Зміст та форми самостійної роботи учнів з географії

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Кардинальні зміни у суспільстві, розвиток науки, техніки й виробництва, зростання інформатизації об'єктивно потребують змін у всіх сферах життя, у тому числі й в освіті. Сьогодення потребує від людини не тільки певної суми знань, умінь та навичок, а, що важливіше, вміння самостійно здобувати й використовувати на практиці нові знання, вміння співпрацювати, спілкуватися, адаптуватися до нових обставин, знаходити шляхи вирішення життєвих проблем. Тобто основною метою стає максимальний розвиток компетентності особистості щодо саморегуляції, самоосвіти та самовдосконалення й виховання відчуття постійної потреби до цього.

Звичайно, досягти цієї мети шляхом використання лише традиційних форм та методів організації навчальної діяльності неможливо. Вирішенню цієї проблеми значною мірою сприяє впровадження у навчально-виховний процес активних методів навчання, серед яких провідну роль відіграють навчальні ігри, які дають змогу учням формувати знання шляхом інтенсивної самостійної пізнавальної діяльності й, разом з тим, сприяють розвитку індивідуальних творчих здібностей.

Закономірне підвищення вимог до рівня та якості освіти підростаючого покоління спонукає до пошуку нових шляхів удосконалення навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі. На особливу увагу заслуговує проблема формування в учнів загально навчальних та спеціальних умінь і навичок самостійного здобування знань з різних джерел інформації. Навчити дитину самостійно вчитися, сформувати вміння і навички творчої діяльності - одне з провідних завдань модернізації змісту освіти. Ось чому дана робота є актуальною.

Виховання у школярів самостійності, критичності мислення, здатності до творчих пошуків у педагогічній науці не нове. Перші вимоги до учнів бути творцями, активними співучасниками процесу пізнання відомі ще за часів античності. Елементи евристичного навчання, які надавали великого значення зацікавленому, активному, самостійному оволодінню учнями знаннями, використовували: Сократ, Архит, Аристоксен, Платон, Піфагор. При цьому вони виходили у своїх міркуваннях із суджень, що розвиток мислення людини може успішно здійснюватися лише за умови самостійного пошуку, самостійної діяльності. Ж.Ж. Руссо у власній теорії виховання також радив не передавати вихованцеві знання в готовому вигляді, а зробити його дослідником, відкривачем істини: «ставте доступні його розумінню запитання і надайте можливість йому вирішувати їх. Нехай він дізнається не тому, що ви сказали, а тому, що зрозумів».

Самостійність, самостійна робота, самостійна творча діяльність були об'єктом наукового дослідження багатьох вчених: філософів, психологів, дидактів, методистів (П.В. Копнін, О.М. Коршунова, Б.Г. Богоявленська, Я.О. Пономарьов, А.М. Алексюк, Б.І. Коротяєв, І.Я. Лернер, І.О. Зайченко, В.О. Коринська, А.П. Ковальова, М. Медведєва, Г. Лемекіна та ін.).

Можна відзначити, що структура і зміст курсу шкільної географії сприяє самостійній творчій діяльності учнів на уроках і в позаурочний час. В. Буряк розглядав самостійну роботу як вид учбової діяльності школярів. Вона має бути передусім досвідченою, внутрішньо вмотивованою діяльністю. Самостійна робота є різнобічним, поліфункціональним явищем і має не тільки навчальне, а й особистісне, суспільне значення. Сутність цього складного і багатогранного явища, на думку цього дослідника, ще термінологічно точно не визначена. Однак, ця діяльність передбачає керівництво вчителем навчально-виховним процесом, пізнанням учня, а саме: пояснення вчителем мотиву, цілі діяльності учня, складання плану, розробка структури дослідження, формулювання навідних запитань, корегування, виправлення, уточнення тощо. Більш повне визначення самостійної роботи учнів Б.П. Єсипова: «Самостійна робота учнів, що включається в процесі навчання, - це така робота, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, але за його завданням у спеціально надане для цього час; при цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої в завданні мети, вживаючи свої зусилля і виражаючи в тій чи іншій формі результат розумових або фізичних дій».

Результати наукових досліджень, науковий доробок педагогів дають змогу виділити такі основні напрямки розвитку самостійності учнів у процесі навчання: створення пошукової проблемної ситуації на уроці; застосування системи самостійних робіт; використання нових форм уроку; різноманітних дидактичних та навчально-технічних засобів; розвиток самостійності і активності учнів у процесі трудового навчання.

Об'єктом дослідження є ефективні методи навчання на уроках географії у школі, зокрема, самостійна робота учнів на уроці, а предметом дослідження виступають педагогічні умови оптимального використання самостійної роботи учнів в структурі уроку географії, форми і види самостійної роботи, що використовуються на різних етапах уроків у процесі навчання географії.

Мета роботи передбачає вивчення, розробку та обґрунтування ефективної системи організації самостійної учбової діяльності у структурі уроку; з'ясування сутності понять «самостійна робота» і «самостійна діяльність», розкриття методичних особливостей підготовки і проведення різних видів самостійної роботи в процесі навчально-пізнавальної діяльності учнів під час географії.

Для досягнення цієї мети необхідним є вирішення таких завдань:

1. Опрацювати науково-педагогічну літературу щодо вивчення питання підвищення ефективності уроків географії у сучасній школі.

2. Проаналізувати чинники, які підвищують ефективність навчання та сприяють розвитку умінь та навичок учнів.

3. Охарактеризувати сучасні підходи до проведення уроків.

4. Обґрунтувати умови, що забезпечують успішність самостійної роботи як методу навчання на уроці географії.

1. Організація самостійної роботи учнів на уроці

1.1 Самостійна навчальна діяльність

Одним з найдоступніших і перевірених практикою шляхів підвищення ефективності уроку, активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці є відповідна організація самостійної навчальної роботи. Вона займає особливе місце на сучасному уроці, тому що учень набуває знань тільки в процесі особистої самостійної навчальної діяльності.

Передові педагоги завжди вважали, що на уроці учні повинні працювати по можливості самостійно, а вчитель - керувати їхньою самостійною роботою. Між тим, у школі не часто можна бачити самостійні роботи, які б були спрямовані на формування прийомів пізнавальної діяльності, школярів мало навчають способам і прийомам самостійної роботи.

Під самостійною навчальною роботою розуміють будь-яку, організовану вчителем, активну діяльність учнів, спрямовану на виконання визначеної дидактичної мети в спеціально відведений для цього час: пошук знань, їх осмислення, закріплення, формування та розвиток умінь і навичок, узагальнення та систематизацію знань. Як дидактичне явище, самостійна робота, з одного боку, є навчальне завдання, яке повинен виконати учень, з другого - форма вияву відповідної діяльності: пам'яті, мислення, творчого відображення, поглиблення та розширення сфери дії раніше отриманих знань.

Отже, самостійна робота - це такий засіб навчання, який:

ь у кожній конкретній ситуації засвоєння відповідає конкретній дидактичній меті та завданням;

ь формує в учнів на кожному етапі їх руху від незнання до знань необхідний обсяг та рівень знань, навичок і умінь для розв'язання відповідного класу пізнавальних завдань, поступового просування від нижчих до вищих рівнів розумової діяльності;

ь сприяє виробленню в учнів психологічної готовності до самостійного систематичного поповнення своїх знань і вироблення умінь орієнтуватися в потоці наукової та суспільної інформації;

ь є найважливішим знаряддям педагогічного керівництва та управління самостійною пізнавальною діяльністю учня в процесі навчання.

Дослідження вчених-педагогів та психологів дозволяють встановити чотири рівні самостійної продуктивної діяльності учнів:

1. Копіюючі дії учнів за заданим зразком. Ідентифікація об'єктів та явищ, їх розпізнавання шляхом порівняння з відомим зразком. На цьому рівні здійснюється підготовка учнів до самостійної діяльності.

2. Репродуктивна діяльність, пов'язана з відтворенням інформації про різні властивості навчального об'єкта. На цьому рівні вже по­чинається узагальнення прийомів та методів пізнавальної діяльності.

3. Продуктивна діяльність самостійного застосування набутих знань для вирішення завдань, які виходять за межі відомого зразка і потребує здатності до індуктивних та дедуктивних висновків.

4. Самостійна діяльність, що виявляється в переносі знань при вирішенні завдань в істотно нових ситуаціях, складанні нових програм прийняття рішень, виробленні гіпотетичного аналогого мислення. Завдання вчителя -- довести якомога більше дітей до четвертого рівня самостійності.

1.2 Роль самостійних робіт у навчальному процесі

Хороший урок, неодноразово констатується педагогічною наукою,-- той, де панує ділова, творча атмосфера, де бажання учнів міркувати б'є ключем, де вони охоче вступають у діалог з учителем, один з одним, авторами тих чи інших теоретичних концепцій і положень. Адже хороший урок як правило завжди відрізняється тим, що він насичений різноманітними навчальними ситуаціями і кожна з них викликає в учнів велику кількість запитань, сумнівів, здивування, а часом і настороженість. Ці ситуації не тільки поглиблюють розуміння учнями того, що вивчається, досліджується, але одночасно наштовхує учнів на те, чого вони не розуміють, на виявлення ними причин нерозуміння, вчить їх формулювати питання до того, що вони не розуміють, і намічати шляхи подолання незрозумілого. Так народжуються в діяльності учнів дорогоцінні моменти, які підводять їх до пошуків, здогадок, до самостійної творчості.

Необхідною умовою організації самостійних робіт є наявність завдання, спеціального часу на його виконання, керівної ролі вчителя і самостійної діяльності учнів. Щоб остання була ефективною, у школярів треба сформувати усталені мотиви діяльності. Головними серед них є пізнавальний інтерес, усвідомлення важливості, корисності виконуваної роботи.

Практика свідчить, що навчання дітей здійснюється успішніше, коли вчитель може своєчасно, помітивши неточності в засвоєнні програмового матеріалу (тобто швидко одержавши зворотний зв'язок), вплинути на їх діяльність. Тому дуже важливо перевіряти й оцінювати не лише перевірні завдання, а й навчальні. Процес навчання буде успішнішим, коли учні бачать свої помилки, коли перевірка не пригнічує, а, навпаки, збуджує в них інтерес до знань, прагнення краще і більше виконати завдань. Тоді, коли праця учнів з виконання завдань оцінюється, а стан знань і вмінь обліковується, навчальні завдання виконують одночасно подвійну роль -- попередньої і поточної перевірки. Органічне поєднання навчання і контролю знижує напруженість під час роботи, що позитивно позначається на якості засвоєння навчального матеріалу і розвитку учнів. Оскільки кожному з них буде виставлено багато оцінок за певний проміжок часу, виключається можливість випадкової оцінки, і в дітей зникає страх перед оцінюванням їхньої роботи. Стимулом до навчальних занять стає не оцінка вчителя, а бажання глибше зрозуміти фізико-географічні процеси і явища, відчуття задоволення і радості, що було викликане просуванням уперед.

Види завдань і вимоги до них. Для того щоб досягти найбільшого ефекту в навчанні й охопити найрізноманітніші сторони діяльності учнів, завдання мають відповідати таким вимогам:

• відображати основний навчальний матеріал;

• охоплювати всі елементи знань (факти, загальні й одиничні поняття, причинно-наслідкові зв'язки й закономірності, прийоми навчальної роботи);

• сприяти розвитку пізнавальних здібностей і самостійності учнів (діяльність учня за зразком, застосування знань і вмінь у схожій ситуації, в нових ситуаціях, що вимагає від них складної розумової діяльності);

• сприяти формуванню вміння працювати з різними джерелами знань (картами, підручником, цифровим матеріалом, наочними посібниками, довідниками);

• збуджувати інтерес учнів і не забирати багато часу на виконання.

Перевірні завдання, крім того, мають (по можливості) забезпечувати активність оцінювання знань учнів.

Найбільше зазначеним вимогам відповідає поєднання трьох видів завдань: звичайних (традиційних), тестових і конструктивних.

1. Звичайні (традиційні) завдання.

2. Тестові завдання. Такі завдання учні виконують, проставляючи цифри, підкреслюючи або даючи коротку відповідь. Завдання складають так, що кожним видом тесту перевіряється лише якийсь один аспект знань. У завданні учневі пропонується кілька видів тестів:

3. Удосконалені традиційні письмові конструктивні завдання. Вдосконаленими вони є насамперед тому, що спрямовані на виявлення «найвужчих» програмних питань. Такі завдання дають змогу судити про якість знань учнів. Конструктивні завдання спрямовують хід міркування учня і повніше, ніж звичайні завдання, розкривають йому вимоги до відповіді. Одночасно вони дають можливість застосовувати кількісну характеристику відповіді, що підвищує об'єктивність оцінювання знань.

2. Використання форм самостійної роботи учнів у процесі вивчення географії

Одним з найдоступніших і перевірених практикою шляхів підвищення ефективності уроку, активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці є відповідна організація самостійної навчальної роботи. Вона займає особливе місце у сучасному уроці, тому що учень набуває знань тільки в процесі особистої самостійної навчальної діяльності. Під самостійною навчальною роботою розуміють будь-яку, організовану вчителем, активну діяльність учнів, спрямовану на виконання визначеної дидактичної мети в спеціально відведений для цього час: пошук знань, їх осмислення, закріплення, формування та розвиток умінь і навичок, узагальнення та систематизацію знань. Самостійна робота - це засіб навчання, який:

- формує у того, хто навчається, на кожному етапі його руху від незнання до знання необхідний обсяг та рівень знань, навичок і умінь для вирішення певного класу пізнавальних задач і відповідного просування від нижчих до вищих рівнів розумової діяльності;

- виробляє в учнів психологічну установку на самостійне систематичне поповнення своїх знань і вироблення умінь орієнтуватися в потоці інформації при розв'язанні нових пізнавальних задач;

- є найважливішою умовою самоорганізації і самодисципліни тих, хто навчається, в оволодінні методами учбової діяльності;

- є найважливішим знаряддям педагогічного керівництва і управління самостійною пізнавальною діяльністю учня в процесі навчання. Ефективність виконання самостійної роботи в процесі навчання багато в чому залежить від умов її організації, змісту і характеру завдань, логіки викладу знань, якості досягнутих учнем результатів в ході виконання цієї роботи і т.д. Організація самостійної роботи на уроці вимагає від вчителя не меншої підготовки, а навіть більшої, коли навчальний матеріал він викладає сам. Якщо при цьому вчитель ставить задачу формування навичок самостійної роботи учнів, то йому, як правило, потрібно добре все продумати і визначити:

· мету, час і характер самостійної роботи, а так само моменти, на які треба звернути увагу;

· спосіб повторення того мінімуму фактичних знань і умінь, без яких неможливе успішне виконання самостійної роботи.

Основні вимоги до організації самостійної діяльності учнів на уроці є такими:

- Будь-яка самостійна робота на будь-якому рівні самостійності має конкретну мету. Вчитель, перш ніж сформулювати завдання, інструктує учнів щодо порядку і прийомів виконання роботи.

- Самостійна робота відповідає навчальним можливостям учня, а ступінь складності задовольняє принцип поступового переходу з одного рівня самостійності на інший. У навчальному процесі використовуються результати, висновки самостійної, у тому числі і домашньої роботи.

- Забезпечується поєднання різноманітних видів самостійних робіт і управління самим процесом роботи.

- Самостійна робота повинна розвивати пізнавальні здібності учня.

- Зміст роботи і форма її виконання повинна викликати інтерес у учнів, бажання виконати роботу до кінця.

- Самостійні роботи організовуються так, щоб вони виробляли навички і звичку до праці.

2.1 Зміст і характер запитань та завдань на уроках географії

Від змісту завдань передусім залежать засвоєння програмового матеріалу, розвиток розумових здібностей учнів, уміння їх самостійно працювати.

У розділі «Євразія» на засвоєння головних ознак загальних понять відводиться мало часу. Тому тут повинні переважати завдання на самостійне і творче застосування засвоєних раніше теоретичних знань для розкриття географічних закономірностей. Так, можна запропонувати на основі аналізу карт визначити спільне і відмінне в історії розвитку рельєфу і пояснити, як це позначилось на сучасній будові поверхні Землі. Виконання завдань з теми «Євразія» повинно передбачати більшу самостійність учнів, ніж у передніх темах, а також активну розумову діяльність. Учням, пропонується самим визначити ознаки для порівняння і, застосувавши знання причинно-наслідкових зв'язків, самостійно показати вплив особливостей географічного положення на клімат і внутрішні води.

Економія часу на уроці, що створюється завдяки використанню тестів, дає змогу більше приділити уваги усному опитуванню й організації розгорнутої бесіди, необхідної для розв'язання виховних завдань курсу. Застосування тестових і конструктивних завдань зовсім не зменшує ролі традиційного письмового і усного опитування, що великою мірою сприяє формування усної мови учнів. Особливе місце серед навчальних завдань посідають тести-альтернативи. Дослідження показують, що вони значно підносять ефективність навчання географії в середніх класах і збуджують інтерес учнів до предмета. Найдоцільніше їх застосовувати для самоперевірки знань. Але для підсумкової перевірки використовувати тести-альтернативи не рекомендується.

Характер завдань і запитань для самостійної роботи, ступінь їх складності на різних етапах навчання повинні змінюватися. Необхідна така організація самостійних робіт у сучасному навчальному процесі, за якої учні не тільки засвоюють систему знань, умінь і навичок, визначених програмою, а й розвивають свої творчі можливості і готуються до безперервної самоосвіти, тобто до систематичного формування навичок культури розумової праці. Характер запитань і завдань може бути найрізноманітнішим, наприклад:

в) запитання, що вимагають пояснення географічних фактів, причинно-наслідкових зв'язків

г) запитання, що вимагають порівняння, зіставлення та доведення;

д) запитання, що сприяють визначенню особистого ставлення учнів до фактів минулого і сучасного географії тощо;

Завдання, побудовані на великому за обсягом матеріалі, вивчення якого потребує багато часу, або на матеріалі, з якого учні не зможуть вичленити головного, не дають позитивних наслідків, проте й легкі завдання часто виконуються механічно, без особливого розумового напруження. Так, більшість учнів 6-8 класів повідомили, що їм цікаво відповідати на «важкі запитання», на «запитання-загадки». Щоб завдання були посильними й містили певні труднощі, їх необхідно поступово і ускладнювати та індивідуалізувати. Це ж стосується і форм роботи на уроці (індивідуальної, групової та фронтальної):

Індивідуальна.