Размещено на http://www.allbest.ru

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

УЛІЩЕНКО Андрій Борисович

УДК 373.5.016:821.161.2.09 У 48

МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЙНОЇ ПРОЗИ В СТАРШИХ КЛАСАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

13.00.02 - теорія і методика навчання

(українська література)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ -- 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова.

Науковий керівник:

Пасічник Євген Андрійович, доктор педагогічних наук, професор кафедри методики викладання української мови та літератури Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Офіційні опоненти:

Ковалів Юрій Іванович, доктор філологічних наук, професор кафедри новітньої української літератури Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

Фасоля Анатолій Миколайович, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник лабораторії навчання української мови та літератури Інституту педагогіки АПН України.

Провідна установа:

Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського, кафедра теорії літератури і методики викладання, Міністерство освіти і науки України, м. Миколаїв.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Вчений секретар Г.Т.Шелехова

проза український діаспора етнопсихологічний еміграція урок література

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасна освіта в Україні утверджує національну ідею, сприяє розвитку культури українського народу, оволодінню загальнолюдськими надбаннями. У реалізації цих завдань, визначених Національною доктриною розвитку освіти, велику роль відіграють предмети гуманітарного циклу, зокрема уроки української літератури. Тож учитель-словесник покликаний збагачувати учнів духовним досвідом, втіленим у художніх творах, вести своїх вихованців до розуміння й усвідомлення моральних норм, що є одвічною основою людського буття.

Протягом багатьох років знайомство широкого кола українських читачів з письменниками діаспори було неможливим через ідеологічні перешкоди. З тих же причин у шкільних програмах навіть не згадувалося про наявність літературного процесу поза межами України, а відтак формуватися в школярів поняття про двоколійність розвитку вітчизняного письменства просто не могло. Лише зі здобуттям Україною державної незалежності в її культурне життя почали вливатися літературні твори письменників, які вимушено емігрували на Захід. Як слушно зауважив дослідник української еміграційної літератури О. Астаф'єв, сьогодні постає потреба системно осмислити національне мистецтво по обидва боки кордону як неподільну цілісність.

Особливості еміграційної прози перебували в полі зору таких літературознавців, як Г. Грабович, М. Ільницький, О. Астаф'єв, Ю. Шерех, М. Наєнко, С. Павличко, М. Слабошпицький, Р. Мовчан, Ю. Безхутрий, Л. Омельчук, Н. Мушировська, О. Боярчук, Ю. Тарнавський, М. Сподарець, І. Бурлакова, М. Неврлий, Ю. Мариненко, С. Бородіца та інших.

Чинні програми з української літератури для загальноосвітніх навчальних закладів передбачають текстуальне вивчення й оглядове ознайомлення старшокласників з прозою українських письменників, які змушені були (з різних обставин) стати емігрантами. Але розгляд творів не враховує тих специфічних особливостей, що за способом зображення дійсності, проблематикою, художньо-образною структурою істотно відрізняють їх від мистецької спадщини українських прозаїків материкової Батьківщини.

Протягом останніх років з'явилася низка методичних досліджень, пов'язаних з вивченням української еміграційної прози в школі. Так, окремі аспекти розглядалися в роботах А. Фасолі (акцентування уваги на історико-літературних фактах, які доцільно використовувати словеснику під час розгляду українського еміграційного літературного процесу), Л. Панчук (використання навчальних завдань у процесі роботи з творами українських еміграційних прозаїків), В. Захарової (формування моральних якостей старшокласників у процесі вивчення життєвого і творчого шляху письменника), Г. Бійчук (формування українського національного характеру старшокласників у процесі вивчення літератури), Т. Федоренко (методика проведення композиційного аналізу художніх творів (зокрема, роману “Жовтий князь” Василя Барки), Н. Петриченко (методика використання епістолярних матеріалів у процесі вивчення української літератури) та інших.

Недостатня розробленість проблем застосування ефективних методів і прийомів аналізу, нез'ясованість психологічних чинників сприйняття еміграційних творів свідчать про актуальність обраної теми, її соціальну і практичну значущість. Досі ще не створено науково обґрунтованої методичної системи вивчення української еміграційної прози в школі, яка враховувала б психологію старшокласника і забезпечувала адекватне віковим особливостям учнів сприйняття художнього тексту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане як складова комплексної теми “Теорія та технологія навчання української мови та літератури в середній школі”, над якою працювала кафедра методики викладання української мови та літератури Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

Об'єктом дослідження є навчально-виховний процес на уроках української літератури в старших класах загальноосвітніх шкіл.

Предмет дослідження - методика вивчення української еміграційної прози на уроках літератури в одинадцятому класі.

Мета дослідження полягає в розробці, науковому обґрунтуванні та експериментальній перевірці методичної системи вивчення еміграційної прози в старших класах загальноосвітніх шкіл.

Відповідно до об'єкта і предмета дослідження було сформульовано гіпотезу: ефективність вивчення еміграційної прози буде підвищена, якщо:

ураховуватимуться її специфічні особливості;

братиметься до уваги історико-літературний контекст;

створюватимуться психолого-педагогічні умови, що забезпечуватимуть мотивацію до читання еміграційної прози учнями старших класів;

застосовуватимуться елементи психоаналітичної інтерпретації творів, аналізу неоміфопоетичних образів з урахуванням історико-літературного й біографічного контексту та принципів рецептивної естетики;

перевага надаватиметься комбінованій системі роботи з вивчення еміграційної прози.

Для реалізації поставленої мети і перевірки вірогідності гіпотези потрібно було вирішити такі завдання:

1) виокремити і структурувати специфічні особливості, властиві прозі української діаспори;

2) окреслити етнопсихологічні чинники, що впливають на процес творчості митців в умовах еміграції;

3) виявити психологічні фактори, що позначаються на сприйнятті учнями еміграційної прози;

4) розробити показники сформованості знань і вмінь учнів аналізувати прозові твори, написані за межами України;

5) розробити методику вивчення еміграційної прози на уроках української літератури і перевірити її ефективність у процесі дослідно-експериментального навчання.

Науково-теоретичною основою дослідження є філософія екзистенціалізму, в центрі уваги якої стоїть людина, її внутрішній світ, моральна позиція (М. Бердяєв, М. Гайдеггер, А. Камю, Ж.-П. Сартр); концепти філософів, літературознавців про діалектичну єдність і системний характер світового літературного процесу, в тому числі українського “двоколійного”, (В. Горський, Г. Грабович, Г. Костюк); дослідження, що визначають специфічні особливості української еміграційної прози (М. Ільницький, О. Астаф'єв С. Павличко, Р. Мовчан, Ю. Безхутрий, Ю. Тарнавський, М. Неврлий), обґрунтовують доцільність психоаналітичного підходу, аналізу неоміфопоетичних образів (С. Павличко, Н. Зборовська, М. Моклиця).

Методологічну основу дослідження на психолого-педагогічному рівні становлять розвідки вчених про особливості формування духовних потреб і мотивів навчальної діяльності в юнацький період (Л. Божович, І. Дубровіна, Б. Круглов, І. Кон, Б. Бадмаєв, Є. Ільїн), про етнопсихологічні чинники, інтерференцію уявлень щодо національних цінностей (А. Бороноєв, В. Павленко, П. Гнатенко, Л. Вострюкова, В. Роменець, Е. Касперскі), особливості рецепції художньої творчості юнацтвом (Л. Виготський, Е. Шпрангер, Е. Еріксон); принципи моделювання навчальної діяльності учнів, що обґрунтовані в працях дидактів (В. Онищук, Ю. Бабанський, А. Хуторськой, А. Гін), психологів (Д. Узнадзе, С. Подмазін).

Підґрунтям методики вивчення української еміграційної прози є дослідження вчених, де класифіковано методи, прийоми та види навчальної діяльності (М. Кудряшов); визначено шляхи створення проблемних ситуацій (В. Водовозов, М. Рибникова, Т. Бугайко, Є. Пасічник, Н. Волошина); обґрунтовано екзистенційно-діалогічну концепцію викладання української літератури в старших класах (Г. Токмань); умотивовано застосування прийомів шкільної лекції із залученням до співпраці учнів-асистентів (З. Шевченко, С. Кульневич), рольової гри (У. Гербер), активізацію пізнавальної діяльності учнів під час вивчення літератури кінця ХІХ - першої половини ХХ століття шляхом застосування різних за характером дидактичної мети завдань (А. Фасоля, О. Слижук, В. Уліщенко).

Для вирішення поставлених завдань використовувалися різні методи наукового пошуку:

1. Теоретичні: вивчення й аналіз філософської, літературознавчої, психолого-педагогічної та методичної літератури з теми дослідження; теоретичне узагальнення передового педагогічного досвіду вчителів-словесників; аналіз навчальних програм, шкільних підручників, хрестоматій.

2. Емпіричні: бесіди з учителями та учнями (групові, індивідуальні); анкетування і тестування вчителів та учнів; спостереження за навчально-виховним процесом; аналіз уроків і позакласних заходів, усних і письмових робіт учнів; констатувальний зріз; формувальний експеримент; кількісний і якісний аналіз результатів зрізових робіт з метою виявлення результативності експериментальної роботи; методи математичної статистики.

Експериментальною базою дослідження стали навчальні заклади м. Харкова (ЗОШ № 56, 96, 97, 142, 156, 139), Харківської області (Дергачівська гімназія № 3, Старосалтівська ЗОШ Вовчанського району), м. Полтави (гімназія № 33), Полтавської області (Оржицька ЗОШ Оржицького району, Михайлівська ЗОШ Машівського району), Миколаївської області (Галицинівська та Прибузька ЗОШ Жовтневого району). На різних етапах експериментом було охоплено 780 учнів одинадцятих класів.

Робота над дисертацією проводилася протягом трьох етапів.

На першому етапі (2000-2001) вивчалася літературознавча, психолого-педагогічна і методична література з досліджуваної проблеми, визначались об'єкт, предмет, мета, завдання, гіпотеза дослідження.

Другий етап (2001-2002) був присвячений проведенню констатувального зрізу, аналізу його результатів; підготовці матеріалів для здійснення формувального експерименту; розробці та теоретичному обґрунтуванню методики вивчення української еміграційної прози в старших класах.

На третьому етапі (2002-2004) проводилось експериментальне навчання з метою перевірки ефективності пропонованої методики, а також кількісний і якісний аналіз результатів, здобутих у процесі навчання.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження:

· у роботі вперше створено та експериментально перевірено науково обґрунтовану методику вивчення української еміграційної прози в старших класах;

· визначено показники і рівні сформованості знань та вмінь учнів аналізувати прозові твори письменників-емігрантів;

· обґрунтовано комплекс психолого-педагогічних умов, що забезпечують усвідомлення учнями специфічних особливостей, властивих українській еміграційній прозі;

· доведено доцільність комплексного застосування елементів психоаналітичної інтерпретації творів та аналізу неоміфопоетичних образів з урахуванням історико-літературного, біографічного контексту під час вивчення еміграційної прози та принципів рецептивної естетики;

· удосконалено методику викладання літератури в старшій школі;

· подальшого розвитку набула система організації читацької діяльності старшокласників за допомогою проблемно-емоційних навчальних ситуацій у процесі вивчення епічних творів.

Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні навчальних методів, прийомів і видів діяльності, орієнтованих на усвідомлення учнями діалектичної єдності українського літературного процесу. Пропонована методика сприятиме вихованню національної самосвідомості учнів, удосконаленню літературної освіти в школах України. Матеріали дослідження можуть бути використаними в процесі створення навчальних програм і підручників, у практиці викладання літератури в школі; урахованими в навчально-тематичних планах роботи курсів підвищення кваліфікації вчителів української мови та літератури.

Вірогідність висновків і результатів дослідження забезпечувалася науково обґрунтованим методологічним підходом до вирішення проблем застосування комплексу методів науково-педагогічного дослідження, що відповідають меті і завданням упровадження системного вивчення української еміграційної прози в старших класах загальноосвітньої школи, а також кількісним і якісним аналізом результатів, одержаних під час експериментального пошуку.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися на всеукраїнських конференціях “Розвиток правової освіти - необхідна умова побудови правової держави” (Харків, 2003 р.), “В. О. Сухомлинський і гуманістична педагогіка” (Сімферополь, 2004 р.), міжнародній конференції “Єдність особистісного і соціального факторів у виховному процесі навчального закладу” (Полтава, 2004 р.), на міських і обласних семінарах керівників методичних об'єднань, шляхом читання лекцій на курсах підвищення кваліфікації вчителів української мови та літератури при Харківському обласному науково-методичному інституті безперервної освіти, оприлюднювалися під час виступів у Полтавському інституті підвищення кваліфікації педагогічних працівників перед керівниками методичних об'єднань учителів української мови та літератури.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в 10 публікаціях, з яких 6 видрукувано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що охоплює 215 найменувань. Загальний обсяг роботи - 192 сторінки, з них основного тексту 174 сторінки (в тому числі 3 таблиці).

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано його гіпотезу й основні завдання, охарактеризовано методи та етапи експериментально-дослідної роботи, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, одержаних результатів та можливості їх упровадження в шкільну практику.

У першому розділі - “Теоретичні основи і практичний досвід вивчення української еміграційної прози в старших класах загальноосвітньої школи” - визначено методологічні засади експериментально-дослідної роботи, розглянуто стан досліджуваної проблеми в літературознавстві, методиці та в шкільній практиці, з'ясовано психологічні особливості, що необхідно брати до уваги під час вивчення літератури діаспори.

Аналіз літературознавчих, психолого-педагогічних джерел сприяв визначенню чинників, урахування яких у пропонованій методиці вивчення української еміграційної прози забезпечуватиме формування в учнів розуміння художніх особливостей творів письменників-емігрантів.

Вивчення результатів досліджень літературознавців та істориків засвідчило наявність таких рис модернізму в еміграційній прозі, як: жанрові зміни, новий тип героя, філософський підтекст, символічні деталі, увага до питань міфопоетики (С. Павличко, Я. Поліщук, М. Сподарець, І. Бурлакова та ін.); полемічна загостреність, увага до проблем національної самосвідомості, власного призначення особистості та її творчої самореалізації (Ю. Шерех, О. Астаф'єв, Р. Мовчан, Н. Плетенчук); наявність впливу західноєвропейських філософських течій у синтезі з національно-філософськими поглядами (Я. Поліщук, М. Моклиця, Л. Омельчук, Н. Шумило); етнопсихологічних чинників: домінування мотиву невід'ємності від рідної землі, реінтерпретація національного образу світу (Ю. Безхутрий, О. Пастушенко).

Особливе значення для обґрунтування експериментальної методики вивчення творчості українських еміграційних прозаїків мали літературознавчі дослідження, де увага акцентується на екзистенційних проблемах: збереженні людської душі за будь-яких, навіть екстремальних, обставин; протесті проти деперсоналізації людини; протиставленні особистісного існування розчиненню індивіда в колективній анонімності, безликості “маси”.

Під час розгляду особливостей, властивих українській еміграційній прозі, ми спиралися на періодизацію, запропоновану Г. Костюком. Це зумовлено тим, що в межах методичного дослідження вважали за доцільне враховувати передусім організаційні форми літературного процесу поза межами України.

У ході теоретичного дослідження було визначено особливості аналізу, що сприяють усвідомленню специфіки української еміграційної прози, а саме: використання елементів психоаналітичної інтерпретації творів, (С. Павличко, Н. Зборовська), увага до неоміфопоетичних образів (Я. Поліщук, Г. Швець, В. Чайківська, О. Пастушенко, Н. Плетенчук, В. Пушко).

Аналіз праць психологів засвідчив, що створення й обґрунтування методики вивчення прози українського зарубіжжя має враховувати етнопсихологічні чинники, які мали істотний вплив на творчість українських еміграційних прозаїків; особливості вікової психології юнацтва; специфіку формування духовних потреб і мотивів навчальної діяльності; психологічні особливості сприйняття старшокласниками творів мистецтва.

У дисертації ми спиралися на результати досліджень психологів П. Гнатенка, Л. Вострюкової та інших, де зазначається, що, вивчаючи мову іншого етносу, спілкуючись з її носіями, емігрант вбирає елементи іншої культури, іншого світосприйняття і поступово асимілюється в культурне середовище іншої нації, не забуваючи при цьому рідних коренів. Явище культурної інтерференції великою мірою спричинило наявність у художніх творах українського зарубіжжя певних особливостей, які необхідно було врахувати під час розробки методики вивчення еміграційної прози в старших класах.

Аналіз наукових джерел сприяв усвідомленню того, що одне з найважливіших завдань формування особистості, а саме: вміння побачити світ з позицій свого національного менталітету, може бути вирішено завдяки глибокому і вмотивованому вивченню старшокласниками еміграційної прози, що є новим своєрідним каналом світосприйняття і сприяє розширенню обсягу розуміння дійсності.

Аналіз методичної літератури, пов'язаної зі специфікою розгляду в школі прозових творів українських письменників-емігрантів, показав, що, попри наявність певного досвіду у визначенні окремих аспектів, пов'язаних з вивченням української еміграційної прози, наукових досліджень, які репрезентували б цілісну і структуровану систему опрацювання літератури української еміграції, досі немає. Недостатньо орієнтують на системний підхід до вивчення еміграційної прози і чинні програми з української літератури.

Анкетування, бесіди з учнями, учителями показали, що досягненню високої ефективності в роботі вчителя-словесника, спрямованої на опрацювання зі старшокласниками прозової спадщини письменників-емігрантів, перешкоджає відсутність чітко окресленого обсягу теоретичних знань про специфічні риси української еміграційної прози, методичних рекомендацій щодо її вивчення на уроках літератури.

З метою виявлення стану вивчення творів українських письменників-емігрантів протягом 2001 - 2002 року було проведено констатувальний зріз, у якому взяло участь 330 учнів одинадцятих класів загальноосвітніх шкіл. Старшокласникам було запропоновано написати твір на тему “Художнє осмислення загальнолюдських цінностей у романі Івана Багряного “Тигролови”.

Роботи оцінювалися відповідно до розроблених нами показників ефективності пропонованої методичної системи. Ці показники визначають ступінь розуміння учнями української еміграційної прози, що виявляється в здатності самостійно її аналізувати, при цьому роблячи акцент на розкритті особливостей (наявності жанрових змін, мотиву невід'ємності від рідної землі, уваги до міфопоетики, національного вияву архетипів у діях, характері, вчинках героїв художнього твору; наявності синтезу західноєвропейських філософських теорій з національно-філософськими поглядами, що відбиваються на характері підтексту), а також виявляти особистісне ставлення до порушених автором проблем національної самосвідомості та екзистенційних питань морального вибору.

· До першого рівня (низького) були віднесені письмові відповіді учнів, які показують недостатній рівень знань про специфіку української еміграційної прози, несформованість умінь самостійно її аналізувати. Такі учні можуть вирізняти одну з рис, належно її не обґрунтовуючи, вдаватись до примітивного переказу фрагментів твору, не виявляючи власного ставлення до порушених автором проблем, розуміння авторської інтерпретації національних образів-символів, підтексту твору, зумовленого синтезом західних філософських концепцій із національно-філософськими поглядами.

· До другого рівня (середнього) відносимо роботи, в яких учні демонструють знання кількох рис, властивих українській еміграційній прозі, намагаються пояснити їх особливості на прикладі конкретного прозового твору. У цих роботах виявляється особистісне ставлення до порушених автором проблем національної самосвідомості та екзистенційних питань морального вибору, проте висновки недостатньо аргументовані.

· До третього рівня (високого) відносимо роботи, в яких респонденти показали ґрунтовні знання особливостей української еміграційної прози (наявність жанрових змін, мотиву невід'ємності від рідної землі; увага до міфопоетики; національні вияви архетипів у характері та вчинках героїв художнього твору; наявність синтезу західноєвропейських філософських теорій з національно-філософськими поглядами, що відбивається на характері підтексту), аргументовано висловили особистісне ставлення до порушених автором проблем національної самосвідомості та екзистенційних питань морального вибору.

Результати виконання творчих завдань засвідчили, що 65,2 % робіт має низький рівень. Тут спостерігається переказ фрагментів тексту без необхідної аргументації, власних міркувань.

Конкретні дані щодо кількісної репрезентації визначених рівнів подаються в табл. 1.

Таблиця 1

Кількісна репрезентація рівнів знань і вмінь учнів

Рівні	Кількість учнів
	Усього - 330
1	215 (65,2%)
2	112 (33,9%)
3	3 (0,9%)

З метою з'ясування причин низької результативності виконання роботи ми запропонували учням додатково відповісти на таке запитання: які особливості відрізняють українську еміграційну прозу від прози материкової України?

Аналіз відповідей учнів дав підстави зробити висновок про відсутність належних знань, які сприяли б осягненню творчості прозаїків-емігрантів.

Таким чином, визначений у процесі констатувального зрізу стан досліджуваної проблеми в шкільній практиці засвідчив необхідність створення ефективної методики вивчення української еміграційної прози в старших класах, що допомагатиме школярам глибше осмислити твори літератури української діаспори, виховуватиме в них національну самосвідомість, сприятиме усвідомленню загальнолюдських цінностей.

У другому розділі - “Експериментально-дослідницька робота з проблеми вивчення української еміграційної прози” - теоретично обґрунтовано і практично доведено ефективність пропонованої методики, проаналізовано хід експерименту та його результати.

У дослідженні зазначено, що методика вивчення української еміграційної прози являє собою систему взаємопов'язаних методів, прийомів і форм навчання, які сприяють усвідомленню старшокласниками специфічних особливостей, властивих творам української діаспори, морально-етичному зростанню учнів, вихованню національно свідомого громадянина. Створена методика ґрунтується на екзистенційно-діалогічній концепції вивчення літератури в школі. Вона спрямована на саморозвиток особистості в умовах колективної, парної та індивідуальної роботи і передбачає ознайомлення з філософією екзистенціалізму, поняттями ментальності та “пограниччя” культур; на актуалізацію таких літературознавчих понять, як архетип, символ, вічний образ, пригодницький роман, роман-хроніка; на поглиблення розуміння сутності національної самосвідомості, загальнолюдських цінностей, національної специфіки твору.

Запропонована методика обґрунтовує пріоритет застосування комбінованої системи роботи з вивчення еміграційної прози, що реалізується шляхом застосування низки ефективних прийомів: шкільної лекції із залученням до співпраці учнів-асистентів, рефлексивної бесіди з метою створення психологічної установки до читання, психологічного “вживання” в образ, образно-символічного бачення, проблемних, пізнавальних і логічних завдань, диспутів, індивідуальних та колективних рольових ігор.

Відповідно до принципів гуманістичної парадигми освіти, опрацювання творів письменників-емігрантів передбачає такі етапи: рефлексивний, рецептивний, аналітичний, емпативний, контрольно-оцінювальний. На першому етапі - рефлексивному - актуалізуємо національну самосвідомість старшокласників та створюємо психологічну установку до творчого читання еміграційної прози. На цьому етапі перевага надається прийому рефлексивної бесіди, спрямованої на заглиблення у світ власних ціннісних орієнтацій з метою пізнання специфіки особистісного усвідомлення приналежності до рідного народу та його історії. Методична система враховує ймовірність того, що в одному класі можуть навчатися представники різних етносів, але всім їм однаковою мірою властива любов до рідної землі, її культури, історії. Отже, доречним буде проведення бесіди, яка стимулюватиме самопізнання з метою усвідомлення своєї духовної причетності до певного етносу, країни. Така рефлексивна бесіда орієнтує школярів на заглиблення у власний внутрішній світ, створює комфортні умови для невимушеного спілкування, спонукає учнів до актуалізації внутрішніх, прихованих у глибині їхньої підсвідомості орієнтирів. Ефективності такого виду навчальної діяльності сприяє застосування заздалегідь спланованої системи завдань і запитань, що налаштовує на особистісно значущі для кожного висновки, пов'язані з екзистенційним вибором власної моральної позиції.

Рецептивний етап передбачає з'ясування особистої реакції старшокласників на художній твір.

Аналітичний етап має на меті окреслити коло запитань, важливих для з'ясування специфіки авторського задуму.

Застосування логічних завдань активізує мисленнєву діяльність учнів, спрямовану на структурування раніше здобутих знань, узагальнення окремих фактів, встановлення зв'язків між знайомим матеріалом і новим. Учень має не тільки відтворити прочитану або почуту інформацію, а дійти певних висновків шляхом логічно вибудуваного алгоритму дій.

Вагому роль у нашій методиці відіграє звернення до проблемних завдань, застосування яких допомагає учням з'ясувати особливості індивідуального розуміння авторської концепції художнього твору. Одним із способів створення проблемних ситуацій було використання інформативних карток (вони містять тези з праць українських та зарубіжних філософів, літературознавців із діаспори, фрагменти листів та публіцистичних творів письменників).

Емпативний етап дає поштовх до розвитку у старшокласників здатності співпереживати, входити в емоційний стан літературного героя, “вживатися” у створений письменником образ.

На контрольно-оцінювальному етапі важливого значення набуває участь школярів в аналізі результатів навчальної діяльності. Це сприяє усвідомленню того, як і чим збагатився їхній досвід під час вивчення української еміграційної прози. Високу ефективність продемонстрував аналіз записів у рефлексивних щоденниках, де одинадцятикласники занотовували міркування про своє сприйняття художнього твору.

Важливе значення у пропонованій методиці надається комплексному застосуванню елементів психоаналізу та аналізу неоміфопоетичних образів з урахуванням історико-літературного, біографічного контексту під час вивчення еміграційної прози та принципів рецептивної естетики.

Залучення елементів психоаналітичної інтерпретації тексту допомагає старшокласникам осягнути творчу лабораторію письменника, урахувати вплив несвідомих психічних процесів на художню творчість. Такий підхід орієнтує на тлумачення художніх образів, що виникали в уяві митця, окрім того, зосередження уваги на елементах психоаналітичної інтерпретації творів активізує емоційну сферу учня, спонукає його до встановлення індивідуальних асоціативних зв'язків між аналізованим художнім твором і власним життєвим досвідом.

Використання елементів аналізу неоміфопоетичних образів у творах письменників українського зарубіжжя, запропоноване нами в методичній системі, відкриває школярам шлях до індивідуальної інтерпретації, пошуку особистісно значущих смислів, до розуміння авторської концепції світу, втіленої в конкретному художньому творі. Такий аспект шкільного аналізу тексту перебуває в тісному взаємозв'язку із сучасною екзистенційно-діалогічною концепцією викладання української літератури в старших класах.

Взаємопов'язаність видів навчальної діяльності на різних етапах відкриває учням можливість глибоко осягнути художньо-образну тканину твору словесного мистецтва, формувати національну самосвідомість, виховувати в собі високі моральні якості.

Формувальний експеримент (ним було охоплено 450 учнів) відповідно до розробленої методики передбачав вивчення оглядової теми “Український літературний процес ХХ століття поза межами рідного краю”, а також навчальну роботу, спрямовану на розгляд романів “Жовтий князь” Василя Барки, “Марія” У. Самчука, “Тигролови” Івана Багряного.

Для з'ясування динаміки зростання рівня теоретичних знань учнів експериментальних класів та їхніх умінь аналізувати українську еміграційну прозу з урахуванням властивих їй специфічних особливостей старшокласникам було запропоновано виконання таких творчих робіт: “Художнє осмислення загальнолюдських цінностей у романі Івана Багряного “Тигролови”, “Зображення національної трагедії в романі У. Самчука “Марія”, “Художнє втілення національного образу в творчості українських письменників-емігрантів”.

Результативність виконання контрольних творчих робіт відображено в табл. 2.

Таблиця 2

Рівні сформованості вмінь одинадцятикласників аналізувати твори української еміграційної прози

Рівні	Кількість учнів
	Усього - 450
	1-й твір	2-й твір	3-й твір - контр.
	КК*	ЕК**	КК	ЕК	КК	ЕК
1	241 (53,6%)	119 (26,4%)	236 (52,4%)	74 (16,4%)	226 (50,2%)	54 (12,0%)
2	205 (45,6%)	295 (65,6%)	214 (47,5%)	321 (71,4%)	218 (48,5%)	334 (74,2%)
3	4 (0,8%)	36 (8,0%)	3 (0,1%)	55 (12,2%)	6 (1,3%)	62 (13,8%)

КК^* - контрольні класи; ЕК^** - експериментальні класи.

Учні експериментальних класів продемонстрували сформоване вміння аналізувати твори, які належать до української еміграційної прози, зосереджуватися на властивих цим творам специфічних рисах, що допомагають з'ясувати авторський задум, специфіку його висвітлення, з'ясувати етико-естетичну самобутність мистецького явища.

Виконання контрольних робіт продемонструвало, що учні експериментальних класів підвищили рівень теоретичних знань, набули практичних умінь аналізувати еміграційну прозу, зацікавилися проблемами, які були порушені письменниками.

Результати експерименту показали зростання рівня сформованості вмінь одинадцятикласників аналізувати твори української еміграційної прози. Якщо на початку експерименту середній рівень показало 33,9% учнів, високий - лише 0,9%, то в кінцевому результаті середній рівень в експериментальних класах становив уже 74,2%, а високий - 13,8%.

Розроблена методика вивчення української еміграційної прози в старших класах сприяє моральному зростанню учнів, орієнтує на рефлексію, в результаті чого відбувається пізнання старшокласником свого “я”, критично осмислюються власні вчинки, думки, емоції, почуття. Окрім того, експериментальні уроки сприяли розвитку асоціативного мислення (про це свідчить, наприклад, уміння знайти оригінальне вирішення проблемного завдання, переконливо аргументувати власні судження). Учні експериментальних класів показали значно вищий рівень умінь та навичок аналізувати прозові твори українських письменників-емігрантів (порівняно зі школярами, які навчалися в контрольних класах). Вони працювали зацікавлено, вільно висловлюючи власні думки, аргументовано розмірковуючи про особливості, що властиві українській еміграційній прозі. Велику роль у роботі зі старшокласниками відігравав морально-етичний аспект, бо нові підходи до організації навчальної діяльності відповідали гуманістичній парадигмі освіти і виховували під час обговорення толерантне ставлення до різних поглядів на порушені у творах проблеми, спонукали до зіставлення своєї світоглядної позиції з міркуваннями інших учасників диспуту, фронтальної бесіди або групової роботи.

Словесники, які брали участь в експериментальній роботі, зазначили, що впровадження запропонованої методики сприяло зацікавленню учнів філософськими концепціями ХХ століття, іншими (не передбаченими чинними програмами) творами українського зарубіжжя.

Результати проведеного експерименту свідчать про ефективність розробленої методики вивчення еміграційної прози, достовірність висунутої гіпотези дослідження, а також про досягнення визначеної мети.

ЗДІЙСНЕНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДАЄ ПІДСТАВИ ЗРОБИТИ ТАКІ ВИСНОВКИ:

1. Методика вивчення еміграційної прози являє собою систему взаємопов'язаних методів, прийомів і форм навчання, що сприяють усвідомленню старшокласниками специфічних особливостей творів української діаспори, морально-етичному зростанню учнів, вихованню національно свідомого громадянина. Створена методика спрямована на саморозвиток кожного учня в умовах колективної, парної та індивідуальної роботи.

2. Вивчення літератури діаспори має враховувати особливості еміграційної прози, історико-літературного процесу поза межами України; специфіку застосування елементів психоаналітичної інтерпретації текстів, аналізу неоміфопоетичних образів, принципів рецептивної естетики; етнопсихологічні чинники, що впливають на творчість митця; психолого-педагогічні умови, що забезпечують належну мотивацію до читання творів письменників української діаспори.

3. Про ефективність запропонованої методики свідчить сформованість у старшокласників умінь самостійно аналізувати прозові твори письменників-емігрантів, розкриваючи властиві їм особливості (наявність жанрових змін, мотиву невід'ємності від рідної землі; увага до міфопоетики; національний вияв архетипів у діях, характері, вчинках героїв художнього твору; наявність синтезу західноєвропейських філософських теорій з національно-філософськими поглядами); виявляти особистісне ставлення до порушених автором проблем національної самосвідомості та екзистенційних питань морального вибору. Звернення до філософського підґрунтя української еміграційної прози, поглиблення розуміння архетипних витоків символічних образів у творах письменників-емігрантів позитивно позначилося на формуванні вмінь творчо читати, особистісно сприймати мистецькі явища.

4. Методика засвідчила свою ефективність при врахуванні особливостей вікового розвитку учнів; формуванні духовних потреб, мотивів навчальної діяльності юнацтва; специфіки сприйняття старшокласниками творів мистецтва; при наданні уваги етнопсихологічним чинникам, що вплинули на творчість українських еміграційних прозаїків; під час залучення проблемних, логічних, творчих завдань, які стимулюють пізнавальну діяльність учнів.

5. Результативність методики вивчення в старших класах прози українського зарубіжжя залежить від науково-методичного забезпечення роботи вчителя-словесника, застосування ефективних методів, прийомів, видів і форм діяльності, що відповідають гуманістичній парадигмі освіти.

6. Важливу роль у методиці вивчення української еміграційної прози в старших класах відіграє рефлексивна бесіда, шкільна лекція із залученням до співпраці учнів-асистентів, комплексне застосування елементів психоаналітичної інтерпретації творів та аналізу неоміфопоетичних образів з опорою на рецепцію учнів, застосування логічних, проблемних, творчих завдань і запитань, використання карток з інформативним текстом, колективна експресія, рольова гра, уявний діалог (з героями або з автором твору), диспут, ведення рефлексивних щоденників.

7. Результати експериментального дослідження свідчать про те, що для вдосконалення процесу вивчення української еміграційної прози в старших класах доцільно в програмах з української літератури зосередити увагу на специфічних рисах, характерних для прози українського зарубіжжя; у підручниках та хрестоматіях подавати завдання, орієнтовані на з'ясування особливостей творів, а також їх рецепції старшокласниками; у навчально-тематичних планах роботи курсів підвищення кваліфікації словесників передбачити лекції, семінарські та практичні заняття, що стосуються проблем, пов'язаних з вивченням української літератури діаспори; запровадити відповідні спецкурси та семінари в системі роботи методичних об'єднань учителів.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі розробки навчальних програм і підручників, у практиці викладання літератури в школі.

Перспективи подальшої роботи вбачаються у створенні системи шкільного вивчення української літератури, що відповідатиме екзистенційно-діалогічній методичній концепції і враховуватиме такі принципи викладання, як проблемність, діалогічність та емоційність.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

1. Уліщенко А.Б. Система уроків за творчістю Івана Багряного в 11-му класі // Українська мова і література в школі. - 2001. - № 1. - С. 36-47.

2. Уліщенко А.Б. Викладання літератури української еміграції в 11-му класі. Деякі акценти // Українська мова і література в школі. - 2002. - № 5. - С. 34-38.

3. Уліщенко А.Б. Основні напрями соціалізації учнівської молоді в урочний та позаурочний час у процесі викладання української літератури // Правова освіта й соціалізація учнівської молоді в умовах реформування українського суспільства: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Харків, 2003. - С. 138 - 141.

4. Уліщенко А.Б. Оглядова тема під час розгляду української еміграційної прози в умовах багатопрофільного навчання // Українська мова і література в школі. - 2003. - № 7. - С. 25-29.

5. Уліщенко А.Б. Особливості української еміграційної прози в системі вивчення літератури українського зарубіжжя в загальноосвітній школі // Українська мова і література в школі. - 2004. - № 4. - С. 29-33.

6. Уліщенко А.Б. Психологічні чинники сприйняття літератури українського зарубіжжя старшокласниками // В. О. Сухомлинський і гуманістична педагогіка: Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції. - Сімферополь, 2004. - С. 64-65.

7. Уліщенко А.Б. Екзистенційні аспекти вивчення літератури українського зарубіжжя в контексті виховання національної гідності та моральної свідомості // Єдність особистісного і соціального факторів у виховному процесі навчального закладу: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції ПДПУ ім. В.Г. Короленка. - Полтава, 2004. - С. 71-73.

8. Уліщенко А.Б. Психологічні засади системи вивчення української еміграційної прози в старших класах загальноосвітньої школи / Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія “Літературознавство”. - 2004. - № 2 (38). - С. 154-160.

9. Уліщенко А.Б. Інноваційні форми роботи в системі вивчення української еміграційної літератури / Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія “Літературознавство”. - 2004. - № 1 (37). - С. 117-120.

10. Методичні рекомендації слухачам курсів підвищення кваліфікації вчителів української мови та літератури. Збірник методичних матеріалів / Укладачі: Ганіна Н.В., Уліщенко А.Б. - Харків, ХОНМІБО. - 2004. - 76 с.

АНОТАЦІЇ

Уліщенко А.Б. Методика вивчення української еміграційної прози в старших класах загальноосвітньої школи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання (українська література). - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2005.

У дисертаційному дослідженні представлено теоретично обґрунтовану та експериментально перевірену методику вивчення української еміграційної прози в старших класах, що відповідає екзистенційно-діалогічній концепції викладання літератури в школі. Доведено, що словеснику в процесі розгляду навчального матеріалу слід робити акцент на історико-літературному контексті, на властивих літературі українського зарубіжжя специфічних рисах, використовувати елементи психоаналітичної інтерпретації творів та аналізу неоміфопоетичних образів.

Запропонована методична система обґрунтовує пріоритет залучення комбінованої системи роботи з вивчення еміграційної прози, що реалізується шляхом застосування низки ефективних прийомів, які допомагають створити високу мотивацію і сприяють глибокому осягненню старшокласниками навчального матеріалу: шкільної лекції із залученням до співпраці учнів-асистентів, рефлексивної бесіди з метою створення психологічної установки до читання, психологічного “вживання” в образ, образно-символічного бачення, проблемних, пізнавальних і логічних завдань, диспутів, індивідуальних та колективних рольових ігор.

Дослідження містить конкретний матеріал, що може бути використаний з метою подальшого вдосконалення навчально-виховного процесу в школі.

Ключові слова: історико-літературний процес; письменники-емігранти; українська еміграційна проза; етнопсихологічні чинники; елементи психоаналітичної інтерпретації; рефлексивна бесіда; логічні завдання.

Улищенко А.Б. Методика изучения украинской эмиграционной прозы в старших классах общеобразовательной школы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (украинская литература). - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2005.

В диссертационном исследовании представлена теоретически обоснованная и экспериментально проверенная методика изучения украинской эмиграционной прозы в старших классах, которая основывается на экзистенциально-диалогической концепции преподавания литературы в школе.

Для реализации поставленной цели и проверки правильности гипотезы необходимо было решить ряд задач: выделить специфические особенности эмиграционной прозы; определить этнопсихологические факторы, повлиявшие на творчество писателей в условиях эмиграции; разработать показатели сформированности знаний и умений учеников анализировать эмиграционную прозу; разработать методику изучения эмиграционной прозы на уроках украинской литературы и проверить ее эффективность в процессе экспериментальной работы.

На основании анализа литературоведческих источников были выявлены специфические черты, характерные для украинской эмиграционной прозы: наличие жанровых изменений, нового типа героя, философского подтекста, символических деталей, внимание к вопросам мифопоэтики, полемичности, к проблемам национального самосознания, творческой самореализации личности; влияние западноевропейских философских течений в синтезе с национально-философскими взглядами, этнопсихологических факторов.

Анализ работ психологов и педагогов дал возможность определить, что создание и обоснование методики изучения прозы украинского зарубежья должно учитывать этнопсихологические факторы, которые существенно влияли на творчество эмиграционных писателей; особенности возрастной психологии юношества; специфику формирования духовных потребностей и мотивов учебной деятельности; психологические особенности восприятия старшеклассниками произведений искусства.

Анализ результатов методических исследований показал, что программы по украинской литературе недостаточно ориентируют на системный подход к изучению эмиграционной прозы.

Научная новизна и теоретическое значение исследования состоит в том, что в работе впервые создана и обоснована методика изучения украинской эмиграционной прозы в старших классах; определены показатели и уровни сформированности знаний и умений учеников анализировать прозаические произведения писателей-эмигрантов; обоснован комплекс психолого-педагогических условий, обеспечивающих осознание учениками специфических особенностей, присущих украинской эмиграционной прозе; доказана целесообразность комплексного применения элементов психоаналитической интерпретации произведений и анализа неомифопоэтических образов с учетом историко-литературного, биографического контекста во время изучения эмиграционной прозы, а также принципов рецептивной эстетики.

В процессе экспериментального обучения было определено, что большое значение имеет акцентирование внимания на историко-литературном контексте; специфических особенностях, свойственных литературе украинского зарубежья; психолого-педагогических условиях, которые обеспечивают высокую мотивацию к чтению.

Предложенная методика изучения эмиграционной прозы обосновывает приоритет применения комбинированной системы работы по изучению эмиграционной прозы, которая реализуется путем применения ряда эффективных приемов, помогающих создать старшеклассникам высокую мотивацию и повысить эффективность учебной работы: школьной лекции с привлечением к сотрудничеству учеников-ассистентов, рефлексивной беседы с целью создания психологической установки к чтению, психологического “вживания” в образ, проблемных, логических, творческих задач, диспутов, индивидуальных и коллективных ролевых игр.

Работа над произведениями писателей-эмигрантов учитывала принципы личностно ориентированного обучения и состояла из нескольких этапов: рефлексивного, рецептивного, аналитического, эмпативного, контрольно-оценочного.

Результаты экспериментального исследования свидетельствуют о том, что для совершенствования процесса изучения украинской эмиграционной прозы в программах по украинской литературе для старших классов целесообразно сосредоточить внимание на специфических чертах, характерных для прозы украинского зарубежья; в учебниках и хрестоматиях предлагать задания, ориентированные на выяснение особенностей произведений, а также их рецепции старшеклассниками; в учебно-тематических планах работы курсов повышения квалификации словесников предусмотреть лекции, семинарские и практические занятия, которые касаются проблем, связанных с изучением украинской литературы диаспоры; ввести соответствующие спецкурсы и семинары в системе работы методических объединений учителей.

Ключевые слова: историко-литературный процесс; писатели-эмигранты; украинская эмиграционная проза; этнопсихологические факторы; элементы психоаналитической интерпретации; рефлексивная беседа; логические задачи.

Ulishchenko A.B. Methodology of Studying Ukrainian Emigration Prose in Senior Grades of a General Education High School. - Manuscrіpt.

 Dissertation for the scientific degree of the candidate of pedagogical sciences on speciality 13. 00. 02 - Theory and Methodology of Teaching (Ukrainian Literature) - Іnstіtute of Pedagogіcs of the Academy of Pedagogіcal Scіences of Ukraіne, Kyiv, 2005.

 The dissertation presents a theoretically founded and experimentally tested methodology of teaching Ukrainian emigration prose in senior school. The methodology corresponds to the existentialist and dialogical conception of teaching literature in high school. The dissertation proves that in the process of working with the educational material a teacher of language and literature should emphasize the historical and literary context, as well as specific features peculiar to the works of the Ukrainian emigrant writers, and use the elements of psychoanalysis and analysis of new mythopoetic images.

The proposed methodologic system justifies the high priority of use of combined system of teaching Ukrainian emigration prose that is accomplished through utilization of a number of efficient techniques helping to develop a high motivation level, and contribute to a profound comprehension of study material by senior students. The methodology comprises: school lectures with student involvement for assistance purposes; reflective conversations aiming to develop a psychological motivation to read, a psychological way to “fit into an image”, an imaginative and symbolic perception; and use of challenging and cognitive tasks, disputes, individual and group role playing.

The study contains specific material that can be taken advantage of in order to further improvement of the educational process in high school.

Key words: literature process; Ukrainian emigration prose; emigrant- writers; ethnopsychological factors; the elements of psychoanalytic interpretation; reflective conversation; logical tasks.

Размещено на Allbest.ru