Вплив праці на розвиток дошкільника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив праці на розвиток дошкільника

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1 Елементи трудової діяльності в ранньому дитинстві

1.2 Значення трудової діяльності дошкільника та розвиток її структури

1.2.1 Трудова діяльність дошкільника як передумова професійного визначення

1.2.2 Взаємозв'язок трудової діяльності та гри дошкільника

1.2.3 Розвиток компонентів структури трудової діяльності дошкільника

1.3 Розвиток компонентів структури трудової діяльності дошкільника

1.4 Розвиток співпраці дошкільника з однолітками

РОЗДІЛ ІІ. ПРАЦЯ ЯК ВИД ДІЯЛЬНОСТІ ДИТИНИ-ДОШКІЛЬНИКА

2.1 Констатуючий експеримент

2.2 Формуючий експеримент

2.3 Аналіз результатів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

На відміну від праці дорослих трудова діяльність дошкільника не створює об'єктивно значущого продукту, однак має велике значення для його психічного розвитку. Це зумовлено передусім тим, що підготовка дитини до майбутньої трудової діяльності починається задовго до її участі у суспільно корисній праці. Необхідні для цієї діяльності психічні якості особистості формуються під впливом умов життя і виховання.

Трудова діяльність спрямована на створення суспільно корисних продуктів -- необхідних людству матеріальних і духовних цінностей.

Форми трудової діяльності дошкільника різноманітні: самообслуговування, виконання обов'язків чергового, доручень дорослих, догляд за кімнатними рослинами і тваринами, праця на ділянці дитячого садка, виготовлення виробів з паперу, картону, дерева, тканини тощо.

У дошкільному віці трудова діяльність лише починає формуватися, тому особливо важливу роль в її організації та спрямованості відіграють дорослі. Вони повинні зацікавити дитину цією діяльністю, пояснити її значущість, спрямувати і скоригувати дії, оптимістично оцінити результати. Для вихователя важливо організувати спільну працю групи, знайти місце у ній для реалізації зусиль кожної дитини, допомогти освоїти раціональні прийоми взаємодії, сформувати у собі здатність працювати на загальну користь, уміння до кінця і якомога краще виконувати доручену справу.

За недостатньої уваги дорослого у процесі трудової діяльності дошкільника може змінитися мотивація, і він працюватиме не в інтересах колективу, а задля задоволення від процесу праці, її результатів, наприклад від зробленої для себе іграшки. Це означає, що процес праці сам по собі ще не забезпечує збереження суспільного мотиву, його необхідно підкріплювати оцінюванням досягнень дитини, зосередженням її уваги на важливості спільної справи тощо. Без цього трудова діяльність дошкільника, особливо на початкових етапах її формування, нічим не відрізнятиметься від звичної для нього результативної діяльності.

Упродовж дошкільного дитинства початкові форми трудової діяльності формують передумови для розвитку різних видів дитячої діяльності (насамперед, продуктивну та ігрову), довільності її поведінки, цілеспрямованості дій, запровадження елементів планування, оволодіння трудовими вміннями і навичками. Завдяки цьому відбувається становлення власне трудової діяльності, вкорінення у ній суспільних мотивів.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, темою курсової роботи обрано питання: «Праця як вид діяльності дитини-дошкільника».

Мета курсової роботи - визначення впливу праці на розвиток дошкільника.

Предмет курсової роботи - праця як вид діяльності дитини-дошкільника

Об'єкт дослідження - діти дошкільного віку.

Гіпотеза - праця розвиває фізичні якості дітей, формує різноманітні рухові навички.

Завдання дослідження:

- розглянути елементи трудової діяльності дошкільника;

- визначити значення трудової діяльності дошкільника;

- визначити роль трудової діяльності у вихованні дошкільників.

У процесі дослідження використано наступні форми наукового пізнання:

1. Робота з літературними джерелами;

2. Спостереження;

3. Експеримент.

Розділ І. Трудова діяльність дитини дошкільного віку

1.1 Елементи трудової діяльності в ранньому дитинстві

Праця - діяльність, спрямована на виробництво суспільно-корисних продуктів (матеріальних або ідеальних). Цілі діяльностей визначаються не особистими потребами, а задаються суспільством. Праця -- діяльність соціальна за природою (цілями) і за характером (не можлива без розподілу праці). Праця є необхідною умовою появи і розвитку свідомості. Застосування і виготовлення знарядь відрізняє працю від простого привласнення продуктів природи. В праці людина керується об'єктивними властивостями предметів, а не їх біологічним значенням. Виникають пізнавальні потреби в з'ясуванні цих властивостей, внаслідок чого розвиваються вищі процеси опрацювання інформації: мислення і уява. Дитяча праця -- умова виховання моральних, товариських якостей, умінь взаємодії з ровесниками та старшими.

Основними різновидами дитячої праці протягом дошкільного дитинства виступають обов'язкові трудові справи (самообслуговування, щоденна допомога старшим, співпраця з однолітками та дорослими) та трудові справи за інтересами (індивідуальна робота, доручення, співпраця з дітьми та дорослими) (М. Машовець). Досвід дитини раннього віку інтенсивно збагачується завдяки постійному включенню у спілкування та взаємодію з дорослими, які виконують різноманітні трудові процеси. Спостереження за працею дорослого розкриває перед дитиною значення праці: мама пришиває ґудзики, щоб батько одягнув сорочку; в'яже носочки, щоб взимку було тепло і т. д. Активність малюка спонукає його допомагати дорослим, включатись у спільну з ними діяльність: малюк бере до рук віник, коли мама починає підмітати; несе лійку, щоб сестричка полила квіти. Зрозуміло, що результати такої допомоги ще не влаштовують дорослого -- дитина не володіє достатніми вміннями та навичками. На перших етапах появи трудової діяльності виразно переважає її мотиваційна сторона. Прагнення дитини працювати спільно з дорослим лежить в основі вироблення таких важливих якостей особистості, як працьовитість, наполегливість тощо. трудовий дитинство дошкільник професійний

Іншим сприятливим моментом для розвитку елементів трудової діяльності у дошкільному віці є стрімке оволодіння дитиною світом предметів, діями з ними. Водночас предметні дії є основою і трудової діяльності, у ході якої предмети зазнають послідовних, планомірних, корисних перетворень. Предметно-маніпулятивна гра та трудова діяльність тісно пов'язані у дитини раннього віку, чітко не відокремлюються в її свідомості. Головне для дитини -- процес виконання трудових дій, а не результат, тому дитина часто не доводить справи до кінця, не звертає уваги на неякісне виконання. Слабо розвинені на цьому етапі необхідні навички та вміння у володінні знаряддями праці, доступними дитині: лопаткою, віником, лійкою тощо.

Важливою віхою у процесі становлення трудової діяльності є, усвідомлення дитиною в кінці 3-го року життя значущості результату своєї праці. Таке усвідомлення виникає у зв'язку з прагненням малюка отримати схвалення дорослого, привернути його увагу до своїх досягнень. Зростає бажання дитини діяти самостійно, що стимулює оволодіння нею знаряддями праці. Складаються сприятливі умови для формування в дитини орієнтації на якісний результат, на розуміння його значущості для оточуючих-- насамперед, для близьких дорослих (мами, бабусі), для інших дітей (братика, сестрички). Якщо чисто витерти помиту чашку для меншого братика, то він зможе краще втримати її у своїх ручках. Поступово на основі розуміння дитиною важливості її трудових дій для оточуючих складаються суспільні мотиви праці.

Відокремлення результату праці від її процесу у свідомості дитини сприяє становленню її до кінця раннього віку як суб'єкта діяльності, свідченням чого є поява у мовленні малюка займенника «Я» та власного імені. Водночас, зростає розуміння зв'язку між власними трудовими діями малюка та якістю отримуваного результату праці. У дитини виникає здатність передбачати результат своїх дій за виконуваним процесом праці: якщо всі іграшки покласти на свої місця, то у кімнаті буде прибрано. Уявлення про майбутній результат становить психологічну умову появи дій планування та контролю. У мовленні дитини з'являються дієслова у майбутньому часі, що вказують на планування нею своїх дій: «приберу», «витру», «допоможу».

Успіхи у розвитку предметних та трудових дій, у засвоєнні навичок самообслуговування приводять до появи автоматизованих дій з добре знайомими дитині знаряддями та предметами.

Як відзначає Г. О. Урунтаєва, у трудовій діяльності вирізняються результативні дії, спрямовані на перетворення предметів, та передумови продуктивних дій, що передбачають створення чогось нового. Такі дії виконуються тільки у співпраці з дорослим -- малюк разом з мамою ліпить вареники, готуючи обід для родини. Самостійно одержати новий продукт дитина ще не може.

1.2 Значення трудової діяльності дошкільника та розвиток її структури

1.2.1 Трудова діяльність дошкільника як передумова професійного визначення

У дошкільному віці складаються сприятливі умови для формування у дитини необхідних для включення у працю дорослих якостей, для вироблення початкових трудових умінь та навичок. Для дорослих стоїть важливе завдання повною мірою використати можливості віку для максимально ефективного розвитку в неї трудової діяльності. Дитина засвоює найкраще саме те, що викликає в неї позитивні переживання, тому дитячу працю слід організовувати так, щоб дитина переживала радість праці, задоволення процесом та результатом її виконання. «Радість праці -- могутня виховна сила», -- писав В. О. Сухомлинський.

Однією з провідних умов формування трудової діяльності є бажання дитини брати участь у житті дорослих, наслідувати їм, тісно переплетене із зростанням її прагнення до самостійності. Перші спроби малюка включатись у життя дорослих, діяти як вони та спільно з ними слід обов'язково підтримувати, незважаючи на те, що вони певною мірою ускладнюють роботу дорослих: мама швидше зварить обід, якщо не відволікатиметься на допомогу доньці, яка «ліпить вареники» разом з нею. Щоб малюк полюбив працю, недостатньо лише одного бажання, він повинен оволодіти технічною стороною праці -- уміннями й навичками, розкрити для себе сутність праці як основи життя людського суспільства. У праці відшліфовуються загальнодіяльнісні компоненти: уміння організовувати свою роботу, контролювати, оцінювати. Крім того, у праці формуються специфічні якості особистості: працьовитість, працездатність, звичка до регулярної праці, потреба бути корисним, трудитися. Надзвичайно позитивно трудова діяльність впливає на розвиток самостійності, суб'єктності, творчих здібностей дитини. Вона навчається проявляти ініціативу, впливати на думки й почуття інших людей через результати своєї праці. Праця дошкільника сама по собі не має суспільної значущості, характерної для праці дорослих, проте розкриває цю значущість перед дитиною, сприяє оволодінню суспільними мотивами праці.

Праця дошкільника набуває систематичного та розгорнутого характеру завдяки включенню в неї ігрових моментів, пов'язуванню із уявними ситуаціями, прагненню наслідувати дорослих. Так, коли дитині пояснити, що її іграшкою-саморобкою хоче погратися казкова Принцеса, то якість її виготовлення зростає, у дитини проявляється прагнення довести роботу до кінця. Якщо створити ігрову мотивацію, дитина краще виконує монотонну господарсько-побутову працю. Наприклад, якщо дитина уявляє себе снігоприбиральною машиною, то в неї краще виходить прибирання снігу з доріжки.

У різноманітних видах трудової діяльності дитина одержує, узагальнює і систематизує уявлення про працю дорослих, професії; проходить перший емоційний етап професійного самовизначення, коли виникають перші уподобання, намічаються професійні інтереси. Разом з тим розширюються знання дитини про професії. Особливо активно цей процес відбувається у старшого дошкільника. За даними А. Н. Бєлоус, діти цього віку можуть назвати 4--15 професій, які вони зустрічали у своєму досвіді. Зокрема, хлопчики краще обізнані із традиційно «чоловічими» професіями: військовими (льотчик, танкіст, ракетник) спеціальностями; професіями, пов'язаними з роботою на різних видах транспорту, на сільськогосподарських машинах, з будівництвом (каменяр, будівельник, зварювальник, кранівник, бульдозерист, екскаваторник). Дівчатка частіше називають «жіночі» професії вихователя, вчителя, лікаря, медсестри, перукаря, музичного працівника, продавця.

Знання про професії не обмежуються лише назвами професій. Діти добре обізнані із знаряддями, інструментами, технікою, які характерні для окремих професій, використовуючи свої знання в іграх: лікар користується стетоскопом, шприцом, голками, медичним посудом, термометром; вчитель має ручку, зошит, журнал, у класі розташовані парти, дошка; водій керує машиною, в нього є запасне колесо, ключі для закручування гайок тощо. Старші дошкільники орієнтуються і на процес праці, описуючи послідовність його виконання. Складовою частиною дитячих уявлень про професії є і виділення якостей, необхідних представникам певних професій: лікар охайний, уважний; вчитель -- веселий, розумний. У дитини виникає повага до праці дорослих, розуміння її суспільного значення. Знання про працю дорослих виступають як центральна ланка уявлень про соціальну дійсність (В. І. Логінова).

1.2.2 Взаємозв'язок трудової діяльності та гри дошкільника

Оцінка важливої ролі трудової діяльності дошкільника пов'язана з її значущістю, насамперед, для розвитку особистості дитини. Результати праці дошкільника самі по собі не відзначаються корисністю для дорослих, але якщо дитина не буде у цьому віковому періоді залучатися до праці дорослих, то у подальшому в неї не буде сформовано здатності самостійно працювати на користь суспільства.

Розвиток трудової діяльності дошкільника тісно пов'язаний з переходом гри від предметної до сюжетно-рольової. Вихідним для становлення цих форм активності дитини є сформоване на попередніх вікових етапах її прагнення брати активну участь у житті дорослих, можливість реалізації якого значно зростає із розвитком самостійності дитини. Основне значення сюжетно-рольової гри полягає у проникненні дитини у світ міжособистісних взаємин, у засвоєнні нею способів соціальних взаємодій, що є необхідними умовами виконання головних соціальних ролей дорослих. Завдяки сюжетно-рольовій грі та праці між дитиною та дорослим світом встановлюється характерний для дошкільного віку зв'язок. Але, якщо у праці дитина орієнтується на отримання конкретного результату при мінімумі уявних елементів, то у грі для дитини головне -- сам процес її виконання при максимумі уявних елементів. Тому у праці зв'язок з дорослим світом носить більш реальний та конкретний характер, яскравіше виявляючи для дитини її вікові обмеження: не може вести машину насправді, робити уколи хворим тощо.

Часто трудова діяльність дошкільника тісно вплітається у контекст ігрової. Це найбільш характерно для молодших дошкільників. Розпочинаючи виконувати трудову діяльність, дитина може у процесі її виконання підміняти трудову мету ігровою, особливо коли трудове завдання виявилось занадто складним, незрозумілим, позбавленим чіткого смислу. Щоб трудова мета не трансформувалася в ігрову, дорослий повинен вчасно прийти на допомогу, стимулювати, заохочувати, пояснювати. Як зазначають дослідники праці дошкільників Я. Л. Коломінський та Л. В. Фінькевич, шестирічні діти вже усвідомлюють відмінності гри і праці. Гра розглядається дітьми як діяльність для задоволення, а праця як корисна і важлива робота.

Зв'язок гри і праці, який характерний протягом всього дошкільного періоду, сприяє розвиткові обох видів дитячої діяльності. Так, створені дитиною продукти праці, включаються в її гру, використовуються в якості іграшок, замінників тощо. Гра на сюжети професійної діяльності «у лікаря, школу, пошту, магазин» сприяє розширенню уявлень про працю дорослих, про їх стосунки у ході трудової діяльності, готує дошкільників до подальшого вибору професії. Праця, виконувана дошкільником із задоволенням і захопленням, пов'язана із уявною ситуацією і переростає в гру.

1.2.3 Розвиток компонентів структури трудової діяльності дошкільника

Засвоєння будь-якої діяльності вимагає оволодіння основними компонентами її структури. Якщо дитина володіє всіма цими компонентами, вона здатна виконувати діяльність самостійно, без допомоги ззовні. Структура трудової діяльності відображає загальну структуру діяльності людини, включаючи мотиви, цілі, дії контролю й оцінки, способи виконання дій. У дошкільника формується як внутрішня, так і зовнішня сторона діяльності. До внутрішньої належать мотиви, цілепокликання, дії контролю й оцінки. До зовнішньої сторони --предметні дії, певна їх послідовність, що відображає засвоєний дитиною спосіб виконання.

Мотиви праці вирізняють:

-- зовнішні, зумовлені нетрудовими потребами дитини;

-- внутрішні, що пов'язані із самим виконанням трудової діяльності.

Обидві ці групи мотивів мають суттєве значення для розвитку особистості. Саме в дошкільному віці складаються найсприятливіші умови для становлення суспільних мотивів трудової діяльності. Ускладнення внутрішніх мотивів праці відбувається як перехід від інтересу дитини до зовнішніх атрибутів трудової діяльності, її процесу до прагнення отримати певний заданий і корисний результат. Інтерес до самого виконання трудових дій характерний для дитини 3--4 p., що зближує працю малюка із його грою. Дитині цікаво мести підлогу, прати шкарпетки, уявляючи себе господинею.

Деякі трудові дії дитина виконує під впливом зовнішніх мотивів покарання чи схвалення дорослих: «бабуся похвалить», «батько обіцяв купити морозиво», «якщо не зроблю, мама буде сваритись». Як ставитися дорослим до таких мотивів дітей? Ці мотиви перетворюють працю дитини на своєрідний засіб досягнення особистих (іноді корисливих) цілей, що в майбутньому може обернутися споживацьким ставленням людини до своєї професії, до виконання хатніх обов'язків тощо. Орієнтація дошкільника на процес праці, отримання при цьому задоволення -- надзвичайно важлива передумова творчого зацікавленого ставлення до своєї професії в майбутньому. Таким чином, у дошкільному віці закладається здатність особистості любити працю, отримувати задоволення від її виконання.

Зовнішні мотиви лежать в основі формування суспільних мотивів праці. До них належить прагнення принести комусь радість, приємно здивувати, допомогти. Перші прояви таких мотивів виникають досить рано, а в старшому дошкільному віці вони стають усвідомлюваними та одними з найбільш дієвих. їх відмінність від корисливих мотивів праці полягає в тому, що дитина прагне зробити те, що потрібно не особисто їй, а іншим: виготовити листівку для мами, сестрички, бабусі; відремонтувати розірвану книжку для братика; допомогти одягтися ровесникові. Таким чином для дитини відкривається суспільна значущість праці.

Цілі праці. Здатність дитини самостійно ставити мету праці формується поступово на основі виконання доручень, розпоряджень, інструкцій дорослих. Прийняти мету, поставлену дорослим, дитина спроможна з раннього віку, але лише у тому разі, якщо розуміє зв'язок між досягненням мети й задоволенням власних потреб. Для цього мета повинна бути не просто сформульована дорослим, а наочно представлена у відповідних зразках. Якщо попросити дитину скласти пірамідку і не показати зразка, дитина, як правило, не спроможна виконати цього завдання. Постановка трудового завдання повинна бути чіткою й конкретною. Так, якщо дорослий просить дитину скласти одяг, то вона не завжди здатна виконати прохання через те, що не розуміє, чого саме вимагає дорослий. Тут допоможе роз'яснення: «поклади сорочку на поличку в шафу, а брючки повісь на гачок». Згодом зростає досвід трудової діяльності дошкільника і завдання може формулюватися більш узагальнено: «прибрати в дитячій кімнаті».

Розширення уявлень у старшому дошкільному віці становить основу для прийняття дитиною досить складних багатокомпонентних інструкцій дорослого, які передбачають кілька етапів виконання. Дитина спроможна втримувати цю інструкцію, контролюючи послідовність її виконання. Виникають перші цілі трудової діяльності, поставлені дитиною за власною ініціативою. Цьому сприяє поява перших елементів самооцінки, завдяки яким дитина ставить досяжні для себе цілі діяльності. З умінням постановки мети у дитини розвиваються дії планування її досягнення. У процес планування входить виділення умов, засобів і способів досягнення мети, яке випереджає предметні дії дитини. Дитина простежує послідовність виконання, вносячи необхідні корективи: «спочатку приберу в шафі, а потім на столі». Здатність до планування виникає у 4--5 років та значно поліпшує якість трудової діяльності дошкільника.

Колективний характер активності старших дошкільників приводить до необхідності обговорювати план своєї спільної діяльності, розподіляти ділянки роботи та узгоджувати їх між собою, визначати відповідальних за отриманий результат. У ході спільної праці дошкільників у них розвиваються навички самоконтролю та самооцінки на основі порівняння власної роботи з плодами праці ровесників. Формуються навички співпраці, взаємодопомоги, взаєморозуміння, що становить важливий напрям підготовки дошкільника до «дорослої» трудової діяльності.

Трудові дії становлять операційну сторону трудової діяльності дошкільника. Вони дещо відстають у розвитку від мотиваційних компонентів, особливо у дитини раннього віку. Згодом дитина засвоює перші трудові навички, пов'язані із самообслуговуванням, з включенням у господарсько-побутові процеси дорослих. У 4--6 років трудові дії стають більш точними, швидкими і скоординованими, чому сприяє розвиток моторних властивостей дитини. Дорослому слід враховувати обмеженість фізичних можливостей дитини, особливості її психічного розвитку, внаслідок яких дитина виконує трудові завдання довго, іноді з небажаними наслідками та неякісними результатами. Не слід забувати про вимоги техніки безпеки, даючи дитині трудові доручення. Наприклад, поливаючи кактуси, дитина може випадково поранитися його гілочками, несучи скляний посуд, розбити його й теж покалічитись. Перед тим, як дитина приступає до виконання, дорослому слід переконатися, чи зрозуміла вона завдання, чи вміє поводитися з відповідними знаряддями і предметами праці, чи володіє потрібними трудовими вміннями. Завдання повинні бути чіткими, зрозумілими, конкретними. Оцінюючи дитину, дорослий привертає її увагу до якості результату, до можливості його використання та споживання людиною. Так, прибираючи у кімнаті, дитина акуратно склала одяг на столі. Дорослому варто похвалити зусилля дитини, але пояснити, чому одяг на столі буде заважати, обговорити з дитиною небажані наслідки: не буде де розкласти обід. Дитина, знаючи, що їй самій доведеться прибирати за собою, починає звертати увагу на те, щоб смітити менше, зберігати порядок у приміщенні, цінуючи цим самим працю інших людей. Спробувавши помити посуд, дитина розуміє й цінує зусилля дорослих, дбайливіше ставиться до результатів їх праці.

Дії контролю. Разом із власне трудовими діями у дитини в процесі праці розвиваються узагальнені дії контролю. Здатність контролювати свою діяльність прямо пов'язана із виконанням дій планування. Контролювати роботу можна лише на основі порівняння реальних результатів із запланованими, уявними. Тому діти 3--4 років, які заздалегідь не планують своєї праці, не помічають і помилок, вважають роботу завжди хорошою, незалежно від її результату. Перші дії контролю спрямовані на працю однолітка, до якої малюки ставляться досить критично. Старший дошкільник починає планувати свою працю, помічає помилки при її виконанні -- спочатку найбільш грубі. Для дошкільника 5--7 років важливо не просто виконати роботу, а знати, наскільки її результат відповідає зразку. Не вміючи самостійно оцінити свою роботу, вони звертаються з питаннями до дорослого про правильність і якість власних трудових дій.

1.3 Оволодіння дошкільником новими видами і формами праці

Розвиток різних видів праці дошкільника відбувається згідно з загальною закономірністю становлення особистості у процесі її соціалізації, що полягає у взаємозв'язку суперечливих тенденцій до самостійності (індивідуалізація) та до посилення соціальної взаємодії (інтеграція). Самостійність дошкільника при виконанні трудових процесів формується лише при систематичній підтримці дорослого, у взаємодії з ним, результатом чого, з одного боку, є оволодіння дошкільником технічною стороною праці (вміннями, навичками) і зростання суб'єктності, а з другого, -- зростання здатності до співпраці, залученості до дорослого життя.

Важливим напрямом у розвитку трудової діяльності дошкільника виступає розширення різновидів праці, якими оволодіває дитина. З кожним днем зростають фізичні та психічні можливості дитини, її самостійність. До основних видів праці, що виникають у ранньому та дошкільному вікових періодах, належать: праця з самообслуговування; господарсько-побутова праця, праця в природі, ручна праця.

Першим різновидом трудової діяльності, яким оволодіває дитина раннього віку, є праця з самообслуговування, яка вимагає від дитини включення в основні гігієнічно-побутові процеси: вживати чистоти власного тіла (насамперед, ручок, обличчя); одягу; вміння самостійно приймати їжу, втримуючи ложку, чашку; застеляти ліжко. Праця з самообслуговування тісно пов'язана із господарсько-побутовою. Різниця між ними полягає у тому, що самообслуговування спрямоване на задоволення особистих фізіологічних потреб дитини, а у побутовій праці об'єктами стають побутові предмети. Оскільки дитину спочатку приваблює зовнішня сторона побутових процесів, то вона значно краще виконує побутову працю за наявності в неї таких атрибутів, як халат, фартушок, косинка, щітка, пилосос. Перенесення інтересу з зовнішніх сторін господарсько-побутової праці до внутрішніх, зокрема до її результату, відбувається за умови систематичного підкріплення зусиль дитини з боку дорослого, його власного прикладу у дотриманні чистоти приміщення, естетичному оформленні свого побуту. Дорослий повинен емоційно виразно та зі схваленням ставитися до дотримання дитиною чистоти, порядку, підкреслювати їх значущість для здоров'я й діяльності дитини та оточуючих людей: якщо речі не прибирати на свої місця, то потім довго шукаєш потрібне, витрачаєш багато зайвого часу. У побуті цілий ряд речей використовується спільно всіма членами родини. Якщо хтось не дбає про них, то страждають всі інші. Ось старший братик пообідав, а посуд за собою не помив -- мама й сестричка не можуть вчасно з'їсти обід. Дитина привчається думати про оточуючих, не порушувати їх комфорт, у неї формуються суспільні мотиви трудової діяльності, виникає прагнення допомогти.

Мотив допомогти, усвідомлення дитиною своєї значущості та водночас відповідальності сприяє появі в неї такого різновиду трудової діяльності, як праця в природі, зміст якої складає догляд за живими об'єктами -- тваринками, пташками, рослинами. Дитина помічає, що особливо залежні від людського догляду домашні тварини й рослини. Якщо тваринку не погодувати, вона може захворіти, квітка в'яне без води, а згодом і гине. Такі спостереження дитини повинні супроводжуватися закликами дорослих допомогти слабшому, врятувати його від загибелі. У дитини розвивається бережне й дбайливе ставлення до природи, закладаються елементи екологічних знань та уявлень про біологічні ланцюжки та взаємозалежності. Переживання своєї значущості позитивно впливає на становлення малюка як суб'єкта діяльності, на розвиток його самостійності.

Здатність дитини володіти певними знаряддями праці дорослих виникає близько 5-ти років. На основі цієї здатності у дитини розвивається ручна праця, спрямована на обробіток певних предметів: пошиття з тканини виробу, склеювання з паперу ляльки, складання з дощечок коробочки тощо. Цей різновид праці має виразний продуктивний характер, найбільше наближаючись за своєю сутністю до виробничої діяльності дорослих. У процесі її виконання дитина використовує такі «дорослі» знаряддя, як молоток, ножиці, голку, лінійку, ніж. Структура ручної праці має виразний творчий характер, передбачає розробку задуму та наступне його втілення. Дитина починає виконувати ручну працю, бажаючи наслідувати дорослих: мама користується ножицями, голкою -- і ці предмети стають привабливими для дитини. Прагнення дитини оволодіти цими предметами та процес їх використання повинні спрямовуватися й контролюватися дорослим, який збагачує мотивацію ручної праці суспільними мотивами: вишити серветку до свята Мам, виготувати іграшки, щоб прикрасити Новорічну ялинку у дитячому садочку тощо.

Дорослий організовує трудову діяльність дошкільника за допомогою ускладнюваних форм у такій послідовності (за Д. В. Сергєєвою).

У дітей раннього і молодшого дошкільного віку формою організації виступає спільна з дорослим праця. Дорослий навчає дитину трудових умінь, постійно контролює процес праці, показує послідовність дій, допомагає досягти результату і усвідомити способи дій, їх зв'язок з одержаним результатом.

Доручення як форма організації праці дитини використовується з 3-х років У дорученні дорослий формулює мету, обґрунтовує її значущість, виділяє кінцевий результат і способи його досягнення. Сам процес виконання доручення здійснюється малюком самостійно. При цьому трудова діяльність носить частково суб'єктний характер, оскільки її мотиваційні компоненти забезпечуються дорослим, а виконавські -- дитиною.

Певну міру ініціювання містить така форма організації праці дитини, як обов'язок. Ініціатива дитини полягає у виконанні звичної справи систематично без нагадувань дорослого. Обов'язковість такої справи дитина розуміє за умови відповідних пояснень дорослого: чому слід щоденно поливати квіти; перед сном акуратно складати свій одяг. Дорослий привчає дитину систематично виконувати певні обов'язки. Коли трудова справа перетворюється на звичку, дитина сама вибирає умови, засоби і шляхи досягнення результату, організовує і контролює процес праці. При зміні стабільних умов життя звичка дитини швидко руйнується. Наприклад, переїзд родини на нове місце проживання, перехід дитини в інший дитячий садок і відсутність систематичного виконання обов'язку протягом 1--2 тижнів приводять до того, що звичка зникає.

Суб'єктність дитини найповніше розкривається у праці за власною ініціативою. Ця форма організації праці дитини виникає наприкінці дошкільного віку й за умови позитивного ставлення дорослого до проявів дитячої самодіяльності. Навички самоорганізації переносяться на трудову діяльність з ігрової, де ініціатива дитини проявляється насамперед й найповніше. Наприклад, прийшовши у гості до двоюрідного братика, дитина починає наводити лад у його кімнаті.

1.4 Розвиток співпраці дошкільника з однолітками

Становлення спілкування та взаємодії дошкільників з ровесниками включає й розвиток їхньої спільної праці. Спільне перебування у дитячому садочку з раннього віку привчає дітей розподіляти спільні місця своєї активності, не заважати один одному. Так, кожна дитина прибирає свій одяг у свою шафку. Перші прояви взаємодії між дошкільниками у ранньому віці ще не носять характеру спільної діяльності. Фактично-- це паралельне виконання індивідуальної діяльності кожним з дітей. Спільність по-справжньому проявляється спочатку на рівні окремих дій та пов'язана зі становленням сюжетно-рольової гри, яка за своїм характером носить колективний характер. Маючи певний досвід спільних ігрових дій, діти переносять його і на виконання трудових. Перші прояви спільності у праці дошкільників -- це повідомлення один одному про свої наміри, мотиви і цілі. Згодом виникають елементи взаємодопомоги: у Каті впав шарфик, а Максимко підняв його. Дорослий організовує колективні справи: діти прибирають в ігровій кімнаті, на ігровому майданчику. Малюки пишаються виконаним, кожен підкреслює свій внесок: «це я прибрав».

Поява ігор з правилами у старших дошкільників зумовлює їх прагнення керуватися правилами організації спільної праці, виявляється їх здатність до спільного планування своєї роботи з розподілом ділянок роботи та обов'язків, обговоренням послідовності її виконання, узгодженням своїх дій. При цьому діти проявляють зацікавленість не тільки процесом виконання, але й результатом, допомагаючи один одному у процесі досягнення мети, поступаючись частиною матеріалу та знаряддями на користь справи.

На вершині розвитку співпраця дошкільників носить цілком самодіяльний, саморегульований характер. Група дошкільників, що виконує спільну трудову діяльність, становить цілісний організм з досить чіткою статусною та рольовою структурою. Однією з провідних є роль організатора, який водночас виступає діловим та інтелектуальним лідером: з ним радяться, його запитують, виконують його розпорядження. Організатор володіє максимальною ініціативою, часто виступає ініціатором співпраці, визначає ділянки роботи та відповідальних за їх виконання, координує взаємодію між виконавцями, виступає своєрідним арбітром при виникненні суперечок, конфліктів. Як правило, організаторами виступають добре розвинені діти, активні, самостійні, з добре сформованими комунікативними й організаторськими навичками, найбільш умілі у виконанні трудової діяльності.

Становлення такої цілісної дитячої мікрогрупи передбачає підбір її якісного складу. Вже у старшого дошкільника вибір партнера для співпраці виходить за межі критеріїв, пов'язаних з симпатіями чи антипатіями. Діти беруть до уваги ділові якості ровесників: що вони вміють, хто буде будувати замок з піску -- це краще за все виходить у Петрика. Вибір партнера враховує й особистісні якості, такі як агресивність, хвалькуватість, плаксивість. Дітки з такими якостями інколи взагалі виявляються ізольованими серед одноліток.

РОЗДІЛ ІІ. ПРАЦЯ ЯК ВИД ДІЯЛЬНОСТІ ДИТИНИ-ДОШКІЛЬНИКА

2.1 Констатуючий експеримент

Дослідження проводилися в дитячому садку № 48, в старшій групі.

З дітьми експериментальної групи провели діагностичні тести на вивчення точності рухів.

Наведемо тест, що використовувався.

Тест «Три окружності»

Для проведення тесту приготуйте аркуш щільного паперу і ножиці.

Намалюйте на щільному папері зображення трьох окружностей, причому кожна окружність повинна бути намальованою трьома лініями: двома вузькими та однією широкою (відстань між лініями -- 1,5 мм).

А тепер запропонуйте дитині вирізати коло по широкій лінії протягом хвилини. Дозволяється друга спроба (після першої невдачі).

Оцінювання результатів

Припустимим є не більше двох перерізувань вузької лінії. За більшу кількість перерізувань результат оцінюється як негативний. Якщо ж перерізувань лінії не було, то в дитини -- високий рівень розвитку координації рухів.

Високий рівень - не було перерізувань.

Середній - 1-2 перерізування.

Низький - 3 та більше.

Результати тестування занесені в таблицю 2.1.

Таблиця 2.1.

Результати тестування

Список дітей	Результати
Дмитро Ж.	в
Галина К.	с
Данил М.	с
Аня О.	в
Даша К.	н
Настя Р.	с
Сергій Р.	в
Марина В.	с
Маша У.	с
Олексій М.	с
Іван П.	н
Денис. Ф.	в
Іван Л.	с
Маша О.	с
Марія Т.	н
Рита Н.	с
Валерія М.	с
Віталик Д.	с
Сашко Л.	н
Олег Д.	н

Отже, високий рівень мають 4 дитини, середній - 11 дітей, низький - 5 дітей.

2.2 Формуючий експеримент

У різних видах діяльності відбувається загальний розвиток довільних дій, формування різноманітних рухових навичок. Праця потребує певних умінь, пов'язаних із доцільним використанням предметів домашнього вжитку і найпростіших інструментів. Завдяки цьому відбувається формування «знаряддєвих операцій» - специфічно людських навичок, які полягають в умінні підкоряти рухи руки логіці руху «знаряддя». Оволодіння ними має надзвичайно важливе значення для підготовки дитини до майбутньої трудової діяльності. Тому з дітьми експериментальної групи були проведені наступні заняття.

Конспект заняття «Чергування в куточку природи» (бесіда з показом прийомів роботи)

Програмний зміст. Уточнити і закріпити знання дітей про прийоми догляду за рослинами, про послідовність виконання роботи. Уточнити знання про інвентар для роботи і місце його зберігання. Пояснити пристрій дошки чергових. Виховувати відповідальність за доручену справу і уміння доводити його до кінця, формувати рухові навички.

Хід заняття. Діти сидять на своїх місцях. Вихователь, звертаючись до них, говорить: «Діти, сьогодні ми поговоримо про те, як ми залицяємося за рослинами, що робимо (діти перераховують)». Далі ставить питання: «Як дізнатися, що рослина потрібна, поливати? (Земля суха на дотик, світла.) Якою водою ми поливаємо? (Теплою, яка стоїть в лійках відучора.) Як потрібно правильно поливати? (Пропонує кому-небудь з дітей показати, як треба поливати.) Чи правильно Вова полив рослину? Правильно, він тримає носик лієчки над самим горщиком, поливає обережно і акуратно. А що ми робимо перш за все, поливаємо або протираємо горщик, блюдце і підвіконня? Чому потрібно спочатку полити? (Потім можна побризкати на блюдце і підвіконня і доведеться протирати ще раз. Дитина показує, як треба протерти горщик.) Коли всі рослини политі, що потрібно ще зробити? (Налити в лійки води і поставити на завтра, щоб вода зігрілася.) Що ще потрібне для догляду за рослинами, окрім лійок? (Ганчірочки, миски, клейонки.) Що потрібне з ними зробити після того, як робота закінчена?

(Клейонки витерти, ганчірочки виполоскати і висушити.) Де зберігається все, що потрібне для догляду за рослинами? (У столику під акваріумом, все на своїх місцях.)

Оскільки для дітей на перших порах виявляється складна сама форма організації праці (вони забувають про те, що вони -- чергові, відволікаються, не доробляють справу до кінця і т. д.), вихователь спочатку не показує їм нові прийоми догляду за рослинами. Вони вводяться поступово, у міру того, як діти звикнуть чергувати. Велика увага приділяється організації чергувань, особливо на перших порах. Для вироблення у хлоп'ят звички до чергування вихователь використовує різні прийоми: одним дітям нагадує про те, що вони забули полити рослини або прибрати за собою інвентар, іншим приводить в приклад товаришів, що добре справляються з своїми обов'язками, у третіх питає, чи всі вони зробили, і пропонує повернутися і подивитися, чи це так, і т.д. Але не можна націлювати дітей тільки на виконання прийомів догляду за рослинами; слід обов'язково звертати їх увагу на зміни, що відбуваються з рослинами, заохочувати тих хлоп'ят, які більше побачили.

Щоб в процесі чергування дати дітям більше часу для спостереження за рослинами, чергування в старшій групі доцільно організувати протягом 2--3 днів, але тільки в першу половину дня, щоб діти не втомлювалися. У другій половині дня краще використовувати індивідуальні доручення. Чергування не виключає використання доручень. Якщо в групі багато рослин, не все з них черговий може обслужити; за деякими залицяються діти, що отримали індивідуальні завдання -- трудові доручення. Ці доручення можуть бути епізодичними і тривалішими, розрахованими на декілька днів.

Час від часу, також в другу половину дня, вихователь збирає чергових, розмовляє з ними про те, як виконують вони свої обов'язки, що і як роблять, що нового відмітили в житті рослин.

Коли діти звикнуть до чергування, вихователь знайомить їх з новим виглядом догляду за рослинами: обприскуванням, обрізанням сухого листя, потім підпушування ґрунту; навчає новим прийомам відходу. Це краще робити в кінці заняття по ознайомленню з кімнатними рослинами, причому слід пояснити значення кожного прийому, забезпечити хлоп'ят необхідним для виконання роботи інвентарем. Підпушуванню ґрунту вихователь навчає дітей на рослинах, що мають достатньо глибоку кореневу систему (щоб вони не пошкодили її).

Конспект заняття «Догляд за кімнатними рослинами і перша підгодівля їх»

Програмний зміст. Уточнити знання дітей про прийоми догляду за рослинами і їх послідовності. Закріпити недостатньо освоєний дітьми прийом підпушування. Познайомити дітей з новим виглядом відходу -- добривом (підгодівлею) ґрунту, повідомити деякі правила внесення добрив (поливати розчином добрива один раз в тиждень після поливання, кількість розчину -- залежно від розміру рослини). Продовжувати виховувати у дітей інтерес до рослин, бажання спостерігати і залицятися за ними. Ввести в словник дітей слова: добриво (підгодівля).

Підготовка до заняття. Вихователь разом з черговими розставляє на столи рослини (на кожну дитину; за великими залицятимуться двоє-троє дітей), роздає інвентар для відходу: клейонки, палички для підпушування, ганчірочки. На кожен стіл ставлять миску з водою, пульверизатор, ножиці, лійку. Недалеко від столів розміщують таз і велику лійку. На столі вихователя -- пакет з добривами і стаканчиками з розчином, повні і налиті до половини.

Хід заняття. Вихователь пропонує дітям загорнути рукави і сісти на свої місця. Говорить: «Діти, сьогодні ми залицятимемося за кімнатними рослинами. Але спочатку давайте пригадаємо, що для цього треба робити. (Діти перераховують прийоми і порядок відходу.) Чому ви недавно навчилися? (Спушувати землю.) Для чого потрібно спушувати землю? (Щоб добре проходила вода і щоб корінню було легко рости в рихлій землі.) Чим ви спушуєте землю? Чому такі палички? (Щоб не поранити коріння.) Як потрібно правильно спушувати? Коловши, йди покажи. (Дитина виконує завдання, вихователь тримає горщик з рослиною похило, щоб всім дітям було видно.) Правильно Коля робить? Правильно, ближче до стебла спушує неглибоко, а далі від стебла -- трохи глибше. Як треба мити рослини? (Крупне листя протирати ганчірочками, рослини з дрібним листям ставити в таз, закрити землю клейонкою, щоб не розмити її, і поливати з великої лійки.) Для чого ми залицяємося за рослинами? (Щоб вони були красивими, добре росли і квітнули.)»

Далі педагог просить подивитися на рослини, за якими вони залицяються. Чи помічають вони які-небудь зміни в їх зовнішньому вигляді? (У герані з'явилося нове листя, у бальзаміна -- бутони.)

«Зараз починається весна, - говорить вихователь, - наші рослини починають рости. Щоб вони краще росли і квітнули, їх потрібно удобряти, підгодовувати. Для цього є спеціальне добриво-порошок (показує пакет з рожевим порошком). Але сипати порошок на землю не можна, його раніше треба розвести у воді. Таким розчином підгодовують рослину один раз в тиждень після його поливання, щоб розчин краще вбрався в грунт. На моєму столі коштують стаканчики з розчином добрива. У деяких стаканчиках половина розчину, а в деяких -- по самі вінця. Після того, як ви у своїх рослин протрете листя, розпушите землю, обприскаєте їх, а рослини з дрібним листям вимиєте в тазу з лійки, візьмете у мене стаканчики з добривом. Але кожен повинен подумати, з якою кількістю розчину він візьме стаканчик: повний або з половиною рідини (якщо рослина велика -- повний, для рослини меншого розміру буде потрібно меншу кількість розчину). Коли поллєте добривами, поставте стаканчики на місце, приберіть свої робочі місця, а рослини понесіть туди, де вони стояли (окрім великих за розміром). Хто працює удвох, домовитеся, хто з вас що робитиме». Діти починають роботу.

Вихователь контролює діяльність дітей, допомагає їм радою, відзначає тих, хто успішно справляється із справою.

В кінці заняття вихователь підводить підсумок, питає хлоп'ят: «Чому ви сьогодні навчилися? (Підгодовувати рослини.) Для чого їх підгодовувати (удобрять)? (Щоб вони краще росли і квітнули.) На яку землю повинне потрапляти добриво? Скільки добрива потрібно лити в горщик з рослинами? (На мокру землю, удобрять після поливання, лити пів стаканчика або цілий стаканчик залежно від величини рослини.)»

Потім повідомляє: «Сьогодні ви підгодували рослини, а далі цю роботу виконуватимуть чергові один раз в тиждень. Напередодні я розводитиму добрива у відрі, а потім чергові їх розливатимуть в горщики з рослинами. Тепер ви всі повинні спостерігати за рослинами, щоб побачити зміни в них після підгодівлі. Удома розповісте своїм мамам, чому ви сьогодні навчилися, залицяйтеся удома за рослинами так само, як в дитячому саду».

Педагог підкреслює колективну значущість праці дітей: всі потрудилися, рослини стали красивими, прикрашають групу, ще краще розвиватимуться.

Після заняття вихователь організовує спостереження за зростанням і розвитком рослин. Розмовляючи з черговими, з'ясовує, що вони побачили нового в своїх рослинах, чи повідомили всіх хлоп'ят про зміни, відзначає роботу найбільш уважних і наглядових чергових.

У природознавській роботі з дітьми старшої групи широко використовуються дидактичні ігри з рослинами і їх зображеннями (картинками). Ігри можуть проводитися індивідуально, з підгрупами дітей і включатися в заняття по ознайомленню з рослинами. Такі заняття проводяться 4--5 разів на рік. Для занять підбирають рослини, виражені ознаки відмінності і схожості (наприклад два види герані, бегонії), що мають яскраво, рослини з різними стеблами (наприклад плющ і фуксію), різною поверхнею листя (наприклад колеус і бальзамін) і т. п., всього не більше п'яти-шести рослин. Бажано, щоб на кожному занятті пропонувалося нове, незнайоме дітям рослина (краще квітуче); це пожвавило інтерес дітей до роботи.

2.3 Аналіз результатів

Для визначення впливу праці на формування рухових навичок з дітьми провели наступне тестування.

Тест «Змійка»

Запропонуйте дитині протягом 30 секунд поставити точки в центрі якомога більшої кількості кружків.

Оцінювання результатів

Під час оцінювання результатів Ви повинні підрахувати загальну кількість точок, поставлених дитиною, а потім з отриманої кількості відняти кількість точок, поставлених поза кружком або на його межі. Отримана кількість балів і є показником успішності виконання завдання.

Високий рівень розвитку -- 34 бали і вище.

Рівень вище середнього -- 27--33 бали.

Середній рівень -- 18--26 балів.

Рівень нижче середнього -- 12--17 балів.

Низький рівень розвитку -- до 11 балів.

Таблиця 2.2.

Аналіз результатів

Список дітей	Результати
Дмитро Ж.	в
Галина К.	с
Данил М.	в
Аня О.	в
Даша К.	с
Настя Р.	с
Сергій Р.	в
Марина В.	с
Маша У.	в
Олексій М.	с
Іван П.	н
Денис. Ф.	в
Іван Л.	с
Маша О.	с
Марія Т.	с
Рита Н.	с
Валерія М.	с
Віталик Д.	с
Сашко Л.	н
Олег Д.	с

Високий рівень мають 30% дітей, середній - 60% дітей, низький - 10% дітей.

Отже, в результаті проведених занять рівень розвитку швидкості та точності рухів покращився.

ВИСНОВКИ

Праця розвиває фізичні, розумові і моральні якості дітей. Досягнення результату, успішність спільної діяльності, розуміння користі своїх зусиль викликає радісне переживання, сприяє формуванню позитивного ставлення до праці, розвиває у дітей працелюбність, упевненість у своїх силах.

У колективній діяльності дітей формуються високі мотиви трудової діяльності. Вони починають ставити інтереси інших людей вище від своїх; прагнуть добре виконувати роботу, доводити її до кінця; за необхідності допомагають товаришам, беруться за роботу, яку їм не доручали. Усе це свідчить про глибокі зміни у їх психології.

Трудова діяльність є потужним джерелом загального розвитку дитини: у праці формується моральна вихованість особистості, розвивається стійкість поведінки, зібраність, дисциплінованість, ініціативність, уміння переборювати труднощі, прагнення добре виконати роботу. Тому особливе значення має формування у дошкільників соціально-психологічної готовності до праці -- цілісної характеристики особистості, яка охоплює мотиваційні, когнітивні, емоційно-вольові, поведінкові якості, що забезпечують оптимальне функціонування її у певному трудовому колективі. Різноманітні компоненти соціальної готовності до праці неоднаково виявляються у різні вікові періоди, однак більшість з них закладаються у дошкільному дитинстві.

Праця об'єднує дітей, оскільки вони вчаться працювати разом, допомагати одне одному, опановують культуру стосунків співробітництва, пізнають суть дружби, виробляють уміння уважно ставитися до своїх товаришів і до продуктів їхньої праці. Розвиває праця і психічні якості дітей: спостережливість, точність сприймання, образну пам'ять, мислительні операції, уяву, кмітливість, ініціативність, зосередженість. У процесі праці дитина засвоює корисні знання про предмети і знаряддя, їх призначення і використання, порівнює їх, робить власні висновки.

Основним структурним компонентом трудової діяльності є практичні дії, завдяки яким дитина вступає у безпосередні контакти з навколишнім світом, виявляє активність та ініціативу. З віком діяльність дитини урізноманітнюється, що позначається на її інтересах, пізнавальній діяльності. Праця приваблює дитину своїм змістом, розвиває її здібності, створює передумови для радісних відчуттів, включає у певні трудові стосунки, сприяє її залученню до світу дорослих.

Позитивний вплив різних видів трудової діяльності на розвиток дитини залежить від методів педагогічного керівництва ними. Праця повинна бути організованою так, щоб дитина не лише набувала нових умінь, а й розвивалася психічно, формувала позитивне ставлення до праці дорослих, виробляла суспільні мотиви власної трудової діяльності, розвивала самостійність, поглиблювала об'єктивну оцінку своїх умінь і вмінь товаришів, вчилася працьовитості, наполегливості, мала об'єктивну самооцінку тощо, тобто зростала особистісно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко та ін. 2-ге вид. - К: Каравела, 2010. - 400 с.

2. Загальна психологія / підручник для вузів К. 2003;

3. Дудкевич Т.В. Дошкільна психологія: Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 392 с.

4. Козаков ВЛ. Психологія діяльності та навчальний менеджмент. Підручник. -- У 2-хч. --4.1. Психологія суб'єкта діяльності. -- К.: 1999. -- С. 39 -- 69.

5. Кулачківська С.Є Я - дошкільник // Вікові та індивідуальні аспекти психологічного розвитку, Київ, 2009. - 169 с.

6. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: Основні положення. -- К.: 1999. -- С. 78 -- 97.

7. Марковская М.М. Уголок природы в детском саду: Пособие для воспитателя дет. Сада. - М.: Просвещение, 1984. - 160 с.

8. Павелків Р.В. Дитяча психологія: Навч. посіб. - К.: Академвидав, 2008. - 432 с.

9. Психологія / за ред. Трофімова Ю.Л. - К.: Либідь, 2003. - 560 с.

10. Развитие общения дошкольников со сверстниками /под ред. А.Г. Рузской Москва, 1989

11. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. - Київ.: Академвидав, 2010. - 360 с.

12. Системи роботи з психофізичного розвитку дитини / Авт.-упор. В.В. Єфремова. - Тернопіль: Мандрівець, 2009. - 160 с.

13. Сенько Т. Шестилетки: труд и признание в группе // Дошкольное воспитание. - 1986. - №4. - С. 47-50.