Система навчання українського усного діалогічного мовлення учнів основної школи

У третьому розділі - “Стан навчання усного діалогічного мовлення в основній школі” - для виявлення можливостей вироблення оптимальної методики, яка могла б забезпечити навчання УДМ учнів основної школи, схарактеризовано залежність результатів навчання від науково-методичної якості підручників і методичних посібників із рідної мови, наявності в них теоретичного матеріалу про діалог, його структуру; практично-методичних порад, комунікативних вправ, допоміжних опор, що служать навчанню УДМ; визначено вимоги чинних програм із рідної мови до навчання діалогічного мовлення учнів 5-9 класів, якими користувалися вчителі-словесники протягом останніх років; окреслено обсяг теоретичного матеріалу, призначеного для засвоєння учнями; схарактеризовано стан навчання УДМ в основній школі.

Для цього проаналізовано: 1) науково-методичну літературу з проблеми дослідження; 2) методичні посібники для вчителів; 3) шкільні підручники з рідної мови для 5-9 класів; 4) чинні програми з української мови; 5) відвідані уроки, факультативні заняття, позаурочні заходи (гуртки, вікторини, мовні вечори); 6) анкети вчителів, які дали можливість установити рівень їх володіння теоретичними відомостями про діалог і методику його навчання; 7) анкети учнів для виявлення їх знань про діалогічне мовлення, умінь і навичок продукування діалогічних висловлювань. Проведено співбесіди з учителями й учнями для ознайомлення з їхніми запитами, інтересами, побажаннями щодо навчання діалогування.

Аналіз програм з рідної (української) мови свідчить, що вивчення діалогу у 5 і 8 класах спрямоване на формування пунктуаційних навичок, у 5-9 класах - на засвоєння основних правил спілкування, інтонування прочитаних діалогів (1998 р.); у чинній (2001 р.) програмі повторюється інформація стосовно навчання УДМ, запропонована в попередньому виданні, і подаються критерії оцінювання продукованих діалогів.

Аналіз підручників з рідної мови показує, що вони відповідають програмам - у них не відображено системності навчання УДМ, відсутній теоретичний матеріал про особливості діалогічного мовлення як основи діалогічномовленнєвих знань; немає вправ, спрямованих на продукування діалогічних реплік, діалогічних єдностей і діалогічних текстів; відсутні також ілюстрації, які сприяли б навчанню діалогічного мовлення, та вербально описані ситуації для побудови діалогічних висловлювань. Хоч мовний матеріал, що вивчається з 5 класу до 9, може бути допоміжним будівельним матеріалом при продукуванні учнями діалогів.

Для перевірки умінь і навичок учнів, що стосуються продукування діалогічних висловлювань, встановлення їх рівня, якості розроблено відповідні критерії оцінювання.

Критеріями якості стали: цілеспрямованість, репрезентативність, об'єктивність, систематичність. Якісними показниками у продукованих діалогах були: ступінь узгодження висловлювання із заданою темою, ситуацією; повнота відображення теми, ситуації; рівень і характеристика імпровізації у формулюванні висловлювань; правильність, різноманітність застосування мовних засобів; використання інтонації, жестів, міміки тощо.

Кількісні показники являють собою обсяг продукованого діалогічного тексту, темп висловлювання, тривалість його звучання. Основним в оцінюванні вважається: 1) досягнення реальної комунікативної мети; 2) ефективність використання мовленнєвих засобів; 3) правильність мовного і мовленнєвого оформлення (В.А.Бухбіндер, В.Штраус). Оцінювання діалогів, створених школярами на основі художнього тексту, картини, ілюстрації, серії малюнків, теми чи ситуації здійснюється шляхом їхнього аналізу за такими критеріями:

- відповідність темі (повна, часткова (50%), не відповідає);

- характер діалогічної комунікації (продуктивна, частково продуктивна (50%), непродуктивна);

- граматична відповідність: а) наявність різноманітних структурно-семантичних типів діалогічних єдностей; б) синтаксичне оформлення репліки (порядок слів, еліпсиси, повтори);

- дотримання показників мовленнєвої культури;

- наявність смислових частин;

- ритміко-інтонаційне оформлення;

- використання форм мовленнєвого етикету;

- наявність позамовних засобів спілкування (І.Г.Чистякова, Ю.О.Шмельов);

- уміння слухати, чути і розуміти те, що хоче сказати співрозмовник.

Взявши за основу названі критерії, ми запропонували чотирирівневу дванадцятибальну систему оцінювання, що допоможе учителям виявляти сформованість умінь і навичок продукування учнями діалогів.

Для одержання відомостей про стан проблеми у практичній роботі в 1993-1994 рр. був проведений констатувальний зріз у 5-9 класах Київської, Харківської, Львівської, Тернопільської, Вінницької областей, до якого було залучено 747 осіб. Учні працювали за чинними у той час програмами та підручниками з рідної мови.

Результати аналізу анкетування вчителів-словесників засвідчили про недостатність володіння ними методикою навчання УДМ; анкетування учнів 5-9 класів показало, що вони переважно знають лише визначення діалогу й діалогічної репліки, половина з них вживає неправильну форму звертання.

Результати перевірки умінь і навичок продукування діалогів учнями 5-9 класів дали можливість з'ясувати, що: 1) спроби побудувати діалоги були невдалими; 2) відсутні знання про привертання уваги співрозмовників, про правила побудови телефонної розмови та про інші форми мовленнєвого етикету; 3) учні не володіють термінологією, що стосується усного діалогічного мовлення.

У процесі співбесід учителі висловили свої побажання: 1) підготувати посібник для удосконалення знань про діалог, його особливості для засвоєння дидактичних основ навчання УДМ; 2) розробити уроки діалогічного спілкування, що містять теоретичний матеріал і вправи для навчання учнів УДМ; 3) запропонувати вербально описані ситуації діалогічного спілкування, наочність і роздавальний матеріал; 4) подати фрагменти уроків вивчення мовних тем для супровідного навчання діалогування. Аналіз співбесід з учнями вказує на їхнє бажання навчитися успішно діалогувати для досягнення успіхів у житті.

Отже, стан навчання УДМ учнів основної школи свідчить про необхідність створення науково обґрунтованої системи, яка сприяла б його удосконаленню, формуванню мовленнєво компетентної особистості школяра.

У четвертому розділі - “Хід і результати експериментально-дослідного навчання усного діалогічного мовлення учнів 5-9 класів” - запропоновано експериментальну програму навчання усного діалогічного мовлення, описано хід навчального експерименту, його результати.

Суть дослідної програми полягала:

- в ознайомленні учнів на уроках розвитку зв'язного мовлення з лінгвістичними поняттями і термінами, що обслуговують діалогічне мовлення;

- у залученні відповідного мовного матеріалу, що вивчається, як будівельного, для продукування діалогічних висловлювань;

- у використанні розробленої системи комунікативних вправ для опанування запропонованих понять, засвоєння школярами знань, формування усномовленнєвих навичок і вмінь на основі відповідних допоміжних опор, створення діалогічних висловлювань із дотриманням вимог мовленнєвої культури та українського мовленнєвого етикету;

- у застосуванні найдоцільніших форм, методів, прийомів і засобів навчання усного діалогічного мовлення на уроках рідної мови і факультативних заняттях із діалогічного мовлення за поданою тематикою для 8 і 9 класів;

- в урахуванні міжпредметних зв'язків у процесі дослідного навчання.

Увесь теоретичний матеріал, що стосувався діалогічного мовлення, під час проведення навчального експерименту класифікувався таким чином: поняття та їхні визначення, пов'язані з лінгвістичними особливостями діалогічного мовлення; форми мовленнєвого етикету, що відповідають певним темам діалогічного спілкування; позамовні чинники діалогування.

До понять, пов'язаних з лінгвістичними особливостями діалогічного мовлення, входили: види діалогів (розпитування, повідомлення, бесіда, обговорення, дискусія, суперечка, диспут тощо); трилог, його види; види реплік (за значенням, за метою висловлювання, за обсягом); особливості діалогічного мовлення (ситуативність, еліптичність, фразеологічність, клішованість, стилістична диференціація); форми мовленнєвого етикету (звертання, привернення уваги, вітання, прощання тощо) залежно від віку співрозмовника, виховання, середовища спілкування, народних традицій певних регіонів України.

Завдання для засвоєння знань, що стосувалися діалогічного мовлення, передбачали: а) розподіл теоретичного матеріалу за класами з урахуванням загальнодидактичних принципів систематичності і послідовності, зв'язку теорії з практикою, виховного навчання та інших; б) ознайомлення учнів із визначенням кожного поняття для розуміння його суті; в) введення діалогічних термінів у мовленнєву практику.

Для формування діалогічномовленнєвих умінь і навичок запропоновано систему комунікативних вправ: мовно-мовленнєві, умовно-мовленнєві і власне мовленнєві.

Мовно-мовленнєві вправи спрямовані на засвоєння мовного матеріалу, який є будівельним для продукування діалогічних реплік за зразком (сконструювати репліку за зразком, за моделлю; замінити одну конструкцію іншою за аналогією, за прикладом тощо), за інструкцією (побудова, аналіз, порівняння реплік для використання у відповідних ситуаціях; побудова реплік із дібраними синонімами (антонімами, метафорами тощо) для образного висловлювання змісту; добір звертань до співрозмовників, порівнянь, фразеологізмів, прислів'їв тощо), за завданням (побудувати репліку на вимогу вчителя: погодьтеся..., перепитайте..., уточніть..., дізнайтеся... і т.п.).

Умовно-мовленнєві вправи скеровані на побудову переважно діалогічних єдностей, що виражають запит інформації, уточнення, захоплення, радість тощо. Завдання цих вправ: - Відреагуйте на... - Дайте відповідь... - Попросіть вибачення... тощо.

Власне мовленнєві вправи передбачали побудову учнями діалогічних текстів за певними одиничними або парними допоміжними опорами. Цими опорами були ситуації, природні або вербально описані, ілюстрації чи їхні серії, початкові діалогічні єдності або діалогічні репліки, тема діалогу, кінофільми, художня література, моделі діалогів тощо. Вони стимулювали мовленнєву діяльність кожного учня індивідуально або в парах. Наприклад, пропонувалося завдання побудувати діалог: 1) за вербально описаною ситуацією; 2) за вербально описаною ситуацією і малюнком (початковою діалогічною єдністю, початковою діалогічною реплікою); 3) за темою; 4) за природною ситуацією; 5) за змістом художнього тексту тощо.

Засвоєння діалогічномовленнєвих знань, формування умінь і навичок продукування діалогічних висловлювань відбувалося на уроках розвитку мовлення, так званих уроках діалогічного спілкування, і на уроках вивчення мовних тем. Метою уроків діалогічного спілкування було засвоєння учнями знань про діалог і паралінгвістичні засоби та закріплення їх за допомогою умовно-мовленнєвих і власне мовленнєвих вправ. Мета уроків вивчення мовних тем - супровідне навчання діалогічного мовлення під час опрацювання мовного матеріалу із дотриманням принципів домінуючої ролі вправ, свідомості, комунікативності, опори на систему мовлення, ситуативності, індивідуалізації, наочності. При доборі методів навчання, що сприяли б вивченню усного діалогічного мовлення, враховувалося важливість поєднання теорії з практикою, форми висловлювання, зміст діалогів, що визначалося рівнем пізнавальної діяльності учнів, розв'язанням діалогічномовленнєвих завдань. Комунікативна діяльність під час опрацювання програмового матеріалу здійснювалася у процесі виконання учнями системи усних завдань, що виконувалися у порядку наростання їхньої складності.

Експериментальна програма формування УДМ не передбачала додаткового навчального навантаження. На уроках вивчення мовних тем навчання УДМ відбувалося супровідно з вивченням мовного матеріалу у процесі проведення комунікативних діалогічних вправ. Найбільше цьому сприяли такі теми: “Звертання”, “Діалог. Тире при діалозі” (5 кл.), “Кличний відмінок в українській мові” (6 кл.), “Речення” (7 кл.), “Неповні речення”, “Діалог. Розділові знаки при діалозі (повторення)” (8 кл.), “Складне речення” (9 кл.), інші. На уроки діалогічного спілкування було виділено четверту частину від усієї кількості годин розвитку зв'язного мовлення: 5 клас - 10 год., 6 клас - 8 год., 7 клас - 7 год., 8 клас - 6 год., 9 клас - 6 год.

Під час опрацювання УДМ враховувалися міжпредметні зв'язки, які реалізовувалися у трьох напрямах: 1) засвоєння лінгвістичних понять, пов'язаних із особливостями мови, - поняттєво-термінологічний міжпредметний зв'язок, який мав місце за умови повного або часткового збігу матеріалу, що вивчався на уроках української мови і літератури (наприклад: діалог, репліка, звертання, паузи, повтори тощо), історії та географії (використання змісту текстів, збагачення словникового запасу), образотворчого мистецтва (використання або створення ілюстрацій, спільної лексики), музики і співів (використання спільних термінів - висота, темп, тональність та ін.); 2) вироблення в учнів практичних навичок володіння літературною мовою - комунікативно-мовленнєвий міжпредметний зв'язок, який виявлявся у спільних вимогах до мовних норм, що впливають на правильність побудови реплік, виражених реченнями чи текстами різних типів монологічного мовлення; 3) використання мовленнєвого матеріалу для продукування власних діалогічних висловлювань - навчально-дидактичний міжпредметний зв'язок, який мав контекстуальне й неконтекстуальне спрямування, що полягало у застосуванні текстів художньої чи наукової літератури, їх уривків, а також груп слів, словосполучень із різних шкільних навчальних предметів.

Удосконаленню вмінь і навичок продукування діалогічного мовлення сприяли факультативні курси: “Мовленнєвий етикет і культура спілкування” (8 клас) і “Етикет українського телефонного діалогу” (9 клас). Завдання цих курсів: 1) поглиблення і систематизація засвоєного раніше матеріалу про діалог; 2) підвищення загальної діалогічної підготовки учнів; 3) вироблення й удосконалення навичок діалогування в різних життєвих ситуаціях, умінь послуговуватися мовними й позамовними засобами, що сприяють діалогічному висловлюванню, а також розуміти доречність і доцільність їх застосування у певній мовленнєвій ситуації; 4) використання відповідного цікавого матеріалу.

Формуванню діалогічного мовлення слугувала позакласна робота, метою якої було мимовільне удосконалення УДМ для всебічного розвитку мовленнєвої культури особистості. Цьому сприяли культурно-масові форми позакласної роботи з УДМ - гуртки, вечори, диспути, дискусії, вікторини та ін.

Експериментальні класи (ЕК) працювали за дослідною, контрольні класи (КК) - за чинною програмою. Дослідження здійснювалося 15 учителями у класах із наповнюваністю від 25 до 38 учнів. Для виявлення результатів формувального експерименту перевірялися знання, уміння й навички з УДМ учнів основної школи впродовж 1995-2002 навчальних років, у три потоки. Із 1995 до 2000 року - перший потік - 157 учнів; із 1996 до 2001 року - другий потік - 158 учнів; із 1997 до 2002 року - третій потік - 156 учнів, усього 471 учень. Експеримент проводився у п'яти школах різних регіонів України - Київської (м. Ірпінь, СШ №12), Тернопільської (м. Тернопіль, СШ №11), Львівської (Самбірський район, м. Рудки), Харківської (Куп'янський район, с. Ківшарівка, гімназія №2), Вінницької (м. Жмеринка, СШ №4) областей.

Для виявлення рівня набутих учнями знань було запропоновано запитання з теорії діалогічного мовлення для кожного класу окремо. Оцінюючи знання учнів, учителі враховували: правильність (визначення понять, їх класифікацію, повноту, послідовність викладу тощо), зміст відповіді, дотримування норм літературної мови, виконання відповіді в науковому стилі.

Результати контрольних робіт показали, що учні п'ятого класу знають, що таке діалог, діалогічне мовлення, види діалогічних реплік за значенням, діалогічні репліки за обсягом, їх визначення, види мовленнєвих ситуацій, їх визначення, що таке діалогування, реплікування, назви учасників діалогу. Високому рівню відповідали знання 13,1% п'ятикласників, достатньому - 32,5%, середньому - 31,4%, низькому - 22,9%, середня успішність - 77,1%.

Шестикласники знають, що називається діалогічною єдністю, її види, роль фразеологізмів у діалогах, позамовні засоби, що таке міміка, жести, їх види, роль пауз і пози, найбільш уживані форми вітання, прощання, прохання і відповіді на них. Успішність їхніх знань відповідає 78,5%: високий рівень становить 13,6%, достатній - 34,4%, середній - 30,5%, низький - 21,5%.

Семикласники набули знання про полілог, його види (дискусію, обговорення, суперечку, диспут) та структуру, підготовку до проведення; дізналися про інтонацію, жести і міміку під час знайомства. Засвоєні знання відповідали: високому рівню 15,5%, достатньому - 36,3%, середньому - 28,4%, низькому - 19,7%. Успішність учнів сьомого класу - 80,2%.

Восьмикласники продемонстрували знання про трилог, його відмінність від діалогу, монологу й полілогу, про інтерв'ю, його види, структуру і підготовку до проведення, найменування співрозмовників інтерв'ю, форми звертання до людей, різних за віком і виконанням соціальної ролі, родинним станом, звертання до співрозмовників на “ти” і “ви”. Засвоїли матеріал про калькування, кліше, штампи, їхню роль у діалозі. Успішність восьмикласників становила 82,7%; причому високому рівню відповідало - 17,8% відповідей, достатньому - 40,3%, середньому - 24,6%, низькому - 17,3%.

Дев'ятикласники показали знання про інтенцію, мовленнєву інтенцію, компліменти і їхню роль у діалозі, види мовленнєвоетикетних форм, привертання уваги, форми звертання, питання, відповіді тощо, хід телефонної розмови і правила мовленнєвої поведінки під час її проведення, полілог-полеміку, полілог-дебати. Високий рівень знань дев'ятикласників становив 22,7%, достатній - 46,9%, середній - 17,8, низький - 12,5%, успішність - 87,4%.

У процесі засвоєння знань високий рівень із 13,1% у 5 класі підвищився до 22,7% у дев'ятому класі, тоді як низький рівень знань із 22,9% відповідно знизився до 12,5%. Успішність у засвоєнні знань у 9 класі порівняно з 5 зросла на 10,3%.

Для виявлення ефективності засвоєних знань за дослідною методикою учнями ЕК було проведено контрольний зріз у КК, які працювали за чинною програмою. Успішність учнів 5 контрольного класу становила 26,8%, 6 класу - 20,1%, 7 класу - 8%, 8 класу - 6,2%, 9 класу - 5,6%, що в середньому становить 13,3%, тоді як ЕК - 81,2%. Різниця в 67,9% - свідчить про засвоєння учнями основної школи теоретичного матеріалу про діалог та його особливості, запропонованого дослідною програмою.

Уміння і навички учнів з УДМ, набуті під час дослідного навчання, перевірялися за допомогою власне мовленнєвих вправ, що проводилися за певними допоміжними опорами (одиничними: вербально описаною ситуацією; ілюстрацією; серією малюнків; початковою діалогічною єдністю; початковою діалогічною реплікою; змістом художнього твору чи наукового тексту (або їх уривків); вчинком героїв художньої літератури (кінофільмів); природною ситуацією; темою; парними: малюнком і вербально описаною ситуацією; ситуацією і темою; темою і допоміжними словами чи сполученнями слів та ін.).

Критеріями оцінювання діалогічних висловлювань були такі якісні показники: ступінь відповідності змісту діалогу темі чи ситуації; повнота відображення теми, ситуації; рівень природності імпровізації в умовах спонтанності; характер діалогічної комунікації (продуктивна, частково продуктивна, непродуктивна); граматична відповідність (наявність різних видів реплік, їхнє синтаксичне оформлення (еліпсис, повтори, порядок слів); дотримання показників мовленнєвої культури: правильність, багатство, образність (фразеологічність), чистота (фонетично-орфоепічне оформлення); наявність смислових частин (вступу, основної частини, висновків); ритміко-інтонаційне оформлення (інтонація: темп, тембр, висота тощо); використання форм мовленнєвого етикету; наявність позамовних чинників (жести, міміка, поза тощо); уміння слухати, чути і розуміти сказане співрозмовником. Дотримання названих показників тією чи іншою мірою відображено у чотирьох рівнях дванадцятибальної системи оцінювання.

Результати перевірки умінь і навичок показали, що учні 5 класу уміють будувати діалоги за вербально описаною ситуацією, запропонованою для двох учнів одночасно і окремо для кожного з них, типу повідомлення-повідомлення, питання-відповідь, діалог-бесіда побутового і наукового характеру. Успішність умінь і навичок продукування діалогів учнями 5-х класів становила 83,4%. Високому рівню відповідали уміння і навички 14% учнів, достатньому - 30,6%, середньому - 38,8% і низькому - 16,6%.

Шестикласники навчилися будувати діалогічні єдності, використовуючи при цьому форми мовленнєвого етикету згідно з мовленнєвоетикетними темами, влучно послуговуватися фразеологізмами, застосовувати жести, міміку, виправдано вживати паузи. Високий рівень продукування діалогів спостерігався в 16% учнів, достатній - в 32,7%, середній - у 36,3% і низький - у 14,9%. Успішність шестикласників у продукуванні діалогів становила 85%.

Семикласники навчилися будувати обговорення, суперечку, готуватися і проводити дискусію, диспут, використовувати в діалогах, трилогах і полілогах потрібну інтонацію, міміку, жести, зокрема ті, що супроводжують знайомство. Низькому рівню відповідали уміння і навички 12,7%, середньому - 28,5%, достатньому - 39,4%, високому - 19,5%. Успішність семикласників у продукуванні діалогів відповідає 87,3%.

Восьмикласники навчилися готуватися і проводити інтерв'ю, вживати запропоновані кліше, використовувати форми звертання на “ти” і “ви” у відповідних ситуаціях, будувати діалоги, трилоги і полілоги. Успішність умінь і навичок учнів 8 класу із продукування діалогів становила 91,1%. Із них 22,3% відповідали високому рівню, 43,1% - достатньому рівню, 25,7% - середньому рівню, 8,9% учнів не справилися із завданнями, їхні уміння і навички відповідали низькому рівню.

Дев'ятикласники навчилися правильно будувати телефонну розмову, використовувати в ній звертання, форми мовленнєвого етикету, слова, що підтримують дистантний діалог, висловлювати компліменти, проводити полілог-полеміку, дебати. Успішно справилися з продукуванням діалогів 93% учнів, відповідно 7% учнів не змогли побудувати діалоги, наближені до природних. Високому рівню відповідали уміння і навички 26,3% учнів, достатньому - 44%, середньому - 22,7%.

Якщо порівняти середню успішність знань (81,2%) та умінь і навичок (88%), то бачимо, що засвоєні знання учнів ЕК сприяли навчанню продукування діалогів, яке на 6,8% є вищим від набутих знань.

Паралельно з виявленням результатів сформованості умінь і навичок продукування діалогів учнів ЕК проводився зріз і в КК. Учні контрольних п'ятих класів - 62,4%, шостих - 62,2%, сьомих - 63,7%, восьмих - 60%, дев'ятих - 61,5% не зуміли побудувати діалоги, привернути увагу співрозмовників, правильно звернутися до людей різних за віком і соціальним станом, розпочати, продовжити і завершити діалог, вислухати співрозмовника й адекватно відреагувати на його репліки. Мовлення часто переривалося через невміння далі його продовжувати. Створені діалоги були монотонними, позбавленими інтонації, що відповідала б змісту, жестів, міміки. Учням контрольних класів важко давалася побудова діалогів за парними опорами, за одиничними - переважно зовсім переривалася. Успішність учнів КК у продукуванні діалогів становила у середньому 38%.

Слід відзначити, що рівень знань, умінь і навичок з усного діалогічного мовлення учнів контрольних класів (1995-2002 рр.) виявився вищим, порівняно зі знаннями, уміннями і навичками, виявленими в учнів тих класів, де проводився констатувальний зріз (1993-1994 н.р.), хоч названі потоки працювали за чинною на той час програмою з рідної мови. Це явище пояснюється передусім більшою увагою учених, учителів-словесників до проблеми навчання й оцінювання діалогу, що відображено в програмах з рідної мови (2001 р.), а також появою публікацій в науково-методичних журналах, виступів дисертантки на вчительських конференціях, курсах підвищення кваліфікації учителів, шкільних методичних об'єднаннях.

Для наочного демонстрування результатів навчального експерименту подаємо діаграми, перша з яких показує рівень засвоєння знань про діалогічне мовлення на кінець дослідного навчання в ЕК і КК:

Рис. 1. Рівень засвоєння учнями знань про діалогічне мовлення на кінець дослідного навчання

Друга діаграма демонструє рівень засвоєних умінь і навичок продукування діалогічних висловлювань на кінець дослідного навчання у ЕК і КК:



Рис. 2. Рівень засвоєння учнями умінь і навичок з діалогічного мовлення на кінець дослідного навчання

Порівняння кінцевих показників результатів засвоєних знань з діалогічного мовлення (ЕК - 81,2% і КК - 13,3%) та умінь і навичок продукування діалогічних висловлювань (ЕК - 88% і КК - 38%) за експериментальною програмою вказує на покращення знань учнів основної школи на 67,9%, умінь і навичок - на 50%; це доводить, що апробована система навчання УДМ є ефективною.

Проведене дослідження дало підстави зробити такі висновки:

У сучасній основній школі навчанню усного діалогічного мовлення не приділяється належної уваги: результати констатувального зрізу довели, що учням не вистачає знань про діалог, його особливості, види тощо, а також умінь і навичок продукувати діалогічні висловлювання для досягнення поставленої мети.

Науково-теоретичним підґрунтям дослідження стали - лінгвістичні, психологічні, дидактичні особливості, що відповідають специфіці діалогічного мовлення. Доведено ефективність застосування:

- лінгвістичних засад, які стосуються діалогу, його різновидів, структурних елементів, їхньої суті і функцій, ситуативності, еліптичності, клішованості, фразеологічності, стилістичної диференціації;

- паралінгвістичних властивостей діалогічного мовлення - жестів, міміки, погляду, пози, інтонації, засобів логіко-емоційної виразності, що сприяють продукуванню діалогічних висловлювань;

- психологічних основ, які функціонують у тісному взаємозв'язку мови і мовлення, останній з яких трактується як діяльність; мовлення і мислення як передумов розв'язання комунікативних завдань; мовлення і мотиву з урахуванням мовленнєвої інтенції, які здатні спонукувати мовців до діалогічного спілкування; емоційність діалогічного висловлювання як показника вираження ставлення до співрозмовника;

- дидактичних особливостей для створення системи навчання діалогічного мовлення, методів і прийомів, які підпорядковані науково обґрунтованим методичним закономірностям і принципам, що спрямовані на засвоєння теоретичного матеріалу, його закріплення й удосконалення умінь і навичок продукування діалогічних реплік, діалогічних єдностей, діалогічних текстів.

Введення і засвоєння понять діалогічномовленнєвих термінів (діалог, діалогічна репліка, діалогічна єдність, діалогування, реплікування, монолог, трилог, полілог, інтерв'ю, бесіда, дискусія, диспут, полеміка тощо) відбувається з допомогою теоретичних методів навчання рідної мови і відповідних прийомів на уроках діалогічного спілкування.

Запропонована науково обґрунтована система комунікативних вправ увібрала в себе передовий досвід методики навчання української та інших мов для забезпечення інтенсивного формування умінь і навичок продукування діалогічних висловлювань:

- мовно-мовленнєві вправи спрямовані на закріплення мовного матеріалу шляхом продукування діалогічних реплік, різних за обсягом і змістовим навантаженням;

- умовно-мовленнєві вправи скеровані на побудову переважно діалогічних єдностей як складників діалогічного тексту;

- власне мовленнєві вправи, спираючись на допоміжні засоби - вербально описані чи природні ситуації, ілюстрації, зміст художнього тексту, початкові діалогічні репліки чи діалогічні єдності, теми чи моделі діалогу, які використовувалися одинично або попарно, - активізували роботу учнів у процесі продукування діалогічних текстів.

Експериментальна методика навчання усного діалогічного мовлення поєднала в собі усі форми шкільного навчання (урок, факультативні заняття, позакласну роботу тощо) для досягнення поставленої мети, скерувала дослідну роботу на засвоєння запропонованого теоретичного матеріалу, пов'язаного із застосуванням діалогічної термінології; виявлення сутності понять, позначуваних відповідними термінами, запам'ятовування їх визначень; застосування розробленої системи навчально-тренувальних вправ на уроках рідної мови; використання науково обґрунтованих методів і прийомів, що функціонують, з дотриманнням загальнодидактичних і методичних закономірностей і принципів; спрямувала уроки вивчення мовних тем та уроки розвитку мовлення, так звані уроки діалогічного спілкування, факультативні і позакласні заняття з мови на вироблення у школярів діалогічних умінь і навичок. Навчанню усного діалогічного мовлення учнів основної школи сприяли розроблені норми оцінювання умінь і навичок у процесі продукування діалогічних висловлювань.

Систематичне проведення факультативних занять з проблеми дослідження у 8-9 класах, позакласної роботи (гуртки, вечори, вікторини, диспути, дискусії тощо) у кожному класі основної школи слугувало довільному й мимовільному удосконаленню усного діалогічного мовлення - розвитку практичних навичок аудіювання й говоріння з урахуванням міжпредметних зв'язків, засвоєнню мовленнєвого етикету, формуванню культури спілкування особистості як показника її духовної освіченості.

У процесі проведення формувального експерименту учні 5-9 класів успішно засвоїли терміни, що стосувалися діалогічного мовлення, і вправно ними послуговувалися у практичній роботі над діалогом і його складниками; навчилися будувати діалогічні репліки, різні за значенням, за метою висловлювання, за обсягом; вдало конструювати діалогічні єдності за завданням учителя, за ситуацією спілкування чи іншими допоміжними спонукальними засобами; продукувати діалогічні тексти для досягнення мети спілкування.

Результати експериментального навчання показали, що засвоєні знання про діалогічне мовлення, а також уміння і навички продукувати діалогічні висловлювання учнів експериментальних класів є значно вищими, порівняно зі знаннями, уміннями й навичками, набутими учнями контрольних класів. Це свідчить про ефективність запропонованої системи навчання усного діалогічного мовлення учнів основної школи.

Урахування результатів експерименту дає підстави вважати, що робочу гіпотезу підтверджено, мети досягнуто, оскільки процес навчання усного діалогічного мовлення став ефективним завдяки систематичному і послідовному засвоєнню діалогічномовленнєвих знань, виконанню комунікативних вправ для продукування діалогічних висловлювань на основі відповідних допоміжних опор з постійним опрацюванням форм мовленнєвого етикету й культури спілкування, здійсненню безперервного зв'язку між уроками вивчення мовних тем, уроками діалогічного спілкування, факультативними й позакласними заняттями, використанню методів і прийомів, які відповідають педагогічним принципам і закономірностям.

Дисертаційне дослідження не претендує на остаточне розв'язання піднятої проблеми. Актуальними в перспективі видаються напрями, що стосуються: 1) методики навчання УДМ на основі врахування мовленнєвих інтенцій; 2) систематизації вербально описаних ситуацій для навчання УДМ; 3) оцінювання аудіювання у процесі продукування діалогічних висловлювань.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях

Монографія

1. Палихата Е.Я. Методика навчання українського усного діалогічного мовлення учнів основної школи. - Тернопіль: ТДПУ. - 2002. - 271 с.

Статті в науково-методичних журналах і збірниках

2. Палихата Е.Я. Лінгвістичні особливості діалогічного мовлення // Дивослово. - 1995. - №3. - С.29-31.

3. Палихата Е.Я. Формування діалогічного мовлення учнів середніх класів // Дивослово. - 1995. - №9. - С.27-31.

4. Палихата Е.Я.Деякі особливості навчання діалогічного мовлення при використанні віршованих текстів. - Питання філології. Збірник наукових праць. Випуск 1. - Тернопіль, 1997. - С.93-95.

5. Палихата Е.Я. Вербально описані ситуації - допоміжні опори в навчанні діалогічного спілкування учнів середніх класів. Наукові записки: Серія: Українська лінгводидактика. - Тернопільський державний педагогічний інститут. - 1997. - №1(1). - С.42-45.

6. Палихата Е.Я. Формування діалогічного мовлення на фразеологічній основі. Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. Тернопільський педуніверситет. - №1 (3). - 1997. - С.127-129.

7. Палихата Е.Я. Явище еліптичності в діалогічному мовленні // Наукові записки. Серія: Лінгводидактика. Тернопільський педуніверситет імені Володимира Гнатюка. - 1998. - №2 (1). - С.87-90.

8. Палихата Е.Я. Триєдиний напрямок у формуванні діалогічного мовлення учнів 5-9 класів // Наукові записки. Серія: Лінгводидактика. Тернопільський педуніверситет ім. Володимира Гнатюка. - 1998. - №2(1). - С.46-48.

9. Палихата Е.Я. Навчання проведення інтерв'ю // Наукові записки. Серія: Педагогіка. - Тернопіль, 1999. - №4. - С.12-15.

10. Палихата Е.Я. Роль жестів у діалогічному мовленні // Наукові записки. Серія: Мовознавство. Періодичне видання. - Ч.2. - Тернопіль, 1999. - С.86-94.

11. Палихата Е.Я. Клішованість діалогічного мовлення. Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку. Науковий підручник. - Тернопіль, 1999. - С. 241-246.

12. Палихата Е.Я. Діалог в усномовленнєвому спілкуванні // Мандрівець. - Тернопіль, 2000. - №1. - С.71-77.

13. Палихата Е.Я. Методи, прийоми і засоби навчання діалогічного мовлення // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2000. - №2. - С.56-62.

14. Палихата Е.Я. Норми оцінювання продукованих діалогічних текстів // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2000. - №5. - С.72-78.

15. Палихата Е.Я. Засвоєння знань, необхідних для навчання діалогічного мовлення // Наукові записки ТДПУ. Серія Педагогіка. - 2000. - №10. - С.108-113.

16. Палихата Е.Я. Духовна основа діалогічного мовлення // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2001. - №1. - С.60-62.

17. Палихата Е.Я. Організація позакласної роботи з формування діалогічного мовлення учнів 5-9 класів // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2001. - №6. - С.117-123.

18. Палихата Е.Я. Комунікативні вправи для навчання діалогічного мовлення // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2001. - №8. - С.40-48.

19. Палихата Е.Я. Роль звертання в діалогічних репліках українських народних пісень, записаних Володимиром Гнатюком // Наукові записки ТДПУ. Серія: Мовознавство. - 2001. - №5(1). - С.129-132.

20. Палихата Е.Я. Застосування допоміжних опор протягом навчання діалогування. - Мова і культура нації. Науковий збірник. - Тернопіль, 2001. - С.118-127.

21. Палихата Е.Я. Уроки діалогічного спілкування в курсі розвитку зв'язного мовлення учнів // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2002. - №1. - С.90-97.

22. Палихата Е.Я. Повтори в діалогічних репліках. Наукові записки. Серія: Мовознавство. - Тернопіль: ТДПУ, 2002. - Вип. ІХ. - С.93-102.

23. Палихата Е.Я. Факультативні курси з діалогічного мовлення // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2002. - №2. - С.90-94.

24. Палихата Е.Я. Опрацювання діалогічного мовлення з урахуванням міжпредметних зв'язків. Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2002. - №3. - С.105-108.

25. Палихата Е.Я. Мотивація у процесі навчання діалогування // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2002. - №4. - С.121-127.

26. Палихата Е.Я. Текст як одна з допоміжних опор навчання усного діалогічного мовлення // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2002. - С.99-103.

27. Палихата Е.Я. Ситуаційні вправи для навчання діалогічного мовлення // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2002. - №9. - С.90-94.

28. Палихата Е.Я. Опрацювання діалогічного мовлення у процесі вивчення звертання // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2002. - №11. - С.146-149.

29. Палихата Е.Я. Навчання діалогічного мовлення на ситуативній основі // Початкова школа. - 1991. - №10. - С.32-35.

30. Палихата Е.Я. Навчання діалогу на текстовій основі // Початкова школа. - 1991. - №11. - С.21-23.

31. Палихата Е.Я. Можливості навчання усного діалогічного мовлення учнів п'ятого класу // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2003. - №1. - С.92-97.

32. Палихата Е.Я. Можливості навчання усного діалогічного мовлення учнів шостого класу // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2003. - №3. - С.111-115.

33. Палихата Е.Я. Умови навчання усного діалогічного мовлення семикласників на уроках рідної мови // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2004. - №1. - С. 59-64.

34. Палихата Е.Я. Шляхи навчання усного діалогічного мовлення учнів восьмого класу// Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2004. - №5. - С. 120-125.

35. Палихата Е.Я. Удосконалення усного діалогічного мовлення учнів дев'ятого класу//Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Мовознавство. - 2004. - №1 (11). - 192 с.

Посібники для вчителів

36. Палихата Е.Я. Уроки діалогічного спілкування. 5-9 класи. Матеріали факультативних занять з діалогічного мовлення.8-9 класи: Книга для вчителя. - Тернопіль: ТДПУ. - 2002. - 143 с.

37. Палихата Е.Я. Культура діалогічного мовленнєвого спілкування.5-9 класи: Навчальний посібник для учнів. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан. - 2003. - 104 с.

38. Палихата Е.Я. Уроки рідної мови. Елементи практичної риторики. 10-11 класи:Книга для вчителя. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан. - 2002. - 88 с.

Статті в наукових збірниках матеріалів конференцій

39. Палихата Е.Я. Особливості діалогічного мовлення творів С.Руданського. Сатира і гумор в українській літературній традиції. Матеріали Всеукраїнської конференції. - Чернівці, 1994. - С. 265-268.

40. Палихата Е.Я. Навчання спілкування / Гуманітарна освіта і проблеми виховання молоді. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Херсон, 1995. - С.123-124.

41. Палихата Е.Я. Формування діалогічного мовлення. Мовна освіта в контексті завдань української середньої і вищої школи. Матеріали науково-практичної конференції. - Тернопіль, 1995. - С.27-30.

42. Палихата Е.Я. Формування усного мовленнєвого спілкування на факультативних заняттях з української мови. - Педагогіка миру в навчально-виховному процесі школи і вузу. Матеріали науково-практичної конференції. - Рівне, 1995. - С.209-210.

43. Палихата Е.Я. Лінгвістичні особливості реплік поезії Маркіяна Шашкевича. Шашкевичіана. Маркіян Шашкевич в історії української культури: Збірник. - Тернопіль, 1995. - С.62-63.

44. Палихата Е.Я. Вплив церкви на моральну досконалість людини: Духовні скарби українського народу в житті молоді. - Тернопіль, 1994. - С.76-78.

45. Палихата Е.Я. Супровідне навчання діалогічного мовлення учнів п'ятого класу. Збірник наукових праць за матеріалами науково-практичних конференцій “Сучасне мовознавство та літературознавство в контексті гуманізації та гуманітаризації освіти” та “Шляхи реалізації міжпредметних зв'язків у середній і вищій школі”. - Херсон: ЖДУ, 2003. - С. 189-192.

46. Палихата Е.Я. Невідкладні дослідження у галузі спілкування. Нові підходи до філології у вищій школі: Матеріали Третьої всеукраїнської наукової конференції 16-21 вересня 1996 р. // За ред. проф. А.М.Науменка. - Мелітополь: МДПІ, 1996. - С.89.

47. Палихата Е.Я. Роль художнього твору для формування діалогічного мовлення учнів середніх класів (За поемою Яра Славутича “Донька без імені”). Проблеми творчості Яра Славутича: жанри, поетика текстів, мовна палітра (Науковий збірник матеріалів методичного семінару). - Тернопіль, 1997. - С.102-107.

48. Палихата Е.Я. Деякі особливості діалогічного мовлення прозових творів Б.Лепкого. Збірник наукових праць: Питання філології. - Тернопіль. - 1997. - С.93-95.

49. Палихата Е.Я. Культура мовлення майбутнього вчителя. Формування у школярів естетичного ставлення до праці (тези науково-практичної конференції). - Тернопіль: Управління освіти Тернопільської обласної адміністрації, 1995. - С.15-16.

50. Палихата Е.Я. Закономірності і принципи навчання діалогування. Українська мова: навчально-методичні та виховні аспекти. Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції “Українська мова в освіті”. - Івано-Франківськ: Плай, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника. - 11-12 листопада, 1999. - С.222-225.

51. Палихата Е.Я. Формування діалогічного мовлення учнів початкових класів. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Сучасна початкова школа: проблеми, пошуки, знахідки”. - Тернопіль, 1996. - С.49-50.

52. Палихата Е.Я. Супровідне опрацювання діалогічного мовлення. Збірник матеріалів Всеукраїнського науково-методичного семінару (30 квітня 2002 року) “Модернізація змісту, форм і методів шкільної мовної освіти”. - Рівне: Редакційно-видавничий центр Міжнародного університету “РЕГІ” імені академіка Степана Дем'янчука, 2002. - С.102-105.

Палихата Е.Я. Система навчання українського усного діалогічного мовлення учнів основної школи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання української мови. - Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, Київ, 2005.

У дисертації теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено систему навчання українського усного діалогічного мовлення учнів 5-9 класів, що сприяє засвоєнню знань про діалог, формуванню умінь і навичок продукування діалогічних висловлювань (реплік, єдностей, текстів) у різних мовленнєвих ситуаціях. Суть запропонованої і апробованої методики полягає: в ознайомленні з лінгвістичними і паралінгвістичними поняттями і термінами з діалогічного мовлення; у використанні чіткої системи комунікативних вправ (мовно-мовленнєвих, умовно-мовленнєвих і власне мовленнєвих) і їх складових частин - форм українського мовленнєвого етикету; у дотриманні загальнодидактичних і власне методичних принципів навчання; у застосуванні найефективніших методів і прийомів навчання усного діалогічного мовлення; у проведенні факультативних занять і позаурочних заходів із проблеми дослідження; в урахуванні міжпредметних зв'язків. Ефективність методики теоретично обґрунтовано й експериментально доведено.

Ключові слова: діалог, діалогічне мовлення, діалогічна репліка, діалогічна єдність, діалогічний текст, мовленнєва ситуація, форми мовленнєвого етикету, мовленнєва інтенція, комунікативні вправи.

Палыхата Э.Я. Система обучения украинской устной диалогической речи учащихся основной школы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения украинскому языку. - Национальный педагогический университет им. М.П.Драгоманова, Киев, 2005.

В диссертации теоретически обоснована и экспериментально проверена система обучения украинской устной диалогической речи учащихся основной школы, способствующая усвоению знаний о диалоге, формированию умений и навыков продуцирования диалогических высказываний (реплик, единств, текстов) в различных ситуациях речевого общения.

Сущность предложенной и апробированной методики состоит: в ознакомлении учащихся с лингвистическими и паралингвистическими понятиями и терминами о диалогической речи, в использовании чёткой системы коммуникативных (языковых, условно-речевых и собственно речевых) упражнений и их слагаемых - форм украинского речевого этикета; в придерживании общедидактических и собственно методических принципов обучения; в использовании самых эффективных методов и приёмов обучения украинской устной диалогической речи; у проведении факультативных занятий и внеурочных мероприятий по проблеме исследования, которые положительно влияют на общий процесс обучения реплицированию; в учёте межпредметных связей.

В процессе теоретического анализа лингвистических, психологических и дидактических особенностей диалогической речи определены виды, формы, условия и принципы организации учебного процесса по обучению устной диалогической речи учащихся основной школы.

Констатирующий срез исследования продемонстрировал у учащихся 5-9 классов общеобразовательной школы наличие минимальных знаний о диалогической речи и её особенностях, отсутствие умений и навыков продуцирования диалогических высказываний, что указывает на необходимость образования научной разработки определённой методики обучения украинской устной диалогической речи.

Эффективность предложенной системы обучения украинской устной диалогической речи учащихся основной школы обеспечивается комплексом условий: оптимальной организацией и планированием работы по усвоению знаний о диалогической речи и продуцированию диалогических реплик, диалогических единств и диалогических текстов; использованием различных форм и видов работы - уроков по родному языку (изучения языковых тем и диалогического общения как разновидности уроков развития связной речи), факультативных занятий, внеклассной работы, межпредметных связей, вспомогательных средств - единичных или парных опор (естественную или вербально описанную ситуацию, тему, модели диалогических высказываний, наглядность, технические средства обучения и др.) с учетом речевых интенций учащихся основной школы и потребностей учебного процесса.

Опытно-экспериментальная работа осуществлялась в такой последовательности: процесс усвоения теоретического материала о лингвистических и паралингвистических особенностях диалогической речи, закрепление усвоенных знаний с помощью коммуникативных упражнений происходило на уроках диалогического общения и факультативных занятиях с использованием методов и приёмов функционально-коммуникативной направленности обучения; сопутствующее обучение украинской устной диалогической речи проводилось на уроках изучения языкового материала по родному языку, который использовался как строительный для продуцирования диалогических высказываний; непроизвольное развитие устной диалогической речи происходило попутно, во время проведения внеклассной работы по украинскому языку.

Предложенная система обучения украинской устной диалогической речи учащихся основной школы успешно прошла опытное испытание. Учащиеся усвоили знания о диалоге, диалогической речи, диалогических единствах, диалогических репликах, их классификациях, о ситуативности, фразеологичности, клишированности, эллиптичности, стилистической дифферециации как лингвистических особенностях устной диалогической речи, о полилоге и его разновидностях, о паралингвистических особенностях устной диалогической речи, речевой интенции, формах речевого этикета и правилах речевого поведения. Умения и навыки учащихся в построении диалогов проверялись с помощью собственно-речевых упражнений, которые проводились с использованием соответствующих вспомогательных опор. Результаты проверки умений и навыков показали, что учащиеся умеют: строить диалогические единства и диалоги с опорой на вербально описанную или естественную ситуацию бытового и научного характера, используя фразеологизмы, жесты, мимику, соответственные содержанию диалога, интонацию, паузы; готовить и принимать участие в публичных диалогах и полилогах.

Для проверки эффективности разработанной системы проводились контрольные срезы, которые предусматривали выявление знаний о диалоге, умений и навыков продуцирования устной диалогической речи в экспериментальных и контрольных классах. По результатам их анализа уровень усвоенных знаний и приобретённых умений и навыков в экспериментальных классах значительно выше, чем в контрольных. Разработанная и экспериментально проверенная система обучения диалогической речи способствует углублению языковых знаний и совершенствованию диалогических устноречевых умений и навыков учащихся основной школы.

Ключевые слова: диалог, диалогическая речь, диалогическая реплика, диалогический текст, речевая ситуация, формы речевого этикета, речевая интенция, коммуникативные упражнения.

Palykhata E.Y. The system of teaching pupils of a secondary school Ukrainian oral dialogue speech. - Manuscript.

The dissertation for obtaining a scientific degree of Doctor of Pedagogy in specialization 13.00.02 - theory and methods of teaching Ukrainian. - National Pedagogical M. P. Dragomanov University, Kyiv, 2004.

It is presented in the thesis, theoretically based and experimentally proved system of teaching pupils of 5th-9th forms Ukrainian oral dialogue speech, that favors acquiring knowledge about dialogue, formation of skills and habits of producing dialogue expressions (replicas, unities, texts) in various speaking situations. The essence of the proposed and approbated methods is being maintained in: familiarization with linguistic and paralinguistic dialogue speech notions and terms; using a precise system of communicative exercises (language and speech, conditional and speech, and speech), and their constituents: forms of Ukrainian speech etiquette; keeping to general didactical and methodical principles in teaching; using most effective methods of teaching oral dialogue speech; taking interdisciplinary connections into consideration.

The effectiveness of methods has been theoretically based and experimentally proved.

Keywords: dialogue, dialogue speech, dialogue replica, dialogue unity, dialogue text, speaking situation, forms of speech etiquette, speaking intension, communicative exercises.

Размещено на Allbest.ru