Формування естетичної культури старшокласників у позаурочний час

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІсТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ

1.1 Поняття про естетичну культуру. Її мета, завдання, компоненти і засоби

1.2 Вікові особливості старших школярів

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

2.1 Методи та прийоми формування естетичної культури старшокласників

2.2 Формування естетичної культури старшокласників засобами зарубіжної літератури в позакласний час

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність. Однією з істинних людських потреб є потреба в красі, як природне прагнення людини до гармонії, цілісності, рівноваги і порядку. Естетична культура створює особистість, поновому структуруючи душу і світогляд, в той же час стаючи остаточною ланкою формування особистості, об'єднуючи її в єдине ціле. Стаючи суб'єктом культури, людина виявляється при цьому у всій повноті, багатогранності, неповторності своєї особистості. Саме в різноманітті особистостей і багатстві їх творчих позицій -- запорука розвитку суспільства, запорука здоров'я людства як біологічного виду. Покладаючись на сформовану практику виховної роботи, зазвичай виділяють такі структурні компоненти естетичного виховання:

-- естетичну освіту, яка закладає теоретичні та ціннісні основи естетичної культури особистості;

-- художнє виховання в його освітньо-теоретичному і художньо-практичному вираженні, яке формує художню культуру особистості в єдності навичок, знань, ціннісних орієнтацій, смаків;

-- естетична самоосвіта і самовиховання, орієнтовані на самовдосконалення особистості;

-- виховання творчих потреб і здібностей.

Серед найважливіших завдань загальноосвітньої школи особливе значення має формування естетичної культури. У зв'язку з цим необхідно глубоке теоретичне осмислення проблеми естетичного виховання школярів, ціленаправлена робота, яка націлена на визначення та реалізацію умов для естетичного становлення школярів.

Формування естетичного культури особистості, як проблема, носить багатоаспектний характер і розглядається різними галузями науки, включаючи філософію, психологію та педагогіку. Витоки означеної проблеми йдуть далеко в глибину історії, проте актуальність її не зникає в зв'язку зі зміною суспільства загалом, розвитком цивілізації, зміною загальнолюдських цінностей в різні історичні епохи та в різних соціально-політичних системах. На сьогодні проблема формування у школярів естетичної культури у позаурочній час має всеохоплюючий характер. [10, с.245]

Кожний народ має особливе уявлення про людину, про те, якою вона повинна бути. Витримавши випробування часом, таке уявлення стає ідеалом виховання. естетичний старшокласник віковий позакласний

Естетичне виховання підростаючого покоління повинно відбуватися у різних напрямах і з різними віковими категоріями членів нашого суспільства, а перш за все з дітьми - нашим майбутнім. Тому, потреба у формуванні естетичної культури школярів є актуальною.

Об'єкт - естетична культура старшокласників

Предмет - формування естетичної культури старшокласників у позаурочний час

Мета дослідження - дослідити методи та прийоми формування естетичної культури старшокласників у позурочний час.

Відповідно до мети дослідження поставлено такі завдання:

- визначити проблематику виховання естетичної культури старшокласників у позурочний час;

- визначити напрями формування естетичної культури у старшокласників у позаурочний час;

- висвітлити основні методи та прийоми формування естетичної культури особистості старшокласника.

Досягненню мети й роз'язанню постановлених завдань сприяє використання комплексу методів науково - педагогічного досліджень:

-Теоретичних - узагальнення психолого-педагогічної, методичної, довідкової літератури для визначення теоретичних основ дослідження;

Матеріал дослідження становлять наукові доробки вчених, педагогів, таких як: А. Макаренко, Ф. Міллер С. Русова, В. Сухомлинський, М. Стельмахович, К. Ушинський, С. Шацький, та ін.), відомі психологи і філософи - І. Бех, І. Зязюн, О. Каларський, Г. Костюк та інші.

Наукова новизна даної роботи полягає в тому, що в процесі дослідження було проаналізовано теоретичні засади естетичної культури в старшій школі, визначено шляхи реалізації завдань естетичного виховання старшокласників засобами зарубіжної літератури.

Практичне значення курсової роботи полягає у тому, що ця робота може зацікавити майбутніх вчителів, під час вивчення дисципліни «Методика вихованої роботи», «Основи педагогічної майстерності», учнів - активістів, які беруть участь у шкільному самоврядуванні, та вчителів - практиків.

Апробація відбудеться на VІ Міжнародній науково - практичній конференції молодих дослідників «Студент на пути в науке» (м.Єлгава, Латвія, 25 травня 2012 року).

Написання курсової роботи зумовило структуру курсової роботи: вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел з двадцяти найменувань. Загальний обсяг роботи становить двадцять сім сторінок.

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ

1.1 Понття про естетичну культуру. Її завдання, мета, коспоненти і засоби

Естетична культура - це формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності, здатність до творчого самовиявлення, притаманна людині. Однак ця здатність вимагає свідомого, планомірного і систематичного розвитку. Основою, на якій здійснюється формування естетичної культури, є певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності, до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті людських взаєминах. Формування у школярів певної системи художніх уявлень, поглядів, які зможуть допомогти їм виробити в собі дійові критерії естетичних цінностей. Готовність та уміння вносити елементи прекрасного у своє життя, починається із сприймання оточуючого. [9, с.37]

Завданням естетичної культури є не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки. Серед основних завдань естетичного виховання слід виділити три:

1) розвиток сенсорної (чуттєвої культури);

2) виховання естетичних смаків і оцінок;

3) розвиток художньої творчості.

Розвиток сенсорної культури полягає в тому, щоб навчити кожного відчувати, цінувати і прекрасне в природі, навколишньому житті, у творах мистецтва. Це є основою для формування естетичних смаків та оцінок, уміння відокремлювати прекрасне від потворного, огидного, бридкого, що в свою чергу сприяє підвищенню рівня сенсорної культури. Високий рівень сенсорної культури, гарні естетичні смаки є основою для розвитку художньої творчості людини. Саме в художній творчості і проявляється її сенсорна культура й естетичні смаки та оцінки. З іншого боку, заняття художньою творчістю сприяють розвитку сенсорної культури і формують естетичні смаки і оцінки. [5, с.84]

Естетична культура проникає в усі сфери дитячого життя, вона забезпечується всіма ланками виховання і використовує багатство і різноманітність її засобів. Усе це дає право вважати головним принципом формування естетичної культури принцип взаємо загальності естетичного виховання і художньої освіти.

Завданням всіх компонентів навчально-виховного процесу в школі є формування всебічно розвиненої людини, яка гармонічно поєднує в собі високу ідейність, моральну чистоту та духовну досконалість. Особливість естетичного виховання в тим, що воно стосується дійсності і всіх форм діяльності людини. Воно зазначає свій предмет із всього різноманіття об'єктів та явищ. [3, с.52]

Предметом естетичної культури є формування в людині естетичного відношення до дійсності, естетичної потреби та здібності до творчої діяльності людини. Естетичне відношення - це своєрідне відбиття дійсності. Естетична культура має специфічні особливості, воно нерозривно пов'язано з більш загальним цілим, із завданнями формування гармонічно розвиненої особи. Це обумовлює те, що духовна сутність людини єдина, цілісна. Отже, система формування естетичної культури значуща й ефективна тільки в тому разі, коли вона здійснюється не ізольовано, а коли вона органічно включена до комплексу всієї навчально-виховної роботи школи. [7, с.61]

Мета естетичної культури - людина, яка розкрила повноту своєї сутності, універсальна гармонійна особистість. Ідеал універсальної особистості, як мета виховання, передбачає її особливе відношення з універсамом 9тобто зі святом як усім існуючим), внутрішню органічну причетність до нього. Така людина не відчуває себе зачиненим ‹‹Я››, до якого зовнішній світ (природний та соціальний) протистоїть як ‹‹не - Я››. Навпаки, вона усвідомлює себе як природу, що досягла самопізнання, та наявний живий рід. На шляху такої самосвідомості людина долає відчуження до всього у житті - а значить, й відчуження своєї дійсності сутність - та може ставитися до самої себе як до істоти універсальної і тому вільної.

Естетична культура має історичний характер. Ф. Міллер першим увів сам термін ‹‹естетичне виховання›› та вважав його за достатню умову для докорінних соціальних першотворень, коли завдяки естетичному впливу на психіку людини можуть бути розв'язані усі, навіть найважчі, соціальні проблеми. Історична практика показала утопічність подібних уявлень, однак це не скасовує цінність естетичної культури особистості як необхідного компонента її розвитку, отже, й усього історичного розвитку в цілому. У найбільш широкому сенсі естетичне виховання розуміють як якісну зміну рівня естетичної культури об'єкта виховання, яким може бути як окрема особистість, так і соціальна група, і суспільство. Естетична культура в усій сукупності своїх методів, форм, засобів триває протягом усього життя людини, усуваючи суперечності у його не співвідносності між рівнем естетичної культури людства та володінням цією культурою (естетичним досвідом). [2, с.43]

Зміст естетичної культури - це будова суперечлива та багаторівнева. Складність полягає насамперед у тому, що естетична культура, безумовно, маючи власну специфіку, є аспектом усіх інших видів виховання та у реальному виховному процесі є таким, що важко відокремлюються від них. З іншого боку, зміст естетичної культури містить, хоча й не обмежується ними, художнє виховання, естетичну освіту, художнє навчання тощо, тобто створює складну внутрішню структуру. Рівень естетичної культури, її впливовість, вибір тих чи інших засобів, форм, методів визначається естетичним розвитком особистості, народу, суспільства. Врешті. Кожна нова історична епоха вносить відтінки у розуміння сутності, цілей та значущості естетичної культури. [9, с.38]

А втім, специфіку естетичної культури складають тільки їй властиві характерні риси:

- естетична культура є системним. Маючи об'єктивно існуючий зв'язок з іншими видами та засобами виховання, воно завжди цілеспрямоване. Наявність мети естетичної культури поєднана з усвідомленням та дійсністю людини і суспільства в цілому, що системно упорядковані. Проте результат естетичної культури може бути визначений по-різному: формування естетичного смаку, якість естетичної діяльності, естетичного відношення, естетичного ідеалу тощо. Усі ці визначення мають сенс та складають мету естетичного виховання, тому що формують здатність людини до естетичного відношення до світу. Однак, мета естетичної культури не обмежується формуванням естетичного відношення. Кінцевий його результат пов'язаний з формуванням особистості, яка є творчою, самооцінкою та соціально цінною, яка володіє естетичною культурою; [6, с.36]

- ця здатність не залишається на пасивно спостерігаю чому ставленні до дійсності, а передбачає розвиток активної творчої діяльності особистості в естетичному перетворенні світу. Механізм естетичної культури може бути визначений як передача досвіду та навичок, що надбано суспільство, при чому результативність цього процесу зумовлена усією сукупність соціальних якостей особистості та суспільства;

- форми естетичної культури мінливі, вони вперше застосовуються у ранньому дитинстві, ускладнюються залежно від розвитку насамперед структури знань та суспільних відносин, але ефективні лише тоді, коли не перериваються ні в особистому житті, тобто процес формування естетичної культури або самовиховання повинен тривати постійно;

- естетичне виховання пов'язане з іншими аспектами розвитку суспільства. Економічні кризи, соціальна невлаштованість людей, голод, хвороба, відсутність гарантованих основних людських прав перешкоджають невпевненості естетичного виховання;

- естетична культура передбачає не тільки освоєння правил, естетичних норм, естетичних знань, але й естетичну діяльність людей, її участь у процесі естетичного перетворення дійсності. [6, с.37]

Мету естетичної культури неможливо відокремити від цілей інших процесів формування особистості, бо естетичне виховання - обов'язковий елемент функціонування усієї сукупності духовного багатства індивіда. Естетична культура позбавляється своєї перспективи поза суспільною системою виховання. Ядром та внутрішнім рушієм естетичного виховання є суспільний ідеал. [1, с.59]

За своєю природою цілеспрямованість естетичної культури має суб'єктивний активний характер, тому що вона у своїй основі спирається на висунення цілей, принципів організації усього виховного процесу. Передумови, що зумовлюють спрямованість естетичного виховання, мають об'єктивний характер, оскільки залежить від конкретних історичних реалій. Тому у безправному суспільстві завжди є загроза маніпулювання суспільною свідомістю, використовуючи прийоми та методи естетичної культури. [4, с.56]

Одним із завдань суспільного розвитку демократичної держави завжди було створення передумов та обставин, які об'єктивно вимагають від особистості розвивати себе естетично. У цілеспрямованості естетичного виховання перехрещуються об'єктивні та суб'єктивні сторони суспільних ідеологічних процесів. Деякі умови знаходяться за межами функціонування системи естетичної культури, але впливають взагалі на розвиток духовної культури суспільства. Отже, естетичне виховання вбирає у себе систему засобів естетичного розвитку особистості, яка визначається усім багатством середовища та життєдіяльності суспільства. Реалізується ця система у більш-менш специфічних формах, однак у ній завжди наявний елемент вільного вибору, відсутність нав'язуваного дидактизму, тому справедливо охарактеризувати процес формування естетичної культури як один з найбільш демократичних засобів духовного розвитку особистості, який реалізується у різних сферах життя суспільства. [8, с.29]

Вагомим засобом формування естетичної культури є природа, бо саме через неї людина пізнає закони краси. Краса фізичної природи, маючи свої особливості, незрівнянно простіша, ніж краса життя, де вона переходить у свою нову якість та виявляється як самоорганізація, де організованість протиставлена де зорганізованості, конструктивність - без структурності. Само організованість є умовою вияву прекрасних форм, серед яких зовнішній гармонійний вигляд живого - лише прояв системи взаємопов'язаних рівнів організації (від най тонкіших клітинних структур до біосфери в цілому), де на кожному рівні можна відокремити свої естетичні закономірності. [7, с.62]

Засобами формування естетичної культури також є поведінка та побут людини. Естетика поведінки виявляється у людських відносинах (виробничих, побутових, особистих, суспільних) і закріплюється у вчинках т діях людей. Естетика поведінки має історичний характер, тобто ті норми, які сприймалися як обов'язковий атрибут естетичної культури у минулому, можуть не сприйматися такими у новій соціальній реальності. Доречно сказати про те, що формування естетичної культури у заданій сфері (поведінці та побуті) тісно зв'язане з особливостями національної культури, національних традицій. Естетика побуту обумовлює правильну організацію предметного середовища, яка співвідносна з уявленнями особистості про міру, гармонію, вона виявляється в оформленні житла, в одязі, у зовнішньому вигляді в цілому тощо.

Дійсно невичерпні багатства естетичного розвитку мають мистецтво і художня та естетична творчість, до яких більшість людей, що професійно не займаються художньою діяльністю, залучаються саме у вільний час. Щодо засобів естетичної культури, необхідно назвати також естетичну освіту, естетичне і художнє навчання. У результаті комплексного, вмілого втілення усіх засобів та методів естетичного виховання підвищується естетична культура особистості. [9, с.38]

Формування естетичної культури здійснюється комплексом засобів. Велике значення має матеріальна база школи, декоративне оформлення приміщень, благоустрій пришкільної садиби, оформлення кабінетів і лабораторій, коридорів, інших приміщень. Не випадково у навчально-виховних закладах, якими керував А. Макаренко, відвідувачі відзначали безліч квітів, блискучий паркет, дзеркала, білосніжні скатерки і їдальні, ідеальну чистоту в приміщеннях. У навчальному процесі формуванню естетичної культури сприяє викладання всіх навчальних предметів. Будь-який урок, семінар, лекція має естетичний потенціал. Цьому слугує і творчий підхід до вирішення пізнавальної задачі, і виразність слова учителя та учнів, і вибір та оформлення наочного і роздаткового матеріалу, і актуальність записів і креслень на дошці і в зошитах.

Естетична культура - це здатність особистості до повноцінного сприйняття, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя за законами краси. [10, с.255]

Естетична культура містить у собі такі компоненти:

-здатність виділяти в мистецтві і житті естетичні якості, образи і переживати естетичні почуття; естетичне почуття - емоційні етапи, що викликані оцінним ставленням людини до явищ дійсності і мистецтва; естетичні потреби - потреби в спілкуванні з художньо-естетичними цінностями, в естетичних переживаннях; естетичні смаки - здатність оцінювати витвори мистецтва, естетичні явища з позицій естетичних знань і ідеалів; естетичні ідеали - соціально та індивідуально-психологічно зумовлені уявлення про досконалу красу в природі, суспільстві, людині, мистецтві; художні уміння, здібності в галузі мистецтва.

Естетична культура формується в процесі художньо-естетичного виховання, є його метою. Завдання і зміст художньо-естетичного виховання визначаються обсягом поняття ‹‹естетична культура››: розвиток естетичних смаків, почуттів, потреб, знань, ідеалів, вироблення художньо-естетичних умінь, творчих здібностей. [8, с.29]

Відношення людини до літератури та мистецтва нерозривно пов'язано з його відношенням до життя взагалі. Естетичні переконання людини завжди є частиною її світогляду. Хіба ж не зрозуміло, що, відгородившись від справжнього, насиченого великими ідеями мистецтва, обмежуватись у найкращому випадку мистецтвом легким, розважальним, позбавленим глибоких почуттів, великих думок, людина відмовляється від могутньої сили, здатної направляти її духовний розвиток, і безжалісно об'єднує свій ідейний світ. Перші ж зустрічі з мистецтвом - із першими казками, піснями і малюнками, із першими ляльковими спектаклями та мультфільмами - ставлять перед дітьми великі морально-етичні проблеми, вчать їх розуміти, що таке добро та зло, любов до друзів та ненависть до ворогів, що таке благородність, а що таке підлість. [4, с.56]

1.2 Вікові особливості старших школярів

Психологія поведінки і мислення старшокласників має суттєві особливості, і це зумовлює емоційне життя дитини, у тому числі естетичний розвиток її особистості.

В означеному віці різко окремлюється взаємозв'язок між інтелектуальним і емоційним розвитком. Порівняно з молодшими школярами старшокласники виявляють бульшу самостійність мислення, власні судження, що демонструє бажання мати особисту точку зору, особисті погляди як прагнення індивідуалізації. Саме у старшокласників виникає одне з головних психологічних новоутворень-самоусвідомлення.

Старших школярів турбують глибокі етичні питання, такі як смисл життя, щастя, честь, совість, тощо. Некритичне наслідування норм поведінки (характерне для дошкільників та молодших школярів) стає критичним в учнів старших класів, і поступово переходить у переконання. Разом з тим, зростання самоусвідомлення і прагнення самостійності і підвищена емоційність можуть виявлятися як позитивно, так і негативно. Потреба критикувати стали, нав'язані і дитинстві поняття та ідеали, як прояв необхідної самостійності (інколи нестандартності) судження, може привести до анархічного заперечення есичних й естетичних цінностей. У такому разі згубний вплив ідеології споживання і його прояві (насильство, пріоритет грошей та добробуту, воля до влади) може зруйнувати ще залежну і не самостійно мислячу особистість, на основі чого і виникають так звані маніпуляції свідомістю. Тому таким важливим є позитивний вплив педагога, допомога і підтримка з боку батьків та вихователів. [7, с.61]

У психіці старшшокласників виникають абсолютно нові якості - самоаналіз, рефлексія. Тому характерне у молодшому віці накопичення естетичних знать траснфотмується у більш розвинену форму, пов'язану з суб'єктивною оцінкою діяльності та мистецтва, а саме: переживання, відчуття художніх творів. Цей процес сигналізує про початок формування естетичної свідомості особистості. Формування естетичної свідомості включає у себе активне становлення переконань, поглядів, становлення до людей і до себе. Виникає постійна естетична реакція на об'єктивну реальність. Таким чином, даний вік є важливою ланкою у становленні естетично-розвинутої особистості, оскільки на даному етапі формується теоретико-аналітична база зв'язку особистості з мистецтвом, що привезе в майбутньому до повного то органічного сприйняття останньго. [9, с.38]

Духовна культура особистості становить собою своєрідний необхідний компонент загальнокультурних знань, ідей, цінних уявлень, форм практичної діяльності, без яких неможна взаємодія людей, баланс у відносинах індивідуальності та суспільства. Естетична свідомість виступає в даному випадку як показник та водночас інтегрований елемент духовної культури, що виявляється в необхідності жити і творити згідно з ідеалами істини, добра і краси.

У “суспільстві споживання” відсутність духовної культури особистості не сприймається, як небезпека, оки кономічне зростання є засобом і метою людської життєдіяльності. Старшокласникам прищеплюється пристосовницька мораль, непевні ідеали, матеріальні цінності і задоволення. Як наслідок - цинізм, грубість, жорстокість, відраза до мистецтва і наївний “споживацький” гедонізм становлять модус самоусвідомлення і самовираження більшості сучасного підрочасного покоління. Каталізаторами процесу знедуховлення молоді в умовах ідеології споживання виступають: реклама, масове мистецтво (поп-арт) як пропаганда отримання насолоди, як сенсу життя і противоправної діяльності, що веде до швидкого багатства та розкоші. Отже, рівень загальнокультурної та естетичної обізнаності школярів є необхідним фактором у вихованні гармонійної особистості. Важливо прищеплювати дитині поняття про красу, гарномію, добро - і не забувати про потворність, ненависть і зло, адже попередити виникнення недоліків легше, ніж боротися з ними. [3, с.53]

Ті школярі, що обізнані естетично, духовно більш розвинені, адже перед ними розкриваються горизонти надбань світового мистецтва, що несуть у собі великий виховний потенціал. Серед учнів ті, що цікавляться літературою, як правило, більш виважені, доброзичливі, виявляють критичне ставлення й іетерес до отримання знань.

Педагогу важливо залучати дітей до співпраці на уроках літератури, до діалогу культур, до багатства інтерпретації, оскільки сам текст часто надає бузцінну базу для роздумів. Виховання шляхом власної рефлексії учня над художнім текстом безпосередньо формує естетичну свідомість особистості, і отже, підвищує її духовну культуру. [10, с.255]

В процесі формування естетичної культури школярів важливо врахувати ціннісно-орієнтаційну активність свідомості, що може моделювати поведінку молодої людини настільки, наскільки її естетичні устоновки пов'язані з естетичними. Йдеться про докорінну смисложиттєву переорієнтацію індивіда, за якою оволодіння ним особистісними цінностями завжди так чи інакше пов'язане з виходом за межі егоїстичних інтересів, його власною центрованістю на духовній культурі людства. Ціннісні орієнтації сприяють перетворенню соціальних норм і ідеалів і особистісні принципи життєдіяльності, тому що вони діють як внутрішні мотиви поведінки людини. Ціннісну систему людини розуміють як складний регулятор людської життєдіяльності, який відображує у своїй структурній організації і змісті особливості об'єктивної дійсності, що охоплює світ і людину в ньому. [5, с.84]

В.О.Сухомлинський розглянув окремо естетичні почуття молодших і старших школярів. В перші роки шкільного життя педагог вважає головним отримання учнями знань, а згодом “у дітей виникає інтерес до питань світогляду, прагнення оцінювати власними розумовими зусиллями якість події, бажання мати власне судження, думку з того чи іншого питання…” З появою подібних міркувань виникають можливості художнього виховання старшокласників, що вплітається в нову структуру їх діяльності, інтересів, свідомості. Щоправда, в цьому віці помітно зменшується інтерес до мистецтва, оскільки в центрі ціннісної системи юнаків тепер опиняються проблеми етичного характеру, увага до повсякденного життя, турбота про майбутнє та цікавість до протилежної статі, однак мистецтво по-іншому впливає на душу молодої людини, оскільки вона знаходить у художніх творах відповіді на життєві дилеми, які бентежать її. Мистецтво розширює сферу комунікації, доступну для юної особистості, впливає на її духовні почуття, допомагає розвитку самоусвідомлення учня. [2, с.44]

Таким чином, дослідження сприйняття учнями старших класів думок літературних персонажів висвітлює особливості естетичної свідомості старшокласників, дає широке уявлення про їх внутрішні потреби, про їх власні інтереси, і педагоги мають, в перш учергу, спиратися на особистісні характеристики персонажів, що надають учні.

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

2.1 Методи та прийоми формування естетичної культури старшокласників

До проблеми виховання підростаючого покоління в системі позанавчальної діяльності зверталися у своїх працях та пошуках видатні вітчизняні вчені-педагоги (К. Ушинський, А. Макаренко, С. Русова, В. Сухомлинський, С. Шацький, М. Стельмахович та ін.), відомі психологи і філософи Г. Костюк, І. Бех, І. Зязюн, О. Каларський та інші. Так Софія Русова відзначала: “Визначаючи усе віковічне значення школи, шкільної освіти для найкращого розвитку дітей, не можні не бачити, що найкраща школа без позашкільної освіти та виховання не дасть великих корисних наслідків… Поза навчальна освіта та виховання потрібної для культурного поступу країни як один із засобів до виховання гармонійно розвиненої особистості - індивідуальності”.[7, с.62]

Вагомий внесок у розвиток теорії й практики виховання школярів в позакласний і позашкільній діяльності зробив видатний український педагог В. Сухомлинський. У його працях простежується майбутнє школи, системи народної освіти, процес соціалізації особистості і забезпечення впливу на неї всієї системи суспільних відносин - виробничих, ідеологічних, правових, моральних, естетичних, сімейних тощо. В. Сухомлинський був глибоко переконаний, що можливості для всебічного розвитку школярів у позакласні години дуже широкі, а здібності й нахили дітей - багатогранні. Треба тільки знати учнів, уміти відкривати їхні таланти й розвивати їх. Він вважав, що необхідними умовами правильної організації вільного часу школярів є : чітка організація всієї системи позакласної виховної діяльності, педагогічне забезпечення системи та структури виховної діяльності з учнями в позашкільному середовищі, за місцем проживання; різноманітності форм і методів виховної роботи, вивчення інтересів дітей; диференційований зміст занять з урахуванням вікових особливостей та інтересів вихованців; практична спрямованість занять; зацікавленість учителів у цій роботі; створення в школі, за місцем проживання умов, що впливають на розвиток у дітей умінь і навичок самостійної організації свого дозвілля тощо… “У кожного учня, - підкреслював В. Сухомлинський, - є задатки якихось здібностей. Ці задатки як порох: щоб їх запалити, потрібна іскра. Такою іскрою є натхнення, захоплення майстерністю…”[5, с.84]

Для формування багатого духовного світу школярів, як стверджував В. Сухомлинський, слід обирати такі способи і прийоми спонукання до активної діяльності, які пробуджують у них почуття гідності, чесності, самоповаги, честі. Турботою про підростаюче покоління, його соціальний захист пройнята наукова спадщина відомого сучасного вченого академіка М. Стельмаховича. Справжнім вихованням він вважав те, що забезпечує соціалізацію особистості, початковий етап якої починається з раннього шкільного віку, а подальше її формування є результатом взаємодії з соціальним середовищем. Провідними напрямками в утвердженні особистості, включення її у суспільне життя, на думку вченого, мають стати фізичний та інтелектуальний розвиток, розвиток й охорона здоров'я дітей; прищепленням їм любові до праці, високих духовно-моральних й естетичних якостей й народних чеснот; глибинних національно-патріотичних почуттів; утвердження наполегливості і життєвого оптимізму. [9, с.39]

Нам видається очевидним той факт, що основою в організації виховання молодших школярів у поза навчальний час є:

· необхідність створення такої соціально-виховної системи, яка б з урахуванням сучасних суспільно-історичних умов забезпечувала нові підходи і пошуки форм зв'язків і співпраці школи, сім'ї, громадськості у позакласній і позашкільній діяльності учнів;

· вивчення й осмислення вчителями проблеми впливу суспільного середовища в умовах соціальних змін і ринкових відносин;

· всебічне і творче використання здобутків народної педагогіки як порятунку дітей від бездуховності.

Завдання підвищення ефективності й якості формування всебічно розвиненої особистості дитини, комплексного підходу до постановки всієї справи виховання вимагають перетворення позаурочної виховної роботи школи в струнку цілеспрямовану систему. Її створення - найважливіший результат зусиль

педагогічного й учнівського колективів. Така система являє собою єдність цілей, принципів, змісту, форм і методів роботи, включає безліч взаємозалежних елементів. Метою системи позаурочної виховної роботи є формування гармонійно розвиненої особистості, її активної життєвої позиції. Нині особливістю поза навчальної діяльності учнів є реалізація важливих напрямків формування особистості. Можна виділити кілька шляхів, які відображають різні сторони виховання школярів: моральне, правове, розумове, трудове, естетичне та фізичне виховання. [2, с.44]

Естетична культура спрямована на розвиток художніх здібностей й естетичної культури учнів, формування в них естетичного ставлення до людей і суспільства, до праці й іншої діяльності, пробудження у дітей власної активності у творенні за законами краси.

У кожній школі формування естетичної культури розглядається сьогодні як найважливіший елемент цілісної системи формування особистості. Педагоги розуміють його як сукупність різноманітних засобів і методів, що виявляють і розвивають у школяра естетичне ставлення до життя, до літератури й мистецтва, здатність демонструвати до них високі вимоги, оцінювати художні твори об'єктивно. Система естетичного впливу припускає тісний зв'язок різних форм класної, позакласної й позашкільної художньо-творчої діяльності дитини. Значно розширює засоби й методи естетичної культури використання в його практиці засобів масової інформації, комп'ютерів. Для організації в кожній школі інтенсивного і розвиваючого комплексу естетичної культури дитини, необхідно перебороти розповсюджене уявлення про вузькість завдань і цілей естетичної культури. [6, с.35]

Правда, важливість цілей і завдань естетичної культури, його можливості у формуванні особистості школяра недостатньо підкріплюються структурою навчального плану, у якому предметам мистецтва, не говорячи вже про естетику в цілому, приділяється незначна кількість навчального часу. Завдання вчителя й школи повинне полягати в тому, щоб, по-перше, більш ефективно і розумно використовувати навчальний час, по-друге, встановити й постійно використовувати між предметні зв'язки, по-третє, максимально використати можливості позашкільної й позакласної роботи.

Навчально-виховний процес у початкових класах здійснюється як на уроках, так і в позаурочний час й позакласній роботі. Остання реалізується у різних формах: бесіди, свята, конкурси, огляди, робота гуртків. Всі ці форми сприяють формуванню естетичної культури. Імовірно, це й підштовхує багатьох педагогів до думки про те, що найбільша увага в розвитку естетичних здібностей має належати роботі у позаурочний час. Але тільки тоді можна розраховувати на повноцінний розвиток естетичних здібностей дітей, якщо позаурочні заняття будуть не центром такого виду виховання, а доповненням до уроку. [3, с.54]

Позакласна виховна робота здійснюється під час культпоходів до театрів, музеїв, кіно, у гуртках художньої самодіяльності. Деякі учні займаються у хорі, у гуртках бальних танців, м'якої іграшки, у ляльковому театрі. Однак позакласною роботою повинні бути охоплені всі школярі - адже це не тільки виховання, виявлення й розвиток інтересів, але й залучення до правильної організації вільного часу, до культури дозвілля. Тому потрібні такі заходи, у яких брав би участь увесь клас. А щоб їхня організація не вимагала надмірних зусиль і часу від вчителів й школярів, необхідно максимально використовувати в позакласній роботі все те, чому діти навчилися на уроках читання, праці, співу, малювання, природознавства, ритміки, фізкультури. [6, с.36]

Отже, більшість вчених-педагогів вважають, що розвиток та виховання особистості в системі шкільної освіти не дасть великих корисних наслідків без позаурочної діяльності. Завдання формування всебічно розвиненої особистості дитини вимагають перетворення позаурочної виховної роботи в струнку цілеспрямовану систему, в якій естетичне виховання займає одне з провідних місць.

2.2 Формування естетичної культури старшокласників засобами зарубіжної літератури в позакласний час

Естетичне виховання школярів також може відбуватися в позаурочний час. Воно може бути реалізовано протягом самостійної навчальної роботи учнів, як, наприклад, позакласне читання, а може бути організоване вчителем у формі екскурсії до музею, відвідування театру чи кінотеатру, або спостережень за природою.

Позакласне читання має ті перваги, що учень обирає серед творів художньої літератури ті, що близькі саме йому, тобто тиск на його індивідуальне сприйняття тексту є мінімальним. Старшокласник володіє достатнім знанням літератури, щоб самостійно інтерпретувати та оцінювати прочитане. Під час такої діяльності активізуються тонкі сфери його свідомості, учень безпосередньо працює з текстом, який подобається йому. Це призводить до розвитку естетичної свідомості особитості.

Образотворче мистецтво тісно пов'язане з літературою. Спостереження творів живопису позитивно впливає на ємоції, а якщо воно підпорядковане певній темі, як при відвідуванні музею, естетично-вихована цінність мистецтва ще збільшується. Одне єдине речення може асоціативно перетворити образи живопису на своєрідну ілюстрацію до літературного твору, що вивчається. Подібна інтеграція літератури та живопису сприяє формуванню естетичної культури школярів засобами мистецтва.

Кіно і театр також несуть неабиякий естетико-виховний потенціал, тому перегляд фільму або п'єси в позаурочний час не тільки розвиває естетичні, критичні та творчі здібності дітей, а й формує їхню художню свідомість, що є одним із напрямків формування естетичної кльтури. Естетична культура може бути успішною за умови сформованої достатною мірою естетичної свідомості учнів, тому воно націлене саме на її розвиток.

Дуже важливим аспектом формування естетичної культури школярів у позаурочний час є спостереження за красою природи. Для цього не обов'язково організовувати далекі поїздки. Екскурсія до міського парку, побудована належним чином, сприяє розвитку високих почуттів дітей, здатності помічати красу природи, готовності охороняти та примножувати її.

Отже, подібні заходи формують не тільки естетичку, а й екологічну свідомість учнів, що є дуже важливим за умов сучасної екологічної ситуації.

Естутична свідомість відображає все багатство естетичногоставлення людини до світу і виражає її активне прагненя до гармонії, досконалості, краси, до ідеалу прекрасного. В умовах постійних якісних змін в естетичній свідомості людини знаходять своє відображення об'єктивні факти суспільного життя, особливо характер і змістовність конкретної культури, яку важко уявити зовні, що є одним з істотних чинників формування естетичної свідомості. На розвиток культури впливають естетичні погляди, уявлення, поняття, художня творчість у всіх її видах, матеріалізація естетичної свідомості через естетику різних сфер життєдіяльності людини. Естетична свідомість, відображаючи певні сторони способу життя, відрізняється лише выдносною самостійністю. Розвиваючись по своїх специфічних законах, вона постійно підпадає під вплив соціального.

Сучасний соціум моделює властивий йому стан суспільної свідомості, побудований на доступності будь-якої інформації. При цьому, особливою є роль нових технологій, використаних при обробці, поширенні та збереженні інформації. Інформація, знання, інформаційно-комунікаційні технології виступаюсь ключовими характеристиками нового суспільства, яке радикально відрізняється від попереднього етапу розвитку цивілізації, де домінувала фізична праця. Характерним є поширення інформації, множинність каналів її донесення до користувача, вплив її змісту на життя суспільства, тип світосприйняття людей. Разом із величезною кількістю різної альтернативної інформації та новими формами її подачі, збільшився обсяг інформаційного шуму - надлишкової інформації. Таким чином, індивідуум з низьким рівнем естетичної обізнаності ризикує потрапити під вплив безперервного потіку зайвих знань, і стати жертвою різноманітних маніпуляцій. Одним з різновидів цього процесу є реклама, адже саме яскраві рекламні ролики з атрибутами успішності, лестощів та всілякої можливої насолоди формують свідомість молоді як майбутніх споживачів. Цим знецінюється багато етичних категорій - все здається легкодоступним. Якщо ж особистість має достатній або високиї рівень естетичної свідомості, вона критично сприймає рекламу, і взагалі, інформацію.

Ще одним важливим чинником, що впливає на формування естетичної свідомості людини в сучасних умовах, є культура постмодернізму. Проголошується кунець історії, кінець творчості, коли все вже створено (і в мистецтві, і в житті), і сучасній людині лишеється переробляти вже існуючий матеріал. Згідно з естетикою постмодернізму, творчість -це набір компіляцій, колажів в гумористичній чи саркастичній формі, і особистість має інтерпретувати цей дещо хаотичний набір йнформації. Ті, хто усвідомлює еклектичний характер постмодерної культури, можуть орієнтуватися в ній, на відміну від мас. Тому для педагога важливо зорієнтувати учнів на життя і творчу діяльність і умовах інформаційного, споживацького, нестабільного суспільства шляхом формування естетичної свідомості як модусу світосприйняття, збагаченого вічними цінностями і безпосереднім розумінням прекрасного.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

В процесі курсової роботи розглядалися основні проблеми формування естетичної культури старшокласників засобами зарубіжної літератури. В рузультаті можна зробити наступні висновки. Естетична культура означає формування в індивідуума естетичного ставлення до дійсності, світоглядних позицій та ідеалів, що відповідають законам краси та моралі. Естетична культура виявляється у сприйнятті і розумінні людиною прекрасного, і націлене на пробудження безпосередньо творчої особистості.

Головна мета естетичної культури старшокласників засобами зарубіжної літератури становить формування активної творчої особистості, здатної сприймати й оцінювати прекрасне у житті, мистецтві та навколишньому світі. Основні завдання естетичної культури старшокласників засобами зарубіжної літератури полягають у тому, щоб прищепити любов до творчої праці, стимулювати творчість школярів, підвищувати культурологічну, літературо- і мистецтвознавчу компетенцію учнів, формувати загальну культуру школярів, гуманізувати навчальне середовище дітей.

Основні принципи естетичної культури старшокласників включають принципи гуманізації, пріоритету загальнолюдських цінностей, педагогічного оптимізму, природовідповідності, індивідуального підходу, культуровідповідності та інтеркультурності.

Узагальнення вікових особливостей підлітків обумовлювалося вимогами принципів природовідповідності та індивідуального підходу в процесі формування естетичної культури старших школярів.

Для естетичної культури важливе значення має розвиток творчого потенціалу учнів за рахунок написання творів з літератури та творів-описів. Цей вид діяльності сприяє самовираженню учнів, оскільки він безпосередньо пов'язаний з джерелом прекрасного, до якого вони звертаються при написанні своїх робіт.

Необхідною складовою естетичної культури старших школярів засобами зарубіжної літератури є розвиток культури мовлення як формування свідомості і самоусвідомлення.

Отже, естетична культура старшокласників на уроках зарубіжної літератури має здійснюватися невідривно від самого процесу викладання, оскільки в практичних завданнях, поставлених до того чи іншого уроку, завжди є присутнім естетико-виходний потенціал, і вчитель має знаходити шляхи його реалізації, що можливо за умови творчого підходу вчителя до планування і проектування уроків і виховної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бычков А. В. Созидательная культура учащихся. - 2007. -№3. - С.22-28

2. Волос А.К. Проблема естетичних цінностей у розвитку особистості / А. К. Волос // Мандрівець. - 1999. - №3. - С. 59-61.

3. Гіптерс З. П. Мистецтво як засіб художньо-естетичного виховання / З. П. Гіптерс // Рідна мова. - 2001. -№9. - С. 43-47.

4. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. К.:Либідь,1997. - 374 с.

5. Журба К. Виховання духовної культури підлітків // Шкільний світ. - 2004. -№34.- С.1-2

6. Журецький Я. Прилучення учнів до національної культури //Дивослово. - 2003. - № 9. - С.52-55.

7. Игнатьева Е. Духовно-нравственное воспитание школьников. - 2007. С. 56-55.

8. Карелова Г. У пошуках виховного ідеалу // Шкільний світ. - 2004. - №2. - С.1- 2.

9. Карпушевска Л. Р. Проблеми морально-естетичного виховання старшокласників // Проблеми освіти. - 2007. - №57. - С.84.

10. Педагогіка / Под ред. Г. Нойера, Ю.К. Бабанського. -- М.: Педагогіка, 1984. - 386 с.

11. Педагогіка і психологія. - 1998. - №2 - С.161-172

12. Пятикоп А.И. Воспитание патриота // Педагогика. - 2000. - № 4. - С. 34-37.

13. Редіна В. Патріотів треба виховувати // Рідна школа. - 1999. - № 2. - С. 61-64.

14. Рідна школа. - 2007. - №9. - С.28-31

15. Сінькевич Н. А. Формування морально-ціннісних орієнтацій у старшокласників // Рідна мова. - 2000. - №1. - С.29

16. Слєпухов М.І. Наукові основи педагогічної теорії і практики / М.І. Слєпухов // Навчальний посібник. - Донецьк: ТОВ «Лебідь», 2002. - С. 96 - 111

17. Советский энциклопедический словарь. - М., 1985. -1306с.

18. Строганова Л. В. Эстетические беседы и уроки нравственности в воспитании подростков // Воспитание школьников. - 2010. - №2. - С. 37-41.

19. Халимова М. Проблеми естетичного виховання. Гуманізація навчально -виховного процесу // Спецвипуск №5. - ч. III - Слов'янськ, 2010 - С.254-256

20. Эстетическая культура [Електронний ресурс] Режим доступу: http://culture.niv.ru/doc/culture/encyclopedia-xx-vek/611.htm

Размещено на Allbest.ru