Громадянська соціалізація молоді як соціально-педагогічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Громадянська соціалізація молоді як соціально-педагогічна проблема

Охарактеризовані основні проблеми, що впливають на ефективність здійснення громадянської соціалізації та шляхи їх вирішення, а також роль освіти в сучасному процесі становлення громадянина-патріота, толерантної, громадянської відповідальної та активної особистості.

Розроблена власна дефініція поняття громадянської соціалізації.

Актуальність громадянської соціалізації зумовлена трансформаційними процесами, які охопили економічні, соціально-політичні, духовно-моральні підвалини соціального життя українського суспільства, коли спостерігається криза громадянських цінностей та ідеалів, їх зміна. Це ускладнює ситуацію громадянського вибору і прийняття громадянських норм, а зрештою і процес громадянської соціалізації в цілому.

Звернення до питань громадянської соціалізації зумовлене також проблемами формування громадянського суспільства в Україні, яке орієнтується на високі національні та загальнолюдські цінності. Але утвердження громадянських цінностей у суспільстві, формування вільної особистості, яка має власну громадянську позицію, багато в чому залежить від системи освіти. Нині потрібні принципово нові підходи, коли визнання громадянських цінностей має відбуватися не під тиском і примусом, а виключно внаслідок особистої схильності людини до них. Наявність проблеми становлення громадянина в системі освіти, коли використовується переважно когнітивний підхід і певна сума знань громадянознавчого змісту залишається лише на рівні інформації у свідомості молодої людини, ще більше доводить необхідність посилення уваги освітян саме до громадянської соціалізації як найдієвішого процесу формування громадян.

Формування громадянськості учнівської молоді нині визнано найважливішим напрямом державної політики в галузі виховання, що чітко сформульовано в нормативно-правових актах України: Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», в Національній доктрині розвитку освіти України, Концепції громадянської освіти, Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Національній програмі виховання тощо, які визначають потребу суспільства в громадянськи активних членах, котрі вільно орієнтуються в складній сучасній соціально-економічній та політичній ситуації, зі стійкою громадянською позицією, чіткими життєвими орієнтирами та прагнуть до усвідомленої громадянської діяльності [1-6].

Проблеми соціалізації розглядають багато вітчизняних та зарубіжних науковців, серед них:

Г. Андрєєва, Н. Андрєєнкова, С. Белічева, І. Кон, О. Леонтьев, М. Лукашевич, Б. Бім-Бад, В. Бочарова, Ю. Василькова, Б. Вульфов, О. Газман, А. Капська, Н. Лавриченко, І. Звєрєва, Н. Заверико, 0. Мудрик, Л.Новикова, В.Перищев, С.Савченко та ін.

Значний внесок в обґрунтування актуальних проблем виховання особистості, у висвітлення сутності громадянськості роблять науково-теоретичні дослідження:

Р. Арцишевського, І.Беха, М.Боришевського, Л.Вербицької, М.Задерихіної, 1.Зязюна, П.Ігнатенка, О.Киричука, Т.Ладиченко, В.Оржеховського, О.Сухомлинської, К.Чорної та ін.

Проблеми формування громадянськості молодого покоління в соціально-педагогічному контексті досліджено в працях:

В.Ананишева, Г.Гревцевої, С.Даневич, Т.Панаріної, Н. Самохіної, Н.Чернухи.

Однак, незважаючи на ґрунтовні дослідження в галузі громадянського виховання молодого покоління, особливостей їх соціалізації, проблемі громадянської соціалізації з точки зору дослідження її як соціально-педагогічної проблеми не приділяється належної уваги.

Метою статті є визначення соціально-педагогічних проблем громадянської соціалізації молоді в сучасних умовах українського суспільства.

Актуальність звернення до проблем громадянської соціалізації зумовлена певними причинами. Однією з них є проблема формування громадянського суспільства в Україні, як основи демократії.

Необхідність дослідження та вирішення проблем громадянської соціалізації зумовлена також віковими особливостями учнівської молоді, коли відбувається активне формування особистості, усвідомлення себе справжнім громадянином своєї країни. Юнацький вік є дуже сприятливим для формування ціннісних орієнтацій як стійкої риси особистості, що стимулює становлення світогляду учнів, їх ставлення до навколишньої дійсності. Але нині ми спостерігаємо в молодого покоління ціннісну та нормативну кризи. У середовищі учнівської молоді відбуваються складні процеси, які свідчать про переоцінку культурних цінностей попередніх поколінь, порушенні наступності в передаванні соціокультурного досвіду. Таким чином, проблема формування справжнього громадянина і понині залишається актуальною.

Отже, перед педагогами, вихователями, соціальними працівниками постає важливе завдання -- урахування наявних у суспільстві кризових явищ в організації соціальної виховної роботи на сучасному етапі розвитку держави. Все це підтверджує необхідність насичення громадянськими цінностями змісту освітньої системи, оскільки рівень громадянськості нині відіграє основну роль у становленні державності та стає важливим критерієм визначення цивілізованості суспільства.

Але становлення громадянськості визначається не лише суб'єктивними зусиллями педагогів, батьків, громадських організацій, але й об'єктивними умовами функціонування суспільства -- особливостями державного устрою, рівнем правової, політичної, моральної культури суспільства. У сучасних умовах важливим стає актуальне усвідомлення поняття громадянськості, вироблення критеріїв активної громадянської позиції кожного члена суспільства, зміни відносин усередині сім'ї, школи, соціуму, зміцнення зароджуваних демократичних цінностей. Виховання громадянина -- основна з умов підготовки людей, здатних відродити свою Батьківщину, розвинути ідею державності. У сучасний час відчувається необхідність формування такого типу особистості, яку характеризує наявність таких якостей, як: патріотизм, громадянська відповідальність, толерантність, потреба в громадянській діяльності, громадянська свідомість, почуття громадянського обов'язку.

На жаль, у значної частини молоді ці високі громадянські якості нині змінилися на соціальний песимізм, зневіру в завтрашньому дні, політичний нігілізм. Вони особливо виявляються в молодіжному середовищі, де часто панують хаос і безпорадність, спостерігаються асоціальні та криміногенні явища. У зв'язку з цим формування й розвиток громадянськості молодої людини є одним з найважливіших завдань освіти.

Із соціально-педагогічної точки зору громадянськість розглядається як соціальна якість особистості, яка характеризує взаємини людини з суспільством та державою, виражає зв'язок між конкретним громадянином держави й особистістю як суб'єктом суспільних відносин. Громадянськість не надається при народженні, її неможливо сформувати «раз і назавжди». На нашу думку, молоду людину можна лише підготувати до особистого розуміння громадянськості, справляючи на неї виважений ідейний вплив. Набуття громадянськості можливе лише як процес та результат еволюційної за своєю суттю самоідентифікації особистості (громадянин де-факто) в процесі громадянської соціалізації. Виявляється ж громадянськість у здатності, готовності та спрямованості особистості бути громадянином.

Реалізація таких якостей громадянина як патріотизм, толерантність, громадянська відповідальність, активність тощо потребує обов'язкового врахування соціального аспекту. Їх формування відбувається в контексті громадянської соціалізації, під впливом багатьох керованих і випадкових, цілеспрямованих і стихійних чинників. Сучасний етап швидких та непередбачуваних перетворень у суспільстві в цілому характеризується культурною неоднорідністю українського суспільства, політичним плюралізмом, кризою влади, викликає труднощі соціалізації, особливо молодого покоління. Особливість становища молодих людей полягає в тому, що, з одного боку, вони входять у той соціальний простір, який організовано незалежно від них попередніми поколіннями; з іншого боку, молодь може змінити, перебудувати створені структури. Крім того, вихід із кризової ситуації нашого суспільства, процес його розвитку також безпосередньо пов'язані зі становищем молоді, її можливою участю в цьому процесі і небезпекою виявитися жертвою кардинальних соціальних змін. Тому дослідження процесу залучення молодого покоління в усі сфери суспільного життя набуває такого важливого значення. При цьому кризові моменти розвитку виявляються найбільше в економічній стагнації, деформаціях у соціальній сфері, руйнуванні системи морально-духовних цінностей. А це істотно загострює конфлікт між суб'єктивним і об'єктивним, між прагненнями, очікуваннями і дійсністю при входженні різних груп молоді в суспільне життя [7, с. 107-111].

Одним з аспектів соціалізації є громадянська соціалізація. Вважаємо, що процес громадянської соціалізації потребує більших організаційних зусиль, ніж інші види соціалізації (сімейна, політична, етнічна). Людині легше усвідомлювати інтереси, цінності соціальної групи та прагнення їх захищати, ніж інтереси суспільства, країни. Цінності громадянського суспільства не очевидні, тому потребують серйознішого, глибшого усвідомлення. Говорити про громадянське суспільство в сучасному розумінні можливо лише з моменту появи громадянина як самостійного, індивідуального члена суспільства, котрий усвідомлює себе таким, для якого характерні розвинена правосвідомість і здатність обстоювати свої права і свободи.

Саме від усвідомлення громадянських цінностей та прийняття їх як внутрішньої настанови особистості залежить успішність соціалізації взагалі. Маючи громадянські права і свободи, людина здатна самостійно мати в суспільстві те становище, яке найбільшою мірою відповідає обсягу та якості реалізованого особистісного потенціалу. Тому так важливо в сучасних умовах кризи українського суспільства спрямувати зусилля педагогів саме на організацію громадянської соціалізації, яка постає однією з умов розвитку громадянського суспільства.

Аналіз сучасних наукових доробок дослідників проблеми громадянської соціалізації свідчить про недостатнє визначення цього поняття. Спостерігається підміна поняття громадянської соціалізації переліком напрямів соціалізації. Недостатньо, на нашу думку, приділяється уваги феномену громадянськості в процесі громадянської соціалізації [7, с. 107-111]. Сумніви викликають твердження про громадянську соціалізацію як процес засвоєння соціального досвіду, його перетворення та передання наступному поколінню. Однак виникає питання, який досвід може передати старше покоління молодому в сучасних трансформаційних умовах нашого суспільства, коли відбуваються руйнація, заміна одних цінностей іншими, нерозуміння і, як наслідок, несприйняття нових ціннісних орієнтирів? Також ми не погоджуємося з твердженнями, що ефективність громадянської соціалізації залежить від озброєння молоді міцними знаннями, переважно правовими, на основі яких формуються глибокі переконання. На нашу думку, яку останнім часом усе частіше висловлюють спеціалісти, необхідно не стільки формувати переконання (хоча правознавство, політична освіта, суспільствознавчі курси, громадянська освіта, безумовно, дуже важливі для формування громадянської свідомості та на її основі -- громадянських переконань), скільки виховувати свідому особистість -- громадянина.

Доволі часто, наводячи визначення поняття «громадянська соціалізація», автори мають на увазі участь людей у політичному та суспільному житті. При цьому не береться до уваги найважливіше в громадянській соціалізації -- виховання патріотизму, що є сутністю громадянськості. У політичній та загальносуспільній діяльності участь здатні брати лише декотрі, але допомогти сусідові, колезі, батькам у повсякденному житті -- може кожен. Загинути за Батьківщину -- це великий вчинок, але є й великі вчинки повсякденного служіння суспільству, повсякденної любові та співчуття до конкретних людей, з якими ти разом. Прояв громадянськості -- це допомога тим, кому вона необхідна. Тому недостатньо робити акцент лише на зовнішньому прояві громадянськості, такому, як участь у рухах, організаціях, партіях. Громадянськість людей, яка спонукає їх об'єднуватися для вирішення певних завдань або проблем, що постають перед суспільством, є основою громадянської соціалізації. Під громадянською соціалізацією розуміємо процес засвоєння, активного творчого відтворення та розвитку особистістю громадянського досвіду, норм, цінностей, традицій даного суспільства, результатом якої є громадянськість. Результатом громадянської соціалізації є громадянськи соціалізована особистість, яку характеризує високий рівень сформованості громадянських якостей, є наявність громадянської позиції, найвищою мірою усвідомлення якої є патріотизм. Високо громадянськи соціалізована людина -- це патріотично налаштована, відповідальна, активна особистість і, таким чином, здатна до позитивних перетворень суспільства. Така людина ідентифікує себе як повноправного суверенного суб'єкта соціальних відносин, визначаючи своє місце в демократичному суспільстві, свої життєві цілі та засоби їх досягнення. Коли патріотизм, гордість за власну країну, досягнення не лише особистих, але й суспільних інтересів, соціальна активність стали основою поведінки, рисою характеру, можна говорити про наявність у людини громадянської позиції. Фактором громадянської соціалізації, її педагогічно керованою складовою є громадянське виховання. Єдність громадянської соціалізації та громадянського виховання ефективно можна забезпечити в системі соціальних інститутів, серед яких провідним є система освіти [8, с. 144]. З соціально-педагогічної точки зору, громадянське виховання, на нашу думку, має основуватися на організації цілеспрямованої взаємодії молоді з оточуючим соціальним середовищем та соціальною діяльністю. Залучення молоді до діяльності в соціальних проектах сприяє зростанню активності, самостійності та прагненню до спілкування учасників, вибудовує бачення нових способів вирішення життєвих проблем, формує самосвідомість і відповідальність перед іншими. На нашу думку, стратегія громадянського виховання в сучасних умовах трансформації українського суспільства має орієнтуватися на громадянську соціалізацію особистості і формування навичок активної громадянської діяльності, участі та на створення педагогічних умов для виховання громадянської позиції особистості, якій притаманні високо розвинуті громадянські якості як патріотизм, толерантність, усвідомлення громадянського обов'язку та відповідальності. Ця стратегія повинна мати таку логіку: громадянське виховання особистості відбувається не в парадигмі корисності особистості суспільству та державі, а в сходженні від прав, інтересів, гідності особистості до обов'язку, відповідальності перед суспільством та державою. Дотримання цієї умови дозволить громадянськості бути критерієм внутрішнього розвитку особистості, її цивілізованості. Тому своєчасними, на наш погляд, є наукова розробка й практичне забезпечення громадянської соціалізації, основним ядром якої є формування та розвиток у молоді комплексу громадянських якостей, глибоке розуміння нею належності до українського народу, своєї Батьківщини -- України, необхідності й готовності обстоювати та захищати її інтереси, реалізувати свій потенціал на благо зміцнення Української держави.

Перспективою подальшого дослідження проблеми громадянської соціалізації є впровадження в педагогічну практику соціально-педагогічної програми громадянської соціалізації молоді.

громадянська соціалізація молодь освіта

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Концепція громадянського виховання // Шлях освіти. -- 2000. -- № 3. -- С. 7-13.

2. Про Національну доктрину розвитку освіти : Указ Президента України від 17.04.2002 р. № 347/2002 // Книга вчителя історії, етики, основ правознавства: довід.-метод. вид. / упоряд. Р. І. Євтушенко, О. В. Галєгова. -- Вид. 2-ге, доповн. -- Х. : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. -- С. 9-10.

3. Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991 р. № 1060-ХІІ// Книга керівника навч.-вихов. закладу : довід.-метод. видання/ упоряд. Б. М. Те- рещук, В. В. Скиба. -- Вид. 2-ге, доповн. -- Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. -- С. 14-38.

4. Концепція громадянської освіти : Концепція громадянської освіти в Україні // Освіта України. -- 2000. -- 15 листоп. (№ 46). -- С. 12.

5. Закон України «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 р. № 651. ХШ // Книга вчителя історії, етики, основ правознавства : довід.-метод. видання / упоряд. Р. І. Євтушенко, О. В. Галєгова. -- Вид. 2-ге, доповн. -- Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС. -- 2006. -- С. 26-51.

6. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Книга вчителя історії, етики, основ правознавства : довід.-метод. видання / упоряд. Р. І. Євтушенко, О. В. Галєгова. -- Вид. 2-ге, доповн. -- Х. : ТОРСІНГ ПЛЮС-2006. -- С. 72-91.

7. Сергейчик С. И. Факторы гражданской социализации учащейся молодежи / C. И. Сергейчик // Социологические исследования. -- 2002. -- № 5. -- С. 107-111.

8. Чернуха Н. М. Формування громадянськості учнівської молоді : інтеграція виховних соціальних впливів суспільства : монографія / Н. М. Чернуха. -- Луганськ : Альма матер, 2006. -- 360 с.

Размещено на Allbest.ru