Система морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Галичини (1850–1900 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

УДК 37.034(477)

Система морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Галичини (1850 - 1900 рр.)

Спеціальність 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Яковишин Руслан Ярославович

Івано-Франківськ 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Тернопільському експериментальному інституті педагогічної освіти, Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться “27” травня 2005 року о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.01 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57, конференц-зала

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57).

Автореферат розісланий “26” квітня 2005 р.

український виховання галичина школа

АНОТАЦІЇ

Яковишин Р. Я. Система морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Галичини (1850-1900 рр.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2004.

Дисертацію присвячено історико-педагогічному аналізу системи морального виховання учнів шкіл Галичини у другій половині ХІХ століття.

У роботі представлено історичні, соціокультурні та духовні передумови становлення і розвитку українського шкільництва галицького краю. Охарактеризовано освітню діяльність вітчизняних культурно-освітніх та громадських (створення українських приватних навчально-освітніх закладів та проведення ними різноманітних курсів та ін.), добродійних товариств (організація театральних постановок, вечорниць, створення “бурс” для бідних дітей, акумулювання коштів для допомоги обездоленим та ін.), позашкільних закладів (виникнення додаткових форм організації праці навчально-виховного спрямування: “педагогічних кружків”, “самоосвітніх гуртків”, “недільної науки”, “вакаційних осель” та ін.), церкви (проведення “релігійних практик”, розповсюдження релігійної літератури, надання незаможним родинам матеріальної та моральної допомоги та ін.) щодо виховання учнівської молоді на засадах християнських цінностей. Обґрунтовано зміст, форми, методи і засоби морального виховання, а також розробку українськими та зарубіжними педагогами теоретичних засад організації навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі.

Основні результати, положення й висновки дослідження можуть бути використані науковцями, викладачами і студентами вищих навчальних закладів, а також у процесі підготовки підручників та методичних посібників.

Ключові слова: моральне виховання, навчально-виховний процес, культурно-освітні товариства, позашкільні заклади, “вакаційні оселі”, церква.

Яковишин Р. Я. Система нравственного воспитания учащихся общеобразовательных школ Галичины (1850-1900 гг.) - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2004.

Диссертация посвящена историко-педагогическому анализу системы нравственного воспитания учащихся школ Галичины во второй половине ХІХ века.

В работе проанализированы исторические, социокультурные и духовные предпосылки становления и развития национальной системы воспитания. Отражена образовательная деятельность отечественных культурно-просветительских, общественных и благотворительных обществ, внешкольных заведений, церкви по воспитанию школьной молодежи на основах христианских ценностей. Научно обосновано содержание, формы, методы и средства нравственного воспитания, а также разработка украинскими и зарубежными педагогами теоретических основ организации учебно-воспитательного процесса в общеобразовательной школе.

В первом разделе - “Теоретические основы нравственного воспитания учащейся молодежи” - проанализированы культурно-образовательные и духовные предпосылки становления и развития украинской педагогической науки в целом, и в частности - её терминологической базы в контексте вопросов воспитания.

Отражена разработка отечественными и зарубежными педагогами теоретических основ нравственного воспитания. Проанализировано использование разнообразных форм и методов благотворительной деятельности церкви в контексте системного подхода к процессу духовного становления ученической молодежи (на основах христианских ценностей).

Во второй половине ХІХ века формируется понятие “нравственно-религиозное воспитание”, что объясняет факт непосредственного влияния церкви и ее учреждений на учебно-воспитательный процесс в образовательных заведениях.

Во втором разделе - “Педагогическое руководство нравственным воспитанием учащихся в школах Галичины” - на основании характеристики исторического развития педагогического образования в Галичине на протяжении исследуемого периода представлен анализ условий формирования теоретических основ организации воспитательного процесса, определены основные тенденции совершенствования содержания образования и форм воспитательной деятельности, связанной с нравственным воспитанием учащихся в педагогических заведениях народного образования. В разделе обоснованы теоретические основы формирования профессионального становления учителей, а также раскрыты особенности их подготовки к руководству процессом нравственного воспитания школьной молодежи.

Одним из главных источников, который способствовал нравственному становлению будущих учителей Галичины, были учебники, обзор которых даёт возможность констатировать их недостаточное количество, несовершенство содержания и нехватку средств на их издание, что спровоцировало низкий уровень преподавания в учебных заведениях Галичины.

В третьем разделе - “Организация нравственного воспитания учащихся в деятельности внешкольных заведений Галичины” - исследованы формы учебно-воспитательной работы, которые использовались в деятельности украинских культурно-просветительских, общественных и благотворительных обществ, а также внешкольных заведений региона.

Анализ периодических изданий и архивных источников исследуемого периода свидетельствует о том, что украинская педагогическая и научная элита пришла к выводу о недостаточности методов воспитательного влияния на учащихся, которые использовала школа второй половины ХІХ века. Поэтому возникали такие дополнительные формы учебно-воспитательной работы, как “педагогические кружки”, “вакацийни осели”, “читальни”, “библиотеки”, “воскресные школы”, сельские и молодежные общины.

Безусловным положительным моментом подобных форм учебно-воспитательной деятельности педагогов Галичины была ее направленность на усовершенствование в процессе своей деятельности умений и навыков, имеющих непосредственную связь с будущими жизненными реалиями молодежи второй половины ХІХ века.

Основные результаты, положения и выводы исследования могут быть использованы учеными, преподавателями и студентами высших учебных заведений, а также в процессе подготовки учебников и методических пособий.

Ключевые слова: нравственное воспитание, учебно-воспитательный процесс, культурно-просветительские общества, внешкольные заведения, “вакацийни осели”, церковь.

Yakovyshyn R.Y. The system of moral upbringing of pupils of general education schools of Halychyna (1850-1900). - Manuscript.

A dissertation for a Candidate's degree in Pedagogical Science by speciality 13.00.01 - General Pedagogics and History of Pedagogics. -Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk, 2004.

The dissertation is dedicated to a historical and pedagogical analysis of the systemic approach to the process of moral upbringing of pupils of Halychyna schools in the second half of the 19th century.

In the work historical, socio-cultural and moral pre-conditions of the formation and development of Ukrainian schooling of our region are analyzed. The educational activity of home cultural and educational, public and virtuous societies, out-of-school organizations, the church in regard to upbringing of school youth on the strength of Christian values have been interpreted. The content, forms, methods and means of moral upbringing and, besides, the elaboration of theoretical principles of the organization of the educational and upbringing process in the general education school by Ukrainian and foreign teachers have scientifically been motivated. The main results, principles and conclusions of the research can be used by scholars, teachers and students of higher schools as well as in the course of preparing textbooks and manuals of methodics.

Key words: moral upbringing, educational process, cultural and educational societies, out-of-school organizations, “vacation settlements”, church.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Становлення державності в Україні ініціює докорінні зміни в соціальній сфері, а, відтак, і відродження духовності. Виховний вакуум періоду перебудови обумовив не лише зміну ідеалів і цінностей, а й кризові явища в моральному вихованні у контексті внутрішньої та зовнішньої політики щодо дотримання моральних норм як в молодіжному середовищі, так й у суспільстві загалом.

Отож моральний розвиток особистості означено чільним пріоритетом. Виховну стратегію затверджено в низці державних законодавчих актів: їх зміст спрямовано на утвердження в суспільстві антропоцентричної концепції (посилення відповідальності сім'ї за виховання дітей, удосконалення навчально-виховного процесу шляхом стимулювання творчого потенціалу педагогів та ін.). Особливої значущості набувають Закони України “Про шлюб і сім'ю”, “Про освіту”; Укази Президента України “Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян”, Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті. Відповідно до їх змісту, виховання молоді слід здійснювати на основі синтезу національних і загальнолюдських цінностей, забезпечуючи становлення громадянина-патріота України як духовно багатої особистості.

Водночас сучасні соціокультурні процеси засвідчують негативні тенденції й асоціальні прояви в молодіжному середовищі. Відтак історико-педагогічне дослідження системи морального виховання розглядаємо як необхідне задля теоретичного осмислення з подальшим практичним застосуванням його здобутків у вихованні сучасних учнів.

З огляду на унеможливлення позитивних зрушень у розвитку держави без докорінних змін у духовній сфері, особливо актуалізуємо результати ретроспективної оцінки теорії та практики морального виховання. Витоки означеної проблеми знаходимо в творчій спадщині філософів (Демокріт, Сократ, Платон, Арістотель, Сенека та ін.), педагогів і мислителів зарубіжних (Я. А. Коменський, Ж. Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці, А. Дістервег та ін.) й українських (К. Ушинський, С. Русова, І. Огієнко, А. Макаренко, Г. Ващенко, В. Сухомлинський) освітніх систем. Чимале значення у вивченні порушеної проблеми має її регіональний контекст.

Творчу спадщину видатних педагогів Галичини (О. Барвінського, о.І. Бартошевського, Т. Біленького, Г. Врецьони, О. Духновича, C. Коваліва, К. Федькова, І. Ющишина та ін.) належно поціновано педагогічною наукою не лише України, а й за рубежем.

Теоретичну основу дослідження становлять праці сучасних дослідників з питань становлення і розвитку національного шкільництва Галичини другої половини ХІХ століття (В. Верига, Т. Завгородня, І. Курляк, С. Лаба, Б. Ступарик та ін.); підготовки вчителів до морального виховання учнів у навчально-виховному процесі (М. Барна, Г. Васянович, Е. Панасенко, Н. Сабат); діяльності церкви та її впливу на розв'язання завдань морального виховання молоді (В. Іванишин, І. Климишин, В. Мокрий та ін); діяльності культурно-освітніх, громадських та добродійних товариств Галичини в царині національно-духовного відродження українців (І. Андрухів, Г. Білавич, Ж. Ковба та ін.); морально-релігійного виховання особистості на засадах християнського вчення (А. Вихрущ, О. Вишневський, Л. Геник, Т. Ільїна, О. Каневська, І. Мищишин, Ю. Щербяк); методики морального виховання (І. Бех, С. Гончаренко, С. Карпенчук, О. Сухомлинська та ін.); обґрунтування теоретичних засад вітчизняної педагогіки (Л. Вовк, М. Євтух, С. Золотухіна, М. Ярмаченко та ін.).

Матеріали аналізу джерельної бази дослідження свідчать, що проблема морального виховання учнів шкіл Галичини другої половини ХІХ століття в історико-педагогічній науці не розглядалась як цілісна система.

Отож актуальність, недостатнє вивчення та соціальна значущість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Система морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Галичини (1850-1900 рр.)”.

Зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Відображений у роботі напрям досліджень є складовою колективної теми науково-дослідницької та пошукової діяльності кафедри педагогіки Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти “Закономірності розвитку освітніх систем” (протокол №4 від 15 грудня 1998 р.). Тему дисертації затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології АПН України (протокол №4 від 27. 04. 1999 р.).

Об'єкт дослідження - виховання учнів загальноосвітніх шкіл Галичини другої половини ХІХ століття.

Предмет дослідження - система морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Галичини досліджуваного періоду.

Мета дослідження: проаналізувати особливості становлення та розвитку системи морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл другої половини ХІХ століття задля з'ясування значущості доробку видатних галицьких педагогів і науковців для розвитку її теорії й практики в сучасних умовах.

Для досягнення мети передбачено розв'язання таких завдань:

проаналізувати теоретичні засади системи морального виховання в спадщині провідних педагогів і науковців Галичини;

обґрунтувати вплив виховної діяльності українських культурно-освітніх, громадських, добродійних товариств і церкви на моральне виховання учнів;

охарактеризувати організацію морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл у навчально-виховному процесі та позашкільній діяльності;

виявити особливості підготовки учительських кадрів до керівництва моральним вихованням учнів;

довести актуальність використання досвіду морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Галичини другої половини ХІХ століття для розвитку його теорії й практики в сучасних умовах.

Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи дослідження: пошуково-бібліографічний (вивчення архівних і бібліотечних каталогів, фондів, описів бібліографічних видань; реферування, анотування та предметно-цільовий аналіз історичної, суспільно-політичної літератури й преси Галичини досліджуваного періоду); хронологічний, порівняльний і статистичний аналізи (обробка даних про доброчинно-виховну діяльність культурно-освітніх, громадських, добродійних товариств і церкви); теоретичного узагальнення (формулювання й обґрунтування висновків за результатами здійсненої науково-пошукової роботи).

Джерельну базу дослідження складають документи й матеріали фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові (ЦДІАУ у Львові: №129 - Львівський Ставропігійський інститут, м. Львів; №146 - Галицьке намісництво, м. Львів; №178 - Крайова шкільна рада; №179 - Кураторія львівського шкільного округу, м. Львів; №309 - Наукове товариство ім. Шевченка, м. Львів; №348 - Товариство “Просвіта”, м. Львів; №475 - Віденська митрополича консисторія, м. Львів); Державного архіву Тернопільської області (ДАТО: №161 - Тернопільське окружне управління союзу “Товариство шкіл людових”, м. Тернопіль; №194 - Тернопільська повітова шкільна рада, м. Тернопіль; №231 - Тернопільське воєводське управління, м. Тернопіль; №399 - Державна гімназія в Бережанах, м. Тернопіль). Опрацьовано закони Австро-Угорської імперії, польської держави, статути, звіти, протоколи засідань культурно-освітніх, громадських та добродійних товариств; матеріали Центральної наукової бібліотеки НАН України імені В. Вернадського, Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАН України (відділ рідкісної книги та україніки), наукової бібліотеки Львівського національного університету імені І. Франка (відділ україніки і рідкісної книги), науково-довідкової бібліотеки Державного архіву Тернопільської області, Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка і Тернопільського краєзнавчого музею; використано статистичні відомості, збірники документів, навчальні плани та програми, звіти про діяльність загальноосвітніх педагогічних закладів Галичини досліджуваного періоду, суспільно-політична й педагогічна преса, матеріали наукових конференцій, довідково-бібліографічна література, результати історико-педагогічних досліджень тощо.

Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХІХ століття. Вихідний рубіж зумовлено активізацією національно-духовного життя українців Галичини та освітніми перетвореннями (революційні події 1848-1849 рр. в Австро-Угорській імперії). Верхня межа збігається з кінцем ХІХ - початком ХХ століття (якісні зміни в політичній, економічній та культурній суспільних сферах Галичини, ініціювання переоцінки моральних цінностей в умовах поступової зміни освітньої політики).

Наукова новизна й теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше цілісно досліджено становлення та розвиток системи морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Галичини другої половини ХІХ століття; висвітлено теоретичні аспекти морального виховання учнів Галичини в умовах австро-угорської держави; охарактеризовано особливості морального виховання учнів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи (пріоритет релігії як навчального предмету, продуманість зміст освіти) та в позашкільній діяльності (використання додаткових форм: “самоосвітні гуртки”, “вакаційні оселі”, “недільна наука” та ін.); проаналізовано зміст, основні напрями та форми виховної діяльності культурно-освітніх, громадських, добродійних товариств (відкриття “випозичалень” і “читалень”, заснування стипендійного фонду для бідної шкільної молоді) і церкви (популяризація “релігійних практик”) задля духовного становлення учнівської молоді; обґрунтовано шляхи творчого використання педагогічного доробку культурно-освітніх діячів Галичини в сучасній теорії й практиці морального виховання учнів (адаптація базових положень морального виховання шкільної молоді тогочасної педагогічної практики до сьогодення та впровадження ідей згаданих вище діячів у сучасний виховний процес).

Практичне значення дослідження. За результатами дисертаційного дослідження розроблено лекції й семінарські заняття до нормативних курсів “Педагогіка” та “Історія педагогіки”, спецкурсу “Історико-педагогічний аспект морального виховання в Галичині (друга половина ХІХ ст.)” для студентів вищих педагогічних закладів різних рівнів акредитації; основні результати роботи впроваджено в педагогічний процес Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти (довідка про впровадження №25 від 21.06.2004), Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження від 21.06.2004), Чортківського обласного педагогічного училища імені Олександра Барвінського (довідка про впровадження №135 від 21.06.2004). Матеріали дослідження можуть бути використані в курсах педагогіки, історії педагогіки та вітчизняної історії, для розробки спецкурсів про розвиток освіти в Україні, сформульовані висновки роботи сприятимуть поглибленому опрацюванню відповідних розділів навчально-методичних посібників, удосконаленню навчальних програм.

Апробація результатів дослідження відбувалася шляхом їх оприлюднення на всеукраїнській - “Молода спортивна наука України” (Львів, 2004 р.); регіональній - “Освіта як фактор забезпечення стабільності сучасного суспільства” (Тернопіль, 2004 р.); міжвузівських - “Розвиток творчої особистості ліцеїста” (Тернопіль, 1997 р.), “Психолого-педагогічні основи розвитку творчих здібностей особистості” (Тернопіль, 1998 р.), “Організація навчально-виховного процесу в гімназіях” (Тернопіль, 1998 р.) науково-практичних конференціях, а також на щорічних звітних конференціях кафедри педагогіки Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти (1997-2004 рр.).

Публікації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження оприлюднено в 7 одноосібних фахових наукових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (320 позицій, із них -- 35 іноземною мовою) і додатків на 22 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 224 сторінки машинопису (182 -- основного тексту). Текст основної частини містить 12 таблиць, 2 схеми та 1 діаграму.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та його хронологічні межі, аргументовано актуальність і доцільність, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи наукового пошуку та джерельну базу, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення, відображено апробацію одержаних результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні основи морального виховання учнівської молоді” - розкрито стан дослідженості порушеної проблеми у філософсько-релігійній та науковій літературі минувшини; проаналізовано її історичні, соціокультурні та духовні передумови розвитку в контексті української педагогічної науки, визначено термінологію виховного процесу;

з'ясовано теоретичні засаді морального виховання й особливості функціонування різноманітних форм, методів і засобів доброчинно-виховної діяльності церкви в аспекті системного підходу до процесу духовного становлення учнівської молоді (на засадах християнських цінностей).

На підставі результатів аналізу джерельної бази другої половини ХІХ століття зазначаємо, що погляди галицьких педагогів на можливість позитивного розв'язання проблем морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл у тодішніх соціокультурних умовах були не лише схожими, а й почасти ідентичними з поглядами зарубіжних колег. Аналогічні паралелі обумовлено незаперечним впливом західноєвропейської педагогічної думки, передусім німецької школи (А. Брок, В. Дерінг, А. Карел, Г. Кершенштайнер, К. Шмідт, Е. Шпрангер) на формування професійних поглядів передових освітніх діячів Галичини. Запозичивши визнаний досвід в інших країнах, вони вдало використали його у власній педагогічній практиці.

Відтак важливими ознаками змісту поняття “виховання” стали серйозність і суворість, а його практичної реалізації - умови: 1) мета виховання (формування характеру); 2) індивідуальність вихованця; 3) зовнішні супровідні обставини.

У розділі доведено, що з огляду на сформованість наукових засад, у педагогічній практиці другої половини ХІХ ст. побутує термін “морально-релігійне виховання”. Його змістом уможливлюється безпосередність впливу церкви та її установ на навчально-виховний процес в освітніх закладах Галичини.

Водночас із морально-релігійними пріоритетами, в змісті виховної діяльності шкіл Галичини чільне місце посідали завдання розумового, естетичного, трудового й фізичного виховання, що позитивно впливали на різнобічний та гармонійний розвиток учнів. Найефективнішими формами духовного збагачення молоді виступали обов'язкові “релігійні практики”, уроки релігії й участь у діяльності різних інституцій під опікою церкви.

Аналіз періодичних видань і архівних джерел другої половини ХІХ століття засвідчує, про покращення ситуації в духовній сфері, оскільки добродійно-виховна діяльність церкви, церковних братств і товариств Галичини стимулювала якісні зрушення в суспільних відносинах.

Позитивно впливала на ситуацію в краї діяльність релігійних товариств, інститутів (насамперед, Ставропігійського), Марійських Дружин та ін. Вони проводили і популяризували “релігійні практики”, духовну опіку над дітьми, розповсюджували релігійну літературу, підтримували періодичні видання рідною мовою, відвідували незаможні родини, надавали їм матеріальну та моральну допомоги, а також влаштували безкоштовне харчування, розміщували сиріт у притулках, організовували курси для неписьменних. Показовим розглядаємо той факт, що їх активними учасниками були молоді люди шкільного віку. Доброчинна праця таких установ заслуговує високої оцінки. До активної участі в акціях благодійництва, жертовності та милосердя підрозділів релігійних об'єднань залучалась учнівська молодь.

Отож церква, використовуючи “шкільні” методи (відкриття шкіл при церквах, монастирях) і притаманними лише їй душпастирськими і спасенними засобими (богослужіння, церковний спів, вплив на учнів посередництвом засобу читання молитвословів) активно впливала на моральне виховання підростаючого покоління.

У другому розділі - “Педагогічне керівництво моральним вихованням учнів у школах Галичини” - на основі характеристики історії розвитку педагогічної освіти в Галичині впродовж досліджуваного періоду проаналізовано формування теоретичних засад організації навчально-виховного процесу, визначено основні тенденції вдосконалення змісту та форм морального виховання учнів; обґрунтовано теоретичні засади професійного становлення вчителів; розкрито особливості їх підготовки до керівництва морально-релігійним вихованням шкільної молоді.

Невід'ємним чинником навчально-виховного процесу в школах краю було моральне виховання учнів. Про це свідчать результати аналізу навчальних планів освітніх закладів усіх категорій, в яких “наука релігії” виступала обов'язковим структурним компонентом.

У процесі дослідження встановлено, що, в законах у галузі освіти, ухвалених у другій половині ХІХ століття, відображено певні теоретичні і практичні здобутки щодо визначення основних засад забезпечення морального оздоровлення підростаючого покоління. Мережа шкіл не задовольняла потреб населення, натомість великий потяг до освіти обумовив ініціювання передовими педагогічними діячами створення громадських шкіл. Вони працювали в недільні й святкові дні (звідси називалися недільними). Їх активними учасниками і вчителями були українські студенти.

Адекватно оцінюючи важливість рідної мови для формування особистості молодої людини, педагоги Галичини намагалися не лише ввести українську мову в перелік обов'язкових навчальних предметів для середніх шкіл, а й створювали для неї умови як для фактору потужного впливу на моральне виховання учнів.

Особливе місце в системі освіти Галичини другої половини ХІХ століття посідають гімназії. Вони попри використання цінного педагогічного досвіду своїх попередників (братських шкіл) з організації морального виховання, спромоглися стати осередками для підготовки інтелектуальної еліти. Виховання учнів гімназій Галичини на засадах загальнолюдських цінностей здійснювали за допомогою низки чинників: пріоритет релігії як навчального предмету, продуманість змісту освіти, відповідно до особливостей соціально-економічного і духовно-національного розвитку краю, високий рівень професійної підготовки викладачів, традиційна повага населення до знань.

На підставі даних аналізу навчально-виховного процесу в школах Галичини другої половини ХІХ століття нами досліджено підготовку педагогів до керівництва моральним вихованням учнів.

Хронологічний підхід до розгляду процесу розвитку і вдосконалення філософсько-педагогічної підготовки вчителів вищої кваліфікації та аналіз її змісту уможливлюють висновок про те, що в Галичині впродовж другої половини ХІХ ст. були відсутні спеціальні вищі заклади. Позитивному вирішенню проблеми підготовки вчителів для загальноосвітніх шкіл Галичини досліджуваного періоду сприяла діяльність Львівського університету і Політехнічного вищого навчального закладу (Львівська Політехніка).

На фахову підготовку вчительських кадрів негативно впливала і політика онімечення й ополячення українського народу. Уряд не виявляв зацікавленості в підготовці освіченого українського вчителя. Відтак вступ українців до учительських семінарій та права їх випускників максимально обмежували. Внаслідок підготовка вчителів до керівництва моральним вихованням учнів була доволі обмеженою. Водночас у спеціальних навчальних закладах (учительські семінарії, “препаранди”, педагогічні “воспіталіща” або “сіменища”, спеціальні учительські курси) попри всі перешкоди готували випускників до виконання покладених на них завдань відповідно до освітніх інтересів і запитів українців Галичини другої половини ХІХ століття.

У третьому розділі - “Організація морального виховання учнів у діяльності позашкільних закладів Галичини” - досліджено навчально-виховну діяльність українських культурно-освітніх, громадських і добродійних товариств, а також позашкільних установ краю. Одержані результати дають підстави стверджувати про їх сприятливий вплив на оптимальне вирішення різних аспектів проблеми морального виховання учнів у досліджуваний період.

Встановлено, що за допомогою культурно-освітнього товариства “Просвіта” українська інтелігенція усунула зі змісту діяльності романтизм й визначилася в окресленні потенційних шляхів реального творення образу національного життя на загальнолюдських цінностях. За матеріалами історико-педагогічного дослідження нами встановлено, що “Просвіта”: виробила своєрідну ідеологію національно-культурного відродження, кінцева мета якої полягала в поширенні освіти серед українського населення та сприянні розвитку національної науки, культури і школи. Товариство неухильно генерувало ідею формування національної свідомості, чим примножувались здобутки національно-просвітницького руху в Галичині; створило соціально-економічні основи сприяння національному і культурно-духовному відродженню; збагатило національну педагогічну науку оригінальними формами навчально-виховного процесу в школах Галичини через освітню діяльність (відкриття “випозичалень”, влаштування першого курсу шкільної молоді, заснування стипендійного фонду для бідної шкільної молоді, “читалень”, першого українського національного музею та бібліотеки); забезпечувало формування нової генерації діячів культури та науки шляхом залучення широких кіл громадськості до виховання молодого покоління засобами багатовікової духовної спадщини.

Важливе значення в становленні національної науки, розвитку культури і шкільництва відводимо Науковому Товариству імені Т. Шевченка (далі НТШ). Його діяльність впливала на виховання української молоді в національному дусі, здатної уберегти культурно-історичні надбання нації, відроджувати втрачені традиції, сприяти усвідомленню народом своєї самобутності. Кінцеву мету праці Товариство вбачало в неухильному розвитку української науки, становленні її наукової термінології, утвердженні літературної мови й доведенні її до стандартів світового рівня.

Дослідження результатів багаторічної діяльності добродійних товариств Галичини другої половини ХІХ століття (“Шкільна поміч”, “Общество русскихъ Дамъ во Львовђ”) виявило, що шляхом організації театральних постановок, вечорниць, створення “бурс” для бідних дітей, акумулюванням коштів для допомоги обездоленим, вони практично зреалізували задекларовані в програмних документах напрями власної праці. Добродійна діяльність товариств, що опіковувалися бідними з числа шкільної молоді, стимулювала ініціативу дотичної праці в інших громадських та культурно-освітніх організаціях краю.

Вагомим досягненням “Руського Товариства Педагогічного” в сфері становлення національного шкільництва розглядаємо створення українських приватних навчально-освітніх закладів: гімназій, фахових шкіл, учительських семінарій та “бурс” для учнівської молоді з незаможних родин. Організація та проведення ними різноманітних курсів (підготовки до середніх шкіл, українознавства, навчання неграмотних) забезпечували часткове задоволення потреб українського населення Галичини в набутті знань, необхідних для подальшого духовного саморозвитку і самовдосконалення.

За матеріалами аналізу періодичних видань та архівних джерел досліджуваного періоду узагальнюємо, що українська педагогічна і наукова еліта утвердилась у висновку про недостатність виховного впливу, який здійснювала школа другої половини ХІХ століття на учнів Галичини. Відповідно виникали додаткові форми організації праці навчально-виховного спрямування: “педагогічні кружки”, “самоосвітні гуртки”, “читальні”, “бібліотеки”, “недільна наука”, “вакаційні оселі”, а також сільські та молодіжні громади як окремі інституції. Комплекс означених форм, що створював умови впливу на моральне виховання учнівської молоді, відчутно збагачував вітчизняну наукову педагогічну теорію й практику і розширював зміст шкільної освіти. Водночас виявлялась недосконалість урочної системи навчання школярів.

Узагальнення результатів історико-педагогічного дослідження дає підстави окреслити перспективи подальшої роботи та сформулювати такі висновки:

1. Першочерговим виховним завданням педагогічної теорії й практики другої половини ХІХ ст. визначаємо моральну досконалість особистості. Акцентуючи увагу на сутності виховного процесу, педагоги Галичини наголошували, що розумове, естетичне і фізичне виховання за біблійною традицією мали значення настільки, наскільки покращували поведінку, тобто були морально детермінованими. Відтак вони не виступали як самостійний предмет аналізу і розглядалися в якості компонентів системи морального виховання.

Концептуальні засади морального виховання шкільної молоді у досліджуваний період передбачали неподільний зв'язок морального і релігійного виховання, що ґрунтувалися на засадах християнської етики (для українців, поляків), а також враховували релігійні цінності інших віросповідань дітей, які навчилися спільно з ними. Отож виховання об'єктивно зводилось до розвитку духовних сил особистості, а духовного збагачення, удосконалення і зростання домагалися внаслідок її морального виховання. Теорія морального виховання цілепокладалась на сформування християнського світогляду і відповідних риси характеру залучення молодої людини до конкретних дій, активної доброчинної діяльності. Сутність виховного процесу зводилася до опанування етичними нормами, в основу яких покладались біблійні заповіді. Моральне вдосконалення особистості трактувалось як безперервний процес, що охоплював не конкретно визначений вік, а все життя людини.

Матеріали аналізу наукових праць досліджуваного періоду дозволяють стверджувати, що наукова термінологія щодо морального виховання особистості, перебувала на стадії формування. Про це свідчить відсутність єдиної класифікації моральних чеснот (якостей). П. Бажанський, А. Бачинський, І. Левицький, Ю. Пелеш, С. Сембрашович, А. Торонський визнавали класифікацію, за якою основними моральними чеснотами визначались смиренність, мужність, справедливість, розсудливість. На їхню думку, саме від них були похідними всі інші чесноти: справедливість (щирість, терплячість, витривалість та ін.).

Набула поширення класифікація моральних чеснот, за якою їх поділяли на дві групи:

а) природні та надприродні, що диференціювались на: богословські (віра, надія, любов); моральні (розсудливість, справедливість, мужність і смиренність).

б) вроджені та набуті.

2. Аналіз змісту діяльності українських культурно-освітніх, громадських і добродійних товариств, доводить одностайність їхніх керівників у поглядах на виховання молоді виключно на загальнолюдських цінностях. Організації (передусім “Просвіта”, НТШ, “Руське Товариство Педагогічне”) цілепокладали систему виховання на формування моральної особистості.

У результаті безпосереднього впливу культурно-освітніх, громадських та добродійних товариств на моральне виховання шкільної молоді другої половини ХІХ століття:

гуртувалась інтелігенція та громадськість краю задля збагачення національно-духовної спадщини українського народу шляхом формування патріотичних почуттів у кожного громадянина;

стимулювалися процеси культурного відродження Галичини. Їх наслідком стало формування ідеології боротьби українського народу за збереження своїх прав і обстоювання власних інтересів за різними напрямами розвитку суспільства;

розвивалась видавнича діяльність щодо національної друкованої продукції, пропагуючи серед українського населення ідею розвитку молоді засобами рідної мови, збереження віри і традицій своїх батьків;

збагатилась вітчизняна наука новими методами освітньої праці. Визначальними з-поміж них стали цілеспрямований навчально-виховний процес у різних гуртках, секціях, філіях, читальнях, що уможливлювало підготовку нового покоління власної еліти;

організувалися науково-методичні з'їзди, конференції, зібрання. Їх наслідком стали нові наукові підходи до розв'язання актуальних аспектів тих проблем, що виникали в навчанні та вихованні підростаючого покоління;

створено передумови для становлення системи національної освіти та шкільництва в Галичині, відкриття різноманітних освітніх закладів (гімназій, учительських семінарій, фахових шкіл). Вони забезпечували організацію навчально-виховного процесу, заснованого на духовній спадщині українського народу і основних приписах християнської моралі;

активізувалася добродійна діяльність. На зібрані кошти для допомоги дітям шкільного віку з незаможних родин, створювались “бурси”, в яких утримували обездолених та скривджених у суспільстві учнів.

Важлива роль у духовному оздоровленні українців Галичини другої половини ХІХ ст. належить церкві як суспільній інституції. Різноманітні засоби й методи її діяльності (доброчинно-виховна праця катехитів; уроки релігії у школах, гімназіях, учительських семінаріях); утворення церковних братств і товариств, Марійських Дружин, християнської організації шкільної молоді стали важливим компонентом системного підходу багатьох установ, окремих діячів освіти і науки до розв'язання завдань морального виховання учнівської молоді. Педагогічну працю представників духовенства обґрунтовано в базисних ідеях морально-релігійного виховання української учнівської молоді:

християнське вчення - світоглядне підґрунтям теорії морально-релігійного виховання;

постійна, ґрунтовна праця над духовним самовдосконаленням є засобом морально-релігійного виховання;

морально-релігійним вихованням зобов'язані опікуватися передусім батьки, а також катехити й учителі. Вони повинні пробуджувати в дитини перші релігійні почуття, привчати до найпростіших “релігійних практик”, формувати відповідні якості й риси характеру;

морально-релігійне виховання є пріоритетним з-поміж усіх інших напрямів виховання особистості;

морально-релігійне виховання учнів повинно здійснюватися без найменшого тиску і примусу.

3. Стан шкільництва Галичини другої половини ХІХ століття розглядаємо як відображення суспільно-економічної, політичної та ситуації в культурній сфері краю. Українських учнів у навчальних закладах середнього типу навчали чужої для них мови, що безпосередньо впливало на їх духовний розвиток і перешкоджало формуванню моральних якостей. Досягненням тогочасної освітньої політики вважаємо те місце, яке посідала школа в системі закладів щодо морального виховання учнів. Оскільки основною формою духовного становлення школярів виступали уроки релігії, а засобом - релігійна спрямованість їх змісту, узагальнено це сприяло формуванню в учнів християнського світогляду та заохочувало до доброчинної діяльності. З'ясовано, що християнські цінності були невід'ємним чинником освітньо-виховного процесу, про що свідчать концептуальні засади діяльності гімназій Галичини:

людина - духовно вільна, суто індивідуальна;

мета виховання - збереження рівноваги духовних і фізичних сил;

через професійну діяльність людини будується гармонія в суспільстві, родині, громаді, державі й між окремими людьми;

духовна спільність людей втілюється через віру в Бога.

Аналіз специфіки роботи позашкільних закладів Галичини другої половини ХІХ століття дозволяє стверджувати про позитивний вплив їх діяльності на моральне виховання учнів шляхом: а) використання додаткових форм роботи, задля забезпечення ефективності виховного процесу; б) посилення ролі сім'ї як головного осередка становлення особистості молодої людини Галичини. Особливості її виховної діяльності (материнське виховання, молитва, “родинні літописи”, традиції) сприяли моральному вихованню дітей, формуючи характерні для родинного осередку чесноти: шанування старших, любов до батьків, повагу до праці тощо. Громадські об'єднання цілеспрямовано працювали над підвищенням рівня педагогічної культури батьків; в) сільські та молодіжні громади як форми позашкільної діяльності сприяли формуванню в підростаючого покоління Галичини другої половини ХІХ століття усвідомлення необхідності адекватного ставлення до поняття “репутація своєї громади” характерними тільки для них засобами. З огляду на особливість становища громади в організації духовного життя на селі, зауважимо, що вона жорстко обмежувала прояви аморальної поведінки молодих односельців; г) про важливість впливу на виховний процес позашкільних та освітніх закладів свідчить комплекс форм їхньої роботи (“педагогічні кружки”, “самоосвітні гуртки”, “вакаційні оселі”, “недільна наука”, “читальні”, бібліотеки та ін.) з притаманним їм глибоким моральним характером. Отож можемо говорити про позитивний безпосередній вплив їхньої діяльності на молодь Галичини другої половини ХІХ століття.

4. Дослідження системи морального виховання неподільне з проблемою підготовки учительських кадрів у Галичині другої половини ХІХ століття. З огляду на це, зазначаємо:

педагоги краю керувалися принципом “золотої середини”, вивчаючи передовий зарубіжний досвід (на прикладі представників німецької педагогічної науки: А. Брок, В. Дерінг, А. Карел, Г. Кершенштайнер, К. Шмідт, Е. Шпрангер), створюючи одночасно власні системи виховання особистості;

недоліком системи “плекання” кадрів для школи розглядаємо відсутність вищих навчальних закладів (за винятком Львівського університету), що негативно позначилося на кваліфікації майбутніх учителів;

недоліки системи освіти до певної міри компенсували навчальні установи “середнього рівня” - учительські семінарії (похідні від них “препаранди”, педагогічні “воспіталища” або “сіменища”, спеціальні педагогічні курси тощо). Їх кількість, щоправда, була недостатньою;

незважаючи на важке моральне, соціальне та матеріальне становище в тогочасному суспільстві, педагоги знаходили можливості для подальшого самовдосконалення власної освітньої діяльності, впливаючи на моральне виховання учнів.

5. На підставі вивчення педагогічної спадщини українських педагогів та науковців, доброчинно-виховної діяльності культурно-освітніх, громадських, добродійних товариств, церкви, а також архівних документів доходимо висновку про дієвість і результативність морального виховання учнів шкіл Галичини другої половини ХІХ століття. Їх теоретичний і практичний доробок спрямовувався на вдосконалення системи цінностей морального виховання у сучасних умовах, що дає багатий матеріал для розробки і вдосконалення сучасної системи морального виховання, а також сприяє об'єктивній оцінці їх внеску в теорію і практику виховання.

Освітні діячі Галичини другої половини ХІХ століття (П. Бажанський, А. Бачинський, І. Левицький, Ю. Пелеш, С. Сембрашович, А. Торонський) стверджували, що моральне виховання є складовою частиною української системи виховання. Воно відповідає ментальності й духовності українців. Отож ця проблема вимагає подальших глибоких наукових досліджень, які б уможливили використання в сучасному навчально-виховному процесі шкіл та інших навчальних закладів тих елементів, що є моральним імперативом.

Науковий аналіз і осмислення визначених у дослідженні питань розглядаємо за важливі та актуальні завдання педагогічної науки, оскільки вони виступають неухильними джерелами збагачення теорії й практики навчально-виховного процесу школярів у сучасних умовах (повага до батьків, значущість громадської думки, національна самосвідомість, милосердя, релігійні почуття тощо).

Здійснене дослідження відкриває можливості для розв'язання окреслених вище завдань в освітньому просторі України на основі творчого використання історичного досвіду морального виховання учнів шкіл Галичини другої половини ХІХ століття.

На сучасному етапі удосконалення національної системи освіти України в навчально-виховному процесі загальноосвітніх закладів вважаємо за доцільне творчо використовувати не лише теоретичні здобутки, а й практичний доробок науковців та педагогів Галичини досліджуваного періоду в царині організації морального виховання. Насамперед: наповнення змісту підготовки майбутніх учителів здобутками теорії й практики морального виховання шкільної молоді; адаптація процесу морального становлення особистості (як чинника виховної системи сьогодення) в руслі інтеграційних процесів в європейському освітньому просторі з подальшим акцентуванням гуманізації змісту навчальних програм; удосконалення діяльності загальноосвітніх шкіл з морального виховання учнів, впливу змісту, форм і методів позашкільних закладів задля системного підходу до об'єднання різних інститутів формування особистості в контексті виховання на основі християнських цінностей.

Проведене дослідження не претендує на повне і всебічне розкриття порушеної багатоаспектної проблеми. Перспективними напрямами її подальшого дослідження вважаємо: зміст підручників з морального виховання учнів; вплив духовенства на моральне виховання підростаючого покоління; порівняльний аналіз змісту виховної роботи в різних типах навчальних і позашкільних закладів Галичини та інших регіонів Західної України в різні історичні періоди; принципи, зміст, форми й методи морального виховання учнів у різних типах навчально-виховних закладів; взаємодію молодіжних, громадських і державних організацій у моральному вихованні на сучасному етапі тощо.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Яковишин Р. Я. Порівняльний аналіз розвитку творчих здібностей учнів // Освітянин. - Тернопіль, 1998. - №2 (квітень). - С.6 - 8.

2. Яковишин Р. Я. Моральне виховання учнів у гімназіях Галичини другої половини ХІХ століття // Освітянин. - Тернопіль, 1998. - №6 (жовтень). - С.4 - 5.

3. Яковишин Р. Я. Рідна мова як моральний чинник виховного впливу на учнів середніх шкіл Галичини у другій половині ХІХ століття // Славістичні записки. - Тернопіль, 1999. - №1. - С.73 - 74.

4. Яковишин Р. Я. Проблема морального виховання шкільної молоді у діяльності товариства “Просвіта” другої половини ХІХ століття // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. - 1999. - №6. - С.23 - 26.

5. Яковишин Р. Я. Вплив церковних братств і товариств на моральне виховання учнів Галичини другої половини ХІХ століття // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. - 2000. - №2. - С.36 - 39.

6. Яковишин Р. Я. Проблема морального виховання в зарубіжній педагогіці другої половини ХІХ століття (на прикладі Німеччини) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. - 2000. - №5. - С.119 - 122.

7. Яковишин Р. Я. Практика морального виховання учнівської молоді у діяльності позашкільних закладів Галичини (друга половина ХІХ століття) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. - 2004. - №5. - С. 101 - 104.

Размещено на Allbest.ru