Навчальний переклад як засіб формування мовної компетенції майбутніх учителів початкових класів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчальний переклад як засіб формування мовної компетенції майбутніх учителів початкових класів

Робота присвячена комплексному дослідженню дидактичних можливостей навчального перекладу й використанню його для формування й підвищення мовної компетенції майбутніх учителів початкових класів в умовах близькоспорідненої російсько-української двомовності.

Актуальність дослідження зумовлена незадовільним рівнем мовної і мовленнєвої підготовки вчителів для здійснення навчально-виховного процесу державною мовою, особливо в школах, розташованих у російськомовних і двомовних регіонах України. Передусім це стосується вчителів 1--4 класів, оскільки на початковому етапі навчання дитини в школі мовлення вчителя є не тільки засобом, а й змістом навчання з урахуванням вікових і освітніх особливостей учнів молодшого шкільного віку. Одним з найголовніших методів навчання цієї категорії учнів є наслідування, зокрема мовленнєвої поведінки. Крім того, вчитель початкових класів -- це насамперед словесник, викладач мов, тому він повинен мати високий рівень мовної компетенції, на якій базуються всі інші види його професійних компетенцій. Дослідження сформованості професійного українського мовлення студентів - майбутніх учителів 1--4 класів виявило, що їхнє мовлення містить багато помилок і мовленнєвих огріхів, викликаних інтерференцією; їхня мова бідна на власне українську лексику, характеризується несформованістю термінологічного апарату; студентам бракує спеціальних знань, умінь і навичок російсько-українського перекладу: переклад навіть загальновживаних слів викликає труднощі через невміння швидко переключатися з однієї мови на іншу та чітко розмежовувати частково схожі, але неоднакові факти двох мов.

Проблема поліпшення мовної і мовленнєвої підготовки кадрів освіти в галузі української мови (особливо в російськомовних і двомовних регіонах з поширеною міжмовною інтерференцією) диктує необхідність дослідження і впровадження новітніх ефективних методик прискореного опанування державної мови, зокрема як мови професії. Певні кроки в цьому напрямі вже зроблено методистами й учителями-словесниками. Однак система методів навчання української мови залишається незмінною протягом кількох десятиліть. Неповною мірою використовуються у практиці навчання української мови як другої великі дидактичні можливості порівняльного методу, зокрема навчальний переклад як активна, свідома, розвивальна форма зіставлення і порівняння та ефективний прийом засвоєння двох мов, їх розбіжностей, які через схожість цих мов здаються несуттєвими. Як доводить більшість дослідників, мова, яка вивчається, неминуче засвоюється через призму рідної. Уміло використаний переклад може перетворити стихійне несвідоме перенесення у свідоме, кероване.

Незважаючи на те, що переклад як навчальна вправа давно використовується в методиках викладання мов (його ефективність і необхідність застосування обґрунтовували видатні лінгвісти і методисти А.Д.Алфьоров, Н.М.Баженов, Л.А.Булаховський, Ф.І.Буслаєв, К.Д.Ушинський, О.М.Фінкель та інші), проблема його доцільності під час вивчення другої мови була й досі залишається предметом дискусій. Передусім це стосується навчання іноземної мови, але загальне неоднозначне ставлення до цього виду роботи позначилося й на методиці викладання близькоспоріднених мов. І хоча багато сучасних дослідників і методистів рекомендують використовувати переклад у методиці викладання другої близькоспорідненої мови (Н.М.Арват, О.М.Біляєв, Н.І.Волошанівська, Є.П.Голобородько, А.П.Коваль, В.Я.Мельничайко, О.В.Пасхіна, Н.А.Пашківська, В.І.Помагайба, Г.І.Савицька, М.Б.Успенський, А.П.Феоктистов, О.Н.Хорошковська, І.Г.Чередниченко та ін.), однак він посідає недостатнє місце в системі навчання української мови як другої. Аналіз чинних шкільних підручників з української мови показав, що вправи з перекладу складають лише 4% від усієї кількості вправ у підручниках для 1--4 класів і близько 8% -- для 5--11 класів. Дослідження також довело, що у практиці шкільного навчання близько 80% вчителів узагалі ігнорують цей вид роботи через брак навчального часу навіть у тому незначному обсязі, який подано в підручниках. Якщо ж робота з перекладу й проводиться, то вона не має систематичного характеру, є епізодичною й випадковою, часто не враховуються методичні рекомендації щодо її організації та різноманітність можливих ефективних видів перекладу, необґрунтовано обирається місце його застосування, не робиться висновок про мету, яку переслідує така робота, не приділяється увага узагальненню міжмовних відмінностей. В умовах вищого навчального закладу російсько-український переклад часто взагалі залишається поза увагою: вузівські програми спрямовані насамперед на поглиблення теоретичних знань студентів окремо з російської та української мов і часто не враховують специфіки умов навчання й мовленнєвого оточення, в яких перебувають майбутні вчителі. Наявні методичні рекомендації щодо введення перекладу в систему навчання у вищому навчальному закладі (М.А.Бахарева, Л.М.Булгакова, К.А.Ганшина, Д.Дамянова-Долмова, І.В.Карпов, В.Н.Комісаров, Л.К.Латишев, Р.К.Мін'яр-Білоручев, В.В.Нечаєва, Я.І.Рецкер, Г.Л.Рєзанова, Г.М.Стрелковський та ін.) стосуються переважно підготовки професійних перекладачів у галузі певних двох іноземних мов. Існують також поодинокі рекомендації щодо організації спеціальних курсів з перекладу близькоспоріднених російської та української мов, але вони розраховані на підготовку професійних філологів. Що ж до перекладу як засобу підвищення мовної компетенції студентів-нефілологів, передусім учителів початкових класів, і формування на основі цього культури професійного українського мовлення, то немає жодного спеціального дослідження з розглядуваного питання.

Недостатня розробленість теоретичних і методичних проблем навчального перекладу, відсутність спеціальних рекомендацій щодо його застосування в практиці професійного навчання вимагають лінгвометодичного обґрунтування необхідності широкого використання навчального перекладу для формування мовної компетенції майбутніх учителів початкових класів і підвищення культури професійного мовлення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження входить до плану науково-дослідної роботи лабораторії методичного забезпечення безперервної системної освіти школа -- вищий навчальний заклад Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди як складова частина її комплексної програми “Загальнофілологічна підготовка вчителів початкових класів” й окремої теми “Формування культури мовленнєвої діяльності й комунікації майбутніх учителів початкових класів”. Цей напрям дослідження безпосередньо пов'язаний із завданнями, визначеними навчальними програмами курсів “Сучасна українська мова”, “Основи культури і техніки мовлення”, “Методика викладання російської й української мов” для студентів зі спеціальності 7.01.01.02 “Початкове навчання” та вимогами Державних національних програм “Освіта” (Україна ХХІ століття), “Учитель” та з “Концепцією педагогічної освіти”.

Об'єктом дослідження є професійна мовна і мовленнєва підготовка студентів на факультетах початкового навчання вищих педагогічних навчальних закладів, розташованих у двомовних і російськомовних регіонах України.

Предмет дослідження -- зміст і технологія формування професійної мовної компетенції студентів-білінгвів засобами перекладу.

Мета дослідження полягає у створенні системи роботи з використання найефективніших видів перекладу в різних формах навчальної, наукової та навчально-виховної роботи зі студентами й обґрунтуванні її ефективності.

Гіпотеза дослідження: систематична і правильно організована робота з навчального перекладу є умовою підвищення рівня мовної компетенції та сформованості професійного українського мовлення майбутніх учителів початкових класів.

Відповідно до предмета, мети й гіпотези дослідження визначені такі завдання:

1. Обґрунтувати роль навчального перекладу у формуванні й підвищенні професійної мовної компетенції студентів-білінгвів на основі узагальнення найважливіших для методики навчання української мови як другої психолінгвістичних, загальнотеоретичних, частковотеоретичних положень.

2. Окресливши складники мовної компетенції вчителя початкових класів в умовах білінгвізму, визначити рівень сформованості мовної компетенції студентів факультету початкового навчання, розвитку їхнього професійного українського мовлення і відповідності його мовним нормам, з'ясувати причини такого стану лінгвістичної підготовки досліджуваної категорії студентів з метою створення найоптимальніших умов навчання, а також установити позитивні й негативні чинники, які впливають на засвоєння української мови як другої.

3. Виявити оптимальні умови використання навчального перекладу в системі підготовки майбутніх учителів початкових класів.

4. Розробити й експериментально перевірити модель використання навчального перекладу в системі професійної мовної і мовленнєвої підготовки студентів факультету початкового навчання педагогічних навчальних закладів.

5. Окреслити найефективніші види роботи з навчального перекладу і форми його використання в навчально-виховному процесі.

Методологічними засадами дослідження є філософські теорії про мову як засіб спілкування, пізнання, відображення і перетворення об'єктивної дійсності у свідомості людини; про взаємозв'язок мовлення й мислення, мови і свідомості; про місце і роль мови в розумовому й духовному розвитку людини; про практику як критерій істини; законодавчі акти, концепції з проблем гуманітаризації освіти, ідея провідної ролі української мови у формуванні мовної особистості.

Теоретична база дослідження: учення про опору на рідну мову під час викладання другої мови, теоретичні основи порівняльного курсу російської та української мов, найважливіші положення теорії мовленнєвої діяльності, учення про комунікативний принцип навчання мови.

Мета та завдання визначили сукупність методів дослідження: теоретичних (аналіз лінгвістичної, педагогічної, психологічної та методичної літератури з проблеми дослідження; аналіз програм і навчальних планів загальноосвітньої школи з російською мовою викладання, а також навчальних планів факультетів початкового навчання й програм лінгвістичних курсів); емпіричних (спостереження за мовленням студентів у різних сферах професійного й неофіційного спілкування; бесіди, опитування й анкетування; проведення тестувань та зрізів знань; вивчення досвіду роботи викладачів); соціолого-педагогічних (констатувальний, формувальний і контрольний експерименти; апробація форм роботи з використанням перекладу й різних його видів).

Дослідження охоплювало три етапи.

На першому етапі (1999--2000 рр.) опрацьовано психолого-педагогічну, лінгвістичну та методичну літературу з обраної проблеми; проведено дослідження щодо використання навчального перекладу в умовах шкільного навчання, визначено рівень володіння навичками російсько-українського перекладу і вмінням учнів різних ланок загальноосвітньої школи переключатися з однієї мови на іншу, здійснено дослідження (шляхом використання перекладу як прийому контролю) сформованості професійного мовлення вчителів початкових класів і студентів факультету початкового навчання.

На другому етапі (2000--2001 рр.) організовано і проведено формувальний експеримент, розроблено й апробовано програму спецкурсу “Навчальний переклад як засіб формування мовної компетенції майбутніх учителів початкових класів”. Експериментально перевірено ефективність застосування перекладу у викладанні окремих базових дисциплін на факультеті початкового навчання.

На третьому етапі (2002--2004 рр.) розроблено й експериментально апробовано методику використання перекладу в різних формах науково-дослідницької діяльності студентів (під час виконання курсових, дипломних досліджень тощо), а також у навчально-виховній роботі (здійснено організацію і проведення різноманітних позааудиторних заходів, у яких мав місце навчальний переклад). Проведено контрольний експеримент, статистично оброблено його результати, проаналізовано ступінь ефективності запропонованої методики й доведено необхідність її застосування в навчальному процесі педагогічних закладів російськомовних і двомовних регіонів України.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С.Сковороди, Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г.Короленка, Красноградському педагогічному коледжі ХНПУ ім. Г.С.Сковороди, загальноосвітній школі м. Харкова №158 з російською мовою викладання. Усього дослідженням було охоплено 564 особи.

Наукова новизна одержаних результатів: розроблено спецкурс і створено систему роботи з використанням навчального російсько-українського перекладу в різних формах навчальної, науково-дослідної та виховної роботи зі студентами в умовах вищого навчального педагогічного закладу, набуло подальшого розвитку всебічне обґрунтування й узагальнення навчальних можливостей навчального російсько-українського перекладу під час вивчення близькоспорідненої мови, визначено його роль у формуванні та підвищенні мовної компетенції студентів-білінгвів, місце й умови використання; проведено комплексне дослідження володіння державною мовою студентами педагогічних навчальних закладів Східного регіону країни та узагальнено позитивні й негативні чинники, які впливають на засвоєння української мови як другої.

Практичне значення: пропонована в дослідженні методика роботи може бути використана в навчальному і виховному процесах на різних факультетах педагогічних закладів, розташованих у російськомовних регіонах України, з метою формування професійного мовлення вчителів-предметників різних спеціальностей для викладання державною мовою шкільних дисциплін, створення факультативних курсів з російсько-українського перекладу. Розроблені дидактичні матеріали можуть бути застосовані під час укладання підручників, методичних посібників. Результати дослідження сприятимуть удосконаленню навчальних планів і програм з лінгвістичного циклу на факультетах, де готують учителів для роботи в умовах близькоспорідненої двомовності.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною і теоретичною основою його вихідних положень, застосуванням комплексу методів науково-педагогічного дослідження відповідно до мети й завдань дисертаційної роботи, використанням результатів констатувального, формувального і контрольного експерименту, кількісним і якісним аналізом результатів.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на засіданнях лабораторії методичного забезпечення безперервної системної освіти школа -- вищий навчальний заклад, кафедри теорії та методики викладання філологічних дисциплін у початкових класах Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (1999--2003 рр.), на засіданнях лабораторії навчання російської мови та мов інших етнічних меншин Інституту педагогіки АПН України (2004-2005 рр.), кафедри соціальної педагогіки і педагогіки початкового навчання Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка (2004--2005 рр.), були предметом обговорень на щорічних науково-практичних конференціях учителів Національної Української Академії (м. Харків, 2001--2002 рр.), на міжвузівській науково-практичній конференції “Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки” (Харків, 2002 р.), на першій обласній конференції молодих науковців “Тобі, Харківщино, -- пошук молодих” (Харків, 2002 р.), на науковій конференції “Сучасні освітні технології”, присвяченій 190-й річниці ХДПУ (Харків, 2001р.).

За результатами дослідження опубліковано 11 робіт (з них 10 -- одноосібних), серед яких 6 статей -- у провідних фахових виданнях України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (299 найменувань), 5 додатків. Повний обсяг роботи становить 256 сторінок, з них 183 сторінки основного тексту. У дисертаційному дослідженні вміщено 42 таблиці та 4 малюнки.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету і завдання, зазначено методи дослідження, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичну і практичну значущість.

У першому розділі -- “Теоретичні засади методики формування мовної компетенції засобами перекладу” -- проаналізовано найважливіші для методики формування мовної компетенції положення загальної та часткової теорії перекладознавства, подано психолінгвістичне обґрунтування ефективності навчального перекладу в професійній мовно-мовленнєвій підготовці вчителя початкових класів.

Спираючись на принцип співвідношення теорії і практики навчання мови як на один із найважливіших, а також на висновки дослідників Ю.Д.Апресяна, М.М.Вятютнєва, О.Р.Лурія, І.Горєлова, І.Зимньої, О.Кубрякової та ін., ми розглядаємо явище мовної компетенції, проектуючи його на мовця й процеси мовлення, тобто сприймаючи компетентність у мові як результат її застосування, оскільки тільки в процесі активного відображення дійсності й активного спілкування в людини виникає розуміння мови. Таким чином, ми розуміємо поняття „мовна компетенція” в широкому й узагальненому смислі -- „володіння мовою” -- і характеризуємо це поняття через систему вмінь, яких повинні набути ті, хто вивчає мову, тобто поєднуємо в понятті „володіння мовою” ознаки двох понять ”мовна і мовленнєва компетенція”.

Визначено складники поняття “мовна компетенція вчителя початкової школи в умовах білінгвізму”. Ними вважаємо володіння системою двох мов, уміння оформлювати мовлення з дотриманням усіх мовних норм; вільне оперування наявним активним мінімумом загальновживаної лексики, обов'язковим для вчителя початкових класів; володіння двомовною професійною лексикою і особливостями наукового стилю; здатність здійснити мовленнєве забезпечення ситуацій, у яких опиняється вчитель у своїй професійній діяльності -- навчальних, виховних, офіційних, побутових, ситуаціях спілкування з колегами, батьками учнів; уміння здійснювати контроль власного й чужого мовлення щодо наявності в ньому граматичних, лексичних, орфоепічних, орфографічних і стилістичних помилок, зокрема інтерференційного походження, а також спроможність прогнозувати місця їх можливого виникнення з метою запобігання; сформованість автономного білінгвізму й білінгвістичного мислення; наявність розвиненого мовного і міжмовного чуття; здатність на однаковому рівні користуватися мовами, що функціонують на території проживання, та на перцептивному й рецептивному рівнях володіти іншими мовами, які спеціально не вивчалися.

Психологічними основами перекладу вважаємо вчення І.П.Павлова про динамічний стереотип, а також розуміння перекладу як складного специфічного вторинного виду мовленнєвої діяльності. Вивчення в психологічному плані досліджуваної проблеми дало змогу з'ясувати, що навчальний переклад можна вважати найкращою тренувальною вправою для формування автономних динамічних стереотипів і закріплення нових тимчасових зв'язків, що виникають під час вивчення другої мови. Виконання перекладацьких трансформацій сприяє створенню автономного й подоланню поєднаного механізмів породження мовлення двома мовами, особливо близькоспорідненими. Постійна перекладацька практика забезпечує безпроблемний перехід з однієї мови на іншу, сприяє швидкому автоматизованому відтворенню еквівалентів, що стимулює розвиток швидкого мовлення і зрештою веде до мислення мовою перекладу. Навчальний переклад вважається однією з найкращих вправ для ліквідації репродуктивного гальмування, яке є основною проблемою під час продукування мовлення нерідною мовою. Це дає змогу зробити важливий для методики викладання другої мови висновок: навчальний переклад має широко втілюватися в процес формування мовної компетенції з метою розвитку й коригування українського мовлення. Для оволодіння перекладом, як і будь-яким іншим видом мовленнєвої діяльності, у навчальному процесі мають створюватися відповідні умови. Засвоєння частково схожих і протилежних у двох мовах лінгвістичних явищ було визначено об'єктивною необхідністю і доцільністю використання російсько-українського перекладу.

В основу створення моделі навчання другої мови засобами перекладу покладено лінгвістичну теорію перекладознавства. Згідно з нею переклад розуміється як процес і як результат складної свідомої мовленнєвої діяльності, спрямованої на перетворення повідомлення однією мовою на рівноцінне за змістом та експресивно-стилістичним забарвленням повідомлення іншою мовою з метою виконання інформативної, естетичної, навчальної та інших функцій. Вважаємо, що, крім смислових, формальних, стилістичних, функціональних, експресивних співвідношень під час добору еквівалентів, важливим критерієм в умовах використання перекладу як засобу навчання другої близькоспорідненої мови є врахування й інших особливостей мови -- її зрозумілість, багатство й обов'язково відповідність усім літературним нормам. Найоптимальнішою одиницею навчального перекладу вважаємо речення, оскільки воно не тільки дає можливість відтворити виражальні засоби оригіналу, своєрідність твору і стилю автора, а й дозволяє у комплексі вирішити лексичні, граматичні, орфоепічні, орфографічні завдання навчання другої мови. Однак ми не заперечуємо, що залежно від навчальної мети одиницями перекладу можуть бути фонеми, графеми, слова, словосполучення і текст.

Лінгвістичною основою пропонованого дослідження, яка ґрунтується на частковій теорії російсько-українського перекладу, стали найважливіші випадки розбіжностей російської і української мов на всіх мовних рівнях (частково подібні, протилежні та специфічні) з урахуванням їх актуальності для формування білінгвістичної компетенції вчителя початкових класів.

Під навчальним перекладом ми розуміємо систему різноманітних вправ і завдань, спрямованих на виявлення мовних еквівалентів з метою досягнення різних дидактичних цілей: для розуміння мови, що вивчається, розширення словникового запасу і збагачення мовлення другою мовою, свідомого практичного порівняння систем двох мов та їх засвоєння, для формування й удосконалення орфоепічних, лексичних, граматичних, орфографічних умінь і навичок володіння обома задіяними в перекладі мовами, насамперед мовою, якою робиться переклад; для досягнення швидкого переключання з однієї мови на іншу, а також для формування механізму контролю і корекції власного й чужого мовлення. Крім навчальної функції, переклад вирішує й інші завдання, а саме: комунікативні, філологічні, розвивальні, методичні, професійні, контрольні, загальноосвітні, виховні. Ураховуючи специфіку мовної ситуації, особливості контингенту студентів і конкретні навчальні завдання, вважаємо переклад ефективним прийомом забезпечення рухливості мовлення під час переключання з однієї мовної системи на іншу, оскільки він забезпечує можливість швидкої заміни, доповнення мовних одиниць в обсязі та характеристиках, посильних для дітей, а також є засобом організації змісту навчання молодших школярів.

У дослідженні визначено найважливіші методичні основи застосування навчального перекладу в мовній підготовці вчителів початкових класів. Доведено необхідність дотримання в організації роботи з навчального перекладу окремих загальнодидактичних, частковометодичних і вузькоспецифічних принципів навчання, розкрито специфіку їх виявлення. Пропонується узагальнювальна класифікація відомих видів навчального перекладу і докладна характеристика помилок з перекладу за різними критеріями.

Аналіз чинних програм і підручників з української мови для 1--11 класів шкіл з російською мовою викладання, а також ознайомлення з досвідом роботи вчителів-практиків щодо використання навчального перекладу у викладанні української мови як другої виявили окремі негативні моменти організації цієї роботи: недооцінювання вчителями-практиками значення навчальних вправ із перекладу, відведення їм незначного місця на сторінках підручників; використання перекладу переважно на рецептивному рівні (в основному у вигляді готової пари еквівалентів для спостереження за відмінностями двох мов); одноманітність видів вправ із навчального перекладу (переважно усний або письмовий переклад із зоровою опорою); недостатня кількість матеріалів наукового стилю для перекладу (так, у підручниках для 1--11 класів було виявлено всього 8 текстів наукового стилю, пропонованих для перекладу).

Дослідження дало змогу зробити висновок про необхідність удосконалення шкільних програм і підручників з української мови з метою посилення в них практичного аспекту порівняльно-перекладацького методу й надання більшої значущості навчальному перекладу як засобу засвоєння другої близькоспорідненої мови. Одержані результати було враховано під час планування й організації відповідної роботи в умовах вищого навчального закладу. Це допомогло спрогнозувати найважливіші проблемні зони у вивченні української мови, які можуть бути подолані шляхом застосування навчального російсько-українського перекладу.

У другому розділі -- “Експериментальна методика формування мовної компетенції студентів факультету початкового навчання засобами перекладу” -- подаються результати діагностико-підготовчого етапу експерименту, завданням якого було визначити рівень професійної мовної компетенції студентів, використовуючи функцію перекладу як контролю правильності мовлення і показника сформованості орфоепічних, лексичних, граматичних, орфографічних умінь та навичок, та узагальнити причини, які впливають на стан українського мовлення студентів. Підсумовуючи результати першого етапу дослідження, можемо констатувати, що на момент навчання у вищому навчальному закладі майже половина студентів-білінгвів не володіє обов'язковими для вчителя початкових класів характеристиками мовної компетенції. Було визначено прогалини у знаннях з української мови майбутніх учителів і причини цього:

1) відсутність міцної теоретичної бази в галузі порівняльного вивчення сучасних української і російської мов, низький рівень володіння нормами українського літературного мовлення; у зв'язку з цим незадовільна сформованість умінь розрізняти частково схожі та протилежні факти двох мов, що підтверджується поширеністю інтерференційних помилок на всіх мовних рівнях (особливо на граматичному) як у перекладі, так і в усному та писемному мовленні студентів;

2) невміння швидко переключатися з однієї мовної системи на іншу, швидко добирати правильні еквіваленти другої мови під час продукування мовлення, що передусім підтвердилося численними випадками недібраних еквівалентів під час виконання перекладу;

3) незадовільний рівень сформованості активного словника: лише 6% студентів денної та 39% заочної форм навчання на належному рівні володіють найуживанішою лексикою української мови (вони змогли перекласти 75% і більшу кількість запропонованих слів);

4) недостатнє володіння лексичним мінімумом, обов'язковим для засвоєння учнями молодшого шкільного віку (на належному рівні таку лексику змогли відтворити 75% студентів денної та 82% студентів заочної форм навчання);

5) незадовільне володіння граматичними нормами української мови (65% граматичного матеріалу, що не збігається за своїми характеристиками з відповідним російським, було перекладено з помилками: 72% граматичних помилок стосуються відмінкових форм числівників, 66% -- відмінкових форм іменників, 65% помилок пов'язані з узгодженням прикметників з іменниками, які не збігаються у двох мовах за категорією роду й числа, 60% -- з передачею українською мовою дієприкметників тощо);

6) помилкове оперування вживаними у повсякденному спілкуванні з дітьми висловами (68% матеріалу було перекладено з помилками: “у даній вправі”, “приймати участь”,”вирішити рівняння”, “не дивлячись, не глядячи на усталість” тощо), причому 44% помилок становили граматичні: “відповідай на українській мові”, “напишемо у наступний раз, слідуючого разу”, “з-за необачності” тощо);

7) низький рівень володіння обов'язковою для викладання у початкових класах термінологією (“вичітаєме, віднімаєме, від'ємне”, “слагаєме, складове, додаток” тощо), особливо -- лінгвістичними термінами (42% з них було перекладено з помилками або зовсім не перекладено: “окличний знак”, “власні займенники”, “дієслово І відміни”);

8) відсутність навичок продукування мовлення наукового стилю зі спеціальності (40% часто вживаних у науковому стилі висловів було перекладено помилково (і тому подібне, ітак, в залежності від умов, на протязі слідуючих періодів тощо);

9) відсутність у більшості студентів мовного й міжмовного чуття.

З метою створення сприятливих умов для підвищення рівня мовної компетенції студентів і культури їхнього професійного українського мовлення було проаналізовано причини, які вплинули на стан сформованості відповідних навичок. Як негативні визначено такі: існування пасивного російськомовного середовища (67% реципієнтів повідомили, що частіше у неофіційній обстановці вони спілкуються російською мовою); мовна традиція, поширеність російської мови у містах України (62% студентів є мешканцями міст України, у тому числі 36% -- міста Харкова, де мовою спілкування традиційно була й залишається російська); мова спілкування у сім'ї (тільки для 17% студентів мовою спілкування в родині є українська); мова навчання у школі (57% реципієнтів закінчили школу з російською мовою викладання); особливості шкільної та вузівської лінгвістичної підготовки з другої мови, які характеризуються насамперед орієнтованістю на засвоєння учнями й студентами системи знань, а не на розвиток мовлення; великий інтерференційний вплив російської мови і звідси неспроможність мовців швидко переключатися з однієї мови на іншу (цю причину студенти назвали основною серед інших труднощів, що виникають у них під час продукування українського мовлення); загальні екстралінгвістичні причини (історико-політичне становище України, географічне положення Харкова й області тощо).

Однак відзначаємо й позитивні умови, які сприятливо впливають на процес формування українського мовлення студентів двомовних і російськомовних регіонів: близькоспорідненість мов; відсутність сильного психологічного бар'єру під час користування українською мовою; раннє перебування в пасивному україномовному середовищі; створене активне україномовне середовище в умовах навчального закладу, можливість одержувати освіту державною мовою; існування мотиву групового тиску, тобто бажання не гірше за інших володіти мовою, яка є державною і користується попитом у різних сферах життя тощо, а також стійке усвідомлення необхідності володіти українською мовою на найвищому рівні через розуміння того, що це мова майбутньої професії, показник загальної культури, освітнього рівня, фахової кваліфікації.

Результатом діагностико-підготовчого етапу експерименту стало введення російсько-українського перекладу в різні форми навчальної діяльності студентів: в аудиторну, самостійну та навчально-виховну роботу і насамперед -- створення спецкурсу “Переклад як засіб формування мовної компетенції майбутніх учителів початкових класів”, який пропонуємо проводити протягом 1 семестру на 1 курсі (32 академічні години). У системі з іншими філологічними дисциплінами спецкурс передбачає фахову мовну підготовку вчителя 1--4 класів для роботи в умовах близькоспорідненої двомовності й оволодіння державною мовою як мовою викладання та мовою, яка обслуговує інші сфери спілкування вчителя початкових класів. Головна мета спецкурсу -- використовуючи переклад як прийом свідомого практичного порівняння систем двох мов і як тренувальний механізм швидкого переключення з однієї мови на іншу, в короткий термін систематизувати, узагальнити й розширити знання студентів-білінгвів із порівняльної лінгвістики російської й української мов на всіх рівнях, виробити вміння застосовувати ці знання у практиці усного й писемного професійного спілкування, забезпечити обов'язковий для вчителя початкових класів словниковий мінімум і швидкість його відтворення в мовленні, сформувати уважність і критичне ставлення до власного й чужого мовлення.

Структура спецкурсу становить блок лекційних занять, три блоки практичних занять, три контрольні роботи, систему домашніх завдань, завдань для самостійної роботи з науковою, науково-методичною та лексикографічною літературою, передбачає ознайомлення з методичним апаратом, індивідуальну роботу, а також створення “методичної скарбнички”.

Пропонована система вправ спецкурсу містить, крім традиційних і поширених у методиці викладання другої близькоспорідненої мови усних і письмових перекладів різних мовних одиниць із зоровою опорою, й інші види перекладацьких вправ. Деякі з них більшою мірою використовуються у викладанні іноземної мови. Вони (переклад з аркуша, переклад з повторенням, послідовний, синхронний) виявилися ефективними в окремих навчальних ситуаціях під час засвоєння близькоспорідненої української мови. Крім того, нами введено інші види роботи з власне перекладу, такі як: термінологічний, фонетико-орфоепічний, граматичний, лексичний диктант-переклад; розподільний і вибірковий диктанти-переклади, взаємодиктант-переклад, диктант-переклад тексту, фрагментний переклад, різні види перекладу з продовженням, з творчим завданням, а також редагування власних перекладів, виправлення помилок у спотворених, спеціально дібраних перекладах, вправи на прогнозування можливих у перекладі помилок та пояснення причин їх появи. Широко застосовано в системі роботи вправи на виконання перекладу різностильових текстів, особливу увагу звернено на переклад текстів наукового стилю, які залишаються в методиці викладання другої мови здебільшого поза увагою, хоча є важливими, особливо в системі професійної підготовки. Результативними також виявилися вправи на спостереження за перекладами текстів різних жанрів і стилів та їх аналіз; порівняння власних перекладів зі зразками, виконаними професійними перекладачами. Ефективність цих видів перекладу підтверджено в ході експериментального дослідження, узагальнено й розроблено методичні рекомендації до їх проведення.

За визначеною нами моделлю навчання, крім спецкурсу, навчальний переклад використовувався і в інших формах навчальної аудиторної та самостійної роботи: в ході викладання базових дисциплін філологічного циклу (в курсах „Сучасна українська мова”, „Методики викладання української і російської мов”, “Основи культури і техніки мовлення”, в орфографічному практикумі з сучасної української мови тощо), в окремих предметах нефілологічного напряму (зокрема методик викладання), а також у системі самостійної науково-дослідної роботи студентів. Крім того, розроблено й апробовано позааудиторні форми навчально-виховної роботи із залученням навчального перекладу, а саме: творча робота з перекладу в ході проведення Шевченківської олімпіади, ознайомлення з перекладами творів відомих українських поетів під час проведення вечорів поезії та конкурсів читців (наприклад, демонстрація перекладів “Заповіту” Т.Г. Шевченка російською, білоруською, болгарською, польською, чеською, німецькою, французькою, англійською, китайською мовами), спеціальні мовленнєві тренінги з перекладу в межах факультетських свят, завданнями яких були спостереження за спільними рисами і відмінностями слов'янських мов, засвоєння поширених в учительському мовленні висловів, які містять лексико-граматичні труднощі інтерференційного походження; добір еквівалентів до фразеологізмів, що вживаються в учительському мовленні; вікторина “Відгадай відомий твір за його перекладом”; колективне розучування дитячих пісень близькоспорідненими мовами.

Експериментальне навчання підтвердило, що переклад може успішно застосовуватися в різних формах професійної підготовки студентів і мати великий навчальний ефект. Спостереження за студентами в ході проведення пропонованих форм навчальної, наукової і навчально-виховної роботи показали високий рівень зацікавленості студентів цією роботою та ефективність вправ з перекладу в оволодінні професійним українським мовленням. Так, за результатами анкетування, 98% учасників експерименту висловили думку про обов'язкове введення спецкурсу з перекладу в систему професійної підготовки, 57,7% з них вважають за необхідне розширити обсяг годин на проведення спецкурсу вдвічі. Усі студенти демонстрували зацікавленість теоретичними й методичними проблемами перекладу. Багато з них виявили бажання писати курсові та дипломні роботи, готовність брати активну участь у підготовці та проведенні пропонованих форм позааудиторної роботи.

На контрольно-коригувальному етапі експериментальної роботи проводилися спостереження за змінами мовленнєвих навичок студентів і рівнів сформованості в них перекладацьких умінь. Підсумки порівняльного аналізу відбито в діаграмах 1--2.

Діаграма 1

Аналіз результатів експериментального навчання, відображених у діаграмі 1, свідчить, що завдяки поетапному введенню прийому перекладу в різні форми навчальної, навчально-виховної та наукової роботи зі студентами досягнуто істотних позитивних зрушень у справі вдосконалення й коригування їхнього українського мовлення (у цілому спостерігається підвищення результатів на 21,3%), особливо у збагаченні словникового запасу, правильності продукування поширених у практиці повсякденного професійного спілкування висловів, в опануванні термінологією навчальних предметів за програмою початкової школи тощо.

На основі якісних і кількісних показників констатувального етапу експерименту було визначено три рівні сформованості перекладацьких умінь у студентів: високий, середній і низький. До групи з високим рівнем ми віднесли студентів, які у перекладі матеріалу на кожному етапі констатувального заміру змогли правильно перекласти 75% і більше пропонованого матеріалу. До групи з середнім рівнем увійшли студенти, у перекладах яких спостерігалося від 25% до 50 % помилок. Студенти, які правильно переклали менше, ніж 50% матеріалу, становили групу з низьким рівнем сформованості перекладацьких умінь. Як видно з діаграми 2, на прикінцевому етапі дослідження відбувся загальний позитивний перерозподіл студентів за цим критерієм: значно збільшилася кількість студентів з високим рівнем сформованості перекладацьких умінь і навичок (на 32 %) і зменшилася кількість студентів з низьким рівнем володіння мовними нормами (на 26 %).

Діаграма 2. Перерозподіл студентів з різним рівнем сформованості перекладацьких умінь протягом експериментального навчання

Переклад виявився ефективним видом роботи для підвищення рівня мовної компетенції студентів, які мають різний механізм породження мовлення. Найвагоміші результати проведеної роботи спостерігалися у студентів із суміщеним механізмом породження мовлення (результати поліпшилися в 3,6 рази) і в студентів з автономним російським мовленням (у 2,9 рази). Значне зростання результатів (у 2,3 рази) відзначається також у студентів, які вважають сформованим у себе автономний механізм породження мовлення українською мовою.

Узагальнюючи показники змін, які відбулися, можемо констатувати, що пропонована методика роботи є ефективною і дає змогу в короткий термін досягти значного підвищення мовної компетенції студентів, спрямувати їхню увагу на чистоту власного мовлення, що позитивно відбивається на рівні володіння майбутніми вчителями професійним українським мовленням.

Висновки містять узагальнення основних результатів дослідного навчання.

1. Навчальний переклад є ефективним й універсальним засобом підвищення мовної і мовленнєвої компетенції студентів. Тому необхідно його широко використовувати як у системі професійної мовної освіти у вищій школі, так і під час викладання української мови як другої у всіх ланках загальноосвітньої школи.

Пропонована робота з перекладу виявилася дійовою формою вдосконалення не тільки мовної компетенції студентів-білінгвів, а й одночасно сприяла підвищенню загального рівня розвитку студентів, урахуванню їхніх індивідуальних особливостей та особливостей регіональної мовної ситуації, формуванню мотивації оволодіння мовленням державної мови на високому рівні, критичному ставленню до власного й чужого мовлення, подоланню різних негативних факторів -- інтерференційного впливу російської мови, суржику, психологічного бар'єру в користуванні нерідною мовою.

2. Вивчення рівня сформованості у студентів перекладацьких навичок, які є показником їхньої мовної і міжмовної компетенції та володіння нормами української мови, виявило основні напрями застосовування навчального перекладу: формування вмінь та навичок розрізняти частково схожі, відмінні та протилежні факти двох мов на всіх мовних рівнях, створення обов'язкового для вчителя активного словника й термінологічного мінімуму, вироблення вміння здійснювати переклад наукового тексту зі спеціальності та навичок швидкого переключення з однієї мови на іншу.

Педагогічними умовами, які сприяють розвитку навичок літературного українського мовлення, вважаємо створення україномовного середовища в стінах педагогічного закладу і за його межами, формування позитивної мотивації до оволодіння українською мовою, тобто стійкого усвідомлення того, що сформованість українського професійного мовлення є обов'язковою й необхідною умовою успішної навчальної та професійної діяльності, показником професійної компетенції.

3. У ході дослідження встановлено найголовніші закономірності використання навчального перекладу: узгодження роботи над перекладом із загальним розвитком і провідними тенденціями сучасної перекладацької науки, з порівняльним курсом російсько-українського мовознавства, а також урахування психолінгвістичних особливостей засвоєння другої близькоспорідненої мови й перекладу як особливого виду мовленнєвої діяльності. Позитивні результати проведеного експерименту підтверджують ефективність перекладу в оволодінні другою близькоспорідненою мовою, передусім на етапі формування професійного українського мовлення студентів.

4. Експериментальне дослідження засвідчило правильність наших висновків про те, що найбільший навчальний ефект досягається за умови створення єдиної системи роботи з навчального перекладу, яка передбачає:

а) впровадження спецкурсу з російсько-українського перекладу (вважаємо, що найбільша продуктивність такої роботи досягається шляхом уведення двох спецкурсів: на 1 курсі -- з метою загальної оцінки студентами на момент вступу до педагогічного університету рівня власного українського мовлення, для коригування його найбільш проблемних зон і створення умов для самоконтролю мовної поведінки. Ураховуючи принцип системності навчання, вважаємо за доцільне продовжити цю роботу на 4 курсі (7 семестр) з метою контролю мовної та мовленнєвої підготовки студентів і їхньої власної оцінки рівня сформованості професійного мовлення і готовності до викладання українською мовою в школі перед початком професійної діяльності, основну увагу зосередивши при цьому на ознайомленні з методикою проведення різноманітних видів роботи з перекладу в початкових класах;

б) використання перекладу у викладанні базових філологічних дисциплін за навчальним планом факультету;

в) проведення науково-дослідної роботи, пов'язаної з навчальним перекладом (написання рефератів, курсових і дипломних робіт), та навчально-виховної роботи зі студентами.

Навчальний переклад має посісти належне місце не тільки в усіх теоретико-практичних курсах філологічної спрямованості, але й стати складовою частиною викладання й інших навчальних дисциплін -- методики математики, природознавства, трудового навчання тощо з метою формування відповідного термінологічного апарату, правильності професійного мовлення.

5. У процесі експериментального навчання створено систему оптимальних видів вправ з навчального перекладу. Вона складається з традиційних і запропонованих автором вправ, які експериментально виявилися найефективнішими. Це сприяло не тільки підвищенню навчального ефекту від пропонованої роботи, а й зацікавленості студентів у ній.

Проведене експериментальне дослідження дало змогу виявити лише загальні закономірності впливу пропонованої методики роботи з підвищення мовної компетенції студентів на формування їхнього професійного українського мовлення. Потребують свого подальшого розв'язання питання формування засобами перекладу культури українського мовлення, наукового професійного мовлення, оволодіння навичками художнього перекладу, більш глибокого опрацювання за допомогою перекладу відмінностей української і російської мов на кожному мовному рівні окремо. Практичним утіленням зазначених напрямів роботи може стати введення в систему фахової підготовки: 1) теоретичного порівняльного курсу української і російської мов з метою озброєння студентів теоретичними основами порівняльної лінгвістики цих мов; 2) спецпрактикуму з перекладу для вироблення свідомих і стійких навичок українсько-російського перекладу та практичного відпрацювання відмінностей двох контактуючих мов на всіх мовних рівнях; 3) спецкурсу або спецпрактикуму з культури українсько-російського мовлення з метою формування навичок нормативного професійного мовлення, подолання суржику і запобігання інтерференційних помилок.

Результати дослідження слугуватимуть, на нашу думку, вагомим аргументом для вдосконалення навчальних планів і програм з дисциплін лінгвістичного циклу на факультетах, які готують учителів для роботи в початкових класах в умовах близькоспорідненої двомовності.

Література

1. Тельпуховська Ю.М. Правильність -- одна з основних якостей професійного мовлення вчителя // Педагогіка та психологія: Зб. наук. праць.-- Вип. 19. -- Ч.3. -- Харків: ХДПУ, 2001. -- С.27--31.

2. Тельпуховська Ю.М. Варіативні курси як елементи системи професійної підготовки на факультеті початкового навчання // Методика навчання: Проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. -- Вип. 1. -- Харків, ХДПУ, 2001. -- С. 5--9 (у співавторстві).

3. Тельпуховская Ю.Н. Учебный перевод и его виды // Інноваційні технології в освіті: УІІІ наук.-практ. конф. вчителів. -- Харків: 2001. -- С.113--114.

4. Тельпуховська Ю.М. Правильність -- одна з основних якостей професійного мовлення вчителя: Тези // Сучасні освітні технології: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. -- Харків: ХДПУ, 2001. -- С.83--84.

5. Тельпуховська Ю.М. Спецкурс із навчального перекладу як форма роботи з опанування другої близькоспорідненої (української) мови // Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки: Зб. наук. праць. -- Вип. 6. -- Харків: Константа, 2002. -- С. 373--376.

6. Тельпуховська Ю.М. Переклад як засіб оволодіння українською мовою російськомовними студентами // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. -- Вип. 22. -- Київ--Запоріжжя, 2002. -- С. 281-- 285.

7. Тельпуховська Ю.М. Переклад у системі початкового навчання української мови російськомовних учнів // Початкова школа. -- 2002. -- №5 -- 6. -- С.39--40, с.25--27.

8. Тельпуховська Ю.М. Про специфіку лінгвістичної підготовки російськомовних студентів факультетів початкового навчання педагогічних вузів // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць. -- Вип. 18. -- Харків: “ОВС”, 2002. -- С. 127--131.

9. Тельпуховська Ю.М. Особливості організації роботи з навчального перекладу на уроках другої близькоспорідненої мови в початковій школі. Тези // Особистісно розвивальне навчання: проблеми, пошуки, рішення: ІХ наук.-практ. конф. вчителів. -- Харків, 2002. -- С. 105--106.

10. Тельпуховська Ю.М. Шевченківська олімпіада як засіб і форма підвищення української культури студентів // Рідні джерела. -- 2002. -- №2. -- С.36--40.

11. Тельпуховська Ю.М. Рациональный прием обучения второму языку. Использование перевода на уроках русского языка в начальной школе // Русская словесность. -- 2003. -- №3. -- С.19--21.

Размещено на Allbest.ru