Гарні для гри-драматизації казки, побудовані на багаторазовому повторенні того самого сюжетного елемента, і ті, де принцип комулятивности виступає чітко. До першого ставляться казки «Теремок», «Коза лупленая» й ін., до других -і «Колобок», «Коза з горіхами». Зрозуміло, дитина тільки поступово намацує сюжетну лінію казки, тому треба починати із самих нескладних казок як по сюжеті, так і по тексту. Так, у прекрасній казці «Кіт, півень і лисиця» діти насамперед засвоюють основний текст. Розмова лисиці й петушка представляє основну лінію в розвитку казки:

«Петушок, петушок,

Золотий гребінець,

Маслина голівонька,

Шелкова бородушка,

Виглянь у віконце,

Дам тобі горошку».

«Несе мене лисиця (кричить петушок)

За темні ліси,

За швидкі ріки,

За високі гори. -

Котик-братик, виручай!»

Стрень-брень гусельцы,

Золоті струночки...

Пізніше підходять і до інших текстів, які вживає лисиця для виманювання петушка:

Бігли хлопці,

Розсипали пшеницю,

Курки клюють,

Півням не дають...

Петушок і виставив у віконечко голівку:

«До, Як не дають?» і т.д.

Драматизація казки проходить також у вигляді гри зі співом, наприклад, темою такої гри служить казка «Теремок».

Перед тим як грати, дітям коротко нагадують розвиток дії в казці, змовляються або по лічилці визначають, хто буде мишкою й т.д. Усі становлять коло-теремок. Що беруть участь співають наступні слова:

Коштує в поле теремок, теремок,

Він не низький, не високий, не високий.

От по полю-полю мушка летить,

У дверей зупинилася й дзижчить:

«Хто, хто в теремочке живе?

Хто, хто в невисокому живе?»

При співі перших чотирьох рядків діти водять хоровод у тон пісні, потім зупиняються й при співі 5-й й 6-й рядків у тон пісні б'ють у ладоши, наслідувати стукоту в стінку теремка. Дитина в ролі мушки входить у коло, хоровод рухається в іншу сторону. Співають колишні слова, змінюючи 3-ю й 4-ю рядка:

От по полю, полю мишка біжить,

У дверей зупинилася й пищить.

Відбуваються переговори між мушкою й мишкою:

-і Я мушка-жужжалка, а ти хто?

-і Я мышка-норушка, -і відповідає мишка.

Вони беруться за руки, утворять внутрішнє коло, рухаючись у протилежну сторону до великого кола.

От по полю, полю зайка біжить,

У дверей зупинився й стукає.

Переговори:

-і Я мушка-жужжалка.

-і Я мышка-норушка. А ти хто?

-і Я зайка косою.

-і Йди до нас жити! -і запрошують жителі теремка.

Гра триває. Текст змінюється відповідно вхожде-нию звірів. Коли діти запитають ведмедика: «Хто ти?» -і ведмедик от-вечает: «Я ведмедик, усіх вас ловишка. От я вас усіх переловлю».

Всі звірі кидаються бігти. Ведмедик їх ловить. Піймані стають у хоровод, гра кінчається.

У великому колективі дітей, для прискорення ходу гри можна виділяти відразу трохи «мушок», «мишок», які й входять у коло внутрішній; зовнішнє коло завжди повинен бути більше. Можна розбити дітей на дві-три групи й у кожній звістці таку гру одночасно (при великому колективі дітей на ялинках, святах і т.д.) Російська народна творчість й обрядові свята в дитячому саду: конспекти занять і сценарії свят/Владимир-ский обласний інститут удосконалення вчителів. -і Вла-димир, 1995. -і с.84.

У драматизації казок можна застосовувати елементи костюмів, які в деякій мері допомагають дитині в створенні образа. Але тому що все-таки суть справи у внутрішніх переживаннях дитини, де слово й жест служать вираженням цих внутрішніх переживань, костюм може зв'язувати дітей.

Поряд з моральним впливом казки, поряд з тим, що дитина запам'ятовує її зміст і тим збагачує свою пам'ять, в играх-драматизациях він опановує вираженнями рідної мови, його звучанням, гармонією, словами й формами -і питанням, відповіддю, діалогом, бесідою, оповіданням. У грі-драматизації дитина безупинно ставиться в різні положення: те він повинен запитувати, то відповідати, то розповідати говорячи від імені іншого. Так дитина практично засвоює й потрібну форму мови.

Розділ 3. Методика проведення занять по розвитку образної мови в старшій групі

- Хто намальований на картинці? - запитує вихователька.

- Дівчинка й качки, - відповідають дошкільники.

- Що робить дівчинка?

- Годує утік.

- А що ви ще бачите на картинці?

Отут зависає безрозмірна пауза.

Вихователька хоче багато чого: зв'язковий мови повними пропозиціями, образності, докладного, повного опису ситуації, передачі в розповіді особистого відношення дитини до описуваних подій... Але їй не зовсім зрозуміло, як цього домогтися на практиці.

Ми теж, працюючи з дітьми старшої групи, не раз зіштовхувалися із цією проблемою. Але нам допомогла з нею впоратися теорія рішення винахідницьких завдань (ТРИЗ). З її допомогою ми виявили слабкі місця в складанні розповіді й використали систему допоміжних кроків. Суть її в тім, що кожен крок сам по собі простий і легко здійсненний для будь-якої дитини. А всі кроки разом забезпечують вищезгадані вимоги до розвитку мови. У результаті ми переконалися, що добре розповідати можуть всі діти, що їм робить приємність висловлювати свої враження, що вони стали активними, спостережливими й зацікавленими. А кроки, як чарівний клубочек, ведуть їх по картинці до наміченої мети. У чому вони полягають?

Крок перший: діли!

“Знайди всі частини картинки!” - дається завдання дітям. Завдання зрозуміло й відповісти на нього легко. Діти старанно перераховують усе, що можуть виявити. Отут з'ясовується, що, крім дівчинки й качок, на картинці зображені трава, забір, корито, тазик, лопатка й зерно. Вихователька схематично зображує все назване на дошці й обводить кружечками.

Суть цього кроку - домогтися повноти опису. Всі деталі важливі. Не треба боятися назвати щось другорядне, непотрібне. Куди ценней навчитися не упускати навіть дріб'язку!

Крок другої: з'єднуй!

“Знайди два кружечки на дошці, які, на твій погляд, варто з'єднати! Поясни, яка між ними зв'язок!” Мабуть, і це зробити неважко. Корито й зерно: зерно лежить у кориті. Качки й трава: качки ходять по траві. Трава й забір: біля забору росте трава. Дівчинка, тазик і зерно: дівчинка тримає тазик із зерном. І ще багато чого й багато чого іншого... Тепер є про що розповісти!

Цей крок націлений на связность мови. З'єднуючи два предмети дією, діти утворять повні пропозиції. Знайдені раніше деталі тепер використаються для знаходження зв'язків, і опис виходить дуже докладним.

Крок третій: увійди в картинку!

“Що ти бачиш, чуєш, почуваєш?” Тут, звичайно, потрібно на повну потужність включити уяву, увійти в мир відчуттів. Дітям пропонується підійти до кожного малюнка в кружечку й уловити вихідні від нього звуки, заходи, відчуття. Я чую, як хрумтить зерно в тазику, як скрипить старий забір, як дівчинка кличе до себе утік... Я почуваю, яка м'яка й соковита трава, які качки пухнаті і як вони пахнуть, яке зерно кругле й тверде, а корито шорстке...

Цей крок надає розповіді образність. Він включає всі канали сприйняття. Треба тільки вчитися з їхньою допомогою досліджувати всі-все: і утік, і траву, і навіть лопатку. Цей крок присвячений вираженню особистих відчуттів кожного.

Крок четвертий: відставай і забігай уперед!

Представ, із чого починалася зображена на картинці ситуація! Як крок за кроком розвивалися події? Що буде потім?

Цей крок вимагає подання про час, про швидкий і повільний його плин, про послідовність подій у часі. Дітям ці подання образно передає чарівник Відставай-Забігай, що вміє з різною швидкістю пересуватися по тимчасовій доріжці. Великий крок зробить - іншим часом року потрапить. Маленькими шажками побіжить - щодня або щогодини зупинки робити буде. Щоб легше було за ним стежити, вихователька малює доріжку часу й відзначає на ній кроки Відстаючи-Забігаючи. Відставай - це ранок, коли дівчинка прокинулася. Забігай робить крок уперед - що там відбудеться? Дівчинка умиється, поснідає... Діти вибудовують послідовність подій, що передують картинці. Упорядковують те, що вже раніше розповіли по картинці. Забігають уперед: потім дівчинка піде купатися, а качки будуть гуляти.

Тепер розповідь має й початок, і кінець. Він придбав стрункість і завершенность.

Ну от і всі! Можна попросити когось із дітей розповісти всю історію цілком - від початку й до кінця, з образним і докладним описом місця дії й події.

“І нічого не вийде”, - скаже здивована вихователька. Вона права. Дійсно, не вийде, якщо цю роботу повністю провести на одному занятті. Її теж варто розділити на частині. Над однією картинкою попрацювати тільки кроками “діли!” й “з'єднуй!”. По іншійій пройтися тільки відчуттями. Третю докладно розписати по доріжці часу. І тільки коли частини окремо вже відпрацьовані, можна рухатися до “цілого” результату.

Через якийсь час їм не потрібні будуть ні малюнки, ні кружки. Тренованим оком вони будуть знаходити всі деталі в самій картинці, зв'язувати їх, передавати відчуття. Спосіб роботи перейде у внутрішній план, і витрачене спочатку час буде виправдано результатами.

Висновок

Художня література й фольклор мають величезне значення в справі виховання людини й разом з тим є одним з могутніх засобів розвитку й збагачення мови дітей. Перед дитячим садом коштує захоплююче завдання -і закласти в дітях насіння любові й поваги до книги, до художнього слова, фольклору. У дошкільні роки життя дитини ми повинні ввести його в прекрасний мир народної творчості, познайомити з безсмертними добутками російських класиків і кращих книг дитячих письменників, поетів і добутками інших народів. Художня література відкриває й пояснює дитині життя суспільства й природи. Через художню літературу дітям стає ближче й зрозуміліше те, що їм сутужніше всього осягнути: внутрішній мир людини, його почуття, мотиви вчинків, його відношення до інших людей і природи. Художня література розкриває дитині дійсність різними засобами: через реалістичну розповідь або ліричний вірш, через казку, де одухотворяється тваринний і рослинний мир і навіть неживі предмети й розкривається певна ідея.

Художня література збагачує емоції дітей. Слухаючи читання, розповідання, діти співчувають героєві, переживають разом з ним його пригоди, негоди й перемоги. Вони обурюються, обурюються негативними персонажами, учинками. Художня література виховує уяву: захоплюючі живі образи книги викликають у маленьких слухачів конкретні подання. Уява дитини треба за плином розповіді, казки й одну за іншою малює картини. Здатність відтворювати образ по слову надзвичайно коштовна для людини, і цю здатність розвиває художня книга.

Художня книга дає дитині прекрасні зразки російської літературної мови. Ці зразки різні: лаконічна й точна мова дитячих розповідей Л.Н. Толстого, легкі й прозорі вірші А.С. Пушкіна, образну мову маленьких описів К.Д. Ушинского, виразна, влучна мова народних казок про тварин, насичена казкової «обрядовістю» язик російських народних чарівних казок, простій і разом з тим богатый, з великою часткою гумору сучасна мова у творах Маршака, Михалкова. Досить і цих прикладів, щоб показати багатство російської мови в добутках художньої літератури й фольклорного жанру.

Список використаної літератури

1. Алексєєва М. М., Яшина В. И. Методика розвитку мови й навчання рідній мові дошкільників: Учеб. посібник для студ. сред. пед. учеб. за-ведень. - М.: Видавничий центр «Академія», 1997. - 400c.

2. Бородич А. М. Методика розвитку мови дітей: Учеб. посібник для студентов пед. ин-тов по спец. «Дошкол. педагогіка й психоло-гия».-і 2-і изд.-і М.: Освіта, 1981.-і255 с.

3. Гербова В. В. Розповідання по сприйняттю // Хрестоматія по теорії й методиці розвитку мови дітей дошкільного віку: Учеб. посібник для студ. высш. і сред. пед. учеб. закладів / Сост. М.М. Алексе-ева, В.И. Яшина. -і М.: Видавничий центр «Акаде-мия», 1999. - С.170-173.

4. Ляміна Г. М. Особливості розвитку мови дітей дошкільного віку // Хрестоматія по теорії й методиці розвитку мови дітей дошкільного віку: Учеб. посібник для студ. высш. і сред. пед. учеб. закладів / Сост. М.М. Алексе-ева, В.И. Яшина. -і М.: Видавничий центр «Акаде-мия», 1999. - С.139-144.

5. Російська народна творчість й обрядові свята в дет-ском саду: конспекти занять і сценарії свят/Владимир-ский обласний інститут удосконалення вчителів. -і Вла-димир: 1995. -і 184 с.

6. Светлова Г. Про казки Пушкіна для малят // Дошкільне виховання. - 1999. - №10. - с. 87-93.

7. Смольникова Н. Г., Ушакова О. С. Розвиток структури зв'язного висловлення в дітей старшого дошкільного віку // Хрестоматія по теорії й методиці розвитку мови дітей дошкільного віку: Учеб. посібник для студ. высш. і сред. пед. учеб. закладів / Сост. М.М. Алексе-ева, В.И. Яшина. -і М.: Видавничий центр «Акаде-мия», 1999. - С.150-153.

8. Соловйова О. И. Методика розвитку мови й навчання рідній мові в дитячому саду. - М.: Освіта, 1966. - 175с.

9. Тихеева Е.И. Розвиток мови дітей - М.: Освіта, 1972. - 280с.

10. Усова А. П. Російська народна творчість у дитячому саду. - М.: З Міністерства освіти РСФСР, 1947. - 71с.

11. Ушакова О. С. Розвиток мови дошкільника. - М.: З інституту психотерапії, 2001. - 237с.

12. Флерина Е. А. Розповідання в дошкільній практиці // Хрестоматія по теорії й методиці розвитку мови дітей дошкільного віку: Учеб. посібник для студ. высш. і сред. пед. учеб. закладів / Сост. М.М. Алексе-ева, В.И. Яшина. -і М.: Видавничий центр «Акаде-мия», 1999. - С.189-191.

Додаток 1

Заняття 1. Розповідання дітям російської народної казки «У страху ока великі»

Ціль: згадати з дітьми відомі їм російські народні казки; з'ясувати, є чи в них улюблені народні казки і які саме; познайомити з однієї із приповідок; допомогти зрозуміти зміст казки «У страху ока великі» і позитивно оце-нить її; проаналізувати язикові багатства казки, звернути увагу дітей на незвичайність її назви (це приказка), на образні порівняння («цебра з огірочок» й «цебра з наперсток» і т. п.); відпрацьовувати інтонаційну виразність мови (чте-ние кінцівки казки в особах).

Хід заняття.

Вихователь повідомляє дітям, що на сьогоднішнім занятті розмова піде про російську народну казку. Просить згадати, як звичайно починаються казки і як закінчуються. Пропонує назвати відомі їм російські народні казки. Стежить за точ-ностью відповідей, поправляє дитину, якщо він згадує автор^-скую казку або казку народів миру. Хвалить дітей за активність, за правильні відповіді дає фішки. Потім діти називають свої улюблені російські народні казки, а також казку, що їм розповідали минулого місяця («Заяц-хваста»), згадують її кінцівку («От ти молодець, не хваста, а хоробрий!»).

-і А в казці, що ви почуєте сьогодні,-і говорить вихователь,-і живуться-поживають «бабуся-бабуся, внучка-реготуха, курочка-квохтушка й мышка-норушка». Запам'ятали героїв казки? Хто назве їх правильно, одержить відразу дві фішки. Слухайте казку уважно так на вус мотайте:

По синю морю корабель біжить, Сірий вовк на носі коштує, А ведмідь вітрила кріпить. Заюшка кораблик за мотузку веде, Лисичка через кустика хитро дивиться: Як би зайку украсти. Як би мотузку зірвати.

Це ще не казка, а приповідка, а казка вся спереду.

Закінчивши розповідати, педагог запитує, чи всі дітям зрозуміло, чи сподобалася казка. Дає можливість обмінятися враженнями й повторює заключну фразу, щоб допомогти малятам усвідомити, що приказку «У страху ока великі» приво-дят у тих випадках, коли людям від страху чудиться те, чого немає в дійсності.

-і Кому ж що привиділося?-і задає педагог питання. Вы-слушивает відповіді, зараховує кінцівку казки. Пропонує чотирьом дітям прочитати уривок в особах (з місця), а заключитель-ную фразу всім вимовити хором. Нагороджує фішками дітей за гарну декламацію.

Потім уривок читають в особах ще четверо дітей.

Наприкінці заняття вихователь запитує, чи сподобалася нова казка, кому що в ній особливо сподобалося. Повідомляє, що існують 2 варіанти цієї казки. Другий варіант за назвою «Бабуся, внучка так курочка» схожий на цей, але є між ними й розходження. Демонструє ілюстровані изда-ния обох казок і пропонує дітям у вільний час внима-тельно розглянути ці книги, зрівняти їх, а потім розповісти їй й один одному про свої спостереження. Запитує, хто скільки фішок одержав.

Заняття 2. Переказ ескімоської казки «Як лисичка бичка скривдила».

Ціль: допомогти дітям зрозуміти й запам'ятати зміст казки, учити переказувати текст цілком і вроздріб, драматизувати уривки.

Хід заняття:

-і Сьогодні, діти, ви почуєте чудесну казку «Як лисичка бичка скривдила»,-і говорить педагог.-і Хто кого скривдив? А хто це такий -і бичок? Як він виглядає? (Звичайно діти починають розповідати, як виглядає теля.) Ви розповіли про теля. А ще є морська рибка за назвою «бичок». От він-те лисичка й скривдила. Хочете знати, де це трапилося і як? Вихователь читає казку:

Ішла один раз лисичка по березі моря. А бички, рыбешка морська, высу-нулся з води й став лисичку розглядати. Побачила лисички бичка й запекла:

Бичок, бичок. Лупатий. Бичок, бичок. Великоротий. Бичок, бичок, Колючий бочок!

А бички їй говорить:

-і А ти кошлата, і ока в тебе круглі! І в море ти жити не можеш! Заплакала маленька лисичка й побігла додому. Лисиця-мати запитує:

-і Хто тебе скривдив, донечка? Чому ти плачеш?

-і Як же мені не плакати? Мене морський бичок скривдив. Наговорив мені, що я кошлата й ока в мене круглі. А лисиця запитує:

-і А ти йому нічого не говорила?

-і Сказала.

-і Що ти йому сказала? -і запитала лиса.

-і А я йому тільки сказала, що він лупатий і великоротий.

-і От бачиш,-і сказала мати-лисиця,-і ти перша його й скривдила...

Вихователь звертається до дітей:

Як лисичка бичка скривдила, що вона йому запекла? Якщо запекла, виходить, ці слова треба не говорити, а співати. Давайте проспіваємо лисичкину дразнилку разом... проспіваємо ще раз. А зараз нехай проспіває її Катя (потім викликає ще трьох-чотирьох дітей).

Далі педагог пропонує послухати казку ще раз. Читає (з установкою на переказ). Просить кого-небудь із дітей пер-сказати казку.

Потім діти по двох переказують текст вроздріб (2 пер-розповіді). При цьому одного з оповідачів призначає вихователь, а другого запрошує дитина сам. Він повинен зробити це веж-ливо: «Аня, хочеш розповідати разом із мною?» -і «Хочу».-і «Спасибі, Аня». Другий переказ педагог просить дітей слухати особливо уважно, щоб визначити, якій парі він удався більше (хто розповідав цікавіше? кого слухати приємніше, легше?).

Далі вихователь організує драматизацію казки. Напо-минает дії персонажів: бичок висунулася з води, лисичка біжить і співає. Мама-лисиця -і будинки, виходить, вона що-небудь робить, а не сидить, сложа руки, і т.п.

Щоб діти, не зайняті в драматизації, не утомилися, можна запропонувати їм зобразити морську хвилю, що шарудить камеш-ками: «Шуууу-рррр, шуууу-рррр», після чого провести черговий переказ або драматизацію.

Закінчуючи заняття, вихователь запитує, як называет-ся нова казка, з якої діти познайомилися. Підкреслює, що сьогодні вони не тільки прослухали казку, але й училися переказувати її.

Заняття 3. Розповідання дітям російської народної казки «Сестриця Аленушка й братик Иванушка».

Ціль: познайомити дітей ще з однією казкою, звернути їхню увагу на особливості композиції (приповідка, зачин); допомогти їм полюбити цей добуток, у якому втілені кращі традиции російської усної народної творчості (перемога добра над злом, щасливий кінець).

Хід заняття:

Педагог запитує, які російські народні казки можуть назвати діти, є чи серед них улюблені. Нагадує программные добутку, з якими дітей знайомили цього року: «Лисичка-сестричка й сірий вовк», «Заяц-хваста», «У страху ока великі», «Крилатий, волохатий так маслений». Пропонує послухати ще одну російську народну казку -і «Сестриця Аленушка й братик Иванушка». Починає читання приповідкою. Після закінчення казки дає дітям можливість посидіти мовчачи, поразмышлять, переживаючи важку долю її героїв, потім говорит:

- Дивна казка, не чи правда? Ми й погоревать встигли, і доброму кінцю порадіти. Якої ж незвичайної, казкові, події відбуваються із сестрицею Аленушкой і братиком Иванушкой? (Хлопчик перетворився в козленочка, але козленочек розмовляє, як людина; є в казці відьма, що Але-нушку на дно ріки кинула, і т.д.)

Вихователь пропонує дітям звернути увагу на язик казки, підкреслює, що він відмінний від язика розповідей і віршів. На підтвердження своїх слів згадує з ними початок («Жилися-були старий так баба, у них була дочка Аленушка так синок Иванушка...»), кінцівку («Відьму прив'язали до лошадино-му хвоста й пустили в чисте поле»).

Далі педагог зараховує окремі фрази з тексту, а діти знаходять у них порівняння, опису, типові для народних ска-зок.

Залишилися Аленушка да Иванушка одни-одинешеньки. Ідуть вони по далекому шляху, по широкому полю. Іди-йшли-слали-йшли -і сонце високо, колодязь далеко, жар дошкуляє, піт виступає (хоровий виступ й індивідуальні). Залилася Аленушка слізьми.

Про що, червона дівиця, плачеш? (Вихователь пояснює що це^-це-червоний^--це гарна, пригожа.)

Я тебе наряджу в злато-срібло... стали вони житися-поживати, їсть-п'є з Аленушкой з однієї чашки. А сама обернула Аленушкой... Закинули мережі шовкові.. й ін.

Діти разом з вихователем повторюють скаргу козленочка й відповідь Аленушки (2 хорових й 1--2 індивідуальних повторе-ния). Педагог стежить за виразністю їхньої мови.

Вихователь зараховує уривок про те, як ішли сестра й брат по широкому полю й зустрічали на своєму шляху копитця з водою. Запрошує кількох людей для драматизації цього уривка. Сам педагог виступає від імені оповідача. Слова «Сонце високо, колодязь далеко, жар дошкуляє, піт виступає» проговорюють глядачі.

Драматизація повторюється двічі.

Якщо залишиться час, вихователь читає уривки за заявками дітей.

Размещено на Allbest.ru