Народні рухливі ігри в системі фізичного виховання дітей дошкільного віку

З дітьми всіх вікових груп під час ранкової та післяобідньої прогулянок треба провести не менше трьох-чотирьох рухливих ігор.

Улітку кількість рухливих ігор збільшується до п'яти-шести. Більшу частину дня дошкільнята перебувають на свіжому повітрі і можливості для організованої та самостійної ігрової діяльності в цей період значно збільшуються.

Під час прогулянок доцільно планувати народні ігри з такими видами рухів, які вивчалися на заняттях з фізичної культури. Це дає можливість удосконалювати основні рухи в ігровій ситуації, що постійно змінюється.

Добір ігор залежить також від місця їх проведення. У невеликому вузькому залі або в груповій кімнаті можна проводити ігри із шикуванням в колону й шеренгу, а також ігри, у яких діти беруть участь по черзі («Вудочка», «Передай-стань», «Влучи в обруч»).

У великому залі та на майданчику можна проводити ігри будь-якої рухливості: з бігом врозтіч, метанням м'яча, естафети з елементами змагань. Під час прогулянок у теплу пору для ігор широко використовують природні умови. Наприклад, у грі „Зайці та вовк", гравці ховаються за дерева, кущі, підлазять під низькі гілки. У грі „Переліт птахів" стають на колоду або пеньки і зістрибують з них.

Для проведення народних ігор на свіжому повітрі треба підготувати майданчик: утрамбувати землю, посипати піском, розмітити постійні лінії. Взимку ділянку потрібно очистити від снігу, утоптати, огородити сніговим валом, за участю старших дітей зробити снігові фігури, гірки.

Майданчик для проведення народних рухливих ігор обмежують добре помітними лініями, оскільки дітям, захопленим грою, важко стежити за умовними або нечіткими лініями. Тимчасову розмітку в середині майданчика роблять для кожної ігри окремо. Використовують палички, прапорці, булави. Узимку лінії розмічають темним порошком (дрібним вугіллям, золою) або синькою. Щоб запобігти травмам, особливо в іграх з бігом і ловінням, лінії проводять на відстані 1,5-2 м від стін, парканів та інших предметів.

Для проведення багатьох ігор потрібний різноманітний інвентар: м'ячі, прапорці, обручі, скакалки, мішечки із піском. Бажано, щоб він був яскравим, помітним. Приладдя та інвентар готують заздалегідь, щоб на його розміщення й роздачу не витрачати багато часу.

Дрібний інвентар доцільно роздавати після пояснення правил ігри, інакше діти будуть неуважними. У старших групах для роздавання та розміщення інвентарю вихователь залучає дітей, спостерігаючи, щоб вони робили це організовано та швидко.

Для проведення гри треба добре підготуватися: вивчити її зміст, правила, вірші та пісні, що її супроводять, відпрацювати рухи, які вихователь буде показувати дітям. Перед тим, як розпочати гру, бажано зацікавити нею, щоб діти краще виконували рухи. Наприклад, готуючись до проведення гри „Горобці та автомобілі", вихователь може під час прогулянки звернути увагу дітей на пташок, які стрибають по землі, шукають собі їжу, швидко літають.

Розміщення гравців і місце керівника при поясненні гри. Під час пояснення змісту гри дошкільнят розміщують так, щоб кожний бачив і чув вихователя. Найкраще розставити їх у те положення, з якого вони починають гру. В іграх з шикуванням у коло («Каруселі», «Хитра лисиця») вихователь стає разом із дітьми у коло. При великій кількості гравців він робить один-два кроки до середини кола. Не можна ставати в центр кола, бо половина дітей буде за спиною керівника. Якщо гра починається з руху врозтіч («Квач», «Сонечко та дощик»), дітей зручно шикувати в шеренгу або зібрати їх біля себе в півколо, щоб усім було добре чути і видно.

Під час пояснення гри не рекомендується ставити дітей обличчям до сонця або іншого джерела світла, бо це негативно впливає на зір і розпорошує увагу.

Пояснення гри. Пояснювати зміст гри треба виразно, доступно, коротко, щоб не втомлювати дітей. Розповідь повинна викликати у дитини яскраву уяву про дійових осіб, яких вони зображатимуть. Емоційно-образне повідомлення сюжету гри допомагає дошкільнятам краще уявити ігрову ситуацію й виразніше виконувати характерні для даного образу рухи. У ході гри правила роз'яснюються і уточнюються.

Для того, щоб діти краще засвоїли рух, треба найскладніші моменти пояснювати жестом і показувати деякі рухи. Іноді основний рух можна виконати кілька разів до початку гри. Наприклад, перед початком гри «Влучи в обруч» (метання м'яча в ціль), діти спочатку виконують кидок м'яча, а потім починають гру. Пояснюючи найскладніші правила, треба показати, як вони виконуються. Так, в ігрі «Зроби фігуру», можна для прикладу показати який-небудь рух - «Маятник годинника», «Зайчик з довгими вушками» та інш.

Правила гри пояснюються докладно лише тоді, коли вона проводиться вперше. Повторюючи гру, тільки нагадують основний її зміст. Коли вводяться ускладнення, тоді потрібно роз'яснити додаткові правила і способи виконання ігрових дій. Пояснивши гру в старших групах, вихователь перевіряє чи всі діти зрозуміли її, ставить їм кілька запитань, щодо змісту і правил. Гра проходить чітко і злагоджено, якщо діти добре зрозуміли правила та ігрові дії.

Вибір ведучих. Важливий момент у проведенні гри - вибір одного або кількох ведучих, їхні ролі можуть бути різними: відгадати за голосом; хто підходив; наздогнати того, хто втікає; влучити м'ячем та інш. Виконання обов'язків ведучого має виховне значення: сприяє активності, формує організаторські навички. Бажано, щоб у ролі ведучого протягом року були всі діти.

Є кілька способів визначення ведучого. Так, вихователь може спочатку призначити ведучим дитину, яка краще за інших справиться з цією роллю. Ведучого можуть вибирати і самі діти. Також можна призначити ведучого за результатами попередніх ігор, тобто ним стає гравець, який був більш спритним, швидким та інш. Є спосіб визначення ведучого за допомогою короткої лічилки:

Всі ми діти-дошкільнята,

Любим бігати та грати,

Ану, спробуй нас догнати.

Один, два, три - ловити будеш ти!

Один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім,

Випливає білий місяць!

Хто до місяця дійде,

Той ховатися піде!

Мій дзвінкий, веселий м'яч,

Ти куди пустивсь навскач?

Жовтий, білий, голубий,

Не тікай від мене, стій!

Усі згадані способи вибору ведучого застосовують залежно від характеру гри, місця її проведення та кількості дітей.

Розподіл на команди. Обов'язкова умова проведення командних ігор у старших групах - правильне комплектування команд (підгруп). Вони мають бути рівними за силами та складом. На практиці є кілька способів поділу гравців на команди: за допомогою рахунку або фігурного марширування, а також - за призначенням капітанів команд.

При розподілі дітей за допомогою рахунку вони шикуються в шеренгу, а потім розраховуються на таку кількість номерів, скільки має бути команд у грі. Внаслідок цього способу не завжди формуються рівні за силами команди.

Розподіл гравців фігурним маршируванням здійснюється так: діти перешиковуються з колони по одному в колону по два, три, де кожна з новоутворених колон - одна з команд. Такий розділ гравців не потребує багато часу.

На початку гри діти самі можуть вибирати капітанів залежно від кількості команд. Призначені капітани по черзі вибирають гравців. Це дає змогу швидко укомплектувати команди рівні за силами.

Усі способи розподілу дітей на команди слід запроваджувати відповідно до характеру та умов проведення рухливої гри.

Пояснивши правила гри, обравши ведучого, розподіливши гравців на команди та відповідно розставивши дітей (у залі або на майданчику), вихователь переходить до її проведення. Кожна рухлива гра починається за умовним сигналом (оплеск у долоні, речитатив, свисток, змах прапорцем, рукою) або командою вихователя. Сигнал подається після того, як вихователь переконався, що всі діти добре засвоїли правила гри й зайняли відповідні місця.

В іграх з розподілом дітей на підгрупи, особливо в естафетах, бажано користуватися командами: «Увага!», «Руш!». Останню з них іноді заміняють свистком. Це сприяє виробленню у дітей швидкої реакції на відповідні сигнали.

Ігри сюжетного характеру («Горобчики і кіт», «Ведмідь і бджоли»), де немає змагального моменту, не потребують чітких команд, можна спокійно сказати: „Гру почали" або попередити дітей, що гра починається після слів «Раз, два, три!». Після того, як діти почали гру, вихователь уважно стежить за її ходом і поведінкою гравців.

Під час гри педагог дає вказівки дітям, які допускають помилки або порушують правила. Зауваження слід робити не заважаючи ходу гри, не зупиняючи дітей. Гру зупиняють лише тоді, коли більшість учасників допускає грубі помилки і необхідно додатково пояснити правило.

Особливої уваги потребують малоактивні й ослаблені діти, які недостатньо орієнтуються в завданні, бояться перестрибнути через «рів», підійти близько до «ведмедя» або «вовка»; їм треба своєчасно допомогти (підтримати за руку під час переходу через «місток» та інш.), підбадьорити, щоб вони були впевненішими.

Дозування в процесі гри. При проведенні рухливих ігор визначити фізичне навантаження набагато важче, ніж під час виконання фізичних вправ, не пов'язаних з ігровими діями. Воно залежить від загального навантаження на занятті з фізичної культури, характеру діяльності дітей на прогулянці, від їхньої активності та інших факторів.

Ігрова діяльність своєю емоційністю захоплює дітей, і вони не відчувають втоми. Отже, щоб дошкільнята не перевтомлювалися, потрібно своєчасно припинити гру або знизити інтенсивність рухів.

Зовнішні ознаки втоми - часте дихання, почервоніння обличчя, пітливість та погіршення координації рухів. Усе це може негативно позначитися на загальному стані дитини, призвести до порушення сну й зниження апетиту.

Для регулювання фізичного навантаження в ігрі застосовуються різні методичні прийоми: зменшення або збільшення тривалості гри, а також кількості повторень усієї гри або окремих її етапів; зменшення або збільшення площі (залу, майданчика), на якій проводиться гра; скорочення або збільшення дистанції, яку пробігають гравці; ускладнення правил гри (уведення двох або трьох ведучих) і кількості перешкод, яке повинні подолати діти; уведення короткочасних пауз для відпочинку або уточнення й аналізу помилок.

Тривалість гри залежить від мети, яку ставить вихователь; умов, в яких вона проводиться (заняття, прогулянка); віку дітей та їхньої кількості. Закінчити її треба своєчасно, коли дошкільнята досягнуть належного фізичного навантаження. Крім того, закінчення гри не повинно бути несподіваним для учасників, бо це може спричинити негативну реакцію дітей. Коли гра не має певного закінчення, вихователь може припинити її після того, як замінить ведучого.

Якщо гра командна (у старших групах), учасників повідомляють скільки разів вона повторюватиметься.

Закінчивши гру, діти виконують ходьбу з поступовим уповільненням темпу, що сприяє зниженню фізичного навантаження і призводить пульс до норми. Потім підбиваються підсумки.

Повідомляючи результати гри, слід вказати окремим дітям (командам) на допущені помилки та негативний бік їхньої поведінки.

Обов'язково відзначають дітей, які активно грали, дотримувались правил, виявляли ініціативу. Наприклад: «Молодець, Сашко, ти був спритною «щукою», швидко бігав і добре ловив «карасів». У них з'являється впевненість. Слід пам'ятати, що вміле підбиття підсумків має велике виховне значення.

Сам процес проведення гри дуже складний: він залежить не лише від вікових особливостей дітей, умов роботи, але й від підготовленості дітей

до колективних ігор, від їх настрою, від майстерності самого керівника гри. Проведення гри - педагогічний процес, який не завжди прогнозований.

Практичний досвід роботи з дітьми, вміння спостерігати та аналізувати дії гравців в процесі гри, вміння правильно аналізувати і оцінювати свою поведінку як керівника групи, сприяють удосконаленню майстерності керівництва іграми.

Управління дошкільного виховання Міністерства освіти України рекомендує вихователям для самоосвіти користуватися спеціальними посібниками, де узагальнено передовий досвід роботи дошкільних закладів, експериментальні дослідження з методики рухливих ігор. Наприклад, у спеціальному випуску журналу «Дошкільне виховання» в розділі «Світ гри» дано методичні рекомендації з організації та керівництва рухливими іграми.

Висновки

Фізичне виховання як система заходів, спрямованих на розвиток систем, функцій, організму дитини, можна вважати пріоритетною для всієї виховної роботи з дітьми.

В системі фізичного виховання дітей дошкільного віку рухливі ігри сприяють комплексному вдосконаленню рухових навичок, нормальному фізичному розвитку, зміцненню та збереженню здоров'я.

Чітко продумана методика проведення народних рухливих ігор і розваг та майстерність вихователя повинні забезпечити вихований, пізнавальний та оздоровчий ефект, що сприятиме залученню дошкільнят до витоків національної культури та духовності.

Народні рухливі ігри викликають активну роботу думки, сприяють розширенню кругозору, уточненню уявлень про навколишній світ, вдосконаленню всіх психічних і фізичних процесів, стимулює перехід дитячого організму до більш високої ступені розвитку.

У народних рухливих іграх багато пізнавального матеріалу, сприяючого розширенню сенсорної сфери дитини, розвитку його мислення і самостійності дій.

У народних іграх багато гумору, жартів, змагального запалу; рухи точні і образні, часто супроводжуються несподіваними веселими моментами, принадними і улюбленими дітьми лічилками, жеребкування, потешками. Вони зберігають свою художню принадність, естетичне значення та становлять найцінніший, незаперечний ігровий фольклор.

Основною умовою успішного впровадження народних рухливих ігор в життя дошкільнят завжди було і залишається глибоке знання і вільне володіння великим ігровим репертуаром, а також методикою педагогічного керівництва. Вихователь, творчо використовуючи гру як емоційно-образне засіб впливу на дітей, пробуджує інтерес, уяву, домагаючись активного виконання ігрових дій.

Вихователь повинен знати:

- анатомо-фізіологічні і психологічні особливості дітей;

- завдання фізичного виховання дітей дошкільного віку на сучасному етапі.;

- закономірності формування рухових навичок і розвиток фізичних якостей у дітей дошкільного віку;

- методику навчання і виховання дітей засобами фізичних витрат, де рухливі ігри в якості засобу та ігрового методу сприяють вихованню і удосконаленню фізичних та морально-вольових якостей і рухливих навичок;

- принципи відбору фізичних вправ (рухливих ігор) для різних форм роботи;

- основи видів спорту, біомеханіки;

- методику діагностики фізичного розвитку і рухової підготовленості дутей;

- методику проведення всіх типів фізкультурних занять.

Вихователь з фізичної культури повинен відповідати за:

- життя і здоров'я дітей;

- правильну організацію всіх форм роботи з фізичного виховання забезпечення високої рухової активності дітей;

- виховання програм з фізичного виховання дітей.

Вихователю надається право вільного вибору програм, форм, засобів і методів роботи з дітьми. Однак таке право повинно гарантувати високі результати фізичного розвитку дітей.

Отже, народні ігри в комплексі з іншими виховними засобами являють собою основу початкового етапу формування гармонійно розвиненої особистості, поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість.

Список використаної літератури

1. Боберський І. Забави і ігри рухові,-Львів, 1904.-С.31

2. Ващенко Г. Виховний ідеал.-Полтава, 1994.-Т.1.-С.189.

3. Верховинець В. Веселочка.-К., 1989.-С.4.

4. Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку.-Львів: ВНТЛ, 1998,-336с.

5. Висльчковский Э.Г. Особенности развития вежливости у детей 3-7лет// Комплексная оценка эффективности спортивной тренировки.-К., 1978.-С.119-123.

6. Вольчинський А.Я. Педагогічні умови застосування українських народних рухливих ігор у фізичному вихованні дітей 5-6 років. Авт.пер.дис.канд.наук з фізичного виховання і спорту: 24.00.02.-Луцьк, 1998.-16с.

7. Воробей Г.В. Народній ігри і забави у фізичному загартуванні молодших школярів різних етнографічних груп Прикарпатського краю: Авт.реф.дис.канд.пед.наук 13.00.01.-К, 1997.-16с.

8. Дубочай А.Д., Мол чан Л.М. фізкультура: мы и дети.-К., 1989.-140с.

9. Торський Є. Фізичне виховання.-Львів, 1937.-С.32

10. Єфіман Н.Г. Методика проведення рухливих ігор.-К., 1969.-102с.

11. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні.-К., 1994.-Т.1.-332с.

12. Ковальчук О. Козацька педагогіка // Освіта.-1991.-16червня.

13. Мудридрик С.Б. Ефективність застосування національних рухливих ігор на уроках фізичної культури у початковій школі. Авт.реф.дис.канд.наук з фізичного виховання і спорту. 24.00.02.-Луцьк,1999.-16с.

14. Національна доктрина розвитку освіти // Указ Президента України від 17.04.2002р., №34/2002.

15. Програма фізичного виховання дітей дошкільного віку «Малятко».-К., 1991, 198с.

16. Сокільські вісті.-Лівів.1935.-№4.-С.9.

17. Словник української мови: в 11ч. / за ред.. М.А. Мандрика.-К.: Наукова думка. 1976.Т.3.-С.13.

18. Терлельций Г. Українське дошкілля.-К., 1998.-130с.

19. Українські рухливі ігри для дітей 5-6 років. Метод посібник.-К., 1996.

20. Українська загальна еницклопедія.-К., 1999.Т.3.С.-250.

21. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан. Ч.ІІ.-2004.-248с.

22. Язловський В.С. Физическое воспитание детей и подростков с ослабленным здоровьем.-К.: Здоров'я, 1991.-231с.

Додатки

Заклички

1- Заклички до сил природи:

Перед грою або безпосередньо в грі можна розучувати з дітьми заклички до сил природи:

Вийди, вийди, сонечко,

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір'ячко.

Так ми граємо, тебе чекаємо!

Або:

Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику,

Тобі каша, мені - борщ,

Щоб густіший падав дощ!

2. Заклички (або зазивалки) дітей на гру:

Нумо, нумо, дітвора

Біжіть швидше до двора -

Починати гру пора.

Любі хлопчики й дівчата,

Годі вам байдикувати.

Йдіть-но, будемо ми грати.

Оду-ду, оду-ду,

Знаю я цікаву гру!

Гей, біжіть усі сюди!

Приступаємо до гри !

Діти-квіти, діти-квіти,

Нащо вдома вам сидіти?

Краще йдіть усі сюди,

Приєднайтися до гри!

3. Зговірки для розподілу на команди:

Що ти обираєш?

Коня підкувати

Чи двір підмітати?

Вишиту сорочку,

Чи рябеньку квочку? | Зелену капустину

Чи велику морквину?

Гарне яблучко на гілці

Чи грушки на тарілці?

Що тобі дати (подарувати)?

Солодку грушку

Чи м'яку подушку?

Зайчика сіренького

Чи лисенятка руденького? | Яскраве намисто

Чи бублика з тіста?

Грудочку цукру

Чи солодку булку?

Кого в гості запросиш?

Кролика прудкого

Чи зайця косого?

Пташку-щебетушку | Чи мишку-шкряботушку?

Бджілку, яка мед збирає,

Чи ведмедика, що його полюбляє?

Лічилки

До гри „Піжмурки"

Йшла Маринка по стежині

Загубила там корзинку.

А в корзинці паляниця.

Хто із'їв, тому жмуриться.

До гри „кіт і миші"

У зеленому садку

Сидить котик в холодку.

Лапкою чеше вуса,

Язичком лиже пузо,

Хвостиком круть-верть,

Сіру мишку - Хап!

Промовки

Під час ігор з кружлянням

Раз, два, три, чотири, п'ять,

Стали в парах ми кружлять,

Накружлялись, розійшлися,

Ні на кого не дивися!

Під час гри в „Піжмурки"

Діти, діти, дітвора

Всі виходьте із двора,

Хто не заховався,

Той кричить: «Ура»

Мирилки

Для усунення конфліктів і суперечок, які можуть виникнути поміж дітьми в ходу гри, доцільно використовувати мирилки. Ось деякі з них:

Мир-миром, пироги з сиром,

Вареники в маслі, Ми подружки красні -

Поцілуймося!

Тобі яблучко, мені - грушечка,

Не сварімося, моя душечко!

Мені яблучко, тобі - зернятко,

Не сварімося, моє серденько.

Размещено на Allbest.ru