їх зміст визначають за такими критеріями:

а) психологічні компоненти (здатність до аналізу, синтезу, порівняння, вміння виділити суттєве, робити узагальнення, раціональність, самостійність, гнучкість, темп мислення, спостережливість, логічність мовлення, пам'ять, увага);

б) навички навчальної праці (самоконтроль, планування, темп обчислень, письма, читання, організованість у навчальній роботі, дотримання розпорядку дня);

в) окремі компоненти вихованості (наполегливість у навчанні, старанність, свідома навчальна дисципліна, громадська активність, ставлення до навчання, учителів, однокласників); г) позашкільний вплив сім'ї, однолітків;

ґ) біологічні компоненти (фізична працездатність, стан здоров'я, дефекти мовлення, слуху, зору).

Це дає змогу виокремити за навчальними можливостями такі групи учнів:

1. Учні з дуже високими навчальними можливостями, їх характеризують здатність швидко засвоювати матеріал, вільно вирішувати завдання, з інтересом самостійно працювати, потреба в завданнях підвищеної складності.

2. Учні з високим рівнем навчальних можливостей. Вони мають міцні знання, володіють навичками самостійної роботи, не поступаються першій групі в засвоєнні матеріалу, але не завжди старанно закріплюють вивчене, бо їм не властива висока працездатність, потребують корекції їхньої роботи, періодичного контролю навчальної діяльності.

3. Учні з середніми навчальними можливостями. Таким учням властиві здатність нормально вчитися, іноді - висока виучуваність за низької навчальної працездатності або середня виучуваність за середньої працездатності. Усі вони потребують оперативної підтримки й допомоги педагога.

4. Учні з низькими навчальними можливостями. Цю групу учнів характеризують низький рівень виучуваності, навчальної працездатності, вони потребують спеціального підходу педагога.

Формуючи тимчасові групи, слід мати на увазі, що учні не повинні здогадуватися про причину їх поділу на групи, оскільки це може травмувати їх. Групу, як правило, комплектують із 4-6 учнів; вона може бути гомогенною (однорідною), складаючись із учнів, які мають однаковий рівень навчальних можливостей, або гетерогенною (змішаною). Найефективнішою щодо взаємонавчання є змішана група, але продуктивність її роботи низька. Комплекти груп можна змінювати залежно від мети; він може складатися з учнів таких груп: 4, 3, 2 і 1; 4, 3, 2 і 2; З, 3, 2 і 2.

Структура уроку, на якому здійснюють диференційоване навчання, передбачає таку послідовність структурних елементів: підготовка учнів до заняття; постановка вчителем завдання й усвідомлення його учнями; попередні роздуми, дискусія про шляхи вирішення завдання; виконання дій; вирішення завдання; оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності.

Диференційоване навчання на уроці потребує ґрунтовної підготовки педагога, певних умінь. Він має знати індивідуальні особливості учнів, розподілити їх за групами, розмістити ці групи, підібрати консультантів. Зміст і структура заняття потребують чіткого продумування. Особливо продуманими мають бути зміст і структура уроку, в тому числі основні й додаткові запитання, час на їх виконання, система оперативного контролю. Важливо під час уроку поєднувати індивідуальну, групову і фронтальну роботу учнів із власною педагогічною діяльністю з використання дидактичних матеріалів.

Позитивним у диференційованому навчанні є наявність можливостей ставити перед учнями навчальні завдання, що передбачають пошук, створення передумов для використання комплексних розумових дій. Як правило, розв'язання навчальних завдань відбувається у процесі спілкування членів групи, що сприяє вихованню колективізму, формуванню комунікативних якостей, поділу праці між членами групи. Ще однією перевагою диференційованого навчання є опосередковане керівництво учителя навчальним процесом.

1.2 Зарубіжний досвід диференційованого навчання

Цікавим є зарубіжний досвід диференційованого навчання. У школах США, наприклад, практикують поділ учнів на чотири категорії відповідно до їх розумових здібностей (коефіцієнт інтелекту - 10): 1) високий рівень (щ =110 балів і вище). Залежно від кількості балів за тестом ІQ учнів цієї категорії класифікують як дуже здібних (110-119), незвичайних (120-139) і обдарованих (140 і більше); 2) середній рівень (ІQ = 90-109 балів); 3) рівень, нижчий за середній = 70-89). До цієї групи належать діти із затримкою в розумовому розвитку (80-89) і межовими порушеннями інтелекту (70-79); 4) розумово відсталі діти ІQ нижче 70). їх поділяють на таких, що піддаються навчанню (приблизно 50-60), піддаються прищепленню елементарних навичок (приблизно 25-49) і таких, що потребують постійної опіки (нижче 25).

В останні десятиріччя вчені західних країн здійснили ряд психолого-педагогічних досліджень, які суттєво змінили практику застосування теорії інтелектуальних здібностей. Виявилося, що значення коефіцієнта ІQ переоцінено, оскільки порівняння результатів тестів, проведених серед одних і тих самих дітей в молодшому і старшому віці, засвідчили, що тільки у десятої частини дітей результати тестів незмінні, а в іншої - їх коливання відчутні (до 20 балів). Виявилося, що прогностична цінність 10 вища у дітей зі стартовим середнім рівнем розвитку і відносно низька з низьким соціально-економічним статусом, тобто коефіцієнт 10 оцінює лише стартовий розвиток дитини, але не враховує потенційні можливості і те, що їх стартова величина залежить від умов розвитку дитини у дошкільний період. Проблема полягає й утому, що статистична властивість коефіцієнта ІQ накладає своєрідне табу на розвиток дитини і дещо регламентує її майбутнє.

Комплектування груп учнів може бути однорідним і неоднорідним. У неоднорідному класі навчаються учні з різними здібностями. Для викладання у такому класі від учителя вимагається "потрійна" підготовка (розумово відсталих, як правило, навчають окремо). Він повинен розподіляти свій час між трьома групами учнів і не може приділяти час лише одній із них. Останніми роками ці недоліки усувають за допомогою програмованого навчання, індивідуалізації навчання та навчання за допомогою комп'ютера.

Навчання в однорідних групах також має різні форми. Найпоширенішою є створення спеціальних класів у звичайній школі, до яких зараховують учнів з особливими здібностями. Аналогічно розв'язують питання і з учнями, що мають низький рівень інтелектуального розвитку. Групування учнів за здібностями супроводжується відповідними модифікаціями шкільних програм, коли кожна група дотримується власного профілю навчання. Так, учні з особливими здібностями вчаться в старших класах на відділенні підготовки до коледжу, опановуючи складніші дисципліни. А для учнів із зниженим інтелектом існує програма так званого базового навчання (вузьковиробниче спрямування). Разом з академічним профілем у середній школі існують програми цільової професійної підготовки (індустріальна, комерційна, сільськогосподарська).

Принциповою відмінністю американської школи від української є відсутність обов'язкових навчальних програм і єдиних вимог до знань учнів.

2. Адаптація змісту, процесу та продукту навчальної діяльності

Учитель може диференціювати: зміст, процес та продукт відповідно до підготовленості учнів, інтересу та стилю навчальної діяльності. (мал..2.1.2.)

Мал..2. 1.2.

Багато педагогів здійснюють адаптацію навчання, вважаючи, що саме така практика і є гарним навчанням. Наприклад, учитель може записувати ключові слова крейдою на дошці, зображувати ці слова: вивісити на стіні графік роботи у класі, щоб допомогти учням організувати свій час; або надати учням кілька вербальних підказок під час переходу до іншого виду діяльності тощо. Хоча загальна адаптація навчання може суттєво допомогти учням з порушеннями розвитку брати участь у роботі, їм можуть знадобитися більш індивідуалізовані адаптації та модифікації.

Адаптація дає вчителеві змогу розширити обсяг методів навчання, врахувати вікові потреби учнів, їхні інтереси та різноманітність. Адаптація також покликана допомогти окремим учням компенсувати їхні фізичні, інтелектуальні або поведінкові відмінності й труднощі. Вчителі здійснюють адаптацію, щоб надати дітям рівні можливості для участі у процесі навчання.

Диференціація змісту навчання полягає в тому, що учні мають засвоїти інформацію і отримати її доступним для них методом, мати вибір і доступ через зміст навчального матеріалу.

Доступність змістового наповнення є ключовим елементом диференціації.

Диференціація продукту - те, що дає учням можливість закріпити, застосувати, поглибити та вдосконалити набуті знання, вміння, навички. Зміна очікувань, результатів і вимог до відповідей учнів.

Завдання, на які відповідають учні, мають бути диференційованими, щоб різні учні могли продемонструвати або проявити свої знання і розуміння по-різному.

Зміст, форми та методи навчання і виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку мають бути корекційно спрямованими. Це означає, що кожна тема, яка вивчається в школі, кожний метод і прийом, використаний вчителем чи вихователем, мають сприяти не лише засвоєнню знань, умінь, навичок, формуванню поведінки, а й виправленню вад психофізичного розвитку (залежно від дефекту).

Система корекційного впливу на учнів має бути розрахована на тривалий час і діяти на особистість загалом у єдності її компонентів:

- пізнавальні, емоційно-вольові психічні процеси;

- досвід (знання, вміння, навички);

- спрямованість;

- поведінка.

Учителеві необхідно узгоджувати педагогічні впливи з медичними і психологічними; дотримуватись послідовності й наступності в корекційно-виховній роботі, єдиного охоронно-педагогічного режиму в школі і сім'ї.

Починаючи працювати з учнями, вчитель має враховувати індивідуальну структуру дефекту кожної дитини (первинний дефект, вторинні дефекти, подальші ускладнення) та збережені можливості, тобто вивчити досвід дитини, її спрямованість, поведінку.

Види адаптації і пристосувань для дітей з особливими освітніми потребами

Приклади практичного застосування диференційованого викладання різноманітні:

Ущільнення. Можуть застосовуватися різні способи ущільнення навчального матеріалу, а саме:

- об'єднання навчальних тем;

- використання міжпредметних зв'язків, оглядового або самостійного вивчення навчального матеріалу;

- укрупнення дидактичних модулів, через об'єднання вивчення суміжного за змістом навчального матеріалу;

- використання інтерактивних технологій і методик, зокрема проектної діяльності;

- індивідуалізація навчання;

- самоосвітня діяльність школярів;

- інтеграція вивчення певних тем у межах інших навчальних предметів;

Самостійна робота. Завдання згідно з розвитком і можливостями дитини.

Групи по інтересам.

Гнучке утворення груп.

Багаторівневі завдання. Розробка завдань різної складності, врахування необхідності створення ситуації успіху, індивідуального розвитку дитини, інтересів.

Закінчи історію.

Допоміжні комп'ютерні засоби.

Перетворення мовленнєвого тексту на аудіо запис.

Візуальні та звукові підказки.

Читання вголос.

Прослуховування аудіо записів.

Покрокова інструкція.

Покрокові завдання.

Друзі-помічники. (партнери по навчанню).

Письмова відповідь.

Вербальна відповідь.

Візуальна проекція.

Візуалізація.

Мультимедіа: Power Poind

Висновки

На даному етапі соціально - економічного розвитку наша країна не може сліпо скопіювати досвід інших країн через різні економічні, етнографічні умови та різний менталітет, вона створює свій шлях розвитку інклюзивного навчання.

Застосування методів диференційованого викладання потребує творчого підходу, співпраці педагога з фахівцями, постійного пошуку, вдосконалення своєї роботи та навчання, затрат часу, фінансів та душевних сил.

Незважаючи на певні позитивні результати освітнього експерименту, треба зазначити, що впровадження інклюзивної освіти в нашій країні має ще багато проблем. Інклюзивна освіта гостро потребує вдосконалення законодавчої бази, принципів фінансування, створення в школах сприятливого середовища, формування матеріально-технічної бази, методичного і кадрового забезпечення, подолання соціальних та професійних стереотипів.

Література

1. Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навчально - методичний посібник/Кол.:авторів: Колупаєва А.А., Найда Ю.М., Софій Н.З. та ін. За заг.ред. Даниленко Л.І., - К.:2007.- 128с.

2. Колупаєва А.А., Таранченко О.М. Діти з особливими потребами в загальноосвітньому просторі: початкова ланка. Путівник для педагогів: Навчально-методичний посібник. - Київ, 2010. - 96 с.

3. Інклюзивна освіта. Підтримка розмаїття у класі: практ. посіб.; пер. з англ. - К.: - СПД-ФО Парашин І.С. 2010. - 296 с.

4. Дефектологія. Особлива дитина: навчання та виховання. - 2009 р.- № 3 - C. 9-14.

5. Основи інклюзивної освіти. Навчально-методичний посібник / за заг. ред. Колупаєвої А.А. - К.: «А.С.К.», 2012. - 308 с.

6. Індивідуальне оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі: навч. курс та наук.-метод. посіб. / Т.В.Сак. - К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2011. - 168 с. - (Серія «Інклюзивна освіта»).

7. Колупаєва А.А. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітні навчальні заклади: Монографія.- К.: Педагогічна думка, 2007 р. - 458 с.

8. Шнайдер В.І., Кулик О.О., Фінько Г.М. Організація індивідуального навчання (Методичні рекомендації на допомогу педагогам ЗОШ та спеціальних закладів, реабілітаційних центрів, фахівцям психолого-медико-педагогічних консультацій, педагогам, психологам, батькам). - Кам'янець-Подільський, «Абетка-Нова», 2007. - 148с.

9. Інклюзивна освіта. Підтримка розмаїття у класі: практичний посібник. / [Інклюзивна освіта. Посібник для батьків: посібник / Укладачем матеріалу є неурядова організація «Проживання в громаді» (м. Манітоба, Канада).- К:Паливода А.В., 2012 -120 с.

10. Засенко В. В. До проблеми особистісного підходу у навчанні дітей з порушеннями психофізичного розвитку // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти колекційної 1 роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип. 8 /- К.: Наук. світ, 2006. - С. 85 - 88.

Размещено на Allbest.ru