Розвиток методичної підготовки вчителів фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах України (1964-1998 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут вищої освіти

Академії педагогічних наук України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Розвиток методичної підготовки вчителів фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах України (1964-1998 рр.)

Жигадло Геннадій Біславович

Київ 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному університеті імені В.О.Сухомлинського

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти Майборода Василь Каленикович Національна академія служби безпеки України, професор кафедри

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Булда Анатолій Андрійович, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри методики викладання соціально-гуманітарних дисциплін;

кандидат педагогічних наук, Бутівщенко Станіслав Васильович, Інститут проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України, провідний науковий співробітник.

Захист відбудеться 26 вересня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.02 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9).

Автореферат розісланий 25 серпня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.В.Уваркіна

1. Загальна характеристика роботи

вчитель педагогічний освіта

Актуальність теми. На сучасному етапі інтеграції України до Європейського Союзу реальним стає рух нашої держави до стандартів діючої демократії й цивілізованого, соціально орієнтованого суспільства. В таких умовах чітких обрисів набуває спрямування української системи освіти взагалі, вищої педагогічної зокрема, на досягнення нею сучасного світового рівня, оновлення змісту, форм і методів педагогічної освіти, організаційних засад побудови й функціонування. Сьогодні як ніколи відчувається потреба в людях, які прагнуть відстоювати інтереси країни, компетентних, талановитих, здатних до наукового передбачення й прогностичного мислення.

Педагогічна діяльність вчителя фізичної культури вимагає від його особистості наявності специфічних здібностей. Проте узагальнення практичного досвіду роботи педагогів-випускників факультету фізичного виховання, дані стажування молодих учителів дозволяють стверджувати, що рівень підготовки майбутніх фахівців у галузі фізичного виховання ще не відповідає вимогам сьогодення. Тому реалізація цілісної системи підготовки вчительських кадрів даного профілю вимагає суттєвих змін в організації навчально-виховного процесу вищих педагогічних навчальних закладів. Саме тому перед вищою школою (зокрема педагогічною) постали серйозні проблеми суміщення енциклопедизму освіти й вузької спеціалізації, єдиної навчальної програми та індивідуальних планів навчання студентів, керування і самокерування їх особистісного розвитку. Через це однією з актуальних проблем підготовки майбутніх учителів фізичного виховання є вдосконалення їх професійної компетентності та й однієї з її складових - методичної підготовки, наближеної до майбутньої діяльності.

Дослідження й вирішення зазначених проблем, їх актуальність і доцільність зумовлені суперечностями між:

- об'єктивною необхідністю реформування освітньої галузі та недостатнім осмисленням вітчизняного досвіду підготовки майбутніх учителів фізичного виховання;

- обсягом наукової інформації, отриманої за допомогою сучасних інформаційних технологій та Інтернету й умовами для її застосування у навчально-виховному процесі вищих закладів освіти;

- системою підготовки фахівців з фізичного виховання, яка орієнтована на конкретний вид спорту, й широким діапазоном реалізації випускниками вищих навчальних закладів своїх професійних можливостей;

- потребами сучасної школи щодо забезпечення відповідної фізкультурної освіти й недостатньою розробкою педагогічних і методичних аспектів її реалізації.

Аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з проблем професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання засвідчує, що дослідженню окремих питань даної проблеми приділялась значна увага вітчизняних (О.Вацеба, Б.Ведмеденко, Е.Вільчковський, О.Дубогай, О.Куц, В.Папуша, Л.Сергієнко, Л.Сущенко, С.Філь, А.Цьось, Б.Шиян, Ю.Шкребтій) та зарубіжних (Б.Ашмарин, В.Лях, Л.Матвеєв, С.Мельников, А.Новиков, О.Пєтунін, В.Приходько, М.Станкін, В.Столбов, А.Тер-Ованесян) науковців.

Ґрунтовний матеріал з проблеми підготовки вчителя в системі вищої педагогічної освіти відображено в працях учених Російської Федерації О.Абдуліної, С.Архангельського, Н.Кузьміної, Ф.Паначина, А.Піскунова, В.Сластьоніна, А.Щербакова. Було проаналізовано публікації в періодичних виданнях та окремі наукові розробки Н.Абашкіної, Б.Вульфсона, М.Лещенко, З.Малькової, В.Моляко, М.Нікандрова, Л.Пуховської, які надали можливості ознайомлення із зарубіжним досвідом підготовки вчителя.

Висвітленню окремих питань історії й розвитку педагогічної освіти й шкільництва в Україні присвятили дисертаційні дослідження К.Авраменко, М.Барна, І.Боднарук, А.Булда, С.Бутівщенко, Н.Дем'яненко, С.Майборода, О.Лавриненко, С.Нікітчина, В.Прокопчук, О.Янкович та інші.

Незважаючи на наявність значної кількості психолого-педагогічної та науково-методичної літератури, поза увагою дослідників залишилася проблема методичної підготовки вчителів фізичного виховання в історії розвитку вищої педагогічної освіти України. У зв'язку з тим, що досліджувана проблема є комплексною й обширною, ми обмежили завдання дослідження лише розглядом основних питань. Для дослідження обрано стаціонарну форму підготовки майбутніх учителів у вищих педагогічних навчальних закладах ІІІ та IV рівнів акредитації.

Урахування актуальності означеної проблеми, її недостатня теоретична розробленість і нагальні потреби до практичного впровадження зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Розвиток методичної підготовки вчителів фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах України (1964-1998 рр.)”. Її дослідження має принципово важливе значення як для вдосконалення професійної підготовки студентів - майбутніх учителів фізичного виховання, так і для практичної діяльності вчителів даного профілю.

Хронологічні межі дослідження обумовлені започаткуванням підготовки вчителів фізичного виховання в системі вищої педагогічної освіти та переходом вищих педагогічних навчальних закладів України до ступеневої підготовки кадрів.

Нижня хронологічна межа детермінована започаткуванням підготовки вчителів з вищою педагогічною освітою та затвердженням нових навчальних планів для педагогічних спеціальностей (1964 р.) взагалі, факультетів фізичного виховання зокрема.

Верхня хронологічна межа (1998 р.) визначається реформуванням вищої освіти в Україні, Указом Президента України від 01.09.1998 р. № 961/98 про прийняття Цільової програми “Фізичне виховання - здоров'я нації”, рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 21.02.1998 р. (протокол №2/9-19) “Про координацію роботи з фізичного виховання і спорту в навчально-виховних закладах галузі” та “Державними вимогами до навчальних програм з фізичного виховання в процесі освіти”, затвердженими Міністерством освіти і науки України 25.05.1998 року (наказ № 188).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського №_____, в якій автор брав безпосередньо участь.

Тему дослідження затверджено вченою радою Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського (протокол № 8 від 28.02.2005 р. й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 27.02.2007 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування виявлених особливостей розвитку методичної підготовки вчителів фізичного виховання в педагогічній теорії та в освітній практиці досліджуваного періоду й визначення перспектив використання вітчизняного досвіду в сучасних умовах функціонування вищих педагогічних навчальних закладів.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

- здійснити на основі системно-історичного та порівняльного підходів аналіз вітчизняної й зарубіжної літератури, законодавчої та нормативної бази за темою дослідження;

- уточнити на основі систематизації та узагальнення науково-практичних підходів понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема конкретизувати дефініції “методична підготовка”, “професійна підготовка”, “спеціальна підготовка”;

- охарактеризувати основні періоди розвитку методичної підготовки вчителів фізичного виховання в системі вищої педагогічної освіти України;

- розкрити структуру та основні форми організації навчального процесу з методичної підготовки вчителів фізичної культури у вищих педагогічних навчальних закладах країни з 1964 по 1998 роки;

- виявити й охарактеризувати особливості методичної підготовки вчителів фізичного виховання в освітній практиці вітчизняних вищих педагогічних закладів освіти ІІІ - IV рівнів акредитації та сучасного світового досвіду підготовки фахівців даного профілю;

- обґрунтувати перспективні напрями використання прогресивних ідей національного досвіду в сучасних умовах наближення української освітньої галузі до світових стандартів.

Об'єкт дослідження - процес підготовки майбутніх учителів фізичного виховання в історії розвитку системи вищої педагогічної освіти України.

Предмет дослідження - методична підготовка фахівців фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах України в 1964-1998 роках.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що удосконалення методичної підготовки вчителів фізичного виховання в діяльності сучасних педагогічних навчальних закладів України можливе при умові врахування вітчизняного, світового досвіду і прогресивних ідей підготовки педагогічних кадрів та використання запропонованих висновків, рекомендацій і пропозицій на основі виявлення й аналізу особливостей та принципів її розвитку в умовах світових інтеграційних процесів.

Концептуальні ідеї дослідження ґрунтуються на таких положеннях:

- національний досвід підготовки вчительських кадрів з фізичного виховання є прогресивним джерелом удосконалення методичної підготовки педагогів у практиці сучасної вищої педагогічної школи України;

- методична підготовка як підсистема професійної підготовки вчителів даного профілю у загальній системі вищої педагогічної освіти України має власний зміст, структуру, функції та особливості;

- підвищенню рівня методичної компетентності майбутніх педагогів сприяє формування у студентів готовності до запровадження вітчизняного досвіду й сучасних освітніх технологій в педагогічну практику.

Методи дослідження. Для реалізації мети, гіпотези й завдань дослідження використовувався комплекс сучасних загальнонаукових методів дослідження й підходів. Серед них:

- пошуково-бібліографічний метод вивчення архівних, бібліотечних каталогів, фондів, описів і бібліографічних видань з теми дослідження;

- теоретичний аналіз, класифікація та систематизація вітчизняних і зарубіжних літературних джерел, законодавчих актів і нормативно-правових документів України, Російської Федерації та інших країн для визначення напрямів, предмета, мети й завдань дослідження;

- хронологічний, який дав можливість розглянути розвиток методичної підготовки вчителів фізичного виховання в русі, змінах і часовій послідовності;

- історико-структурний - для виявлення особливостей методичної підготовки вчителів фізичного виховання на різних періодах її розвитку;

- системний підхід, функціонально-структурний аналіз та експертні оцінки, які дали змогу з'ясувати внутрішні й зовнішні зв'язки системи методичної підготовки вчителів фізичної культури, вивчити стан її організації в історичному розвитку, простежити причинно-наслідкову зумовленість виникнення проблем і провести оптимізаційне моделювання;

- діахронічний (періодизації) - для дослідження якісних змін методичної підготовки вчителів фізичного виховання в межах визначених періодів розвитку;

- контент-аналіз - для ґрунтовного й всебічного вивчення нормативно-правових документів, дефініції понять;

- нормативно-порівняльний метод - для співставлення й порівняння схожих термінів, понять, законодавчих актів, архівних документів з теми дослідження;

- ретроспективний метод, у межах якого предмет дослідження аналізувався в його послідовно-часовому розвитку, в контексті конкретної історичної ситуації та факторів, які впливають на нього на кожному етапі, що дозволило виявити взаємозв'язок минулого, сьогодення й майбутнього;

- історико-педагогічний та статистичний аналіз фактів і явищ, їх синтез - для дослідження провідних ідей та основних періодів розвитку методичної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах України;

- екстраполярний, інтерпретації, узагальнення й прогностичний - для формулювання висновків, рекомендацій та для визначення шляхів подальшого розвитку методичної підготовки в умовах інтеграційних процесів у вищій освіті.

Джерелознавча база дослідження. Документи й матеріали Центрального Державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ України, м. Київ; Державного архіву Миколаївської області; архіви Миколаївського та Південноукраїнського державних педагогічних університетів. Опрацьовано 108 архівних одиниць з теми дослідження. Серед них: директивні документи про функціонування педагогічних навчальних закладів; звіти та доповідні записки про діяльність вищих навчальних закладів, звіти голів Державних екзаменаційних комісій (ДЕК); навчальні плани і програми, затверджені Міністерством освіти СРСР та Міністерством освіти України; статистичні дані. Проаналізовано матеріали конференцій з питань підготовки вчителів фізичного виховання у педагогічних навчальних закладах; опрацьовано 234 публікації в періодичних виданнях досліджуваного періоду з проблеми підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до професійної діяльності. Дисертантом здійснено аналіз власного шістнадцятирічного досвіду педагогічної діяльності вчителя фізичної культури у школі та викладача на факультеті фізичного виховання.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається тим, що автором отримані науково-обґрунтовані результати, які розкривають сутність методичної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах України та її визначальну роль у реалізації пріоритетних напрямів державної освітньої політики. В результаті наукових досліджень у роботі вперше:

- здійснено комплексний науковий аналіз змісту та структури методичної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах України з 1964 по 1998 роки;

- виявлено і науково обґрунтовано основні періоди розвитку та особливості методичної підготовки фахівців фізичної культури в системі вищої педагогічної освіти нашої держави (перший період - 1964-1977 рр., другий - 1977-1984 рр., третій - 1985-1991 рр., четвертий - 1991-1998 рр.), при визначені яких було враховано закономірності економічного, суспільно-політичного та культурного поступу в країні, особливості розвитку вищої педагогічної школи та, в свою чергу, еволюція об'єкту і предмету дослідження;

- введено до наукового обігу архівних матеріалів;

удосконалено:

- підходи до визначення поняття “методична підготовка” як складової професійної підготовки вчителів фізичного виховання у вищій педагогічній школі України;

- структурну модель підготовки вчителів фізичного виховання;

подальшого розвитку набули прогресивні ідеї національного досвіду, тенденції (позитивні та негативні) й особливості (зміст, структура, функції) підготовки вчителів даного профілю та шляхи його творчого використання в сучасних умовах наближення вітчизняної вищої педагогічної освіти до світових стандартів.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення й висновки, що містяться в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані:

- у науково-дослідницькій сфері - для подальшої розробки й визначення основних напрямів подальших наукових досліджень з теорії та історії підготовки вчителів фізичної культури у вищій педагогічній школі України;

- у процесуально-практичній сфері - як теоретичний матеріал при написанні праць з історії педагогіки; розробленні тематики спецкурсів і спецсемінарів та відповідного навчально-методичного забезпечення до них (навчальних посібників, методичних рекомендацій, текстів лекцій, розробок до практичних, семінарських та інших форм аудиторних занять, самостійної роботи студентів);

- в освітньо-управлінській сфері - на основі осмислення тенденцій розвитку методичної підготовки у вітчизняній вищій педагогічній школі та використання світового досвіду підготовки педагогічних працівників даного профілю підведено теоретичне підґрунтя для розробки пропозицій та перспективних напрямів організації методичної підготовки як самостійної складової системи професійної підготовки.

Основні наукові положення та висновки дисертації використано викладачами Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського (довідка від 08.02.2007 р. № 08/90), Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка від 26.03.2007 р. № 310) у процесі розробки основних навчальних модулів, а особисто автором опрацьовано й проведено цикл лекцій, семінарських і практичних занять з теми дослідження.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею та містить отримані особисто автором результати ретроспективного аналізу розвитку системи професійно-методичної підготовки вчителів фізичного виховання, розроблено й теоретично обґрунтовано структурну модель методичної підготовки педагогів даного профілю у вищій школі; розроблено спецкурс “Навчально-методична практика студентів”. У дисертаційному дослідженні основні положення, висновки й рекомендації належать авторові. Концептуальні положення співавторів наукових праць О.Вертилецького, М.Іванова, О.Козубенка, Д.Казакова в дисертації не використані, оскільки вони виходять за рамки даного дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження обговорювалися:

- на міжнародному рівні: “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2002); “Конструктивні підходи в забезпечення єдності навчально-виховного процесу фізичного виховання різних ланок освіти” (Полтава, 2004);

- на регіональному рівні: “Освітні технології у школі та вузі” (Миколаїв, 1999); “Підготовка педагогічних кадрів до роботи в умовах нової структури і змісту початкової освіти” (Полтава, 2001); “Педагогічна освіта у Україні: проблеми, перспективи розвитку” (Миколаїв, 2004);

- на відомчому рівні: на трьох звітних науково-практичних конференціях викладачів фізичного виховання (Миколаїв 2000, 2001, 2003), на курсах підвищення кваліфікації вчителів (1997-2006).

Основні положення й результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедр спортивних ігор та педагогіки Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського, науково-практичних конференціях викладачів Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського, в тому числі - “Шляхи покращення якості підготовки вчителів фізичної культури”, присвяченої 40-річчю факультету фізичної культури (Миколаїв, 1997).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в одинадцяти науково-методичних працях, у тому числі чотирьох статтях без співавторів у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (340 загальних найменувань використаної літератури, з них 108 - архівних джерел). Повний обсяг дисертації становить сторінки, з них основного тексту - 163 сторінки. У дисертації міститься 30 таблиць на 13 сторінках та 4 рисунки на 2 сторінках.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається категоріальний апарат дослідження; відображено апробацію та впровадження результатів роботи; наводяться дані про її структуру.

У першому розділі - “Теоретичні засади методичної підготовки вчителів фізичного виховання у теорії та в освітній практиці” - зроблено системний теоретичний огляд науково-методичної літератури з проблем професійної підготовки педагогів (у тому числі - фахівців з фізичного виховання) у системі вищої освіти (О.Абдулліна, А.Алексюк, Ю.Бабанський, О.Вацеба, Е.Вільчковський, В.Галузинський, М.Євтух, І.Зязюн, Н.Кузьміна, О.Куц, Л.Матвеєв, А.Новиков, О.Пєхота, В.Семиченко, В.Сластьонін, С.Сисоєва, М.Шкіль, Ю.Шкребтій, А.Щербаков).

Проблемам стану і розвитку системи народної освіти вчителя на різних історичних етапах свої дослідження присвятили В.Будак, С.Бутівщенко, Л.Вовк, М.Гриценко, М.Грищенко, П.Гусак, Н.Дем'яненко, М.Євтух, Н.Калениченко, С.Крисюк, В.Майборода, Г.Онкович, О.Мороз, Н.Побірченко, О.Сухомлинська, М.Ярмаченко. Різні аспекти функціонування системи освіти, питання філософії та нової парадигми освіти, розроблення психолого-педагогічних аспектів підготовки вчителя висвітлено в роботах А.Алексюка, В.Андрущенка, І.Беха, С.Гончаренка, В.Гриньової, І.Зязюна, Н.Кічук, В.Лугового, В.Лутая, Н.Ничкало, Л.Одерія, О.Пєхоти, В.Рибалки, В.Семиченко, С.Сисоєвої, М.Шкіля та ін.

На основі зіставно-порівняльного аналізу основних дефініцій дослідження (“професійна підготовка”, “система професійної підготовки”, “готовність до педагогічної діяльності”, “спеціальна підготовка”) уточнено та теоретично обґрунтовано трьохвимірність використання поняття “методична підготовка” вчителя фізичного виховання, що передбачає: процес оволодіння методиками спортивних дисциплін та системою міждисциплінарних знань у ВНЗ; процес закріплення набутих знань через їх реалізацію в навчально-виховному процесі школи (під час проходження педагогічної практики, спортивних зборів і змагань, власної спортивно-педагогічної діяльності); процес професійного становлення та зростання методичної компетентності.

У розділі на основі ретроспективного історико-логічного системного аналізу документів і матеріалів досліджень, наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених, написаних у різні періоди суспільного розвитку, подається загальна характеристика джерельної бази дослідження, яка свідчить про наявність наукових праць, присвячених загальним питанням професійної підготовки педагогічних кадрів. Поряд з цим зазначається, що проблема методичної підготовки вчителів фізичного виховання практично не вивчалась. Таким чином, рівень наукової розробки вказаної теми не відповідає сучасним процесам реформування освітньої галузі. Важливим завданням сьогодення є уникнення термінологічної невизначеності та плутанини як у науковій літературі, так і в нормативних документах при застосування поняття “методична підготовка”. Невизначеність поняття є основною причиною відсутності в Україні відповідних механізмів, технологій і засобів реалізації ефективної методичної підготовки як складової професійної підготовки вчителя. Визначаючи сутність поняття методичної підготовки, доцільно брати за основу загальну мету освіти, що виступає своєрідним орієнтиром і дає змогу окреслити конкретні цілі й завдання і побудувати відповідний алгоритм досягнення даних цілей та завдань.

Вивчення науково-методичних розробок (С.Архангельський, Б.Ашмарин, С.Гончаренко, П.Гусак, Г.Дандров, М.Львов, В.Лях, Л.Панчешнікова, А.Піскунов, В.Сластьонін, М.Станкін, Л.Сущенко, Б.Шиян) дозволило визначити такі складові методичної підготовки вчителів фізичного виховання: когнітивну (методики викладання спортивних дисциплін, спецкурси і спецсемінари, в яких передбачені зовнішні й внутрішні інтегративні зв'язки); діяльнісну (вироблення загально- та частковометодичних умінь і навичок, які закріплюються під час проходження різних видів педагогічної практики); особистісну (науково-дослідна та самостійна робота студентів, авторизація педагогічного досвіду, власний методичний пошук, самоствердження і самоактуалізація методичних знань).

Виконаний у роботі теоретичний аналіз дав змогу встановити, що методична підготовка як функціональна система підготовки особистості вчителя фізичного виховання до професійної діяльності - інформаційно навантажена за змістовим наповненням, індивідуалізована за формою проведення, інтенсивна в часовому вимірі.

У розділі підкреслюється, що реалізація методичної підготовки майбутніх учителів з фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах України здійснюється через діалектичну єдність всіх її складових; сенс методичної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах визначається потребами шкільної практики.

На основі аналізу праць, присвячених історії розвитку вищої освіти (А.Булда, Л.Вовк, М.Гриценко, М.Грищенко, Н.Дем'яненко, Н.Калениченко, С.Крисюк, В.Луговий, В.Майборода, С.Майборода, Ф.Паначин, В.Столбов, О.Сухомлинська, Л.Сущенко, С.Філь, М.Ярмаченко), було встановлено, що до структури професійної підготовки фахівців фізичного виховання на початку 20-30-х років ХХ століття належали: окружні організаційно-інструкторські курси з підготовки інструкторів спорту, Вищі курси фізичного розвитку та допризовної підготовки молоді, відділи фізичної культури при інститутах народної освіти, технікуми фізичної культури, Вища школа тренерів, Державний інститут фізичної культури.

Акцентується увага на тому, що до історичних, соціальних й організаційно-педагогічних передумов становлення методичної підготовки вчителів фізичного виховання у системі вищої освіти України потрібно віднести: започаткування й функціонування мережі державних навчальних закладів, організацію навчально-виховного процесу в них, динамічний характер оновлення навчальних планів підготовки педагогічних кадрів даного профілю.

Другий розділ - “Розвиток системи методичної підготовки вчителів фізичної культури у вищій педагогічній школі України (1964-1991 рр.)” - присвячений ретроспективному зіставно-порівняльному аналізу змісту, структури та організаційних форм, навчальних планів і програм методичної підготовки вчителів фізичного виховання у системі вищої педагогічної освіти України в період монополізованої держави. На основі аналізу архівних документів (навчальні плани і програми педагогічних інститутів, затверджені Міністерством освіти СРСР та Міністерством освіти України для факультетів фізичної культури) представлено ґенезу методичної підготовки педагогів даного профілю у 19 таблицях; доведено положення про уніфікованість її змістового наповнення, динамічний характер, визначено позитивні та негативні тенденції розвитку.

У дисертації обґрунтовано, що всі навчальні програми створювалися та направлялися в регіони керівними органами освіти, Держкомспортом СРСР; здебільшого приймалися без потрібної експериментальної перевірки, наукової експертизи, обговорення педагогічної громадськості. Наявність єдиної програми з фізичного виховання для всіх регіонів країни була серйозним недоліком, оскільки вона не була адаптована до умов місцевості й конкретної школи; адміністративно-командна система управління освітою в даний період брала курс на уніфікацію всіх форм роботи з фізичного виховання без урахування національних та регіональних особливостей; розвиток методичної підготовки педагогічних кадрів даного профілю з вищою освітою в умовах централізованої держави відбувався здебільшого екстенсивним шляхом. Весь комплект навчально-методичної документації, що регламентувала роботу факультетів фізичного виховання у ВНЗ України у визначений період, є віддзеркаленням державної політики в галузі освіти, а також соціально-економічного стану країни.

Зіставно-порівняльний та логіко-структурний аналіз змісту, структури, функцій та освітніх форм методичної підготовки вчителів фізичної культури у системі вищої педагогічної освіти України у складі монополізованої держави (1964-1991 рр.) надав змогу визначити характерні протиріччя: між жорсткими інструкціями та творчою активністю, між одноманітністю й скованістю педагогічної думки та науковим пошуком і педагогічною ініціативою; розвитку методичної підготовки вчителів фізичного виховання в системі вищої педагогічної освіти були притаманні спільні та своєрідні, негативні й позитивні для кожного періоду тенденції. Серед спільних позитивних тенденцій: розширення мережі педвузів, які здійснювали підготовку фахівців даного профілю; створення у ВНЗ спеціальних випускаючих кафедр; запровадження в навчальні плани підготовки вчительських кадрів нових форм навчальних занять з методичних дисциплін й оновлення програм проходження педагогічної практики; уніфікація змісту методичної підготовки; спроби налагодження самостійної роботи студентів та залучення випускників факультетів фізичного виховання до спільної з викладачами ВНЗ науково-дослідної роботи; пошук інтенсивних шляхів удосконалення через врівноваження всіх її складових; посилення зв'язків із школами через функціонування базових (“зразкових”) шкіл, запрошення вчителів до навчального процесу вищого освітнього закладу. Серед спільних негативних тенденцій: перехід до повної централізації та денаціоналізація освіти, адміністративно-наказовий метод керівництва; ідейно-політичний тиск на працівників освіти та затеоретизованість навчально-виховного процесу вузів; недооцінка національної культури і традицій; недостатність матеріально-технічної бази й обмеженість забезпечення науково-методичною і спеціальною літературою на факультетах; часта зміна навчальних планів і програм; невиправдане коливання й зменшення кількості годин, що відводилися на методичну підготовку.

Історико-педагогічний і статистичний аналіз директивних документів про функціонування педагогічних навчальних закладів, звітів і доповідних записок про діяльність вищих навчальних закладів, звітів голів Державних екзаменаційних комісій дозволив виявити типові проблеми та недоліки методичної підготовки вчителів з фізичного виховання в системі вищої освіти України (недостатня сформованість уміння обирати відповідні методи та прийоми, використовувати передовий досвід учителів; надмірне захоплення навчальною роботою за рахунок виховної; доручення керівництва педагогічною практикою особам, які зовсім не знають особливостей роботи в школі тощо); виокремити прогресивні ідеї вітчизняного досвіду підготовки фахівців даного профілю (проведення лабораторних занять з методик у школі; вивчення досвіду роботу передових вчителів, роботи шкільних методичних об'єднань, педагогічних рад школи; проведення спільних науково-практичних конференцій та семінарів; повсякденний аналіз майбутніми вчителями своєї діяльності (ведення щоденників спостережень і записів з аналізом успіхів та невдач) тощо).

У третьому розділі - “Основні напрями використання історичного досвіду методичної підготовки вчителів фізичної культури в умовах світових інтеграційних процесів (1991-1998 рр.)” - здійснено аналіз особливостей методичної підготовки вчителів фізичного виховання у ВНЗ незалежної України та перспективних напрямів її організації в умовах світових інтеграційних процесів. На основі аналізу навчально-методичної документації, що регламентувала діяльність двох вищих педагогічних навчальних закладів півдня України (Миколаївського та Південноукраїнського державних педагогічних інститутів) було визначено своєрідність змісту та структури кожного з них, що розкрито в 6 таблицях.

У розділі обґрунтовано, що зміст і структура методичної підготовки вчителів фізичної культури стала своєрідною; крім спеціальності “Фізичне виховання”, у ВНЗ України розпочато підготовку фахівців за спеціальностями “Рекреація, оздоровча фізична культура”, “Олімпійський та професійний спорт”, “Фізична підготовка у Збройних Силах”, “Фізична реабілітація”; починаючи з 1998 року започатковано підготовку магістрів зі спеціальності “Фізичне виховання” на основі здобутого рівня - “бакалавр”, “спеціаліст”.

На основі аналізу наукових розробок і публікацій в періодичних виданнях останнього періоду з проблем світового досвіду підготовки вчительських кадрів було визначено спільні складові методичної підготовки: теоретична (когнітивна, змістова), практична (діяльнісна); зміст професійно-методичної підготовки фахівців з фізичного виховання в зарубіжних країнах спрямовується на формування та саморозвиток мобільної особистості, здатної працювати в умовах взаємодії різних національних культур і розуміння людей іншого культурного менталітету в межах загальноєвропейського освітнього простору (особистісна складова). Теоретичний, нормативно-порівняльний та історичний аналіз джерел дослідження надав змогу вдосконалити структурну модель професійної підготовки фахівців з фізичної культури, в якій методична підготовка займає чільне місце (рис. 1).

У дисертації обґрунтовані прогностичні напрями розвитку методичної підготовки фахівців з фізичного виховання в системі вищої педагогічної освіти України: оптимізація мережі ВНЗ різних рівнів акредитації з підготовки педагогічних кадрів для галузі “Фізична культура”, створення умов для підготовки фахівців за новими спеціальностями (олімпійський спорт, реабілітаційна, рекреаційна та туристична діяльність) в умовах університетської освіти, пошук нового змісту методичної підготовки на основі використання сучасних інформаційних і освітніх технологій та дистанційного навчання, оновлення змісту й програм з методичних дисциплін, вільний вибір навчального закладу та спеціалізації, можливість надання платних освітніх послуг і часткове самофінансування, обґрунтоване відкриття приватних ВНЗ, впровадження наукового управління й менеджменту в освітню діяльність вищого навчального закладу.

Рис. 1 Структурна модель професійної підготовки вчителів фізичного виховання

У розділі зроблено висновок, що педагогічна освіта України не може увійти у світову без знання власних коренів, не збагативши свої національні традиції сучасним змістом, формами й методами підготовки вчительських кадрів.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється в науково-теоретичному обґрунтуванні й розкритті змісту, особливостей структури та організаційних форм методичної підготовки вчителів фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах України. Одержані в ході виконаного дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають можливість зробити основні висновки й рекомендації, що мають теоретичне й практичне значення.

1. На основі системного й концептуально-порівняльного аналізу наукової літератури, нормативно-правових актів визначено, що підготовка вчительських кадрів взагалі і фахівців з фізичного виховання зокрема здійснюється в процесі професійно-педагогічної освіти, яка виступає системою більш високого порядку та складається із загальнокультурного, психолого-педагогічного й спеціального компонентів. Здійснений аналіз засвідчив, що проблема методичної підготовки вчителів фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах України не досліджена, а задіяна модель ще не повною мірою відповідає вимогам адміністративної реформи України й умовам ринкової трансформації українського суспільства; понятійно-категоріальний апарат з теми дослідження практично відсутній; не розроблено структурні та аналітичні моделі, не узагальнено досвід методичної підготовки на різних рівнях суспільного розвитку, не сформована повністю нормативно-правова база щодо функціонування системи методичної підготовки.

2. Узагальнення науково-практичних підходів у літературі за темою дослідження дозволило виявити рівень теоретичного осмислення категорії “методична підготовка”, яка передбачає, з одного боку, її визначення як системоутворюючого компоненту професійної підготовки вчителя, з іншого - як самостійної, динамічної та комплексної системи з особливим змістом, структурою, функціями й організаційними формами здійснення. У дисертації обґрунтовано багатовимірність використання поняття “методична підготовка”: як складової професійної підготовки кваліфікованих кадрів з фізичного виховання у вищій педагогічній школі; як процесу оволодіння теоретичними знаннями та професійно-методичних уміннями й навичками на когнітивному, діяльнісному й особистісному рівнях; як результату, що визначає підсумковий рівень випускників ВНЗ. Зміст і структура методичної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання як самостійної й динамічної складової професійної підготовки педагогічних кадрів визначається нормативними документами, що регламентують роботу ВНЗ.

3. Дослідженням визначено, що розвиток методичної підготовки вчителів фізичного виховання у вищій педагогічній школі України має історичні, соціальні й організаційно-педагогічні передумови. Аналіз історичного досвіду функціонування педагогічної школи Україні в першій половині ХХ століття дозволив виокремити складові системи народної освіти, в якій здійснювалась підготовка (в тому числі й досліджуваний напрямок) вчителів з фізичного виховання: Вищі курси П.Лесгафта, окружні організаційно-інструкторські курси, Вищі курси фізичного розвитку та допризовної підготовки молоді, відділи фізичної культури при інститутах народної освіти, технікуми фізичної культури, Державний інститут фізичної культури, Вища школа тренерів, факультети фізичного виховання при вчительських і педагогічних інститутах.

Започаткована структура методичної підготовки вчителів фізичного виховання в системі вищої педагогічної освіти України дістає свого подальшого розвитку.

4. Обґрунтовано періоди розвитку методичної підготовки вчителів фізичної культури:

- 1-й період (1964-1977 рр.) - уніфікація змісту й форм методичної підготовки педагогів даного профілю у вищій педагогічний школі України;

- 2-й період (1977-1984 рр.) - пошук оптимальних варіантів навчальних планів і програм ВНЗ, тяжіння до врівноваження всіх складових методичної підготовки майбутніх учителів фізичної культури;

- 3-й період (1985-1991 рр.) - особливості розвитку системи методичної підготовки педагогічних кадрів зі спеціальності “Фізичне виховання” (зміст, структура, форми організації, основні тенденції розвитку) обумовлені зміцненням зв'язку між діяльністю ВНЗ та реалізацією навчально-освітніх шкільних програм;

- 4-й період (1991-1998 рр.) - характеризується пошуком нових форм методичної підготовки в умовах наближення вищої педагогічної освіти України до світових стандартів.

5. На основі системно-змістовного та структурно-порівняльного аналізу розвитку методичної підготовки встановлено, що в досліджуваний період (1964-1998 рр.) методична підготовка набуває питомої ваги та своєрідних особливостей через структурне наповнення всіх складових, самостійність у визначенні змісту, структури та основних організаційних форм. Сформована мережа вищих навчальних закладів, які здійснюють професійну (а значить і методичну як її складову) підготовку фахівців з фізичної культури за освітньо-кваліфікаційними рівнями: бакалавр, спеціаліст, магістр.

6. Здійснений історико-структурний та статистичний аналіз нормативної документації, що регламентувала діяльність вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, які здійснювали підготовку вчителів фізичного виховання, дозволив визначити спільні та своєрідні, позитивні та негативні тенденції розвитку; трансформацію особливості (зміст, структура, функції) методичної підготовки в послідовно-часовому розвитку. Теоретичний і нормативно-порівняльний аналіз сучасного світового досвіду підготовки педагогів даного профілю надав змогу вдосконалити структурну модель професійної підготовки фахівців фізичної культури, особливе місце в якій займає методична підготовка.

7. Доведено, що важливим етапом у дослідженні проблеми є прогнозування шляхів розвитку в умовах наближення освітньої галузі України до світових стандартів. Змістовно-процесуальний аналіз методичної підготовки як складової професійної підготовки в умовах інтеграційних процесів дозволив обґрунтувати такі перспективи творчого використання здобутків національної педагогічної школи: оновлення навчальних планів і програм на основі переходу до багатоступеневої підготовки педагогічних кадрів; створення в кожному ВНЗ своєрідної системи методичної підготовки вчителів фізичного виховання; застосування ідей інтеграції в умовах повернення до власного досвіду підготовки вчительських кадрів широкого профілю; створення на базі ВНЗ регіональних науково-методичних комплексів; розроблення гнучких варіативних освітніх програм підготовки педагогічних працівників.

8. Історико-педагогічний аналіз розвитку методичної підготовки вчителів фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах дав змогу визначити перспективні шляхи її подальшого здійснення. Сутність їх полягає в тому, що потрібно вивчати, узагальнювати позитивні надбання вищої педагогічної школи України минулого; провідні ідеї національного досвіду підготовки фахівців з фізичної культури можуть бути використанні в сучасних умовах реформування освітньої галузі на теоретичному та практичному рівнях. Перший передбачає обґрунтування концептуальних засад діяльності ВНЗ та їх адаптацію до ринкових умов, науковий відбір змісту професійно-методичної підготовки фахівців даного профілю та прогнозування подальших змін. Другий сприятиме розв'язанню таких нагальних завдань, як розробка державних стандартів професійно-методичної підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання, оновлення комплекту навчально-методичного забезпечення з урахуванням вітчизняного та світового досвіду підготовки педагогів, запровадження своєрідних курсів з урахуванням регіональних потреб і професійно-кадрового потенціалу конкретного вищого освітнього закладу, моніторинг професійної діяльності випускників педагогічних ВНЗ у галузі “Фізична культура”.

Науково обґрунтовані результати дослідження дозволили висловити рекомендації: Міністерству освіти і науки України розробити та запровадити в навчально-виховний процес вищих навчальних закладів різних форм власності державні стандарти підготовки вчителів з фізичного виховання; Науково-методичному центру відновити діяльність Науково-методичних рад за відповідним фаховим рівнем підготовки педагогів з метою моніторингу професійно-методичної діяльності випускників ВНЗ.

Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем професійної підготовки майбутніх фахівців p фізичної культури з вищою педагогічною освітою. Подальших досліджень потребують питання: розроблення концептуальних основ ступеневої підготовки фахівців з фізичної культури з вищою освітою та визначення характеристик кожного рівня; запровадження гнучкої системи навчальних планів і програм підготовки кадрів даного профілю з метою вільного переходу за даною спеціальністю або спеціалізаціями з одного ВНЗ до іншого, d тому числі за межами України; використання новітніх навчальних планів і програм індивідуального розвитку студента; запровадження екстернатної та дистанційної форм навчання.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Жигадло Г.Б. Проблеми формування професійних якостей майбутніх учителів фізичної культури у ВНЗ // Наук. вісн. Миколаївського державного університету. - Миколаїв: МДУ, 2005. - Вип. 10. - Т. 1. - С. 156-160.

2. Жигадло Г.Б. До проблеми визначення сутності методичної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах. - Одеса: Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського, 2005. - С. 158-163.

3. Жигадло Г.Б. Історичний досвід підготовки майбутніх учителів фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах України у 60-70 роках ХХ століття // Наук. вісн. Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К.: НПУ, 2006. - Вип. 62. - С. 106-109.

4. Жигадло Г.Б. Моделювання професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури в процесі проведення уроків з фізичної культури на заняттях зі спортивних ігор // Фізична культура, спорт та здоров'я нації: Зб. наукових праць. - Вінниця, 2006. - С. 329-334.

5. Жигадло Г.Б. Актуалізація історичного досвіду професійно-методичної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання у вищій педагогічній школі України (початок - 60-і роки XX століття) // Наука і освіта. - 2006. - № 5-6. - С. 159-160.

6. Вертелецький О., Жигадло Г., Пильненький В. Шляхи оптимізації фізичного виховання учнівської молоді // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. - Серія: Педагогіка. - Тернопіль, 2000. - № 7. - С. 48-49. - Авторські - с. 49.

7. Жигадло Г.Б., Іванов М.І., Козубенко О.С. Підготовка майбутніх учителів початкової школи до роботи з фізичного виховання // Підготовка педагогічних кадрів до роботи в умовах нової структури і змісту початкової освіти: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. (23-25 квітня 2001 р., м. Полтава). - Полтава: ПДПУ ім. В.Г.Короленка, 2001. - С. 165-166. - Авторські - с.165.

8. Иванов М.И., Жигадло Г.Б., Вертилецкий О.И. Учебная практика студентов на курсе подвижных игр как средство подготовки учителей физической культуры // Динаміка наукових досліджень: Зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф. (28 жовтня - 4 листопада 2002 р., м. Дніпропетровськ). - Д.: Наука і освіта, 2002. - Т.12. Фізична культура. - С. 11-12. - Авторські - с. 11.

9. Жигадло Г., Іванов Н., Казаков Д., Козубенко А. Подвижные игры в системе подготовки будущих учителей физической культуры // Конструктивні підходи в забезпеченні єдності навчально-виховного процесу фізичного виховання різних ланок освіти: Зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф. (21-22 квітня 2004 р., м. Полтава). - Полтава: ПДПУ ім. В.Г.Короленка, 2004. - С. 233-234. - Авторські - с. 233.

10. Иванов Н.И., Жигадло Г.Б. Моделирование будущей деятельности учителя физической культуры // Освітні технології у школі та вузі: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. (14-16 квітня 1999 р., м. Миколаїв). - Миколаїв: Видавн. відділ МФ НаУКМА, 1999. - С. 171-172 . - Авторські - с. 171.

11. Жигадло Г.Б. Шляхи до розв'язання проблеми під назвою “ножиці” між теоретичною підготовкою вчителів та їх психологічною непідготовленістю до роботи в школі // Зб. матеріалів наук.-практ. конф. МДУ ім. В.О.Сухомлинського, присвяченої 40-річчю факультету фізичної культури (1997 р., м. Миколаїв). - Миколаїв: МДПІ, 1997. - С. 53.

Анотація

Жигадло Г.Б. Розвиток методичної підготовки вчителів фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах України (1964-1998 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - теорія та історія педагогіки. - Інститут вищої освіти АПН України. - Київ, 2007.

Дисертація присвячена проблемі розвитку методичної підготовки вчителів фізичного виховання в ретроспективі системи вищої педагогічної освіти України (1964-1998 рр.). У дослідженні методична підготовка розглядається одночасно як системоутворююча та самостійна складова професійної підготовки педагогів. На основі аналізу наукових розробок, архівних документів та періодичних видань визначено основні періоди розвитку, специфіку й особливості методичної підготовки на кожному з них. Удосконалено структурну модель професійної підготовки вчителів, особливе місце в якій займає методична підготовка; обґрунтовано основні напрями використання історичного досвіду в умовах світових інтеграційних процесів.

Ключові слова: професійна підготовка педагогів, розвиток методичної підготовки вчителів фізичного виховання, світовий досвід підготовки, реформування освітньої галузі.

Аннотация

Жигадло Г.Б. Развитие методической подготовки учителей физического воспитания в высших педагогических учебных заведениях Украины (1964-1998 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - теория и история педагогики. - Институт высшего образования АПН Украины. - Киев, 2007.

В диссертации исследуется проблема развития методической подготовки учителей физического воспитания в высших педагогических учебных заведениях Украины с 1964 по 1998 гг. На основе сравнительного анализа отечественной и зарубежной научно-методической литературы, нормативно-правовой базы методическая подготовка рассматривается как составная профессиональной подготовки педагогов и одновременно как самостоятельная, динамичная, комплексная система со своеобразным содержанием, структурой, функциями и организационными формами реализации, что регламентируется нормативной документацией высших учебных заведений.

Автор теоретически обосновал и усовершенствовал структурную модель профессиональной подготовки специалистов данного профиля, в которой методическая подготовка состоит из трех компонентов: когнитивного, деятельностного и личностного. Теоретический анализ работы дал возможность установить, что методическая подготовка как составная профессиональной подготовки педагогов информационно насыщена, индивидуальна по форме проведения и интенсивна во временном измерении.

Анализ исторического аспекта развития системы высшего педагогического образования Украины в данный период позволил определить основные этапы развития методической подготовки учителей физического воспитания: первый этап - 1964-1977 гг., второй этап - 1977-1984 гг., третий этап - 1985-1991 гг., четвертый этап - 1991-1998 гг., каждый из которых имеет свою специфику, связанную с социально-экономическими, политическими, образовательными процессами в стране.

В диссертации доказано, что развитие методической подготовки учителей данного профиля с высшим образованием в условиях монополизованного государства осуществлялся экстенсивным путем, что отображает государственную политику в сфере образования; у каждого периода развития методической подготовки есть характерные положительные и отрицательные, общие и своеобразные тенденции.

Обоснованы предпосылки становления и динамика развития методической подготовки учителей физического воспитания в системе высшего педагогического образования Украины. В таблицах представлен сравнительный анализ содержания и структуры методической подготовки, характеризуются рациональные зерна национального опыта подготовки специалистов данного профиля. Доказано, что начиная с 1990 года структура методической подготовки, а с 1994 года - и ее содержание определяются каждым вузом автономно; с 1998 года в ВУЗах Украины кроме специальности “Физическая культура” начинается подготовка педагогов по специальностям “Рекреация, оздоровительная физическая культура”, “Олимпийский и профессиональный спорт”, “Физическая подготовка в Вооруженных силах”, “Физическая реабилитация”; осуществлен переход высшей школы на ступенчатую подготовку учителей за квалификационными уровнями бакалавр - специалист - магистр.