Размещено на http://www.allbest.ru/

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Академія педагогічних наук України

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

УДК 371.13.016: 371.38] (043.3)

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Автореферат

Активізація пізнавальної діяльності студентів У процесі загальнопедагогічної підготовки

Олексюк Оксана Євгенівна

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України.

Науковий керівник доктор психологічних наук, професор, Семиченко Валентина Анатоліївна, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, Сущенко Тетяна Іванівна, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, завідувач кафедри педагогічної майстерності і нових технологій освіти кандидат педагогічних наук, доцент, Гузій Наталія Василівна, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, завідувач кафедри педагогічної творчості

Провідна установа Херсонський державний університет, кафедра педагогіки і психології, Міністерство освіти і науки України, м. Херсон.

Захист відбудеться “17” листопада 2005р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ -53, вул. Артема, 52-А, корпус 3.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, за адресою: 04053, м. Київ - 53, вул. Артема, 52-А, корпус 3.

Автореферат розісланий 18 листопада 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Снісаренко О.С.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасний розвиток суспільства вимагає подальшого вдосконалення системи підготовки, підвищення кваліфікації педагогічних працівників. У Концепції педагогічної освіти зазначено, що педагогічна освіта покликана забезпечувати формування вчителя, який здатний розвивати особистість дитини, зорієнтований на особистісний та професійний саморозвиток і готовий працювати творчо в закладах освіти різного типу. Саме освіта покликана сприяти формуванню інтелектуального потенціалу нації, всебічному розвитку кожного члена суспільства як громадянина з активною життєвою позицією.

Усвідомлення цього потребує від викладачів вищої школи якісної підготовки майбутнього вчителя, яка залежить від вирішення основного завдання вищої школи: не лише оволодіння студентами знаннями, вміннями та навичками майбутньої професійної діяльності, а й оволодіння вміннями здобування нових знань, неперервного професійного зростання.

Необхідною умовою професійної діяльності сучасного вчителя є формування і розвиток вмінь творчо застосувати у роботі отримані знання, а також вміння здобувати нові впродовж всієї професійної діяльності, і особливо вміння передавати ці знання учням. Це у свою чергу вимагає розробки нових підходів до навчання та їх впровадження у процес професійної підготовки у вищій школі.

Разом з тим сьогодні є розрив між вимогами, які суспільство пред'являє до студента як майбутнього спеціаліста, і характером його підготовки у вищому закладі освіти: індивідуально-творчим характером його професійно-педагогічної діяльності та збереженням переважно авторитарного характеру підготовки майбутнього учителя; використанням колективної й групової видів підготовки та індивідуальним характером і особливостями сприйняття, осмислення й практичного використання інформації; глибинно-особистісними метою і мотивами підготовки та переважно інформаційним характером їх досягнення в існуючій педагогічній системі; застарілими формами, методами, засобами підготовки майбутнього фахівця та потребами педагогічних закладів у застосуванні новітніх прогресивних технологій особистісно-орієнтованого навчання. Подолання цих суперечностей можливе за умов впровадження особистісно-орієнтованої підготовки, яка сприяє зростанню якості навчання. Однією з основних умов такої підготовки є активізація пізнавальної діяльності студентів.

Проблема активізації пізнавальної діяльності у процесі навчання у педагогічній теорії і практиці не нова. На всіх етапах розвитку педагогічної думки до неї зверталося багато вчених, педагогів-практиків.

Одним із перших звернув увагу на необхідність „вчити дітей мислити” видатний вчений-педагог Я.А. Коменський. Ідею активізації навчання за допомогою наочності, шляхом активного спостереження і узагальнення та самостійного підведення підсумків висловлювали педагоги І.Г. Песталоцці та Ф.А. Дістервег. Різноманітні засоби активізації пізнавальної діяльності учнів були обґрунтовані у працях багатьох українських педагогів, таких як О.І. Білецький, О.Ф. Музиченко, Б.Г. Грінченко, С.Ф. Русова, О.П. Потебня, В.І. Помогайба. Суттєві положення і висновки з проблеми активізації діяльності учнів містяться і у працях С.Т. Шацького, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського.

Психологічний аспект досліджуваної проблеми глибоко розроблений у працях Л.С. Виготського, В.В. Давидова, О.М. Леонтьєва, Н.В. Менчинської, С.Л. Рубінштейна та інших.

Дидактичні та методичні основи активізації пізнавальної діяльності учнів загальноосвітніх шкіл надані у працях Л.П. Арістової, Ю.К. Бабанського, В.П. Безпалько, М.А. Данилова, Л.В. Занкова, В.І. Лозової, І.Я. Лернера, М.І. Махмутова, О.М. Матюшкіна, Д.Ф. Ніколенко, В. Оконя, П.І. Підкасистого, О.М. Пєхоти, М.Н. Скаткіна, Н.Ф. Тализіної, Г.І. Щукіної, І.Ф. Харламова, І.С. Якіманської та інших.

Вивченню різних аспектів процесу активізації пізнавальної діяльності студентів присвячені праці багатьох відомих педагогів і психологів: А.М. Алексюка, С.І. Архангельського, В.М. Вергасова, В.М. Володька, С.І. Зінов'єва, В.Я. Ляудис, Р.А. Нізамова, В.А. Семиченко та інших.

Разом з тим, незважаючи на великий обсяг робіт з проблеми активізації пізнавальної діяльності учнів та студентів, слід відмітити, що існують питання, які потребують подальших теоретичних і практичних розробок. Це стосується і такого важливого питання, як активізація пізнавальної діяльності майбутнього вчителя у процесі загальнопедагогічної підготовки. Адже саме загальнопедагогічна підготовка є основою професіоналізації майбутніх учителів.

Питанням загальнопедагогічної підготовки майбутніх учителів присвячена значна кількість досліджень: О.О. Абдулліної, А.М. Алексюка, А.М. Бойко, Н.В. Гузій, М.М. Лескевіча, В.І. Лозової, О.М. Пєхоти, В.А. Сластеніна, Т.І. Сущенко, А.І. Щербакова, М.Д. Ярмаченка та ін. Водночас проблема активізації пізнавальної діяльності майбутніх учителів у процесі вивчення блоку загальнопедагогічних дисциплін ще не була предметом окремого наукового дослідження. Актуальність цієї проблеми та її недостатня наукова та організаційно-методична розробленість обумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Активізація пізнавальної діяльності студентів у процесі загальнопедагогічної підготовки”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами:

Тема дослідження затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України від 18.06.1998 р., протокол № 6, закоординована у Раді від 17.09.1998 р., протокол № 5.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти по темі “Науково-методичні засади підготовки наукових і педагогічних кадрів для закладів післядипломної педагогічної освіти” (2003 - 2005 рр.), номер держреєстрації 0103U003243, та відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри освітніх технологій Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського, при розробці тем, що виконувалися за замовленням Міністерства освіти та науки України: госпрозрахункова тема „Індивідуалізація професійно-педагогічної підготовки вчителя” (1997 - 1998 рр.), номер держреєстрації № 33.01.97-98, госпрозрахункова тема № 39 „Освітні технології в школі” (2001 - 2002 рр.) номер держреєстрації 0101U003759.

Об'єктом дослідження є пізнавальна діяльність студентів у процесі їх загальнопедагогічної підготовки.

Предметом дослідження є організаційно-методичні засади активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі загальнопедагогічної підготовки.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні і перевірці на практиці організаційно-методичних засад активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі їх загальнопедагогічної підготовки.

Завдання дослідження:

1) розкриття особливостей загальнопедагогічної підготовки студентів вищих закладів освіти за традиційних умов навчання;

2) проведення теоретичного аналізу ступеня розробленості проблеми активізації пізнавальної діяльності студентів;

3) розробка теоретичної моделі, критеріїв, показників та рівнів активізації пізнавальної діяльності майбутнього вчителя;

4) визначення і експериментальна перевірка організаційно-методичних засад активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі їх загальнопедагогічної підготовки.

Основні концептуальні ідеї дослідження (вихідні припущення):

- загальнопедагогічна підготовка у вищому педагогічному навчальному закладі, яка безпосередньо впливає на якість професійної підготовки майбутнього вчителя, вимагає особливої уваги щодо активізації навчальної діяльності студентів;

- пізнавальна діяльність студентів, яка традиційно розглядається у контексті роботи з навчальними текстами, за сучасних умов повинна розглядатись більш широко - як основа професійного становлення і особистісного пізнання та самопізнання;

- організаційно-методичні засади активізації пізнавальної діяльності студентів повинні охоплювати всі види і форми навчальної діяльності, залучаючи процедури пізнання та самопізнання до вирішення проблем особистісного та професійного розвитку.

Теоретичною основою дослідження стали провідні ідеї щодо професійної та загальнопедагогічної підготовки майбутнього вчителя (О.О. Абдулліна, А.М. Алексюк, А.М. Бойко, Н.В. Гузій, Н.М. Дем'яненко, І.А. Зязюн, Л.В. Кондрашова, О.М. Пєхота, В.А. Семиченко, В.О. Сластьонін, Т.І. Сущенко,А.І. Щербаков, М.Д. Ярмаченко та ін.), наукові дослідження з проблеми активізації пізнавальної діяльності учнів та студентів (Л.П. Арістова, Ю.К. Бабанський, В.М. Володько, М.А. Данилов, В.І. Лозова, І.Я. Лернер, В.М. Вергасов, Р.А. Нізамов, В.А. Семиченко та ін.), положення психологічної теорії про формування особистості (І.Г. Герасимов, С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський, В.В. Давидов, О.М. Леонтьєв, А.Р. Лурія, Г.С. Костюк, М.С. Коган, К.К. Платонов та ін.).

У процесі роботи використовувалися різні взаємодоповнюючи методи дослідження: вивчення і аналіз філософської і психолого-педагогічної літератури, що дозволило визначити стан розробленості досліджуваної проблеми; вивчення продуктів діяльності студентів (творів, авторських проектів, творчих робіт, програм), що надало можливість визначити наявний рівень пізнавальної активності; теоретичне моделювання, завдяки чому запропонована модель критеріїв, показників та рівнів активізації пізнавальної діяльності студентів; аналіз навчальних програм з педагогічних дисциплін і педагогічної практики, що дозволило отримати об'єктивні дані щодо змісту і організації загальнопедагогічної підготовки; вивчення і узагальнення педагогічного досвіду з активізації пізнавальної діяльності студентів (форми, прийоми, засоби); педагогічне спостереження, анкетування, тестування, за результатами яких визначено реальний стан активізації діяльності студентів за традиційних умов навчання та ефективність формуючого експерименту; методи статистики для обробки отриманих даних. Організаційно дослідження включало констатуючий і формуючий експерименти, що дозволило довести доцільність включення у навчально-виховний процес запропонованих засад активізації пізнавальної діяльності студентів.

Дослідження проводилося в декілька етапів:

Перший етап (1992-1995 роки) - уточнювалась тема дослідження, визначалась гіпотеза, розроблялась програма дослідження; проводився теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, вивчалася існуюча система загальнопедагогічної підготовки майбутніх вчителів, апробовувались на практиці різні форми та методи навчання, які активізують пізнавальну діяльність студентів.

Другий етап (1996-1999 роки) - розроблявся і перевірявся комплекс критеріїв оцінки ефективності процесу активізації пізнавальної діяльності, проводився констатуючий експеримент, основною метою якого було визначення стану активізації пізнавальної діяльності студентів; уточнювались організаційно-методичні засади (методи, форми, прийоми) активізації пізнавальної діяльності студентів.

Третій етап (2000-2003 роки) - здійснювався формуючий експеримент, перевірялася і контролювалася ефективність організаційно-методичних засад активізації пізнавальної діяльності студентів.

Четвертий етап (2004-2005 роки) - узагальнювались і оформлялись отримані результати, впроваджувались у практику розроблені методичні рекомендації.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягає в уточненні поняття „активізація пізнавальної діяльності студентів” з урахуванням сучасних вимог; у визначенні сукупності критеріїв активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі загальнопедагогічної підготовки майбутнього вчителя і науковому обґрунтуванні ролі і місця кожного; у виявленні, науковому обґрунтуванні і перевірці на практиці організаційно-методичних засад активізації пізнавальної діяльності студентів.

Практичне значення одержаних результатів обумовлене: впровадженням в навчально-виховний процес вищого навчального закладу науково - обґрунтованих критеріїв і пакету методик діагностування рівнів активізації пізнавальної діяльності майбутніх фахівців; розробкою та впровадженням рекомендацій щодо підготовки викладачів педагогічних дисциплін та кураторів академічних груп до активізації пізнавальної діяльності студентів та формування особистості майбутнього педагога (методичні рекомендації для викладачів педагогічних закладів освіти “Технологія цілепокладання та життєтворення”, “Робота куратора академічної групи з формування особистості майбутнього педагога”, “Куратор академічної групи”, “Робочий зошит куратора академічної групи”, “Пакет методик для дослідження особистості”).

Особистий внесок автора. У тезах та статтях, що написані у співавторстві, авторові належать концептуальні ідеї та практичні матеріали, що стосуються різних аспектів активізації навчальної діяльності студентів: умов та шляхів підвищення активності студентів у самостійній роботі, самопізнанні. У змісті навчально-методичних та науково-методичного посібників дисертантом особисто написано окремі розділи.

Основні концептуальні положення і рекомендації щодо активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі їх загальнопедагогічної підготовки впроваджувались у навчально-виховний процес у Миколаївському державному університеті імені В.О. Сухомлинського (довідка № 01/987 від 31.08.2004), у систему перепідготовки та підвищення кваліфікації заступників директорів з виховної роботи у Миколаївському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 479/8 - 18 від 17.12.2004), у процесі загальнопедагогічної підготовки майбутнього вчителя у педагогічних класах загальноосвітньої школи № 50 (довідка № 220 від 15.12.2004), у ліцеї “Педагог” при Миколаївському державному університеті імені В.О. Сухомлинського (довідка № 335 від 26.12.2004).

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорювалися на Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Проблеми трансформації освіти України у світовий освітній простір”(2002 р., м. Миколаїв), “Професіоналізм викладача вищої школи: освітні технології” (2003 р., м. Миколаїв), “Психолого-педагогічний супровід професійного становлення молодого спеціаліста” (2003 р., м. Миколаїв), “Педагогічна освіта в Україні: проблеми, перспективи розвитку”, (2004 р., м. Миколаїв), Міжнародній науково-практичній конференції “Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми”, (1996 р., м. Чернівці), щорічних науково-методичних конференціях “Могилянські читання” (2001р., 2002 р., 2003 р. м. Миколаїв) та ін.

Структура і обсяг роботи: Дисертація складається з вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку основної використаної літератури із 183 джерел та 13 додатків. Зміст викладено на 232 сторінках. Дисертація вміщує 29 таблиць, 1 схему, 1 діаграму.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У розділі 1 “Проблема активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі загальнопедагогічної підготовки” надається теоретичний аналіз ступеню розробленості відповідної проблеми у психолого-педагогічній літературі, здійснюється теоретичне узагальнення питань, пов'язаних з психолого-педагогічним аналізом пізнавальної діяльності студентів та сутністю загальнопедагогічної підготовки, визначаються критерії, рівні активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі їх загальнопедагогічної підготовки.

Проведений теоретичний аналіз довів, що проблема професійної підготовки вчителя привертала увагу багатьох вчених. Так, ще класиками педагогіки (Я.А. Коменським, К.Д. Ушинським, П.П. Блонським, та ін.) великого значення надавалось особистості вчителя, його ролі у навчально-виховному процесі школи, соціальній і моральній відповідальності, підвищенню вимог до його підготовки. Їх ідеї було творчо розвинуто у роботах відомих українських педагогів (Г.Г. Ващенко, В.К. Винниченко, Б.Д. Грінченко, О.В. Духнович, М.С. Грушевський, А.С. Макаренко, О.Ф. Музиченко, С.Ф. Русова, І.О. Сікорський, І.М. Стешенко, В.О. Сухомлинський, Я.Ф. Чепіга та інші). Особливого значення надавалось загальнопедагогічній підготовці як важливій складовій навчального процесу, яка забезпечує досягнення єдності педагогічної теорії і практики в діяльності майбутнього педагога.

Методолого-теоретичні та методичні основи загальнопедагогічної підготовки вчителя розкриті у працях О.О. Абдулліної, А.М. Алексюка, А.М. Бойко, Н.М. Дем'яненко, В.О. Євдокимова, І.А. Зязюна, Л.В. Кондрашової, М.М. Лескевича, В.І. Лозової, Д.Ф. Николенка, О.М. Пєхоти, В.О. Сластеніна, А.І. Щербакова, М.Д. Ярмаченка та ін. Ретроспективний аналіз становлення системи загальнопедагогічної підготовки майбутніх учителів довів, що поряд з розширенням змісту педагогічних дисциплін та форм роботи посилилися вимоги до функцій загальнопедагогічної підготовки, яка стала розглядатися не лише як основа для надання загальних педагогічних знань та умінь, а і як стрижень професіоналізації в цілому, тобто як основа формування професійно значущих якостей особистості майбутнього вчителя. Саме вона забезпечує цілісність професійної педагогічної підготовки, єдність теорії і практики, систематичність і наступність вивчення всіх дисциплін. Тому проблема підвищення ефективності загальнопедагогічної підготовки є вкрай важливою.

Основними напрямками вдосконалення загальнопедагогічної підготовки вважаються: зміна принципів підготовки вчителя (особистісна зорієнтованість навчального процесу, сумісна творча співпраця викладача і студента, розкриття перспективи підготовки та самопідготовки і т.п.), вдосконалення структури (з метою забезпечення єдності, систематичності, безперервності професійного становлення); удосконалення змісту педагогічних дисциплін; удосконалення системи управління; впровадження у навчальний процес різноманітних методів, прийомів і засобів навчання (різних видів самостійної роботи, системи дослідницьких завдань теоретичного і практичного характеру, розв'язання педагогічних ситуацій, використання педагогічних ігор, аналіз педагогічного досвіду тощо); індивідуалізація навчального процесу (О.О. Абдулліна, А.М. Алексюк, І.А. Зязюн, Л.П. Пуховська, О.М. Пєхота та інші). Саме ці ідеї обумовили подальший пошук шляхів вдосконалення загальнопедагогічної підготовки у проведеному дослідженні.

Одним із головних чинників, який забезпечує розвиток складних завдань професійної підготовки, за думкою педагогів і психологів, є активізація пізнавальної діяльності студентів. Саме залучення студентів до активної творчої роботи, створення умов для всебічної реалізації у навчальному процесі здатне забезпечити формування у студентів важливих якостей, які стануть основою професійного становлення.

Вивчення досягнень педагогічної науки та практики, досвіду активізації пізнавальної діяльності, дані експериментальних робіт надало можливість визначити вимоги до активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі їх загальнопедагогічної підготовки.

Процес активізації пізнавальної діяльності повинен відбуватися систематично, охоплюючи усі можливі напрямки. Тобто потрібні певні організаційно-методичні засади, згідно з якими викладач буде скеровувати свою діяльність і пізнавальну діяльність студентів. При цьому принципове значення має те, яку мету ставить перед собою викладач при активізації пізнавальної діяльності студентів. Найбільш повно процес активізації відбувається тоді, коли педагог: 1) робить акцент на вироблення у студента бажання пізнати нове, що дасть поштовх його подальшій пізнавальній діяльності і врешті решт виведе студента до стабільності у пізнавальній діяльності; 2) озброює студентів новими знаннями, пов'язаними з професійною діяльністю, уміннями і навичками їх творчого застосування (в свою чергу це приведе студентів до оволодіння майстерністю у майбутній педагогічній діяльності); 3) забезпечує надбання нових знань, оволодіння новими уміннями та навичками, що сприяє виникненню новоутворень у особистій сфері розвитку студента, виводить його на творчий рівень мислення, вирішення практичних завдань (студент виходить у професійній діяльності на педагогічну творчість).

Цілком зрозуміло, що для досягнення таких результатів необхідно створити відповідні психолого-педагогічні та організаційно-методичні засади. Тобто взаємопов'язати і психологічні фактори, і педагогічні, врахувати можливі чинники, що впливають на процес активізації пізнавальної діяльності студентів. Як свідчить практика, такими умовами є: забезпечення триєдиної мети пізнавальної діяльності (навчання, виховання, розвиток); педагогічно вірне використання принципів активізації пізнавальної діяльності; різноманітність методів, прийомів та засобів пізнавальної діяльності, їх спрямованість на розвиток стабільної, активної пізнавальної діяльності; створення емоційного фону та доброзичливої атмосфери, врахування індивідуальних особливостей студентів при організації їх пізнавальної діяльності; введення різних за рівнем форм контролю за пізнавальною діяльністю студентів; комплексне використання технічних засобів навчання та інші.

Проведений теоретичний аналіз окреслив вихідні позиції та надав можливість конкретизувати смислові значення поняття “активізація”:

а) Під активізацією розуміється система зовнішніх дій, яка сприяє підвищенню рівня активності і якості певної діяльності. Тут зміст поняття збігається з поняттям педагогічного стимулювання.

б) Під активізацією розуміється стан, у якому знаходиться суб'єкт діяльності і який характеризується зростанням активності. Тут зміст поняття дещо збігається з мотивацією обумовленої діяльності.

в) Під активізацією розуміється мета навчального процесу, яка переслідує завдання переводу енергії зовнішнього впливу у внутрішню самодетермінованість.

Узагальнююче сказане, можна навести уточнене визначення активізації пізнавальної діяльності студентів: з одного боку, це якісний рівень діяльності студента, якому притаманна певна система ознак (самодетермінованих проявів активності); з іншого - це цілеспрямоване керування процесом пізнання студентів шляхом створення оптимальних психолого-педагогічних умов, підпорядковане меті професійної підготовки, яке направлене на формування внутрішніх мотивів та цілей пізнавальної діяльності; ефективне засвоєння нових знань і здобуття навичок їх практичного застосування. Між цими проекціями є прямий зв'язок: результатом зовнішньодетермінованої активізації є перехід активності студента у рису особистості.

У розділі 2 “Активізація пізнавальної діяльності студентів у процесі загальнопедагогічної підготовки за традиційних умов навчання” описується теоретична модель, яка склала основу констатуючого експерименту, розкривається відповідна методична база та наводяться основні результати.

Вимір проявів активності студентів у навчальній діяльності та тенденцій її зростання (активізація) під час навчання складає окрему наукову проблему, а саме: визначення критеріїв активізації пізнавальної діяльності студентів та відповідних показників і рівнів.

Запропонована теоретична модель, яка містить комплекс критеріїв, показників і рівнів оцінювання активізації пізнавальної діяльності студентів, охоплює різні аспекти включення студентів як безпосередньо у навчально-виховний процес, так і у процес професійної підготовки. Її згорнута характеристика представлена у табл. 1.

Табл. 1 - Критерії та показники активізації пізнавальної діяльності студентів

Визначено методичну базу дослідження, яка містить сукупність методик, тестів, опитувальників, що відповідають теоретичній моделі і дозволяють отримати фактичні дані за кожним критерієм і показником. Діапазон значень, що є потенційно можливими, як за окремими показниками, так і по кожному критерію і за усією сукупністю критеріїв, розділено на 4 рівні: вищій, високий, середній, низький.

Констатуючий експеримент містив два основні напрями:

1) характеристика контингенту респондентів, що обрали педагогічну професію, і 2) визначення рівнів активізації пізнавальної діяльності за традиційних умов навчання.

По першому напряму дослідження проводилось на базі фізико-математичного та філологічного факультетів, факультету іноземної філології Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського, педагогічних класів загальноосвітньої школи № 50, Першої української гімназії та ліцею “Педагог” м. Миколаєва. Доведено, що, обираючи професію вчителя, більшість з учнів та студентів не усвідомлюють повного змісту майбутньої професії, орієнтуються тільки на власні спостереження за працею вчителя, на власний досвід навчання і виховання у школі. На 1 місці серед мотивів вибору - бажання отримати вищу освіту (83,1%), тоді як любов до дітей як чинник вибору відмічена лише 65,1% опитаних. В системі цінностей (за шкалою Рокича) цікава робота займає лише 5 місце, поступаючись здоров'ю, близькості з коханою людиною, дружбі та матеріальному забезпеченню. Творчість (можливість творчої діяльності) займає 15 місце. У більшості респондентів (за методикою О.О. Павлютенкова) не виявлено особливого педагогічного інтересу. Ці дані свідчать про те, що активність студентів у пізнавальній діяльності не завжди забезпечується на психологічному рівні. В той же час опитування студентів щодо того, які дисципліни надалі найбільший вплив на їх професійне становлення, довело пріоритет педагогіки і основ педагогічної майстерності, оцінки яких за 5-бальною шкалою склали на філологічному факультеті 4,7 та 4,5, а на фізико-математичному - 3,0 та 2,4. Це при тому, що суспільні науки відповідно отримали 2,3 та 1,9 балів, психологія - 4,0 та 2,8 балів, спеціальні дисципліни 4,2 та 2,7 балів.

Кількісні значення показників та критеріїв активізації пізнавальної діяльності засвідчили, що традиційні засади організації навчально-виховного процесу, за якими здійснюється загальнопедагогічна підготовка майбутнього вчителя, для сучасного етапу розвитку освіти та суспільства недостатньо активізують пізнавальну діяльність студентів. Так, студенти не усвідомлюють потребу в читанні психолого-педагогічної літератури, мають низький рівень пізнавальної ініціативності, організованості, не володіють вміннями проектування власного життя, самовдосконалення. Все це свідчить, що самі методи, форми, прийоми викладання дисциплін загальнопедагогічного циклу потребують на вдосконалення, відповідно до сучасних вимог підготовки педагога. загальнопедагогічний підготовка пізнавальний навчальний

У розділі 3 “Організаційно-методичні засади активізації пізнавальної діяльності студентів в процесі загальнопедагогічної підготовки” розкриваються засади (методи, форми, прийоми) організації всіх складових загальнопедагогічної підготовки студентів, спрямовані на активізацію їх пізнавальної діяльності та в цілому професійного розвитку, доводиться ефективність їх впровадження у навчально-виховний процес.

Реалізована система роботи будувалась на припущенні, що проблема активізації пізнавальної діяльності майбутніх вчителів у процесі загальнопедагогічної підготовки не може бути вирішена лише на основі аудиторних занять. Суттєвого приросту пізнавальної активності студентів можна очікувати, якщо забезпечити у навчальному процесі професійну спрямованість усіх видів діяльності студентів; поєднання зовнішнього (педагогічного) стимулювання з внутрішньою (особистою) мотивацією навчальної діяльності як засобу професійного зростання і особистісного розвитку; впровадження творчих професійних завдань, що базуються на пізнавальній діяльності, у різноманітні форми роботи зі студентами.

Реалізація формуючого експерименту відбувалась шляхом впровадження у загальнопедагогічну підготовку майбутнього вчителя ряду організаційно-методичних засад, а саме:

1. Застосування ділових і дидактичних ігор на семінарських та практичних заняттях з педагогічних дисциплін за наступними вимогами: гра повинна не лише актуалізувати ситуативну активність, а залучати до роботи професійні завдання, відпрацьовувати цінності, інтегрувати накопичений досвід, сприяти інтеграції теорії і практики, стимулювати рефлексування, потребу у самовдосконаленні, саморозвитку. Види ігор: “Портрет ідеального педагога” (активізує пізнавальну діяльність, сприяє виявленню та корекції власного ідеалу вчителя, забезпечує зіставлення свого “Я” з цим ідеалом учителя і подальшу роботу з самовдосконалення (саморозвитку); “Питайте-відповідаємо” (групова форма роботи, крім закріплення матеріалу та підведення підсумків формує уміння коректно сформулювати проблемні питання, повноцінно проаналізувати та адекватно оцінити відповіді, виховує культуру професійного спілкування, дружніх відносин, взаєморозуміння, співробітництва); “Презентація освітніх технологій” (робота в мікрогрупах, містить розкриття сутності певної технології, науковців, які займаються її розробкою, приклади практичного застосування технології у закладах освіти, висновок про ефективність технології та можливість її застосування у навчальному процесі).

2. Використання проектної технології у процесі навчання; впровадження професійно зорієнтованих форм організації самостійної роботи студентів. Пропонувались завдання: складання проекту стратегічного плану власного життя за технологією цілепокладання та життєтворчості (при вивченні дисципліни “Вступ до спеціальності”, 1 курс); складання проекту школи майбутнього (при вивченні “Педагогіки”, 2 курс); складання проекту Статуту молодіжної організації (при вивченні “Методики виховної роботи”, 3 курс). Використовувались такі критерії оцінки проектів: значущість і актуальність висунутих проблем, адекватність досліджуваній тематиці, коректність використання методів дослідження і обробки результатів; активність кожного учасника проекту відповідно до його індивідуальних можливостей; колективний характер прийнятих рішень; характер спілкування і взаємодопомоги між учасниками проекту; глибина занурення у проблему, використання знань з інших галузей; доказовість прийнятих рішень, уміння аргументувати свої висновки; естетика оформлення результатів; уміння відповідати на запитання опонентів, лаконічність і доказовість відповідей кожного члена групи).

3. Включення в програму педагогічної практики завдань активізації пізнавальної діяльності студентів. Впроваджена форма роботи “Методична скринька”, тобто на кожен вид практики студенти збирали матеріали з питань виховання дітей (розробки виховних заходів з різних методичних джерел, ігри, пісні, читацький щоденник, авторські розробки виховних заходів тощо).

4. Організація самостійної роботи студентів з дисциплін загальнопедагогічної підготовки (складання методичної папки, педагогічного глосарія, опорних схем за теоретичним матеріалом, ведення читацького щоденника за матеріалами прочитаної додаткової літератури, виконання творчих завдань за опрацьованим матеріалом, виготовлення наочних посібників, вирішення педагогічних задач, підготовка рефератів, доповідей на тематичних конференціях, участь в конкурсах з предмету).

5. Позааудиторна робота зі студентами: конкурси, диспути, читацькі конференції, наукові гуртки, педагогічні вітальні, круглі столи. Враховувалась як специфіка факультету, так і необхідність залучення студентів до осмислення педагогічного досвіду. Наприклад, для студентів першого курсу факультету іноземної філології було організовано міні-конкурс на кращій переклад казок В.О. Сухомлинського мовами, які вивчаються: англійською, німецькою, китайською. Створено студентський клуб “Партизанська іскра”, з метою обміну досвідом та поглибленої підготовки студентів до роботи у дитячому оздоровчому таборі. Створено громадське об'єднання - Асоціацію “Педагогічна ініціатива”, де студентів готують до роботи з дітьми-інвалідами, наркоманами, СНІД-вічінфікованими.

6. Впровадження таких форм виховної роботи на факультеті, які сприяють пізнавальній активності студентів, за напрямками: формування особистості майбутнього педагога (з залученням процедур самопізнання та саморозвитку), розвиток студентського самоврядування, формування самосвідомості студентів (прийняття участі у підготовці та проведенні виховних заходів “Посвята в студенті”, День студента факультету, Тиждень факультету в університеті, стінна газета “Студентський вісник факультету”, оформлення стендів “З життя факультету” тощо), система колективних творчих справ. Завдання виховної роботи тісно пов'язані з професійним розвитком (формування любові до професії вчителя, потреби у творчому стилі життя, прищеплення любові до праці тощо).

7. Впровадження системи підготовки та організації діяльності кураторів (семінар кураторів, ведення “Ділової папки куратора академічної групи”).

Експериментально доведено, що реалізовані напрями роботи забезпечують значне зростання пізнавальної активності студентів. Помітно зменшилася кількість студентів з низьким (на 10,9%) і середнім (на 29,7%) рівнями. Зросла на 15,7% кількість студентів високого, і на 24,7% - вищого рівнів. У 81,2% студентів експериментальної групи відбувся перехід на більш високий рівень. Вірогідність змін підтверджено статистично, з застосуванням критерію Стьюдента. У контрольній групі на 5,0% зменшилась кількість студентів з середнім і на 5,0% збільшилась кількість студентів з вищим рівнями, усього перехід на більш високий рівень відбувся у 10,0% респондентів.

В цілому ефективність формуючого експерименту доводить перехід більшості студентів на більш високі рівні сформованості показників навчальної активності, позитивну тенденцію зростання кількісних і якісних показників їх пізнавальної активності.

За результатами дослідження зроблено узагальнюючи висновки:

1. Теоретичний аналіз стану розробленості проблеми активізації пізнавальної діяльності студентів в процесі навчання довів, що цей напрям досліджень у педагогічній теорії і практиці не є принципово новим. На всіх етапах розвитку педагогічної думки до неї зверталося багато вчених, педагогів-практиків. Разом з тим, незважаючи на великий обсяг робіт з проблеми активізації пізнавальної діяльності учнів та студентів, існують питання, які потребують подальших теоретичних і практичних розробок. Це стосується і такого важливого питання, як активізація пізнавальної діяльності майбутнього вчителя у процесі загальнопедагогічної підготовки.

2. Розгляд робіт педагогів і психологів довів, що загальнопедагогічна підготовка вчителя розуміється переважно як процес навчання студентів змісту педагогічних дисциплін, засвоєння необхідних знань, удосконалення умінь на педагогічній практиці. Результатом загальнопедагогічної підготовки є оволодіння студентами певним рівнем змістовно-процесуальних та наукових основ педагогічної діяльності, формування у них цілісного комплексу загальнопедагогічних знань, умінь, навичок. Саме цикл педагогічних дисциплін визначає суцільну педагогічну спрямованість і складає основу професійної підготовки вчителів усіх спеціальностей. Згідно вимог, які ставляться до особистості майбутнього педагога, студенти повинні професійно самовизначитися, навчитися розвивати і формувати професійно значущі особистісні якості, вміти працювати над усуненням шкідливих звичок, рис характеру тощо.

3. У процесі дослідження уточнено складові загальнопедагогічної підготовки майбутніх учителів. Виходячи з необхідності систематичного і безперервного засвоєння студентами педагогічних знань і умінь протягом всього періоду навчання у вищому закладі освіти, загальнопедагогічна підготовка складається з навчальних дисциплін: “Вступ до спеціальності” (1 або 2 семестр), “Основи педагогічної майстерності” (2, 3, 4 семестри або 3, 4, 5, 6 семестри), “Педагогіка” (розділ “Педагогіка школи” - 3, 4 семестри; розділ “Методика виховної роботи” - 5, 6 семестри; розділ “Історія педагогіки” - 6, 7 семестри), педагогічні практики (ознайомчі - 4, 5 семестри; активні - 8, 9 семестри), спецкурси та спецсемінари з педагогічних технологій та різних проблем педагогічної науки (6, 9, 10 семестри). Програми складені таким чином, щоб логічно продовжувати матеріал попередньо вивченої дисципліни. Досконала система організації і проведення педагогічної практики, різноманітність її форм та видів органічно завершує процес професійного становлення майбутнього педагога.

4. Логічно доведено, що розгляд загальнопедагогічної підготовки не буде повним без розгляду такого її компоненту, як виховна робота зі студентами. Студенти повинні пройти через систему виховної роботи і як об'єкти, і як суб'єкти виховної діяльності, відчути на собі дієвість заходів, які проводяться. До системи виховної роботи у педагогічному закладі освіти можна включити елементи позааудиторної роботи з педагогічних дисциплін, які активізують пізнавальну діяльність студентів.

5. Теоретично обґрунтовано, що в умовах інтенсивного зростання обсягу наукових знань, підвищення вимог до професійної підготовки майбутнього вчителя виникає необхідність чітко визначити критерії, показники та рівні активізації пізнавальної діяльності студентів та дослідити тенденції формування пізнавальної активності студентів у процесі загальнопедагогічної підготовки. На цій основі запропонована теоретична модель, яка містить комплекс критеріїв, показників і рівнів оцінювання активізації пізнавальної діяльності студентів, охоплює різні аспекти включення студентів як безпосередньо у навчально-виховний процес, так і у процес професійної підготовки. Основними складовими моделі є: особливості пізнавальної діяльності студентів; активність студентів у пізнавальній діяльності; орієнтація студентів на професійне самовдосконалення (саморозвиток).

6. Визначено методичну базу дослідження, яка містить сукупність методик, тестів, опитувальників і забезпечує можливість виявити стан і тенденції розвитку пізнавальної активності студентів у процесі професійної підготовки за традиційних форм навчання. Запропоновані показники і рівні оцінювання активізації пізнавальної діяльності охоплюють різні аспекти включення студентів у процес професійної підготовки.

7. В ході констатуючого експерименту проаналізований вихідний стан активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі загальнопедагогічної підготовки. Методика отримання вихідних даних включала декілька напрямків: вивчення дійсного стану активізації пізнавальної діяльності майбутніх вчителів; визначення рівня активізації за комплексом визначених критеріїв; аналіз засад активізації за традиційною формою у педагогічному закладі освіти. Головними методами дослідження на етапі констатації було анкетування, аналіз творчих робіт студентів, ряд психологічних методик. Інші методи дослідження (спостереження, бесіди) були допоміжними і використовувались як інструментарій якісної характеристики і уточнення результатів за головними методами дослідження.

8. Аналіз результатів констатуючого етапу дослідження засвідчив, що традиційні засади організації навчально-виховного процесу, за якими здійснюється загальнопедагогічна підготовка майбутнього вчителя, недостатньо активізують пізнавальну діяльність студентів. Так, студенти не усвідомлюють потребу в читанні психолого-педагогічної літератури, мають низький рівень пізнавальної ініціативності, організованості, не володіють вміннями проектування власного життя, самовдосконалення. Все це свідчить, що самі методи, форми, прийоми викладання дисциплін загальнопедагогічного циклу потребують на вдосконалення, орієнтування їх на сучасні вимоги підготовки педагога.

9. В основу формуючого експерименту закладена концептуальна ідея, що проблема активізації пізнавальної діяльності майбутніх вчителів у процесі загальнопедагогічної підготовки не може бути вирішена лише на основі аудиторних занять. Суттєвого приросту пізнавальної активності студентів можна очікувати, якщо забезпечити у навчальному процесі: професійну спрямованість усіх видів діяльності студентів; поєднання зовнішнього (педагогічного) стимулювання з внутрішньою (особистою) мотивацією навчальної діяльності як засобу професійного зростання і особистісного розвитку; впровадження творчих професійних завдань, що базуються на пізнавальній діяльності, у різноманітні форми роботи зі студентами.

10. Програма формуючого експерименту передбачала впровадження у загальнопедагогічну підготовку майбутнього вчителя ряду організаційно-методичних засад, а саме:

- застосування дидактичних ігор на заняттях з педагогічних дисциплін;

- використання проектної технології у процесі навчання;

- впровадження професійно зорієнтованих форм організації самостійної роботи студентів;

- включення в програму педагогічної практики завдань активізації пізнавальної діяльності студентів;

- організацію позааудиторної роботи зі студентами з дисциплін загальнопедагогічної підготовки;

- впровадження таких форм виховної роботи серед студентів, які активізують їх пізнавальну діяльність, та відповідну підготовку кураторів студентських груп.

11. Експериментально підтверджено, що реалізовані напрями роботи зі студентами забезпечують значне зростання пізнавальної активності студентів. Порівняння результатів констатуючого експерименту з кінцевими результатами, отриманими по завершенні формуючого експерименту, доводить перехід більшості студентів на більш високі рівні сформованості показників навчальної активності, позитивну тенденцію зростання кількісних і якісних показників їх пізнавальної активності. Результати дисертаційного дослідження дають підстави вважати, що впроваджені організаційно-методичні засади у процесі загальнопедагогічної підготовки дійсно значно активізують пізнавальну діяльність студентів вищого педагогічного навчального закладу.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Потребують подальшого дослідження питання: розгляду пізнавальної активності студентів в контексті цілісного процесу професійної підготовки; визначення шляхів активізації пізнавальної діяльності студентів в умовах модернізації вищої професійної освіти внаслідок приєднання України до Болонської конвенції; гендерні аспекти активізації, тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Олексюк О.Є. Моделювання в процесі активізації пізнавальної діяльності студентів //Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова /Укл. П.В. Дмитренко, О.Л. Макаренко. - К.: НПУ, 2000. - Ч. 4. - С. 89-98

2. Олексюк О.Є. Деякі аспекти загальнопедагогічної підготовки майбутнього вчителя //Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2000. - № 2, квітень-червень. - С. 56-60

3. Олексюк О.Є. Концепція, мета та завдання спецкурсу “Сучасні технології виховного процесу” //Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Науково-методичний журнал. - Київ. - 2003. - Випуск 2. - С. 33-40

4. Олексюк О.Є. Підготовка майбутнього класного керівника до використання сучасних технологій виховного процесу //Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних технологій: Навч. посіб. / За ред. І.А. Зязюна, О.М. Пєхоти. - К.: Видавництво А.С.К., 2003. - 240 с. - С. 183-219

5. Олексюк О.Є. Професіональне становлення викладача вищої школи як вихователя //Професіоналізм викладача вищої школи: освітні технології: (до 90-річчя заснування МДУ): Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції - Миколаїв: Вид-во “ІЛІОН”, 2004. - С. 198-200

6. Олексюк О.Є. Застосування методу проектів у виховній діяльності //Вересень - 2004. - № 1-2 (27-28). - С. 70-73

7. Олексюк О.Є., Будак С.В. Виховна робота зі студентами //В.О. Сухомлинський - майбутньому педагогу: Наук. - метод. посібник /За ред. В.Д. Будака, О.М. Пєхоти. - Миколаїв: “ІЛІОН”, 2004. - С. 118-135

8. Олексюк О.Є. Пізнавальна активність студентів як вид активності особистості в діяльності //Науковий вісник Миколаївського державного університету. Випуск 10. Педагогічні науки: Збірник наукових праць. Том 1. - Миколаїв, МДУ. - 2005. - С. 89-93

9. Олексюк О.Є. Технологія цілепокладання та життєтворення //Методичні рекомендації для кураторів, класних керівників, викладачів, учителів та психологів навчальних закладів. Серія “Сучасні технології виховного процесу” - Миколаїв: МДУ, 2005. - 50 с.

10. Олексюк О.Є. Становлення змісту педагогічної практики студентів як компонента їх загальнопедагогічної підготовки у вищих навчальних закладах України //Науковий вісник Миколаївського державного педагогічного університету. Педагогічні науки: Збірник наукових праць. - Випуск ІУ. - Миколаїв: МДПУ, 2001. - С. 150-157

11. Олексюк О.Є. Загальнопедагогічна підготовка у системі професійної освіти майбутнього спеціаліста //Наукові праці: Збірник. - Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. - Т. 13: Педагогіка. - С. 72-77

12. Олексюк О.Є. Технологія педагогічної підтримки розвитку особистості дитини //Технології неперервної освіти: проблеми, досвід, перспективи розвитку: Збірник статей до традиційної ІУ Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2002. - С. 287-290

13. Олексюк О.Є. Організація самостійної роботи студентів як педагогічна проблема //Педагогічні науки: Збірник наукових праць. Випуск 32. - Частина 2 - Херсон: Видавництво ХДПУ, 2002. - С. 103-106

14. Олексюк О.Є. Сутність поняття активності студентів у навчально-пізнавальній діяльності //Освітні аспекти мистецтвознавства та професійної педагогічної діяльності: Збірник наукових праць //Проблеми сучасного мистецтва і культури. - К.: Наук. світ, 2002. - С. 209-213

15. Олексюк О.Є., Іванова Л.В. Учет индивидуальных особенностей довузовской подготовки учителя //Современные проблемы подготовки учителя: Материалы межвузовской научно - практической конференции. - Херсон, 1992. - С. 128 - 130

16. Олексюк О.Є. Проблема активізації самостійної пізнавальної діяльності майбутнього вчителя //Збірник науково-методичних праць кафедри педагогіки. - Миколаїв, 1993 р. - С. 55-59

17. Олексюк О.Є., Пєхота О.М., Іванова Л.В. Орієнтація школярів на педагогічні професії //Методичні рекомендації для педагогічних працівників. - Київ, ІСДО.1994. - 36с.

18. Олексюк О.Є. Активізація пізнавальної діяльності студентів у ході підготовки до виховної роботи у період педагогічної практики //Проблеми, досвід підготовки студентів до виховної роботи у школі: Доповіді та повідомлення науково-методичної конференції інституту (6 квітня 1995р.): Збірник матеріалів. - Миколаїв, 1995. - С. 29 - 31

19. Олексюк О.Є., Пехота О.М., Тарасова С.М., Живолуп С.И. Игра: развлечение, обучение, развитие //Открой в себе педагога. Экспериментальная программа спецкурса по педагогике и психологии для учащихся старших классов //Под общей научной редакцией к.п.н., доц. Пехоты Е.Н. - г. Кривой Рог, 1995 г. - С.12 - 14

20. Олексюк О.Є. Активізація пізнавальної діяльності студентів педагогічного інституту /на матеріалі дисциплін педагогічного циклу/ //Педагогічна освіта: досвід, проблеми, перспективи: Науково-методичний збірник за матеріалами науково - практичного семінару 4.06.1996 р.: м. Миколаїв, 1996 р. - С. 82 - 85

21. Олексюк О.Є. Активізація пізнавальної діяльності як важлива умова формування потреби у неперервній педагогічній освіті //Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми: Матеріали Міжнародної науково - практичної конференції (28 - 31 жовтня 1996 р., м. Чернівці,): 1996. - С.279-283

22. Олексюк О.Є. Гра як метод активізації пізнавальної діяльності майбутнього педагога //Вересень. - 1998. - № 1-2. - С. 64 -70

23. Олексюк О.Є. Деякі форми активізації пізнавальної діяльності студентів педагогічного інституту //Система і методика викладання педагогічних дисциплін у вузі. - Миколаїв, 1998 р.- С. 78-81

24. Олексюк О.Є. Ігровий метод у процесі формування професійної свідомості учнів педагогічних класів //Допрофесійна педагогічна підготовка учнівської молоді в контексті реалізації цільової комплексної програми “Вчитель”: Збірник науково-практичних матеріалів Всеукраїнської конференції (8-10 квітня 1998 р., м. Дніпропетровськ): В 3-х частинах. - Частина 2. Дніпропетровськ, 1998. - С.115-120

25. Олексюк О.Є. Система кураторства у вищих закладах освіти //Сучасні проблеми вищої освіти: Збірник доповідей на науково-практичній конференції. Миколаїв, 1998. - С.134-136