Теоретико-методичні основи корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання

Діти зі зниженим слухом як у молодшому, так і в середньому шкільному віці поступаються дітям із збереженою слухом у розвитку координаційних здібностей у стрибкових вправах: хлопці - від 24% до 49,5%; дівчата - від 13,5% до 41,8% (Р0,01). Педагогічні спостереження показали, що виконання стрибків назад дітьми зі зниженим слухом супроводжувалося надмірним присіданням і відставленням сідниць назад, відштовхуванням вгору, невмінням скоординувати рухи ніг і рук у фазі відштовхування, що негативно відбивалося на результатах тестування.

Аналіз динаміки розвитку даних здібностей у хлопців зі зниженим слухом виявив, що найбільш суттєве збільшення результатів відбувається з 7 до 9 років і з 13 до 14 років; у дівчат - з 7 до 11 років. Потім спостерігається їх деяке зниження і стабілізація. У 16 років відставання дітей зі зниженим слухом від їхніх однолітків зі збереженою слуховою функцією залишається ще дуже значним (у хлопців - 27,7%, у дівчат - 31,7%).

Результати тестування координаційних здібностей у циклічних локомоціях дітей зі зниженим і збереженим слухом віком 7-16 років свідчать про значне відставання перших від других за даними показниками (Р<0,01, 0,05). Різниця результатів між цими групами у хлопців складає від 17,4% до 41,3%, у дівчат - від 11,3% до 36,2% і зберігається протягом молодшого і середнього шкільного віку.

Педагогічні спостереження за дітьми зі зниженим слухом під час виконання човникового бігу свідчать, що для більшості з них характерна затримка на старті та повороті (порушення швидкості реакції), біг на всій стопі, більш приземлене положення центру ваги стосовно підлоги, порівняно з дітьми, що не мають зниження слуху; збільшення радіуса бігу при оббіганні орієнтира. Причинами цього є порушення вестибулярної функції й орієнтування у просторі в цих дітей та їх недостатня тренованість.

Аналіз динаміки розвитку координаційних здібностей у циклічних локомоціях показав, що їх інтенсивне покращення у хлопців зі зниженим слухом спостерігається з 7 до 12 років і після 14 років, у дівчат - з 8 до 11 років і з 14 до 15 років. У цілому динаміка розвитку цих здібностей у дітей зі зниженим слухом відповідає сензитивним періодам розвитку даних здібностей у дітей зі збереженим слухом.

Співставлення показників координаційних здібностей у спортивно-ігрових діях дітей зі зниженим і збереженим слухом віком 7-16 років вказало на суттєву різницю в результатах, що відтворюють розвиток даної здібності (Р<0,01, 0,05). У хлопців зі зниженим слухом відзначено істотне відставання показників від їхніх однолітків зі збереженим слухом (від 13,2% до 66,1%). При цьому у 7 і 8 років воно є більш вираженим, однак, з віком поступово скорочується та залишається суттєвим до 16 років.

Значне покращення даних показників спостерігається у хлопців зі зниженим слухом з 8 до 9 років, з 10 до 12 років і з 14 до 15 років, у дівчат цієї ж типологічної групи - з 7 до 11 років і з 13 до 14 років. В інші вікові періоди відзначена відносна стабілізація результатів.

Низькі показники координаційних здібностей у спортивно-ігрових діях у дівчаток і хлопчиків зі зниженим слухом віком 7-9 років викликані частою втратою м'яча під час виконання запропонованого їм контрольного завдання, що вказує на недостатній руховий досвід цих дітей у роботі з м'ячем та на несформованість у них відчуття м'яча. Крім того, педагогічні спостереження виявили, що в дітей із зниженим слухом під час тестування даної здібності спостерігалася нераціональна техніка ведення м'яча: надмірне зусилля кистю, що в більшості випадків призводило до відскоку м'яча до рівня грудей і часто було причиною “пробігання” повороту; порушення узгодження ритмічності рухів ногами та ударів м'яча об підлогу, уповільнення темпу виконання запропонованого завдання після другого повороту навколо орієнтира. В окремих випадках, навпаки, зазначалося недостатнє зусилля кистю під час ведення м'яча; відсутність активного повороту стопів і плечей при зміні напрямку руху. Все це негативно позначилося на загальних результатах тестування.

Досліджуючи координаційні здібності в балістичних рухових діях з акцентом на дальність метання у дітей зі зниженим і збереженим слухом віком 7-16 років, встановлено, що їх результати істотно відрізняються (Р<0,05). Діти першої групи за даними показниками відстають від другої (хлопці - від 25% до 45,8%, дівчата - від 30% до 51,2%). Результати, показані хлопцями і дівчатами зі зниженим слухом віком 7 років, у 2 рази нижчі, ніж у їхніх однолітків із збереженим слухом (Х=6,27м і 11,57м відповідно і Х=4,82м і 8,21м відповідно).

В основному в дітей зі зниженим слухом спостерігається позитивна, однак, менш інтенсивна, порівняно з однолітками зі збереженим слухом, динаміка розвитку вищезазначених здібностей.

Дослідження здібності до динамічної рівноваги в учнів зі зниженим і збереженим слухом віком 7-16 років показало, що серед хлопців ці розбіжності менш виражені (від 3,7% до 13,2%), ніж серед дівчат (від 4,8% до 24,8%) при = 0,05. Слід зазначити, що в дітей зі зниженим слухом молодшого шкільного віку спостерігалася більша кількість втрат рівноваги (від 1 до 3-х сходжень з обмеженої опори, похитування), порівняно з дітьми середнього шкільного віку, а також порівняно з дітьми зі збереженим слухом. До того ж, втрата ними рівноваги відбувалася прямопропорційно збільшенню навантаження на вестибулярний апарат (на другому-четвертому поворотах).

Встановлено, що розвиток даної здібності у всіх обстежених групах відбувається нерівномірно. У молодшому шкільному віці в дітей зі зниженим слухом спостерігається інтенсивний розвиток динамічної рівноваги, у середньому - уповільнення темпу зростання показників, що її характеризують.

Результати досліджень Р.Д. Бабенкової, М.С. Бессарабова, В.А. Какузіна, А.О. Костаняна, В.А. Рябичева та ін., одержані при обстеженні глухих дітей, також засвідчують про нерівномірний характер становлення функції рівноваги. Разом із тим, варто зазначити, що її порушення в дітей зі зниженим слухом менш виражені, ніж у глухих.

Зіставлення показників здібності до ритму в групах дітей зі зниженим і збереженим слухом виявило істотні розбіжності між ними у вихідних даних (tpt, =0,05). Різниця результатів між вищезазначеними групами дітей у хлопців від 7 до 16 років склала від 20% до 31,2%. При цьому хлопці зі збереженим слухом випереджають своїх однолітків зі зниженим слухом у ритмічності рухів.

У дівчат зі зниженим слухом найбільше відставання від їхніх ровесниць зі збереженим слухом у показниках, що характеризують здібність до ритму, спостерігалося в молодшому шкільному віці, що склало від 26% до 34,3%. У середньому шкільному віці різниця результатів між цими групами значно скорочується, однак ще цілком не нівелюється (від 14,5% до 24,1%). Необхідно зазначити, що інтенсивний розвиток здібностей до ритму у дітей зі зниженим слухом відбувається до 11 років.

Отже, результати констатувального експерименту засвідчили, що діти зі зниженим слухом віком 7-16 років значно відстають від своїх однолітків зі збереженим слухом у розвитку кондиційної сфери. Найбільш слабкими ланками її розвитку у дітей першої групи виявилися швидкісні здібності, загальна витривалість і різні їх прояви. Причиною цього є функціональні порушення деяких показників кардіо-респіраторної системи та недостатня тренованість даної здібності.

Недорозвинення координаційної сфери пов'язані з порушеннями вестибулярного апарата дітей зі зниженим слухом, складністю надання дітям своєчасних оперативних підказок, недостатнім накопиченням у них бази рухів і застосуванням спеціальних фізичних вправ.

Найбільший прояв недорозвинення рухової сфери характерний для учнів зі зниженим слухом молодшого шкільного віку. У середньому шкільному віці воно зберігається, але має дещо менший прояв, що вказує на необхідність проведення відповідної корекційно-педагогічної роботи в ці вікові періоди розвитку дитини.

Здійснення цілеспрямованого корекційного впливу на рухову сферу дітей зі зниженим слухом потребує врахування стану їх фізичного здоров'я.

Аналіз спеціальної літератури дозволяє стверджувати про недостатню кількість наукових робіт, в яких подана диференційована оцінка фізичного здоров'я даної типологічної групи дітей за рівнями. Виняток становлять наукові роботи М.І. Букуна. Однак, розроблені ним основні положення та висновки, потребують оновлення та подальшої наукової розробки.

Результати експрес-оцінки рівня фізичного здоров'я дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років свідчать, що у 69,7% хлопців і в 74,8% дівчат було виявлено його низький рівень. Серед учнів масової школи низький рівень спостерігався у 56,9% і у 55% досліджуваних відповідно. Такі результати свідчать про досить низький енергопотенціал біосистеми та наявність в обох групах дітей хронічних захворювань і їх протікання, але до цього процесу більш схильні діти зі зниженим слухом. Середній рівень здоров'я, який дозволяє констатувати низькі функціональні можливості ряду систем організму, відзначався у 30,3% хлопців, у 25,2% дівчат зі зниженим слухом та 34,2% учнів і 31,9% учениць масової школи. Слід зазначити, що серед дітей зі зниженим слухом не виявлено практично здорових, в той час, коли у 8,9% хлопців і 13,1% дівчат із збереженим слухом констатований високий рівень фізичного здоров'я.

Виходячи з зазначеного вище, можна зробити такі висновки: результати педагогічної діагностики рухових здібностей школярів зі зниженим слухом віком 7-16 років вказують на значне відставання цих дітей від однолітків із збереженим слухом, що потребує інтенсивного розвитку їх рухового потенціалу; основне корекційно-розвивальне навантаження повинно припадати на початкову і середню ланку спеціальної середньої освіти дітей зі зниженим слухом і здійснюватися з урахуванням сензитивних періодів розвитку їхньої рухової функції; низький і середній рівні фізичного здоров'я дітей, визначені у результаті проведеного дослідження, вказують на необхідність широкого впровадження засобів фізичної культури в корекційно-педагогічний процес з фізичного виховання даної категорії дітей для його профілактики, відновлення і зміцнення.

У третьому розділі - “Особливості інтеграції рухової та мовленнєвої діяльності дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років у процесі корекції рухової сфери” охарактеризовано специфічні особливості сприймання та засвоєння учнями зі зниженим слухом словесної інформації на заняттях фізичної культури, розкрито зміст роботи з мовленнєвого забезпечення такого роду занять, встановлено, що активізація сенсорного інформаційного комплексу сприяє ефективному опануванню дітьми зі зниженим слухом рухових дій і мовлення.

Опрацюванню окремих аспектів проблеми інтеграції рухової та мовленнєвої діяльності в сурдопедагогіці присвячені наукові роботи Н.Г. Байкіної, О.П. Гозової, В.В. Дзюрича, А.О. Костаняна, Є.З. Яхніної, B. Barth та ін. Разом із тим, всі вони висвітлюють роль слова в організації рухової діяльності глухих школярів. У деяких наукових працях лише вказується на необхідність розвитку мовленнєвої функції дітей і підлітків зі зниженим слухом під час занять фізичною культурою (Колишкін О.В., Коржова А.А., Трофімова Г.В.). Залишаються невирішеними питання взаємодії наочних і словесних форм подачі інформації на заняттях фізичної культури, здійснення оперативного і поточного контролю за руховою діяльністю цих дітей, доцільності застосування специфічних форм мовлення на різних етапах формування рухових навичок. Всі ці аспекти набувають питомої ваги і вимагають глибокого всебічного вивчення та розробки.

Аналіз результатів констатувального експерименту засвідчив, що в дітей зі зниженим слухом спостерігається малий словниковий запас, який не дозволяє їм дати характеристику техніки виконання фізичних вправ, способів пересування, окремих характеристик рухових дій, їх повних назв, вихідних положень тіла й окремих його частин, розкрити значення фізичних вправ для здоров'я людини і розвитку фізичних якостей. Для них характерна також обмеженість ступеня розуміння анатомічних і фізіологічних термінів, організаційно-методичних вказівок щодо техніки виконання фізичних вправ. Ці відомості мінімальні, у кращому випадку мають досить відносний, частковий характер. Разом з тим, 60% дітей зі зниженим слухом віком 7-8 років і 91% учнів віком 9-16 років виявилися більш інформовані про назви найпростішого спортивного інвентарю й устаткування, добре ознайомлені з назвою окремих розділів програми з фізичної культури. Варто зазначити, що рівень знань школярів зі зниженим слухом даної термінологічної групи зростав прямопропорційно віку й мовленнєвому розвитку дітей.

Вивчення процесів сприймання та відтворення дітьми зі зниженим слухом словесної інформації на заняттях фізичної культури дає підстави засвідчити значний прояв їхніх мовних особливостей таких, як: звуження обсягу інформації, що надходить у процесі навчання рухів, зниження швидкості її сприймання та переробки, у більшості випадків її перекручування; обмеження словникового запасу; порушення зв'язку слів у словосполученнях і окремих реченнях, помилки у вимові, заміна одних слів іншими, занадто вузький чи широкий опис спортивної термінології; широке використання специфічних форм мовлення. Такі недоліки мовленнєвої функції мають стійкий характер і зберігаються впродовж усього періоду навчання у спеціальній школі, але найбільший їх прояв у дітей зі зниженим слухом виявляється в молодшому шкільному віці.

Отже, цілком очевидним є те, що терміни та фразеологізми, які використовуються дітьми зі зниженим слухом на заняттях фізичної культури, відрізняються не тільки кількісною недостатністю словника, але й якісною своєрідністю. Для цієї категорії дітей значення нових або рідко вживаних слів може бути недосить точним і диференційованим. Це призводить до нерозуміння або викривленого сприймання інформаційних повідомлень дітьми зі зниженим слухом на заняттях фізичної культури, а як наслідок - до неправильно або неточно організованих рухових дій у відповідності зі створеними про них неправильними смисловими уявленнями. Усе це вказує не тільки на недорозвиток мовлення у цієї категорії дітей, а й на певний рівень можливостей оволодіння ними руховою діяльністю, вимагає застосування у процесі занять фізичною культурою таких організаційно-методичних положень навчання та виховання, які б дозволили їм на неповноцінній сенсорній основі робити системний аналіз і синтез рухових дій і при необхідності здійснювати їх корекцію. Серед них варто виділити: збільшення слухового поля, застосування адаптованого мовлення, забезпечення оптимальної відстані між учителем і учнями, необхідність прийняття вчителем відповідної пози - обличчям до учнів, підтримання дисципліни у процесі занять різними формами фізичної культури, широке та гнучке задіяння всього комплексу передачі інформації з врахуванням наочності; розробка та впровадження мовленнєвого забезпечення занять фізичної культури корекційно-компенсаторної спрямованості з урахуванням особливостей їх психофізичного розвитку.

Корекція і розвиток рухової сфери дітей з порушеннями слуху пов'язані з мовленнєвим забезпеченням. На це вказують наукові праці І.М. Бабія, Н.Г. Байкіної, О.П. Гозової, В.В. Дзюрича, І.В. Ковшової, О.В. Колишкіна, А.О. Костаняна, А.В. Мутьєва та ін. Результати нашого експериментального дослідження доповнюють і розширюють уявлення про його значущість у корекційно-педагогічній роботі з фізичного виховання дітей зі зниженим слухом.

У процесі дослідження встановлено, що недостатнє мовленнєве забезпечення педагогічного процесу з фізичного виховання учнів зі зниженим слухом значно знижує його ефективність, призводить до механічного наслідування рухів, уповільненої динаміки формування знань, рухових умінь і навичок, негативно позначається на якості процесу корекції рухової сфери.

Спираючись на дані наукових досліджень нами було розроблено і впроваджено мовленнєве забезпечення позакласних занять з фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості. Зміст мовленнєвого матеріалу (слова, словосполучення, фразеологізми) визначався змістом занять, рівнем мовленнєвого розвитку дітей зі зниженим слухом і передбачав засвоєння назв вправ, вихідних положень, характеристик рухів, техніки виконання фізичних вправ, прийомів самооцінки правильності виконання рухів, вимог до правильної постави та дихання, напрямків рухів, способів пересування тощо. Для забезпечення усвідомленого виконання фізичних вправ, засвоєння необхідної спортивної термінології передбачалося: формування адекватних образних уявлень про нову рухову дію на основі створення її зорового та рухового образу; виділення найбільш значущої інформації й абстрагування від другорядної; застосування навчальних карток, що містили назви фізичних вправ, їх графічне зображення, організаційно-методичні вказівки, схеми пересувань; встановлення конкретної послідовності рухових дій; повторення раніше вивченого практичного матеріалу та співвідношення його з відповідним мовленнєвим; синтезування змісту рухової діяльності.

Проведені педагогічні спостереження показали, що мовленнєва діяльність на заняттях фізичної культури допомагає дітям зі зниженим слухом розрізняти та відчувати характер рухів, сформувати знання стосовно сфери рухової діяльності, які дозволяють їм доцільно планувати рухові дії, здійснювати їх аналіз і корекцію, оцінювати ефективність своїх дій і дій товаришів.

Зниження слуху і пов'язані з ним особливості розвитку словесного мовлення призводять до того, що особливого значення для дітей зі зниженим слухом другого відділення набувають специфічні форми мовлення (дактиль, кальковане жестове мовлення). На початковому етапі опанування рухів ці форми мовлення вкрай необхідні, особливо в молодшому шкільному віці. У міру засвоєння дітьми зі зниженим слухом знань про виконання рухових дій усне мовлення поступово витісняло кальковану жестову і дактильну форми і було провідним у навчанні.

Отже, внаслідок проведення формувального експерименту встановлено, що корекція рухової сфери дітей зі зниженим слухом під час організованої рухової діяльності повинна здійснюватися завдяки широкому варіативному застосуванню вербальних і невербальних форм спілкування між педагогом і учнями, дотримання принципу їх комплексного використання при домінуючій ролі усного мовлення. Характер, обсяг і форма мовленнєвих повідомлень про рухову діяльность повинні визначатися рівнем мовленнєвого розвитку дітей зі зниженим слухом, цільовим призначенням інформації, етапом формування рухових дій і видом контролю.

Створення більш повного й виразного уявлення про рухові дії в дітей зі зниженим слухом шляхом широкого залучення сенсорного інформаційного комплексу дозволяє активізувати компенсаторні механізми, що сприяє успішній корекції їх рухової сфери, позитивно позначається на швидкості формування знань, рухових умінь і навичок, розвитку рухового потенціалу в цілому.

У четвертому розділі - “Теоретико-методичні основи моделі та технології корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років засобами фізичного виховання” висвітлено теоретичні засади моделі занять фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості; подано програмне та організаційно-методичне забезпечення цих занять, корекційно-педагогічна технологія та окремі методики навчання дітей зі зниженим слухом рухових дій; розкрито особливості комплексного застосування словесних, наочних і практичних компонентів впливу на рухову сферу даного контингенту дітей на різних етапах корекції та формування рухів; здійснено верифікацію отриманих ефектів наукового пошуку.

Корекційно-педагогічний процес з фізичного виховання в експериментальних групах будувався за системою загальних і спеціальних дидактичних принципів: науковості, свідомості й активності, поступовості та послідовності, а також діагностування, диференціації й індивидуалізації, компенсаторно-корекційної спрямованості навчання, максимально можливого використання збережених аналізаторних систем, оптимальності й варіативності педагогічних впливів. Для підвищення ефективності цілеспрямованого педагогічного впливу на рухову сферу дітей зі зниженим слухом всі компоненти навчального процесу (завдання, зміст, методи, форми) проектувалися з урахуванням їх реальних навчальних можливостей.

Ефективність взаємодії учнів зі зниженим слухом і педагога під час проведення організованої рухової діяльності забезпечувалася: спрямованістю корекційно-педагогічного процесу на корекцію рухової сфери та формування її механізмів; зовнішнім і внутрішнім керуванням цього процесу; наявністю й реалізацією адекватних педагогічних умов і передумов корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання; створенням навчально-методичного комплексу компонентів впливу на їхню моторну функцію.

Під час проведення формувального експерименту діти зі зниженим слухом експериментальної групи займалися фізичною культурою згідно з розробленою нами програмою занять компенсаторно-корекційної спрямованості. Діти контрольних груп (зі зниженим і збереженим слухом) навчалися за загальноприйнятими програмами для спеціальної та масової школи. Експериментальна програма була складена з урахуванням психофізичних закономірностей розвитку дітей зі зниженим слухом, недоліків їх рухової сфери, а також сучасних тенденцій розвитку оздоровчих форм занять фізичною культурою. Вона передбачала вивчення теоретичних відомостей (розділ “Основи знань”), практичних завдань (розділ “Навички й уміння”), засвоєння спеціальних термінів і фразеологізмів (розліл “Мовленнєве забезпечення занять”). Практичний розділ цієї програми складався з чотирьох блоків (аеробіка з предметами та без предметів, ігрові завдання й естафети, вправи для формування, зміцнення і вдосконалення правильної постави та статико-динамічні вправи), які становили основний арсенал засобів рухової корекції та розвитку дітей зі зниженим слухом. На ці блоки нанизувалися окремі форми організаційного та методичного забезпечення для вирішення загальних і спеціальних завдань фізичного виховання даної категорії дітей.

До особливостей розробленої програми варто віднести: розмаїття засобів фізкультурної діяльності та знань про неї, що окреслюються ціннісними орієнтаціями на здоров'я і гарну фізичну підготовленість, на формування здатності дітей зі зниженим слухом до керування своїми рухами й оволодіння різними руховими вміннями і навичками, на корекцію рухових недоліків і розвиток емоційної сфери, а також підготовку до трудової діяльності, соціальної адаптації й інтеграції дітей зі зниженим слухом в активне життя суспільства; вперше в шкільну практику роботи з учнями зі зниженим слухом впроваджена система вправ з аеробіки та її різновидів у комплексі з ігровими завданнями й естафетами, спеціальними вправами на формування зміцнення й збереження правильної постави та вправами статико-динамічного характеру, що складають єдиний структурний комплекс завдань, включених у зміст кожного із занять; з урахуванням специфіки вади слуху розроблене мовленнєве забезпечення занять фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості, яке розглядалося як допоміжне на шляху подолання відставання в руховому, мовленнєвому і психічному розвитку цих дітей; можливість використання змісту програмового матеріалу як у цілісному, так і в частковому варіанті, у залежності від кількості годин, що виділяються на позакласну чи факультативну роботу з фізичного виховання, підготовленості вчителя або тренера до реалізації даної програми, а також швидкості засвоєння програмового матеріалу учнями зі зниженим слухом.

Основою науково обґрунтованого підходу до формування системи управління організованою руховою діяльністю дітей зі зниженим слухом виступала модель процесу корекційного навчання цих дітей рухових дій (рис. 2).

Технологічною основою фізкультурного навчання та виховання дітей зі зниженим слухом виступав діяльнісний підхід.

На початковому етапі навчання рухових дій забезпечувалася попередня корекція рухів. Діяльність педагога спрямовувалася на створення адекватного уявлення учнів зі зниженим слухом про сутність рухового завдання і способи його вирішення на основі зорового, смислового та рухового образів шляхом активізації сенсорного інформаційного комплексу та застосування різних форм мовлення (усного, писемного). Основним методом навчання рухів на цьому етапі був інформативний метод.

На етапі деталізованого розучування рухових дій здійснювалася їх основна корекція. Результати виконавчої частини рухів коригувалися шляхом надання дітям організаційно-методичних вказівок, виправленя загальних та індивідуальних помилок до і після практичного виконання ними рухових завдань. Ефективність цього процесу досягалася також завдяки широкому розмаїттю рухової діяльності на заняттях фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості, введення у практику різних видів вправ для створення у дітей зі зниженим слухом ґрунтовної рухової бази, а також застосування різних поєднань загальних і спеціальних прийомів та методів навчання. Активізації компенсаторних механізмів, підвищенню емоційного фону занять фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості, інтересу дітей зі зниженим слухом до них срияли музичний супровід фізичних вправ, застосування різноманітного спортивного інвентарю та високоемоційних видів фізичних вправ (аеробіки, ігрових завдань і естафет). Основними методами навчання рухів на цьому етапі були визнані ігровий, змагальний, інтерактивний, контролю та взаємоконтролю.

Третій етап навчання (закріплення та вдосконалення рухових дій) був завершальним у корекціїі рухів дітей зі зниженим слухом і вирішував завдання рухового розвитку, формування у них умінь і навичок самостійної роботи.

Широкого використання на цьому етапі знайшли методи проблемного навчання, оцінювання та взаємооцінювання, ігровий, змагальний і розвитку творчих здібностей.

Кожен із етапів корекційного навчання рухів послідовно вирішував завдання превентивної, компенсаторно-корекційної та корекційно-розвивальної спрямованості.

Рис. 2. Модель процесу корекційного навчання рухових дій дітей зі зниженим слухом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Узагальнення результатів формувального експерименту показало, що методика навчання руховових дій дітей зі зниженим слухом повинна суттєво відрізнятися від методики навчання дітей зі збереженим слухом і враховувати кількісні й якісні характеристики розвитку рухової сфери. Необхідність вирішення коригувальних завдань, врахування психофізичних особливостей дітей зі зниженим слухом, наявність недоліків їх моторної функції, застосування специфічних способів передачі інформації - усе це вказує на те, що це повинна бути якісно інша рухова активність дітей. Вона вимагає від педагога більшої емоційності, конкретної послідовності і спланованості навчання; адаптованого мовлення; введення в заняття різноманітних видів вправ задля забезпечення широкої бази рухових дій; уміння комбінувати та застосовувати в роботі різні прийоми, загальні і спеціальні методи навчання, які б забезпечили опору на збережені аналізатори й полісенсорне навчання в цілому; посилення та гуманізації контролю за виконанням рухових дій на підставі загальної та індивідуальної корекції помилок; творчого та наукового пошуку ефективних шляхів впливу на рухову сферу даного контингенту дітей.

Аналіз результатів науково-дослідної роботи засвідчив ефективність розроблених нами теоретико-методичних положень щодо корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років засобами фізичного виховання. Порівняння показників розвитку рухових здібностей цих дітей в експериментальних і контрольних групах дозволило встановити істотні розбіжності між ними на користь перших.

Так покращення результатів швидкісно-силових здібностей в експериментальних групах хлопців і дівчат зі зниженим слухом складало від 5,2% до 34,2% і від 10,1% до 28,4% відповідно та характеризувалося достовірною зміною (tp t; Р0,01). У контрольних групах дітей зі зниженим слухом покращення результатів, порівняно з їхніми однолітками експериментальних груп, було не настільки значним. Різниця в результатах між розглянутими групами в молодшому шкільному віці склала від 6,3% до 27,9%, у середньому шкільному віці - від 2,9% до 12,9% на користь експериментальних груп.

Аналіз показників розвитку швидкісних здібностей хлопців зі зниженим слухом експериментальних і контрольних груп за період проведення формувального та констатувального експериментів вказує на розбіжності між ними від 4,7% до 11%. При цьому в усіх експериментальних групах хлопців і дівчат зі зниженим слухом спостерігалося істотне покращення результатів (Р<0,01), порівняно з вихідними даними, що склало від 4,8% до 19,9% і від 8,1% до 16,4% відповідно. У контрольних групах дітей зі зниженим слухом у 90% випадків відзначалася лише тенденція до росту результатів досліджуваних показників.

Збільшення абсолютних показників силової витривалості у хлопців зі зниженим слухом експериментальних груп у віці 7-16 років склало від 9,2% до 27%, у дівчат - від 9,4% до 31,7% відповідно. У контрольних групах воно було значно меншим і становило від 1,8% до 14,7% у хлопців і від 2,9% до 14,9% в дівчат. Отже, діти експериментальних груп випередили своїх однолітків контрольних груп за даними показниками майже в два рази.

Після проведення формувального експерименту у хлопців і дівчат експериментальних груп спостерігалося істотне збільшення абсолютних показників загальної витривалості (від 10,5% до 21,5% і від 8,6% до 18,8% відповідно). У контрольних групах дітей зі зниженим слухом воно було менш вираженим і в більшості випадків несуттєвим (від 3,9% до 11,8% і від 0,7% до 9,4% відповідно), що свідчить лише про тенденцію до покращення результатів.

У хлопців зі зниженим слухом контрольних груп зростання абсолютних показників сили кисті за час проведення констатувального експерименту склало від 7% до 18,4%; в їхніх однолітків експериментальних груп - від 12% до 32,8%, у дівчат - від 2,2% до 42,2% та від 9,5% до 51,7% відповідно. При цьому, за період проведення формувального експерименту 16-літнім хлопцям зі зниженим слухом експериментальної групи вдалося наблизитися до результатів їхніх однолітків із збереженим слухом, у той час як хлопці контрольної групи продовжували відставати від них на вірогідно значиму величину (Р<0,05), що склало 15,1%. Дівчатам обох груп у 15 років вдалося подолати розбіжності в результатах між ними і їх ровесницями зі збереженим слухом (Х=27 кг, 28,5 кг і 26,2 кг відповідно).

Результати формувального експерименту свідчать про значне поліпшення абсолютних показників гнучкості в експериментальних групах хлопців зі зниженим слухом, що становило від 15,4% до 84,2%. У контрольних групах хлопців зі зниженим слухом воно було у 2 рази меншим. У 15-16 років хлопці зі зниженим слухом наздогнали своїх однолітків із збереженим слухом в абсолютних показниках розвитку гнучкості (у 15 років - Х=13,33 см і Х=13,47 см відповідно; у 16 років - Х=12,50 см і Х=11,58 см відповідно). Досить інтенсивне зростання абсолютних показників гнучкості спостерігалося в дівчат зі зниженим слухом експериментальних груп у середньому шкільному віці (36,2%), яке дозволило їм практично подолати розбіжності з їхніми ровесницями зі збереженим слухом, у той час як такі зберігалися в контрольних групах школярок зі зниженим слухом.

Дослідження координаційних здібностей у стрибкових вправах у дітей зі зниженим слухом експериментальних і контрольних груп після проведення експерименту показало, що покращення результатів у перших мало місце у 100% випадків (Р<0,01), у других - у 25% випадків (Р<0,05). У середньому хлопці та дівчата зі зниженим слухом експериментальних груп обігнали своїх однолітків контрольних груп в абсолютних показниках координаційних здібностей у стрибкових вправах на 26,1% і 20,7% відповідно. Найбільше покращення середніх величин в обох групах було виявлено у молодшому шкільному віці. В експериментальних групах воно склало від 9,7% до 56,3% у хлопців і від 30,6% до 51,2% у дівчат, у контрольних - від 2,5% до 19,8% і від 14,9% до 19,1% відповідно.

Відповідно до результатів формувального експерименту в хлопців і дівчат зі зниженим слухом експериментальних груп спостерігалося істотне збільшення абсолютних показників координаційних здібностей у циклічних локомоціях, яке склало від 9,4% до 17,5% і від 9% до 18,7% відповідно (tpt, при =0,01). У контрольних групах достовірні зміни результатів були незначними (від 3,2% до 9% у хлопців і від 1,9% до 8,9% у дівчат). Незважаючи на значне покращення результатів координаційних здібностей у циклічних локомоціях в експериментальних групах дітей зі зниженим слухом, слід зазначити, що у 16 років розбіжність між ними і дітьми зі збереженим слухом все ж таки зберігалася, але вона була значно менша, порівняно з їх однолітками контрольної групи.

Найбільш суттєві зміни за період навчання відбулися в експериментальних групах дітей зі зниженим слухом в абсолютних показниках координаційних здібностей у спортивно-ігрових рухових діях, порівняно з контрольними групами (у хлопців приріст результатів складав від 15,3% до 35,4% і від 0,3% до 11,9% відповідно; у дівчат від 16,4% до 24,6% і від 5,5% до 17,1% відповідно). При цьому значні позитивні зміни результатів в обох групах спостерігався в молодшому шкільному віці та в 15-16 років.

Результати формувального експерименту показали, що в дітей зі зниженим слухом експериментальних груп у 90% випадків спостерігалися позитивні зміни абсолютних показників координаційних здібностей у балістичних рухових діях з акцентом на дальність метання (Р0,05). Покращення результатів в експериментальних групах хлопців і дівчат зі зниженим слухом склало від 15,2% до 45% і від 23,3% до 50,1% відповідно. У контрольних групах дітей зі зниженим слухом з віком збільшення даних показників відбувалося менш інтенсивно (у хлопців зміни склали від 3% до 25,1%, у дівчат - від 6,7% до 21%, Р0,05). Дані результати тестування свідчать про більшу ефективність корекційного навчання рухових дій в експериментальних групах дітей зі зниженим слухом, порівняно з контрольними.

Порівняння показників здібності до динамічної рівноваги після проведення формувального експерименту дозволяє стверджувати про відставання дітей зі зниженим слухом від своїх однолітків на вірогідно значиму величину (Р<0,05; Р<0,01). При цьому в експериментальних групах дітей кількість втрат рівноваги знизилася на 24,8%, у контрольних групах - на 11%.

Темпи покращення результатів в експериментальних групах хлопців і дівчат зі зниженим слухом віком 7-16 років були більш виражені, порівняно з контрольними групами їхніх однолітків, які відносяться до цієї ж типологічної групи (від 9,3% до 20,1% і від 3,4% до 10,1% відповідно; від 14,5% до 25,5% і від 1% до 9,4% відповідно). Слід зазначити, що дівчатам зі зниженим слухом експериментальної групи у 16 років вдалося досягти результатів їхніх ровесниць із збереженим слухом, в той час як у контрольній групі їх одноліток розбіжності результатів продовжували залишатися дуже значними і складали 22,9% (Р<0,05).

Аналізуючи результати формувального експерименту, варто зазначити, що в усіх експериментальних групах школярів зі зниженим слухом віком 7-16 років констатовано істотні зміни абсолютних показників здібності до ритму (Р<0,01). Поліпшення даних показників в експериментальних групах хлопців і дівчат склало від 12,3% до 28,9% і від 10,8% до 25,5% відповідно. У контрольних групах цих дітей воно було менш вираженим (від 1,9% до 17,9% у хлопців і від 2,7% до 9,4% у дівчат, Р<0,05). Значне покращення абсолютних показників здібності до ритму в дітей зі зниженим слухом було відзначено у середньому шкільному віці. Це можна пов'язати з роботою щодо розвитку слухового сприймання у цих дітей, яка відіграє важливу роль у формуванні ритмізації рухових дій, а також з позитивним впливом педагогічного фактора на розвиток вищезазначених здібностей.

Таким чином, результати проведенного дослідження засвідчують, що застосування у практиці роботи спеціальних шкіл розроблених нами теоретико-методичних положень і рекомендацій щодо корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання дозволяє активізувати компенсаторні механізми, мобілізує резервні рухові можливості організму дитей, підвищує компетентність виконання ними рухових дій, сприяє прискоренню формування знань, умінь і навичок, збагаченню рухового та словникового запасу, дозволяє усунути недоліки їх рухової сфери, нівелювати або згладити різницю в показниках рухового розвитку між ними й дітьми зі збереженим слухом. Все це вказує на ефективність запропонованої нами системи педагогічних інновацій.

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено проблему корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років засобами фізичного виховання. Теоретичне вивчення цієї проблеми засвідчує її актуальність і нерозробленість у сурдопедагогічній теорії і практиці. У спеціальній літературі недостатньо висвітлені аспекти: рухового розвитку дітей зі зниженим слухом молодшого і середнього шкільного віку та його особливості; інтеграції рухової та мовленнєвої діяльності в корекційно-педагогічному процесі з фізичного виховання цих дітей; не визначено фактори, що лімітують розвиток їх рухових дій; відсутня модель і методика корекції рухової сфери школярів із недорозвиненням слухової функції; не розроблено організаційно-педагогічні умови цього процесу. Основною причиною низької ефективності корекційно-педагогічної роботи з фізичного виховання дітей зі зниженим слухом у спеціальних навчальних закладах є недостатнє наукове обґрунтування змісту і технологій навчання рухових дій.

Проведене дослідження значною мірою доповнює, розширює й одночасно конкретизує основні теоретичні та методичні положення спеціальної педагогіки, спрямовано на підвищення ефективності компенсаторно-корекційного та розвивального впливу фізичних вправ на рухову сферу даного контингенту дітей, дозволяє виявити потенційні можливості їх рухового розвитку, сприяє раціональній побудові процесу фізичного виховання дітей зі зниженим слухом, що забезпечує їм успішну адаптацію до навчальної, побутової, спортивної та професійно-трудової діяльності, підготовку до життя в суспільстві.

Результати констатувального експерименту показали, що в дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років розвиток рухової сфери відбувається повільніше, порівняно з їхніми однолітками зі збереженим слухом. Слухова недостатність і зумовлені нею подальші відхилення в розвитку негативно позначаються на оволодінні ними знаннями, руховими вміннями і навичками, на розвитку рухових здібностей, призводять до відставання у формуванні рухів у середньому на 1-2 роки, порівняно з їх ровесниками зі збереженим слухом.

Відставання дітей зі зниженим слухом від їхніх однолітків зі збереженим слухом у розвитку швидкісно-силових здібностей склало 24,9%; швидкості - 26,9%; силової витривалості - 21,7%; загальної витривалості - 31%; гнучкості хребетного стовпа - 14,9%; сили кисті - 7,3%; у координаційних здібностях у стрибкових вправах - 34,6%; у циклічних локомоціях - 23,4%; у спортивно-ігрових рухових діях - 29%; у метальних рухових діях з установкою на дальність метання - 37,6%; у здібності до динамічної рівноваги - 17,9%; до ритму - 20,8%.

Значна різниця в результатах проведених рухових тестів між учнями спеціальних шкіл для дітей зі зниженим слухом і масових шкіл, що була зафіксована в молодшому шкільному віці, продовжує зберігатися й у середньому шкільному віці, хоча і піддана деяким коливанням, що пов'язані з морфофункціональними перебудовами організму в період статевого розвитку, а також з впливом педагогічного фактора.

На підставі аналізу результатів констатувального зрізу дослідження визначено, що найбільш слабкими ланками розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом виявлися різні форми проявів координації рухів і швидкості, що пов'язані зі складністю швидкого повноцінного сприймання різного роду вербальної інформації з боку учнів і неможливістю організації оперативного контролю з боку педагога, а також витривалості, прояв якої здебільшого залежить від стану кардіо-респіраторної системи дітей зі зниженим слухом, що характеризується в більшості випадків функціональними порушеннями.

Особливості розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом зумовлені такими факторами: зниженням слуху, недостатнім розвитком мовлення і пізнавальних процесів, порушенням функціональної діяльності вестибулярного апарата, серцево-судинної та дихальної систем, зниженням рухової активності цих дітей; несвоєчасністю виявлення вади слуху та впровадження психолого-медико-педагогічної допомоги, недостатньою корекційною спрямованістю організації їх рухової діяльності.

Результати формувального експерименту довели, що розвиток рухової сфери дітей зі зниженим слухом потребує цілеспрямованого корекційно-педагогічного впливу.

Недостатнє мовленнєве забезпечення корекційно-педагогічного процесу з фізичного виховання, обмежений словниковий запас спортивної термінології в дітей зі зниженим слухом значно знижують його ефективність. Словникова робота на заняттях фізичної культури сприяє формуванню смислового компоненту рухових дій школярів зі зниженим слухом, накопиченню та збагаченню словникового запасу, а також розвитку їх мовленнєвої функції в цілому. Однак рухова діяльність на заняттях фізичної культури з учнями зі зниженим слухом повинна бути основною, а мовленнєва - додатковою.

Визначено, що основними умовами передачі та успішного засвоєння школярами зі зниженим слухом словесних інформаційних повідомлень на заняттях фізичної культури є: їх тісний зв'язок зі змістом занять; широка варіативність форм мовлення у процесі їх корекційного навчання та застосування різних способів словесних повідомлень; різноманітні поєднання словесних, наочних і практичних компонентів впливу на рухову сферу даного контингенту дітей (їх комплексний характер); використання адаптованого мовлення вчителя відповідно до рівня мовленнєвого розвитку дітей зі зниженим слухом; максимально можливе переведення оперативної словесної інформації в розряд неоперативної; необхідність неодноразових повторювань слів і словосполучень, що належать до основної термінологічної групи.

Одержані результати дослідження дали змогу з'ясувати, що активізація сенсорно-інформаційного комплексу на основі використання збережених функцій і залишкового слуху дозволяє забезпечити процес формування “обхідних шляхів”, завдяки яким здійснюється заміна (компенсація) недорозвинених, порушених функцій у дітей зі зниженим слухом. Створення більш повного і виразного уявлення про рухові дії на полісенсорній основі (зоровий, смисловий, кінестетичний образи) сприяє активізації компенсаторних механізмів, корекції та розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом.

Широке використання наочності в поєднанні із словесною інформацією, підкріпленою загальноприйнятими (усне та писемне мовлення), а для другого відділення й специфічними (дактиль, кальковане жестове мовлення) формами мовлення на заняттях фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості, сприяє становленню в дітей зі зниженим слухом усвідомленої рухової діяльності та здійснює ефективну корекцію недоліків їхньої рухової сфери. Структура поєднання наочних і словесних компонентів інформації залежить від етапу засвоєння рухів, їх цільового призначення і конкретного завдання щодо вивчення будь-якої рухової дії.

7. Розроблена та апробована модель корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом виступала основою науково обґрунтованого підходу до формування системи управління руховою діяльністю даного контингенту дітей. У структурі моделі було виділено з'язок її структурних елементів: завдань і етапів навчання рухових дій, спрямованості й етапів їх корекції, системи управління рухами, які виступали системоутворювальними складовими корекційно-педагогічного процесу фізичного виховання дітей зі зниженим слухом.

В результаті проведення дослідження з'ясовано, що ефективну корекцію рухової сфери дітей зі зниженим слухом забезпечують такі педагогічні умови: активне використання збережених аналізаторів і залишкового слуху у процесі компенсаторно-корекційного впливу та його здійснення на полісенсорній основі; поетапна корекція й послідовне оволодіння руховими діями; використання музики та різного роду сигналів для активізації компенсаторно-корекційних впливів на рухову й емоційну сфери дітей зі зниженим слухом; створення і поширення бази рухів; інтегроване поєднання різних видів фізичних вправ в єдиний компенсаторно-корекційний комплекс і забезпечення системного характеру занять фізичної культури; організація усвідомленої рухової діяльності на заняттях фізичної культури; розробка мовленнєвого забезпечення цих занять, широке використання різних форм мовлення в навчанні; комплексне поєднання наочних, словесних і практичних компонентів навчання рухових дій, їх широка варіативність; застосування диференційованого й індивідуального підходу в навчанні; створення системи керування рухових дій.

8. Унаслідок проведення науково-дослідної роботи встановлено, що розроблена й апробована впродовж експерименту програма позакласних занять з фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості для дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років є ефективною. Цілеспрямовані фізичні вправи комплексного характеру (комплекси аеробіки з предметами і без предметів, степ-джогінг, ігрові завдання й естафети), а також вправи для формування, збереження і зміцнення правильної постави та статико-динамічні вправи, поєднані в єдиний структурний комплекс, забезпечують успішну корекційно-розвивальну роботу з цими дітьми. Її широке впровадження у практику фізичного виховання даного контингенту дітей сприяє створенню і розширенню бази рухів, що відіграє важливу роль в опануванні ними нових рухових дій і професійно-трудових операцій.

9. Результати дослідження довели, що різноманітні рухові здібності школярів зі зниженим слухом піддаються успішному розвитку як у молодшому, так і середньому шкільному віці.

Порівняння результатів формувального і констатувального експериментів показало, що позитивні зміни показників рухового розвитку дітей зі зниженим слухом в експериментальній групі були більш вираженими, ніж у контрольній. Учні першої групи випередили учнів другої групи за такими показниками: швидкісно-силові - на 11,7%; силова витривалість - на 8,4%; швидкість - на 7,3%; загальна витривалість - на 7,9%; гнучкість - на 17,5%; координаційні здібності: у стрибкових вправах - на 22,9%; у циклічних локомоціях - на 8,1%; у спортивно-ігровій руховій діяльності - на 12,8%; у балістичних рухових діях з акцентом на дальність метання - на 21,1%; у здібності до динамічної рівноваги - на 8,8% ; до ритму - на 11,9%.

Реалізація рухових завдань здійснювалася на основі алгоритмізації рухових дій, яка передбачала поступове збільшення їх складності до міри бажаного результату, що забезпечило втілення принципу поступовості й адекватності педагогічних впливів, відповідності рухових завдань психофізичним і руховим можливостям дітей зі зниженим слухом.

10. Суттєве покращення абсолютних показників рухових здібностей дітей зі зниженим слухом в експериментальних групах, зафіксоване після проведення формувального експерименту, випередження ними школярів контрольних груп на вірогідно значиму величину, згладжування розбіжностей (у деяких випадках їхнє подолання) у показниках розвитку рухової сфери між учнями експериментальних груп і їхніми однолітками із збереженим слухом вказують на ефективність розроблених нами теоретико-методичних положень і рекомендацій щодо корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання, а також на значні можливості цих дітей у розвитку їхнього рухового потенціалу.

Результати дисертаційної роботи, розроблені теоретичні, методичні та педагогічні положення стосовно корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом, а також програмове та організаційно-методичне забезпечення занять фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості можуть бути застосовані у практиці фізичного виховання спеціальних навчальних закладів і центрів інвалідного спорту (на допомогу спеціалістам адаптивної фізичної культури та спорту, сурдопедагогам, дефектологам).

Дослідження не вичерпало всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективи подальшого наукового пошуку можливі щодо питань, пов'язаних із поурочною системою фізичного виховання у спеціальних школах для даного контингенту дітей, виробленням критеріїв оцінки їхніх рухових дій і рівнів рухової підготовленості.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Монографії

1. ЛяховаІ.М. Корекційно-педагогічні основи фізичного виховання дітей зі зниженим слухом (теоретико-методичний аспект): Монографія. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2005. - 506 с.

2. Статті у наукових фахових виданнях

3. Ляхова І.М. Корекція відчуття ритму слабочуючих дітей віком 7-9 років засобами ритмічної гімнастики та естафетних ігор // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. - Київ-Запоріжжя, 2001. - Вип. 20. - С. 272-276.

4. Ляхова І.М. Корекція просторової точності рухів слабочуючих школярів 10-12 років // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. - Київ-Запоріжжя, 2001. - Вип. 21. - С. 318-322.